Облік, аналіз і аудит основних засобів підприємств

Реалізація основних засобів здійснюється підприємством на основі договору продажу, відображено в табл.1.6

Таблиця 1.6. Облік вибуття основних засобів на Облплемпідприємстві

№ п/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	Ліквідація ОЗ. Первісна вартість ліквідованого об'єкта		10 ”ОЗ”
2	Сума зносу об'єкта	131 ”Знос ОЗ”
3	Ліквідаційна вартість	976” Списання необоротних активів ”
4	Демонтаж об'єкта ОЗ . Оплата праці	976” Списання необоротних активів ”	66 ”Розрахунки з оплати праці ”
5	Відрахування на соціальні міроприємства	976” Списання необоротних активів ”	65„Розрахунки по страхуванню ”
6	Послуги підрядників, інших сторонніх організацій	976” Списання необоротних активів ”	68” Розрахунки за іншими операціями
7	Отримання товарно-матеріальної цінності від ліквідації об'єкта	20”Виробничі запаси ”	746”Інші доходи від звичайної діяльності
8	а) відображення суми дооцінки об'єкта ОЗ при їх вибутті ;	423”Дооцінка активів ”	441”Нерозподілені прибутки ”
9	б)списання сальдо дооцінки об'єкта незавершеного будівництва	423”Дооцінка активів ”	441”Нерозподілені прибутки ”

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ОБЛПЛЕМПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Аналіз складу, динаміки, структури і технічного складу основних засобів на Облплемпідприємстві

Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих фондів.

Основні засоби підприємства -- це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом. Починати аналіз основних фондів слід з ознайомлення зі складом основних фондів у цілому на підприємстві і за окремими групами. При цьому виявляється рух і напрямок зміни основних фондів, питома вага промислових основних фондів, виробничих основних фондів в інших галузях і невиробничих основних фондів.

Вивчаючи зміну структури основних фондів у вартісному ви разі, з'ясовують, за рахунок чого вона сталася -- за рахунок зміни складу будівель і споруд чи складу машин, обладнання та інших груп основних засобів. Важливою умовою раціональної зміни складу будівель і споруд є зростання виробничої площі як порівняти з невиробничою, зокрема виробничої площі цехів, де відбуваються виробничі процеси.

Вивчаючи стан основних фондів, визначають також і забезпечення ними підприємства. Для цього спочатку аналізують потужність обладнання й те, наскільки ця потужність відповідає виробничій програмі підприємства.

Якнайповніше та якнайраціональніше використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці та фондовіддачі, збільшенню випуску продукції, зниженню її собівартості, економії капітальних вкладень.

Завдання аналізу стану та ефективності використання основ них виробничих фондів можна визначити так:

а) виявлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами, тобто встановлення відповідно сті величини, складу та технічного рівня фондів виробничій про грамі підприємства;

б) визначення рівня використання основних фондів і факторів, які впливають на нього;

в) установлення належної комплектності наявного парку об ладнання;

г) з'ясування ефективності використання обладнання в часі та за потужністю;

д) розрахунок впливу використання основних фондів на обсяг продукції;

є) виявлення резервів підвищення ефективності використання основних фондів.

Джерелами інформації для аналізу основних фондів підприємства є: паспорт підприємства; план економічного та соціального розвитку; план технічного розвитку; форма 1 «Баланс підприємства»; форма 4 «Звіт про власний капітал»; форма 1-П «Звіт підприємства (об'єднання) з продукції»; форма 11-ОФ «Звіт про на явність та рух основних фондів, амортизацію (знос)».

Крім названих джерел інформації, для аналізу використовуються також дані проведених на підприємстві інвентаризацій, інвентарні картки обліку основних засобів тощо [18,с.427].

Основні напрями аналізу використання основних фондів та послідовність його проведення показано на рис 2.1.



Рис.2.1. Аналіз використання основних виробничих фондів основного виду діяльності.

Аналіз основних фондів починають із визначення забезпеченості підприємства основними фондами. Для цього необхідно з'ясувати, чи достатньо в підприємства основних фондів, яка їхня динаміка, склад, структура, технічний стан, яким є рівень виробництва та його організація.

Велике аналітичне значення мають показники структури основних фондів. Насамперед аналізують розподіл основних фон дів підприємства на основні виробничі фонди головного виду діяльності, основні виробничі фонди інших видів діяльності (наприклад, закладів торгівлі та громадського харчування у складі промислового підприємства) і фонди невиробничого призначення.

Основні виробничі фонди головного виду діяльності є такою частиною основних фондів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, відповідно до часу використання. Поновлюються основні виробничі фонди через капітальні вкладення.

Невиробничі основні фонди -- це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які перебувають на балансі підприємства і не використовуються в господарській діяльності. Вони відтворюються тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі фонди. Крім цього, заведено відокремлювати активну (робочі машини та обладнання) та пасивну частини фондів, а також окремі підгрупи відповідно до їхнього функціонального призначення (будівлі виробничого призначення, склади, робочі та силові машини, вимірювальні прилади та обладнання, транспортні засоби). Основні промислово-виробничі фонди безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і тому мають най більшу питому вагу.

Наявність, рух та динаміку основних фондів можна простежити, склавши таблицю за зразком табл.2.1.

Для підвищення ефективності виробництва темпи зростання активної частини основних фондів мають випереджати темпи зростання пасивної їх частини, а зростання кількості машин і об ладнання -- темпи зростання інших видів активної частини основних фондів.

Методом порівняння звітних даних у табл. 2.1 , які показують вартість основних фондів на початок і кінець планового періоду, проводять аналіз основних фондів. Відношенням окремих видів основних фондів до загальної вартості визначається їх структура. Порівнюванням структури основних фондів на початок і кінець звітного періоду можна ви явити динаміку її змін і відхилень.

Так, за даними табл. 2.1 вартість основних фондів на підприємстві зросла на 130 тис. грн. (2081 - 1951), або на 7%, у тому числі основних виробничих фондів -- на 160 тис. грн. (1981 -1821), або на 9%. Збільшилась частка основних виробничих фон дів у загальній кількості на 2,6% і відповідно зменшилась частка невиробничих фондів (наприклад, відбулася приватизація житлового фонду), а також значно збільшилась питома вага активної частини фондів (від 48,84% до 53,0%).

