Облік грошових коштів на рахунках у банку

58

52

Размещено на http://www.allbest.ru/

58

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Згідно з чинним законодавством України всі вільні грошові кошти підприємства повинні в обов'язковому порядку зберігатися в банку, причому підприємства можуть самостійно обирати установу банку, в якій зберігатимуться кошти. Безготівкові рахунки передбачають рух грошових коштів по рахунках в банках юридичних чи фізичних осіб. Тому тема дипломної роботи «Облік грошових коштів на рахунках в банку» є актуальною.

Рахунки Класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи», призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валютах) на рахунках у банках, грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних і витрат майбутніх періодів.

Вільні грошові кошти підприємств повинні обов'язково зберігатися в банках, причому підприємство самостійно обирає установи банків, у яких зберігає гроші. Готівку, необхідну для забезпечення господарської діяльності, підприємства зберігають у своїх касах. Частина грошових коштів видається під звіт співробітникам підприємства для витрат, що виникають у зв'язку з виконанням доручень адміністрації підприємства. Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюються, як правило, без участі готівки, шляхом перерахування коштів з рахунків у банках свого підприємства на відповідні рахунки інших підприємств. Це виключає використання в розрахунках готівки і пов'язаних з ними витрат на охорону, транспортування, але не виключає самої готівки з розрахункових операцій. Розрахунки і платежі здійснюються, як правило, за допомогою грошових коштів. По суті розрахунки готівкою нічим не відрізняються від безготівкових розрахунків.

Кошти у валюті іноземних держав обліковуються окремо за кожною валютою, але в перерахунку на національну валюту України. Необхідність такого перерахунку пов'язана з тим, що грошовий вимірювач у бухгалтерському обліку виступає як узагальнюючий методичний прийом. Бухгалтерський баланс всіх підприємств України складається тільки в одній валюті, тобто у гривнях.

Надходження коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії тощо) - операційна - платежі постачальникам, підрядникам, виплати працівникам та ін.

Надходження коштів від продажу необоротних активів і надходження коштів від фінансових інвестицій - інвестиційна - платежі, пов'язані з придбанням основних засобів, інших не оборотних матеріальних активів і нематеріальних активів, надання позик іншим підприємствам.

Отримання короткострокових і довгострокових позик і випуск акцій - фінансова - погашення короткострокових і довгострокових позик, викуп акцій власної емісії, виплати дивідендів.

Іноземна валюта перераховується у національну валюту за поточним курсом Національного банку України. При зміні валютних курсів виникає курсова різниця як результат переоцінки у балансі і грошових коштів у іноземній валюті. Курсова різниця повинна бути відображена в обліку відповідно до існуючого Положення.

Мета дипломної роботи полягає у вивченні особливостей обліку грошових коштів ВАТ «Дубноцукор» на рахунках у банку.

Завдання дипломної роботи обумовлені її метою:

виявити та опрацювати літературу з теми дипломної роботи;

розкрити економічну сутність, види та принципи організації грошових розрахунків;

охарактеризувати порядок відкриття, переоформлення і закриття банківських рахунків;

визначити основні форми безготівкових рахунків в Україні;

проаналізувати облік операцій у національній та іноземній валюті в банках України;

дати характеристику господарській діяльності ВАТ «Дубноцукор»;

визначити шляхи вдосконалення обліку операцій на поточному рахунку ВАТ «Дубноцукор».

Об'єктом дослідження для даної дипломної роботи є ВАТ «Дубноцукор».

Предметом є дослідження особливостей обліку грошових коштів ВАТ «Дубноцукор» на рахунках у банку.

Методи дослідження: обумовлені об'єктом і предметом дипломної роботи. При опрацюванні вихідної інформації були використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення.

Теоретична та практична цінність дипломної роботи полягає в тому, що в дослідженні комплексно проаналізований та узагальнений матеріал про економічну сутність, види та принципи організації грошових розрахунків, порядок відкриття, переоформлення і закриття банківських рахунків, основні форми безготівкових рахунків в Україні, облік операцій у національній та іноземній валюті в банках України.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.

Дипломна робота складається з вступу, основної частини, висновку, додатків та списку використаної літератури. Основна частина складається з трьох розділів.

Вступ до дипломної роботи формує її сприйняття. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження.

1. Теоретичні аспекти обліку операцій на рахунках в банку

1.1 Економічна сутність, види та принципи організації грошових розрахунків

З переходом на ринкові основи господарювання зростає роль фінансової діяльності підприємств. Пошук фінансових джерел розвитку підприємства у напрямку найефективнішого інвестування фінансових ресурсів, операцій з цінними паперами та інші питання фінансової діяльності набувають важливого значення для фінансових служб підприємства.

