Опис процедури створення та реєстрації підприємства в Україні

з дисципліни "Бухгалтерський облік"

Реферат

Дана робота містить -83 сторінки, 4 таблиці, 10 додатків, 10 джерел.

Об'єкт дослідження - процедура створення нового підприємства.

Мета роботи - створення нового підприємства.

Метод дослідження - вивчення етапів процедури створення підприємства.

Підприємство займає центральне місце в народногосподарському комплексі будь-якої країни. Ця первинна ланка суспільного розподілу праці. Саме тут створюється національний дохід. Підприємство виступає як виробник і забезпечує процес відтворення на основі самоокуповування і самостійності.

Від успіху окремих підприємств залежить об'єм створюваного валового національного продукту, соціально-економічний розвиток суспільства, ступінь задоволеності в матеріальних і духовних благах населення країни.

Дана робота описує процес створення та реєстрації підприємства. Процес створення підприємства розглянуто, починаючи зі стадії визначення видів економічної діяльності, організаційно - правової форми господарювання та закінчуючи створенням вступного балансу та журналу реєстрації господарчих операцій. Описано кожну процедуру реєстрації підприємства в органах влади.

Зміст

Вступ

1. Обґрунтування сфери діяльності підприємства

1.1 Розробка техніко - економічного обґрунтування

2. Обґрунтування організаційно-правової форми власності підприємства

3. Перелік документів, що необхідні для державної реєстрації підприємства

4. Документальне оформлення рішення засновників про створення підприємства

5. Розробка установчих документів

6. Обґрунтування вибору установи банку й відкриття тимчасового поточного рахунку

7. Порядок формування статутного капіталу згідно з діючим законодавством України

7.1 Процедура підписки на акції при створенні відкритого акціонерного товариства

8. Опис процедури реєстрації юридичної особи

9. Постанова підприємства на облік в органах Державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондах соціального страхування

10. Опис процедури отримання документів дозвільного характеру

11. Опис процедури отримання дозволу на виготовлення й виготовлення штампу і печатки підприємства

12. Нотаріальне оформлення лицевої картки, її реєстрація в установі банку, відкриття постійного поточного рахунку

12.1 Договірне регулювання взаємовідносин підприємства з установою банка за розрахунково-касовому обслуговуванню

13. Відображення господарчих операцій, пов'язаних зі створенням вступного балансу

14. Створення вступного сальдового бухгалтерського балансу

Висновки

Перелік літератури

Додатки

Вступ

У роботі надано опис процедури створення та реєстрації підприємства. До недавнього часу процедура реєстрації підприємства була не з легких. Проте реєстрація в різних органах - це далеко не весь шлях, який необхідно пройти, щоб приступити до господарської діяльності. Зв'язано це, перш за все, з необхідністю отримання документів дозвільного характеру (дозволів, висновків, узгоджень, свідоцтв і т. д.).

Увесь процес створення й подальшої легалізації можна зобразити поетапно. Етапи створення юридичної особи:

- резервування найменування (не обов'язковий етап, за бажанням засновників (учасників) юридичної особи);

- підготовка установчих документів;

- відкриття банківського рахунку для формування статутного капіталу (для господарчих товариств);

- державна реєстрації юридичної особи;

- включення юридичної особи до ЄДРПОУ;

- отримання дозволу на виготовлення печатки та штампів, а також їх виготовлення;

- реєстрація органах Пенсійного фонду;

- реєстрація у якості платника страхових внесків в органах Фондів: соціального страхування за тимчасовою втратою працездатності; загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- взяття на облік в органах податкової служби, а також вибір системи оподаткування і як наслідок - реєстрація у якості платника єдиного податку або/і податку на додану вартість;

- отримання дозвільних документів на початок роботи;

- відкриття поточного рахунку.

Утворення фірми здійснюється особами, іменованими засновниками, з дотримання русловій національного законодавства про компанії. На засновників покладається майнова і кримінальна відповідальність за належне проведення процесу установи: вироблення і представлення засновницьких документів, формування капіталу, організацію органів управління, реєстрацію фірми.

1. Обґрунтування сфери діяльності підприємства

Планується створення нового самостійного підприємства. Основна спеціалізація підприємства - виробництва морозива. Для цього підприємству необхідно: приміщення під цех, різне виробниче устаткування, комп'ютер і т.д. Для успішного функціонування виробництва необхідний штат працівників: основні робітники, директор, бухгалтер і т.д. поставлене завдання нового самостійного підприємства - закріпитися на ринку.

«Класифікатор видів економічної діяльності»

Виробництво - це процес виготовлення готової продукції за допомогою матеріалів. У моєму випадку підприємство буде займатися виробництвом меблів, а точніше офісних меблів.

Нова продукція є результатом перероблення сировини, виробленої сільським, лісовим чи рибним господарством, галузями добувної промисловості, а також продукції інших видів переробної діяльності (напівфабрикатів). Нова продукція може бути як готовою для використання та споживання, так і напівфабрикатом, призначеним для іншого виробництва.

Цей розділ включає м`ясну промисловість, виробництво олії рослинної та жирів тваринних, молочну промисловість, виробництво готових кормів для сільськогосподарських і домашніх тварин, риб, птиці та виробництво напоїв.

Цей клас включає: виробництво молочних продуктів (включає консерви: згущене молоко, вершки тощо).

