Облік і аудит грошових коштів і економічний аналіз грошових потоків на підприємстві (на матеріалах підприємства ДП ЦТОЛ "Укрліфтсервіс")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

На тему:

"Облік і аудит грошових коштів і економічний аналіз грошових потоків на підприємстві» на матеріалах підприємства ДП ЦТОЛ "Укрліфтсервіс""

Київ 2001

Вступ

У даній дипломній роботі розглядається бухгалтерський облік і аудит грошових коштів та економічний аналіз грошових потоків підприємства.

В Україні прийняті законодавчі акти, якими регулюються грошові розрахунки, визначається порядок їх проведення і система контролю за їх здійсненням.

Метою дипломної роботи є вивчення методів ведення обліку та аудиту грошових коштів і проведення аналізу грошових потоків підприємства на прикладі дочірнього підприємства - центр технічного обслуговування ліфтів «Укрліфтсервіс».

Для дослідження даної мети були поставлені такі завдання:

з'ясувати та вивчити методику бухгалтерського обліку операцій з грошовими коштами підприємства;

проаналізувати грошові потоки підприємства;

провести аудит операцій з грошовими коштами.

Основним завданням організації обліку грошових коштів є:

- належний порядок приймання і видачі готівки, оформлення касових документів, зберігання грошей і ведення касової книги;

- здійснення контролю за дотриманням касової дисціпліни, в тому числі за витрачанням отриманих в установах банку грошових коштів відповідно до цільового призначення;

- своєчасне і правильне оформлення документів і відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з руху грошових коштів;

- проведення інвентаризації грошових коштів та відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку.

Грошові кошти підприємства знаходяться в касі у виді готівки і грошей грошових документів, на рахунках у банках, у чекових книжках та інше. Їхнє збільшення, правильне використання, контроль за збереженням - найважливіша задача бухгалтерії.

Бухгалтерський облік грошових коштів має важливе значення для правильної організації грошового обігу, в ефективному використанні фінансових ресурсів. Умілий розподіл коштів саме по собі може приносити підприємству додатковий дохід. Тому потрібно постійно думати про раціональне вкладення тимчасово вільних коштів для одержання прибутку.

Об'єктом обліку операцій по рахунках в банках є вільні грошові кошти підприємства в національній та іноземній валюті, які знаходяться в установах банків.

Бухгалтерський облік грошових коштів, розрахункових і кредитних операцій виконує наступні основні задачі:

перевірку правильності документального оформлення і законності операцій з грошовими коштами, розрахункових і кредитних операцій, своєчасне і повне відображення їх в обліку;

забезпечення своєчасності, повноти і правильності розрахунків по усіх видах платежів і надходжень, виявлення дебіторської і кредиторської заборгованості;

своєчасне виявлення результатів інвентаризації грошових коштів, грошових документів і розрахунків, забезпечення вишукування дебіторської і погашення кредиторської заборгованості і позичок кредитних установ у встановлений термін;

забезпечення зберігання грошових коштів, безперебійне забезпечення готівкою невідкладних потреб підприємства;

вишукування можливостей найбільш раціонального вкладення вільних грошових коштів як джерела фінансових інвестицій, що приносять дохід.

Поточними турботами цієї ділянки бухгалтерії є контроль за оплатою рахунків, одержання боргів з позичальників і дебіторів, спостереження за витратами, чиненими шляхом оплати з розрахункового рахунка чи з каси, керування готівкою підприємства.

Контроль за здійсненням касової дисципліни - це систематичне спостереження за своєчасною здачею в банк касових надходжень і депонованої заробітної плати шляхом дотримання ліміту витрачання готівки (наявних грошових коштів) із виручки і лімітів касових залишків, видачі цільових авансів підзвітним особам суворо в межах потреби і використання грошових коштів за призначенням. Цей контроль включає щоденний перегляд касових звітів, оформлення підписом головного бухгалтера касових ордерів до передачі їх касиру для виконання і грошових чеків до пред'явлення їх до банку.

1. Теоретична частина

1.1 Облік грошових коштів в касі підприємства

Рахунок №30 «Каса» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в касі підприємства.

Рахунок №30 «Каса» має такі субрахунки:

№301 «Каса в національній валюті»

№302 «Каса в іноземній валюті».

На дебеті рахунка №30 «Каса» відображається надходження грошових коштів до каси підприємства, на кредиті - виплата грошових коштів із каси підприємства.

На підприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата послуг зв'язку, обмін валют тощо), відкриваються субрахунки «Операційна каса в національній валюті» та «Операційна каса в іноземній валюті».

Касові операції (надходження готівки до каси і видача з неї) здійснюється на підставі Порядку ведення касових операцій у народному господарстві України, затвердженого постановою Національного банку України №21 від 02.02.1995 р. у редакції постанови правління Нацбанку України №334 від 13.10.1997 р., зареєстрованого у мін'юсті України №530/2334 від 04.11.1997 р. і Постановою правління Національного банку Україна «Про затвердження змін і доповнень до Порядку ведення касових операцій в національній валюті України» №16 від 19.01.1999 р. (зареєстровано у Міністерстві юстиції України №65/3358 від 04.02.1999 р., №265 від 4 червня 1999 р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №395/3688 від 21 червня 1999 р.).

Усі підприємства, незалежно від форми власності (державні, орендні, колективні, кооперативні, спільні, колективні), зобов'язані зберігати свої грошові кошти в установах банку.

