Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

"Облік і аудит праці і її оплати в тваринництві"

Вступ

Оплата праці в сільськогосподарських підприємствах здійснюється відповідно до її кількості та якості. Вона становить частину валового доходу підприємства, яка виплачується його працівникам.

Останнім часом важливого значення в підвищенні ефективності використання трудових ресурсів, управління ними набуває правильна організація обліку праці і заробітної плати, яка повинна забезпечувати надходження реальної і достовірної інформації про трудомісткість вироблюваної продукції та нарахування заробітної плати.

Оскільки лише жива праця створює нову вартість, питанню обліку, аудиту затрат, на сьогоднішній день, відводиться особливе місце в управлінні виробництвом. Результатом аудиту має стати скорочення затрат праці та її оплати на виробництво одиниці продукції, оптимізація рівня використання трудових ресурсів у господарстві, що має здешевити продукцію та підвищити рівень оплати праці працівників.

Організація управління й обліку на підприємстві сьогодні неможливі без застосування інформаційних технологій. Застосування комп'ютерів змінює зміст та організацію праці облікового персоналу: зменшується кількість ручних операцій з обробки первинних документів, систематизація облікових показників, заповнення регістрів та звітних форм. Автоматизація обробки інформації обліку та аудиту праці та її оплати сприяє скороченню матеріальних та трудових затрат на збір, обробку та аналіз даних, вирішує проблему точності та оперативності інформації.

Функціонування підприємств в умовах ринкових відносин означає, що випадки і захворювання на виробництві викликають суттєві економічні витрати не тільки держави, а й конкретного підприємства, вони впливають на рентабельність та конкурентоздатність підприємства, на прибутки трудового колективу. Незадовільні умови праці негативно відбиваються на продуктивності праці, якості і собівартості продукції, зменшують валовий дохід, від якого залежить розмір заробітної плати працівників підприємства. Тому всебічна турбота про охорону праці, проведення активної соціальної політики стає важливою проблемою для власників та керівників підприємств, державних та профспілкових органів.

Мета даної роботи - вивчення теоретичних основ та сучасного стану обліку та аудиту праці та її оплати в тваринництві в документах синтетичного та аналітичного обліку.

Завдання магістерської роботи: аналіз стану обліку та аудиту праці та її оплати у СТОВ імені Шевченка, розробка шляхів вдосконалення форм і систем оплати праці в тваринництві, удосконалення первинних документів, аналітичного і синтетичного обліку.

Об'єктом дослідження було обрано сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Шевченка Лебединського району, Сумської області.

Матеріали, які використовуються для написання даної роботи: річні бухгалтерські звіти 2004-2006 років, форма 50 с - г, бухгалтерські довідки та первинні документи, нормативні документи, статті провідних вчених - економістів.

Методи дослідження: статистико - економічний, ряди динаміки, метод розрахунково-конструктивний та балансовий метод, розрахунково-аналітичний, структурний, горизонтальний, вертикальний, коефіцієнтний метод.

1. Теоретичні основи обліку і аудиту праці та її оплати

1.1 Оплата праці, як економічна категорія

Під час виробництва товарів та надання послуг відбувається споживання живої та уречевленої праці. Але саме жива праця створює нову вартість. Частина нової вартості споживається самими працівниками і одержується ними у формі оплати праці.

Законом України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу [8].

Структура заробітної плати у сільськогосподарських підприємствах має вигляд:

- основна заробітна плата;

- додаткова заробітна плата;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування). Вона встановлена у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством: премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат у формуванні винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Основна і додаткова заробітна плата утворюють фонд заробітної плати. Він включає: оплату, нараховану студентам в студзаходах, оплату проходження підвищення кваліфікації, оплату вимушеного прогулу, виплати стипендій працівникам за період навчання, оплата за роботу в святкові дні і нічний час, надбавки за класність, персональні надбавки, доплати за керівництво бригадою тощо [58].

Додаткова заробітна плата - ст. 105 КЗпП передбачено, що працівниками, які виконують на тому ж підприємстві поряд зі своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією або обов'язок тимчасово відсутнього працівника без увільнення від своєї основної роботи, здійснюється доплата за поєднання професій або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за поєднання професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі [55].

До фонду заробітної плати не включають: разових премій, винагород, премій з фонду матеріального заохочення і добових за період відрядження, винагород за введення в експлуатацію в строк і дострокового об'єктів будівництва і виробничих потужностей, виплат соціального страхування.

Джерелом формування фонду оплати праці є валовий дохід колективного сільськогосподарського підприємства, який визначають як різницю між вартістю виробленої продукції та матеріальними витратами.

При оплаті праці від валового доходу застосовують такі варіанти його обчислення:

1. На підставі фактичної вартості валової продукції, матеріальних витрат і оплати праці підрозділу, галузі, господарства за останні 3-5 років.

2. На основі показників плану.

Нормативи на оплату праці мають забезпечувати випередження зростання продуктивності праці порівняно із зростанням її оплати [49].

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка - складова частина тарифної системи, яка визначає співвідношення у рівнях оплати праці різних груп працівників сфери матеріального виробництва залежно від їх кваліфікації. Вона складається з певної кількості розрядів (не більше шести) і відповідних міжрозрядних коефіцієнтів. Тарифний розряд, присвоєний працівнику, є показником кваліфікаційного рівня, необхідного для виконання певної роботи.

