Бухгалтерський облік та аналіз основних засобів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Дослідження обліку і аналізу наявності, руху і технічного стану основних засобів на окремо взятому підприємстві є актуальним.

Мета дипломної роботи полягає у розкритті організації та методики бухгалтерського обліку та аналізу основних засобів і розробці рекомендації щодо їх удосконалення.

Завдання дипломної роботи:

- розкрити економічну сутність основних засобів, їх класифікацію, визнання і оцінку;

- дослідити значення і завдання обліку та аналізу в управлінні основними засобами підприємства;

- надати характеристику фінансово-господарської діяльності ВАТ «Полтававтормет» та постановки обліково-аналітичної роботи;

- розкрити документальне оформлення, організацію синтетичного та аналітичного обліку руху основних засобів на підприємстві;

- дослідити облік амортизації (зносу) та ремонту основних засобів;

- дослідити удосконалення обліку основних засобів в умовах використання комп'ютерних технологій;

- розкрити організацію і методику аналізу стану та руху основних засобів;

- оцінити ефективність використання основних засобів підприємства.

Об'єктом дослідження є процес обліку основних засобів та аналіз ефективності їх використання.

Предметом дослідження є теоретичні аспекти та діюча практика обліку і аналізу основних засобів підприємства.

Теоретичною основою роботи стали закони, нормативно-правові документи Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів, Міністерства статистики, статистичні довідники, підручники, навчальні та практичні посібники, та наукові публікації зарубіжних і вітчизняних фахівців.

Інформаційною базою дослідження стали літературні джерела з питань обліку і аналізу основних засобів, аналітичні матеріали, джерелами яких були наукові публікації, інформація бухгалтерського обліку, фінансової та статистичної звітності ВАТ «Полтававтормет» за 2007-2009 роки.

Суб'єктом дослідження обрано ВАТ «Полтававтормет», основним напрямком діяльності якого є збирання, заготівля, переробка та реалізація металобрухту.

Практична значимість дослідження полягає у поглибленому вивченні змісту основних засобів підприємства, узагальненні діючої методики обліку та аналізу основних засобів, визначенні шляхів поліпшення ефективності використання основних засобів ВАТ «Полтававтормет».

Розділ 1. Теоретичні основи обліку та аналізу основних засобів

1.1 Економічна сутність основних засобів, їх класифікація,

визнання і оцінка

Передумовою організації будь-якої підприємницької діяльності є наявність основних засобів, що обліковуються на балансі підприємства. Основні засоби, як правило, складають найбільшу частину у структурі активів підприємства і тому є важливою складовою при відображенні його фінансового стану.

В результаті реформування бухгалтерський обліку значно змінився та суттєво ускладнився облік основних засобів.

Методологічні аспекти організації бухгалтерського обліку об'єктів основних засобів викладені у Законі України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” [1] та у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби” [11].

Важливим інструментом реалізації принципів і методів бухгалтерського обліку є План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій [13] та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій [14].

При організації обліку основних засобів важливим питанням є розуміння їх економічної сутності. Для цього, а також для визнання, оцінки, обліку та нарахування амортизації основних засобів необхідно розглянути визначення цього поняття.

Питанням обліку основних засобів присвячено роботи багатьох провідних учених-економістів, тож у сучасній науковій літературі немає єдиного визначення основних засобів. У економічній літературі, працях вчених, законодавчих та нормативних актах поряд з терміном „основні засоби” досить часто використовують поняття „основні фонди” (табл. 1.1).

Отже, основні засоби можна розглядати з точки зору бухгалтерського обліку, обліку з метою оподаткування, з точки зору економіки, фінансів та інших економічних наук, але ознайомившись із різними трактуваннями основних засобів, можна дійти висновку, що основні засоби - це складова виробничих ресурсів, які використовуються в процесі господарської діяльності в незмінній натуральній формі тривалий період часу та розподіляють свою вартість на витрати підприємства.

П(С)БО 7 “Основні засоби” визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Норми П(С)БО 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності.

П(С)БО 7 не поширюється на відтворювані природні ресурси та операції з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими П(С)БО.

Проте практикою доведено, що сучасне законодавство змушує підприємства вести два види обліку основних засобів - облік з метою оподаткування і бухгалтерський. Тому важливо усвідомлювати різницю між обліком основних фондів у обліку з метою оподаткування й основних засобів у бухгалтерському обліку. Для цілей оподатковування основних фондів основними є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» та Податковий Кодекс.

