Облік процесу реалізації продукції робіт і послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ І АУДИТУ ПРОЦЕСУ РЕАЛІЗАЦІЇ

1.1 Правове забезпечення обліку і аудиту реалізації сільськогосподарської продукції, робіт і послуг

1.2 Проблеми обліку і аудиту реалізації сільськогосподарської продукції, робіт і послуг

2. ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА ТА СТАН ОБЛІКОВОГО ПРОЦЕСУ

2.1 Аналіз основних показників виробничо-фінансової діяльності

2.2 Облікова політика підприємства

3. ОБЛІК РЕАЛІЗАЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ І ПОСЛУГ

3.1 Первинний і зведений облік реалізації продукції, робіт і послуг

3.2 Синтетичний і аналітичний облік реалізації продукції, робіт і послуг

3.3 Удосконалення обліку реалізації продукції, робіт та послуг

4. АУДИТ ПРОЦЕСУ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ ТА АНАЛІЗ ЙОГО ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

4.1 Методика проведення аудиту реалізації сільськогосподарської продукції

4.2 Аналіз доходів від реалізації сільськогосподарської та фінансових результатів

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми дипломної роботи «Облік і аудит процесу реалізації» полягає в тому, що у будь-якому підприємстві, в тому числі і господарському головна мета виробництва: реалізувати товар та отримати прибуток. При переході на ринкову економіку реалізація сільськогосподарської продукції відіграє важливе значення, оскільки реалізація як складова загального процесу відтворення є завершальним етапом руху продукту зі сфери виробництва у сферу споживання. Без неї неможливо повторити процес виробництва. Вона виступає як обов'язкова умова виробництва і відтворення. За неперервності процесу суспільного відтворення факт реалізації означає вступ продукту в сферу виробництва, якщо він надходить у виробниче споживання, чи в сферу обігу, якщо він призначений для реалізації населенню.

Реалізація продукції, виконаних робіт та наданих послуг у сільському господарстві - основне джерело грошових надходжень. Їх розмір залежить від налагоджених зв'язків, кількості, якості, часу, місця та каналу реалізації продукції.

Ковач С.І. вважає, що суть реалізації для підприємства означає насамперед відчуження належних йому благ шляхом продажу з метою відтворення витрат у вартісній формі, отримання прибутку з товарної на грошову. Реалізація як момент відтворення на рівні підприємства є завершальною стадією в кругообігу виробничих засобів підприємства.

Завгородній В.І. заключив, що на розвиток і ефективність виробництва в сільськогосподарських підприємствах суттєвий вплив виявляє реалізація продукції і отримані при цьому фінансові результати. Якщо не забезпечений своєчасний і вигідний збут, то складно, а часто і неможливо розширювати виробництво продукції.

Недосконалість системи розподілу і реалізації сільськогосподарської продукції приводить до значних втрат, що не тільки знижує фінансові результати діяльності господарства, але і погіршує постачання населення продуктами харчування, а промисловість сировиною. Повернення витрат в грошовій формі є завершальним етапом діяльності підприємства.

Об'єктом дослідження є ТОВ «Агрофірма «Добро» Уманського району Черкаської області, господарську діяльність якого вивчено за 5 років.

Предмет дослідження: облік процесу реалізації продукції, робіт і послуг. Процес реалізації передбачає передачу права власності на окремі об'єкти іншому суб'єкту підприємницької діяльності в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань.

У сільськогосподарських підприємствах реалізованою вважається продукція (виконані роботи або надані послуги) відвантажена покупцям і списана з матеріально-відповідальної особи (при безготівкових розрахунках); при оплаті готівкою продукція, за яку одержані гроші, а також продукція, щодо якої оформлено залік заборгованості у встановленому порядку.

Основними каналами реалізації сільськогосподарської продукції є: реалізація за державними та регіональними контрактами; продаж іншим організаціям, включаючи товарообмінні операції; продаж на ринку; продаж і видача продукції в рахунок оплати праці та в погашення боргу за користування майновими і земельними паями; відпуск продукції на громадське харчування. Добре організований облік реалізації продукції, виконаних робіт і послуг на сторону сприяє зміцненню фінансового стану.

Облік реалізації має на меті такі завдання: контроль за кількістю, якістю та ціною продукції, що реалізується підприємством у цілому й окремими підрозділами; контроль за своєчасним надходженням виручки від продажу продукції (робіт, послуг); визначення фінансових результатів від реалізації продукції, робіт та послуг.

Вивчення наукових праць і діюча практика господарської діяльності підприємств свідчать про те, що в бухгалтерському обліку і аудиті процесу реалізації сільськогосподарської продукції є цілий ряд принципово важливих проблем, які потребують нових досліджень.

Мета дипломної роботи: дослідження стану обліку та аудит процесу реалізації сільськогосподарської продукції на підприємстві та розробки шляхів підвищення прибутковості підприємства і пропозиції щодо удосконалення їх обліку.

Дослідження, проведене в дипломній роботі, було присвячене питанню удосконалення організації обліку, контролю і аналізу за випуском продукції та її реалізації. У зв'язку з тим, що на даному етапі в Україні відбуваються постійні зміни законодавчих актів, нормативних документів по методології і організації бухгалтерського обліку реалізації готової продукції, підприємству дуже важко пристосуватись до цих змін, тому на практиці виникають різні проблеми з ведення бухгалтерського обліку. Але існує і позитивна сторона цих змін, оскільки проходить процес наближення бухгалтерського обліку до рівня міжнародних стандартів. Через те, що обсяг реалізації є одним з основних оціночних показників діяльності підприємств, удосконалення його обліку, аналізу і контролю є дуже важливим. Реалізація продукції, робіт і послуг є важливим і завершальним етапом кругообігу засобів підприємства. Тут натуральна їх форма набирає характеру грошової.