При тарифікації праці розглядають тарифікацію робіт і тарифікацію працівників.

Тарифікація робіт являє собою сукупність методів обліку і порівняння затрат праці різних видів робіт залежно від характеру, якості та умов виконання.

Тарифікація працівників - це присвоєння певного тарифного розряду працівнику відповідно до кваліфікації, яку він має.

Установлені тарифні ставки, коефіцієнти і розряди, що визначають міру оплати праці, самі собі не дають можливості розрахувати заробіток працівника. Виникає необхідність їхнього ув'язування із фактичними результатами (витратами) праці. Саме цю функцію виконують форми і системи оплати праці, обумовлюючи встановлений порядок її нарахування [40].

Основними вимірниками витрат праці є кількість виготовленої продукції (наданих послуг) відповідної якості і робочий час, тобто кількість днів, годин, протягом яких працівник зайнятий на підприємстві. Такому поділу вимірників витрат праці відповідають дві форми оплати праці, що засновані на тарифній системі - відрядна і погодинна, з яких домінує відрядна, оскільки ставить у пряму залежність оплату праці від обсягу виконаної роботи або виробленої продукції, і містять ряд систем для різних організаційно - технічних умов виробництва.

При відрядній формі оплати праці заробітна плата нараховується за вироблену кількість продукції відповідної якості.

При погодинній формі оплати праці заробітна плата нараховується відповідно до відпрацьованого часу працівником. Погодинну оплату праці застосовують переважно на роботах, які важко або неможливо облічити в інших, крім часу, вимірниках. Їх поділяють на просту і погодинно - преміальну.

Проста погодинна оплата праці нараховується за погодинними тарифними ставками, місячними окладами за фактично відпрацьований час.

При погодинно - преміальній оплаті праці працівники окрім основного заробітку за відпрацьований час отримують ще й премії, що посилює їх матеріальну зацікавленість в результатах своєї роботи.

Відрядна форма оплати має такі системи: пряма відрядна, відрядно - преміальна, відрядно - прогресивна, непряма відрядна і акордна.

Пряма відрядна система полягає в тім, що заробіток нараховується по заздалегідь установлених розцінках за кожну одиницю якісно виготовленої продукції. Для підвищення зацікавленості робітників у поліпшенні якості виконуваної роботи й у рості продуктивності праці вводиться відрядно - преміальна система оплати праці. Вона полягає в тому, що за нею робітнику - відряднику понад заробіток за прямими відрядними оцінками нараховується і виплачується премія за виконання і перевиконання заздалегідь встановлених кількісних і якісних показників роботи.

Відрядно - прогресивна система оплати праці застосовується на «вузьких» ділянках, коли не вистачає робітників чи устаткування. У цьому випадку виробіток продукції в межах норми оплачується по звичайній розцінці, а виробіток понад норму - по підвищеній розцінці, що зростає прогресивно в залежності від розміру виконання норм.

Непряма відрядна система оплати праці використовується при оплаті праці допоміжних робітників (наладчиків, транспортних робітників і т.д.), зайнятих обслуговуванням основних робітників. Заробіток допоміжного робітника залежить від виробітку тих основних робітників, яких він обслуговує.

При акордній системі оплати праці заробітна плата нараховується не за кожну зроблену операцію окремо, а за весь комплекс робіт, узятий в цілому. Розмір акордної оплати встановлюється на основі діючих норм часу і розцінок.

Розмір оплати праці залежить від складності і умов виконуваних робіт, професійно-ділових якостей робітника, результатів його праці і господарської діяльності підприємства і максимальним розміром не обмежується.

Витрати на оплату праці складаються із:

· Фонду основної заробітної плати;

· Фонду додаткової заробітної плати;

· Інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

До фонду основної заробітної плати включаються: заробітна плата, нараховані за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадовим обов'язкам) за відрядними розцінками, тарифними ставками робітників та посадовими окладами незалежно від форм і систем оплати праці прийнятих на підприємстві; суми відсотків або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції, у випадках, коли вони є основною заробітною платою.

До фонду додаткової заробітної плати входять: надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів: кваліфікованим працівникам, зайнятим на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність; за класність водіям автомобілів, трактористам-машиністам та іншим робітникам, яким введено такі надбавки та доплати за звання майстра і класу кваліфікації; бригадирам з числа робітників за керівництво бригади; персональні надбавки тощо.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносять: оплату пристроїв не з вини працівника; суми, що виплачуються працівникам, які перебувають у відпустці з ініціативи адміністрації з частковим збереженням заробітної плати; винагороди за підсумками роботи за рік; винагороди за відкриття і раціоналізаторські пропозиції; одноразові заохочення; матеріальні допомоги тощо.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствамиу колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншими уповноваженими на представництво органом.

Колективні договори реєструються місцевими органами державної влади протягом двох тижнів.

