Звіт з податку з доходів фізичних осіб на прикладі комунального підприємства "Спецкомунтранс"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Хмельницький економічний університет

Кафедра обліку і аудиту

Курсова робота

з навчальної дисципліни "Звітність підприємства"

на тему: "Звіт з податку з доходів фізичних осіб"

на прикладі ХКП "Спецкомунтранс"

Дата подачі Виконала студентка 5-го курсу

"____" "__________" 2011 р. групи О.Аз. - 5.2

Реєстраційний номер № Собко А.В.

Дата захисту Науковий керівник

"____" "__________" 2011 р ________________

Оцінка "__________"

Члени комісії:

Хмельницький

2011

Зміст

Вступ

1. Теоретичні засади відображення інформації про діяльність ХКП "Спецкомунтранс" у "Звіті з податку з доходів фізичних осіб"

1.1 Регламентація податкової звітності

1.2 Організаційно-економічна характеристика підприємства

1.3 Нормативна база, що регулює складання "Звіту з податку з доходів фізичних осіб"

2. Складання звіту на підприємстві

2.1 Основна характеристика "Звіту з податку з доходів фізичних осіб"

2.2 Основні складові заповнення та бухгалтерські записи, що використовуються при заповненні "Звіту з податку з доходів фізичних осіб"

2.3 Взаємозв'язок то та між формова ув'язка статей "Звіту з податку з доходів фізичних осіб"

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми полягає у дослідженні фінансових перетворень, що охопили національну економіку. Виникає необхідність перегляду механізмів фінансового регулювання економічних процесів у суспільстві. Насамперед це стосується податкових механізмів, недосконалість яких в сучасних умовах зумовлює найбільш негативні наслідки.

Метою курсової роботи є закріплення теоретичних знань та набуття практичних навичок щодо проведення податкової перевірки розрахунків з бюджетом з податку з доходів фізичних осіб на прикладі ХКП "Спецкомунтранс" для визначення правильності формування бази оподаткування.

Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання :

- з'ясувати сутність податку з доходів фізичних осіб, його порядок обчислення та сплати;

- визначити мету, завдання, нормативно-правове забезпечення податкової перевірки розрахунків з бюджетом з податку з доходів фізичних осіб та представити порядок її проведення;

- дослідити організаційно-економічну характеристику підприємства;

- дослідження форм і систем оплати праці, які застосовує установа та з'ясувати їх вплив на порядок розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб;

- ознайомитись з організацією обліку розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб на ХКП "Спецкомунтранс" ;

- провести податкову перевірку правильності та якості складання регістрів первинного, аналітичного та синтетичного обліку;

- провести податкову перевірку правильності формування сукупного оподатковуваного доходу за кожним окремим працівником;

- провести податкову перевірку правомірності та законності застосування пільг з податку на доходи фізичних осіб;

- провести податкову перевірку порядку складання та подання до податкових органів податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку;

- провести податкову перевірку повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету.

- провести податкову перевірку дотримання порядку самостійного виявлення та виправлення помилок в обліку та звітності з податку з доходів фізичних осіб.

Предметом дослідження є діюча система обліку розрахунків з бюджетом з податку з доходів фізичних осіб та існуюча практика здійснення податкового контролю за порядком нарахування та сплати даного виду податку.

Об'єктом дослідження є звітність підприємства ХКП "Спецкомунтранс".

Теретико-методологічною основою дослідження є загальнонаукові методи пізнання (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, абстрагування, системність, комплексність, конкретизація), методичні прийоми (документальна перевірка, аналітичні процедури, підрахунок), системний підхід, аналіз змісту законодавчих і нормативних актів.

Інформаційною базою слугували: наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з теорії, методології, методики та організації податкового контролю, матеріали науково-практичних конференцій, періодичні видання, внутрішня документація досліджуваного підприємства.

звіт дохід фізична особа

1. Теоретичні засади відображення інформації про діяльність ХКП "Спецкомунтранс" у "Звіті з податку з доходів фізичних осіб"

1.1 Регламентація податкової звітності

Податкова звітність являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника податку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету. Податкову звітність може здійснювати як платник податку самостійно, так і його представник або податковий агент.

