Правове регулювання бухгалтерського обліку

Оцінка основних засобів згідно із нормативними документами країн СНД здійснюється за первісною вартістю, хоча у складі витрат, що включаються до цієї вартості, є відмінності.

Так, згідно з п. 8 українського П(С)БО 7 "Основні засоби" витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу [1]. А в Положенні з бухгалтерського обліку (ПБО) 6/01 "Облік основних засобів", Інструкції про порядок бухгалтерського обліку основних засобів № 127 .Національному стандарті бухгалтерського обліку (НСБО) 16 "Облік довгострокових матеріальних активів" передбачено, що підприємства можуть до первісної вартості основних засобів, що придбані за плату, включати відсотки за позиковими коштами.

Вважаємо, що відсутність в українських нормативних документах з бухгалтерського обліку альтернативного підходу до обліку витрат на позики є недоліком нормативної бази. Необхідно розробити та прийняти положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Витрати на позики", який би розкривав методику обліку витрат на позики за допомогою альтернативного підходу, що, в свою чергу, надасть можливість підприємствам капіталізувати витрати на позики, тобто включати до первісної вартості вартість основних засобів, які потребують тривалого процесу будівництва (створення), але тільки в період їх будівництва (створення). Це питання надзвичайно важливе для підприємства, оскільки вирішення його надасть змогу уникати при цьому втрат та зменшення прибутку протягом будівництва об'єкту основних засобів.

ЗАПАСИ

У нормативних документах країнах СНД, на відміну від України, більш докладно розкриваються питання щодо обліку МШП, тари, готової продукції; обліку запасів у разі вибуття їх; порядку обліку неодфактурованих поставок; порядку списання нестач і псування, виявлених підчас приймання матеріалів.

Слід підкреслити, що П(С)БО 9 "Запаси" України має рамковий характер, а тому не містить низки питань щодо бухгалтерського обліку запасів. На сьогодні в Україні не існує нормативного документа, який б докладно регламентував правила бухгалтерського обліку виробничих запасів, тари, МШП, готової продукції. Тому бухгалтерії підприємств при організації та веденні бухгалтерського обліку запасів користуються нормативними документами, прийнятими ще за часів існування Радянського Союзу.

Дійсно, радянська бухгалтерська школа створила досить досконалу систему обліку і звітності, яка обслуговувала планову економіку. Однак ринкова економіка потребує інших підходів до організації та методології бухгалтерського обліку, в тому числі і обліку запасів. Тому для вдосконалення і методології бухгалтерського обліку запасів Україні доцільно розробити Методичні рекомендації щодо застосування П(С)БО 9 "Запаси", в яких докладно розглянути такі питання:

· облік надходження та зберігання на складі виробничих запасів; склад, облік та розподіл ТЗВ; оформлення відпуску матеріалів у виробництво та на інші цілі; облік виробничих запасів і контроль за їх рухом на складах; облік і контроль за використанням виробничих запасів у виробництві;

· облік виробничих запасів у разі продажу, списання, безоплатної передачі;

· облік виробничих запасів у бухгалтерії;

· організація обліку МШП в експлуатації; оформлення вибуття МШП; облік їх у бухгалтерії;

· порядок обліку невідфактурованих поставок (запасів, що надходять до підприємства без розрахункових документів: рахунки, платіжні вимоги та ін.);

· порядок списання нестач і псування, виявлених підчас приймання матеріалів;

· облік тари, у тому числі зворотної (заставної) і тари-обладнання, причому в обох сторін договору, тобто постачальника і покупця; облік витрат із виготовлення, ремонту, повернення тари та ЇЇ списання;

· облік готової продукції. [2].

ОПЕРАЦІЇ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ

І ПОРЯДОК ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ КУРСОВИХ РІЗНИЦЬ

Методологія обліку операцій в іноземній валюті в країнах СНД регламентується національними стандартами бухгалтерського обліку, розробленими на основі МСФЗ 21 "Вплив змін валютних курсів". Однак при порівнянні П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів" України з відповідними стандартами деяких країн СНД виявлено відмінності в методології обліку операцій в іноземній валюті.

Так, у п. 6 П(С)БО 21 зазначено, що сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, наданого іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу, тобто на дату визнання дебіторської заборгованості, і в подальшому перерахунку не підлягає. Це стосується також сум авансу в іноземній валюті, одержаного від інших осіб у рахунок платежів для поставки готової продукції (робіт, послуг),які включенні до складу доходу звітного періоду коли ця сума перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату одержаного авансу і в подальшому перерахунку не підлягає. [3].

На практиці це означатиме розрив даних бухгалтерського обліку з даними первинних документів. Наприклад, за договором купівлі-продажу першою подією є отримання постачальником попередньої оплати від покупця. Така операція повинна бути відображена в сумі, що дорівнює перерахунку отриманої валюти за курсом НБУ, що діє на дату зарахування грошових коштів. У подальшому, в момент відвантаження в рахунок отриманої передоплати, для відображення доходів у бухгалтерському обліку, застосовуватиметься не поточний курс НБУ, що діє на дату відвантаження продукції, а той, що застосовувався для відображення отриманої попередньої оплати. В результаті сума грошових коштів у валюті України, вказана в митній декларації, не збігатиметься із сумою доходу, відображеною в обліку, від здійснення операцій реалізації продукції.

Національні стандарти країн СНД, що входять до третьої групи, практично однаково регламентують питання бухгалтерського обліку доходів, витрат і фінансових результатів. Однак в Україні немає аналогів стандартів, розроблених у деяких країнах СНД, що регулюють методологію бухгалтерського обліку, а саме:

· витрат на науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи;

· субсидій та розкриття інформації про державну допомогу;

· у різних галузях народного господарства.

Сьогодні нагальними стали такі питання: як бухгалтерський облік має розвиватися далі? що треба робити для того, щоб бухгалтерський облік відповідав ринковим умовам господарювання і забезпечував реалізацію тих функцій, які на нього покладені?

Восени 2006 р. Методологічна рада з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів ухвалила стратегічні напрямки розвитку бухгалтерського обліку в Україні, які оприлюднювалися на конференціях, були опубліковані на сайті Міністерства фінансів.

До цих стратегічних напрямків розвитку бухгалтерського обліку в Україні належать, зокрема, такі:

удосконалення державного регулювання у сфері бухгалтерського обліку і аудиту з метою створення інформаційної інфраструктури ринкової економіки і забезпечення сприятливого інвестиційного клімату;

адаптація нормативно-правової бази бухгалтерського обліку в Україні до законодавства Європейського Союзу і Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

удосконалення методологічних засад облікової політики суб'єктів державного сектору економіки;

реформування бухгалтерського обліку в секторі державного управління;

удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності інститутів спільного інвестування;

удосконалення методології управлінського обліку суб'єктів господарювання;

удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності для малих підприємств.

Зупинимось на деяких з них.

Перший напрямок -- удосконалення державного регулювання у сфері бухгалтерського обліку і аудиту -- найважливіший. Економіка країн -- колишніх республік Радянського Союзу на сучасному етапі перебуває в стані переходу від командно-адміністративної системи до змішаної. Для змішаної економічної системи притаманні розвинені ринкові відносини, демократизація власності, державне регулювання, соціальна орієнтація.

Поєднання ринкового саморегулювання та державного регулювання -- яскрава риса економічних систем найбільш розвинутих країн світу. Вплив на ринкове середовище, на підприємницьку діяльність, державний сектор для створення необхідних умов реалізації політики економічного зростання -- мета державного регулювання.

Створення інформаційної інфраструктури ринкового середовища в індустріально розвинених країнах здійснюється за безпосередньої участі держави. Бухгалтерський облік є частиною такої інфраструктури, оскільки являє собою інформаційну систему господарської діяльності підприємства, організації, установи й уряду в цілому.

Бухгалтерський облік є, з одного боку, інструментом державного регулювання, а з другого -- його об'єктом.

Саме через регламентацію методологічних засад бухгалтерського обліку та фінансової звітності всіх суб' єктів господарювання держава встановлює змістовні аспекти інформаційної інфраструктури національної економіки.

Слід зазначити, що концептуальні засади державного регулювання бухгалтерського обліку в країнах колишнього Радянського Союзу перебувають ще в стадії становлення. З цієї причини правове забезпечення цього процесу поки є недосконалим, містить суперечності та неузгодженості. Прикладом цього є ситуація, що склалася в Україні.

Закон «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» не дає відповіді на такі питання: у чому зміст державного регулювання бухгалтерського обліку? хто є його суб'єктом, а що -- об'єктом? які складові входять у національну систему обліку? який взаємозв'язок між ними є і яка їх підпорядкованість? Наслідком такої ситуації є неврегульованість на практиці питань відповідальності за розробку і впровадження методологічного та методичного забезпечення бухгалтерського обліку, брак єдиних підходів щодо реформування бухгалтерського обліку в різних галузях національної економіки.

