Облікова політика підприємства

Вибір підприємством методу застосування коефіцієнта сумнівності обумовлює необхідність розрахунку коефіцієнта сумнівності та спричиняє виконання умови стандарту, що розрахована на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу складає залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату. Причому залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.

Зверніть увагу: до однорідних груп поточної дебіторської заборгованості можна застосувати різні методи нарахування резерву сумнівних боргів.

Спосіб розрахунку коефіцієнта сумнівності (при виборі методу застосування коефіцієнта сумнівності)

Коефіцієнт сумнівності може розраховуватися такими способами:-- визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;-- класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення;-- визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3 -- 5 років

п. 8 П(С)БО 10

Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає.

Приклади (приклад 1 -- 3) визначення величини резерву сумнівних боргів із застосуванням коефіцієнта сумнівності наведено в додатку до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Класифікація дебіторської заборгованості за строками її непогашення

Стандартом не регламентовано, установлюється підприємством самостійно

п. 8 і п. 9 П(С)БО 10

Згідно з п. 9 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» класифікація дебіторської заборгованості здійснюється шляхом групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення з установленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Відповідний період непогашення встановлюється підприємством самостійно. Зазвичай на практиці підприємства орієнтуються на класифікацію дебіторської заборгованості за строками її непогашення, наведену в розділі IX «Дебіторська заборгованість» Приміток до річної фінансової звітності (форма № 5):

1-ша група -- до 3 місяців;

2-га група -- від 3 до 6 місяців:

3-тя група -- від 6 до 12 місяців.

Можна також згрупувати дебіторську заборгованість за строками її непогашення в такому порядку:

1-ша група -- до 30 днів з дати встановленого договором строку погашення;

2-га група -- з 31 дня по 90 день з дати встановленого договором строку погашення;

3-тя група -- з 91 дня до 1 року з дати встановленого договором строку погашення.

П(С)БО 11 «Зобов'язання»

Перелік забезпечень майбутніх витрат та платежів, що створюються

Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на:-- виплату відпусток працівникам підприємства;-- додаткове пенсійне забезпечення;-- виконання гарантійних зобов'язань;-- реструктуризацію;-- виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо

п. 13 П(С)БО 11

Під забезпеченням розуміються зобов'язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу.

Щодо створення забезпечення на оплату відпусток працівникам підприємства (виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, -- тих виплат, право на отримання яких працівником може бути використано в майбутніх періодах) зазначимо, що на необхідність його створення прямо вказано в п. 7 П(С)БО 26 «Виплати працівникам» та листі Мінфіну від 21.03.2006 р. № 31-34000-20-16/5770.

Щодо інших забезпечень, то підприємству потрібно прийняти рішення, які забезпечення (резерви) воно створюватиме, та зазначити, як визначатиметься їх величина.

Методи створення забезпечень на виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки)

Резерв на оплату відпусток може бути створено такими методами:-- добутком фактично нарахованої працівникам заробітної плати та коефіцієнта, обчисленого відношенням річної планової суми на оплату відпусток до загального річного планового фонду оплати праці;-- помноженням кількості днів невикористаної працівниками підприємства щорічної відпустки та середньоденної оплати їх праці

Інструкція про застосування Плану рахунків, п. 11.10 Інструкції № 69

З приводу застосування першого з наведених методів створення забезпечення на виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки), механізм розрахунку якого прописано в характеристиці до субрахунку 471 «Забезпечення виплат відпусток» Інструкції про застосування Плану рахунків, Мінфін зазначив в листі від 24.05.2007 р. № 31-34000-10-10/10654.

П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»

Порядок (механізм) установлення ступеня суттєвого впливу

Стандартом не регламентовано, установлюється підприємством самостійно

п. 3 і п. 23 П(С)БО 12

Під суттєвим впливом розуміються повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики.

Від суттєвого впливу, зокрема, залежить, чи застосовуватиме контрольний учасник спільного підприємства метод участі в капіталі для бухгалтерського обліку фінансових інвестицій (п. 23 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»).