1.2 Нормативне регулювання обліку праці та її оплати

Питання оплати праці в Україні регулюється основними нормативними документами: Кодексом законів України про працю; Законом України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. №108/95 ВР; Закон України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про оплату праці» від 11.07.02 р. №96 - IV; Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95.р. №100, зі змінами і доповненнями; Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. №889 - IV; Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 р.%1058 - IV; Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. №283/97 - ВР; Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.01 р. №2213 - III; Закон України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.01 р. №2240 - ІІІ; Закон України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р. №1105 - XIV; Постанова КМУ «Про перелік товарів, не дозволених для виплати заробітної плати натурою» від 03.04.93 р. №244; Постанова КМУ «Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу, сукупного оподатковуваного доходу, з якої справляють страхові внески до соціальних фондів» від 07.03.01 р. №225; Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. №100; Перелік типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій та підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затверджений наказом Головного архівного управління при КМУ від 20.07.98 р. №41; Інструкція про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджена постановою Правління Фонду страхування від непрацездатності від 26.06.01 р. №16; Інструкція про порядок затвердження бланка листа непрацездатності, затверджена спільним наказом Міністерства охорони здоров'я, Держкомстату та Фонду соціального страхування від 09.03.00 р. №46/81/4; Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України від 18.12.00 р. №339; Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 р. №5; Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. №291; Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівників», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.10.03 р. №601; Лист Мінпраці і соціальної політики України «Щодо виплати заробітної плати натурою» від 21.12.01 р. №18 - 1249; Лист Пенсійного фонду України «Щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму матеріальної допомоги, що надається працівникам у натуральній формі» від 24.05.04 р. №4843/04.

Заробітна плата працівників підприємств території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється.

Колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату зарплати натурою, але за цінами не вище собівартості, у розмірі, що перевищує 50% нарахованої за місяць, крім товарів, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України.

При прийманні працівника на роботу власник або його представник вступають з ним у трудові відносини. Основним документом, який закріплює ці відносини, є трудовий договір або контракт.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку підприємства, а власник підприємства зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечити умови, необхідні для виконання роботи.

Трудовий договір може бути:

1. безстроковий, що укладається на невизначений строк;

2. строковий, що укладається:

- на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

- на час виконання певної роботи.

Трудовий договір укладається в письмовій формі і є обов'язковим в таких випадках: при організованому наборі працівників; при укладанні трудового договору про роботу в районах з особливими природними, географічними та геологічними умовами, з умовами підвищеного ризику для здоров'я; у випадках коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітніми.

Укладання трудового договору оформляється наказом або розпорядженням роботодавця про зарахування працівника на роботу. При укладанні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробовування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Випробування не встановлюється для осіб, які не досягли 18 років, для молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів.

Основним документом про трудову діяльність працівника є його трудова книжка. Трудові книжки заповнюються на всіх працівників, які пропрацювали на підприємстві понад 5 днів, форма власності підприємства значення не має.

Колективний договір укладається на всіх підприємствах, які використовують найману працю. Колективним договором регулюються виробничі, трудові й економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Даний договір набуває чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі. Після закінчення строку дії колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть діючий.

Нарахування, виплата та облік оплати праці мають проводити згідно з чинним законодавством, нормативними та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові відносини.

Контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють:

- Міністерство праці України та його органи;

- Фінансові органи;

- Органи Державної податкової інспекції;

- Професійні спілки та інші органи (організації), що представляють інтереси найманих працівників.

Вищий нагляд за дотриманням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори. Не допускається приховування від зазначених органів будь - якої інформації з питань оплати праці.

За порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

2. Організація обліку праці та її оплати у тваринництві в СТОВ імені Шевченка

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Шевченка засноване на базі КСП імені Шевченка. Засновниками товариства є шістнадцять осіб, які являються його працівниками. Статутний фонд підприємства складає 865 тис грн.

СТОВ імені Шевченка Лебединського району Сумської області розташоване в північній частині Лебединського району за 50 км від райцентру м Лебедина та за 30 км від обласного центру м Суми, в типових умовах лівобережного лісостепу України, що в цілому характеризується помірним кліматом: літо тепле з значною кількістю опадів, зима не дуже сувора з відлигами.

Загальна площа землекористування у 2005 році склала 4754 га, з них сільськогосподарських угідь 4754 га, в тому числі: рілля 4387 га, сінокоси 367 га. Землі, які знаходяться у обороті в господарства є орендованими.

Всі орні землі розділені на п'ять польових сівозмін, які закріплені за двома тракторно-комплексними бригадами.

В склад тракторно-комплексних бригад входять: п'ять ферм великої рогатої худоби, свиноферма та птахоферма.

В тракторних бригадах налічується 56 фізичних тракторів, до 30 комбайнів різних найменувань і призначень, а в автопарку понад 50 автомобілів.

На 1 січня 2005 року на фермах налічувалось 3068 голів ВРХ, 319 голів свиней та 5368 голів курей.

СТОВ імені Шевченка є платником фіксованого сільськогосподарського податку. У 2005 році господарством було сплачено 36000 грн ФСП.

Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за звітний період склала 11376 тисяч грн., а собівартість реалізованої продукції - 9377 тисяч грн.

Чисельність працівників в звітному періоді склала 368 чоловік, в тому числі в рослинництві 139 чоловік, а в тваринництві 229 чоловік.

Для більш повного ознайомлення із діяльністю даного господарства розглянемо об'єм та структуру товарної продукції.