У процесі господарської діяльності підприємства постійно вступають у взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання при здійсненні угод, що оформлюються і закріплюються договорами: з постачальниками-за одержані від них товарно-матеріальні цінності, з покупцями - за придбані ними товари, з банками - з одержання коштів і погашення кредитів, з іншими юридичними та фізичними особами - за транспортні та інші послуги, електроенергію, паливо тощо, з працівниками - із заробітної плати, наданих їм позик тощо. Здійснюючи виробничо-фінансову діяльність, а також виконуючи різного роду грошові зобов'язання між підприємствами, організаціями та установами відбуваються різноманітні грошові розрахунки та платежі.

Відносини між підприємствами, які виникають внаслідок кругообігу господарських засобів, називаються розрахунками. Вони опосередковують розподіл і перерозподіл суспільного продукту, перехід його з товарної форми в грошову, і навпаки. Початковою і кінцевою ланкою кругообігу засобів, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки, виступають грошові кошти, які є найбільш ліквідними активами.

За економічною сутністю грошові розрахунки поділяються на такі групи:

· платежі, що забезпечують процес агропромислового виробництва (купівля предметів праці, засобів праці, виплата заробітної плати);

· платежі, що здійснюються у зв'язку з виконанням фінансових зобов'язань (сплата податків, обов'язкових відрахувань, зборів);

· спрямування коштів на відшкодування витрат і формування нагромаджень;

· отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.

Отже, суть грошових розрахунків полягає в тому, що суб'єкти підприємництва проводять платежі один одному за товарно-матеріальні цінності і надані послуги, за зобов'язаннями перед фінансово - кредитними установами і працівниками шляхом перерахування або виплати належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача, або зарахування взаємної заборгованості.

Згідно з П(С) БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках в банках і депозити до запитання [5].

Готівка (готівкові кошти) - це грошові знаки національної валюти України - банкноти та монети.

Платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна, називаються готівковими розрахунками.

Розрахунки можуть здійснюватися не тільки в готівковій, але й в безготівковій формі.

Безготівкові розрахунки-це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства-отримувача. Фінансовим посередником у цих розрахунках виступає банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам.

Перевага при здійсненні суб'єктами розрахунків надається, як правило, безготівковим розрахункам. Це пояснюється тим, що при використанні безготівкових розрахунків досягається значна економія витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи. В них також заінтересована держава з точки зору економного витрачання коштів, а також визначення, регулювання і контролю грошового обігу. Здійснення розрахункових операцій через банк знижує потребу в готівці, сприяє концентрації в банку вільних грошових коштів для кредитування, забезпечує їх збереження і ефективніше використання, оптимізує й прискорює грошовий обіг держави. Порядок безготівкових розрахунків суворо регламентований законодавством.

Сферу готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано.

Готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування населення - виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсії, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.

Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші списуються з рахунку платника і переказуються на рахунок одержувача коштів.

Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тісний зв'язок, який реалізується через перехід однієї форми в іншу. Наприклад, виручка надходить до каси підприємства, а потім здається до установи банку для зарахування на поточний або інші рахунки. 3 цих рахунків у банку проводяться розрахунки між суб'єктами господарювання та надходить готівка в касу підприємства для видачі заробітної плати, авансу підзвітним особам тощо.

У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.

Розвиток ринкових відносин збільшив можливість застосування готівкової форми. З кінця 1997 року згідно з Постановою НБУ від 13 жовтня 1997 року №334 підприємства мають право розраховуватися між собою за відвантажену продукцію, сировину, матеріали готівкою, отриманою з власних рахунків у межах наявних коштів або з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг).

Виплати, пов'язані з оплатою праці і виплатою дивідендів підприємства здійснюються тільки через банківські установи. Такий порядок обумовлений необхідністю здійснення контролю за сплатою в повному обсязі обов'язкових платежів у бюджет і зборів у державні цільові фонди.

За економічним змістом безготівкові розрахунки бувають товарного та нетоварного характеру. До товарних відносяться розрахунки між підприємствами за реалізовані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги; розрахунки за нетоварними операціями пов'язані фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій, тобто це - розрахунки з бюджетом з платежів і податків, погашення банківських позик, відсотків, розрахунки з дебіторами, крім розрахунків за товарними операціями. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообігу коштів підприємства.

Відповідно до територіального розміщення підприємства (покупців - продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяють на: місцеві, міжміські і міжнародні.

Місцеві - це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті.

Міжміські - це розрахунки які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця) що знаходяться в різних регіонах.

Міжнародні - це розрахунки які здійснюються за операціями купівлі - продажу через банк постачальника яким є зарубіжний банк [17, с. 125].

Організація грошових розрахунків базується на таких принципах:

· обов'язкове зберігання підприємствами та установами грошових засобів (як власних так і позичених) на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі). Правовою засадою цього принципу є договір між підприємством і банком щодо розрахунково-касового обслуговування;

· самостійний (без участі банків) вибір підприємствами форми розрахунків та закріплення їх у своїх договорах та угодах. Установи банків можуть тільки пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків враховуючи специфіку діяльності та конкретні умови розрахунків;

· платежі здійснюються як правило за згодою платника а кошти з рахунку списуються за його розпорядженням. Враховуючи можливість відкриття декількох рахунків суб'єкт підприємницької діяльності визначає один з рахунків як основний. На ньому здійснюється облік заборгованості, яка списується беззаперечно;

· максимальне наближення здійснення платежу до часу відвантаження товарів виконання робіт надання послуг;

· платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту;

· поточні рахунки підприємствам - суб'єктам підприємницької діяльності відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу [22, с. 236].

Розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись готівкою. При цьому, постачальник - отримувач коштів повинен суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок в банк. Використання готівки пов'язане з виплатою заробітної плати, премій, винагород, матеріальної допомоги, дивідендів, проводиться тільки шляхом її отримання з кас банків. Такий порядок дає змогу контролювати своєчасну сплату податків, внесків та інших обов'язкових платежів, розмір яких залежить від фонду оплати праці.

Дотримання принципів організації розрахунків є обов'язковим як для постачальника, так і для споживача.

Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (переводом) коштів з рахунку покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником продукції.

Грошові кошти, що надійшли в банк на поточні рахунки можуть використовуватися підприємствами для різних платежів, в календарній черговості надходження розрахункових платежів. Але у випадку нестачі коштів на рахунках підприємств Національним банком України встановлений наступний порядок виконання їх платежів, доручень або розрахункових документів на безспірне списання коштів: при заборгованості Пенсійному фонду України сума збору на обов'язкове пенсійне страхування сплачується в розмірі 10% від надходжень на основний рахунок підприємства; платежі на невідкладні потреби підприємств (враховуючи сплату поточної та простроченої заробітної плати) - у розмірі 15% від надходжень на основний рахунок за попередній місяць; сплата розрахункових документів на безспірне списання сум заборгованості, які враховуються на спеціальному рахунку, у межах 5% від щоденних надходжень на рахунок; сплата сум реструктуризованої податкової заборгованості; сплата сум обов'язкових платежів, розпоряджень органів стягнення за безспірним списанням сум обов'язкових платежів, а також сум нарахованих фінансових санкцій; інші платежі за безспірним списанням, передбачені законодавством України.

Для одержання коштів на невідкладні заходи підприємство повинно до 5 числа поточного місяця подати в заклад банку розрахунок суми, потрібної йому у цьому місяці. Якщо розрахунок буде поданий з запізненням - кошти будуть видані лише на робочі дні, що залишилися до кінця місяця. В звичайній ситуації, тобто коли грошей на рахунку достатньо, підприємства можуть використовувати кошти, які є, без попередньої подачі обґрунтованих документів і розрахунків. Використати вказані у розрахунку суми підприємство може повністю з початку місяця або ж частинами протягом місяця.

Залишається діючим принцип пропорційності: якщо коштів на невідкладні потреби недостатньо для виплати заробітної плати і прирівняних до неї платежів, то відповідні податки і збори сплачуються пропорційно виплаченій заробітній платі.

Якщо у підприємства є заборгованість більше 15 діб по виплаті заробітної плати, то на її виплату може бути використана половина поточних надходжень на основний рахунок. За рахунок останніх 50% пропорційно сплачується нарахування на зарплату, а потім вже виконуються всі останні розрахункові документи.

Грошові кошти в національній валюті відображаються в бухгалтерському обліку за номінальною вартістю.

Грошові кошти в іноземній валюті відповідно до принципу єдиного грошового вимірника для відображення в обліку також повинні бути виражені в національній валюті. Важливу роль при оцінці грошових коштів відіграє принцип обачності, що передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки грошових коштів, які повинні запобігати завищенню оцінки активів. Грошові кошти в іноземній валюті згідно П(С) БО 21 «Вплив змін валютних курсів» є монетарною статтею.

Монетарні статті - це статті балансу, які розкривають інформацію про грошові кошти, а також про такі активи та зобов'язання, які будуть отримані або оплачені у фіксованій (визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням офіційного валютного курсу НБУ на дату здійснення операції з подальшим їх перерахунком на кожну дату балансу та дати здійснення наступних операцій.

В результаті такого перерахунку при зміні курсу НБУ нараховується курсова різниця.

Курсова різниця - це різниця між оцінкою однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних офіційних валютних курсах НБУ. Курсові різниці за монетарними статтями визначаються на дату здійснення операції з грошовими коштами в іноземній валюті та на дату складання звітності.

Отримані в результаті перерахунку грошових коштів в іноземній валюті курсові різниці відображаються у складі операційних доходів або витрат. У бухгалтерському обліку й звітності вони відображаються в тому звітному періоді, до якого належить дата розрахунку, або в якому складається бухгалтерська звітність.

1.2 Банківські рахунки: види, порядок їх відкриття, переоформлення і закриття в установах банків

Порядок відкриття банками рахунків клієнтам, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах», затвердженою Постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003 р. [8].

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні депозитні рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать:

- рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

- поточні рахунки типу «Н», що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

- поточні рахунки типу «П», що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;

- карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції. Операції за цими рахунками здійснюються з урахуванням особливостей, визначених цією Інструкцією та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють здійснення операцій із застосуванням платіжних карток;

- поточні рахунки виборчих фондів [15, с. 125].