Витрати на собівартість продукції

Узагальнюючим показником ефективності спожитих ресурсів може служити показник собівартості виробництва продукції (витрат на одиницю товарної продукції). Розрахунок собівартості виконаємо на основі групування витрат за економічними елементами (при повному методі урахування витрат).

Енергія - визначається на основі норм витрат за діючими тарифами.

Основна заробітна платня - визначається на основі обсягу випуску на даному устаткуванні, нормативної трудомісткості і тарифних ставок.

Нарахування на заробітну плату визначають нарахування на заробітну плату у соціальні Фонди, які нарахують за календарний рік -16,28% , у т.ч. внески у Пенсійний Фонд - 13,28%; Фонд зайнятості-1,3%; Фонд соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності-1,5%; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві-0,2%.

Амортизація - основні засоби, які в процесі експлуатації зношуються, переносячи на витрати виробництва певну частини своєї вартості, згідно із затвердженими нормами.

Стратегія ціноутворення повинна бути пов'язана із загальною метою підприємства і відображати їх. Різні форми в цій області можуть мати різні цілі і відповідно різні стратегії ціни.

На ринку зробленої конкуренції доречний метод встановлення ціни на рівні поточних цін. Т.ч. на ринку нашої моделі, виробник не диктує ціну, а робить настільки невелику частину від загального об'єму виробництва, що збільшення або зменшення її випуску не робитиме відчутного впливу на пропозицію, або ціну продукту.

Т. ч., можна сказати, що ціна, яку враховує виробник, дорівнює рівню поточних цін.

1.1 Розробка техніко - економічного обґрунтування

Розрахуємо на товар оптову і відпускну ціну підприємства. Оптова ціна - дохід підприємства від продажу однієї продукції.

Відпускна ціна - ціна, по якій який - або покупець одержує продукцію виробника, визначається по формулі:

, грн/ шт.

де - оптова ціна підприємства, грн./шт

НДС - податок на додану вартість, грн./шт.

- акцизний збір, грн./шт.

- бюджетна надбавка на продукцію масового віщання, деяку продукцію виноробства, пиво, грн./шт.

, грн./шт.

де - ставка ПДВ %, на даний момент 20%.

Акцизний збір і бюджетна ставка по даному товару не враховується.

Розрахуємо оптову ціну підприємства:

, грн/шт.

де Суд- питома собівартість, грн./шт.

Пн - нормативний прибуток (30% від питомої собівартості), грн./шт.

Розрахунок вартості ціни продукції пломбіру:

грн..

грн.

грн.

грн.

Розрахунок ціни продукції вершкового морозива:

грн.

грн.

грн.

грн.

Розрахунок ціни продукції шоколадного морозива:

грн.

грн.

грн.

грн.

Розрахуємо всі показники прибутку:

а) прибуток від реалізації продукції ПР з урахуванням повного метода обліку витрат:

ПР = QР - SВАЛ, , грн./рік.

QР - обсяг реалізованої продукції в оптових цінах підприємства (без ПДВ), грн./рік;

SВАЛ - сумарні витрати виробництва на основі повного методу обліку витрат, грн./рік.

б) валовий прибуток Пвал:

ПР = QР - S?Р,

де S?Р - собівартість реалізованої продукції за неповним методом обліку витрат, грн./рік.

в) балансовий прибуток Пбал:

,

де Ппр - прибуток (збиток) від іншої, не основної реалізаційної діяльності (від здачі площ в оренду, від підсобного господарства і т.п.), грн./рік (на даному підприємстві відсутні);

г) чистий прибуток ПЧ:

,

де ПОД - податки на прибуток підприємства, грн./рік (30% від ПР);

д) чисті грошові надходження:

Пчист = ПЧ + Ар,

де Ар - річні амортизаційні відрахування по підприємству, грн./рік.

Оцінка ефективності проекту здійснюється у двох напрямках:

а) оцінка економічної ефективності використання виробничих ресурсів (основних фондів і оборотних коштів, промислово-виробничого персоналу);

б) оцінка економічної ефективності капіталовкладень у виробництво.

З вище проаналізованого можна зробити висновок, що підприємство, яке ми зібралися відкривати буде рентабельним. Дана продукція матиме попит, що приноситиме прибуток підприємству.

2. Обґрунтування організаційно-правової форми власності підприємства

Перш ніж почати власну справу, необхідно визначитися з організаційно-правовою формою ведення підприємницької діяльності. Господарську діяльність можуть здійснювати і фізичні особи - підприємці, і юридичні особи (ст.55 ХКУ).

Підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність підприємців, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів і отримання прибутку. Ризикована - одна з характерних ознак підприємництва. У створення бізнесу можна вкласти все свої засоби, але немає гарантій, що діяльність буде успішною.

Фізична особа - підприємець згідно ст.52 ГКУ відповідає по обов'язках, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, всім своїм майном. У свою чергу, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями всім майном, що належить йому (ст.96 ГКУ). Разом з тим учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи.

Зробивши вибір на користь юридичної особи (юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем в суді (ст.80 ГКУ). У свою чергу, підприємство відповідно до ст.62 ХКУ є юридичною особою), слід визначитися з його організаційно-правовою формою, оскільки юридична особа повинна діяти в організаційно-правовій формі, яка передбачена чинним законодавством України. Інформація про організаційно-правову форму юридичної особи повинна міститися в його найменуванні (ст.90 ГКУ), а відомості про неї вносяться в єдиний державний реєстр (ст.89 ГКУ).