На платника податку покладається обов'язок з податкової звітності у разі, якщо відповідним податковим законом на нього покладено обов'язок зі сплати податку. Наприклад, усі фізичні особи згідно зі ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»2 зобов'язані сплачувати прибутковий податок, причому обов'язок з податкової звітності таких осіб закріплений ст. 12 цього нормативного акта, відповідно до якої громадяни, крім тих, які одержували доходи тільки за місцем основної роботи, зобов'язані до 1 березня наступного року надати в податковий орган за місцем проживання декларацію про суму сукупного доходу, отриманого як за основним, так і не за основним місцем роботи.

Платник податків може не надавати податковому органу податкову звітність, якщо;

1) звітність про виконання податкового обов'язку надає податковий агент;

2) платник податків входить до складу консолідованої групи платників по податках, звітність за якими надається головним підприємством.

Податкова звітність реалізується шляхом подання платником податку податкової документації, тобто документів, що містять відомості про обчислення і сплату податку. При цьому слід розрізняти податкову і фінансову звітність. Під фінансовою звітністю розуміють бухгалтерську звітність, що містить Інформацію про фінансово-господарський стан і результати діяльності господарюючого суб'єкта за звітний період. Фінансова звітність відповідно до законодавства має дві форми: баланс і звіт про фінансові результати. Здійснення фінансової звітності регулюється Законам України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 p., постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р., якою затверджений Порядок подання фінансової звітності й іншими нормативними актами. Податкова звітність -- це вужче поняття, яке містить винятково питання з оподаткування. У податковій документації фіксується саме процес нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Особливістю податкової документації є те, що в її складі немає спеціалізованих «податкових» первинних документів, оскільки підставою для ведення податкового обліку є, як правило, первинні бухгалтерсько-облікові документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Виходячи з цього, інші відомості не можуть бути предметом податкової документації і податкові органи не мають права вимагати від платника податків подання відомостей, не передбачених законодавством про оподаткування, або подання податкової документації до настання термінів звітності.

Податкову звітність подають до податкових органів за підсумками звітного періоду у встановлений законодавством строк. Терміни здійснення податкової звітності встановлюються по кожному податку окремо. Першим днем подання податкової звітності вважають день, що йде за днем закінчення звітного податкового періоду. Якщо останній день подання податкової звітності є вихідним або святковим, то днем подання звітності вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день. Граничні терміни подання податкової звітності можуть бути продовжені за правилами і на підставах, передбачених податковим законодавством.

Реалізуючи обов'язок з податкової звітності, платник податків подає в податкові органи такі види податкових документів, в яких зафіксовано обчислення податку і визначено суму, що підлягає сплаті:

1. Розрахунково-звітну документацію -- документи, в яких фіксуються податкові розрахунки і суми податків. По кожному податку існує єдиний податковий документ, в якому платник розраховує суму податку, що підлягає сплаті, і який подає платник податків до податкового органу у встановлений законодавством термін. Такі документи містять відомості про строки, базу оподаткування, податкові пільги, розміри податкового окладу, причому називатися вони можуть по-різному: декларація, розрахунок, звіт тощо. Прикладом розрахунково-звітної документації може бути (1) декларація про прибуток підприємства, обов'язок надання якої закріплений й. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 p., а форма і порядок її складання затверджені наказом податкової адміністрації від 29 березня 2003 р.; (2) розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, форма і порядок заповнення якої затверджені наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18 грудня 2000 р.1; (3) розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища, форма і порядок заповнення якого затверджені наказом Мінекобезпеки і Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 р. і т. ін.

