Стан обліку витрат на виробництво

За статтею «Корми» відображують вартість кормів власного виробництва та придбаних, витрати на їх внутрішньогосподарське переміщення з поля на постійне місце зберігання, кормовий склад чи інший підрозділ. До даної статті відносять також витрати на приготування кормів у кормоцехах і кормокухнях. Витрати на транспортування кормів з місць постійного зберігання до кормоцехів, а також безпосередньо на ферму з місця їх зберігання не включаються у вартість кормів, а відносяться до інших відповідних статей.

Підставою для списання кормів у витрати виробництва є належним чином оформлені відомості витрати кормів (ф.№94).

За статтею «Роботи і послуги» відображають витрати на роботи та послуги власних допоміжних виробництв, які забезпечують виробничі потреби, та вартість послуг виробничого характеру, наданих сторонніми підприємствами.

Зокрема, на дану статтю відносять вартість послуг автомобільного транспорту, тракторного парку, живої тяглової сили, електропостачання, водопостачання тощо. Сюди ж списують витрати на оплату послуг станцій штучного осіменіння сільськогосподарських тварин.

Цю статтю можна поділити на дві, а саме:

· Роботи і послуги власних структур;

· Роботи і послуги зі сторони;

Підставою для запису витрат за цією статтею є нагромаджу вальні відомості з розподілу робіт і послуг власних допоміжних виробництв та рахунки підприємств і організацій, які виконували відповідні роботи або надані послуги.

За статтею «Витрати на ремонт основних засобів» відображають витрати, пов'язані з ремонтом основних засобів, які використовуються у тваринництві.

За статтею «Амортизація основних засобів» обліковують амортизаційні відрахування по будівлях, спорудах та інших об'єктах основних засобів, що нараховуються відповідно до прийнятого порядку.

За статтею «Інші витрати» відображають витрати. Що безпосередньо пов'язані з виробництвом конкретної продукції тваринництва і не включені до інших статей, а саме: вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, знос спеціального одягу та спеціального взуття, платежі за страхування тварин тощо.

На статтю «Непродуктивні витрати» записують витрати від падежу тварин на вирощуванні та відгодівлі, птиці, звірів, кролів, загибелі бджолосімей, що відносяться за рахунок господарства. Ці витрати зменшуються на вартість одержаної сировини (шкур, технічного м'яса тощо) за цінами можливої реалізації або використання у своєму підприємстві. Загибель тварин, що сталася внаслідок стихійного лиха, відноситься на фінансові результати підприємства, а з вини матеріально - відповідальних осіб - за рахунок цих осіб.

За статтею «Загально виробничі витрати» відображають суму загально виробничих (включаючи загально - фермерські) витрат, що припадають на конкретний об'єкт обліку в порядку їх розподілу.

Записи про вихід продукції тваринництва здійснюють на підставі бухгалтерських документів. Для обліку витрат праці складають розрахунок нарахування заробітної плати (оплати праці) працівникам тваринництва (ф.№69). Для цього використовують документи, в яких обліковується вихід продукції: журнал обліку надою молока, акт на оприбуткування приплоду тварин, відомість зважування тварин та інші.

Виконання ремонтних робіт у тваринництві оформляється нарядами на відрядну роботу (ф.№70 і 70а). При погодинній оплаті праці - складають табель обліку робочого часу (ф.№64).

Основним видом матеріальних витрат є корми. Їх списують по відомості витрат кормів (ф.№94). Для зведеного обліку витрат кормів по видах тварин на фермі ведуть журнал обліку витрат кормів (ф.№35). наявність кормів у господарстві і їх рух обліковують у журналі обліку кормів (ф.№35а).

Витрачання інших матеріальних цінностей оформляють в установленому порядку лімітно-забірними картами на одержання матеріальних цінностей (ф.№117), накладними (ф.№87) та іншими видатковими документами.

Витрати засобів праці фіксують в документах по нарахуванню амортизації основних засобів, що складаються в установленому порядку.

Витрати по обліку вартості робіт і послуг, виконаних сторонніми підприємствами та організаціями, відображають на підставі рахунків, актів на приймання виконаних робіт тощо.

Аналітичний облік у тваринництві ведуть за об'єктами, якими є конкретні статевовікові групи тварин і птиці. У кожному підприємстві перелік об'єктів по тваринництву конкретизують залежно від умов господарювання.

Аналітичні рахунки відкривають у виробничому звіті або книзі обліку виробництва. Витрати обліковують за встановленими статтями, а вихід продукції - за її назвою, кількістю та сумою.

У виробничому звіті відображують витрати і дохід продукції за місяць та наростаючим підсумком з початку року. Витрати показують за елементами з кредиту кореспондуючих рахунків.

Для синтетичного обліку і виходу продукції тваринництва використовують рахунок 23 «Виробництво», субрахунок 232 «Тваринництво». Це активний калькуляційний рахунок, за дебетом якого відображають витрати на виробництво, а за кредитом - вихід продукції.

2.2 Облік витрат за елементами

Елемент витрат - сукупність економічно однорідних операцій. У сільськогосподарських підприємствах витрати операційної діяльності (рослинництва, тваринництва, промислового та допоміжного виробництва) групуються за такими економічними елементами:

а) матеріальні затрати;

б) витрати на оплату праці;

в) відрахування на соціальні заходи;

г) амортизація;

д) інші операційні витрати.

Окрім класифікації витрат за елементами, на сільськогосподарських підприємствах також застосовується класифікація витрат за об'єктами і статтями.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) формуються за центрами відповідальності та об'єктами обліку, планування та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Залежно від конкретних умов виробництва, структури управління, системи оплати праці, визначення та розподілу госпрозрахункового доходу, бухгалтерія підприємства облік витрат може вести в цілому по конкретних виробничих підрозділах без деталізації за окремими об'єктами (видами і групами худоби та птиці, видами виробництв). Фактичні витрати підрозділу розподіляють між окремими культурами, видами і групами худоби та птиці пропорційно до планових витрат, а за їх відсутності -- до нормативних витрат згідно з технологічними картами чи укрупненими нормативами.

Залежно від характеру участі в процесі виробництва витрати сільськогосподарського підприємства поділяються на основні та накладні.

Основні витрати пов'язані з безпосереднім виконанням технологічних операцій по виробництву продукції (робіт, послуг), а накладні -- з управління та обслуговування діяльності підрозділу (бригади, цеху, ферми, внутрігосподарського кооперативу тощо), галузі чи господарства в цілому.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) в плануванні та обліку групуються за статтями, які господарство визначає самостійно з використанням нижче наведеного переліку, виділяючи в окремі статті змінні і постійні витрати.

Змінні витрати діляться на пропорційні, величина яких визначається обсягом одержаної продукції, та непропорційні, величина яких залежить від обсягу виконаних робіт чи поголів'я тварин; до постійних відносяться витрати, величина яких не залежить ні від кількості продукції, ні від поголів'я чи обсягу виконаних робіт. Див. Додаток 4.

До статті "Витрати на оплату праці" включається основна і додаткова оплата праці працівників, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі виробництва (в тому числі трактористів-машиністів).

До статті „Насіння та посадковий матеріал” включається вартість насіння та посадкового матеріалів власного виробництва і придбаного, використаних для посіву (посадки) відповідних сільськогосподарських культур та насаджень, крім молодих багаторічних насаджень. Витрати на підготовку насіння до посіву (протруювання, сортування тощо), навантаження та транспортування його до місця посіву не включаються до вартості насіння, а відносяться на виробництво певної сільськогосподарської культури (групи культур) за відповідними статтями витрат.

За статтею "Паливо і мастильні матеріали" відображають комплексну ціну палива, до якої входять його вартість на виконання технологічних операцій, а також вартість мастил тощо.

До статті "Добрива" включаються витрати на внесені у ґрунт під сільськогосподарські культури органічні (гній, торф, компост, сидеральні добрива тощо), мінеральні, бактеріальні, інші добрива та мікродобрива.

Витрати на підготовку добрив, навантаження їх у транспортні засоби й розкидачі, вивезення в поле та внесення у ґрунт списуються на конкретну сільськогосподарську культуру (групу культур) за відповідними статтями витрат і в цю статтю не включаються.

До статті "Засоби захисту рослин та тварин" включаються вартість пестицидів, засобів протруювання, гербіцидів, дефоліантів та інших хімічних і біологічних засобів, використаних для боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин, а також біопрепаратів та дезінфікуючих засобів, які застосовуються у тваринництві.

Витрати, пов'язані з обробітком посівів сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень зазначеними засобами (крім вартості використаних матеріалів), відносяться на відповідні культури (групи культур) або на багаторічні насадження за певними статтями витрат (пальне, оплата праці тощо).

У статті "Корми" відображаються вартість кормів власного виробництва та придбаних, витрати на їх внутрішньогосподарське переміщення з поля на постійне місце зберігання. На цю статтю відносяться також витрати на приготування кормів у кормоцехах і кормокухнях. Ці суми списуються безпосередньо на відповідні види і групи тварин прямо або розподіляються між ними пропорційно До маси кормів, використаних для відгодівлі. Частина витрат на утримання кормоцехів відноситься на вартість кормів, переданих на склад для зберігання.

Витрати з транспортування кормів із місць постійного зберігання до кормоцехів (кормокухонь) або безпосередньо на ферму відносяться на відповідні статті витрат (пальне і мастильні матеріали, оплата праці тощо).

У допоміжних виробництвах на цю статтю списуються корми, використані на годівлю дорослої робочої худоби.

До статті "Сировина й матеріали" включається вартість сировини та матеріалів, які є необхідними компонентами або утворюють основу виготовленої продукції;

а) у цехах з виробництва комбікормів -- вартість зерна, зерносумішей, трав'яного борошна, жому, кормових дріжджів, сухого перегону, м'ясо-кісткового та рибного борошна, мінеральної сировини, мікродобавок та інший компонентів;

б) у млині, крупорушці -- вартість зерна;

в) у пункті первинної обробки льону та продукції інших луб'яних культур -- вартість соломки, трести;

г) у цехах з переробки овочів, фруктів та картоплі -- вартість овочів, фруктів і картоплі, бобових, спецій, консервантів та інших продуктів;

д) у виноробних цехах -- вартість винограду, плодів та ягід, виноматеріалів, сокоматеріалів, спирту-ректифікату, цукру, вакуум-сусла, коньячного спирту, лимонної кислоти тощо;

є) у цехах забою худоби -- вартість худоби, птиці, звірів, кролів, каракульських ягнят;

є) у підрозділах з переробки молока -- вартість молока, молочних продуктів, цукру, ваніліну та інших продуктів.

У допоміжних виробництвах до цієї статті включаються вартість матеріалів, палива, запасних частин, використав них для виробничих потреб.

Вартість використаних сировини і матеріалів зменшується на вартість зворотних відходів, що виникли у про цесі виготовлення готової продукції, якщо вихідні матеріали повністю чи частково втратили початкові споживчі якості (хімічні або фізичні властивості, у тому числі повно мірність, конфігурацію тощо) і внаслідок цього не можуть бути використані за прямим призначенням.

Відходи, що не використовуються, -- не оцінюються. І

У статті "Роботи та послуги" відображаються витрати на роботи та послуги власних допоміжних виробництв, які забезпечують виробничі потреби, та вартість послуг виробничого характеру, наданих сторонніми підприємствами, включаючи плату за воду для зрошення та інші послуги, надані водогосподарськими організаціями (крім робіт та послуг, витрати на які включаються до інших статей).

До складу цієї статті включають вартість послуг власного та залученого автомобільного, тракторного та гужового транспорту (на переміщення виробничих запасів з центральних складів, складів виробничих підрозділів підприємства та інших місць постійного зберігання на поля, ферми, польові стани, місця заправлення тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин під час їх роботи в полі, вивезення сільськогосподарської продукції з поля до місць зберігання та використання). Витрати відносяться на окремі об'єкти планування та обліку, виходячи з обсягів робіт, пов'язаних з перевезенням вантажів (у тонно-кілометрах, умовних еталонних гектарах тощо).

