Порядок обліку формування собівартості продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Готова продукція: визначення, визнання та завдання обліку

2. Порядок формування собівартості готової продукції

3. Облік готової продукції в місцях зберігання

4. Синтетичний облік фінансових результатів від реалізації готової продукції та його автоматизація

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Ринкові відносини визначають важливу роль обліку формування собівартості готової продукції. Це один з найважливіших інструментів ведення господарської діяльності. Собівартість тісно пов'язана з багатьма показниками діяльності підприємства, насамперед -- з фінансовими результатами. Як правило, фінансові результати виробничо-комерційної діяльності підприємства поліпшуються внаслідок вжитих заходів щодо економного та ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів і зниження собівартості продукції, робіт, послуг.

Важлива роль в економічних заходах підприємств із зниження витрат виробництва належить бухгалтерському обліку виробничих затрат і калькулюванню собівартості продукції. Вони покликані забезпечити своєчасне, повне і достовірне визначення всіх видатків виробництва за елементами затрат і статтями калькуляції, контроль за правильним використанням матеріальних ресурсів, фонду оплати праці, грошових засобів у процесі виготовлення продукції, за дотриманням кошторисів накладних витрат, розрахунок собівартості продукції в цілому по підприємству і по окремих виробах або видах робіт, виявлення внутрішніх резервів підприємства.

Актуальність теми полягає в тому, що світові тенденції свідчать, що без проведення глибоких змін у промисловому виробництві, комплексного аналізу стану, обліку витрат, які включаються в собівартість продукції, не можна визначитись в стратегії науково-технологічного і інноваційного розвитку, намітити шляхи його подальшої стабілізації, а також досягнути створення високотехнологічних виробництв, що є основною передумовою для виготовлення конкурентоспроможної продукції. Виготовляючи продукцію, виконуючи роботи чи надаючи послуги, будь-який господарюючий суб'єкт ставить собі за мету отримання прибутку. Облік готової продукції та її реалізації необхідний для контролю за наявністю, рухом, зберіганням продукції, для правильного і своєчасного її оприбутковування на склад, а також для отримання точних даних про залишки готової продукції на складі.

Щоб контролювати витрати на виробництво продукції, потрібно знати, які елементи собівартості впливають на її загальну величину, які є резерви зниження витрат, де в першу чергу очікувати непередбачені видатки. Для цього і ведеться облік собівартості продукції. Саме тому, важливим є дослідження факторів, що впливають на собівартість готової продукції.

Мета даної курсової роботи - обгрунтувати, на основі теоретичних і практичних знань, значення обліку готової продукції, калькулювання її собівартості та фінансових результатів від її реалізації на підприємстві.

Перед даною роботою поставленні такі завдання:

- дати економічну характеристику готової продукції і обгрунтувати її класифікацію;

- дослідити порядок обліку формування собівартості продукції та визначити шляхи її оптимізації;

- визначити порядок документального оформлення та аналітичний облік готової продукції у місцях її зберігання;

- показати порядок ведення синтетичного обліку фінансових результатів від реалізації та його автоматизацію.

Об'єктом дослідження обрано ВАТ ”Львівський хлібозавод №1”, яке знаходиться в м. Львові по вул. Городоцькій, 168. Згідно статуту товариства метою його діяльності є здійснення виробничої, торговельної, інвестиційної та іншої підприємницької діяльності. Статутний фонд товариства становить 1126462,25 грн. і поділений на 4505849 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок кожна.

“Львівський хлібозавод №1” є юридичною особою з дня його державної реєстрації і має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, круглу печатку та кутовий штамп, фірмову марку та товарний знак. Для досягнення мети своєї діяльності хлібозавод має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним і фізичним особам виробничі і невиробничі приміщення, засоби виробництва і інші матеріальні цінності.

Основним видом діяльності товариства є:

- виробництво хліба, хлібобулочних, макаронних, кондитерських виробів та напівфабрикатів, інших товарів продовольчої групи;

- заготівля та переробка сільськогосподарської продукції;

- переробка зернових на борошно та крупи.

Основними видами продукції “Львівського хлібозаводу №1” є профільна продукція, що випускається основними цехами заводу. На сьогоднішній день завод виготовляє хліб, булочні та здобні вироби, печиво, макарони, сухий хлібний квас, панірувальні сухарі та солод; загальна кількість яких становить 47 видів.

Отже, готова продукція - це матеріальний результат виробничої діяльності підприємства,яка є повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

1. Готова продукція: визначення, визнання та завдання обліку

Головною складовою виробничого процесу в різних видах діяльності є готові вироби, виготовлені основними відділками, цехами підприємств і призначені для продажу стороннім замовникам, а також своїм непромисловим господарствам і власному капітальному будівництву.

За умов динамічності економічних зв'язків ринкової економіки, коли швидко змінюється кожна складова виробничого процесу, важливо правильно і ефективно побудувати бухгалтерський облік на підприємстві. Проблема побудови бухгалтерського обліку готової продукції нами досліджується за умов функціонування національних стандартів бухгалтерського обліку. Організувати механізм бухгалтерського обліку виробничого процесу допомагає класифікація продукції. Класифікація готової продукції полегшує побудову облікового процесу. Таким чином, класифікацію можна вважати видозміненою організацією обліку виробництва і продажу продукції у фінансовому обліку.

Готова продукція - це актив, незалежно від форми існування, виробництво якого завершено, відповідає технічним умовам виробництва, і вимогам замовника, призначений для споживання, як для потреб виробника так і для потреб зовнішнього ринку.

