Облік збереження і використання товарно-матеріальних цінностей

Особи, на яких покладено виконанн складських операцій, повинні добре знати облік, складське діло і дотримуватись інструкції.

До складського господарства відносяться не тільки закриті складські приміщення, але й інші місяця зберігання ТМЦ, наприклад склади відкритого зберігання палива, вапнякового каменя, лісу.

Оформлення складських операцій документами однакове по всіх складах і матеріальних цінностях.

Важливу роль в організації правильного документування ТМЦ мають матеріально-відповідальні особи : завідуючі складами, комірники, відповідальні виконавці, бригадири бригад складських робітників і вантажників.

Відповідальними в організації правильного обліку надходження, зберігання й відпуску цінностей є завідуючі складами і окремими сховищами, які призначаються і звільняються директором підприємства.

До вступу на свою посаду завідуючий складом зобов'язаний попередньо засвоїти коло своїх зообов'язань і познайомитись з номенклатурою цінностей, з інструкціями по зберіганню й обліку, а також з формами документації, після чого з ним заключається договір про повну матеріальну відповідальність.

Перед тим, як завідуючий складом йде у відпуск чи звільняється з роботи прийомка-передача складу здійснюється за актом обов'язкового важення, заміру або підрахунку наявності ТМЦ.

В адміністративномц відношенні завідуючий складом підпорядковується директору підприємства, а у відношенні обліку і звітності - головному бухгалтеру.

Складання і обробка первинної документації по обліку матеріальних цінностей завдання не тільки робітників бухгалтерії, але й оперативних робітників підприємства : комірників, працівників відділу постачання, майстрів цехів і ін. Ця робота на підприємстві в значній мірі здійснюється вручну, а тому скорочення затрат праці, підвищення якості і оперативності первинного обліку повинні йти шляхом ліквідації дублювання облікових робіт, скорочення об'єму і спрощення документообігу, а також запровадження засобів механізації в техніку формування первинної інформації.

Важливим завданням організації обліку на цукровому заводі є отримання кількісних характеристик руху ТМЦ і реєстрація їх за допомогою засобів автоматизації, адже на підприємствах цукрової промисловості споживають більше як 3 тис. найменувань різних ТМЦ, створюючи громіздке оперативне ведення обліку. Це досягається використанням різних вимірювальних приладів : мірної тари, рахувальної ваги, спеціальних лічильників для автоматичного підрахунку і швидкої видачі інформації.

Використання сучасних міні і мікро ЕОМ, спеціалізованих електронно бухгалтерських машин (ЕБМ), відеотермінальних приладів дозволяє децентралізовано обробляти інформацію про рух ТМЦ на автоматизованих робочих місцях бухгалтерів (АРМБ). При цьому процедури реєстрації, передачі, вводу даних, формування вихідної інформації здійснюються на одному робочому місці, що підвищує відповідальність бухгалтера за весь процес - від обробки первинних документів до формування заключної інформації. Для обліку ТМЦ характерним є використання двохрівневих локальних обчислювальних систем. Перший рівень складають АРМБ, встановлені на складах і в місцях виникнення первинної організації про рух цінностей. На цьому етапі обліку ТМЦ відбувається формування первинної документації і реєстрація цієї інформації в пам'яті ЕОМ. Первинні документи (рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні і ін.) надходять у відділ матеріально-технічного постачання. На АРМБ інформація про фактичні поставки переноситься у відповідний масив даних і на його основі формуються оперативні довідки і відеограми про реєстрацію фондів і договорів постачання.

Первинні документи на відпуск і рух ТМЦ (лімітні карти, комплектуючі відомості, накладні) формуються на АРМБ у відповідних підрозділах підприємства (цехах, відділі матеріально-технічного постачання, виробничому відділі і ін.) на основі розрахунку виробничої програми, нормативних даних і ін. Документи створюються на машинних носіях, а зацікавлених працівники підприємства можуть при обладнанні їх робочих місць термінальними приладами чи ЕОМ отримувати на екрані дисплея відображення цих документів і вводити в них реквізити у відповідності з їх службовими обов'язками. За допомогою друкуючого пристрою на АРМБ отримують паперову копію, яка може використовуватись в оперативних цілях.