Формулювання « організаційно-правова форма юридичної особи» використовується в ГКУ. Відповідно до ст.83 ГКУ юридичні особи можуть створюватися у формі суспільств, установ і в інших формах, встановлених законом.

У ХКУ (ст.63) мовиться про види підприємств, які класифікуються залежно від форм власності, від способу створення, від кількості працюючих на ньому осіб і об'єму валового доходу від реалізації продукції за рік. Так, залежно від форм власності, передбачених законом (а законодавчо закріплено право приватної, державної і комунальної власності), в Україні можу діяти підприємстві наступних видів:

- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян або юридичної особи;

- підприємства колективної власності, що діє на основі колективної власності;

- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної общини;

- державне підприємство, що діє на основі державної власності;

- підприємство засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

У Україні можуть створюватися і інші підприємства, передбачені законом. У ст.63, 116 і 126 ХКУ згадуються дочірні підприємства (підприємство визнається дочірнім у разі існування його залежності від іншого підприємства, якщо між підприємствами встановлені відносини « контрольного підпорядкування» за рахунок участі контролюючого підприємства в статутному фонді контрольованого підприємства).

Залежно від способу створення і формування фонду в Україні діють підприємства:

- унітарні (створюються одним засновником, який виділяє для цього майно, формує статутний фонд, не розділений на долі (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, керує підприємством і формує його трудовий колектив, вирішує питання реорганізації і ліквідації підприємства);

- корпоративні (створюється за рішенням двох або більш засновників, що діють на основі об'єднання майна і/або підприємницької або трудової діяльності засновників, їх сумісного управління справами, на основі корпоративних прав, участі засновників (учасників) в розподілі доходів і ризиків підприємства);

Залежно від кількості тих, що працюють і об'єму валового доходу від реалізації продукції в рік підприємства можуть відноситися до:

- малим (якщо середнє облікова чисельність тих, що працюють за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 чоловік, а об'єм валового доходу про реалізацію продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентних 500 тис. євро по середньорічному курсу НБУ до гривні);

- середнім (такими визнаються підприємства, які не можна віднести до малих або крупних);

- крупним (якщо середнє облікова чисельність тих, що працюють перевищує 1000 чоловік, а об'єм валового доходу перевищує суму, еквівалентну 5 млн. євро).

По своїй організаційно-правовій формі підприємство згідно ст.83 ГКУ може бути суспільством або установою. Визначення понятті « суспільство» і « установа» дане в ст.83 ГКУ. Установою є організація, одним або декількома засновниками, що не беруть участі в управлінні, шляхом об'єднання їх майна для досягнення певної ними мети (за рахунок цього майна). Суспільством вважається організація, створена шляхом об'єднання осіб, які мають право участі в ній. Суспільство може створити одну особу. Суспільства діляться на підприємницькі і непідприємницькі. Підприємницькі суспільства можуть бути створені тільки як господарські суспільства або виробничі кооперативи.

Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на основі членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка ґрунтується на їх особистій трудовій участі і об'єднанні членами кооперативу майнових пайових внесків (ст.163 ГКУ).

Господарським суспільством визнається юридична особа, статутний капітал якої роздільний на долі між учасниками (ст.113 ГКУ). Господарські суспільства можуть бути створені у формі:

- повного суспільства. Його учасники відповідно до ув'язненого між ними договором здійснюють підприємницьку діяльність від імені суспільства і солідарно несуть додаткову відповідальність за його зобов'язаннями всім майном, що належить їм (ст.119 ГКУ);

- командитного суспільства. У ньому разом з повними учасниками, які здійснюють від імені суспільства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями суспільства всім своїм майном, є один або декілька учасників, які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю суспільства, в межах сум зроблених ним внесків і не беруть участі в діяльності суспільства (ст.133 ГКУ);

- товариства з обмеженою відповідальністю. Це установлене одним або декількома особами суспільство, статутний капітал якого роздільний на долі, розмір яких встановлюється в статуті. Учасники суспільства не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю суспільства, в межах вартості своїх внесків (ст.140 ГКУ);

- суспільство з додатковою відповідальністю. Воно може створюватися одним або декількома особами. Його статутний капітал роздільний на долі, розмір яких обмовляється в статуті. Учасники солідарно несуть додаткову відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном в розмірі, який встановлюється статутом і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником внеску (ст.151 ГКУ);

- акціонерного суспільства. Його статутний капітал роздільний на певну кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями суспільства і несуть ризик збитків, пов'язаних з його діяльністю, в межах вартості акцій, що належать їм (ст.52 ГКУ).

З віх вище перерахованих суспільств звернемо свою увагу на товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Товариством з обмеженою відповідальністю визнається:

- суспільство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частинки, розмір яких визначається засновницькими документами;

- максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб;

- учасники суспільства несуть відповідальність в межах їх внесків;

- учасники суспільства, які не повністю внесли внески, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями в межах вартості невнесеної частини внеску кожного з учасників.