Каса - самостійний структурний підрозділ підприємства, призначений для зберігання коштів і проведення розрахунків готівкою. Матеріальну відповідальність за збереження коштів і ведення касових операцій покладено на касира, з яким укладають договір про матеріальну відповідальність у формі зобов'язання касира (або іншої уповноваженої особи)

Грошові кошти до каси надходять з рахунків у банках (№31), внаслідок реалізації товарно-матеріальних цінностей, від підзвітних осіб тощо.

Ліміти залишку готівки в касі для кожного підприємства встановлюються комерційними банками за місцем відкриття рахунка з урахування режиму і специфіки роботи підприємства. У разі, якщо ліміт залишку готівки в касі підприємства взагалі не встановлено, вся наявна готівка в його касі на кінець дня має бути здана до банку (незалежно від причин відсутності ліміту каси).

Колективні сільськогосподарські підприємства, колгоспи, сільськогосподарські кооперативи, селянські спілки самостійно визначають розміри готівки, що може постійно знаходитися в їх касах з відповідним повідомленням у першому кварталі кожного року установ банків, які їх обслуговують, і в межах цих коштів здійснюють необхідні поточні витрати (крім виплат, передбачених п. 5 Порядку №334). Готівка понад визначені розміри має здаватися ними до банків і вільно отримуватися з банку на цілі, вказані у чеку.

Підприємства можуть мати у своїй касі готівки у межах лімітів залишку і використовувати її з виручки у межах норм. Ліміти залишку готівки в касі визначаються щорічно і у разі необхідності переглядаються.

Порядок встановлення лімітів залишку готівки в касі регулюється Інструкцією Національного банку України №4 «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України», затвердженою постановою Правління Національного банку України №149 від 20.06.1995 р. в редакції постанови Правління Національного банку №335 від 13.10.1997 р.

Указом Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України №436 від 12 червня 1995 р.» №491/99 від 11 травня 1999 р. введені нові штрафні санкції за порушення норм обігу готівки.

За новою редакцією Указу:

за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день (у старій не було «за кожний день»);

за не оприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми;

за витрачання готівки з виручки, отриманої від реалізації продукції (робіт послуг) та інших касових надходжень, на виплату заробітної плати, матеріального заохочення, допомог усіх видів, компенсацій, за наявності податкової заборгованості - у розмірі здійснених виплат;

за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25% виданих під звіт сум та інші санкції.

Санкції у вигляді стягнення податковими органами (згідно зі статею

II Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»»):

в однократному розмірі донарахованої за результатами перевірки суми податку або іншого платежу, а у випадку повторного порушення, протягом року після порушення, встановленого попередньою перевіркою, - у двократному розмірі донарахованої за результатами перевірки суми податку, іншого платежу;

10% належних до сплати сум податків, інших платежів за неподання або несвоєчасне подання органам державної податкової служби податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків та інших документів, необхідних для обчислення податків, тощо.

Згідно з постановою Правління Національного банку України «про затвердження змін і доповнень до Порядку ведення касових операцій у національній валюті України» №16 від 19.01.1999 р. встановлено, що:

готівкові розрахунки підприємств та індивідуальних підприємців між собою, а також з громадянами можуть здійснюватись як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок виручки, одержаної від реалізації товарів (робіт, послуг), та інших касових надходжень (виручки) за винятком тих підприємств та індивідуальних підприємців, які мають податкову заборгованість, і відповідно здійснюють виплати, пов'язані з оплатою праці, виключно за рахунок коштів, одержаних із установ банків;

у випадках, пов'язаних з надходженням до каси підприємства наприкінці робочого дня після завершення інкасації або закінчення роботи вечірньої каси значних сум готівки від здійснення господарської діяльності, внаслідок чого перевищується встановлений ліміт каси, такі підприємства не пізніше наступного робочого дня (банку та клієнта) повинні здати цю готівку (в частині, що перевищує ліміт каси) до обслуговуючої установи банку. За таких умов вказані кошти не вважаються понадлімітними у день їх оприбуткування до каси підприємства;

готівкова виручка підприємств та індивідуальних підприємців може використовуватися ними у необхідних розмірах для забезпечення господарських потреб (у разі відсутності податкової заборгованості) і на виплату заробітної плати, заохочень, допомоги всіх видів, компенсацій, тобто виплат з оплати праці;

готівка отримана під звіт.

Відповідно до постанови Національного банку України №265 від 4 червня 1999 р. внесені зміни і доповнення до Порядку ведення касових операцій у національній валюті України.

Підприємства та індивідуальні підприємці, які мають поточні рахунки в банку, зобов'язані зберігати свої кошти в установах банків. Готівка, яку вони одержують з власних поточних рахунків в установах банків у межах наявних на них коштів, має витрачатися виключно на визначені в чеку потреби, що не суперечить чинному законодавству, у тому числі нормативним актам НБУ. Для підтвердження здійснених цільових витрат готівки підприємства та індивідуальні підприємці повинні надавати обслуговуючій установі банку (на її вимогу) звітні платіжні розрахункові документи (касові і товарні чеки, квитанції до прибуткових ордерів, податкові накладні, договори купівлі-продажу, акти закупівлі, рахунки-фактури тощо).

Сума платежу готівкою одного підприємства (індивідуального підприємця) іншому підприємству (індивідуальному підприємцю) не повинна перевищувати 3 тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму (3 тис. грн.) проводяться виключно в безготівковому порядку.

У разі здійснення підприємствами (індивідуальними підприємцями) готівкових розрахунків з іншими підприємствами (індивідуальними підприємцями) понад установлену граничну суму (3 тис. грн.) кошти в розмірі перевищення зазначеної суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі платника готівки одноразово (того дня, коли було таку операцію) з подальшим порівнянням одержаної суми із затвердженим лімітом каси.