Методологічна основа написання дипломної роботи - законодавчі та нормативні акти України, інструктивні матеріали, що регламентують порядок обліку доходів і витрат від реалізації сільськогосподарської продукції, а також наукові розробки вітчизняних і зарубіжних економістів з обліку і аудиту процесу реалізації сільськогосподарської продукції. У процесі дослідження використовувались дані бухгалтерської і статистичної звітності підприємства ТОВ «Агрофірма «Добро» Уманського району за 2003-2007рр., а також дані первинного, зведеного, синтетичного і аналітичного обліку.

Методи економічних і статистичних досліджень при написанні дипломної роботи використовувалися наступні: графічний, метод спостереження, аналізу та синтезу, метод абстракції, групування, порівняння, вибірковий метод спостереження тощо.

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ І АУДИТУ ПРОЦЕСУ РЕАЛІЗАЦІЇ

1.1 Правове забезпечення обліку і аудиту реалізації сільськогосподарської продукції, робіт і послуг

синтетичний сільськогосподарський облік реалізація

Реалізація продукції є завершальним циклом кругообігу засобів підприємства, на якому відшкодовуються витрати й визначається фінансовий результат діяльності. Тому при проведенні обліку й аудиту процесу реалізації продукції важливим є забезпечення обґрунтування виявлених недоліків згідно вимог чинного законодавства України.

Реалізація сільськогосподарської продукції є одним із важливих питань, що стоять перед національним сільськогосподарським товаровиробником. При аналізі реалізації продукції доцільно було б скористатися такими нормативними документами, що пов'язані з регулюванням реалізації продукції.

Так, основи діючої системи бухгалтерського обліку закладено в Законі України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, від 16.07.1999р, після внесення змін 11.05.2000р. Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку “Загальні вимоги до фінансової звітності” затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.1999р. за №87,зі змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів 19.12.2006р. Цим положенням бухгалтерського обліку визначається мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності (включає: баланс, звіт про фінансові результати, про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звіту) та вимоги до визначення та розкриття її елементів.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Звіт про фінансової результати» - наказ Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87 містить узагальнену інформацію (об'єм виручки та результати) про реалізацію продукції.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» від 29.11.1999 №220 - визначає методичні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Формування виручки (валового доходу) вiд реалiзацiї продукцiї (робiт, послуг) проводиться вiдповiдно до цього положення. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Дебіторська заборгованість". Доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.

У ринкових відносинах собівартість має важливе значення. Вона пов'язана з усіма іншими економічними категоріями. Управління витратами і собівартістю дає можливість приймати обґрунтовані рішення про розширення чи зняття з виробництва окремих видів продукції, визначення цін на вироби, рентабельності, побудови внутрішньогосподарських відносин, доцільність організаційно-технічних заходів тощо. Методичні рекомендації з обліку витрат і калькулювання собівартості продукції сільськогосподарських підприємств визначають правильність ведення обліку витрат і калькулювання собівартості продукції [6]. Ці рекомендації розроблені на основі П(С)БО 16 «Витрати». Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №16 «Витрати» [12] об'єктом витрат є продукція, роботи або вид діяльності, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом витрат. У пункті 11 вказано, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Застосовується на підприємстві затверджене Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи", схвалене Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України і набрало чинності з 01.01.2007р. Біологічний актив - тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди. Це Положення визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи і про одержані в процесі їх біологічних перетворень додаткові біологічні активи й сільськогосподарську продукцію та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Приклади біологічних активів і сільськогосподарської продукції, на які поширюється і не поширюється П(С)БО 30 приводиться у додатку (А).

Особливості застосування даного стандарту обліку для сільськогосподарських підприємств регламентовані Методичними рекомендаціями з обліку біологічних активів, затверджених наказом міністерства № 1215, затвердженими 29.12.2006р. Цим документом визначено умови визнання сільськогосподарської продукції та біологічних активів, їх класифікацію для цілей обліку, облік їх надходження та порядок оцінки і формування доходів, фінансових результатів від їх визнання.

Оскільки кожна господарська операція підлягає обов'язковому докумнетальному оформленню, то спеціальний порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями незалежно від форм власності, установ та організацій, викладено у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 [14]. Ним передбачено основні вимоги до складання первинних, зведених документів та записів у облікових регістрах. Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.

Обовязковою умовою заповнення облікових регістрів - це документальне підтвердження їх на підставі первинних документів, що складені відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Необхідно врахувати, що на сьогодні діючий План рахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.1999 №291, згідно яких процес реалізації сільськогосподарської продукції відображається по таких рахунках [5]:

- 70 “Доходи від реалізації”;

- 79 “Фінансові результати”;

- 90 “Собівартість реалізації”;

- 93 “Витрати на збут”.

Згідно з Інструкцією Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій рахунок 79 “Фінансові результати” призначено для обліку і узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності і їх надзвичайних подій. При цьому використовуються субрахунки 791 “Результати основної діяльності”, 792 “Результат фінансових операцій”, 793 “Результат іншої звичайної діяльності” і 794 “Результат надзвичайних подій”.

Там же у пояснені, до рахунків класів 7 і 9 вказується, що рахунки цих класів призначені для узагальнення інформації відповідно про доходи (клас 7) і витрати (клас 9) операційної, інвестиційної діяльності та фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій.

Основним нормативним документом, яким слід користуватись при визначені собівартості робіт (послуг) і фінансових результатів підприємства є Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1995р. із змінами й доповненнями у редакції від 22.05.1997р. №283/97-ВР, де визначено основні поняття та моменти реалізації продукції: визначення термінів, платників податку, об'єктів оподаткування, валовий дохід, валові витрати, порядок перенесення балансових збитків на наступні податкові періоди, оподаткування операцій особливого виду, амортизація, ставка податку, правила ведення податкового обліку, безнадійна заборгованість, оподаткування виробників сільськогосподарської продукції.

