Амортизація основних засобів та нематеріальних активів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ОБЛІКУ ЗНОСУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

1.1 Склад необоротних активів

1.2 Поняття зносу (амортизації) необоротних активів

1.3 Методи нарахування амортизації основних засобів

1.4 Методи нарахування амортизації нематеріальних активів

2. СТАН ОБЛІКУ ЗНОСУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

2.1 Завдання обліку зносу необоротних активів

2.2 Первинний облік зносу необоротних активів

2.3 Синтетичний і аналітичний облік зносу необоротних активів

2.4 Нарахування амортизації в податковому методі

Висновок

Список використаної літератури

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ОБЛІКУ ЗНОСУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

1.1 Склад необоротних активів

Необоротні активи - сукупність майнових цінностей підприємства, які неодноразово беруть участь у процесі господарської діяльності та поступово переносять свою вартість на продукцію.

Необоротні (або фіксовані) активи менш ліквідні, ніж оборотні (поточні), призначені для використання протягом тривалого періоду часу. Вони важко реалізуються, тому що необхідний певний час та додаткові витрати.

Необоротні активи включають в себе:

1. Нематеріальні активи - придбані права користування природними ресурсами, майном і об'єктами інтелектуальної власності.

2. Основні засоби являють собою засоби праці, що багаторазово використовуються в господарському процесі, не змінюючи при цьому свою матеріально-натуральну форму.

3. Інші необоротні активи, до яких належать:

-- незавершене будівництво;

-- довгострокові фінансові інвестиції, інші фінансові інвестиції;

-- довгострокова фінансова заборгованість;

-- відстрочені податкові кредити;

-- інші необоротні активи.

У міжнародній практиці необоротні активи, їх ще називають внеоборотні, являють собою засоби, що:

мають термін корисної служби більше одного року;

використовуються в діяльності підприємства;

не підлягають перепродажеві покупцям.

У цю групу не включається земля, призначена для продажу та будинки, що більше не використовуються у процесі виробництва.

Принципи оцінки необоротних активів підприємства в Україні і міжнародній практиці відображені в стандартах бухгалтерського обліку. Стандарти бухгалтерського обліку - це нормативно-правові акти, що визначають принципи і методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

Основні засоби

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

До основних засобів належать власні та отримані на умовах фінансового лізингу об'єкти та орендовані цілісні майнові комплекси, а також інші необоротні матеріальні активи.

Життєвий цикл основних засобів складається з наступних етапів:

надходження - участь у виробничому процесі - переміщення усередині підприємства - ремонт - здача в оренду - інвентаризація - вибуття.

Вартість основних фондів (за винятком земельних ділянок) частинами, по мірі їхнього зносу, переноситься на вартість продукції (послуги) і відшкодовується в процесі її реалізації. Цей процес називається амортизацією. Грошові суми, що відповідають зношуванню основних засобів, накопичуються в амортизаційному фонді. Амортизаційний фонд, або грошовий фонд відшкодування, знаходиться в постійному русі.

Особливості відтворення основних фондів визначаються низкою характерних ознак, до яких відносяться: поступовий перенос вартості основних фондів на вартість виготовленої продукції; рух споживчої вартості і вартості; оборот вартості фондів; часткове відтворення вартості в готовій продукції та її нагромадження в грошовій формі; поновлення основних фондів у матеріально-натуральній формі через більш-менш тривалі періоди часу, що створює можливість маневрування засобами амортизаційного фонду

Основні засоби в Україні можна згрупувати за їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою належності, за натурально-матеріальним складом.

За функціональним призначенням розрізняють

виробничі - основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання тощо), що діють у сфері матеріального виробництва;

невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини, апарати тощо), які використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв'язку тощо.

У залежності від призначення, з урахуванням натурально-речовинних ознак основні засоби підрозділяються:

1. будинки

2. спорудження

3. передатні пристрої

4. машини й устаткування

5. транспортні засоби

6. інструменти, виробничий інвентар, господарчий інвентар

7. робітник і продуктивна худоба

Інші основні засоби

За приналежністю основні засоби бувають: власним і орендованими, у тому числі з правом викупу. Перші належать підприємству і числяться на його балансі; другі отримані від інших підприємств і організацій у тимчасове користування за плату.

За призначенням - виробничі і невиробничі (основні засоби об'єктів житлово-комунальної і соціально-культурної сфери).

До виробничих основних засобів відносяться: будинки і спорудження виробничого призначення, передатні пристрої, верстати, машини, устаткування, транспортні засоби, засоби обчислювальної техніки, інструмент, виробничий і господарський інвентар, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг). Вони знаходяться у виробничих (цехах, ділянках) і функціональних (відділах, службах) підрозділах підприємства і закріплені за ними.

Невиробничі - це основні засоби, призначені для соціально-побутового обслуговування членів трудового колективу підприємства. До них відносяться: житлові будинки, що числяться на балансі підприємства, об'єкти побутового обслуговування (лазні, перукарні, пральні та ін.), соціального (поліклініка, будинок відпочинку, табір праці і відпочинку, їдальня та ін.) і культурного (будинок культури, бібліотека та ін.) призначення.

Нематеріальні активи

Нематеріальні активи представляють вкладення коштів підприємства (його витрати) у нематеріальні об'єкти, що використовуються протягом довгострокового періоду в господарській діяльності та приносять прибуток.

Активи приймаються до обліку в якості нематеріальних при одночасному виконанні наступних умов:

а) відсутність матеріально-речовинної (фізичної) структури.

