Витрати допоміжного виробництва

Облік ремонтних допоміжних виробництв. З метою реалізації потреб підприємства у проведенні ремонтних робіт як власних основних засобів, так і забезпечення даним видом послуг суб'єктів ринку, а також для виготовлення тих чи інших видів основних засобів власними силами -- на підприємстві можуть створюватися ремонтні майстерні.

Облік витрат ремонтного допоміжного виробництва здійснюється на субрахунку "Ремонтна майстерня" рахунку 23 "Виробництво". Якщо ремонтною майстернею підприємства проводяться ремонтні роботи різних видів технічних засобів, то у розрізі зазначеного субрахунку можуть відкриватися аналітичні рахунки, на яких обліковуються витрати, пов'язані з їх проведенням, наприклад: ремонти вантажних автомобілів; ремонти легкових автомобілів; ремонти виробничого устаткування; виготовлення інвентарю; виготовлення основних засобів.

За умов, коли ремонтною майстернею підприємства проводяться ремонтні роботи різного роду техніки, в структурі субрахунку "Ремонтна майстерня" відкривається додатково ще один аналітичний рахунок "Витрати на управління реммайстернею", на якому здійснюється облік накладних цехових витрат по реммайстерні.

Облік ремонтів вантажних автомобілів здійснюється на аналітичному рахунку "Ремонти вантажних автомобілів" субрахунку "Ремонтна майстерня" рахунку 23 "Виробництво".

Затрати по дебету аналітичного рахунку "Ремонти вантажного автотранспорту" зазначаються щомісяця у книзі обліку виробництва (при журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку) або відомості В-3 при спрощеній формі бухгалтерського обліку у розрізі наступних калькуляційних статей:

1) затрати на оплату праці (рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці");

2) відрахування на соціальні заходи (рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням");

3) паливно-мастильні матеріали (рахунок 203 "Паливо");

4) роботи і послуги (рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками");

5) витрати на управління реммайстернею (аналітичний рахунок "Витрати на управління реммайстернею" субрахунку "Ремонтна майстерня" рахунку 23 "Виробництво").

Стаття "Затрати на оплату праці" призначена для відображення суми нарахованої оплати праці слюсарям, автомеханікам, які були зайняті безпосередньо ремонтом вантажних автомобілів.

Стаття "Відрахування на соціальні заходи" використовується для відображення сум зборів до фондів соціального спрямування згідно норм, передбачених законодавством.

Стаття "Паливно-мастильні матеріали" призначена для відображення вартості витрачених в процесі виконання ремонтних робіт пального, мастильних матеріалів та ін.

Стаття "Роботи і послуги" відображає вартість частини ремонтних робіт, які були виконані іншим ремонтно-технічним підприємством унаслідок недостатності власних технічних потужностей для їх виконання.

Стаття "Витрати на управління реммайстернею" призначена для відображення частини загальноцехових витрат, які припадають за розподілом на ремонти вантажних автомобілів.

Для проведення тих чи інших ремонтних робіт в ремонтній майстерні в присутності інженера-механіка або завідуючого майстернею здійснюється огляд вантажного автомобіля. В разі необхідності проводиться розбирання вузлів і агрегатів, внаслідок чого з'ясовується ступінь їх зносу, необхідність заміни конкретних деталей або здійснення реставраційно-відновлювальних робіт, а також визначається кількість потрібних запчастин, обсяги ремонтних робіт (заробітної плати працівникам для їх виконання).

За даними проведеного огляду автомобіля складається відомість дефектів на ремонт машин, в якій вказуються виявлені дефекти або пошкодження тих чи інших деталей, визначається фонд оплати праці для проведення ремонтних робіт, вказуються вартість необхідних для отримання зі складу запасних частин або інших ремонтних матеріалів. Виходячи із вказаного, визначається загальна кошторисна вартість ремонту.

Відомість дефектів на ремонт машини оформляється, як правило, у двох екземплярах. Перший екземпляр передається на склад і слугує підставою для відпуску необхідних запасних частин і матеріалів для проведення ремонтів. Другий екземпляр залишається в реммайстерні і є підставою для оформлення нарядів на відрядну роботу при виконанні слюсарями ремонтних робіт.

За даними відомості на ремонт машини, а також нарядів на відрядну роботу (як індивідуальних, так і для бригади), які засвідчують матеріальні і трудові витрати на ремонт, здійснюються записи в журнал обліку затрат в ремонтній майстерні, в якому окремо обліковуються витрати на ремонт кожного інвентарного об'єкта.

В кінці місяця із реммайстерні до бухгалтерії подається виробничий звіт, де поряд із витратами на ремонт інших видів техніки зазначаються і витрати на ремонти вантажних автомобілів. Разом із звітом до бухгалтерії передаються також наряди на відрядну роботу для нарахування оплати праці працівникам і відомості дефектів на ремонт машини (по факту закінчення ремонту). Дані із виробничого звіту в свою чергу переносяться до книги обліку виробництва (при журнально-ордерній формі обліку) або відомості В-3 при спрощеній формі обліку, де обліковуються витрати по ремонту вантажних автомобілів.

Не на всі статті витрат, які пов'язані із ремонтами вантажних автомобілів, можна отримати інформацію із виробничого звіту по реммайстерні. Так, документальною підставою для включення витрат, пов'язаних із ремонтами, за конкретний місяць до книги обліку виробництва або відомості В-3 виступають: по статті "Відрахування на соціальні заходи" -- розрахунок бухгалтерії; по статті "Роботи і послуги" -- "Рахунок-фактура" від станції технічного обслуговування на адресу підприємства.

З кредиту аналітичного рахунку "Ремонти вантажних автомобілів" субрахунку "Ремонтна майстерня" рахунку 23 "Виробництво" в кінці кожного місяця (по факту закінчення ремонтних робіт) здійснюється списання вартості здійснених ремонтних робіт на дебет: аналітичного рахунку "Вантажний автотранспорт" субрахунку "Автомобільний транспорт" рахунку 23 "Виробництво" та рахунку 10 "Основні засоби" (збільшення балансової вартості об'єкта основних засобів). Розподіл сум за вказаними рахунками здійснюється за порядком, визначеним Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При виконанні ремонтів вантажних автомобілів сторонніх організацій по факту їх закінчення здійснюється списання вартості ремонтів у дебет рахунку 90 "Собівартість реалізації".