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений термін або без зазначення такого терміну під визначений відсоток і підлягають поверненню клієнту відповідно до чинного законодавства України та умов договору.

Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі.

У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу; сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок; термін дії договору; розмір і порядок сплати відсотків, умови перегляду їх розмір відповідальність сторін; умови дострокового розірвання договору; інші умови за погодженням сторін.

Клієнти можуть відкривати лише один поточний рахунок для формування Статутного капіталу господарське: товариства (у національній та/або іноземній валютах) та один поточний рахунок (у національній та/або іноземній валютах) за кожною угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи.

Юридичні особи - нерезиденти можуть відкривати і банках України поточні рахунки для здійснення інвестицій у національній та іноземній валютах у порядку, встановленому цією Інструкцією.

У разі відкриття поточного або вкладного (депозитного) рахунка підприємцю до отримання банком повідомлення про взяття рахунка на облік органом держави: податкової служби операції за цим рахунком здійснюються лише із зарахування коштів.

Банки зобов'язані здійснити перевірку поданих документів для відкриття рахунків на відповідність їх чинному законодавству, зокрема:

а) підписи осіб на заяві про відкриття поточного рахунка мають бути розшифровані з обов'язковим зазначенні прізвища та ініціалів і звірені з підписами, що наведені в картці із зразками підписів і відбитка печатки;

б) свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності;

в) нотаріальне засвідчення документів і копій документів;

г) документи, подані для відкриття рахунків, які були видані на території іноземної держави.

У разі відкриття поточного рахунка клієнту в його заяві уповноваженні працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунка. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особу на яку згідно з внутрішніми положеннями банку покладається обов'язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів тощо.

Банки зобов'язані ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки, а також осіб, уповноважених діяти від їх імені, у порядку, установленому чинним законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку.

Порядок відкриття поточних рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктом господарювання такий:

1. Якщо суб'єкт господарювання не має в цьому банку рахунків, то відкриття йому поточного рахунка здійснюється в такому порядку:

Особи (особа), які (яка) від імені юридичної особи або відокремленого підрозділу відкривають поточний рахунок, мають: пред'явити паспорт або документ, що його замінює, і документи, що підтверджують їхні повноваження. Фізичні особи - резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків; подати документи (копії документів), засвідчені у встановленому порядку, визначені Інструкцією.

На підставі вищезазначених документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком. Між банком і клієнтом укладається в письмовій формі договір банківського рахунка.

2. Якщо юридична особа не має рахунка в цьому банку, то для відкриття поточного рахунка потрібно подати такі документи:

- заяву про відкриття поточного рахунка. Заяву підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи (Додаток 1). Якщо в штатному розписі немає посади головного бухгалтера або іншої особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує лише керівник;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально;

- копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту, засновницькового договору), установчого акта (положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально [8].

Якщо фізична особа-підприємець не має рахунків у цьому банку, то для відкриття поточного рахунка їй потрібно подати до банку такі документи: заяву про відкриття поточного рахунка, що підписана фізичною особою-підприємцем; копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, засвідчену нотаріально; копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи-підприємця на облік в органі державної податкової служби; копію документа, що підтверджує реєстрацію фізичної особи-підприємця у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену відповідним органом, що його видав; картку із зразками підписів, засвідчену підписом уповноваженого працівника банку або нотаріально.

У статті 3 Інструкції також наведено порядок відкриття поточних рахунків у національній та іноземних валютах: відокремленому підрозділу, якщо він не має в цьому банку рахунків; професійній спілці або об'єднанню профспілок; орендному підприємству; довірчому товариству; військовій частині, установі й організації Збройних Сил України, Державному комітету у справах охорони державного кордону України тощо; а також, якщо суб'єкт господарювання вже має в цьому банку поточний рахунок або вкладний (депозитний) рахунок.

Відкриття поточного рахунка фізичній особі здійснюється в такому порядку (п. 6.1):

- фізична особа пред'являє уповноваженому працівнику банку паспорт або документ, що його замінює, а також документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їй ідентифікаційного номера платника податків;

- фізична особа - резидент заповнює заяву про відкриття поточного рахунка та картку із зразками підписів, які засвідчуються підписом уповноваженого працівника банку;

- між фізичною особою і банком укладається договір банківського рахунка [8].

Зміна рахунків клієнтів здійснюється банком у разі:

- проведення реорганізації в межах одного банку;

- проведення реорганізації банків шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення;

- зміни місцезнаходження банку, у результаті якої змінюється код банку;

- зміни порядку бухгалтерського обліку рахунків клієнтів.

Поточні рахунки клієнтів банків закриваються:

- на підставі заяви клієнта;

- на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації юридичної особи;

- на підставі відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію суб'єкта господарювання;

- у разі смерті власника рахунка - фізичної особи (за зверненням до банк) спадкоємців);

- на інших підставах, передбачених чинним законодавством України або договором між банком і клієнтом.