Особливістю фінансового обліку є відображення вартості продукції в будь-якій формі і в будь-який момент часу. Бухгалтерські рахунки мають важливе значення для формування показників фінансової звітності, отже ступінь завершеності готової продукції, має значення для фінансового обліку. З другого боку вартісні показники, обліковані на бухгалтерських рахунках надають інформацію про відхилення понесених затрат на кожному етапі технологічного процесу, що важливо для підсистеми управлінського обліку. Отже, від форми і ступеня завершеності готової продукції залежить порядок її відображення в бухгалтерському обліку. Запаси обліковуються в натурально-грошовому вимірі, незавершене виробництво в натуральних і натурально - грошових одиницях, послуга - лише у вартісному виразі. [4, с. 248]

Готовою продукцією хлібопекарського підприємства вважаються конкретні вироби, що пройшли всі стадії технологічної обробки на цьому підприємстві, відповідають встановленим стандартам чи технічним умовам, прийняті відділом технічного контролю і здані на склад або безпосередньо -замовнику. Готова продукція становить основну частину товарної продукції підприємства. В основному готова продукція призначена для реалізації, але певна її частина може споживатися на підприємстві (внутрішньозаводський оборот). До готової продукції зараховують також виконані для замовників роботи та послуги автотранспорту, ремонтного виробництва, будівельно-монтажні роботи. Якщо на підприємстві, поряд з виробництвом, здійснюють капітальні вкладення, то виконані послуги також відображають в обліку як готову продукцію.

Облік готової продукції та її реалізації необхідний для контролю за наявністю, рухом, зберіганням продукції, для правильного і своєчасного її оприбутковування на склад, а також для отримання точних даних про залишки готової продукції на складі. [6, с. 325]

Згідно П(С)БО 9 “Запаси” готова продукція визнається в обліку за таких умов:

1. Вартість запасу може бути достовірно визначена.

2. Існує ймовірність того, що підприємство отримає економічні вигоди, пов'язані із їх використанням. [32]

Основними завданнями бухгалтерського обліку готової продукції є:

1. Правильний і своєчасний облік наявності та руху готової продукції на складах, холодильниках та інших місцях зберігання продукції.

2. Контроль за виконанням планів за обсягом, асортиментом, якістю випущеної продукції і зобов'язань щодо її постачання.

3. Контроль за збереженням готової продукції та дотриманням встановлених лімітів.

4. Контроль за дотриманням плану з продажу продукції і своєчасністю оплати проданої продукції.

5. Виявленість рентабельності всієї продукції та її окремих видів.

При організації обліку готової продукції основним є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю.

За формою готова продукція класифікується як уречевлена і як результат виконаних робіт чи наданих послуг.

За ступенем готовності розрізняють готову продукцію, напівфабрикати і неготову продукцію (незавершене виробництво).

За технологічною складністю готову продукцію поділяють на просту і складну. Остання у свою чергу поділяється на основну, побічну і супутню.

При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності і технологічною складністю (рис. 1.1).

Рис.1.1 Класифікація готової продукції

За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.

Супутня продукція - це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні та кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція - це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат. [6, с.326]

В поточному обліку продукція (робити, послуги) групується за укрупненими позиціями: вироби основного виробництва; товари широкого вжитку, вироблені з відходів; запасні частини; виконані роботи та надані послуги.

Готова продукція обліковується на підприємствах за місцями її зберігання та окремими видами у встановлених одиницях виміру:

* натуральних, які характеризують кількість, обсяг та вагу продукції відповідно до її фізичних властивостей;

* умовно-натуральних, які необхідні для одержання узагальнених показників з обліку однорідної продукції. [23]

Усі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, паливо тощо, які перебувають на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво.

Готова продукція на промисловому підприємстві проходить такі операції:

а) випуск продукції з виробництва і здача її на склади;

б) зберігання продукції на складах підприємства;

в) відпуск продукції на місці одногороднім і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

г) відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін.;

д) реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію).

Як правило, завжди є такі ситуації:

а) оприбуткована із виробництва готова продукція рослинництва підлягає реалізації, яку здійснює підприємство;

б) частина готової продукції рослинництва використовується для продовження виробництва у цій же галузі і навіть у одному і тому ж підрозділі. Наприклад, зерно, одержане від урожаю може бути продане, використане на посів у будь-якій бригаді, включаючи і ту, де воно вирощене;

в) частина готової продукції рослинництва використовується для годівлі тварин. При цьому може бути така продукція, яка одночасно продається, згодовується тваринам, чи висівається для одержання нового урожаю, наприклад, зерно, картопля тощо. Разом з цим може бути така продукція, яка має лише одне призначення - згодовування тваринам, наприклад, зелена маса, сіно, силос тощо;

г) частина готової продукції тваринництва може використовуватися для виробничих потреб одних і тих же або різних груп тварин, наприклад, молоко для випоювання телят і поросят, яйця для одержання пташок, мед для годівлі бджіл тощо;

д) частина готової продукції тваринництва використовується для рослинництва, наприклад, гній для удобрення сільськогосподарських культур;

ж) будь-яка продукція може мати наступну переробку, наприклад, зерно мелють на борошно, овочі і фрукти консервують, переробляють на соки, із молока виробляють масло, сметану, сир тощо.

Основними видами продукції Львівського хлібозаводу №1 є профільна продукція, що випускається основними цехами заводу, загальна кількість яких становить 47 видів.