На другому рівні знаходиться АРМБ, створені в матеріальному відділі бухгалтерії. На кожному АРМБ, обладнаному ЕОМ чи термінальним пристроєм, бухгалтер обробляє інформацію по своїй групі складів, контролює правильність оформлення відповідних записів по даних складського обліку і т.п. Таким чином, обидва рівні тісно взаємопов'язані і на основі створення сукупності АРМБ на складах, в бухгалтерії, місцях складання і використання первинних документів. Це дозволяє автоматизувати обліковий процес і посилити контроль за наявністю, рухом і збереженням ТМЦ [56,с.34].

2.2 Організація складського обліку та його розв'язок з бухгалтерією

Складський облік - це сортовий, кількісний, оперативно-технічний облік. У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 19 квітня 1993 року №279 “Про нормативи запасів ТМЦ державних підприємств та організацій і джерела їх покриття”, Міністерством економіки України розроблений “Типовий порядок визначення норм запасів ТМЦ” затверджений Міністерством економіки та Міністерством фінансів України №17-60/29/07-102 від 31.05.93р.

На основі типового порядку підприємство розробило норми запасів ТМЦ, які затверджені відповідними Міністерствами за погодженням з Міністерством економіки та Міністеством фінансів України.

У випадку суттєвих змін номенклатури продукції, умов матеріально - технічного постачання та збуту або інших причинах норми запасів можуть бути уточнені в такому ж порядку.

Взаємозв'язок складського і бухгалтерського обліків можна зобразити схематично :

З трьох методів побудови обліку ТМЦ - паралельно- карткового, оборотних відомостей і оперативно-бухгалтерського - найбільш прогресивним (включаючи і умови використання ЕОМ) є останній, тобто оперативно-бухгалтерський, інколи його називають сальдовим. Суть цього методу полягає в тому, що кількісно-сортовий облік проводиться на складах, а облік ТМЦ у бухгалтерії і лише у вартісному вираженні у розрізі синтетичних рахунків-субрахунків, груп, підгруп, і матеріально відповідальних осіб.

Взаємозв'язок між складським і бухгалтерським обліком здійснюється за допомогою книги залишків або відомості. Вихідним моментом побудови обліку ТМЦ оперативно-бухгалтерським методом є номенклатура цінник.

На складах облік наявності і руху матеріалів здійснюється за картковою системою. На кожне найменування, тип, сорт, розмір (тобто на кожний номеклатурний номер) відкривають окрему картку типової форми № М-17. Усі картки складського обліку до видачі їх із складу реєструються у бухгалтерії в особливому реєстрі і видаються матеріально-відповідальним особам під розписку. Замість карток можуть застосовуватись книги сортового обліку, пронумеровані і завірені підписами.

Складський облік здійснюють завідуючі коморами, комірники, які зобов'язані на основі первинних документів про надходження і відпуск ТМЦ вести записи в картках і після кожного запису виводити нове сальдо.

Контроль за своєчасним відображенням на картках руху ТМЦ, а також за правильністю і своєчасністю записів здійснює бухгалтерія підприємства або об'єднання.

У встановлені дні робітник бухгалтерії перевіряє записи у картках, робить у них відповідні помітки і приймає документи.

Прибуткові і витратні документи матеріально відповідальні особи передають до бухгалтерії по реєстру у строки, встановлені головним бухгалтером. Реєстр складають в одному примірнику. У ньому вказують кількість зданих первинних документів, що передаються, їх реєстраційні номери. Реєстрискладають окремо за прибутковими і окремо за видатковими документами.

При застосуванні ЕОМ документи комплектують у пачки за ознакою однорідності їх змісту та ін. До кожної пачки додається ярлик (талон) з вказівкою дати та кількості документів тошо.

Документи, що надійшли до бухгалтерії зі складів, перевіряються як з точки зору правильності їх формування, так і по суті відображення операцій. Потім їх таксують (оцінюють за прийнятими в обліку обліковими цінами). Таксування на ЕОМ або ПОМ (перфораційних обчислювальних машинах) проводиться автоматично при обробці документів, відповідно до програми [56,с.54].

Подальша обробка документів (при ручному варіанті), що надійшли до складів, проводиться, з одного боку для товарно-матеріального обліку (в частині складських операцій) ; з другого - для обліку придбання, розрахунків з постачальниками (як одного з розрахункових елементів) і для обліку виробництва і калькулювання собівартості продукції (як одного з елементів витрат на виробництво.