Засновницькі документи товариства з обмеженою відповідальністю, повинні містити відомості про розмір частинок кожного з учасників, розмір, склад і порядок внесення ними внесків, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передачі (переходу) частинок в статутному фонді. Зміни вартості майна, внесеного як внесок, і додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частинки в статутному капіталі, вказаної в засновницьких документах суспільства, якщо інше не передбачене засновницькими документами.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний капітал, розмір якого повинен складати не менше суми, еквівалентної 100 мінімальній заробітній платні, виходячи із ставки мінімальної заробітної платні, що діє на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. До моменту р6егистрации товариства з обмеженою відповідальністю кожний з учасників зобов'язаний внести до статутного капіталу не менше 50 відсотків вказаного в засновницьких документах внеску. Внесення до статутного капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. Частина статутного капіталу, що залишилася не сплаченою, підлягає сплаті впродовж першого року діяльності суспільства. Якщо учасники впродовж першого року діяльності не сплатили повністю суму своїх внесків, суспільство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або ухвалити рішення про ліквідацію суспільства. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій внесок, видається свідоцтво суспільства. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається тільки після повідомлення про це в порядку, встановленому статутом, всіх його кредиторів. В цьому випадку кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань суспільства і відшкодування їм збитків. Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається тільки після внесення всіма його учасниками внесків в повному об'ємі.

Обґрунтувати вибір організаційно - правої форми товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) можна так:

- ТОВ може складатися з декількох учасників (засновників), причому обмеження законодавством не встановлено;

- засновники можуть виходити зі складу ТОВ і можуть залучатися нові, на відміну від приватних підприємств;

- процес створення і діяльності ТОВ набагато ліг і доцільніший для організації малого та середнього бізнесу.

3. Перелік документів, що необхідні для державної реєстрації підприємства

Перелік документів потрібних для державної реєстрації юридичної особи:

1) заповнена реєстраційна картка на проведення державної реєстрації юридичної особи;

2) копія рішення засновників або уповноваженого ними органа про створення юридичної особи;

3) два екземпляри установчих документів;

4) документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи;

5) діюча довідка з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи (у випадку проведення такого резервування);

6) копія рішень органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на погоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання (у випадках, передбачених законом);

7) документ, що підтверджує внесення засновниками внесків у статутний фонд (статутний або складовій капітал) юридичної особи в розмірі й у випадках, установлених законом;

8) для акціонерних товариств додатково: звіт про проведення підписки на акції, завірений державною комісією з коштовних паперів і фондового ринку України;

9) для фермерського підприємства додатково: копія Державного акту на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акту на право постійного користування землею засновника, або нотаріально засвідчена копія договору на право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди;

10) для засновника - іноземної юридичної особи додатково: документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні його місцезнаходження, зокрема витяг з торговельного, банківського або судового реєстру, легалізований у встановленому законом порядку.

4. Документальне оформлення рішення засновників про створення підприємства

Для юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, встановлен розмір реєстраційного збору за проведення державної реєстрації, згідно зі статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців", відповідно до якої реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичної особи становить 10 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

Рішення засновників про створення підприємства (якщо їх більше одного) необхідно зафіксувати в писемній формі у виді протоколу зборів засновників (Додаток 1), у якому відбиваються також прийняті засновниками рішення, необхідні для початку підприємницької діяльності:

· затверджуються статутні документи;

· призначається керівництво підприємства (директор);

· призначається особа, відповідальна за подачу документів і проведення процедури реєстрації підприємства і т.п.

5. Розробка установчих документів

Установчі документи [статут товариства (додаток 2), засновницький договір (додаток 3)] складаються з урахуванням форми господарювання, передбачуваних видів діяльності і цілей підприємства.. Вимоги законодавства до складу установчих документів залежать від обраної організаційно-правової форми для створюваного СПД.

У відповідності зі ст.4 Закону "Про господарчі товариства" акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі засновницького договору і статуту. Для реєстрації ТОВ при одному засновнику не потрібні засновницький договір і протокол зборів - тільки Статут.

До установчих документів відносяться наступні документи:

1. Рішення власників або уповноваженого ним органа про створення юридичної особи: протокол зборів засновників, накази, рішення, розпорядницькі акти.

2. Засновницькій договір, якщо власників або уповноважених ними органів два або більше і відповідно до законодавства це необхідно для створюваної організаційно-правової форми СПД.

3. Статут підприємства.

Всі установчі документи складаються українською мовою.

В засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їхньої спільної діяльності щодо його створення, умови передачі товариству майна учасників.

У статуті підприємства указуються відповідно до вимог ЦКУ (ст.88): найменування юридичної особи, органи керування товариством, їхня компетенція і порядок прийняття ними рішень, порядок вступу в товариство і виходу з нього.

Закон "Про господарчі товариства" (ст.4) вимагає визначити і відобразити в статуті підприємства: дані про вид товариства, предметі і цілях його діяльності, складі засновників і учасників, найменування і місцезнаходження, розмір і порядок формування статутного фонду, порядок розподілу прибутків і збитків, склад і компетенція органів товариства і порядок прийняття ними рішень, перелік питань, для прийняття яких необхідна одноголосність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін у установчі документи , порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Установчі документи повинні також містити дані, передбачені Законом для різних організаційно-правових видів підприємств (ст.37, 51, 65, 67 і 76):

- Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю повинні містити дані про розмір частки кожного учасника, розмір, склад і порядок внесення ними внесків ( ст.51);

- Статут акціонерного товариства, повинний містити дані про види акцій, що випускаються, їхньої номінальної вартості, співвідношення кількості акцій різних видів, кількість акцій, що викуповуються засновниками, наслідку невиконання зобов'язань по викупі акцій, термін і порядок виплати частини прибутку (дивідендів) раз у році за підсумками календарного року (ст.37).