Одним із аспектів проведення обліку реалізації є перевірка нарахування податку на додану вартість на реалізовану продукцію. При цьому необхідно керуватись Законом України “Про податок на додану вартість” №168/97=ВР від 03.04.1997р. з урахуванням змін та доповнень, внесених Законом України №2505- IV від 25.03.2005р., згідно якого визначається база оподаткування, об'єкти, а також відображається облік податку на додану вартість при реалізації продукції у тому числі по бартеру. Необхідно відмітити, що постійно приймаються зміни до даного закону, тому треба уважно слідкувати за ними і враховувати.

Доцільно при обліку і аудиту процесу реалізації керуватись наказом Державної податкової адміністрації України від 08.10.1998 №469 “Про затвердження змін до форми податкової накладної” та змін і доповнень до порядку заповнення податкової накладної, Реєстри придбання та Реєстри продажу товарів (робіт, послуг).

Методичні рекомендації з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України №49 від 07.03.2001р. регламентують, що для обліку формування доходів і результатів діяльності використовують Журнал-ордер N 11 с.-г., де відображають операції за рахунками: 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками”, 70 “Доходи від реалізації”, 71 “Інший операційний дохід”, 72 “Дохід від участі в капіталі”, 73 “Інші фінансові доходи”, 74 “Інші доходи”, 75 “Надзвичайні доходи”, 79 “Фінансові результати” [8].

На стадії збуту продукції важливе значення має рівень якості, установка й збереження продукції на всьому шляху від сільськогосподарського підприємства до споживача. Держава не лише зазнає гігантських економічних збитків на цій стадії життєвого циклу товару через втрати своєї продукції, а й часто стикається з негативними діями продуктів харчування на здоров'я людини. Ці питання регулюються Законом України “Про якість продуктів харчування”.

Правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про аудиторську діяльність». Він спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації [3]. Згідно даного Закону проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг здійснюються аудиторами, аудиторськими фірмами, які набули права на здійснення аудиторської діяльності. Загальні умови проведення аудиту та інших аудиторських послуг визначаються стандартами аудиту, затвердженими Аудиторською палатою України.

1.2 Проблеми обліку і аудиту реалізації сільськогосподарської продукції, робіт і послуг

Суспільні взаємовідносини між сільськогосподарськими товаровиробниками й державою в особі її органів державного управління, що відають закупівлями хлібопродуктів завжди були політично важливими, економічно складними і юридично істотними для селян-товаровиробників.

В умовах становлення ринкових економічних відносин держава застосовує різні правові форми закупівель сільськогосподарської продукції, що нині набуло значних масштабів, адже державні закупки сільськогосподарської продукції мають на меті, згідно дії ст. 1 Закону України “Про поставки продукції для державних потреб” від 22.12.1995р., розв'язання соціально-економічних проблем, підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міжнародних цільових програм.

Через неправомірне втручання в переміщення сільськогосподарської продукції на Україні, недосконалу систему оподаткування, велику кількість бартерних операцій, відсутність гарантій виконання біржових угод - створює непривабливість товарної біржі. Проте стан речей по реалізації змусив все ж повернутись обличчям до біржового ринку.

19.12.1997р. прийнята постанова Кабінету Міністрів України №1417 “Про затвердження порядку формування обсягів сільськогосподарської продукції і продовольства державних потреб та їх реалізація з державних ресурсів через біржовий товарний ринок”. Біржовий товарний ринок, одержавши належне економічне середовище, розпочав вирішувати проблеми формування ринкових цін на основі попиту і пропозиції.

Перехід в 2000 році економіки України на нову систему обліку за національними П(С)БО, розроблених на основі міжнародних стандартів і впровадження Нового плану рахунків обліку пов'язані з потребою вирішення низки проблем нової методології бухгалтерського обліку. У зв'язку з тим, що Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку написана вельми канонічно і в ній залишились невирішеними або не конкретизовано важливі питання методології бухгалтерського обліку, практичні працівники бухгалтерської служби України поставлені перед необхідністю самостійно вирішувати ці питання. Очевидно, що такий підхід не сприятиме реформуванню бухгалтерського обліку в Україні, успішному переходу підприємств і організацій на нову систему бухгалтерського обліку, ведення його на достатньому рівні, що повинно відповідати Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”.

Щодо проблем аналізу доходів і витрат від звичайної діяльності підприємства Г.В. Савицька і В.К. Савчук виділяють наступні:

Систематичний контроль за виконанням планів в реалізації продукції, робіт, послуг і отримання прибутку.

Виявлення впливу як об'єктивних так і суб'єктивних факторів на об'єм реалізації і фінансових результатів.

Виявлення резерву збільшення об'єму реалізації продукції, робіт, послуг і суми прибутку.

Оцінка роботи підприємства по використанню можливостей збільшення об'єму реалізації продукції, прибутку і рентабельності.

Розробка заходів по використанню виявлених резервів.

Проблеми, що стосуються фінансових результатів та пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції і дослідження потрібно починати саме з сфери виробництва. Об'єктивними і суб'єктивними причинами, що вплинули на об'єм отриманих доходів є загальне скорочення виробництва сільськогосподарської продукції як по підприємствах, так і по Україні в цілому.

Такі сучасні вітчизняні учені-економісти, як І. Білоусова, М. Чумаченко, С. Голова, С. Деньги, З. Задорожній, В. Ластовецький, Т. Маренич, С. Михалевич, В. Моссаковський, Т. Сльозко, теж приділяють певну увагу проблемам обліку витрат і доходів підприємства та перспективи їх вирішення в Україні. Розглянемо проблеми вітчизняного обліку.

Теоретичні проблеми:

- методологічні проблеми (організаційні проблеми, фінансові проблеми);

- технологічні проблеми (кадрові проблеми, інші (масштабні, рівневі)).

