Облікова політика підприємства

При таблично-автоматизованій формі бухгалтерського обліку здійснюються інтеграція обліку на основі одноразового введення і багаторазового використання первинної інформації, а також програмне групування дебетових і кредитових оборотів на рахунках на основі принципу подвійного запису; провадиться автоматизація логічних операцій бухгалтерського обліку; вирішуються задачі бухгалтерського обліку у двох режимах - регламентному і запитовому; вихідну інформацію отримують у вигляді друкованих регістрів і відеограм, а також існує можливість розшифровки результативних показників за запитами користувачів.

При загальному скороченні обсягу наданої користувачу інформації підвищується інформативна цінність таблично-автоматизованої форми. Вона також передбачає контроль вихідної бухгалтерської інформації, що позитивно впливає на дієвість даних бухгалтерського обліку.

Автоматизована форма обліку

В період переходу до повноцінної ринкової економіки автоматизація бухгалтерського обліку, точність і оперативність інформації є вирішальними факторами успішного розвитку економіки України. При цьому необхідно враховувати значну різницю у змісті бухгалтерського обліку в Україні і в країнах з розвинутою економікою. Якщо в Україні бухгалтерська справа обмежувалася обліково-реєстраційними завданнями, то в країнах з розвинутою ринковою економікою вони не є основною частиною бухгалтерського обліку основна увага приділяється фінансовому аналізу та прогнозуванню. Тому дуже важливо оцінити завдання й цілі автоматизації бухгалтерського обліку.

Завдання автоматизації - підвищення якості роботи як бухгалтерів, так і бухгалтерії в цілому. Комп'ютер - це тільки інструмент, що дозволяє максимально повно використовувати кваліфікацію спеціаліста й максимально спрощувати повсякденну рутинну роботу.

Перехід до автоматизованого бухгалтерського обліку вимагає не лише бажання і коштів, а й значної підготовчої роботи як організаційної, так і методичної. Перехід потрібно організовувати плавно, поетапно, краще за все до початку звітного періоду (кварталу, року). Звірений баланс, залишки, звітність за попередній період необхідні як вхідна інформація для введення в комп'ютер. Потрібно також правильно оцінити склад і обсяг необхідного документообігу, визначити, які документи будуть вестись в електронному вигляді, а які - в паперовому. Для цього насамперед необхідно точно визначити завдання автоматизації. Звичайно, найбільша кількість помилок в обліку при паперовій технології виникає на етапі переносу даних з одного облікового регістру до другого, а також при складанні різноманітних довідок і звітів. Використання автоматизованого обліку дасть змогу повністю звільнитися від такого роду помилок, оскільки як правило при автоматизованому обліку ведеться тільки один обліковий регістр, всі інші формуються автоматично і ризик помилки при переносі даних між регістрами обліку дорівнює нулю. Кожний бухгалтер знає, скільки часу і сил вимагає підготовка тих чи інших довідок, звітностей та іншої оперативної інформації, що завжди потрібна терміново. Використання засобів автоматизації дає змогу практично повністю вирішити цю проблему, протягом лічених хвилин підготовити найрізноманітніші й деталізовані бухгалтерські дані. Потрібно також звернути увагу на те, що правильний вибір засобів автоматизації'! програмного забезпечення дозволить легко і швидко адаптувати роботу бухгалтерії до частих змін правових норм, які вносяться Урядом України. На жаль, подеколи цей вибір доручається спеціалістам, котрі мають смутну уяву про повсякденну рутинну роботу і проблеми бухгалтерії й чиї критерії не завжди збігаються з інтересами бухгалтерії даного підприємства.

Автоматизація не лише підвищує якість обліку, а й якість бізнесу підприємства. Тому вибір засобів автоматизації завжди має здійснюватися безпосередньо зацікавленими спеціалістами - бухгалтером і керівником підприємства.

В Україні використовується значна кількість програмних продуктів для автоматизації бухгалтерського обліку, найбільш популярними з яких є: "Парус", "Fin Expert", "БЕСТ", "Lady Fin", "Фінанси без проблем", "1C - Бухгалтерія - Проф. для Windows" та ін.

Для бухгалтерії перехід до реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів означає постійне підвищення вимог до обсягу, якості та оперативності роботи. Дедалі зростають вимоги до рівня кваліфікації, - вже мало бути лише бухгалтером, необхідні глибокі знання економічної теорії, права, фінансового аналізу. Відповідно підвищуються вимоги до автоматизованих систем: це й можливість надання даних для фінансового аналізу, і поширення можливостей бухгалтерського діловодства й документообігу, і системи зведеного обліку та фінансової звітності, яку складають підприємства різних країн світу і яка має певні відмінності у підходах до змісту фінансових звітів, необхідних для прийняття рішень в умовах розвитку міжнародної торгівлі, транснаціональних корпорацій, глобалізації фінансових ринків.

Терміни зберігання документів

Основним нормативним документом при визначенні термінів зберігання документів та їх відбору для включення до складу Національного архівного фонду (НАФ) України або для знищення документів є "Перелік типових документів" (наказ Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України № 41 від 20.07.98 p., зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 576/3016 від 11.09.98 р. Повний текст опублікований в "Офіційному віснику України" № 38 від 8.10.98 p.).

Зберігання документів відіграє значну роль у справі правильної постановки бухгалтерського обліку. Раціональна система зберігання забезпечує не лише цілісність у зберіганні документів протягом встановлених законом термінів, а й можливість користування ними у будь-який момент для отримання різноманітних довідок.

Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи мають зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Бланки суворої звітності мають зберігатися в сейфах, металевих шафах або спеціальних приміщеннях, що забезпечують їх збереження.

Порядок зберігання первинних та вихідних документів на машинозчитуваних носіях визначається вказівками з організації бухгалтерського обліку з використанням обчислювальної техніки.

Первинні документи поточного місяця, що підлягають обробці ручним способом і належать до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються й супроводжуються довідкою для архіву.

Термін зберігання документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів та балансів у архіві підприємства, установи визначається згідно з Переліком типових документів, що використовуються в діяльності органів державної представницької і виконавчої влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання матеріалів, затверджених Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.

Зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерських звітів і балансів, їх оформлення і передачу до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи.

Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може здійснюватися тільки за рішенням головного бухгалтера.

Вилучення первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів у підприємств, установ може бути здійснено тільки за постановою органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і судів, державної контрольно-ревізійної та податкової служб відповідно до чинного законодавства України. Вилучення оформляється протоколом (актом), копія якого вручається під розпис відповідній посадовій особі підприємства, установи.

З дозволу і в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, відповідні посадові особи підприємства, установи можуть зняти копії та скласти реєстр документів, що вилучаються, із зазначенням підстав і дати їх вилучення.

Якщо вилучаються томи документів недооформлені (не переплетені, не пронумеровані тощо), то з дозволу і в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, відповідні посадові особи підприємства, установи можуть дооформити ці томи (зробити опис, пронумерувати аркуші, прошнурувати, опечатати, засвідчити своїм підписом та печаткою).

Органи, що вилучили документи, забезпечують підприємствам, установам за їх письмовим зверненням можливість зробити виписку, витяг, копію документів для видачі довідок за обставинами відповідно до законодавства. У разі повернення зазначеними органами документів, що були раніше вилучені, такі документи приймаються під розписку відповідною посадовою особою підприємства, установи та разом із рішенням про повернення підшиваються до тих же томів, з яких документи були вилучені та в яких знаходяться постанова про вилучення, реєстр і копії таких документів.

У разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів і розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформлюються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебувають підприємство, установа, а також державній податковій інспекції у 10-денний термін.

Інвентаризація

Однією з основних вимог, що ставляться до бухгалтерського обліку, є достовірність його показників. Проте в процесі зберігання і відпуску товарно-матеріальних цінностей між фактичною наявністю і даними бухгалтерського обліку можуть виникнути розходження, які не піддаються повсякденному обліку, зокрема, в результаті пересортиці, несправності ваговимірних приладів, помилкових записів, втрати документів, зловживань матеріально відповідальних осіб та ін. У зв'язку з цим виникає об'єктивна необхідність у такому способі, який би забезпечив можливість взяти на облік можливі розходження між даними обліку і фактичною наявністю господарських засобів. Це досягається за допомогою інвентаризації.

Отже, інвентаризація є способом виявлення (з наступним обліком) господарських засобів і джерел їх формування, не оформлених поточною документацією, для забезпечення достовірності показників обліку і звітності підприємства.

Здійснюється інвентаризація шляхом перевірки в натурі наявності майна (господарських засобів) підприємства (зважуванням, переліком, обміром тощо) і порівняння одержаних результатів з даними бухгалтерського обліку. Це дає змогу встановити розходження між даними обліку і фактичною наявністю засобів, тобто лишки або нестачі (якщо вони мали місце), які оформляють відповідними документами і відображають в обліку.

Періодичне проведення інвентаризації є не лише засобом уточнення показників обліку, а й засобом боротьби із зловживаннями матеріально відповідальних осіб, а також упорядкування складського господарства, оскільки при її проведенні одночасно перевіряють стан складських приміщень, правильність зберігання матеріальних цінностей, справність ваговимірних приладів.

Інвентаризація фінансових розрахунків допомагає уточненню розрахункових відносин з дебіторами і кредиторами, зміцненню розрахунково-фінансової дисципліни.

Залежно від повноти охоплення перевіркою засобів господарства розрізняють інвентаризацію повну і часткову.

Повна інвентаризація передбачає суцільну перевірку всього майна підприємства і стану розрахункових відносин. Часткова інвентаризація охоплює окремі види засобів (грошових коштів у касі, готової продукції на складах тощо). Повна інвентаризація проводиться, як правило, перед складанням річного звіту, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (при зміні матеріально відповідальних осіб, приватизації державних підприємств тощо). Вона дає найбільш повну інформацію, проте не завжди доцільна, оскільки трудомістка і відволікає значну кількість працівників від основної роботи.

За характером інвентаризації-поділяють на планові і позапланові. Планова інвентаризація проводиться за завчасно складеним планом відповідно до розробленого графіка її проведення (наприклад, перед складанням річного звіту). Позапланова інвентаризація проводиться за розпорядженням керівника господарства (за вимогою перевіряючого органу, у випадках пожежі, стихійного лиха тощо). Найбільш ефективними є раптові часткові інвентаризації, оскільки вони підвищують відповідальність матеріально відповідальних осіб у своєчасному оприбуткуванні і списанні матеріальних цінностей, правильності їх зберігання, запобігають зловживанням.

Порядок і строки проведення інвентаризації на підприємствах і в організаціях всіх форм власності регламентуються Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11 серпня 1994р. №69.