З метою розв'язання зазначеної проблеми запропоновано частину другу ст. 6 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» викласти у такій редакції:

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке забезпечує:

- реалізацію державної політики у сфері бухгалтерського обліку;

- впровадження єдиних методологічних засад ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Міністерство фінансів України:

— затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

— затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку фінансової звітності у державному секторі економіки;

— затверджує нормативно-правові акти з питань регулювання облікової політики суб'єктів державного сектору економіки (крім банків);

— координує діяльність центральних органів виконавчої влади, а також Державного казначейства України, державних цільових фондів щодо організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, а також регулювання облікової політики суб'єктів державного сектору, що належать до сфери їх управління, та погоджує нормативно-правові акти із зазначених питань.

Другий напрямок розвитку бухгалтерського обліку в Україні -- адаптація його нормативно-правової бази до законодавства Європейського Союзу і Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності (далі МСБО та МСФЗ) -- випливає з першого і тісно пов'язаний з ним. Реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів, створення нової нормативної бази бухгалтерського обліку вимагає розв' язання цієї проблеми на національному рівні. Адже слід усвідомлювати, що міжнародні стандарти -- це лише певна збірка правил, трактування яких може різнитись у різних країнах з перехідною економікою, тому механічне перенесення МСФЗ і МСБО в ту або іншу економіку може мати непередбачувані наслідки. Упровадженню певної облікової норми повинне передувати глибоке розуміння економічної суті цього процесу.

МСФЗ виступають на даний момент ефективним інструментом підвищення прозорості і зрозумілості інформації, яка розкриває діяльність суб' єктів господарювання, створює достовірну базу для визнання доходів і витрат, оцінки активів і зобов' язань, яка надає можливість об' єктивно розкривати і відбивати наявні фінансові ризики у звітуючих суб'єктів, а також порівнювати результати їх діяльності з метою забезпечення адекватної оцінки їх потенціалу та ухвалення відповідних управлінських рішень.

Разом з тим запровадження МСФЗ на підприємствах України породжує багато наукових та суто практичних проблем. В умовах реформування бухгалтерського обліку для приведення його у відповідність із міжнародними стандартами залишається не з' ясованим, що являє собою національна система бухгалтерського обліку як об' єкт стандартизації, з яких підсистем та елементів вона складається. Дослідження цієї проблеми дає відповідь на питання: потрібно створювати національну нормативну базу з бухгалтерського обліку або можна замінити її міжнародними стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності? Варіант відповіді впливає на визначення шляхів розвитку бухгалтерського обліку в Україні. Отже, національна система бухгалтерського обліку в Україні може розвиватися двома альтернативними шляхами. Важливо визначити, який з них є більш ефективним з погляду виконання завдань, що стоять перед бухгалтерським обліком, а також більш простим для суб'єктів господарювання.

Упровадження МСФЗ потребує тривалого часу й значних зусиль. Новим кроком на шляху до реалізації поставлених завдань щодо реформування бухгалтерського обліку є розробка та затвердження Стратегії застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні (далі -- стратегія), метою якої є удосконалення системи бухгалтерського обліку в Україні з врахуванням вимог міжнародних стандартів та законодавства Європейського Союзу [18].

Стратегія визначає диференційований підхід до встановлення вимог з розкриття інформації у фінансовій звітності залежно від масштабів господарської діяльності. Максимальними є вимоги з розкриття інформації до великих корпорацій, цінні папери яких перебувають у лістінгу фондових бірж. Стосовно цих суб'єктів вимоги до застосування МСФЗ є обов'язковими. Установлення методології складання фінансової звітності інших підприємств здійснюється національними стандартами, розробленими на базі міжнародних.

На виконання цього напрямку стратегії запропоновано частину четверту статті 14 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» викласти в такій редакції:

4. Відкриті акціонерні товариства, підприємства -- емітенти іпотечних облігацій, іпотечних сертифікатів, облігацій підприємств, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, професійні учасники ринку цінних паперів, банки, страховики, установи недержавного пенсійного забезпечення та інші фінансові установи зобов 'язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність разом із аудиторським висновком шляхом публікації у періодичних виданнях або поширенням як окремих друкованих видань з розміщенням у мережі Інтернет.

Підприємства-емітенти, цінні папери яких перебувають у лістін- гу організаторів торгівлі на фондовому ринку, банки і страховики подають та оприлюднюють фінансову та консолідовану фінансову звітність, яка складається за міжнародними стандартами.

Підприємства, зазначені в абзаці першому цієї частини, можуть прийняти рішення про складання і подання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за міжнародними стандартами.

Підприємства інформують Державний комітет статистики України про складання та подання ними фінансової звітності за міжнаодними стандартами у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Одним з найважливіших напрямків зазначеної стратегії є реформування бухгалтерського обліку в секторі державного управління. Це пов'язано з тим, що реформування системи управління державних фінансів має здійснюватися на основі реформування системи бухгалтерського обліку відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку державного сектору (далі -- МСБОДС). Бухгалтерський облік та фінансова звітність суб'єктів державного сектору є ключовою ланкою в інформаційному забезпеченні державного фінансового контролю, фінансового планування і прогнозування на державному рівні. Саме бухгалтерський облік впливає на змістовне наповнення та методологічне забезпечення управління державними фінансами, оскільки є інформаційною інфраструктурою процесу управління. Методологія розрахунку звітних, прогнозних та планових показників має бути однаковою. У протилежному випадку фінансовий контроль стає неможливим.

Реформування бухгалтерського обліку відповідно до МСБОДС є революційним для системи управління державними фінансами України.

По-перше, чинна система бухгалтерського обліку та звітності у державному секторі методологічно орієнтована на відображення виконання кошторису, вона ще несе в собі методологію централізованого керування планової економіки в умовах державної власності. МСБОДС, орієнтовані на ведення обліку суб'єктом державного сектору в умовах державного регулювання економіки, а не централізованого планування. Фінансова звітність суб'єктів державного сектору, складена відповідно до МСБОДС має надавати інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та грошові потоки суб'єкта, а також відображати ефективність використання та цільове призначення ввірених йому ресурсів. При цьому фінансова звітність може використовуватись як прогноз або бути джерелом інформації для прогнозування рівня ресурсів, потрібних для продовження діяльності. Крім того, вона може також надавати дані щодо отримання ресурсів відповідно до ухваленого порядку, установленого законом, а також викорис

тання цих ресурсів відповідно до юридичних та контрактних вимог, включаючи фінансові ліміти, установлені законодавчими органами. Отже, змістові акценти використання фінансової звітності державного сектору дещо інші порівняно з використанням фінансової звітності, яка ще складається в даний час.

По-друге, бухгалтерський облік та фінансова звітність відповідно до МСБОДС ґрунтуються на концепції обліку та звітності корпорацій, тобто недержавних структур. З цього випливає, що за форматом, структурою, методологією оцінки та визнання окремих показників звітність суб'єкта державного сектору є подібною до звітності приватного або корпоративного підприємства. Фінансовий звіт суб' єкта господарювання державного сектору відповідно до МСБОДС має містити такі складові: звіт про фінансовий стан; звіт про фінансові результати; звіт про зміни у чистих активах/власному капіталі; звіт про рух грошових коштів; облікову політику та примітки до фінансових звітів. При цьому інформація, що подається у фінансових звітах, має відповідати принципам доречності та достовірності.

По-третє, МСБОДС вимагають складання звітності за однаковим форматом як для бюджетів усіх рівнів, так і для бюджетних установ. Вводяться нові поняття. Замість терміна «бюджетний облік» використовується термін «бухгалтерський облік державного та місцевих бюджетів». Ці зміни тягнуть за собою не тільки формальні перетворення, але й перегляд підходів до бюджетної класифікації, планування бюджетних призначень, оцінки зобов'язань тощо. Найголовніше -- це є зміна ідеології управління державними фінансами, яка має врахувати особливості формування та використання бюджетних ресурсів, а також функціонування бюджетних установ у ринковому середовищі.

Результатом цього напрямку наукових досліджень були розробка та затвердження постановами Кабінету Міністрів України Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007--2015 рр. та Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм [14;17].

ВИСНОВКИ

В своїй курсовій роботі я розглянула досить важливі питання з розвитку бухгалтерського обліку, зокрема: як встановлювалась система бухгалтерського обліку в Україні, якими є правові засади регулювання і ведення бухгалтерського обліку і які є сучасні нормативно-правові методи вдосконалення бухгалтерського обліку.

Сьогодні загальний характер багатьох норм і стандартів дає бухгалтерам широке поле для професійної творчості та спонукає до самостійного прийняття важливих рішень з облікових проблем.

На сучасному етапі в Україні тривають процеси реформування системи бухгалтерського обліку, першочерговим завданням яких є вдосконалення нормативно-правової бази з бухгалтерського обліку та усунення існуючих недоліків. Це має відбуватися відповідно до міжнародних стандартів і бажано з врахуванням досвіду країн СНД.

Порівняння національних стандартів бухгалтерського обліку деяких країн СНД з відповідними положеннями (стандартами) України дало змогу виявити в української нормативній базі певні недоліки, усунення яких дасть змогу надавати зацікавленим внутрішнім та зовнішнім користувачам вичерпну, достовірну та неупереджену інформацію, необхідну для прийняття управлінських рішень. У зв'язку з цим виникає потреба в:

* удосконаленні методології та порядку ведення бухгалтерського обліку основних засобів, запасів, операцій в іноземній валюті (порядку відображення в обліку курсових різниць);

* регламентації порядку складання та подання фінансової звітності за сегментами, методології обліку витрат на науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи, субсидій та розкриття інформації про державну допомогу;

* регламентації методології бухгалтерського обліку в різних галузях народного господарства.

Найголовнішим на мою думку було написання Пачолі книги «Трактат про рахунки і записи» і вже пройшло 511 років, а бухгалтерський облік по суті залишився незмінним.

Революція в бухгалтерському обліку здійснилась вже давно і з кожним разом ця система все удосконалюється ведучи країну на новий економічний етап. Щоб це так далі і продовжувалось, потрібно впроваджувати в реальність все нові і нові ідеї!

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затв. наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затв. наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затв. наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. 193.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 27 "Діяльність, що припиняється ", затв. наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2003р.

5. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000 / Перекл. з англ.; За ред. С.Ф. Голова. - К., 2000. - 1272 с.

6. Актуально про облікову політику // Дебет-Кредит: Український бухгалтерський тижневик. - Київ, 2008. - №3.

7. Борисейко Ю.В., асистент, Житомирський державний технологічний університет ВІСНИК ЖДТУ № 2 (52).

8. Білуха М.Т., Теорія бухгалтерського обліку:Підручник.-Київ,2003.-692с.

9. Бутинець Т.А., Чижевські Л.В., Береза С.Л..Бухгалтерський облік. Навчальний посібник для студентів; з ред.. проф. Ф.Ф. Бутинця Житомир:ЖІТІ,2000-672с.

10. Бухгалтерський облік та фінансовий контроль -- складові інформаційного підґрунтя євроінтеграційних процесів в Україні: У 4 т. / Ред- кол.: М. Я. Азаров (голова), В. А. Копилов, Т. І. Ефименко, Ф. О. Ярошенко, Л. Г. Ловінська, М. Г. Чумаченко. -- К.: НДФі, 2007.

11. Даньків Й.Я., Остапюк М.Я. Бухгалтерський облік:Підручник.-К:Знання,2007.- 469с.

12. Петрушевський Ю.Л. к.е.н, доцент, О.І.Стрельніков доцент, Донецький державний університет управління ст. «Сутність національної системи бухгалтерського обліку як об'єкта державного регулювання».

13. Петрушевський Ю.Л.к.е.н. доцент Донецький державний університет управління. Стрельніков О.І доцент Донецький державний університет управління; «Економіка і організація управління» Випуск № 3-2008.

14. Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту виконання бюджетгих програм, затв. поcтановою Кабинету Міністрів України від 10.08.04 № 1017.

15. Пушкар М.С. Фінансовий облік:Підручник.-Тернопіль:Карт-бланш.2002.-628с.

16. Сторожук Т .М.,к. е. н.;Національний університет ДПС України; «Облік, аналіз і аудит» УДК 657.1: Облікова політика підприємства: сутність і призначення.

17. Стратегія модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007--2015 рр., затв. постановою Кабинету Міністрів України від 16.01.07 № 34.

18. Стратегія застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні, затв. розпорядженням Кабинету Міністрів України від 24.10. 06 № 911-р.

19. Хомяк Р.Л., В.І. Леміновський. Бухгалтерський облік в Україні- 6-те видання,доп. І перероб. - Львів: Нац. універ . «Львівська політехніка», «Інтелект-Захід»,2007.-1200с.

20. Чабанов Н.В, Бухгалтерський облік в Україні:Навч. посіб для студентів вузів спеціальності»Економіка підприємств»,Київ 2004-301с.

Размещено на Allbest.ru