Аналіз складу і структури основних виробничих фондів забезпечить керівництво підприємства інформацією про склад основ них фондів і співвідношення між їхніми групами, уможливить виявлення тенденції зміни структури основних фондів за група ми. Порівняння із середніми та найліпшими показниками дасть змогу вжити відповідних заходів для відновлення оптимальної питомої ваги машин і обладнання як найбільш активної частини основних фондів, а також визначити міру впливу цих змін на показники використання основних фондів.

Постійно змінюється і обсяг основних фондів підприємства. Передусім він збільшується за рахунок уведення в дію основних виробничих будівель, верстатів, машин та іншого обладнання, їх реконструкції і модернізації.

Аналізуючи основні фонди, треба брати до уваги те, що збільшення обсягу продукції, яка виробляється, залежить від частки в цих фондах нових, досконаліших засобів праці. Аналіз повинен розкрити причини вибуття основних фондів як щодо всього їх складу, так і за окремими видами або об'єктами.

Таблиця 2.1. Наявність рух та динаміка основних фондів на Облплемпідприємстві

Основні фонди	Наявність на початок звітного періоду	Надходження за звітний період	Вибуття за звітний період	Наявність на кінець звітного періоду	Відхилення
	Тис. Грн..	Питома вага %	Тис. Грн..	Питома вага %	Тис. Грн..	%	Тис. Грн..	%	Тис. Грн..
1.Промислово-виробничі О.З. У тому числі: активні фонди 2. Невиробничі О.З. Усього	1821 953 130 1951	93,3 48,84 6,7 100	250 225 20 270	92,6 83,3 7,4 100	90 75 50 140	64,3 53,5 35,7 100	1981 1103 100 2081	95,2 53 4,8 100	160 44 -30 130

Отже, зміни обсягу основних фондів підприємства обумовлюються їх надходженням і їх вибуттям.

Проаналізувавши динаміку та структуру основних фондів, необхідно розглянути технічний стан фондів, що від нього також значною мірою залежить збільшення випуску продукції.

Для характеристики технічного стану основних фондів використовуються такі основні показники: коефіцієнти спрацювання (зносу), придатності, оновлення, вибуття та кілька інших (допоміжних) коефіцієнтів.

Розрізняють два види зносу -- фізичний і моральній. У свою чергу, кожний із них має ще дві форми.

Фізичний знос -- це поступова втрата засобами праці своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей унаслідок їх використання у виробництві (перша форма), а також у стані бездіяльності -- під впливом сил природи (корозія металу, вивітрювання) і надзвичайних обставин (друга форма). Що інтенсивнішим є використання основних фондів, то швидшим буде їх фізичний знос.

Фізичний знос можна визначити двома способами: на підставі паспортних даних про можливу тривалість експлуатації (кількість виконаних робіт), або за даними обстежень технічного стану основних фондів. Ці методи використовуються, як правило, під час проведення інвентаризації та переоцінки основних фондів.

Моральний знос -- це знецінення об'єктів основних фондів унаслідок нових досягнень технічного прогресу ще задовго до повного їх фізичного зносу. Розрізняють дві форми морального зносу: знецінення машин унаслідок здешевлення їх виробництва або внаслідок випуску нових, досконаліших і продуктивніших машин.

Суму морального зносу першої форми можна визначити за даними переоцінки основних фондів як різницю між первісною і відновною вартістю об'єкта основних фондів. За морального зносу другої форми, визначаючи відновну вартість, необхідно враховувати продуктивність об'єкта основних фондів, тривалість міжремонтних періодів, споживання енергії та інші показники засобів праці сучасної конструкції. Найскоріше і найбільше морально зношуються активні основні форми.

Фізичний знос основних фондів частково компенсується ремонтами. На практиці (згідно з існуючою методикою) сума зносу основних фондів характеризується сумою нарахованої амортизації.

Амортизаційні відрахування -- частина вартості основних фондів, яку перенесено на виготовлену продукцію. Для визначення суми амортизації здійснюють допоміжні розрахунки або беруть відомості про використання аналогічних видів основних фондів.

На практиці суму амортизації визначають на основі норм амортизації. При цьому припускають, що основні фонди зношуються рівномірно протягом усього періоду функціонування. Норми амортизації диференційовано за групами й видами основних фондів, тобто за строками служби, конструктивними особливостями тощо, і виражено у відсотках. Норми амортизації періодично переглядаються та вдосконалюються.

Для науково обґрунтованого планування відтворення основних фондів необхідні дані про їх стан, який характеризують коефіцієнти зносу і придатності засобів праці.

Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних фондів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності -- частку не перенесеної на створюваний продукт вартості.

Коефіцієнт зносу основних фондів розраховують на початок та на кінець звітного періоду, а також вивчають його динаміку за кілька років. Аналіз проводять на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу. Що нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності), то ліпшим є технічний стан, основних фондів. Спрацьовані (застарілі) основні засоби зумовлюють і необхідність застосування застарілих технологічних процесів, що призводить до не конкурентоспроможності продукції підприємства.

Так, на підставі даних табл. 2.2 можна розрахувати і коефіцієнт зносу і коефіцієнт придатності на Київському обласному державному підприємстві по племінній справі у тваринництві

Таблиця 2.2. Аналіз зносу основних засобів на Облплемпідприємстві

Показник	Одиниця виміру	На початок періоду	На кінець періоду	Зміна (±)
1. Первісна вартість основних засобів	тис. грн.	1951	2081	+ 130
2. Знос основних засобів за час їх експлуатації	тис. грн.	700	762	+ 62
3. Рівень зносу основних засобів	%	35,88	36,62	+ 0,74
4. Рівень придатності основних засобів	%	64,12	63,38	-0,74

Кзн = З / ОФп (2.1)

Коефіцієнт зносу дорівнює: 700 / 1951 = 0,36

де З - сума зносу основних фондів; ОФп - первісна вартість основних фондів на початок періоду.