Кількість інвентаризацій на рік, строки їх проведення, перелік майна і розрахунків, що підлягають інвентаризації під час кожної з них, визначаються керівником підприємства, окрім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим, а саме:

- при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство та в інших випадках, передбачених законодавством;

- перед складанням річної бухгалтерської звітності (але не раніше 1 жовтня). При цьому інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних засобів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів - один раз у п'ять років;

- при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);

- при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей;

- за рішенням судово-слідчих органів;

- у випадках аварій, пожежі, стихійного лиха, ліквідації підприємства.

Інвентаризацію проводить інвентаризаційна комісія, очолювана керівником підприємства або його заступником за обов'язковою участю головного бухгалтера і матеріально відповідальних осіб. Склад комісії, об'єкти інвентаризації, порядок її проведення визначаються наказом керівника. Відповідальність за своєчасне й якісне проведення інвентаризації несе керівник підприємства.

Інвентаризація проводиться, як правило, на 1-ше число місяця. Це полегшує наступне порівняння її результатів з показниками обліку. Якщо інвентаризація окремих цінностей не може бути закінчена за один день, її можна починати до і закінчувати після 1-го числа, а дані інвентаризації коригувати станом на 1-ше число.

6. Зміна наказу про облікову політику підприємства

Доцільність зміни того чи іншого параметра комісія має встановити під час обов'язкової річної інвентаризації, а якщо 'їх розробляє аудиторська фірма, -- під час аудиторської перевірки. При цьому слід пам'ятати, що такі зміни можливі у випадках, передбачених пунктом 9 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Отже, облікова політика може змінюватися, коли:

* змінюються статутні вимоги (тобто при внесенні змін до статуту підприємства);

* змінюються вимоги органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку (тобто внесені зміни чи доповнення до П(С)БО або затверджене чергове П(С)БО);

* зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Вплив зміни облікової політики на події й операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:

* коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

* повторного надання порівняльної інформації стосовно попередніх звітних періодів.

Зміна облікової політики, вибір відображення впливу зміни на облікову політику повинні бути розкриті й обґрунтовані у примітках до фінансової звітності за поточний звітний період.

Облікова політика застосовується щодо подій і операцій з моменту їх виникнення, за винятком випадків, коли зі зміною облікової політики суму коригування нерозподіленої суми прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно (наприклад, втрачено якусь підшивку первинних документів за попередній період, відновити яку неможливо). У цьому випадку облікова політика поширюється тільки на події й операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

Таким чином, зміна облікової політики тягне за собою перерахунок прибутків за всі попередні періоди діяльності підприємства, що зайвий раз підтверджує надзвичайну важливість науково обґрунтованого, професійного підходу до її встановлення.

Дещо пом'якшує ситуацію те, що не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:

-подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

-подій або операцій, які не відбувалися раніше.

А якщо неможливо розрізнити зміну облікової політики та облікових оцінок, то це розглядається й відображається як зміна облікових оцінок.

Не слід плутати зміну облікової політики зі зміною визначення облікових оцінок. Наприклад, зміну характеру діяльності підприємства, застосування нових видів сировини й матеріалів спричиняють не зміна облікової політики, а її встановлення. У цьому випадку ми маємо справу не зі зміною облікової політики, а із зміною облікових оцінок.

Облікова оцінка -- попередня оцінка, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами. Вона може бути переглянута, якщо змінюються обставини, на яких вона ґрунтувалася, або отримано додаткову інформацію.

Встановлення таких змін на практиці -- досить складна і скрупульозна справа, під час якої важко повністю уникнути помилкових рішень.

Отже, усім подіям (операціям), які є новими для підприємства, для встановлення облікової політики необхідно дати попередньо облікову оцінку, а оскільки вона може змінитися, то доведеться застосовувати інші методи і процедури. Якщо облікова оцінка змінюється, то не варто коригувати прибуток і повторно надавати інформацію про попередні звітні періоди для порівняння. Зміни облікових оцінок впливають тільки на майбутнє і не стосуються минулого.

Наслідки змін в облікових оцінках включайте до тієї статті звіту про фінансові результати, яка раніше застосовувалась для відображення доходів або витрат, пов'язаних а об'єктом такої оцінки, в тому періоді, в якому відбулася зміна, а також в наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди.

Відповідальність суб'єкта господарювання, його посадових осіб за неприйняття облікової політики та за внесення необґрунтованих (незаконних) змін до облікової політики підприємства, за ведення обліку всупереч вимогам політики

Законодавчі акти України не передбачають безпосередньої відповідальності підприємства, його власника та посадових осіб у випадку неприйняття облікової політики або за внесення необґрунтованих (із порушенням установленого порядку) змін. Однак це не означає, що її немає взагалі!

Так, під час перевірки фінансової діяльності підприємства орган, який її проводить (аудиторська фірма, податкова інспекція), може визнати недійсним баланс, складений без затвердженої відповідним чином облікової політики (або уразі прийняття необґрунтованих змін до облікової політики, або у випадку не проведення перерахунку прибутків за попередні звітні періоди після внесення змін до облікової політики). Такий висновок базується на положеннях статті 8 Закону про бухоблік, чинних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Висновок

В даній курсовій роботі висвітлені всі основні питання та положення, що характеризують облікову політику підприємства. Розкрито суть та основні положення, що характеризують дану тему, зокрема:

«Облікова політика -- сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності» -- таке визначення облікової політики наведене в статті 1 «Визначення термінів» Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Згідно з визначенням, облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Документальне оформлення облікової політики підприємства здійснюється у вигляді наказу про облікову політику підприємства, який після його затвердження набуває статусу юридичного документу. Наказ про облікову політику є основним внутрішнім документом, яким регулюється організація облікового процесу на підприємстві та є обов'язковим для виконання всіма службами і працівниками підприємства.

