Малоцінні й швидкозношувані предмети. Рахунки бухгалтерського обліку. Фінансові результати діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А

з дисципліни: “Бухгалтерській облік”

Киів 2012

Облік матеріалів і малоцінних та швидкозношувальних предметів

1. Загальні положення про МШП

На кожному підприємстві є значна кількість малоцінних засобів праці, які відносяться до швидкозношуваних предметів. За економічним призначенням вони аналогічні до основних засобів праці, але обліковуються окремо. Це зроблено з метою спрощення планування та обліку, а також вирішення ряду фінансових питань.

Як засоби праці у процесі використання ці предмети теж поступово передають свою вартість заново виробленим продуктам, але в межах операційного періоду, у зв'язку з чим до них застосовують специфічні методи обліку.

До цих і швидкозношуваних предметів відносять предмети, що служать менш як один рік (незалежно від їх вартості) або мають вартість, яка менша від встановленої норми за одиницю (незалежно від строку служби). Водночас є й інші ознаки (спецодяг, спецобладнання тощо), за якими матеріальні цінності відносять до групи оборотних.

Основою побудови бухгалтерського обліку швидкозношуваних предметів є їх економічна класифікація, а головною ознакою, взятою за основу класифікації, -- склад і функціональна роль цих предметів у процесі виробництва.

У плануванні та обліку швидкозношувані предмети доцільно поділяти на такі групи:

· інструменти і пристрої загального користування (різальні, ударні, слюсарно-вимірювальні тощо);

· інструменти та пристрої спеціального призначення (моделі, прес-форми, вимірювальні прилади);

· змінне обладнання, використовуване для заміни зношених частин без ремонту;

· технологічна тара, багаторазово використовувана у технологічному процесі;

· виробничий інвентар -- робочі столи, обладнання, що сприяє охороні праці, шафи, стелажі, тумбочки тощо;

· спеціальний одяг, взуття і запобіжні пристрої (рукавиці, халати, комбінезони, захисні окуляри тощо);

· постільні приналежності (подушки, матраци, простирадла і т. ін.).

Цю класифікацію використовують у групуваннях, вона важлива для правильного відображення в обліку затрат діяльності.

На підприємствах у межах груп, згідно з потребою, можна встановлювати підгрупи.

Основною обліковою одиницею МШП є кожний предмет (найменування інвентарного об'єкта). Він може визначатися паспортом, прейскурантом, технічними умовами та іншими ознаками. Синтетичні облікові одиниці -- це групи, підгрупи та інші класифікаційні ознаки.

Поточний облік швидкозношуваних предметів має відбуватися за цінами придбання (можливе також виділення транспортно-заготівельних затрат).

У цьому разі транспортно-заготівельні затрати обліковуються в межах кожної класифікаційної групи. В окремих випадках підприємства обліковують транспортно-заготівельні затрати в цілому за рахунком.

Для бухгалтерського обліку наявності, руху і використання оборотних засобів праці відповідним планом передбачено рахунок «Малоцінні і швидкозношувані предмети». Рахунок малоцінних і швидкозношуваних предметів має забезпечувати формування зведених показників їх наявності, зносу, руху і залишків.

Від моменту надходження до вибуття всі малоцінні швидкозношувані предмети мають бути закріплені за матеріально відповідальними особами.

2. Облік наявності та руху малоцінних швидкозношуваних предметів на складі і в експлуатації

Малоцінні швидкозношувані предмети надходять на склад підприємства у загальному порядку придбання матеріальних цінностей або виготовляються самими підприємствами. Тому надходження предметів документально оформляється так само, як облік сировини і матеріалів.

При надходженні МШП від постачальників за цінами купівлі, націнки збутових організацій та на суми транспортно-заготівельних затрат робиться такий запис за рахунками бухгалтерського обліку:

Дебет рахунка «Малоцінні і швидкозношувані предмети».

Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Облік наявності МШП на складі, а також документальне оформлення і облік руху -- надходження, внутрішнє переміщення і передача (видача) зі складу в експлуатацію предметів -- здійснюється згідно з чинними основними положеннями з обліку запасів.

Такий облік забезпечує відображення всіх операцій, пов'язаних з відпуском, використанням і зносом таких предметів.

Залежно від спрямованості відпуску і використання швидкозношуваних предметів в обліку відображаються такі операції: використання малоцінних і швидкозношуваних предметів в цехах, магазинах, фермах, дільницях тощо, виробництво при виготовленні продукції, наданні послуг; використання для потреб адміністративного і загальновиробничого характеру; відпуск на потреби обслуговуючих і непромислових виробництв; знос у результаті експлуатації дорогих швидкозношуваних предметів.

На підставі первинних документів (накладних, вимог тощо) передані в експлуатацію малоцінні швидкозношувані предмети списуються зі складу записом:

Дебет рахунка «Матеріальні затрати»

Кредит рахунка - «Малоцінні та швидкозношувані предмети» (субрахунок «Малоцінні предмети»).

Передаючи МШП в експлуатацію, відповідну частку ТЗЗ списують на ті рахунки, на яких відображається погашення вартості (знос), амортизація цих предметів. Частка ТЗЗ, що належить до облікової вартості предметів, переданих в експлуатацію, визначається як відношення суми залишків цих затрат на початок місяця і поточних витрат за місяць до суми залишку предметів на початок місяця і прибулих предметів, перемноженої на 100.

У місцях експлуатації таких предметів бухгалтерія має організувати оперативний облік і контроль за зберіганням та додержанням термінів їх експлуатації.