Облік виготовлення ремонтною майстернею інвентаря та основних засобів. На субрахунку "Ремонтна майстерня" рахунку 23 "Виробництво" здійснюється, поряд з іншим, також облік витрат, пов'язаних із виготовленням господарського інвентаря та виготовленням основних засобів (крім об'єктів будівництва та основного стада). Для цього в структурі субрахунку відкриваються окремі аналітичні рахунки.

Облік витрат реммайстерні, пов'язаних із виготовленням інвентаря та основних засобів в цілому відповідає порядку, викладеному по аналітичному рахунку "Ремонти вантажних автомобілів".

Суму витрат, пов'язаних із виготовленням у реммайстерні господарського інвентаря, по закінченні кожного місяця списують із кредиту аналітичного рахунку "Виготовлення інвентаря" у дебет рахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", а за необхідності реалізації на ринку -- 26 "Готова продукція".

Суми витрат, пов'язаних із виготовленням у реммайстерні основних засобів, по закінченні кожного місяця по факту закінчення виготовлення конкретного об'єкта списують з аналітичного рахунку "Виготовлення основних засобів" у дебет рахунку 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" з подальшим віднесенням на рахунок 10 "Основні засоби".

По аналітичних рахунках по обліку витрат на ремонти і виготовлення засобів праці субрахунку "Ремонтна майстерня" рахунку 23 "Виробництво" на кінець місяця може бути дебетовий залишок (сальдо) в сумі незавершеного виробництва (незавершених ремонтів, незавершеного виготовлення інвентаря і основних засобів).

Облік витрат на управління рем майстернею. Поряд із обліком витрат на ремонти конкретних видів технічних засобів, а також їх виготовлення на субрахунку "Ремонтна майстерня" рахунку 23 "Виробництво" здійснюється також облік накладних цехових витрат по реммайстерні, зокрема на аналітичному рахунку "Витрати на управління реммайстернею".

Облік накладних цехових витрат по дебету аналітичного рахунку "Витрати на управління реммайстернею" здійснюється у розрізі таких статей калькуляції:

1) затрати на оплату праці (рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці");

2) відрахування на соціальні заходи (рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням");

3) амортизація (рахунок 13 "Знос необоротних активів");

4) страхові платежі (рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів");

5) інші витрати (рахунок 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети").

Стаття "Затрати на оплату праці" призначена для відображення суми нарахованої оплати праці працівникам реммайстерні загальноцехового призначення (інженера-механіка, завідуючого реммайстернею, обліковця).

Стаття "Відрахування на соціальні заходи" відображає суми зборів до фондів соціального спрямування згідно норм, передбачених законодавством.

Стаття "Амортизація" відображає суми амортизаційних відрахувань по основних засобах загальноцехового призначення (будівлі реммайстерні, підіймачі, станки, комп'ютерна техніка і т. ін.).

Стаття "Страхові платежі" відображає суми, сплачені страховій компанії за страхування основних засобів загальноцехового призначення.

Стаття "Інші витрати" відображає вартість списаних малоцінних та швидкозношуваних предметів (інвентарю, інструментів, спецодягу, спецвзуття) або їх зносу, а також витрат по охороні праці і техніці безпеки, здійснюваних по реммайстерні.

Облік витрат по управлінню реммайстернею здійснюють аналогічно обліку витрат на ремонти у книзі обліку виробництва (при журнально-ордерній формі обліку) або у відомості В-3 при спрощеній формі обліку. Списання цехових витрат на ремонти вантажних автомобілів, легкових автомобілів, на виготовлення інвентаря або основних засобів здійснюється в кінці кожного місяця пропорційно заробітної плати, нарахованої по кожному із зазначених аналітичних рахунків субрахунку "Ремонтна майстерня" рахунку 23 "Виробництво".

2.2 Завдання та організація обліку допоміжних виробництв

Для обліку витрат у таких виробництвах, що не мають самостійного значення, а обслуговують основне виробництво, призначений той самий синтетичний рахунок 23 "Виробництво". Тому треба відкрити субрахунок "Допоміжні виробництва". Зокрема, до них належать цехи і майстерні, де ремонтують основні засоби, виготовляють запасні частини та інструмент, транспортні підрозділи, підрозділи з виготовлення і ремонту тари, цехи торговельних підприємств, де засолюють, сушать і консервують сільськогосподарську продукцію, підрозділи з виробництва різних видів енергії (електро-, водо-, тепло-, газо-. холодо-, киснепостачання тощо.). Якщо ж таку діяльність здійснюють спеціалізовані самостійні підприємства (ремонтні, транспортні, тарні чи тароремонтні та ін.), для них таке виробництво - основне, і свої витрати вони обліковують на субрахунку "Основне виробництво". За дебетом відповідних аналітичних рахунків, що відкривають у розвиток субрахунку "Допоміжні виробництва", відображають як прямі витрати, так і розподілені витрати на організацію та управління. За кредитом записують вартість виконаних допоміжними виробництвами робіт, наданих послуг, виробів чи продукції для основного виробництва. При цьому треба мати на увазі, що за кредитом відображають також ту частину робіт і послуг допоміжних виробництв, котру реалізують для покупців і замовників. Залежно від особливостей технологічного процесу та однорідності продукції, робіт і послуг допоміжних виробництв їх поділяють на прості та складні. До простих допоміжних виробництв належать електростанції, котельні, компресорні та кисневі станції, автомобільний транспорт, оскільки продукція, роботи і послуги, що вони виробляють, однорідні. Тут, як правило, немає незавершеного виробництва, тому облік витрат і калькуляцію собівартості в них здійснюють за однопередільним (попроцесним або простим) методом, оскільки немає потреби розподіляти витрати між незавершеними і завершеними виробами (продукцією, роботами чи послугами) та між окремими з них.

До складних допоміжних виробництв належать інструментальні, модельні, ремонтні цехи і майстерні, оскільки продукція, яку вони виробляють, неоднорідна і зумовлює необхідність обліку витрат щодо окремих найменувань виробів, видів продукції, робіт і послуг. У них часто є незавершене виробництво, тому облік витрат і калькуляцію собівартості в них здійснюють за позамовним чи позамовно-нормативним методом.