Кприд = ОФз / ОФп (2.2)

Коефіцієнт придатності дорівнює: 1951-700 / 1951= 0,64.

Де ОФз - залишкова вартість основних фондів, ОФп - початкова вартість ОЗ.

Якщо первісна вартість основних засобів зросла на 130 тис. грн.. то знос їх за час експлуатації збільшився на 62 тис. грн.. Це призвело до зростання рівня зносу (зменшення рівня придатності) основних засобів на 0,74%, що свідчить про погіршання їх технічного стану на Облплемпідприємстві.

Взаємозв'язок видів зносу основних фондів і форм їх заміщення показано на рис. 2.2

Рис. 2.2 Схема аналізу форм заміщення зносу основних фондів

Аналіз технічного стану основних фондів проводиться за схемою, поданою на рис.2.3. Технічний стан і відповідність основних фондів науково-технічним досягненням формується в процесі їх відновлення.

Форми і темпи відновлення основних фондів обумовлені доцільністю реконструкції, заміни, модернізацій груп і видів обладнання.

Коефіцієнт оновлення основних фондів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних фондів. Він показує частку введених основних фондів за визначений період у загальній вартості основних фондів на кінець звітного періоду. Цей показник розраховується як в цілому, так і в розрізі окремих груп основних фондів. Більш високий коефіцієнт оновлення активної частини, ніж інших основних фондів, покаже, що оновлення фондів на Київському обласному державному підприємстві по племінній справі у тваринництві здійснюється саме за рахунок активної частини і позитивно вплине на показник фондовіддачі.

Кон= ОФо / ОФк (2.3)

Коефіцієнт оновлення дорівнює: 270 / 2081 = 0,129,

Де ОФо - вартість введених основних фондів за звітний рік, ОФк - загальна вартість основних виробничих фондів на кінець року.

Коефіцієнт вибуття основних фондів характеризує рівень інтенсивності вибуття основних фондів зі сфери виробництва.

Квиб = ОФв / ОФп (2.4)

Коефіцієнт вибуття дорівнює: 140 / 1951 = 0,072,

Де ОФ - вартість основних фондів

Коефіцієнт вибуття доцільно розраховувати для всіх основних фондів, промислово-виробничих фондів, активної їх частини, окремих груп промислово-виробничих основних фондів і основних видів обладнання.



Рис 2.3. Схема аналізу технічного стану та тенденції розвитку основних фондів.

Коефіцієнти придатності та вибуття якнайтісніше залежать від темпів оновлення основних фондів: що більше коефіцієнт вибуття фондів наближається до коефіцієнта оновлення, то нижчим є рівень зносу фондів і ліпшим їх технічний стан. Це стосується і нашого Облплеммства: (Кон = 0,129, Квиб = 0,072).

Коефіцієнт приросту основних фондів характеризує рівень приросту основних фондів або окремих його груп за певний період.

(Кп) = ОФпр / ОФп (2.5)

Коефіцієнт приросту дорівнює: 270-140/1951 = 0,067

де ОФпр -- вартість приросту основних фондів; ОФП -- вар тість основних фондів на початок періоду.

Методика порівняльного аналізу цього коефіцієнта аналогічна методиці аналізу коефіцієнтів оновлення та вибуття основних фондів.

У процесі аналізу руху та технічного стану основних фондів перевіряється виконання плану впровадження нової техніки, уведення в дію нових об'єктів, ремонту основних засобів. Визначається частка прогресивного обладнання в загальній його кількості і за кожною групою окремо, а також частка автоматизованого об ладнання. Для характеристики вікового складу та морального зносу основні фонди групуються за тривалістю використання (за строками служби) -- до 5 років, 5--10 років, 10--15 років і т.д. -- і розраховується питома вага кожної групи в загальній кількості обладнання.

Оптимальним віком для обладнання є 7 років, оптимальні строки експлуатації інших видів фондів залежать від їх особливостей.

Зростання спрацьованості основних засобів негативно характеризує діяльність підприємства з удосконалення матеріально-технічної бази виробництва.

У багатьох випадках визначають коефіцієнт придатності основ них засобів, який визначають відношенням залишкової вартості основних засобів до їх балансової вартості.

Віковий склад устаткування є основною характеристикою технічного рівня основних засобів. Для цього аналізують стан встановленого устаткування за строками його експлуатації. Визначають тривалість експлуатації устаткування за періодами до 5 років, 5-10 років, 10-20 років і т. д.

У процесі аналізу визначають кількість різних груп устаткування з різними періодами експлуатації, їхню питому вагу, розробляють заходи щодо оновлення та приведення у відповідність до нормативів.

Для оцінки технічного рівня засобів праці визначають також частку прогресивного устаткування в загальній кількості. Розрахунок виконують для кожної групи машин і устаткування.

Аналізуючи технічний стан основних засобів, треба розглянути організацію ремонту, модернізації засобів праці і виконання ремонтних робіт. Звертають увагу на виконання ремонтних робіт у строк, високу якість ремонту, його економічність.

Ступінь забезпеченості потреби основних засобів можна визначити у зіставленні їх фактичної наявності з потребою. Потребу в основних засобах треба розглядати з позицій реалізації тактичних і стратегічних цілей підприємства. Для оцінки ступеня задоволення тактичних потреб за базу розрахунку приймають величину виробничої потужності, яка визначається за продуктивністю технологічної (активної) частини основних засобів. Проводячи її аналіз, потрібно враховувати виділення технологічної, виробничої та загальної господарської системи основних засобів. Технологічна система визначає структуру основних засобів, що забезпечують технологічний процес виробництва. Виробнича система охоплює, крім технологічної, також необхідну інфраструктуру основних засобів для функціонування технологічної системи. Загальногосподарська система містить крім виробничої, також інфраструктуру основних засобів, які забезпечують повноцінну життєдіяльність підприємства і створюють умови для її прогресу. Для цих систем потрібна раціональна збалансованість, за якою мінімізують амортизаційні відрахування та витрати на забезпечення їх функціонування. Нестача, як і надлишок основних засобів за будь-якою системою, або лімітує ділову активність, або формує непродуктивні витрати.