б) можливість ідентифікації (виділення, відділення) організацією від іншого майна;

в) використання у виробництві продукції, при виконанні робіт або наданні послуг або для управлінських потреб організації;

г) використання протягом тривалого часу, тобто терміну корисного використання, тривалістю понад 12 місяців або звичайний операційний цикл, якщо він перевищує 12 місяців;

д) організацією не передбачається наступний перепродаж даного майна;

е) здатність приносити організації економічні вигоди (дохід) у майбутньому;

ж) наявність належно оформлених документів, що підтверджують існування самого активу і виключного права в організації на результати інтелектуальної діяльності (патенти, свідчення, інші охоронні документи, договір придбання патенту, товарного знаку і т.п.).

До нематеріальних активів відносяться права користування земельними ділянками, природними ресурсами, патенти, ліцензії, "ноу-хау", програмне забезпечення, авторські права, монопольні права і привілеї (включаючи права на винаходи, патент, ліцензію на визначені види діяльності, промислові зразки, моделі, використання художньо-конструкторських рішень), організаційні витрати (включаючи плату за державну реєстрацію підприємства, брокерське місце і т. ін.), торговельні марки, товарні і фірмові знаки, ціна фірми.

За характером застосування нематеріальні активи схожі на основні засоби. Вони використовуються тривалий період, приносять прибуток, і з часом велика частина з них втрачає свою вартість. Особливістю нематеріальних активів є відсутність матеріально-речової структури, складність визначення вартості, невизначеність при виявленні прибутку від їхнього застосування. Оцінка нематеріальних активів відбувається за узгодженням сторін при їхньому внеску в статутний капітал на основі цін світового або внутрішнього ринку. У вартість нематеріальних активів входять покупна ціна, витрати, зв'язані з придбанням і приведенням у стан готовності цих активів. Вартість нематеріальних активів включається в собівартість продукції шляхом нарахування зносу.

Виділяють 4 види нематеріальних активів:

· об'єкти інтелектуальної власності;

· права користування природними ресурсами;

· відкладені витрати;

· ціна фірми.

Об'єкти інтелектуальної власності розділяють на два види: регульовані патентним правом (об'єкти промислової власності) і регульовані авторським правом.

Права користування природними ресурсами складають право користування земельною ділянкою, надрами і право на геологічну та іншу інформацію про надра.

Відкладені витрати - організаційні витрати і витрати на науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки.

Ціна фірми - різниця між вартістю фірми як єдиного цілісного майнового-фінансового комплексу, що має визначену репутацію, і балансовою вартістю майна цієї фірми.

Інші необоротні активи

Незавершене виробництво - це вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств, інші фінансові інвестиції.

Довгострокова дебіторська заборгованість - заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Відстрочені податкові активи - сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

Інші необоротні активи - необоротні активи, які не можуть бути включені до ви

1.2 Поняття зносу (амортизації) необоротних активів

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання.

Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються наприкінці звітного року, якщо у наступному періоді очікуються зміни терміну корисного використання активу або зміни умовного одержання його форми отримання очікуваних економічних вигод.

Амортизація нематеріального активу нараховується виходячи з нового методу нарахування амортизації і терміну використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін.

Втрата від зменшення корисності нематеріальних активів включаються до складу витрат звітного року із збільшенням у балансі суми зносу нематеріальних активів, а з об'єктів, відображених в обліку за первісною вартістю, - із зменшенням вартості об'єкта нематеріальних активів.

Якщо причини зменшення корисності об'єкта нематеріальних активів перестали існувати, то збитки від зменшення корисності об'єкта за попередні періоди виключаються на відповідну суму методом “сторно” із суми витрат звітного періоду і суми зносу об'єкта нематеріальних активів, а щодо об'єктів нематеріальних активів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, такі витрати включаються до складу доходів із збільшенням переоціненої вартості об'єкта нематеріальних активів.

Нематеріальний актив списується з балансу у разі його вибуття або внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості одержання підприємством у подальшому економічних вигод від його використання.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів нематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям) та їх залишковою вартістю.

Амортизація нематеріальних активів.

Амортизація нематеріальних активів нараховується протягом терміну їх корисного використання, але не більше 20 років, починаючи з дати визнання (прийняття на баланс).

При визначенні підприємством терміну корисного використання нематеріального активу слід враховувати:

- очікуваний термін використання цього активу підприємством;

- науково-технічний прогрес і зміну попиту на продукцію, товари, роботи, послуги, які виробляються за допомогою цього активу;

- юридичні чи інші обмеження на його використання.

Методи нарахування амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з особливостей його форми отримання очікуваних економічних вигод.

Суми амортизації, нарахованої протягом звітного періоду, відображаються у складі витрат цього періоду або включаються до собівартості іншого активу.

Термін корисного використання нематеріального активу підлягає перегляду, якщо в наступному періоді очікуються суттєві зміни цього терміну порівняно з його початковою оцінкою. Одночасно підлягають коригуванню суми амортизації, нараховані у звітному періоді, та ті, які мають бути нараховані протягом майбутніх періодів.

Метод нарахування амортизації нематеріального активу підлягає перегляду наприкінці звітного періоду, якщо він перестає відповідати особливостям використання цього активу або очікуваній формі отримання майбутні економічних вигод.

Зміна методу нарахування амортизації нематеріального активу відображається як зміна облікової оцінки відповідно до національного стандарту бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах".