При цьому П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» не регламентовано порядок установлення факту суттєвого впливу. У його п. 3 установлено тільки перелік свідчень, які можуть бути ознаками суттєвого впливу, а саме:

1) володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства;

2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства;

3) участь у прийнятті рішень;

4) взаємообмін управлінським персоналом;

5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Методи оцінки фінансових інвестицій (крім інвестицій, які утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу

Фінансові інвестиції на дату балансу відображаються:-- за справедливою вартістю;-- за собівартістю фінансової інвестиції з урахуванням зменшення корисності інвестиції

п. 8 і п. 9 П(С)БО 12

Фінансові інвестиції (крім інвестицій, які утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу оцінюються за справедливою вартістю. Якщо ж справедливу вартість фінансових інвестицій достовірно визначити неможливо, на дату балансу вони відображаються за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції.

П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»

Дата визнання придбаних у результаті систематичних операцій фінансових активів

Фінансові активи, придбані в результаті систематичних операцій, визнаються:-- на дату укладення контракту;-- на дату виконання контракту

п. 15 П(С)БО 13

Фінансовий актив -- це:

а) грошові кошти та їх еквіваленти;

б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства;

в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах;

г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансові активи, придбані в результаті систематичних операцій, визнаються на дату укладення контракту або на дату його виконання.

Відповідно до вимог п. 15 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» обраний підприємством метод визнання має застосовуватися послідовно до кожного виду фінансових активів. Якщо підприємство визнає фінансовий актив та пов'язане з ним фінансове зобов'язання на дату укладення контракту, то відсотки нараховуються з дати виконання контракту, коли переходить право власності.

Продаж фінансових активів у результаті систематичних операцій визнається на дату виконання контракту.

База розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу

Витрати розподіляються із застосуванням обґрунтованої бази:-- кількість акцій;-- сума операції;-- інша

п. 27 П(С)БО 13

Згідно з п. 27 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» витрати, пов'язані з кількома операціями з інструментами власного капіталу, розподіляються між цими операціями із застосуванням обґрунтованої бази розподілу (кількість акцій, сума операції тощо), що обирається підприємством та застосовується ним послідовно. При цьому інструментом власного капіталу є контракт, що підтверджує право на частину в активах підприємства, яка залишається після вирахування сум за всіма його зобов'язаннями.

П(С)БО 14 «Оренда»

Порядок визначення орендарем суми фінансових витрат у складі орендних платежів та її розподілу між відповідними звітними періодами

Мінімальні орендні платежі сплачуються:-- один раз на півроку (2 січня та 1 липня);-- наприкінці кожного періоду (півріччя)

Додаток 1 до П(С)БО 14

Порядок визначення орендодавцем суми фінансового доходу у складі орендних платежів та її розподілу між відповідними звітними періодами

Мінімальні орендні платежі одержують:-- один раз на півроку (2 січня та 1 липня);-- наприкінці кожного періоду (30 червня та 31 грудня)

Додаток 2 до П(С)БО 14

П(С)БО 15 «Дохід»

Порядок оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг

Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться:-- вивченням виконаної роботи;-- визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які має бути надано;-- визначенням питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній вартості таких витрат

п. 11 П(С)БО 15

Наведені методи необхідні для визначення доходу від виконання робіт та надання послуг, який визнається виходячи зі ступеня завершеності робіт.

Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.

П(С)БО 16 «Витрати»

Методи обліку витрат

та калькулювання виробничої собівартості продукції, робіт, послуг

Стандартом не регламентовано, обираються підприємством самостійно

--

Відповідний метод обліку витрат та калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) можна вибрати орієнтуючись на Методичні рекомендації щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг), затверджені компетентними органами, для різних галузей економіки.

Перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)

Стандартом не регламентовано, визначається підприємством самостійно

п. 11 П(С)БО 16

Перелік та склад змінних і постійних загальновиробничих витрат

Стандартом не регламентовано, установлюється підприємством самостійно

п. 16 П(С)БО 16

Склад загальновиробничих витрат жорстко регламентовано п. 15 П(С)БО 16 «Витрати». Такі витрати підрозділяються на постійні та змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності, а до постійних -- витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності

База розподілу змінних і розподілених постійних загальновиробничих витрат на об'єкт витрат

Загальновиробничі витрати розподіляються з використанням бази розподілу:-- години роботи;-- заробітна плата;-- обсяг діяльності;-- прямі витрати тощо

п. 16 П(С)БО 16

Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. А от постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням тієї ж бази розподілу, але при нормальній потужності.