Отже, готова продукція - це головна складова виробничого процесу, виробництво якої завершено, відповідає технічним умовам виробництва, і вимогам замовника, призначена для споживання, як для потреб виробника так і для потреб зовнішнього ринку.

2. Порядок формування собівартості готової продукції

Головне завдання кожного такого виробничого підприємства - випуск продукції високої якості з найменшими витратами, які б дозволяли отримувати стабільний прибуток та забезпечити конкурентоспроможність. Облік витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції в останній час зазнають критичних оцінок.

Важливу роль у системі управління хлібопекарським виробництвом відіграє облік калькулювання собівартості готової продукції та її ціни, за допомогою яких здійснюється контроль за ефективним використанням ресурсів підприємства.

Проблемам обліку та контролю калькулювання собівартості продукції присвячені розробки багатьох вітчизняних науковців: С.Ф. Глова, В.О. Ластовецького, О.В. Олейника, Є.В. Мниха, Л.В. Нападомської, М.С. Пушкаря.

Собівартість продукції -- виражені в грошовій формі витрати підприємства на виробництво продукції (виробнича собівартість).

У виробничу собівартість продукції згідно з П(С)БО 16 «Витрати» не включаються адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати тощо. [28]

В бухгалтерському обліку готова продукція повинна оцінюватись у відповідності до П(С)БО 9 “Запаси” за первісною вартістю. [32]

Собівартість продукції складається із затрат, що пов'язані з використанням в процесі виробництва продукції основних фондів, матеріалів, палива і енергії, праці, а також інших затрат на її виробництво і реалізацію.

До собівартості продукції включається вартість використаних у процесі виробництва сировини й основних матеріалів, комплектуючих виробів, палива, енергії на оплату праці та відрахування до соціальних фондів, загальновиробничі витрати, інші витрати, пов'язані з виготовленням продукції на рівні виробничих підрозділів (цехів).

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів та інших витрат. Дані обліку витрат на виробництво продукції використовуються для визначення результатів діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва, для планово-економічних і аналітичних розрахунків. [40, с.461]

Якщо проаналізувати собівартість продукції, можна вирішити такі основні завдання підприємства:

а) оцінювання виконання плану за собівартістю продукції на підприємстві, а також за окремими видами і групами продукції;

б) вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових, а також за окремими видами і групами продукції;

в) пошук резервів зниження собівартості продукції та розробка відповідних заходів щодо їх використання. [23]

Усі витрати виробництва включаються в собівартість окремих об'єктів обміну (окремих виробів, груп однорідних виробів, окремих замовлень).

Одноелементні витрати складаються тільки з одного елемента витрат, а комплексні -- з кількох економічних елементів. [15,16]

Економічний елемент -- це економічно однорідний вид витрат; серед них розрізняють:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші витрати.

Склад кожного елемента витрат дається в П(С)БО 16 «Витрати», а групування за елементами показує, що витрачено.

Якщо розглядати місце калькулювання в кожній системі економічної інформації, то слід наголосити на тому, що планові (нормативні) калькуляції є основою для прийняття управлінських рішень.

Планова калькуляція - це розрахунок планової собівартості одиниці продукції, здійснений за статтями витрат. Вона складається на рік з розподілом за кварталами.

Номенклатура статей калькуляції залежить від технологічних і організаційних особливостей підприємства (підрозділу підприємства). Статті калькуляції встановлюються самим підприємством у наказі про облікову політику (або рекомендуються органом управління). [18]

Собівартість продукції на підприємствах хлібопекарної промисловості складається із наступних статей затрат:

Сировина та основні матеріали.

Поверхневі відходи.

Пакувальні матеріали.

Паливо і електроенергія на технічні цілі.

Основна і допоміжна заробітна плата виробничим працівникам.

Відрахування у соціальні фонди.

Витрати від браку.

Загальнозаводські затрати.

Важливим моментом для визначення собівартості є розподіл витрат на прямі та непрямі. Прямі -- це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо на конкретний об'єкт витрат (вид продукції і т. д.) економічно можливим способом. Непрямими є витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо на певний об'єкт обміну витрат. Ці витрати належать до кількох (багатьох) видів продукції, і їх потрібно розподіляти між об'єктами обліку пропорційно вибраній базі (пряма заробітна плата робітників тощо).

Підприємство самостійно визначає об'єкти обліку витрат, об'єкти та одиниці калькулювання. [16]

Пунктом 11 П(С)БО 16 передбачається формування двох видів собівартості:

1) виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка включає:

* прямі матеріальні витрати;

* прямі витрати на оплату праці;

* інші прямі витрати;

* змінні загальновиробничі витрати і постійні розподілені загальновиробничі витрати;

2) собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), що складається з:

* виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду;

* нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

* наднормативних виробничих витрат.

Фактична собівартість продукції за звітний період (місяць, квартал, рік) формується у системі нижчезазначених рахунків:

23 “Виробництво”

26 “Готова продукція”

66 “Розрахунки за виплатами працівникам”

65 “Розрахунки за соціальним страхуванням”

13“Знос необоротних активів ”

68 “Розрахунки за іншими операціями”

91“Загальновиробничі витрати ”

Для визначення виробничої собівартості випущеної з виробництва продукції (ВСП) слід користуватися формулою:

собівартість продукція облік

ВСП = НВ_п + ВВ_п - 3В - ПП - СП ± БП - НВ_к , грн., (2.1.)