Основною проблемою обліку витрат і доходів підприємств України, в тому числі нашого, є проблема повноти та своєчасності їх відображення у системі обліку. На думку вчених, рівень невідображення доходів коливається від 30 до 70%, а витрат - від 10 до 50 %, тобто витрати відображають більш повно, ніж доходи. Це пов'язано з тим, що витрати важче приховувати, адже їх легше проконтролювати, ніж доходи. Найбільший відсоток витрат, що залишається поза обліком, належить до витрат на оплату праці, тому немає нічого дивного, що в науковому обігу з'явився термін - «тіньова зарплата». Джерелом коштів для покриття такої заробітної плати виступають «тіньові доходи», які виникають за рахунок вартості необлікованої реалізованої продукції, робіт і послуг. Основних причин «тіньової зарплати» і «тіньових доходів», на наш погляд, є кілька:

1) вульгаризація ПДВ і значний відсоток відрахувань від фонду оплати праці до соціальних фондів, що посилює податковий тягар на підприємства і не дає їм нормально розвиватися;

2) високий рівень корупції в державних і місцевих органах влади, що передбачає систему хабарів, які опосередковано впливають як на фактичну собівартість продукції, робіт і послуг, так і на справедливу ціну продажу;

3) відсутність дієвих нормативно-правових актів України, які б жорстко обмежували надмірне збагачення певних фізичних осіб (у тому числі за рахунок витрат, віднесених на юридичних осіб);

4) низька ефективність чинних форм, видів, типів систем і механізмів економічного контролю в Україні, що призводить до порушення таких специфічних принципів контролю, як всебічність і всеосяжність, системність і безперервність, дієвість, відкритість інформації про результати ревізії.

Наступною є проблема забезпечення максимальної оперативності та достатньої аналітичності вихідної інформації про витрати й доходи підприємства. Якщо споживач інформації протягом короткого проміжку часу (секунди, хвилини, години, дня) отримує необхідну йому інформацію у достатньому обсязі та в тому інформаційному зрізі, який його цікавить, то проблеми забезпечення максимальної оперативності інформації для нього будуть вирішені.

Якщо необхідну інформацію суттєво затримують або не надають взагалі, то виникають значні суттєві труднощі як для самого підприємства (воно втрачає позитивний імідж, зазнає фінансових втрат), так і для його клієнтів, партнерів, державних органів (зростають ризики неплатежів, недооцінки ситуації на ринку).

Третьою проблемою обліку витрат і доходів підприємства є проблема створення єдиної інформаційної загальнодержавної (міжгалузевої) бази норм і нормативів для обліку та контролю за витратами й доходами підприємства.

Якщо вдасться створити в Україні єдину інформаційну загальнодержавну (міжгалузеву) базу норм і нормативів, то на її основі можна буде розвивати галузеві й відомчі норми та нормативи. Нормативна база, створена в нашій державі у 60-80-х роках XX ст., безнадійно застаріла. Тільки окремі підприємства не відмовилися від створеної у них нормативної бази, розвинули та поліпшили її, щоб і нині використовувати для потреб внутрішньогосподарського контролю.

Ще однією важливою проблемою обліку витрат і доходів підприємства, на наш погляд, є проблема встановлення оптимального співвідношення обсягів автоматизованих і неавтоматизованих обліково-контрольних робіт та визначення їхньої ролі у скороченні необгрунтованих витрат й зростанні поточних доходів підприємства. Кожному підприємству доцільно, на нашу думку, на початку року (кварталу) провести оцінку власних потреб і фінансово-кредитних можливостей щодо придбання або оренди (лізингу) комп'ютерної, організаційної техніки або відмовитися від неї, віддавши перевагу у веденні обліку залученому на договірній основі приватному професійному бухгалтеру спеціалізованої приватної фірми за гідну оплату виконаних ним обліково-звітних робіт.

Наступною проблемою обліку витрат і доходів є проблема рівня відповідності обліково-контрольної системи підприємства щодо його витрат і доходів чинному законодавству з обліку та контролю й меті та завданням самого підприємства. Сьогодні, в умовах нормативно-правового валу, головний бухгалтер підприємства має володіти повною і вичерпною інформацією про нові нормативно-правові акти України, зміни та доповнення до чинних актів, вміти порівнювати, аналізувати, об'єктивно оцінювати, надавати пропозиції та грамотно реалізувати ці акти на практиці із урахуванням специфіки діяльності підприємства.

Довгострокова витратно-дохідна політика підприємства має враховувати, що людські ресурси підприємства - це основні витратнодоцільні й дохідноформуючі чинники його господарсько-фінансової діяльності.

Під витратно-дохідною політикою підприємства слід розуміти політику, спрямовану на мінімізацію своїх витрат і максимізацію власних доходів за умови дотримання основних постулатів розвитку національної економіки, реалістичного прогнозу глобальних тенденцій та врахування низки базових суспільних вимог.

Метою витратно-дохідної політики підприємства є його цілеспрямованість, що має забезпечити йому мінімально можливі (за відповідних умов) витрати та максимально сприятливі доходи.

Дослідження свідчать, що ці проблеми найкраще вирішується на тих підприємствах, керівники яких усвідомили, що вкладати кошти у розвиток матеріально-технічного та організаційного забезпечення ведення обліку і контролю не тільки необхідно, а й до певної міри вигідно та престижно.

Виробництво і реалізація продукції є складовими частинами загального процесу взаємовідтворення виробництва. Оскільки реалізація виступає як процес руху продукту із сфери виробництва в сферу споживання, вона є завершальним етапом в діяльності підприємства.

Виробництво і реалізація - взаємопов'язані процеси. Однак довгий час ні на практиці, ні в економічній літературі не надавалося уваги вивченню співвідношення виробництва і реалізації як складових частин єдиного процесу взаємовідтворення виробництва. Безумовним вважалось, що оскільки праця приймає суспільний характер вже в самому процесі виробництва, то і створені споживчі вартості приймають суспільні якості також в процесі виробництва. Проте з питання значення реалізації як процесу, під час якого продукт отримує своє суспільне визнання, серед економістів єдиної думки немає. Ряд вчених вважає, що оскільки затрати праці заплановані і враховані в виробництві, то і суспільне визнання праця отримує в виробництві, а не в обміні.