Обслуговуючі установи банку особливу увагу повинні приділяти перевірці цільового використання готівкових коштів у значних (понад 50 тис. грн.) розмірах, знятих підприємствами та індивідуальними підприємцями з будь-якого зі своїх банківських розрахунків.

Касові операції оформляють документами, типові форми яких затверджені наказом Мінстату України №51 від 15.02.1996 року.

Надходження і видачу грошей з каси підприємства оформлюють прибутковими й видатковими касовими ордерами, які виписує бухгалтерія, за формами №КО-1 і №КО-2.

Касові ордери передаються до виконання касирові підприємства безпосередньо бухгалтером, а не через особу, що одержує або вносить гроші.

Касир, що одержав з бухгалтерії касові ордери, повинен перевірити правильність їх оформлення, наявність і дійсність підписів, додатки, перераховані в ордері. Після цього він приймає або видає гроші. Особі, що внесла гроші до каси, видається квитанція. При видачі грошей за видатковим касовим ордером окремій особі касир вимагає пред'явлення документа, який посвідчує особу одержувача. Таким документом є паспорт, закордонний паспорт, військовий квиток, службове посвідчення за наявності в ньому фотокартки й особистого підпису власника. прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери заповнюються бухгалтерією чітко і зрозуміло, без будь-яких підчисток, помарок або виправлень. Прибуткові і видаткові касові ордери до передачі в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації ордерів (додаток №2.2) де їм надаються порядкові номери. Касир усі надходження і видачі готівки за прибутковими і видатковими касовими ордерами обліковує у Касовій книзі.

Керівник підприємства повинен надавати касирові охорону при транспортуванні грошових коштів і цінностей з установи банку. При транспортуванні грошових коштів касирові, супроводжуючим його особам забороняється: розголошувати маршрут руху і розмір суми грошових коштів і цінностей, що перевозяться, допускати до салону транспортного засобу осіб, які не призначені керівником підприємства для доставки, користуватися супутнім або громадським транспортом.

Для забезпечення надійного зберігання готівки і цінностей каса має відповідати таким вимогам:

бути ізольованою від інших допоміжних приміщень;

мати сейф або металеву шафу;

мати спеціальне віконце для проведення операцій з клієнтами і працівниками;

бути обладнаною охоронно-пожежною сигналізацією, що відповідає вимогам діючого Положення.

Підприємство одержує готівку з банку через касира за грошовим чеком, виписаним на його ім'я.

Відповідно до Положення «Про організацію бухгалтерського обліку в Україні» на підприємствах, в установах, у штаті яких відсутня посада касира, його обов'язки за письмовим розпорядженням керівника підприємства, установи виконує інший працівник.

Для одержання в банку чекової книжки, в якій знаходяться чеки, потрібно заповнити відповідну заяву, в котрій зазначаються прізвище, ім'я та по батькові касира і зразок його підпису. Заява підписується керівником і головним бухгалтером і засвідчується печаткою підприємства. Згідно з цією заявою касир одержує чекову книжку на 25 або 50 чеків. Щоб зняти готівку зі свого рахунка в банку, бухгалтер заповнює грошовий чек, підписує його разом з керівником і передає касирові. Касирові попередньо (як правило за 1-2 дні) замовляє необхідну суму в банку, а потім одержує її за чеком. корінець чека є виправдним документом для записів касових операцій в облікових регістрах.

Готівку, одержану з рахунків у банку до каси, витрачають за суворо цільовим призначенням (потреби на які одержано гроші, зазначаються на зворотному боці грошового чека). Невикористаний залишок здається з каси на рахунки в банках. Наприклад, неодержана у встановлений термін заробітна платня має бути повернена на рахунки в банках у 3-денний термін. На рахунок в банку (№31) здаються гроші (готівка), прийняті до каси в рахунок внесків до Статутного капіталу, виручка від реалізації товарно-матеріальних цінностей підприємства тощо.

Здача готівки на рахунки в банках оформляється Видатковим касовим ордером.

Касир, щоб здати готівку, повинен заповнити первинний документ «Об'ява на внесок готівкою» який може одержати в оператора банку.

Цей документ складається з трьох частин. Верхня частина залишається у банку, середня частина (квитанція) передається касирові. Нижня частина об'яви (ордер) також повертається касирові, але тільки після проведення банком відповідної операції й разом з банківською випискою.

На кожній з трьох частин зазначаються: дата, від кого прийнята готівка, банк одержувача і одержувач, призначення внеску. У правому верхньому кутку першої та другої частин зазначаються номер свого розрахункового рахунка та сума цифрами. Та ж сума записується словами у такому порядку:

починати запис потрібно в притик до початку відведеного для цього поля з великої літери;

місце, що залишилося на полі, потрібно прокреслити горизонтальною лінією.

Бланк об'яви на внесок готівкою наведено у додатку №

На підприємстві ведеться тільки одна Касова книга (типова форма

№КО-4) в національній валюті, в якій касир відображає готівку і рух грошей у касі (форма наведена у таблиці 1.1). Записи у касовій книзі здійснюються за кожним Прибутковим і Видатковим ордером. Але якщо в організації є інші види валют, крім національної, то Касові книги відкриваються на кожну валюту окремо.

Усі касові ордери після їх використання касир підписує, а додані до них документи для запобігання повторного використання погашає штампом або підписом від руки «Одержано», «Сплачено» із зазначенням дати.