У разі закриття поточного або вкладного (депозитного) рахунка суб'єкта і господарювання банк протягом трьох робочих днів з дня закриття рахунку (включаючи день закриття рахунка) повідомляє про це відповідний орган державної податкової служби.

1.3 Форми безготівкових рахунків в Україні

В Україні безготівкові розрахунки здійснюються згідно з Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» №135 від 29 березня 2001 р. зі змінами №173 від 10.05.2002 за такими формами: платіжним дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами; векселями; пластиковими картками та ін.; електронними розрахунковими документами [7].

Підприємство самостійно обирає форму розрахунків з іншими підприємствами, організаціями й установами.

Банк на договірній основі здійснює касово-розрахункове обслуговування своїх клієнтів, списує грошові кошти з рахунків підприємству черговості, яку визначає керівник підприємства згідно з Положенням «Про безготівкові розрахунки в господарському обігу України».

Якщо на підприємстві накопичилися документи з платежів з безспірним стягненням коштів, згідно з чинним законодавством України оплата їх провадиться банком при надходженні коштів у примусовому порядку за календарним надходженням цих документів.

Документи, надані банкові, повинні містити такі реквізити: назву, номер рахунка в банку, число, місяць, рік виписки.

Одним із видів розрахунків є розрахунки за допомогою платіжних доручень (Додаток 2). Платіжне доручення являє собою бланк встановленої форми, який підприємство подає до обслуговуючого банку для перерахування визначеної суми зі свого рахунка. Банки приймають до виконання доручення протягом 10 календарних днів з дати його заповнення. Доручення приймаються до виконання тільки на суму, яка може бути сплачена готівкою з рахунка підприємства або за рахунок кредиту. Доручення на перерахування грошових коштів у дохід бюджету або позабюджетних фондів приймаються банками незалежно від наявності грошових коштів на рахунку клієнта. У разі відсутності грошових коштів доручення обліковуються на позабалансовому рахунку.

Платіжні доручення приймаються для здійснення попередньої оплати за товари (роботи, послуги), а також для завершення розрахунків на підставі актів звірення взаємної заборгованості суб'єктів господарювання.

Іншим платіжним документом, який обслуговує безготівковий обіг, є платіжна вимога-доручення. Це комбінований документ: верхня частина - вимога постачальника (одержувача грошових коштів) покупцеві (платникові) сплатити вартість поставленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, нижня - доручення платника своєму банкові перерахувати з його рахунка вказану суму. Зазначений документ разом із відвантаженим товаром або після надання послуг надсилається постачальником покупцеві, котрий у порядку акцепту рахунка-фактури (погодження на його оплату і заповнює другу частину документа (доручення) власними реквізитами і здає до свого банку для оплати, тобто доручає банку списати визначену суму зі свого рахунка для оплати і перерахувати її постачальникові. Подальший шлях проходження розрахункових документів такий самий, як і при використань: платіжних доручень.

У безготівковому обігу широко використовуються також чеки.

Чек - це письмове розпорядження чекодавця банку, який веде його рахунок, сплатити чекодавцю зазначену у чеку суму грошових коштів. В Україні нині чеки використовують юридичні особи при розрахунках між собою. Розрахунки чеками між фізичними особами не здійснюються.

Чекові книжки поділяються на розрахункові та грошові. Розрахункові використовуються суб'єктами підприємницької цільності у розрахунках з контрагентами при здійсненні господарських операцій, тобто обслуговують безготівковий обіг. За допомогою готових чеків одержують готівкові кошти для своїх потреб, тобто ці документи використовуються у готівковому обігу.

Менш поширеною в Україні, але загальноприйнятою у світовій практиці формою розрахунків є акредитивна. Акредитив являє собою грошове зобов'язання банкові, що вдається за дорученням клієнта на користь контрагента останнього, відповідно до якого банк-емітент (той, що відкрив акредитив) може здійснювати платіж постачальникові або надавати ці повноваження іншому банкові. Акредитив відкривається або за рахунок власних грошових коштів, або за рахунок кредиту банку й супроводжується депонуванням коштів.

Акредитиви бувають покриті (депоновані в банку постачальника) і непокриті (гарантовані). Покритим є акредитив для здійснення платежів, з якого завчасно відволікаються грошові кошти в повній сумі на окремому рахунку. Такі акредитиви мобілізують оборотні кошти платника, але вигідні тому банкові, у якому відкрито акредитив, і контрагентові платника. Оплата ж за непокритим (гарантованим) акредитивом забезпечується банком за рахунок наданого кредиту без попереднього бронювання грошових коштів платника.

Акредитиви поділяють також на відзивні та безвідзивні.

Відзивний акредитив може бути змінений або анульований банком платника за його дорученням без погодження з постачальником, безвідзивний - тільки за згодою постачальника, на користь якого його відкрито. Постачальник же може відмовитися від використання акредитива, якщо така можливість обумовлена при його оформленні. Відзивний акредитив невигідний постачальникам і на практиці використовується рідко.

В умовах низької договірної та платіжної дисципліни суб'єктів господарювання найбільш надійними є покриті безвідзивні акредитиви з акцептом документів представником платника.

Безвідзивний акредитив - це такий, що змінюється або анулюється лише за погодженням постачальника.

1.4 Характеристика основних нормативних документів з обліку грошових коштів на рахунках в банках

Основним нормативним актом в бухгалтерському обліку є закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Цей закон визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності в Україні.

Згідно цього закону контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.

Одним із основних нормативних актів також є національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку - це нормативно-правові акти, затверджені Міністерством фінансів України, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам (це визначення дано в законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Характеристика основних нормативних документів з обліку грошових коштів на рахунках в банках наведена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Характеристика основних нормативних документів з обліку грошових коштів на рахунках в банках

№ з/п	Назва нормативного документу	Короткий зміст
1.	П(С) БО 4 «Рух грошових коштів»	Методологія обліку та порядок розкриття інформації про рух грошових коштів визначається П (С) БО 4 «Рух грошових коштів». Згідно до П (С) БО 4 Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах (далі - грошові кошти) за звітний період. У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
2.	Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»	Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
3.	Постанова «Про затвердження Змін до Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями»	Облік коштів грошового забезпечення акредитива, отриманих від банку, що обслуговує наказодавця акредитива, здійснюється в уповноваженому банку-емітенті на відповідному балансовому рахунку, призначеному для обліку коштів у розрахунках інших банків. Якщо акредитив було відкрито без розміщення грошового забезпечення в банку-емітенті, то під час здійснення оплати коштів за акредитивом та отримання їх від уповноваженого банку, що обслуговує наказодавця акредитива, уповноважений банк-емітент здійснює оплату за акредитивом з відповідного балансового рахунку, призначеного для обліку іншої дебіторської заборгованості за операціями з банками».
4	Положення про виконання установами банків доручень підприємства та розрахункових документів на безспірне списання (стягнення) коштів	Це положення визначає порядок виконання установами банків доручень підприємствах організацій та установ усіх форм власності, фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та розрахункових документів на безспірне списання коштів у разі їх недостатності на рахунках підприємств.
5.	Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні.	Ця інструкція розроблена відповідно до законів: «України «Про Національний банк України», Про банки і банківську діяльність, інших законодавчих актів України та нормативно правових актів НБУ. Інструкція встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб у грошовій одиниці України на території України, що здійснюється за участю банку.

2. Бухгалтерський облік грошових коштів в банках України

2.1 Облік операцій у національній валюті

Рахунок №31 «Рахунки в банках» призначено для обліку наявності та руху грошових коштів що знаходяться на рахунках у банках і можуть бути використані для поточних операцій.

Рахунок №31 «Рахунки в банках» має такі субрахунки:

№311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

№312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

№313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»;

№314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

На дебеті рахунка №31 «Рахунки в банках» відображається надходження грошових коштів, на кредиті - їх використання.

Субрахунки №312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», №314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» призначені для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в іноземній валюті.

Операції за рахунком №31 «Рахунки в банках» відображають на підставі перевірених виписок банку і грошових документів, доданих до них. Якщо у виписках банку виявляються операції, помилково проведені на рахунку №31 «Рахунки в банках», то вони відображаються відповідно по дебету або кредиту рахунка №31 в кореспонденції з рахунком №374 «Розрахунки за претензіями». Про помилки письмово сповіщають установу банку і вимагають їх виправлення. Помилки, допущені в операціях рахунка №31 «Рахунки в банках», необхідно своєчасно виявляти і слідкувати за їх обов'язковим і точним виправленням установою банку. Не виявлені або не виправлені помилки тягнуть за собою збитки грошових коштів і мають бути зрештою списані на збитки підприємства. На рахунку №31 «Рахунки в банках» залишок на кожний даний момент часу має відповідати залишку грошей, зафіксованому у виписці банку за рахунком №31 «Рахунки в банках».

Аналітичний облік на рахунку №31 «Рахунки в банках» здійснюється за виписками банку, і лише за наявності на підприємстві розрахункових субрахунків відкривають окремі аналітичні рахунки для обліку відповідних операцій. У разі необхідності деталізація кожного аналітичного рахунка здійснюється за виписками банку.

Виписки банку. Основою для запису операцій на рахунку №31 «Рахунки в банках» є виписки з цього рахунка. Періодично (здебільшого кожного дня) банк видає власникам рахунків виписки з відповідного рахунка з копіями розрахункових операцій. Виписка обов'язково подається на 1-ше число кожного місяця. Вона перевіряється підприємством з точки зору відповідності її доданим документам; при цьому встановлюється, чи всі записи належать до підприємства-власника рахунка. Виписка є основою для записів у реєстрах (журналу-ордера №2 і допоміжної відомості №2) операцій на рахунку №31 «Рахунки в банках». Записи банку і підприємства мають бути ідентичними, але потрібно врахувати, що рахунок №31 «Рахунки в банках» підприємства є активними, а для банку ці рахунки підприємств є пасивними рахунками. Тому на дебеті у Виписці банку буде показана і коштів, списана з рахунка підприємства, а на кредиті - зарахована на нього сума, відповідно сальдо у Виписці буде на кредиті рахунка.