Однією з відмінностей обліку основних засобів у бухгалтерському й основних фондах у обліку з метою оподаткування було те, що в Законі України «Про оприбуткування прибутку підприємств» визначено перелік основних фондів, витрати на придбання (створення) яких не амортизуються. До них частково відносяться фонди, визначені як невиробничі.

Таблиця 1.1 ? Економічна сутність основних засобів

Джерело	Визначення
П(с)бо 7 “Основні засоби”	Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використовування в процесі виробництва або постачання товарів, наданні послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використовування (експлуатації) яких складає понад один рік (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Закон України “Про оприбуткування прибутку підприємств” [2]	Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
МСБО 16 “Основні засоби” [15]	Основні засоби - це матеріальні об'єкти, які: а) утримують для використ. у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг, для надання в оренду іншим або для адмін. цілей; б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.
Покропивний С.Ф. [53, с. 69]	Основні фонди - це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання.
Бандурка О.М. [21, с.58]	Основні засоби - це матеріально-речові цінності, що використовуються (у виробництві або в невиробничій сфері) як засоби праці протягом тривалого часу і мірою зносу частинами переносять свою вартість на вартість вироблюваних товарів, послуг, виконуваних робіт.
Поддєрьогін А.М. [52, с. 117]	Основні засоби - це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання).
Бутинець Ф. Ф. [25, с. 180]	Основні засоби - сукупність всіх засобів праці вартістю не нижче 15 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати і строком служби не менше одного року, виражена в грошовій оцінці. Свою вартість на готовий продукт переносять поступово, частинами, беруть участь у процесі виробництва протягом багатьох виробничих циклів.
Економічний словник [36, с. 215]	Основні фонди - засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом багатьох циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, і поступово, в міру зношування, переносять свою вартість на вироблювану продукцію.
Энциклопед. словар бізнесмена: Менеджм., маркетинг, інформатика [37,с.430]	Основні засоби - це грошові кошти вкладені у наявні основні фонди, вартісна оцінка основних фондів Основні фонди - сукупність створених суспільною працею матеріально-речових цінностей (у вартісному вираженні), які слугують протягом тривалого часу і втрачають свою вартість частинами. Частина національного багатства держави.

Побудова обліку основних засобів ґрунтується на їх визнанні та економічній класифікації.

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Основні засоби підприємств складають основу їх матеріально-технічної бази, зміст і вдосконалення яких є важливою умовою підвищення якості і конкурентоспроможності продукції. Облік основних засобів здійснюється централізовано в розрізі окремих об'єктів і класифікаційних груп.

До основних засобів відносяться:

- будівлі, споруди, устаткування, обчислювальна техніка, прилади, транспортні засоби, інструменти, інвентар та інші засоби праці, вартість яких поступово зменшується у зв'язку із зносом;

- сільськогосподарські машини і знаряддя, тварини, будівельний механізований інструмент і бібліотечні фонди - незалежно від вартості;

- капітальні вкладення в багаторічні насадження, на поліпшення земель і в орендовані будівлі, споруди, устаткування та інші об'єкти, що відносяться до основних засобів.

Відповідно до П(С)БО 7 об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Актив відображається в балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням.

Для правильного обліку основних засобів необхідно перш за все їх чітко класифікувати.

Класифікація основних засобів призначена для використання в автоматизованих системах управління при рішенні наступних задач:

- проведення робіт по перепису, оцінці та переоцінці об'ємів складу і стану основних засобів;

- організації систематичного обліку і звітності в частині основних засобів;

- визначення норм амортизації основних засобів і віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва;

- реалізації комплексу облікових функцій по основних засобах у рамках робіт за державною статистикою;

- здійснення міжнародних зіставлень по структурі та стану основних засобів;

- визначення розрахунку похідних економічних показників, включаючи фондомісткість, фондовіддачу і т.д., а також рекомендованих нормативів проведення капітальних ремонтів основних засобів [43, с.110].

Згідно з діючою типовою класифікацією основні засоби групуються за їх функціональним призначенням, галузями, речовим натуральним характером і видами, за використанням і належністю [20, с.115].

Основні засоби за функціональним призначенням та видом діяльності (виробнича, комерційна, банківська) поділяють на такі класи:

- виробничі основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини й устаткування, робочі машини і обладнання тощо, які діють у сфері матеріального виробництва);

- невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі діяльності і призначені здебільшого для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови і споруди, обладнання, машини і апарати тощо, використовувані у невиробничій сфері).