Записи у касовій книзі здійснюються тільки під копірку, тобто у двох примірниках (другий примірник є звітом для касира). Наприкінці робочого дня касир підбиває підсумки оборотів за надходженням і видачею грошей та виводить залишки на наступний день. Перші відривні аркуші, що є звітом касира, разом з прибутковими і видатковими ордерами й доданими до них виправдними документами касир передає бухгалтерії під розписку у Касовій книзі.

Бухгалтер перевіряє правильність оформлення касових ордерів, їх обґрунтування, виконання записів у касовій книзі і виведеного залишку на кінець дня і проти кожної суми проставляє шифр кореспондуючих рахунків.

Найважливішими вимогами правильного оформлення й обліку касових операцій є:

негайний запис кожної здійсненої касової операції у касову книгу, щоденне визначення підсумків у цій книзі і здача касиром під розписку бухгалтерові касових документів;

виписка бухгалтерією на кожну окрему касову операцію прибуткових і видаткових ордерів, додержання послідовності в нумерації та реєстрації цих коштів у реєстрі й передачі їх для виконання касирові;

погашення касиром спеціальним штампом касових документів з метою запобігання зловживання цими документами шляхом повторного їх використання;

встановлення наказом керівника підприємства осіб, що мають право підписувати касові документи, наявність у касира зразків підписів цих осіб і неприпустимість виконання касових операцій по не підписаних документах.

1.2 Облік грошових коштів в іноземній валюті

Однією з форм економічної діяльності України є зовнішньоекономічна.

До видів зовнішньоекономічної діяльності належать:

експорт та імпорт товарів (продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності й інших майнових прав, призначених для продажу), капіталів і робочої сили;

надання послуг, у т.ч.: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних,

маркетингових, експертних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних і т. п.;

наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна й інші кооперації з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання й підготовка спеціалістів на комерційній основі;

спільна підприємницька діяльність, включаючи створення спільних підприємств різних видів і форм власності, здійснення спільних господарських операцій, спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, «ноу-хау», торгових марок та інших нематеріальних об'єктів власності на території України і за її межами;

товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;

орендні, у тому числі лізингові операції;

операції з придбання, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах і біржах, міжбанківському валютному ринку;

міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

кредитні й розрахункові операції; створення кредитних страхових установ на території України і за її межами;

організація діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, здійснюваних на комерційній основі за участю об'єктів зовнішньоекономічної діяльності, організація і здійснення оптової консигнаційної торгівлі на території України за іноземну валюту;

інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені законами України.

Іноземна валюта використовується як засіб платежу у розрахунках між резидентами і нерезидентами у межах торгового обороту. Порядок здійснення таких розрахунків встановлений законом України №185/94 від 23.09.94 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (введений в дію з 5.10.94 р.).

Підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, відкривають валютні рахунки у комерційних банках, які мають ліцензію Національного банку України (НБУ) на проведення валютних операцій.

Для цього необхідно мати такі документи:

оригінал або нотаріально засвідчену копію установчих документів;

свідоцтво або розпорядження уповноважених органів державної влади про реєстрацію підприємства;

свідоцтво регіонального управління статистики;

копію (нотаріально засвідчену) про реєстрацію у Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України;

копію інвестиційного свідоцтва Міністерства фінансів України для спільних підприємств з іноземними інвестиціями;

індивідуальну ліцензію НБУ на ведення торгівлі товарами з оплатою в іноземній валюті за умови здійснення роздрібної торгівлі;

договір про відкриття банківського рахунка;

дві картки із зразками підписів осіб, уповноважених розпоряджатися рахунком.

Бухгалтерський облік валютних операцій ведеться в національній валюті України (гривнях) з виділенням в аналітичному обліку операцій в іноземній валюті. Для обліку специфічних операцій можуть відкриватися додаткові субрахунки із збереженням номерів діючого плану рахунків.

Основою для бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті є належним чином оформлені документи. Їх можна поділити на такі основні групи:

технічна документація - технічні паспорти машин і обладнання, формуляри й опис виробів, інструкції з монтажу, налагоджування, управління і ремонту;

товарно-супроводжуюча документація - сертифікат про якість товару, відвантажувальна специфікація, пакувальний лист, комплектуюча відомість;

транспортна, експедиторська і страхова документація - залізнична накладна та її копія - дублікат залізничної накладної міжнародного вантажного сполучення, квитанція залізничної накладної внутрішнього вантажного сполучення (вантажна накладна), коносамент, накладна автотранспортного, річкового й повітряного сполучень тощо, страховий поліс або сертифікат;

складська документація - приймальний акт порту України на експортний товар, генеральний акт розвантаження пароплава з імпортними вантажами в порту прибуття України, докова розписка про прийняття вантажу на зберігання іноземним портом, варіант - документ іноземного комерційного складу, що містить розписку про прийняття товару на зберігання і заставне свідоцтво;

митна документація - вантажна митна декларація, сертифікат про походження товару, довідки про сплату мита, акцизів і зборів, податку на додану вартість;

документи по нестачах і псуванню товару - комерційний акт про нестачі, аварійний сертифікат;

розрахункова документація - заява про переказ валюти, інкасові доручення, доручення про відкриття акредитива, чек, доручення на розподіл експортної виручки; виписки операцій по розрахунковому і валютному рахунках.

