Правове регулювання бухгалтерського обліку

44

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Закарпатський державний університет

Факультет Економіки та Туризму

КУРСОВА РОБОТА

з фінансового обліку

На тему:

«Правове регулювання бухгалтерського обліку»

Євтушенко Е.В.

студентка III курсу

денної форми навчання

№ залікової книжки_____

Ужгород 2011

План

Вступ:

1.Становлення національної системи бухгалтерського обліку в Україні

2.Правові засади регулювання, організації і ведення бухгалтерського обліку в Україні

3.Напрям вдосконалення нормативно-правового забезпечення бухгалтерського обліку в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Бухгалтерський облік на всіх підприємствах, установах та організаціях ведеться безперервно з моменту їх реєстрації до моменту ліквідації, тому на кожному підприємстві бухгалтерський облік повинен бути організований відповідним чином із врахуванням особливостей конкретного підприємства з дотриманням єдиних правил.

Єдині правила ведення бухгалтерського обліку встановлюються шляхом державного регулювання бухгалтерського обліку і звітності. Це робить бухгалтерський облік уніфікованим, що дозволяє обробляти, узагальнювати дані бухгалтерських звітів, як в галузевому, так і в територіальному масштабах.

Єдині правила необхідні для захисту інтересів усіх користувачів звітності, оскільки в уніфікованій системі розібратися легше, ніж у множині різних систем.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку і звітності покладено на Міністерство фінансів України, яке затверджує П(С)БО, інші нормативно-правові акти з ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. В основі П(С)БО покладені Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО). І П(С)БО і МСБО більш справедливо було би назвати стандартами не бухгалтерського обліку ,а стандартами фінансової звітності, оскільки в них розглядаються питання щодо фінансової звітності, її якісні характеристики та принципи побудови.

В МСБО і в концептуальних основах складання та подання звітності розглядаються основні принципи бухгалтерського обліку та фінансових звітів, зокрема базові припущення звітності і бухгалтерського обліку, зміст облікової політики, якісні характеристики фінансових звітів.

Все це говорить про те, що обрана мною тема є актуальною і на сьогоднішній день, незважаючи на те, що реформування обліку та його регулювання розпочалося ще в 2000 році.

1.Становлення національної системи бухгалтерського обліку в Україні

На сучасному етапі міжнародної інтеграції у сфері економіки посилилась увага до проблем гармонізації та стандартизації бухгалтерського обліку.

Гармонізація бухгалтерського обліку передбачає наявність у кожній країні своєї моделі організації обліку і системи стандартів, але головне тут у тому, що вони суттєво не відрізнялись від аналогічних стандартів в інших країнах.

Незважаючи на деякі позитивні результати, досягнуті в період реформування бухгалтерського обліку, у його теорії й концептуальній методиці є ще багато невирішеного й дискусійного як у частині наукового обґрунтування основних напрямків його розвитку, так і в аспекті вироблення обґрунтованих методичних рекомендацій для практики.

Зважаючи на розширення інтеграційних процесів у розвитку світового господарства значного поширення набуває ідея стандартизації бухгалтерського обліку. Вона здійснюється в рамках уніфікації обліку на міжнародному рівні. Під підходом до стандартизації обліку розуміють наявність уніфікованого набору стандартів для будь-якої облікової ситуації і в будь-якій країні, а тому відпадає потреба в розробці національних стандартів [6].

Основою стандартів будь-якої країни та головною вимогою до фінансової звітності є правдиве відображення фінансового стану підприємства та його фінансових результатів у реальному часі. У загальному розумінні всі стандарти бухгалтерського обліку розглядають наступні питання:

1)який мінімум інформації повинен бути наведений у фінансовій звітності, щоб на її підставі можна було приймати управлінські рішення

2)як оцінювати статті фінансової звітності (активи, пасиви та інші показники.

Міжнародні стандарти -- це документи, які мають повністю рекомендаційний характер. Є країни, які застосовують міжнародні стандарти як національні. В Україні, як і в багатьох інших країнах світу, прийняті національні правила обліку - Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Стандарт звітності - облікові правила та процедури, що стосуються виміру, оцінки й надання облікової інформації, розроблені відповідними професійними організаціями, наприклад, Комісією зі стандартів фінансового обліку (США), Комітетом з міжнародних стандартів фінансової звітності, що знаходиться у Великобританії, Методологічною Радою при Міністерстві

Фінансів України.

Бухгалтерський стандарт - це стандартні вимоги до методів і процедур ведення бухгалтерського обліку. Бухгалтерські стандарти, як правило, співпадають з бухгалтерськими принципами.

У багатьох країнах стандарти бухгалтерського обліку розробляються професійними недержавними організаціями бухгалтерів, до того ж, частина стандартів носить обов'язковий характер, а частина - рекомендаційний.У деяких країнах правила бухгалтерського обліку встановлюються особами, уповноваженими на це урядовими органами. До таких країн належить і Україна.

Існуюче законодавство України не лише викликає низку непорозумінь у зв'язку з трактуванням деяких його положень, а і характеризується неузгодженістю через невідповідність окремих пунктів різних груп нормативно-правових актів, які регулюють - прямо чи опосередковано - господарську діяльність. Так, визначення доходів підприємства на сьогодні регламентується трьома групами нормативно-правових актів:

господарським законодавством;

цивільним законодавством;

законодавством з бухгатерського обліку.

