Аудит витрат та виконаних робіт в ПП "Буг"

Змінні витрати поділяються на зовнішні та внутрішні. Зовнішні - це витрати на придбання сировини, матеріалів, наймання робочої сили та ін. Внутрішні витрати - це наявне обладнання компанії, її грошовий капітал, інші активи, підприємницькі здібності (або власні ресурси). Використовуючи власні ресурси підприємець порівнює їх ефективність у своїй компанії з альтернативними можливостями. Відповідно до теорії граничної корисності західні економісти розрізняють поняття “граничні витрати” (витрати, необхідні для виробництва кожної нової одиниці продукції) і “граничний продукт” (продукт, отриманий у результаті застосування додаткової одиниці змінного ресурсу.

Розрізняють також постійні та змінні витрати. До постійних належать витрати на заробітну плату, на сплату оренди, витрати на освітлення, опалення, відсотки за кредит та інші. Їх відносять до постійних тому, що вони є незмінними для діючого підприємства. До змінних належать витрати на сировину, матеріали, паливо, електроенергію.

Відповідно до П(С)БО 16 “Витрати” витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Витрати визнаються при зменшенні активів або збільшенні зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Вони, тобто витрати, визнаються лише при одночасному визнанні доходів, для отримання яких вони були понесені.

Для збереження і покращення загальної прибутковості підприємства керівництво повинно знати розміри специфічних витрат і прибутків по кожному об'єкту будівництва. Фінансовий облік витрат дає цю інформацію, допомагає контролювати витрати, встановлюючи критерії ефективності виробництва.

1.2 Роль фінансового обліку та аудиту доходів і витрат в управлінні фінансово-господарською діяльністю будівельних організацій

Бухгалтерський облік використовується в усіх сферах підприємницької діяльності - виробничій, комерційній, банківській, страховій, в усіх галузях та підгалузях господарювання - промисловості, сільському господарстві, будівництві тощо. У кожній сфері діяльності, у кожній галузі господарювання бухгалтерський облік має специфічні особливості. Проте вихідні положення бухгалтерського обліку єдині для всіх видів діяльності і в усіх галузях господарювання.

Зі змінами, які відбулися у 2002р. на Україні, у зв'язку з переходом на новий План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та затвердженим Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-ХІV, було визначено основні принципи бухгалтерського обліку, яких має додержуватись кожен господарюючий суб'єкт, а також вести бухгалтерський облік незалежно від того, чи створена бухгалтерська служба , чи ні. Цей Закон визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а відповідальність за організацію цього обліку несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.[2]

Бухгалтерський облік як інформаційна система поділяється на відкриту, таку що може бути опублікована, та закриту, яка становить комерційну таємницю підприємства. Перша формує поняття фінансового обліку, друга - внутрішньогосподарського (управлінського, виробничого) обліку.

Фінансовий облік передбачає визначення результатів господарювання (прибутку, доходів, збитку, витрат тощо), системи оподаткування та обов'язкової звітності на базі єдиного плану рахунків.

Виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг пов'язане з відповідними затратами. У процесі виробництва витрачається праця, використовуються засоби праці, а також предмети праці. Всі витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені у грошовій формі, формуються собівартість продукції. Собівартість - важливий показник ефективного використання виробничих ресурсів.

Облік витрат будівельної організації забезпечує формування повної, достовірної інформації для визначення собівартості робіт, виконаних на основному виробництві (будівельно-монтажні роботи), а також виробленої продукції та наданих послуг підсобними виробництвами будівельної організації, не виділеними на окремий баланс.

Організація обліку витрат передбачає:

- єдиний підхід до відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій;

- розроблення облікової номенклатури об'єктів калькулювання;

- застосування типових форм первинних документів.

Головними завданнями бухгалтерського обліку є :

- забезпечення контролю за виконанням зобов'язань;

- забезпечення контролю за наявністю та рухом майна, використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно затвердженим нормативам і кошторисам;

- своєчасне реагування на виникнення негативних явищ у господарських процесах та результатів діяльності підприємства, що необхідно для оперативного керівництва і управління, а також для використання інвесторами, покупцями, кредиторами, фінансовими, податковими, статистичними і банківськими установами та іншими зацікавленими органами і організаціями;

- забезпечення зберігання власності.

