Облік валових доходів і витрат

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

I розділ. Облік витрат і доходів

1.1 Загальні положення обліку витрат і доходів

1.2 Способи ведення обліку витрат і доходів

1.3 Облік і визнання доходу

1.3.1 Облік доходу від операційної,інвестиційної і фінансової діяльностей

1.3.2 Облік доходів у вигляді цільового фінансування

1.3.3 Облік надзвичайних доходів

1.3.4 Облік інших доходів

1.4 Облік та визнання витрат

1.4.1 Облік витрат за елементами

1.4.2 Облік витрат за видами діяльності

1.4.3 Облік фінансових результатів

1.4.4 Облік витрат і доходів майбутніх періодів

ІІ розділ. Аналіз взаємозв'язку витрат і доходів

2.1 Аналіз витрат на виробництво продукції

2.1.1 Значення завдання інформаційного забезпечення аналізу витрат на виробництво продукції

2.1.2 Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції

2.1.3 Аналіз структури витрат на виробництво продукції

2.1.4 Особливості аналізу прямих і непрямих витрат

2.1.5 Використання функціонально - вартісного аналізу при аналізі втрат на виробництво

2.1.6 Визначення резервів зниження собівартості продукції

2.2Аналіз фінансових результатів

2.2.1 Зміст, завдання та об'єкти аналізу фінансових результатів

2.2.2 Аналіз валового прибутку від реалізації продукції

2.2.3 Аналіз інших доходів і витрат

Висновок

Додатки

Список використаної літератури

ВСТУП

облік валовий дохід витрата

Актуальність теми. Прибуток - це певний гарант прогресу економічної системи, а його відсутність - найяскравіший доказ регресу й соціального напруження.

Методи дослідження - системний підхід, методи економічного аналізу, математичної статистики і теорії оптимальних рішень.

Основні результати дослідження: розглянуто теоретичні основи валових доходів і валових витрат; розкрито роль та значення; визначено зміст аудиту в сучасних умовах господарювання; викладено особливості організації обліку валових доходів і валових витрат в страховій компанії; проведено аналіз валових доходів і валових витрат у системі контролю; узагальнено результати аудиту валових доходів і валових витрат; визначено напрями вдосконалення внутрішньогосподарського контролю доходів і витрат та запропоновано шляхи їх зниження.

Метою роботи є висвітлення ведення обліку валових доходів і валових витрат в умовах застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Порядку складання декларації про доходи (прибуток) страховика, поділ обліку валових доходів і валових витрат на бухгалтерський і податковий облік та дослідження загального процесу обліку доходів і відображення їх результатів в обліку.

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань:

дослідити суть поняття прибуток, його зміст та роль;

охарактеризувати порядок формування прибутку підприємства;

визначити порядок розподілу прибутку як важелю впливу на процес суспільного відтворення.

Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності та є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур. У загальному вигляді, прибуток - це різниця між доходами від певної діяльності й витратами на її здійснення. Він інформує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва й реалізації, розширення асортименту товарів, доцільність змін у ціновій політиці. Прибуток є визначальним критерієм ефективності господарювання.

Як економічна категорія, дохід (виручка) є потоком грошових коштів та інших надходжень за певний період, отриманим від продажу продукції, товарів, робіт, послуг.

Основними завданнями організації обліку та контролю доходів діяльності підприємства є:

-- забезпечення правильного визначення та достовірної оцінки доходів підприємства;

-- забезпечення правильного і повного документального оформлення і своєчасного відображення в регістрах обліку доходів та результатів діяльності;

-- забезпечення контролю за виконанням договорів на реалізацію продукції;

-- забезпечення контролю за правильним визначенням фінансового результату від звичайної діяльності з метою оподаткування;

-- забезпечення своєчасного одержання достовірної інформації про фінансові результати підприємства;

-- забезпечення контролю за рухом та наявністю прибутку на під-приємстві;

-- узагальнення інформації про наявність та рух нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) підприємства, тощо.

При здійсненні оцінки доходу суттєвим є правильне тлумачення двох його різновидів: валового та чистого.

Валовий дохід - це економічна вигода, яку підприємство одержало (або має одержати).

Чистий дохід - це зменшений валовий дохід на економічні елементи, які визначені законодавчо. До чистого доходу не включаються суми, які надходять від третьої особи, податок на додану вартість, акциз, мито, надані знижки тощо.

Отже, реальним доходом є чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), який розраховується шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) .

Дохід є збільшенням економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Доходи включаються до складу об'єктів облікового процесу за принципами нарахування та відповідності.

I розділ. Облік витрат і доходів

1.1 Загальні положення обліку витрат і доходів

Облік доходів здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290. У свою чергу, розкриття інформації в обліку про витрати здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318.

Доходи і витрати відображають в бухгалтерському обліку і включають до складу Звіту про фінансові результати згідно з принципом нарахування та відповідності доходів і витрат. Тобто фінансовий результат звітного періоду визначається, виходячи з порівняння доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Наприклад, в момент реалізації водночас відображається виручка від реалізації продукції і списуються витрати на виробництво даної продукції. Проте не всі витрати можна пов'язати з певними доходами. Наприклад, адміністративні витрати, витрати на збут не можна пов'язати з якимось конкретним видом доходів. Тому такі витрати відображаються в тому періоді, в якому вони виникли і списуються в кінці звітного періоду на фінансові результати.

Згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» і 4 «Звіт про рух грошових коштів» вся діяльність підприємства поділяється на звичайну (яка у свою чергу ще розподіляється на інші види) і надзвичайну. (табл.. 1. )

Звичайною діяльністю вважається будь-яка діяльність, що здійснюється підприємством згідно з його статутом. Прикладами звичайної діяльності є виробництво і реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, реалізація оборотних активів. У свою чергу, звичайна діяльність включає в себе операційну та іншу діяльність.

Операційна діяльність -- це будь-яка основна діяльність підприємства, яка приносить дохід, а також інші види діяльності, котрі не є інвестиційними чи фінансовими.

До основної діяльності належать операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією готової продукції (товарів, робіт, послуг), котрі є метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу. Для виробничого підприємства такими є операції з виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг); для будівельної організації - операції з виконання будівельно-монтажних робіт тощо.

Інша операційна діяльність включає реалізацію іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), операційну оренду активів, операції з операційними курсовими різницями, створення резервів сумнівних боргів, одержання або сплату санкцій тощо.

Інвестиційною діяльністю вважається придбання і реалізація активів, що амортизуються (основних фондів, нематеріальних активів та інших необоротних активів), а також короткострокових фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Слід зазначити, що відповідно до П(С)БО 3 у Звіті про фінансові результати доходи від інвестиційної діяльності наводяться у двох статтях «Дохід від участі в капіталі» та «Інші доходи», а витрати -- відповідно у статтях «Втрати від участі в капіталі» та «Інші витрати».

Фінансова діяльність охоплює операції, які призводять до зміни розміру і складу власного капіталу та позик підприємства (залучення позикових коштів, сплата відсотків по них, а також одержані відсотки, дивіденди тощо).

Надзвичайна подія не може передбачатися у рамках звичайної діяльності та відбувається без участі підприємства не періодично (повені, зсуви, землетруси, пожежі, техногенні аварії тощо).

На основі цієї класифікації аналогічним чином поділяють доходи і витрати підприємства. Зокрема в Плані рахунків передбачено такі рахунки:

72 «Дохід від участі в капіталі» та 96 «Втрати від участі в капіталі»;

73 «Інші фінансові доходи» та 95 «Фінансові витрати»;

75 «Надзвичайні доходи» та 99 «Надзвичайні витрати» тощо.

1.2 Способи ведення обліку витрат і доходів

Для окремого ведення обліку доходів і витрат, а також складання Звіту про фінансові результати новим Планом рахунків передбачено відповідні класи рахунків. Так, для узагальнення інформації про доходи підприємства передбачено клас 7 «Доходи і результати діяльності», про витрати -- клас 8 «Витрати за елементами» та клас 9 «Витрати діяльності». На рахунках класу 9 обліковують витрати, які зменшують доходи звітного періоду, а рахунки класу 8 призначені для відображення операційних витрат підприємства за економічними елементами. Облік витрат на підприємствах може вестися трьома способами:

Ш за допомогою рахунків класу 8 «Витрати за елементами» -- малими та неприбутковими організаціями;

Ш за допомогою рахунків класу 9 «Витрати діяльності» -- всіма іншими підприємствами;

Ш за допомогою рахунків класів 8 і 9 -- підприємствами, які мають намір вести облік одночасно за обома класами рахунків.

Всі зазначені варіанти ведення обліку витрат і доходів подані на рис. 1,2 та 3.

Підприємства, які ведуть облік таким способом, всі витрати в кінці звітного періоду одночасно з доходами, відображеними на рахунках класу 7, списують безпосередньо на рахунок 79 «Фінансові результати». Підприємствам рекомендується вести облік витрат зазначеним способом при невеликій кількості господарських операцій і за відсутності декількох напрямків діяльності.

Схема обліку витрат і доходів (з використанням рахунків класу 9 «Витрати діяльності»), яка подана на рис. 1, дає можливість згрупувати витрати за видами діяльності, які в кінці звітного періоду теж списуватимуться на рахунок 79 «Фінансові результати». Потрібно зауважити, що підприємства торговельної сфери також можуть використовувати зазначений варіант обліку, проте замість рахунків 23, 26 та 91 використовувати рахунок 28 «Товари». Використання даного варіанта дозволяє здійснювати детальніший облік витрат.(Рис 2.)

Рис. 3. Схема розширеного обліку доходів і витрат (з використанням рахунків класу 8 і 9 ).

Ті підприємства, які будуть використовувати метод розширеного обліку витрат (рис. 3), зможуть системним шляхом отримати інформацію про витрати за елементами, а потім перегрупувати ці витрати за видами діяльності. Тобто в бухгалтерії підприємства при списанні витрат необхідно буде робити два проведення замість одного. Наприклад, при передачі матеріалів у виробництво їх необхідно спочатку списати в дебет рахунку 80 «Матеріальні витрати» з кредиту рахунку 20 «Виробничі запаси», а потім -- із кредиту рахунку 80 в дебет рахунку 23 «Виробництво».

Як бачимо, в кінці звітного періоду сальдо рахунків класу 7,8 або 9 списуються на рахунок 79 «Фінансові результати», за даним якого відображається прибуток або збиток від фінансово-господарської діяльності підприємства. Визначений прибуток або збиток списується на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

1.3 Облік і визнання доходів

Облік доходів підприємства ведеться згідно з П(С)БО 15 «Дохід». Доходами підприємства визнаються:

а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

б) інші операційні доходи;

в) фінансові доходи;

г) інші доходи;

д) надзвичайні доходи.