Згідно зі спеціальною класифікацією основні засоби поділяються за галузями народного господарства: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо. Така класифікація використовується для складання статистичної звітності.

За натурально-речовими ознаками основні засоби поділяють на окремі види: земля, будови, споруди, передавальне обладнання, машини й устаткування, які, в свою чергу, поділяються на силові машини й устаткування, робочі машини й устаткування, вимірювальні та регулюючі прилади й лабораторне устаткування, обліковувальну техніку, інші машини й устаткування (транспортні засоби, інструменти, виробничий інвентар і приналежності), тварини і т. ін.

До кожної з цих груп належать основні засоби різних найменувань. Наприклад, до групи будови - корпуси цехів, склади, лабораторії тощо. До транспортних засобів - автомобілі, трактори, електровози, тепловози тощо. До групи інвентарю, інструменту та інших основних засобів - меблі, вимірювальні прилади тощо. Класифікація основних засобів за наведеними групуваннями є основою синтетичного обліку.

За використанням основні засоби поділяють на:

- діючі (усі основні засоби, що використовуються у господарстві);

- недіючі (ті, що не використовуються в даний період часу через тимчасову консервацію підприємства або окремих цехів);

- запасні (різне устаткування, що перебуває в резерві і призначене для заміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

За такого групування визначають необхідність і суму амортизації.

Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані.

Власні основні засоби є безпосередньо власністю підприємства. Основні засоби, які використовуються на підприємстві, але не є його власністю, називаються орендованими. Орендовані основні засоби показуються в балансі орендодавця або орендаря так, щоб запобігти можливості подвійного врахування одних і тих самих засобів.

Відповідно до П(С)БО 7 для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

- інвестиційна нерухомість;

- земельні ділянки;

- капітальні витрати на поліпшення земель;

- будинки та споруди;

- машини та обладнання;

- транспортні засоби;

- інструменти, прилади та інвентар;

- тварини;

- багаторічні насадження;

- інші основні засоби.

Бухгалтерський облік ведеться за кожним об'єктом основних засобів окремо. На практиці такий перелік основних засобів не дає вичерпної інформації для безпомилкового віднесення основного засобу до певної групи і більш докладних інструкцій з цього приводу законодавство не надає.

За Законом України “Про оприбуткування прибутку підприємств” з метою оподаткування, до вступу в дію Податкового Кодексу, передбачався поділ основних засобів на наступні групи:

- група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального покращення землі;

- група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

- група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

- група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Для обліку з метою оподаткування перелік груп основних фондів теж не є вичерпним. Тому для їхньої класифікації варто керуватися Класифікатором основних фондів. Його варто застосовувати з урахуванням діючих норм Закону України “Про оприбуткування прибутку підприємств”. Тобто якщо виникають протиріччя між положеннями Класифікатора і Законом України “Про оприбуткування прибутку підприємств”, то пріоритет мають норми Закону України “Про оприбуткування прибутку підприємств”.

З 1.01.2011 року в обліку метою оподаткування в Податковому Кодексі [5] змінено порядок класифікації груп основних за та порядок нарахування амортизації (табл. 1.2).

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Таблиця 1.2 ? Класифікація груп основних засобів за Податковим Кодексом

Групи	Мін. допустимі строки корисного використання, років
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом	15
група 3 - будівлі,	20
споруди,	15
передавальні пристрої	10
група 4 - машини та обладнання	5
з них: електронно-обчисл. машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 грн.	2
група 5 - транспортні засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні насадження	10
група 9 - інші основні засоби	12
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (не титульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.

Як вже було зазначено, існують відмінності між бухгалтерським обліком та обліком з метою оподаткування, це стосується і формування первісної вартості основних засобів (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 ? Формування первісної вартості основних засобів у бухгалтерському обліку та обліку з метою