Відсутність відзначених даних в установчих документах є підставою для відмовлення в державній реєстрації товариства.

У повному найменуванні підприємства вказується його організаційно-правова форма (АТ, ТОВ, АТЗТ) і назва. Допускається вказівка на характерні ознаки діяльності (видавництво, маркетинговий центр, завод, і т.п.).

Установчі документи (статут і засновницький договір) підписуються засновниками, прошиваються і нумеруються і завіряються нотаріусом.

Установчі документи підлягають нотаріальному посвідченню.

Для реєстрації буде потрібно не менш 2 оригіналів і 3 копій нотаріально завірених екземплярів установчих документів.

Обов'язкової державної реєстрації (перереєстрації) підлягають і зміни до статутних документів, викликані зміною найменування, організаційно-правової форми, видів діяльності, складу і часткою засновників, розміру статутного капіталу (п.4 ст.89 ЦКУ), зміні місця розташування підприємства у тому ж порядку, що і при реєстрації статутних документів. Зміни до статуту або засновницькому договору оформляються на окремих аркушах з обов'язковими підписами засновників і нотаріально засвідчуються.

6. Обґрунтування вибору установи банку й відкриття тимчасового поточного рахунку

В процесі своєї діяльності підприємство проводить грошові розрахунки з іншими підприємствами (організаціями, установами і т.п.).

Розрахунки, як правило, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства одержувача, тобто в безготівковому порядку.

Послуги з перерахування (зарахуванню) грошових коштів з рахунку на рахунок надають банки - за умови, що хоч би один з учасників безготівкових розрахунків є клієнтом банку, що має в ньому рахунок.

Клієнтом банку може стати кожен суб'єкт господарської діяльності, який « пройшов» державну реєстрацію в установленому порядку, включений в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України (ЕГРПОУ), узятий на податковий облік в органі ГНС, зареєстрований в соціальних фондах.

Для здійснення всіх видів банківських операцій і зберігання грошових коштів підприємство має право відкривати рахунки в будь-яких банку України по своєму вибору з відома цих банків.

Іншими словами, підприємство може:

- стать постійним клієнтом того банку, в якому відкритий рахунок для формування статутного фонду господарського суспільства, і одночасно бути або не бути клієнтом і інших банків;

- стать клієнтом одного або декількох інших банків, переставши бути клієнтом того банку, в якому був відкритий рахунок для формування статутного фонду.

Перш ніж вибрати банк, необхідно визначитися які послуги нам потрібні.

Крім розрахунково-касового обслуговування, багато банків пропонують такі послуги, як інкасація виручки, інтернет-банкинг, управління рахунком за допомогою системи « Клієнт банк» і т.д. необов'язково підписуватися на весь пакет послуг, пропонований банком. Можна почати з розрахунково-касового обслуговування і поступово купувати нові послуги. Саме купувати, адже за свою роботу банк бере гроші, тому не погано спершу з'ясувати, скільки коштуватиме відкриття рахунки, його обслуговування, платня за зняття готівки, комісія за перелік і т.д.

Ще одна істотна деталь при виборі банку - операційний день, тобто період часу, в перебігу якого банк здійснює операції. Звичайно банки встановлюють операційний день з 9.00 до 16.00, але деякі пропонують своїм клієнтам продовжений операційний день (до 16.30 або навіть до 17.00). це істотно для підприємств, які не зберігають виручки в касі і щодня здають її в банк. Також в банку може бути вечірня каса. Це свого роду додаткова послуга для клієнтів, яка дозволяє оформляти касові операції навіть після робочого дня.

У даній ситуації ми вибираємо Приватбанк.

Під час відкриття поточного рахунку для формування статутного фонду суб'єкта господарювання - юридичної особи (крім банків) подаються:

- заява про відкриття поточного рахунку , що підписана уповноваженою засновниками (учасниками) особою (додаток 4);

- один примірник оригіналу установчого документа або його копія, засвідчена нотаріально;

- рішення засновників (учасників) про визначення особи, якій надається право розпорядчого підпису під час проведення грошових операцій за цим рахунком, яке оформляється у формі довіреності, засвідченої нотаріально (якщо хоча б одним із засновників (учасників) є фізична особа);

- картка із зразками підписів і відбитка печатки, у якій наводиться зразок підпису особи, якій засновниками (учасниками) надано право розпорядчого підпису. Картка приймається без відбитка печатки та засвідчується підписом уповноваженого працівника банку (додаток 5).

У разі відкриття поточного рахунку для формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу) господарського товариства, засновником (учасником) якого є одна особа, подаються:

- заява про відкриття поточного рахунку. Інформація про те, що рахунок відкривається для формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу) господарського товариства, засновником (учасником) якого є одна особа, зазначається в рядку "Додаткова інформація" заяви про відкриття поточного рахунку;

- один примірник оригіналу установчого документа або його копія, засвідчена нотаріально;

- картка із зразками підписів і відбитка печатки. Картка приймається без відбитка печатки та засвідчується підписом уповноваженого працівника банку;

- довіреність або копія довіреності на ім'я особи, яка має право відкриття та розпорядження рахунком, засвідчена нотаріально. Якщо рахунок відкривається особисто засновником (учасником), то цей документ не вимагається.