Економічна ефективність функціонування основних засобів є складовою частиною результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. Визначаючи економічну ефективність основних засобів, використовують систему натуральних і вартісних показників, а також співвідносні оцінки темпів зростання випуску продукції і темпів зростання обсягу основних засобів, озброєності праці та її продуктивності [19,с. 332].

До натуральних показників належать екстенсивне та інтенсивне використання основного устаткування, віддача в натуральному чи умовно-натуральному вираженні; використання виробничої по тужності і ступінь її освоєння.

Вартісні показники: віддача основних засобів, розрахована за вартісними показниками, та питома ємність продукції за використаними основними засобами.

Загальним показником ефективності використання основних засобів є виробництво товарної (валової) продукції в розрахунку на 1 грн. їхньої середньорічної вартості.

Незважаючи на компактність показника віддачі основних засобів за вартісними значеннями показників розрахунку його значень, він дає необ'єктивну характеристику ефективності використання основних засобів і практично є недоцільним для порівняльного аналізу. Причиною є ринковий механізм ціноутворення для продукції і для основних засобів, між якими чіткої еластичності не досягнуто. Крім того, вартісні оцінки не є визначальними (а лише оцінковими) при формуванні технологічної, виробничої чи загальногосподарської систем основних засобів. Тому аналіз віддачі основних засобів в цілому треба проводити за використанням технологічної системи (машин і устаткування) основних засобів та їх завантаження потоками потрібних для опрацювання матеріалів і укомплектованості робочими кадрами.

Проаналізуємо вплив на рівень віддачі основних засобів таких факторів: продуктивності устаткування, коефіцієнта змінності, вартості одиниці устаткування, питомої ваги машин і устаткування в загальній вартості основних засобів. Зауважимо, що віддача основних засобів, коефіцієнт матеріальних витрат, продуктивність устаткування, коефіцієнт змінності роботи устаткування, питома вага машин і устаткування у загальній вартості основних засобів перебувають у прямій залежності, а залежність віддачі основних засобів від вартості одиниці устаткування обернена,

Загальними показниками ефективності використання основних фондів є фондовіддача -виробництво продукції на 1 гривню основних фондів (відношення обсягу продукції грошовому вираженні (ОП) , виробленої Облплемпідприємством ,до середньорічної вартості основних виробничих фондів (Ф) . розраховується показник фондовіддачі (ФВ)за формулою:

ФВ = ОП / Ф. (2.6)

Фондомісткість - обернений до фондовіддачі показник : він показує, скільки в середньому використовується на Облплемпідприємство основних виробничих фондів для випуску продукції

вартістю в 1 гривню. Щоб охарактеризувати використання окремих

частин основних фондів, величину Ф у формулі відповідно зміню ють (наприклад, на вартість активної частини основних фондів).

Часткові показники застосовують для характеристики використання окремих видів машин, обладнання, виробничої площі (серійний випуск продукції в натуральному виразі на одиницю обладнання за зміну, випуск продукції на 1 м виробничої площі та ін.).

Результат виробничої діяльності підприємства можна визначити за допомогою різних показників. Вибір чисельника показника фондовіддачі залежить від конкретно поставленої цілі.

Фондовіддачу розраховують або у вартісних, або в натуральних (тонни, метри, штуки і т.д.) вимірниках.

Натуральні вимірники фондовіддачі мають обмежене використання, і їх розраховують на підприємствах, цехах і дільницях, які виробляють один вид продукції; трудові вимірники застосовуються в цехах і на дільницях, де випускають кілька видів продукції. Якщо в розрахунку фондовіддачі обсяг виробництва продукції виразити через добуток чисельності працівників Т і продуктивності їхньої праці П, а вартість основних фондів -- через добуток чисельності Т і фондоозброєності праці за однозмінної роботи Ф3, то матимемо відношення

ФВ = ТП : ТФГ = П : Ф3 . (2.7)

Отже, фондовіддача основних фондів прямо пропорційно за лежить від продуктивності праці і обернено пропорційно -- від її фондоозброєності.

Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її фондоозброєності.

У процесі аналізу вивчається динаміка показників виконання плану, проводяться міжгосподарські порівняння. Показник фондовіддачі визначається для всіх основних фондів виробничого призначення та для активної їх частини (машини і обладнання).

Вихідні дані для розрахунку фондовіддачі приводять до порівнянного вигляду. Обсяг продукції коригують на зміну оптових цін і структурних зрушень, а вартість основних засобів -- на їх переоцінку.

Якщо план підприємства містить планово-розрахункові пара метри кількісних і якісних характеристик використання основних виробничих фондів (у тому числі розрахунки фонду верстато - годин експлуатації і простоїв на профілактичних оглядах, поточних, серійних і капітальних ремонтах, коефіцієнта змінності роботи), то виконується факторний аналіз стосовно додержання цих планових параметрів і їхнього впливу на кінцевий результат -- фондовіддачу основних виробничих фондів.

Фондовіддача є одним з основних факторів, які визначають обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проаналізувати, які фактори, у свою чергу, впливають на неї. Треба мати на увазі, що показник фондовіддачі складний, на нього впливає безліч факторів, значна частина їх між собою пов'язана (наприклад, трудомісткість продукції і виробіток продукції за одиницю часу роботи устаткування, додержання нормативних термінів перебування устаткування в ремонтах і на техобслуговуванні, коефіцієнт змінності роботи устаткування) [12,с.380].