Реалізація як складова частина взаємовідтворення виробництва виступає як критерії перевірки правильності планів. Сигнали ринку свідчать про необхідність внесення тих чи інших доповнень і виправлень в план.

Разом з тим необхідно відмітити, що реалізація може служити критерієм перевірки не всіх планів, а лише поточних і тих, що складаються на короткий строк. Що стосується перспективних планів, то в їх складанні і перевірці процес реалізації не може відігравати значну роль, так як вони не носять детального характеру.

Умовою реалізації є відповідність споживчої вартості продукції пред'явленим вимогам. Якщо такої відповідності немає, то протиріччя між вартістю проявляються у вигляді нереалізованих товарів. Затрачена на їх виробництво праця не признана суспільно необхідною. А це вже протиріччя між виробництвом і споживанням. В цьому випадку реалізація виступає як обов'язкова умова виробництва.

Включення об'єму реалізації в число найважливіших показників роботи підприємства відповідає потребам розвитку економіки країни. Зараз вже недостатньо результати роботи підприємства оцінювати лише по показниках, що характеризують одну фазу - виробництво. При всій важливості ці показники не характеризують весь цикл взаємовідтворення виробництва, оскільки при виконанні плану виробництва валової продукції, вона може бути не реалізована.

Можна також вважати, що більш ефективній організації процесу реалізації може допомогти класифікація сільськогосподарської продукції не лише по її економічному призначенню. Деякі вчені,наприклад, П.Л. Сук вважають, що необхідно проводити класифікацію сільськогосподарської продукції по відповідних показниках і товарних групах.

Також слід відмітити, що процеси реалізації продукції мають свої особливості у зв'язку з різними формами її проведення. Причому ці особливості в першу чергу мають відношення до швидкості обігу коштів, а також визначають характер грошових розрахунків за продукцію.

На даний час в Україні склалися такі умови, що рівень виробництва сільгосппродуктів не забезпечує потреб економіки країни. Тому першочергова задача знаходиться в постійному зростанні виробництва. Для сучасного періоду характерно, що ця задача все більше і більше вирішується на основі науково-технічного прогресу.

Розглядаючи вплив науково-технічного прогресу на взаємовідтворення виробництва в сільському господарстві, неможливо минути питання про структурні зміни в затратах праці і їх значення в проблемі реалізації. Іноді втрати в процесі реалізації пов'язують лише з втратами живої праці. Процес реалізації будь-якої продукції повинен здійснюватись без будь-яких перешкод.

До недавнього часу сільгосппродукція продавалась в основній своїй масі через систему державної закупівлі. Закупівельна система виконувала посередницьку роль між виробництвом і державою. Вона забезпечувала сільськогосподарським підприємствам оптовий збут їх товарної продукції по закупівельним цінам, регульованих державою. Доля держзамовлення складала до 70% об'єму товарної продукції. Держзамовлення нічим принципово не відрізнялись від попередніх планових завдань, вважає Н.В. Цигода Фактично пройшло лише звуження сфери централізованої закупівлі продукції на умовах, встановлених державою. Проте вільної купівлі-продажу тут не було. Іншим значним недоліком держзамовлення являлась, як правило, його непридатність для виробництва. Держзамовлення не завжди виконувались господарствами. Проведені дослідження показують, що пройшла лише часткова підміна одного поняття іншим і держзамовлення в якійсь мірі мали лише ті ж початки, що й директивні завдання.

Сільськогосподарські підприємства виробництво продукції орієнтували на держзамовлення. В даному випадку не враховувався попит та пропозиція на ринку. В цих умовах виникає складність переходу підприємства на ринкові відносини, які обумовлені зовнішніми та внутрішніми факторами. Держава впливає на формування ринку з допомогою економічних важелів та не створює сприятливих умов для підприємництва. Не отримала також розвитку маркетингова діяльність. Перехід підприємства на її основи робить наголос на аналіз і задоволення потреб і направляє ресурси підприємства на виготовлення товарів та послуг, які їм потрібні: він адаптований до змін в їх характеристиках. Маркетинг шукає реальні відмінності в уподобаннях споживачів та розробляє пропозиції, які направлені на їх задоволення.

В теперішній час, як і раніше, не враховуються потреби ринку. Управління, як правило здійснюється спеціалістами, які відповідають за виробництво продукції. Тому керівництво такими підприємствами повинно здійснювати економісти-менеджері, які б орієнтували їх виробництво на ринок збуту. В наш час підприємства виробляють ту продукцію, яку вдається реалізувати і вузького асортименту, при цьому її планування здійснюється в основному з врахуванням внутрішніх факторів та досить короткий строк (до 1 року). В умовах маркетингової орієнтації продукція виробляється з врахуванням можливості її ефективної продажі і при прогнозуванні враховуються перш за все зовнішні фактори. При цьому у підприємств зорієнтованих на виробництво, головна увага звертається на удосконалення виробничого процесу і можливе зниження собівартості продукції, але при маркетинговій діяльності вивчаються та аналізуються потреби ринку, цінова політика формується з врахуванням його кон'юнктури.

В аграрному секторі при реалізації продукції не існує великих проблем по її збуту. Ця продукція через її нестачу має великий споживчий попит. Тому не знайшла розвитку маркетингова діяльність підприємства. В той же час вона б зіграла значну роль для покращення структурного асортименту продукції, з точки зору її доходності.

Таким чином, перехід діяльності підприємств на маркетингову орієнтацію дозволить зробити упор на аналіз задоволення попиту споживачів товарів та послуг.

2. ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА ТА СТАН ОБЛІКОВОГО ПРОЦЕСУ

2.1 Аналіз основних показників виробничо-фінансової діяльності

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Добро», знаходиться в с. Доброводи на відстані 150 км від обласного центру - міста Черкаси, та районного м. Умань на відстані 18 км. Основними пунктами реалізації продукції, виробленою в підприємстві є - елеватор 20 км, молокозавод 20 км, м'ясокомбінат 19 км. Основними постачальниками товарно-матеріальних цінностей підприємства є постачальник палива 25 км, база агропостачання 25 км та ін., які віддалені від підприємства на 25-30 км.

ТОВ «Агрофірма «Добро» створено відповідно до Установчого договору про утворення спільної часткової власності у формі господарського товариства як суб'єкта підприємницької діяльності на підставі Законів України „Про господарські товариства”, „Про колективне сільськогосподарське підприємство”, „Про підприємництво”, „Про підприємства в Україні”, „Про власність”, шляхом об'єднання власних коштів, з метою одержання прибутку, нарощення виробництва сільськогосподарської продукції і товарів.

ТОВ «Агрофірма «Добро» знаходиться в зоні Лісостепу з достатнім зволоженням. Підприємство безперебійно і вчасно постачає продукцію власного виробництва до споживачів, тому що всі дороги асфальтовані, що зменшує затрати на пальне та амортизацію.

Територія підприємства розміщена на опідзолених ґрунтах і чорноземах. Вміст гумусу у них не високий - 1,3-2,7%, реакція гумусового розчину кисла. Типові чорноземи є найбільш родючими.

Виконання виробничої програми забезпечують одна молочнотоварна ферма, тракторно-рільнича бригада, ремонтна майстерня та допоміжні (водопостачання, електропостачання) структурні підрозділи.

Земля - основний і незамінний ресурс сільськогосподарського виробництва, одне з найважливіших складових ресурсного потенціалу аграрних формувань, який крім землі включає трудові ресурси, основні засоби та оборотні. Наявний ресурсний потенціал, якісні його параметри та раціональне поєднання в процесі господарської діяльності є вихідною передумовою виробництва конкурентоспроможної продукції. Зауважимо, що земельна площа є базовим ресурсом, а саме він визначає формування інших ресурсів. Від правильного використання земель залежать результати сільськогосподарського виробництва і соціальний розвиток підприємства.

Для характеристики наявності і структури земельних угідь ТОВ «Агрофірма «Добро» розглянемо дані таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Наявність сільськогосподарських угідь в ТОВ «Агрофірма «Добро»

Види угідь	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.	Відхилення 2007 р. від 2003 р.
Площа сільськогосподарських угідь, га	1774,0	1725,0	1725,0	1588,0	1588,0	-186,0
в т. ч.: рілля	1774,0	1690,0	1690,0	1588,0	1588,0	-186,0
багаторічні насадження	-	35,0	35,0	-	-	-
Структура угідь %	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	-
в т. ч.: рілля	100,00	98,0	98,0	100,0	100,0	-
багаторічні насадження	-	2,0	2,0	-	-	-

Аналізуючи дані таблиці 2.1, ми бачимо зменшення площі сільськогосподарських угідь в підприємстві - на 186 га в 2007 р. у порівнянні з 2003 р. Це зумовлено тим, що частина селян забрали певну кількість земельних паїв. Слід відмітити, що всю площу сільськогосподарських угідь складає рілля. В останні два роки вона займала 100% всієї площі сільгоспугідь. Протягом 2006-2007 рр. вона не змінювалась і становила 1588 га у 2004-2005рр. 1690 га. У звітному році площа ріллі порівняно з 2003 роком зменшилась на 10,5%.

Важливим фактором у процесі виробництва продукції є трудові ресурси. У таблиці 2.2. наведено наявність трудових ресурсів у ТОВ «Агрофірмі «Добро».

Таблиця 2.2 - Динаміка та чисельність працівників ТОВ «Агрофірма «Добро»

Показники	2003р.	2004р.	2005р.	2006р.	2007р.	Відхилення 2007р. від 2003р.
Середньорічна чисельність працівників, осіб в тому числі:	128	110	97	78	53	-75
в рослинництві	61	48	30	37	15	-46
в тваринництві	67	62	67	41	38	-29
Затрати праці - всього, тис. люд.-год, в тому числі:	242	208	235	130	95	-147
в рослинництві	86	106	72	48	30	-56
в тваринництві	156	102	163	82	65	-91
Вартість валової продукції в порівняльних цінах 2005р., тис. грн в тому числі:	2104,8	2645,2	2490,5	2667,4	1561,3	74,2
в рослинництві	975,6	1083	756,4	1107,4	489,1	-486,5
в тваринництві	1129,2	1562,2	1734,1	1560	1072,2	-57
Річна продуктивність праці, тис. грн. в тому числі:	16,4	24,0	25,7	34,2	29,5	13,1
в рослинництві	7,8	10,5	7,9	16,2	8,3	0,5
в тваринництві	8,6	13,5	17,8	18	21,2	12,6
Годинна продуктивність праці, грн. в тому числі:	8697,5	12717,3	10597,9	20518,5	16434.7	7737.2
в рослинництві	3090,8	6480,9	3247	9154,4	5189.9	2099.1
в тваринництві	5606,7	6236,4	7350,9	11364,1	11244.8	5638.1

Як бачимо, середньорічна кількість працівників у підприємстві має тенденцію до різкого зменшення. Так, в 2007 р. вона зменшилась в порівнянні з 2003 р. на 75 осіб або на 41,4%. Цей показник суттєво впливає на затрати праці. Якщо у 2003 р. було відпрацьовано 242 тис. людино-годин, то в 2007 р. цифра зменшилась до 95 тис.,або на 39.3%. Проте річна продуктивність праці за останні роки суттєво зросла, у порівнянні з 2003р. у 2007р., на 13,1 тис. грн., або на 179.4%. Можемо зробити висновок, що за цей час покращились умови праці та засоби виробництва. Отже, так як кількість працівників зменшується, то перед керівним складом підприємств постає питання найбільш повного і раціонального використання робочої сили.

Виробничі фонди сільськогосподарських підприємств є важливою складовою частиною їх ресурсного потенціалу. Розвиток сільського господарства, рівень і темпи зростання виробництва продукції та підвищення продуктивності сільськогосподарських підприємств залежить від ефективності використання основних засобів. Ефективність використання основних виробничих засобів можна визначити по даних таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Наявність та ефективність використання основних засобів у ТОВ «Агрофірма «Добро»

Показники	2003р.	2004р.	2005р.	2006р.	2007р.	Відхилення 2007 р. від 2003 р. (+,-)
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	141,9	283,6	543,4	640,6	767,3	625,4
Забезпеченість основними засобами, тис. грн.	7,99	16,5	31,5	40,34	48,31	40,3
Капіталоозброєнність, тис. грн.	1,1	2,6	5,6	8,2	14,5	13,4
Вартість валової продукції в порівняльних цінах 2005р., тис. грн.	2104,8	2645,2	2490,5	2667,4	1561,3	74,2
Капіталовіддача, грн	14,83	9,33	4,58	4,16	2,03	-12,8
Капіталоємкість, грн	0,07	0,11	0,22	0,24	0,49	0,42
Отримано прибутку на 1000 грн. основних засобів, грн.	318,5	717,6	433,6	2973,9	1480,1	1161,6

Розглянувши забезпеченість основними засобами, а також ефективність їх використання, можна сказати, що спостерігається тенденція росту вартості основних засобів у 2007 р., порівняно з 2003 р. Їх вартість зросла на 625,4 тис. грн. Це відбулось за рахунок придбання нових основних засобів, що вплинуло на зміни показників адекватності використання основних засобів. Так, через різке скорочення чисельності працівників і зростання вартості основних засобів капіталоозброєність праці збільшилась в 13 разів або на 13,4 тис. грн. на одного працівника, а капіталозабезпеченість збільшилась у 6 разів, або на 40,3 тис. грн.

Слід також відмітити, що показник капіталовіддачі в підприємстві зменшився у 2007 році порівняно з 2003 р. у 7 разів, а капіталоємкість відповідно збільшилась у 0,42 рази. Ці показники у підприємстві дають змогу визначити оптимальні темпи відтворення і структури основних засобів, обґрунтувати раціональне співвідношення цін на сільськогосподарську продукцію та промислові засоби праці, які надходять для потреб виробництва. Оскільки відбулося збільшення капіталозабезпеченності та капіталоозброєності праці, то від керівництва вимагається здійснення контролю за ефективністю використання кількості основних засобів.

За аналізований період збільшилося отримання прибутку в розрахунку на 1000 грн. основних засобів. Якщо у 2003 році цей показник складав лише 318,5 грн., то у 2007 р. - вже 1480,1 грн., тобто збільшився майже у 5 разів.

Для того щоб ефективно використовувати земельні, трудові та матеріально-технічні ресурси, які знаходяться у розпорядженні господарств, необхідно правильно визначити напрямок спеціалізації. Спеціалізація сільськогосподарських підприємств являє собою процес суспільного поділу праці, який характеризується розвитком окремих галузей виробництва відповідно до грунтово-кліматичних і економічних умов кожного підприємства. Ефективність спеціалізації проявляється у збільшенні виробництва сільськогосподарської продукції з одиниці земельної площі, підвищенні товарності продукції, зниженні собівартості та підвищенні рентабельності. Історично склалось, що спеціалізація в сільському господарстві України в основному склалася по природно-економічних зонах, що дозволяє при відносно незначних затратах одержувати високі врожаї та прирости (при умові, що господарювання ведеться з використанням інтенсивних технологій та вистачає коштів на придбання та застосування необхідних матеріально-технічних ресурсів). Але в сучасних умовах, у зв'язку з цілою низкою проблем, які перешкоджають нормальному функціонуванню сільськогосподарських підприємств, більшість господарств спеціалізується на вирощуванні не тільки продукції, яка ними історично вироблялась, але і розпочинають вирощувати продукцію, яка має принести значні прибутки. Тобто не відбувається процесу поглибленої спеціалізації сільськогосподарських підприємств. Даний факт, звичайно, є негативним, так як підприємства розпилюють свою увагу на виробництво різних видів продукції, і тому недоодержують певні суми прибутків.

Виробничий напрямок підприємства залежить від об'єму і структури товарної продукції та визначає спеціалізацію підприємства (додаток Б).

З додатку Б можна побачити, що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції в середньому за 2003-2007 роки займала продукція рослинництва 59,0%.

В цій галузі найбільшу питому вагу займало зерно 42,0%, а саме кукурудза не зерно - 18,2%. Частка соняшнику становила 13,3%. По галузі тваринництва найбільшу питому вагу із виручки від реалізації продукції займає вирощування молодняку тварин і тварин на відгодівлі, а також молочне скотарство, відповідно 13,9% та 14,2%. Отже, спеціалізація підприємства - зернова з розвинутим скотарством.

Основна мета підприємства - реалізація продукції, тому найважливішим етапом виробництва є визначення доходу або збитковості підприємства. Проаналізуємо динаміку прибутку (збитку) від основних показників товарної продукції в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Динаміка прибутку (збитку) від основних видів товарної продукції у ТОВ «Агрофірма «Добро», тис. грн.