Сальдо на рахунку №31 «Рахунки в банках» завжди має бути однаковим як в обліку банку, так і підприємства.

Виписка банку замінює регістр аналітичного обліку за рахунком, а тому обов'язково має містити дату, номер документа, короткий зміст операції і суми записів на дебеті і кредиті, а також залишки коштів на початок і кінець періоду. Форма виписки наведена у Додатку 3.

Надходження коштів на рахунки №31 «Рахунки в банках» має великий діапазон.

Найбільша сума надходження - це виручка від реалізації продукції, виконаних робіт і послуг, від реалізації інших активів. Кошти надходять також із каси підприємства - депонентські суми, виручка від реалізації; суми за висунуті претензії; перерахунки сум фінансовими органами, суми від окремих осіб у погашення заборгованості з відшкодування матеріального збитку; суми, що надійшли від засновників підприємств; суми, що надійшли від дебіторів погашення їхніх боргів (за виконавчими листами та ін.); надходження від орендарів орендної плати, від орендарів за продані об'єкти; надходження коштів від внутрішньогосподарських підрозділів, що мають окремі баланси; одержані кредити банків короткострокові, довгострокові; надходження коштів цільового фінансування і цільових надходжень та ін.

2.2 Облік операцій у іноземній валюті

Іноземна валюта використовується як засіб платежу у розрахунках між резидентами і нерезидентами у межах торгового обороту. Порядок здійснення таких розрахунків встановлений Законом України №185/94 від 23.09.94 р. «Про Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, відкривають валютні рахунки у комерційних банках, що мають ліцензію Національного банку України (НБУ) на ведення валютних операцій.

Для цього необхідно мати такі документи:

оригінал або нотаріально засвідчену копію установчих документів;

свідоцтво або розпорядження уповноважених органів державної влади про реєстрацію підприємства;

свідоцтво регіонального управління статистики;

копію (нотаріально засвідчену) про реєстрацію у Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України;

копію інвестиційного свідоцтва Міністерства фінансів України для спільних підприємств з іноземними інвестиціями;

індивідуальну ліцензію НБУ на ведення торгівлі товарами з оплатою в іноземній валюті за умови здійснення роздрібної торгівлі;

договір про відкриття банківського рахунка;

дві картки із зразками підписів осіб, уповноважених розпоряджатися рахунком [20, с. 123].

Бухгалтерський облік валютних операцій ведеться в національній валюті України (гривнях) з виділенням в аналітичному обліку операцій в іноземній валюті. Для обліку специфічних операцій можуть відкриватися додаткові субрахунки із збереженням номерів діючого Плану рахунків бухгалтерського обліку.

Основою для бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті є належним чином оформлені документи, їх можна поділити на такі основні групи:

- технічна документація - технічні паспорти машин і обладнання, формуляри і опис виробів, інструкції з монтажу, налагоджування, управління і ремонту;

- товарно-супроводжуюча документація - сертифікат про якість товару, відвантажувальна специфікація, пакувальний лист, комплектуюча відомість;

- транспортна, експедиторська і страхова документація - залізнична накладна та її копія - дублікат залізничної накладної міжнародного вантажного сполучення, квитанція залізничної накладної внутрішнього вантажного сполучення (вантажна накладна), коносамент, накладна автотранспортного, річного й повітряного сполучень та ін., страховий поліс або сертифікат;

- складська документація - приймальний акт порту України на експортний товар, генеральний акт розвантаження пароплава з імпортними вантажами в порту прибуття України, докова розписка про прийняття вантажу на зберігання іноземним портом, варіант - документ іноземною комерційного складу, що містить розписку про прийняття товару на зберігання і заставне свідоцтво;

- митна документація - вантажна митна декларація, сертифікаті при походження товару, довідки про сплату мита, акцизів і зборів, податку на додану вартість;

- документи з нестач і псування товару - комерційний акт про нестачі аварійний сертифікат;

- розрахункова документація - рахунок-фактура, розрахункова специфікація, переводний вексель (тратта);

- банківська документація - заява про переказ валюти, інкасові доручення, доручення про відкриття акредитиву, чек, доручення на розподіл експортної виручки; виписки операцій з розрахункового і валютного рахунків [20, с. 125].

Для проведення розрахунків у вільно конвертованій готівковій валюті (за винятком російських рублів) і оформлення документів до банку, де відкрито рахунок юридичної особи, подаються такі документи:

ь контракт або договір з нерезидентом, у якому передбачена повна або часткова оплата у готівковій вільно конвертованій валюті на суму, що перевищує 10 тис. дол. США;

ь оригінали митних декларацій про вивіз із країни нерезидента до України вільно конвертованої валюти і довідки банку про зняття валютних коштів і рахунка нерезидента;

ь підтвердження повноважень фізичної особи-нерезидента від юридичної особи-нерезидента відповідно до умов контракту або договору.