Таблиця 1. Об'єм та структура товарної продукції СТОВ імені Шевченка

Найменування продукції	2003 р.	2004 р.	2005 р.	В середньому за 3 роки
	тис грн	%	тис грн	%	тис грн	%	тис грн	%
зернові та зерновобобові	1115	16,3	1392	18,9	599	7,1	1035,3	13,7
цукровий буряк	2630	38,4	2200	29,9	2458	29	2429,3	32,1
насіння соняшнику	160	2,3	157	2,1	116	1,4	144,3	1,9
картопля	27	0,4	11	0,2	31	0,4	23	0,3
овочі	19	0,3	11	0,2	26	0,3	18,7	0,3
інша продукція рослинництва	1	0,01	2	0,03	2	0,02	1,7	0,02
Всього по рослинництву	3952	57,6	3773	51,2	3232	38,2	3652,3	48,3
ВРХ	1150	16,8	977	13,3	2421	28,6	1516	20
свинина	41	0,6	76	1	117	1,4	78	1
м'ясо птици	56	0,8	431	5,9	94	1,1	193,7	2,6
молоко	996	14,5	984	13,4	1599	18,9	1193	15,8
яйця курей	531	7,7	955	13	764	9	750	9,9
інша продукція тваринництва	6	0,09	14	0,2	72	0,9	30,7	0,4
Всього по тваринництву	2780	40,5	3437	46,6	5067	60	3761,3	49,7
Всього по рослинництву та тваринництву	6732	98,2	7210	97,8	8299	98	7413,7	98
Всього промислова продукція	126	1,8	159	2,2	169	2	151,3	2
Всього по господарству	6858	100	7369	100	8468	100	7565	100

З розрахунків таблиці можна констатувати, що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції в середньому за 3 роки займає вирощування цукрового буряка - 32,8%, але при цьому спостерігається, що виручка від реалізації даного виду продукції за досліджуваний період має тенденцію до зниження. Значно менша частина припадає на продукцію ВРХ та молоко, які складають відповідно 20,45% та 16,1%. При цьому виручка від реалізації м'яса ВРХ та молока у звітному періоді значно зросла у порівнянні з 2003 роком. Також значну частину в структурі виручки займає виручка від реалізації зернових та зернобобових. Маючи відповідні дані розрахуємо коефіцієнт спеціалізації господарства

Кс=100/(32.768*1+20.449*3+16.092*5+13.965*7+2.61*9)=0,3 (тобто 30%)

Враховуючи результати розрахунку, можна стверджувати, що господарство має середній рівень спеціалізації, так як коефіцієнт спеціалізації склав 30%.

В цілому по господарству спостерігається тенденція зростання виручки від реалізації всіх видів продукції за період з 2003 р по 2005 р на 1610 тис грн., причиною цього стало підвищення цін на продукцію.

Необхідно відмітити, що основні та допоміжні галузі в СТОВ імені Шевченка підібрані раціонально. Оскільки побічна продукція цукрового буряка та зернових, а також продукція їх переробки використовуються в галузі тваринництва, а побічну продукцію від тваринництва - органічні добрива - використовують у галузі тваринництва.

Таким чином, слід зазначити, що середній рівень спеціалізації з добре розвинутим виробництвом молока та м'яса, що склався у господарстві відповідає природно-кліматичним умовам даної зони та відповідає запланованому. Так як дане господарство розташоване поблизу обласного центру м Сум, який є основним споживачем м'яса ВРХ, молока та цукру, тому спеціалізацію можна вважати обґрунтованою.

Оскільки земля в сільському господарстві є основним засобом виробництва, то раціонально було б розглянути структуру земельних угідь (Таблиця 2). Тому що від того наскільки раціонально вона використовується залежить кількість виробленої продукції.

Таблиця 2. Склад і структура землекористування господарства

Види с-г угідь	2003 р	2004 р	2005 р
	Площа, га	%	Площа, га	%	Площа, га	%	в т.ч взято в оренду
Усього с-г угідь:	4885	100	4754	100	4754	100	4754	-131
рілля	4386	89,78	4387	92,3	4387	92,3	4387	1
сінокоси	367	7,52	367	7,7	367	7,7	367	0
пасовища	132	2,7	-	-	-	-	-	-132

Аналізуючи наведені дані відмічаємо, що в структурі земельного фонду відбулися певні зміни. Так загальний земельний фонд господарства в 2005 році зменшився на 131 га с-г угідь порівняно з 2003 роком. При цьому на стільки ж зменшилося гектарів землі взятої господарством в оренду, причиною цього стало те, що частина населення повернула собі землі, які надавала господарству на умовах оренди.

Також слід зауважити, що товариство не має можливості введення земель в сільськогосподарський оборот, так як господарство не має не використаних земель. Земля в господарстві використовується ефективно, тому що виробництво валової продукції за 2003-2005 роки зросло на 292 тис грн.

Аналіз чисельного складу трудових ресурсів, забезпеченості ними та ефективність їх використання має велике значення для виявлення резервів збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. Від раціональної організації праці залежить своєчасне виконання польових робіт, урожайність культур і продуктивність тварин, зниження витрат на одиницю продукції, підвищення продуктивності праці в господарстві. Тому розглянемо динаміку середньої чисельності працівників (Таблиця 3).