Вартість незавершеного виробництва складних допоміжних виробництв визначають за фактичною собівартістю або розрахунковим шляхом. Якщо незавершене виробництво оцінюють за фактичною собівартістю, прямі витрати визначають за даними аналітичного обліку, а загальновиробничі (загальноцехові) витрати - шляхом розподілу. Вартість незавершеного виробництва визначають розрахунковим шляхом за даними інвентаризації з урахуванням ступеня його готовності в нормо-годинах. Помноживши кількість нормо-годин за конкретними видами незавершеного виробництва на їх розцінку, визначають суму оплати праці, а на основі нормативних калькуляцій - вартість матеріалів. До них додають суму загальноцехових витрат, розподілених пропорційно до прямої оплати праці.

Фактичну собівартість окремих виробів (продукції, робіт, послуг) у складних допоміжних виробництвах визначають з урахуванням зміни вартості незавершеного виробництва за місяць (залишок на початок місяця плюс витрати за місяць, мінус залишок на кінець місяця).

Кожного місяця фактичні витрати допоміжних виробництв відносять на аналітичні рахунки основного виробництва чи інших споживачів. Обліковують витрати допоміжних виробників за встановленими статтями. Це, зокрема, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, сировина та матеріали, роботи та послуги, витрати на утримання основних засобів, інші витрати, непродуктивні витрати, витрати на управління та обслуговування виробництва. Відповідно до цих статей за кожним із допоміжних виробництв ведуть облік витрат. Розподіл витрат при віднесенні їх на основне виробництво здійснюють, виходячи з обсягу виконання робіт чи наданих послуг: кількості ремонтів, тонно-кілометрів, коне-днів, кіловат-годин електроенергії, кубометрів води чи газу, калорій тепла тощо.

Схема обліку аналогічна попередній. Дані первинних документів (нарядів на відрядну роботу, подорожніх листів вантажного автомобіля, облікових листів праці, відомостей дефектів, актів на списання виробничого і господарського інвентарю, малоцінних і швидкозношуваних предметів, рахунків-фактур на відпуск електроенергії, газу, актів про виконані роботи підприємствами сервісу, розрахунків амортизації, карток-розрахунків страхових платежів та ін.) відображають за дебетом відповідних аналітичних рахунків.

За кредитом цих рахунків на підставі актів приймання-здачі відремонтованих (реконструйованих) об'єктів, нагромаджувальних відомостей обліку роботи вантажного автотранспорту, звітів про використання електроенергії, відомостей закриття рахунків проводять розподіл витрат допоміжних виробництв і їх списання на основне виробництво.

2.3 Розподіл витрат допоміжних підрозділів між іншими підрозділами

Отже, на рахунках допоміжних виробництв зібрано всі витрати, безпосередньо понесені цими підрозділами. А далі постає запитання: "Як розподілити витрати допоміжних підрозділів між іншими підрозділами?".

Розподіл таких витрат дещо ускладнюється, якщо вони також надають послуги одне одному та іншим підрозділам, а не лише основним цехам. У цьому випадку варто скористатися елементами основ управлінського обліку й спробувати поєднати в єдине ціле бухгалтерський та управлінський облік. Як відомо, головною метою роботи будь-якого підприємства є отримання прибутку. Його обсяг від реалізації різних видів продукції розрізняється залежно від того, яка собівартість їх виробництва. А на розмір собівартості, своєю чергою, впливає величина різних статей витрат. Велику питому вагу серед статей витрат у виробництві багатьох видів продукції займають саме витрати допоміжних виробництв.

Для розподілу витрат допоміжних виробництв між підрозділами зазвичай вибирається відповідна база розподілу. Вибрана база розподілу повинна повною мірою відображати тісний причинно-наслідковий зв'язок з формуванням собівартості. Іншими словами, розподіл витрат має бути пов'язаний з прибутком, що отримується (табл. 2).

Таблиця 2

Допоміжні виробництва	База розподілу
Котельня	-- кількість спожитої теплової енергії (якщо встановлено лічильники витрат у підрозділах);
	-- площа опалюваних приміщень
Водоканалізаційне господарство	-- кількість спожитої води (якщо встановлено лічильники витрат у підрозділах);
	-- кількість споживачів води;
	-- кількість площ, що обслуговуються
Електроцех	-- кількість спожитої електроенергії (якщо встановлено лічильники витрат у підрозділах);
	-- кількість площ, що обслуговуються
Автотранспортний цех	-- тонно-кілометрів пробігу;
	-- кількість спожитого пального;
	-- кількість годин обслуговування
Обслуговуючі цехи	-- людино-години або машино-години, витрачені на обслуговування в кожному цеху

Вибраний метод розподілу витрат допоміжних виробництв доволі суб'єктивний і небезперечний. Можна застосовувати альтернативні методи розподілу витрат, але не можна сказати, правильні вони чи ні. Під час вибору бази розподілу треба усвідомлювати наслідки свого вибору для підприємства, оскільки помилкові методи призводять до неправильного ціноутворення.

Метод розподілу витрат допоміжних підрозділів між виробничими слід вибрати з урахуванням вигоди, яку виробничі підрозділи отримують від функціонування обслуговуючих.

Отже, загальна сума витрат за підрозділами до розподілу витрат допоміжних цехів становить:

№ рахунка	Назва підрозділу	Сума накопичених витрат
23.1.1	Цех №1 «Механічний»	1585370
23.1.2	Цех №1 «Складальний»	2396560
23.2.1	Котельня	477860
23.2.2	Водоканалізаційне господарство	387070
23.2.3	Електроцех	181980
23.2.4	Автотранспортний цех	242610
92	Адміністративні витрати	156480
20.9	Склад сировини. Транспортно-заготівельні витрати	7680
93	Витрати на збут	23650
949	Витрати на соціальну сферу	17980

Після цього, відповідно до вибраної бази розподілу витрат, визначимо питому вагу надання послуг допоміжними виробництвами між усіма споживачами їх послуг.