Таким чином можна зробити висновок про те що огляд міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та стандартів України і Російської Федерації для виділення основних аспектів регулювання доходів для подальшого застосування останніх в обліку України [7].

Сьогодні загальний характер багатьох норм і правил (стандартів) дає бухгалтерам широке поле для професійної творчості та спонукає до самостійного прийняття важливих рішень з облікових проблем.

На сьогодні в Україні стандарти бухгалтерського обліку, охоплюють всі чинні Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку. Деякі національні стандарти об'єднують положення декількох МСФЗ, а в окремих випадках розробляються стандарти, зміст яких не має аналогу в міжнародних стандартах. Але всі національні стандарти базуються на МСФЗ та не суперечать їх положенням.

Стандарти надають свободу вибору відповідних методів обліку, у зв'язку з чим бухгалтерські записи часто залежать від обраного методу. Вони описують можливі методи, надають рекомендації щодо вибору найбільш вдалого методу для підприємств залежно від специфіки їх діяльності. А бухгалтер обирає необхідні йому проводки відповідно до облікової політики.

Сьогодні бухгалтер сам вирішує питання щодо використання норм амортизації матеріальних і нематеріальних активів, які платежі відносити до даного звітного періоду, а які капіталізувати (включити до витрат майбутніх періодів або віднести на незавершене виробництво), як списувати прострочену дебіторську заборгованість тощо. При цьому бухгалтер розуміє, що всі його рішення не мають відношення до розрахунків з бюджетом за податками.

Таким чином, сьогодні немає чіткого шаблону, до якого бухгалтер міг би підставляти потрібні суми. Відображаючи ту чи іншу операцію, бухгалтер аналізує її економічний зміст, від чого залежить визнання і відображення результату цієї операції у звітності.

Становлення в Україні національної системи бухгалтерського обліку, його гармонізація і стандартизація відбувалися одночасно з процесом державотворення і переходом до ринкових відносин. На жаль, розбудові системи бухгалтерського обліку в перші роки незалежності України не було приділено належної уваги, що призвело до багаторічного зволікання з формуванням його цілісної системи.

У процесі становлення і розвитку системи бухгалтерського обліку в Україні можна виокремити два основні етапи:

-- перший етап -- це становлення (1992--1999 рр.), упродовж якого були сформовані базові умови для створення національної системи бухгалтерського обліку і його трансформації згідно з вимогами ринкової економіки та міжнародними стандартами обліку;

-- другий етап -- це етап оптимізації та вдосконалення (початок 2000 р. -- дотепер), який передбачає поглиблене дослідження організації системи бухгалтерського обліку, правове закріплення її складників з урахуванням світового досвіду в нормативно-правових документах та його подальшу стандартизацію і гармонізацію стосовно вимог ринкової економіки і входження в систему світового співтовариства [8].

Перший етап становлення національної системи бухгалтерського обліку розпочався завдяки прийняттю Указу Президента України "Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку та статистики" від 23 травня 1992 р. № 303, яким фактично було розпочато роботу з удосконалення національної системи бухгалтерського обліку з використанням міжнародних стандартів. Для забезпечення здійснення положень цього Указу Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку та статистики" від 4 травня 1993 р. № 326. Конкретні шляхи щодо трансформації національної системи бухгалтерського обліку згідно з вимогами ринкової економіки та міжнародними стандартами обліку визначені у "Програмі реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів", затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. № 1706. Програмою передбачалось, що реформування системи бухгалтерського обліку є складовою заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Програма також передбачала здійснення в 1999--2001 рр. переходу суб'єктів господарської діяльності до використання Міжнародних стандартів фінансової звітності, його гармонізацію. Такий перехід відбувається в рамках реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію зі світовим економічним співтовариством, яка передбачає адаптацію законодавства України до законодавства розвинутих країн.

Виконання програми реформування бухгалтерського обліку передбачало розробку і запровадження 24 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО). Міністерство фінансів України наказом № 248 від 1 грудня 1998 р. затвердило "Графік розробки, затвердження та запровадження Положень (стандартів) з бухгалтерського обліку із застосуванням Міжнародних стандартів обліку (МСО)", в якому планувалося розробити і впровадити П(С)БО в період з березня 1999 р. по липень 2001 р. Зазначена кількість П(С)БО була підготовлена і затверджена. В подальшому підготовлено і затверджено ще сім нових П(С)БО за № 25, 26, 27, 28, 29, ЗО і 31. Станом на 1 липня 2006 р. затверджено 31 національне П(С)БО. На сучасному етапі діє 34 П(С)БО.

Для ефективного виконання регулюючої ролі держави важливе значення має забезпечення безперешкодної реалізації певних принципів, під які повинна бути адаптована система бухгалтерського обліку. Такими принципами є: пріоритет права над економікою; постійне розширення органічно взаємопов'язаних форм державного регулювання; поєднання національно-державного підходу та інтернаціонального досвіту державного регулювання в умовах реформування економіки; системність державного впливу; адекватність; оптимальне поєднання адміністративно-правових та економічних важелів; поступовість та етапність; забезпечення єдності стратегічного і поточного державного регулювання та його оперативності [9].

В сучасних умовах господарювання бухгалтерський облік має всі передумови, щоб держава використовувала його як організаційно-економічну систему регулювання (а не управління) економікою. Для цього слід добитись виконання основного призначення бухгалтерського обліку - надання достовірної інформації користувачам [12].