Кошти на цей рахунок перераховуються засновниками (учасниками) для формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу, пайового або неподільного фонду) суб'єкта господарювання - юридичної особи до його державної реєстрації як юридичної особи. Цей рахунок починає функціонувати як поточний тільки після отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби за місцезнаходженням суб'єкта господарювання - юридичної особи. У разі відмови в державній реєстрації суб'єкта господарювання - юридичної особи або в інших випадках, передбачених законодавством України, на підставі листа із зазначенням причини закриття рахунку, підписаного уповноваженою засновниками (учасниками) особою, кошти повертаються засновникам (учасникам), а рахунок закривається. Якщо засновником (учасником) господарського товариства є одна особа, то лист із зазначенням причини закриття рахунку підписується цією особою або уповноваженою нею особою.

7. Порядок формування статутного капіталу згідно з діючим законодавством України

7.1 Процедура підписки на акції при створенні відкритого акціонерного товариства

Статутний капітал - це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внеском власників у капітал підприємства, тобто сума капіталу яку формують підприємства для початку своєї діяльності.

Статутний капітал є незмінною, стабільною величиною, яка забезпечує юридичну можливість існування підприємства. Обов'язковою умовою функціонування підприємства є збереження статутного капіталу на рівні, не нижче, ніж передбачена Законом України від 19.09.91 №1576 «про господарчі товариства» мінімальна величина. Необхідність цієї вимоги пояснюється захистом інтересів кредиторів. Кредитори можуть поширювати свої скарги тільки на активи підприємства, тоді як власник не несуть відповідальність по зобов'язанням. В цьому випадку гарантією захисту інтересів кредиторів є дотримання обов'язкової вимоги наявності чистих активів, вартість яких повинна бути не меншою, ніж зареєстрований статутний капітал.

Статутний капітал виконує три функції:

1. служить матеріальною базою для торгово-виробничої діяльності товариства при його створенні;

2. гарантує дотримання підприємством обов'язків перед кредиторами в межах майна, що йому належить;

3. визначає право кожного акціонера на майно товариства і на частину прибутку пропорційно встановленої долі кожного з власників.

Величина статутного капіталу реєструється в установчих документах. Повинен бути чітко сформульований внесок різних видів активів в установчому договорі та статуті. Крім того ці документи повинні містити інформацію про розмір частин кожного з учасників, розмір, склад і порядок внесення ними внесків.

Якщо документами передбачено внески тільки грошовими коштами, то для заміни грошового внеску на внесок іншими активами необхідний протокол загальних зборів. Крім того, необхідно внести зміни в установчі документи та у п'ятиденний термін доповісти про зміни орган реєстрації для внесення необхідних змін у державний реєстр.

Внесками засновників і учасників товариства можуть бути: будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності; цінні папери; права користування землею, водою та іншими природним ресурсами; грошові кошти (у тому числі в іноземній валюті).

Внесок оцінюється у національній валюті і складає частину учасника в статутному фонді.

Згідно з ПСБУ-7 «Основні засоби», ПСБУ-8 «Нематеріальні активи» і ПСБУ-9 «Запаси» первісна вартість активів, внесених у статутний капітал підприємства, визнається узгоджена із засновниками підприємства їх справедлива вартість. Згідно з ПСБУ-19 «Об'єднання підприємств» справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснено обмін активів чи оплата зобов'язань.

Тому внесок будь-якого активу в статутний фонд повинен бути оцінений за ринковою вартістю самими засновниками або за допомогою спеціаліста - оцінника.

Формування статутного капіталу відображується по дебету рахунку 46 «Несплачений капітал» і кредиту рахунку 40 «Статутний капітал».

Фактичне надходження внесків засновників в статутний капітал відображається по кредиту рахунку 46 та дебету рахунків 10, 12, 20, 28, 30 або 311.

Членами ТОВ «Морозко» зареєстровано трьох фізичних осіб, згідно установчих документів розмір уставного капіталу становить:

8. Опис процедури реєстрації юридичної особи

Відповідно до ст.87 ГКУ підприємство вважається створеним лише з дня його державної реєстрації. Факт створення юридичної особи повинен бути підтверджений в порядку, встановленому Законом про госреєстрації. Для проведення державної реєстрації підприємства слід звертатися до державного реєстратора у виконавському комітеті міської ради міста обласного значення або в районній, районній в містах Києві і Севастополі державної адміністрації (далі - реєстратор) по місцезнаходженню підприємства. Для реєстрації засновник або уповноважена їм особа особисто представляють реєстратору документи:

- заява встановленого зразка про резервування найменування юридичної особи (Додаток 6), у якому вказується повне найменування підприємства, під яким мають намір зареєструвати юр. особу;

- документ, що підтверджує внесення плати за проведення резервування найменування (квитанція).

Реєстраційна картка суб'єкта підприємницької діяльності (додаток 7) одночасно є заявою про державну реєстрацію. Бланк реєстраційної картки Вам повинні видати в органі державної реєстрації. Заявник особисто заповнює один екземпляр реєстраційної заяви, а орган державної реєстрації може зробити дві копії цієї картки.

Якщо документи представляє засновник, він додатково пред'являє реєстратору паспорт, а уповноважена особа - паспорт і документ, що засвідчує його повноваження. Документи приймаються по опису, копія якого з відміткою про дату надходження документів того ж дня видається особі, що представила їх. Документи, що представляються, повинні бути викладені на українській мові, і містити всі передбачені для них законом зведення.