3. Облік вибуття швидкозношуваних предметів засобів праці з експлуатації

Швидкозношувані предмети засобів праці можуть вибути з експлуатації з різних причин: через повне зношення, поламання, реалізацію тощо. У всіх випадках на вибуття з експлуатації швидкозношуваних предметів комісія складає Акт на списання. Вона констатує непридатність подальшого використання окремих предметів.

На всі предмети (зазначаючи їх кількість, ціну та суму) у порядку номенклатурних номерів складають загальний акт у межах однієї групи і однієї матеріально відповідальної особи.

На предмети, на які нараховано амортизації (знос) 100 %, доцільно складати окремий акт.

В актах має бути зазначена сума відображеного в обліку на день ліквідації зносу (амортизації) щодо кожного об'єкта.

Акти на списання комірник використовує для оперативного складського обліку, а бухгалтерія -- для аналітичного і синтетичного обліку вибуття та зносу швидкозношуваних предметів.

На підставі актів про вибуття зношених або непридатних швидкозношуваних предметів з експлуатації робляться відповідні записи.

На суму залишкової вартості ліквідованого ДШП:

Дебет рахунка залишкового «Списання оборотних активів»

Кредит рахунка «Малоцінні та швидкозношувані предмети в експлуатації». Субрахунок «Швидкозношувані предмети».

Одержані при ліквідації брухт, паливо, запасні частини, ганчір'я тощо оприбутковуються за ціною, яку встановлює комісія, у разі можливого їх використання.

Залишки, одержані від ліквідації, здають на склад за накладною. Залишки, оцінені за встановленими цінами, оприбутковуються як допоміжні матеріали або запасні частини на рахунки:

на вартість відходів від предметів, що стали непридатними за ціною можливого їх використання або реалізації:

Дебет рахунка «Сировина і матеріали» (або іншого рахунка виробничих запасів)

Кредит рахунка «Інші доходи від звичайної діяльності».

4. Облік повернення МШП з експлуатації на склад

У деяких випадках можливе повернення малоцінних та дорогоцінних швидкозношуваних предметів з експлуатації на склад.

При цьому за субрахунком «Малоцінні і швидкозношувані предмети» має бути відкритий субрахунок другого порядку: «Малоцінні і швидкозношувані предмети на складі, що були в експлуатації».

Повернення МШП з експлуатації на склад оформляється накладною. У разі такого повернення предметів, за якими було вже нараховано 100 % зносу (амортизації), вони оприбутковуються повною ціною бухгалтерським проведенням:

Дебет субрахунка «Малоцінні і швидкозношувані предмети на складі», субрахунок другого порядку «Які були в експлуатації»

Кредит рахунка «Затрати на виробництво»

Кредит рахунка «Адміністративні затрати»

Кредит рахунка «Загальновиробничі витрати»

Кредит рахунка «Затрати на збут» (або інші рахунки, на які раніше було списано вартість таких предметів).

Особливості обліку окремих видів малоцінних і швидкозношуваних предметів на підприємствах у міжсезонний (ремонтний) період полягають у тому, що серед цих предметів найбільшу частку становлять інструменти й пристрої загального та спеціального користування. У цей період експлуатовані інструменти й пристрої перебувають у постійному русі: частину їх видають робітникам у постійне користування на більш чи менш тривалий час, інші - через певний час збирають для перевірки і незабаром повертають знову (вимірювальні інструменти), а деякі відпускають на короткий час (кілька годин, зміну).

Облік видачі інструментів на робочі місця ведуть по-різному. Інструменти й пристрої, що перебувають у тривалому користуванні робітника, при видачі відображають у його особистій інструментальній картці-книзі. Видаючи інструменти на короткий час, застосовують спеціальні металеві жетони-марки без облікових записів у документах або реєстрах.

На відміну від інструментів і пристроїв господарський інвентар, спецодяг І постільні приналежності при передачі в експлуатацію зберігаються у приміщеннях, де використовуються. Облік інвентаря ведеться за місцями використання та матеріально відповідальними особами в описах, що відкриваються на рік. На спецодяг, виданий робітникам, заводять особисті картки, у яких відображають кожний факт одержання робітниками предметів, строки їх служби та вибуття.

5. Особливості обліку матеріалів і сировини

Вторинні матеріали і сировина виробництва (обрубки, обрізки, стружка тощо), невиправний брак; матеріальні цінності, одержані від списування основних засобів, що не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на даному підприємстві (металобрухт, вторинна сировина), зношені шини, вторинна гума обліковуються на рахунку «Виробничі запаси» (субрахунок «Інші матеріали»).

Матеріали, що надійшли у вигляді вторинних матеріалів виробництва, -- брухту, ганчірок, запасних частин від ліквідації основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, оприбутковують на основі накладних (форми № М-12 або № М-13). Накладні виписують також при внутрішньому переміщенні матеріальних цінностей зі складу на склад або з цеху до цеху. Накладні виписують у трьох примірниках, один з них -повертається до цеху, який здав матеріали, а два примірники після рознесення в картках аналітичного обліку передають групі складського обліку (комірникові). Там накладні таксуються, і перші примірники до-розкладаються за номенклатурними номерами, а другі -- передаються відділу обліку виробництва.

Матеріальні цінності, що надійшли на склад від забракованих виробів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на даному підприємстві, але можуть бути продані, відображуються таким бухгалтерським записом:

Дебет субрахунка «Інші матеріали»

Кредит рахунка «Брак у виробництві».

Класифікація рахунків

В основу класифікації рахунків за економічним змістом покладено економічний зміст об'єктів бухгалтерського обліку: господарських засобів і їх джерел та господарських процесів. Залежно від цього рахунки поділяють на три групи:

- рахунки господарських засобів (активів);

- рахунки джерел господарських засобів (пасивів);

- рахунки господарських процесів.