Реформування бухгалтерського обліку, його гармонізація і стандартизація на першому етапі створення національної системи здійснювалось за такими напрямами:

1) розробка загальнометодологічних основ реформування обліку і статистики;

2) удосконалення форм бухгалтерського обліку;

3) підготовка законодавчих актів та нормативних документів згідно із завданнями програми;

4) розробка та затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та галузевих рекомендацій щодо ведення обліку витрат виробництва;

5) вивчення організації і методологи бухгалтерського обліку, звітності та аудиту суб'єктів господарювання і банків з використанням МСБО та комп'ютерів у країнах з розвинутою економікою;

6) розробка вітчизняних стандартів бухгалтерського обліку, звітності та аудиту, уніфікація форм первинної облікової документації;

7) кадрове забезпечення реформи шляхом підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку;

8) міжнародне співробітництво через вступ і активну роботу в міжнародних спеціалізованих професійних організаціях.

Першим, хто здійснив практичні кроки у реформуванні бухгалтерського обліку, була вітчизняна банківська система. Протягом 1997--1998 рр. правлінням Національного банку України (НБУ) була розроблена програма реформування бухгалтерського обліку та звітності (постанови НБУ від 17 жовтня 1996 р. № 272 та від 29 листопада 1996 р. № 315), якими передбачалось проведення конкретної роботи щодо переходу банківської системи України на ведення бухгалтерського обліку та складання звітності відповідно до міжнародних стандартів. Постановою правління НБУ від 17 червня 1997 р. № 191 був затверджений "План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків", який введено в дію з січня 1999 р. Це дало можливість суттєво розширити професійне коло бухгалтерів та аудиторів, які стали першими набувати практичного досвіду реформування бухгалтерського обліку та звітності у банках за міжнародними стандартами.

Першими виробничими структурами, що ввели елементи міжнародних принципів обліку та звітності, стали відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти та професійні учасники фондового ринку. Ці суб'єкти господарювання, починаючи з 1999 р., складають звітність за новими формами, які затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27 січня 1998 р. № 11. Такі форми звітності складено відповідно до вимог МСБО.

Першим кроком до інтеграційних процесів входження у бухгалтерську практику було те, що Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ) у 1998 р. здійснила переклад та видання книги "Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку". У 2001 р. з дозволу КМСБО ця авторитетна громадська організація видала книгу "Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000", що стало значною подією в ознайомленні широкою бухгалтерською громадськістю з МСБО. Можна вважати, що другим етапом у становленні національної системи бухгалтерського обліку в Україні було прийняття Верховною радою України 16 липня 1999 р. за № 996-XIV Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", який передбачав регулювання бухгалтерського обліку в напрямку гармонізації з міжнародними стандартами фінансової звітності. Саме цей Закон встановив основні принципи бухгалтерського обліку, визнавши його дані базовими для складання будь-якої звітності, в якій містяться вартісні показники.

З 1 січня 2000 р., з моменту набрання чинності Законом, усі суб'єкти підприємницької діяльності мають змогу самостійно визначати облікову політику суб'єкта господарювання; обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них; затверджувати правила документообігу і технологію обробки облікової інформації; встановлювати межі та форми ведення обліку для внутрішніх потреб управління, включаючи ведення в окремій системі рахунків і регістрів обліку доходів, витрат, активів, зобов'язань у потрібному суб'єкту господарювання аспекті деталізації та регламентації управлінського обліку.

Наказом Міністерства фінансів України № 291 від ЗО листопада 1999 р. затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів господарювання та організацій, а також інструкцію до його застосування, який було введено з 1 січня 2000 р. Новий План рахунків побудований за концепцією, коли назви і призначення рахунків і субрахунків збігаються з назвою і змістом показників Балансу і Звіту про фінансові результати, що дає змогу безпосередньо з рахунків та субрахунків нового Плану рахунків отримувати інформацію для складання фінансової звітності.

Свій доробок для становлення і розвитку бухгалтерського обліку як науки в Україні, підготовки висококваліфікованих фахівців у галузі обліку, економічного аналізу, контролю й аудиту внесли багато відомих українських вчених, зокрема: В.В. Бабич, М.Т. Білуха, О.С. Бородкін, І.О. Белебеха, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, Ю.А. Верига, М.Г. Гайдай, А.М. Герасимович, В.В. Гливенко, С.Ф. Голов, В.Г. Горєлкін, Н.М. Грабова, Р.Є. Грачова, З.В. Гуцайлюк, С.М. Деньга, М.Я. Дем'яненко, Р.Т. Джога, В.М. Добровський, В.І. Єфіменко, І.П. Житна, В.П. Завгородній, А.Г. Загородній, СЯ. Зубілевич, С.В. Івахненков, 1.1. Каракоз, Є.Л. Калюжна, Л.М. Кіндрацька, Г.Г. Кірейцев, О.І. Коблянська, В.М. Костюченко, Я.Д. Крупка, М.В. Ку-жельний, А.М. Кузьмінський, Ю.А. Кузьмінський, Л.П. Кулаковська, В.О. Ластовецький, Б.М. Литвин, Ю.Я. Литвин, О.В. Лишиленко, В.Г. Линник, В.С. Лень, М.Р. Лучко, Н.М. Малюга, І.В Малишев, Є.В. Мних, Л.В. Нападовська, Г.В. Нашкерська, П.П. Німчинов, В.О. Озеран, В.М. Олійник, Ю.І. Осадчий, В.М. Пархоменко, СІ. Прилипко, Л.О. Примостка, О.А. Петрик, М.С. Пушкар, В.С. Рудницький, П.Т. Саблук, В.Я. Савченко, В.І. Самборський, З.М. Соколовська, В.В. Сопко, Л.К. Сук, П.Л. Сук, Н.М. Ткаченко, В.Є. Труш, Б.Ф. Усач, І.Д. Фаріон, Ю.Д. Чацкіс, Н.В. Чабанова, Л.В. Чижевська, М.Г. Чумаченко, Л.С. Шатковська, В.Г. Швець, В.О. Шевчук, СІ. Шкарабан та багато інших [11].

