Витрати допоміжного виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальне поняття допоміжних виробництв, їх значення і види

1.1 Допоміжні виробництва, їх значення і види

1.2 Порядок проведення і оформлення допоміжних виробництв

1.3 Калькулювання собівартості продукції допоміжних виробництв

Розділ 2. Організація та методика проведення допоміжних виробництв

2.1 Поняття, класифікація та оцінка допоміжних виробництв

2.2 Завдання та організація обліку допоміжних виробництв

2.3 Розподіл витрат допоміжних підрозділів між іншими підрозділами

2.4 Документальне оформлення надходження та вибуття матеріалів

2.5 Облік матеріалів за місцем надходження та зберігання

2.6 Аналітичний облік витрат допоміжного виробництва

Висновки

Рекомендована література

Вступ

Трансформація ринкових відносин в Україні потребує перегляду поглядів на бухгалтерський облік та методологічні аспекти його розвитку. Особливо це актуально в умовах переходу України на Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, коли в системі бухгалтерського обліку створюється левова частка інформації про фактичний стан підприємства (об'єкт господарювання), і тому облік має забезпечити спостереження та обробку інформації про нього.

Кожна наука має свій предмет (що вивчає ця наука) та метод (як, власне, відбувається процес цього вивчення).

Бухгалтерський облік найбільш широко функціонує у сфері матеріального виробництва. Власне, його дані забезпечують суб'єкт господарювання інформацією, яка використовується для остереження та контролю за господарською діяльністю.

Суб'єкти господарювання виробничої сфери об'єднані в такі галузі економіки:

· промисловість;

· сільське господарство;

· будівництво;

· матеріально-технічне постачання;

· торгівля.

У виробничій сфері суспільний продукт відтворюється у вигляді кругообігу засобів суб'єкта господарювання. Цей кругообіг включає такі стадії: створення суб'єкта господарювання; постачання; виробництво; збут (реалізація).

На цих всіх стадіях необхідні матеріальні засоби та кошти, а також трудові ресурси для забезпечення безперервної виробничої діяльності.

Бухгалтерський облік відображає стан і використання засобів суб'єкта господарювання в процесі їх кругообігу.

До невиробничої сфери належать організації та установи, робота яких спрямована на обслуговування соціально-культурних потреб суспільства, зокрема це лікарні, навчальні заклади, військкомати, армія тощо.

Витрати на утримання цих суб'єктів невиробничої сфери здійснюються переважно за рахунок бюджетних асигнувань на підставі затверджених для цих установ кошторисів видатків.

Отже, предметом бухгалтерського обліку є господарська діяльність суб'єкта господарювання, стан його господарських засобів за їх складом та розміщенням, джерелами формування та цільовим призначенням і всі зміни, що відбуваються у їх складі.

В широкому розумінні предметом бухгалтерського обліку є господарська діяльність суб'єкта господарювання. В предметі бухгалтерського обліку виділяють господарські процеси, а саме:

-- процес створення суб'єкта господарювання;

процес діяльності суб'єкта господарювання (постачання, виробництво, збут);

процес припинення діяльності суб'єкта господарювання.

Розділ 1. Загальне поняття допоміжних виробництв, їх значення і види

1.1 Допоміжні виробництва, їх значення і види

Кожному підприємству при його створенні ставиться цілком конкретна ціль, яка пов'язана із виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням послуг. Ті підрозділи підприємства, які безпосередньо пов'язані із реалізацією його статутних засад, відносяться до основного виробництва. Проте, в залежності від географічного розміщення підприємства на території країни або його технологічних особливостей на підприємствах можуть створюватися допоміжні виробництва. Головною метою створення і діяльності таких виробництв є забезпечення необхідних умов для реалізації завдань, поставлених перед підрозділами основного виробництва. На підприємствах можуть створюватися такі види допоміжних виробництв:

енергосилові -- пов'язані із виробництвом і забезпеченням підприємства усіма видами енергії і т. ін. (електроенергії, води, тепла, пари, стиснутого повітря тощо);

транспортні -- пов'язані із забезпеченням потреб як підрозділів основного виробництва, так і постачанням сировини і транспортування реалізованої продукції покупцю (автомобільний, залізничний, повітряний, водний, гужовий тощо);

ремонтні (інструментальні) -- пов'язані із здійсненням ремонтів основних засобів, виробництвом інструментів, інвентарю власними силами.

Створення підрозділів допоміжного виробництва може бути зумовлене також економічною стороною даного питання. Так, незважаючи на те, що підприємство може знаходитися на території централізованого забезпечення електроенергією, водою, централізованим опаленням, а також є можливість замовляти транспорт у транспортних компаній та здійснення ремонтів у спеціалізованих станцій технічного обслуговування, -- спираючись на проведені розрахунки і економічну вигоду, підприємством може бути прийняте рішення про започаткування у себе тих чи інших видів допоміжних виробництв.

1.2 Порядок проведення і оформлення допоміжних виробництв

Для виробництва продукції, крім основних сировини, матеріалів і заробітної плати, підприємству необхідні витрати тепла, електроенергії, води. Крім того, сировину треба доставляти на підприємство, а готову продукцію - вивозити покупцям. Обладнання також потребує постійного обслуговування.

На деяких підприємствах тепло, вода, електроенергія можуть обліковуватися як куповані матеріали й послуги. Підприємство також може користуватися послугами сторонніх організацій для виконання як транспортних послуг, так і всіх інших, включаючи обслуговування основних засобів. Це переважно стосується невеликих підприємств.

Але великі підприємства найчастіше мають власні додаткові цехи, які й виробляють допоміжні сировину, матеріали та комплектуючі, а також займаються обслуговуванням основних виробництв. Обслуговуючими, або додатковими, допоміжними, сервісними є підрозділи, які повинні так чи інакше забезпечувати роботу інших підрозділів - насамперед основних цехів.

Вони надають послуги, необхідні для нормального проходження виробничого процесу, але не завжди стосуються безпосередньо виробництва продукції. Тому неможливо співвіднести витрати обслуговуючих підрозділів з продукцією, що проходить через них. Таким чином, ці витрати повинні бути віднесені на виробничі підрозділи, які фактично виробляють продукцію. До функцій допоміжних виробництв належить як обслуговування основного виробництва, так і всього підприємства, включаючи адміністрацію та соціальну сферу.