Вартість послуг електро-, тепло-, водо- та газопостачання визначається з включенням вартості відповідно електричної, теплової енергії, води, газу, одержаних зі сторони та вироблених у власному підприємстві.

Сума плати за воду для зрошення визначається, виходячи з тарифів, затверджених у встановленому порядку, та обсягів водопостачання для поливу певних сільськогосподарських культур та угідь, а також для інших виробничих потреб.

До вартості послуг з агрохімічного обслуговування та внесення добрив, наданих сторонніми підприємствами і організаціями, не включається вартість отрутохімікатів та добрив.

До цієї статті включаються також витрати холодильних установок і камер для замороження, охолодження та зберігання продукції. Витрати, пов'язані зі зберіганням У них м'яса, овочів, плодів та інших продуктів, призначених для переробки, відносяться на вартість відповідних видів сировини, використаних у виробництві.

До складу статті "Витрати на ремонт необоротних активів" включають:

а) суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних операціях, вартість запасних частин, ремонтно-будівельних та інших матеріалів, витрачених на поточний ремонт основних засобів, включаючи вартість пального та мастильних матеріалів, використаних на ремонті та обкатування машин після ремонту; тваринництво облік виробничий витрата

б) вартість послуг сторонніх організацій та власних майстерень з технічного обслуговування і поточного ремонту тракторів, сільськогосподарських машин та обладнання,

в) витрати на ремонт плівкових теплиць і парників, а також витрати на ремонт і заміну гусениць та гумових шин тракторів і сільськогосподарських машин (вартість плівки, яка використовується для ремонту теплиць і парників, а також гуми включається у витрати на поточний ремонт без вартості зношеної плівки чи гуми за цінами їх можливої реалізації (використання).

До статті "Інші витрати на утримання необоротних активів" включаються суми, використані на їх утримання безпосередньо в конкретному виробництві.

До складу цих витрат належать:

а) витрати на оплату праці персоналу, що обслуговує необоротні активи (крім трактористів-машиністів та інших працівників, зайнятих у технологічному процесії виробництва сільськогосподарської продукції та ін.), механіків, сторожів, місць зберігання техніки тощо;

б) вартість пального та мастильних матеріалів на переїзд тракторів та самохідних машин з однієї ділянки на іншу;

в) амортизаційні відрахування, які прямо не відносяться і на певні об'єкти обліку витрат (сільськогосподарські куль тури або види тварин).

Витрати на утримання основних засобів, включаючи орендну плату, обліковуються на рахунку 91] "Загальновиробничі витрати" і відносяться на собівартість продукції окремих культур та видів незавершеного виробництва таким чином:

а) тракторів -- пропорційно обсягу виконаних ними механізованих тракторних та будівельних робіт (в умовних еталонних гектарах);

б) ґрунтообробних машин -- пропорційно обробленим площам, зайнятим певними культурами,

в) сівалок -- пропорційно площі посіву культур;

г) технічних засобів для збирання врожаю -- прямо пропорційно зібраній площі певних культур;

д) машин для внесення в ґрунт добрив -- пропорційно фізичній масі внесених добрив;

є) меліоративних споруд -- пропорційно меліорованим площам;

є) приміщень для зберігання продукції -- пропорційно кількості та тривалості зберігання продукції протягом звітного періоду.

Витрати на утримання меліоративних споруд підприємства, що плануються та обліковуються за статтею "Інші витрати на утримання необоротних активів", відносяться на сільськогосподарські культури, які вирощуються на зрошуваних та окремо осушених землях. Витрати на зрошення, якщо вони не можуть бути безпосередньо віднесені на певні культури, розподіляються між ними, а також пасовищами та сіножатями пропорційно площі поливних земель.

Витрати на догляд за полезахисними лісовими смугами включаються без вартості одержаних з цих смуг дров, хмизу, плодів (за цінами їх можливої реалізації чи використання). Ці витрати відносяться на багаторічні насадження та посіяні культури пропорційно площам, до яких лісові смуги прилягають.

Витрати на утримання тваринницького приміщення, де розміщено кілька видів худоби, розподіляються пропорційно зайнятій площі.

До складу цієї статті входить різниця між первісною вартістю та виручкою від вибракуваних тварин основного стада з наступним віднесенням цієї суми на витрати виробництва відповідної продукції (молоко, приплід, вовна тощо).

Витрати на утримання допоміжних та підсобних (промислових) виробництв відносяться на кожне з виробництв безпосередньо або розподіляються між окремими об'єктами обліку витрат пропорційно зайнятій площі, обсягу виконаних робіт чи сумі витрат на оплату праці працівників, зайнятих виконанням виробничих операцій.

У статті "Інші витрати" відображаються витрати, що безпосередньо пов'язані з виробництвом певної продукції і не включені до жодної з наведених вище статей, а саме:

а) вартість спецодягу та спецвзуття, що видаються працівникам, зайнятим доглядом за худобою, птицею тощо (за винятком вартості спецодягу, який видається ветеринарним працівникам і сторожам), а також інших малоцінних швидкозношуваних предметів;

б) вартість підстилки для тварин (соломи, торфу, тирси);

в) витрати на штучне осіменіння тварин (утримання пункту, вартість сперми, оплата праці техніка штучного осіменіння тощо);

г) витрати на будівництво та утримання літніх таборів, загонів, навісів та інших споруд некапітального характеру для тварин. Ці витрати обліковуються у складі витрат майбутніх періодів, а на собівартість відносяться рівними частками протягом терміну використання зазначених споруд, який встановлюється комісією з прийняття відповідного об'єкта в експлуатацію;

д) платежі за страхування майна, тварин, урожаю сільськогосподарських культур, а також окремих категорій працівників, зайнятих безпосередньо на роботах зі підвищеною небезпекою для життя і здоров'я у випадках, передбачених законодавством;

є) інші витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) і не віднесені до цієї та інших статей витрат. Ці витрати, як правило, безпосередньо відносяться на відповідні сільськогосподарські культури (групи культур), види тварин і продукцію підсобних промислових та інших виробництв.

