Якість аудиторських послуг. Аудит власного капіталу

Здійснюючи контроль, слід пам'ятати, що неоплачені кошти засновників (учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу і в Балансі (рядок 360 «Неоплачений капітал») мають відображуватися зі знаком мінус.

Аналітичний облік статутного капіталу необхідно вести за видами, за кожним засновником (учасником, акціонером). Дані синтетичного обліку за рахунком 40 «Статутний капітал» повинні відповідати даним аналітичного обліку, а кредитове сальдо за рахунком 40 «Статутний капітал» -- розміру статутного капіталу, зафіксованому в установчих документах підприємства.

Під час здійснення перевірки пайового капіталу з'ясовують джерело його формування, порядок визначення розмірів пайових внесків та їх повернення пайовикам, принцип нарахування дивідендів та правильність відображення операцій з пайовим капіталом на рахунках бухгалтерського обліку.

Пайовий капітал формується за рахунок обов'язкових та додаткових пайових внесків, які надходять від індивідуальних і колективних членів акціонерного товариства. Розміри обов'язкових пайових внесків визначаються загальними зборами пайовиків із розрахунку потреби у власних оборотних коштах. У разі вибуття із членів підприємства та в разі його ліквідації обов'язкові пайові внески підлягають поверненню пайовикам. Строки повернення пайових внесків визначають з урахуванням фінансового стану й боргових зобов'язань підприємства.

Для забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства можуть вноситися додаткові пайові внески пайовиками на добровільних засадах. Ці внески також підлягають повному або частковому поверненню згідно із заявами пайовиків. При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов'язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю.

Колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) на рахунку 41 «Пайовий капітал» обліковують частину вартості майна, розпайовану між його членами, та частину вартості майна, яку не було розпайована між його членами, а також збільшення (зменшення) вартості майна впродовж діяльності підприємства.

Аналітичний облік пайового капіталу слід здійснювати за видами та кожним засновником (учасником). Аудитор має встановити, що дані синтетичного обліку за рахунком 41 «Пайовий капітал» відповідають даним аналітичного обліку, а кредитове сальдо за рахунком 41 «Пайовий капітал» -- розміру пайового капіталу, зафіксованому в установчих документах підприємства.

Правильність формування та використання додатково вкладеного капіталу аудитор здійснює за рахунком 42 «Додатковий капітал» за субрахунками 421 «Емісійний дохід» і 422 «Інший вкладений капітал». Аудитор повинен підтвердити достовірність різниці між продажною й номінальною вартістю первісно розміщених акцій, відображеної на субрахунку.

Аналітичний облік додатково вкладеного капіталу треба вести за видами та кожним засновником (учасником). Дані синтетичного обліку за субрахунками 421 «Емісійний дохід» і 422 «Інший вкладений капітал» мають відповідати даним аналітичного обліку.

Інший додатковий капітал (гр. 6) -- це сума дооцінки активів, вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу, потреба в якому виникає в процесі господарської діяльності підприємства.

Контроль за правильністю формування та використання іншого додаткового капіталу здійснюється на рахунку 42 «Додатковий капітал».

Аналітичний облік іншого додаткового капіталу необхідно вести за видами та за кожним засновником (учасником). Дані синтетичного обліку за субрахунками 423 «Дооцінка активів», 424 «Безоплатно одержані необоротні активи», 425 «Інший додатковий капітал» мають відповідати даним аналітичного обліку.

Додатковий вкладений капітал та інший додатковий капітал можуть спрямовуватися на збільшення статутного, пайового, резервного капіталу та на покриття збитків.

Резервний капітал (гр. 7) -- це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Планом рахунків передбачено вести облік резервного капіталу на рахунку 43 «Власний капітал».

Здійснюючи контроль, перевіряють правильність формування, використання резервного капіталу та відображення його в бухгалтерському обліку.

Законом України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII із наступними змінами та доповненнями передбачено (ст. 14) створення в господарському товаристві резервного (страхового) фонду в розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як 25 відсотків статутного фонду. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим від 25 відсотків суми чистого прибутку.

Кошти резервного капіталу використовуються відповідно до напрямів, передбачених в установчих документах: покриття непередбачених витрат у разі нестачі прибутку, погашення боргів при ліквідації товариства, виплата дивідендів за привілейованими акціями тощо.

Слід мати на увазі, що залишки невикористаних коштів резервного капіталу переходять на наступний рік. Аналітичний облік резервного капіталу ведуть за напрямами використання. Дані синтетичного обліку за рахунком 43 «Резервний капітал» мають відповідати даним аналітичного обліку.

Нерозподілений прибуток (гр. 8) -- це сума прибутку, одержана в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, за вирахування прибутку, використаного в звітному періоді, включаючи податок на прибуток.

Планом рахунків передбачено вести облік нерозподіленого прибутку на субрахунку 441 «Прибуток нерозподілений». Нерозподілений прибуток є власністю засновників і тому збільшує суму власного капіталу, а сума збитку відповідно зменшує суму власного капіталу.

Здійснюючи контроль, перевіряють правильність використання нерозподіленого прибутку та відображення його в бухгалтерському обліку.

Аналітичний облік нерозподіленого прибутку слід вести за напрямами використання. Дані синтетичного обліку за субрахунком 441 «Прибуток нерозподілений» мають відповідати даним аналітичного обліку.

Неоплачений капітал (гр. 9) -- це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до капіталу.

Відповідно до плану рахунків облік неоплаченого капіталу здійснюються на рахунку 46 «Неоплачений капітал».

Аудитор перевіряє збільшення, зменшення суми неоплаченого капіталу та відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Збільшення неоплаченого капіталу відбувається в результаті здійснення:

- внесків засновників до статутного капіталу підприємства;

- зменшення номінальної вартості акцій;

- повернення засновникам підприємства їх внесків.

Зменшення неоплаченого капіталу відбувається внаслідок:

- оголошення статутного капіталу після реєстрації підприємства;

- створення фондів за рахунок засновників.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу необхідно вести за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства. Дані синтетичного обліку за рахунком 46 «Неоплачений капітал» мають відповідати даним аналітичного обліку.

Здійснюючи перевірку, потрібно знати, що сума неоплаченого капіталу в Балансі наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. Отже, до підсумку Балансу включається оплачена вартість статутного капіталу, яка визначається вирахуванням із загальної вартості випущених акцій (зареєстрованого статутного капіталу) суми дебіторської заборгованості засновників за внесками до капіталу (неоплачений капітал).

Вилучений капітал (гр. 10) -- фактична собівартість власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

Здійснюючи контроль, перевіряють збільшення, зменшення вилученого капіталу та відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Збільшення вилученого капіталу відбувається в результаті:

- викупу акцій власної емісії;

- перепродажу акцій.

Зменшення вилученого капіталу відбувається внаслідок:

- викупу акцій власної емісії;

- вилучення внесків і паїв.

Аудитор повинен пам'ятати, що різниця між номінальною та балансовою вартістю акцій, що анулюються, зменшує нерозподілений прибуток або додатково вкладений капітал.

Аналітичний облік вилученого капіталу здійснюють за видами акцій (внесків, паїв). Дані синтетичного обліку за рахунком 45 «Вилучений капітал» мають відповідати даним аналітичного обліку.

Проводячи перевірку, треба пам'ятати, що сума вилученого капіталу в Балансі наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Перевірка правильності формування за кожною статтею власного капіталу здійснюється в розрізі джерел його формування: статутного, пайового, додатково вкладеного, іншого додаткового, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку, неоплаченого й вилученого капіталу.

За статтею «Залишок на початок року» (рядок 010) перевіряють правильність відображення залишку власного капіталу (гр. 3--10 форми № 4) на початок року, який має відповідати даним, відображеним у Балансі в рядках 30, 310, 320, 330, 340, 350, 360, 370, а гр. 11 (форма № 4) -- у рядку 380.

Коригування: зміна облікової політики, виправлення помилок, інші зміни (коди рядків 020, 030, 040)

За цими статтями перевіряють правильність відображення суми коригувань, що відбулись внаслідок зміни облікової політики, передбачені П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

Облікова політика -- це сукупність принципів, методів і процедур, які підприємство використовує для складання фінансової звітності.

Відповідно до П(С)БО 6 облікова політика може змінюватися тільки в тому разі якщо змінюються статутні вимоги, органу, який затверджує положення бухгалтерського обліку, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Здійснюючи контроль, треба пам'ятати, що не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:

- подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

- подій або операцій, які не відбувалися раніше.

Облікова політика має застосовуватися щодо подій та операцій з моменту їх виникнення. Винятком є випадки, коли суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно. При цьому облікова політика поширюється тільки на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

Аудитору потрібно пам'ятати, що вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:

- коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

- повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.

У разі, якщо неможливо простежити відмінність зміни облікової політики від зміни облікових оцінок, це розглядається й відображується як зміна облікових оцінок.

Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється коригуванням сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року. Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, потребує повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.

Для здійснення коригування інших змін необхідно було б, на наш погляд, у П(С)БО 6 визначити перелік цих змін для застосування на практиці в роботі підприємств.

За статтею «Скоригований залишок на початок року» (ря- док 050) перевіряють правильність відображення залишку власного капіталу на початок звітного року після внесення відповідних коригувань за кожною колонкою (з 3-ї до 11-ї), а також розрахунку (сума рядів 010 + 020 + 030 + 040).

За статтями «Переоцінка активів: дооцінка основних засобів, уцінка основних засобів» (рядки 060 і 070) перевіряють правильність відображення збільшення або зменшення власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів.

Під час здійснення контролю потрібно знати, що на підприємстві переоцінюється об'єкт основних засобів у разі, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату Балансу. Якщо здійснюється переоцінка об'єкта основних засобів, то на таку саму дату слід провести переоцінку всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Перевіряють правильність переоціни первісної вартості і суми зносу об'єктів основних засобів, індексу переоцінки, віднесення в бухгалтерському обліку суми дооцінки, уцінки, перевищення суми попередніх уцінок (дооцінок) над сумою попередніх дооцінок (уцінок) та відображення на рахунках бухгалтерського обліку.

Переоцінену первісну вартість та суму зносу об'єкта основних засобів слід розраховувати множенням первісної вартості та суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості пере оцінюваного об'єкта на його залишкову вартість.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів необхідно заносити до регістрів їх аналітичного обліку.

Суму дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включають до складу додаткового капіталу, а суму уцінки -- до складу витрат. Винятком є випадки перевищення суми попередніх уцінок (дооцінок) над сумою попередніх дооцінок (уцінок).

Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об'єкта основних засобів включають до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і зазначеним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і зазначеним перевищенням до витрат звітного періоду.

У разі вибуття об'єктів основних засобів, які раніше було переоцінено, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

У разі, якщо причини зменшення корисності об'єкта основних засобів перестали існувати, втрати від зменшення корисності об'єкта основних засобів за попередні періоди вилучаються на відповідну суму способом «сторно» із суми витрат звітного періоду та із суми зносу об'єкта основних засобів. Такі втрати щодо об'єктів основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, способом сторно вилучаються із суми зносу об'єктів основних засобів із зменшенням суми витрат звітного періоду (якщо витрати від зменшення корисності в попередніх періодах було включено до втрат тих періодів) та/або із збільшенням іншого додаткового капіталу.

Відображено дооцінку вартості об'єктів основних засобів, проведену після зникнення причин попереднього зменшення корисності об'єкта основних засобів.

За статтями «Переоцінка активів: дооцінка незавершеного будівництва, уцінка незавершеного будівництва» (рядки 080 і 090) перевіряють правильність відображення в бухгалтерському обліку дооцінки (уцінки) незавершеного будівництва та відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Порядок проведення дооцінки (уцінки) незавершеного будівництва аналогічний порядку дооцінки (уцінки) основних засобів.

За статтями «Переоцінка активів: дооцінка нематеріальних активів, уцінка нематеріальних активів» (рядки 100 і 110) перевіряють правильність відображення в бухгалтерському обліку дооцінки (уцінки) нематеріальних активів та відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

На підприємстві може здійснюватися переоцінка тільки тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. При проведенні переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку). Якщо переоцінку об'єктів групи нематеріальних активів проведено, то надалі їх необхідно переоцінювати щороку.

Переоцінену первісна вартість та знос об'єкта нематеріального активу визначаються як добуток відповідно первісної вартості або зносу та індексу переоціни. Індекс переоцінки слід визначати діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Суму дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів відображують у складі додаткового капіталу, а суму уцінки -- у складі витрат звітного періоду. Винятком із цього положення є перевищення суми попередніх уцінок (дооцінок) над сумою попередніх дооцінок (уцінок).