П(С)БО 17 «Податок на прибуток»

Періодичність відображення відстрочених податкових активів та відстрочених податкових зобов'язань

Відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов'язання можуть наводитися:-- у проміжній фінансовій звітності;-- у річній фінансовій звітності

п. 15 П(С)БО 17

Як указано в п. 15 П(С)БО 17, у проміжній фінансовій звітності відстрочені податкові активи і відстрочені податкові зобов'язання можуть наводитися в балансі в сумі зазначених активів та зобов'язань, визначених на 31 грудня попереднього року без їх обчислення на дату проміжної фінансової звітності. У таких випадках у статті «Податок на прибуток від звичайної діяльності» проміжного Звіту про фінансові результати (форма № 2) наводиться тільки сума поточного податку на прибуток, а на дату річного балансу в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності здійснюється відповідне коригування (збільшення, зменшення) суми витрат з податку на прибуток з урахуванням змін відстрочених податкових активів та відстрочених податкових зобов'язань за звітний рік.

П(С)БО 18 «Будівельні контракти»

Методи визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом

Ступінь завершеності робіт за будівельним контрактом може визначатися за одним з наведених методів:-- вимірювання та оцінка виконаної роботи;-- співвідношення обсягу завершеної частини робіт та їх загального обсягу за будівельним контрактом у натуральному вимірі;-- співвідношення фактичних витрат з початку виконання будівельного контракту до дати балансу та очікуваної (кошторисної) суми загальних витрат за контрактом

п. 4 П(С)БО 18

П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств»

Строк корисного використання гудвілу

Стандартом не регламентовано, самостійно встановлюється підприємством

п. 11 П(С)БО 19

Гудвілом вважається перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання.

При цьому згідно з п. 11 П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств» строк корисного використання гудвілу визначається з урахуванням:

а) прогнозованого строку діяльності підприємства;

б) нормативно-правових актів або контрактів, що впливають на строк корисного використання;

в) зміни попиту на продукцію (роботи, послуги) підприємства тощо.

У загальному випадку, строк корисного використання гудвілу не повинен перевищувати 20 років. Якщо ж цей строк перевищує 20 років, у примітках до фінансової звітності наводиться відповідне обґрунтування (п.п. 20.2 П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств»).

П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність»

Порядок узгодження облікової політики групи підприємств для цілей складання консолідованої фінансової звітності

Стандартом не регламентовано, самостійно визначається підприємством

п. 9 П(С)БО 20

Консолідовану фінансову звітність складають з фінансової звітності групи підприємств з використанням єдиної облікової політики для подібних операцій та інших подій за схожих обставин. Якщо при складанні консолідованої фінансової звітності неможливо застосувати єдину облікову політику, то про це повідомляється у примітках до консолідованої фінансової звітності.

П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»

Порядок перерахунку доходів, витрат та руху грошових коштів

Для перерахунку доходів, витрат та руху грошових коштів може застосовуватися:-- валютний курс;-- середньозважений валютний курс

п.п. 10.2 П(С)БО 21

Валютним курсом є встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Середньозважений валютний курс є результатом ділення суми добутків величин курсів Національного банку України та кількості днів їх дії у звітному місяці на кількість календарних днів у цьому місяці.

Згідно з нормами п.п. 10.2 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» статті доходів, витрат та руху грошових коштів підлягають перерахунку за валютним курсом на дату здійснення операцій, за винятком випадків, коли фінансову звітність господарської одиниці складено у валюті країни з гіперінфляційною економікою.

Для перерахунку доходів, витрат та руху грошових коштів за кожний місяць може застосовуватися середньозважений валютний курс за відповідний місяць.

П(С)БО 22 «Вплив інфляції»

Порядок коригування доходів та витрат, які визнавалися протягом звітного року (або проміжних періодів) майже рівномірно

Коригування доходів та витрат може провадиться із застосуванням:-- коефіцієнта коригування;-- середнього індексу інфляції

п. 12 П(С)БО 22

Усі показники Звіту про фінансові результати (форма № 2), крім собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) та товарів, коригуються із застосуванням коефіцієнта коригування, що визначається як відношення індексу інфляції на дату балансу та індексу інфляції на дату визнання доходів та витрат, включених до відповідних статей.

Якщо доходи та витрати протягом звітного року (або проміжних періодів) визнавалися майже рівномірно, підприємство може застосовувати середній індекс інфляції протягом цього періоду до загальної суми статті доходів та витрат замість індексу інфляції на дату визнання окремих доходів та витрат.

Середній індекс інфляції не застосовується до витрат та доходів, пов'язаних з немонетарними статтями, визнаними активами або зобов'язаннями в попередніх звітних періодах (амортизація основних засобів та нематеріальних активів, доходи та витрати майбутніх періодів тощо).

П(С)БО 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін»

Перелік пов'язаних сторін

Пов'язаними сторонами вважаються:-- підприємства, які перебувають під контролем або суттєвим впливом інших осіб;-- підприємства та фізичні особи, які прямо або опосередковано здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність, а також близькі члени родини такої фізичної особи

п. 3 П(С)БО 23

Згідно з п. 3 П(С)БО 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін» перелік пов'язаних сторін визначається підприємством, ураховуючи сутність відносин, а не тільки юридичну форму (превалювання сутності над формою).

Відносини між пов'язаними сторонами це, зокрема, відносини:-- материнського (холдингового) і його дочірніх підприємств;-- спільного підприємства і контрольних учасників спільної діяльності;-- підприємства-інвестора і його асоційованих підприємств;-- підприємства і фізичних осіб, які здійснюють контроль або мають суттєвий вплив на це підприємство, а також відносини цього підприємства з близькими членами родини кожної такої фізичної особи;-- підприємства і його керівника та інших осіб, які належать до провідного управлінського персоналу підприємства, а також близьких членів родини таких осіб.

Методи оцінки активів або зобов'язань в операціях пов'язаних сторін

Оцінка активів або зобов'язань в операціях пов'язаних сторін здійснюється такими методами:-- порівнюваної неконтрольованої ціни;-- ціни перепродажу;-- «витрати плюс»;-- балансової вартості

п. 6 П(С)БО 23

За методом порівнюваної неконтрольованої ціни застосовується ціна, яка визначається за ціною на аналогічну готову продукцію (товари, роботи, послуги), що реалізується не пов'язаному з продавцем покупцю за звичайних умов діяльності (п. 7 П(С)БО 23).

За методом ціни перепродажу застосовується ціна готової продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням відповідної націнки (п. 8 П(С)БО 23).

За методом «витрати плюс» застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки (п. 9 П(С)БО 23).

За методом балансової вартості оцінка активів або зобов'язань здійснюється за балансовою вартістю, що визначається згідно з відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (п. 10 П(С)БО 23).

П(С)БО 26 «Виплати працівникам»

Типи програм виплат працівникам, що застосовуються підприємством

Самостійно визначаються підприємством

п. 4 П(С)БО 26

Виплати працівникам відповідно до п. 4 П(С)БО 26 «Виплати працівникам» включають:-- поточні виплати;-- виплати при звільненні;-- виплати після закінчення трудової діяльності;-- виплати інструментами власного капіталу підприємства;-- інші довгострокові виплати.

Умови виплат за програмами виплат інструментами власного капіталу

Стандартом не регламентовано, самостійно визначаються підприємством

п. 30 і п. 31 П(С)БО 26

П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»

Перелік та порядок створення забезпечень

Стандартом не регламентовано, самостійно встановлюються підприємством

п. 3 розділу III П(С)БО 27

Згідно з п. 3 розділу III П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність» для погашення зобов'язань підприємства, що виникають у зв'язку з визнанням компонента підприємства, який відповідає ознакам припиненої діяльності, утримуваним для продажу, і обумовлені вимогами законодавства, договорів або при прийнятті на себе добровільно перед фізичними та юридичними особами у зв'язку з таким припиненням діяльності (вихідна допомога та інші виплати при звільненні, штрафи, пеня за порушення умов договорів тощо), створюються забезпечення відповідно до П(С)БО 11 «Зобов'язання».

П(С)БО 29 «Фінансова звітність за сегментами»

Види сегментів діяльності

Підприємством визначаються:-- господарський сегмент;-- географічний сегмент

п. 4 П(С)БО 29

Господарський сегмент -- це відокремлювана частина діяльності підприємства з виробництва та/або продажу певного виду (або групи) продукції (товарів, робіт, послуг), яка відрізняється від інших:-- видом продукції (товарів, робіт, послуг);-- способом отримання доходу (способом розповсюдження продукції, товарів, робіт, послуг);-- характером виробничого процесу;-- характерними для цієї діяльності ризиками;-- категорією покупців.

Географічний сегмент -- відокремлювана частина діяльності підприємства з виробництва та/або продажу певного виду (або групи) продукції (товарів, робіт, послуг) у конкретному економічному середовищі, яка відрізняється від інших:-- економічними і політичними умовами географічного регіону;-- взаємозв'язком між діяльністю в різних географічних регіонах;-- територіальним розташуванням виробництва продукції (робіт, послуг) або покупців продукції (товарів, робіт, послуг);-- характерними для географічного регіону ризиками діяльності;-- правилами валютного контролю і валютними ризиками в таких регіонах.

Залежно від сутності ризиків та організаційної структури підприємства географічні сегменти поділяються на два види:-- географічний виробничий сегмент виділяється за місцем розташування виробництва продукції (робіт, послуг) підприємства;-- географічний збутовий сегмент виділяється за місцем розташування основних ринків збуту та покупців продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства.

Пріоритетний вид сегмента

Самостійно визначається підприємством

п. 14 П(С)БО 29

За характером впливу на фінансовий результат звичайної діяльності підприємства звітні сегменти поділяються на пріоритетні і допоміжні. При визначенні пріоритетного виду звітного сегмента враховується організаційна структура підприємства.

Якщо організаційна структуризація виробничих та інших відокремлених підрозділів підприємства побудована за видами продукції (товарів, робіт, послуг), що виробляється, то пріоритетним визнається господарський вид сегмента, а допоміжним -- географічний. У разі коли організаційна структуризація виробничих та інших відокремлених підрозділів підприємства здійснювалася за регіонами, в яких підприємство функціонує, то пріоритетним визнається географічний вид сегмента, а допоміжним -- господарський.

За відсутності чітких переваг залежності фінансових результатів і ризиків пріоритетним звітним сегментом визнається господарський сегмент, а допоміжним -- географічний.

У фінансовій звітності інформація про пріоритетні звітні сегменти (господарські або географічні) розкривається більш деталізовано.

Принципи ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках

Стандартом не регламентовано, самостійно встановлюються підприємством

п. 17 П(С)БО 29

Внутрішньогосподарськими розрахунками вважаються розрахунки, що виникають у результаті господарських операцій між структурними підрозділами підприємства, виділеними як сегменти з метою розкриття їх доходів, витрат, фінансових результатів, активів та зобов'язань.

При передачі активів одним структурним підрозділом підприємства до іншого вони можуть оцінюватися, наприклад, так:-- виробничі запаси -- за первісною вартістю;-- готова продукція -- за фактичною виробничою собівартістю;-- об'єкти основних засобів -- за залишковою вартістю тощо.

П(С)БО 30 «Біологічні активи»

Об'єкт бухгалтерського обліку біологічних активів

Об'єктом бухгалтерського обліку біологічних активів є:-- окремий вид;-- група

п. 6 П(С)БО 30

Методи амортизації довгострокових біологічних активів, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо

Амортизація довгострокових біологічних активів нараховується із застосуванням таких методів:-- прямолінійного;-- зменшення залишкової вартості;-- прискореного зменшення залишкової вартості;-- кумулятивного;-- виробничого;-- передбаченого податковим законодавством

п. 11 П(С)БО 30

Відповідно до п. 11 П(С)БО 30 «Біологічні активи» амортизація довгострокових біологічних активів, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо, здійснюється відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби».

Перелік та склад статей калькулювання витрат, пов'язаних з біологічними перетвореннями біологічних активів

Стандартом не регламентовано, самостійно визначаються підприємством

п. 17 П(С)БО 30

База розподілу загальновиробничих витрат на кожний об'єкт витрат рослинництва та тваринництва

Стандартом не регламентовано, самостійно встановлюється підприємством

п. 17 П(С)БО 30

П(С)БО 31 «Фінансові витрати»

Перелік кваліфікаційних активів

Стандартом не регламентовано, самостійно визначається підприємством

п. 3 П(С)БО 31

Активи, які підприємство розглядає як кваліфікаційні, тобто такі, що обов'язково потребують суттєвого часу для їх створення, варто навести в додатку до наказу про облікову політику.

Період часу, який для цілей визнання активу як кваліфікаційного є суттєвим

Стандартом не регламентовано, самостійно встановлюється підприємством

п. 3 П(С)БО 31

При застосуванні П(С)БО 31 «Фінансові витрати» суттєвим часом для створення кваліфікаційного активу Мінфін у своєму листі від 01.06.2006 р. № 31-34000-10-5/11601 пропонує вважати строк, що становить понад три місяці.

Підхід до обліку фінансових витрат

Фінансові витрати:-- визнаються витратами звітного періоду, в якому їх було нараховано;-- капіталізуються (включаються до складу собівартості кваліфікаційного активу)

п. 4 П(С)БО 31

Фінансові витрати згідно з п. 3 П(С)БО 31 «Фінансові витрати» -- це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями.

У загальному випадку, коли облікова політика підприємства не передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, такі витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому їх було нараховано.

Особливість капіталізації фінансових витрат полягає в тому, що ці витрати підлягають включенню до складу собівартості кваліфікаційного активу, зі створенням якого вони пов'язані.

П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість»

Критерії розмежування інвестиційної нерухомості та операційної нерухомості

Стандартом не регламентовано, самостійно встановлюється підприємством

п. 4 і п.п. 34.1 П(С)БО 32

Інвестиційною нерухомістю однойменний стандарт П(С)БО 32 вважає власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності.

Операційна нерухомість -- власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою використання для виробництва, або постачання товарів чи надання послуг, або ж в адміністративних цілях.

Класифікація інвестиційної нерухомості за групами

Стандартом не регламентовано, самостійно визначається підприємством

п. 34 П(С)БО 32

Методи оцінки інвестиційної нерухомості на дату балансу

Підприємство на дату балансу відображає інвестиційну нерухомість за:-- справедливою вартістю;-- первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення

п. 16 П(С)БО 32

Підприємство на дату балансу відображає у фінансовій звітності інвестиційну нерухомість за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, що визнаються відповідно до П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів». Обраний підхід застосовується до оцінки всіх подібних об'єктів інвестиційної нерухомості.

Строк корисного використання інвестиційної нерухомості, яку оцінено за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення

Діапазон строків корисного використання самостійно встановлюється підприємством

п.п. 36.1 П(С)БО 32

Методи амортизації інвестиційної нерухомості, яку оцінено за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення

Стандартом не регламентовано, самостійно встановлюється підприємством

п. 16 і п. 18 П(С)БО 32

Методи визначення справедливої вартості інвестиційної нерухомості за відсутності активного ринку

Визначення справедливої вартості інвестиційної нерухомості здійснюється за:-- останньою ринковою ціною операції з такими активами;-- поточними ринковими цінами;-- додатковими показниками, які характеризують рівень цін на інвестиційну нерухомість

п. 20 П(С)БО 32

Визначення справедливої вартості інвестиційної нерухомості за відсутності активного ринку здійснюється за:

1. Останньою ринковою ціною операції з такими активами (за умови відсутності суттєвих змін у технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, в якому діє підприємство).

2. Поточними ринковими цінами на нерухомість, що може перебувати в різних стані, місцевості, орендних та інших контрактних умовах, скоригованими з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей тощо інвестиційної нерухомості, для якої визначається справедлива вартість.

3. Додатковими показниками, які характеризують рівень цін на інвестиційну нерухомість.

Размещено на Allbest