При наявності зазначених документів нерезидент здає до каси Банку готівкову вільно конвертовану валюту для подальшого зарахування її на рахунок підприємства-резидента.

Наказом Міністерства фінансів України №29 від 14.02.96 р. затверджено «Положення про бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті» зі змінами і доповненнями, внесеними Наказом Міністерства фінансів України №268 від 05.12.97 р., яке визначає:

1. Порядок відображення у бухгалтерському обліку і звітності операцій з майном і обов'язками, вартість яких визначена в іноземній валюті для підприємств, установ, організацій, що є за законодавством України юридичними особами (крім банків), а також для їх філій, представництв, відділів пі інших відособлених підрозділів, виділених на окремий Баланс.

2. Бухгалтерський облік іноземної валюти, що знаходиться в установах банків, ведеться підприємствами за Планом рахунків бухгалтерського обліку №291 віл І0.11.99 р. зі змінами і доповненнями, на субрахунку №312 «Поточні рахунки м іноземній валюті» і на субрахунку №314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

Субрахунки №312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та №314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» призначені для узагальнення інформації про наявність їй рух грошових коштів в іноземній валюті.

Бухгалтерський облік готівки в іноземній валюті ведеться на субрахунку №302 «Каса в іноземній валюті».

На підприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата послуг, зв'язку, обмін валюти тощо), відкриваються субрахунки «Операційна каса в національній валюті» та «Операційна каса в іноземній валюті».

3. При здійсненні операцій з майном і обов'язками (основні засоби і «матеріальні активи, малоцінні та швидкозношувані предмети, сировина, матеріали, обладнання і товари, готівка у касі, кошти в дорозі, на рахунках в установах банків, грошові (проїзні квитки, путівки на лікування і відпочинок та ні і платіжні (векселі, чеки, акредитиви) документи, фінансові вкладення, кошти в розрахунках з юридичними і фізичними особами, кредити банків, інші позики (активи і пасиви), їх вартість для відображення у бухгалтерському обліку полягає перерахунку у грошову одиницю України за курсом Національного банку України.

4. Перерахунок у грошову одиницю України для відображення операцій бухгалтерському обліку провадиться за курсом Національного банку України на дату здійснення операцій в іноземній валюті.

5. Перерахунок готівки, коштів в установах банків і в дорозі, грошових і платіжних документів, цінних паперів, коштів у розрахунках (включаючи кошти за обов'язками і позиками) з юридичними і фізичними особами, а також залишок цільового фінансування з бюджету в іноземній валюті здійснюється на дату проведення операції в іноземній валюті, а також на дату складання бухгалтерської звітності.

Оподаткування операцій, пов'язаних з розрахунками в іноземній валюті, відображено у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», №349-IV від 24.12.2002 р. ст. 7.3 підпункти: 7.3.1, 7.3.2, 7.3.3, 7.3.4, 7.3.5, 7.3.6, 7.3.7, 7.3.8.

6. Для складання бухгалтерської звітності перерахунок вартості (наведений у попередньому абзаці активів і пасивів) у грошову одиницю України, включаючи кошти, використовувані за межами України, здійснюється за курсом, що є останнім за часом котировки Національним банком України у звітному періоді.

7. Вартість основних засобів і нематеріальних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, сировини і матеріалів, обладнання і товарів, засобів спеціального призначення й інших активів і пасивів (що наведені у 5-му абзаці) і використовуваних для ведення господарської діяльності в Україні та за її межами при складанні бухгалтерської звітності оцінюється у грошовій одиниці України за сумою, вирахуваною за курсом Національного банку України на дату здійснення господарської операції в іноземній валюті, з якою пов'язано зарахування цих активів і пасивів на Баланс підприємства.

8. Перерахунок вартості активів і пасивів, наведених у попередньому абзаці, після відображення у бухгалтерському обліку у зв'язку із змінами курсу іноземних валют не здійснюється.

Складність організації бухгалтерського обліку полягає не лише в переході до поширених за кордоном форм розрахунків, але і в необхідності відображати експортно-імпортні операції водночас у двох валютах: національній валюті України (гривнях) та іноземній (доларах, марках, рублях та ін.).

У регістрах бухгалтерського обліку (відомостях, книгах, журналах-ордерах) всі записи здійснюються в національній грошовій одиниці. При обробці первинних документів, вартісні показники яких вказані в іноземних валютах, працівники бухгалтерської (фінансової) служби підприємства можу використовувати таку методику. Вартісні показники в іноземній валюті показують у чисельнику (наприклад, фіолетовою настою), а у знаменнику - еквівалент цих вартісних показників у національній валюті за курсом Національного банку України на дату, визначену для перерахунку операцій в іноземній валюті (будь-якою, крім червоної, пастою).

Для спостереження за реальним станом активів і пасивів підприємства необхідно одночасно вести записи вказаних операцій у таких самих регістрах, але з вказівкою назви іноземної валюти.