До складу статті "Непродуктивні витрати" (в обліку) включають втрати від падежу молодняку та дорослої худоби на відгодівлі, птиці, звірів, кролів, а також бджолиних сімей, за винятком втрат, які сталися внаслідок стихійного лиха, сум, що підлягають відшкодуванню винними особами, та вартості одержаної сировини (шкур, технічного м'яса тощо) за цінами можливої реалізації.

На цю статтю відноситься брак у виробництві, яким вважаються вироби, напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, які не відповідають встановленим стандартам чи технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням чи можуть бути використані лише після виправлення.

За місцем виявлення брак поділяється на внутрішній, виявлений на підприємстві до відправлення продукції споживачам, та зовнішній, виявлений у споживачів у процесі збирання, монтажу чи експлуатації виробу.

До собівартості внутрішнього остаточного браку включаються фактичні витрати за всіма статтями витрат.

До вартості остаточного браку додаються витрати на його виправлення і з цієї суми вираховуються (віднімаються) вартість забракованої продукції за ціною можливого використання і суми відшкодування, фактично утримані з осіб, з вини яких стався брак, та суми, які за рішенням суду мають відшкодувати постачальники за поставку недоброякісних матеріалів, напівфабрикатів тощо.

Вартість браку відноситься на собівартість продукції, під час виробництва якої він був допущений.

У статті "Загальновиробничі витрати" відображається бригадні, фермські, цехові та загальновиробничі витрати.

До бригадних, фермських, цехових та загальновиробничих витрат належать такі: витрати на оплату праці працівників апарату управління, орендна плата; амортизаційні відрахування і витрати на утримання та поточний ремонт необоротних активів загального призначення; витрати на заходи з охорони праці та техніки безпеки; витрати на перевезення працівників до місця безпосередньої роботи; на утримання польових станів; інші витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва окремих підрозділів та галузей.

Бригадні, фермські, цехові та загально виробничі витрати рослинництва, тваринництва та промислових виробництв розподіляються між об'єктами планування й обліку пропорційно до загальної суми витрат, за винятком вартості насіння, кормів, сировини, матеріалів та напівфабрикатів, відносяться на собівартість тільки тієї продукції, що виробляється в даній бригаді, фермі, цеху чи у відповідній галузі.

2.3 Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції тваринництва

Сільськогосподарська продукція та додаткові біологічні активи при їх первісному визнанні оцінюються за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу.

Визначення справедливої вартості додаткових біологічних активів і сільськогосподарської продукції ґрунтується на цінах активного ринку.

За наявності кількох активних ринків біологічних активів і сільськогосподарської продукції їх оцінка ґрунтується на даних того ринку, на якому підприємство передбачає продавати додаткові біологічні активи і сільськогосподарську продукцію.

Роботи по калькуляції продукції проводять у певній послідовності:

· Розподіляють бригадні (фермерські) загально виробничі витрати;

· Розподіляють витрати з утримання кормоцехів та кормокухонь;

· Списують на рослинництво частину витрат по бджільництву, що відносяться на запилення сільськогосподарських культур.

У тваринництві часто одночасно одержують кілька видів супутньої продукції: у молочному скотарстві - молоко і приплід. У вівчарстві - вовна, приплід, приріст живої маси і т.д. Отже, тут важливо правильно розподілити витрати між окремими видами супутньої продукції.

Побічна продукція - гній оцінюється виходячи з нормативно - розрахункових витрат і витрат на його прибирання та доставку до місця зберігання і вартості підстилки. Собівартість 1 тонни гною визначається діленням витрат на його фізичну масу. Рідкий гній переводять у звичайний, виходячи з вмісту сухих речовин. Пташиний послід оцінюється за нормативно - розрахунковими витратами на його видалення з приміщень, сушіння і зберігання, включаючи вартість тари.

До побічної продукції тваринництва також відносять вовну-линьку (центнер), пух (центнер), перо (центнер), міражні яйця (штук), м'ясо півників яєчних курей, забитих у добовому віці (центнер), м'ясо забитих звірів (центнер), шкури загиблих тварин (штук), молоко овець(центнер), шкаралупу яєць при інкубації (кілограм), гренажні кокони, з яких не вийшли метелики (центнер). Зазначена побічна продукція оцінюється за реалізаційними цінами чи цінами їх використання у господарстві. Вартість побічної продукції відноситься на зменшення витрат на утримання відповідних видів і груп тварин і птиці.

Закриття рахунків по тваринництву роблять після калькуляції собівартості по рослинництву і списання калькуляційних різниць, бо в тваринництві використовують корми власного виробництва поточного року. Перед цим закривають також аналітичні рахунки, на яких обліковують переробку продукції рослинництва та виготовлення кормів.

Розглянемо порядок визначення собівартості продукції в основних галузях тваринництва.

Молочне скотарство. У молочному скотарстві об'єктами обчислення собівартості є: по основному стаду - молоко і приплід, по вирощуванню та відгодівлі тварин - приріст живої маси та жива маса тварин.

При калькуляції продукції від загальної суми витрат по конкретному об'єкту обліку віднімається вартість побічної продукції, а решта розподіляється між молоком і приплодом. Собівартість 1 голови приплоду розраховується за вартістю 60 кормо-днів утримання корови. Собівартість 1 кормо-дня визначається діленням всієї суми витрат по утриманню основного стада на загальну кількість кормо-днів. Для визначення собівартості 1 ц молока потрібно від загальної суми витрат по утриманню основного стада відняти вартість побічної продукції та приплоду та розділити на кількість центнерів одержаного молока.

Отже, щоб знати приріст живої маси, потрібно зважити поголів'я на кінець періоду, додати масу поголів'я, що вибуло за період , відняти масу поголів'я, що надійшло, та того, що було на початок періоду. До маси тварин по надходженню включають масу одержаного приплоду.

Приріст живої маси є продукцією звітного періоду (року), а тому його собівартість теж складається з витрат відповідного періоду (року). Але рух поголів'я не обмежується лише одним роком. Це безперервний процес. З'являються різні ціни на поголів'я тварин: ті, що були на початок року оцінені по справедливій вартості минулого року; ті, що куплені, - по цінах придбання; приплід - по справедливій вартості поточного року. Отже, виникає потреба розрахувати середню собівартість одного центнера живої маси тварин.

Собівартість живої маси тварин складається із вартості поголів'я на початок періоду (року), плюс вартість тварин, що надійшли за період (рік), плюс витрати на утримання поголів'я протягом періоду (року), тобто собівартість отриманого приросту.

Кількість живої маси складається з маси тварин на кінець періоду плюс маса тварин, які вибули за звітний період, не включаючи масу загиблих тварин. Це також дорівнює масі тварин на початок періоду плюс маса тварин, що надійшли за період, плюс маса одержаного приплоду, мінус маса поголів'я, яке загинуло.

Поділивши вартість живої маси на кількість її центнерів, визначають собівартість 1 ц. живої маси. За цією собівартістю оцінюють тварин, які вибули із господарства (продані, переведені в основне стадо, забиті) і залишилися на кінець року. Вартість тварин, які загинули, в кінці року не змінюється.

М'ясне скотарство. У м'ясному скотарстві визначають собівартість однієї голови приплоду та однієї голови при відлученні, виходячи з живої маси. Собівартість приросту живої маси телят до восьмимісячного віку та одержаного приплоду складається з витрат на утримання корів і нетелів, які за два місяці до розтелення переводять до основного стада, та телят до 8-місячного віку (без вартості побічної продукції). Побічною продукцією тут вважається молоко, яке оцінюється за реалізаційними цінами.

Собівартість живої маси складається з суми витрат на утримання корів і телят до 8 -місячного віку, балансової вартості телят, що були в цій групі на початок року та надійшли в групу протягом року. Жива маса складається з маси телят, що залишилися під матками на кінець року та переведені в старші групи. Поділивши вартість живої маси на кількість центнерів живої маси, визначають собівартість 1 ц. живої маси, за якою оцінюють вибувше поголів'я тварин та тих, які залишилися під матками на кінець року.

На підприємствах, що спеціалізуються на вирощуванні корів - первісток, які призначені для реалізації, витрати на їх утримання до розтелення відносять на приріст живої маси корів-первісток і живу масу одержаного приплоду. Витрати на утримання корів-первісток з часу розтелення до реалізації становлять собівартість одержаного від них молока. У цих підприємствах корови-первістки є продукцією для реалізації, а тому їх обліковують на рахунку 21 «Поточні біологічні активи», а не в складі основних засобів.

Свинарство. Продукцією основного стада свиней є діловий приплід. Витрати на утримання основного стада (свиноматки з поросятами до відлучення та кнурі) становлять собівартість приросту живої маси та ділового приплоду. Поділивши зазначені витрати на кількість голів одержаного приплоду визначають собівартість його однієї голови.

Якщо на початок або на кінець року під свиноматками залишаються невідлучені поросята, то калькуляцію проводять виходячи з живої маси. Вартість живої маси складається з вартості поросят під матками на початок року плюс витрати за рік на утримання основного стада свиней. Жива маса складається з маси відлучених поросят та тих, що залишилися під матками на кінець року. Поділивши вартість живої маси на кількість її центнерів визначають собівартість одного центнера живої маси, за якою оцінюють відлучених поросят та тих, що залишилися під матками на кінець року. Собівартість 1 ц. приросту маси та живої маси свиней інших груп, які знаходять ся на дорощуванні та відгодівлі, визначається аналогічно як і по скотарству.

У неспеціалізованих підприємствах собівартість валового приросту живої маси свиней визначається в цілому по галузі діленням витрат на утримання всіх груп свиней на кількість центнерів приросту. Собівартість 1 ц. живої маси свиней визначається аналогічно скотарству.

Вівчарство. У неспеціалізованих господарствах для обліку витрат і виходу продукції вівчарства ведуть окремий аналітичний рахунок. Від вівчарства одержують декілька видів супутньої продукції: вовну (з поділом на тонку, напівтонку, напівгрубу, грубу) приріст живої маси, приплід. Побічної продукцією вважається молоко, шкури загиблих тварин, що оцінюються за реалізаційними цінами, та гній, який оцінюється за нормативно-розрахунковою або справедливою вартістю.

Із загальної суми на утримання овець відноситься на собівартість приплоду ягнят у романівському вівчарстві 12%, каракульському - 15%, а в усіх інших напрямках - 10%.

Витрати на утримання овець (без вартості побічної продукції і приплоду) розподіляють між вовною та приростом живої маси. Для цього один центнер вовни прирівнюється до 5 одиниць, а 1 ц. приросту живої маси береться за одиницю.

Вартість ягнят на момент відлучення від маток складається з собівартості приплоду та витрат на приріст їх живої маси до відлучення. Собівартість 1 ц. живої маси у вівчарстві розраховують аналогічно скотарству. За нею оцінюють вибувше поголів'я ягнят, які залишилися на кінець року під матками.

Козівництво. У козівництві собівартість приплоду, приросту живої маси, живої маси і вовни визначають так само, як у вівчарстві.

Птахівництво. Облік витрат і виходу продукції птахівництва ведуть стосовно технології виробництва. Тут можуть бути відкриті такі аналітичні рахунки: «Батьківське стадо» - продукція інкубаційні яйця; «Промислове стадо» - продукція харчові яйця; «Вирощування і відгодівля» - продукція приріст живої маси; «Інкубація» - продукція добові пташенята. Якщо в господарстві утримують різні види птиці, то облік ведуть за їх видами - кури, гуси, індики, страуси та інші.

У зв'язку з роздільним обліком витрат по технологічних групах у птахівництві по кожному з них одержують практично один вид основної продукції. За таких умов визначення її собівартості здійснюється шляхом ділення витрат по відповідній групі (за мінусом побічної продукції) на вихід продукції.

До побічної продукції крім посліду (гною) відносять також пух, перо, міражні яйця, м'ясо півників яєчних курей, забитих у добовому віці. Оцінюють побічну продукцію за реалізаційними цінами або цінами їх використання.

По батьківському і промисловому стаду у витрати включають також вартість загинувшої птиці основного стада, що віднесена за рахунок господарства. Тут обчислюють собівартість 1 тис. яєць розрахунок може проводитися з урахуванням якості яєць. У такому випадку витрати розподіляють пропорційно цінам реалізації на яйця.

По молодняку птиці обчислюють собівартість приросту живої маси і живої маси. Одержані яйця від молодняку вважаються побічною продукцією, яка оцінюється за реалізаційними цінами. Для визначення собівартості 1 ц. приросту живої маси потрібно витрати на утримання поголів'я молодняку птиці (без вартості побічної продукції) поділити на кількість центнерів приросту.

Собівартість 1 ц. живої маси молодняку птиці обчислюють аналогічно тваринам на вирощуванні та відгодівлі великої рогатої худоби.

По цеху інкубації визначають собівартість добових пташенят. Вона складається з вартості закладених яєць і витрат на інкубацію. Побічна продукція (міражні яйця, м'ясо півників, забитих у добовому віці) оцінюється за реалізаційними цінами використання продукції.

Конярство. У коне заводах та інших племінних господарствах обліковують окремо витрати по основному стаду і по вирощуваному молодняку. по основному стаду продукцією є приплід. Собівартість приплоду визначається сумою річних витратна утримання основного стада (кобил і жеребців) за мінусом вартості гною, іншої побічної продукції та вартості виконаних робіт в оцінці за нормативною або плановою собівартістю робочого дня робочих коней.

По групі молодняку розраховують собівартість приросту. Для цього загальну суму. Для цього загальну суму витрат (без вартості побічної продукції) ділять на кількість кормо-днів і таким чином обчислюють собівартість одного кормо-дня. Собівартість молодняку коней, переведеного в основне стадо, реалізованого і залишеного на кінець року для подальшого вирощування, визначається додаванням до його вартості на початок року витрат на утримання в звітному році, розрахованих за кількістю кормо-днів і їх собівартістю.

Бджільництво. для визначення собівартості окремих видів продукції бджільництва витрати розподіляють між видами продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами. Собівартість приросту кількості сот розраховується за собівартістю топленого кондиційного воску.

Нові бджолині сім'ї оцінюються за цінами реалізації. Собівартість 1 кг бджіл прирівнюється до собівартості 10 кг меду . у бджільництві калькулюється валовий вихід меду, залишений у вуликах для бджіл, який розглядається як незавершене виробництво. Його спочатку оприбутковують: дебет рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» і кредит рахунку 23 «Виробництво», а потім списують на виробництво зворотнім записом.

Частина витрат по утриманню бджіл відноситься на запилення сільськогосподарських культур. Тому при калькулюванні собівартості продукції бджільництва потрібно розмежовувати витрати, що відносяться на продукцію і на запилювальні сільськогосподарські культури. На запилення можна віднести від 20% до 60% витрат бджільництва, що залежить від його напрямку, розміру площ культур, що запилюються, їх урожайності. Конкретний розмір списання витрат бджільництва на витрати рослинництва підприємство визначає самостійно. На бухгалтерських рахунках ця операція відображується так: дебет субрахунку 231 «Рослинництво» і кредит субрахунку 232 «Тваринництво» з віднесенням на конкретні аналітичні рахунки. Кролівництво. У кролівництві визначають собівартість приплоду і приросту живої маси. Приплід при народженні оцінюється в розмірі 50% планової собівартості на момент його відлучення, при відлучення до оцінюється на решту 50% планової собівартості.

Собівартість 1 голови ділового приплоду визначається шляхом ділення загальної суми витрат на утримання дорослих кролів основного стада та (за виключенням вартості побічної продукції) - на кількість голів ділового (відлученого) приплоду. Побічна продукція - гній і шкури забитих звірів.

Якщо в підприємстві на кінець року залишається частина невідлученого приплоду, то його вартість виключається з загальної суми витрат при визначенні собівартості ділового приплоду. Собівартість приросту маси та живої маси молодняка після відлучення визначається аналогічно тваринам ВРХ.

Рибництво. У собівартість 1 ц товарної риби включають вартість мальків, витрати на зариблення водоймищ, вирощування та вилов риби. У спеціалізованих підприємствах обчислюється собівартість 1 тис. мальків шляхом ділення суми витрат на утримання плідників на масу мальків, пересаджених з нерестових ставків. Собівартість 1 ц цьоголіток визначається діленням загальної вартості мальків та витрат на вирощування рибо-розсадницького матеріалу на кількість центнерів обліченої продукції. Для розрахунків середня маса цьоголітки приймається за 30 г.

Вартість цьоголіток у ставках-зимовниках розглядається як незавершене виробництво. Собівартість 1 ц товарної риби визначається шляхом ділення всіх витрат по її вирощуванні на масу одержаної товарної риби. У риболовецьких підприємствах визначають собівартість 1 ц риби. Вона складається з витрат на вилов, утримання і роботу риболовецьких суден та флоту, засобів лову, транспортних витрат, витрат на охолодження, підморожування або підсолювання риби з метою її збереження.

3. Практичний приклад обліку витрат на виробництво

3.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ "Комсомолець"

Територія землекористування відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Комсомолець" розташована на півдні міста Арциз - 2. На півночі землекористування радгоспу обмежуються руслом р. Кагільник, на сході - землями КСП " Путь Ілліча", на півдні, південному-заході землями сільського господарства "Бургуджи", на заході та північному заході - землями ПСП ім. Кірова.

Віддаль до найближчої залізничної станції - Арциз - 5 км; до районного центру - 5 км.; до обласного центру - 160 км.

Землекористування господарства розташоване в зоні різнотравно-злакових степів з посушливим кліматом, недостатньою кількістю опадів та високою інсоляцією, а в літній період нерідко з періодичними суховіями. По метеорологічним даним річна кількість опадів складає 400 мм. Безморозний період триває 200 днів. Зима м'яка, коротка, вона продовжується біля 2,5 місяців і характеризується частими відлигами. Середня місячна температура повітря самого холодного місяця січня - 2,5. весна дружня, наступає, зазвичай, в перших числах березня. Літо тривале, жарке. Осінь тривала, тепла.

Температурні умови сприятливі для розвитку більшості сільськогосподарських культур, дозволяють вирощувати ряд цінних теплолюбивих культур: виноград, баштанні, овочі, зерно, рис та ін.

Нестача вологи є одним з головних лімітуючих факторів урожайності. В боротьбі з посухою велика роль належить всьому комплексу агропідприємств направлених на нагромадження та зберігання вологи в грунті.

Територія ВАТ "Комсомолець" є частиною Причорноморської низини, яка відрізняється рівним характером рельєфу і розташована на водо розділі між пересихаючими ріками Кагільнік і Аліяга.

Загальний нахил більшої частини території на південний схід до Чорного моря.

Менша частина території являє собою прирічкову полосу шириною 1-1,5 км. Нахилену на північ та північний захід - до р.Кагільник. межею вказаних частин території є водо розділ шириною 200-300 м., що перетинає земле угіддя господарств на схід.

На південь від цього водо розділу переважають плато і схили крутизною менше 1, а в південно-західній частині землекористування господарства значну площу складають слабо пологі схили, крутизною 1-3

На північ водо розділу переважають схили крутизною від 3 до 12, зустрічаються сильно покаті і круті схили 12-20. тому на південь від вказаного водо розділу сучасні процеси ерозії грунту (змив і розмив) слабо виражений, в той час як на північ від водо розділу значно розвинутий поверхневий сток води в період танення снігу і великих дощів обкладеного та ливневого характеру, а тому сильніше розвинена водна ерозія ґрунтів та іде утворення активних форм глибинної ерозії - промоїн та ярів.

Ґрунтотворні породи на території господарства представлені лесами, лесовидними суглинками, які підстеляються супісками, бурою легкою глиною, щільними глинами, делювіально-алювіальним та делювіальними відкладами.

Ґрунти ВАТ "Комсомолець" представлені головним чином чорноземами звичайними перехідними до південних мало гумусними, важко суглинистими на лесах.

Господарство в більшій мірі спеціалізується на вирощуванні і реалізації зернових культур і соняшника, а також продукції тваринництва.

Спеціалізація сільського господарства - це переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях і регіонах. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначають виробничий напрям сільського господарства. Див. Додаток 5.

Кз= _______________________100______________________________ =

43,35*(2*1-1)+18,88*(2*2-1)+4,23*(2*3-1)+3,07*(2*4-1)+1,64*(2*5-1)+1,02*(2*6-1)+0,85*(2*7-1) =100/ 0+37,76+16,92+9,07+9,64+11,02+12,85= 100/97,26= 1,03

Дані таблиці 3.1.1 свідчать, що ВАТ "Комсомолець" має зерновий напрямок (зерно займає питому вагу в товарній продукції 18,88 %). Виноград займає 0,85 %, соняшник - 3,07 %, плоди - 4,23%. В тваринницькій галузі молоко займає 1,64 %, ВРХ - 1,02 %.

У структурі товарної продукції в середньому за 2005-2007 роки найбільшу питому вагу займає зерно - 18,88 %. На основі коефіцієнта зосередженості товарного виробництва, який становить 1,03 можна зробити висновок, що ВАТ "Комсомолець" має визначену вузьку галузеву спеціалізацію.

У своїй діяльності ВАТ «Комсомолець» використовує земельні ресурси, які представленні у Додатку 6

З даної таблиці ми бачимо, що у 2007 році порівняно з 2005 роком сільськогосподарські угіддя у ВАТ«Комсомолець» збільшились на 0,04%,також збільшилась площа ріллі на 0,06%.

Розглянемо наявність трудових резервів, на підприємстві, у Додатку 7

Дані таблиці показують, що чисельність працівників у 2007 році порівняно з 2005 роком збільшилась на 3 чол. (2007 рік-156 чол, 2005 рік-153 чол.). Ними було відпрацьовано у 2007 році менше на 70 тис. люд-год, в зв'язку з цим і менше було відпрацьовано в 2007 році годин на 486. Трудовий потенціал збільшився в 2007 році на 5,4 тис. люд-год. Рівень використання робочої сили в 2005 році складав 100%, а у 2007 році склав 73,0%, що на 27% менше

Розглянемо забезпеченість підприємства фондами, Додаток 8

Основні фонди - вартість засобів праці, які використовуються в процесі виробництва більше одного року і переносять свою вартість на вироблену продукцію частинами.

Оборотні фонди - це фонди, які беруть участь у процесі виробництва тільки один раз і переносять свою вартість повністю на виготовлений продукт. З даної таблиці можна зробити такі висновки, що вартість основних фондів зменшилася на 291,5 тис.грн,а активна частина збільшилась на 387,5 тис.грн також ми бачимо що середньорічна чисельність працівників у 2007 році збільшилась на 3 чоловіка. Показники фондоозброєності та фондозабезпеченості зменшились. У 2007 році вартість ВП в розрахунку на 100 га с/г угідь становить 168.4 тис.грн, що на 121,1 тис.грн більше ніж в 2005 році.

Кожен вид господарського обліку, контролю та аналізу є самостійним родом діяльності та видом економічної інформації, яка має вигляд економічних показників, які наведені у Додатку 9

Порівнюючи показники виробничої діяльності на протязі 3-х років, бачимо суттєві зміни валової продукції на 1013,4 тис.грн, чисельність персоналу в 2007 році збільшилась на 3 чоловіка, разом з тим збільшився фонд оплати праці, проте середньомісячна заробітна плата в 2007 році порівняно з 2005 роком зменшилась на 205,7 грн. Фондовіддача становить 31,4 тис.грн, прибуток (збиток) - 97 тис.грн, що в порівнянні з 2005 роком менше на 588 тис.грн, собівартість реалізованої продукції склала 12488 тис. грн. Рентабельність підприємства у 2007 році складає 0,8%, що у 10 разів менше чим у 2005 році. На підприємстві ВАТ «Комсомолець» облік ведеться за журнально-ордерною формою обліку.

Згідно Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України від 07.03.2001 року №49 журнально-ордерна форма обліку передбачає використання таких найважливіших принципів:

· здійснення записів в журналах-ордерах в порядку реєстрації операцій тільки з кредиту рахунку в кореспонденції з дебетом інших рахунків;

· об'єднання, як правило, в єдиній системі записів синтетичного і аналітичного обліку;

· відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій в розрізі показників, необхідних для здійснення управління, контролю, аналізу і складання бухгалтерської звітності;

· застосування журналів-ордерів за декількома рахунками, які мають між собою економічний і обліковий зв'язок;

· побудова облікових регістрів з заздалегідь вказаною кореспонденцією рахунків і показниками, які необхідні для складання бухгалтерської звітності; застосування місячних, а в деяких випадках квартальних і річних журналів-ордерів з використанням необхідної кількості вкладних листків.

Основними регістрами бухгалтерського обліку являються журнали-ордери, які побудовані за кредитовою ознакою, та відомості, де відображають дебетові обороти. Записи в цих регістрах здійснюють на підставі первинних документів з зазначенням кореспондуючих рахунків. Синтетичний та аналітичний облік здійснюється в журналах-ордерах і відомостях, як правило, в єдиній системі записів.

За синтетичними рахунками, які мають велику номенклатуру об'єктів обліку, та значну кількість щомісячних записів господарських операцій, аналітичний облік ведуть в допоміжних відомостях і виробничих звітах, підсумки яких потім переносять в журнали-ордери.

В кінці місяця підсумкові дані кредитових оборотів з журналів-ордерів переносять в Головну книгу.

Облікові регістри після закінчення записів підписують виконавець і головний бухгалтер. В регістрах, показники яких переносять в Головну книгу або в інші регістри, роблять відповідну позначку про це. (Додаток 1)

Облік витрат виробництва ведеться відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" та П(С)БО 9 "Запаси".

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) призначено рахунок 23 "Виробництво". За дебетом рахунку 23 відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), за кредитом - суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"), виконаних робіт і послуг (у дебет рахунків 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" та ін.).

Для узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві призначено рахунок 24 "Брак у виробництві", за дебетом якого відображають витрати через виявлений зовнішній і внутрішній брак. За кредитом рахунку 24 відображають суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, та суму, що списується на витрати виробництва як втрати від браку, суми зменшення втрат від бракованої продукції (вартість відходів від бракованої продукції, вартість утримання з винуватців браку та ін.).

Для обліку виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління окремими видами діяльності галузі сільського господарства (рослинництво, тваринництво, промислове виробництво), відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва призначено рахунок 91 "Загальновиробничі витрати".

За дебетом рахунку 91 відображаються суми визнаних витрат, за кредитом - щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунок 23 "Виробництво".

Для відображення загальногосподарських витрат, пов'язаних з управлінням та обслуговуванням підприємства призначено рахунок 92 "Адміністративні витрати", за дебетом якого відображаються суми визнаних адміністративних витрат, а за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

Для обліку витрат, пов'язаних із збутом продукції, товарів, робіт, послуг призначено рахунок 93 "Витрати на збут", за дебетом якого відображаються суми визнаних витрат на збут, а за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

Для обліку витрат виробництва окрім Журналу-ордера N 10.1 с.-г. передбачено використовувати також Журнал-ордер N 10.2 с.-г. та Журнал-ордер N 10.3 с.-г.

Журнал-ордер N 10.2 с.-г. призначений для обліку нарахованої оплати праці та пов'язаних з нею сум відповідних відрахувань (до Пенсійного фонду, органів соціального страхування, фонду сприяння зайнятості населення), а також амортизаційних відрахувань та забезпечення майбутніх витрат і платежів (рахунки 13 "Знос необоротних активів", 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", 65 "Розрахунки за страхуванням", 66 "Розрахунки з оплати праці").

Журнал-ордер N 10.3 с.-г. призначений для відображення кредитових оборотів щодо виходу продукції, робіт і послуг (списання для відповідних споживачів) з кредиту ` рахунків 23 "Виробництво" (за видами виробництв), 24 "Брак у виробництві, 39 "Витрати майбутніх періодів", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут". (Додаток 2)

Первинні документи, накопичувальні та групувальні відомості, бухгалтерські довідки, Зведена відомість нарахування та розподілу оплати праці та відрахувань від неї за об'єктами обліку N 10.2.1 с.-г., Відомість нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів N 10.2.7 с.-г., або Відомість нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством N 10.2.8 с.-г. тощо, є підставою для заповнення Виробничих звітів (реєстрів аналітичного обліку).

Для обліку основних виробництв (рахунок 23 "Виробництво") передбачено ведення Виробничого звіту N 10.За с.-г.; допоміжних виробництв, витрат на утримання та експлуатацію машин та обладнання (рахунок 23 "Виробництво"), обліку капітальних інвестицій (рахунок 15 "Капітальні інвестиції"); витрат на збут (рахунок 93 "Витрати на збут") та інших виробництв - Виробничий звіт N 10.3б с.-г.; загальновиробничих витрат - Виробничий звіт N 10.3в с.-г.; адміністративних витрат - Виробничий звіт N 10.3г с.-г.

Виробничі звіти складаються за місяць і наростаючим підсумком з початку року в розрізі об'єктів аналітичного обліку по відповідним статтям витрат.

Дані Виробничих звітів за кредитом аналітичних рахунків виробництв у межах структурних підрозділів та галузей виробництв переносяться до Зведеної відомості N 10.3д с.-г. до Журналу-ордера N10.3 с.-г.

Підсумки Зведеної відомості з деталізацією сум за синтетичними рахунками (субрахунками) переносять до Журналу-ордера N 10.3 с.-г., а обіги з кредиту з Журналу-ордера - до Головної книги.