амортизація капітал необоротний облік

1.3 Методи нарахування амортизації основних засобів

Порядок проведення процесу амортизації та вибір методу для амортизаційної політики підприємства

Найбільша цінність ПБО 7 - надання підприємствам права самостійно провадити амортизаційну політику, що дасть змогу визначати термін експлуатації основних засобів і обирати метод нарахування амортизації згідно з власними економічними інтересами

Як було зазначено раніше, поява П(С)БО №7 “Основні засоби” остаточно провела межу між податковим та бухгалтерським обліком основних засобів. У цьому розділі зупинимося на обліку амортизації основних засобів у бухгалтерському обліку відповідно до умов П(С)БО №7, а також основні принципи, що передбачені ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Відповідно до П(С)БО №7, знос необоротних активів - сума амортизації об'єкту необоротних активів з початку їх корисного використання. Таб.1.3.1Класифікація основних засобів підприємства (відповідно до нарахування амортизації)



Амортизація - це систематичний розподіл амортизуємої вартості незворотних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Визначення амортизуємої вартості запишемо у вигляді формули:

АВ = ПВ - ЛВ, (1.3.1)

де АВ - амортизуєма вартість;

ПВ - первинна або переоцінена вартість;

ЛВ - ліквідаційна вартість;

Первинна вартість визнається П(С)БО №7 як історична або фактична собівартість об'єкту основних засобів, а переоцінена вартість - як його вартість після переоцінки.

Ліквідаційна вартість - це та сума грошових коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від вибуття (реалізації, ліквідації) основних засобів при закінчені строку їх корисного використання мінус витрати, що пов'язані з вибуттям.

Ліквідаційна вартість визначається у момент отримання об'єкту основних засобів. Якщо визначити її неможливо або важко, або якщо вона незначна, тоді її прирівнюють до нуля. Відповідно до формули у цьому випадку первинна (переоцінена) вартість об'єкту буде рівна його амортизуємої вартості.

Отже об'єктом амортизації є основні засоби, крім землі.

Нарахування амортизації робиться протягом строку їх корисного використання (експлуатації) об'єкта, що встановлюється наданим підприємством при визнанні наданого об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), та зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови та консервування.

При визначені строку корисного використання (експлуатації) треба враховувати:

очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

очікуваний фізичний та моральний знос;

правові або інші обмеження відносно строку використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів можна передивитися у випадку зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Відповідно до П(С)БО №7 амортизація основних засобів нараховується з використанням наступних методів:

прямолінійного (прямолінійного списання);

зменшення залишкової вартості;

прискореного зменшення залишкової вартості;

кумулятивного (суми кількості років);

виробничого (метод суми одиниць продукції).

Наведені методи нарахування амортизації можна умовно поділити на два види:

методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів (прямолінійний, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний);

метод амортизації, який базується на кількості одиниць, отриманих від використання об'єкта основних засобів (виробничий).

Розглянемо особливості нарахування амортизації основних засобів різними методами на умовному прикладі (і при умові незмінності первісно визначених облікових оцінок). Підприємство “АБВ” придбало виробниче обладнання: первісна вартість - 20 000 грн.;

ліквідаційна вартість - 2000 грн.;

очікуваний строк корисного використання обладнання - 5 років.

Очікуваний обсяг виробництва продукції, що буде виготовлена з використанням придбаного обладнання - 14 400 одиниць.

Прямолінійний метод амортизації основних засобів.

При використанні прямолінійного методу вартість об'єкту основних засобів списується однаковими частинами протягом усього періоду його експлуатації. Річна сума амортизації визначається діленням амортизуємої вартості на очікуємий строк використання об'єкту основних засобів:

А = АВ / Т, (1.3.2)

де А - сума амортизаційних відрахувань, грн.;

АВ - амортизуєма вартість об'єкту, грн.;

Т - очікуваний строк використання об'єкту.

За рік це складає (20 000 - 2000) / 5 = 3600 грн.

Сума нарахованої амортизації також може бути розрахована множенням амортизуємої вартості основних засобів на норму амортизації.

А = АВ х Н, (1.3.3)

де Н - норма амортизації.

Річна норма амортизації по цьому методу є величина, зворотна очікуваному строку корисного використання основних засобів у відсотках: 1 / 5 х 100 % = 20 %.

Звідси річна сума амортизації рівна: ( 20 000 - 2000) х 20 % = 3600грн.

Ця сума амортизації буде включатися щорічно (з року у рік), протягом строку корисного використання об'єкту, у склад витрат підприємства та відображатися у Звіті про фінансові результати. На цю ж суму рівномірно (з року у рік) буде збільшуватися накопичена амортизація (знос) та відповідно зменшуватися залишкова вартість об'єкту основних засобів, що відображаються у Балансі (табл. 1.3.1).

Таблиця 1.3.1 Нарахування амортизації основних засобів прямолінійним методом, грн.

ПОКАЗНИКИ	РІК 0	РІК 1	РІК 2	РІК 3	РІК 4	РІК 5
Амортизаційні відрахування за рік	-	3 600	3 600	3 600	3 600	3 600
Накопичена амортизація (знос) на кінець року	-	3 600	7 200	10 800	14 400	18 000
Залишкова вартість на кінець року	20 000	16 400	12 800	9 200	5 600	2 000

Метод прямолінійного списання, як правило використовується по відношенню до об'єктів основних засобів, стан яких залежить виключно від строку корисного використання та на них не діє вплив інших факторів. До таких основних засобів відносять будови, споруди, меблі та інші.

Характеризуючи метод прямолінійного списання, не можна не відмітити його переваги у простоті розрахунків та рівномірності розподілу сум амортизації між обліковими періодами, простоті, точності розрахунків. Його використання особливо доцільно, коли ступінь експлуатації об'єкта основних засобів у кожному звітному періоді залишається незмінною. Він передбачає практично рівномірний спад економічної корисності об'єкту із року у рік.

Але ж недоліком такого методу є те, що при його використанні не враховується моральний знос, а також не робиться реальна оцінка виробничої потужності основних засобів у різні роки експлуатації. Практика показує, що знос машин збільшується у перші роки їх експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а у останні роки експлуатації знос машин знову зростає. Що до морального зносу машин, то він також нерівномірний. Застосування наданого методу не завжди забезпечує повне перенесення вартості основних засобів на знов створений продукт, в результаті чого створюється недоамортизація основних засобів, що є прямим збитком підприємства.

Виробничий метод амортизації основних засобів.