де НВ_п - незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду, грн.;

ВВ_п - виробничі витрати періоду (місяць, квартал, сезон, рік), грн.;

3В - зворотні витрати і відходи, грн.;

ПП - побічна продукція, грн.;

СП - супутна продукція, грн.;

БП - брак продукції (технологічний і з вини працівника), грн.;

НВк -- незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду, грн.

Собівартість одиниці виробу одержуємо шляхом ділення всіх витрат на кількість випущених за місяць виробів.

Виробничу собівартість одиниці вироблюваної продукції (1 т хлібобулочних виробів) одержуємо за формулою:

, (2.2.)

де СП - виробнича собівартість виробленої продукції, грн.;

К -- кількість виробленої продукції, т.

Рис. 2. 1. Методи калькулювання собівартості продукції



На Рис 1.1. подано класифікацію методів калькулювання собівартості готової продукції залежно від виду продукції, складності та самої організації виробничого процесу на підприємствах.

Облік формування собівартості готової продукції подано у таблиці 2. 1.

Таблиця 2. 1. Типові господарські операції з формування собівартості готової продукції

№ з/п	Зміст господарських операцій	Дебет	Кредит	Сума
1	Списано сировину і матеріали на виробництво продукції	231	201	1794531,18
2	Списано на виробництво паливо	231	203	36118,64
3	Списано запасні частини, використані у виробництві	231	207	445,47
	Нараховано заробітну плату працівникам основного виробництва	231	661	189320,48
4	Нараховано на фонд оплати праці єдиний соціальний внесок	231	651	71141,58
5	Відображено витрати за отриманими різними виробничими послугами	231	685	104781,84
6	Списано на виробництво загальновиробничі витрати	231	91	347945,3
7	Визначено та списано облікову вартість оприбуткованої з виробництва готової продукції	2601	231	2544284,49

Розрахунки у таблиці 2.1. проведені на основі журнала-ордера №10(Додаток Р)

ВАТ «Львівський хлібозавод №1» використовує систему попроцесної калькуляції, оскільки підприємство масово виготовляє однакову продукцію. Тому на її виготовлення витрачається однакова кількість прямих і накладних витрат. Відповідно, для розрахунку калькуляції одиниці продукції бухгалтер витрати ділить на кількість виготовленої продукції, в результаті чого отримуються середні витрати на одиницю виготовленої продукції. Процедура обліку і нагромадження витрат відбувається за потоком продукції. У міру того виготовлений продукт передається від попереднього процесу до наступного, разом з ним передаються і попередні витрати. Відповідно, в процесі виробництва поточна собівартість нагромаджується додаванням її до попередньої суми витрат, таким чином одержуємо виробничу собівартість готової продукції. Якщо під час виробництва виникла бракована продукція, то на даному підприємстві собівартість одиниці виготовленої продукції обчислюють за формулою: (понесені витрати - вартість браку при нормативних втратах) / Очікуваний вихід продукції. Вартість браку при понаднормативних втратах вважають витратами поточного періоду.

Як і будь-які інші підприємства на ВАТ “Львівський хлібозавод №1” складають планову калькуляцію, яка являє собою розрахунок планової собівартості одиниці продукції, здійснений за статтями витрат. Планова калькуляція складається на рік з розподілом за кварталами на всі види продукції, що виготовляється у плановому році. Планова калькуляція собівартості вперше виготовлених у звітному році виробів складається виходячи з проектних показників, за даним конструкторсько-технологічної документації на базі діючих на початок звітного року норм і є основою для обліку виробничих витрат. Основою складання планової калькуляції на даному підприємстві є фактичні витрати на виробництво попередніх років та стандарти і технічні умови, встановлені для цієї продукції.

Під час складання планової калькуляції на підприємстві визначається величина прямих і непрямих витрат на виробництво одиниці продукції в плановому періоді. При цьому більша частина витрат включається до собівартості одиниці продукції у вигляді прямих витрат. Витрати на паливо й енергію на технологічні цілі відносяться безпосередньо до собівартості окремих видів продукції на підставі показань контрольно-вимірюваних приладів. Витрати на куповану енергію складаються з витрат на її оплату за встановленими тарифами .

Собівартість кожного виду профільної продукції “Львівського хлібозаводу №1” розраховують на основі кошторисної калькуляції витрат. Кошторисна калькуляція передбачає розрахунок планового виходу витрат сировини та інших затрат на виробництво продукції у розрізі певної кількості та вартісного виразу цієї кількості на 1 тонну. Кожен такий кошторис складається у планово-виробничому відділі і затверджується директором хлібозаводу.

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю.

В бухгалтерії на підставі приймально-здавальних документів складається накопичувальна відомість випуску готової продукції, дані якої використовують для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

На складі в облікових регістрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або книзі складського обліку) готова продукція обліковується у кількісному вираженні.

Кількісний облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами:

1) в сортових картках складського обліку, при якому в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцями зберігання;

2) безкартковим способом, при якому за допомогою ЕОМ кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються.

У кінці місяця за даними аналітичного обліку витрат на виробництво визначається фактична собівартість готової продукції. [23]

Отже, формування фактичної собівартості готової продукції дуже важливе, оскільки на сонові її формування здійснюється контроль за правильним використанням матеріальних ресурсів, фонду оплати праці, грошових засобів у процесі виготовлення продукції, за дотриманням кошторисів накладних витрат, розрахунок собівартості продукції в цілому по підприємству і по окремих виробах або видах робіт, виявлення внутрішніх резервів підприємства.

3. Облік готової продукції в місцях зберігання

Побудова аналітичного обліку так, як і синтетичного, залежить від обраної форми бухгалтерського обліку.