На рахунках господарських засобів (активів) відображають наявність (стан) та рух засобів. Залежно від виконуваних у господарстві функцій вони поділяються на: необоротні активи, запаси, гротові кошти, кошти в розрахунках.

У такому порядку можна поділити рахунки, на яких обліковуються різні господарські засоби.

Рахунки для обліку необоротних активів використовують для отримання та узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів, нематеріальних активів, фінансових та капітальних інвестицій та інших необоротних активів. До них належать рахунки: "Основні засоби", "Нематеріальні активи", "Знос необоротних активів", "Капітальні інвестиції" та ін.

Рахунки для обліку запасів використовують для обліку і контролю запасів, необхідних для здійснення виробничого процесу. До них належать рахунки "Виробничі запаси", "Виробництво", "Готова продукція", "Товари" та ін.

Рахунки для обліку коштів використовують для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів у національній та іноземній валюті в касах, на поточних та інших рахунках у банках, грошових документів тощо. До них належать рахунки: "Каса", "Рахунки в банках", "Інші кошти" та ін.

Рахунки для обліку коштів у розрахунках використовують для узагальнення інформації про розрахункові відносини з покупцями та замовниками за відпущену продукцію (виконані роботи, надані послуги), з різними дебіторами за виданими авансами, підзвітними сумами, нарахованими доходами тощо. До них належать рахунки: "Розрахунки з покупцями та замовниками", "Розрахунки з різними дебіторами", "Резерв сумнівних боргів", "Короткострокові векселі одержані" та ін.

Всі розглянуті вище рахунки є активними. За дебетом цих рахунків відображаються надходження (збільшення) господарських засобів (активів), а за кредитом -- зменшення (вибуття) активів. Залишок (сальдо) за активними рахунками завжди вказує на наявність господарських засобів на початок та кінець облікового періоду.

На рахунках джерел господарських засобів відображають наявність та рух джерел. За характером відображуваних на них джерел рахунки цієї групи поділяють на рахунки джерел власних засобів і рахунки джерел залучених засобів.

Джерелами власних засобів є, як відомо, капітал, резерви, нерозподілені прибутки, різні забезпечення та цільове фінансування. Звідси для обліку джерел власних засобів використовують групи рахунків власного капіталу і забезпечення зобов'язань.

Рахунки власного капіталу використовують для обліку та узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидностей власного капіталу -- статутного, пайового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків) тощо. До них належать рахунки: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" та ін.

Рахунки забезпечення зобов'язань використовують для отримання інформації про стан і рух різних забезпечень, цільове фінансування і цільові надходження тощо. До них належать рахунки: "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", "Цільове фінансування і цільові надходження".

Джерелами залучених засобів є, як відомо, позики банків, інші позикові кошти, кредиторська заборгованість, різні зобов'язання. Звідси для обліку джерел залучених засобів використовують дві групи рахунків: довгострокові зобов'язання і поточні зобов'язання.

Рахунки довгострокових зобов'язань використовують для обліку та узагальнення інформації про стан та рух зобов'язань підприємства за отримані позики банків, за випущеними облігаціями, за виданими векселями та іншими довгостроковими зобов'язаннями, тобто про заборгованість, яка не підлягає погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу. До них належать рахунки: "Довгострокові позики", "Довгострокові векселі видані", "Довгострокові зобов'язання за облігаціями" та ін.

Рахунки поточних зобов'язань використовують для обліку та узагальнення інформації про стан та рух поточних зобов'язань підприємства за отримані кредити банків, за виданими векселями та іншими зобов'язаннями, погашення яких відбувається у звичайному ході операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу. До них належать рахунки "Короткострокові позики", "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", "Розрахунки з оплати праці", "Розрахунки з учасниками" та ін.

Рахунки формування джерел господарських засобів є пасивними. За кредитом цих рахунків відображають збільшення джерел засобів, а за дебетом -- їх зменшення, списання. Залишок (сальдо) цих рахунків завжди характеризує наявність джерел господарських засобів на початок та кінець облікового періоду.

Кругооборот капіталу підприємства здійснюється через господарські процеси: постачання (купівля), виробництво та реалізація (продаж). Економічний зміст цих операцій відображають рахунки господарських процесів. На цих рахунках обліковують господарські операції, пов'язані із заготівлею та придбанням ресурсів, виробництвом продукції (виконання робіт та надання послуг) та її реалізацією. До рахунків господарських процесів належать: "Капітальні інвестиції", "Виробництво", "Собівартість реалізації", "Доходи від реалізації" та ін.

Таким чином, класифікація рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом дає змогу згрупувати рахунки залежно від того, які об'єкти бухгалтерського обліку на них відображаються. Таке групування дає можливість визначити систему рахунків, необхідних для обліку господарських засобів (активів), джерел їх формування, господарських процесів та результатів діяльності підприємства.

Класифікація рахунків за призначенням і структурою відповідає на запитання, як саме обліковуються ті або інші засоби, джерела їх утворення та господарські процеси на бухгалтерських рахунках, що саме відображається за дебетом та кредитом рахунка та що характеризує залишок (сальдо) відповідного рахунка. У цілому дана класифікація характеризує обліково-технічні якості системи рахунків, застосовуваних в обліковому процесі.

Рахунки бухгалтерського обліку за призначенням і структурою поділяють на такі групи: основні, регулюючі, операційні, результатні, позабалансові. Загальну класифікацію рахунків за призначенням і структурою.

Основні рахунки призначені для обліку стану та руху господарських засобів та їх джерел. Вони в сукупності характеризують майновий стан підприємства і є основою для складання бухгалтерського балансу. їх у свою чергу поділяють на матеріальні, грошові, розрахункові та рахунки капіталів.

Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності та руху (надходження і використання) матеріальних цінностей підприємства. До них належать рахунки: "Основні засоби", "Виробничі запаси", "Товари" та ін. Цій групі рахунків властиві такі риси: всі вони є активними; записи за дебетом означають збільшення, а за кредитом -- зменшення засобів, що обліковуються; залишок може бути тільки дебетовим, що вказує на наявність засобів; аналітичний облік здійснюється як у грошовому, так і в натуральному вимірнику.

Матеріальні рахунки надають інформацію про забезпеченість та використання ресурсів підприємства, важливу для складання та аналізу матеріальних балансів.

Грошові рахунки призначені для обліку наявності руху грошових коштів підприємства в національній та іноземній валюті в касі, на рахунках у банках, а також грошових документів. До них належать рахунки: "Каса", "Рахунки в банках", "Інші кошти". Грошові рахунки характеризуються такими рисами: всі вони активні; записи за дебетом означають збільшення (надходження) грошових коштів, а за кредитом -- зменшення (витрачання) коштів; залишок може бути тільки дебетовим і означатиме наявність грошових коштів; аналітичний облік ведуть тільки у грошовому вимірі.

Розрахункові рахунки призначені для обліку і контролю розрахункових відносин даного підприємства з іншими підприємствами й особами. На цих рахунках відображаються заборгованість, що виникає у процесі господарської діяльності, а також зміни цієї заборгованості. Оскільки заборгованість може виникати як на користь даного підприємства (дебіторська), так і на користь інших юридичних і фізичних осіб (кредиторська), то розрахункові рахунки поділяють на активні й пасивні.

Активні розрахункові рахунки призначені для обліку дебіторської заборгованості й розрахунків за нею. До них належать рахунки: "Розрахунки з покупцями та замовниками", "Розрахунки з різними дебіторами" та ін. Сальдо за розрахунковим рахунком показує суму дебіторської заборгованості; записи за дебетом означають її збільшення, а за кредитом -- її зменшення. В аналітичному обліку активні розрахункові рахунки деталізують за кожним окремим дебітором (підприємством, організацією, особою).

Пасивні розрахункові рахунки відображають розрахункові відносини з кредиторами, тобто за зобов'язаннями даного підприємства перед іншими підприємствами, організаціями та особами. До них належать рахунки: "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", "Розрахунки за податками і платежами", "Розрахунки з оплати праці", "Розрахунки з учасниками", "Довгострокові позики", "Довгострокові векселі видані" та ін. Характерні риси будови цих рахунків такі: записи за кредитом означають створення і подальше збільшення кредиторської заборгованості, а за дебетом -- її зменшення (погашення) залишок може бути тільки кредитовим і означатиме наявність кредиторської заборгованості; аналітичний облік за цими рахунками ведеться у грошовому вимірі в розрізі кожного кредитора.

Рахунки капіталів призначені для обліку і контролю стану та руху власного капіталу та забезпечення зобов'язань. До цієї групи входять рахунки: "Статутний капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Цільове фінансування і цільові надходження" та ін. Характерними ознаками побудови капітальних рахунків є: всі капітальні рахунки пасивні; записи за кредитом означають створення та подальше збільшення капіталу, а за дебетом -- його зменшення; залишок може бути тільки кредитовим і означатиме наявність капіталу; облік господарських операцій ведуть тільки у грошовому вимірі. Регулюючі рахунки призначені для коригування (уточнення) показників основних рахунків і окремих статей балансу. Самостійного значення регулюючі рахунки не мають, тому кожен із Розрахункові рахунки призначені для обліку і контролю розрахункових відносин даного підприємства з іншими підприємствами й особами. На цих рахунках відображаються заборгованість, що виникає у процесі господарської діяльності, а також зміни цієї заборгованості. Оскільки заборгованість може виникати як на користь даного підприємства (дебіторська), так і на користь інших юридичних і фізичних осіб (кредиторська), то розрахункові рахунки поділяють на активні й пасивні.

Так, субрахунок " Знос основних засобів" є регулюючим щодо рахунка "Основні засоби", на якому основні засоби обліковують за первинною вартістю. У процесі експлуатації основні засоби зношуються і їх залишкова вартість зменшується. Останню враховують як різницю між сальдо рахунка "Основні засоби" і сальдо субрахунка "Знос основних засобів".

Регулюючі рахунки можуть зменшувати або збільшувати (доповнювати) оцінку засобів на основних рахунках. Залежно від цього їх поділяють на контрарні та доповнюючі.

Контрарні рахунки застосовують для регулювання підсумків активних і пасивних основних рахунків, тому їх називають відповідно контрактивними і контрпасивними. Регулюючі рахунки при складанні балансу наводять у рядках після основного рахунка і до підсумку балансу не включають.

Контрактивні рахунки призначені для обліку сум, на які зменшується залишок основного рахунка, який стоїть в активі балансу, а самі є пасивними рахунками. Так, субрахунок "Знос основних засобів" пасивний, але його наводять довідково в активі балансу в рядку відразу після рядка "Первинна вартість", оскільки він її регулює. Аналогічно здійснюється облік за залишковою вартістю на рахунках "Інші необоротні матеріальні активи", "Нематеріальні активи". Контрпасивні рахунки призначені для обліку сум, на які зменшується залишок основного рахунка, який стоїть у пасиві балансу, а самі є активними рахунками. Прикладом такого рахунка є субрахунок "Прибуток, використаний у звітному періоді", на якому протягом календарного року обліковують суми використаного прибутку (нарахування дивідендів, виплати за облігаціями, відрахування у статутний, резервний капітал тощо), які потім списують на зменшення суми за субрахунком "Прибуток нерозподілений". Аналогічно здійснюється облік за рахунком "Статутний капітал", контрпасивними рахунками якого є рахунки "Неоплачений капітал", "Вилучений капітал".