Вплив факторів, можна відобразити з допомогою структурно-логічної схеми

Рис.2.4 Структурно-логічна схема факторів, що впливають на фондовіддачу

Аналіз починається з вивчення динаміки обсягу, складу та структури основних засобів за їхніми класифікаційними ознаками: промислово-виробничі; виробничі засоби інших галузей; невиробничі основні засоби. Для аналізу використовують дані звітності і будують таблицю (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Вихідні дані для аналізу віддачі основних засобів Облплемпідприємства

Показник	Минулий рік	Звітний рік	Звітний рік, % до минулого
1. Обсяг валової продукції, тис. грн.	1850	2000	108,11
2. Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	2530	2550	100,80
3. Вартість машин і устаткування (на початок і кінець року), тис. грн.	1200	1250	104,17
4. Матеріальні витрати (без витрат за статтею ("інші витрати"), тис. грн.	1400	1550	110,71
5. Кількість одиниць встановленого устаткування, од.	746	802	107,5
6. Кількість відпрацьованих машино-змін	970	1125	115,98
7. Продукція за вирахуванням матеріальних витрат, тис. грн.	1130	1000	88,49
8. Коефіцієнт матеріаломісткості	1,64	2,0	121,95
9. Продуктивність устаткування (рядок 7 : рядок 6)	11649,9	8888,9	76,30
10. Коефіцієнт змінності (рядок 6 : рядок 5)	1,3	1,403	107,92
11. Вартість одиниці устаткування (рядок 3:рядок 5), тис. грн.	1,61	1,56	96.89
12. Питома вага машин і у статку ванн я в загальній вартості основних засобів. % (рядок 3 : рядок 2) х 100	47.43	49,02	103,35
13. Віддача основних засобів (рядок 1 : рядок 2), грн./грн.	0,73	0,78	106,85

Таблиця 2.4. Оцінка впливу окремих факторів на зміну віддачі основних засобів Облплемпідприємства

Фактор	Вихідна віддача основних засобів	Зміна показників. %	Віддача основних засобів з урахуванням аналізованих показників	Вплив на віддачу основних засобів окремих факторів
1.Зміна матеріальних витрат	0.73	1.2195	0.89	+0.16
2.Продуктив-ністьустаткування	0,89	0.763	0.68	-0,21
3.Коефіцієнт змінності	0.68	107.92	0.73	+0.05
4.Рівень вартості одиниці устаткування	0.73	104.17	0.76	+0,03
5. Питома вага машин і устаткування у вартості основних засобів	0.76	103.35	0.78	+0,02
Загальна зміна віддачі основних засобів	+ 0,05

Використовуючи спосіб ланцюгових підстановок, визначаємо вплив факторів та інших вихідних даних, наведених у табл. Враховуючи дані, можна розрахувати вплив на обсяг валової продукції зміни віддачі основних засобів і обсягу основних засобів. Як бачимо, валова продукція зросла на 15 тис. грн.; у тому числі за рахунок: підвищення віддачі основних засобів:

2530 * 0,78 - 1850 = +123 тис. грн.;

Зростання вартості основних засобів: 2000 - 2530 * 0,78 = 27 тис. грн. Вартість основних засобів може змінюватися під впливом: зміни кошторисної вартості заново введених в експлуатацію об'єктів порівняно з діючими; невідповідності в темпах зміни та продуктивності нового устаткування; наявності надлишкового невстановленого і бездіяльного устаткування та ін.

Однак особливої уваги потребують фактори віддачі основних засобів, пов'язані зі зміною віддачі виробничого устаткування.

Аналіз роботи виробничого устаткування ґрунтується на розгорнутій системі показників його використання за кількістю (забезпеченням) часу роботи та за потужністю. Джерелами аналізу є статистична звітність про роботу устаткування. Крім того, в аналізі використовують нормативні та планові документи, внутрізаводську звітність, матеріали вибіркових спостережень

Аналізуючи використання устаткування, насамперед треба перевірити забезпеченість підприємства устаткуванням, повноту його використання.

Як відомо, все устаткування поділяється на наявне, встановлене і діюче. До наявного належить усе устаткування підприємства незалежно від того, де воно перебуває і в якому стані.

До встановленого -- змонтоване, підготовлене до роботи устаткування, що розміщене в цехах. Встановлене устаткування може бути в резерві, на консервації, в ремонті і модернізації.

Діюче устаткування -- це фактично працююче устаткування не залежно від часу його роботи.

Таблиця 2.5. Розрахунок впливу окремих факторів на показник віддачі основних засобів

Показник	За минулий рік	За звітний рік	Відхилення від минулого року
Валова продукція, тис. грн.	1850	2000	+ 150
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	2530	2550	+20
Середньорічна вартість машин і устаткування, тис .грн.	1200	1250	+50
Питома вага машин і устаткування у загальній вартості основних засобів (коеф.)	0,474	0,490	+0,016
Віддача основних засобів. грн. / грн.	0,73	0.78	+0,05
Віддача машин і устаткування грн./грн.	1,54	1..60	+0,06
Зміна віддачі основних засобів за рахунок: а) зміни питомої ваги машин і устаткування:			+0,02
б) зміни віддачі машин і устаткування			+0,03

2.2 Аналіз ефективності використання основних засобів на Облплемпідприємстві

Показники стану та ефективності використання основних засобів.

Основні виробничі фонди підприємства, які беруть участь у процесі виробництва, підлягають фізичному та моральному зносу, старіють, в результаті чого знижується їх рівень експлуатаційної можливості. Стан і використання основних виробничих фондів є важливою умовою, фактором забезпечення нормальних умов процесу виробництва та підвищення цого ефективності. Тому на підприємствах важливу роль грає проведення систематичної оцінки стану основних фондів і аналіз ефективності їх використання.

Показники , що характеризують стан основних фондів та ефективність їх використання, показані на рис.2.5 можуть бути такі, які характеризують:

- рівень забезпечення підприємстваосновними фондами;

- стан основних виробничих фондів;

- ефективність використання основних виробничих фондів.

Рівень фізичного зносу основних засобів визначається в процесі нарахування амортизації. Цей прцес можна розглядати в кількох аспектах:

По-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів.

По-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби.

По-третє, як спосіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення введених із виробничого процесу основних засобів або для вкладання коштів у нові виробництва рис.2.5

Рис 2.5 Показники забезпечення стану та ефективності використання основних засобів.

Фондомісткість є величиною, оберненою до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення а фондомісткість до зменшення. Забезпеченість підприємства основними засобами визначається рівнем фондоозброєності праці. Останню розраховують як відношення вартості основних засобів до чисельності працівників підприємства.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних засобів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до вартості майна підприємства.

Якщо коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства спадає до критичної величини (0,2-0,3), то реальний виробничий потенціал підприємства буде низьким і треба терміново шукати коштів для виправлення становища.