Використовуючи меморіально-ордерну форму обліку, аналітичний облік ведеться в книгах, відомостях і картках. На основі картотек аналітичних рахунків складаються Оборотні відомості за аналітичними рахунками.

Відпуск сировини і матеріалів у виробництво - це відпуск їх безпосередньо для виготовлення продукції, а також на ремонтні та господарські потреби.

Матеріали у виробництво повинні відпускатися відповідно до лімітів, встановлених на підставі норм витрат запасів на одиницю виробу, а також плану випуску продукції на місяць.

Основними документами, що відображають відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб, є лімітно-забірні картки (Т.ф. М-8 ), накладні-вимоги. (Додаток Я)

Накладні-вимоги являють собою єдність розпорядчого і виправного документів і використовуються для одноразового відпуску матеріалів. Відпуск матеріалів, що повторюються, можна оформляти лімітно-забірними картками, що об'єднують у собі розпорядчий документ, який містить ліміт (граничну кількість) відпуску, й накопичувальний виправний документ, що підтверджує багаторазовий відпуск матеріалів зі складу в рахунок ліміту. Лімітно-забірні картки заповнюються планово-виробничим відділом напередодні одержання матеріалу і візуються відділом постачання (на малому підприємстві - заступником директора). Використовують також лімітно-забірні картки типової форми №М-28 і №М-28а (при будівельних роботах). [6, с. 331]

У лімітно-забірних картках зазначається місячний ліміт відпуску даному цеху матеріалів певного номенклатурного номера.

Ліміт визначається виходячи з виробничої програми цеху та діючих норм витрат матеріалів з урахуванням існуючих у цехах залишків невикористаних матеріалів на початок місяця.

На хлібопекарних підприємствах Споживчої кооперації у виробничих цехах оприбуткування цінностей здійснюється на основі документів, які є видатковими для складу і прибутковими для виробництва.

Витрачання борошна, матеріалів і палива в натуральному виразі на великих і середніх підприємствах відображається в Змінному виробничому звіті ф.№206, який складається на основі первинних документів і відображає рух борошна, інших матеріалів і палива у виробництві, а також процес випічки, табель відпрацьованого часу й заробіток пекарів за зміну. Одночасно він сам і є первинним документом, що служить основою для записів в бухгалтерські реєстри. [43, с. 510]

Змінний виробничий звіт має чотири розділи і складається бригадиром за кожну зміну.

Змінний виробничий звіт з прикладеним до нього первинними документами бригадир подає в бухгалтерію. На підставі цих звітів здійснюється бухгалтерський контроль за витраченим борошном, матеріалів і палива у виробництві, а також облік виробничих операцій.

Дані про витрачання борошна, матеріалів і палива на виробництво зі змінного виробничого звіту переносяться з метою групування у Відомості витрачання борошна та виходу хлібобулочних виробів ф.№208 та Нагромаджувальні відомості витрачання інших основних матеріалів і палива ф.№217. такі відомості відкриваються на кожен вид готової продукції в розрізі бригад щомісячно. Записи в цій відомості здійснюються бухгалтером щоденно після перевірки і обробки змінних виробничих звітів. Заносячи інформацію у відомості бухгалтер контролює правильність визначених у змінному виробничому звіті норм витрачання борошна та інших матеріалів, порівнює фактичне витрачання з нормою та визначає відхилення, тобто економію або перевитрати. Про результати перевірки даних звіту бухгалтер повідомляє керівнику підприємства і бригадиру зміни.

Для узагальнення даних про витрачання борошна в натуральному і вартісному вираженні у співставленні з нормами за місяць по підприємству в цілому бухгалтер складає Зведену відомість витрачання борошна на виробництво хліба та хлібобулочних виробів ф.№215. В цю відомість записи здійснюються на підставі підсумкових даних з відомостей ф.№208. Потім, шляхом множення маси витраченого борошна на ціну, бухгалтер визначає його вартість, яку необхідно списати на собівартість продукції.

Для узагальнення даних про витрачання інших основних матеріалів і палива в натуральному і в грошовому виразі в цілому по підприємству за місяць бухгалтер на підставі Нагромаджувальних відомостей ф.№217 складає Зведену відомість витрачання інших матеріалів і палива ф.№217а.

Готова продукція отримана після закінчення всіх стадій технологічного процесу передається з виробництва в експедицію або на склад партіями у вагонетках або візках з відповідним оформленням Паспорта на готову продукцію ф.П-8хліб. Цей паспорт є супровідним документом, на підставі якого бригадир в кінці зміни складає Накладну-зважування на вихід готової продукції за зміну в цілому ф.№209. Накладна-зважування складається в двох примірниках, де вказується тільки прийняті експедицією стандартні вироби. Один примірник накладної-зважування з підписом експедитора бригадир додає до змінного виробничого звіту. Вироби, які були випущенні з порушенням стандартів, вважаються браком. Брак, що був випущений до здачі продукції в експедицію фіксується в Акті про виробничий брак ф.№219, який складається в одному примірнику на кожну бригаду за кожну зміну. В усіх випадках в акті зазначаються причини браку, винуватці, кількість, вагу забракованої продукції і способи використання бракованої продукції. Якщо у виробництві були виявлені зіпсовані сировина і матеріали, то на них також складають акт, на відходи, що утворилися у виробництві складають Видаткову накладну на здачу відходів на склад. [24]

На ВАТ “Львівський хлібозавод №1” витрачання борошна і інших матеріалів під час виробництва відображається у Виробничому звіті, який складає матеріально-відповідальна особа, заносячи дані у комп'ютер. Він складається кожної зміни у розрізі цехів. Виробничий звіт з прикладеними до нього документами бригадир подає у бухгалтерію. На підставі цих звітів здійснюється бухгалтерський контроль за витрачанням сировини, а також облік бухгалтерських операцій. Після цього усі виробничі звіти по цехах, які були складені протягом місяця, групуються і відображаються у Зведених виробничих звітах за місяць по цехах. У цих звітах відображаються залишки на початок місяця, надходження за місяць і загальне витрачання сировини протягом місяця у всіх цехах в натуральному вираженні і залишки на кінець місяця.