Прикладами допоміжних виробництв можуть бути:

енергетичні цехи (дільниці);

котельні;

водоканалізаційне господарство;

компресорні цехи;

ремонтні цехи;

транспортні цехи (дільниці);

тарні цехи;

очисні споруди.

Щоб з'ясувати, як ведеться облік допоміжних виробництв, а головне - як відбувається розподіл їх витрат між різними підрозділами, наведемо приклад.

Припустимо, є певне машинобудівне підприємство, яке має два основні цехи: цех №1 "Механічний" виробляє різні вузли та деталі, які можуть реалізовуватися як готова продукція, а також використовуються як напівфабрикати для цеху №2; цех №2 "Складальний" виробляє готову продукцію.

Для організації безперервного виробництва та для забезпечення основних цехів необхідними паливно-енергетичними ресурсами на підприємстві створено чотири допоміжно-обслуговуючі підрозділи.

Котельня виробляє теплову енергію. Енергію споживають основні цехи, для них вона є одним з видів матеріалів. Вироблену енергію використовують також для опалювання приміщень усіх інших допоміжних виробництв, складів, адміністративної будівлі та для опалювання приміщення підприємства житлового фонду, що перебуває на балансі.

Водоканалізаційне господарство. На підприємстві є артезіанська свердловина, з якої видобувається вода, а також проводиться очищення стічних вод. Використання послуг цього підрозділу таке ж, як і в випадку споживання послуг котельні.

Електроцех. Електроенергія через трансформаторні пристрої перерозподіляється між різними підрозділами.

Автотранспортний цех підприємства займається доставкою сировини та матеріалів, готової продукції, а також має службовий легковий транспорт.

У бухгалтерському обліку витрати різних підрозділів враховуються на таких рахунках:

23.1 "Основне виробництво";

23.1.1 "Цех №1 "Механічний";

23.1.2 "Цех №2 "Складальний";

23.2 "Допоміжні виробництва";

23.2.1 "Котельня";

23.2.2 "Водоканалізаційне господарство";

23.2.3 "Електроцех";

23.2.4 "Автотранспортний цех";

20.9 "Витрати на склад сировини та матеріалів";

92 "Адміністративні витрати";

93 "Витрати на збут" (сюди ж відносяться й витрати на

утримання окладу готової продукції);

949.1 "Витрати на утримання соціальної сфери".

Витрати допоміжних виробництв за звітний період наведено в таблиці 1.

Таблиця 1 Витрати допоміжних виробництв

№ з/п	Найменування статей витрат	Д-т	К-т	Сума
Котельня
1.	Заробітна плата	23.2.1	661	64470
2.	Нарахування на заробітну плату	23.2.1	651	23850
3.	Амортизація будівлі та обладнання	23.2.1	131	74580
4.	Витрати матеріалів	23.2.1	20	2960
5.	Витрати палива	23.2.1	203	280950
6.	Послуги сторонніх організацій	23.2.1	631, 685	31050
Водоканалізаційне господарство
1.	Заробітна плата	23.2.1	661	45310
2.	Нарахування на заробітну плату	23.2.1	651	20090
3.	Амортизація будівлі та обладнання	23.2.1	131	56990
4.	Витрати матеріалів	23.2.1	20	56820
5.	Послуги сторонніх організацій	23.2.1	631, 685	2770
Електроцех
1.	Заробітна плата	23.2.1	661	59070
2.	Нарахування на заробітну плату	23.2.1	651	21860
3.	Амортизація будівлі та обладнання	23.2.1	131	47400
4.	Витрати матеріалів	23.2.1	20	77600
5.	Послуги сторонніх організацій (електроенергія)	23.2.1	631, 685	181140
Автотранспортний цех
1.	Заробітна плата	23.2.1	661	17280
2.	Нарахування на заробітну плату	23.2.1	651	6530
3.	Амортизація будівлі та обладнання	23.2.1	131	44650
4.	Витрати матеріалів	23.2.1	20	153580
5.	Витрати на ремонт	23.2.1	20, 661, 651, 685	20570

1.3 Калькулювання собівартості продукції допоміжних виробництв

Собівартість одиниці продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв визначається діленням суми витрат на обсяг продукції (робіт і послуг). Р)

Фактична собівартість продукції, робіт і послуг допоміжних виробництв визначається щомісяця за цією оцінкою відноситься на споживачів. Послуги, надані одним допоміжним виробництвом іншому, оцінюються за плановою собівартістю і не коригуються. Аналітичні рахунки закриваються в такій послідовності: газо-, тепло-, електро- та водопостачання, ремонтна майстерня, холодильні установки, вантажний автотранспорт, гужовий транспорт. Транспортні роботи тракторів і послуги живої тяглової сили калькуються раз у кінці року.

Витрати на утримання газового господарства обліковуються на одному аналітичному рахунку в розрізі окремих статей, включаючи вартість одержаного газу. Обліковою і калькуляційною одиницею в газопостачанні є 1 куб. метр. У підприємствах, де використовується лише скраплений (балонний) газ, розраховується собівартість 1 кілограма газу.

Для розрахунку фактичної собівартості 1 куб. метра газу необхідно витрати на газопостачання, включаючи вартість придбаного газу, поділити на його кількість і за цією оцінкою надані послуги відносити на споживачів відповідно кількості відпущеного кожному з них газу.

Собівартість 10 Гкал теплоенергії визначається діленням суми витрат на виробництво, придбання та передачу споживачам теплоенергії на її загальну кількість без урахування енергії, що використана на власні потреби котельні, та втрат її в мережі. Собівартість теплоенергії відноситься щомісяця на користувачів виходячи з її кількості, спожитої кожним з них.

Для розрахунку собівартості 10 кВт/год електроенергії потрібно всі витрати, пов'язані з її виробництвом на власних електростанціях, вартість електроенергії, одержаної із загальної мережі, і витрати на утримання електрогосподарства поділити на загальну кількість спожитої електроенергії без урахування електроенергії, використаної електрогосподарством. Собівартість електроенергії щомісяця списується на споживачів виходячи з її кількості, відпущеної кожному з них. Витрати на утримання електрогенераторів, змонтованих з доїльними, стригальними, зварювальними та іншими агрегатами, відносять безпосередньо на відповідні виробництва.