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації робиться на основі сумарної виробітки об'єкту за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виготовленої продукції, відпрацьованих годин, кілометрах пробігу тощо).

Місячна сума амортизації розраховується співвідношенням амортизуємої вартості об'єктів основних засобів та очікуємого об'єму продукції (робіт, послуг) за весь рік корисного використання такого об'єкту основних засобів. Як відмічалося раніше, амортизуємою вартістю об'єкту основних засобів є первинна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

Таким чином, норму амортизації по цьому методу можна розрахувати по формулі:

Н = АВ / ОД, (1.3.4)

де ОД - розрахунковий об'єм діяльності (виробництва).

Нарахування амортизації за весь період експлуатації характеризується даними, що наведені у таблиці 1.3.2.

Таблиця 1.3.2 Нарахування амортизації виробничим методом, грн.

Залишкова вартість на кінець року	Рік	Фактичний об'єм продукції, од.	Амортизаційні відрахування за рік	Накопичена амортизація (знос) на кінець року
1	2	3	4	5
20 000	0	-	-	-
16 750	1	2600	2600 х 1.25 = 3250	3250
12 875	2	3500	3100 х 1.25 = 3875	7125
8500	3	3500	3500 х 1.25 = 4375	11 500
4750	4	3000	3000 х 1.25 = 3750	11 250
2000	5	2200	2200 х 1.25 = 2750	18 000

У нашому прикладі очікуваний об'єм продукції з використанням обладнання складає по рокам, од.: 1 рік - 2600; 2 рік - 3100; 3 рік - 3500; 4 рік - 3000; 5 рік - 2200; Усього 14 400.

Виробнича норма амортизації на одиницю продукції:

(20 000 - 2000) / 14400 = 1.25 грн./од.

Відзначимо, що при використанні виробничого методу сума амортизації, яка визнається витратами звітного періоду, та балансова вартість об'єкту при використанні цього методу змінюється у зрівнянні з попереднім періодом прямо пропорційно об'єму виробленої продукції (робіт, послуг).

В основі цього методу лежить припущення, що фактично отриманий прибуток від експлуатації відповідного нематеріального активу у кожному звітному періоді пов'язаний з випуском одиниць продукції, вироблених з його участю у цих звітних періодах. Існує точка зору, що на такий вид обладнання, як верстат, амортизація повинна нараховуватися в облікових цінах пропорційно одиницям виробленої на ньому продукції у кожному звітному періоді (на основі первісно визначеного загального випуску продукції), а не просто пропорційно часу с початку експлуатації (як передбачає прямолінійний метод). При цьому стверджується, більшість виробничих активів приймають участь у створені прибутку (та відповідно зношуються) лише тоді, коли вони використовуються у виробництві.

Метод нарахування зносу пропорційно випуску продукції також дуже простий, раціональний та систематичний. Краще за все його використовувати тому випадку, коли відносно активу, на який нараховується знос, можна визначити фактичний об'єм виробленої продукції. Його використання також доцільно, коли економічна користь того чи іншого необоротного активу зменшується у зв'язку з експлуатацією його у виробництві, а не у зв'язку з впливом на нього часу. Цей метод забезпечує також відповідність суми амортизації, яка визнається витратами поточного періоду, отриманням прибутку, у випадку, якщо використання відповідного необоротного активу у різні періоди неоднакові. Але, не дивлячись на плюси, цей метод у закордонній практиці не знайшов широкого застосування, оскільки дуже складно визначити фактичний об'єм продукції, виробленої з використанням того чи іншого необоротного активу.

Метод зменшення залишкової вартості.

Сутність наданого методу складається у визначенні річної суми амортизації об'єкту основних засобів виходячи з основної вартості такого об'єкту на початок звітного року. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом перемноження остаточної вартості об'єкту основних засобів на норму річної амортизації.

А = ЗВ х НА, (1.3.5)

де ЗВ - залишкова вартість об'єкту основних засобів.

Норму річної амортизації підприємство визначає самостійно по наступній формулі (3.6)

, (1.3.6)

де Н - строк корисного використання об'єкту основних засобів, років;

ЛВ - ліквідаційна вартість об'єкту основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;

ПВ - первісна вартість об'єкту основних засобів, грн.

Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості амортизуємого об'єкту основних засобів. В протилежному випадку об'єкт основних засобів буде повністю “замортизований” протягом одного року! Це виходить з формули розрахунку норми амортизації.

Зазначимо, що відповідно до П(С)БО №7 базою для нарахування амортизації при використанні наданого методу є залишкова вартість на початок звітного року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації. З цього слідує, що, починаючи з дати вводу в експлуатацію об'єкту основних засобів до кінця звітного року, у якому був введений такий об'єкт, базою для нарахування амортизації буде його первісна вартість. Іншими словами, якщо об'єкт основних засобів був введений в експлуатацію у вересні, то починаючи з жовтня по лютий (включно) сума амортизаційних відрахувань буде визначатися шляхом множення первісної вартості об'єкту на норму амортизації. Починаючи з березня наступного звітного року, сума амортизації об'єкту основних засобів буде визначатися шляхом множення залишкової вартості такого об'єкту на норму амортизації.

При використанні наданого методу нарахування амортизації можлива ситуація, при якій остаточна вартість об'єкту наприкінці запланованого строку експлуатації не буде рівна ліквідаційній вартості. Такі розходження будуть виникати у випадку, якщо об'єкт основних засобів був введений в експлуатацію у середині звітного періоду. Але ж це не повинно стати причиною сумнівів, так як нарахування амортизації було не з початку звітного року, а з середини, та по усім правилам математики така різниця повинна була виникнути. У зв'язку з цим підприємство може прийняти рішення про зміну строку амортизації та до амортизувати залишкову частину вартості або вважати залишкову вартість об'єкту ліквідаційною вартістю.(Таб. 1.3.3)

Таблиця 1.3.3 Нарахування амортизації методом зменшення залишкової вартості.

