Якість аудиторських послуг. Аудит власного капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Приватний вищий навчальний заклад України

Харківський інститут економіки ринкових

відносин та менеджменту

(ХІНЕМ)

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Нормативне регулювання аудиту»

з теми: «Якість аудиторських послуг. Аудит власного капіталу»

Виконала: Перевірив:

Студентка 5 курсу старший викладач

Спеціальності «Облік та аудит»

Губкіна О.О __________________

Євпаторія, 2011 уч. рік

Зміст

Вступ

Заліковий модуль 1

1. Контроль за якістю аудиторських послуг ( МСА 220 )

2. Тестові завдання

3. Задача

Заліковий модуль 2

1. Аудит форми № 4 фінансової звітності "Звіт про власний капітал"

2. Тестові завдання

3. Задача

Список літератури

Вступ

На міжнародному рівні аудиторська діяльність регулюється Комітетом з міжнародної аудиторської практики (КМАП), який оприлюднює Міжнародні стандарти аудиту (МСА) та положення про аудит і супутні аудиту послуги з метою встановлення єдиної аудиторської практики на міжнародному рівні. МСА містять основні принципи та процедури, що необхідні для застосування при проведенні аудиту та супутніх аудиту послуг. Разом із тим у кожній країні аудит фінансової інформації тою чи іншою мірою регулюється місцевими нормативними актами. Такі акти можуть мати силу закону або положень, що розроблені органами регулювання або професійними організаціями окремої країни. Національні нормативи аудиту і супутніх аудиту послуг, що прийняті в багатьох країнах, є різними за своєю формою та змістом.

У разі якщо національні стандарти відрізняються або суперечать Міжнародним нормативам аудиту за окремими його аспектами, то організаціям--членам Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ) потрібно дотримуватись зобов'язань федерації, які передбачені Кодексом МФБ.

У Кодексі МФБ зазначено, що організації--члени МФБ повинні дотримуватись принципів діяльності МФБ та включати до своїх національних стандартів аудиту принципи, на яких базуються Міжнародні нормативи аудиту, що розроблені МФБ. Країни, що є членами МФБ, можуть приймати Міжнародні нормативи аудиту за національні нормативи на підставі поданої заяви, розробленої КМАП.

Аудиторська діяльність в Україні регулюється Законом України «Про аудиторську діяльність» № 3125-XII від 22 квітня 1993 року, Стандартами аудиту та Кодексом етики професійних бухгалтерів, запровадженими рішенням Аудиторської палати України № 122 від 18 квітня 2003 року, положеннями Аудиторської палати України та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про аудиторську діяльність» визначено суть аудиторської діяльності, суб'єктів аудиторської діяльності, об'єкти і напрямки аудиту, порядок сертифікації аудиторської діяльності, порядок створення та діяльності Аудиторської палати України, громадської організації аудиторів України, права, обов'язки та відповідальність аудиторів та аудиторських фірм.

Основним завданням цього Закону є створення в Україні незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

якість аудит послуга власний капітал

Заліковий модуль 1

1. Контроль за якістю аудиторських послуг ( МСА 220 )

Аудит у нашій країні вже пройшов певний етап розвитку. І зараз центр уваги має бути перенесений з питань становлення аудиту на типові завдання галузі, що вже сформувалась: підвищення якості послуг, зниження їх собівартості, вихід вітчизняного аудиту на міжнародний рівень.

На сьогодні в Україні немає достатнього законодавчого фундаменту і досвіду судових розглядів позовів щодо аудиторських фірм (аудиторів), відпрацьованих методик оцінювання розмірів збитку користувачів від неякісного аудиту, тому головним шляхом підвищення якості аудиту в сучасних умовах поки що лишається професійний контроль за якістю аудиторських перевірок.

Дослідженню проблем аудиторської діяльності присвятили праці такі вітчизняні вчені: М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, О.А. Петрик, В.С. Рудницький, В.Я. Савченко, Б.Ф. Усач, В.О. Шевчук. Але контролю якості ринку аудиторських послуг в Україні ще не приділена належна увага.

Згідно з МСА 220 «Контроль якості під час аудиту історичної фінансової інформації» аудиторська фірма зобов'язана впровадити систему контролю якості, яка надавала б їй достатню впевненість, що фірма в цілому та її персонал дотримуються вимог професійних стандартів та нормативних і законодавчих вимог, а висновки аудиторів, надані фірмою або партнерами з завдання, відповідають наявним обставинам. Політику та процедури контролю якості слід застосовувати на рівні аудиторської фірми і для окремих аудиторських перевірок.

Контроль якості значно пов'язаний, але відрізняється від дотримання міжнародних чи національних стандартів аудиту. Аудиторські фірми (аудитори) повинні дотримуватись загальноприйнятих стандартів аудиту при кожному проведенні аудиторської перевірки. Контроль якості -- це процедури, що використовуються аудиторськими фірмами, щоб задовольнити повноту дотримання аудиторських стандартів при кожному зобов'язанні. Контроль якості створюється для всієї аудиторської фірми, стандарти застосовуються щодо індивідуального зобов'язання.

Організація контролю якості аудиторських послуг в зарубіжних країнах вже має певний напрацьований досвід. Так, у 1978 році Американським інститутом сертифікованих громадських бухгалтерів (AICPA) був створений Комітет контролю якості стандартів (Quality Control Standards Committee), наділений відповідальністю у наданні допомоги аудиторським фірмам виконувати та розвивати контроль якості роботи. Для аудиторських фірм контроль якості включає політику та процедури, які використовуються для забезпечення гарантії того, що вони якісно виконують обов'язки перед клієнтами та інше. Ці процедури включають контроль організаційної структури та її функціонування. Наприклад, аудиторські фірми можуть мати організаційну структуру, що забезпечує спеціальне ознайомлення з кожною справою партнером, який має досвід у галузі клієнта. При цьому система контролю якості може забезпечувати розумну впевненість, а не гарантію того, що аудиторські стандарти виконуються.