2. Правові засади регулювання, організації і ведення бухгалтерського обліку в Україні

Постановою КМУ від 20.10.1998 року затверджено Програму реформування системи бухгалтерського обліку. Основним завданням реформування бухгалтерського обліку було приведення його у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

16 липня 1999 року прийнято Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Ця дата офіційно вважається професійним святом бухгалтерів -- Днем бухгалтера.

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

При Міністерстві фінансів України діє дорадчий орган -- Методологічна рада з бухгалтерського обліку, в обов'язки якої входить:

1. організація розроблення та розгляду проектів національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

2. удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;

3. методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збору та обробки обліково-економічної інформації;

4. розроблення рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлює Національній банк України. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ встановлює Державне казначейство України.

На рівні окремих галузей міністерства і відомства, що мають в управлінні підприємства загальнодержавної та комунальної власності, забезпечують бухгалтерський облік на таких підприємствах. У межах своєї компетенції вони організовують і розробляють на єдиних методологічних засадах (на базі НП(С)БО) галузеві положення, вказівки та методичні рекомендації щодо галузевих особливостей за окремими напрямами обліку, розробляють та затверджують галузеві форми первинних документів за відсутності типових форм, вживають заходи для посилення контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищення професійного рівня кадрів і бухгалтерських служб.

Для ведення обліку Міністерство фінансів України затвердило План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцію про його використання.

Методику ведення фінансового обліку регулюють також нормативні акти (положення, інструкції, вказівки), які конкретизують особливості обліку коштів, основних і оборотних засобів, розрахунків, витрат виробництва, готової продукції, результатів фінансово-господарської діяльності, оподаткування.

У контексті цього Закону наказами Мінфіну затверджено 29 положень (стандартів) бухгалтерського обліку, склад фінансової звітності з примітками до неї та реєстри бухгалтерського обліку, спрощену фінансову звітність і План рахунків для суб'єктів малого підприємництва.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку П(С)БО -- це нормативно-правові акти, що регулюють ведення обліку окремих його об'єктів, зокрема: основних засобів, запасів, нематеріальних активів, витрат, доходів, зобов'язань, дебіторської заборгованості, фінансових інвестицій, формування фінансової звітності тощо.

В Національних П(С)БО дотримано вимоги міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) з урахуванням економічних, правових, податкових особливостей та традицій нашої держави.

П(С)БО охоплюють усі діючі МСБО (крім стандартів, які стосуються звітності банків і пенсійних фондів), але не копіюють їх. Деякі національні стандарти (наприклад, П(С)БО 12 „Фінансові інвестиції", П(С)БО 16 „Витрати" тощо) об'єднують положення кількох МСБО, а в деяких випадках передбачаються національні стандарти, які не мають аналогічного міжнародного стандарту. Але всі національні стандарти базуються на МСБО та не протирічать їм.

Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він розглядає. Проте кожний стандарт включає: загальні положення, які пояснюють його мету, сферу застосування та містять визначення усіх основних термінів, які використовуються в стандарті, порядок оцінки та деталізації інформації відповідних об'єктів у фінансовій звітності [15].

Слід звернути увагу на те, що з урахуванням специфіки банків і бюджетних установ не всі П(С)БО поширюються на ці сфери діяльності.

Поряд з тим порядок ведення та організації бухгалтерського обліку та фінансової звітності в банках не повинен суперечити національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку та звітності [5].

Таблиця 1

Перелік Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та дати їх прийняття

№П(С)БО	Назва Положення бухгалтерського обліку	Дата прийняття
1	2	3
1	Загальні вимоги до фінансової звітності	31.03.1999
2	Баланс	31.03.1999
3	Звіт про фінансові результати	31.03.1999
4	Звіт про рух грошових коштів	31.03 1999
5	Звіт про власний капітал	31.03.1999
6	Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах	28.05.1999
7	Основні засоби	27.04.2000
8	Нематеріальні активи	18.10.1999
9	Запаси	20.10.1999
10	Дебіторська заборгованість	08.10 1999
11	Зобовязання	31.01.2000
12	Фінансові інвестиції	26.04.2000
13	Фінансові інструменти	30.11.2001
14	Оренда	28.07.2000
15	Дохід	29.11.1999
16	Витрати	31.12.1999
17	Податок на прибуток	28.12.2000
18	Будівельні контракти	28.04.2001
19	Об'єднання підприємств	07.07.1999
20	Консолідована фінансова звітність	30.07.1999
21	Вплив змін валютних курсів	10.08.2000
22	Вплив інфляції	28.02.2002
23	Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін	18.06.2001
25	Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва	25.02.2000
26	Виплати працівникам	28.10.2003
27	Діяльність, що припиняється	07.11.2003
28	Зменшення корисності активів	24.12.2004
29	Фінансова звітність за сегментами	19 05 2005
ЗО	Біологічні активи	18.11.2005
31	Фінансові витрати	28.04.2006
32	Інвестиційна нерухомість	19.05.2008
33	Витрати на розвідку запасів корисних копалин	09.01.2009
34	Платіж на основі акцій	02.02.2009

Фінансові звіти підприємств різних країн мають певні відмінності, що зумовлені соціальними, економічними та політичними чинниками. Відмінності в підходах до змісту фінансових звітів значно ускладнювали аналіз інформації та прийняття рішень в умовах розвитку міжнародної торгівлі, глобалізації фінансових ринків.

Основні засади організації ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Згідно із Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" всі підприємства повинні вести бухгалтерський облік. За даними цього обліку складається вся звітність: фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Бухгалтерський облік на підприємстві повинен вестися з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Відповідно до ст. 6 цього Закону порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності регулює Міністерство фінансів України. Цей державний орган розробляє План рахунків бухгалтерського

Фінансові звіти підприємств різних країн мають певні відмінності, що зумовлені соціальними, економічними та політичними чинниками. Відмінності в підходах до змісту фінансових звітів значно ускладнювали аналіз інформації та прийняття рішень в умовах розвитку міжнародної торгівлі, глобалізації фінансових ринків.

Основні засади організації ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Згідно із Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" всі підприємства повинні вести бухгалтерський облік. За даними цього обліку складається вся звітність: фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Бухгалтерський облік на підприємстві повинен вестися з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Відповідно до ст. 6 цього Закону порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності регулює Міністерство фінансів України. Цей державний орган розробляє План рахунків бухгалтерського обліку і порядок його застосування, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності тощо. Важливу організаційну роль в організації бухгалтерського обліку відіграє Державний комітет статистики України, який розробляє та узгоджує з Міністерством фінансів України форми звітності [10].

Згідно з п. З ст. 8 цього Закону № 996 керівництво підприємства відповідно до законодавства несе відповідальність за:

· організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах;

· збереження оброблених документів, реєстрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше трьох років.

До функцій керівництва підприємства також входить забезпечення облікового процесу та формування облікового апарату. Обліковий процес полягає в реєстрації господарських операцій в момент їх здійснення (якщо це неможливо, то відразу після їх здійснення), оформлення первинних документів та реєстрації господарських операцій в бухгалтерії, відображення операцій шляхом подвійного запису на рахунках бухгалтерського обліку, узагальнення облікової інформації в реєстрах. Завершальним етапом облікового процесу є складання на підставі даних бухгалтерського обліку фінансової та податкової звітності.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, які причетні до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера з дотриманням порядку оформлення та подання до обліку відповідних документів. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та реєстрів бухгалтерського обліку, а також недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Визначаючи організацію бухгалтерського обліку, керівництво підприємства самостійно:

* обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та з урахуванням особливостей діяльності й технології обробки облікових даних;

* визначає облікову політику підприємства, яка є невід'ємною частиною організації бухгалтерського обліку;

* розробляє систему і форму управлінського контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

* затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і реєстрів аналітичного обліку;

* може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення, які зобов'язані вести бухгалтерський облік з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Наказом керівника затверджується порядок організації бухгалтерського обліку.

Цим наказом, зокрема, визначається:

1) хто веде облік (чисельність, структура облікового апарату, його підпорядкованість і розміщення);

2) як ведеться облік (за допомогою яких рахунків, документів, форм обліку, які реєстри обліку використовуються, яка техніка ведення обліку та технологія обробки облікової інформації);

3) в які терміни та як здійснюється збір, оброблення, узагальнення та надання інформації;

4) план інвентаризації;

5) робочий план рахунків та їх кореспонденція тощо.

Технологія обробки облікової інформації, яка включає ручний чи комп'ютерний спосіб, залежить від форми і методів бухгалтерського обліку, зазначених в наказі про організацію бухгалтерського обліку. Вибір тієї або іншої форми покладається на головного бухгалтера і керівника підприємства, що, звичайно, залежить від багатьох факторів, зокрема, матеріальної бази підприємства.

Первинний документ є, як відомо, основою бухгалтерського обліку, тому від правильного його оформлення і використання відповідних його форм залежить своєчасність, повнота та об'єктивність інформації, яка потрібна для управління підприємством. В плані документації вказується перелік типових (уніфікованих) та самостійно розроблених форм документів, складається розрахунок потреби в бланках, зазначаються форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності та перелік осіб, що мають право підпису первинних документів. Грошові і розрахункові, фінансові і кредитні документи без підпису головного бухгалтера або уповноваженої ним на це особи вважаються недійсними й не повинні прийматися до виконання. Підприємство повинне забезпечити необхідні заходи для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і реєстрах бухгалтерського обліку та забезпечити їх належне зберігання протягом встановленого терміну. Для організування раціонального руху документів, тобто визначення оптимальної кількості підрозділів і виконавців для проходження кожного первинного документа та строку його перебування в цих підрозділах, розробляється графік документообігу. Графік затверджується керівником підприємства. Він може бути оформлений у вигляді схеми чи переліку робіт зі створення, перевірки і обробки-документів, виконуваних кожним із підрозділів підприємства, а також всіма виконавцями із зазначенням взаємозв'язку і терміну виконання цих робіт.