Рік	Амортизаційні відрахування за рік	Накопичена амортизація (знос) на кінець року	Залишкова вартість на кінець року
1	2	3	4
0	-	-	20 000
1	20 000 х 0.3691 = 7382	7 382	12 618
1	2	3	4
2	12 861 х 0.3691 = 4657	12 039	7 961
3	7 961 х 0.3691 = 2938	14 977	5 023
4	5 023 х 0.3691 = 1854	16 831	3 169
5	3 169 х 0.3691 = 1169	18 000	2 000

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

При такому методі річна сума амортизації визначається виходячи з залишкової вартості об'єкту на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації по введеним протягом року об'єктам та подвоєння річної норми амортизації, що розраховується виходячи зі строку корисного використання об'єкту.

Норма амортизації у наданому випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при застосуванні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвоєна ставка амортизаційних відрахувань, що розрахована методом прямолінійного списання.

При цьому норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна розрахувати так:

НА = А / АВ (1.3.7)

Переробивши надану формулу, отримаємо норму амортизації для наданого методу:

НА = 2 х (А / АВ) = 2 х ( АВ / Т) / АВ = 2 / Т (1.3.8)

Наданий метод нарахування амортизації, а саме при розрахуванні норми річної амортизації, не передбачає обов'язкової наявності ліквідаційної вартості об'єкту основних засобів. При цьому виконується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкту наприкінці періоду його експлуатації була не менше, ніж його ліквідаційна вартість.(Таб.1.3.4)

Таблиця 1.3.4. Нарахування амортизації методом прискореного зменшення залишкової вартості, грн.

Рік	Амортизаційні відрахування за рік	Накопичена амортизація (знос) на кінець року	Залишкова вартість на кінець року
0	-	-	20 000
1	2 х 20% х 20 000 = 8 000	8 000	12 000
2	2 х 20% х 12 000 = 4 800	12 800	7 200
3	2 х 20% х 7 200 = 2 880	15 680	4 320
4	2 х 20% х 4 320 = 1728	17 408	2 592
5	20 000 - 2 000 - 17 408 =592	18 000	2000

Кумулятивний метод.

Річна сума амортизації за цим методом визначається як перемноження амортизуємої вартості та кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилися до кінця очікуємого строку служби об'єкту основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.

Сума чисел років - це результат суми порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

У нашому прикладі сума чисел років корисної експлуатації обладнання рівна 15 (1+2+3+4+5).

Річна норма амортизації визначається як співвідношення залишеного строку служби ( на початок звітного періоду) та суми чисел років.

У нашому прикладі ця норма встановить:

У 1-й рік експлуатації - 5/15

У 2-й рік експлуатації - 4/15

У 3-й рік експлуатації - 3/15

У 4-й рік експлуатації - 2/15

У 5-й рік експлуатації - 1/15

Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань норму амортизації відповідного року помножаємо на різницю між первинною вартістю об'єкту та його ліквідаційною вартістю, тобто на амортизуєму вартість.

А = НА х (ПВ - ЛВ) (1.3.9)

Нарахування амортизації характеризується даними таблиці 1.3.5.

Таблиця 1.3.5. Нарахування амортизації кумулятивним методом.

Рік	Амортизаційні відрахування за рік	Накопичена амортизація (знос) на кінець року	Залишкова вартість на кінець року
0	-	-	20 000
1	5/15 х 18 000 = 6 000	6 000	14 000
2	4/15 х 18 000 = 4 800	10 800	9 200
3	3/15 х 18 000= 3 600	14 400	5 600
4	2/15 х 18 000 = 2 400	16 800	3 200
5	1/15 х 18 000 = 1 200	18 000	2 000

Якщо строк експлуатації об'єкта достатньо довгий, то сума чисел років визначається за формулою кумулятивного числа:

(( Т + 1) х Т) / 2 (1.3.10)

Треба зазначити, що застосування методу залишкової вартості, а також кумулятивного методу визначення сум амортизації є найбільш прогресивним з точки зору методології бухгалтерського обліку. Доцільність використання цих методів пояснюється наступним:

найбільша ефективність використання основних засобів приходиться на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично та морально ще нові;

накопичуються грошові кошти для заміни об'єкта у випадку його морального застаріння та інфляції;

забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт амортизуємих об'єктів, що приходяться на останні роки використання таких об'єктів без відповідного збільшення витрат виробництва за рахунок того, що сума нараховуємої амортизації у ці роки зменшується.

Крім розглянутих норм та методів нарахування амортизації, підприємство має право застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів, що передбачені податковим законодавством, а саме ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже треба зазначити, що у бухгалтерському обліку на відміну від податкового нарахування амортизації робиться не в цілому по групі, а по окремому об'єкту основних засобів щомісячно.

Крім того, від'ємність у бухгалтерському обліку від податкового буде на суму:

амортизації невиробничих основних фондів;

поточних ремонтів більш 5% балансової вартості основних фондів на початок року;

вартості вибувших об'єктів, що відносяться у податковому обліку до 2, 3 груп;

вартості безкоштовно отриманих основних засобів.

У податковому обліку норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної групи основних фондів на початок звітного (податкового) періоду у наступних розмірах (у розрахунку на календарний період):

група 1 - 1,25%;

група 2 - 6,25%;

група 3 - 3,75%.

Платник податків може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних засобів групи 3, що придбалися після вступання у силу Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”, по наступним нормам (у розрахунку на кожний рік):

1-й рік експлуатації - 15%,

2-й рік експлуатації - 30%,

3-й рік експлуатації - 20%,

4-й рік експлуатації - 15%,

5-й рік експлуатації - 10%,

6-й рік експлуатації - 5%,

7-й рік експлуатації - 5%

У податковому обліку окремий об'єкт основних фондів групи 1 амортизується до досягнення вартості такого об'єкту 100 мінімумів доходів громадян, що не оподатковуються - 1700 грн.