2.Супутню (чи довідкову) документацію -- документи, які містять довідкову інформацію, що деталізує дані для обчислення податків і розшифровує чи обґрунтовує податкові розрахунки. Така документація поділяється на:

а) документи, необхідні для обчислення податків, наприклад, звіт про результати діяльності виконавця довгострокових договорів (контрактів), форма і порядок заповнення якого затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р.3;

б) документи довідкового характеру, які безпосередньо не впливають на обчислення сум податків, приміром, розрахунок--повідомлення розподілу консолідованого податку між юридичною особою та філіями, форма і порядок заповнення якого затверджені наказом податкової адміністрації від 10 квітня 1998 р.4;

3. Облікову документацію -- це документи, що являють собою зведені форми податкового обліку. Первинні документи бухгалтерського обліку, які накопичуються і систематизують ся в податковому обліку, підлягають узагальненню за певний податковий період. Після цього на підставі цих уже згрупованих документів визначається сума податків, що підлягає внесенню у відповідні фонди. Прикладом такого виду податкової документації є Книга обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва -- юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, порядок ведення якої затверджений наказом податкової адміністрації від 12 жовтня 1999 р.

4. Податкові повідомлення -- документи, які направляють податкові органи платникам. Вони містять відомості про терміни та суми податку, що підлягає сплаті. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»2 суму податку, зазначену в податковому повідомленні, яка підлягає сплаті, обчислює не самостійно платник податків, а податковий орган.

Метою фінансової звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 1, до неї відносяться: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки і Додаток до річної звітності.

Форма балансу (форма 1) складається з чотирьох розділів активу і п'яти пасиву. Головним критерієм відображення певних цінностей в активі балансу, згідно з національною обліковою теорією, є право власності на них без будь-якого посилання на можливість одержувати економічні вигоди від використання активу у майбутньому. Воно має три форми свого прояву -- право володіння, право користування і право розпорядження. На практиці ж, при складанні балансу, згідно з Інструкцією про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства, право власності на майно реалізується не в усіх притаманних йому формах. Так, за статтею "Основні засоби" орендні підприємства відображають як власні, так і взяті в оренду цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, а також взяті у фінансову оренду основні засоби[4].

Наказом від 31.01.2011 р. № 58 (далі -- Наказ № 58) ДПАУ затвердила наступні форми:

· Податкова декларація з податку на доходи фізичних осіб;

· Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за звітний (податковий) період, у якому виявлено помилку (додаток до Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб).

Наказ № 58 пройшов реєстрацію в Мін'юсті, але зараз (станом на 15.02.2011 р.) поки не опублікований (тобто не набрав чинності).

Згідно з абз. «д» пп. 176.2 Податкового кодексу України (далі -- ПК) податкові агенти зобов'язані подавати до податкової за місцем реєстрації податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за місяць, про загальні суми доходів, що нараховані (виплачені, надані) на користь платників податку, і загальні суми податку на доходи фізичних осіб, що утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету. Ця декларація подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платникам податку податковий агент[2].

Згідно ПК останній строк подання цієї Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року -- не пізніше 21 лютого 2011 року.

Як бачимо, складові поточних інвестицій практично не відрізняються. Однак, суттєво відрізняються критерії віднесення фінансових інвестицій до поточних: за чинним вітчизняним законодавством -- це термін їх утримання, що не перевищує одного року з дати балансу, а за МСБО 25 та П(С)БО 12 - їх вільна конвертація на фондовому ринку. Тому, якщо фінансову інвестицію передбачається утримувати на підприємстві протягом терміну, що не перевищує 12 місяців з дати балансу, але вона не може бути легко реалізована, її слід класифікувати як довгострокову та відобразити у складі необоротних активів балансу. Первісна оцінка поточної інвестиції здійснюється за собівартістю.

Суми грошових коштів та їх еквівалентів, наведені у балансі, повинні узгоджуватись із відповідними сумами звіту про рух грошових коштів.

Характеристика складників власного капіталу та порядок їх відображення у фінансовій звітності розглядається у розділі «Власний капітал» балансу (форма 1) [5].

Зобов'язання -- це обов'язок чи відповідальність діяти певним чином. Воно виникає тільки тоді, коли актив отримано, або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив. Непередбачені зобов'язання відображаються у розділі II пасиву балансу «3абезпечення наступних витрат і платежів» по статті «Інші забезпечення». У цьому розділі балансу також відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі, величина яких на дату складання балансу може бути визначена шляхом попередніх оцінок, а також суми цільового фінансування, витрати за якими на дату балансу також є розрахунковими.