Доповнюючі регулюючі рахунки завжди збільшують суму залишку основного рахунка, що регулюється. Якщо основний рахунок активний, то і регулюючий доповнюючий його рахунок також активний; якщо основний рахунок пасивний, то і доповнюючий його рахунок також пасивний. Таким чином, є активні й пасивні доповнюючі рахунки.

Прикладом активного доповнюючого рахунка є аналітичний рахунок "Транспортно-заготівельні витрати", який ведеться у складі синтетичного рахунка "Виробничі запаси" до субрахунків "Сировина і матеріали", "Паливо", "Запасні частини" тощо. Фактична собівартість запасів у цьому випадку визначається шляхом додавання до вартості їх за покупними цінами, записаними за дебетом відповідного матеріального рахунка, суми транспортно-заготівельних та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із придбанням запасів і доведенням їх до стану, придатного для використання, відображеної на аналітичному рахунку "Транспортно-заготівельні витрати"

Прикладом пасивного доповнюючого рахунка є рахунок "Цільове фінансування і цільове надходження", на якому відображаються суми субсидій, асигнувань із бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб тощо. Наприкінці звітного періоду невикористані кошти за рішенням відповідних органів можуть бути приєднані до статутного чи додаткового капіталу, збільшуючи останні.

Операційні рахунки призначені для відображення господарських процесів, тобто процесів постачання, виробництва і реалізації, а також результатів діяльності підприємства. Ці рахунки призначені для накопичення інформації щодо витрат, доходів та фінансових результатів, і більшість з них не мають сальдо. До операційних рахунків належать: розподільчі, калькуляційні та результатні.

Розподільчі рахунки призначені для обліку витрат, які за своєю природою не можуть бути віднесені на відповідні рахунки, а вимагають розподілу за певними критеріями. Розподільчі рахунки поділяють на збірно-розподільчі й звітно-розподільчі.

Збірно-розподільчі рахунки призначені для попереднього збирання витрат, пов'язаних зі здійсненням загальновиробничих функцій, з метою наступного їх розподілу за відповідними об'єктами. Прикладом збірно-розподільчого є рахунок "Загальновиробничі витрати". За дебетом рахунка протягом місяця накопичують витрати, пов'язані з організацією, управлінням та обслуговуванням виробництва, а наприкінці місяця за відповідним критерієм їх розподіляють (списують) між рахунками "Виробництво" та "Собівартість реалізації". Виконавши розподільчу функцію, рахунок закривається, і сальдо не має. Близькими до збірно-розподільчих є рахунки "Адміністративні витрати" та "Витрати на збут". Однак зібрані протягом місяця за дебетом суми витрат за цими рахунками наприкінці місяця не розподіляють, а списують відповідно до чинного положення прямо на дебет рахунка "Фінансові результати".

Звітно-розподільчі, або бюджетно-розподільчі, рахунки використовують для розмежування витрат і доходів між суміжними звітними періодами (місяцями, роками) з метою рівномірного включення витрат у затрати виробництва або відображення в обліку одержаних доходів. Використання цих рахунків дає змогу відповідно до принципу бухгалтерського обліку нарахування та відповідності доходів і витрат визначити правильні результати діяльності підприємства за звітний період.

Звітно-розподільчі рахунки можуть бути активними і пасивними. До активних відносять рахунки "Витрати майбутніх періодів", "Резерв сумнівних боргів", до пасивних -- "Доходи майбутніх періодів", "Забезпечення майбутніх витрат і платежів".

На активному рахунку "Витрати майбутніх періодів" відображають інформацію щодо здійснення витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах. До них належать, наприклад, витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами, з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхових полісів; передплата на газети та журнали, періодичні та довідкові видання тощо. Всі ці витрати в момент їх здійснення відображають за дебетом рахунка "Витрати майбутніх періодів". За кредитом рахунка відображають їх списання (розподіл) та включення до складу витрат у міру настання тих періодів, до яких вони відносяться. Сальдо за рахунком може бути тільки дебетове й означатиме наявність нерозподілених витрат наступних періодів.

На пасивному рахунку "Доходи майбутніх періодів" відображають інформацію щодо отриманих у поточному періоді доходів, але які відносяться до наступних звітних періодів. До таких доходів належать: одержані авансові платежі за здані в оренду основні засоби, передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, абонентна плата за користування зв'язком тощо. За кредитом рахунка "Доходи майбутніх періодів" відображають суми одержаних доходів, що відносяться до майбутніх періодів, а за дебетом -- зарахування їх (списання) на відповідні рахунки обліку доходів з настанням тих періодів, до яких вони відносяться. Сальдо цього рахунка може бути тільки кредитовим, що означатиме суму нерозподілених доходів, але які належать до майбутніх періодів.

Калькуляційні рахунки призначені для обліку витрат, пов'язаних із виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг з метою обрахування їх собівартості. Оскільки за даними цих рахунків складають калькуляцію, то самі рахунки одержали назву калькуляційних. Правильно організований облік витрат виробництва є запорукою якісних калькуляцій, необхідних для ціноутворення, точного визначення вартості товарного випуску. До калькуляційних належать рахунки: "Виробництво", "Капітальні інвестиції" та ін. На калькуляційних рахунках протягом місяця за дебетом збирають витрати, а за кредитом -- списують витрати, що включаються у собівартість готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Сальдо калькуляційних рахунків може бути тільки дебетовим і показує затрати в незавершене виробництво, які розраховуються на основі інвентаризації.

Обсяг товарного випуску (фактичної вартості випущеної готової продукції) визначається в такому порядку: до сальдо незавершеного виробництва на початок місяця додають затрати за місяць і віднімають сальдо незавершеного виробництва на кінець місяця. Аналітичний облік на калькуляційних рахунках ведуть за видами виробництв, статтями витрат, видами продукції, центрами витрат і центрами відповідальності.

Результатні рахунки використовують для відображення та порівняння витрат і доходів. Залежно від ступеня порівняння (на рівні доходів і на рівні чистих доходів) результатні рахунки поділяють на: операційно-результатні й фінансово-результатні.

Операційно-результатні рахунки призначені для виявлення результатів господарської діяльності підприємства шляхом порівняння валових доходів і валових витрат та визначення результату: прибутків чи збитків. До цих рахунків належить рахунок "Фінансові результати", призначений для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати діяльності підприємства. За кредитом рахунка відображають перенесені з рахунків доходів обороти доходів за мінусом належної суми непрямих податків (акцизного збору, ПДВ тощо), тобто чисті доходи, а за дебетом -- перенесену суму оборотів рахунків обліку витрат (собівартість реалізації, адміністративні витрати, витрати на збут, податки на прибуток), тобто валові витрати діяльності. Порівняння цих двох оцінок між собою і визначають фінансовий результат окремо основної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності й надзвичайних подій -- прибуток або збиток. Якщо сума чистих доходів перевищуватиме суму валових витрат, тобто кредитовий оборот буде більший за дебетовий -- підприємство має від основної діяльності прибуток. Якщо навпаки, валові витрати перевищуватимуть чисті доходи основної діяльності, то різниця показуватиме збитки. Визначений результат діяльності (прибуток чи збиток) переносять на фінансово-результатні рахунки.

Фінансово-результатні рахунки призначені для обліку і контролю чистих фінансових результатів діяльності підприємства -- Прибутку чи збитку. Сума одержаного прибутку залежить від обсягу реалізації продукції, її собівартості, непрямих витрат (адміністративних, збутових та ін.), величини податків та продажних цін. Прибуток -- головний показник ефективності діяльності підприємства.

Прикладом фінансово-результатних рахунків є пасивний рахунок "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". Цей рахунок призначений для обліку чистих фінансових результатів -- прибутків і збитків. За кредитом рахунка відображається прибуток та його збільшення від усіх видів діяльності, а за дебетом -- збитки та використання і прибутку.

Кредитове сальдо цього рахунка показує суму отриманого і нерозподіленого чистого прибутку й при складанні бухгалтерського балансу відображається в пасиві; дебетове сальдо показує суму непокритих збитків і записується в пасиві балансу з від'ємним знаком (у дужках). Списання збитків здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

Розглянуті рахунки бухгалтерського обліку -- основні, регулюючі, операційні становлять систему рахунків, що охоплює всі господарські засоби, джерела їх формування, господарські процеси і результати діяльності. Ці рахунки взаємно кореспондують між собою і за наявності сальдо відображаються в балансі. Тому такі рахунки називають балансовими. Поряд з балансовими рахунками в бухгалтерському обліку використовують рахунки, які не відображаються в балансі, а розміщуються за його підсумком. Такі рахунки називають позабалансовими.

При розмежуванні бухгалтерських рахунків на балансові й позабалансові головну роль відіграють такі критерії: по-перше, імовірність того, що підприємство отримає або втратить якусь майбутню економічну вигоду, пов'язану з конкретним видом активу або пасиву; по друге, конкретний вид активу або пасиву має вартість, яку можна точно оцінити. Якщо господарські засоби та їх джерела не відповідають цим критеріям, то їх обліковують на позабалансових рахунках.

Позабалансові рахунки призначені для обліку наявності та руху цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні, умовних прав і зобов'язань підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо); бланків суворого обліку; списаних активів (нестачі цінностей, дебіторська заборгованість) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами (боржниками). Умовно позабалансові рахунки можна поділити на дві групи: ті, що обліковують майно (орендовані необоротні активи, активи на відповідальному зберіганні, списані активи, бланки суворого обліку), таті, що обліковують зобов'язання (контрактні зобов'язання, непередбачені активи і зобов'язання, гарантії та забезпечення надані й отримані).

Облік на позабалансових рахунках ведуть не застосовуючи методу подвійного запису, тобто за простою системою, за якою записи про надходження, вибуття проводяться тільки на одному позабалансовому рахунку з позначенням змісту і кількісно-вартісних показників операції.

Розглянуті класифікації рахунків за їх економічним змістом та призначенням і структурою взаємопов'язані, доповнюють одна одну і сприяють у теорії бухгалтерського обліку визначенню ролі та місця кожного рахунка, які він займає в системі бухгалтерського обліку.

Позабалансові рахунки призначені для обліку активів, які не належать даному підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні або на зберіганні. До них належать орендовані необоротні активи, активи на відповідальному зберіганні, списані активи, гарантії та забезпечення надані і отримані та ін. Всі ці активи обліковуються на балансі тих господарств, яким вони належать. Підприємство, яке прийняло ці активи в тимчасове користування або на зберігання, обліковує їх на позабалансових рахунках. При складанні балансу залишки цих рахунків показують за підсумком балансу. Інакше при зведенні балансів окремих підприємств по галузях або всьому народному господарству ці активи були б враховані двічі: один раз на балансі того господарства, де вони тимчасово перебувають. Це призвело б до перебільшення справжньої величини засобів у народному господарстві.

На позабалансових рахунках обліковують, крім того, бланки суворого обліку (чекові книжки, акції, векселі тощо), умовні права і зобов'язання (застави, гарантії, зобов'язання тощо), списану на збитки заборгованість неплатоспроможних дебіторів (для спостереження за можливістю її відшкодування винними особами протягом трьох років) та інші об'єкти, які не вимагають подвійного запису.

До групи позабалансових належать рахунки: «Орендовані необоротні активи», «Активи на відповідальному зберіганні», «Контрактні зобов'язання», « Гарантії та забезпечення одержані», «Списані активи», «Обладнання, прийняте для монтажу», «Бланки суворого обліку» та ін.

Відмітною особливістю позабалансових рахунків є те, що вони не кореспондують ні між собою, ні з балансовими рахунками, правило подвійного запису на них не поширюється; господарські операції на позабалансових рахунках відображуються одинарним записом: тільки по дебету або тільки по кредиту відповідного рахунка. Тобто, при прийнятті об'єкта на облік позабалансовий рахунок тільки дебетується (без кредитування іншого рахунка), а при списанні --кредитується (без кореспонденції з дебетом іншого рахунка).

Наприклад, при прийнятті основних засобів в оренду орендар робить запис тільки на дебеті рахунка «орендовані необоротні активи», а при поверненні їх орендодавцю--тільки на кредиті цього рахунка.

облік малоцінний прибуток фінансовий

Фінансові результати діяльності підприємства

Ефективність виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності п-ва виражається в досягнутих фінансових результатах

Для визначення фінансового результату діяльності п-ва за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів.

Доходи п-ва - це збільшення економічних вигод у вигляді надходжень активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Доходи - витрати = прибуток чи збиток

Прибуток - перевищення доходів звітного періоду над витратами звітного періоду.

Збиток - перевищення витрат звітного періоду над доходами звітного періоду.

Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно дотримуватись принципів визначення доходів і витрат, а саме: нарахування, відповідності, періодичності.

Принцип нарахування передбачає відображення результатів господарських операцій у тому звітному періоді, коли вони відбулися, а не на момент отримання чи сплати грошових коштів, оскільки ці періоди часу не завжди співпадають.

Принцип відповідності полягає у порівнянні доходів та витрат у звітному періоді, тобто витрати, що здійснені у звітному періоді, повинні порівнюватись з доходом, задля якого здійснені витрати цього звітного періоду.

Виходячи з принципу періодичності, для визначення фінансового результату доходи та витрати підприємства розподіляються за звітними періодами. Звітним періодом є 1 рік, проміжними звітними періодами є квартал, місяць.

Доходи підприємства класифікуються за видами діяльності, що здійснюються цим підприємством. Такий підхід дає можливість враховувати особливості кожного виду діяльності, відслідковувати зміни за видами діяльності та забезпечувати інформацією для подальшого аналізу та прийняття управлінських рішень.

Склад доходів п-ва наступний:

І Доходи від звичайної діяльності:

Доходи від операційної діяльності:

Дохід від реалізації:

Реалізація товарів

Реалізація готової продукції

Реалізація послуг

Дохід від інших операцій:

Реалізація інших оборотних активів

Операційний лізинг

Операційна курсова різниця

Відшкодування раніше списаних активів

Доходи від фінансових операцій:

Дохід від участі в капіталі

Інші фінансові доходи

Доходи від іншої звичайної діяльності:

Дохід від реалізації фінансових інвестицій

Дохід від реалізації основних засобів

Дохід від реалізації нематеріальних активів

Дохід від безкоштовно отриманих активів

ІІ Доходи від надзвичайних подій

За кожним видом діяльності дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов'язань, що приводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Водночас не визнаються доходи від інших сторін:

* суми ПДВ, акцизів та інших податків, що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів;

* суми надходжень за договором комісії, агентським та іншим договором;

* суми попередньої оплати продукції, товарів, робіт, послуг;

* суми задатку під заставу або для на погашення позики, якщо це не передбачене відповідним договором;

* надходження від первинного розміщення цінних паперів;

* сума авансу в рахунок оплати продукції;

* інші надходження, що належать іншим особам.

Доходами підприємства визнаються:

а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

б) інші операційні доходи;

в) фінансові доходи;

г) інші доходи;

д) надзвичайні доходи.

Однак цей стандарт не поширюється на деякі доходи підприємства, пов'язані з:

* договорами оренди;

* дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій, врахованих методом участі у капіталі (тобто за дивідендами з інвестицій у спільні, дочірні та асоційовані підприємства);

* страховою діяльністю;

* змінами у справедливій вартості фінансових активів та фінансових зобов'язань, а також з ліквідацією (продажем, погашенням) вказаних активів та зобов'язань;

* змінами вартості інших поточних активів;

* природним приростом поголів'я тварин, виходом продукції сільського та лісового господарства;

* видобуванням корисних копалин.

Дохід від діяльності підприємства визнається тоді, коли в результаті господарської операції:

* збільшуються активи або

* зменшуються зобов'язання, і внаслідок цього відбувається зростання власного капіталу.

Таким чином, якщо активи збільшуються (або зобов'язання зменшуються), але це не призводить до зростання власного капіталу, дохід не визнається.

Визнання доходу (виручки) від реалізації продукції пов'язане з виконанням деяких умов, зокрема:

Передача покупцеві ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на продукцію. Здебільшого передача ризиків і вигод від володіння збігається з передачею юридичного права власності або з передачею в управління покупцеві. В інших випадках передача ризиків і вигод відбувається не завжди одночасно з передачею юридичного права власності, наприклад:

а) покупець має право анулювати придбання з причин, визначених контрактом на реалізацію, а підприємство-продавець не має впевненості стосовно його повернення;

б) відвантажені товари підлягають подальшому монтажу, і цей монтаж є істотною частиною контракту, який ще не був завершений підприємством;

в) одержання доходу від визначеної реалізації залежить від доходу, який отримає підприємство-покупець від власної реалізації цих товарів;

г) одержання доходу від певної реалізації залежить від доходу, який отримає покупець від власної реалізації цієї продукції.