Дані про витрачання борошна і інших матеріалів на виробництво із виробничих звітів переносяться з метою групування у Книгу кількісно-сумового обліку матеріальних цінностей . Ця книга ведеться в розрізі цехів, де вказуються залишки на початок місяця, рух борошна і матеріалів протягом місяця як в натуральному , так і у вартісному вираженні і залишки сировини на кінець місяця. Записи у цій книзі здійснюються бухгалтером в кінці місяця після перевірки і обробки Зведених виробничих звітів.

Ще одним документом, який використовують на досліджуваному підприємстві і який підтверджує витрачання сировини в цехах, є Розхід сировини з виробничого складу. Дані в ньому згруповані по цехах і відображають фактичне витрачання сировини за місяць у натуральному вираженні, а витрачання борошна згруповане ще й з врахуванням відсотка вологості борошна.

Аналітичний облік в бухгалтерії ВАТ “Львівський хлібозавод №1” ведеться частково вручну у відомостях, картках, а також за допомогою комп'ютера складаються таблиці. На досліджуваному підприємстві використовують програму 1: С Підприємство. Наприклад, на прихід товарів складається таблиця “Прихід товарів на виробничий склад по товарах і постачальниках”. В ній показана аналітика надходження борошна і інших матеріалів в розрізі постачальників. Витрачання борошна та інших матеріалів в розрізі цехів відображається в таблиці “Розхід сировини з виробничого складу”. У цій таблиці також відображається витрачання борошна з врахуванням відсотка вологості. Аналітичний облік за видами готових виробів в розрізі цехів за допомогою комп'ютера ведеться в таблиці “Об'єми продукції по цехах”, яка складається за місяць. В цій таблиці відображається кількість виготовлених виробів в кілограмах, їх вага і сорт. Аналітичний облік за всією номенклатурою хлібобулочних виробів ведеться в таблиці “Об'єми по продукції”, яка складається за місяць і відображає вже рух продукції в кількісному вираженні, тобто в штуках. Для відображення витрат на придбання борошна і інших матеріалів, плати за енергію, воду, газ вручну ведеться Відомість 3.3 аналітичного обліку розрахунків з постачальниками. В ній показується сальдо на початок, виникнення кредиторської заборгованості за сировину і матеріали, а також її погашення і сальдо на кінець місяця. [13, с. 234]

Аналітичний кількісно-сумовий облік та складський кількісний облік готової продукції в цьому разі ведеться за обліковими розрахунково-відпускними (плановими) цінами.

Схема побудови обліку готової продукції наведена на рис.3.1. [2, с. 459]



Рис. 3.1. Схема аналітичного обліку готової продукції

Підприємства реалізують свою продукцію покупцям на підставі укладених договорів (угод). Відпуск готової продукції покупцям оформляється накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20), яка є підставою для списання готової продукції підприємством-виробником. що здійснило її відпуск, для оприбуткування її підприємством-одержувачем та для дозволу на вивезення її з території підприємства-постачальника. (Додаток А)

У накладній зазначаються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, ціна кожного виду і сорту продукції, що відпускається. За потреби (при значній кількості назв, видів готової продукції, що відпускається) накладна за формою № 20 складається як обов'язковий додаток до товарно-транспортної накладної. Якщо дані про готову продукцію, яка відпускається і вивозиться автотранспортом на сторону, вміщуються у товарно-транспортній накладній, то накладна за формою № М-20 не складається. (Додаток А)

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» постачальник (продавець) повинен надати підприємству-покупцю податкову накладну, форма І порядок заповнення якої затверджені наказом ДПА України. В податковій накладній, крім інших реквізитів, вказуються ціна, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає сплаті постачальнику. У разі звільнення від оподаткування готової продукції згідно зі ст. 5 Закону в податковій накладній зазначається «Звільнено від ПДВ» з посиланням на відповідний пункт ст. 5 Закону. Податкова накладна виписується в двох примірниках, оригінал якої надається покупцеві (одержувачу готової продукції), а копія зберігається у підприємства (продавця) як звітний і розрахунковий податковий документ. Податкова накладна надає право покупцю, зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту (з віднесенням на дебет рахунка 641 “Розрахунки за податками”) витрат по сплаті ПДВ постачальнику (продавцю) при придбанні матеріальних цінностей (робіт, послуг). Якщо покупець не є платником податку, то податкова накладна йому не надається. Для проведення розрахунків з покупцем постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи, що підтверджують факт передачі (відпуску) матеріальних цінностей і їх оплату з зазначенням суми ПДВ. [42] (Додаток Б)

Постачальник може включити до рахунка-фактури покупця, крім вартості відвантаженої продукції, вартість тари, відвантаженої з продукцією (якщо вона не включена у відпускну вартість продукції і оплачується понад її відпускну вартість), а також транспортні витрати.