Порівнюючи форму нового звіту про фінансові результати з чинною формою № 2, слід відмітити значне скорочення її обсягу -- з п'яти розділів до трьох. Суттєво змінився і зміст цих розділів. Щодо першого розділу звіту про фінансові результати, то дотримані усі вимоги МСБО до структури звіту про прибутки та збитки -- виділені статті, які дозволяють визначити фінансовий результат від звичайної та надзвичайної діяльності, а також у складі звичайної діяльності -- від операційної та іншої діяльності (фінансової та інвестиційної). Така класифікація доходів і витрат має дуже важливе значення для оцінки діяльності підприємства.

Обраний П(С)БО 3 підхід до надання витрат за елементами на перший погляд повністю узгоджений з формою розділу III «Затрати на виробництво (витрати обігу)» звіту про фінансові результати, де ці дані наводились. Проте він враховує вимоги МСБО щодо обов'язкового розкриття інформації про елементи витрат під час використання форми звіту про прибутки та збитки на підставі класифікації витрат за функціями і стосується витрат на операційну діяльність у цілому (включаючи собівартість реалізації, адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати)

Третій розділ звіту про фінансові результати -- Розрахунок прибутковості акцій -- стосується лише акціонерних товариств, прості або потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, у тому числі таких товариств, які знаходяться у процесі випуску зазначених акцій. Це новий розділ, який відповідає вимогам МСБО 33 "Прибуток на акцію"[3].

Доходи і витрати включаються до складу звіту про фінансові результати на підставі принципів нарахування та відповідності. Тому доходи і витрати визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримують або сплачують грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Призначення звіту про фінансові результати полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою у формі звіту передбачається послідовне зіставлення його статей.

Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період. Під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Пархоменко В. вважає, що «Рух коштів відображається в розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової». Але Кучеренко Т. стверджує, що «Застосовуючи розглянуту класифікацію слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної групи залежить в першу чергу від характеру господарської діяльності підприємства» . Наприклад, інвестиції в цінні папери, звичайно є інвестиційною діяльністю підприємства, але є основною (операційною) діяльністю інвестиційної компанії[9].

Виходячи з цього, фінансова звітність має надавати інформацію про: джерела капіталу підприємства; правові обмеження щодо розподілу інвестованого капіталу серед акціонерів; обмеження щодо розподілу дивідендів серед теперішніх і майбутніх акціонерів; пріоритетність прав на майно підприємства при його ліквідації.

Примітки до фінансових звітів -- це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачене відповідними положеннями (стандартами).

Відповідно до П(С)БО 1, за складом примітки до фінансових звітів поділяються на три компоненти: облікова політика; інформація, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями; інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності. МСБО вимагають надавати додаткову інформацію не тільки про підприємство у цілому, але й про його складники -- сегменти. При цьому інформація стосовно окремих сегментів повинна бути узгоджена з інформацією про підприємство в цілому, яка надана у фінансових звітах.

Законодавче і нормативне регулювання фінансової звітності підприємств здійснюється згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.09 №996-XIV, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2006 р. №419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» та ряду положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні. В п.1 ст.2 Закону України від 16.07.06 №996-XIV говориться, що всі юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати бухгалтерську звітність згідно з законодавством.

Фінансову звітність подають всі юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми і форми власності у термін, встановлений Порядком №419, тобто не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Відповідно до ст.186 КоАП порушення термінів або ненадання органам державної статистики даних для проведення державних статистичних спостережень тягне за собою накладання штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів, на посадових осіб та суб'єктів підприємницької діяльності - від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітності, забезпечення фіксування всіх господарських операцій та зберігання оброблених первинних документів, регістрів обліку, звітності протягом встановленого терміну відповідно до ст.8 п.3 Закону №996 покладено на власника (власників) або уповноважений орган (посадову особу), які згідно з законодавством чи установчими документами здійснюють керівництво підприємством. Головний бухгалтер повинен забезпечити дотримання єдиних методологічних принципів ведення бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені терміни фінансової звітності.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Це положення визначає: мету фінансових звітів, їх склад, звітний період, якісні характеристики та принципи, котрими належить керуватися під час складання фінансових звітів, вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах. Проте тут не розглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності. Форми, перелік статей фінансових звітів та їхній зміст установлені П(С)БО 2-6.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, П(С)БО 1 передбачає наявність у ній даних про: підприємство; дату звітності та звітний період; валюту звітності та одиницю її виміру; відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди; облікову політику підприємства та її зміни; аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; обмеження щодо володіння активами; участь у спільних підприємствах; виявлені помилки та пов'язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових звітів тощо.