Види продукції Показники						В середньому за 2003-2007 рр.
						сума, тис. грн.	питома вага, %
Зернові	607,7	134,9	-114,7	765,6	-231	232,5	45,3
Соняшник	24,8	106,8	113,6	146,7	634	205,18	40
Цукрові буряки	-	-46,9	-	-	-	-9,38	-1,8
Ріпак	-	-	0,1	0,1	-47.1	-9,38	-1,8
Інша продукція рослинництва	12,2	3,1	3,9	9,9	12.06	8,23	1,6
Рослинництво, всього	644,7	197,9	2,9	922,3	367.96	427,15	83,2
Жива маса великої рогатої худоби	-449,2	-56,7	-12,5	65	-69.9	-104,66	-20,4
Жива маса свиней	-129,1	-4,9	58,1	0,4	-29.7	-21,04	-4,1
Молоко	112,2	45,5	50,1	98,8	215	104,32	20,3
мед	-	1,2	-0,2	4,9	2,1	1,6	0,3
Інша продукція тваринництва	-3,5	0,8	5,9	585,3	-57,7	106,16	20,7
Тваринництво, всього	-469,6	-14,1	101,4	754,4	59,8	86,38	16,8
Сільськогоспо-дарське виробництво, всього	175,1	183,8	104,3	1676,7	427,8	513,5	100

З даних таблиці 2.4 спостерігаємо, що прибутковою у ТОВ «Агрофірмі «Добро» за останні 5 років являється продукція рослинництва, що в середньому складає 427,15 тис. грн. і на 340,77 тис. більше, ніж тваринництво. Найбільш прибутковою є реалізація насіння соняшника (40% всього рослинництва), а збитковою - цукровий буряк та озимий ріпак (1,8%). Вирощення великої рогатої худоби та свиней є збитковим, так як затрачені кошти на їх відгодівлю перевищують дохід з їх реалізації. Виключенням у тваринному виробництві є реалізація молока, в середньому за 5 років виручка від реалізації складає 104,32 тис. грн. прибутку.

Отже, більшу увагу слід проявляти на зниження собівартості продукції, яка несе збиток підприємству, а також розвивати скотарство.

Для характеристики рівня ефективності роботи товариства використовують такі фінансові показники, як прибутковість, рентабельність реалізованої продукції та підприємства в цілому (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5 - Динаміка фінансових показників в ТОВ «Агрофірма «Добро»

Показники	2003р.	2004р.	2005р.	2006р.	2007р.	Відхилення 2007 р. від 2003 р.
Чистий дохід від реалізації продукції, тис. грн.	2211,5	2747,5	2336,5	4726,1	3443,1	1231,6
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	2059,8	2386,1	2034,8	2889,7	2791,4	731,6
Валовий прибуток, тис. грн.	151,7	361,4	301,7	1836,4	651,7	500
Рівень рентабельності реалізації продукції, %	7,4	15,1	14,8	63,5	23,3	15,9
Інші всі доходи, тис. грн.	159,2	2560.4	211,4	219,6	968,4	809,2
Інші операційні доходи	159,2	54,3	211,4	219,6	470	310,8
Інші фінансові доходи	-	-	-	-	249,2	-
Інші всі витрати, тис. грн.	265,7	212,2	277,5	150,9	235,2	-30,5
Адміністративні витрати	64,0	125,9	156,3	115,3	102,1	38,1
Інші операційні витрати	93,0					-
Фінансові витрати	-	86,3	121,2	35,6	53,0	-33,3
Надзвичайні витрати	108,7	-	-	-	80,1	-28,6
Чистий прибуток, тис. грн.	45,2	203,5	235,6	1905,1	1135,7	1090,5
Рівень сукупної рентабельності, %	1,9	7,8	10,2	62,7	37,5	35,6

З наведених даних видно, що рівень ефективності роботи підприємства в значній мірі залежить від отримання доходу від реалізації продукції, який за останні роки зріс на 1231,6 тис. грн., або в 1,5 рази, це зумовлено порівняно не швидким ростом собівартості реалізованої продукції на 731,6 тис. грн. Таким чином у 2007 році зріс валовий прибуток на 500 тис грн., або майже у 4,5 рази, порівняно з 2003 роком. Це відобразилось на рівні рентабельності продукції і у звітному році він склав 23,3%, що на 15,9% більше, ніж у 2003 році. Можна прослідкувати, що вплинуло на сукупний рівень рентабельності. Як бачимо з даних у таблиці 2.5, порівняно з 2003 роком у 2007 році суттєво збільшились всі доходи підприємства - на 809,2 тис. грн., а також зменшились витрати на 30,5 тис. грн. Звісно, ріст з року в рік чистого прибутку мав значний вплив на рівень сукупної рентабельності, адже за останні 5 років він збільшився у 25 разів. Отже, ТОВ «Агрофірма «Добро» являється прибутковим підприємством і працює злагоджено та ефективно.

2.2 Облікова політика на підприємстві

При розробці облікової політики в ТОВ «Агрофірма «Добро» враховували ряд факторів. До факторів входять галузеві особливості та види діяльності, організаційно-правова форма господарювання, рівень кваліфікації облікового персоналу. Метою облікової політики є створення інформаційної системи, яка обслуговує керівництво господарства на певний відрізок часу з врахуванням вимог діючого законодавства та інших факторів.

На підприємстві проведення та формування облікової політики є складним та трудомістким процесом, який потребує глибоких знань обліку, контролю та аналізу, а також галузевих особливостей підприємства. На формування облікової політики впливають багато факторів, такі як:

1) економічні потреби внутрішніх користувачів облікової інформації;

2) економічне становище на ринку;

3) форма власності, галузь та вид діяльності;

4) організаційно-правова форма господарювання;

5) система оподаткування;

6) поточні та довгострокові цілі підприємства;

7) обсяг діяльності;

8) кадрове забезпечення (рівень кваліфікації);

9) наявність технічного оснащення функцій управління [17].

У ТОВ «Агрофірмі «Добро» бухгалтерський облік починається з розробки облікової політики. Управлінська діяльність будь-якого підприємства (установи, організації) здійснюється шляхом створення розпорядчих документів -- наказів та розпоряджень. Саме в цих документах відображається адміністративно-господарська діяльність. І від того, наскільки юридично правильно буде складено і оформлено наказ, багато в чому залежить своєчасність виконання управлінського рішення. Наказ про облікову політику можна розглянути в додатку В.