оподаткування

Спосіб придбання	Бухгалтерський облік (П(С)БО 7)	Облік з метою оподаткування (Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства»)
Придбані за грошові кошти	Вартість, сплачена постачальникові або підрядчикові + додаткові витрати	Вартість придбання + додаткові витрати - ПДВ
Придбані в пов'язаних осіб		Вартість придбання, але не більш звичайної ціни + додаткові витрати - ПДВ (прибуток)
Виготовлені самостійно	Витрати на виготовлення + витрати на введення в експлуатацію + витрати сторонніх організацій	Витрати на виготовлення + витрати на введення в експлуатацію + витрати сторонніх організацій (без ПДВ)
Отримані безкоштовно	Справедлива вартість на дату одержання (з урахуванням додаткових витрат)	На вартість отриманого основного засобу (але не нижче звичайної вартості) необхідно показати доход згідно. На вартість додаткових фактичних витрат збільшується балансова вартість групи
Внесені до статут. капіталу	Погоджена засновниками справедлива вартість + додаткові витрати	Погоджена засновниками справедлива вартість + (додаткові витрати - ПДВ)
Отримані в обмін на подібний об'єкт	Залишкова вартість переданого об'єкта осн. засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці у витрати звітного періоду	Вартість отриманого об'єкта основних фондів + додаткові витрати - ПДВ (бартерні операції в податковому обліку здійснюються за правилами обліку операцій купівлі-продажу)
Одержані в обмін на неподібний об'єкт	Справедлива вартість одержаного об'єкту змінена на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (надана) під час обміну
Переведені з товарів, запасів, готової продукц.	Собівартість товарів, запасів, готової продукції	Витрати, понесені в зв'язку з придбанням товарів, запасів, виготовленням готової продукції*

А за Податковим Кодексом, первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);

- витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів;

- фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Для правильного обліку основних засобів необхідно вірно визначити і розрізняти моменти «взяття» основних засобів на баланс, момент введення в експлуатацію, момент початку нарахування амортизації. Ознаки для визначення таких моментів визначені П(С)БО 7, Законом України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (табл. 1.4)

В обліку з метою оподаткування відбулися зміни в обліку основних засобів, внаслідок прийняття Податкового Кодексу, який вступив в дію з 1.01.2011 року. Отже, розглянемо відмінності між Законом України «Про оприбуткування прибутку підприємств» та Податковим Кодексом (табл. 1.5).

Для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період часу, необхідна оцінка основних засобів. Сутність оцінки основних засобів (табл. 1.6) полягає в тому, що вона є грошовим вираженням їх вартості [24, с. 201].

Таблиця 1.4 ? Узгодження термінів здійснення операцій з основними засобами в бухгалтерському обліку

Подія	Бухгалтерський облік	Документи
Постановка на баланс	Дата одержання основного засобу на склад або нерухомості у власність.	Накладна, документи, що підтверджують право власності на нерухомість.
Початок нарахування амортизації	Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного викор.	Акт введення в експлуатацію або акт прийому-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів
Скасування нарахування амортизації	Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.	Акт на списання або Акт прийому-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів

Таблиця 1.5 ? Узгодження термінів здійснення операцій з основними засобами в обліку з метою оподаткування

Подія	Закон України «Про оприбуткування прибутку підприємств»	Податковий Кодекс
Збільшення вартості групи	Співпадає з датою збільшення вартості групи, але наступає тільки для виробничих фондів	Збільшення вартості об'єктів основних засобів, що амортизується, здійснюється станом на кінець року за результатами якого проводиться переоцінка та використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року.
Початок нарахування амортизації	Початок кварталу, наступного за кварталом, в якому понесені витрати на придбання або поліпшення основних фондів	Амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.
Зменшення балансової вартості і припинення нарахування амортизації	Квартал, наступний за кварталом, в якому відбулось виведення з експлуатації об'єкту 1 групи у зв'язку з продажем, поліпшенням або досягнення ним вартості 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян Квартал, наступний за кварталом, в якому відбулось виведення з експлуатації об'єкту 2-4 груп у зв'язку з їх продажем або досягнення ними балансової вартості в результаті амортизації нульового значення	Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Таблиця 1.6 ? Види оцінок основних засобів

Первісна вартість	Історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Відновна вартість	Це вартість відтворення в сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті ж витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. За зміною умов виробництва і цін на однакові елементи засобів праці між первісною і відновною вартістю основних фондів виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку і поточного регулювання процесу відтворення основних фондів, правильного розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпечення однаковості у вартісній оцінці основних фондів періодично проводиться їх переоцінка за відновною вартістю.
Переоцінена вартість	Вартість необоротних активів після їх переоцінки.
Залишкова вартість	Характеризує реально існуючу їх вартість, ще не перенесену на вартість виготовлюваної продукції (виконуваної роботи, здійснювані послуги). Вона є розрахунковою величиною і визначається різницею між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів.
Ліквідаційна вартість	Сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання, за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу визначається за формулою (1.1):

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), (1.1)

де, Б(а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, вівся по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.