Порівнюючи П(С)БО 1 з вимогами «Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №250 (квітень 2003 року), з наступними змінами і доповненнями, та «Інструкції про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту», затвердженої Мінфіном України №139 від 18 серпня 2005 року, з наступними змінами і доповненнями, можна побачити, що розбіжності між ними стосуються як складу звітності, так і методологічних основ її подання. Методологічні відмінності попередніх інструкцій полягали передовсім у тому, що: якісні характеристики фінансової звітності розглядались з позицій такого користувача звітів, як держава; принципи використовувались лише частково і непослідовно.

Форми фінансової та статистичної звітності, яку подають комерційні банки до Національного банку, та інструкції про порядок їх заповнення розробляє і затверджує Правління НБУ за погодженням із Державним комітетом статистики України. Заборонено вимагати звітність за формами, не затвердженими в установленому порядку, а також за невстановленими адресами.

Комерційні банки - юридичні особи, які мають філії, складають зведену фінансову звітність по банку в цілому у розрізі областей і надають Національному банку України. Регіональні управління НБУ на основі отриманих від установ комерційних банків звітів складають зведену за регіоном звітність.

Порядок цієї роботи, періодичність, терміни і способи подання комерційними банками та підрозділами Національного банку фінансової та статистичної звітності регламентують правила, затверджені Правлінням НБУ.

Існують певні вимоги й щодо державної статистичної звітності - їх зазначено в табелі форм державної статистичної звітності, що надається Державному комітету статистики України.

Звітність складається в грошовому вираженні в одиницях, встановлених для кожної форми окремо, з округленням сум до одиниць таким чином, щоб не втрачалася точність підсумків та були зібрані повні дані.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

- доходи у вигляді заробітної плати, нараховані

(виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору

(контракту);

- суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору;

- доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами),

об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі - роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

Отже, звіт про прибутки та збитки є основним звітом, який характеризує фінансовий стан банку і складається з доходних статей, які розміщені в лівій частині форми, та витратних, які розміщені справа. Усі доходи і витрати групуються за їх характером та основними видами доходів і витрат.

Доходи - це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі притоку, або зростання активів, або зменшення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу, крім збільшення, яке пов'язане з внесками акціонерів.

1.2 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Хмельницьке комунальне підприємство "Спецкомунтранс" комунальним унітарним підприємством, створеним відповідно до рішення двадцятої сесії Хмельницької міської ради від 24.06.2003 року № 7 на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади м. Хмельницького.

Власником підприємства є територіальна громада міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, індефікаційний код - 33332218, місцезнаходження: Україна, 29013, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, буд.3 (далі - "Власник").Виконавчий комітет Хмельницької міської ради є органом, який виконує функції органу управління господарською діяльністю підприємства в межах та обсягах визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, круглу печатку, круговий та інші штампи зі своїм найменуванням та індефікаційним кодом. Підприємство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації у встановленому законом порядку. Підприємство від свого імені виступає у господарських, цивільних та адміністративних правовідносинах з юридичними та фізичними особами, набуває майнових прав та несе обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції Господарському та Адміністративних судах, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. Підприємств не несе відповідальність за зобов'язання Власника та виконавчого комітету Хмельницької міської ради.

Найменування Підприємства:

- повне найменування: Хмельницьке комунальне підприємство "Спецкомунтранс"

- скорочене найменування: КП "Спецкомунтранс"

Місцезнаходження Підприємства: Україна. 29008 м. Хмельницький. Вул..Толстого 1.