Для проведення розрахунків у вільно конвертованій готівковій валюті (за винятком російських рублів) і оформлення документів до банку, де відкрито рахунок юридичної особи, подаються такі документи:

контракт або договір з нерезидентом, у якому передбачена повна або часткова оплата у готівковій вільно конвертованій валюті на суму, що перевищує 10 тис. дол. США;

оригінали митних декларацій про вивіз з країни нерезидента до України вільно конвертованої валюти і довідки банку про зняття валютних коштів з рахунка нерезидента;

підтвердження повноважень фізичної особи-нерезидента від юридичної особи-нерезидента відповідно до умов контракту або договору.

При наявності зазначених документів нерезидент здає до каси банку готівкову вільно конвертовану валюту для подальшого зарахування її на рахунок підприємства-резидента.

Наказом Міністерства фінансів України №29 від 14.02.96 р. затверджено Положення про бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України №268 від 05.12.97 р., яке визначає:

1. Порядок відображення у бухгалтерському обліку і звітності операцій з майном і обов'язками, вартість яких визначена в іноземній валюті для підприємств, установ і організацій, що є за законодавством України юридичними особами (крім банків), а також для їх філій, представництв, відділів та інших відособлених підрозділів, виділених на окремий баланс.

2. Бухгалтерський облік іноземної валюти, що знаходиться в установах банків, ведеться за новим Планом рахунків - на субрахунку №312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» і на субрахунку №314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

Субрахунки 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та №314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» призначені для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в іноземній валюті.

Бухгалтерський облік готівки в іноземній валюті ведеться за новим Планом рахунків - на субрахунку №302 «Каса в іноземній валюті». На підприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата послуг зв'язку, обмін валюти, тощо), відкриваються субрахунки «Операційна каса в національній валюті» та «Операційна каса в іноземній валюті».

3. При здійсненні операцій з майном і обов'язками (основні засоби і нематеріальні активи, малоцінні та швидкозношувані предмети, сировина, матеріали, обладнання і товари, готівка у касі, кошти в дорозі, на рахунках в установах банків, грошові (проїзні квитки, путівки на лікування і відпочинок, тощо) і платіжні (векселі, чеки, акредитиви) документи, фінансові вкладення, кошти в розрахунках з юридичними та фізичними особами, кредити банків, інші позики, активи і пасиви) їх вартість для відображення у бухгалтерському обліку підлягає перерахунку у грошову одиницю України за курсом Національного банку України.

4. Перерахунок у грошову одиницю України для відображення операцій у бухгалтерському обліку провадиться за курсом Національного банку України на дату здійснення операцій в національній валюті.

5. Перерахунок готівки, коштів в установах банків і в дорозі, грошових і платіжних документів, цінних паперів, коштів у розрахунках (включаючи кошти по обов'язках і позики) з юридичними і фізичними особами, а також залишок цільового фінансування з бюджету в іноземній валюті здійснюється на дату здійснення операції в іноземній валюті, а також на дату складання бухгалтерської звітності (табл. 1).

Перелік дат, на які здійснюється перерахунок операцій в іноземній валюті

№ пор.	Зміст операції в іноземній валюті	Дата, яка вважається датою здійснення господарської операції і датою, на яку здійснюється перерахунок
1	2	3
1.	Реалізація продукції, товарів (робіт, послуг) та інших цінностей за іноземну валюту	Дата митного оформлення продукції, товарів та інших цінностей, що експортуються
	а) при визначенні виручки від реалізації за продажною вартістю відвантаженої продукції і товарів, виконаних робіт і послуг (метод нарахування)	Дата підписання документів про фактичне виконання робіт та послуг
	Підпункт «б» виключено (згідно з наказом Мінфіну №268 від 05.12.97 р.)
2.	Імпорт сировини, матеріалів, обладнання, товарів, робіт, послуг та інших цінностей	Дата митного оформлення сировини, матеріалів, обладнання та інших цінностей, які імпортуються. Дата підписання документів про фактичне виконання робіт і послуг.
3.	Банківські операції на валютних рахунках	Дата зарахування або списування валютних коштів по виписці установ банків
4.	Касові операції з іноземною валютою	Дата оприбуткування або видачі іноземної валюти за касовими ордерами, квитанціями обмінних пунктів
5.	Погашення заборгованості в іноземній валюті, виданої працівникам підприємства під звіт для здійснення передбачених витрат	Дата затвердження авансового звіту працівника
6.	Формування розміру статутного капіталу за участю іноземних інвесторів	За курсом, зафіксованим в установчому договорі, але не вище курсу Національного банку України на дату його підписання
7.	Утворення заборгованості іноземних інвесторів, які є засновниками підприємства, по внесках до Статутного капіталу	Дата підписання установчого договору
8.	Складання бухгалтерської звітності	За останнім курсом котирування у звітному періоді

Оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті відображено у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283-97-ВР від 22.05.97 р. ст. 7.3 підпункти: 7.3.1, 7.3.2, 7.3.3, 7.3.4, 7.3.5, 7.3.6.

6. Для складання бухгалтерської звітності перерахунок вартості (наведений у попередньому абзаці активів і пасивів) у грошову одиницю України, включаючи кошти, використовувані за межами України, здійснюється за курсом, що є останнім за часом котирування Національним банком України у звітному періоді.

7. Вартість основних засобів і нематеріальних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, сировини і матеріалів, обладнання і товарів, фондів спеціального призначення і інших активів і пасивів (що не наведені у 5 абзаці), використовуваних для ведення господарської діяльності в Україні та за її межами, при складанні бухгалтерської звітності оцінюється у грошовій одиниці України за сумою, вирахуваною за діючим курсом Національного банку України на дату здійснення господарської операції в іноземній валюті, з якою пов'язано зарахування цих активів і пасивів на баланс підприємства.

8. Перерахунок вартості активів і пасивів, наведених у попередньому абзаці, після відображення у бухгалтерському обліку у зв'язку зі змінами курсу іноземних валют не здійснюється.
Складність організації бухгалтерського обліку полягає не лише в переході до поширених за кордоном форм розрахунків, а і в необхідності відображати експортно-імпортні операції водночас у двох валютах: національній валюті України (гривнях) та іноземній (доларах, марках, рублях та ін.).

У регістрах бухгалтерського обліку (відомостях, книгах, журналах-ордерах) всі записи здійснюються в національній грошовій одиниці. При обробці первинних документів, вартісні показники яких вказані в іноземних валютах, працівники бухгалтерської (фінансової) служби підприємства можуть використовувати таку методику. Вартісні показники в іноземній валюті показують у чисельнику (наприклад, фіолетовою пастою), а у знаменнику - еквівалент цих вартісних показників у національній валюті за курсом Національного банку України на дату, визначену для перерахунку операцій в іноземній валюті (будь-якою, крім червоної, пастою).

Для спостереження за реальним станом активів і пасивів підприємства необхідно одночасно вести записи вказаних операцій у таких же регістрах, але з вказівкою назви іноземної валюти.

Записи на валютному субрахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» здійснюються на підставі виписок установ банків і розрахунково-платіжних документів, якими оформлено списання і надходження іноземної валюти.

На валютний рахунок зараховуються суми в іноземній валюті з аналогічних рахунків інших власників в оплату куплених товарів і послуг. З поточного валютного рахунка переказуються за кордон суми в оплату товарів для погашення заборгованості. Валютна виручка незалежно від суми надходження підлягає зарахуванню на валютний рахунок.

Національний банк України визначає офіційний курс національної валюти (гривні) до долара США, німецької марки, російського рубля за результатами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі. До інших валют Національний банк України визначає курс гривні через крос-курси Франкфуртської валютної біржі і Московської міжбанківської валютної біржі.

До змін курсових різниць призводять зміни курсу валюти у період між датою здійснення господарської операції (або датою попереднього звіту) і датою розрахунку по обов'язках, що випливають з цієї операції.

Курсові різниці визначаються за валютними активами і пасивами відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996/ХІV від 16 липня 1999 р.

До валютних статей (грошових) активів і пасивів підприємства належать:

залишки коштів іноземної валюти (у касі, на поточних рахунках в іноземній валюті в банках, в дорозі);

платіжні документи в іноземних валютах - векселі, тратти, чеки, акредитиви та ін.;

грошові документи в іноземних валютах - поштові марки, оплачені проїзні, лікувально-туристичні та інші документи, термін використання яких не настав;

фондові цінності (цінні папери) в іноземних валютах - акції, облігації, сертифікати;

кредити банків в іноземній валюті;

дебіторська і кредиторська заборгованість в іноземних валютах стосовно юридичних і фізичних осіб.

Виходячи з вищезазначеного, курсові різниці визначаються за сумами й операціями в іноземній валюті, облікованими на рахунках:

За Планом, що діяв до 01.01.2000 р.	За новим Планом з 01.01.2000 р.
№50 «Каса»	№302 «Каса в іноземній валюті»
№52 «Валютний рахунок»	№312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»
№55 «Інші рахунки в банках»	№314 «Інші рахунки в банках в іноземній валюті»
№56 «Інші грошові кошти»	№33 «Інші кошти»
№58 «Фінансові вкладення»	№35 «Поточні фінансові інвестиції»
№59 «Векселі одержані»	№342 «Короткострокові векселі одержані в іноземній валюті»
№60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»	№632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»
№61 «Розрахунки по авансах»	№371 «Розрахунки за виданими авансами»
№62 «Розрахунки з покупцями та замовниками»	№36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
№63 «Розрахунки за претензіями»	№374 «Розрахунки за претензіями»
№66 «Векселі видані»	№622 «Короткострокові векселі видані в іноземній валюті»
№71 «Розрахунки з підзвітними особами»	№372 «Розрахунки з підзвітними особами»
№76 «Розрахунки з різними кредиторами і дебіторами»	№377 «Розрахунки з іншими дебіторами»
№75 «Розрахунки з учасниками»	№67 «Розрахунки з учасниками»
№90 «Короткострокові кредити банків»	№602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті»
№92 «Довгострокові кредити банків»	№50 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»

Інші рахунки за статтями балансу (не валютні, не грошові) не перераховуються при складанні звіту-балансу (рахунки №10, 12, 201, 203, 205, 207, 208, 22, 15, 26, 28, 79, 40, 83, 48), а показуються у бухгалтерському обліку і балансі в сумах, визначених шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку на дату їх первісної оцінки.

9. Операції з курсовими різницями (згідно з Положенням про бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті, наказом Мінфіну №29 від 14.02.96 р., абз. 9, зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України №268 від 05.12.97 р.).

9.1. Різниця між оцінкою в українській валюті, наведеною у абз. 5, активів і пасивів, вартість яких виражена в іноземній валюті, вирахуваній виходячи з курсу Національного банку України на дату проведення розрахунків або на дату складання бухгалтерської звітності за звітний період, і оцінкою в українській валюті цих активів і пасивів виходячи з курсу Національного банку України на дату відображення їх у бухгалтерському обліку у звітному періоді або на дату складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період для потреб бухгалтерського обліку, вважається курсовою різницею.

9.2. Курсові різниці у бухгалтерському обліку і звітності відображаються у тому ж звітному періоді, до якого належить дата розрахунку або за який складається бухгалтерська звітність.

Не нараховуються і не відображаються у бухгалтерському обліку до особливих вказівок курсової різниці на залишки валютних коштів, що знаходяться на заблокованих валютних рахунках підприємств і установ у Зовнішекономбанку колишнього СРСР.

9.3. Курсові різниці підприємствами і організаціями відображалися окремо на рахунку №80 «Прибутки і збитки» у складі фінансових результатів від позареалізаційних операцій.

Записи операцій в регістрах бухгалтерського обліку на рахунках обліку активів і пасивів, вартість яких визначається в іноземній валюті, виконуються підприємством, організацією, установою, що здійснюють господарську діяльність в Україні та за її межами, у грошовій одиниці України.

Зазначені записи операцій з активами і пасивами, наведених у п. 5 цієї Постанови, виконуються у тій іноземній валюті, в якій здійснюються платежі.

Доходи і витрати в іноземній валюті, за якими формується результат від здійснення фінансово-господарської діяльності за межами України, визначаються у грошовій одиниці України за курсом Національного банку України на дату здійснення відповідної операції в іноземній валюті або середній величині курсів. Середня величина курсів є результатом ділення добутку величин курсів Національного банку України і кількості днів їх дії у звітному періоді на кількість календарних днів у звітному періоді.

У зв'язку з тим, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України затримують продаж у зростаючих обсягах експертної валютної виручки та інших валютних надходжень, що спричинює суттєве зменшення міжбанківського валютного ринку, Правління Національного банку України, керуючись положенням статей 6 та 11 декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», видало постанову «Про введення обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів - юридичних осіб» №349 від 4 вересня 1998 р. (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України №365 від 14.09.98 р., №408 від 01.10.98 р., №39 від 27.01.99 р., №62 від 12.02.99 р., №141 від 24.03.99 р.).

Правління, виконуючи конституційні зобов'язання Національного банку України щодо забезпечення стабільності грошової одиниці України, постановляє:

Встановити, що на період, до стабілізації ситуації на валютному ринку України 50% надходжень в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України на користь резидентів - юридичних осіб, підлягають обов'язковому продажу через уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи на міжбанківському валютному ринку України у порядку, встановленому Національним банком України.

Обов'язковому продажу не підлягають кошти в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України:

що надходять у вигляді кредитів (позик, фінансової допомоги) від уповноважених банків та уповноважених кредитно-фінансових установ та ін.;

що перераховуються на територію України з метою здійснення інвестицій та ін.;

що надходять безкоштовно у вигляді добровільних пожертвувань та ін.

Надходження коштів на рахунки №31 «Рахунки в банках» має великий діапазон.

Найбільша сума надходження - це виручка від реалізації продукції, виконаних робіт і послуг, від реалізації інших активів. Кошти надходять також з каси підприємства - депонентські суми, виручка від реалізації; суми за висунуті претензії; перерахунки сум фінансовими органами, суми від окремих осіб у погашення заборгованості по відшкодуванню матеріального збитку; суми вкладів, що надійшли від засновників підприємств; суми, що надійшли від дебіторів у погашення їх боргів (за виконавчими листами та інше); надходження від орендарів орендної плати, від орендарів за продані об'єкти; надходження коштів від внутрішньогосподарських підрозділів, що мають окремі баланси; одержані кредити банків короткострокові, довгострокові; надходження коштів цільового фінансування і цільових надходжень та інше.

Узгодженість рахунків з обліку курсових різниць

План рахунків, що діяв до 01.01.2000 р.	Новий План рахунків з 01.01.2000 р.
20, 23, 29	23 «Виробництво»
31 «Витрати майбутніх періодів»	39 «Витрати майбутніх періодів»
41 «Товари» 42 «Торгівельна націнка»	28 «Товари»
43 «Позавиробничі витрати» 44 «Витрати обігу» 26 «Загальногосподарські витрати»	93 «Витрати на збут»
51 «Розрахунковий рахунок»	311 «Поточні рахунки в національній валюті»
52 «Валютний рахунок»	312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»
55 «Інші рахунки в банках»	313 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті»
56 «Інші грошові кошти»	33 «Інші кошти»
58 «Фінансові вкладення»	35 «Поточні фінансові інвестиції»
59 «Векселі одержані»	34 «короткострокові векселі одержані»
60 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками»	632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»
61 «Розрахунки по авансах», субрахунок 1 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками за виданими авансами та частковій оплаті замовлень»	371 «Розрахунки за виданими авансами»

1.3 Зміст і структура звіту про рух грошових коштів

Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період.

Під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів мета їх еквівалентів.

Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.

Звичайно такими еквівалентами є високо ліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3 місяці (казначейські векселі, депозитні сертифікати тощо).

Рух коштів відображається в звіті про рух коштів в розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою.

Прикладом руху грошових коштів внаслідок операційної діяльності є:

надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг);

надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії тощо);

платежі постачальникам;

виплати працівникам тощо.

Інвестиційна діяльність - це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Прикладом руху коштів внаслідок інвестиційної діяльності:

платежі пов'язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів;

надходження коштів від продажу необоротних активів:

надання позик іншим підприємствам;

надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

Фінансова діяльність - це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного та позикового капіталу.

Прикладом руху коштів внаслідок фінансової діяльності є:

випуск власного капіталу (акцій);

отримання позик та їх погашення;

викуп акцій власної емісії;

виплата дивідендів.