Найважливішим завданням бухгалтерського обліку є те, щоб всі витрати отримали повне, своєчасне та достовірне відображення у собівартості будівельно-монтажних роботах. Але необхідно виділити основні завдання, які ставляться перед будівельними організаціями в сфері бухгалтерського обліку, а саме:

- правильне і своєчасне відображення всіх фактичних матеріальних і грошових витрат на виробництво будівельно-монтажних робіт за статтями калькуляції за кожним об'єктом;

- контроль за виконанням завдань по зниженню собівартості будівельно-монтажних робіт і послуг, виявлення відхилень фактичної собівартості від нормативної собівартості за окремими статтями витрат, об'єктами будівництва, причин відхилень і мобілізація резервів зниження витрат на виробництво;

- організація обліку і виявлення результатів діяльності підрозділів, а також резервів зниження собівартості;

- визначення обсягів виконаних будівельно-монтажних робіт та незавершеного виробництва;

- формування показників для складання бухгалтерської та статистичної звітності, для аналізу та управління виробництвом;

- підготовка номенклатури статей обліку витрат на будівельно-монтажні роботи;

- організація обліку за показниками, які зазначаються у виробничо-економічному плані будівельної організації, використовуючи для обліку типову первинну документацію;

- своєчасне, правильне і повне документування використаних матеріальних, трудових ресурсів, облік механізмів і транспортних машин, грошових засобів, гарантуючи при цьому надходження документів для відображення у синтетичному та аналітичному обліку за строками документообігу;

- щомісячний аналіз результатів господарської діяльності будівельної організації та окремих її виробничих підрозділів.

В основі організації обліку витрат у будівництві лежать наступні принципи:

- документування витрат і повне їх відображення на рахунках обліку витрат будівництва;

- групування витрат за об'єктами обліку та місцями їх виникнення;

- узгодженість об'єктів обліку витрат з об'єктами кошторисів, показників обліку фактичних витрат з нормативними, плановими і т.д.;

- доцільність розширення кругу витрат, які відносяться на об'єкти обліку за прямим призначенням;

- здійснення оперативного контролю за витратами будівництва і формуванням собівартості продукції.

Контроль в загальному розумінні виступає в ролі інструмента, який забезпечує всі ланки апарату управління інформацією про стан об'єкта управління і відіграє велику роль в справі підвищення ефективності роботи підприємств, виявлення внутрішньогосподарських резервів.

Суть контролю полягає в усвідомленій і планомірній дії системи, яка впливає на підзвітні і підконтрольні ланки для реалізації основної мети - забезпечення високої ефективності виробництва при найменших затратах, повне збереження майна, профілактика безгосподарності і розкрадань, виховання в працівників бережливості.

Облік та контроль собівартості, що є важливим інструментом оцінки економічної ефективності виробництва і всієї господарської діяльності, в минулому дуже часто перетворювався в інструмент переважно технічної реєстрації господарських операцій. Це яскраво проявилось у відсутності підходу до реалізації контрольних функцій управління.

З допомогою системи контролю, яка є основою для прийняття оперативних і стратегічних рішень на підприємстві, здійснюється оцінка якості розробки та реалізації інших функцій управління - планування, обліку, аналізу господарської діяльності, організації, мотивації, які передують прийняттю рішень, своєчасно виявляють проблеми, які виникають в організації під дією залежних і незалежних від організації чинників.

Контрольна діяльність полягає в розробці норм функціонування системи і узгодження з плановими завданнями; створенні системи інформації; виявленні відхилень від норм функціонування; порівнянні фактичних показників з їх плановим значеннями; здійсненні необхідного впливу на людей, які мають відношення до ситуації, що може контролюватися; прийнятті рішень. Для забезпечення контрольної діяльності необхідна інформація про стан об'єкта управління, ресурси підприємства та їх раціональне використання; процеси, що відбуваються на підприємстві (постачання, виробництво, збут); формування собівартості продукції тощо.

Контроль за рівнем виробничих затрат і собівартістю продукції все більше пов'язується з контролем за діяльністю окремих підрозділів підприємства. Це знайшло відображення у веденні управлінського обліку по окремих місцях виникнення або центах затрат (центрах відповідальності). В центрі відповідальності спостерігається тісний взаємозв'язок засобів праці з трудовими ресурсами. При цьому контроль охоплює саме ті сторони діяльності центрів відповідальності, що пов'язані з використанням ресурсів і створенням матеріально-речових результатів, які потребують самої пильної уваги керівників.

В основі визначення центрів відповідальності лежить поділ затрат на контрольовані і неконтрольовані. Але варто зазначити, що на практиці важко встановити які витрати реально контролювати, а які ні. Тому і звіт центру відповідальності включає лише ті витрати, що контролюються керівником цього центру.

Основними завданнями контролю / аудиту/ в будівничій галузі є:

- оцінка обґрунтованості і своєчасності розробки планових витрат по підприємству та в розрізі центрів відповідальності;

- попередній контроль і аналіз можливих витрат та резервів виробництва будівельно-монтажних робіт і скорочення витрат;

- оперативний контроль витрат у розрізі відхилень, винуватців, причин, місць виникнення, центрів відповідальності;

- контроль організаційного та методологічного взаємозв'язку та взаємо обумовленості планової та облікової інформації;

- постійний контроль окремих складових комплексних статей;

- контроль цільового спрямування всіх видів витрат;

- оперативний контроль витрат в розрізі центрів відповідальності та результатів діяльності;

- виявлення та діагностика проблем, що виникають при зміні внутрішнього і зовнішнього середовища та коригування планів діяльності.

Завдання контролю при формуванні собівартості при нормативному обліку полегшується тим, що прямі витрати, як правило, складають більшу частину витрат, тому оперативне виявлення відхилень лише по прямих витратах уже достатньо переконливо сигналізує про позитивні або негативні тенденції в розвитку собівартості.

Основне призначення обліку та контролю відхилень від норм міститься не в точному їх підрахунку, а у виявленні тенденцій динаміки витрат виробництва будівельно-монтажних робіт і формуванні собівартості з метою своєчасного втручання у виробничий процес.

Контроль повинен здійснюватись лише в межах, необхідних для ефективної реалізації планів підприємства. При цьому затрати на його проведення не повинні перевищувати результат від його впровадження. Без контролю взагалі відсутній процес ефективного управління, що має надзвичайне важливе значення в сучасний період. Більше того, контроль - це одна із основних умов життєдіяльності системи управління.

Всі витрати будівельного підприємства поділяються на такі, що включаються до собівартості будівельної продукції та ті, що включаються до витрат періоду. Основним завданням бухгалтерського обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості будівельної продукції є облік обсягу виконаних робіт та наданих послуг і контроль за виконанням бізнес-плану по цих показниках; облік фактичних витрат на виробництво продукції та контроль за використанням матеріальних, трудових та інших ресурсів, за дотриманням установлених кошторисів по окремих статтях накладних витрат; калькулювання собівартості будівельної продукції і контроль за виконанням бізнес-плану по собівартості; виявлення результатів діяльності структурних підрозділів будівельного підприємства по зниженню собівартості будівельних робіт; виявлення резервів зниження собівартості будівельних робіт.

При обліку виробничих витрат на зведення споруд, пускових комплексів і будівельних об'єктів важливе значення має вибір об'єктів обліку та об'єктів калькулювання. У генпідрядника калькуляційним об'єктом є весь пусковий комплекс, окрема черга підприємства або будівельний об'єкт.

Облік витрат виробництва організовується відповідно до вимог калькуляції. Тому групування виробничих витрат доцільно здійснювати в розрізі об'єктів калькулювання. В цьому випадку об'єкти обліку співпадуть з об'єктами калькулювання. Крім того, перед обліком виробничих витрат постають й інші завдання. Зокрема, облік, здійснюючи контрольні функції, повинен надавати своєчасну інформацію про раціональність і доцільність здійснюваних витрат. Це досягається групуванням витрат не тільки за калькуляційними об'єктами, але і за виконавцями. Отже, об'єктами обліку виробничих витрат можуть бути види робіт, а також окремі сторони виробничого процесу, що характеризуються однорідними витратами, у межах яких групуються витрати. Так, з метою контролю рівня витрат, об'єктами обліку вважаються витрати на утримання і експлуатацію будівельних машин і механізмів, накладні та інші витрати.[49,c.129]

Іноді через велику кількість невеликих об'єктів ускладнюється пряме віднесення витрат до собівартості кожного будівельного об'єкту. В цьому разі об'єктом обліку стає група однорідних будівельних об'єктів.

При організації обліку, якщо об'єкти обліку відповідають об'єкту калькулювання або є частиною калькуляційного об'єкту, забезпечується більш точне визначення їх собівартості. Укрупнення об'єктів обліку витрат породжує умовні способи розподілу витрат. Тому важливо знайти той ступінь деталізації витрат, який, не ускладнюючи первинний облік, забезпечував би достовірність фактичної собівартості продукції.

Проте в будівництві, навіть у тих його підгалузях, де яскраво виражене індивідуальне виробництво, збіг об'єктів обліку та об'єктів калькулювання може бути лише відносним. Справді, при групуванні витрат за будівельними об'єктами виробничі витрати враховуються не тільки за ними, але і за призначенням: витрати на утримання й експлуатацію будівельних машин і механізмів, накладні витрати тощо. Крім того, при участі в будівельних роботах одного або декількох підрозділів підприємства облік ведеться за виконавцями, тобто фактично тут об'єкти калькулювання більші за об'єкт обліку. Але після заключних бухгалтерських записів по рахунках (закриття збірно-розподільчих рахунків) і узагальнення витрат різних виконавців об'єкт обліку буде збігатися з об'єктом калькулювання.

У виробництвах по ремонту будівель і споруд при великій кількості об'єктів, що ремонтуються, обліковий об'єкт більший калькуляційного, тому що об'єднує витрати, які відносяться до декількох калькуляційних об'єктів. Тут поточний облік організовується за сукупністю однотипних об'єктів, що ремонтуються однією ділянкою або бригадою. Часто до облікових груп входять усі будівельні об'єкти одного замовника, які істотно відрізняються за рівнем витрат, або всі об'єкти однієї ділянки та організації в цілому незалежно від різнотипності об'єктів. Такий облік призводить до перекручування фактичної собівартості окремих будівельних об'єктів.