Метою створення та діяльності підприємства є надання послуг юридичним та фізични особам із збирання, транспортування, утилізації та знешкодження твердих і рідких побутових відходів.

Послуги з:

- вилову бродячих собак і котів, та хижих тварин, знешкодження та захоронення трупів тварин;

- виготовлення, ремонту та обслуговування контейнерів для збору твердих побутових відходів;

- обслуговування міських контейнерних майданчиків;

- утримання громадських туалетів;

- збирання, заготівлі та збуту окремих видів відходів як вторинної сировини (за наявності ліцензії);

- ремонту та обслуговування автомобілів;

- внутрішніх перевезень пасажирів і вантажу автомобільним транспортом (за наявності ліцензії);

- операцій з металобрухтом (за наявності ліцензії);

- виготовлення та реалізації металевих конструкцій;

- розточки і хонінговки гільз та блоку циліндрів автомобілів;

- розточки передньої балки автомобілів ГАЗ, ЗІЛ;

- оптова та роздрібна торгівля непродовольчими товарами;

- транспортні послуги підприємствам, організаціям всіх форм власності та населенню міста.

Майно комунального підприємства знаходиться у комунальній власності і закріплюється за підприємством на праві господарського відання. Майно підприємства складають виробничі та невиробничі фонди та оборотні кошти, статутний фонд, а також інші цінності, вартість яких відображається в самому балансі Підприємства. Власник майна, закріпленого за Підприємством на праві господарського відання, здійснює контроль за належним використанням та збереженням майна безпосередньо або через виконавчий комітет Хмельницької міської ради відповідно до цього Статуту та законодавчих актів України. Майно підприємства придбане ним в процесі здійсненя господарської діяльності, належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста хмельницького, в особі Хмельницької міської ради та перебуває на балансовому обліку Підприємства і може закріплюватися за Підприємством на праві господарського відання на підставі відповідного рішення Власника.

Джерелами формування майна Підприємства є:

- майно, передане Підприємству власником;

- доходи, одержані від господарської діяльності;

- кредити банків та інших кредиторів;

- придбане, згідно з чинним законодавством України, майно інших підприємств, організацій;

- амортизаційні відрахування;

- прибуток від позареалізаційних операцій;

- кошти, одержані з міського бюджету на виконання державних або комунальних програм, затверджених міською радою.

Статутний фонд Підприємства Утвореного Власником становить 1860,9 тис.грн. Збільшення розміру статутного фонду за рішенням Власника відбувається у випадках безоплатної передачі Підприємству цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, нерухомого майна (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, приміщення), іншого окремо індивідуально визначеного майна та рішення Власника про виділення имбюджетьних коштів сна розвиток Підприємства. Відчуження основних засобів та нерухомого майна, які є комунальною власністю територіальної громади міста, здійснюється за рішенням Власника, тобто територіальної громади міста, в особі Хмельницької міської ради, за ініціативою та погодженням з органом, до сфери управління якого входить Підприємство, відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством. Підприємство має право здавати в оренду відповідно до чинного законодавства (крім цілісних майнових комплексів) підприємствам, організаціям, установам, а також громадянам, основні засоби з дозволу виконавчого комітету міської ради в установленому порядку. Передача під заставу ммайнових об'єктів, що відносяться до основних фондів, передання в оренду цілісних майнових комплексів, відокремлених структурних одиниць та підрозділів Підприємство має право лише за рішенням Власника - органу місцевого самоврядування. Розподіл прибутку комунального підприємства здійснюється за рішенням виконавчого комітету міської ради. Розмір частки прибутку комунального підприємства, яка підлягає зарахуванню до міського бюджету, встановлення за рішенням міської ради.