У водопостачанні визначається собівартість 1 куб. метра води, добутої власною водокачкою і одержаної зі сторони. Для цього витрати на водопостачання (витрати на утримання водокачки, вартість води, одержаної зі сторони, витрати на утримання внутрігосподарської водорозподільної мережі тощо) діляться на загальну кількість використаної води. Щомісяця собівартість її відноситься на споживачів виходячи з її кількості, відпущеної кожному з них.

Витрати на утримання насосних установок, які обслуговують поля, ферми, ставки, пасовища, відносяться на витрати відповідного об'єкта чи на загальновиробничі витрати.

Фактична собівартість виконаних робіт у ремонтно-механічній майстерні визначається щомісяця. В бухгалтерському обліку витрати відображаються за окремими замовленнями (групою однорідних замовлень), а загальновиробничі витрати ремонтно-механічної майстерні розподіляються між окремими замовленнями пропорційно до нарахованої прямої оплати праці. Зняті з відремонтованого об'єкта вузли і деталі оцінюються за справедливою вартістю (вартістю відновлення) або вартістю придбання. На вартість знятих вузлів (деталей) зменшуються витрати на ремонт об'єкта.

Фактична собівартість закінчених ремонтних робіт щомісяця списується на споживачів послуг.

Облік витрат на утримання холодильних установок ведеться на окремому аналітичному рахунку.

На підставі журналу обліку руху та зберігання продукції в холодильних камерах і спеціальних сховищах щомісяця розраховується кількість центнероднів зберігання кожного виду продукції. Фактична собівартість послуг холодильних камер відноситься на споживачів, збільшення собівартості продукції, що зберігається, або на витрати збуту.

Облік витрат на утримання вантажного автотранспорту ведеться, як правило, на одному аналітичному рахунку незалежно від кількості, видів, вантажопідйомності та характеристики кузова машин. В окремих випадках ведуть облік витрат на роботу спеціальних машин (автокранів тощо).

Перевезення вантажів обліковується в тонно-кілометрах, а робота спеціальних машин та обсяг перевезень людей вантажним автотранспортом -- в машино-годинах, кількість яких у кінці звітного періоду перераховується в машино-дні.

Для визначення собівартості виконаних робіт спочатку розраховується собівартість машино-дня роботи вантажного автотранспорту, якщо ним виконувалися роботи на засадах погодинної оплати. Для цього всі витрати на його утримання ділять на кількість машино-днів, відпрацьованих на всіх видах робіт, та визначають витрати, пов'язані з роботами з погодинною оплатою. Решта витрат становитиме собівартість робіт з перевезення вантажів, для визначення якої витрати на ці роботи ділять на обсяг робіт у тонно-кілометрах (калькуляційною одиницею роботи є 10 тонно-кілометрів). Щомісяця фактичні витрати списуються на відповідні об'єкти.

Витрати на утримання автокранів та інших спеціальних машин відображають окремо і відносять на споживачів виходячи з обсягу виконаних робіт та відпрацьованого часу на обслуговування кожного з них.

На собівартість послуг живої тяглової сили відноситься вартість кормів, амортизація робочих тварин та інших необоротних активів, оплата праці працівників, що доглядають за тваринами, витрати на профілактичні ветеринарні заходи тощо.

Собівартість однієї голови приплоду обчислюється за вартістю 60 кормоднів утримання однієї голови дорослої рогатої худоби. Собівартість одного кормодня (для оцінки вартості приплоду) розраховується діленням усієї суми витрат з утримання робочої худоби на кількість кормоднів.

Собівартість одного робочого дня визначається діленням загальної суми витрат на утримання робочої худоби (без вартості приплоду, гною та іншої побічної продукції) на кількість відпрацьованих робочих днів (без днів роботи на самообслуговуванні). При цьому робочий день коней і волів прирівнюються один до одного.

Визначена собівартість одиниці послуг живої тяглової сили є підставою для віднесення витрат на споживачів виходячи з кількості використаних ними робочих днів (конеднів).

Розділ 2. Організація та методика проведення допоміжних виробництв

2.1 Поняття, класифікація та оцінка допоміжних виробництв

Енергосилові допоміжні виробництва створюються з метою забезпечення підприємства усіма видами енергії: електроенергії, води, тепла, пари, стиснутого повітря тощо.

В процесі діяльності підприємств в значних обсягах споживається електроенергія, вода, тепло для забезпечення роботи як основних, так і допоміжних та обслуговуючих виробництв.

Джерела забезпечення підприємств електроенергією, водою і теплом поділяються на:

1) власні (стаціонарні і пересувні електростанції, які є власністю підприємства, водонапірні башти, котельні тощо);

2) залучені -- які не є власністю підприємства, але забезпечують його електроенергією, водою і теплом тощо.

В залежності від обрання того чи іншого способу, забезпечення підприємства електроенергією, водою чи теплом може бути реалізоване шляхом:

а) споживання лише із залучених джерел;

б) споживання лише із власних джерел;

в) споживання одночасно із залучених і власних джерел.

Враховуючи те, що за умов споживання підприємством електроенергії, води і тепла лише із залучених джерел плата за спожиту її кількість проводиться у порядку обліку розрахунків із постачальниками, а включення її вартості до витрат того чи іншого підрозділу здійснюється як окремої статті калькуляції (дебет рахунку 23 "Виробництво", 91, 92, 93 і кредит рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"), можна зробити висновок, що варіант а) по забезпеченню підприємства електроенергією, водою і теплом не є предметом обліку енергосилових виробництв.

Предметом же обліку енергосилових допоміжних виробництв є витрати підприємства, спрямовані на забезпечення його різними видами енергії за рахунок або лише їх власних джерел, або одночасно із залучених і власних джерел.

Облік електропостачання. Облік витрат, пов'язаних із виробництвом електроенергії власними електростанціями, а також облік кількості і вартості електроенергії, яка надійшла зі сторони, здійснюють на рахунку 23 "Виробництво" і зокрема на одному із його субрахунків "Електропостачання". Затрати по дебету рахунку 23 субрахунку "Електропостачання" обліковують помісячно у розрізі таких статей калькуляції:

1) затрати на оплату праці (рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці");

2) відрахування на соціальні заходи (рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням");

3) амортизація (рахунок 13 "Знос необоротних активів");

4) паливо (рахунок 203 "Паливо");

5) енергія (рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками");

6) роботи і послуги (аналітичний рахунок "Ремонти електрообладнання" субрахунку "Ремонтна майстерня" рахунку 23 Виробництво" або рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками");

7) страхові платежі (рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів");

8) інші затрати (22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети").

Стаття "Затрати на оплату праці" призначена для відображення сум нарахованої оплати праці працівникам, робота яких безпосередньо пов'язана із обслуговуванням електростанцій та іншого обладнання (трансформатори і т. ін.), використовуваних на підприємстві (машиністи, електромонтери та ін.).

Стаття "Відрахування на соціальні заходи" призначена для відображення сум зборів до Пенсійного фонду, фонду Соціального страхування, а також фонду Страхування на випадок безробіття згідно норм, передбачених законодавством.

Стаття "Амортизація" відображає суми амортизаційних відрахувань основних засобів (приміщення електростанцій, обладнання електростанції, трансформаторні підстанції та ін.).

Стаття "Паливо" призначена для відображення вартості спожитого пального в процесі роботи електростанції.

Стаття "Енергія" відображає кількість і суму, належну до оплати обленерго або іншому постачальнику за спожиту електроенергію зі сторони.

Стаття "Роботи і послуги" відображає суми виконаних ремонтів обладнання електропостачання як власною реммайстернею, так і сторонніми організаціями (включення вартості ремонтних робіт здійснюється згідно порядку, передбаченого у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Стаття "Страхові платежі" передбачена для відображення сум, сплачених страховій компанії за страхування обладнання електропостачання.

Стаття "Інші затрати" відображає вартість списаних (або знос) малоцінних та швидкозношуваних предметів на електропостачання, витрати на охорону праці і техніку безпеки та ін.

В кінці кожного місяця завідуючим електростанцією або старшим електриком подається до бухгалтерії підприємства виробничий звіт по електропостачанню. В звіті наводяться дані про відпрацьований час (кількість годин і днів) працівниками даного підрозділу, суми нарахованої їм заробітної плати, вартість списаних малоцінних та швидкозношуваних предметів, витрати нафтопродуктів на роботу електростанції, а також дані про вироблену і отриману зі сторони електроенергію і її використання за споживачами (підрозділами основного, допоміжного і обслуговуючих виробництв, зовнішніх споживачів) із зазначенням по кожному з них кількості спожитих кіловат-годин.

Разом із виробничим звітом до бухгалтерії передаються і первинні документи, які стали підставою для включення до нього певних затрат: "Табель обліку робочого часу", "Акт списання малоцінних та швидкозношуваних предметів".

За даними виробничого звіту по теплопостачанню бухгалтером, який відповідає за облік витрат на підприємстві, здійснюються записи за відповідними статтями калькуляції у книзі обліку виробництва при журнально-ордерній формі обліку або до відомості В-3 при спрощеній формі бухгалтерського обліку. За умови використання автоматизованої форми бухгалтерського обліку дані переносяться на магнітні носії ЕОМ.

Треба зауважити, що не на всі статті витрат по електропостачанню можна отримати інформацію із виробничого звіту. Так, документальною підставою для віднесення витрат за конкретний місяць до книги обліку виробництва або до відомості В-3 по електропостачанню виступають: по статті "Відрахування на соціальні заходи" -- розрахунок бухгалтерії; по статті "Амортизація" -- форма 03-14 "Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)"; по етапі "Енергія" - "Рахунок фактура" від постачальника за спожиту електроенергію; по статті "Роботи і послуги" -- виробничий звіт по реммайстерні або "Рахунок фактура" від виконавця ремонтних робіт на адресу підприємства; по статті "Страхові платежі" -- розрахунок бухгалтерії, згідно якого проводиться розподіл витрат по страхуванню, сплачених на початку року і включених до рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів".

За кредитом субрахунку "Електропостачання" рахунку 23 "Виробництво" в кінці кожного місяця відбувається списання витрат, пов'язаних із енергозабезпеченням підприємства на витрати конкретних його структурних підрозділів або зовнішніх споживачів пропорційно обсягів спожитої ними електроенергії, зокрема у дебет: субрахунків інших допоміжних виробництв або субрахунку "Основне виробництво" рахунку 23 "Виробництво", рахунків 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 949 "Інші витрати операційної діяльності" (витрати обслуговуючих виробництв), 90 "Собівартість реалізації".

Собівартість 1 кіловат-години визначають по усьому електропостачанню, тобто, включають вартість і кількість кіловат-годин, отриманих як від власної електростанції, так і тих, які надійшли із централізованої електромережі. Собівартість визначається шляхом ділення всіх витрат по дебету субрахунку "Електропостачання" на загальну кількість спожитої електроенергії у кіловат-годинах.

Облік водопостачання. На субрахунку "Водопостачання" рахунку 23 "Виробництво" обліковують витрати, пов'язані із утриманням водокачок, водопровідних ліній і водонапірних агрегатів по подачі води (забезпечення власними силами), а також облік кількості і вартості води, яка надійшла від водопостачальних організацій. Облік на даному субрахунку в цілому відповідає порядку, викладеному по субрахунку "Електропостачання".

Суму витрат, пов'язаних із водозабезпеченням підприємства в кінці кожного місяця списують із субрахунку "Водопостачання" рахунку 23 "Виробництво" на витрати конкретних його структурних підрозділів або зовнішніх споживачів пропорційно обсягів спожитої ними м3 води.

Облік теплопостачання. Одним із видів допоміжних виробництв є теплопостачання. На субрахунку "Теплопостачання" рахунку 23 "Виробництво" здійснюється облік витрат, пов'язаних із утриманням котельних, водонапірних агрегатів по подачі тепла (забезпечення власними силами), а також облік кількості і вартості гектокалорій тепла, яке надійшло від постачальних організацій. Облік по даному субрахунку в цілому відповідає порядку, викладеному по субрахунку "Електропостачання".