AICPA не встановлює спеціальних процедур контролю якості для аудиторських фірм. Процедури залежать від розміру фірми, кількості офісів, характеру діяльності. Наприклад, процедури контролю якості на міжнародній аудиторській фірмі, що обслуговує транснаціональні корпорації, мають значно відрізнятися від таких процедур на аудиторській фірмі, яка обслуговує тільки великі підприємства однієї чи двох галузей.

Комітет контролю якості стандартів визначив п'ять елементів контролю якості, які мають враховувати аудиторські фірми при встановленні власної політики та процедур. У таблиці 1 наведено п'ять елементів з вимогами щодо кожного з них та прикладами процедур контролю, котрі фірми мають використовувати для виконання цих вимог.

AICPA створила два підрозділи контролю якості роботи аудиторських фірм: підрозділ аудиту компаній, підзвітних Комісії з цінних паперів та бірж (SEC Practice Section) та підрозділ аудиту приватних компаній (Private Companies Practice Section). Аудиторські фірми можуть обирати приналежність до певного підрозділу або до двох одночасно. Як правило, один раз на три роки кожна аудиторська фірма підлягає перевірці системи контролю якості на відповідність стандартам контролю якості AICPA.

Метою контролю є визначення та звітування, чи аудиторська фірма розробила адекватну політику та процедури щодо п'яти елементів контролю якості та чи слідує їм на практиці. За результатами перевірок відповідні підрозділи Комітету контролю якості стандартів можуть застосовувати санкції до недобросовісних аудиторських фірм.

В Україні рішенням Аудиторської палати України від 26 травня 2005 року затверджено Національну концептуальну основу забезпечення якості аудиторських послуг. У ній підкреслюється, що всі суб'єкти аудиторської діяльності повинні мати політику і процедури контролю якості усіх професійних послуг, а АПУ повинна забезпечити можливість зовнішнього аналізу цієї політики і процедур.

З метою реалізації зазначеної концепції затверджено Положення про здійснення зовнішніх перевірок якості аудиторських послуг в Україні рішенням Аудиторської палати України від 26 травня 2005 року. Згідно з зазначеним положенням Аудиторська палата України не пізніше листопаду поточного року затверджує план перевірок системи контролю якості аудиторських послуг в Україні, який містить перелік суб'єктів аудиторської діяльності, система контролю якості яких підлягає перевірці в наступному році.

Таблиця 1. Основні елементи контролю якості

Перша перевірка системи контролю якості всіх суб'єктів аудиторської діяльності має бути організована і проведена АПУ впродовж п'яти років з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року. Надалі перевірки будуть здійснюватись на постійній основі відповідно до плану перевірок не рідше одного разу на п'ять років. Позапланові тематичні перевірки системи контролю якості суб'єкта аудиторської діяльності проводяться у випадку отримання АПУ скарги, звернення або іншого документа, що порушує питання якості надання аудиторських послуг окремим суб'єктом аудиторської діяльності.

Перевірки систем контролю якості суб'єктів аудиторської діяльності здійснюються членами Комісії Аудиторської палати України з контролю якості. Крім того, АПУ створює групу з контролю якості аудиторських послуг, до складу якої входять наймані аудитори -- контролери. Перевірки систем контрою якості суб'єктів аудиторської діяльності також можуть здійснюватися окремими аудиторськими фірмами, які мають намір проводити такі перевірки та отримали акредитацію в АПУ.

Положенням про здійснення зовнішніх перевірок якості аудиторських послуг в Україні визначено перелік обов'язкових питань перевірки, а саме: історія фірми; загальний огляд політики і процедур контролю якості фірми, у тому числі наявність внутрішніх положень з процедур контролю якості; дотримання етичних вимог; професійна кваліфікація персоналу та її удосконалення; прийняття та продовження роботи з клієнтами; виконання завдання; моніторинг системи внутрішнього контролю.

Але доцільно виділити програмні питання перевірки системи контролю якості на рівні аудиторської організації та на рівні окремої аудиторської перевірки.

Так, програма перевірки якості роботи аудиторської організації може включати:

-- перевірку дотримання реєстраційних вимог та умов;

-- вивчення системи управління персоналом аудиторської організації;

-- перевірку наявності розроблених та затверджених внутрішньо фірмових стандартів аудиту;

-- дослідження внутрішньо фірмової системи контролю якості та висловлення думки щодо її ефективності;

-- вивчення політики підбору нових та продовження обслуговування клієнтів;

-- оцінювання практичного здійснення всіх етапів аудиторської перевірки (від прийняття клієнта до завершення аудиторської перевірки і видачі аудиторського висновку при належному оформленні робочої документації з дотриманням вимог (положень) міжнародних стандартів аудиту);

-- оцінювання системи підбору кадрів та програми підвищення кваліфікації співробітників;

-- вивчення інших факторів, що забезпечують необхідний рівень якості роботи аудиторської організації та виконання окремих завдань з аудиту.

Особливу увагу слід звернути на наявність та подальшу розробку системи внутрішніх стандартів аудиту, в складі якої доцільно виділяти окремий внутрішній стандарт з контролю якості.

Відбір окремих проведених аудиторських перевірок для вивчення повинен базуватись на комплексній оцінці ризику аудиторської практики та аналізі роботи, яка була виконана персоналом аудиторської організації. При цьому до уваги доцільно брати наступні фактори ризику:

а) перевірки в галузях, які потребують залучення спеціалістів -- експертів;

б) великі і складні аудиторські перевірки, які пов'язані з високим ризиком;

в) перевірки, які викликають великий суспільний інтерес;

г) перевірки, які виконуються вперше;

д) перевірки у сферах, які раніше не підлягали перевіркам та не аналізувались;

е) перевірки, за якими надавались модифіковані аудиторські висновки.

При дослідженні кожної окремої аудиторської перевірки, вибраної для перевірки якості її проведення, доцільно керуватись вимогами МСА 220 «Контроль якості під час аудиту історичної фінансової інформації». Метою зазначеного стандарту є встановлення стандартів та надання рекомендацій щодо відповідальності персоналу щодо процедур контролю якості під час аудиту історичної фінансової інформації, в тому числі аудиту фінансової звітності.