Облік балансової вартості основних фондів, які підпадали під визначення груп 2, 3 і 4, вівся за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входили до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не вівся.

Вартість основних засобів (крім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій) є об'єктом амортизації.

Основні засоби підлягають фізичному і моральному зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних і економічних чинників вони поступово втрачають свої властивості і приходять в непридатність.

Моральний знос обумовлюється двома чинниками: зростанням продуктивності праці і темпами технічного прогресу. Поява досконаліших зразків устаткування і інших видів основних засобів веде до морального зносу діючих основних засобів і зниження продуктивності праці.

Знос під впливом сил природи залежно від дії зовнішніх чинників приводить до передчасного старіння основних засобів.

Правильне визначення ступеня зносу основних засобів має дуже важливе значення для економіки виробництва, для визначення відновної вартості основних засобів і розміру амортизаційних відрахувань.

Найбільш правильно фізичний знос можна визначити шляхом обстеження технічного стану об'єкту в натурі (вузлів, частин і об'єкту в цілому). Доцільно також визначати ступінь зносу по термінах служби. Фізичний знос частково можна відновити, провівши ремонт, реконструкцію і модернізацію основних засобів, але з часом витрати на ремонт не окупаються, що призводить до недоцільності їх експлуатації.

Фізичний і моральний знос основних засобів впливає на зменшення їх відновної вартості.

Оскільки необоротні активи приносять підприємству економічні вигоди протягом кількох років, необхідно розподіляти вартість цих активів між звітними періодами для забезпечення відповідності доходів і витрат. Це досягається шляхом амортизації.

За П(С)БО 7 амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» під терміном "амортизація" основних фондів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Вартістю, яка амортизується, є первісна (або переоцінена) вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Строком корисного використання (експлуатації) є період часу, упродовж якого підприємство передбачає використовувати відповідний об'єкт, або кількість одиниць продукції (послуг), яку підприємство очікує отримати від його використання.

Строк корисного використання об'єкта (експлуатації) визначає саме підприємство з урахуванням таких чинників:

- очікувана потужність або продуктивність об'єкта;

- строк корисного використання подібних активів;

- очікуваний фізичний знос;

- моральний знос (унаслідок технічного прогресу або зміни попиту на продукцію);

- правові або інші обмеження щодо використання об'єкта (наприклад, строк);

- оренди, передбаченої угодою, або законодавство, що визначає граничний строк безпечної експлуатації певних об'єктів, тощо.

Метод амортизації необоротних активів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання та норм П(С)БО 7. Для нарахування амортизації основних засобів можуть бути застосовані такі методи (табл. 1.7).

Відповідно до Податкового Кодексу для нарахування амортизації основних засобів можуть бути застосовані такі методи (табл. 1.8):

Таблиця 1.7 ? Методи нарахування амортизації за П(с)БО 7 «Основні засоби»

Метод нарахування амортизації	Порядок нарахування амортизації
Прямолінійний	При цьому методі річні суми амортизації залишаються постійними на весь строк корисної служби об'єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об'єкта зменшується. Цей метод розраховується як різниця первісної та ліквідаційної вартості поділена на термін експлуатації.
Виробничий	Полягає в тому, що підприємство визначає обсяг продукції за плановий період і діленням вартості об'єкта на плановий обсяг продукції визначає ставку амортизації на одиницю продукції. Множенням цієї ставки на фактичний випуск продукції визначається сума амортизації.
Кумулятивний	Він визначається сумою років строку служби відповідного об'єкта за допомогою коефіцієнтів, в чисельнику яких зазначаються роки, що залишаються до кінця строку служби об'єкта, а в знаменнику - загальна сума років експлуатації. Перемноживши кожен дріб на вартість об'єкта, що амортизується, визначають загальну суму амортизації.
Прискореного зменшення залишкової вартості	Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта і подвоюється. Застосовують даний метод, якщо продуктивність обладнання в перші роки експлуатації значно вищі ніж в наступні роки.
Податковий	Податкове законодавство розраховує амортизаційні відрахування як добуток норми амортизації та балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду. Норми амортизації залежать від того до якої групи належить об'єкт ОФ. Суми амортизаційних відрахувань за податковим методом визначаються за квартал за затвердженими в законодавчому порядку нормами амортизації.

Таблиця 1.8 ? Методи нарахування амортизації за Податковим Кодексом

Метод нарахування амортизації	Порядок нарахування амортизації
Прямолінійний	Річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів.
Виробничий	Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.
Кумулятивний	Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.
Зменшення залишкової вартості	Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.
Прискореного зменшення залишкової вартості	Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється. Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання.

Метод амортизації об'єкту основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем ухвалення рішення про зміну методу амортизації.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства в звітному році.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяцем, наступним за місяцем вибуття об'єкту основних засобів.

Таким чином, питання розуміння сутності основних засобів, напрямів їх оцінки і класифікації суттєво впливає на організацію бухгалтерського обліку на підприємстві.

1.2 Значення і завдання обліку та аналізу основних засобів

Всі юридичні особи, створені в Україні, незалежно від організаційних форм і форм власності, повинні вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність (ст. 29 Закону України "Про підприємства в Україні" від 4 січня 1992 р. №2032-ХІІ [3]). Беручи до уваги виключну важливість ефективного управління основними засобами підприємства як основи матеріально-технічного забезпечення діяльності, основними завданнями обліку основних засобів є:

1) своєчасний збір, реєстрація та точне відображення первинних даних про основні засоби відповідно до чинного законодавства;

2) правдиве та неупереджене відображення основних засобів в облікових регістрах обліку, фінансовій звітності;

3) забезпечення контролю за формуванням первісної вартості, умов переоцінки, залишкової вартості основних засобів відповідно до чинного законодавства з обліку та наказу про облікову політику підприємства;

4) забезпечення контролю за наявністю та станом основних засобів;

5) обґрунтування методу нарахування амортизації основних засобів;

6) формування повної, достовірної своєчасної інформації про основні засоби для прийняття управлінських рішень внутрішніми і зовнішніми користувачами інформації.

Окрім цього, бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити контроль за ефективним використанням виробничих площ, устаткування, машин, транспортних засобів і інших засобів праці.

Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними засобами та від їх використання. Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих засобів.

В умовах трансформаційних процесів, які відбуваються в Україні протягом останніх років - одним з головних завдань сьогодення є зростання і підвищення ефективності підприємства на основі новітніх технологій і методів господарювання з залученням висококваліфікованих фахівців. Серед економічних методів управління за різних форм власності важливу роль відіграє економічний аналіз [38, с. 12].

Основні засоби є одним з найважливіших факторів будь-якого виробництва. Їх стан та ефективність використання впливають на кінцеві результати господарської діяльності підприємств. Раціональне використання основних засобів та виробничих потужностей підприємства сприяє покращанню всіх техніко-економічних показників, зокрема збільшенню виробництва продукції, зниженню її собівартості, трудомісткості виготовлення [40, с. 99].

Завданнями аналізу стану та ефективності використання основних засобів є визначення тенденцій розвитку матеріально-технічної бази підприємства, оцінка динаміки основних засобів підприємства в цілому і за видами, аналіз їх наявності та руху, оцінка якісного і технічного стану основних засобів, аналіз ефективності їх використання, визначення напрямів підвищення технічного рівня підприємства, обчислення резервів підвищення ефективності використання.

Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами та ефективності їх використання здійснюється за такими етапами:

1. Аналіз динаміки обсягу, складу та структури основних засобів у цілому і за їхніми класифікаційними ознаками.

2. Оцінка якісного стану основних засобів.

3. Аналіз ефективності використання основних засобів.

Аналіз динаміки основних засобів за обсягом, складом та структурою є підставою визначення тенденцій розвитку матеріально-технічної бази підприємства, оцінки його виробничого потенціалу.

На зміну обсягу і структури основних виробничих засобів впливають такі фактори, як тип виробництва (масове, серійне, одиничне), характер та особливості процесу виробництва, технологія, рівень спеціалізації та кооперування, методи організації виробництва.

Збільшення основних засобів підприємства відбувається за рахунок капіталовкладень (будівництво, придбання устаткування, реконструкція підприємства), безкоштовного отримання основних засобів. Причинами зменшення основних засобів може бути реалізація основних засобів, ліквідація при повному зносі, надзвичайна діяльність підприємства (стихійне лихо, техногенна аварія тощо).

Якщо необхідно, аналіз наявності та руху основних засобів здійснюється за натуральними показниками (кількість одиниць устаткування в цілому і за видами тощо).

Якісний стан основних засобів підприємств характеризується структурою основних засобів, їх відповідністю основним вимогам науково-технічного прогресу в галузі, рівнем забезпеченості підприємства необхіднім устаткуванням, терміном експлуатації та ступенем зносу основних засобів, що використовуються.

Прискорення технічного розвитку галузей національної економіки вимагає зростання темпів оновлення основних засобів, особливо їх активної частини. Показники оновлення основних засобів використовують при аналізі їх якісного стану.

Характеризуючи якісний стан основних засобів, визначають також показники фондозабезпеченості, фондоозброєності та механізації праці. Для вивчення динаміки кількісного і якісного стану основних засобів підприємства використовують абсолютні показники первісної та залишкової вартості основних засобів, зносу, надходження та вибуття основних засобів, а також коефіцієнти придатності, зносу, оновлення, вибуття та приросту основних засобів, фондозабезпеченості, фондоозброєності та механізації праці працівників підприємства.

Основні засоби є суспільним багатством. Вони знаходяться в безперервному русі, зміні й удосконаленні. Розширення, підтримання належного функціонального стану та раціональне використання основних засобів великою мірою визначають обсяг виробництва, можливості росту і підвищення його ефективності.

Аналіз покликаний дати оцінку складу і структури основних засобів, виявити потребу і забезпеченість підприємства різними видами праці, можливості підтримання необхідного функціонального стану і належного використання, вплив ступеня забезпеченості засобами на результати виробництва тощо.

Аналіз також потрібний для вибору оптимального складу і структури різних груп основних засобів, вивчення раціональних напрямів інвестицій на перспективу, оцінки строку окупності основних виробничих фондів і капітальних вкладень, опрацювання конкретних заходів щодо підвищення ефективності їх використання.

З вищесказаного випливає завдання аналізу основних фондів - виявити забезпеченість підприємства основними засобами, екстенсивні та інтенсивні резерви кращого їх використання; розробити конкретні організаційно-технічні й економічні заходи мобілізації виявлених резервів, спрямованих на підвищення фондовіддачі й окупності капітальних вкладень.

Таким чином, володіння основними засобами забезпечує нормальне функціонування суб'єкта господарювання, посилює конкурентоспроможність на ринку, підвищує ефективність функцій управління. Досягнення поставленого завдання можливе лише за умови ефективного управління основними засобами на основі раціональної організації обліку та аналізу.

1.3 Характеристика фінансово-господарської діяльності ВАТ

«Полтававтормет» та постановки обліково-аналітичної роботи

основний засіб бухгалтерський облік комп'ютерний

Полтавське підприємство «Втормет» створене в 1938 році, відновило свою післявоєнну діяльність з 25.01.1943 року, як Полтавська обласна контора "Главвторчермет" в підпорядкованості Харківській міжобласній конторі Главвтормет (Наказ Особливовповноваженого НКЧМ СРСР від 07.10.1943 року).

З 24.12.1963 року підприємство перейменовано в Полтавське державне спеціалізоване виробничо-заготівельне управління «Втормет» з підпорядкованістю Укрвтормету при Укрраднаргоспі.

З 07.01.1996 року згідно наказу Міністерства чорної металургії УРСР перейменовано в Полтавське обласне виробничо-заготівельне управління «Вторчермет» і підпорядковане Міністерству чорної металургії УРСР.

Розпорядженням Полтавської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 року підприємство перейменовано в державне підприємство «Втормет».

Згідно договору оренди між організацією орендарів, створеною членами трудового колективу, та регіональним відділенням фонду державного майна України по Полтавській обл. від 26.11.1993 р. на базі Полтавського обласного державного підприємства "Втормет" створено орендне підприємство «Полтававтормет».

Згідно наказу №1 від 12.01.1995 р. регіонального відділення фонду державного майна України по Полтавській області створено ВАТ «Полтававтормет». 21 серпня 1999 року згідно свідоцтва про реєстрацію випуску акцій №402/1/99 було випущено простих іменних акцій 79105275 штук на суму 3955263 грн. 75 копійок, номінальною вартістю п'ять копійок. Статутний фонд на даний час сформований повністю згідно статуту Товариства.

Відповідно до установчих документів управління Товариством здійснює Вищий орган Товариства - Загальні збори акціонерів Товариства.

Спостережна рада є органом Товариства, який представляє інтереси акціонерів, контролює та регулює діяльність Правління Товариства. Спостережна рада складається з 3 трьох членів:

- Голови Спостережної ради;

- 2 членів Спостережної ради.

Виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Правління, очолюване Головою. До компетенції Правління належить вирішення усіх питань діяльності Товариства крім тих, які належать до компетенції Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради Товариства. Правління підзвітне у своїй діяльності Вищому органу та Спостережній раді Товариства й організує виконання їх рішень.

Роботою Правління керує Голова Правління. Голова правління має право керувати поточними справами Товариства, без довіреності представляти Товариство в його відносинах з іншими особами, вести переговори та укладати від імені Товариства будь-які угоди, що не заборонені законодавством.

Перевірка фінансово-господарської діяльності Виконавчого органу Товариства проводиться Ревізійною комісією Товариства, яка складається з 3 членів з числа акціонерів:

- Голови Ревізійної комісії;

- 2 членів Ревізійної комісії.

Свідоцтво про Державну реєстрацію юридичної особи - Серія А00 №081796; місце реєстрації - Виконавчий комітет Полтавської міської Ради; дата проведення державної реєстрації - 13.01.1992 року. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №23856896, видане Державною податковою адміністрацією у Київському районі міста Полтава від 28 червня 1997 року.

Згідно з Довідкою №09/2-964 «З єдиного державного реєстру підприємств та організацій України», від 29 травня 2007 року товариство займається наступними видами діяльностями:

КВЄД-37.10.0 - Оброблення металевих відходів та брухту;

КВЄД-60.24.0 - Діяльність автомобільного вантажного транспорту;

КВЄД-51.90.0 - Інші види оптової торгівлі;

КВЄД-52.12.0 - Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

Метою діяльності ВАТ «Полтававтормет» є забезпечення підприємств металургійного комплексу країни металобрухтом та відходами чорних металів. Основним видом діяльності є збирання, заготівля, переробка та реалізація металобрухту який надходить з промислових підприємствах та сільськогосподарських товариств.

Металобрухт є сировинною базою для металургійних комбінатів, які випускають металопрокат. Дане товариство згідно існуючих стандартів переробляє металобрухт на інший вид продукту, приводить його до стандартних розмірів та ваги. Підприємство також надає послуги з вантажних перевезень.

ВАТ «Полтававтормет» спеціалізується на виготовленні такого асортименту продукції:

- Сталевий великоваговий брухт №3 (вид 3);

- Брикети зі сталевої стружки №1, 2 (вид 14, 15);

- Пакети з легковагового сталевого металобрухту №2 (вид 17);

- Сипуча стружка з вуглецевої сталі, а також висічка №1, 2 (вид 22, 23);

- Зашлаковані відходи чорних металів (Скрап) (вид 25);

- Брухт чавунний №1, 2 (вид 26, 27).

Основний покупець брухту чорних металів - ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»; ТОВ «САН», ТОВ «Індустрія - Б», м. Запоріжжя. Збут продукції здійснюється по договорам купівлі-продажу. З кожним постачальником окремо укладається контракт.

Вся продукція, яка виробляється підприємством відповідає галузевим стандартам. Фінансово-економічне становище товариства було стабільне, але з жовтня місяця 2008 року різко впала заготівля та реалізація металобрухту в зв'язку з кризою в країні.

Організаційно-виробнича структура складається з адміністративного персоналу та основного виробництва. Адміністрація знаходиться в м. Полтаві і складається з голови правління та двох його заступників і двох членів правління. До основного виробництва входять цехи:

- Полтавський - м. Полтава, вул. Дружби 3;

- Кременчуцький - м. Кременчук, вул. Ярмаркова 5;

- Лубенський - м. Лубни, вул. Індустріальна 7а;

Дочірні підприємства:

- ДП "Втормет Гадяч" - м. Гадяч, вул. Енгельса 30;

- ДП "Втормет Миргород" - м. Миргород, вул. Раскової 67а;

- ДП "Втормет Пирятин" - м. Пирятин, вул. Гребінківська 2б.

На даному товаристві створено ряд служб, діяльність яких направлена на підвищення фінансового стану, це такі, як бухгалтерський відділ, фінансовий відділ, відділ маркетингу та реалізації продукції.

Підприємство веде бухгалтерський облік та складає фінансову звітність і подає її у встановленому порядку відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», П(С)БО, інших нормативно-правових актив, наказу про облікову політику.