Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками

49

44

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Ринкові умови господарювання вимагають приведення до дії факторів, які здійснюють безпосередній вплив на ефективність управління. Вирішенню цієї проблеми сприяє раціоналізація інформаційного забезпечення. Збільшення обсягів та різновидів інформації зумовлює система суспільно-господарських відносин і, зокрема, фінансових відносин на рівні держави і на рівні суб'єктів господарської діяльності.

Фінансове середовище зумовлює функціонування та взаємодію з системою розрахунків, яка опосередковує фінансово-господарську діяльність. Розрахунки, маючи постійно діючий, динамічний характер, потребують певних управлінських впливів, що виробляються на основі переробки чисельних потоків різноманітної економічної інформації, провідна роль у загальній сукупності якої належить обліковій інформації.

Такі важливі фінансові показники як платоспроможність та ліквідність обчислюються, виходячи з облікових даних про заборгованість за розрахунками та характеризують фінансовий стан кожного окремого підприємства, і держави взагалі, впливають на рівень їхньої інвестиційної привабливості, кредитоспроможності, загальної рентабельності діяльності. В Україні такий стан не можна назвати позитивним: оборотні кошти не мобілізовані в запасах товарно-матеріальних цінностей, а зосереджені майже на 70% в дебіторській заборгованості, також в структурі пасиву балансу половина джерел є залученими. З цього можна дійти висновку, що незабезпеченість підприємств власними оборотними коштами викликана недоліками в управлінні заборгованістю, як дебіторською, так і кредиторською. Крім того, статистичні дані свідчать про те, що ця заборгованість характеризується, в свою чергу, достатньо високим рівнем питомої ваги простроченої заборгованості. Тобто в Україні продовжується криза неплатежів між підприємствами як за внутрішніми, так і за зовнішніми розрахунками, несвоєчасні надходження до бюджету та позабюджетних фондів, за іншими операціями. Подолати такий стан можна за умов впровадження на підприємствах ефективної системи управління фінансами і, зокрема, управління дебіторською та кредиторською заборгованістю. Існує також проблема, пов'язана із вірогідністю, об'єктивністю та ступенем довіри до даних бухгалтерського обліку. Таким чином, вирішення проблем в значній мірі визначається рівнем організації і досконалістю методології бухгалтерського обліку як системи, що покликана забезпечувати користувачів на всіх рівнях управління змістовною та достовірною інформацією.

Дослідженню цих проблем присвячені роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема, таких як Р.А. Алборов, П.С. Безрукіх, О.С. Бородкін, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, О.М. Головащенко, Р. Грачова, І. Губіна, В.А.Єрофєєва, А.А.Єфремова, В.М. Костюченко, Т.Н. Малькова, Н.М. Малюга, М.Ю. Медведєв, В. Моссаковський, В.В. Нарєжний, С.А.Ніколаєва, В.Ф. Палій, М.С. Пушкар, Б. Райан, Н.В. Рассулова, Я.В. Соколов, А. Твердомед, П. Хомін, Ю.Д. Чацкіс, В.О. Шевчук та інші.

Разом з тим, вивчення наукових праць та практика господарської діяльності свідчать про те, що деякі з теоретичних положень відносно трактування розрахунків, заборгованості та зобов'язань є дискусійними, а ряд важливих аспектів їхньої організації, оцінки та методики обліку потребують удосконалення. У зв'язку з цим вибір теми дослідження та його цільова спрямованість є достатньо актуальними.

Метою курсової роботи є дослідження організації обліку розрахунків з постачальниками і підрядчиками підприємства в сучасних умовах.

Цільове спрямування роботи обумовили постановку наступних завдань:

- вивчити законодавчі та нормативні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками підприємства;

- визначити сутність, місце та роль розрахунків з постачальниками і підрядниками як економічної категорії, об'єкту фінансового та податкового обліку в ринкових умовах;

- провести організаційно-економічну характеристику ТОВ фірми «Лазорчик»;

- дослідити порядок організації обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками на ТОВ фірмі «Лазорчик»;

- визначити недоліки організації обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками та шляхи їх усунення на ТОВ фірмі «Лазорчик».

Об'єктом дослідження є ТОВ фірма «Лазорчик».

Предметом дослідження є комплекс теоретичних і практичних питань бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками на ТОВ фірма «Лазорчик».

Інформаційною базою дослідження стали закони та інші нормативні документи з питань економічної політики, M(C) БO, П(С) БО, статистичні матеріали, планова та звітна інформація підприємства, розробки науково-дослідних установ та особисті спостереження.

В роботі використані загальнонаукові методи дослідження: аналіз, синтез, зіставлення, узагальнення, порівняння. Дослідження ґрунтувалось на положеннях діалектичного методу пізнання процесів і явищ у їх взаємозв'язку та розвитку. Основним принципом проведеного дослідження є системний підхід до узагальнення економічної інформації у відповідності з поставленими завданнями.

Практичне значення одержаних результатів дослідження. Положення й висновки курсової роботи можуть бути використані студентами для підготовки до семінарських занять, при написанні наукових робіт та статей, а також для подальшого дослідження проблематики політичної опозиції в правовій, демократичній державі.

Структура курсової роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 35 найменувань та додатків.