Управління підприємством здійснюється відповідно до Статуту на основі поєднання прав Власника щодо господарського використання свого майна та самоврядування трудового колективу Підприємства. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює чисельність штату, а за погодженням з органом управління формує облікову політику. Директор Підприємства призначається на посаду міським головою шляхом укладення контракту з подальшим виданням розпорядження та звільніється з посади розпорядженням міського молови. Функції, права та обов'язки структурних підрозділів (цехів,дільниць) Підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються керівництвом в порядку, встановленому цим Статутом. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не є юридичними особами, які діють на підставі затверджених Підприємством Положень про них. Директор може бути звільнений з посади достроково з підстав, передбачених трудовим контрактом відповідно до норм чинного законодавства України. Господарська діяльність Підприємства. Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності Підприємства є прибуток. Розподіл прибутку проводиться після відрахування відповідних податків та обов'язкових платежів до бюджету. Керівник підприємства самостійно встановлює форми, системи та розмір оплати праці, а також інші види доходів працівників згідно із чинним законодавством.

Заробітна плата працівників Підприємства визначається відповідно до чинного законодавства України, в залежності від професії, кваліфікації працівників, складності та умов робіт, що виконуються. При зміні керівника підприємства обов'язком є проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Підприємства в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Підприємство разом з органом, до сфери управління якого воно входить, щорічно планує діяльністьб і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на послуги, які надає, та необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку Підприємства, підвищення прибутку.

Ціни на товари, які виготовляються Підприємством, та на послуги, які надаються Підприємством, встановлюються відповідно до чинного законодавства України. У всіх сферах своєї господарської діяльності відносини Підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадяними здійснюється на підставі угод. Підприємство вільне у виборі предмета угоди, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству України. Підприємство має право відкривати розрахунковий, поточний та інші рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських та касових операцій. Порядок використання мвиручки підприємства в іноземній валюті визначається чинним законодавством України. По одержаних Підприємством кредитах Власник підприємства не несе відповідальності, за винятком випадків прийняття Власником на себе відповідних зобов'язань.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 1.2.1 Схема організаційної структури підприємства

Таблиця 1.2.2. Основні економічні показники діяльності підприємства ХКП "Спецкомунтранс" за 2009-2010 р.

Показники	2009р.	2010 р.	Відхилення (+/-)	Темп приросту %
Основні засоби	4540	4562	+22	100
Власний капітал	4123	4715	+592	114
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	-2264	-2114	-150	93
Дебіторська заборгованість	1442	1617	+175	112
Кредиторська заборгованість	691	211	-480	30
Товарна продукція	3507	2774	- 733	79

Дані розрахунку свідчать, що власний капітал зріс в порівнянні з попереднім роком на + 592 тис.грн., дебіторська заборгованість зросла +175тис.грн, а кредиторська впала на -480 тис.грн,. Також значно впала товарна продукція - 733 тис.грн., у порівнянні з минулим роком.

1.3 Нормативна база, що регулює складання "Звіту з податку з доходів фізичних осіб"

Законом «Про податок з доходів фізичних осіб» в основу розмежування усієї сукупності платників цього податку покладено критерій резидентства. При цьому не має першочергового значення, чи є фізична особа громадянином України, громадянином іноземної держави чи особою без громадянства.

Законом «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено кілька підстав визначення резидентства платника податку:

по-перше, фізичною особою--резидентом є фізична особа, яка має місце проживання в Україні;

по-друге, у разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні;

по-третє, якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні;

по-четверте, у разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року;

по-п'яте, якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи за попередніми підставами, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа--громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Законом «Про податок з доходів фізичних осіб» або нормами міжнародних угод України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Законом «Про податок з доходів фізичних осіб», або реєстрація її як само зайнятої особи.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» платниками податку є:

-- резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

-- нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Винятком є нерезиденти, що отримують доходи з джерелом їх походження з території України і мають дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ними безпосередньо від такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

2. Складання звіту на підприємстві

2.1 Основна характеристика "Звіту з податку з доходів фізичних осіб"

Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачає розмежування об'єктів оподаткування залежно від резидентського статусу платника податку.