Правильно розроблена облікова політика, яка враховує умови та можливості ведення господарської діяльності забезпечує:

- повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності;

- готовність бухгалтерського обліку до втрат (витрат) та пасивів, ніж можливих доходів і активів - не допускаючи створення прихованих резервів;

- відображення в бухгалтерському обліку фактів та умов господарської діяльності, виходячи не тільки з їх правової форми, але й з їх економічного змісту;

- тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам по рахунках синтетичного обліку на 1-ше число кожного місяця, а також показників бухгалтерської звітності даним синтетичного та аналітичного обліку;

- раціональне ведення бухгалтерського обліку виходячи, з умов господарської діяльності та величини підприємства.

Облікова політика розробляється на багато років і може змінюватись лише у випадку:

- зміни статутних вимог;

- зміни вимог органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

- забезпечення внесеними змінами більш достовірного відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Вплив зміни облікової політики на події й операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:

* коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

* повторного надання порівняльної інформації стосовно попередніх звітних періодів.

Список використаної літератури

1. Закон України від 16.07.99 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до

фінансової звітності" від 31 березня 1999р. № 87.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» від 31 березня 1999р. № 87.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» від 28 травня 1999р. № 137.

5. Войтенко Т. Облікова політика //Податки та бухгалтерський облік//.-10.01.2008.- №3.

6. Кундря-Висоцька О.П. Організація обліку : Навч.посібник.-К.,2007.-223с.

7. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бух обліку: Підруч. - К.: КНЕУ, 2002. - 334с.

8. Лучко М.Р., Бенько І.Д. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навч. посіб. - Тернопіль: Економічна думка, 2004. - 236с.

9. Пархоменко В. Річна фінансова звітність підпримства //Бухгалтерський облік і аудит//.-2008.-№12.

10. Сопко В.В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством : Навч.посібник.- К.,2006.-526с.

11. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України:

12. Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів - 6-те вид. - К.: А.С.К., 2002. - 784с.

13. Бухгалтерський фінансовий облік: Підруч. для студ. спеціальності «Облік і аудит» вищих навч. закл./За ред.Ф.Ф. Бутинця. - 4-е вид., доп. І перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2002. - 688

Додаток А

НАКАЗ

по _______________________________________________ (найменування підприємства)

від ________________ № ____ (дата і номер наказу)

Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства

На виконання вимог Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, керуючись принципом послідовності ведення бухгалтерського обліку, з метою забезпечення єдиних (постійних) принципів, методів, процедур при відображенні поточних операцій в обліку та складанні фінансової звітності у 2004 році, наказую:

1. Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві покласти на бухгалтерську службу підприємства на чолі з головним бухгалтером.

2. Застосовувати План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. З метою забезпечення необхідної деталізації обліково-економічної інформації дозволити головному бухгалтеру своїм розпорядженням вводити додаткову систему субрахунків.

3. Застосовувати журнально-ордерну систему обліку.

4. Дані регістрів обліку майна підприємства, інших облікових регістрів і додаткових довідок відображати в Головній книзі підприємства, що є підставою для складання фінансової звітності.

5. Організувати аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей:

- у бухгалтерії - у відомостях обліку залишків матеріалів у кількісно-сумарному виразі;

- на складах - у картках складського обліку в кількісному виразі.

6. Вести податковий облік відповідно до законодавства України.

7. Затвердити доданий графік документообігу (додаток 1 до цього наказу).

8. Працівникам відділів збуту, постачання, виробничого, які оформляють первинні документи, дотримуватись порядку їх заповнення відповідно до вимог головного бухгалтера. У разі несвоєчасного складання первинних документів, недостовірного відображення в них даних чи оформлення з порушенням законодавчих та нормативних вимог зазначені працівники притягуються до відповідальності згідно із законодавством України.

9. Перед складанням річної фінансової звітності проводити інвентаризацію активів та зобов'язань підприємства станом на 1 грудня поточного року. Крім того, проводити інвентаризацію у разі зміни матеріально відповідальної особи та при встановленні фактів розкрадань. Для проведення інвентаризації створити постійно діючу комісію.

10. Провадити один раз на місяць раптову ревізію каси.

11. Установити межу суттєвості при складанні фінансової звітності у розмірі 50 грн.

12. Установити тривалість операційного циклу для:

- виробництва мостових та козлових кранів - шість місяців;

- виробництва талів електричних - три місяці;

- виробництва іншої продукції та надання послуг промислового характеру - два місяці;

- реалізації продукції їдальні - один місяць.

13. Для визнання основних засобів та інших необоротних матеріальних активів (далі - основні засоби) і нематеріальних активів такими, визначення строку корисного використання об'єктів та вибору методу нарахування амортизації створити постійно діючу експертну технічну комісію у складі;

Голова комісії: технічний директор

Члени комісії: головний енергетик; головний механік; головний зварник; начальник транспортного цеху; начальник відділу експлуатації будівель, споруд і комунікацій.