1. Теоретичні основи розрахунків з постачальниками і підрядниками

1.1 Економічна сутність розрахунків з постачальниками і підрядниками в управлінні підприємством

При дослідженні економічної сутності категорії «розрахунки» було виявлено, що між науковцями і фахівцями у галузях бухгалтерського обліку, фінансів, економіки та управління не має одностайної думки, а в бухгалтерському обліку в період після початку його реформування з 2000 р. взагалі відсутнє будь-яке трактування. З погляду бухгалтерського обліку, розрахункові операції є об'єктом обліку, по-перше, як динамічний процес (проведення платежу до, одночасно чи після одержання товарів, робіт, послуг) і, по-друге, як статичний стан, тобто заборгованість між суб'єктами розрахунків.

Поняття «розрахунки» та «заборгованість» в переважній більшості містять посилання на «зобов'язання»: розрахунки виникають за зобов'язаннями або зобов'язання витікають з розрахунків, заборгованість - це зобов'язання або навпаки. Тобто є необхідність визначити місце кожного з понять та взаємозв'язки між ними [18, с. 45].

Зобов'язання мають масштабний характер, проникають в усі сфери діяльності підприємства та виникають з моменту прийняття будь-якого рішення, але не кожне зобов'язання є дійсним. У разі прийняття рішення про практичну реалізацію зобов'язання, яке передбачає обмін ресурсами, та набуття ним юридичного оформлення, його можна вважати фінансовим.

Виконання фінансового зобов'язання відбувається через систему розрахунків, які виникають та припиняються в момент руху тих чи інших ресурсів (або грошових коштів, або товарів, робіт, послуг). Стан розрахунків в будь-який момент їх існування характеризується дебіторською та кредиторською заборгованістю для кожного учасника.

Існують різні визначення поняття в нормативних документах з бухгалтерського обліку, зокрема, в П(С) БО 11 «Зобов'язання» [4]:

Зобов'язання - це взаємовідносини між двома або більше сторонами з приводу здійснення діяльності, яка має економічну доцільність.

Фінансове зобов'язання - це належним чином оформлена угода, що передбачає обмін ресурсами, які мають грошовий вимір.

Розрахунки - це система взаємин між юридичними і фізичними особами, що виникають у момент практичного виконання юридично оформлених фінансових зобов'язань при здійсненні товарних і нетоварних операцій.

Заборгованість - це стан розрахунків за фінансовими зобов'язаннями на будь-який момент часу.

Кредиторська заборгованість - тимчасово залучені суб'єктом у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі.

Кредитори - юридичні і фізичні особи, яким внаслідок минулих подій підприємство заборгувало певні суми коштів, їхніх еквівалентів чи інших активів [15, с. 88].

Розрізняють нормальну (законну) і прострочену кредиторську заборгованість.

Нормальна виникає у межах діючих термінів її сплати, а заборгованість, не погашена з настанням термінів сплати, є простроченою. В регульованих ринкових системах з розвинутим господарським законодавством кредитор у разі невиконання позичальником у передбачені терміни своїх кредитних зобов'язань може подати на нього позов в судовому порядку і вимагати не лише повернення боргу, а й повного відшкодування збитків. У разі невиконання позичальником рішень суду про сплату заборгованості суд оголошує боржника неплатоспроможним і застосовує механізм банкрутства, який водночас є й механізмом вибору ефективного власника, і механізмом запобігання можливій ланцюговій реакції поширення неплатежів між господарюючими суб'єктами, що може перетворитися на потужний дестабілізуючий фактор економіки. Проте в періоди глибоких економічних потрясінь механізм банкрутства належним чином не виконує зазначені функції, і через несприятливі об'єктивні обставини дуже часто неплатоспроможними стають виробники з нормальним і навіть високим рівнем ефективності господарювання, які створюють потрібну споживачам продукцію (послуги). Банкрутства і кредиторська заборгованість у такому разі набувають масового характеру, посилюють процес згортання виробництва, зменшення кількості робочих місць, доходів, рівня споживання суспільства.

Економічна сутність кредиторської заборгованості полягає в тому, що це не тільки частина майна організації, як правило кошти, але і товарно-матеріальні цінності, наприклад у зобов'язаннях по товарному кредиті.

Як правова категорія кредиторська заборгованість - особлива частина майна організації, що є предметом обов'язкових правовідносин між організацією і її кредиторами. Організація володіє і користається кредиторською заборгованістю, але вона зобов'язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї [4].

Отже, кредиторська заборгованість має двоїсту юридичну природу: як частина майна вона належить організації на праві володіння, чи навіть праві власності щодо отриманих позичкових грошей чи речей, визначених родовими ознаками; як об'єкт зобов'язальних правовідносин - це борги організації перед кредиторами, тобто обличчями, уповноваженими на витребування чи стягнення від організації зазначеної частини майна.

Виходячи з сутності розрахунків, кожне підприємство одночасно є і кредитором, і дебітором, а кожна розрахункова операція приводить до одночасного виникнення дебіторської заборгованості в одного підприємства, і кредиторської - в іншого. Відтак, кожна розрахункова операція генерує різні, здебільшого суперечливі, цілі її суб'єктів. З чого можна дійти висновку, що на кожному підприємстві політики управління дебіторською та кредиторською заборгованостями повинні розроблятися не окремо, а бути узгодженими між собою. Однією зі спроб їх поєднати є політика управління грошовими потоками підприємства. Однак рух грошей - і позитивний, і негативний - не може відбуватись сам по собі, як не може представляти самостійну операцію. Тобто, формуючи політику управління грошовими потоками підприємству необхідно враховувати характер розрахункової операції, в результаті якої виник чи може виникнути рух грошових коштів.

Зобов'язання підприємства за розрахунками з постачальниками та підрядниками - це короткострокові зобов'язання, що виникають при постачанні продукції чи наданні послуг. Дані зобов'язання повинні погашатися згідно договорів про купівлю-продаж товарів, що заключається з постачальниками чи підрядниками [7, с. 70].

Організація обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками проводиться згідно наказу про облікову політику, розрахунок з постачальником проводиться згідно укладеного договору про постачання товарів чи надання послуг.

Створення цілісної та ефективної системи бухгалтерського обліку неможливе без застосування такого специфічного елементу як облікова політика. Законодавство України визначає облікову політику як «сукупність принципів, методів та процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності», та встановлює обов'язковість її розробки підприємствами [12, с. 44].

Способи поточного групування інформації про розрахунки мають бути закріплені в обліковій політиці шляхом побудови робочого плану рахунків, відносно якого національне законодавство припускає самостійність підприємств при обранні набору аналітичних ознак. Ретельний аналіз діючого плану рахунків показав, що перш ніж організовувати аналітичний облік, необхідно виправити серйозні недоліки в синтетичному, а саме: при групуванні рахунків для обліку розрахунків за класами в основу має бути покладена їх економічна сутність та класифікація. Існуючий план рахунків спрямований на облік дебіторської та кредиторської заборгованості як об'єкти фінансової звітності, не враховуючи те, що заборгованість це лише статичний стан розрахункових операцій, а також те, що ці операції відбуваються щоденно і, звичайно, повинні відображатись в обліку, а заборгованість представляють у фінансовій звітності лише на визначену дату.

Кредиторська заборгованість у підприємств та організацій виникає найчастіше через невиконання установами своїх зобов'язань.

Облік кредиторської заборгованості підприємств та організацій ведеться на рахунках класу 6 «Поточні зобов'язання», який об'єднує рахунки, призначені для обліку зобов'язань установи, що виникають у процесі її діяльності, і погашення яких здійснюється протягом одного бюджетного року [28, с. 26].

До поточних зобов'язань підприємств та організацій належать:

- заборгованість за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки із заробітної плати;

- заборгованість із заробітної плати штатного і нештатного персоналу, із допомоги за тимчасовою непрацездатністю, за стипендіями аспірантам та учням;

- зобов'язання за відрахуваннями до Пенсійного фонду України, на соціальне страхування та індивідуальне страхування працівників;

- авансові платежі, отримані від фізичних і юридичних осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт, надання послуг;

- кредиторська заборгованість постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги.

Важливість аналізу і керування кредиторською заборгованістю обумовлюється її значною часткою в поточних пасивах підприємства, її зміни помітно позначаються на динаміку показників його платоспроможності і ліквідності [29, с. 4].

1.2 Нормативно-правове забезпечення розрахунків з постачальниками і підрядниками в Україні

Бухгалтерський облік на підприємствах з різною формою власності базується виключно на основі нормативних документів, а саме: в першу чергу Законів, прийнятих вищим законодавчим органом Верховною Радою України, Указів Президента України, Постанов та директив Кабінету міністрів України, наказів та інструкцій Міністерства фінансів України та Головної податкової адміністрації України.

Розрахунки підприємства з постачальниками та підрядниками регулюються такими нормативними актами:

- Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [5];

- Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій [6];

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [1];

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» [2];

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» [4];

- Наказом Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку;

- Наказом Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та інші.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів [5].

Даним законом затверджені єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів.

Поточні зобов'язання включають:

- короткострокові кредити банків;

- поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

- короткострокові векселі видані;

- кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

- поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;

- інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Відповідно до П(С) БО 11 «Зобов'язання» [4] для визнання зобов'язань повинні бути дотримані дві умови:

- оцінка їх може бути достовірно визначена;

- існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок їх погашення.

В П(С) БО 11 «Зобов'язання» відсутнє визначення критеріїв визнання того чи іншого виду зобов'язань. Зобов'язання виникають на балансі підприємства та відображаються у фінансовій звітності в наступних випадках:

- при визнанні активу, придбаного в борг;

- при створенні забезпечення за рахунок витрат (резерв на оплату відпусток та інші забезпечення) звітного періоду, що супроводжується збільшенням витрат та збільшенням зобов'язань;

- при зменшенні забезпечення та збільшенні зобов'язання.

Частина довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню в термін до 12-ти місяців з дати балансу, відображається у складі поточної заборгованості.

Оцінка зобов'язань відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства. Застосування принципу обачності, що передбачає використання в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню сум визнаних зобов'язань, є важливим при оцінці зобов'язань. Завдяки дії принципу безперервності оцінка зобов'язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі [4].

В Інструкції із застосування Плану рахунків [6] встановлено призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ).

Інструкція із застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

Планом рахунків передбачено 10 класів, клас 6 має назву «Поточні зобов'язання».

Рахунки цього класу призначені для обліку даних та узагальнення інформації про зобов'язання, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

На рахунках цього класу ведеться облік короткострокових позик, довгострокових зобов'язань, що стали поточною заборгованістю із строком погашення на дату балансу не більше дванадцяти місяців, короткострокових векселів виданих, розрахунків з постачальниками та підрядниками, розрахунків з податків і платежів, розрахунків за страхуванням, розрахунків з оплати праці, розрахунків з учасниками, а також інших розрахунків та операцій, доходів майбутніх періодів.

На окремих субрахунках синтетичних рахунків 63, 64, 65, 68 сальдо на кінець місяця може бути не лише кредитовим, але й дебетовим. Такі показники не згортаються, а сальдо синтетичного рахунку визначається розгорнуто за дебетом і кредитом як сума відповідного сальдо на субрахунках.

Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» має такі субрахунки:

631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;

632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» [6].

На субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

Рахунок 63 використовується для розрахунків із постачальниками і підрядниками за отримані виробничі запаси, товари, роботи та послуги, які регулярно надаються на підставі укладених договорів. У кредит рахунка 63 обов'язково записується заборгованість у сумі, яка вказується у документах постачальника (як оплата за матеріали за договірними цінами, так і різного роду надбавки, збори, ПДВ, платежі за тару, тарифи за перевезення тощо).

При отриманні матеріальних цінностей, робіт і послуг складаються записи що наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Приклади кореспонденцій за кредитом рахунку 63 [48]

Дебет	Кредит
20 «Виробничі запаси» (без ПДВ) (придбання оборотних активів)	63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» (на суму, вказану в документі на поставку)
15 «Капітальні інвестиції» (придбання необоротних активів)
22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» (придбання МШП)
23 «Виробництво» (вартість робіт і послуг, електроенергії, води тощо)
24 «Брак у виробництві» (на отриману браковану продукцію)
28 «Товари» (на суму товарів для подальшого перепродажу)
30 «Каса» (повернення невикористаних сум готівкою)
31 «Рахунки в банках» (повернення грошей в безготівковому порядку)
91 «Загальновиробничі витрати» (роботи і послуги для цехів)
92 «Адміністративні витрати» (роботи і послуги для підприємства)
93 «Витрати на збут» (роботи і послуги відділу збуту)
94 «Інші витрати операційної діяльності» (роботи і послуги для невиробничої сфери)
99 «Надзвичайні витрати» (пов'язані із форс-мажорними обставинами, стихійними лихами, катастрофами)

У дебет рахунка 63 записуються погашення заборгованості, претензії до постачальників і підрядників, перезарахування та ін.

В таблиці 1.2 наведено приклади кореспонденцій за дебетом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Таблиця 1.2. Приклади кореспонденцій за дебетом рахунку 63 [6]

Дебет	Кредит
63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»	24 «Брак у виробництві» (претензія за брак)
	30 «Каса» (оплата постачальнику готівкою)
	31 «Рахунки в банках» (погашення заборгованості через банк)
	34 «Короткострокові векселі отримані» (оплата векселем)
	36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» (перезарахування шляхом списання з постачальника його заборгованості за отриману ним продукцію)
	37 «Розрахунки з різними дебіторами» (перезарахування заборгованості)
	50 «Довгострокові позики» (погашення заборгованості за рахунок отриманої позики)
	51 «Довгострокові векселі видані» (оплата векселем)
	52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями» (погашення заборгованості облігаціями)
	60 «Короткострокові позики» (оплата за рахунок позики)
	62 «Короткострокові векселі видані» (оплата векселем)
	68 «Розрахунки за іншими операціями» (перерахування заборгованості)
	70 «Доходи від реалізації» (відображено вартість реалізованої постачальнику продукції)
	74 «Інші доходи» (вартість реалізованих постачальнику необоротних активів, майнових комплексів)

Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачена можливість взаємозалежного відображення багатьох видів розрахунків. Облік розрахунків з постачальниками й замовниками ведеться на пасивному рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Таким чином, державою передбачене законодавче регулювання розрахунків з постачальниками і підрядниками. Затверджено порядок відображення розрахунків в бухгалтерському обліку за відповідним рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», який має відповідні субрахунки. Записи зі здійснення господарської операції відповідно до законодавства заносяться у відповідні регістри бухгалтерського обліку.

Відносини в які підприємство вступає з постачальником і зобов'язане сплатити певну суму грошових коштів за отримані послуги, товари, регулюються Господарським кодексом.

1.3 Організаційно-економічна характеристика ТОВ фірми «Лазорчик»

постачальник розрахунок підрядник облік

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Лазорчик», в подальшому Товариство, створено згідно установчого договору від 05.01.1993 р. У відповідності із законами України «Про господарські товариства», «Про підприємництво», «Про власність», «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Учасниками товариства є громадяни України: Лазорчик Володимир Михайлович, Лазорчик Тетяна Василівна та Рунович Раїса Яківна.

Товариство є юридичною особою, має права та обов'язки і здійснює свою діяльність згідно дійсного Статуту, Установчого договору та чинного законодавства. Товариство має розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, початку та штампи зі своєю назвою (фірмовим знаком), а також інші реквізити і проводить свою діяльність на засадах самофінансування і самоокупності. У всіх випадках, що не передбачені чинним Статутом та Установчим договором, Товариство керується рішеннями зборів учасників та вимогами чинного законодавства.

Товариство створено з метою більш повного забезпечення суспільних потреб в товарах народного споживання та реалізації на основі отриманого прибутку соціальних та економічних інтересів Учасників та членів трудового колективу. Предметом діяльності Товариства є здійснення у встановленому законом порядку всіх видів діяльності, які відповідають меті його створення і не заборонені чинним законодавством України. Основним видом діяльності Товариства згідно з Статутом [Додаток 1] є торгівля, зокрема:

· виробництво та реалізація рибної продукції;

· створення та утримання пунктів громадського харчування, барів, ресторанів;

· товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі, в тому рахунку з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

· організація та здійснення оптової та роздрібної торгівлі, в тому числі й у власних торгівельних точках;

· участі в господарських, фінансових, громадських та інших об`єднаннях, в тому числі й з зарубіжними партнерами;

· інші види діяльності крім тих, які прямо заборонені чинним законодавством України.

Товариство у встановленому чинним законодавством порядку, як на території України, так і за кордоном, має право:

- продавати та передавати іншим юридичним особам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безкоштовно в тимчасове користування або позичати будинки, сировину та інші матеріальні цінності, які належать Товариству, а також списувати їх з балансу, якщо інше не передбачено чинним законодавством;

- продавати, передавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, за виключенням тих, які не можуть знаходитись в них у власності або в користуванні згідно чинного законодавства (безкоштовна передача та виділення Товариством матеріальних цінностей громадянам проводиться за рішенням зборів Учасників у випадках, які не заборонені чинним законодавством);

- використовувати на підставі угод кошти та інше майно юридичних та приватних осіб;

- самостійно встановлювати ціни і тарифи на виконані роботи, виготовлену продукцію та надані послуги;

- здійснювати будь-які угоди та інші юридичні акти з юридичними та приватними особами крім тих, що заборонені діючими законодавчими актами.

Загальна структура підприємства наведена в Додатку 2.

Приведемо у таблиці 1.3 аналіз основних економічних показників діяльності ТОВ фірми «Лазорчик» за 2008-2010 рр. Для аналізу були використані наступні форми звітності: Ф. №1 «Баланс підприємства»; Ф. №2 «Звіт про фінансові результати» [Додатки 3-5].

Таблиця 1.3. Основні економічні показники ТОВ фірми «Лазорчик» за 2008-2010 рр.

№ з?п	Назва показника	Одиниці виміру	Роки
			2008	2009	2010
1.	Обсяг виробленої продукції	тис. грн.	1319,5	548,0	684,7
2.	Обсяг реалізованої продукції	тис. грн.	3308,5	3606,1	6098,9
3.	Собівартість виробленої продукції	тис. грн.	2777,5	3041,4	5307,2
4.	Загальні витрати підприємства	тис. грн.	3970,5	3629,7	3521,1
5.	Балансовий прибуток (збиток)	тис. грн.	42,7	60,1	30,6
6.	Середньорічна вартість основних засобів	тис. грн.	401,8	392,8	376,9
7.	Фонд оплати праці, всього:	тис. грн.	142,3	185,5	200,5
8.	Середньоспискова чисельність працівників	чол.	52	43	35
9.	Середньомісячна зарплата 1 працівника	грн.	528,04	659,50	877,38
10.	Середньомісячний виробіток працівника	грн./чол	2114,6	1062,0	1630,2
11.	Рентабельність підприємства	%	1,08	1,66	0,47
12.	Рентабельність виробництва	%	1,14	1,98	0,58

Дані таблиці показують, що обсяги виробленої продукції з 2008 р. почали знижуватись і становили у 2010 р. трохи більшу половину того, що було у 2008 р. Водночас можна стверджувати, що темпи падіння виробництва в останні два роки значно прискорилися. Загальна динаміка обсягів виробництва оцінюється як незадовільна. Це пов'язано із високим рівнем інфляції та виходом з робочого стану деякої техніки. Балансовий прибуток у 2010 р. зменшився наполовину у порівнянні з 2009 р. і становив 30,6 тис. грн. Це зумовлено збільшенням витрат на виробництво і реалізацію продукції, зростанням собівартості реалізованої продукції, збільшенням прямих матеріальних витрат та умовно-постійних витрат. Відповідно, збільшення собівартості продукції у 2010 р. негативно вплинуло на рентабельність виробництва - вона знизилась на 80%.

2. Організація обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками на ТОВ фірма «Лазорчик»

2.1 Документальне оформлення операцій з постачальниками і підрядниками

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи [29, с. 15].

При організації бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками використовують типові форми первинних документів що використовуються в торгівлі, а також міжвідомчі форми, що діють у всіх галузях народного господарства.

Форма бухгалтерського обліку як певна система регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них обирається підприємствами самостійно з додержанням єдиних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

В Hаказі №356 затверджені методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, які спрямовані на узагальнення у регістрах бухгалтерського обліку (крім регістру позабалансового обліку) методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ).

Облікові регістри (книги, відомості, журнали тощо) призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації про господарські операції, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах.

Облікові регістри повинні складатися щомісяця та підписуватися виконавцями та головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Формування аналітичних даних здійснюється групуванням однакових за економічним змістом даних первинних документів у відомостях, з яких підсумки переносяться до відповідних журналів. Розріз (деталізація) аналітичної інформації у регістрах бухгалтерського обліку підприємством може розширюватися, змінюватися [10, с. 78].

Аналітичні дані в облікових регістрах мають узгоджуватися з даними синтетичного обліку на останнє число місяця.

Господарські операції відображаються в облікових регістрах під час надходження первинних документів або підсумками за місяць, в залежності від характеру і змісту операцій. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою та змістом.

Підсумкові записи в журналах звіряються з даними первинних документів, які були підставою для записів, та з відомостями.

В облікових регістрах, показники яких переносять в Головну книгу або в інші облікові регістри, роблять відповідну позначку про це у відповідному рядку регістру.

В облікових регістрах підчистки і необумовлені виправлення тексту та цифрових даних не допускаються.

Помилки в облікових регістрах виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст та/або цифри закреслюються і над закресленим наводиться правильний текст та/або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене. Виправлення помилки повинно бути обумовлено надписом «виправлено» та підтверджено підписами осіб, що підписали цей регістр, із зазначенням дати виправлення.

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками здійснюється у Журналі 3 та відомостях аналітичного обліку 3.1 - 3.6.

У Журналі 3 відображаються обороти за кредитом рахунків:

- у розділі I - 16, 34, 36, 37, 38, 51, 62, 63, 68;

- у розділі II - 17, 52, 53, 54, 55, 61, 64, 67, 69.

Записи в цьому Журналі здійснюються на підставі підсумкових даних відомостей 3.1 - 3.6 та первинних документів.

Відомість 3.3 призначена для аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, що відображаються на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Протягом місяця записи у відомості здійснюються в міру визнання зобов'язання за матеріальні цінності, нематеріальні активи, роботи і послуги та проведення розрахунків з постачальниками та підрядниками на підставі первинних облікових документів (товарно-транспортних накладних, накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, актів приймання матеріалів, робіт, послуг, прибуткових та видаткових касових ордерів, виписок банку тощо) [17, с. 49].

За кредитом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо. Сальдо на кінець місяця наводиться за кожним постачальником та підрядником і переноситься в графу 6 Відомості 3.3 на наступний місяць.

У графі 20 Відомості 3.3 відображається загальна сума, що належить сплаті постачальнику, підряднику за одержані товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активи, прийняті роботи і послуги.

Підсумки граф 13 - 19 (рядок «Усього за рахунком 63») цієї відомості переносяться до графи 10 розділу I Журналу 3 [17, с. 49].

Взаємини з постачальниками мають будуватися на договірній (контрактної) основі. Але при цьому необхідно пам'ятати про те, що сам по собі факт наявності договору ні від чого не захищає. Договір має бути грамотно складений, щоб у випадку невиконання постачальником своїх зобов'язань підприємство не несло фінансових або матеріальних збитків (утрат), як прямих, так і непрямих. Взагалі робота зі складання і укладання договорів бухгалтера напряму не стосується. Він може виступити тільки в ролі консультанта з питань оформлення документів (заявок, рахунків, накладних, доручень і т.д.), порядку, форми і виду оплати (готівковими або безготівковими коштами, в національній або іноземній валюті, до або після здійснення постачання і т.д.) і з інших питань, пов'язаних з бухгалтерським і податковим обліком. Але в цілому відповідати за «договірну» роботу має юрист підприємства, оскільки така робота вимагає високих професійних знань широкого спектра правових питань. Бухгалтер зобов'язаний перед тим, як підписувати будь-які розрахунково-платіжні документи по операціях з будь-яким постачальником або підрядчиком, уважно ознайомитися з основними положеннями договору (контракту), оцінити їхню законність у плані бухгалтерського та податкового обліку і тільки після цього підписувати зазначені документи. Крім цього, знання основних положень договору (контракту) необхідні бухгалтеру для того, щоб контролювати відповідність отриманих товарно-матеріальних цінностей, робіт або послуг умовам договору, вчасно здійснювати за них платежі та вірно відображати розрахунки з постачальниками і підрядчиками в бухгалтерському і податковому обліку.

Необхідно відзначити, що не завжди з постачальниками укладаються договори. Особливо часто це відбувається у взаєминах з постачальниками, що здійснюють торгову діяльність. У цьому випадку взаємини будуються на основі вимог законодавства [18, с. 102].

Розрахунки з постачальниками в спрощеному варіанті укладаються в схему «товар 1 - гроші 2» або «гроші - товар», залежно від того, як домовитися з постачальником: про наступну, після постачання товару, оплату або попередню оплату товару, що поставляється. Є ще один варіант - «товар на товар», що називається бартерною або товарообмінною операцією.

Те, що попередня оплата ще досить широко поширена, є наслідком виробника захиститися від несумлінних покупців. Однак не можна не помітити, що в цьому плані все помітніше зміни до кращого, і всі привабливості надвиробництва починають більш явно виявлятися на ринку, і виробники (постачальники) все охочіше йдуть на надання знижок, поетапну оплату і відстрочки платежу, тобто на наступну оплату (цілком усього поставленого товару або його частини), віддалену за часом від моменту постачання товару.

Отже, попередня оплата може бути: повною (стовідсотковою); частковою.

Принципової відмінності ні в порядку здійснення оплати, ні в оформленні документів попередня повна або часткова оплата не мають. Є відмінність тільки у відображенні такої операції в бухгалтерському і податковому обліку.

Попередня оплата здійснюється на підставі рахунка-фактури, що виписується постачальником відповідно до умов договору. Якщо це довгостроковий договір, за яким періодично здійснюються покупки різних найменувань товарів, то рахунок-фактура виписується відповідно до замовлення (заявки) покупця, оформленої в усній або письмовій формі (визначається за узгодженням сторін і вказується в договорі). Аналогічним образом (за замовленням (заявкою) покупця) оформляється рахунок-фактура на оплату й у випадку покупки товару в підприємств торгівлі або при здійсненні попередньої оплати разових робіт або послуг підприємств побутового обслуговування, зв'язку, автосервісу і т.д. [16, с. 66].

Однак не всі зобов'язання встановлюються договором: значна їх частина визначається адміністративними актами, іншими правомірними чи неправомірними діями.

2.2 Особливості синтетичного та аналітичного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками на підприємстві

Зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (Accounts Payable For Good, Work and Services) - сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та матеріальні послуги.

Основними контрагентами підприємства при закупівлі предметів та засобів праці є постачальники і підрядники.

Постачальники - це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, запасних частин, МШП), що надають послуги (постачу електроенергії, газу, води, пари тощо).

Підрядники - спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об'єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.

З метою відображення в бухгалтерському обліку зобов'язання повинні бути достовірно оцінені. Поточні зобов'язання оцінюються та відображаються в звітності за сумою погашення.

У бухгалтерському обліку визнання зобов'язань під час придбання підприємством матеріальних і нематеріальних цінностей, послуг здійснюється з дотриманням принципу відповідності. Для цього використовується метод нарахування, дотримання якого, з погляду визнання зобов'язань стосовно до своїх кредиторів, потребує від підприємства правильного визначення моменту переходу права власності на відповідні цінності або моменту отримання послуг. Саме на момент переказу права власності, який визначається, наприклад: умовами контракту, за відсутності одночасного розрахунку у грошовій формі з постачальниками та підрядниками виникають зобов'язання за отримані активи.

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги ведеться на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

По кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» відображається заборгованість за одержані від постачальників і підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, по дебету ? її погашення, списання тощо.

Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин по товарних операціях служать первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядчиками.

Розрахунки з вітчизняними постачальниками і підрядчиками проводяться на підставі документів постачальника: накладних, рахунків-фактур, рахунків, актів прийнятих робіт, послуг, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

Розрахункові документи, які надає підприємство-постачальник покупцю на суму оплати за отриману продукцію, виконані роботи та надані послуги, повинні бути акцептовані. При організації обліку ці функції повинні бути доведені до конкретних виконавців.

Облік розрахунків з постачальниками бухгалтерія підприємства веде на пасивному синтетичному рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Рахунок 63 призначений для згрупування інформації про розрахунки з постачальниками та підрядчиками:

- отриманні матеріальні цінності, отриманні виконані роботи та послуги, включаючи надання електроенергії, газу, води, а також по доставці або переробці матеріальних цінностей, розрахунки, документи на які акцептовані та підлягають оплаті через банк;

- матеріальні цінності, роботи, послуги на які розрахункові документи від поставщиків чи підрядчиків не надійшли (невідфактуровані поставки);

- надлишки матеріальних цінностей, виявлених при їх отриманні.

Надходження матеріальних цінностей від постачальників, виконання робіт і послуг підрядчиками виробляються на підставі ув'язнених між підприємством і постачальниками договорів - постачання, де обумовлюються вид матеріальних цінностей, що поставляються, виконуваних робіт, комерційні умови постачання, кількісні, якісні і вартісні показники постачань матеріальних цінностей (виконуваних робіт, послуг), терміни відвантаження матеріальних цінностей, порядок розрахунків, відповідальність і термін дії договорів, вказуються реквізити постачальника і покупця з відбитками печаток обох сторін. Ваги ТМЦ, що надходять на підприємство від постачальників повинні супроводжуватися накладними чи товарно-транспортними накладними і рахунок - фактурами, причому рахунок - фактуру постачальник може прислати відразу, або протягом 10-ти днів.

ТМЦ, що надійшли на підприємство комірник приймає по кількості і якості. Після приймання ТМЦ на склад, комірник складає прибутковий ордер із присвоєнням номенклатурного номера, облік сировини ведуть у розрізі найменувань. Сировину, що надійшла на підприємство, прибуткують за фактичними цінами. Усі накладні на прихід сировини щодня здаються на перевірку в бухгалтерію.

Аналітичний облік організовується окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

Приклад здійснення розрахунку з постачальниками наведено в прикладі 2.1.

Приклад 2.1: 21.06.2009 підприємство придбало товар загальною вартістю 14000 грн. (у тому числі ПДВ) на умовах 2/10, n/30 (за рахунком надається знижка у розмірі 2% вартості товару, якщо оплату за рахунком буде здійснено впродовж десяти днів).

Якщо заборгованість буде погашено впродовж десяти днів, то на дату погашення заборгованості постачальнику буде перераховано 13720=14000 - (14000*2%)/100%

Відображення операції в бухгалтерському обліку показано в табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Погашення заборгованості перед постачальником

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки	Сума
		Дебет	Кредит
Впродовж десяти днів
1	Погашення заборгованості перед постачальником	28 «Товари»	631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»	114333
2	Відображення ПДВ	641 «Розрахунки за податками»	631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»	22867
Після десяти днів
1	Погашення заборгованості перед постачальником	28 «Товари»	631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»	113867
2	Відображення ПДВ	641 «Розрахунки за податками»	631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»	23333

Розрахунки з постачальниками здійснюють, як правило, після відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг.

Оплата постачальникам за поставлену продукцію (товари, роботи, послуги) здійснюється на підприємство через розрахунковий рахунок - платіжними дорученнями. На пред'явлені на оплату рахунку постачальників кредитують рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками» і дебетують відповідні матеріальні рахунки або рахунки по обліку відповідних витрат.

Всі операції, зв'язані з розрахунками за отримані матеріальні цінності, прийняті роботи або послуги, проводять по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками або підрядчиками» незалежно від часу оплати пред'явленого рахунку.

На рахунок 63 заборгованість відбивається в межах сум акцепту. При виявленні нестач, невідповідності цін, обумовлених договором, і арифметичних помилок комірник складає Акт приймання, де указується вид транспорту постачальника, чи результат недовантаження неякісної сировини.

При цьому в бухгалтерії складається наступна проводка: Дебет 374 «Розрахунки за претензіями» ? Кредит 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Після чого постачальник висилає в копійчаному вираженні суми нестачі: Дебет 311 «Поточні рахунки в національній валюті» ? Кредит 374 «Розрахунки за претензіями». Або надсилає замість неякісного товару новий: Дебет «Відповідні матеріальних рахунків» ? Кредит 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками».

Кредитове сальдо свідчить про суми заборгованості підприємства постачальникам та підрядчикам.

Для виконання операцій по отриманню матеріальних цінностей на підприємстві виписується довіреність довіреному лицю. Всі довіреності в момент видачі виписуються лише бухгалтером на конкретну особу з казанням терміна дії та найменування цінностей. На довіреності ставиться підпис експедитора, яка повинна бути завірена бухгалтером та керівником, а також печаткою. Після видачі довіреності її обліковують в журналі виданих довіреностей.

3. Шляхи удосконалення організації обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками на ТОВ фірма «Лазорчик»

3.1 Удосконалення організації обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

Підприємства постійно ведуть розрахунки з постачальниками за придбані в них основні засоби, сировину, матеріали й інші товарно-матеріальні цінності і послуги; з покупцями - за куплені ними товари; із замовниками - за виконані роботи і послуги.

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств у виробленні й прийнятті управлінських рішень по забезпеченню ефективності розрахунків з дебіторами і кредиторами.

Збільшення або зниження дебіторської і кредиторської заборгованості призводить до зміни фінансового положення підприємства. Так, наприклад, значне перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською може привести до так званого технічного банкрутства. Це зв'язано зі значним відволіканням засобів підприємства з обороту і неможливістю погасити вчасно заборгованість перед кредиторами. На підставі цього необхідно проводити моніторинг й аналіз стану розрахунків. Для проведення аналізу використовуються дані бухгалтерського обліку і звітності, тому важливу роль відіграє правильна організація на підприємстві бухгалтерського обліку розрахункових операцій, що вимагає своєчасного і повного відображення господарських операцій по розрахунках у первинних документах і облікових регістрах.

Невід'ємною складовою організації бухгалтерського обліку є раціональна організація документообігу. Приступаючи до розробки графіку документообігу, передусім, складають перелік операцій, які належить документувати на даному підприємстві, потім визначають, якими документами буде оформлюватися кожен вид операції, кількість примірників кожного документу та їх призначення, а також порядок складання кожного документу.

Документообіг це організована система створення, перевірки та обробки первинних документів в бухгалтерському обліку від моменту їх створення до передачі в архів.

Неправильно організований документообіг може призвести до негативних наслідків на підприємстві, зокрема:

- несвоєчасна доставка звітної інформації (документів);

- не прогнозованість маршрутів руху звітних і управлінських документів;

- відсутність відповідальних через не закріпленість документів завідповідними співробітниками;

- неможливість прийняття рішень без залучення додаткової інформації (яка не міститься в документах).

Розробка механізму управління документообігом є необхідною складовою організації бухгалтерського обліку, що забезпечує:

- стабільність роботи бухгалтерської служби;

- чіткість руху та оперативність обробки документів;

- своєчасність прийняття управлінських рішень.

Кожна господарська операція, що здійснена на підприємстві, повинна бути відображена в бухгалтерському обліку. У зв'язку з тим, що документи оформлюють працівники, які здійснюють господарські операції, на підприємстві необхідно чітко розмежувати відповідальність за оформлення і подання первинних документів до місць їх обробки та зберігання.