Об'єктом оподаткування резидента є:

-- загальний місячний оподатковуваний дохід;

-- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

-- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

-- іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

-- загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

-- загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

-- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Загальний річний оподатковуваний доход складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Перелік окремих видів доходів, які включаються та не включаються до складу загального місячного доходу, встановлені відповідно пунктами 4.2 та 4.3 ст. 4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Новацією Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» стосовно визначення об'єкта оподаткування резидентів є поняття податкового кредиту. Відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим кредитом є сума (вартість) витрат, понесених платником податку--резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів -- фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом. Таким чином, право на податковий кредит має виключно платник податку--резидент, що має індивідуальний ідентифікаційний номер.

Порядок застосування платником податку податкового кредиту за наслідками звітного податкового року визначений у ст. 5 Закону.

Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку в річній податковій декларації. До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Вказані документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом року, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.

Перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту, визначено у п. 5.3 ст. 5 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.

Право на застосування податкового кредиту має обмеження. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Особливості нарахування та сплати окремих видів доходів передбачені відповідними пунктами статті 9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», зокрема: п. 9.1 -- оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм); п. 9.2 -- оподаткування процентів; п. 9.3 -- оподаткування дивідендів; п. 9.4 -- оподаткування роялті; п. 9.5 -- оподаткування виграшів та призів; п. 9.6 -- оподаткування інвестиційного прибутку; п. 9.7 -- оподаткування благодійної допомоги; п. 9.8 -- оподаткування доходів, отриманих за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування; п. 9.9 -- оподаткування іноземних доходів; п. 9.10 -- оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк; п. 9.11 -- оподаткування доходів, одержаних нерезидентами; п. 9.12 -- оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-- суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір.

Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» визначає особливості оподаткування окремих видів операцій або доходу: стаття 10 -- операцій, пов'язаних з іпотечним житловим кредитуванням; стаття 11 -- операцій з продажу об'єктів нерухомого майна; стаття 12 -- операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна; стаття 13 -- доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав; стаття 14 -- доходу, отриманого платником податку як подарунок (або внаслідок укладення договору дарування); стаття 15 -- операцій із заміщення втраченої власності

Ставка податку

Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» не передбачає встановлення єдиної ставки податку, а тому залежно від особливостей об'єкта оподаткування застосовується одна з таких ставок.

Фактично базовою є ставка, встановлена п. 7.1 ст. 7 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб». Така ставка податку становить 15% від об'єкта оподаткування, але у період з 1 січня 2004 року до 31 грудня 2006 року така базова ставка встановлюється на рівні 13% від об'єкта оподаткування.

Ставка податку становить 5% від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом у разі, якщо таким об'єктом є:

процент на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу відповідно до закону (крім страховиків);

процентний або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом;

в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної п. 7.1 ст. 7 Закону, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі), або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів--фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пільги з податку

Одним із нововведень Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» порівняно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» є впровадження податкових соціальних пільг.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, -- для будь-якого платника податку. Залежно від особливостей окремих категорій платників, розмір суми податкової соціальної пільги може дорівнювати 150% та 200% розміру мінімальної заробітної плати.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір. При цьому платник податку зазначає про таке право у заяві про застосування пільги та додає відповідні підтверджуючі документи за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Нарахування, утримання та сплата податку

Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачає, що нарахування та сплата податку здійснюється двома типами суб'єктів: самостійно платником податку або податковим агентом.

Податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Стосовно оподаткування окремих видів доходів платника податку законодавець визначає суб'єкта, який виступає податковим агентом та нараховує, утримує та сплачує відповідну суму податку до бюджету. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний доход на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи відповідну ставку податку.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (нарахуванню) до бюджету в строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Якщо окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету передбачений ст. 16 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України. Податок, утриманий з доходів нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету територіальної громади за місцем утримання такого податку.

Сума податку за звітний місяць, яка підлягає перерахуванню до місцевого бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів юридичної особи, які розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, визначається юридичною особою або уповноваженим підрозділом самостійно, виходячи із загальної кількості громадян, які працюють у цих підрозділах, та суми виплаченого (нарахованого) оподатковуваного доходу.

Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого додатку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України. Територіальні управління Державного казначейства України в установленому Бюджетним кодексом порядку здійснюють розподіл зазначених коштів згідно з нормативами, встановленими ст. 65 Бюджетного кодексу України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних місцевих бюджетів.