14. Вважати матеріальні активи з терміном корисного використання (експлуатації) понад один рік вартістю менше 1000 грн. іншими необоротними матеріальними активами.

15. Застосовувати при нарахуванні амортизації основних засобів методи амортизації та ліквідаційну вартість, установлені та затверджені протоколом засідання постійно діючої експертної технічної комісії та погоджені з директором з економіки та фінансів, установивши при цьому такі методи нарахування амортизації для;

- об'єктів основних засобів (крім вантажних автомобілів вантажопідйомністю понад 2 т) - прямолінійний, зменшення залишкової вартості чи кумулятивний методи;

- вантажних автомобілів вантажопідйомністю понад 2т - виробничий метод;

- малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів - у розмірі 100 % їх вартості у першому місяці використання таких об'єктів;

- інших необоротних матеріальних активів - прямолінійний метод;

- нематеріальних активів - прямолінійний метод.

16. Застосовувати такі методи оцінки запасів при відпуску їх у виробництво, продажу чи іншому вибутті:

- середньозваженої собівартості - при відпуску запасів у виробництво та реалізації готової продукції;

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів - при продажу великогабаритних товарів, що мають номер заводу-виготівника;

- за цінами продажу - для товарів, що продаються уроздріб у громадському харчуванні.

17. Суму резерву сумнівних боргів формувати виходячи з платоспроможності окремих (конкретних) дебіторів.

18. Резервування коштів на забезпечення оплати відпусток, додаткове пенсійне забезпечення, забезпечення гарантійних зобов'язань, інших витрат і платежів не провадити.

19. фінансові інвестиції непов'язаним сторонам відображати на дату балансу за справедливою вартістю.

20. Оцінку ступеня завершеності операції з надання послуг (виконання робіт) здійснювати шляхом вивчення виконаної роботи, при цьому в бухгалтерському обліку доходи відображати у звітному періоді підписання акта наданих послуг (виконаних робіт).

21. Застосовувати в основному виробництві позамовний із застосуванням елементів нормативного (у ливарному виробництві - попередільний) метод обліку витрат на виробництво та калькулювання фактичної виробничої собівартості продукції; у цехах допоміжного виробництва: ремонтно-механічному та інструментальному - позамовний метод, у всіх інших цехах допоміжного виробництва-простий метод калькулювання.

22. Установити перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), що додаються (додаток 2 до цього наказу).

23. Затвердити перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат, що додаються (додаток 3 до цього наказу).

24. Прийняти як базу розподілу змінних і постійних розподілених загальновиробничих витрат основну заробітну плату (без доплат і надбавок) виробничих робітників.

25. Для перерахунку доходів, витрат і руху грошових коштів середньозважений валютний курс не застосовувати.

26. Затвердити перелік пов'язаних сторін, що додається (додаток 4 до цього наказу).

27. Контроль за виконанням цього наказу покласти на директора з економіки та фінансів і головного бухгалтера підприємства відповідно.

Керівник підприємства	_____________(підпис)	__________________(ініціали, прізвище)

Додаток Б

Елементи облікової політики

Складові облікової політики	Допустимі варіанти принципів та методів обліку, передбачені національними стандартами	Норми П(С)БО
1	2	3
П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»
Поріг суттєвості щодо окремих об'єктів обліку	Стандартами не регламентовано, установлюється підприємством самостійно	п. 3 П(С)БО 1
Інформація є суттєвою, якщо її відсутність може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. При цьому суттєвість інформації визначається відповідними П(С)БО та керівництвом підприємства.Як орієнтир для визначення відповідного порога суттєвості (тобто абсолютної чи відносної величини, яка є кількісною ознакою суттєвості облікової інформації) можна використовувати Методичні рекомендації щодо застосування суттєвості в бухгалтерському обліку, доведені листом Мінфіну від 29.07.2003 р. № 04230-04108. Докладний коментар до цих Методрекомендацій та запропоновані Мінфіном кількісні критерії віднесення інформації до суттєвої наведено вище у тексті цієї статті.Зверніть увагу: Мінфін у своєму листі від 01.06.2006 р. № 31-34000-10-5/11601 рекомендував при застосуванні П(С)БО 31 «Фінансові витрати» суттєвим часом для створення кваліфікаційного активу вважати строк, що становить понад три місяці.Найпростішим прикладом застосування порога суттєвості є складання фінансової звітності в тисячах гривень (про одиницю виміру при заповненні фінансової звітності Мінфін висловився в листі від 14.04.2006 р. № 31-34000-20-25/7725). У цьому випадку суми менше 500 грн. (з урахуванням правил округлення) у фінансовій звітності не відображатимуться.
П(С)БО 2 «Баланс»
Тривалість операційного циклу	Стандартом не регламентовано, установлюється підприємством самостійно	п. 4 П(С)БО 2
Тривалість операційного циклу встановлюється підприємством виходячи з проміжку часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів (еквівалентів грошових коштів) від реалізації виробленої з них продукції або товарів та послуг.Тривалість операційного циклу має значення, наприклад, при класифікації оборотних та необоротних активів, довгострокових та поточних зобов'язань тощо.За цим показником визначають, скільки днів у середньому потрібно для виробництва, продажу та оплати продукції підприємства. Розрахувати тривалість операційного циклу можна, базуючись на даних минулих періодів, як доданок тривалості обігу запасів та тривалості обороту дебіторської заборгованості. Здебільшого підприємству потрібно намагатися зменшити значення цього показника.
П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів»
Критерій віднесення високоліквідних активів до грошових коштів	Стандартом не регламентовано, установлюється підприємством самостійно	п. 4 П(С)БО 2 п. 4 П(С)БО 4
Короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів та характеризуються незначним ризиком зміни вартості, розглядаються п. 4 П(С)БО 2 «Баланс» як еквіваленти грошових коштів.Як видно з визначення, фінансова інвестиція, щоб кваліфікуватися як еквівалент грошових коштів, має бути такою, що легко конвертується в певну суму грошових коштів, і піддаватися незначному ризику зміни вартості. Отже, така інвестиція може розцінюватися еквівалентом грошових коштів, тільки коли вона має короткий строк її погашення.Зазвичай у світовій практиці як еквіваленти грошових коштів розглядаються фінансові вкладення строком до трьох місяців (три місяці чи менше з дати придбання).Прикладом еквівалентів грошових коштів можуть бути такі високоліквідні цінні папери, як депозитні сертифікати, а також дорожні чеки.
П(С)БО 7 «Основні засоби»
Строк корисного використання (експлуатації) об'єктів основних засобів	Діапазон строків корисного використання (експлуатації) об'єктів основних засобів самостійно встановлюється підприємством	п. 4 і п. 36.2 П(С)БО 7
Згідно з п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби» строк корисного використання (експлуатації) -- це очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг). При цьому очікуваний строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів повинен бути більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше року).При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:-- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;-- фізичний та моральний знос, що передбачається;-- правові чи інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів установлюється компетентними фахівцями підприємства, які входять до складу експертно-технічної комісії, при визнанні цього об'єкта активом та зарахуванні його на баланс.
Порядок визначення ліквідаційної вартості основних засобів	Стандартом не регламентовано, установлюється підприємством самостійно	п. 4 і п. 17 П(С)БО 7
Під ліквідаційною вартістю розуміється сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).При первісному визнанні та зарахуванні об'єкта основних засобів на баланс його ліквідаційну вартість може бути прирівняно до нуля, якщо, звичайно, підприємство не має наміру використовувати метод нарахування амортизації шляхом зменшення залишкової вартості.Разом з тим для об'єктів основних засобів з нульовою залишковою вартістю, які продовжують використовуватися і які піддалися переоцінці (визначено переоцінену залишкову вартість таких об'єктів), п. 17 П(С)БО 7 «Основні засоби» зобов'язує визначати ліквідаційну вартість.
Вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів	Стандартом не регламентовано, але може бути встановлено підприємством самостійно	п.п. 5.2 П(С)БО 7
Вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів, можуть установлюватися підприємством самостійно відповідно до норм п. 5 П(С)БО 7 «Основні засоби». Зверніть увагу: вартісний критерій установлюють винятково для малоцінних необоротних матеріальних активів, тобто застосовують до об'єктів, що обліковуються на однойменному субрахунку 112, і не використовують щодо бібліотечних фондів, тимчасових нетитульних споруд, інвентарної тари, предметів прокату тощо. Вартісний критерій для віднесення об'єктів необоротних активів до малоцінних необоротних матеріальних активів доцільно встановити в сумі, що не перевищує 1000 гривень, за аналогією з критерієм, що застосовується в податковому обліку при класифікації основних фондів. Причому платникам податку на додану вартість слід ураховувати, що така гранична величина (не більше 1000 грн.) визначається без урахування ПДВ (лист ДПАУ від 15.11.2004 р. № 21546/7/11-1117).
Методи амортизації основних засобів	Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:-- прямолінійного;-- зменшення залишкової вартості;-- прискореного зменшення залишкової вартості;-- кумулятивного;-- виробничого;-- передбаченого податковим законодавством	п. 26 П(С)БО 7
Відповідно до п. 28 П(С)БО 7 «Основні засоби» метод амортизації об'єктів основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Підприємство може застосувати різні методи амортизації для кожного окремого об'єкта основних засобів або ж однорідної групи об'єктів. Можна також установити один метод амортизації для класифікаційної групи «Основні засоби» в цілому. Усе це потрібно застерегти в наказі про облікову політику. При обранні пооб'єктного варіанта встановлення методу амортизації експертно-технічна комісія, створена на підприємстві, визначає для нього свій «індивідуальний» метод у момент введення об'єкта основних засобів в експлуатацію. Якщо ж в наказі про облікову політику (або додатку до нього) метод амортизації визначено для однорідної групи, цей метод застосовується до всіх об'єктів, що її складають. Наприклад, наказом про облікову політику встановлено застосування таких методів нарахування амортизації для:-- будівель, споруд та передавальних пристроїв -- прямолінійний метод;-- машин та обладнання -- кумулятивний метод;-- транспортних засобів -- виробничий метод тощо.
Методи амортизації інших необоротних матеріальних активів	Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується із застосуванням таких методів:-- прямолінійного;-- виробничого. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів може нараховуватися в першому місяці використання об'єкта:-- у розмірі 50 % його вартості, що амортизується, та решти 50 % вартості, що амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) унаслідок невідповідності критеріям визнання активом;-- 100 % його вартості	п. 27 П(С)БО 7
Зверніть увагу: так звані методи амортизації «50 % х 50 %» та «100 %» застосовуються лише щодо малоцінних необоротних матеріальних активів, що обліковуються на однойменному субрахунку 112, та бібліотечних фондів, облік яких ведеться на субрахунку 111, разом з прямолінійним та виробничим методами амортизації. Щодо інших об'єктів, які входять до складу класифікаційної групи основних засобів «Інші необоротні матеріальні активи», амортизація нараховується з використанням винятково прямолінійного та виробничого методів. При цьому згідно з п. 28 П(С)БО 7 «Основні засоби» метод амортизації вибирається підприємством самостійно (з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання) та переглядається в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.
Переоцінка основних засобів	Проводиться за самостійним рішенням підприємства	п. 16 П(С)БО 7
Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості. Зверніть увагу: не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи та бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості здійснюється за методами, викладеними в другій пропозиції п. 27 П(С)БО 7 «Основні засоби», тобто при застосуванні методів «50 % х 50 %» чи «100 %».
Періодичність (період) зарахування сум дооцінки основних засобів до складу нерозподіленого прибутку	Перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок можна включати до складу нерозподіленого прибутку:-- щомісяця;-- щокварталу;-- раз на рік;-- при вибутті об'єкта	п. 21 П(С)БО 7
Згідно з положеннями п. 21 П(С)БО 7 «Основні засоби» перевищення сум попередніх дооцінок об'єкта основних засобів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів може щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, уключатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При цьому до складу нерозподіленого прибутку при вибутті цього об'єкта включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об'єкта, відображений у складі додаткового капіталу.
П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»
Строк корисного використання нематеріальних активів	Діапазон строків корисного використання нематеріальних активів самостійно встановлюється підприємством	п. 4 і п.п. 36.2 П(С)БО 8
Конкретні строки корисного використання об'єктів нематеріальних активів, як і у випадку з основними засобами, повинні встановлюватися спеціальною експертно-технічною комісією, яку створено на підприємстві та наділено відповідними повноваженнями. При цьому варто зауважити, що очікуваний строк корисного використання об'єкта нематеріальних активів повинен бути більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує один рік). Водночас строк корисного використання об'єкта нематеріальних активів не може перевищувати 20 років (п. 25 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»). При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід ураховувати:-- строки корисного використання подібних активів;-- передбачуваний моральний знос;-- правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори.
Порядок визначення ліквідаційної вартості нематеріальних активів	Стандартом не регламентовано, установлюється підприємством самостійно	п. 28 П(С)БО 8
Варто звернути увагу, що згідно з п. 25 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» при розрахунку вартості, що амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків коли:-- існує безвідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;-- ліквідаційну вартість може бути визначено на підставі інформації існуючого активного ринку та очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єкта.
Методи амортизації нематеріальних активів	Для амортизації нематеріальних активів може бути вибрано метод:-- прямолінійний;-- зменшення залишкової вартості;-- прискореного зменшення залишкової вартості;-- кумулятивний;-- виробничий. За неможливості визначення умов отримання майбутніх економічних вигод амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу	п. 27 П(С)БО 8
Згідно з п. 27 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби».
Переоцінка нематеріальних активів	Проводиться за самостійним рішенням підприємства тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок	п. 19 П(С)БО 8
Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку). Якщо підприємством проведено переоцінку об'єктів групи нематеріальних активів, то в подальшому вони підлягають щорічній переоцінці.
Періодичність (період) зарахування сум дооцінки нематеріальних активів до складу нерозподіленого прибутку	Перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок можна включати до складу нерозподіленого прибутку:-- щомісяця;-- щокварталу;-- раз на рік;-- при вибутті об'єкта	п. 24 П(С)БО 8
Пунктом 24 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» установлено, що перевищення сум попередніх дооцінок об'єкта нематеріальних активів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта нематеріальних активів може щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, включатися до складу нерозподіленої прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При цьому при вибутті цього об'єкта до складу нерозподіленого прибутку включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об'єкта, відображений у складі додаткового капіталу.
П(С)БО 9 «Запаси»
Одиниця обліку запасів	Одиницею бухгалтерського обліку запасів є:-- найменування;-- однорідна група (вид)	п. 7 П(С)БО 9
В обліковій політиці доцільно наводити класифікацію (перелік груп та підгруп) виробничих запасів і малоцінних та швидкозношуваних предметів, що використовуються підприємством, а в додатку до наказу -- типову номенклатуру запасів, характерну для цього підприємства, щоб забезпечити єдиний методологічний підхід при веденні аналітичного та синтетичного їх обліку.
Порядок обліку транспортно-заготівельних витрат	Транспортно-заготівельні витрати можна ураховувати:-- ідентифіковано (спосіб прямого обліку);-- загалом (на окремому субрахунку)	п. 9 П(С)БО 9
Спосіб прямого обліку транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) полягає в тому, що ТЗВ включаються до первісної вартості запасів при їх оприбуткуванні на склад підприємства. При другому варіанті ТЗВ збираються (у момент зарахування запасів на баланс підприємства) на окремому субрахунку, а потім списуються з цього субрахунку при вибутті запасів із застосуванням середнього відсотка.
Порядок розподілу транспортно-заготівельних витрат	Розподіляти транспортно-заготівельні витрати можна:-- шляхом прямого розрахунку;-- за середнім відсотком	п. 9 П(С)БО 9
Варіант розподілу транспортно-заготівельних витрат шляхом прямого розрахунку застосовується, коли можна достовірно визначити витрати, пов'язані з транспортуванням конкретних одиниць запасів. При цьому ТЗВ відразу (у момент оприбуткування) включають до первісної вартості таких запасів. Спосіб розподілу ТЗВ за середнім відсотком прописано в п. 9 П(С)БО «Запаси» і вимагає введення окремого субрахунку для обліку транспортно-заготівельних витрат. При цьому сума ТЗВ, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використаних, реалізованих, безоплатно переданих тощо) за звітний місяць. Сума ТЗВ, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток ТЗВ розраховується діленням суми залишків ТЗВ на початок звітного місяця і ТЗВ за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.
Методи оцінки вибуття запасів	При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:-- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;-- середньозваженої собівартості;-- собівартості перших за часом надходження запасів (FIFO);-- нормативних витрат;-- ціни продажу	п. 16 П(С)БО 9
Зверніть увагу: метод ціни продажу застосовується підприємствами роздрібної торгівлі та громадського харчування. Відповідно до п. 16 П(С)БО «Запаси» для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів оцінки вибуття.
Періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів	Визначати середньозважену собівартість одиниці запасів можна:-- за звітний місяць;-- на дату операції	п. 18 і п. 19 П(С)БО 9
Перший варіант (за звітний місяць) визначення середньозваженої собівартості кожної одиниці запасів полягає в діленні сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця та вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця та отриманих у звітному місяці запасів (п. 18 П(С)БО 9 «Запаси»). За другим варіантом середньозважена собівартість кожної одиниці запасів визначається при її вибутті шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції (п. 19 П(С)БО 9 «Запаси»).
П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»
Методи обчислення величини резерву сумнівних боргів	Величина резерву сумнівних боргів визначається одним з методів:-- застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості (прямий метод);-- застосування коефіцієнта сумнівності (розрахунковий метод)	п. 8 П(С)БО 10
За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів. Обчислення величини резерву сумнівних боргів цим методом проілюстроване у прикладі 4, наведеному в додатку до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Подобные документы

• Структура наказу про облікову політику та оптимальні шляхи впровадження

  Визначення, види, елементи та практична організація облікової політики. Практичні рекомендації щодо розробки наказу про облікову політику. Напрямки розвитку бухгалтерського обліку та облікової політики ЗАТ "Рівне-Борошно". Облікова політика підприємства.
  
  курсовая работа [24,6 K], добавлен 21.10.2010
  

• Облікова політика

  Нормативно-правова база, сутність та зміст облікової політики підприємства - сукупності конкретних методів і способів організації та форм ведення бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил та особливостей його роботи.
  
  реферат [16,8 K], добавлен 10.03.2011
  

• Облікова політика як елемент культури бізнесу

  Введення в Україні поняття "облікова політика". Значення облікової політики для підприємницької діяльності. Вибір комплексу методичних прийомів та процедур організації та ведення бухгалтерського обліку установою. Формальні та неформальні інститути.
  
  реферат [32,3 K], добавлен 03.09.2010
  

• Облікова політика та її призначення з метою ефективного використання в теорії та практиці бухгалтерського обліку

  Визначення поняття "облікова політика", її призначення та місця у системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку на прикладі успішних підприємств Дніпропетровської області. Розкриття передумов її виникнення та подальшного розвитку в Україні.
  
  реферат [21,8 K], добавлен 31.08.2010
  

• Організація та шляхи вдосконалення бухгалтерського обліку необоротних активів на прикладі приватного підприємства "Мартиненко"

  Теоретичні аспекти організації бухгалтерського обліку необоротних активів. Виробничо-економічна характеристика підприємства ПП "Мартиненко", як об’єкта дослідження. Облікова політика, організація первинного та синтетичного обліку необоротних активів.
  
  курсовая работа [244,1 K], добавлен 03.02.2013
  

• Облікова політика доходів, витрат та фінансових результатів підприємства

  Дослідження питання щодо облікової політики виходячи з національних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та практичного досвіду підприємств. Визначення її значення як основного документа підприємства згідно з потребами фінансової звітності.
  
  статья [159,0 K], добавлен 24.10.2017
  

• Організація бухгалтерського обліку за національними стандартами на підприємстві

  Організаційна характеристика підприємства, особливості та вимоги охорони праці. Бухгалтерський облік у системі управління підприємством, його принципи та напрямки регулювання. Облікова політика підприємства, специфіка організації документообігу.
  
  дипломная работа [60,9 K], добавлен 29.04.2014
  

• Особливості облікової політики в системі управління аграрних підприємств

  Формування облікової політики, як одне з найважливіших питань організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Структура документу який фіксує положення облікової політики: нормативи та методичні принципи, техніка та організація бухгалтерського обліку.
  
  реферат [18,4 K], добавлен 18.05.2013
  

• Облік витрат підприємства

  Значення витрат, їх класифікація. Облік операційних та інших витрат. Облікова політика підприємства "Захід-комп". Визначення витрат як одна з найважливіших ділянок бухгалтерської роботи. Порядок ведення обліку витрат, рекомендації щодо його удосконалення.
  
  курсовая работа [294,7 K], добавлен 05.04.2013
  

• Організація бухгалтерського облаку на ПАТ "Лекс"

  Особливості роботи бухгалтерської служби та облікової політики підприємства. Документування господарських операцій з обліку дебіторської заборгованості. Аналітичний і синтетичний облік дебіторської заборгованості підприємства в умовах автоматизації.
  
  отчет по практике [926,1 K], добавлен 11.05.2019
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам