Облік розрахунків з покупцями і замовниками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Облік розрахунків з покупцями і замовниками

Вступ

Розвиток сільськогосподарських підприємств у даний час потребує принципово нового підходу до організації обліку. Впровадження індустріальної технології, інтенсифікації виробництва, забезпечує стійкий розвиток сільського господарства, збільшення виробництва його продукції, зниження її собівартості і підвищення рентабельності галузі стає особливо необхідним у теперішніх умовах.

Разом з тим агропромисловий комплекс переживає труднощі, обумовлені низьким рівнем продуктивності праці, недостатніми економічними та фінансовими показниками. Завдання в сучасних умовах полягає в тому, щоб значно покращити виробничі показники роботи підприємства, підвищити економічний рівень господарювання, підняти рівень оплати праці членів колективу, забезпечити своєчасну виплату заробітної плати. Вирішенню цих виробничих та економічних питань значна роль належить бухгалтерському обліку, який повинен забезпечити суворий контроль за зберіганням і ефективним використанням власності підприємства, за процесом виробництва і стати основним і самим дійовим фактором зниження собівартості продукції, заходом комерційної діяльності, фінансовими результатами роботи.

В умовах ринкового господарювання, виникнення підприємств, установ, організацій різних форм власності і здійснення підприємствами господарської діяльності супроводжується виникненням між ними розрахункових відносин як в готівковій, так і безготівковій формах. Однак, здійснюючи розрахунки як підприємства, так і кредитні установи зобов'язані суворо дотримуватись чинних законодавчих актів, банківських правил, вдосконалювати системи розрахункових відносин в Україні, сприяти прискоренню платежів та зміцненню розрахункової дисципліни і тому питання розрахункових відносин є досить актуальним на цьому етапі становлення національної економіки України.

Отже, питання розрахункових відносин, є досить актуальним зараз в Україні, воно має велике значення для становлення і нормального функціонування економіки. Тому темою даної курсової роботи є «Облік розрахунків з покупцями і замовниками».

Метою курсової роботи є більш детально вивчити правову природу розрахункових відносин в Україні, а саме з'ясувати поняття, принципи і систему розрахунків з покупцями і замовниками; види дебіторської заборгованості; дослідити особливості використання деяких форм розрахунків і значення розрахункових відносин в господарстві.

Огляд літературних джерел показав, що дослідженням проблем обліку розрахунків з покупцями і замовниками займалися такі провідні вчені й теоретики бухгалтерського обліку як М.Ф. Огійчук, Ф.Ф Бутинець, В.Я. Плаксієнко, Ткаченко Н.М. та інші. Однак, ці питання розглядалися в умовах ручного ведення бухгалтерського обліку і не враховували факторів, які впливають на облік розрахунків з покупцями і замовниками в сучасних умовах.

1. Теоретико-методологічні основи обліку розрахунків з покупцями і замовниками

1.1 Економічна суть розрахунків з покупцями і замовниками

У процесі господарської діяльності сільськогосподарські підприємства, виробляючи готову продукцію, реалізують її заготівельним організаціям, іншим покупцям і замовникам. Водночас мають місце розрахунки з фізичними особами при видачі готівки під звіт, по нестачах цінностей, одержаних позиках та ін. Несвоєчасне одержання грошових коштів за реалізовану продукцію, повернення невикористаних підзвітних сум тощо призводить до труднощів у веденні господарства. Особливо це відчутно в умовах інфляції. Кошти, які тимчасово знаходяться за межами підприємства, працюють на стороні, знецінюються і при простроченні можуть не повернутися в господарство. З метою контролю та підтвердження сум заборгованості проводять інвентаризацію розрахунків. При інвентаризації підприємства кредитори повинні передати окремим дебіторам відомості про стан заборгованості. Дебітори зобов'язані протягом десяти днів від дня одержання виписок підтвердити суму заборгованості або ж заявити свої заперечення. Тому у бухгалтерському обліку підприємств обліку дебіторської заборгованості приділяється багато уваги. Від оперативності й правильності поданої інформації про стан дебіторської заборгованості залежить своєчасність вжиття заходів щодо її погашення і відображення у фінансовій звітності підприємства за звітний період.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С) БО 10 «Дебіторська заборгованість». Норми П(С) БО 10 застосовуються всіма підприємствами, крім бюджетних установ. Керуватися зазначеним Положенням слід з урахуванням правил, встановлених іншими П(С) БО.

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Майбутня економічна вигода від дебіторської заборгованості полягає в тому, що в результаті її погашення в майбутньому відбудеться пряме надходження грошових коштів або отримання грошей на банківський рахунок від здійснення факторингової операції. Факторинг - вид фінансово-комерційних послуг, суть яких полягає у придбанні банками та іншими фінансовими організаціями боргів підприємств (зобов'язань з оплати поставлених товарів і виконаних робіт або послуг).

Дебіторська заборгованість може бути погашена шляхом непрямого надходження грошових коштів, наприклад отримання активів за допомогою бартерних операцій, отримання дивідендів акціями інших підприємств.

Умовою достовірної оцінки дебіторської заборгованості є договір, у якому конкретно визначено ціну за одиницю відвантаженої продукції, а також відвантажувальні документи, що підтверджують факт отримання покупцем певної кількості продукції за договірною ціною на зафіксовану суму. Якщо дебіторська заборгованість виникла внаслідок виконання робіт або надання послуг, підставою для її оцінки служать також договори підряду, акти приймання-здачі виконаних робіт і послуг. Відвантажені товари, виконані роботи і послуги можуть бути оплачені векселями, які до їх погашення також облічуються в сумі дебіторської заборгованості. Достовірність оцінки дебіторської заборгованості підтверджується сумою належно оформлених векселів, а також умовами договорів купівлі-продажу або підряду.