Однак цей стандарт не поширюється на деякі доходи підприємства, пов'язані з:

Ш договорами оренди;

Ш дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій, врахованих методом участі у капіталі (тобто за дивідендами з інвестицій у спільні, дочірні та асоційовані підприємства);

Ш страховою діяльністю;

Ш змінами у справедливій вартості фінансових активів та фінансових зобов'язань, а також з ліквідацією (продажем, погашенням) вказаних активів та зобов'язань;

Ш змінами вартості інших поточних активів;

Ш природним приростом поголів'я тварин, виходом продукції сільського та лісового господарства;

Ш видобуванням корисних копалин.

Доходи по цих операціях обліковуються відповідно до норм, обумовлених в інших стандартах, таких як П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», П(С)БО 14 «Оренда» та інші.

Дохід від діяльності підприємства визнається тоді, коли в результаті господарської операції: збільшуються активи або зменшуються зобов'язання і внаслідок цього відбувається зростання власного капіталу.

Таким чином, якщо активи збільшуються (або зобов'язання зменшуються), але це не призводить до зростання власного капіталу, дохід не визнається.

Потрібно звернути увагу на те, що не визнаються доходами підприємства суми, які отримані від інших сторін, тобто:

Ш суми ПДВ, акцизного збору, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

Ш суми надходжень за договорами комісії та іншими аналогічними договорами на користь комітента тощо;

Ш суми передоплати продукції (товарів, робіт, послуг);

Ш суми авансу;

Ш суми завдатку під заставу або в погашення позики тощо.

Планом рахунків передбачено відображати доходи, які відносяться до різних груп, на різних рахунках доходів. Розглянемо різні варіанти обліку доходів відповідно до П(С)БО.

1.3.1 Облік доходу від операційної,інвестиційної і фінансової діяльностей

Для узагальнення в бухгалтерському обліку інформації про доходи від реалізації готової продукції, доходи від страхової діяльності, а також про суми знижок, наданих покупцям, та інші вирахування з доходів у Плані рахунків бухгалтерського обліку передбачено рахунок 70 «Доходи від реалізації», до якого відкриваються такі субрахунки:

Ш 701 «Дохід від реалізації готової продукції»;

Ш 702 «Дохід від реалізації товарів»;

Ш 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг»;

Ш 704 «Вирахування з доходу»;

Ш 705 «Перестрахування».

Визнання доходу (виручки) від реалізації продукції пов'язане з виконанням деяких умов П(С)БО 15 «Дохід», зокрема:

1. Передача покупцеві ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на продукцію. Здебільше передача ризиків і вигод від володіння збігається з передачею юридичного права власності або з передачею в управління покупцеві. В інших випадках передача ризиків і вигод відбувається не завжди одночасно з передачею юридичного права власності, наприклад:

а) покупець має право анулювати придбання з причин, визначених контрактом на реалізацію, а підприємство-продавець не має упевненості відносно його повернення;

б) відвантажені товари підлягають подальшому монтажу, і цей монтаж є істотною частиною контракту, який ще не був завершений підприємством;

в) одержання доходу від визначеної реалізації залежить від доходу, який отримає підприємство-покупець від власної реалізації цих товарів;

г) одержання доходу від певної реалізації залежить від доходу, який отримає покупець від власної реалізації цієї продукції.

Якщо підприємство-продавець залишає тільки незначний ризик володіння, операція вважається реалізацією і дохід визначається.

2. Управління і контроль за реалізованою продукцією. Якщо підприємство залишає за собою подальше керівництво або контроль за реалізованою продукцією, то дохід від такої реалізації не визнається.

3. Сума доходу достовірно визначена. Доходи, достовірну оцінку яких здійснити неможливо, у звітності не відображаються, що відповідає одному з основних принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності -- обачливості, який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елементів (активів, зобов'язань тощо) за вартістю, яка має запобігати заниженню зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

4. Упевненість у тому, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод, а витрати, пов'язані з реалізацією продукції, достовірно визначені. Якщо існує невпевненість в отриманні доходів від реалізації, то до усунення цієї невпевненості дохід не повинен визнаватися.

Розглянемо порядок відображення в бухгалтерському обліку виручки від реалізації готової продукції на прикладі.(приклад 1.)

Згідно з П(С)БО 15 «Дохід» дохід від надання послуг визнається в тому періоді, у якому надаються послуги.

Даний стандарт передбачає визнання доходу:

Ш виходячи із ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу;

Ш шляхом рівномірного його нарахування за певний період часу.

Згідно із цими методами дохід визначається в тих звітних періодах, у яких надаються відповідні послуги.

Визнання доходу через посилання на ступінь завершеності операції називають методом поетапного виконання.

Ступінь завершеності операції з надання послуг може бути оцінено такими трьома методами:

Ш визначенням обсягу виконаної роботи;

Ш визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

Ш визначенням питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на ту саму дату.

Якщо надання послуг полягає у виконанні необмеженої кількості дій (операцій) за певний період часу, то дохід визнається шляхом його рівномірного нарахування за цей період.

Розглянемо деякі варіанти обліку доходів від надання послуг.

а). Визначення обсягу виконаної роботи

Цей варіант бажано застосовувати в тому випадку, коли операція з надання послуг, виконання робіт має разовий характер або здійснюється протягом доволі короткого періоду і дохід від цієї операції можна легко визначити.(Приклад 2.)

б). Визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані.

Для визначення ступеня завершеності роботи цим методом потрібно обчислити питому вагу послуг, які вже надані (переважно, на певну дату) відносно всього обсягу робіт, які повинні бути виконані.(Приклад 3.)

в). Визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат.

Цей метод відрізняється від попереднього тим, що основою для визначення доходу є здійснені підприємством витрати у загальній сумі витрат, які потрібно здійснити для того, щоб виконати необхідні роботи (при розгляді попереднього варіанта основою для нарахування доходу був виконаний обсяг робіт відносно всього запланованого обсягу робіт).

З усіх трьох методів визначення ступеня завершеності роботи найкраще використовувати метод вивчення виконання роботи, оскільки він не передбачає здійснення розрахунку питомої ваги виконаних робіт. При застосуванні цього методу звичайний акт виконаних робіт вважається свідченням того, що замовник і підрядник вивчили роботу і таким чином визначили її вартість в певній сумі від загальної вартості замовлення.

г). Рівномірне нарахування доходу від надання послуг

У разі виконання невизначеної кількості дій за певний проміжок часу дохід визначається методом рівномірного нарахування за цей період.(Приклад 4.)

За допомогою рівномірного методу встановимо, що дохід в січні становив 240грн., в лютому 240 грн. і в березні також 240 грн.

Необхідно також зазначити, що П(С)БО 15 «Дохід» передбачає ситуацію, при якій неможливо на ранніх стадіях господарської операції достовірно оцінити дохід від надання послуг. У такому випадку пропонується дохід визначати тільки в розмірі понесених затрат, які передбачається відшкодувати. Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно визначений і не існує ймовірності відшкодування понесених витрат, дохід не визнається, а понесені витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі суму доходу буде достовірно оцінено, дохід визнається за такою оцінкою.

Передусім слід зазначити, що не визнається дохід у випадку обміну продукції (товарів, робіт, послуг, інших активів), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Якщо ж відбувається операція обміну подібними активами (роботами, послугами), які мають різну вартість, або здійснюється обмін неподібними активами (роботами, послугами) -- однакової вартості, дохід визнається за вартістю отриманих активів (робіт, послуг).

При нерівноцінному обміні, коли відбувається доплата грошовими коштами, дохід визнається за сумою активів, отриманих або які підлягають отриманню, зменшених на суму переданих або одержаних грошових коштів.

У складі інших операційних доходів відображаються всі інші доходи, не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), до яких, зокрема, належать:

Ш дохід від реалізації іноземної валюти;

Ш дохід від реалізації інших оборотних активів (виробничих запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів тощо);

дохід від операційної оренди активів;

дохід від операційної курсової різниці;

пеня, штрафи, неустойки, які визнані боржником або щодо яких отримано рішення судових органів про стягнення;

Ш доходи від відшкодування сум раніше списаних активів;

Ш дохід від списання кредиторської заборгованості, що виникла під час операційного циклу, після закінчення строку позовної давності;

Ш дохід від безоплатно одержаних оборотних активів;

Ш інші доходи від операційної діяльності.

У бухгалтерському обліку суми інших доходів від операційної діяльності підприємства відображаються на рахунку 71 «Інший операційний дохід» на відповідних субрахунках.

Кореспонденція рахунків з обліку інших операційних доходів (табл.2. )

Для обліку доходів від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які відображаються за методом участі в капіталі, призначено рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі», який має такі субрахунки:

721 «Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства»;

721 «Дохід від спільної діяльності»;

721 «Дохід від інвестицій в дочірні підприємства».

За кредитом рахунку 72 відображається збільшення (одержання) доходу, пов'язаного зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування внаслідок отримання асоційованим, спільним або дочірнім підприємством прибутків, за дебетом -- списання в порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

Асоційоване підприємство -- підприємство, в якому інвестору належить блокувальний пакет акцій (більше як 25% акцій) і яке не є дочірнім чи спільним.

Дочірнє підприємство -- підприємство, яке перебуває під контролем материнського (холдингового) підприємства.

Аналітичний облік доходів від участі в капіталі ведеться за кожним об'єктом інвестування та іншими ознаками, визначеними підприємством.

Кореспонденція рахунків з обліку доходів від участі в капіталі (табл.3.)

Доходи, які отримують у процесі фінансової діяльності підприємства, такі, як дивіденди, відсотки, інші доходи, одержані від фінансових доходів інвестицій (крім доходів, які враховуються за методом участі в капіталі), відображаються в бухгалтерському обліку на рахунку 73 «Інші фінансові доходи» по субрахунках:

731 «Дивіденди отримані»;

732 «Відсотки отримані»;

733 «Інші доходи від фінансових операцій».

У випадку використання активів підприємства іншими сторонами дохід отримують у вигляді:

а) відсотків -- плати за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству;

б) платежів за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, авторського права, програмних продуктів тощо);

в) дивідендів -- частини чистого прибутку, розподіленого між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

Кореспонденція рахунків з обліку доходів у вигляді процентів, дивідендів, роялті. (табл.4.)

1.3.2 Облік доходів, одержаних у вигляді цільового фінансування

Відповідно до П(С)БО 15 «Дохід» кошти, які надходять на підприємство у вигляді цільового фінансування, визнаються доходами. Проте, згідно з тим самим Положенням, дохід від цільового фінансування визнається лише в сумі витрат, пов'язаних з цим фінансуванням, причому в тих же періодах, коли були здійснені ці витрати. Крім того, цільове фінансування може бути визнано доходом лише тоді, коли буде отримано підтвердження про те, що згадане цільове фінансування буде одержано.

Цільове фінансування на придбання об'єктів основних засобів, нематеріальних активів визнається доходом протягом періоду їх корисного використання.

Підприємство отримало від міжгалузевого фонду на рахунок грошові кошти:

№ З№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	Отримано грошові кошти на поточний рахунок підприємства	311	48
2	Витрачено кошти на будівництво	151	31
3	Введено основні засоби в експлуатацію	103	151
4	Одночасно відображено дохід майбутніх періодів на суму цільового фінансування	48	69
5	Нарахована амортизація будівлі за звітний період	92	131
6	Одночасно з нарахуванням амортизації визнається дохід звітного періоду у розмірі амортизаційних відрахувань	69	745

Цільове фінансування, отримане як компенсація витрат (або збитків), що їх вже понесло підприємство, або з метою негайної фінансової підтримки підприємства без майбутніх пов'язаних з цим витрат, визнається доходом того періоду, в якому утворилася дебіторська заборгованість, пов'язана з цим фінансуванням.(Приклад 6.)

1.3.3 Облік надзвичайних доходів

Для обліку сум відшкодування втрат від надзвичайних подій, зокрема відшкодування страхових організацій, а також обліку інших надзвичайних доходів призначено рахунок 75 «Надзвичайні доходи». За кредитом рахунку відображається визнана сума відшкодування, зокрема від страхових організацій, втрат від надзвичайних подій, за дебетом -- списання в порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

Кореспонденція рахунків з обліку надзвичайних доходів (табл. 5.)

1.3.4 Облік інших доходів

Для узагальнення інформації про доходи, що отримують у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства, призначено рахунок 74 «Інші доходи». До таких доходів, зокрема, належать доходи від:

* реалізації фінансових інвестицій;

* реалізації необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів тощо);

* реалізації майнових комплексів;

* не операційних курсових різниць;

* безоплатно отриманих активів;

* інші доходи від звичайної діяльності, в тому числі від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу, після закінчення строку позовної давності, від вартості негативного гудвілу, яка визнається доходом тощо.

Кореспонденція рахунків з обліку інших доходів (табл. 6. )

1.4 Облік та визнання витрат

Згідно з П(С)БО І ..Загальні вимоги до фінансової звітності визначені витрати -- це зменшення економічних вигод протягом облікового періоду витрат у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його | вилучення або розподілу власниками).

До витрат, що виникають у зв'язку зі зменшенням активів, відносять:

Ш списання матеріалів у виробництво, для ремонту основних фондів, на адміністративні цілі;

Ш нарахування зносу (амортизації);

Ш списання основних засобів, МШП, нематеріальних активів та інших необоротних активів, що стали непридатними і не використовуються;

Ш втрати від знецінення запасів;

Ш недостачі запасів (сировини, матеріалів, товарів, готової продукції тощо);

Ш нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, що може бути не погашена;

Ш благодійні внески;

Ш визнані економічні санкції -- сплачені штрафи, пені. Витратами, що збільшують зобов'язання, є нарахування:

Ш зарплати, податків, зборів, обов'язкових платежів;

Ш відрахувань на обов'язкове і добровільне страхування;

Ш транспортних витрат;

Ш оренди, комунальних послуг, витрат зв'язку, послуг з реклами;

Ш послуг сторонніх організацій (аудиторських, юридичних, консультаційних, медичних тощо);

Ш інші нарахування витрат, пов'язаних зі збільшенням зобов'язань.

Облік витрат підприємства здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Як уже зазначалося, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Тобто витрати визнаються виходячи з принципу відповідності доходів і витрат (наприклад, матеріальні витрати, витрати на оплату праці та інші витрати, що складають собівартість продукції, визнаються як витрати в момент відображення доходу від реалізації продукції).

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Ще однією обов'язковою умовою визнання витрат, як і інших активів або зобов'язань, є їх достовірна оцінка.

Слід відзначити, що не визнаються витратами і не включаються до звіту про фінансові результати згідно з п. 9:

1) погашення отриманих позик;

2) попередня (авансова) оплата запасів, робіт і послуг;

3) платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента або принципала;

4) витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

5) інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, які не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 П(С)БО 16 «Витрати».

Для обліку витрат в новому Плані рахунків передбачено рахунки класу 8 «Витрати за елементами» і рахунки класу 9 «Витрати діяльності».

1.4.1 Облік витрат за елементами

Елементи витрат -- це сукупність економічно однорідних операцій. Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків на рахунках класу 8 передбачено відображати витрати за елементами так:

1. Витрати операційної діяльності:

Ш Рахунок 80 «Матеріальні витрати»;

Ш Рахунок 81 «Витрати на оплату праці»;

Ш Рахунок 82 «Відрахування на соціальні заходи»;

Ш Рахунок 83 «Амортизація»;

Ш Рахунок 84 «Інші операційні витрати».

2. Витрати, пов'язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю, а також витрати від надзвичайних подій:

Ш Рахунок 85 «Інші витрати».

Приклади відображення в обліку витрат за елементами (рахунки класу 8) (табл. 7.)

Остання операція відображається на рахунках лише тоді, коли буде здійснено реалізацію продукції, тобто тут повинен бути задіяний принцип відповідності доходів і витрат.

Крім того, слід зазначити, що підприємства при застосуванні цього варіанта обліку витрат можуть і не використовувати рахунок 23 «Виробництво». У такому випадку в кінці звітного періоду витрати за елементами разом з доходами списуватимуться безпосередньо на рахунок 79 «Фінансові результати». Такий метод рекомендується застосовувати малим підприємствам, в яких невелика кількість господарських операцій за звітний період і немає складного виробничого процесу.

1.4.2 Облік витрат за видами діяльності

Усі підприємства, крім малих (хоча малим підприємствам теж не забороняється), облік витрат ведуть на рахунках класу 9 «Витрати діяльності». Використання рахунків даного класу дозволяє здійснювати детальніший облік витрат.

Проте такі підприємства також можуть використовувати рахунки класу 8 для відображення інформації про витрати за елементами. Такий варіант вважається найбільш оптимальним і на його основі без проблем складатиметься «Звіт про фінансові результати».

Оскільки вся діяльність підприємства поділяється на надзвичайну і звичайну (яка у свою чергу включає операційну, фінансову та інвестиційну), то новим Планом рахунків передбачено окремі рахунки для обліку витрат цих видів діяльності. Так, для обліку витрат від операційної діяльності використовують рахунки 90 «Собівартість реалізації», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» і 94 «Інші витрати операційної діяльності», для обліку витрат інвестиційної діяльності -- рахунок 96 «Втрати від участі в капіталі», для обліку надзвичайних витрат -- однойменний рахунок 99 та ін.

Для обліку основних витрат на виробництво в Плані рахунків призначено такі рахунки: 23 «Виробництво» і 91 «Загальновиробничі витрати». Рахунок 23 призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції. Детальніше облік витрат на цьому рахунку розглянуто в розділі «Облік запасів».

Рахунок 91 «Загальновиробничі витрати» призначений для обліку та розподілу непрямих виробничих витрат, зокрема:

Ш витрат на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

Ш амортизації основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

Ш витрат на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

Ш витрат на вдосконалення технології й організації виробництва;

Ш витрат на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

Ш витрат на обслуговування виробничого процесу;

Ш витрат на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

Ш інших витрат (втрат від браку, оплати простоїв тощо).

Перераховані витрати не можуть бути віднесені до конкретного виду продукції, тому вони підлягають розподілу. Основна частина цих витрат розподіляється між видами продукції (списується на дебет рахунку 23 «Виробництво»), а нерозподілена частина збільшує собівартість продукції, тобто прямо списується на рахунок 90

«Собівартість реалізації». Для визначення суми розподілених і нерозподілених загальновиробничих витрат слід використати Додаток 1 до П(С)БО 16, в якому наводиться розрахунок загальновиробничих витрат.

У таблицях нижче облік витрат буде відображатися із застосуванням рахунків класів 8 і 9. Для підприємств, які в своїй діяльності не використовують рахунки класу 8 «Витрати за елементами», дані рахунки не враховують. (Табл. 8.)

Рахунок 92 «Адміністративні витрати» відображає загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. До них, зокрема, належать:

Ш витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу;

Ш витрати на їх службові відрядження;

Ш витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги);

Ш витрати на охорону;

Ш витрати на юридичні, аудиторські, транспортні послуги;

Ш поштово-телеграфні, канцелярські витрати;

Ш сума податків, зборів (обов'язкових платежів).

Приклади відображення в обліку адміністративних витрат (за видами діяльності і елементами) (табл. 9).

Рахунок 93 «Витрати на збут» обліковує витрати, пов'язані із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг. До витрат на збут, зокрема, належать:

Ш витрати пакувальних матеріалів;

Ш витрати на маркетинг та рекламу;

Ш витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту;

Ш амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг;

Ш інші витрати, що використовуються для забезпечення збуту продукції.

Приклади відображення в обліку витрат на збут (за видами діяльності і елементами) (табл. 10. )

На рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут». До таких витрат належать:

Ш витрати на дослідження і розробки;

Ш собівартість реалізованої іноземної валюти;

Ш собівартість реалізованих виробничих запасів;

Ш безнадійні та сумнівні борги;

Ш втрати від операційних курсових різниць;

Ш втрати від знецінення запасів;

Ш нестачі та втрати від псування цінностей;

Ш визнані штрафи, пені, неустойка за невиконання підприємством законодавства і умов договорів;

Ш інші витрати операційної діяльності, в тому числі витрати на створення резерву відпусток, гарантійного резерву і витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення.

Облік на цьому рахунку ведеться аналогічно, як і на рахунках 92 і 93, тобто за дебетом цього рахунку відображається сума визнаних витрат, а за кредитом списання на рахунок 79 «Фінансові результати». (Табл. 11)

Витратами фінансової діяльності підприємства є витрати за відсотки (за кредитами отриманими, облігаціями випущеними, фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

Для обліку таких витрат у Плані рахунків передбачено рахунок 95 «Фінансові витрати». Кореспонденція рахунків з обліку фінансових витрат (табл. 12 )

У процесі здійснення інвестиційної діяльності виникають втрати від зменшення вартості інвестицій, облік яких ведеться на рахунку 96 «Втрати від участі в капіталі». На цьому рахунку обліковуються втрати, пов'язані зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування. До таких втрат можуть бути віднесені збитки, одержані інвестором, або інші втрати капіталу -- наприклад, знецінення необоротних активів, інвестицій

Кореспонденція рахунків з обліку втрат від участі в капіталі (табл. 13.)

До інших належать витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових втрат), але не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції (товарів) і послуг, а також втрати від страхової діяльності. У складі інших витрат відображаються: * собівартість реалізованих фінансових інвестицій;

Ш собівартість реалізованих необоротних активів та іншого майна підприємства;

Ш собівартість реалізованих майнових комплексів;

Ш втрати від не операційних курсових різниць;

Ш уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій;

Ш витрати, пов'язані з ліквідацією необоротних активів.

Облік таких витрат ведеться на рахунку 97 «Інші витрати». За дебетом цього рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом -- списання на рахунок 79 «Фінансові результати». Кореспонденція рахунків з обліку інших витрат звичайної діяльності. (табл. 14.)

До витрат від надзвичайних подій відносяться як прямі втрати за наслідками цих подій, так і витрати на здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням та ліквідацією таких наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлюваних роботах, вартість використаних сировини та матеріалів тощо). Ці витрати відображаються на рахунку 99 «Надзвичайні витрати». За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом -- списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

Надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій. Приклад розрахунку для включення до фінансової звітності втрат від надзвичайних подій наведено в додатку 3 до П(С)БО 16 «Витрати». (табл. 15)

Для відображення податку на прибуток в новому плані рахунків передбачено рахунок 98 «Податок на прибуток». За дебетом цього рахунку відображають нараховану суму податку на прибуток, за кредитом її включення до фінансових результатів на рахунку 79.

Кореспонденція рахунків з обліку податку на прибуток від звичайної діяльності (табл. 16 )

Потрібно зазначити, що у випадку виникнення різниці при визначенні податку на прибуток між бухгалтерською і податковою базами оцінки рахунок 98 тісно взаємодіє з рахунками 17 «Відстрочені податкові активи"»(у ситуації, коли податок на прибуток згідно з обліковою політикою менший за податок, визначений згідно з податковим законодавством) і 54 «Відстрочені податкові зобов'язання» (коли «податковий» податок на прибуток менший за «бухгалтерський» податок)

1.4.3 Облік фінансових результатів

Узагальнюючим фінансовим результатом господарської діяльності будь-якого підприємства є прибуток або збиток. Для обліку і узагальнення інформації про фінансові результати призначено рахунок 79 «Фінансові результати».

По кредиту цього рахунку відображають суми в порядку закриття рахунків доходів (тобто рахунки класу 7), а за дебетом -- суми в порядку закриття рахунків з обліку витрат та нарахованого податку на прибуток -- тобто рахунки класу 8 (малими підприємствами) або рахунки класу 9 (всіма іншими підприємствами). Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» -- якщо кредитовий оборот більший за дебетовий, то підприємство на суму різниці має нерозподілений прибуток, і навпаки, якщо дебетовий оборот більший за кредитовий, то підприємство зазнало збитку.

Слід зазначити, що окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються на цьому рахунку витрати і доходи від надзвичайних подій. (Табл. 17.)

1.4.4 Облік витрат і доходів майбутніх періодів

Облік витрат майбутніх періодів ведеться на активному рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», призначеному для узагальнення інформації про здійснені витрати у звітному періоді, які не можуть бути віднесені до витрат поточного періоду і підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах. Як правило^такі витрати здійснені до початку виробничого процесу, або стосуються кількох виробничих циклів. До витрат майбутніх періодів відносять витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості, витрати на пускові періоди при освоєнні нових підприємств, цехів, з освоєнням нових виробництв і агрегатів, нових видів продукції, технологій, витрати на одноразовий набір робітників при організації чи розширенні виробництва, сплачені авансом орендні платежі, витрати з ремонту орендованих основних засобів за рахунок орендаря, передоплата за газети, журнали, технічну літературу та інші витрати.

Ці суми одразу на витрати звітного періоду не списують, оскільки, наприклад, орендні відносини підприємства продовжуються протягом тривалого часу, і одночасне списання великої суми орендної плати призведе/до необумовленого збільшення витрат підприємства в одному звітному періоді.

Аналітичний облік витрат майбутніх періодів ведеться за їх видами.

По дебету рахунку 39 відображається накопичення витрат майбутніх періодів, по кредиту -- списання цих витрат з включенням їх до складу витрат звітного періоду.

Особливістю витрат майбутніх періодів є те, що їх включають у собівартість продукції протягом наступного і подальших періодів у частині, яка припадає на кожен період, виходячи з тривалості періоду, на який ці витрати розраховані. Цей період не може бути більший від чотирьох років. Розподіл витрат майбутніх періодів здійснюється залежно від терміну, до якого вони відносяться, та інших факторів.

Первинними документами при відображенні накопичення витрат майбутніх періодів є розрахунок бухгалтерії, накладна, рахунок, видатковий касовий ордер, авансовий звіт тощо. Списання частини витрат оформлюється розрахунком бухгалтерії, в якому зазначається сума витрат майбутніх періодів, що відносяться на витрати звітного періоду, а також назва, номер документа, на підставі якого було здійснене віднесення витрат.

Облік доходів майбутніх періодів ведеться на рахунку 69 «Доходи майбутніх періодів», призначеному для узагальнення інформації про одержані доходи у звітному періоді, які підлягають віднесенню до доходів у майбутніх звітних періодах.

До доходів майбутніх періодів відносяться, зокрема, доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв'язку тощо.

По кредиту рахунку 69 «Доходи майбутніх періодів» відображається одержання доходів майбутніх періодів, по дебету - їх списання на відповідні рахунки обліку доходів з включення до складу доходів звітного періоду.

Аналітичний облік доходів майбутніх періодів ведуть за їх видами. Датами їх утворення і визнання доходами звітного періоду.

При настанні строку, за який було проведено попередню оплату за оренду або при утриманні заборгованостей при нестачах, витратах і крадіжках на основі окремого розрахунку визначають пропорційну частку доходів. Яку необхідно записати на дебет рахунку у зв'язку віднесенням їх до доходу звітного періоду чи на рахунки з бюджетом.

Типові операції за рахунками 39 «Витрати майбутніх періодів» та 69 «Доходи майбутніх періодів» будуть відображатися так: (табл. 18. )

ІІ розділ. Аналіз взаємозв'язку витрат і доходів

2.1 Аналіз витрат на виробництво продукції

2.1.1 Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу витрат на виробництво продукції

Функціонування підприємства в умовах ринкової економіки актуалізує проблему раціонального витрачання ресурсів, докорінного поліпшення управління витратами для забезпечення конкурентоспроможності продукції. Витрати на виробництво продукції, робіт (послуг) с індикатором діяльності підприємства; збільшення витрат може означати як зміни ситуації на рийку, гак і недоліки у процесі виробництва.

Витрати підприємства на виробництво продукції, виражені в грошовій формі, утворюють собівартість продукції. Витрати, які включаються до собівартості продукції, визначаються Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та галузевими методичними рекомендаціями з питань планування, обліку і калькулювання готової продукції (робіт, послуг).

Собівартість продукції, як синтетичний показник, відображає всі сторони господарської діяльності підприємства. Від рівня собівартості продукції при інших незмінних умовах залежить рівень прибутку".

Чим економніше підприємство використовує матеріальні, трудові іа фінансові ресурси при виготовленні продукції, виконанні робіт та паланні послуг, тим ефективніше здійснюється виробничий процес, тим більшим буде прибуток і рівень рентабельності продукції. Отже, собівартість (основним фактором ціноутворення і формування прибутку.

Економічний аналіз витрат па виробництво (собівартості продукції) є важливим інструментом управління витратами, то дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження інші одиниці продукції.

Мета аналізу витрат на виробництво продукції полягає у виявленні можливості раціонального використання виробничих ресурсів, інформаційному забезпеченні та всебічній одиниці досягнутих результатів щодо оптимізації витрат, обґрунтуванні управлінських рішень.

Основні завдання, об'єкти та етапи аналізу витрат на виробництво наведено на рис. 8

Залежно від існуючою ріння собівартості, конкретних завдань, поставлених адміністрацією, аналіз може проводишся одночасно за всіма або за декількома напрямами, охоплювати весь цикл виробництва або окремі його стадії і процеси. При цьому для досягнення поставленої мети аналіз собівартості продукції повинен проводитися систематично. У результаті інформація про динаміку витрат, фактори їх зміни буде накопичуватися постійно, що забезпечить якість аналізу та підвищить обґрунтованість рекомендацій для керівництва.

Для потреб планування, обліку і аналізу використовують класифікацію витрат за різними ознаками (табл. 19).

Для досягнення мети та поставлених завдань аналізу необхідними с його організація на різних етапах життєвого циклу продукції (робіт, послуг); проведення ретроспективного, оперативного та перспективного аналізу (табл. 20.).

Для забезпечення достовірності результатів аналізу необхідно привести показники собівартості різних періодів у вигляд, придатний для порівняння. Зокрема, така необхідність з'являється при:

Ш зміні структури підприємства в результаті злиття з іншими виробничими структурами, виділення окремих структурних частин при здачі їх в оренду, створення спільних підприємств тощо;

Ш зміні у зв'язку зі змінами в системі економічних відносин складу витрат, які включаються до собівартості продукції, або при віднесенні до неї витрат, які відшкодовувались раніше з інших джерел;

Ш достатньо відчутному зростанні цін па запаси, виготовлену продукцію, підвищенні заробітної плати, викликаному інфляційними процесами

2.1.2 Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції

На першому етапі аналізу загальної суми витрат на виробництво необхідно надати загальну оцінку рівня собівартості, визначити відхилення звітних показників від прогнозних, оцінити їх динаміку, виявити фактори, що вплинули на ці відхилення.

Однак порівнювати можна лише ті показники собівартості, які розраховані за єдиною методикою. Розрізняють наступні види собівартості (табл. 21). Аналіз динаміки, структури витрат і факторів їх зміни дає можливість своєчасно реагувати на відхилення від нормальних параметрів виробничого процесу, розробити відповідні заходи з недопущення зайвих витрат і втрат, виявити тенденції зміни витрат, розробити заходи для їх оптимізації.

Поглиблюючи аналіз витрат на виробництво, необхідно врахувати їх залежність від обсягів виробництва (приклад 7.), тобто поділ на постійні та змінні, що дозволяє провести аналіз беззбитковості і оптимізувати структуру продукції, яка випускається.

За даними приладу 7можна дійти висновку, то загальна сума постійних витрат (43 тис. грн.) є сталою для всіх обсягів виробництва. Абсолютна її величина не змінюється зі зростанням обсягів виробництва продукції, проте постійні виграти на одиницю продукції змінюються обернено пропорційно до зростання обсягу виробництва. Так. випуск продукції збільшився у 1.9 рази а постійні виграти на одиницю продукції зменшилися у 1.9 рази. Змінні виграти н собівартості всього випуску зростають прямо пропорційно до обсягу виробництва, тобто в собівартості одиниці продукції вони становлять постійну величину.

Підприємства з невеликою номенклатурою продукції планують і підраховують собівартість одиниці продукції кожного основною виду. У процесі аналізу фактичну собівартість одиниці продукції кожною виду порівнюють з прогнозною та з фактичною за попередній період, визначаючи при цьому причини відхилень тенденції у змінах собівартості.

Собівартість одиниці продукції у цілому по підприємству розраховується шляхом ділення загальної собівартості на обсяг виробництва.