Аналітичний облік відвантаження і реалізації продукції, а також розрахунків з покупцями і замовниками підприємства ведуть у відомості № 16 відвантаження, відпуску і реалізації продукції. Записи в цій відомості (як і в журналі - ордері № 6) здійснюють в лінійному (позиційному) порядку, що дає можливість бачити, за яким розрахунковим документом, яка сума підлягає до сплати покупцем (замовником), а також робиться відмітка про оплату. При спрощеній формі облік відвантаження і реалізації продукції ведуть у відомості ф. № В-6.

На складі в облікових регістрах ( картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або книзі складського обліку) готова продукція обліковується в кількісному виразі.

Кількісний облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами :

1) в сортових картках складського обліку;

2) без картковим способом.

При першому способі в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцями зберігання. При без картковому способі за допомогою ЕОМ кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. При цьому необхідно звернути особливу увагу на збалансованість даних по оприбуткуванню, відпуску і залишках продукції. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються. [43, с 501]

У картках або книгах складського обліку здійснюються записи про надходження і відпуск готової продукції та щоденно виводяться її залишки.

При створенні повністю автоматизованих складів облік готової продукції в традиційній картковій формі не ведеться, а необхідні для управління дані отримують як інформацію по запиту. Картки змінюються оперативними машинограмами залишків та руху готової продукції по кожному найменуванню та виду.

У кінці місяця за даними аналітичного обліку витрат на виробництво визначається фактична собівартість готової продукції.

Аналітичний облік прийому і відпуску готової продукції, який оформлюється прибутковими і видатковими документами, здійснюється за видами готової продукції, яка може відображатися за обліковими цінами ( плановою собівартістю, оптовими та відпускними цінами тощо) з виділенням в регістрах відхилень фактичної виробничої собівартості виробів від їх вартості за обліковими цінами.

Отже, ведення аналітичного обліку є важливим моментом на будь-якому підприємстві, адже це дозволяє отримати детальну характеристику об'єктів бухгалтерського обліку як у вартісних показниках, так і в натуральних та трудових показниках. Між синтетичним і аналітичним обліком існує нерозривний зв'язок, тобто на аналітичних рахунках відображаються ті ж зміни, що й на синтетичних, але більш докладно.

4. Синтетичний облік фінансових результатів від реалізації готової продукції та його автоматизація

На ефективність виробництва хлібопекарських підприємств значно впливають реалізація продукції і отримувані при цьому фінансові результати. Найважливіший етап господарської діяльності підприємства, що завершує процес кругообігу капіталу - реалізація продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. У результаті цього процесу виявляється суспільна корисність виробленого продукту, його відповідність вимогам покупця, замовника або ринку; шляхом зіставлення доходів і витрат підприємства обчислюється фінансовий результат.

Якщо не забезпечений своєчасний і вигідний збут, то дуже складно, а часто й неможливо розширювати виробництво продукції. Виходячи з цього, в сучасних умовах значно посилено значення бухгалтерського обліку реалізації продукції та фінансових результатів діяльності хлібопекарських підприємств.

Реалізація продукції, товарів, робіт, послуг є не тільки найважливішим джерелом доходів підприємства, а й формує прибуткову частину бюджету держави як об'єкт оподаткування. У зв'язку з цим потребує необхідної організації облік реалізації продукції. Адже від якості обліку залежить правильне визначення фінансового результату діяльності підприємства. [7, с.124]

Підприємства реалізують свою продукцію покупцям на підставі укладених договорів (угод). Відпуск готової продукції покупцям оформляється накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20), яка є підставою для списання готової продукції підприємством-виробником. що здійснило її відпуск, для оприбуткування її підприємством-одержувачем та для дозволу на вивезення її з території підприємства-постачальника. Відповідно до П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» (Додаток Ж ) та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій доходи діяльності поділяються на окремі види. Критерії визнання доходу наведено в П(С)БО 15 «Дохід». [27, 31]

Процес реалізації хлібопекарської продукції відображають на кількох балансових рахунках. Для узагальнення інформації про доходи від реалізації продукції, а також про суму знижок, наданих покупцям та про інші вирахування з доходу призначений рахунок 70 "Доходи від реалізації", який має такі субрахунки:

701 "Дохід від реалізації готової продукції";

702 "Дохід від реалізації товарів";

703 "Дохід від реалізації робіт і послуг";

704 "Вирахування з доходу".

Для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу призначено рахунок 70 «Доходи від реалізації». Даний рахунок є пасивним, тому по кредиту рахунку відображається збільшення (одержання) доходу, по дебету - належна сума непрямих податків; суми, які одержує підприємство на користь комітента, та списання у порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

Рахунок 90 «Собівартість реалізації» котрий має такі субрахунки:

901 "Собівартість реалізованої готової продукції";

902 "Собівартість реалізованих товарів";

903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг".

Він призначений планом рахунків для узагальнення інформації про собівартість реалізованої продукції. По дебету даного рахунку відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, по кредиту - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

Витрати, пов'язані з реалізацією продукції не включаються до складу виробничої собівартості й відокремлюються на рахунку 93 «Витрати на збут». За дебетом рахунку 93 відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом - списання на рахунок 79 «Фінансові результати». Продану продукцію списують на реалізацію за ціною, за якою вона відображена на рахунку 26 “Готова продукція”: дебет субрахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» і кредит рахунку 26. Дохід від реалізації відображається за дебетом рахунків 30 «Каса», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» і кредитом субрахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції». [4, с. 462]

Законодавством для обліку реалізації встановлено метод нарахування. При методі нарахування датою реалізації вважається дата передачі права власності на продукцію (роботи, послуги) згідно з базисними умовами поставки, визначеними сторонами, незалежно від строку здійснення платежів. У цьому разі датою реалізації вважається дата відвантаження готової продукції покупцям (а для робіт, послуг - дата оформлення документів, які засвідчують їх виконання).

Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є збиток або прибуток. Прибуток в основному утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (товарів, послуг). Крім того, підприємство може продавати (реалізовувати) інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв та господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують або зменшують розмір прибутку від інвестиційної діяльності.

Прибуток формується поступово протягом фінансово-господарського року. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції, одержаний у вигляді різниці між виручкою від реалізації і витратами на виробництво та збут. На підприємстві можливі доходи, витрати, які не пов`язані з реалізацією, але збільшують або зменшують суму прибутку або збитків, - це фінансові результати, отримані від інвестиційної та фінансової діяльності, а також результати, які пов`язані з надзвичайними подіями.

При складанні фінансових звітів порівнюються обороти по дебету та кредиту рахунку 79 „Фінансові результати” буде більше дебетового обороту цього ж рахунку, то підприємство на суму різниці має нерозподілений прибуток поточного року. Якщо дебетовий оборот по рахунку 79 „Фінансові результати” більше кредитового обороту даного рахунку, тобто підприємство здійснило більше витрат, ніж мало доходу.

Данні по рахунку 79 відображаються в журналі-ордері №15 та у Звіті про фінансові результати. [31] (Додаток Ж)

В усіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток. Порядок використання прибутку визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно із статутом підприємства.

За рахунок прибутку, в першу чергу, по встановлених нормативах здійснюються розрахунки з бюджетом, формуються цільові фонди на підприємстві, покривається збитки минулих років.

Для узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної діяльності і надзвичайних подій Планом рахунків передбачено рахунок 79 «Фінансові результати», який ведеться за субрахунками:

791 «Результат основної діяльності»,

792 «Результат фінансових операцій»,

793 «Результат іншої звичайної діяльності»,

794 «Результат надзвичайних подій».

По кредиту рахунка 79 «Фінансові результати» та його субрахунків відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, а по дебету - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Основні господарські операції з реалізації продукції хлібопечення наведені у таблиці 4.1., 4.2. [2, с. 523-525]

Таблиця 4.1. Реалізація готової продукції на умовах післяоплати

№ з/п	Зміст господарських операцій	Дебет	Кредит
1	Визнано дохід від реалізації в сумі визнання дебіторської заборгованості	361	701
2	Визнано дохід від реалізації готової продукції в сумі отриманих грошових коштів	301	701
3	Відображено суму податкового зобов'язання по ПДВ	701	641
4	Списано облікову вартість готової продукції хлібопечення	901	2601
5	Отримано кошти від покупців у погашення дебіторської заборгованості за реалізовану готову продукцію	311	361

Таблиця 4.2. Реалізація готової продукції на умовах передоплати

№ з/п	Зміст господарських операцій	Дебет	Кредит
1	Отримано попередню оплату(аванс) за реалізацію в майбутньому готову продукцію (з ПДВ)	311	681
2	Визнано суму податкових зобов'язань з ПДВ за попередньою оплатою	643	641
3	Визнано дохід від реалізації готової продукції хлібопечення в сумі визнання дебіторської заборгованості	361	701
4	Зменшено дохід від реалізації готової продукції в сумі закриття зобов'язань з ПДВ	701	643
5	Списано собівартість реалізації готової продукції хлібопечення	901	2601
6	Закриття рахунків за розрахунками з вітчизняними покупцями та авансами одержаними	681	361

У звітному періоді 2010 року Львівський хлібозавод №1 займався реалізацією профільної продукції, тобто хлібобулочних, кондитерських та сухарних виробів через мережу магазинів та кіосків, що займаються фірмовою торгівлею від хлібозаводу. Крім цього хлібозавод №1 організовував реалізацію продукції через торгову мережу із замовниками. Фінансові результати за звітний 2010 рік становлять : обсяг реалізованої готової продукції - 26381,7 тис.грн. (без ПДВ) та прибуток від звичайної діяльності - 2033,9 тис.грн. з цих даних зрозуміло, що діяльність хлібозаводу є прибутковою.

Задачі обліку готової продукції забезпечують автоматизований її підрахунок товарів на складах, у місцях виготовлення та на шляху реалізації покупцям. Нагромаджені в автоматизованій системі дані дають можливість проведення аналізу показників з обліку готової продукції, її відвантаження та реалізації в розрізі кожної аналітичної інформації, що дуже важливо для вирішення задач управлінського обліку та прийняття управлінських рішень.

Автоматизація цих задач із реалізації продукції одночасно забезпечує і контроль надходження від покупців платежів за відвантажену продукцію, облік реалізації в потрібних цінах, визначення податку на додану вартість для віднесення в бюджет, розподіл витрат, пов'язаних зі збутом продукції, формування бухгалтерських записів щодо реалізації продукції. [45]

У бухгалтерії виконують розв'язання задачі «Відвантаження та реалізації», друк машинограм, ведення довідників та сервіс. Цей модуль може функціонувати автономно або в комплексі з іншими. Вхідна інформація формується на місці виникнення у відділі маркетингу та передається в бухгалтерію в електронному вигляді. На її основі виписуються рахунки-фактури, що також можуть бути сформовані шляхом введення відповідної інформації з клавіатури.