Визначено такі елементи контролю якості:

а) відповідальність керівництва за якість аудиту;

б) етичні вимоги; незалежність;

в) прийняття завдання, продовження співпраці з клієнтом та виконання конкретних завдань;

г) призначення груп з завдання;

д) виконання завдання;

е) консультації;

є) вирішення питань розбіжності у думках;

ж) перевірка контролю якості виконання завдання;

з) моніторинг.

2. Тестові завдання

1. За результатами перевірки збереження та руху товарно-матеріальних цінностей фірми від посад були відлучені керівник складу та менеджер зі збиту. Хто здійснював перевірку?

1 - аудиторська фірма;

2 - материнська компанія;

3 - податкова інспекція;

4 - органи соціального страхування.

Відповідь 1

2. Аудиторський ризик - це

1 - небезпека не виявлення помилок системою внутрішнього контролю клієнта;

2 - небезпека не виявлення суттєвих помилок в процесі проведення вибіркової перевірки;

3 - небезпека складання невірного висновку за результатами фінансової звітності;

4 - ризик у бізнесу клієнта, що зумовлюється характером та умовами діяльності організації.

Відповідь 4

3. Встановіть, чи вірно дане твердження

1 - організація бухгалтерського обліку і контролю здійснює вплив на ризик контролю;

2 - бухгалтерська звітність не може бути вірною на 100%;

3 - якщо ризик бізнесу та ризик внутрішнього контролю високі, то високий і ризик не виявлення;

4 - вірної відповіді немає.

Відповідь 1

4. Аудиторський висновок про фінансову бухгалтерську звітність клієнта представляє собою

1 - підтвердження аудиторською фірмою правильності і точності розрахунків усіх показників бухгалтерської та статистичної звітності;

2 - акт перевірки фінансово-господарської діяльності;

3 - думку аудиторської фірми про достовірність бухгалтерської звітності;

4 - думку аудиторської фірми про достовірність бухгалтерської та статистичної звітності;

5 - рекомендації з усунення виявлених недоліків з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідь 4

5. Аналітична частина аудиторського висновку повинна бути адресована

1 - головному бухгалтеру економічного суб'єкта;

2 - фінансовому директору економічного суб'єкта;

3 - виконавчому органу, що здійснює функції керування економічним суб'єктом;

4 - керівнику місцевої податкової інспекції;

5 - зборам акціонерів або засновникам економічного суб'єкту.

Відповідь 3

3. Задача

1.Визначте невідповідності нормативним актам.

2.Сформулюйте суть невідповідностей.

Вихідні дані.

Акціонерне товариство Кондитерська фабрика "Золотий ключик" розірвало договір зі своїми аудиторами і запросило вашу фірму бути його аудитором. Що ви зробите в цьому випадку?

Аудиторські послуги щодо проведення аудиту надаються будь - якому господарюючому суб'єкту незалежно від його організаційно - правової форми і форми власності. Побудова будь - яких взаємовідносин між суб'єктами підприємництва починається із звернення до переддоговірного перепису. Тобто, дана сторона звертається з проханням надати їй визначені послуги, а друга сторона висловлює згоду, на надання таких послуг або відмовляє в їх наданні. Після одержання згоди аудиторської фірми, укладається договір про проведення аудиту. Такий договір є офіційним документом, який регламентує взаємовідносини аудитора (аудиторської фірми) з клієнтом. Згідно з договором про надання аудиторських послуг аудитор зобов'язується надати послуги (тобто провести аудит, а замовник клієнт - отримати ці послуги). Цей документ підтверджує і фіксує офіційно, юридичну згоду інтересів економічного договору.

В умовах ринкової конкуренції ділова репутація фірми иає велике значення. Характер роботи аудиторських фірм передбачає глибоке вивчення і розуміння діяльності клієнта. Міжнародний стандарт аудиту №250, в якому йде мова про подібні ситуації, визначає, що у разі виявлення порушення аудитор мусить повідомити керівництво клієнта (принаймні на один рівень вищий за той, на якому було виявлено порушення) та власників підприємства-клієнта. У стандарті зазначено, що, вирішуючи питання про повідомлення контролюючих та правоохоронних органів, необхідно виходити з вимог законодавства відповідної країни.

Обов'язок аудитора щодо конфіденційності, як правило, забороняє повідомляти будь-яку третю сторону про виявлені факти недотримання існуючих вимог та правил. Проте за певних обставин цим обов'язком можна знехтувати відповідно до закону чи рішення суду (наприклад, у деяких країнах аудитор зобов'язаний повідомляти органи контролю про виявлені порушення у фінансових установах). За таких умов у аудитора може виникнути потреба отримати юридичну консультацію, з тим щоб якнайкраще виконати свій обов'язок служити громадським інтересам.

Наступний параграф цього стандарту визначає право аудитора припинити надання послуг (виконання проекту), якщо подальша робота з таким клієнтом може завдати шкоди аудиторові. Проте і в цьому разі зазначається, що в таких випадках контролю необхідно звернутися за юридичною консультацією. Таким чином, рішення про те, чи повідомляти правоохоронні та контролюючі органи про виявлені порушення, фактично має прийняти сам аудитор. Ціна цього рішення надзвичайно висока, оскільки аудитор поділяє ризики зі своїм клієнтом, і за такої ситуації може дуже постраждати його репутація.

Ринок послуг з міжнародного аудиту в Україні ще тільки формується, і тому небагато підприємств мають досвід співпраці з міжнародними аудиторськими фірмами: наприклад, за неофіційними даними, лише близько 10--12 % комерційних банків України щороку проходять міжнародний аудит. Ураховуючи цей факт, інші економічні та юридичні особливості ринку України, а також загальну практику міжнародних аудиторських компаній, відповідно до якої зусилля спрямовуються на встановлення багаторічного співробітництва, а не на одноразові проекти, процес прийняття нового клієнта є досить складним і важливим для успіху подальшої співпраці.