Якщо підприємство-продавець залишає тільки незначний ризик володіння, операція вважається реалізацією і дохід визначається.

Управління і контроль за реалізованою продукцією. Якщо підприємство залишає за собою подальше керівництво або контроль за реалізованою продукцією, то дохід від такої реалізації не визнається.

Сума доходу достовірно визначена. Доходи, достовірну оцінку яких здійснити неможливо, у звітності не відображаються, що відповідає одному з основних принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності - обачливості, який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елементів (активів, зобов'язань тощо) за вартістю, яка має запобігати заниженню зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Упевненість у тому, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод, а витрати, пов'язані з реалізацією продукції, достовірно визначені. Якщо існує невпевненість в отриманні доходів від реалізації, то до усунення цієї невпевненості дохід не повинен визнаватися.

Дохід від надання послуг визнається в тому періоді, у якому надаються послуги:

* виходячи із ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу;

* шляхом рівномірного його нарахування за певний період часу.

Згідно із цими методами дохід визначається в тих звітних періодах, у яких надаються відповідні послуги.

Визнання доходу через посилання на ступінь завершеності операції називають методом поетапного виконання.

Ступінь завершеності операції з надання послуг може бути оцінено такими трьома методами;

вивченням виконаної роботи;

визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

визначенням питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на ту саму дату.

Якщо надання послуг полягає у виконанні необмеженої кількості дій (операцій) за певний період часу, то дохід визнається шляхом його рівномірного нарахування за цей період.

Слід зазначити, що не визнається дохід у випадку обміну продукції (товарів, робіт, послуг, інших активів), які є подібним за призначенням та мають однакову справедливу вартість,

Якщо ж відбувається операція обміну подібними активами (роботами, послугами), які мають різну вартість, або здійснюється обмін неподібними активами (роботами, послугами), які мають однакову вартість, то дохід визнається за вартістю отриманих активів (робіт, послуг).

При нерівноцінному обміні, коли відбувається доплата грошовими коштами, дохід визнається за сумою активів, отриманих або які підлягають отриманню, зменшених на суму переданих або одержаних грошових коштів.

У складі інших операційних доходів відображаються всі інші доходи, не пов'язані із реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), до яких, зокрема, належать:

дохід від реалізації іноземної валюти;

дохід від реалізації інших оборотних активів (виробничих запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів тощо);

дохід від операційної оренди активів;

дохід від операційної курсової різниці;

пеня, штрафи, неустойки, які визнані боржником або щодо яких отримано рішення судових органів про стягнення;

доходи про відшкодування сум раніше списаних активів;

дохід від списання кредиторської заборгованості, що виникла під час операційного циклу, після закінчення строку позовної давності;

отримані гранти, асигнування і субсидії;

інші доходи від операційної діяльності.

У випадку використання активів підприємства іншими сторонами дохід виникає у вигляді;

а) відсотків - плати за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству;

б) роялті - платежів за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, авторського права, програмних продуктів тощо);

в) дивідендів - частини чистого прибутку, розподіленого між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

Процес розрахунку прибутку (збитку) підприємства може бути розділений на такі етапи:

1. Розрахунок валового прибутку (збитку)

2. Визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності

3. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності

4. Розрахунок чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Етап 1. Розрахунок валового прибутку (збитку):

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт чи послуг) та собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт та послуг). Для цього визначимо величину чистого доходу підприємств від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг):

Дохід від реалізації продукції - ПДВ, акцизний збір, інші податки і збори, інші вирахування з доходу = чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Тепер визначимо величину валового прибутку (збитку) п-ва:

Валовий прибуток (збиток) = чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

Етап 2. Визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності:

Прибуток (збиток) від операційної діяльності обчислюють:

Прибуток (збиток) від операційної діяльності = валовий прибуток (збиток) - адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати

Етап 3. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності:

Спочатку визначимо прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування:

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування = прибуток від операційної діяльності ± дохід від участі в капіталі, інші фінансові доходи, інші доходи ± фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, інші витрати

Далі визначаємо прибуток (збиток) від звичайної діяльності:

Прибуток = прибуток від звичайної діяльності до оподаткування - податок на прибуток

Збиток = збиток від звичайної діяльності до оподаткування + податок на прибуток

Етап 4. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду:

Чистий прибуток (збиток) = фінансовий результат від звичайної діяльності ± дохід від надзвичайної діяльності, податок на прибуток від надзвичайної діяльності, витрати від надзвичайної діяльності, зменшення податку на прибуток від збитків надзвичайної діяльності

У позиціях “надзвичайні доходи” і “надзвичайні витрати” відображаються відповідно:

невідшкодовані збитки від надзвичайних подій, включаючи затрати на запобігання виникненню втрати від стихійного лиха, техногенних аварій;

прибутки або збитки від інших подій та операцій, які належать до надзвичайних подій.

Збитки від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих збитків. У позиції “податки з надзвичайного прибутку” відображається сума податків, що підлягають сплаті з прибутку від надзвичайних подій.

Показники прибутку відображають абсолютний ефект діяльності п-ва.

Для характеристики ефективності використання ресурсів та поточних затрат використовуються показники рентабельності.

Рентабельність характеризує результативність діяльності підприємства.

Показники рентабельності дозволяють оцінити, який прибуток отримує підприємство з кожної вкладеної в активи гривні.

Існує система показників рентабельності.