Реєстратор перевіряє документи на відсутність підстав для відмови в проведенні державної реєстрації. Якщо такі підстави відсутні, реєстратор вносить в реєстраційну картку про проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України і вносить в Єдиний державний реєстр запис про проведення державної реєстрації підприємства (дата внесення запису є датою реєстрації підприємства). Термін державної реєстрації не повинен перевищувати 3 робітників дня з дати надходження документів.

Не пізніше за наступного робітника дня з дати державної реєстрації підприємства повинно бути оформлено Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (відповідно до вимог ст.9 Закону про госреєстрації) і видано засновнику (уповноваженій особі). Разом з Свідоцтвом видається один екземпляр оригіналу засновницьких документів з відміткою реєстратора про проведення державної реєстрації підприємства.

Підстави для відмови в проведенні державної реєстрації підприємства перераховані в ст.27 Закону про госреєстрації. За наявності підстав для відмови реєстратор зобов'язаний не пізніше за 3 робочі дні з дати надходження документів повернути їх з вказівкою підстав відмови. При цьому реєстраційний збір не повертається.

Після усунення причин, по яких в реєстрації було відмовлено, документи можна подати повторно. Відмова в проведенні державної реєстрації можна оскаржити в суді.

Інформація про проведення державної реєстрації юридичної особи повинна бути опублікована в спеціалізованому друкарському виданні (ст.22 Закону про госреєстрації). Таким виданням є Бюлетень державної реєстрації. Підставою для публікації повідомлення є внесення відповідного запису в Єдиний державний реєстр. Таке повідомлення повинно бути опубліковано протягом 10 робочих днів з моменту внесення запису. За публікацію відомостей про проведення державної реєстрації юридичної особи платня не стягується.

Реєстрація фірми надає захист виняткового права на фірму, її найменування і товарний знак. Фірмове найменування, під яким фірма реєструється в торговому реєстрі своєї країни, вибирає і привласнює собі кожна фірма самостійно.

Фірмове найменування може містити ім'я і прізвище одного або декількох власників фірми, відображати характер діяльності, або містити і те і інше, або бути вигаданим. Найменування фірми позначається на бланках комерційній кореспонденції, рахунках, друці, вивісці, товарному знаку, рекламі. Фірмове найменування указується в преамбулі або тексті контракту, фінансових документах. Фірмове найменування повинне містити вказівку на характер об'єднання (правове положення фірми).

Обов'язковість реєстрації і доступність торгового реєстру для отримання відомостей про фірми полегшує ведення підприємницької діяльності, оскільки дає можливість встановити: сферу діяльності фірми; розмір фірми по обороту, її основний капітал; наявність у представника фірми повноважень на право представляти фірму і її інтереси.

Як юридична особа може виступати тільки фірма, зареєстрована в торговому реєстрі відповідно до встановленого закону порядком, що має певні розміри і що займається діяльністю, дозволеною законом. Фірма починає функціонувати з моменту її реєстрації в торговому реєстрі, а при певних видах діяльності - з моменту початку роботи підприємства.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до засновницьких документів юридичної особи або закону виступають від його імені (ст.93 ГКУ). Документом, в якому юридична особа указує своє місцезнаходження, є реєстраційна картка, яка представляється державному реєстратору при створенні юридичної особи. Адже відомості про місцезнаходження юридичної особи повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців (ст.17 Закону про госреєстрації). У разі зміни місцезнаходження юридичної особи зміни вносять не в засновницькі документи, а у відомості про юридичну особу з видачею нового Свідоцтва про державну реєстрацію.

9. Постанова підприємства на облік в органах Державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондах соціального страхування

9.1 Реєстрація в органах державної податкової служби

Юридичні особи, на яких відповідно до законодавства покладений обов'язок утримувати й платити податки й збори підлягають обов'язковій реєстрації в органах податкової служби.

Основним нормативним документом, що регламентує процедуру реєстрації як платника податків, є Інструкція про порядок обліку платників податків.

Завдяки впровадженню механізму реєстрації за принципом « єдиного вікна» постановка на облік у податкових органах відбувається без участі платника податків. Розглянемо ключові етапи проведення реєстрації в податковому органі.

Процедура реєстрації підприємства в податковому органі відбувається безконтактно, а в ролі посередника між підприємством і податковою службою виступає державний реєстратор. Постановка на облік у всіх «облікових» органах, у тому числі й у податкових, здійснюється по місцезнаходженню юридичної особині - платника податків.

Відповідно до п.4 Інструкції про порядок обліку платників податків постановка на облік платників податків - юридичних осіб здійснюється органами державної податкової служби після внесення запису в Єдиний державний реєстр про проведення реєстрації юридичної особини. Тому після державної реєстрації підприємства державний реєстратор посилає в податковий орган повідомлення про проведення реєстрації юридичної особи й відповідні відомості з реєстраційної картки.

Дане повідомлення буде служити підставою для початку процедури реєстрації юридичної особини як платника податків. Про одержання повідомлення податковим органом робиться відповідний запис у журналі обліку платників податків - юридичних осіб по ф. №2-ОПП. А самі дані, отримані від державного реєстратора після відповідної обробки вносяться в районний рівень Єдиного банку даних юридичних осіб.

Процедура постановки на облік у податкових органах не вимагає особистої участі платника податків.