Звіряння облікових документів з фактичною наявністю активів проводиться при інвентаризації. Якщо наявність і обсяг деяких товарно-матеріальних цінностей можна визначити різними способами, то необхідно запропонувати способи їх оцінки. Графік проведення інвентаризацій затверджує керівник. Цей графік обов'язково зазначається в наказі про облікову політику.

Специфіка і обсяг діяльності кожного підприємства зумовлюють необхідність розробки робочого Плану рахунків. Міністерством фінансів України розроблений План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, який є типовим для підприємств всіх форм власності. Цей План містить значну кількість альтернативних варіантів обліку за багатьма розділами і напрямками. В робочому Плані рахунків потрібно передбачити необхідний цьому підприємству перелік рахунків першого та другого порядку, а також додаткову систему рахунків та реєстрів аналітичного обліку із збереженням нумерації Плану рахунків. Порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденція рахунків, не наведених в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, встановлюється підприємством відповідно до норм чинного законодавства та власних управлінських потреб.

Формування облікової політики підприємства

Бухгалтерський облік як важливе інформаційне джерело для управління підприємством та зовнішніх користувачів повинен бути відповідно організований. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві передбачає розробку його облікової політики.

Згідно із ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та п.З П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності" облікова політика -- це сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Основне призначення облікової політики полягає в:

* упорядкуванні облікового процесу на підприємстві;

* методологічному та методичному відображенні майна підприємства, господарських операцій та результатів його діяльності;

* наданні бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості;

* забезпеченні ефективності обліку.

Облікова політика будь-якого підприємства повинна дотримуватись принципів організації бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Кожне підприємство, спираючись на згаданий Закон України та національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, самостійно визначає свою облікову політику, яку воно повинно застосовувати постійно, тобто із року в рік. Відповідно до П(С)БО 1 облікова політика розкривається у примітках до фінансових звітів, де підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику через опис принципів оцінки статей звітності та методів обліку за окремими статтями звітності.

Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених П(С)БО 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності. Такими випадками можуть бути:

* доповнення та зміни в статуті підприємства;

* зміна вимог органу, що затверджує П(С)БО,

* якщо зміни сприятимуть більш повному та об'єктивному відображенню операцій або подій у фінансовій звітності підприємства[19].

Якщо відбулися зміни облікової політики, то у примітках до фінансової звітності слід розкрити причини і сутність змін. Крім того, вони повинні бути обґрунтовані і оформлені наказом керівника.

Встановлення облікової політики для подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій, та для подій або операцій, які раніше не відбувалися, не вважається зміною облікової політики.

На вибір облікової політики підприємства чинить вплив значна кількість різноманітних факторів, основними з яких є:

* специфіка та обсяги діяльності;

* організаційно-правова побудова;

* стратегія і тактика фінансово-господарського розвитку;

* аспекти системи оподаткування;

* свобода в прийнятті рішень з питань ціноутворення та вибору партнерів;

* забезпеченість технічними засобами функцій менеджменту;

* рівень інформаційного забезпечення підприємства;

* рівень кваліфікації бухгалтерських працівників;

* чисельність працівників на підприємстві та кількість матеріально відповідальних осіб;

* віддаленість структурних одиниць тощо.

Зміст облікової політики оформляється спеціальним наказом або розпорядженням про облікову політику, що затверджується керівником підприємства. Важливим аспектом формування наказу про облікову політику є розкриття методики ведення обліку окремих фактів господарської діяльності, якщо чинні стандарти та інші нормативні акти не містять конкретних рекомендацій щодо правил їх обліку. Особливу увагу приділяють визначенню тих методів (способів) ведення обліку, без відомостей про використання яких зовнішніми та внутрішніми користувачами бухгалтерської інформації неможлива об'єктивна оцінка фінансового стану, руху грошових коштів чи визначення кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства.

Особливості ведення бухгалтерського обліку, які обрані підприємством при визначенні його облікової політики, застосовуються з 1 січня нового року всіма структурними підрозділами незалежно від місця їх знаходження, включаючи виділені на окремий баланс(таб.2). Подання інформації про облікову політику та її зміни у фінансовій звітності забезпечує можливість зіставлення фінансових звітів одного підприємства за різні звітні періоди, а також фінансових звітів різних підприємств.

бухгалтерський облік фінансовий правове регулювання

Таблиця 2

Елементи облікової політики стосовно основних об'єктів обліку

Об'єкт обліку	Елементи облікової політики, що можуть визначатись і Наказом Про облікову політику	Нормативні акти, і якими керуються
1	2	3
Основні засоби	1) Строки корисного використання основних засобів; 2) Методи нарахування амортизації; 3) Порядок переоцінки; 4) Порядок обліку витрат з утримання основних засобів та їх ремонту.	П(С)БО 7
Нематеріальні активи	1) Строки корисного використання нематеріальних активів; 2) Способи нарахування амортизації активів.	П(С)БО 8
Запаси	1) Порядок розподілу заготівельно-складських витрат; 2) Порядок оцінки товарів в торгових організаціях; 3) Методи оцінки цінностей при їх вибутті	П(С)БО 9 П(С)БО 16
Поточна дебіторська заборгованість	1) Порядок оцінки; 2) Метод формування резерву сумнівних боргів	П(С)БО 10
Забезпечення	1) Склад резервів наступних платежів; 2) Порядок їх утворення.	П(С)БО 2
Доходи і витрати звітного періоду тощо	1) Об'єкт обліку витрат при виробництві продукції; 2) Склад витрат, що формують собівартість виробництва продукції; 3) Оцінка витрат, що враховуються за об'єктом обліку;	П(С)БО 16 П(С)БО 15
	4) Метод обліку витрат на виробництво (в розрізі постійних та змінних витрат); 5) Система оплати праці працівників, зайнятих виробництвом продукції, 6) Порядок обліку та розподілу загальновиробничих витрат; 7) Метод оцінки виконаних робіт при розрахунках із замовниками за повністю готовий об'єкт або поетапно виконані роботи; 8) Методи розподілу витрат виробництва продукції на її реалізовану частину і частину, що знаходиться в незавершеному виробництві; 9) Метод оцінки незавершеного виробництва при розрахунках з покупцем (замовником) за повністю готовий об'єкт; 10) Склад витрат майбутніх періодів та порядок їх списання на витрати виробництва