Наприклад. Котельня виробила 2100 Гкал теплової енергії. На підставі даних первинного обліку про споживання теплової енергії є відомості про те, що послуги розподілені так:

Цех №1 650 Гкал ....31%

Цех №2 830 Гкал .... 40%

Водоканалізаційне господарство 129 Гкал .... 6%

Електроцех 83 Гкал 4%

Автотранспортне господарство 60 Гкал 3%

Адміністративний корпус 80 Гкал 4%

Склад сировини 12 Гкал 1%

Склад готової продукції 26 Гкал 1%

Соціальна сфера 230 Гкал ... 10 %

Отримані розрахунковим шляхом дані за підрозділами покажемо в таблиці 3

Таблиця 3 Розподіл послуг за підрозділами

Споживач послуг/ Бухгалтерський рахунок	Сума послуг	Питома вага послуг допоміжних цехів
		Котельня	Водоканалізаційне господарство	Електроцех	Автотранспортне господарство
Цех №1/23.1.1	1585370	31	25	35	-
Цех №2/23.1.2	2396560	40	30	20	-
Котельня/23.2.1	477860	-	15	10	-
Водоканалізаційне господарство/23.2.2	387070	6	-	5	-
Електроцех/23.2.3	181980	4	2	-	-
Автотранспортне господарство/2 3.2.4	242610	3	5	8	-
Адміністративний корпус/92	156480	4	3	2	10
Склад сировини/20.9	7680	1	1	2	35
Склад готової продукції/93	23650	1	2	3	55
Соціальна сфера/949	17980	10	17	15	-

На наступному етапі продемонструємо, як, залежно від різних методів розподілу витрат допоміжних виробництв, що використовуються в управлінському обліку, змінюватиметься собівартість виготовлюваної продукції.

Метод прямого розподілу

Цей метод передбачає, що витрати допоміжних виробництв списуються безпосередньо на основні підрозділи й взаємні послуги допоміжних виробництв не враховуються.

У цьому випадку сума витрат допоміжних виробництв, що стосується всіх підрозділів, крім допоміжних, береться за 100%, потім виходячи з неї розраховується питома вага витрат, що стосуються різних підрозділів.

Наприклад, розподіл витрат котельні між різними підрозділами (без допоміжних) дорівнює 87%.

Тоді сума витрат котельні між різними підрозділами розподілятиметься в такій пропорції:

для цеху №1 - 31 : 87;

для цеху №2 - 40 : 87;

для адміністративного корпусу - 4 : 87;

для складу сировини - 1 : 87;

для складу готової продукції - 1 : 87;

для соціальної сфери - 10 : 87.

Так само розраховують для інших допоміжних виробництв.

Загальний розподіл витрат допоміжних виробництв має вигляд, як у таблиці 4.

Таблиця 4 Визначення витрат за допомогою різних методів

Дебет	Сума витрат до розподілу	Кредит	Сума витрат після розподілу
		23.2.1	23.2.2	23.2.3	23.2.4
Метод прямого розподілу
23.1.1	1585370	31 : 87 х 477860 = 170271	25 : 78 х 387070 = 124061	35 : 77 х 181980 = 82718		1962420
23.1.2	2396560	40 : 87 х 477860 = 219703	30 : 78 х 387070 = 148873	20 : 77 х 81980 = 47267		2812403
23.2.1	477860					0
23.2.2	387070					0
23.2.3	181980					0
23.2.4	242610					0
92	156480	4 : 87 х 477860 = 21970	3 : 78 х 387070 = 14887	2 : 77 х 81980 = 4727	10 : 100 х 242610 = 24261	222325
20.9	7680	1 : 87 х 477860 = 5493	1 : 78 х 387070 = 4962	2 : 77 х 81980 = 4727	35 : 100 х 242610 = 84914	107776
93.	23650	1 : 87 х 477860 = 5493	2 : 78 х 387070 = 9925	3 : 77 х 181980 = 7090	55 : 100 х 242610 = 133435	179593
949	17980	10 : 87 х 477860 = 54930	17 : 78 х 387070 = 84362	15 : 77 х 181980 = 35451		192723
Разом	5477240	477860	387070	181980	242610	5477240
Метод послідовного розподілу
23.1.1	1585370	31 : 100 х 477860 = 148136	25 : 85 х 415742 = 122277	35 : 85 х 210876 = 86831		1942614
23.1.2	2396560	40 : 100 х 477860 = 191144	30 : 85 х 415742 = 146732	20 : 85 х 210876 = 49617		2784053
23.2.1	477860					0
23.2.2	387070	6 : 100 х 477860 = 28672				0
23.2.3	181980	4 : 100 х 477860 = 19114	2 : 85 х 415742 = 9782			0
23.2.4	242610	3 : 100 х 477860 = 14336	5 : 85 х 415742 = 24455	8 : 85 х 210876 = 19847		0
92	156480	4 : 100 х 477860 = 19114	3 : 85 х 415742 = 14673	2 : 85 х 210876 = 4962	10 : 100 х 301248 = 30125	225354
20.9	7680	1 : 100 х 477860 = 4779	1 : 85 х 415742 = 4891	2 : 85 х 210876 = 4962	35 : 100 х 301248 = 105437	127749
93.	23650	1 : 100х 477860 = 4779	2 : 85 х 415742 = 9782	3 : 85 х 210876 = 7443	55 : 100 х 301248 = 165686	211340
949	17980	10 : 100 х 477860 = 47786	17 : 85 х 415742 = 83150	15 : 85 х 210876 = 37214		186130
Разом	5477240	477860	415742	210876	301248	5477240
Метод взаємних послуг
23.2.1	477860		15% х 387070 = 58060	10% х 181980 = 18198		554118
23.2.2	387070	6% х 477860 = 28672		5% х 181980 = 9099		424841
23.2.3	181980	4% х 477860 = 19114	2% х 387070 = 7741			208835
23.2.4	242610	3% х 477860 = 14335	5% х 387070 = 19354	8% х 181980 = 14558		290857
Разом		62020	85155	41855

Метод послідовного розподілу

Цей метод передбачає, що витрати кожного допоміжного підрозділу послідовно розподіляються між іншими допоміжними цехами та всіма іншими підрозділами.

Першими при цьому методі треба розподіляти витрати того допоміжного підрозділу, який найменше обслуговується іншими підрозділами. Якщо таких підрозділів кілька, то з них вибирається той, сума витрат якого більша.

У нашому випадку спочатку будуть розподілені витрати котельні, бо їх сума найбільша, а потім витрати водоканалізаційного господарства. Їх сума не розподілятиметься на котельню, бо її витрати вже розподілені. Але сума витрат водоканалізаційного господарства збільшиться на суму послуг, наданих їй котельнею (387070 + 28762 = 415742). Знаменник дробу під час визначення коефіцієнта питомої ваги послуг водоканалізаційного господарства дорівнюватиме 85 (100% - 15% котельні). Після цього прямим методом будуть розподілені витрати енергоцеху, збільшені на суму послуг, наданих йому котельнею та водоканалізаційним господарством (181980 + 19114 + 9782 = 210876), і знаменник дробу дорівнюватиме 85 (100 - 10 - 5).

Своєю чергою, витрати автотранспортного цеху також будуть збільшені й становитимуть 242610 + 14336 + 24455 + 19847 = 301248 (таблиця 4).

Бухгалтеру слід обрати оптимальний варіант, за яким собівартість готової продукції буде виражена найбільш вигідним економічним способом і ціна продукції реально відображатиме включені в неї витрати.

Метод взаємних послуг

При цьому методі спочатку розподіляються послуги допоміжних виробництв між собою. У підсумку утвориться нова сума накопичених витрат допоміжних виробництв. Ці суми потім розподіляються між іншими підрозділами за методом прямого розподілу (таблиця 4).

Тепер перерозподілимо послуги допоміжних виробництв; при цьому слід звернути увагу, що частина витрат уже розподілена між підрозділами, й решта сум, які треба дорозподілити, дорівнюватиме: котельня (554118 - 62121 = 491997); водоканалізаційне господарство (424841 - 85155 = 339686), електроцех (208835 - 41855 = 166980). Витрати автотранспортного цеху не розподілялися між допоміжними, тому слід розподілити всю накопичену суму - 290857 (таблиця 5).

Таблиця 5

Дебет	Сума витрат до розподілу	Кредит	Сума витрат після розподілу
		23.2.1	23.2.2	23.2.3	23.2.4
23.1.1	1585370	31 : 87 х 491997 = 175309	25 : 78 х 339686 = 108874	35 : 77 х 166980 = 75900		1945453
23.1.2	2396560	40 : 87 х 491997 = 226206	30 : 78 х 339686 = 130648	20 : 77 х 166980 = 43371		2796785
23.2.1	477860					0
23.2.2	387070					0
23.2.3	181980					0
23.2.4	242610					0
92	156480	4 : 87 х 491997 = 22621	3 : 78 х 339686 = 13065	2 : 77 х 166980 = 4337	10 : 100 х 290857 = 29086	225589
20.9	7680	1 : 87 х 491997 = 5655	1 : 78 х 339686 = 4355	2 : 77 х 166980 = 4337	35 : 100 х 290857 = 101800	123827
93.	23650	1 : 87 х 491997 = 5655	2 : 78 х 339686 = 8710	3 : 77 х 166980 = 6506	55 : 100 х 290857 = 159971	204492
949	17980	10 : 87 х 554118 = 56551	17 : 78 х 339686 = 74034	15 : 77 х 166980 = 32529		181094
Разом	5477240	491997	339686	166980	290857	5477240

Якщо порівняти вплив різних методів розподілу витрат допоміжних виробництв на собівартість продукції, що випускається, то можна побачити такі відмінності (табл. 6). Отже, відмінності є, й тому бухгалтерські служби підприємства повинні вибирати оптимальний варіант, за якого собівартість готової продукції буде виражена найбільш вигідним економічним способом і ціна продукції реально відображатиме включені в неї витрати.

Таблиця 6

Підрозділ	Метод прямого розподілу	Метод послідовного розподілу	Метод взаємних послуг
	%	грн	%	грн	%	грн
Цех №1 «Механічний». Рахунок 23.1.1	35,83	1962420	35,47	1942614	35,52	1945453
Цех №2 «Складальний». Рахунок 23.1.2	51,35	2812403	50,83	2784053	51,06	2796785
Адміністративні витрати. Рахунок 92	4,06	222325	4,11	225354	4,12	225589
Склад сировини. Рахунок 20.9	1,97	107776	2,33	127749	2,26	123827
Витрати на збут. Рахунок 93	3,28	179593	3,86	1211340	3,73	204492
Витрати соціальної сфери. Рахунок 949	3,52	192723	3,40	186130	3,31	181094
Разом	100,00	5477240	100,00	5477240	100,00	5477240

2.4 Документальне оформлення надходження та вибуття матеріалів

Важливим елементом раціональної організації бухгалтерського обліку матеріальних запасів у бюджетних установах є своєчасне і правильне оформлення відповідними первинними документами усіх операцій надходження, переміщення в межах установи та витрачання або реалізації матеріальних цінностей. Первинні документи є основою матеріального обліку. Безпосередньо на підставі первинних документів здійснюють попередній, поточний і подальшій контроль за рухом, збереженням і раціональним використанням матеріальних ресурсів.

Попередній контроль виконується до здійснення господарської операції - це контроль її законності та відповідності кошторису, господарським угодам, розпорядчим документам, нормам витрачання цінностей, встановленим правилам їх приймання і відпуску, виконання розрахунків, визначення ціни тощо. Здійснюється такий контроль під час оформлення та підписання документів бухгалтером і керівником установи.

Поточний контроль виконують у процесі здійснення операцій шляхом порівняння фактичних витрат нормативами, виявлення відхилень від норм витрачання матеріалів та їх причин, усунення впливу негативних явищ. Для цього застосовують спеціальні бланки документів, у яких передбачено дані про норми витрачання і фактичний відпуск цінностей.

Подальший контроль здійснюють за даними обліку про вже виконані господарські операції на підставі оформлених первинних документів: при прийманні документів у бухгалтерії, їх затвердженні керівником, при проведенні інвентаризації, ревізії тощо.

Своєчасно і правильно оформлені документи маніть юридичну силу, тобто вони можуть використовуватися контролюючими та судово-слідчими органами як доказ порушення встановленого порядку, нормативів, законодавства або навіть зловживання (злочину). У той же час первинні документи можуть бути використанні як доказ непричетності відповідальних посадових осіб до таких явищ, їх виправдання, юридичного захисту. Тому до своєчасного і правильного оформлення документів про рух матеріальних цінностей треба ставитися дуже уважно і вимогливо. Особливого значення набувають ці вимоги у зв'язку з прийняттям Закону України «Про закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22.02.2000 р. Цим законом передбачено, що будь-яке підприємство, котре здійснює закупівлі повністю або частково за державні кошти, при визначенні продавця (постачальника) та при укладанні договору з ним повинно виходити з положень цього закону про проведення тендерів на закупівлю та визначення їх переможців, з якими потім і укладаються угоди поставки. Іншою важливою особливістю організації закупівель матеріальних цінностей для бюджетних установ є широке використання централізованого постачання, яке здійснюється установою вищого рівня через спеціалізовані установи-закупники.

Матеріальні цінності надходять до бюджетних установ від постачальників, установ-закупників, підзвітних осіб, що закупили матеріали за готівку, від списання непридатних основних засобів та малоцінних і швидкозношуваних предметів, з власного виробництва, від благодійних установ, безоплатно від інших бюджетних установ, спонсорів, на спеціальні заходи за дорученням, як надлишки, виявлені при інвентаризації, як лишки матеріалів, що залишилися у розпорядженні установи після закінчення договірних науково-дослідних робіт тощо. Усі ці операції оформляють відповідними первинними документами: рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними і т. ін. У всіх цих документах обов'язково вказують: від кого надійшли матеріали або продукти харчування, їх найменування, сорт, масу (кількість), ціну, суму, дату надходження на склад; має бути підпис матеріально відповідальної особи, яка прийняла цінності на відповідальне зберігання.

Надходження до установи матеріальних цінностей від постачальників оформляється таким чином. На необхідну кількість матеріальних цінностей бюджетна установа або установа закупник укладає договір з постачальником-переможцем тендеру, яким визначається термін поставки матеріалів, їх найменування та якісні ознаки, кількість, порядок оформлення документів та розрахунку, порядок вивезення (доставки), права, обов'язки і відповідальність сторін.

Контроль за виконанням умов договору поставки здійснює відділ матеріально-технічного постачання, а де його немає - заступник керівника з адміністративно-господарської роботи. З цією метою ведуть відомості оперативного обліку виконання договорів поставки, в яких реєструють у хронологічному порядку виконання договірних умов кожним постачальником і з кожного договору зокрема (дата одержання матеріалів, їх асортимент, кількість, ціна за договором і фактично). Бухгалтерія повинна здійснювати контроль за організацією такого обліку і повнотою оприбуткування цінностей, а відділ постачання - за своєчасною і повною оплатою рахунків постачальників.

Одночасно з відвантаженням продукції за договором постачальник виписує і передає покупцю розрахункові та інші супровідні документи - рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, квитанцію до залізничної накладної, податкову накладну, платіжну вимогу-доручення тощо. Усі ці документи надходять до бухгалтерії покупця, де перевіряють правильність їх оформлення, після чого передають відповідальному працівникові відділу постачання. У відділі постачання ці документи перевіряють на відповідність умовам договору постачання і роблять помітку про повну або часткову згоду на їх оплату. Одержані документи реєструють у «Журналі обліку надходження вантажів» (типова міжвідомча форма № М-1), де вказують: реєстраційний номер, дату запису, найменування постачальника, дату і номер супровідного транспортного документа, дату і номер рахунка-фактури, вид вантажу, номер і дату прибуткового ордери (приймальної накладної) або акта про приймання матеріалів. У примітках вказують дату оплати рахунка або про причину відмови від оплати. Перевірені платіжні документи з відділу постачання передають до бухгалтерії для оплати, а квитанції транспортних організацій - експедитору для отримання і доставки матеріалів на підприємство. Одночасно експедитору видається доручення на право одержання матеріалів.

Експедитор приймає на залізничній станції матеріали за кількістю (масою) відповідно до супровідних документів. При виявленні ознак, що викликають сумніви у схоронності вантажу (пошкодження пломб, тари тощо), він може вимагати від транспортної організації перевірки вантажу. Якщо при цьому виявлено нестачу вантажу або його пошкодження, псування під час перевезення, складають у двох примірниках «Акт про приймання матеріалів», який є підставою для висування претензії транспортній організації або постачальнику. Для того, щоб цей акт мав юридичну силу, при його оформленні повинні бути присутніми представники транспортної організації та постачальника (або незацікавленої сторони -- місцевого органу державної влади). Останні повинні підписати акт. Такий же акт складають при надходженні до організації матеріалів без супровідних документів постачальника.

Для одержання матеріалів зі складу постачальника в іншому місті та вивезення їх власним транспортом експедитору видають наряд (розпорядження вищої організації) та доручення.

Прийняті вантажі експедитор доставляє на склад установи і передає завідуючому складом за кількістю і якістю відповідно до супровідних документів постачальника. Прийняті на склад матеріали оформляють «Прибутковим ордером», який підписують завідуючий складом і експедитор. Один примірник прибуткового ордера експедитор додає до супровідних документів постачальника і передає до бухгалтерії.

Якщо при прийманні матеріалів на склад не виявлено розбіжностей між їх фактичною наявністю і документальною кількістю за даними постачальника, вони можуть бути оприбутковані без виписування додаткових документів. Для цього завідуючий складом робить відповідний запис у документах постачальника про те, що зазначені в них цінності прийнято ним на відповідальне зберігання у повному обсязі.

При перевезенні матеріалів залученим автотранспортом постачальник виписує «Товарно-транспорту накладну» у чотирьох примірниках, перший з яких є підставою для списання матеріалів у відправника вантажу; другий для оприбуткування матеріалів одержувачем; третій -- для розрахунків з автотранспортною організацією; четвертий -- для обліку виконаних транспортних робіт (додається до дорожнього листа вантажного автомобіля).

При відсутності розбіжностей товарно-транспортна накладна використовується одержувачем матеріалів як прибутковий документ.

Безкоштовна передача матеріальних цінностей, закуплених шляхом централізованого постачання, з балансу установи-закупника на баланс установи-замовника здійснюється з виставленням авізо та первинних документів, що підтверджують факт передавання матеріальних цінностей (товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, актів приймання-передавання тощо).

Надходження на склад матеріалів власного виготовлення, відходів виробництва, від ліквідації основних засобів, малоцінних та швидкозношуваних предметів і т. ін, оформляють «Накладною (вимогою)», яку виписують у двох примірниках: одну для сторони, що передає, а другу - для сторони (складу), що отримує.

Підзвітні особи купляють матеріали в організаціях торгівлі, на інших підприємствах, на ринку, у населення за готівку. Документом при цьому може бути товарний чек, накладна, акт, які додаються до авансового звіту підзвітної особи. Придбані матеріальні цінності необхідно обов'язково передати на склад, а до авансового звіту додати другий примірник прибуткового ордера або накладної, виписаних завідуючим складом на підтвердження прийняття матеріалів на відповідальне зберігання.

Матеріальні цінності оприбутковуються у відповідних одиницях вимірювання (ваги, об'єму, довжини, підрахунку). Якщо матеріали надходять в одній одиниці вимірювання, а витрачаються в іншій, то їх обліковують одночасно у двох одиницях вимірювання (наприклад, у кілограмах і літрах).

Видача матеріалів зі складу здійснюється за документами, затвердженими керівником установи. З цією метою в бюджетних установах використовують такі документи:

· накладна (вимога), застосовується для оформлення внутрішнього переміщення матеріалів в установі, її можна використовувати також для оприбутковування матеріалів власного виробництва і т. ін. Виписується, як правило, в одному примірнику;

· меню-вимога на видачу продуктів харчування, складається щодня на підставі даних про кількість людей, які харчуються в їдальні, та норм розкладки продуктів харчування. Меню-вимога з підписами осіб про видачу і одержання продуктів харчування передається до бухгалтерії згідно з графіком документообороту, але не рідше як три рази на місяць (тобто щодекадно);

· забірна картка застосовується як при систематичному щоденному відпуску матеріалів та палива, так і при періодичному через відповідні проміжки часу протягом місяця. Ця картка виписується на кожного одержувача на одне або декілька найменувань матеріалів для потреб за конкретним прямим призначенням у двох примірниках. Один примірник забірної картки з підписами одержувача за кожну видачу матеріалів зберігається на складі, а другий з підписами завідуючого складом про видачу матеріалів в одержувача. При щоденному відпуску матеріалів забірна картка виписується на 15 днів, при періодичному - на місяць. У забірній картці вказують ліміт видачі матеріалів, виходячи з встановлених норм їх витрачання. Це дає змогу оперативно контролювати стан використання лімітів, попереджувати їх необґрунтоване перевищення. Матеріали понад передбачений у картці ліміт (внаслідок перевищення норм витрачання) відпускаються лише за письмовим дозволом керівника і оформляються накладною (вимогою). Забірна картка значно спрощує техніку документального оформлення, відпуску матеріалів зі складу і скорочує кількість первинних документів, що полегшує їх обробку і покращує контроль за оформленням;

· акт обміру залишків довільної форми використовують у тих випадках, коли видача палива зі складу за накладною або забірною карткою неможлива. Тоді згідно з актом обміру визначають залишки (наприклад, вугілля у буртах або дров на складі), а розрахунковим шляхом - кількість витраченого палива. При перевитрачанні палива порівняно з встановленими нормами витрачання керівник установи вживає заходів щодо виявлення причин цього явища і накреслює шляхи усунення виявлених недоліків;

· дорожній лист вантажного автомобіля, обліковий листок тракториста-машиніста, змінний рапорт використовують для списання на видатки бензину, дизельного палива, мастильних матеріалів, витрачених на роботу різних машин і механізмів (автомобілів, тракторів, стаціонарних та пересувних двигунів тощо). Витрати пального списуються за фактичними видатками, але не вище затверджених норм на фактичний обсяг виконаних робіт (відпрацьований час).

В установлені графіком документообігу дні (терміни) усі документи з надходження та відпуску матеріальних цінностей зі складу передають до бухгалтерії установи згідно з реєстром приймання-здавання документів, складеним у двох примірниках, один з яких за підписом бухгалтера повертається завідуючому складом. В окремих випадках за рішенням керівництва установи замість реєстру приймання-здавання документів завідуючий складом може складати звіт про рух матеріальних цінностей, який після перевірки та обробки може виконувати роль регістра аналітичного обліку (при ручних формах ведення бухгалтерського обліку).

2.5 Облік матеріалів за місцем надходження та зберігання

калькулювання собівартість документальний

Відповідальність за приймання, зберігання та відпуск матеріальних цінностей покладається на матеріально відповідальних осіб, з якими при призначенні на посаду укладається письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Цей договір повинен зберігатися у головного бухгалтера установи. У бюджетних установах письмові договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність укладаються із завідувачем господарства, завідувачами складів, іншими посадовими особами, що виконують роботи з приймання, зберігання, використання та видачі матеріальних цінностей.

Адміністрація установи зобов'язана створити для цих працівників умови, необхідні для нормальної роботи та забезпечення збереження матеріальних цінностей. З цією метою матеріали повинні зберігатися у спеціально пристосованих приміщеннях (складах, коморах), оснащених ваговимірювальними приладами, що забезпечують точність визначення кількості прийнятих та відпущених матеріалів. Якщо в установі використовують багато матеріалів і є декілька сховищ, то за кожним з них бажано закріпити певну групу матеріалів: будівельні матеріали, нафтопродукти, тверде паливо, запасні частини і ремонтні матеріали, отрутохімікати і добрива, господарські матеріали, насіння, корми, матеріали для навчальних та наукових цілей, спеціальне обладнання тощо. Кожен склад необхідно відповідним чином обладнати стелажами, чарунками, піддонами, секціями, інвентарною тарою. Для забезпечення швидкого приймання та видачі матеріалів, а також проведення їх інвентаризації на кожному місці зберігання матеріалів необхідно прикріпити ярлик з найменуванням матеріалу, його марки, сорту, типорозміру, номенклатурного номера, одиниці вимірювання, норми запасу, ціни.

Кожному місцю постійного зберігання матеріалів (складу, коморі, сховищу), якщо їх декілька, присвоюють шифр (номер, код), який потім вказують у всіх прибуткових і видаткових первинних та зведених документах про рух матеріальних цінностей. Для належної організації обліку та схоронності матеріалів на складах необхідно:

забезпечити збереження товарно-матеріальних цінностей лише в закритих приміщеннях та під постійною охороною. Відкриті майданчики для зберігання будівельних матеріалів, палива тощо навалом (у буртах) повинні бути огороджені для обмеження доступу сторонніх осіб;

усі місця зберігання матеріалів обладнати протипожежним інвентарем;

встановити чіткий графік роботи складу, дотримуватись постійного порядку в розміщенні матеріалів на складі, своєчасно відображати в облікових регістрах складського обліку рух матеріальних цінностей та визначати залишки;

визначити коло осіб, відповідальних за приймання, зберігання та відпуск матеріальних цінностей, за правильне і своєчасне оформлення таких операцій та відображення їх в обліку. Ознайомити відповідальних осіб з чинним законодавством щодо матеріальної відповідальності робітників та службовців за збитки, завдані установі, а також з діючими інструкціями, нормативами та правилами приймання, зберігання, обробки, перевезення, відпуску (продажу), використання у виробництві переданих їм матеріальних цінностей. Укласти з матеріально відповідальними особами письмові договори про повну індивідуальну матеріально відповідальність за збереження товарно-матеріальних цінностей;