Так, перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта нематеріального активу при черговій дооцінці вартості цього об'єкта нематеріальних активів включають до складу доходів звітного періоду відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і зазначеним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єктів нематеріальних активів при черговій уцінці залишкової вартості цього активу спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу з включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і зазначеним перевищенням до витрат звітного періоду.

У разі вибуття об'єктів нематеріальних активів, які раніше було переоцінено, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цих об'єктів нематеріальних активів включають до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

За статтею «Чистий прибуток (збиток) за звітний період» (код рядка 130) перевіряють правильність відображення чистого прибутку чи збитку, які мають дорівнювати чистому прибутку (збитку), відображеному в Звіті про фінансові результати (рядок 220 або 225 форми № 2).

За статтями «Розподіл прибутку: виплати власникам (дивіденди), спрямування прибутку до статутного капіталу, відрахування до резервного капіталу» (рядки 140, 150, 160) перевіряють правильність відображення нарахованих дивідендів власникам, дані по інший розподіл прибутку між учасниками спрямування прибутку до статутного капіталу, відрахування до резервного капіталу відповідно до засновницьких документів та відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

За статтями «Внески учасників: внески до капіталу, погашення заборгованості з капіталу» (рядки 180 і 190) аудитор з'ясовує своєчасність вкладення внесків до статутного капіталу відповідно до установчих документів підприємства, його збільшення, зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу та відображення операцій в бухгалтерському обліку.

Статті «Вилучення капіталу: викуп акцій (часток), перепродаж викуплених акцій (часток), анулювання викуплених акцій (часток), вилучення частки в капіталі, зменшення номінальної вартості акцій» (рядки 210, 220, 230, 240, 250) передбачають перевірку правильності відображення викупу, перепродажу викуплених акцій та їх анулювання, вилучення частки в капіталі, зменшення номінальної вартості та відображення операцій у бухгалтерському обліку.

За статями «Інші зміни в капіталі: списання невідшкодованих збитків, безкоштовно отримані активи» (рядки 260 і 270) перевіряють правильність відображення інших змін у власному капіталі підприємства, які не було включено до зазначених статей, зокрема списання невідшкодованих збитків, безоплатно отримані активи та інші зміни, а також відображення операцій у бухгалтерському обліку.

За статтею «Разом змін в капіталі» (код рядка 290) перевіряють правильність розрахунку підсумку змін у складі власного капіталу за звітний період, що визначається як сума скоригованого залишку капіталу на початок року та всіх змін протягом звітного року внаслідок переоцінки активів, використання чистого прибутку, внесків учасників, вилучення капіталу та інших змін у капіталі (за кожною колонкою з 3-ї по 11-ту сума рядків: 050 + 060 + 070 + + 080 + 090 + 100 + 110 + 120 + 130 + + 140 + 150 + 160 + 170 + + 180 + 190 + 200 + 210 + 220 + 230 + 240 + 250 + 260 + 270 + 280).

За статтею «Залишок на кінець року» (рядок 300) перевіряють правильність розрахунку залишку джерел власного капіталу на кінець року, що визначається як сума скоригованого залишку капіталу на початок року та змін у структурі власного капіталу, спрямованих на його збільшення, за вирахуванням зменшення капіталу. Залишок власного капіталу на кінець року у формі № 4 (за колонками з 3-ї по 10-ту) має дорівнювати власному капіталу за кожним джерелом, відображеним у Балансі в відповідних рядках (наприклад, рядок 300 кол. 3 ф. № 4 = рядок 300 кол. 4 ф. № 1). Крім того, рядок 300 кол. 11 ф. 4 має відповідати даним розділу I пасиву Балансу -- рядок 380 кол. 4.

2. Тестові завдання

1.Аудитор здійснює вибірку документів на відвантаження готової продукції з метою визначення, чи були складені рахунки-фактури. Цей тест виконується з метою досягнення:

1 - правильності складання документів;

2 - оцінки об'єктів обліку;

3 - повноти документування;

4 достовірності операції.

Відповідь 1

2.Виконання однією особою виписки виданих касових ордерів і видачі грошей з каси є доказом:

1 - низького рівня внутрішнього контролю на підприємстві;

2 - виконання працівниками несумісних функцій;

3 - наявності прямого розкрадання коштів з каси підприємства;

4 правильної організації внутрішнього контролю.

Відповідь 4

3.Найменш надійним джерелом для доказів аудитора є:

1 - проведений аудитором огляд цінностей;

2 - внутрішні документи господарюючого суб'єкта;

3 - документальні підтвердження, отримані від третіх сторін;

4. усне пояснення керівництва.

Відповідь 4

4.Який доказ є більш достовірним?

1 - одержаний від підприємства-замовника;

2 - одержаний аудитором самостійно;

3 - одержаний від постачальника підприємства-замовника;

4 - одержаний із засобів масової інформації.

Відповідь 2

5. Який з наведених типів аудиторських доказів є найбільш достовірним?

1 - письмове підтвердження залишків на рахунках дебіторської заборгованості, отримане безпосередньо аудитором від замовника;

2 - усне представлення керівництва щодо оцінки запасів;

3 - копія прибутково-касового ордера;

4 - процедури аналітичного огляду.

Відповідь 1

3. Задача

Дати оцінку ситуації. Свої міркування обґрунтувати у письмовій формі.

Вихідні дані.

Створено аудиторську фірму "Полтава-Аудит", засновниками якої є Маренич І.Ф., Борисов М.С. (фізичні особи) і ТОВ "Україна", МП "Мадера" (юридичні особи), частки яких у статутному фонді становлять відповідно 20%, 30%, і 30%,20%. Борисов М.С. -- сертифікований аудитор.

У статуті аудиторської фірми передбачено здійснення таких видів діяльності: аудит, консультації з питань ведення бухгалтерського обліку та оподаткування, видавнича діяльність, збут та інші, що не суперечать чинному законодавству.

Як зазначено в ч. 2 ст. 363 Господарського кодексу України та в ч. 2 ст.4 Закону «Про аудиторську діяльність», аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторської діяльністю на території України (ч. 1 ст. 4 Закону «Про аудиторську діяльність»). Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально,створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку з дотриманням вимог законів України. Для здійснення аудиторської діяльності одноособово аудитор повинен на підставі чинного сертифікату отримати ліцензію. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною,посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від корпоративних прав.

Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини. Аудиторська фірма - це організація, яка займається виключно наданням аудиторських послуг. Аудиторські фірми можуть створюватися на основі будь-яких форм власності.

Загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному фонді не може перевищувати 30 відсотків.

Аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність лише за умови, якщо у ній працює хоча б один аудитор. Суб'єкти аудиторської діяльності вносяться до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності, ведення якого за Законом «Про аудиторську діяльність» покладено на Аудиторську палату України. Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності - це офіційний підприємницької діяльності, які зареєстрували свою аудиторську діяльність згідно з Законом України «Про аудиторську діяльність».

До Реєстру можуть бути включені:

1) аудиторські фірми - юридичні особи, які створені згідно з чинним законодавством та відповідають вимогам ст. 5 Закону України “Про аудиторську діяльність”, а саме:

а) установчими документами передбачено виключно аудиторську діяльність;

б) загальний розмір частки засновників (учасників), які не є аудиторами, у статутному капіталі не перевищує 30 відсотків;

в) керівником є аудитор.

2) аудитори, які зареєстровані відповідно до законодавства як фізичні особи-підприємці.

Тобто, керівником має бути Борисов М.С. Також Маренич І.Ф. та Борисов М.С. мають бути зареєстровані як фізичні особи-підприємці. У статуті має бути виключно аудиторська діяльність. Слід виключити зі статуту сбут.

Список літератури

1. Господарський Кодекс України від 16.01.2003 р № 436-ІУ, зі змінами та доповненнями.

2. Закон України" Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 р. №2939-ХІІ, зі змінами та доповненнями.

3. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 14.09.2006 №140-У.

4. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ, зі змінами та доповненнями.

5. Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755 - ІУ, зі змінами та доповненнями.

6. Закон України "Про електронний цифровий підпис" від 22.05.2003 р. № 852-ІУ, зі змінами та доповненнями.

7. Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 р. № 851-ІУ, зі змінами та доповненнями.

8. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємства документообіг" від 22.05.2003 р. № 851-ІУ, зі змінами та доповненнями.

9. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб " від 22.05.2003 р. № 889-ІУ, зі змінами та доповненнями.

10. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3.04.1997 р. №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями.

11. Кодекс професійної етики аудиторів України. Затверджений Аудиторською палатою України від 18.12.1998 р. № 73.

Размещено на Allbest.ru