Застосовуючи розглянуту класифікацію слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної групи залежить в першу чергу від характеру господарської діяльності підприємства. Наприклад, інвестиції в цінні папери, звичайно є інвестиційною діяльністю підприємства, але є основною (операційною) діяльністю інвестиційної компанії.

Крім того, якщо одна операція включає суми коштів від декількох видів діяльності, ці суми необхідно розподіляти між відповідними видами діяльності.

Так, наприклад, суму сплачену банку, яка включає погашення позики та відсотки, буде відображена двома позиціями: відсотки - у складі операційної діяльності, а погашення позики - у складі фінансової діяльності.

Негрошові операції - це операції, які не потребують використання грошових коштів або їхніх еквівалентів.

Прикладом таких операцій є

бартерні операції;

надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу;

перетворення зобов'язань на власний капітал.

Негрошові операції не включаються до звіту про рух грошових коштів.

Негрошові операції пов'язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю слід розкривати в примітках до фінансових звітів.

Внутрішні зміни у складі грошових коштів та їх еквівалентів не відображаються у звіті про рух грошових коштів.

Наприклад, надходження коштів з банку до каси підприємства не розглядається як рух грошових коштів в результаті операційної діяльності.

Для складання звіту про рух грошових коштів звичайно використовують показники балансу, звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Для визначення зміни залишків грошових коштів та їх еквівалентів необхідно зіставити суми статті балансу «Грошові кошти та їх еквіваленти» на початок і кінець року та відобразити їх у відповідних статтях звіту про рух грошових коштів.

Згідно з МСБО 7 інформація про рух грошових коштів у результаті операційної діяльності може бути наведена із застосуванням прямого або непрямого методів.

При застосуванні прямого методу для визначення суми чистого надходження (видатку) коштів в результаті операційної діяльності у звіті послідовно наводяться всі основні класи (статті) надходжень та видатків, різниця яких показує приріст або зменшення грошових коштів.

Інформацію про рух коштів внаслідок операційної діяльності можна отримати:

з облікових реєстрів;

шляхом послідовного коригування статей звіту про фінансові результати.

Непрямий метод передбачає визначення суми чистого надходження (видатку) в результаті операційної діяльності шляхом послідовного коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного в звіті про фінансові результати.

Коригування здійснюється з метою врахування впливу:

змін у складі запасів, операційної дебіторської та кредиторської заборгованості;

негрошових операцій;

доходів і витрат пов'язаних з інвестиційною діяльністю.

Форма звіту про рух грошових коштів, встановлена положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4, передбачає використання непрямого методу подання інформації про рух коштів в результаті операційної діяльності.

Процес заповнення розділу I «Рух коштів в результаті операційної діяльності» включає п'ять кроків:

Крок 1. Перенос показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування.

Крок 2. Визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах.

Крок 3. Визначення грошових коштів від операційної діяльності.

Крок 4. Визначення чистого руху коштів до надзвичайних статей.

Крок 5. Визначення чистого руху коштів від операційної діяльності.

Розглянемо цей процес крок за кроком.

Крок 1. Перенос показника прибутку від звичайної діяльності до оподаткування.

Першим кроком є перенесення показника фінансового показника фінансового результату (прибутку або збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, відображеного в звіті про фінансові результати до звіту про рух грошових коштів.

Отже у статті «Прибуток (збиток) до оподаткування та надзвичайних статей» в графах «Надходження» і «Видаток» показується відповідно прибуток чи збиток від звичайної діяльності до оподаткування за звітний період.

Крок 2. Визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах.

Цей крок має за мету врахувати вплив на прибуток негрошових витрат (амортизації активів, забезпечень зобов'язань, витрат на сплату відсотків по фінансових зобов'язаннях), а також фінансових результатів, не пов'язаних з операційною діяльністю.

У статті «Збільшення (зменшення) забезпечень відображається зміна (в графі «Надходження» - збільшення, а в графі «Видаток» - зменшення) у складі забезпечень наступних витрат і платежів, які не пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Для визначення зміни суми забезпечень необхідно проаналізувати статті розділу II пасиву балансу.

Збільшення забезпечень, які відносяться до операційної діяльності, призводить до збільшення витрат звітного періоду, які не є видатком грошових коштів. Тому суму збільшення таких забезпечень слід додати до прибутку від операційної діяльності.

В свою чергу суму зменшення вказаних забезпечень слід вираховувати при визначенні руху коштів від операційної діяльності.

У статті «Амортизація необоротних активів» відображаються амортизаційні відрахування по матеріальних і нематеріальних необоротних активах, нараховані протягом звітного періоду.

Оскільки нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів є витратами, які зменшили прибуток підприємства, але не призвели до видатку його коштів, суму амортизації слід додати до прибутку, тобто відобразити в графі «Надходження» звіту про рух грошових коштів.

Для пояснення такої дії розглянемо такий приклад.

Приклад.

Підприємство реалізувало продукцію за грошові кошти на суму 240 000 грн.

Виручка підприємства включає такі елементи, грн.:

ПДВ 40 000

Матеріальні витрати 120 000

Оплата праці та страхування 30 000

Амортизація 15 000

Прибуток 35 000

З отриманої виручки підприємство сплатило ПДВ, вартість витрачених матеріалів, зарплату та страхові внески.

В результаті чисті надходження коштів становлять 50000 грн.

(240000 - 40000 - 120000 - 30000), що дорівнює сумі амортизації та прибутку від реалізації.

У статті «Збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць» в графі.

«Надходження» - відображається збитки, а в графі «Видаток» - прибуток від курсових різниць внаслідок перерахунку статей балансу в іноземній валюті.