встановити перелік посадових осіб, яким надано право підписувати документи на одержання продуктів і матеріалів, видачу пропуску для вивезення матеріалів з території складу та за межі установи;

забезпечити зразками підписів (керівника, головного бухгалтера, бухгалтера матеріального обліку тощо) усіх матеріально відповідальних осіб, контрольно-пропускну службу, бухгалтерію. Довести до всіх посадових осіб графіки обробки документів та передачі їх до бухгалтерії;

своєчасно і якісно проводити інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, оформляти і відображати в обліку її результати;

працівникам бухгалтерії не рідше 2-3 разів на місяць здійснювати безпосередньо на складах у присутності матеріально відповідальних осіб перевірку правильності оформлення первинних документів та ведення складського обліку, складання звітності про рух товарно-матеріальних цінностей (з відповідними помітками у регістрах складського обліку);

приймати та звільняти матеріально відповідальних осіб за погодженням з головним бухгалтером установи з обов'язковим проведенням інструктажу. Приймання та передавання складу іншій матеріально відповідальній особі проводити за актом лише після суцільної інвентаризації усіх цінностей на складі.

Надходження матеріалів на склад оформляється розпискою матеріально відповідальної особи на документах постачальника (рахунку, акті, накладній, товарно-транспортній накладній) або ж прибутковим ордером, який виписує матеріально відповідальна особа і додає до супровідних документів постачальника. При централізованій доставці матеріальних цінностей їх приймання підтверджується не лише розпискою матеріально відповідальної особи у супровідному документі постачальника, але й штампом (печаткою) бюджетної установи. Так же оформляються документи при перевезенні матеріалів залученим автотранспортом.

Відпуск матеріалів зі складу здійснюють на підставі відповідних документів, оформлених належним чином і затверджених (підписаних) керівником установи. Усі видаткові документи на відпуск матеріалів зі складу об'єднують у дві групи: разові та накопичувальні. Разові документи після використання (видачі матеріалів) у той же день відображають у регістрах складського обліку. Накопичувальні документи заносять до облікових регістрів тільки після їх закриття, але не пізніше останнього дня звітного місяця.

Кількість виданих матеріалів з накопичувальних документів переноситься до регістрів складського обліку загальною сумою після їх повного оформлення і закриття.

Кількісний облік продуктів і матеріалів на складі ведуть матеріально відповідальні особи у розрізі найменувань, сортів, категорій, профілів, типорозмірів або інших якісних відмінностей (ознак) за номенклатурними номерами у «Книзі складського обліку запасів». При значній кількості цінностей їх облік можна вести у «Картках складського обліку матеріалів».

Картки складського обліку відкривають у бухгалтерії і записують в них номер складу, найменування та якісні ознаки матеріалів, одиницю вимірювання, номенклатурний номер, облікову ціну, ліміт запасу, залишок на початок року (залишок повинен підтвердити підписом бухгалтер матеріального відділу). Після цього картку реєструють у спеціальному журналі, присвоюють їй порядковий номер і передають на склад під розписку матеріально відповідальної особи у цьому журналі (реєстрі).

На складі картки зберігають у спеціальних ящиках-картотеках, де їх розміщують за номенклатурними номерами у розрізі облікових груп матеріальних цінностей. Картотеки повинні бути обладнані спеціальними пристроями, це полегшує використання карток: опорними пластинками для підтримання карток у вертикальному положенні, розподілювачами для відокремлення однорідних груп карток, індикаторами з позначенням шифрів, кодів, номенклатурних номерів або букв, за якими згруповано картки. Усе це забезпечує можливість легко знайти необхідну картку, швидко зареєструвати господарську операцію, згрупувати об'єкти обліку за певною ознакою, звірити облікові дані карток з даними аналітичного обліку в бухгалтерії, скласти звіт про рух матеріалів тощо.

На підставі первинних документів матеріально відповідальна особа щоденно робить відповідні записи у книзі або картках складського обліку про надходження і відпуск товарно-матеріальних цінностей і визначає залишок на кінець дня. Записи у книгу або картки здійснюються за кожним документом зокрема. Підсумки накопичувальних документів (забірних карток, відомостей на видачу матеріалів тощо) заносяться в книгу або картку складського обліку один раз після їх закриття, але не пізніше останнього дня місяця. Матеріально відповідальні особи повинні контролювати щодня дотримання норм запасів і при істотних відхиленнях фактичних запасів від встановлених норм повідомляти у відділ постачання та керівництву установи.

Періодично завідувач складом на підставі первинних документів складає «Реєстр приймання-здавання документів» і разом з доданими до нього документами здає у бухгалтерію під розписку бухгалтера на другому примірнику реєстру. Бухгалтер перевіряє правильність оформлення документів для складання реєстру, ведення книги (карток) складського обліку і використовує документи для бухгалтерського обліку руху товарно-матеріальних цінностей та фактичних видатків установи.

За рішенням головного бухгалтера матеріально відповідальні особи можуть складати замість реєстру приймання-здавання документів «Звіт про рух матеріальних цінностей на складі», до якого записувати лише ті цінності, за якими відбувалися надходження та відпуск протягом звітного місяця. До такого звіту заносять кожен документ про надходження та відпуск матеріалів, вказують залишок цінностей на початок і кінець місяця, тому він може виконувати роль регістра аналітичного обліку.

При наявності в установі електронних обчислювальних машин (ЕОМ) складський облік може бути повністю автоматизований шляхом створення автоматизованого робочого місця (АРМ) завідувача складу. У такому разі всі облікові регістри і звіти формуються автоматично, можуть бути надруковані на паперових носіях інформації у вигляді машинограм або ж автоматично (на магнітних носіях) передані для використання на центральну ЕОМ у бухгалтерію. Це значно полегшує облік товарно-матеріальних цінностей та підвищує його якість і оперативність.

2.6 Аналітичний облік витрат допоміжного виробництва

Аналітичний облік по рахунку 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат, видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестись за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

Основними виробничими підрозділами промислового підприємства є цехи або самостійні ділянки.

Виробнича структура цеху - це сукупність його ділянок, допоміжних і обслуговуючих ланок, форм їх зв'язків, характер спеціалізації та кооперування для спільного процесу виготовлення продукції.

Допоміжні виробництва - це сукупність цехів та інших підрозділів підприємства, зайнятих обслуговуванням основного виробництва, виконанням робіт для нього і наданням його послуг.