Стан обліку витрат на виробництво

Оборотна відомість за рахунками витрат виробництв N 10.3 с.-г. передбачає відображення початкового залишку, обігу з дебету і кредиту, залишок на кінець (початок) звітного періоду для кожного об'єкта аналітичного обліку. Оборотна відомість складається на підставі даних Виробничих звітів.

Схему запису в регістрах по обліку виробництва та схему звірки записів Журналу-ордера №10.3 с.-г. по рахунках 23, 24, 39, 91, 92, 93 наведено в додатках 1 та 2.

3.2 Напрямки удосконалення обліку витрат на виробництво

Успішне функціонування ринкових структур на практиці значною мірою залежить від вкладень в економіку як власних, так і зарубіжних інвесторів. Для залучення вкладень необхідно, щоб інвестори мали досить повну і зрозумілу їм інформацію про діяльність конкретного підприємства. Це потребує побудови обліку відповідно до міжнародних стандартів. Необхідність такої роботи відмічена в Указі Президента України від 22 травня 1992 року, яким передбачено здійснити перехід на міжнародні стандарти в галузі обліку і статистики. Це вимагає істотних змін в методиці ведення обліку, зокрема щодо поділу його на два види: фінансовий і управлінський.

Існуюча методологія ведення бухгалтерського обліку витрат, що регламентована “Типовим положенням з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 23 серпня 1996 р. № 452, розробленим відповідно до чинних на той момент Правил застосування Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, затверджених Постановою ВРУ від 27 червня 1995 р. №247/95-ВР, не повною мірою забезпечує сучасні вимоги щодо визначення суми витрат сільськогосподарського підприємства. Слід врахувати і те, що з 1996 р. двічі змінювався порядок оподаткування результатів діяльності підприємств-сільгоспвиробників.

Так, згідно з цими Правилами прибуток підприємства з метою оподаткування визначався як сума прибутків від усіх видів діяльності за звітний період, відображена в балансі підприємства; а прибуток - від реалізації продукції як сума виручки від реалізації, зменшена на суму нарахованих непрямих податків і інших платежів та на суму витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції.

Процес формування і визначення суми витрат (затрат) в обліку сільськогосподарського підприємства є одним із найскладніших серед усіх галузей народного господарства. Сезонний характер виробництва сільськогосподарської продукції зумовлює те, що час проведення затрат не збігається з часом надходження виручки від реалізації продукції, він може відбуватися протягом різних звітних періодів (фінансових років). Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, прийнятий у 1997 р., визначав склад валових витрат для цілей оподаткування за методом, що використовується у більшості країн світу: “Валові витрати - сума будь яких витрат платника податку у грошовій, натуральній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбані (виготовлені) цим платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності”.

Особливістю визначення суми витрат для оподаткування сільськогосподарських підприємств було те, що до складу валових витрат включалася вартість придбаних матеріалів, сировини, палива, без врахування приросту (зменшення збитку) балансової вартості покупних матеріалів, а також індексація суми валових витрат на кінець року. Вказані особливості не сприяли підвищенню прибутковості та зниженню втрат підприємств- сільгоспвиробників. Вимоги до ведення податкового обліку призвели до збільшення обсягу роботи облікових працівників, дублювання записів, втрати реальності показників балансової вартості основних засобів, амортизації, прибутку.

Новий підхід до відображення сум доходів і витрат на рахунках обліку і звітності, що пропонується у новому Плані рахунків бухгалтерського обліку та у встановлених відповідними національними стандартами бухгалтерського обліку, дасть можливість визначати результати діяльності сільськогосподарського підприємства за центрами відповідальності і видами діяльності господарства.

Принципово новим є виділення рахунка 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва ” (крім рахунка 26 “Готова продукція”), де в перспективі передбачається ведення обліку біологічних активів за ринковою вартістю, хоча досі не обумовлено порядок визначення “ ринкової вартості ” продукції виробництва сільського господарства. Отже, в умовах нестабільності цін і економіки у використанні такого рахунка немає потреби, це збільшить кількість проблем і питань, що виникають у бухгалтерів сільськогосподарських підприємств.

Сезонність сільськогосподарського виробництва зумовлює особливості бухгалтерського обліку затрат і виходу продукції в сільськогосподарських підприємствах. Протягом року переважна більшість керівників сільськогосподарських підприємств змушена працювати та приймати управлінські рішення без достовірного інформаційного забезпечення щодо величини витрат у межах встановленої номенклатури статей. Вони не мають змоги, реалізуючи за певними цінами продукцію виробництва, прогнозувати фінансовий результат, вирішувати, який напрям більш вигідний для господарства: тваринництво, рослинництво тощо. Але, як стверджує Франк Вуд, “ одержання прибутку, як правило, і є причиною створення будь-якого підприємства і його власник із зрозумілих причин повинен знати розмір одержаного прибутку ”.

Тобто облік не може повною мірою виконувати поставлені перед ним завдання - забезпечувати своєчасний контроль за використанням ресурсів, запобігати негативним факторам в діяльності підприємства, формувати цілісну і достовірну інформацію, необхідну для оперативного управління та для використання фінансовими, податковими, статистичними органами і банківськими установами.

Облік витрат на виробництво повинен бути націлений на оперативність одержаних даних, якщо при цьому навіть не завжди забезпечується їх точність. Р.Гаррісоном зазначається, що “…якщо потрібно прийняти рішення, найбільш точна інформація для якого надійде через тиждень, то можна надати перевагу діям на основі вже наявної інформації ”.

Інфляційні процеси, які відбуваються в Україні за останні роки, ускладнили систему контролю за витратами і виходом продукції, що призвело до значного зниження рівня матеріальної заінтересованості виконавців у результатах своєї праці. З метою підвищення заінтересованості виконавців у зростанні ефективності господарювання необхідно посилити контрольні функції обліку.

В умовах переходу економіки України до ринку хотілося б запропонувати звернутися до американської системи обліку витрат «Стандарт-кост». Переваги цієї системи над іншими методами обліку витрат на виробництво полягають в тому, що на основі встановлених стандартів можна насамперед визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробу, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, а також скласти звіт про прибутки. При такій системі керівництво фірм забезпечується інформацією про відхилення від нормативів і причин їх виникнення. Ці дані використовуються для оперативного прийняття управлінських рішень.

Багато уваги приділяється в літературі створеному Чарльзом Кларком під впливом американської системи «Стандарт-кост» методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, який отримав назву «Директ-костінг».

Суть цього методу полягає в тому, що витрати виробництва поділяються на дві групи: змінні-прямі (коливаються); постійні - непрямі (фіксовані).

Перевагою «Директ-костінгу» є те, що обмежена собівартість дозволяє спростити нормування витрат, облік і контроль в результаті різкого скорочення числа статей витрат, що приводить до більшої оглядовості витрат, а окремі витрати робить краще контрольованими.

Застосування цього методу полегшило б роботу бухгалтерів і звільнило б їх від подвійного фіксування і непотрібних витрат часу на розподілення загальновиробничих і загальногосподарських витрат. Адже вони все одно фіксуються і в кінці року прибуток на них зменшується, тобто на їх величину зменшують валові доходи. В умовах ринку це виступає найбільш доцільним методом обліку витрат, але з поєднанням позитивних переваг інших методів, і тим самим розробити найбільш доцільний для конкретного господарства метод обліку витрат і калькуляції собівартості продукції сільського господарства.

Також слід відзначити, що важливим для сучасних підприємств є перехід на автоматизовану систему документообігу (нажаль в Україні ще не всі підприємства перейшли на таку систему).

Найбільш характерними із основних недоліків паперового документообігу, що слабо піддаються «лікуванню» при відносно великих інформаційних потоках, можна назвати синдром «мутної води». Звідси завищена чисельність працівників в допоміжних та адміністративно-управлінських службах, низька виробнича дисципліна та неадекватне уявлення про діяльність як окремих служб, так і організації в цілому. До цього можна додати погану керованість, низьку якість праці, великі накладні витрати на ведення паперового документообігу, тобто витрати на папір, електроенергію, витратні матеріали, на техніку та її обслуговування, на додаткові людські витрати та т. ін.

Системи електронного документообігу (СЕД), що з'явилися близько 20 років назад, здійснили справжню революцію в роботі з документами.

Електронний документ - це поняття більш ширше чим просто електронний образ паперового документа. Сюди включається певний набір даних (текст, графічне та відео зображення, аудиозапис), створений за допомогою комп'ютера або збережений на ньому. Цей набір супроводжується карткою з атрибутами (подібно картотеці книг в бібліотеці), за якими документ можна швидко знайти (назва, автор, дата створення).

Одним із різновидів такої системи є програма «1С: Бухгалтерія». Стандартна конфігурація програми є універсальною системою для автоматизації ведення бухгалтерського обліку. Компанія «Кварц» (м. Черкаси) розробила конфігурацію програми, адаптовану до специфічних потреб сільськогосподарських підприємств відповідно до чинного законодавства України, а саме:

· Допрацьовано стандартний план рахунків з урахуванням специфіки сільськогосподарського виробництва;

· Введено можливість обліку поголів'я тварин за кількістю і вагою;

· Передбачено механізм ведення обліку продукції сільськогосподарського виробництва протягом року за плановою собівартістю;

· Включено додаткові довідники, що забезпечують аналітичний облік;

· Передбачено документи розподілу витрат допоміжних виробництв;

· Розроблено документи, що дозволяють вести облік переробки, а також облік передачі сировини в переробку іншим підприємствам на давальницьких умовах;

· Передбачено широкі можливості нарахування заробітної плати з розбиттям її по витратних рахунках;

· Передбачено автоматичний розрахунок відпусток і лікарняних в різних тимчасових інтервалах;

· Включено додаткові звіти, що відображають специфіку сільськогосподарських підприємств, такі як «Відомість обліку руху тварин», «Звіт по тракторному парку», «Звіт по автопарку», «Витрати кормів», «Звіт по приплоду/приросту».

Головний бухгалтер ПСП «Зелена долина» Вінницької області відкликається ось так про програму «1С: Бухгалтерія»: « «1С: Бухгалтерія» дозволила нам автоматизувати всі ділянки бухгалтерського обліку: обліку основних засобів та нематеріальних активів, облік продаж та закупок, облік внутрішніх послуг, банк та касу, частково виробничий облік. Мене, як головного бухгалтера, приваблює те, що цією програмою забезпечена автоматизація найбільш трудомістких процесів. Неможна не відмітити, що можливості стандартних бухгалтерських звітів стали практично безграничними - кожний працівник нашої бухгалтерії настроює будь-який із звітів в залежності зі своїми вимогами та об'ємом роботи. »

Висновки і пропозиції

В даній курсовій роботі було досліджено облік витрат виробництва і формування собівартості продукції тваринництва, на прикладі ВАТ «Комсомолець» Арцизького району Одеської області. Взагалі, витрати - це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва.

Випуск продукції, яка буде реалізована, і одержання прибутку від цієї реалізації - головна мета виробничої діяльності підприємства. Характерною особливістю виробничих процесів є виникнення витрат на виробництво продукції.

Собівартість не є сталою величиною, яка залежить від методики розрахунку. Однією з особливостей має бути постійна тенденція до зниження такої собівартості, що досягається зниженням обсягів її складових, насамперед матеріальних витрат на утримання робочої сили. Така економічна політика в підприємстві є закономірною і дає змогу поставлених цілей з найбільшою ефективністю.

До внутрішньовиробничих резервів зниження собівартості слід віднести: поліпшення використання основних засобів; механізацію та автоматизацію виробничих процесів; впровадження прогресивних технологій, реконструкцію і модернізацію виробництва; здешевлення сировини та матеріалів; поліпшення використання робочого часу; впровадження передового досвіду, надання належної уваги нормуванню та оплаті праці тощо.

Проводячи фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства можна зазначити , що ВАТ «Комсомолець» має позитивну динаміку ведення господарства, нормальну фінансову стійкість, підприємство є рентабельним. Проводячи фінансовий аналіз, можна сказати, що ВАТ "Комсомолець" має зерновий напрямок (зерно займає питому вагу в товарній продукції 18,88 %). Виноград займає 0,85 %, соняшник - 3,07 %, плоди - 4,23%. В тваринницькій галузі молоко займає 1,64 %, ВРХ - 1,02 %.

У структурі товарної продукції в середньому за 2005-2007 роки найбільшу питому вагу займає зерно - 18,88 %. На основі коефіцієнта зосередженості товарного виробництва, який становить 1,03 можна зробити висновок, що ВАТ "Комсомолець" має визначену вузьку галузеву спеціалізацію.

У своїй діяльності ВАТ «Комсомолець» використовує земельні сільськогосподарські угіддя в розмірі 2912,4 га.

Чисельність працівників у 2007 році порівняно з 2005 роком збільшилась на 3 чол. (2007 рік-156 чол, 2005 рік-153 чол.). Ними було відпрацьовано у 2007 році менше на 70 тис. люд-год, в зв'язку з цим і менше було відпрацьовано в 2007 році годин на 486. Трудовий потенціал збільшився в 2007 році на 5,4 тис. люд-год. Рівень використання робочої сили в 2005 році складав 100%, а у 2007 році склав 73,0%, що на 27% менше.

Кожен вид господарського обліку, контролю та аналізу є самостійним родом діяльності та видом економічної інформації, яка має вигляд економічних показників. Порівнюючи показники виробничої діяльності на протязі 3-х років, бачимо суттєві зміни валової продукції на 1013,4 тис.грн, чисельність персоналу в 2007 році збільшилась на 3 чоловіка, разом з тим збільшився фонд оплати праці, проте середньомісячна заробітна плата в 2007 році порівняно з 2005 роком зменшилась на 205,7 грн. Фондовіддача становить 31,4 тис.грн, прибуток (збиток) - 97 тис.грн, що в порівнянні з 2005 роком менше на 588 тис.грн, собівартість реалізованої продукції склала 12488 тис.грн. Рентабельність підприємства у 2007 році складає 0,8%, що у 10 разів менше чим у 2005 році.

Загальний облік ведеться в журнально-ордерному формі відповідно до чинного законодавства України і відповідає всім його статтям.

Стосовно обліку витрат виробництва можна зазначити, що витрати обліковуються за допомогою багатьох первинних документів. Під методом обліку витрат у широкому значенні розуміють сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання. Розглянувши облік витрат і калькулювання як єдиний процес, зазначимо, що останній складається з двох взаємопов'язаних етапів: перший етап - облік витрат, що включає організацію аналітичного обліку витрат і розподілу витрат на виробництво продукції між об'єктами обліку; другий етап - калькулювання собівартості, що включає операції з визначення собівартості виробів та одиниць продукції. Синтетичний облік витрат та виходу продукції рослинництва ведуть на рахунку 23 «Виробництво», до якого відкривають субрахунок 231 «Рослинництво». За економічним змістом він належить до групи рахунків господарських процесів, за призначенням і структурою - до групи операційних, калькуляційних рахунків. Аналітичний облік витрат і виходу продукції рослинництва ведеться у Виробничому звіті № 10.3 с.-г. Підсумки зведеної відомості у розділі синтетичних рахунків переносять до Журнал-ордера № 10.3 с.-г.

Стосовно даної теми можна запропонувати такі пропозиції по удосконаленню обліку витрат та виходу продукції рослинництва:

1. Виходячи з особливостей галузевого виробництва, необхідно розробити єдині типові внутрішньогалузеві аспекти обліку, які за потреби можливо адаптувати до конкретних умов і особливостей кожного окремого суб'єкта господарювання;

2. З метою поглиблення обліку та підвищення його значимості необхідно створити облік за центрами відповідальності , метою якого є самоконтроль за споживанням виробничих ресурсів та, в розрізі потреби, виявлення причин відхилень від нормативів;

3. Будь-яка ланка облікового процесу повинна мати конкретну мету та зміст, інакше суть обліку як такого буде розкрита;

4. Удосконалити систему управління витратами не тільки на рівні підприємства, а й в підрозділах, що сприятиме створенню системи обліку та управління виробництвом відповідно до вимог ринкового середовища;

5. Збільшити обсяг інформації про попит на продукцію, можливості збуту її за певних умов зумовлює потребу оперативному визначенні витрат виробництва та формуванні цін на сільськогосподарську продукцію, оскільки для агровиробника дуже важливим є систематичне зіставлення собівартості виробленої продукції з ціною, яка склалася на ринку;

6. При побудові обліку необхідно поєднати методологічні й організаційні його аспекти в цілому по галузі. Виходячи з галузевих принципів важливо, щоб облік враховував специфічні особливості технології та організації конкретного виробництва;

7. Фінансовий облік як функція управління для сільського господарства, крім загальної основи, повинен мати й галузеву, визначену на державному рівні, що передбачатиме розкриття методологічних функцій, організаційної структури, методів, інструментів і методичної бази. Тобто, в сільському господарстві фінансовий облік повинен бути спрямований не тільки на вивчення попиту і вимог ринку, а й прийняття оптимальних управлінських рішень;

8. Сьогодні, як ніколи важливий аналіз статей за елементами, що дає можливість в кінцевому результаті знати собівартість одиниці продукції виробленої та реалізованої, таким чином повнота включення витрат є критерієм точності обчислення собівартості.

9. В даний час у структурних підрозділах даного господарства практично стримується автоматизація обліково-аналітичних робіт. Це пов'язано з тим, що в нестабільних ринкових умовах важко забезпечити відповідні підрозділи комп'ютерною технікою та програмним забезпеченням. Впровадження автоматизації також стримується недосконалістю облікового забезпечення АРМ бухгалтера на етапі документування і контролю інформації, що вводиться, особливо обліку процесу виробництва продукції. Для збирання, реєстрації та опрацювання облікової інформації, що сприятиме вирішенню завдань стосовно покращення забезпечення інформацією керівників підприємств, в сучасних умовах необхідно використовувати комп'ютерну техніку. Технічні засоби, застосовувані для автоматизованого бухгалтерського обліку, дозволяють по-новому забезпечити формування облікової інформації, знизити трудомісткість її обробки, зменшити витрати часу на обчислення і розрахунки, створити умови для уніфікації форм первинних документів і методів їх обробки, прискорити документообіг, підвищити оперативність доступу бухгалтерського апарату до оброблюваної інформації.

Список використаної літератури:

1. Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996-ХІ.

2. Положення (стандарт) Бухгалтерського обліку № 16 "Витрати" // Галицькі контракти.-2000.-№5.-С.82-87

3. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів від 28 жовтня 1998 р. № 1706”.

4. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006р. №1315

5. Методичні рекомендації з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах АПК, затверджені Наказом Мінагрополітики України від 07.03.2001р.

6. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів вищих навчальних закладів.-Житомир: ПП „Рута”, 2003. - 726 с.

7. Огійчук М.Ф. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник.-К.: Вища освіта,2003.-800с.

8. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. - К.: „А.С.К.”, 2002. - 784 с. Плаксієнко В.Я. Бухгалтерський облік в сільському господарстві України: Підручник.-К.: Вища школа, 2003.-С.254-266.

9. Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агро - формуваннях: Підручник.-К.: Вища школа, 2006 .- С.648-763.

10. Халевицька Т.Г. Деякі питання щодо вдосконалення обліку витрат в сільськогосподарських підприємствах// Аграрний вісник Причорномор'я.- 2000.- Випуск 5(10).- С.178-183.

11. Іщенко Я.П. Непрямі витрати на підприємствах АПК: методи обліку та порядок розподілу// Облік і фінанси АПК.- 2005. - №3. - С.24-31.

12. Сук Л., Сук П. Калькулювання сільськогосподарської продукції і закриття бухгалтерських рахунків // Бухгалтерія в сільському господарстві .- 2006. - №6. - С.2-9.

13. Сук Л. Склад і класифікація витрат на підприємствах // Бухгалтерія в сільському господарстві.- 2007. - №20. - С.46-49.

14. Сук Л. Облік біологічних перетворень у тваринництві // Бухгалтерія в сільському господарстві.- 2007. - №12. - С.43-49; №14.- С. 37-45.

15. Камінська Т. Облік тварин на вирощуванні та відгодівлі з використанням програми «1С: Бухгалтерія» // Бухгалтерія в сільському господарстві .- 2007. - №6.- С. 6-11.

16. Гуділіна З. Облік поточних біологічних активів // Бухгалтерія в сільському господарстві.- 2007. - №23 (200).- С.2-7.

17. Ярмоленко В.П. Про склад і класифікацію виробничих витрат // Бухгалтерія в сільському господарстві.- 2000. - №11. - С. 20-24.

18. Чухліб О.А. Управлінське рішення щодо витрат у собівартості продукції // Фінанси України.- 2006.- №2.- С. 129-137.

19. Костякова А.А. Удосконалення обліку та розподілу непрямих витрат // Економіка АПК.- 2006. - №11.- С.87-88.

20. Артиш В.І. Собівартість виробництва екологічно чистої продукції // Економіка АПК.-2006.- №10.- С.69-72.

21. Моссаковський В.Б., Томчук О.Ф. удосконалення обліку та контролю витрат в сільськогосподарських підприємствах // Економіка АПК.- 1998. - №3.- С.42-46.

22. Кучеренко Т.Є., Шайко О.Г. Формування статей матеріальних витрат фінансового звіту малих підприємств // Економіка АПК.- 2006. - №12. - С.85-92.

23. Ільєнко Н., Савкова С. Собівартість продукції та порядок її формування // Справочник экономиста.- 2005. - №1.- С.49-52.

24. Голов С. Чи перешкоджає П(С)БО 16 «Витрати» економічній роботі на підприємстві? // Бухгалтерський облік і аудит.- 2007.- №5, №10.- С.3-10.

25. Сльозко Т. Методи обліку витрат «Стандарт-кост» і нормативний: історія та сучасність // Бухгалтерський облік і аудит.- 2007. - №7.- С. 3-8.

26. Сльозко Т. Методи обліку витрат «Стандарт-кост» і нормативний: історія та сучасність // Бухгалтерський облік і аудит.- 2007. - №7.- С. 3-8.

27. Лопатіна Т. Как победить бумажного дракона // Бухгалтер і комп'ютер.- 2007. - №9.- С.23-29.

28. Литвин Ю.Я. Про облік і калькуляцію собівартості продукції // Світ бухгалтерського обліку.- 1998. - №3 (9). - С. 27.

29. Солодков Є.В. Витрати на виробництво: облікова політика // Бухгалтерія.- 2001. - №22 (1). - С.53.

30. Юрченко К.В. Класифікація витрат виробництва в нових умовах господарювання // Економіка.- 2001. - №11. - С.101-103.

Коміренко В.С. Облік витрат на формування основного стада // Все про бухгалтерський облік.- 2003. - №71.- С.7-9.

Размещено на Allbest.ru