Суму витрат, пов'язаних із теплозабезпеченням підприємства, в кінці кожного місяця списують із субрахунку "Теплопостачання" рахунку 23 "Виробництво" на витрати конкретних його структурних підрозділів або зовнішніх споживачів пропорційно кількості спожитих ними гектокалорій тепла.

На субрахунку "Інші допоміжні енергосилові виробництва" рахунку 23 "Виробництво" здійснюється облік витрат по інших допоміжних енергосилових виробництвах, таких, як: забезпечення стиснутим повітрям, паром, газопостачання і т.ін. Вказані допоміжні виробництва обслуговують різні потреби підприємства в залежності від його технологічних особливостей. На кожний із зазначених видів допоміжних виробництв відкривається у складі субрахунку "Інші допоміжні енергосилові виробництва" окремий аналітичний рахунок. Облік витрат здійснюється за номенклатурою статей у порядку, наведеному по електропостачанню. Списання витрат інших допоміжних енергосилових виробництв проводиться на підрозділи підприємства (споживачів тих чи інших послуг) щомісяця на підставі даних відповідних лічильників або пропорційно коефіцієнтів щодо їх розподілу, які затверджуються на підприємстві.

Облік транспортних допоміжних виробництв. З метою забезпечення потреб підприємства у транспортуванні придбаних сировини і матеріалів від постачальників, а також доставки реалізованої готової продукції покупцям, -- на підприємстві можуть створюватися різного роду транспортні допоміжні виробництва: автомобільний транспорт, залізничний, повітряний, водний, гужовий тощо.

Облік витрат по автотранспорту (окрім легкового транспорту) здійснюється на субрахунку "Автомобільний транспорт" рахунку 23 "Виробництво". Якщо автопарк підприємства нараховує автомобілі різного напряму використання, то для обліку витрат, пов'язаних з їх роботою може бути відкрито декілька аналітичних рахунків в структурі субрахунку "Автомобільний транспорт", наприклад: вантажний автотранспорт; пасажирський автотранспорт; автомашини спеціального призначення.

За умов, якщо на підприємстві окремо обліковуються витрати на роботу різних груп автомобілів, в структурі субрахунку "Автомобільний транспорт" відкривається додатково ще один аналітичний рахунок "Витрати на управління автопарком", на якому здійснюється облік накладних цехових витрат по автопарку.

Облік витрат вантажного автотранспорту ведеться на аналітичному рахунку "Вантажний автотранспорт" субрахунку "Автомобільний транспорт" рахунку 23 "Виробництво". Затрати по дебету аналітичного рахунку "Вантажний автотранспорт" зазначаються щомісяця при журнально-ордерній формі обліку у книзі обліку виробництва, а при спрощеній формі обліку -- у відомості В-3 у розрізі слідуючих калькуляційних статей:

1) затрати на оплату праці (рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці");

2) відрахування на соціальні заходи (рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням");

3) амортизація (рахунок 13 "Знос необоротних активів");

4) паливо (рахунок 203 "Паливо");

5) мастильні матеріали (рахунок 203 "Паливо");

6) роботи і послуги (аналітичний рахунок "Ремонти вантажних автомобілів" субрахунку "Ремонтна майстерня" рахунку 23 "Виробництво" або рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками");

7) страхові платежі (рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів");

8) витрати на управління автопарком (аналітичний рахунок "Витрати на управління автопарком" субрахунку "Автомобільний транспорт" рахунку 23 "Виробництво").

Стаття "Затрати на оплату праці" призначена для відображення суми нарахованої оплати праці водіям, які працюють безпосередньо на вантажних автомобілях.

Стаття "Відрахування на соціальні заходи" використовується для відображення сум зборів до Пенсійного фонду, фонду Соціального страхування, а також фонду Страхування на випадок безробіття згідно норм, передбачених законодавством.

Стаття "Амортизація" відображає суми амортизаційних відрахувань безпосередньо по вантажних автомобілях автопарку.

Статті "Паливо" і "Мастильні матеріали" призначаються для відображення вартості спожитого пального і мастильних матеріалів в процесі експлуатації вантажних автомобілів.

Стаття "Роботи і послуги" відображає вартість виконаних ремонтних робіт по вантажному автотранспорту як власною реммайстернею, так і спеціалізованими станціями технічного обслуговування (включення вартості ремонтних робіт здійснюється згідно порядку, передбаченого у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Стаття "Страхові платежі" передбачена для відображення сум, сплачених страховій компанії за страхування вантажних автомобілів.

Стаття "Витрати на управління автопарком" призначена для відображення частини загальноцехових витрат, які припадають за розподілом на вантажний автотранспорт.

Основним первинним документом по обліку роботи вантажного автотранспорту є "Подорожній лист вантажного автомобіля".

Перевізники, які експлуатують вантажні автомобілі -- власні або орендовані (без водія) -- зобов'язані при випуску автомобіля на лінію видавати водію оформлений подорожній лист відповідної типової форми.

Подорожні листи типових форм, оформлені належним чином, видаються водію під розпис:

- № 1 (міжнародна) -- на строк відрядження автомобіля і водія для виконання перевезення вантажу у міжнародному сполученні, визначений відповідно до наказу чи розпорядження перевізника;

- № 2 -- тільки на один робочий день (зміну), за умови здачі водієм подорожнього листа за минулий день роботи. На більший строк подорожні листи типової форми № 2 видаються у випадках, коли водій виконує перевезення вантажів у міжміському сполученні понад одну добу відповідно до наказу чи розпорядження перевізника.

Експлуатація вантажного автомобіля без подорожнього листа затвердженої типової форми забороняється.

Перевезення вантажів автомобільним транспортом як на комерційній основі, так і для власних потреб, здійснюються тільки при наявності, належним чином оформлених товарно-транспортних накладних типових форм, що додаються до подорожнього листа. Ця вимога розповсюджується на всі види перевезень вантажів автомобільним транспортом, незалежно від умов оплати за його роботу (відрядна, погодинна, покілометрова, інша) та видів перевезення (внутрішньоміське, приміське, міжміське, міжнародне).

Товарно-транспортна накладна типової форми № 1-ТН -- це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправником на кожну їздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

Перевезення вантажними автомобілями власних речей громадян за їх замовленням здійснюється за подорожнім листом з додатком до нього квитанції (прибуткового касового ордера) на оплату транспортних послуг.

Заповнення подорожнього листа типової форми № 2 проводиться відповідальними особами перевізника у такій послідовності.

Перед видачею водію подорожнього листа відповідальна особа:

- на лицевій стороні у лівому верхньому куті ставить штамп перевізника, під назвою документа записує дату його видачі (число, місяць, рік), що повинна відповідати даті реєстрації подорожнього листа у реєстраційному журналі;

- у відповідних рядках адресної частини визначає код або найменування режиму роботи водія (робота в буденні дні, відрядження, загальний облік робочого часу, щоденний облік робочого часу, робота у вихідні дні, по графіку), згідно з яким проводиться нарахування заробітної плати; номер колони, бригади, до складу яких належать автомобіль і водій, марку, державний номер, тип автомобіля і його гаражний номер; прізвище, ініціали, номер службового посвідчення, клас і табельний номер водія, якому буде видано цей подорожній лист; марку, державний і гаражний номери причепів і напівпричепів, якщо для перевезення виділено автопоїзд, а також прізвища, ініціали осіб, які супроводжують автомобіль при виконанні завдання (вантажники, експедитори, стажери і т.п.);

- на підставі заявки замовника автотранспорту або умов договору у розділі "Робота водія та автомобіля" в графах 2 і 3 визначає час за графіком (години, хвилини) виїзду з гаража і повернення автомобіля у гараж;

- у розділі "Завдання водієві" записує найменування замовника автотранспорту, на адресу якого повинен прибути автомобіль для виконання завдання, час (години, хвилини) прибуття автомобіля до замовника автотранспорту і вибуття від нього згідно з заявкою або графіком роботи, а також загальний час, на який буде надано автомобіль замовнику автотранспорту, назву пунктів навантаження та розвантаження автомобіля, найменування вантажу, що підлягає перевезенню, розрахункову кількість їздок з вантажем, що потрібна для повного виконання завдання, відстань між пунктами навантаження і розвантаження вантажу по кожній їздці, яка визначається за даними дорожніх органів або на підставі таблиць відстаней, затверджених в установленому порядку, кількість вантажу в тоннах, що потрібно перевезти, загальну кількість їздок з вантажем, загальний пробіг з вантажем та обсяг вантажу, що передбачається виконати (перевезти) згідно з завданням.

Право зміни завдання, вказаного в розділі "Завдання водієві", має тільки перевізник. У виняткових випадках замовник автотранспорту може по узгодженню з перевізником змінити завдання з відповідним записом у рядку "Особливі відмітки".

- у розділі "Рух пального" в графі 10 "Залишок при виїзді" робить запис про залишок пального при виїзді автомобіля за даними попереднього подорожнього листа, визначає загальну кількість пального, що видано водію при виїзді (знаходиться в баках автомобіля), і стверджує зроблені записи власним підписом у відповідному рядку;

- у рядку "Посвідчення водія перевірив, завдання видав, видати пального" записує прописом розрахункову кількість пального, що належить до видачі водію для виконання завдання з урахуванням залишку пального з попереднього дня роботи;

- у рядку "Підпис диспетчера" диспетчер або інша відповідальна особа власним підписом стверджує достовірність заповнених ним реквізитів подорожнього листа і наявність у водія посвідчення водія.

Заповнення подорожнього листа після видачі його водію проводиться у такій послідовності:

- лікар або інший медичний працівник, який здійснює передрейсовий медичний огляд, власним підписом засвідчує стан здоров'я водія і можливість допуску його до управління автомобілем;

- у розділі "Робота водія та автомобіля" в графі 5 "Показання спідометра" відповідальна особа записує показання спідометра при виїзді автомобіля на лінію, в графі 6 "Час фактичний" проставляє фактичні число, місяць, час (години, хвилини) виїзду автомобіля;

- у рядку "Виїзд дозволений, підпис механіка" механік або інша відповідальна особа засвідчує власним підписом передачу автомобіля в технічно справному стані і дозвіл на виїзд з гаражу;

- у рядку "Автомобіль прийняв, підпис водія" водій власним підписом засвідчує прийняття автомобіля технічно справним і одержання завдання на роботу;

- у розділі "Рух пального, літрів" відповідальна особа у відповідних рядках граф 7-9 записує марку, код і кількість виданого пального і стверджує зроблені записи власним підписом у відповідному рядку.

Заповнення подорожнього листа на маршруті руху виконують:

- вантажовідправник -- у випадку необхідності зміни проти зазначеного у "Завданні водієві" маршруту руху, при цьому у графах 30 і 31 "Маршрут руху (розділ "Послідовність виконання завдання") вказує нові назви пунктів, звідки і куди здійснено перевезення вантажу згідно з рядками "пункт навантаження", "пункт розвантаження" товарно-транспортної накладної;

- органи ДАІ МВС та інші уповноважені органи -- у випадку порушення водієм Правил дорожнього руху або зміни маршруту руху з інших непередбачених причин для виконання спеціального завдання; в такому разі робиться відповідний запис у розділі "Особливі відмітки" на лицевій стороні подорожнього листа.

При поверненні автомобіля в гараж заповнення подорожнього листа проводиться у такій послідовності:

- у розділі "Рух пального, літрів" відповідальна особа заповнює графу 11 "Залишок при поверненні" і стверджує ці дані власним підписом;

- у рядку "Здав водій" водій власним підписом стверджує здачу автомобіля відповідальній особі в технічно справному (несправному) стані;

- у розділі "Робота водія та автомобіля" в графі 6 відповідальна особа записує фактичний час повернення автомобіля в гараж (число, місяць, години, хвилини), заповнює графу 5 "Показання спідометра", у рядку "Прийняв механік" власним підписом стверджує достовірність заповнення граф 5 і 6 розділу "Робота водія та автомобіля" і прийняття автомобіля від водія в технічно справному (несправному) стані.

Після здачі водієм подорожнього листа відповідальна особа заповнює його таким чином:

- у розділі "Робота водія та автомобіля" в графі 4 "Нульовий пробіг" по таблиці відстаней визначає відстань від гаража до першого пункту навантаження і від останнього пункту розвантаження до гаража;

- у розділі "Рух пального, літрів" у графах 12 і 13 записує час роботи спецустаткування і двигуна на підставі даних граф 15-22 розділу "Вантажно-розвантажувальні операції" прикладених до подорожнього листа товарно-транспортних накладних. Ці реквізити потрібні для визначення норми витрати пального. Достовірність заповнення цих даних стверджує власним підписом під зазначеними графами;

- у розділі "Послідовність виконання завдання" (зворотна сторона) на підставі товарно-транспортних накладних в графі 24 проставляє порядкові номери їздок, і далі по кожній їздці -- у графі 25 номери товарно-транспортних накладних (талонів замовника), у графі 26 -- відпрацьований час роботи (години, хвилини), по графах 27, 28 відповідно кількість перевезеного вантажу (тонн брутто) і у графі 28 -- виконаного вантажообороту (ткм); після чого у відповідних графах визначає загальну кількість їздок, загальну кількість товарно-транспортних накладних, що додаються до подорожнього листа. Ці записи стверджують власними підписами водій та відповідальна особа;

- оформлений таким чином подорожній лист передається на обробку для подальших розрахунків, обліку транспортної роботи та визначення її вартості.

Показники розділу "Результати роботи автомобіля і причепів":

- дані графи 32 "витрати пального за нормою" визначають по загальному пробігу і виконаних тонно-кілометрах для певної марки автомобіля з урахуванням коефіцієнта зміни норми пального залежно від умов експлуатації автомобіля, дані графи 33 "витрати пального фактично" дорівнюють сумі показників залишку пального при виїзді (графа 10) та виданого пального (графа 9) за мінусом залишку пального при поверненні у гараж автомобіля (графа 11) розділу "Рух пального, літрів".

Норми витрат пального, в залежності від марки автомобіля, врегульовані наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 "Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті";

- дані графи 34 "час в наряді автомобіля і причепа" дорівнюють різниці між показниками фактичного часу повернення в гараж автомобіля і виїзду його з гаража (відповідні рядки графи 6 розділу "Робота водія та автомобіля") за вилученням однієї години на обідню перерву водія згідно з установленим режимом роботи. Цілодобові простої через бездоріжжя, технічні несправності із часу у наряді виключаються. Дані графи 36 "час у русі автомобіля" дорівнюють різниці між даними часу в наряді і часу в простоях (графа 34 мінус графи 37, 38);

- дані графи 35 "час в наряді причепа" визначають згідно з часом його роботи з автомобілем;

- дані графи 37 "час у простої на лінії" визначаються шляхом розрахунку часу простоїв під навантаженням і розвантаженням за даними графи 21 товарно-транспортних накладних;

- дані графи 38 "час у простої по тех. несправності" заповнюють на підставі записів у рядку "Особливі відмітки" (лицева сторона подорожнього листа), вони включають час простою через технічні несправності автомобіля у дорозі, заміну автопокришок та ін.;

- дані графи 39 "кількість їздок з вантажем" дорівнюють сумі всіх їздок з вантажем між пунктами навантаження і розвантаження згідно з розділом "Послідовність виконання завдання", тобто кількості доданих товарно-транспортних накладних;

- дані графи 40 "загальний пробіг автомобіля" дорівнюють різниці між показаннями спідометра при поверненні в гараж автомобіля та виїзду його з гаража (графа 5 розділу "Робота водія та автомобіля");

- дані графи 42 "пробіг з вантажем автомобіля" дорівнюють сумі відстаней по всіх їздках автомобіля з вантажем, зазначених у графі 24 товарно-транспортних накладних;

- дані графи 41 "загальний пробіг причепа" та графи 43 "пробіг з вантажем причепа" визначають згідно з відповідними даними роботи автомобіля;

- дані графи 44 "перевезено тонн, всього" дорівнюють загальному обсягу перевезеного вантажу (брутто), вказаному у графі 27 розділу "Послідовність виконання завдання" і відповідає загальному обсягу перевезення, зазначеному у графі 37 товарно-транспортних накладних, прикладених до подорожнього листа;

- дані графи 45 "в т.ч. перевезено тонн на причепах" визначають на підставі даних графи 27 розділу "Послідовність виконання завдання";

- дані графи 46 "виконано ткм, всього" визначають шляхом множення обсягу перевезеного вантажу (брутто) за кожну їздку на відстань їздки між пунктами навантаження і розвантаження та одержанням загальної суми;

- дані графи 47 "в т.ч. виконано ткм на причепах" дорівнюють транспортній роботі автопричепів;

- дані графи 49 "зарплата" визначають на підставі даних обробки всіх товарно-транспортних накладних, прикладених до подорожнього листа (графи 37-47). Розрахунки заробітної плати і їх достовірність відповідальна особа стверджує власним підписом у кінці розділу.

Достовірність розрахунків по обробці подорожнього листа після його перевірки стверджує підписом бухгалтер.

Надалі дані з подорожніх листів переносять у нагромаджувальну відомість обліку роботи вантажного автотранспорту, яка відкривається на кожного водія вантажного автомобіля. У ній на протязі місяця вказуються всі основні реквізити із подорожніх листів в хронологічній послідовності: години в наряді всього, в тому числі (в русі, під навантаженням або розвантаженням, технічна несправність), кількість їздок з вантажем, витрати пального, пробіг автомобілів загальний і в тому числі з вантажем, масу перевезеного вантажу, а також кількість здійснених тонно-кілометрів (як у цілому, так і за напрямками перевезень) і суму заробітної плати водія.

В кінці місяця в нагромаджувальних відомостях по кожному водію підводять підсумок, на підставі чого в подальшому складають зведену нагромаджувальну відомість обліку роботи вантажного автотранспорту. Узагальнення даних у розрізі водіїв дає змогу проаналізувати їх роботу на протязі місяця, а також з'ясувати ступінь ефективності використання вантажних автомобілів.

За даними зведеної нагромаджувальної відомості обліковцем автогаража оформляється і подається до бухгалтерії виробничий звіт по автопарку, де поряд із витратами по управлінню автопарком і експлуатації різних груп автомобілів наводяться дані і по вантажному автотранспорту. У виробничому звіті поряд із даними зведеної нагромаджувальної відомості (витрат на оплату праці і витрат пального) зазначаються дані і про витрати мастильних матеріалів, охолоджуючої рідини і т. ін.

Разом із виробничим звітом до бухгалтерії передаються і первинні документи, які стали підставою для його оформлення, тобто, акти на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів (списання мастильних матеріалів, охолоджуючої рідини і т. ін.), а також подорожні листи вантажного автомобіля, які після арифметичних перевірок передаються бухгалтеру, що здійснює нарахування оплати праці водіям.

Бухгалтер, який здійснює облік витрат допоміжних виробництв, переносить дані із виробничого звіту по автопарку до книги обліку виробництва (при журнально-ордерній формі обліку) або до відомості В-3 при спрощеній формі бухгалтерського обліку у розрізі аналітичних рахунків субрахунку "Автомобільний транспорт" рахунку 23 "Виробництво".

Варто зауважити, що не на всі статті витрат по вантажному автотранспорту можна отримати інформацію із виробничого звіту по автопарку. Так, документальною підставою для віднесення витрат за конкретний місяць до книги обліку виробництва або до відомості В-3 по вантажному автотранспорту виступають: по статті "Відрахування на соціальні заходи" -- розрахунок бухгалтерії; по статті "Амортизація" -- форма 03-14 "Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)"; по статті "Роботи і послуги" -- виробничий звіт по реммайстерні або "Рахунок фактура" від виконавця ремонтних робіт на адресу підприємства; стаття "Страхові платежі" -- розрахунок бухгалтерії, згідно якого здійснюється розподіл витрат по страхуванню вантажних автомобілів, сплачених на початку року і включених до рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів".

За кредитом аналітичного, рахунку "Вантажний автотранспорт" субрахунку "Автомобільний транспорт" рахунку 23 "Виробництво" в кінці кожного місяця здійснюється списання витрат по експлуатації вантажних автомобілів на витрати структурних підрозділів підприємства або зовнішніх споживачів пропорційно обсягів здійснених тонно-кілометрів, зокрема, у дебет: субрахунків інших допоміжних виробництв або субрахунку "Основне виробництво" рахунку 23 "Виробництво", 93 "Витрати на збут", 949 "Інші витрати операційної діяльності" (витрати обслуговуючих виробництв), 90 "Собівартість реалізації".

Фактичну собівартість 1 т.км. визначають діленням витрат по експлуатації вантажного автотранспорту на загальну кількість здійснених вантажними автомобілями тонно-кілометрів на протязі місяця.

Облік витрат пасажирського автотранспорту та автотранспорту спеціального призначення. На субрахунку "Автомобільний транспорт" рахунку 23 "Виробництво" здійснюється облік експлуатаційних витрат також і інших груп автомобілів, зокрема на аналітичному рахунку "Пасажирський автотранспорт", "Автомашини спеціального призначення" та ін. Вказані групи автомобілів обслуговують різні спеціалізовані потреби підприємства в залежності від його технологічних особливостей.

Облік на зазначених аналітичних рахунках в цілому відповідає порядку, викладеному по аналітичному рахунку "Вантажний автотранспорт".

Суму витрат, пов'язаних із експлуатацією вказаних груп автомобілів в кінці кожного місяця списують із конкретного аналітичного рахунку на втрати інших структурних підрозділів підприємства або зовнішніх споживачів пропорційно кількості кілометрів пробігу або машино-днів роботи.

Облік витрат на управління автопарком. Поряд із обліком витрат на експлуатацію груп автомобілів різного цільового призначення на субрахунку "Автомобільний транспорт" рахунку 23 "Виробництво" здійснюється також облік накладних цехових витрат автопарку, зокрема, на аналітичному рахунку "Витрати на управління автопарком".

Облік накладних цехових витрат по дебету рахунку "Витрати на управління автопарком" здійснюється у розрізі наступних статей калькуляції:

1) затрати на оплату праці (рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці");

2) відрахування на соціальні заходи (рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням");

3) амортизація (рахунок 13 "Знос необоротних активів");

4) страхові платежі (рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів");

5) інші витрати (рахунок 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети").

Стаття "Затрати на оплату праці" призначена для відображення суми нарахованої оплати праці працівникам автопарку загальноцехового призначення (завгара, обліковця, диспетчера та ін.).

Стаття "Відрахування на соціальні заходи" відображає суми зборів до фондів соціального спрямування згідно норм, передбачених законодавством.

Стаття "Амортизація" відображає суми амортизаційних відрахувань по основних засобах загальноцехового призначення (будівлі гаража, устаткування для проведення технічних оглядів, телефонів, комп'ютерної техніки і т. ін.).

Стаття "Страхові платежі" застосовується для відображення сум, сплачених страховій компанії за страхування основних засобів загальноцехового призначення.

Стаття "Інші витрати" відображає вартість списаних малоцінних та швидкозношуваних предметів (інвентарю, спецодягу, спецвзуття) або їх зносу, а також витрати по охороні праці і техніці безпеки, здійснюваних по автопарку.

Облік витрат по управлінню автопарком здійснюють аналогічно обліку витрат по утриманню груп автомобілів у книзі обліку виробництва (при журнально-ордерній формі обліку) або у відомості В-3 при спрощеній формі обліку.

Списання цехових витрат на роботу вантажного автотранспорту, пасажирського або автотранспорту спеціального призначення проводиться пропорційно машино-днів їх роботи.

На субрахунку "Інші допоміжні транспортні виробництва" рахунку 23 "Виробництво" здійснюється облік витрат по інших допоміжних транспортних виробництвах, таких як: залізничний транспорт, повітряний транспорт, водний транспорт, гужовий транспорт тощо. Зазначені допоміжні виробництва обслуговують різні спеціалізовані потреби підприємства в залежності від його технологічних особливостей. На кожний із вказаних видів допоміжних виробництв відкривається у складі субрахунку "Інші допоміжні транспортні виробництва" окремий аналітичний рахунок, облік витрат по якому здійснюється аналогічно у порядку, викладеному по вантажному автотранспорту. Щомісяця відбувається списання витрат відповідних допоміжних транспортних виробництв або на витрати підрозділів підприємства, або на рахунок 90 "Собівартість реалізації" (при реалізації послуг стороннім споживачам).