При досягненні об'єктом залишкової вартості - 1700 грн., відповідно до пп. 8.3.7, п. 8.3 ст. Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”, його залишкова вартість дорівнюється до нуля, а сума 1700 грн. відноситься до складу витрат відповідного звітного кварталу.

Амортизація основних фондів груп 2, 3 виконується до досягнення такої групи нулевої вартості.

Крім того у податковому обліку облік основних засобів ведеться:

групи 1 по кожній окремій будові, споруді або їх структурному компоненту, та у цілому по групі як сума вартості окремих об'єктів,

групи 2 ведеться по їх сукупній вартості незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів,

групи 3 ведеться по їх сукупній вартості, або пооб'єктно, у випадку застосування прискореної амортизації.

Розглянемо на нашому прикладі податкові методи нарахування амортизації. Припустимо, що у нашому прикладі обладнання відноситься до 3 групи. Тоді квартальна норма амортизації буде дорівнювати 3.75 %.(Таб.1.3.6)

Таблиця 1.3.6. Нарахування амортизації методом зменшення залишкової вартості згідно з податковим законодавством, грн.

Рік	Квартал	Амортизаційні відрахування за квартал	Накопичена амортизація (знос) на кінець кварталу	Залишкова вартість на початок звітного кварталу
1	1	2000 х 3.75 % =750	750	20000
	2	19250 х 3.75 % =722	1472	19250
	3	18528 х 3.75 % =695	2167	18528
	4	17833 х 3.75 % =669	2836	17833
	Усього	2836	2836
2	1	17164 х 3.75 % =644	3480	17164
	2	16520 х 3.75 % =620	4100	16520
	3	15900 х 3.75 % =596	4696	15900
	4	15304 х 3.75 % =574	5270	15304
	Усього	2434	5270
3	1	14730 х 3.75 % =552	5822	14730
	2	14178 х 3.75 % =532	6354	14178
	3	13646 х 3.75 % =512	6866	13646
	4	13134 х 3.75 % =493	7359	13134
	Усього	2089	7359
4	1	12641 х 3.75 % =474	7833	12641
	2	12167 х 3.75 % =456	8289	12167
	3	11711 х 3.75 % =439	8728	11711
	4	11272 х 3.75 % =423	9151	11272
	Усього	1792	9151
5	1	10849 х 3.75 % =407	9558	10849
1	2	3	4	5
	2	10442 х 3.75 % =392	9950	10442
	3	10050 х 3.75 % =377	10327	10050
	4	9673 х 3.75 % =363	10690	9673
	Усього	1539	10690

Як бачимо, накопичена амортизація (знос) за 5 років не надто перебільшила половину первісної вартості об'єкту (53.4 %). Для ліквідаційної вартості це занадто. Платник податків може самостійно вирішити застосовувати прискорену амортизацію основних засобів 3 групи, що були придбані після прийняття Закону про оподаткування прибутку.(Таб.1.3.7)

Таблиця 1.3.7. Нарахування амортизації прискореним методом згідно з податковим законодавством, грн.

Рік	Амортизаційні відрахування за рік	Накопичена амортизація (знос) на кінець року	Залишкова вартість на кінець року
0	-	-	20000
1	20000 х 15 % = 3000	3000	17000
2	20000 х 30 % = 6000	9000	11000
3	20000 х 20 % = 4000	13000	7000
4	20000 х 15 % = 3000	16000	4000
5	20000 х 10 % = 2000	18000	2000
6	20000 х 5 % = 1000	19000	1000
7	20000 х 5 % = 1000	20000	-

Треба зазначити, що використання дозволених П(Б)О №7 методів нарахування амортизації основних засобів веде до плутанини понять, що використовуються у бухгалтерському та податковому обліку. Це стосується основ для збільшення первісної вартості основних засобів, визнання їх груп, а також залишкової вартості (балансової), переоцінка якої не передбачена податковим законодавством. У результаті застосування у бухгалтерському обліку податкових методів нарахування зносу основних засобів, що не відповідає вимогам ні бухгалтерського, ні податкового обліку. Закінчуючи розбір методів нарахування амортизації у бухгалтерському обліку, можна навести приклади альтернативних методів, які не передбачені у П(С)БО №7, але мають практичне використання у світі.(Таб.1.3.8)

Таблиця 1.3.8. Методи нарахування амортизації основних засобів та фактори, що пов'язані з їх експлуатацією.

№	Метод амортизації	Фактори експлуатації об'єкту основних засобів, що впливає на очікуваний спосіб отримання економічної корисності від його використання
1	Прямолінійний	Рівномірна експлуатація об'єкту, пов'язаного з експлуатацією різноманітної продукції Незначний моральний знос
2	Зменшення залишкової вартості	Об'єкт використовується у виробництві різноманітної продукції Швидкий фізичний та моральний (або лише моральний) знос Необхідність швидкого накопичення грошових коштів для прискореного відновлення основних засобів
3	Прискореного зменшення залишкової вартості	Об'єкт використовується у виробництві різноманітної продукції Швидкий фізичний та моральний (або лише моральний) знос Необхідність швидкого накопичення грошових коштів для прискореного відновлення основних засобів
4	Кумулятивний	Об'єкт використовується у виробництві різноманітної продукції Швидкий фізичний та моральний (або лише моральний) знос Необхідність швидкого накопичення грошових коштів для прискореного відновлення основних засобів Строк експлуатації об'єкту виміряється цілим числом років
5	Виробничий	Об'єкт використовується для виробництва одного виду продукції або надає один вид послуг Не рівномірна експлуатація об'єкту Економічна корисність, що є складовою основних засобів, зменшується не просто протягом часу, а залежно від експлуатації об'єкта Строк корисного використання об'єкту безпосередньо визначається його ресурсом: кількість вироблених за його допомогою одиниць продукції, пробігом, годинами роботи тощо
6	Зменшення залишкової вартості (податковий)	Не враховується строк експлуатації Не враховується фізичний та моральний знос Не враховуються виробничі фактори використання основних засобів Розрахована лише для цілей оподаткування
7	Прискореної амортизації (податковий)	Розрахована в основному для мети оподаткування Не допрацьована нормативно