Таблиця 3. Динаміка середньорічної чисельності працівників та ефективність використання робочої сили

Показники	2003 рік	2004 рік	2005 рік	2005 р у % до 2003 року
1. Середньорічна чисельність працівників, всього чол	386	367	368	95,3
в рослинництві	173	138	139	80,4
в тваринництві	213	229	229	107,5
2. Відпрацьовано одним працівником за рік, днів	315	320	318	101,0
в рослинництві	145	158	148	102,1
в тваринництві	234	252	246	105,1
Вироблено валової продукції на одного середньорічного працівника, грн.	25336	19548	27370	108,0

Розрахунки показали, що чисельність працівників в 2005 році знизилася на 18 чоловік чи на 4,7% порівняно з 2003 роком. При цьому у рослинництві кількість працівників за період знизилась на 34 чоловіки або на 19,7%, а в тваринництві навпаки збільшилася на 11 чоловік або на 7,51%. Це свідчить про те, що на підприємстві почав здійснюватися більш жорсткий відбір працівників, здатних працювати ефективно та якісно. Також причиною такого переміщення працівників стало використання більш сучасної техніки.

Кількість відпрацьованих днів одним працівником за рік загалом по господарству майже не змінилася, але в тваринництві кількість відпрацьованих днів збільшилася на 12 днів, причиною цього стало збільшення середньорічної чисельності працівників в галузі тваринництва.

Більш жорсткий відбір працівників дав змогу збільшити виробництво валової продукції на 292 тис грн. при зниженні кількості працівників на 18 чоловік. Тому за період збільшилося і виробництво валової продукції на одного середньорічного працівника на 2034 тис грн. або на 8%. Отже, можна стверджувати, що господарство за період з 2003 року по 2005 рік спрацювало досить ефективно, тому що при найменших затратах змогло досягти високих результатів.

Успішне виконання виробничої програми залежить від забезпеченості господарства виробничими фондами та правильного й раціонального використання техніки (Таблиця 4).

Таблиця 4. Забезпеченість господарства фондами та ефективність їх використання

Показники	2003 рік	2004 рік	2005 рік	2005 р у % до 2003 року
Фондозабезпеченість, тис грн.	1,39	1,476	1,5025	108,31
Фондоозброєність, тис грн.	17,56	19,12	19,41	110,56
Фондовіддача, грн.	1,443	1,023	1,4101	97,709
Фондоємкість, грн.	0,693	0,978	0,7092	102,34
Продуктивність праці, грн.	25337	19548	27370	108,02

Аналізуючи дані таблиці слід відмітити, що забезпеченість господарства основними виробничими фондами за останні три роки збільшилася на 1125 грн. чи на 8%, а також зросла і фондоозброєність на 11%. Причиною зростання фондоозброєності стало скорочення чисельності працівників господарства на 18 чоловік.

Порівнюючи показники ефективності використання основних виробничих фондів за період констатуємо, що показник фондовіддачі по господарству знизився на 2,3%, в той час коли показник фондоємкості зріс на стільки ж. Ці зміни обумовлені значним підвищенням вартості основних виробничих фондів на 366 тис грн., а також збільшення виробництва валової продукції на 292 тис грн.

Таким чином, ефективність використання у господарстві зростає з кожним роком. Це пояснюється тим, що основні виробничі фонди частково поновлюються в господарстві.

Для більш повного ознайомлення з результатами діяльності господарства розрахуємо основні економічні показники (Таблиця 5).

Таблиця 5. Основні економічні показники діяльності СТОВ імені Шевченка

Показники	2 003 р.	2 004 р.	2 005 р.	2005 р у % до 2003 р.
1	2	3	4	5
1. Валова продукція:
на 100 га с-г угідь, тис грн	200,2	150,9	211,9	105,8
на 100 грн основних фондів, грн	144,3	102,3	141	97,7
на 100 грн виробничих витрат, грн	90,5	120,9	149,4	165,1
на 1 середньорічн працівника, тис грн	25,3	19,5	27,4	108
2. Товарна продукція, тис грн:
на 100 га с-г угідь	140,4	155	178,1	126,9
на 1 середньорічн працівника, тис грн	17,8	20,1	23,4	129,5
3. Валовий прибуток:
на 100 га с-г угідь	10,9	12,6	14,6	134
на 1 середньорічн працівника, тис грн	1,4	1,6	1,9	136,8
4. Чистий прибуток, тис грн
на 100 га с-г угідь	8,5	19,3	33,9	398,2
на 1 середньорічн працівника	1,1	2,5	4,4	406,5
5. Рівень рентабельності, %	6,9	14,0	17,2	10,2

Із розрахунків таблиці констатуємо, що виробництво валової продукції на 100 га с-г угідь в звітному році збільшилося на 11,7 тис грн порівняно з базисним. Причиною цього стало підвищення ефективності використання земель. Валова продукція в розрахунку на одного середньорічного працівника також зросла на 2030 грн чи на 8%, що свідчить про підвищення рівня продуктивності праці. В даному господарстві виробництво валової продукції на 100 грн основних фондів у 2005 році майже не змінилося, а на 100 грн виробничих витрат зросло на 65% чи на 58 тис грн, так як темп росту виробництва валової продукції перевищують темпи росту виробничих витрат.

Слід відмітити, що виробництво товарної продукції на 100 га с-г угідь та 1 середньорічного працівника в СТОВ імені Шевченка зросли відповідно на 38 тис грн та на 5240 грн. Це зумовлено підвищенням цін на сільськогосподарську продукцію.

Аналізуючи показники валового прибутку на 100 га с-г угідь та на 1 середньорічного працівника, можна констатувати, що рівень валового прибутку за період з 2003 по 2005 роки значно зріс відповідно на 34% та на 37%. Причиною цього стало збільшення собівартості реалізованої продукції.

Позитивним в діяльності господарства є значне збільшення чистого прибутку в розрахунку на 100 га с-г угідь на 298% та на 1 середньорічного працівника на 306%. Рівень рентабельності в 2005 році склав 17%, що на 10% перевищує рівень рентабельності у 2003 році. Це пов'язано із збільшенням чистого прибутку за аналізуємий період на 1196 тис грн чи на 288%.

Отже, показники діяльності господарства за період з 2003 року по 2005 рік досить високі. Так величина валового прибутку за даний період збільшилася на 292 тис грн, величина чистого прибутку на 1196 тис грн та рівень рентабельності на 10%. Можна стверджувати, що господарство за період з 2003 року по 2005 рік спрацювало ефективно.

2.2 Первинний облік праці та її оплати в тваринництві

Первинна документація є найважливішим джерелом первинних даних про роботу господарства, про всі господарські операції. Організація первинного обліку праці та її оплати тісно пов'язана з формами та системами оплати праці, що застосовуються на даному підприємстві.

Всі операції, що стосуються оплати праці в господарстві оформляються первинними документами. Первинні документи складаються на бланках типових форм, а також на бланках спеціалізованих форм. Форми первинного обліку які використовуються у СТОВ імені Шевченка затверджені наказом Мінстату України №253 від 9 жовтня 1995 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку» та №277 від 27 жовтня 1995 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку особового складу».

З обліку особового складу у господарстві використовують такі форми:

1. «Наказ про прийом на роботу»

2. «Особова картка»

3. «Наказ про надання відпустки»

4. «Наказ про припинення трудового договору»

5. «Наказ про переведення на іншу роботу».

Основним документом по обліку виходу на роботу і відпрацьованого часу є Табель обліку робочого часу (ф. №64). Облік відпрацьованого робочого часу здійснюється за кожну зміну в табелі обліку робочого часу, який відкривається щомісячно на працівників кожної ферми окремо.

Табель являє собою іменний список працівників ферми та ведеться окремо по категоріях - доярках, фуражирах та телятницях в алфавітному порядку. Він складається за два - три дні до початку розрахункового періоду на підставі табеля за минулий місяць. Записи в табель робляться на підставі належно оформлених документів по обліку особового складу. Облік виходу на роботу та використання робочого часу здійснюється в табелі методом суцільної реєстрації, а саме відмітки всіх прибулих та неявок. У табелі також зазначають посаду працівника, його оклад, вид оплати, суму заробітної плати.

Табель обліку робочого часу та розрахунку заробітної плати застосовується для обліку використання робочого часу всіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням працюючими встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання статистичної звітності з праці. Складаються вони в одному примірнику уповноваженою нате особою. Після відповідного оформлення передаються в бухгалтерію господарства для нарахування оплати праці.

Для обліку ручних та кінно-ручних робіт у господарстві застосовують Обліковий лист праці та виконаних робіт (ф. №66а) - індивідуальний на кожного працівника окремо. В облікових листах відображають назву робіт за відповідне число, відпрацьований час, обсяг виконаної роботи та нараховану суму оплати праці. По кожному виду робіт записують одиницю виміру, норму виробітку і розцінку. Кількість відпрацьованих коне - днів наводиться в останньому рядку по кожному виду робіт, які здійснювались з допомогою коней. Заповнюється даний лист щоденно (після приймання робіт). Термін дії від 1 до 15 днів. Складає даний документ бригадир, що відповідає за певних виконання робіт. Документ надається в бухгалтерію підприємства 2 рази в тиждень. В бухгалтерії підприємства проводять перевірку обсягів виконаних робіт, тарифікація робіт чи розцінок. Складають розрахунок про нарахування зарплати, роблять запис в Табель обліку робочого часу та розрахунку зарплати.

Працівникам тваринництва заробітна плата нараховується в такому первинному документі як Розрахунок нарахування оплати праці працівникам тваринництва (ф. №69). Цей документ призначений для нарахування зарплати працівникам тваринництва, обліку робочого часу та заробітної плати. На лицьовому боці розрахунку по кожному працівнику ферми вказують його посаду, професію, категорію, табельний номер, відпрацьований час, обсяг одержаної продукції, розцінку і суму нарахованої заробітної плати, на зворотному - кількість відпрацьованих на фермі днів. Складається даний документ в кінці звітного місяця із зазначенням першого числа наступного за звітним місяця. Термін дії від одного дня до одного місяця. Посадова особа, що складає даний документ - завідуючий фермою. Подається в бухгалтерію підприємства до першого числа наступного за звітним місяця. В бухгалтерії проводять перевірку натуральних показників для оплати праці, розцінок за кожним видом оплат.

Також у господарстві при нарахуванні оплати працівникам тваринництва складають Дорожній лист трактора (ф. №68). Він застосовується для обліку робіт трактористів за кожну дату. У ньому відображають кількість відпрацьованих годин та нараховану заробітну плату.

Отже, первинний облік праці та її оплати в господарстві організований належним чином. Так як спостерігається точне і своєчасне документальне оформлення даних про обсяг виконаних робіт, одержаної продукції і нарахованої заробітної плати відповідно до кількості та якості затраченої праці; правильне нарахування оплати праці кожному працівнику згідно з чинними положеннями; своєчасне складання первинної документації з праці та її оплати та подання її до бухгалтерії господарства.

Але було виявлено й деякі недоліки у заповненні первинних документів з оплати праці. В жодному з первинних документів, які заповнюються в господарстві, не вказуються табельні номери працівників. При заповненні Табеля обліку робочого часу не заповнюється графа оклад, що відіграє велику роль при розрахунку суми заробітної плати, а також не заповнюються графи «Шифр синтетичного та аналітичного обліку» та «Вид оплати».

Для обліку відпрацьованого часу і підрахунку заробітку у господарстві застосовують «Табель обліку робочого часу». У зв'язку з підрядними формами організації виробництвом в існуючу форму табеля (ф. №64) ми пропонуємо додати графу в якій будуть відводитися місця для відображення коефіцієнту трудової участі, що дозволить відобразити якість відношення працівника до виконання своїх обов'язків. Якщо він дорівнює 1, то його не треба проставляти, а запис робити лише в ті дні, коли по будь-яким причинам цей коефіцієнт не дорівнює 1. Ці показники будуть служити підставою для визначення робітникові коефіцієнта його трудової участі за місяць, що пропонуємо оформляти протоколом засідання ради бригади в установленому порядку.

Пропонуємо назвати документ «Табель обліку робочого часу і розрахунок нарахування оплати праці працівників тваринництва». В першому розділі слід розкривати реквізити «Табеля обліку робочого часу», а в другому - графи «Отримано продукції за видами», «Показники якості продукції», «Всього продукції з врахуванням якості», «Вироблено продукції на 1 людино-день», «Базовий коефіцієнт трудового вкладу», «Професія», «Категорія», «Табельний номер».

Використання цього документу дозволить скоротити кількість первинних документів, що використовують для обліку праці та її оплати до мінімуму, так як він може бути 15 або 30 рядковим, а отже можна буде застосувати для нарахування заробітної плати 15 або 30 тваринникам.

Або інший варіант: немає необхідності мати окрему форму документу для нарахування оплати праці робітникам тваринництва (форма 69), бо вона має дуже схожі реквізити з обліковим листом праці і виконаних робіт (форма 66) з тією лиш різницею, що вона передбачає шість позицій, а не три для відображення виду роботи, а тому розміщується на великому форматі паперу. Але в наш час багато видів робіт в тваринництві не виконується. І тому багато зайвих граф, які просто залишаються незаповненими.

Тому для нарахування оплати праці працівникам тваринництва можна застосовувати єдину форму первинного документу, яка повинна бути розроблена у відповідності до сучасних стандартів побудови документів.

Узагальнюючим реєстром, в якому будуть відображатися розрахунки по заробітній платі з кожним працівником пропонуємо - «Розрахунково-платіжну відомість». Розрахунково-платіжна відомість - це документ з нарахування заробітної плати всіх видів за місяць і утримань з неї, що містить також показники заборгованості на початок і кінець місяця. Прізвища, імена та по батькові працівників розміщують у відомості по підрозділах, категоріях і професіях, що в подальшому полегшує роботу при складанні зведених розрахунків із заробітної плати. До розрахунково-платіжної відомості включаються також суми нарахованої оплати відпусток, виплати з тимчасової непрацездатності, премії та інші нарахування. Зазначені нарахування переносять у відомість безпосередньо з первинних документів. Відомість складається в одному екземплярі.

Таким чином нові первинні документи дозволять точно, об'єктивно та своєчасно відобразити фактичні затрати праці і її оплату в тваринництві з умовою особливостей ринкових відносин і сучасних стандартів форми документації. Від раціональної побудови залежить точність кількості і якості створеної інформації для контролю, обліку, аналізу і управління. Тому удосконалення первинних документів повинно допомагати скороченню трудових витрат на їх створення і опрацювання.

2.3 Утримання із заробітної плати

оплата праця тваринництво утримання

Облік відрахувань на соціальні заходи регулюється такими основними Законами України: «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 р. №1058 - IV; «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. №1533 - ІІІ; «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.01 р. №2240 - ІІІ; «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. №889 - IV; «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р. №1105 - XIV.

Розрахунок відрахувань на соціальне страхування проводиться у відповідному відсотку до нарахованої заробітної плати і обліковується у господарстві на окремих субрахунках рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням».

Згідно з чинним законодавством базою для відрахувань до фондів загальнообов'язкового соціального страхування є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, та включають:

- основну та додаткову заробітну плату;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі.

На сьогоднішній день здійснюються такі відрахування із заробітної плати:

1. Збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування [2]:

- для фізичних осіб ставка відрахувань залежить від суми отриманого доходу і складає 1%, при доході до 150 грн. і 2%, якщо дохід більше 150 гривень.

- для юридичних осіб базова ставка відрахувань складає 31,8% від суми фактичних витрат на оплати праці робітників.

Так як СТОВ ім. Шевченка є платником фіксованого сільськогосподарського податку, тому воно сплачує до Пенсійного фонду 20% від ставки відрахувань, яка діяла до 2006 року - 32,3%, тобто 6,46% від суми фактичних витрат на оплату праці.

2. Внесок на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням та народженням (із заробітної плати, що не перевищує розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (453 грн.) утримується 0,5%, а із зарплати понад 453 грн. - 1%). Ставка для юридичних осіб складає - 2,9% [4].

3. Внесок на соціальне страхування на випадок безробіття (0,5% від нарахованої заробітної плати). Для юридичних осіб ставка відрахувань складає 1,3% [5].

4. Внески на соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань:

- фізичними особами даний вид відрахувань не сплачується.

- для юридичних осіб ставка відрахувань складає від 0,2% до 13,8% від суми фактичних витрат на оплату праці. Для с - г підприємств ставка відрахувань складає 0,2% [7].

5. Ставка податку з доходів фізичних осіб визначена у п. 7.1 ст. 7 і п.п. 22.3 ст. 22 Закону №889 і становитиме у 2004-2006 роках - 13% [1].

Розрахунки з нарахування суми до Пенсійного фонду у господарстві відображаються по дебету рахунків обліку витрат на виробництво, адміністративних витрат, витрат на збут, використання прибутку, капітальних інвестицій, надзвичайних витрат, інших операційних витрат і по кредиту рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» субрахунок 651 «За пенсійним забезпеченням».

Утримання збору з працюючих відображають по кредиту рахунку 65 субрахунок 651 і дебету рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам».

При перерахуванні господарством коштів до Пенсійного фонду дебетується рахунок 65 субрахунок 651 і кредитується відповідний рахунок грошових коштів у банку, які зосереджені на рахунку 31 «Рахунки в банках».

Розрахунки з нарахування сум збору до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття відображують на субрахунках 652 «За соціальним страхуванням» і 653 «За страхуванням на випадок безробіття» рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням».

По кредиту названих субрахунків відображають суми:

- нарахованого страхового збору в кореспонденції з дебетом рахунків, на які віднесено нараховану заробітну плату, премії і винагороди;

- отриманої від працівників часткової сплати за путівки, видані за рахунок коштів фонду, у кореспонденції з дебетом рахунку 30 «Каса».

По дебету субрахунків 652 і 653 у бухгалтерії господарства ведуть облік сум перерахованих з поточного рахунку у сплату здійснених відрахувань, а також сум, які відповідно до діючих положень виплачуються за рахунок коштів фонду, різних видів допомоги працівникам.

Суми нарахованої допомоги працівникам та інші виплати, здійснені на рахунок відрахувань на соціальне страхування, відносять з кредиту рахунку 66 в дебет субрахунку 652 рахунку 65.

Підприємство щокварталу складає у двох примірниках розрахункові відомості по коштах фонду із зазначенням у них суми нарахованих і сплачених страхових зборів та інших надходжень, а також сум, витрачених на допомогу, оздоровлення працівників, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Фонду.

Отже, всі утримання із заробітної плати у господарстві здійснюються згідно з чинним законодавством. Ставки відрахувань застосовуються також встановлені Законами України. Але, особливістю є те, що так як господарство є платником ФСП, то ставка відрахувань до Пенсійного фонду для господарства складає не 32,3%, а 6,46% від суми фактичних витрат на заробітну плату у господарстві, які були сформовані протягом звітного року.

3. Аудит праці та її оплати

3.1 Методика проведення аудиторської перевірки

Становлення аудиторської діяльності пов'язане зі становленням ринкових відносин, приватизацією майна, реформуванням і розвитком різних форм власності, надання самостійності в підприємницькій діяльності суб'єктам господарювання. У зв'язку з цим зростає потреба в достовірності даних обліку і звітності широкого кола зовнішніх і внутрішніх споживачів інформації про ділову активність з метою запобігання ризику при вкладенні своїх капіталів та контролю за їх ефективним використанням.

Згідно Закону України «Про аудиторську діяльність» року визначено, що для сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю проведення аудиторських перевірок не є обов'язковим [9].

Тому у СТОВ ім. Шевченка аудиторські перевірки не проводяться. Але загальна методика проведення аудиторської перевірки: на першому етапі аудитор, який проводить аудиторську перевірку на конкретному підприємстві здійснює попереднє обстеження діяльності клієнта. При попередньому обстеженні аудитором розглядається сфера діяльності клієнта, спеціалізація виробництва, попит на продукцію, стратегія діяльності та наявність справ у суді. На цьому етапі важливо також ознайомитись з актами перевірок податкової інспекції, Пенсійного фонду та інших контрольно-ревізійних органів [16].

Все це дає змогу скласти загальну уяву про стан справ перевіряємого підприємства, бухгалтерського обліку і контролю, визначити приблизний обсяг роботи та основні напрямки і об'єкти аудиту, зони ризику, намітити відповідні методи перевірки.

Після цього укладається договір на проведення аудиту і аудитор продовжує збирати і вивчати додаткову інформацію про підприємство - клієнта і складає план аудиту.

Планування аудиту потрібне для чіткого визначення напрямів аудиту, об'єктів і методів перевірки.

Після складання плану аудитор проводить перевірку системи обліку і внутрішнього контролю. Насамперед аудитор вивчає систему обліку і відображення операцій в облікових реєстрах на підприємстві, оцінює їх придатність для підготовки фінансової звітності, а також для визначення способів проведення перевірки. На даному етапі аудитор перевіряє чи всі операції відображені в обліку, чи є вони законними і доцільними, і чи проводиться звіряння даних синтетичного і аналітичного обліку. Перевіряє чи є на підприємстві план проведення інвентаризації та його виконання, ефективність внутрішнього контролю. Відсутність окремих реєстрів, фальсифікація документів, несанкціоновані операції, наявність простроченої заборгованості, штрафів, пені, значні виплати консультантам і посередникам за сумнівні послуги, наявність справ у правоохоронних органах тощо вказують на слабкість внутрішнього контролю.