Від дня надходження відомостей від державного реєстратора (при безконтактній реєстрації) або заяви від платника податків (при самостійному проходженні реєстрації) протягом двох робочих днів органом державної податкової служби здійснюється постановка на облік платника податків. Відповідно до п.4.15 Інструкції про порядок обліку платників податків датою постановки на облік у податкових органах є дата внесення даних у Єдиний банк даних юридичних осіб. При цьому номер реєстрації відповідає порядковому номеру реєстрації відповідного повідомлення державного реєстратора (або заяви платника податків) у журналі обліку платників податків - юридичних осіб за формою №2-ОПП.

На другий робочий день після постановки на облік орган державної податкової служби передає відповідному державному реєстраторові дані про дату постановки на облік платника податків - юридичної особини для внесення цих відомостей у Єдиний державний реєстр.

Після постановки платника податків на облік орган державної податкової служби формує довідку про взяття на облік платника податків за формою №4-ОПП. Дана довідка є єдиним документом, що підтверджує взяття платника податків на облік в органі державної податкової служби (Додаток 8). Така довідка видається платникові податків.

Відповідно до п.4.19 Інструкції про порядок обліку платників податків платник податків зобов'язаний повідомляти податкові органи про відкриття/закритті їм рахунків у фінансових установах шляхом надання відповідного повідомлення. Документом, що регламентує порядок інформування органів податкової служби про відкриття рахунків у банку, є Порядок надання повідомлень про відкриття рахунків. Зробити це необхідно протягом трьох робочих днів (включаючи день відкриття рахунку) від дня відкриття рахунку у фінансовій установі.

9.2 Реєстрація платником ПДВ

Реєстрації як платників ПДВ підлягають юридичні особи, які (ст.2 Закону про податок на додану вартість ):

- здійснюють або планують здійснювати господарську діяльність і добровільно реєструються як платник цього податку;

- підлягають обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

- імпортують товари (супутні послуги) в обсягах, які підлягають оподатковуванню цим податком відповідно до норм ст. 2 Закону про податок на додану вартість.

Відповідно до Закону про податок на додану вартість юридично особини платниками ПДВ реєструються:

1) обов'язково - у випадках, зазначених у п.2.3 Закону про податок на додану вартість . А саме, якщо:

а) загальна сума здійснених операцій по поставці товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобально комп'ютерної мережі, що підлягають оподатковуванню відповідно до Закону про податок на додану вартість, нарахована (сплачена, надана) у такій особі або за рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без обліку податку на додану вартість);

б) особа вповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподатковування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту по їхній основній діяльності й підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

в) особа поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України;

г) особа здійснює операції по реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій по поставці товарів (послуг), певної в пункті (а) чи ні, а також незалежно від того, який режим оподатковування використає така особа відповідно до законодавства.

Також обов'язкової реєстрації підлягають будь-які особи, що імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їхнього використання або споживання на митній території України, незалежно від того який режим оподатковування використають. Така реєстрація повинна передувати здійсненню зовнішньоекономічної діяльності.

Не є платниками ПДВ юридичні особини - платники єдиного податку по ставці 10%.

2) добровільно - будь-які особи, що бажають зареєструватися платником ПДВ.

Що стосується строків реєстрації відзначимо наступне. У випадку реєстрації платником ПДВ у зв'язку з досягненням суми оподатковуваного доходу за останні 12 календарних місяців 300000 грн. (без ПДВ), така юридична особа повинна зареєструватися не пізніше 20-го календарного дня з моменту досягнення зазначеної границі оподатковуваних операцій.

У той же час, якщо обсяг оподатковуваних операцій протягом податкового періоду перевищив поріг в 300000 грн. (без ПДВ), але не досяг 600000 грн., така юридична особа зобов'язана надати податковому органу заяву про реєстрацію платником ПДВ протягом 20 календарних днів після закінчення такого податкового періоду.

У всіх інших випадках реєстрація платником ПДВ винна здійснюватися не пізніше, ніж за 20 календарних днів до початку здійснення відповідних операцій.

Юридичні особи, які прийняли добровільне рішення про реєстрацію як платник ПДВ, подають заяву про прийняття їх на облік не пізніше 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі юридичні особини будуть вважатися платниками ПДВ і мати право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Основні вимоги щодо реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності як платника ПДВ визначені ст.9 Закону про податок на додану вартість і конкретизовані в Положенні про реєстрації платників ПДВ.

Реєстрація платником ПДВ провадиться після постановки на облік в органи державної податкової служби.

Відповідно до п.9.3 Закону про податок на додану вартість для реєстрації подається заява за формою відповідно до додатка 1 до Положення про реєстрації платників ПДВ(форма №1-ПДВ). Дану заяву необхідно заповнити в одному екземплярі друкованим способом або від руки друкованими літерами чорнилом темних кольорів.

До заяви додається оригінал платіжного документа про сплату встановленої суми за Свідоцтво платника ПДВ. Підкреслимо, що якщо такий додаток відсутній, то податковий орган не приймав до розгляду заяву про реєстрацію й повертає його заявникові з відповідними оцінками не пізніше десяти календарних днів від дня його надходження. Розмір плати за Свідоцтво встановлений п. 5 ухвали №540 і становить 17 грн.

Заява про реєстрації направляється на адресі податкового органа аркушем з повідомленням про вручення або вручається особисто представником юридичної особини службовій особі податкового органа.