Стан основних засобів характеризують через коефіцієнти зносу основних засобів, придатності, оновлення, вибуття, приросту табл..2.9

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів:

Кз = Зо / Фк (2.11)

де Кз - коефіцієнт зносу основних засобів;

Зо - сума зносу основних засобів;

Фк - балансова вартість основних засобів;

Коефіцієнти придатності вираховуються за формулами:

Кп = 1- Кз (2.12 )

або Кп = 100% - Кз,

де Кп - коефіцієнт придатності основних засобів;

Кз - коефіцієнт зносу основних засобів;

Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.

Коефіцієнти оновлення та вибуття вираховуються за формулами:

Ко = Фу / Фк (2.13)

або

Кв = Фв / Фк,

Ко - коефіцієнт оновлення основних засобів;

Фу - вартість уведених основних засобів за звітний період;

Кв - коефіцієнт вибуття основних засобів;

Фв - вартість виведених основних засобів за звітний період.

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених за певний період основних засобів на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних засобів , тобто рівень вибуття тих основних засобів, які морально застаріли, або зношені й непридатні для дальшого використання. Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість уведених в дію основних засобів перевищує вартість основних засобів, що вибули. Для цього використовується коефіцієнт приросту основних засобів:

Кр = Фу - Фв / Фк ( 2.14)

До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів належать: фондовіддача, рентабельність, сума прибутку на одну гривню основних засобів.

Найзагальнішим показником, який характеризує ефективність використання основних засобів, є фондовіддача.

Фв = Вп / Фк (2.15)

де Фв - фондовіддача основних засобів;

Вп - вартість виробленої продукції за звітний період;

Фк - балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

Відносним показником ефективності використання основних засобів є рентабельність. Цей показник визначається за формулою:

Рф = Пз / Фк Ч 100% (2.16)

де Рф - рентабельність основних засобів;

Пз - загальний прибуток за звітній період;

Фк - балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

Абсолютним показником ефективності використання основних засобів є сума прибутку на одну гривню основних засобів.

До показників ефективності використання основних засобів можна також віднести показник питомої ваги активної частини основних засобів в їхній загальній сумі табл. 2.9.

Показники :

Фк - балансова вартість основних засобів;

Вп - вартість виробленої продукції;

Фз - залишкова вартість основних засобів;

М - вартість майна підприємства;

Зо - сума зносу основних засобів;

Ч - середньо облікова чисельність підприємства;

Фу - вартість уведених основних засобів;

Фв - вартість виведених основних засобів;

Кз - коефіцієнт зносу основних засобів;

Пз - загальний прибуток підприємства.

Таблиця 2.9. Формули розрахунку показників забезпечення стану й ефективності використання основних засобів та їхня характеристика

Показники	Формула розрахунку	Характеристика
1. Фондомісткість	Фк / Вп	Забезпеченість підприємства Основними Засобами
2.Фондоозброєність	Фк / Ч	Величина на одного працівника
3.Коеф. Реальної вартості	Фз / М	Питома вага залишкової вартості Основних Засобів у загальній вартості майна підприємства
4. Коефіцієнт зносу	Зо / Фк	Рівень зносу Основних Засобів
5.Коефіцієнт придатності	1 - Кз	Показує Основних Засобів, які придатні до експлуатації
6. Коефіцієнт оновлення	Фв / Фк	Показує частку нових Основних Засобів у загальній вартості
7.Коефіцієнт вибуття	Фу / Фк	Інтенсивність вибуття Основних Засобів
8.Коефіцієнт приросту	Фв-Фу / Фк	Рівень збільшення у звітному періоді проти минулого
9.Фондовіддача	Вп / Фк	Ефективність використання Основних Засобів
10Рентабельність	Пз / ФкЧ10	Рівень використання ОЗ

Фондоозброєність - показник, що характеризує рівень забезпеченості основними виробничими фондами промислово-виробничого персоналу підприємства.[15,с.239].

2.3 Особливості аналізу обладнання та витрат потужності Облплемпідприємства

Вирішальний вплив на фондовіддачу має ефективність використання машин і обладнання в часі та потужності. Аналізуючи використання виробничого обладнання в часі необхідно: перевірити забезпеченість підприємства обладнанням, порівняти за планом і за звітом календарний, режимний і фактичний фонди часу роботи обладнання ; вивчити затрати часу на простої обладнання за технічних, технологічних і органічних причин і виявити способи їх скорочення; визначити причини відхилень виробничих фондів для окремих технологічних груп обладнання; проаналізувати коефіцієнт екстенсивного навантаження обладнання; визначити вплив поліпшення використання обладнання в часі на обсяг випуску продукції.

Розрізняють обладнання: наявне -- рахується на балансі і за несене в інвентарні відомості; установлене -- здане в експлуатацію; яке працює -- те, що фактично використовується у виробництві; обладнання в запланованому ремонті; резервне -- те, що перебуває в резерві; простійне -- таке, що за планом мало було працювати, але фактично не працює.

Розподіл кількості обладнання за названими категоріями показує рівень його фактичного застосування в робочому процесі. Після цього виявляють причини розходжень між плановими і фактичними показниками цих категорій, шукають резерви збільшення обсягу випуску продукції за рахунок ліпшого використання наявної кількості обладнання.

Порівнюючи кількість наявного й установленого обладнання за планом і звітом, визначають рівень виконання плану здачі об ладнання в експлуатацію, а встановленого обладнання з тим, яке фактично працює, -- питому вагу останнього в усьому встановленому.

При аналізі оцінюють коефіцієнти використання наявного і встановленого устаткування (табл.2.6).

Із даних табл. 2.6. видно, що на Облплемпідприємстві 88 одиниць устаткування не встановлено (перебуває на складі 7,3% = 88 * 100/1200), а 20,3% наявного і 14,03%) встановленого устаткування не працює. Для аналізу потрібно з діючого устаткування виділити запасне та не змонтоване, з встановленого -- надпланове, невстановлене. Введення в дію невстановленого устаткування збільшує випуск продукції. Недоотриману продукцію можна визначити множенням кількості невстановленого устаткування на кількість відпрацьованих годин за зміну і на годинну продуктивність одного верстата за планом.

Таблиця 2.6. Характеристика використання наявного та встановленого устаткування на Облплемпідприємстві

Показник	План	Факт	Відхилення, %
Наявне устаткування, од.	1200	1200	100
Встановлене устаткування, од.	1108	1112	100,4
Діюче устаткування, од.	940	956	101,7
Працююче, % до наявного	78,3	79,7	101,7
Діюче, % до встановленого	84,8	85,97	101,4

Другий напрям аналізу -- це оцінка ефективності експлуатації устаткування. Підвищення ефективності експлуатації працюючого устаткування забезпечується двома шляхами -- екстенсивним (в часі) та інтенсивним (за рахунок потужності).

Показниками, які характеризують екстенсивний шлях використання устаткування, є: кількість устаткування; відпрацьований час; коефіцієнт змінності роботи устаткування; структура парку машин і верстатів.

Інтенсивне використання устаткування характеризується показником випуску продукції за 1 верстато-годин, тобто його продуктивністю.

Вихідні дані в аналізі -- баланс робочого часу устаткування: календарний, режимний, плановий. Календарний визначається як добуток кількості календарних днів у році і верстато-годин на добу. Він поділяється на режимний і поза режимний час.

Режимний фонд визначають з кількості робочих днів у році, планового коефіцієнта змінності роботи устаткування, кількості верстатів, крім тих, які підлягають планово-запобіжному ремонту, повинні бути у капітальному та поточному ремонті. Позарежимний час охоплює вихідні та святкові дні, час невиробничих змін, між змінні та обідні перерви.

Плановий фонд часу охоплює кількість годин, які підлягають відпрацюванню за вирахуванням планових зупинок устаткування (ремонт, у резерві тощо). Плановий фонд відрізняється від режимного кількістю планових втрат робочого часу. Фактично використаний фонд часу роботи устаткування -- це кількість фактично відпрацьованих верстато-годин.

Показники використання календарного, режимного та планового фондів часу роботи устаткування виражають ступінь його за вантаження. Однак діюча система обліку й звітності не сприяє точній оцінці, оскільки не відображає реально відпрацьованого часу. На практиці оцінка використання устаткування в часі проводиться за даними разових спостережень (фотографії) [ 16,с. 478].

Сукупний вплив екстенсивних та інтенсивних факторів на обсяг продукції можна проаналізувати, використовуючи табл. 2.7.

Таблиця 2.7. Вплив факторів завантаження устаткування час його роботи на додатковий випуск продукції на Облплемпідприємстві

Показник	План	Звіт	Відхилення
Валова продукція, тис. грн.	1900	2000	+ 100
Відпрацьовано верстато-годин. тис. грн.	432	400	-32
Вироблено продукції за верстато-годину, тис. грн.	4,4	5,0	+0,6

Розраховуємо коефіцієнт екстенсивного використання устаткування (відношення фактично відпрацьованих верстато-годин до планових) на Облплемпідприємстві: 400/432 = 0,93, коефіцієнт інтенсивного використання устаткування (відношення фактичного випуску продукції за одну верстато-годину до планового): 5,0/4,4 = 1,14, а також коефіцієнт інтегрального використання: 0,93 - 1,4 = 1,05. Результати свідчать про резерви виробництва на Облплемпідприємстві, зумовлені втратами робочого часу (плановий фонд часу виконаний на 93%), що призвело до недовипуску продукції, хоча ці втрати були покриті зростанням продуктивності устаткування на 14%.

Загальне відхилення від плану валової продукції Облплемпідприємства становить 100 тис. грн., у тому числі:

а) за рахунок зменшення кількості відпрацьованих верстато-годин не додано продукції на (-32 * 4, 4) = 140,0 тис. грн.;

б) внаслідок зростання виробітку за верстато-годину випуск продукції зріс на 0,6; 400 = 240 тис. грн.

Загальний вплив двох факторів становить суму перевиконання плану: 240 - 140 = +100 тис. грн.

Екстенсивне використання устаткування характеризується також коефіцієнтом змінності (Кзм), який визначають як відношення відпрацьованих верстато-змін (Тзм) до загальної кількості встановленого устаткування (Свст).

Кзм = Тзм / Свст (2.8)

У цеху 100 одиниць устаткування, з них 90 працює у першу зміну, 50 у другу, тоді загальний коефіцієнт змінності становитиме:

90 * 50/100 = 1,4.

Підвищення коефіцієнта змінності прямо пропорційне збільшенню випуску продукції. Якщо зростає з 1,4 до 1,6, то додатковий випуск продукції в умовах попередньої задачі зростає до 2000 * 1,6/1,4 = 2286 тис. грн.

Основні причини низького коефіцієнта змінності -- неукомплектованість робітниками, несправність устаткування, тривалий позаплановий ремонт, недоліки у забезпеченні матеріальними ресурсами тощо.

Інтенсивне використання основних засобів характеризується не тільки показниками випуску продукції за одну верстато-годину, а й низкою натуральних і умовно натуральних показників: отримана продукція з 1 метру квадратного виробничої площі, навантаження на виробничу одиницю та ін.

Ці показники характеризують також ефективність використання виробничих засобів у їх пасивній частині. Випуск продукції з 1 м. кв. виробничої площі визначають як відношення валової продукції підприємства до його виробничої площі. Зростання випуску продукції з 1 м. кв. виробничої площі свідчить про підвищення ефективності її використання.

При аналізі враховують прогресивні зміни у структурі виробничих площ (табл.2.8).

На аналізованому заводі структура виробничих площ дещо погіршилася, оскільки питома вага площі цехів зменшилася на 0, 6%. Зате поліпшилося використання виробничих площ.

Таблиця 2.8. Аналіз використання виробничої площі Облплемпідприємства

Показник	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення
Валова продукція, тис. грн.	1850	2000	+ 150
Виробнича площа, всього, м.кв.	28500	29000	+500
Виробнича площа цехів, м. кв.	26100	26400	+300
Питома вага площі цехів у загальній площі. %	91.6	91.0	-0,6
Випуск продукції на 1 м. кв. площі загальної, грн. площі цехів	64,9 70,9	68.9 75.7	+4 +4.8

За даними табл.2.8 можна визначити вплив на випуск продукції зміни виробничої площі та випуску продукції з 1 м. кв.