1.4 Методи нарахування амортизації нематеріальних активів

Нематеріальні активи за характером функціонування і дією на кінцеві результати виробництва ідентичні основним виробничим засобам. Вони споживаються і використовуються тривалий час з метою одержання додаткового доходу в перспективі. Сказане і є економічною підставою для нарахування на них амортизації. В іншому разі, коли не здійснювати таке нарахування, буде порушений принцип відповідності між доходами і витратами на їх одержання. Доходи при цьому завищуватимуться, а витрати занижуватимуться. І це зрозуміло, адже підприємство одержуватиме за однакових інших умов більший прибуток завдяки позитивній дії нематеріального ресурсу, але витрати на його придбання при цьому не будуть враховані. Слід зазначити, що в окремих

випадках нарахування амортизації на нематеріальні активи породжує, на думку окремих економістів, повторний рахунок витрат, оскільки водночас з нарахуванням спрацювання підприємство несе поточні витрати на підтримку активної дії цих нематеріальних ресурсів. У даному випадку, очевидно, доцільно навести аналогію з основними виробничими фондами, коли для підтримки їх функціонування здійснюється ремонт, але це зовсім не означає, що відпадає необхідність у нарахуванні на них амортизації.

Амортизація нематеріальних активів нараховується протягом строку їх корисного використання, але не більше 20 років . Кожне підприємство самостійно визначає цей строк, враховуючи при цьому моральний знос нематеріальних активів, правові обмеження щодо тривалості використання, а також можуть братися до уваги строки корисного використання подібних нематеріальних активів. Особливістю визначення вартості нематеріального активу, яка амортизується, є те, що ліквідаційна вартість, як правило, не передбачається[1Ліквідаційна вартість нематеріального активу передбачається як виключення, наприклад, коли існує безвідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього активу наприкінці строку його корисного використання.]. Отже, вартість, що амортизується по даному ресурсу, дорівнює первісній або переоціненій вартості. Підприємства, згідно з П(С) БО 8, самостійно вибирають метод нарахування амортизації на нематеріальні активи, враховуючи при цьому динаміку одержання економічної вигоди по роках строку їх корисного використання. В разі, коли неможливо передбачити таку динаміку, використовується прямолінійний метод.

В кінці кожного звітного року підприємства можуть переглядати термін корисного використання нематеріального активу, а також метод нарахування амортизаційних відрахувань, але така дія можлива в тому разі, коли передбачається зміна вказаного терміну або зміна обставин отримання майбутньої економічної вигоди. Умови, за яких починається і припиняється нарахування амортизацій на нематеріальні ресурси, ідентичні тим, що притаманні для основних засобів. Важливо також пам'ятати, що в процесі використання нематеріального активу можливе зменшення його корисності. В цьому випадку втрати від такого зменшення включаються до складу витрат звітного року з одночасним збільшенням у балансі суми зносу такого нематеріального активу.

Згідно з вимогами закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (1997 р.) податкова амортизація на нематеріальні активи нараховується лінійним методом протягом строку їх корисного використання, але не більше 10 років безперервної експлуатації або терміну діяльності підприємства.

Приклад №1

Наведемо наступний приклад нарахування амортизації на нематеріальний ресурс прямолінійним методом. Підприємство придбало патент на виготовлення певного харчового продукту відповідно до результатів оцінки його корисності. Підприємство вирішило використовувати цей патент 6 років, після чого планує перейти на виробництво інших видів харчових продуктів. Використовуючи ці дані, визначаємо річну норму амортизації:

100% : 6 = 16,7 %, звідки місячна норма зношеності становитиме 16,7 : 12 = 1,39 %. За умови, що вартість придбання патенту становить 11200 грн, річна сума амортизації дорівнюватиме 1867 грн, а місячна -- 156 грн.

У практиці господарської діяльності не виключені випадки, коли нематеріальний ресурс перестає приносити користь підприємству ще до повного погашення його балансової вартості. В такому разі одноразово донараховують амортизацію до рівня первісної вартості певного нематеріального ресурсу і цю донараховану суму відносять на валові витрати підприємства.

2. СТАН ОБЛІКУ ЗНОСУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

2.1 Завдання обліку зносу необоротних активів

Завдання амортизації (зносу)- розподілити вартість матеріальних активів тривалого користування на витрати протягом передбачуваного терміну експлуатації на основі застосування систематичних і раціональних записів, тобто це процес розподілу, а не оцінки. У даному визначенні є декілька істотних моментів.

По-перше, всі матеріальні активи тривалого використання, окремі землі, мають обмежений термін експлуатації. Із-за обмеженості терміну служби вартість цих активів повинна розподілятися на витрати протягом всі років їх експлуатації.

Двома основними причинами обмеженості терміну служби активів є фізичний і моральних знос (застарівання). Фізичний знос матеріальних активів є результатом їх використання, експлуатації, а також дії природних чинників (вітер, сонце, тощо). Періодичний ремонт і ретельний відхід можуть зберегти будівлі і устаткування у хорошому стані і значно продовжити термін його служби, але зрештою, і кожна будівля, і машина повинні прийти непридатність.