З наведеного випливає, що відображати в Балансі та інших формах звітності підприємства дебіторську заборгованість належить лише в тому разі, коли існує імовірність її погашення, внаслідок чого підприємство отримає економічну вигоду, і якщо при цьому вона може бути достовірно оцінена.

Дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку класифікується в залежності від: термінів її погашення; ймовірності її погашення; оцінки її відображення в балансі.

Розрізняють поточну і довгострокову дебіторську заборгованість. Поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців від дати балансу. Довгостроковою дебіторською заборгованістю є сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу й буде погашена після 12 місяців від дати балансу. У балансі підприємства довгострокова дебіторська заборгованість відображається у розділі І «Необоротні активи» за статтею «Довгострокова дебіторська заборгованість», а короткострокова - у розділі II «Оборотні активи» за статтями «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги», «Дебіторська заборгованість за розрахунками», «Інша поточна дебіторська заборгованість».

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визначається активом одночасно з визначенням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первинною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (відсотками) у періоді її нарахування.

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості визначається як різниця між первинною її вартістю та резервом сумнівних боргів. Первинна вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги складається із суми заборгованості покупців і замовників за відвантажену їм продукцію, виконані роботи, послуги відповідно до укладених договорів, яка залишилася не погашеною на дату складання звітності.

Здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність сільськогосподарські підприємства вступають в розрахункові взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями і особами. Ці розрахунки пов'язані з формуванням основних і оборотних засобів, реалізацією виробленої продукції і наданих послуг, з розподілом прибутку, розрахунками з фінансовими органами і органами соціального страхування і соціального забезпечення. Господарства можуть також вступати в розрахункові взаємовідносини з окремими особами, наприклад, для виконання різних доручень при видачі грошових коштів підзвіт, одержанні кредитів на індивідуальне житлове будівництво і господарське влаштування.

Встановлення господарських відносин суб'єкта підприємницької діяльності з іншими фізичними та юридичними особами передбачене виникненням між ними певних прав та зобов'язань.

Під зобов'язаннями сторін у цивільному законодавстві розуміють усі дії, які кожна зі сторін договору повинна здійснити на користь іншої сторони і які обумовлені договором, адміністративними актами, юридичними вчинками та іншими підставами, що не суперечать законодавству.

На відміну від цього, у бухгалтерському обліку підприємства зобов'язання виникають не в момент укладення договору, а після здійснення однією зі сторін передбачених у ньому дій (або бездіяльності), внаслідок яких виникає заборгованість однієї сторони перед іншою.

Виникнення заборгованості пов'язано з тим, що одночасне виконання обома сторонами зустрічних зобов'язань за договором відбувається дуже рідко. Як правило, спочатку свої зобов'язання виконує одна зі сторін, внаслідок чого у неї виникає право вимагати компенсації за заборгованістю, а з іншої сторони - обов'язок оплатити цю заборгованість. Тобто у бухгалтерському обліку у першої сторони в складі господарських засобів виникає актив у вигляді дебіторської заборгованості, а з іншої сторони виникає зобов'язання перед кредитором погасити цю заборгованість, яка називається кредиторською заборгованістю.

Тому правильна організація розрахунків потребує суворого дотримання фінансової дисципліни, власної оплати боргів по зобов'язаннях і забезпечення своєчасного одержання коштів за реалізовану продукцію та надані послуги.

Затримання оплати за одержані матеріальні цінності або несвоєчасне надходження коштів за реалізовану продукцію та надані послуги призводить до фінансових труднощів у веденні господарства.

Дебіторська заборгованість спричиняє вилучення коштів з обороту підприємств, що негативно позначається на їх фінансовому стані, а несвоєчасна оплата боргів і зобов'язань веде до залучення в оборот коштів, які належать іншим підприємствам.

Завданнями бухгалтерського обліку розрахункових операцій є:

- дотримання встановлених правил розрахункових відносин;

- своєчасність розрахунків і запобігання випадкам прострочення сплати дебіторської заборгованості;

- періодична звірка даних бухгалтерського обліку безпосередньо з дебіторами;

- правильне і своєчасне документальне оформлення розрахункових операцій, їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку;

- своєчасне і достовірне ведення аналітичного і синтетичного обліку розрахунків;

- своєчасне відображення розрахункових операцій у податковому обліку;

- своєчасне взаємне звіряння розрахунків з дебіторами і кредиторами;

- недопущення нереальної дебіторської і кредиторської заборгованості.

Розрахункові операції здійснюються відповідно до законодавства України у порядку, встановленому Національним банком України.

Безготівкові розрахунки між підприємствами і фізичними особами здійснюються у національній валюті України через банк шляхом перерахування грошових коштів. Грошові кошти з рахунку підприємства списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, коли чинним законодавством передбачений порядок безакцептного списання коштів.

Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки у межах коштів, наявних на рахунку клієнта.

Кошти підприємства підлягають обов'язковому зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в їхніх касах у межах установленого банком ліміту.

Безготівкові розрахунки здійснюються з використанням установлених форм розрахункових документів:

- платіжних доручень;

- платіжних вимог-доручень;

- розрахункового чека;

- платіжної вимоги;

- акредитива.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюються чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Нацбанку України.