Загальне відхилення випуску валової продукції становить + 150 тис. грн.;

а) за рахунок збільшення виробничих площ цехів випуск продукції зріс 300 * 70,9 = 22 тис. грн.;

б) за рахунок підвищення випуску продукції з 1 м. кв. : виробничої площі цехів +4,8 * 26400 = +128 тис. грн.

Сумарний вплив факторів:

22 + 128 = 150 тис. грн.

Такий аналіз доцільно проводити для всіх внутрівиробничих підрозділів Облплемпідприємства.

Обсяг, структура, технічний стан основних засобів та ефективність їх використання є визначальними параметрами виробничої потужності підприємства. Виробничою потужністю називають максимально можливий обсяг виробництва продукції певного асортименту і якості за одиницю часу. її визначають за потужністю провідних виробничих підрозділів (цехів, дільниць, агрегатів) і вона є вагомою для оцінки збалансованості у забезпеченні основними засобами.

Головні елементи, що визначають виробничу потужність: склад устаткування і його кількість за видами; техніко-економічні показники використання машин і устаткування; фонд часу роботи устаткування; виробнича площа підприємства і його підрозділів: експлуатаційні можливості машин і устаткування.

Виробничу потужність провідного виробничою підрозділу (П) можна розрахувати:

П = n * Фm / Тn (2.9)

Де n - кількість одиниць провідного устаткування , од.;

Фm - максимальний фонд часу роботи провідного устаткування , год.;

Тn - прогресивна норма трудомісткості продукції на цьому устаткуванні, год/од.

Виробнича потужність не є сталою величиною і може змінюватись за рахунок введення нових потужностей, вибуття за різними причинами та покращення використання її проектних параметрів.

Тому для оцінки ступеня використання виробничої потужності використовують показник її середньорічної величини ( Пср), який визначають :

Пср = Пn + Пср.вв.- Пср.виб. (2.1)

Де - Пn потужність на початок року, од;

Пср.вв.- Пср. виб.- середньорічне введення і вибуття виробничої потужності, од.

Ступінь використання виробничої потужності буде визначатися відношенням випуску продукції до величини виробничої потужності підприємства.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ОБЛПЛЕМПІДПРИЄМСТВІ

Для удосконалення і спрощення бухгалтерського обліку на такому великому підприємстві як Київське Облплемпідприємство потрібна нова форма обліку, більш проста, досконала та сучасна. Така як діалогово-автоматизована, тобто комп'ютерна, яка передбачає застосування П.К. для автоматизації фінансового та управлінського обліку і створення автоматизованих робочих місць бухгалтера, директора, спеціаліста та ін. Працюючи на П.К у діалоговому режимі бухгалтер один раз вводить інформацію про здійснювані господарські операції для наступного багаторазового використання , для вирішення не лише облікових , а й інших управлінських завдань у результаті створення бази даних на виділеному сервері.

Результатна інформація у вигляді аналітичних таблиць, реєстрів синтетичного обліку або форм звітності в регламентному режимі чина запит бухгалтера виводиться на екран монітора або друкується на паперових носіях інформації.

Використання діалогово-автоматизованої форми обліку на основі сучасних комп'ютерних технологій вивільнить бухгалтера від виконання другорядних функцій реєстратора господарських операцій, дасть йому можливість ввійти до вищого управлінського персоналу підприємства.

Сьогодні на ринку програмних продуктів пропонують десятки пакетів програм для комп'ютеризації господарського об ліку, проте кожного року фірми-розробники заявляють про ви пуск нової програми, яка, на їх думку, є потужнішою, «розумнішою» і перевершує всі відомі.

Незважаючи на насиченість ринку, вже кілька років поспіль лідером на ньому є московська фірма ІС. Фірма починала з інформаційної системи «1С: Бухгалтерія» і впровадила такі її версії як: ІС: Бухгалтерія базова для DOS; ІС: Бухгалтерія професійна для DOS; ІС: Бухгалтерія професійна мережева для DOS; ІС: Бухгалтерія базова для Windows; ІС: Бухгалтерія проф. для Windows; ІС: Бухгалтерія проф. мережева для Windows; ІС: Бухгалтерія проф. мережева для Windows -95; ІС: Бухгалтерія проф. мережева Клієнт-Сервер для Windows; ІС: Бухгалтерія проф. для Windows -95. Але її прорив на ринок бухгалтерських програм України відбувся завдяки версії ІС: Бухгалтерія 6.0 для Windows. Перед іншими ця система мала низку переваг, а саме: простоту інсталяції й використання; можливість гнучкого налаштування конфігурації і наявність вбудованої мови; змогу швидко виконати різноманітні проведення, низьку ціну тощо.

Нещодавно фірма випустила нову комп'ютерну інформаційну систему «ІС: Підприємство» версії 7.0, 7.5 та 7.7. Ці системи не мають макромови, однак у них наявна вбудована об'єктно-орієнтована мова програмування і розвинене інтерактивне середовище, що дає змогу змінювати типові конфігурації для своїх потреб чи навіть повністю переписати їх. Вадою систем є обов'язкове їх настроювання фахівцем, однак вони більше орієнтовані на кінцевого користувача і надають останньому більше можливостей під час роботи.

Отже, «ІС: Підприємство» -- це універсальна комп'ютерна система, яка призначена для автоматизації діяльності підприємств різних видів і форм. Вона, як правило, використовується на

різноманітних об'єктах господарювання для автоматизації функцій оперативного управління і господарського обліку. Від інших інформаційних систем подібного класу ця ІС відрізняється своєю конфігурованістю. Тобто конкретний набір об'єктів, структури інформаційних масивів, алгоритми оброблення облікової інформації визначає конкретна конфігурація системи, під якою розуміють сукупність механізмів, призначених для маніпулювання різними типами об'єктів предметної області.