Моральний знос представляє процес, в результаті якого активи не відповідають сучасним вимогам унаслідок прогресу в розвитку техніки і по іншим причинам. Навіть будівлі часто стають морально застарілими, не встигнувши зноситися фізично. Бухгалтери зазвичай не роблять різниці між фізичним і моральним зносом, незпаважаючи на можливий термін їх служби.

По - друге, термін «амортизація», використовується в обліку, розуміється не як фізичний знос або зниження ринкової вартості об'єкту протягом даного часу. А як списання вартості виробничих актів протягом часу їх корисного функціонування. Термін вживається для віддзеркалення поступового списання вартості основних засобів на витрати.

По - третє, амортизація не є процесом оцінки вартості. Бухгалтерські записи ведуть відповідно до принципів визначення собівартості і, таким чином, вони не можуть служити індикаторами змін рівня цін. Навіть якщо в результаті вигідної операції і специфічних особливостей кон'юктури ринкова ціна будівлі або іншого активу може піднятися, не дивлячись на це амортизація повинна продовжувати нарахування (враховуватися), бо є наслідком розподілу раніше понесених витрат, а не оцінки.

За новим «Податковим кодексом України» ст. 144 Об'єкти амортизації

144.1 Амортизації підлягають:

- витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

- витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

- витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

- витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

- капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу;

- сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу;

- вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

144.2. Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати платника податку на:

- утримання основних засобів, що знаходяться на консервації;

- ліквідацію основних засобів;

придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тисяч гривень театрально-видовищними підприємствами - платниками податку;

витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.

144.3. Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів; вартість гудвілу; витрати на придбання самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. Термін "невиробничі основні засоби" означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Стаття 145. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів. Методи нарахування амортизації

145.1. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації.(Таб.2.1.1)

Таблиця 2.1.1

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом	15
група 3 - будівлі,
споруди,	20
передавальні пристрої	15
група 4 - машини та обладнання	10
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	2
група 5 - транспортні засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні насадження	10
група 9 - інші основні засоби	12
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5
група 16 - довгострокові біологічні активи	7

145.1.1. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється із застосуванням методів, визначених у підпункті 145.1.5 пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу, протягом таких строків(Таб 2.1.2)

Таблиця 2.1.2

Групи	Строк дії права користування
група 1 - права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище);	відповідно до правовстановлюючого документа
група 2 - права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);	відповідно до правовстановлюючого документа

Подобные документы

• Облік основних засобів і нематеріальних активів

  Поняття необоротних активів банку, види, критерії визнання. Облік придбання та створення основних засобів і нематеріальних активів, порядок їх переоцінювання, відображення в обліку результатів. Облік амортизації основних засобів і нематеріальних активів.
  
  контрольная работа [25,8 K], добавлен 13.07.2011
  

• Облік активів

  Економічний зміст основних засобів. Оцінка основних засобів. Облік переоцінки основних засобів. Облік надходження основних засобів. Облік амортизації (зносу) необоротних активів. Облік вибуття основних засобів. Облік необоротних та нематеріальних активів.
  
  реферат [29,8 K], добавлен 12.01.2009
  

• Облік амортизації необоротних активів

  Економічний зміст зносу та амортизації нематеріальних активів. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів, строки нарахування їх амортизації. Відображення інформації про нематеріальні активи у фінансовій звітності підприємства.
  
  курсовая работа [42,2 K], добавлен 26.08.2013
  

• Аудит зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів на підприємстві харчової промисловості

  Сутність понять "основні засоби" та "нематеріальні активи" як об'єктів аудиту зносу та порядок нарахування амортизації. Організаційні положення та методологічні аспекти проведення аудиторської перевірки зносу основних засобів і нематеріальних активів.
  
  курсовая работа [133,6 K], добавлен 30.01.2015
  

• Облік основних засобів та руху грошових коштів

  Облік зносу основних засобів, витрат на їх утримання і вибуття. Методи списання вартості основних засобів і нематеріальних активів шляхом амортизації. Фактори, що впливають на обчислення величини амортизації. Норми амортизації в Нідерландах та Іспанії.
  
  реферат [711,0 K], добавлен 21.10.2010
  

• Облік нематеріальних активів підприємства

  Економічна сутність нематеріальних активів та їх класифікація. Особливості їх оцінки. Організація первинного обліку нематеріальних активів. Їх синтетичний та аналітичний облік. Особливості амортизацій нематеріальних активів. Типові форми документів.
  
  курсовая работа [54,8 K], добавлен 13.03.2014
  

• Облік та амортизація необоротних активів

  Нормативна база обліку необоротних активів та їх класифікація у бухгалтерському обліку. Синтетичний та аналітичний облік основних фондів, методи нарахування амортизації. Документування операцій з основними фондами та їх відображення в регістрах обліку.
  
  курсовая работа [59,9 K], добавлен 21.01.2009
  

• Інвентаризація основних фондів та нематеріальних активів

  Теоретичні аспекти обліку основних засобів та нематеріальних активів. Нормативно-правове регулювання обліку. Методи інвентаризації основних засобів та нематеріальних активів. Відображення в регістрах обліку. Документаційне забезпечення операцій.
  
  курсовая работа [66,3 K], добавлен 04.02.2009
  

• Амортизація необоротних активів

  Економічна сутність амортизації необоротних активів. Документальне оформлення нарахування амортизації. Нормативно-правове забезпечення і методи нарахування амортизації. Відображення операцій амортизації необоротних активів у бухгалтерському обліку.
  
  курсовая работа [55,7 K], добавлен 26.08.2013
  

• Облік і аудит нематеріальних активів

  Визначення і оцінка нематеріальних активів, їх переоцінка і класифікація. Ведення бухгалтерського обліку. Амортизація і визначення строку корисного використання об'єкта. Метод амортизації. Зменшення корисності нематеріальних активів і порядок їх вибуття.
  
  контрольная работа [43,8 K], добавлен 26.02.2009
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам