Облік валових доходів і витрат

Способи ведення обліку витрат і доходів. Облік фінансових результатів, витрат та доходів майбутніх періодів. Аналіз витрат на виробництво продукції. Особливості аналізу прямих і непрямих витрат. Аналіз валового прибутку від реалізації продукції.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 18.10.2011
Размер файла 132,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Поглиблюючи аналіз витрат на виробництво, необхідно враховувати, що собівартість продукції залежить від рівня ресурсомісткості виробництва (трудомісткості, матеріаломісткості, фондомісткості, енергомісткості) та зміни цін на споживчі ресурси в зв'язку з інфляцією.

При цьому для більш об'єктивної оцінки діяльності підприємств і повного виявлення резервів при аналізі собівартості продукції необхідно враховувати вилив зовнішнього інфляційного фактору: фактичну кількість спожитих ресурсів на виробництво продукції потрібно помножити на зміну середнього рівня ціни за кожним видом ресурсів, а отримані результати додати.

Аналіз витрат на 1 грн. продукції:

Узагальнюючий показник собівартості промислової продукції - витрати на 1 грн. продукції. Перевагами використання даною показника є наступні: універсальність - даний показник визначається за всіма галузями та на всіх рівнях управлінця усувається відмінність у підходах до старої та нової продукції; охоплюється як порівняна, так і непорівнянна продукція; з'являється можливість простежити динаміку змін собівартості продукції.

Якщо представити собівартість товарної продукції у вигляді суми добутків собівартості одиниць продукції за кожним видом, що виготовляється, на обсяг виробництва, а вартість продукції - як добуток обсягу виробництва за кожним видом на відповідні ціпи, то формула для розрахунку витрат на 1 грн. продукції буде наступною:

С У ОВі Сі

Рв = ----------------------

ВП УОВі Ці

Де Р - витрати на одну гривню продукції (рівень витрат); ВП - вартість продукції; ОВ - обсяг виробництва у натуральних показниках і -го найменування; С - собівартість одиниці продукції; Ц - ціна одиниці продукції; п - кількість видів продукції.

Якщо, наприклад, собівартість випущеної продукції склала 70 тис. грн., а її обсяг в пінах реалізації - 100 тис. грн., то витрат на одиницю продукції складуть 0,7 грн. Це означає, що в кожній одиниці випущеної продукції є 30 кой. прибутку і 70 кой. втрат різноманітних ресурсів.

Аналіз витрат на І гри. продукції підприємства проводиться у наступній послідовності:

1) оцінка динаміки витрат на 1 грн. продукції;

2) порівняння з даними інших підприємств, середньогалузевими показниками тощо;

3) виявлення впливу факторів на зміну рівня витрат на І гри. товарної продукції;

4) визначення впливу виявлених факторів на зміну прибутку підприємства.

На зміну рівня витрат на І грн. продукції впливають безліч факторів, пов'язаних з формуванням як чисельника, гак і знаменника наведеної формули (1).

Безпосередньо на зміну рівня витрат на 1 гри. продукції впливанні, фактори, які знаходяться з ним у прямому функціональному зв'язку, тобто фактори першого рівня:

Ш зміна структури випущеної продукції: цей фактор впливає на загальну суму втрат через зміну середньої собівартості одиниці продукції у зв'язку зі збільшенням або зменшенням питомої ваги конкретного виду продукції (роботи, послуги). При зростанні питомої ваги продукції, яка має витрати на 1 грн. нижче, ніж на всю продукцію, величина витрат на гривню продукції в цілому знизиться, і навпаки;

Ш зміна рівня витрат на виробництво окремих видів продукції: собівартість продукції по суті є сумою витрат на виробництво окремих видів продукції; відповідно, чим меншою є сума витрат на виробництво окремих видів продукції, тим нижчий рівень витрат на 1 грн. продукції, і навпаки;

Ш зміна цін на використані ресурси: характер впливу цього фактору аналогічний впливу попереднього фактору;

Ш зміна цін на продукцію: цей фактор здійснює зворотній вплив на рівень витрат на 1 грн. продукції, тобто зниження цін спричиняє збільшення витрат на 1 грн. продукції, і навпаки.

Вплив наведених факторів на зміну витрат на і грн. продукції можна визначити способом ланцюгових підстановок. Для цього необхідно:

1) розрахувати витрати па Ігри, продукції при всіх базисних показниках;

2) визначити витрати на Ігри, продукції, перераховані на фактичний

обсяг виробництва та асортимент;

3) розрахувати втрати на І гри. продукції, перераховані на фактичну собівартість, тобто фактичний обсяг виробництва за базовими цінами:

4) визначити фактичні витрати на 1 гри. продукції.

Найбільший вплив на виграти на 1 гри. товарної продукції спричинила ресурсом місткість продукції. Тобто резервом зниження результативного фактору с її зниження.

Для об'єктивної оцінки результатів роботи підприємства важливо виділити фактори, які залежать і не залежать від результатів роботи колективу. Вирішення цього завдання досягається шляхом вимірювання факторів другого порядку. Зокрема, до факторів, які не залежать від результатів роботи колективу відносяться фактори зміни цін і тарифів на сировину, матеріали, перевезення готової продукції, послуг тощо.

На наступному етані аналізу визначається вплив факторів, що досліджуються, на зміну витрат на весь обсяг виробництва та на зміну суми

прибутку від реалізації:

1) для того, щоб визначити фактичну економію (перевитрачання) на весь обсяг виробництва, необхідно економію (перевитрачання) на І грн. продукції помножити на фактичний обсяг виробництва продукції;

2) для того, щоб визначити вплив факторів на зміну суми прибутку від реалізації, необхідно абсолютні прирости (зниження) витрат на 1 гри. продукції за рахунок кожного фактора помножити на фактичний обсяг реалізації, виражений у базисних цінах.

2.1.3 Аналіз структури витрат на виробництво продукції

Важливим етапом аналізу витрат на виробництво є оцінка їх структури, що проводиться за такими напрямами:

Ш аналіз витрат на виробництво за елементами витрат;

Ш аналіз витрат, згрупованих за їх функціональною роллю у виробничому процесі, тобто за статтями калькуляції;

Ш аналіз прямих матеріальних і трудових витрат;

Ш аналіз непрямих витрат.

Аналіз структури витрат дозволяє оцінити матеріаломісткість, трудомісткість, енергомісткість продукції, виявити тенденцію їх змін і вилив на собівартість продукції; своєчасно реагувати на відхилення від прогнозних, нормативних показників собівартості, приймати відповідні управлінські рішення тощо.

Аналіз витрат за елементами :

При плануванні і калькулюванні собівартості

продукції важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами (економічним змістом) і статтями калькуляції (характером виникнення і призначенням). Групування витрат за елементами необхідне для вивчення матеріаломісткості, енергомісткості, трудомісткості, фондомісткості та встановлення впливу технічного прогресу на структуру витрат.

Склад витрат за економічними елементами регламентує Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Розглянемо їх склад детальніше (див. табл. 22).

Аналіз структури витрат за елементами передбачає визначення питомої ваги окремих елементів витрат у загальній сумі витрат і оцінку їх зміни за звітний період. Для наочності використовується аналітична таблиця, у якій перераховуються елементи витрат і відображається їх абсолютна величина та питома вага. Ці дані наводяться окремо: базові (минулого, звітного періоду, прогнозні), фактичні та зміна цих показників за період, що аналізується.

Проаналізуємо структуру витрат підприємства за елементами (Приклад 7.)

За даними прикладу 8 можна дійти висновку, що фактичні загальні витрати були менші за базові на 4 тис. три. Найбільша зміна відбулася у вартості витрачених на виробництво матеріалів, які зменшилися в порівнянні з базовим періодом на 6 тис. гри.; амортизаційні витрати збільшились на 4 тис. гри. порівняно з базовим періодом; збільшились витрати на оплату праці на 4 тис. гри., а також відрахування на соціальні заходи - на 1 тис. гри. Але структура витрат суттєво не змінилася. Найбільшу питому вагу у структурі фактичних витрат займали матеріальні витрати - 51,95 %, а у базисному періоді - 52.83 %.

За результатами аналізу структури витрат за елементами аналітик може зробити наступні висновки:

Ш зміна питомої ваги витрат на заробітну плату - характеризує зміни трудомісткості продукції: збільшення питомої ваги таких витрат є наслідком збільшення трудомісткості продукції, і навпаки;

Ш зміна питомої ваги матеріальних витрат - визначає зміни продуктивності праці: збільшення питомої ваги матеріальних витрат Є наслідком зростання продуктивності праці, і навпаки;

Ш зміна питомої ваги амортизаційних відрахувань - характеризує зміни технічного рівня виробництва, амортизаційної політики підприємства.

Таким чином, вивчення структури витрат за наведеними елементами (а при необхідності і за найважливішими їх складовими частинами), а також змін, які відбулися за звітний період, дає можливість оцінити раціональність такої структури та зробити висновок про необхідність і можливість її зміни в напрямі зниження матеріало - або трудомісткості.

Аналіз витрат за статтями калькуляції:

Для контролю і аналізу витрат, поряд з обліком їх за економічними елементами, застосовується групування витрат на виробництво за статтями калькуляції, у розрізі яких обчислюється собівартість продукції. Класифікація витрат за калькуляційними статтями собівартості розкриває цільове призначення витрат і їх зв'язок з технологічним процесом. Дане групування використовується для обчислення витрат за видами виготовленої продукції та місцем їх виникнення (за цехами, ділянками тощо) і залежить від багатьох факторів: методу планування, технологічного процесу, продукції, що виготовляється. Встановлення переліку та складу статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) віднесене до компетенції підприємства та має бути регламентоване його обліковою політикою.

З урахуванням вимог П(С)БО 16 промислові підприємства можуть використовувати такі калькуляційні статті:

Ш о сировина і матеріали;

Ш купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств;

Ш паливо і енергія на технологічні цілі:

Ш зворотні відходи (вираховуються);

Ш основна заробітна плата виробничих робітників;

Ш додаткова заробітна плата виробничих робітників;

Ш відрахування на соціальне страхування;

Ш втрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції ;

Ш витрати на утримання і експлуатацію обладнання ;

Ш цехові витрати:

Ш втрати внаслідок технічно неминучого браку;

Ш супутня продукція (вираховується) ;

Ш інші виробничі витрати.

Аналіз собівартості продукції за статтями с важливою складовою оцінки результатів господарювання підприємства. його результати дають можливість встановити, за якими статтями є економія, а за якими - перевитрачання, тим самим визначаючи конкретні напрями оптимізації рівня собівартості продукції, подальшого вивчення можливих резервів її зменшення.

Аналіз втрат за статтями калькуляції передбачає визначення абсолютного та відносного відхилення за статтями витрат, порівнюючи фактичні дані з даними за минулі періоди, прогнозними (плановими); обчислення частки кожної статті в загальній сумі витрат, структурних зрушень, що відбулися: надання оцінки змін кожної статті.

У процесі аналізу у першу чергу приділяється увага статтям, за якими були допущені значні перевитрати, непродуктивні витрати та втрати, а також тим, які займають значну питому вагу в собівартості продукції.

Аналітичну цінність для подальшого пошуку резервів економії витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів будуть мати і такі розрахункові аналітичні показники як питома вага витрат за калькуляційними статтями на одну гривню окремо випущеної і реалізованої товарної продукції. Вони розраховуються шляхом ділення суми витрат за кожною статтею на суму товарної продукції відповідно випущеної і реалізованої.

2.1.4 Особливості аналізу прямих та непрямих витрат

При управлінні собівартістю продукції важливо враховувати спосіб включення витрат до собівартості окремих видів продукції. За цією ознакою розрізняють прямі і непрямі втрати

При аналізі матеріальних витрат необхідно враховувати галузеву належність досліджуваного підприємства. Так. в обробних галузях (зокрема, легкій і харчовій промисловості) питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції є досить значною.

Аналіз матеріальних витрат полягає у порівнянні їх фактичного обсягу з плановим (прогнозним) чи базовим і в обчисленні впливу окремих факторів на виявлені відхилення. Кількість факторів і методика їх дослідження залежать від особливостей технологічного процесу, а також видів сировини, матеріалів і енергоносіїв, що використовуються.

Загальна сума матеріальних витрат залежить від:

Ш обсягу та структури виробництва продукції;

Ш рівня матеріальних витрат у собівартості окремих видів продукції.

У процесі аналітичного дослідження значна увага приділяється зміні матеріальних витрат за рахунок зміни рівня витрат на окремі види продукції. Для підприємств більшості галузей аналіз цієї зміни полягає у вивченні впливу трьох факторів: норм витрат, ціни, заміни матеріалів (цей фактор виражається у відхиленні норми витрат і ціни матеріалу, який замінює, від норми і ціпи матеріалу, який замінюють). кожен з цих чинників впливають фактори третього рівня:

Ш норми витрат: чиста вага виробу, зворотні відходи, безповоротні відходи:

Ш ціна: ціна матеріалу, структура, склад матеріалів;

Ш заміна матеріалів: норми витрат, ціна матеріалів.

Подальший аналіз спрямований на виявлення причин, що викликали вплив розглянутих факторів, і працівників, з вини яких відбулися ці відхилення. При цьому проявляється специфіка не тільки галузі, то аналізується, але й особливості технології, організації виробництва, а також системи управління.

Відхилення за рахунок нераціонального використання матеріалів виявляють за повідомленнями про зміну норм, відхиленнями від норм, актами про брак тощо; вони можуть виникати через низьку якість і некондиційність матеріалів, неефективні способи виробництва, використання замінників, низьку кваліфікацію робітників, їх недисциплінованість тощо.

Відхилення за рахунок змін цін виникають внаслідок недотримання кошторису витрат на транспортування і зберігання, придбання матеріалів нижчої якості та ін.

Виявлену економію оцінюють позитивно, якщо її досягнуто не за рахунок цінових факторів, застосування застарілих норм або завищення планових витрат.

Вартість матеріалів є складним економічним елементом, що включає в себе як основні матеріали, так і комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливно-енергетичні витрати тощо. За кожним видом матеріалів ведеться порівняння витрат і виявляються причини відхилень.

Аналіз матеріальних витрат, як правило, завершується підрахунком резервів зниження витрат і розробкою відповідних заходів щодо їх використання.

Аналіз прямих витрат на оплату праці:

У більшості галузей промисловості витрати на оплату праці мають меншу питому вагу в собівартості продукції, ніж матеріальні витрати. Проте загальновідомо, що одним із найважливіших джерел зниження собівартості продукції є швидше зростання продуктивності праці, ніж зростання середньої оплати праці.

Загальна сума прямої заробітної плати залежить від:

Ш обсягу та структури виробництва продукції;

Ш рівня витрат на оплату праці у собівартості окремих видів продукції (залежить від трудомісткості продукції і середньогодинної заробітної плати).

Проводячи аналітичне дослідження, можна визначити розмір впливу на собівартість продукції усіх розглянутих факторів, який визначається як сума добутків зміни собівартості продукції за рахунок кожного фактору на фактичний обсяг виробництва.

Аналіз непрямих витрат:

Проведення аналізу витрат підприємства передбачає вивчення рівня, динаміки і структури загально - виробничих витрат (як правило, відокремлено втрат на утримання і експлуатацію обладнання та цехових витрат), адміністративних витрат підприємства. Ці витрати с комплексними, складаються з різних елементів, то зумовлює необхідність складання кошторисів для потреб планування, обліку та контролю.

У процесі аналізу вивчають динаміку та напрями зміни непрямих витрат, виконання кошторису з кожного виду витрат, визначають відхилення від кошторису та причини відхилень, підраховують непродуктивні втрати, перевіряють обґрунтованість розподілу витрат між товарною продукцією та незавершеним виробництвом, окремими видами продукції і розробляють заходи по використанню виявлених резервів.

Враховуючи, що не всі види непрямих витрат однаково пов'язані зі зміною обсягу виробництва продукції, аналіз непрямих витрат проводиться окремо за сталями витрат умовно-постійних і умовно-змінних:

Ш аналіз умовно-постійних витрат здійснюється шляхом порівняння суми та рівня цих витрат за звітний період у динаміці або з кошторисом. Детально вивчаються причини, які викликали перевитрачання і економію за кожною статтею;

Ш аналіз умовно - змінних витрат проводиться шляхом порівняння їх фактичної величини на 1 гри. продукції (тобто рівня витрат) з кошторисним або базисним рівнем, перерахованим на фактичний обсяг виробництва продукції.

Умовно-змінні витрати порівнюють з фактичними в динаміці за декілька звітних періодів і в такий спосіб оцінюють динаміку змін витрат, абсолютну та відносну економію або перевитрачання, виявляють резерви зниження витрат

З огляду на чисельність і різноманітність видів витрат, які входять до складу непрямих витрат, різноманітними є й причини утворення їх відхилень від кошторису. Для їх виявлення використовується як звітна і кошторисна інформація, так і дані первинних документів, аналітичного обліку, нормативної бази, розрахунки та інші джерела інформації.

Відхилення (перевищення або економія) фактичної суми непрямих витрат порівняно з даними кошторису, минулих періодів, прогнозними, можуть бути обумовлені причинами, наведеними в таблиці (див. табл. 23).

Аналіз питомої, ваги загальновиробничих витрат у собівартості одиниці продукт, проводиться з урахування, результатів, отриманих при аналізі їх в Цілому по підприємству. Дані витрати розподіляються між окремими видами виготовленої продукції пропорційно до обраної баз для розподілу.

Відповідно, сума даних витрат, яка припадає па одиницю продукції, залежить від зміни:

Ш загальної суми загальновиробничих витрат:

Ш бази розподілу.

При перевірці виконання кошторису витрат не можна всю отриману економію віднести на рахунок підприємства, гак само як і всі допущені перевитрати оцінювати негативно. Оцінка відхилень фактичних витрат залежить від того, які причіпні викликали економію або перевитрачання за кожною ста нею витрат. У ряді випадків економія пов'язана з невиконанням передбачених заходів щодо покращання умов праці, техніки безпеки, підготовки та перепідготовки кадрів тощо.

У процесі аналізу повинні бути виявлені непродуктивні витрати, втрати, які можна розглядати як невикористані резерви зниження собівартості продукції. У висновку за результатами аналізу непрямих витрат вказуються резерви можливого зниження собівартості, заходи щодо використання виявлених них резервів: розробляються пропозиції щодо варіантів відповідних управлінських рішень (система заходів по усуненню і недопущенню причин, що зумовлюють перевитрачання).

2.1.5 Використання функціонально-вартісного аналізу при аналізі витрат на виробництво

До найбільш ефективних видів аналізу господарської діяльності з метою виявлення резервів економії витрат матеріальних, трудових і грошових ресурсів і. відповідно, зниження собівартості продукції відноситься функціонально-вартісний аналіз (ФВА).

Функціонально-вартісний аналіз передбачає одночасне та взаємопов'язане дослідження функцій об'єкту (виробу, роботи, послуги) і вартості цих функцій (витрат живої та уречевленої праці на створення і виконання функцій).

Під функціями розуміють споживчі властивості (якості) об'єкту. Вони поділяються па: 1) головну функцію, що виражає призначення обліку; 2) основні функції, що забезпечують виконання головної; 3) допоміжні функції, які реалізують основні: 4) зайві або непотрібні функції; 5) шкідливі функції. У сукупності ні функції виражають споживчу вартість об'єкту.

Послідовність проведення ФВА коротко виражають наступним чином: "розчленити, знайти й розвинути", що означає: елімінувати функції виробу та системи: знайти за допомогою творчого, колективного обговорення альтернативні варіанти здійснення цих функцій; розвинути й втілити найбільш економічно доцільні з цих варіантів.(рис. 4 )

Вирішення перерахованих завдань базується на наступних основних підходах ФВА:

Ш функціональний підхід - означає, що в ході аналізу увага дослідника концентрується не на об'єкті та його елементах (носіях функцій), а на самих функціях, абстрагуючись від об'єкту;

Ш поєднання функціонального і економічного підходу - дозволяє вирішувати одночасно два завдання: підвищення якості та зниження собівартості об'єкту;

Ш поєднання інженерного та економічного підходів - забезпечує пошук і вирішення складних інженерно-економічних завдань з метою усунення шкідливих і непотрібних функцій, а також зниження втрат дорогих функцій;

Ш своєчасна мінімізація майбутніх витрат - головна увага приділяється не минулим витратам, які вже здійснилися, а майбутнім витратам, які необхідно мінімізувати;

Ш нестандартний - максимально використовує оригінальні, незвичайні, нестандартні рішення;

Ш системний - використовується як при дослідженні функцій (їх групування і визначення суттєвості). так і при дослідженні витрат на виконання даних функцій;

Ш універсальність - ФВА може застосовуватися у будь-якій сфері, де

створюється споживча вартість.

Здійснення ФВА передбачає дотримання певної послідовності. Характеристику основних етапів ФВА наведено в табл. 24.

Використання функціонально-вартісного аналізу для зниження собівартості продукції, що випускається, мас деякі особливості при розробці нових видів продукції. Основна відмінність полягає у тому, що на стадії науково-дослідних робіт і дослідно-конструкторських розробок ФВА використовують для підвищення якості продукції, у комплексі з якими вирішують завдання зниження витрат на їх виробництво і експлуатацію, а для пошуку резервів зниження собівартості обсяг досліджень обмежують окремими видами продукції, їх елементами, технологією й організацією виробництва.

Функціонально-вартісний аналіз продукції з метою зниження собівартості у першу чергу проводять за видами продукції, що мають найбільшу питому вагу в загальному обсязі виробництва за умови її збереження в перспективі. Можна використовувати й інші критерії при виборі об'єкта ФВА, наприклад, питому вагу даного виробу в загальній трудомісткості, матеріальних витрат, витрати конкретного матеріалу тощо. За цими критеріями встановлюють і черговість проведення ФВЛ.

Об'єктами вивчення ФВА за окремими видами продукції можуть бути дорогі деталі і вузли низької якості, дефіцитні матеріали та ін.

Основна мета ФВА собівартості продукції - виявлення оптимального співвідношення між споживчою вартістю об'єкта та витратами на його виробництво.

Аналізуючи собівартість готової продукції, оцінюються також розрахункова та фактична калькуляції виробів, виявляються та вимірюються фактори перевитрат, які класифікуються на викликані змінами відповідно до результатів ФВЛ. прорахунками та помилками функціональних відділів, які проводили підготовку виробничого процесу.

Резерви зниження собівартості при ФВЛ визначають шляхом виявлення й усунення зайвих витрат, закладених у недосконалості конструкції виробу в цілому або його деталей, відсталої технології й організації виробництва. Основну увагу при цьому приділяють виявленню неекономічних технічних рішень, непотрібних і невикористаних функцій, недовикористаних функціональних ресурсів (щодо міцності, класу точності тощо), відхилень від нормальних умов, передбачених процесами виготовлення і організації виробництва тощо.

Результатом проведення ФВА повинно бути зниження витрат одиниці продукції. Це досягається шляхом:

Ш збільшення споживчої вартості об'єкта при скороченні витрат на його виготовлення;

Ш збільшення споживчої вартості об'єкта за умови, що витрати на його виготовлення не змінюються;

Ш збільшення споживчої вартості об'єкта швидше, ніж витрат на його виготовлення;

Ш незмінність споживчої вартості об'єкта при одночасному скороченні витрат па його виготовлення;

Ш повільніше зменшення витрат на виготовлення продукції, ніж споживчої вартості об'єкта, але не нижче головної функції.

Економічний ефект на рівні окремих технічних рішень у системі ФВЛ проявляється в економії витрат на матеріали, заробітну плату для виготовлення продукції тощо.

Практика застосування ФВА показує, що найбільший ефект проявляється на перед проектній та проектній стадіях життєвого циклу виробу. На інших стадіях ефективність нижча, але не менша порівняно з техніко-економічним аналізом, який є його логічним продовженням. їх різниця полягає в тому, що ФВЛ дозволяє знайти резерви економії матеріальних, трудових та грошових ресурсів на підставі дослідження функцій об'єкту; техніко - економічний аналіз дає можливість виявити резерви економії цих ресурсів на базі дослідження прийомів і способів створення об'єкта з вже заданими функціями.

У результаті проведеного аналізу витрат на виробництво виявляють напрями зниження собівартості, для реалізації яких необхідно розробити відповідні управлінські рішення.

2.1.6 Визначення резервів зниження собівартості продукції

На заключному етапі аналізу витрат на виробництво проводиться зведений розрахунок резервів зниження собівартості продукції та розробка заходів щодо використання виявлених резервів. Основні джерела резервів зниження собівартості продукції наступні:

1. Збільшення обсягу виробництва продукції: виявляються при аналізі виробництва продукції; утворюються за рахунок економії умовно - постійних витрат у результаті зростання обсягу виробництва; розраховуються за формулою:

Со Ч ПВу. пост%

?С =

100

де Со - планова собівартість додаткового обсягу виробництва ПВу.пост % - питома вага умовно - постійних витрат у собівартості продукції, %.

2. Зменшення витрат на виробництво продукції за рахунок:

Ш зниження матеріаломісткості продукції: впровадження нових, більш економних видів конструкцій; застосування ресурсозберігаючої техніки та технології, маловідходних технологій, використання прогресивних видів матеріалів, усунення втрат при переробці, зберіганні і транспортуванні матеріалів, посилення контролю за зберіганням матеріалів, ліквідації браку і втрат матеріалів; вторинного використання матеріальних ресурсів (утилізація відходів, їх регенерація, відновлення, збір, заготівля і використання відходів, тощо). Зниження матеріальних витрат за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів визначається як добуток різниці норм витрачання матеріалів на одиницю продукції відповідно до і після впровадження заходів та планових обсягу виробництва продукції і цін на матеріальні ресурси.

Ш підвищення продуктивності прані, зниження витрат на оплату праці за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів, що визначається як добуток різниці трудомісткості виробів до і після впровадження та планових середньогодинної тарифної ставки та обсягу виробництва

продукції. Крім того, сума економії збільшується на відсоток додаткової заробітної плати та відсоток відрахувань від фонду оплати праці, які включаються до собівартості продукції:

Ш більш ефективного використання виробничого устаткування. Зниження витрат на утримання основних засобів за рахунок реалізації і ліквідації непотрібних основних засобів і таких, що не використовуються. Визначається як добуток вартості, що амортизується та норми амортизації.

При підрахунку резервів зниження собівартості продукції необхідно уникати повторного рахунку резервів. Для цього необхідно пов'язувати негативні результати невиконання конкретних заходів з зафіксованими у звітності невиробничими витратами та невиправданими перевитратами. Всі виявлені резерви зниження собівартості підраховуються та узагальнюються, а потім розробляються відповідні заходи щодо використання виявлених резервів.

2.2 Аналіз фінансових результатів

2.2.1 Зміст, завдання та об'єкти аналізу фінансових результатів

Прибуток - це частина доходу, що залишається на підприємстві після відшкодування усіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції (робіт, послуг) та іншими видами діяльності.

Прибуток є найважливішим узагальнюючим показником оцінки ефективності функціонування кожного суб'єкта господарської діяльності, оскільки саме в прибутку відображаються результати всіх сторін діяльності: виробництво і реалізація, якість і асортимент, ефективність використання виробничих ресурсів і собівартість.

Прибуток характеризує ефективність господарювання підприємства за всіма напрямами його діяльності: виробничої, збутової, постачальницької, фінансової та інвестиційної. Він становить основу економічного розвитку підприємство, відображає довгострокову мету його діяльності.

Стабільний і стійкий рівень прибутку це:

Ш основа удосконалення матеріально технічної бази підприємства, забезпечення всіх норм інвестування;

Ш головне джерело зростання ринкової вартості підприємства;

Ш гарант виконання підприємством своїх зобов'язань;

Ш індикатор конкурентоспроможності та кредитоспроможності.

Крім цього, прибуток е найвагомішим джерелом централізованих ресурсів держави: у доходи бюджету здійснюється відрахування від одержаного доходу підприємства, значною частиною якого є прибуток. Це означає, що доходи підприємства повинні задовольнити не тільки його фінансові потреби, а й потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки, освіти, охорони здоров'я, проведення екологічних заходів тощо.

Таким чином, у збільшенні прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава.

Прибуток класифікують за відповідними ознаками (рис. 5 .).

Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку зображена на рис. 6.

Основними завданнями аналізу прибутку є :

Ш обґрунтування плану і прогнозу) прибутку та рентабельності і вибір найкращого варіанта;

оцінка виконання бізнес-плану, вивчення динаміки прибутку та рентабельності;

Ш визначення та вимір виливу факторів на відхилення з прибутку:

Ш виявлення резервів збільшення прибутку та розроблення конкретних заходів щодо їх використання.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства проводиться за даними звіту ф. № 2 «Звіт про фінансові результати», ф. № 1 Баланс підприємства" та даними бухгалтерського обліку.

Згідно з П (с) БО № 3 « Звіт про фінансові результати» розрізняють такі види прибутку:

Ш валовий прибуток - різниця між чистим доходом (виторгом) від реалізації продукції і собівартістю реалізації продукції:

Ш фінансові результати від операційної діяльності - валовий прибуток плюс інші операційні доходи, мінус адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати:

Ш фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування -

фінансові результати від операційної діяльності плюс дохід від участі в капіталі (дохід, одержаний від інвестицій в асоційовані дочірні чи спільні підприємства), інші фінансові доходи (дивіденди проценти та інші доходи, одержані від фінансових операцій), іти доходи (від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів дохід від не операційних курсових різниць та інші доходи, не пов'язані з операційною діяльністю),мінус фінансові виграні (витраті на проценти та інші витрати підприємства, які пов'язані і: залученням капіталу), втрати від участі в капіталі (збиток, нанесений інвестиціями асоційованим, дочірнім чи спільним підприємствам), інші втрати (собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, втрати від не операційних курсових різниці, втрати від оцінки фінансових інвестицій і необоротних активів, а також інші витрати, які не залежать від операційної діяльності підприємства);

Ш фінансові результати від звичайної діяльності - фінансові результат и від звичайної діяльності до оподаткування мінус податок на прибуток від звичайної діяльності:

Ш чистий прибуток - фінансові результати від звичайної діяльності плюс надзвичайні доходи мінус надзвичайні витрат та податки з надзвичайного прибутку.

Звязки між окремими сумами доходів, витрат,прибутків (збитків) підприємства можна представити за схемою (рис. 7.)

2.2.2 Аналіз валового прибутку від реалізації продукції

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (робіт, послуг).

У ході аналізу вивчають динаміку виконання плану з прибутку від реалізації продукції, визначають вплив основних чинників на відхилення від прибутку.

На відхилення від прибутку впливає низка факторів, основними з яких є;

Ш зміни обсягу реалізації продукції;

Ш структурні зрушення в складі реалізованої продукції;

Ш зміна собівартості продукції;

Ш зміна цін:

а) па готову продукцію;

б) на сировину, матеріали, електроенергію,

Слід мати на увазі, що зміна обсягу реалізації продукції може впливати на прибуток як позитивно, так і негативно. Збільшення обсягу продажу рентабельної продукції сприяє збільшенню прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.

Як позитивний, так і негативний вплив на прибуток може мати і зміна структури продукції. Якщо збільшується питома вага більш рентабельних видів продукції в загальному обсязі реалізації, то сума прибутку збільшується, і навпаки, - при збільшенні питомої ваги низькорентабельної або збиткової продукції загальна сума прибутку зменшується.

Собівартість продукції і прибуток перебувають в оберненій залежності: зниження собівартості сприяє зростанню суми прибутку, і - навпаки.

Зміна рівня цін і прибуток перебувають у прямій пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку збільшується, і - навпаки.

Оскільки на відхилення з прибутку від реалізації негативно вплинули підвищення собівартості та асортиментно-структурні зрушення, то саме цим факторам необхідно приділити увагу в ході подальшого аналізу. Зокрема, підприємство повинно аналізувати обґрунтованість прогнозованої величини фінансових результатів. Одним із напрямків такого обґрунтування є врахування беззбитковості в розрізі кожного основного виду продукції, яку випускають. За окремими видами продукції може скластися низький коефіцієнт вкладу на покриття («ефект виробничого важеля»; маржинальний дохід).

Вклад на покриття постійних затрат і формування прибутку - це різниця між виторгом від реалізації продукції і змінними затратами на виробництво цієї продукції. Вклад на покриття можна представити таким чином:

а) Вклад на покриття = Постійні витрати + Прибуток

або б) Кількість одиниць Ч Вклад на покриття для одиниці продукції = Постійні витрати + Прибуток.

За іншими термінами, запозиченими із західної практики підприємництва, вклад на покриття являє собою «ефект виробничого важеля». «Ефектом виробничого важеля» називають таке явище, коли зі зміною виторгу від реалізації відбувається більш інтенсивна зміна прибутку в той чи інший бік.

Для вибору найкращої структури продукції, яка забезпечує одержання максимального прибутку, підприємства повинні враховувати:

Ш обмеження, пов'язані з оборотними коштами, виробничими потужностями, а також з потребами ринку в кожному товарі, і на цій основі вносити корективи в план виробництва; "

Ш обсяг виробництва має бути орієнтований насамперед на ринковий попит;

Ш наслідки для ринку, пов'язані зі збільшенням обсягу випуску одних виробів і зменшенням інших;

Ш до якої реакції споживачів і конкурентів можуть призвести зміни

асортименту.

Рекомендується скласти прогноз реакції конкретних споживачів на зміну асортименту продукції, оцінити можливості зниження ціни на окремі види продукції з тим, щоб, знизивши ціни, збільшити обсяг продажу цих видів продукції.

2.2.3 Аналіз резервів збільшення валового прибутку від реалізації продукції

Важливим завданням аналізу прибутку є визначення резервів його збільшення та розроблення заходів щодо їх мобілізації.

Під резервами збільшення прибутку розуміють кількісно вимірювані можливості його збільшення шляхом за діяння низки чинників, зокрема:

Ш зростання обсягу реалізації продукції;

Ш зниження собівартості продукції.

Для підрахунку резерву збільшення прибутку за рахунок зростання обсягу реалізованої продукції (Рпо) можна використати формулу:

Рпо = УПі Ч Рі,

де Пі - плановий прибуток на одиницю і - продукції;

Рі - кількість додатково реалізованої продукції в натуральних одиницях виміру.

Якщо прибуток обчислюють на гривню продукції, то сума резерву підраховується за такою формулою:

Пр

Рпо = Ом Ч ------

Ор

де Ом - можливе збільшення обсягу реалізованої продукції; Пр - фактичний прибуток від реалізації продукції; Ор - фактичний обсяг реалізованої продукції.

Для виявлення резервів збільшення прибутку завдяки зниженню собівартості продукції використовують порівняльний метод кількісного виміру резервів. За ним методом спочатку визначають резерв зниження собівартості продукції за рахунок і-го виду ресурсів, а потім дається узагальнююча кількісна оцінка загальної суми резервів зниження собівартості продукції шляхом підсумовування їх величини за окремими видами ресурсів.

Величина резервів зниження собівартості продукції за рахунок і - го виду ресурсів (Рс) визначається шляхом порівняння досягнутого рівня затрат (Сфі ) з їх потенційною величиною (Сп):

Рсі = Сф - Сп.

Узагальнююча кількісна оцінка загальної суми резерву зниження собівартості продукції за окремими видами резервів проводиться за формулою:

Рс = У Рс

де Рс - загальна величина резерву зниження собівартості продукції.

Досить суттєвим резервом збільшення прибутку є підвищення якості продукції. Для того, щоб визначній суму резерву за рахунок цього чинника, потрібно відхилення питомої ваги кожного сорту продукції помножити на відпускну ціну відповідного сорту, результати додати й одержане відхилення середньої ціни помножити на обсяг реалізації продукції.

2.2.4 Аналіз інших доходів і витрат

Окрім прибутку (збитку) від реалізації продукції підприємства можуть мати фінансові результати від іншої реалізації. Зазвичай, вони виникають за операціями з майном підприємства. До них відносяться:

Ш прибутки (збитки) від реалізації основних засобів, нематеріальних активів, виробничих запасів, фінансових активів та іншого майна;

Ш списання основних засобів у зв'язку з їх моральною зношеністю; г здавання приміщень в оренду;

Ш утримання законсервованих об'єктів та виробничих потужностей;

Ш анулювання виробничих замовлень (договорів);

Ш припинення виробництва, яке не дало прибутків;

Ш прибутки (збитки) від реалізації продукції підсобного сільського господарства, надання послуг автотранспорту та ін.

Аналіз фінансових результатів від іншої реалізації передбачає оцінку цих операцій з погляду законності їх здійснення, правильності оцінки майна, що реалізується, визначення затрат з реалізації та прибутку. Прибуток порівнюють за кілька звітних періодів, установлюють динаміку.

Слід мати на увазі, що в практиці роботи підприємств прибутки (збитки) від іншої реалізації можуть плануватися (наприклад, надання послуг автотранспорту, реалізація продукції підсобного сільського господарства). Фінансові результати за цими видами діяльності підлягають глибокому аналізові, у ході якого виявляють причини понадпланових збитків, розробляють заходи щодо їх усунення в майбутньому.

В умовах переходу до ринкової економіки значно зріс вплив інших доходів і витрат (фінансових результатів від позареалізаційних операцій) на формування остаточних фінансових результатів діяльності підприємства.

Прибутки і збитки від позареалізаційних операцій являють собою суми, які пов'язані з управлінням підприємством, інвестиційними та фінансовими операціями, а також суми, що стосуються надзвичайної діяльності підприємства

У ході аналізу насамперед потрібно провесні дослідження складу та структури адміністративних витрат і витрат на збут, визначити динаміку цих він раї та їх вплив на фінансові результати, що стосуються операційної діяльності підприємства.

Особливу увагу слід приділити аналізові штрафі», нені та неустойок за угодами постачання та збуту. Вивчають їх склад і динаміку, виявляють винуватців. Та обставина, що підприємство саме може отримувати подібні санкції, не повинна слугувати пом'якшуючим моментом у порушенні ним виконання своїх договірних зобов'язань. Тому всю суму сплачених санкцій потрібно розглядати як резерв збільшення прибутку.

У складі інших доходів і витрат нерідко трапляються прибутки і збитки попередніх років, виявлені підприємством у звітному році. Якщо вони значні, то це свідчить, у кращому разі, про низький рівень звіту за попередній рік, а в гіршому про викривлення показника собівартості продукції попереднього року. Тому їх аналізові потрібно приділити належну увагу.

При вивченні збитків віл стихійних лих слід маги на увазі, що часто на цю статтю можуть відносити втрати, які викликані безгосподарністю, а також збитки від нестач і крадіжок.

За наявності збитків від списання безнадійної дебіторської заборгованості потрібно виявити, через які обставини виникла ця заборгованість, чи була передана справа до арбітражного суду, яке його рішення. Збитки за цією статтею здебільшого свідчать про низький рівень постановки обліку та контролю за станом розрахунків. При цьому виявляються обліковці, які пропустили терміни стягнення заборгованості.

Аналізуючи витрати на збут, зокрема витрати па пакувальні матеріали, па рекламу, вивчення ринків збуту, інші маркетингові дослідження, слід пам'ятати, що економія на них видах витрат не завжди с бажаною, оскільки саме від цих чинників залежить збільшення обсягу продажу.

ВИСНОВОК

Облік доходів здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290. У свою чергу, розкриття інформації в обліку про витрати здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318.

Поняття та сутність валових доходів та валових витрат регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно даного закону, валові доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами. Валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Поняття "Валові витрати" і "Валові доходи" не є аналогічними витратам виробництва та обігу і доходам від реалізації та позареалізаційних операцій.

Ще зовсім нещодавно для обліку валових доходів та валових витрат застосовувалися спеціальні рахунки бухгалтерського обліку, проте зараз облік даних категорій не є визначеним чинним законодавством, тобто проводиться у довільній формі. Бухгалтер для того, щоб визначити які суми можна віднести до валових доходів та витрат та скласти декларацію повинен використовувати журнали-ордери та первинні документи. Облік доходів підприємства проводиться на рахунках 15 «Доходи», 16 “Витрати». Витрати відображаються на субрахунках дев'ятого класу на субрахунку 23 «Витрати виробництва».

Для проведення аналізу валових доходів та валових витрат було запропоновано методику, згідно якої було проведено аналіз валових доходів і витрат. Для цього було проаналізовано динаміку ростів доходів та витрат, їх структуру та відмінності в податковому та фінансовому обліку доходів і витрат. Згідно проведеного аналізу було встановлено. що дохід підприємства за 4 роки має тенденції до збільшення. Як ми бачимо, валовий дохід підприємства відрізняється від сукупного доходу. Дане відхилення є вирахуванням із доходу від реалізації податку на додану вартість.

Провівши аналіз валових витрат можна зробити висновок, що витрати підприємства зросли пропорційно доходам, близькопроте слід відмітити, що темпи росту витрат є трішки вищими, що може свідчити про зменшення прибутку в майбутньому, якщо підприємство не змінить своєї політики щодо формування цін на продукцію.

Облік витрат на підприємствах може вестися трьома способами:

Ш за допомогою рахунків класу 8 «Витрати за елементами» -- малими та неприбутковими організаціями;

Ш за допомогою рахунків класу 9 «Витрати діяльності» -- всіма іншими підприємствами;

Ш за допомогою рахунків класів 8 і 9 -- підприємствами, які мають намір вести облік одночасно за обома класами рахунків.

Облік доходів підприємства ведеться згідно з П(С)БО 15 «Дохід». Доходами підприємства визнаються:

а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

б) інші операційні доходи;

в) фінансові доходи;

г) інші доходи;

д) надзвичайні доходи.

На першому етапі аналізу загальної суми витрат на виробництво необхідно надати загальну оцінку рівня собівартості, визначити відхилення звітних показників від прогнозних, оцінити їх динаміку, виявити фактори, що вплинули на ці відхилення.

Важливим етапом аналізу витрат на виробництво є оцінка їх структури.

Аналіз структури витрат дозволяє оцінити матеріаломісткість, трудомісткість, енергомісткість продукції, виявити тенденцію їх змін і вилив на собівартість продукції; своєчасно реагувати на відхилення від прогнозних, нормативних показників собівартості, приймати відповідні управлінські рішення тощо.

Прибуток - це частина доходу, що залишається на підприємстві після відшкодування усіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції (робіт, послуг) та іншими видами діяльності.

Прибуток є найважливішим узагальнюючим показником оцінки ефективності функціонування кожного суб'єкта господарської діяльності, оскільки саме в прибутку відображаються результати всіх сторін діяльності: виробництво і реалізація, якість і асортимент, ефективність використання виробничих ресурсів і собівартість.

Прибуток характеризує ефективність господарювання підприємства за всіма напрямами його діяльності: виробничої, збутової, постачальницької, фінансової та інвестиційної. Він становить основу економічного розвитку підприємство, відображає довгострокову мету його діяльності.

Окрім прибутку (збитку) від реалізації продукції підприємства можуть мати фінансові результати від іншої реалізації

Аналіз фінансових результатів від іншої реалізації передбачає оцінку операцій з погляду законності їх здійснення, правильності оцінки майна, що реалізується, визначення затрат з реалізації та прибутку. Прибуток порівнюють за кілька звітних періодів, установлюють динаміку.

Аналізуючи витрати на збут, зокрема витрати па пакувальні матеріали, па рекламу, вивчення ринків збуту, інші маркетингові дослідження, слід пам'ятати, що економія на них видах витрат не завжди с бажаною, оскільки саме від цих чинників залежить збільшення обсягу продажу.

Додатки

Табл. 1. Діяльність підприємства

Звичайна діяльність

Надзвичайні події

Операційна діяльність

Інша діяльність

Основна Інша операційна

Фінансова

Інвестиційна

функції

виробництво управління збут

Табл..2. Кореспонденція рахунків з обліку інших операційних доходів.

З№ п/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

Відображено реалізацію іноземної валюти

311

711

2

Відображено дохід від реалізації оборотних активів, нараховано ПДВ від вартості реалізованих активів

36

712

712

641

3

Нараховано доходи від операційної оренди активів, нараховано ПДВ з орендної плати

37

713

713

641

4

Відображено дохід від операційних курсових різниць

36,37

714

5

Відображено одержані штрафи, пені, неустойки

30, 31, 36,37

715

6

Відшкодування підприємству вартості раніше списаних активів

30,31

716

7

Списано кредиторську заборгованість після закінчення строків позовної давності

63,68,37 \

717

8

Відображено одержані оборотні активи

30.31

718

9

Відображено результати інвентаризації (оприбутковано надлишок готівки, запасів)

30. 20

719

10

Відображено інші операційні доходи

31.6

719

11

Списано інший операційний дохід на фінансові результати

71

791

Табл.3. Кореспонденція рахунків з обліку доходів від участі в капіталі

№ п/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

Відображення інвестором доходів, одержаних від участі в капіталі

14

72

2

Списання доходів від участі в капіталі на фінансові результати

72

792

Табл.4. Кореспонденція рахунків з обліку доходів у вигляді процентів, дивідендів, роялті

№ з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція

Дебет

рахунків

Кредит

1

Нараховані відсотки щодо майна у фінансовій оренді

373

732

2

Нараховано роялті за право користування предметом ліцензійної угоди

373

733

3

Нараховані доходи у вигляді дивідендів

373

731

4

Одержані дивіденди

311

373

5

Одержані відсотки

311

373

6

Одержано доходи у вигляді роялті

311

373

7

Відображено списання інших фінансових доходів

731, 732, 733

92

Табл. 5. Кореспонденція рахунків з обліку надзвичайних доходів

П№ п/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

Відображено суму відшкодування від страхових організацій

655

751

2

Відображено відходи від списання майна, знищеного внаслідок надзвичайних подій

20

751

3

Списано надзвичайні доходи на фінансові результати

75

79

Табл.6. Кореспонденція рахунків з обліку інших доходів

№ № з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

Відображено дохід від реалізації фінансових інвестицій

36,30,31

741

2

Відображено дохід від реалізації основних засобів, нематеріальних активів.

36

742

Одночасно нараховано ПДВ від продажної вартості необоротних активів

742

641

3

Реалізовано майнові комплекси

36,30, 31

743

3

Одночасно нараховано ПДВ від продажної вартості майнового комплексу

743

641

4

Одержано дохід від неопераційної курсової різниці

30,31,36

744

5

Відображено дохід від безоплатно одержаних активів

20, 22

745

6

Списання довгострокову кредиторську

Заборгованість після закінчення строку позовної давності

50, 51, 52, 53, 55, 68

746

7

Списано вкінці звітного періоду інші доходи на фінансові результати

74

793

Табл. 7.приклади відображення в обліку витрат за елементами (рахунки класу 8 ).

№ з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

2

3

4

1

Відпущено матеріали у виробництво

801

201

2

МШІІ передано в експлуатацію

801

22

3

Нарахована заробітна плата основним працівникам

811

661

4

Нараховано збір на обов'язкове пенсійне страхування

821

651

5

Нараховано збір на обов'язкове соціальне страхування

822

652

6

Нараховано збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття

823

653

7

Нарахована амортизація основних виробничих засобів

831

131

8

Нарахована заробітна плата загально цехового персоналу

811

661

9

Проведено нарахування на обов'язкові види страхування від зарплати цехового персоналу

82

65

110

Нарахована заробітна плата адмінперсоналу підприємства

811

661

111

Проведено нарахування на обов'язкові види страхування від зарплати адміністративного персоналу


Подобные документы

  • Роль і значення валових доходів і валових витрат в сучасних умовах, зміст їх обліку, аналізу та аудиту. Особливості поділу обліку валових доходів і валових витрат на податковий та бухгалтерський. Аналіз валових доходів і витрат ХОДС УСК ВАТ "Гарант-АВТО".

    дипломная работа [589,6 K], добавлен 21.01.2010

  • Сутність і синтетичний облік витрат підприємства. Облік доходів та результатів діяльності. Документальне оформлення обліку витрат і доходів на ВАТ "Вінтер". Інформація про види продукції та послуг. Методика і організація обліку витрат на інновації.

    магистерская работа [294,7 K], добавлен 26.12.2010

  • Теоретичні основи обліку, аналізу та аудиту доходів і витрат. Синтетичний і аналітичний облік доходів і витрат. Аналіз та облік доходів і витрат ринку. Використання результатів аналізу в управлінні. Формування висновків аудитора за результатами перевірки.

    дипломная работа [2,4 M], добавлен 27.03.2009

  • Сутність і класифікація доходів і витрат комерційного банку. Принцип нарахування та відповідності фінансових результатів. Облік процентних доходів і витрат банку, результатів їх діяльності. Реєстрація статей активів та загальних адміністративних витрат.

    реферат [26,8 K], добавлен 12.07.2011

  • Організаційно-правова характеристика підприємства. Управлінський облік та класифікація витрат виробництва. Документальне оформлення операцій з реалізації продукції. Оптимізація та контроль витрат і доходів у підсистемі внутрішньогосподарського обліку.

    курсовая работа [182,4 K], добавлен 20.07.2011

  • Економічна сутність доходів та витрат. Дослідження фінансових результатів, як складової господарської діяльності підприємства. Характеристика методики бухгалтерського обліку і аудиту доходів, витрат та фінансових результатів на базовому підприємстві.

    дипломная работа [162,9 K], добавлен 20.10.2010

  • Економічна сутність і зміст витрат на виробництво продукції. Зведений облік витрат на виробництво і складання звітної калькуляції собівартості продукції. Міжнародний досвід обліку витрат на виробництво продукції. Групування витрат по статтям калькуляції.

    курсовая работа [66,8 K], добавлен 29.11.2010

  • Основні методи розподілу непрямих витрат та віднесення цих витрат на собівартість продукції. Бюджетне планування та контроль за непрямими витратами на підприємстві. Вдосконалення ведення обліку непрямих витрат на підприємстві ВАТ "Рожищенський сирзавод".

    курсовая работа [140,6 K], добавлен 24.11.2010

  • Економічна сутність фінансових результатів, основні концепції та нормативно-правова база формування результатів господарської діяльності ТзОВ "Чортківський цукровий завод", система обліку та аудиту доходів і витрат, аналіз фінансової стійкості заводу.

    магистерская работа [1,1 M], добавлен 11.02.2013

  • Поняття прямих та непрямих витрат. Об’єкт обліку виробничих затрат. Складання звітної калькуляції та відомості обліку витрат на виробництво. Розрахунок собівартості продукції на підставі змінних витрат. Складання бюджету закупівлі сировини і виробництва.

    контрольная работа [28,5 K], добавлен 15.06.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.