В нових умовах господарювання облікові методи і прийоми, які використовуються в практиці ведення обліку та складання звітності були змінені, розширені, передбачені альтернативні та введено взагалі нові організаційні і методичні підходи до ведення обліку. Такі зміни потребують практичної адаптації бухгалтерського обліку. Все це доводить, що необхідно докорінно переглянути погляди на теоретичні основи і методологію бухгалтерського обліку.

Тобто бухгалтерський облік на сьогодні повинен реагувати на зміни та проблеми національного рівня і, разом з тим, „наблизитися до світової управлінської культури”.

Система бухгалтерського обліку на підприємстві є важливим інструментом управлінської системи, а незавершеність розробки методології бухгалтерського обліку - одним із гальм розвитку підприємництва.

Щоб відкоректувати теорію бухгалтерського обліку до практичних вимог, необхідно працювати над формуванням облікової політики підприємства. На облікову політику конкретного підприємства впливають: світові тенденції розвитку обліку (наприклад, Сторожук Т. М., 2009Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право), 3(46) 2009 131 застосування МСБО та МСФЗ), напрями удосконалення обліку в регіоні (наприклад, директиви ЄС) та національна облікова політика країни.

Так, для всіх суб'єктів підприємницької діяльності визначені єдині методологічні правила ведення обліку на основі єдиного плану рахунків бухгалтерського обліку, форм звітності (фінансової, податкової,статистичної), типових форм первинних документів, облікових регістрів аналітичного та синтетичного обліку за формами ведення бухгалтерського обліку тощо.

Враховуючи чинну законодавчо-нормативну базу, єдині принципи та правила ведення обліку, кожне підприємство обирає та визначає свою облікову політику. Питання облікової політики відображено в монографіях Барановської Т. В., Бєлоусової Г. А., Житного П. Є., дисертаційних дослідженнях Зубко К. І, Коротаєвої С. Л., Лисової Л. Д., Шнейдмана Л. З.

Житного П. Є. Порядок формування і розкриття облікової політики щодо окремих об'єктів обліку розглядалися також у дисертаційних роботах Аль Фасфуса Фуада Сулеймана Махмуда, Берези С. Л., Лайчук С. М., Лебедзевич Я. В., Олійник О. В., Пархоменка В. М. та інших.

Проблеми формування облікової політики підприємства в своїх публікаціях піднімали: Бірюк О. Г., Белоусова Л. И., Верига Ю. А., Глушаченко А., Голов С., Дроздова Т., Ефремова А. А., Кирилов С., Коршикова Р., Кузнецова Ю., Лебедзевич Я. В., Ловінська Л. Г., Стефанюк І. Б., Лозовицький С. П., Міщенко С. М., Нашкерська Г., Ніколаєва С. А., Пантелейчук Л., Пушкар М. С., Савченко В. М., Соколов Я. В., Труш В. В., Фридланд А. Я., Ханамирова Л. С., Хабарова Л. П. та інші [20].

Незважаючи на значну кількість авторів, що вивчали питання облікової політики, єдиної думки щодо визначення поняття, його сутності та значення облікової політики для підприємства так і не має.

До початку ринкових реформ необхідності в розробці облікової політики підприємств не виникало. В умовах планової адміністративно-командної економіки законодавство, що регулює організацію бухгалтерського обліку, майже не передбачало можливість прояву самостійності підприємства у веденні обліку та складанні звітності. У ринкових умовах із введенням нових економічних відносин і появою нових законодавчо-нормативних документів все більше питань підприємству необхідно вирішувати самостійно або обирати один варіант із ряду запропонованих.

Так, реформування бухгалтерського обліку відповідно до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів зумовило появу поняття „облікова політика”. Офіційною датою початку використання даного терміна вважається 1999 р. - рік введення в дію Закону України

„Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” . Але вперше окремі елементи облікової політики в практиці національного бухгалтерського обліку були використані після прийняття Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності № 250. Сам термін „облікова політика” не застосовувався, але це положення передбачало можливість прояву підприємством самостійності. Підприємства могли самостійно встановлювати форму організації бухгалтерського обліку, обирати форму та методи ведення бухгалтерського обліку, розробляти систему внутрішньовиробничого обліку, звітності та контролю, виділяти на окремий баланс представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, визначати право підпису документів працівниками тощо.

В умовах глобалізації та ведення обліку за міжнародними стандартами необхідно чітко визначити поняття „облікова політика підприємства”. Згідно з визначенням, поданим у МСБО 1, облікова політика - це певні принципи, основи, домовленості, правила та практика, прийняті 132 Облік, аналіз і аудит підприємством для складання та подання фінансових звітів. Залишаючи за підприємством право вибору облікової політики, МСБО 1 вимагає, щоб керівництво підприємства обирало та застосовувало облікову політику так, щоб його фінансові звіти повністю відповідали всім вимогам кожного конкретного МСБО та тлумаченням ПКТ (Постійний комітет з тлумачень).

Це означає, що підприємство повинно застосовувати передусім підходи та методи обліку і подання інформації у фінансових звітах, які передбачено міжнародними стандартами.

Харькова А. К. визначає облікову політику як одне із важливих питань організації бухгалтерського обліку, правильне оформлення якого сприяє достовірному визначенню фінансового результату і потребує правильного оформлення, повного розкриття у фінансовій звітності. Погоджуємося з автором, що облікова політика є одним із важливих складових організації обліку на підприємстві, впливає на визначення фінансового результату, тому необхідно правильно документально оформляти формування облікової політики, та всі її складові відображати в звітності з метою правильного трактування поданої в ній інформації.

Безперечно елементи облікової політики обираються підприємством індивідуально і можуть відрізнятися в різні періоди його діяльності [16].

3. Напрями вдосконалення нормативно-правового забезпечення бухгалтерського обліку в Україні

На сьогодні відбуваються процеси міжнародної економічної інтеграції, для якої характерно прискорення розвитку фінансових та інвестиційних ринків. У зв'язку з цим країни СНД вирішили перейти до реформування бухгалтерського обліку згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ), метою створення яких є уніфікація національних систем бухгалтерського обліку на основі єдиних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності для надання користувачам (інвесторам, кредиторам, постачальникам тощо) об'єктивної уніфікованої фінансової інформації.

Відповідно до Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 р. № 1706, в Україні створено систему національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і звітності, що ґрунтуються на міжнародних стандартах. Проте вимоги цієї програми, які передбачають розробку методичних вказівок та рекомендацій щодо застосування окремих положень бухгалтерського обліку в тримісячний термін після їх затвердження, не виконуються [13].

На відміну від України, в деяких країнах пострадянського простору такі методичні рекомендації розроблені, що полегшує розуміння норм міжнародних та національних стандартів бухгалтерського обліку, з врахуванням національних особливостей, а також досвіду, набутого за часів Радянського Союзу.

Багато досліджень науковців України присвячено проблемам, пов'язаним із застосуванням національних стандартів бухгалтерського обліку. Однак практично відсутні дослідження, в яких ці питання розглядаються порівнянням з нормативно-правовою базою щодо ведення бухгалтерського обліку країн СНД. В Україні, як і в інших країнах СНД, національні стандарти бухгалтерського обліку можна поділити за змістом на три групи:

1. Стандарти, що регламентують складання бухгалтерської звітності.

2. Стандарти, що розкривають методологію та порядок ведення бухгалтерського облік манна і зобов'язань.

3. Стандарти, що регулюють питання облік)' доходів, витрат і фінансових результатів.

Перша група стандартів розглядає загальні питання розкриття інформації: складання бухгалтерської звітності; складання зведеної звітності; облікова політика організації; інформація за сегментами; інформація щодо пов'язаних сторін; інформація про діяльність, що припиняється; події після звітної дати; умовні факти господарської діяльності; вплив інфляції.

Друга група стандартів орієнтована на ведення обліку майна і зобов'язань підприємств: основних засобів і нематеріальних активів, їх оренди та амортизації, матеріально-виробничих запасів, фінансових інвестицій, активів і зобов'язань, вартість яких виражена в іноземній валюті,реорганізації організацій, дебіторської заборгованості, зобов'язань за кредитами, кредиторської заборгованості постачальникам, підрядникам тощо.

Третя група стандартів регулює питання бухгалтерського обліку доходів, витрат і фінансових результатів діяльності підприємства; договори на капітальне будівництво; розрахунки за податками; державної допомоги.

Слід зазначити, що групування стандартів має умовний характер, оскільки складові деяких стандартів можуть належати до кількох груп. Порівняння національних стандартів бухгалтерського обліку, що входять до першої групи, дало змогу встановити, що в країнах СНД практично немає відмінностей у порядку складання фінансової звітності. Однак українськими стандартами не регламентується порядок складання та подання фінансової звітності за сегментами - інформації щодо різних видів продукції та послуг підприємства та щодо різних географічних регіонів, у яких воно діє.

Українськими стандартами не передбачається порядок складання та поданяям фінансової звітності за сегментами, і тільки в П(С)БО 27 "Діяльність, що припиняється" наведено визначення географічного та господарського сегментів та вимоги щодо розкриття у примітках до фінансової звітності інформації про господарський або географічний сегмент, до якого належить діяльність, що припиняється [4]. Прийняття в Україні окремого положення (стандарту) бухгалтерського обліку, який би регламентував порядок складання звітності за сегментами, допоможе зацікавленим користувачам звітності краще оцінити діяльність підприємства, перспективи його розвитку, ризики та отримання прибутку.

При порівнянні стандартів бухгалтерського обліку, що входять до другої групи, виявлено розбіжності у методології та порядку ведення бухгалтерського обліку окремих його об'єктів у країнах СНД та в Україні. За результатами цих порівнянь ми дійшли висновку про доцільність в Україні вдосконалення методології бухгалтерського обліку основних засобів, запасів, операцій в іноземній валюті.