Кожен з документів повинен бути заповнений відповідним чином і засвідчений підписами і печаткою.

На підставі Закону України від 06.10.1995 р. №372/95-ВР «Про внесення змін до статті 460 цивільного кодексу Української РСР» встановлений загальний термін для захисту права за позовом особи, право якої порушене (позовна давність), тривалістю три роки. (Набув чинності з 27.07.1995 р.)

Термін позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто з моменту відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) або з моменту здійснення розрахунків, передбачених умовами договору.

Якщо умовами договору не передбачені ці терміни, тоді відлік терміну позовної давності починається з:

а) дати надходження коштів на поточний рахунок підприємства-продавця (якщо товари замовникові не відвантажені, роботи не виконані);

б) дати відвантаження підприємством-постачальником продукції, надання послуг (якщо оплата від замовника (покупця) не надходила);

в) дати оприбуткування товарно-матеріальних цінностей підприємством-покупцем або відображення в бухгалтерському обліку виконаних робіт, наданих послуг підприємством-замовником (якщо оплата не здійснена).

Існують і скорочені терміни позовної давності (до шести місяців), зокрема за позовами:

а) про недостачу проданих речей;

б) про оплату продукції низької якості;

в) про виявлені недоліки в роботі за договором підряду;

г) про недоліки в роботі, виконаній за договором побутового замовлення.

Зміна терміну позовної давності не допускається.

Закінчення терміну позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.

Суми кредиторської заборгованості, по яких закінчився термін позовної давності відносяться на результати фінансово-господарської діяльності у наступному місяці після закінчення терміну позовної давності і відображуються у складі інших операційних доходів на субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості». При списанні з балансу кредиторської заборгованості з терміном позовної давності, що минув, виникає об'єкт обкладення податком на додану вартість і відображується в обліку методом «червоне сторно» за дебетом субрахунку 641 «Розрахунки за податками» і кредитом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» або 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Наявність дебіторської заборгованості свідчить про вилучення коштів з обороту підприємства. Вона виникає з вини покупців і замовників за відвантажену їм продукцію, виконані роботи (надані послуги).

Для стягнення дебіторської заборгованості встановлені також терміни позовної давності. Дебіторська заборгованість з терміном позовної давності, що минув, списується за рішенням керівника підприємства на результати фінансової діяльності після того, як були прийняті всі заходи для її стягнення (пред'явлення претензій, позовів до суду (господарського суду) до дебіторів-підприємств і до суду - до фізичних осіб).

Бухгалтерський облік розрахунків з дебіторами ведеться на таких рахунках:

16 «Довгострокова дебіторська заборгованість»;

«Розрахунки з покупцями та замовниками»;

«Розрахунки з різними дебіторами»;

«Резерв сумнівних боргів».

Слід зазначити, що в Плані рахунків рахунки для обліку розрахункових операцій з дебіторами зосереджені в Класі З, а з кредиторами - відповідно в Класі 6. Все ж розподіл рахунків дебіторів і кредиторів має дещо умовний характер. Через це рахунки 37 «Розрахунки з різними дебіторами» і 68 «Розрахунки за іншими операціями» можуть мати одночасно дебетове і кредитове сальдо та будуть відображені в балансі розгорнуто: в активі та пасиві відповідно.

1.2 Методи визначення розміру резерву сумнівних боргів

Основні вимоги до визнання і оцінки резерву сумнівних боргів висловлені в П(С) БО 10 «Дебітори».

Сумнівний борг - це дебіторська заборгованість, щодо якої існує вірогідність її неповернення боржником.

Аналіз термінів заборгованості забезпечує керівництво корисною інформацією про можливі втрати в результаті наявності неоплачених рахунків, якщо підприємство використовує її з метою визначення сум по очікуваних витратах на погашення безнадійної заборгованості.

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує упевненість про її неповернення боржником або по якій закінчився термін позовної давності.

Безнадійна дебіторська заборгованість списується у момент її визнання за рахунок резерву сумнівних боргів, який утворюється на дату балансу. А тому при складанні балансу підприємство повинне проаналізувати дебіторську заборгованість і визначити, по-перше, поточну і довгострокову заборгованість, а також визначити суму дебіторської заборгованості, яка буде повернена боржником або по якій вже закінчився термін позовної давності, а також виявити заборгованість, яку боржник вже не погасить. Це можливо передбачити, якщо підприємство-боржник оголошено банкрутом і відомо, що майна підприємства-банкрута не вистачить для погашення заборгованості.

Резерв сумнівних боргів формується на дату балансу на підставі даних бухгалтерського обліку минулих звітних періодів він визначається тільки для поточної дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію, товари, виконані роботи і надані послуги.

Сільськогосподарські підприємства, що мають сумнівні борги, формують на дату балансу резерв сумнівних боргів і за рахунок створеного резерву списують безнадійні борги наступного року. Сформована сума резерву збільшує суму витрат звітного періоду.

Дебіторська заборгованість включається у валюту балансу за мінусом сумнівних боргів, що і є чистою реалізаційною вартістю.

При списанні безнадійної дебіторської заборгованості, яка утворилася в результаті відвантаження продукції, товарів (робіт, послуг), застосовується спосіб прямого списання заборгованості на витрати, коли підприємство отримало інформацію про неможливість її погашення.

Списану безнадійну заборгованість підприємство повинне обліковувати на позабалансовому рахунку протягом трьох років для можливого стягнення цієї заборгованості у разі поліпшення фінансового стану боржника. Для цього використовується субрахунок 071 «Списана дебіторська заборгованість». Якщо протягом цього періоду заборгованість не буде повернена боржником, тоді цю суму остаточно списують із позабалансового рахунку.

Порядок формування резерву сумнівних боргів

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» передбачено два методи формування резерву сумнівних боргів:

виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

на підставі класифікації дебіторської заборгованості.

При обох способах величина резерву сумнівних боргів визначається як добуток суму дебіторської заборгованості за продукцію на коефіцієнт сумнівності. Різниця у способах полягає лише у тому, які суми дебіторської заборгованості беруть участь у розрахунку і як визначаються коефіцієнти сумнівності. Як перший, так і другий спосіб вимагають попереднього проведення аналізу платоспроможності окремих дебіторів на підставі оприлюдненої звітності і експертним шляхом в процесі проведення інвентаризації дебіторської заборгованості.

При першому методі, якщо конкретний дебітор визнаний неплатоспроможним, то на суму його заборгованості необхідно збільшити резерв сумнівних боргів.

При визначенні резерву сумнівних боргів виходячи із платоспроможності окремих дебіторів після проведеного аналізу виводиться індивідуальний коефіцієнт сумнівності, за яким потім визначають суму резерву за даною заборгованістю. Сума резервів за кожним дебітором дасть загальну суму резерву сумнівних боргів за підприємством.

Другий спосіб визначення резерву сумнівних боргів і реалізаційної вартості дебіторської заборгованості шляхом групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.

Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.

Підприємство самостійно визначає групи за строками непогашення поточної дебіторської заборгованості. За строками непогашення її можна групувати так:

- з терміном до одного кварталу;

- з терміном від одного до двох кварталів;

- з терміном від двох до трьох кварталів;

- з терміном від трьох кварталів до одного року;

- з терміном понад один рік.

Все ж для виявлення стійких і об'єктивних значень коефіцієнтів сумнівності за групами найбільш доцільно обирати минулий трирічний період, тобто строк позивної давності дебіторської заборгованості.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.

розрахунок замовник сумнівний резерв

Таблиця 1.1. Облік резерву сумнівних боргів

Зміст господарської операції	Кореспондуючий рахунок
За дебетом рахунка 38
Списано з балансу дебіторську заборгованість покупців та замовників, визнану безнадійною, за рахунок раніше нарахованого резерву сумнівних боргів	36, 34, 37
Віднесено до складу іншого операційного доходу підприємства суму невикористаного резерву сумнівних боргів	716
За кредитом рахунка 38
Зараховано резерв сумнівних боргів підприємствами, що застосовують рахунки класу 8	84
Створено резерв сумнівних боргів по поточній дебіторській заборгованості за товари, роботи, послуги	944

1.3 Нормативно-правове регулювання обліку розрахунків з покупцями і замовниками

Методичні засади бухгалтерського обліку розрахунків з дебіторами визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» (П(С) БО 10). Стандарт визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності підприємств незалежно від форм власності.

Терміни, що використовуються у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошей, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Отже важливим питанням обліку дебіторської заборгованості є її оцінка. Методи оцінки дебіторської заборгованості повинні забезпечити дотримання викладеного у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-ХІУ одного з основних принципів фінансової звітності - обачності, згідно з яким сума оцінки активів і доходів підприємства не повинна бути завищена.

Стандартом 10 визначені методи оцінки дебіторської заборгованості на етапах зарахування її на баланс, при відображенні у фінансовій звітності на дату балансу і при списанні з балансу як безнадійної.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Розглядаючи оцінку дебіторської заборгованості, зазначимо, що наприкінці не всі борги дебіторів повертаються підприємству. Тому у підприємства завжди є сумніви у повному погашенні наявної у нього на балансі дебіторської заборгованості. Відмовитися від продажу продукції в кредит продавець, як правило, не може, оскільки він зацікавлений негайно продати вироблену їм продукцію і за рахунок цього збільшити свій дохід. З урахуванням наведеної обставини Стандартом 10 за поточною дебіторською заборгованістю за продукцію передбачено створювати резерв сумнівних боргів як частину загальної суми такої заборгованості, щодо якої існує невпевненість у її погашенні боржниками.

Розрахункові операції здійснюються відповідно до законодавства України у порядку, встановленому Національним банком України.

Законодавством України передбачений порядок проведення розрахунків між підприємствами, підприємствами і фізичними особами як у безготівковій формі, так і за готівку. Порядок розрахунків безготівковими коштами викладений в інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 р. №135.

Підприємства самостійно вибирають форми розрахунків, передбачені Інструкцією НБУ №135, і зазначають їх при укладанні договорів.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюються чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Нацбанку України.

Крім зазначених форм розрахунків, розділом 8 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні» передбачений порядок розрахунків шляхом заліку взаємної заборгованості.

Розділом 5 цієї Інструкції встановлено порядок розрахунків платіжними вимогами без акцепту платників і безспірного стягнення коштів, яке здійснюється у випадках, передбачених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, рішення податкових органів та визнаних претензій документи на безспірне стягнення і безакцептне списання коштів приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунках підприємств.

Безспірне стягнення і безакцептне списання кошті у іноземній валюті регулюються Порядком безспірного стягнення та безакцептного списання коштів з рахунків в іноземній валюті суб'єктів підприємницької діяльності на території України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 10.10.1996 р. №261. При безготівкових розрахунках між підприємствами, підприємствами і громадянами встановлений термін позовної давності. Позовна давність - встановлений законом термін для захисту порушеного права.

На підставі Закону України від 06.10.1995 р. №372/95-ВР «Про внесення змін до статті 460 цивільного кодексу Української РСР» встановлений загальний термін для захисту права за позовом особи, право якої порушене (позовна давність), тривалістю три роки. (Набув чинності з 27.07.1995 р.)

2. Бухгалтерський облік розрахунків з покупцями і замовниками

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПрАТ «Етнопродукт»

Приватне акціонерне товариство «Етнопродукт» розміщене в Городнянському районі в селі Ясенівка, входить до складу аграрної групи Етнопродукт, яка об'єднує декілька аграрних підприємств Чернігівщини.

ПрАТ «Етнопродукт» було засноване у серпні 2010 року шляхом перетворення з сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Городнянське по відгодівлі худоби», яке в свою чергу засноване шляхом перетворення з державного підприємства «Городнянського відгодівельного радгоспу», і діє за Статутом (додаток А), який є єдиним установчим документом Товариства.

Група компаній Етнопродукт, які під органічним управлінням обробляють 8000 гектарів землі, утримують понад 2000 голів великої рогатої худоби, виробляють молоко, м'ясо, зернові, бобові культури та продукти бджільництва.

У своїй діяльності господарства Етнопродукт дотримуються органічних принципів, а саме: не використовують генетично модифікованих організмів, гормонів та стимуляторів росту, пестицидів та іншої агрохімії; дбайливо використовують природні ресурси, мінімізуючи вплив на довколишнє середовище.

Органічне коров'яче молоко, сертифіковане за відповідними стандартами Євросоюзу, з'явилося на полицях київських магазинів у листопаді 2010 року.

Всі господарства ЕтноПродукт розташовані далеко від промислових центрів; в оточенні лісу та полів, які не обробляються пестицидами та іншою агрохімією. Вирощування та, навіть побічне, застосування ГМ-культур виключене з діяльності наших підприємств. Відповідно до міжнародних вимог, ферми Етнопродукт забезпечують постійний доступ корів до відкритого повітря та вільного випасу, вигодовування власними органічними кормами, природні засоби профілактики захворювань та лікування, гуманне ставлення до тварин тощо.

Раціон корів складається лише з сертифікованих органічних кормів: свіжих трав, сіна, сінажу й соломи, органічного фуражного зерна. Підриємства групи Етнопродукт не застосовують примусову відгодівлю тварин. Корови не отримують гормонів росту, синтетичних стимуляторів та кормових добавок, штучних збудників апетиту. Телята, народжені на фермах ЕтноПродукт, отримують натуральне органічне молоко корів щонайменше 12 тижнів.

Власні органічні корми групи Етнопродукт вирощуються за принципом сталого екологічного аграрного виробництва, без застосування агрохімії та генномодифікованих організмів.

Молоко Етнопродукт охолоджується відразу ж після доїння корів, що дає змогу зберегти природну бактерицидну властивість молока та подовжує термін його зберігання.

Виробництво продукції Етнопродукт на всіх етапах ретельно контролюється сертифікаційними органами: перевіряється стан ґрунту, умови догляду за тваринами, умови зберігання продукції, транспортування, продажу тощо.

Сьогодні всі виробничі процеси Етнопродукт сертифіковані відповідно до вимог Євросоюзу та контролюються Інститутом екологічного маркетингу (IMO, Швейцарія).

Виробнича спеціалізація підприємства визначається за основними товарними галузями і продуктами, які забезпечують найбільшу виручку від реалізації продукції. В таблиці 2.1 представлено структуру товарної продукції ПрАТ «Етнопродукт». Дані взяті з Форми №50 с.г «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» (Додаток Л).

Таблиця 2.1. Структура товарної продукції ПрАТ «Етнопродукт» (2010 рік)

Види реалізованої продукції	Виручка від реалізації, тис. грн.	Питома вага, %
Рослинництво - всього	599,5	28,6
у т.ч.
зернові та зернобобові;	593,5	28,3
з них
пшениця озима	39,3	1,9
Жито	11,3	0,5
Гречка	318,7	15,2
Овес	53,0	2,5
інші зернові та зернобобові	171,2	8,1
інша продукція рослинництва	6,0	0,3
Тваринництво - всього	1491,8	71,2
у т.ч.
вирощування (в живій масі) великої рогатої худоби	75,9	3,6
Молоко	1413,9	67,5
інша продукція тваринництва	2.0	0,1
Послуги в сільському господарстві	4,0	0,2
Всього	2095,3	100

Аналіз даної таблиці свідчить про те, що у 2010 році найбільшу питому вагу від реалізації продукції становить галузь тваринництва - 71,2%, а галузь рослинництва - 28,6%.

Визначимо коефіцієнт спеціалізації даного підприємства за формулою:

, де (2.1)

П_т - питома вага галузі;

Н - порядковий номер галузі.

Порядковий номер галузі присвоюється по мірі спадання питомої ваги.

Отже, підприємство має середній рівень спеціалізації, беручи до уваги потреби ринку, намагається надавати перевагу багатогалузевому характеру, а саме вирощування великої рогатої худоби, отримання молока і вирощування зернових та зернобобових культур.

Найважливішою складовою природних ресурсів є земля - охоронниця природних багатств, основа рослинного і тваринного світу, операційний базис розміщення об'єктів промисловості, населених пунктів і доріг. Земельні ресурси потрібні всім підприємствам. В сільському господарстві вона є основним засобом виробництва. Функціональні особливості використання землі визначають її важливе місце серед природних ресурсів. Вона є одночасно предметом, засобом праці, базисом для розміщення продуктивних сил, основою для відтворення всіх факторів економічного зростання. Тому раціональне землекористування є обов'язковою частиною комплексної системи експлуатації та охорони природних ресурсів для всіх підприємств.

ПрАТ «Етнопродукт» має таку структуру земельних угідь (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Структура земельних угідь ПрАТ «Етнопродукт» (2010 рік)

Види угідь	Площа, га	Питома вага, %
Загальна земельна площа	1313,0	100,0
у т.ч. сільськогосподарські угіддя	1154,0	87,9
З них:
- рілля;	1154,0	87,9
- багаторічні насадження;	-	-
- пасовища.	-	-
- Несільськогосподарські угіддя	159,0	12,1
- З них:
- площа лісу;	-	-
- інші угіддя.	159,0	12,1

ПрАТ «Етнопродукт» створений на основі людських земельних і майнових паїв. І тому питому вагу складає рілля (87,9%), інші угіддя (12,1%).

Характеристику підприємства ПрАТ «Етнопродукт» можна зробити за такими основними показниками (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Основні показники діяльності ПрАТ «Етнопродукт» за 2008-2010 рр.

Показники	Рівень показника	Відхилення, 2010 р. до 2008 р.
	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Обсяг валової продукції, тис. грн.	900,0	2230,0	2514,0	1614,0
Середньорічна вартість майна, тис. грн.	1165,5	2405,5	3021,5	1856,0
Середньоспискова чисельність працівників, чол.	58,0	58,0	67,0	9,0
Валовий прибуток, тис. грн.	72,0	-81,0	414,0	69,0
Витрати на оплату праці, тис. грн.	447,0	652,0	898,0	451,0
Витрати на незавершене виробництво, тис. грн.	179,0	259,0	669,0	490,0
Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	1734,0	2995,0	3714,0	1980,0
Продуктивність праці, тис. грн./чол.	15,5	38,4	37,5	22,0
Фондовіддача	0,5	0,7	0,6	0,1
Фондоозброєність праці	29,9	51,6	55,4	25,5

Аналіз даної таблиці свідчить про те, що обсяг валової продукції за 2008-2010 р.р. збільшився на 1614,0 тис. грн. В свою чергу вартість основних виробничих фондів також збільшилась на 1980,0 тис. грн. Тому показник фондовіддачі змінився і становить 0,6, оскільки збільшення обсягу валової продукції та вартості основних виробничих фондів відбулися пропорційно.

Середньоспискова чисельність працівників збільшилась з 58 до 67 чоловік. Показник продуктивності праці збільшився за період 2008-2010 р.р. на 22,0 тис. грн./чол. Показник середньорічної вартості майна також збільшився на 1856,0 тис. грн. Дані зміни позитивно характеризують діяльність підприємства.

Для отримання загальної оцінки, динаміки фінансового стану можна зіставити зміни підсумку валюти балансу зі змінами фінансових результатів діяльності підприємства, валовим прибутком, прибутком від операційної діяльності, чистим прибутком. Для цього розрахуємо такі коефіцієнти (табл. 2.4).

, де 3770,2 2158,5 (2.2)

К_вб - коефіцієнт зміни валюти балансу;

ВБ_ср1, ВБ_ср0 - середня величина підсумку балансу за звітний і попередній періоди.

, де (2.3)

К_чвр - коефіцієнт зміни чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг);

ЧВР₁, ЧВР₀, - чиста виручка від реалізації за звітний та попередній періоди.

, де (2.4)

К_впр - коефіцієнт зміни валового прибутку;

ВПР₁, ВПР₀ - валовий прибуток за звітний та попередній періоди.

, де (2.5)

К_про - коефіцієнт зміни прибутку від операційної діяльності;

ПРО₁, ПРО₀ - прибуток від операційної діяльності за звітний та попередні періоди.

, де (2.6)

К_чпр - коефіцієнт зміни чистого прибутку;

ЧПР₁, ЧПР₀ - чистий прибуток за звітний та попередній періоди.

Таблиця 2.4. Загальна оцінка динаміки фінансового стану ПрАТ «Етнопродукт»

№ з/п	Показники	Рівень показника у 2009 р. відповідно до 2008 р.	Рівень показника у 2010 р. відповідно до 2009 р.
1.	Коефіцієнт зміни валюти балансу	74,67	63,0
2.	Коефіцієнт зміни чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг)	119,88	13,49
3.	Коефіцієнт зміни валового прибутку	-212,5	-611,11
4.	Коефіцієнт зміни прибутку від операційної діяльності	1620,0	-137,2
5.	Коефіцієнт зміни чистого прибутку	-229,17	-545,16

З даних таблиці 2.4 можна зробити висновок, що показники дещо погіршилися, тому підприємству необхідно поліпшити використання ресурсів та підвищити ефективність своєї діяльності.

Для того, щоб зрозуміти, яка ситуація у підприємства з майном, яке йому належить, необхідно провести аналіз майнового стану підприємства. Це можна зробити за допомогою групи основних показників:

;

; (2.7)

; (2.8)

. (2.9)

Розрахунок коефіцієнтів доцільно проводити за три роки (табл. 2.5).

Аналіз таблиці 2.5 показав, що майновий потенціал підприємства не збільшився. Коефіцієнт зносу основних засобів зменшився на 0,28 у 2010 році в порівняні з 2008 роком. Це свідчить про те, що підприємство проводило ремонт основних засобів, але нової техніки підприємство не придбавало, оскільки коефіцієнт оновлення є досить низьким і зменшився за три роки на 1,31. Отже, підприємству необхідно поновити основні засоби. В такому випадку одночасно збільшиться сума господарських коштів, які є у розпорядженні підприємства, що поліпшить майновий стан підприємства, а також його фінансовий стан.

Таблиця 2.5. Аналіз майнового стану ПрАТ «Етнопродукт» за 2008-2010 рр.

Назва показника	Значення показника	Відхи-лення, +/-
	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Сума господарських коштів, які є у розпорядженні підприємства, тис. грн.	2652	4889	7412	4760
Коефіцієнт зносу основних засобів	0,65	0,39	0,37	-0,28
Коефіцієнт оновлення основних засобів	2,90	1,65	1,59	-1,31
Коефіцієнт вибуття основних засобів	0,34	0,61	0,63	0,29

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов `язань. Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань наявністю ліквідних коштів. Даний аналіз здійснюється за допомогою таких показників:

; (2.10)

; (2.11)

; (2.12)

Дані по розрахунку показників представлені в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6. Аналіз ліквідності ПрАТ «Етнопродукт» за 2008-2010 рр.

Назва показника	Значення показника	Відхи-лення, +/-
	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Коефіцієнт покриття	21,40	0,86	0,74	-20,66
Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,40	0,02	0,01	-1,39
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,24	0,003	0,00	-0,24
Чистий оборотний капітал, тис. грн.	1673	-321	-1324	-2997

Рівень отриманих показників свідчить про те, що підприємство має невисокий рівень показників ліквідності. Спостерігається значне зниження коефіцієнта покриття (на 20,66) у динаміці. Насамперед, це пояснюється великою питомою вагою поточних пасивів у валюті балансу - високою кредиторською заборгованістю та наявністю короткострокових кредитів у банку і поточних зобов'язань за розрахунками, а також наявність невеликих розмірів грошових коштів та інших активів підприємства.

Аналіз фінансової стійкості необхідно проводити за допомогою розрахунку таких показників:

; (2.13)

; (2.14)

; (2.15)

. (2.16)

Рівень даних показників для ПрАТ «Етнопродукт» представлений в таблиці 2.7.

Коефіцієнт автономії характеризує питому вагу власного капіталу в загальній сумі балансу. Найбільш поширеною є думка, що питома вага власного капіталу має бути достатньо високою, на рівні 80%. У 2008 р.р. цей показник становить 0,68, у 2009 році - 0,34, а у 2010 році - 0,23. Це говорить про те, що ПрАТ «Етнопродукт» не є платоспроможним підприємством.

Таблиця 2.7. Аналіз платоспроможності ПрАТ «Етнопродукт» за 2008-2010 рр.

Назва показника	Значення показника	Відхи-лення, +/-
	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Коефіцієнт автономії	0,68	0,34	0,23	-0,45
Коефіцієнт фінансової залежності	1,48	2,91	4,41	+2,93
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,93	-0,19	-0,79	-1,72

Коефіцієнт фінансової залежності показує, яка сума загальної вартості майна припадає на 1 грн. власного капіталу. Спостерігається його збільшення в динаміці і це говорить про зниження платоспроможності підприємства. За 2008-2010 р.р. показник зріс на 2,93.

Величина показника коефіцієнта маневреності власного капіталу суттєво залежить від структури капіталу та галузевої належності підприємства. За період 2008-2010 р.р. показник зменшився на 1,72, що вказує на порушення фінансової стійкості підприємства.

Дослідження показників рентабельності дає змогу комплексно оцінити ефективність господарської діяльності підприємства. Найголовнішими показниками є:

; (2.22)

; (2.23)

; (2.24)

; (2.25)

; (2.26)

. (2.27)

Рівні даних показників відображені в таблиці 2.9. 1346

Таблиця 2.8. Аналіз рентабельності ПрАТ «Етнопродукт» за 2008-2010 рр.

Назва показника	Значення показника	Відхилення, +/-
	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Рентабельність діяльності	0,939	0,833	0,833	-0,106
Рентабельність реалізації продукції	0,093	-0,042	0,246	+0,153
Рентабельність власного капіталу	0,470	1,107	1,247	+0,777
Рентабельність капіталу підприємства	0,002	-0,352	0,001	-0,001
Рентабельність оборотних активів	0,669	1,224	0,877	+0,208
Валова рентабельність продажу	0,085	-0,043	0,198	+0,113

Всі показники є більшими від нуля, що свідчить про те, що підприємство є рентабельним, але дослідження в динаміці показало, що рівень показників знизився. Найбільшого зниження набув показник рентабельності діяльності підприємства, оскільки він є узагальнюючим. Це значить, що даний показник зменшився за рахунок зниження рентабельності оборотних активів та капіталу підприємства, зокрема власного капіталу.

Характеристика підприємства була здійснена на підставі даних, які наведені в Додатках Б, В, Д.

2.2 Документування обліку розрахунків з покупцями і замовниками

Продаючи свою продукцію (роботи, послуги), підприємства-продавці (виконавці) вступають у взаємовідносини з юридичними і фізичними особами - покупцями і замовниками, а отже - здійснюють з ними у певному порядку розрахунки. Взаємовідносини підприємств з покупцями (замовниками) пов'язані з укладанням договорів купівлі-продажу своєї продукції (товарів), підряду на виконання робіт (надання послуг). У договорах відображаються зобов'язання продавця (виконавця) про обсяги і терміни відвантаження продукції (товарів), виконання робіт (послуг) і зобов'язання покупця (замовника) про приймання продукції (товарів). Особлива увага в договорах приділяється ціні товару, термінам поставки, порядку розрахунків, терміну оплати, оскільки ці умови договору є істотними й необхідні у разі вирішення спору у претензійно-позовному порядку.

Факт відпуску продукції (товару), виконання робіт, надання послуг має бути належним чином оформлений документами. Підставою для відпуску продукції (товару) зі складу підприємства є доручення, яке пред'являється представником покупця і яке повинне містити: реквізити покупця, найменування і кількість отриманої продукції, термін дії доручення, особистий підпис представника, засвідчений підписами керівника та головного бухгалтера підприємства-покупця і скріплений печаткою. Підпис представника покупця на дорученні повинен бути ідентичним підпису одержувача на відвантажувальних документах про приймання продукції.

У разі доставки продукції покупцеві автотранспортом постачальника або транспортних організацій важливе значення має чітке і належне оформлення товарно-транспортних накладних (Додаток П) відправником та наявність записів з підписами і відбитком печатки (штампу) одержувача, які засвідчують доставку продукції (товару) до місця призначення.

Покупцями основної маси виробленої продукції в сільськогосподарських підприємствах є хлібоприймальні пункти, молокозаводи, м'ясокомбінати, цукрові заводи, олійно-жирові комбінати та інші переробні підприємства. Крім того, сільгосптоваровиробники реалізують продукцію та виробничі запаси іншим сільськогосподарським підприємствам, комерційним фірмам тощо. Останнім часом усе більшого поширення набуває реалізація сільгосппродукції через товарні біржі та аукціони, оптові ринки.

Супровідними документами при продажу продукції сільськогосподарського виробництва та тварин є товарно-транспортні накладні спеціалізованих форм (Додаток Р). Якщо господарство здає сортове насіння, то, крім товарно-транспортної накладної, необхідно виписувати первинні документи, які підтверджують їх сортність: атестат на насіння, свідоцтво на насіння, сортове посвідчення. При реалізації племінної худоби і птиці оформляється племінне свідоцтво, а не племінної - ветеринарне свідоцтво.

Переробні підприємства на підставі одержаних товарно-транспортних накладних ведуть накопичувальні відомості окремо по кожному сільськогосподарському товаровиробнику протягом поточного місяця або періоду (як правило, 15 днів).

На прийняту від сільськогосподарських підприємств продукцію заготівельні організації на підставі даних накопичувальних відомостей виписують приймальні квитанції, у яких вказують фізичну та залікову масу прийнятої продукції, її якість, суму до виплати. Наприклад, документом, що підтверджує здавання заготівельним організаціям тварин і птиці, є приймальна квитанція ф. №ПК-1, молока - ф. №ПК-З(МС), цукрових буряків - ф. №ПК-8, зерна - ф. №ПК-10 (ф. №ПК-9) та ін. З іншого боку, приймальні квитанції слугують підставою для відображення в обліку виникнення дебіторської заборгованості покупців.

У квитанціях, крім ваги і вартості закупленої продукції за договірними цінами, окремим рядком вказуються суми дотації. Перерахування грошових коштів сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними молоко і м'ясо у живій вазі проводиться платіжними дорученнями з рахунків переробного підприємства.

При виконанні робіт (будівельних, ремонтних та ін.) у договорі на їх виконання також відображаються зобов'язання замовника щодо приймання виконаних робіт, порядку й термінів їх оплати. Прийнята робота має бути оформлена актом відповідної форми, який підписується представником замовника і виконавця або комісією, з обов'язковим посвідченням підписів представників печаткою замовника і виконавця. Аналогічно оформляються операції з надання замовникам різних послуг (ремонту та обслуговування технічних засобів підприємства тощо).

На виконані роботи на сторону і послуги виписують рахунок-фактуру та платіжну вимогу-доручення. На всіх первинних розрахункових документах окремим рядком має бути вказана сума податку на додану вартість.

Підприємства, які є платниками податку на додану вартість і зареєстровані у податковій інспекції, повинні надати покупцеві податкову накладну із зазначенням у ній дати виписки, порядкового номера, найменування та індивідуального податкового номера продавця і покупця, умови продажу і форми ведення розрахунків.

Належним чином оформлені документи є підставою для виконання покупцями (замовниками) зобов'язань із проведення розрахунків.

Підприємства також можуть передавати свою продукцію для продажу посередникам за договорами комісії (консигнації), які здійснюють розрахунки не з покупцями, а з комісіонерами (консигнаторами).

Покупці продукції (товарів), замовники робіт (послуг) зобов'язані виконувати договірні умови здійснення розрахунків за відповідними договірними сумами у встановлені терміни, проте можуть виникнути непередбачені обставини, які перешкоджають своєчасному виконанню зобов'язань або виконанню їх взагалі. Такими обставинами можуть бути:

тимчасова або стійка фінансова неплатоспроможність;

банкрутство;

форс-мажорні обставини.

Через несвоєчасну оплату покупцями (замовниками) відвантаженої продукції, виконаних робіт, наданих послуг виникають сумнівні борги. Для покриття сумнівних боргів підприємства створюють резерв сумнівних боргів.