Перш ніж розпочати перевірку аудиторові необхідно виконати кілька попередніх дій. Насамперед необхідно установити контакт із потенційним клієнтом, що може відбуватися по-різному. По-перше, ініціатива проведення аудиту може йти від самого аудитора. Якщо підприємство або банк є привабливим з погляду тривалої співпраці, якщо його фінансова позиція, міжнародні зв'язки та результати діяльності за минулі роки відповідно до друкованих джерел є сприятливими, а міжнародного аудитора ця компанія ще не має, уповноважений представник аудиторської фірми може сам зв'язатися з представником керівництва потенційного клієнта. По-друге, саме підприємство або банк можуть висловити своє бажання пройти міжнародний аудит (за свій рахунок).

Для того, щоб визначити, чи варто за наявних умов давати згоду на проведення аудиту фінансової звітності якоїсь компанії (або на участь у тендері на надання аудиторських послуг), аудитор повинен виконати певні процедури:

- ознайомитися з галуззю, в якій працює клієнт, та його конкретним бізнесом;

- отримати та проаналізувати фінансову інформацію потенційного клієнта та інформацію про цього ж клієнта від третіх сторін, таких як банки, юридичні компанії;

- якщо клієнт міняє аудитора, необхідно зв'язатися з попереднім аудитором, як цього вимагають стандарти аудиту;

- проаналізувати особливі обставини, через які цей проект може вважатися особливо ризикованим;

- оцінити незалежність аудиторської фірми та її здатність задовольнити потреби клієнта;

- визначити, чи прийняття клієнта не суперечитиме вимогам законів та правил і кодексу професійної поведінки.

Перед тим як прийняти нового клієнта, між ним та аудитором має відбутися зустріч, на якій необхідно визначити сутність майбутнього проекту та відповідальність кожної зі сторін. Коли йдеться про перший аудит даного клієнта, то треба поінформувати про проблеми, пов'язані з «аудитом першого року». Клієнта необхідно поінформувати про сутність аудиторської перевірки. Сторони повинні визначити, яку відповідальність братиме на себе аудитор.

Потрібно також домовитися про час проведення перевірки, її оформлення (звіти, висновки, лист з рекомендаціями керівництва тощо) та суму і порядок оплати.

Після зустрічі з клієнтом аудитор мусить прийняти остаточне рішення щодо того, чи давати згоду на цю роботу. Мають бути з'ясовані такі питання:

-- чи має аудитор достатні знання про діяльність клієнта та галузь, де він працює, щоб належним чином виконати свою роботу відповідно до потреб клієнта?

-- чи вчасно був призначений аудитор і чи має він змогу відповідно спланувати свою роботу й отримати достатньо компетентних свідчень (доказів) для того, щоб сформулювати висновок стосовно фінансової звітності?

-- чи відповідає виконання цього проекту професійним інтересам аудитора?

Якщо аудитор погоджується прийняти клієнта і надати йому аудиторські послуги, він підтверджує умови та строки виконання, про які було домовлено під час зустрічі з клієнтом, у документі, що називається «Лист-згода» (Engagement Letter). Цей лист являє собою поширену в західній практиці форму контракту між аудитором та клієнтом. Його головним призначенням є попередження непорозумінь між сторонами в тому, що стосується суті виконуваного проекту та відповідальності, яку бере на себе аудитор. Типовий лист-згода містить такі положення:

- мета аудиту;

- очікувана дата закінчення аудиту;

- відповідальність керівництва клієнта за фінансову звітність;

- обсяг аудиту.

Інша інформація щодо результатів аудиту. Слід зауважити, що через характер перевірки та інші неминучі обмеження системи внутрішнього контролю існує ризик того, що навіть деякі суттєві викривлення даних можуть залишитися невиявленими.

Під час проведення аудиту має бути забезпечений доступ до будь-яких документів, записів та іншої інформації.

В українській практиці замість листа-згоди укладається договір (чи угода) щодо надання аудиторських послуг (табл. 1).

Таблиця 1

УГОДА № ___ Прим. №

на здійснення аудиторських послуг

м. Київ «___ »___________200_ р

Українська аудиторська фірма (далі -- ВИКОНАВЕЦЬ), що діє на підставі Статуту, в особі ____________________________________________

_________________________________ , та ________________________

(далі -- ЗАМОВНИК), в особі __________________________________

____________________________________________________, що діє на

підставі_________________________ , уклали цей договір про таке:

1. ПРЕДМЕТ УГОДИ

1.1. ЗАМОВНИК доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язується здійснити аудиторські послуги (далі послуги) __________________________________

_____________________________________________________________

1.2. Послуги здійснюються в період з «___ »___________200_ р. до

«___ »___________200_ р.

2. ОПЛАТА ПОСЛУГ

2.1. За виконання Послуг згідно з протоколом про договірну ціну (п. 5 цієї Угоди) ЗАМОВНИК сплачує ВИКОНАВЦЮ _______грн та податок на додану вартість (ПДВ) на суму:__________тис. грн., що разом дорівнює _____________тис. грн.

2.2. Оплата здійснюється виключно в безготівковій формі з авансуванням у розмірі _____% загальної вартості Угоди, що відповідно становить _______________________тис. грн.

2.3. ЗАМОВНИК сплачує залишок вартості послуг протягом трьох банківських днів після підпису акта прийняття-передання.

2.4. У разі виявлення ВИКОНАВЦЕМ під час надання послуг резервів за розрахунками з бюджетом або з контрагентами ЗАМОВНИКА; резервів використання заборгованості; фактів розкрадання власності ЗАМОВНИКА його персоналом та інші резерви ЗАМОВНИК сплачує ВИКОНАВЦЮ 25 % від суми виявлених резервів (без урахування ПДВ) додатково до суми Угоди. Підставою для оплати є розрахунок економії, погоджений із ЗАМОВНИКОМ, та акт приймання-здавання робіт.

2.5. Оплата послуг ВИКОНАВЦЯ здійснюється ЗАМОВНИКОМ незалежно від характеру звіту аудитора (позитивна чи негативна оцінка звітності або діяльності ЗАМОВНИКА).

3. ПРЕДМЕТ (ОБ'ЄКТ) ПОСЛУГ

3.1. До складу послуг, наданих ВИКОНАВЦЕМ, входять (непотрібне викреслити): перевірка та підтвердження бухгалтерської звітності, перевірка статутної діяльності, інше ___________________________________________

3.2. Послуги охоплюють господарську діяльність ЗАМОВНИКА за період: з «____»_____________200_ р. до «____» _______200_ р.

3.3. Об'єктом послуг є: ЗАМОВНИК в цілому, окремі підрозділи ЗАМОВНИКА, дочірні підприємства ЗАМОВНИКА, асоційовані партнери ЗАМОВНИКА, контрагенти ЗАМОВНИКА (непотрібне викреслити).

4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЗОБОВ' ЯЗАННЯ СТОРІН

4.1. Відповідальність ВИКОНАВЦЯ регламентується статтями 22, 23, 24, 25 та 26, а відповідальність ЗАМОВНИКА -- статтями 28, 29 та 30 Закону України «Про аудиторську діяльність».

4.2. Якщо звітність ЗАМОВНИКА, організація та методологія обліку, господарська діяльність не відповідають установленим правилам, чинному законодавству або Статуту, а порушення тягнуть за собою кримінальну відповідальність, ВИКОНАВЕЦЬ має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання цієї Угоди, про що він письмово попереджає ЗАМОВНИКА.

4.3. ЗАМОВНИК зобов'язаний на першу вимогу ВИКОНАВЦЯ надати останньому будь-яку інформацію, незалежно від рівня її конфіденційності, протягом 1--2 днів з моменту запиту у формі, визначеній ВИКОНАВЦЕМ (письмово довільною формою, на бланках з печаткою або з підписом, усно).

Умисне або ненавмисне невиконання ЗАМОВНИКОМ цього пункту Угоди підпадає під дію п. 4.2 цієї Угоди.

4.4. ВИКОНАВЕЦЬ під час надання послуг зобов'язаний: утримуватися від прилюдної оцінки діяльності окремих осіб керівництва або персоналу; зберігати незалежність та нейтральність до ЗАМОВНИКА та його персоналу; не вступати у комерційні відносини з персоналом чи клієнтами ЗАМОВНИКА; зберігати конфіденційність та комерційну таємницю наслідків послуг та діяльності ЗАМОВНИКА; не використовувати ім'я ЗАМОВНИКА та закриті за його рішенням дані у відкритій пресі.

У разі порушення умов цього пункту ВИКОНАВЦЕМ ЗАМОВНИК має право на судове переслідування ВИКОНАВЦЯ та стягнення з останнього збитків, розмір яких визначає суд.

4.5. Організація (форма, місце, методика, час виконання) послуг є виключною прерогативою ВИКОНАВЦЯ і регламентується тільки ним.

4.6. Виконавець має право залучити до надання послуг окремих спеціалістів, сплачуючи їм винагороду згідно з положенням про сумісництво та договори підряду з особистих (власних) коштів. Дозволу на таке використання персоналу ЗАМОВНИКА з боку останнього не треба.

4.7. У разі односторонньої відмови ЗАМОВНИКА в процесі надання послуг ВИКОНАВЦЕМ ЗАМОВНИК сплачує ВИКОНАВЦЮ 75 % від суми Угоди. У цьому випадку ЗАМОВНИК повинен попередити ВИКОНАВЦЯ про своє рішення за 12 днів до денонсації Угоди.

4.8. За невиконання або неякісне виконання взятих на себе зобов'язань ВИКОНАВЕЦЬ та ЗАМОВНИК несуть майнову відповідальність згідно з чинним законодавством, а спори між ними вирішуються судом або арбітражем.

4.9. У разі відмови від підписання акта прийому-передання виконаних послуг без конкретних указаних причин аудиторська фірма має право перераховану суму віднести на реалізацію.

5. ПРОТОКОЛ ПОГОДЖЕННЯ ДОГОВІРНОЇ ЦІНИ

5.1. ЗАМОВНИК в особі _______________________________________,

з однієї сторони, та ВИКОНАВЕЦЬ в особі ______________________,

з другої сторони дійшли згоди, що розмір договірної ціни цієї Угоди становить _________________________________тис. грн., включаючи ПДВ.

5.2. Цей протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків між ЗАМОВНИКОМ та ВИКОНАВЦЕМ, відповідно до Угоди.

5.3. Угода складена українською мовою у двох примірниках (один примірник передається ЗАМОВНИКУ, другий -- ВИКОНАВЦЮ), кожен з яких має однакову силу.

6. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ СТОРІН ВИКОНАВЕЦЬ ЗАМОВНИК

М. __________________________________

Вул. _________________________________

р/р __________________________________

МФО ________________________________

ЗКПО _______________________________

____________(підпис) _________)_(підпис)

М.П. М.П.

Нормативом 4 в «Угоді на здійснення аудиторських послуг», ухваленій рішенням Аудиторської палати України № 73 від 18.12.1998 р., визначено порядок укладання договору, його зміст та структуру. Згідно з п. 1 нормативу «Угода на здійснення аудиторських послуг» чи відповідний договір є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиторської перевірки», а п. 2 наголошує: «Угода документально стверджує, що сторони дійшли згоди з усіх моментів, обумовлених у договорі. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами своїх обов'язків, умов виконання зобов'язань та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально ясно обумовити в договорі усі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв'язку з укладенням договору». Зокрема, це стосується ціни на аудиторські послуги (табл. 2). Це особливо важливо у зв'язку з особливостями аудиту, крім того, аудиторські послуги дуже складно, якщо взагалі можливо, оцінити. Тому, укладаючи договір, треба бути дуже уважним та намагатися передбачити всі можливі випадки і наслідки тих чи інших обставин та дії сторін.

Дуже важливо, щоб укладений договір мав юридичну силу і міг бути визнаним судовими органами. Для цього він повинен відповідати чинному законодавству України та бути підписаним уповноваженими на це посадовими особами. Уповноваженими на укладання договору вважаються особи, на яких покладені такі обов'язки статутом підприємства, при цьому слід враховувати обмеження, наприклад, суми, на яку мають право укладати договори ці особи.

У випадках, коли особа, яка підписує договір (угоду), діє на підставі доручення, слід перевірити правильність оформлення цього доручення. Доручення оформляється на фірмовому бланку або в лівому куті проставляється штамп підприємства; у ньому треба вказати номер, дату видачі, строк дії (оскільки доручення -- терміновий документ). Якщо номера або дати немає, доручення недійсне. У дорученні мають бути зазначені конкретні повноваження особи, формулювання на зразок «представляти інтереси фірми» не тягне за собою жодних юридичних наслідків, і договір, підписаний особою, яка діє на підставі такого доручення, є недійсним. Доручення підписується виключно керівником підприємства, при цьому засвідчується підпис особи, на ім'я якої воно видано. Доручення завіряється круглою печаткою підприємства (печатка повинна мати ідентифікаційний код підприємства), і назва фірми на ній має відповідати назві фірмового бланка та назві фірми в договорі.

Підписи представників сторін за договором мають бути проставлені власноруч тими особами, які вказані у вступній частині договору. Крім того, договір має бути завірений круглими печатками

Сторін за договором (за винятком випадків, коли представник сторони за договором діє на підставі одноразового доручення, прикладеного до договору).

Пунктом 3 нормативу № 4 вказано, що укладенню договору на проведення аудиту має передувати обмін листами між аудитором та клієнтом (табл. 3).

Після проведення аудиту складається Акт приймання-передавання виконаних аудиторських послуг (табл. 4).

Таблиця 2

Додаток № 1 до Договору № 1

від «___»_________2002р.

ПРОТОКОЛ

узгодження договірної ціни на аудиторські послуги

м. Київ 24 січня 2001 р.

Ми, що нижче підписалися, від сторони Замовника -- виконавчий директор Жук І. І. та від сторони Виконавця -- директор Савчук О. О. засвідчуємо, що сторонами досягнута угода про види аудиторських послуг, терміни їх проведення і договірну ціну. Для розрахунків використано загальний план аудиту, складений під час попереднього обстеження підприємства Замовника. Результати угоди показані в таблиці:

№ з/п	Види аудиторських послуг	Термін виконання	Сума, грн.
		у днях	у годинах
1	Аудит фінансової звітності за 2000 р.	10	80	1000
2	Консультування працівників	3	24	300
3	Проведення економічного аналізу господарської діяльності	2	16	200
	Усього:	15	120	1500

Договірна ціна на надання аудиторських послуг становить: одна тисяча п'ятсот гривень 00 коп. Термін виконання -- сто двадцять годин.

Цей протокол є підставою для взаємних розрахунків і платежів між Виконавцем та Замовником.

Від Виконавця Від Замовника

Директор

Таблиця 3

Лист-замовлення на проведення аудиторських послуг

м.__________ «____» _________2002 р.

Клієнт _____________________________________________________

Адреса _______________________________________________________

Поточний рахунок _______________ у _____________ відділенні банку

_____________________________________________________________

м. ___________________________ МФО ________________________

доручає аудиторській фірмі __________________________________

відповідно до ______________________________________________

(договір ________________________ від __________________ 2002 р.

Такі аудиторські роботи:

Провести перевірку стану бухгалтерського обліку за період з 1 січня 2001 р. до 1 січня 2002 р. в частині відповідності його чинним нормативно-правовим актам і законодавству. Надати практичну допомогу для удосконалення бухгалтерського обліку ______________________________

Скласти висновки про відповідність даних балансу і фінансової звітності (декларації) аналітичному і синтетичному обліку, правильності визначення фінансових результатів _________________________________

за період ____________________________________________.

Участь замовника в отриманні необхідних даних для виконання робіт

^{_________________________________________________________________________________________}

Обсяг, характер, місце і терміни проведення апробації результатів

__________________________________________________________

Повне найменування кінцевого результату роботи

__________________________________________________________

Терміни виконання в цілому і за етапами ___________________

_____________________________________________________

Протокол погодження договірної ціни

Клієнт______________________ й Аудиторська фірма_____________

Виконавець, погодили до говірну вартість роботи на суму ________грн.

У разі якісного виконання роботи Замовник сплачує Виконавцю надбавку до договірної ціни _______________________ %, що становить у сумі _____________________ грн.________________________________ грн.

У разі здавання роботи неналежної якості Виконавець одержує оплату зі знижкою на ________%.

Розрахунки за виконання роботи:

Замовник перераховує Виконавцю аванс під виконання робіт у розмірі

_____% від договірної вартості роботи на суму ____________ грн.

_________________грн.

Після підписання акта здавання-приймання робіт Клієнт перераховує або сплачує готівкою у триденний термін Виконавцю належну суму за виконану роботу.

Керівник _____________________________________________

Головний бухгалтер ______________________________

М.П.

Заявку до виконання прийняла Аудиторська фірма

_______________________________________________________________________________________________________________________________

Юридична адреса виконавця

Адреса _______________________________________________________

Поточний рахунок ______________ у банку __________________

М. ______________________ МФО __________________________

Генеральний директор Аудиторської фірми _______________________

М.П. «____»_________200_ р.

Таблиця 4

АКТ

приймання-передавання виконаних аудиторських послуг

Цей акт складений про те, що на підставі угоди №__________ від

«____»____________2002 р. Українською аудиторською фірмою «Дон», для ______________________________________________________

здійснені такі аудиторські послуги: _____________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Якість та зміст здійснених послуг задовольняє замовника.

Вартість здійснених послуг _________________________ грн.

У тому числі ПДВ__________________________________ грн.

Від Виконавця Від Замовника

__________________________________________

_____________________ _____________________

__________________________________________

______________ (підпис) _____________ (підпис)

М. П. М.П.

Лист-зобов'язання аудитора перед замовником підтверджує згоду аудитора з умовами, запропонованими клієнтом, розуміння поставленого завдання на проведення аудиту і рівень відповідальності перед клієнтом. Лист-зобов'язання, надісланий аудиторською фірмою своєму клієнтові до початку перевірки, допомагає уникнути різних конфліктів на завершальній стадії аудиту під час формування думки аудитора про достовірність звітності і складання аудиторського висновку. Основний зміст листа охоплює: опис об'єктів аудиту бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю, фінансової звітності. У листі мають бути визначені межі аудиту, включаючи джерела інформації з чинних законодавчих і нормативних документів, перелік видів аудиторських висновків, оцінка і визначення ризику невиявлення існуючих помилок в обліку, зобов'язання аудитора про дотримання комерційної таємниці тощо.

У лист можна за бажанням аудитора включити короткий план проведення аудиту, прохання про надання матеріалів перевірки, які раніше проводились.

Приклад листа-зобов'язання про згоду на проведення аудиту.

На Ваш № Раді директорів

Від «____» _________2002 р. підприємства

Ваші пропозиції про проведення аудиту достовірності інформації фінансової звітності нами прийняті. Згідно з національними нормативами аудиту України перевірці підлягатимуть баланс, додатки балансу, звіти про фінансові результати та їх використання, регістри бухгалтерського обліку і первинні документи. Аудит проводиться нами відповідно до чинного законодавства України. Мета аудиту -- дати оцінку повноти і достовірності обліку Вашого підприємства. Для обґрунтування своїх висновків ми використовуємо тести перевірки достовірності інформації у фінансовій звітності. Відповідальність за надану інформацію несе керівництво. Просимо підписати і повернути копію цього Листа з Вашими зауваженнями.

Підпис Дата

Для укладення договору на проведення аудиту необхідно обстежити підприємство ще до початку аудиторської перевірки. Це потрібно для того, щоб ознайомитись з особливостями його діяльності, визначити ризики, оцінити обсяг аудиторських послуг. Цю роботу, як правило, виконує директор аудиторської фірми, менеджер або досвідчений аудитор, який знає методику оцінки ризику, галузь, де працює клієнт. На місці вивчається організація бухгалтерського обліку та її відповідність стандартам, наявність і ефективність внутрішнього контролю, фах працівників бухгалтерії, документація, складена іншими аудиторами, обсяги первинної документації; вивчаються статутні та установчі документи, про державну реєстрацію та ліцензії, патенти, сертифікати. Досліджуються облікові регістри і встановлюється форма бухгалтерського обліку та її відповідність установленим формам, оцінюється майно.

Важливо встановити, на які структури чи на яких посадових осіб покладені функції контролю, проводився чи ні зовнішній аудит. Аудитор ці та інші питання вивчає вибірково, але ретельно, щоб мати уявлення про особливості діяльності підприємства. За результатами попереднього обстеження складається звіт аудитора, в якому наводяться основні особливості діяльності підприємства та виявлені недоліки. Наступним етапом є планування аудиту, складання плану аудиту, який узгоджується з клієнтом. Якщо все узгоджено і клієнт готовий до проведення аудиту, то він надсилає відповідний лист, в якому вказує бажані строки перевірки. Аудиторська фірма виявляє свої можливості, визначає аудиторів, які будуть здійснювати аудит, складає відповідну програму з зазначенням у ній конкретних строків перевірки кожного напрямку аудиту та осіб, які будуть її проводити. Важливо, щоб один--два дні було виділено на підготовку аудиторам, які вивчають результати попереднього обстеження, законодавчі і нормативні документи, роблять робочі помітки для себе про те, на що потрібно звернути першочергову увагу. Від підготовки аудиту залежить якість та своєчасність його проведення, тому їй необхідно приділити належну увагу.

Забороняється проведення аудиту аудитором, який має прямі родинні зв'язки з керівництвом суб'єкта господарювання, що перевіряється, або особливі майнові інтереси, є членом керівництва, засновником або власником суб'єкта, де проводиться аудит.

Заліковий модуль 2

1. Аудит форми № 4 фінансової звітності "Звіт про власний капітал"

Мета аудиту Звіту про власний капітал -- підтвердити вірогідність інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства упродовж звітного періоду.

Визначення змісту, форми Звіту та загальні вимоги до розкриття його статей передбачено П(C)БО 5 «Звіт про власний капітал» (далі Звіт). Норми П(С)БО 5 поширюються на підприємства, організації та інших юридичних осіб (далі -- підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Завдання аудиту -- встановити: достовірність і повно відображення у звіті результати роботи підприємства щодо збільшення або зменшення власного капіталу. Інформація, наведена в Звіті про власний капітал, має бути достовірною, без помилок і перекручень, які впливають на користувачів фінансової звітності. Підставою для заповнення Звіту є дані синтетичного й аналітичного обліку, які мають бути тотожними.

Під час створення підприємства його первісний капітал К вкладається в активи А, інвестовані засновниками (учасниками), і є вартістю майна підприємства. Крім власних коштів підприємство використовує залучені кошти Зк, в результаті чого виникають борги.

Отже, активи підприємства складаються з власного капіталу й залучених коштів: А - К + Зк.

Боргові зобов'язання підтверджують права й вимоги кредиторів щодо активів підприємства.

Власний капітал -- це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань: К = А - З.

Оцінка й визначення власного капіталу залежать від оцінки й визначення його активів і зобов'язань.

Сума власного капіталу -- це абстрактна вартість майна підприємства, яка не є його поточною або реалізаційною вартістю і тому не відображує поточну на даний час вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу впливають оцінка активів і кредиторська заборгованість, які використовуються в бухгалтерському обліку підприємства. У зв'язку з цим сума власного капіталу може збігатися або не збігатися з ринковою вартістю акцій підприємства або із сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів або підприємства взагалі.

Водночас слід пам'ятати, що власний капітал є основою для початку, а також продовження господарської діяльності підприємства. Він виконує такі функції:

- довгострокового фінансування (використовується підприємством протягом тривалого часу);

- відповідальності та захисту прав кредиторів (сумою власного капіталу визначаються відповідальність підприємства перед зовнішніми користувачами, а також захист кредиторів від втрати капіталу);

- компенсації зазнаних збитків (гарантує їх погашення);

- кредитоспроможності (вартість власного капіталу є гарантією погашення отриманого кредиту);

- фінансування ризику (сума власного капіталу може використовуватися для проведення ризикованих операцій господарської діяльності підприємства та здійснення ризикованих інвестицій);

- незалежності і влади (розмір власного капіталу визначає незалежність власників і його вплив на господарську діяльність підприємства);

- розподілу доходів та активів (відповідно до внеску власників у капіталі здійснюється розподіл отриманого фінансового результату за звітний період та майна у разі ліквідації підприємства).

Оскільки мета створення підприємства -- отримання прибутку, то реалізувати цю мету можна лише за збереження власного капіталу.

Збереження капіталу, наприклад за рік, здійснюється в разі, якщо підприємство заробляє прибуток (водночас зберігає й нарощує власний капітал) за умови, що сума чистих активів на кінець року перевищує суму чистих активів на початок року після вилучення виплат власникам або внесків власників протягом звітного року.

Структуру Звіту про власний капітал побудовано за шаховим принципом та відповідно до структури Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 892/4185.

Шаховий принцип побудови Звіту передбачає розміщення по горизонталі джерел утворення власного капіталу, а по вертикалі -- статей з відображенням інформації про його зміни (збільшення або зменшення).

За даними складу та змінами джерел власного капіталу користувачі фінансової звітності провадять докладну оцінку ефективності управління, визначають динаміку та перспективи економічних прав інвесторів.

Утворення власного капіталу здійснюється у такий спосіб:

- внесенням власниками підприємства коштів та інших активів;

- накопиченням отриманого прибутку.

Сума власного капіталу може збільшуватися в результаті збільшення вартості активів (наприклад, дооцінка внесених активів).

Власний капітал за рівнем відповідальності поділяють на:

- капітал, сума якого визначається в установчих документах, з обов'язковою державною реєстрацією і розмір якого не може бути меншим за встановлену законодавством суму;

- не реєстрований капітал -- додатково вкладений капітал для ведення господарської діяльності підприємства.

Повне розкриття інформації про джерела формування власного капіталу мають забезпечувати дані про нього, відображені в розділі I «Власний капітал» пасиву Балансу.

Розглянемо порядок здійснення контролю за правильністю складання Звіту відповідно до П(С)БО 5 за двома напрямами -- джерелами та статтями формування власного капіталу.

До джерел власного капіталу відповідно до П(С)БО 5 відносять статутний, пайовий, додатковий вкладений, інший додатковий, резервний капітал, нерозподілений прибуток, неоплачений та вилучений капітал. Дані у цих графах наводять у дужках, якщо такі показники призводять до зменшення залишку відповідного елементу власного капіталу.

Під час проведення перевірки статутного капіталу необхідно підтвердити правильність відображення його розміру в бухгалтерському обліку. Аудитор має з'ясувати:

- повноту зафіксованих в установчих документах внесків всіх засновників (учасників);

- відповідність їх величини, відображеній у бухгалтерському обліку, фактичним внескам у формування статутного капіталу;

- одноголосність прийняття рішення засновників (учасників) про збільшення або зменшення статутного капіталу;

- зареєстрованість рішення по коригування (збільшення або зменшення) статутного капіталу;

- відповідність скоригованої суми статутного капіталу даним Балансу;

- відповідність суми випущених простих акцій залишковому капіталу підприємства;

- надання власникам привілейованих акцій першочергового права при виплаті дивідендів і розподілі активів у разі ліквідації товариства;

- реєстрацію випуску акцій у Державній Комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР);

- ведення обліку бланків акцій на позабалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку».

У разі створення відкритого акціонерного товариства з'ясовують, чи розповсюджуються акції шляхом відкритої передплати на них, а також встановлено тривалість строку відкритої передплати на акції (не може перевищувати шести місяців), чи вносять особи, які бажають придбати акції, на розрахунковий рахунок акціонерного товариства не менш як 10 відсотків вартості акцій, які вони передплатили, чи видають засновники письмові зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій. Аудитор повинен пам'ятати необхідно знати, що засновники відкритого акціонерного товариства є держателями акцій на суму, яка дорівнює щонайменше 25 відсотків статутного капіталу, на строк не менш як два роки. Особи, які передплатили акції до дня скликання установчих зборів, повинні внести на розрахунковий рахунок товариства з урахуванням попереднього внеску не менш як 30 відсотків номінальної вартості акцій, що підтверджується тимчасовими свідоцтвами. Оплата акцій здійснюється грошовими коштами в національній, іноземній валюті або шляхом передачі активів. Акції видаються покупцеві тільки після повної оплати їх вартості, яку він повинен здійснити у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства.

Розмір статутного капіталу акціонерного товариства може змінюватися відповідно до рішення зборів акціонерів. Однак зміни відображуються в бухгалтерському обліку тільки після державної реєстрації нового розміру статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства може бути здійснено (не більше як на третину) за рішенням правління за умови, що це передбачено статутом. При цьому потрібно керуватися Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 8 квітня 1998 р. № 44. Акціонерне товариство має право збільшувати або зменшувати статутний капітал.

Збільшення статутного капіталу може відбуватися в разі, якщо всі раніше випущені акції повністю оплачено за вартістю, не нижчою від номінальної. Збільшення капіталу відбувається шляхом:

- додаткової емісії (випуску акцій);

- підвищення номінальної вартості акцій;

- обміну раніше випущених облігацій на акції;

- залучення пайового, додаткового або резервного капіталу.

Під час здійснення контролю перевіряють порядок, правильність визначення джерел збільшення статутного капіталу.

У разі додаткової емісії (випуску акцій) передплата на додатково випущені акції провадиться в такому самому порядку, як і на акції першої емісії, а джерелами збільшення статутного капіталу є:

- додаткові внески учасників;

- індексація основних засобів (провадиться згідно з Положенням про порядок збільшення статутного фонду за рахунок індексації основних засобів, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 12 лютого 1998 р. № 39);

- реінвестування прибутку;

- нараховані дивіденди (якщо прийнято рішення по виплату дивідендів акціями).

У разі підвищення номінальної вартості акцій статутний капітал може збільшуватися за рахунок додаткових внесків учасників до встановленого рівня номінальної вартості акцій або за рахунок індексації основних засобів.

При обміні раніше випущених облігацій акціонерного товариства на його акції статутний капітал збільшується за рахунок довгострокових зобов'язань за облігаціями.

У разі залучення пайового, додаткового або резервного капіталу статутний капітал збільшується за рахунок зазначених джерел.