При оперативно-бухгалтерському обліку ТМЦ у бухгалтерії реєстрами обліку є відомості надходження і витрат по облікових групах у вартісному вираженні. Ці відомості складаються на основі протаксованих первинних документів (рахунків - платіжних вимог, прибуткових ордерів, актів приймання тощо).

Відомості руху ТМЦ ведуть у розрізі балансових рахунків, субрахунків по кожному складу і за кожен місяць.

Для звірення залишків ТМЦ на складах з даними бухгалтерії працівники обліку відкривають на рік книгу залишків ТМЦ. Матеріально відповідальні особи записують в книгу кількісні залишки, бухгалтерія перевіряє ці записи, а потім таксує залишки за кожним номенклатурним номером.

Залишки ТМЦ у вартісному вираженні по кожній обліковій групі і вцілому по складах повинні бути тотожними вартісним залишкам ТМЦ, що випливають із складського обліку по відомостях. Для цього залишки перевіряються на “сальдо”. До сальдо (залишку) ТМЦ по обліковій групі (наприклад, тарні матеріали) додаються дані відомості приходу за цією ж групою, віднімаються дані по відомості витрат і порівнюються результати із залишками на кінець місяця по обліковій групі.

Оперативно-бухгалтерський метод обліку ТМЦ значно скорочує технічну роботу в умовах ручної праці, ліквідовує дублювання обліку, спрощує і посилює контрольні можливості його.

В умовах журнально-ордерної форми загальні дані з обліку наявності і руху ТМЦ по сальдовому методу ведуться у відомості №10.

Основним напрямком вибуття ТМЦ із складів є їх відпуск (передача на виробництво). Крім того, може мати місце внутрішнє переміщення ТМЦ, і в окремих випадках реалізація на сторону.

Для відображення у бухгалтерському обліку вибуття ТМЦ із складів за будь-якими напрямками складають спеціальну розроблювальну таблицю №1 “Витрати матеріалів по направленнях і шифрах виробничих витрат”. При використанні ЕОМ або ПОМ складають аналогічного змісту машинограми. І в розроблювальних таблицях, і в машинограмах переліку вказуються рахунки, субрахунки, склади й інші місця зберігання матеріалів (чисельник).

На вартість матеріалів за твердими обліковими цінами, які відпущені на виробництво, роблять такі записи :

Дебет рахунку №20 “Основне виробництво”(на вартість сировини,матеріалів,призначених для випуску готової продукції.

Дебет рахунку №21 “ Напівфабрикати власного виробництва”

Дебет рахунку №23 “Допоміжні виробництва” (на вартість матеріалів,переданих для виготовлення продукції цими виробництвами).

Дебет рахунку №24 “Витрати на утримання й експлуатацію машин і обладнання” (на вартість матеріалів, призначених ні ці потреби за кошторисом, і використання знарядь праці).

Дебет рахунку №25 “Загальновиробничі витрати” (на вартість матеріалів,використаних цехами на господарські потреби).

Дебет рахунку №26 “Загальногосподарські витрати” (на вартість матеріалів, використаних заводоуправлінням, та інші рахунки).

Кредит рахунку №50 “Матеріальні або інші рахунки виробничих запасів”

Потім додатково розраховують і списують на відповідні рахунки частку транспортно-заготівельних витрат або відхилень від облікових цін.

Непотрібні матеріали підприємства реалізуються.

При відправці цих матеріалів покупцям складають бухгалтерський запис :

Дебет рахунку №45 “Товари відвантажені,виконані роботи і послуги”.

Кредит рахунку №05 “Матеріали”.

Кредит рахунку №06 “Паливо”.

Кредит рахунку №08 “Запасні частини”.

Витрати матеріальних цінностей внаслідок стихійного лиха відносяться на збитки, тобто :

Дебет рахунку №80 “Прибутки (доходи) і збитки”

Кредит рахунку №05 “Матеріали та ін.”

Для контролю за витрачанням сировини на виробництво, наприклад на цукрових заводах, використовують норми витрат не лише за кількісною, а й за якісною характеристикою : вологість, цукристість, крохмальність, екстрактність, наявність білка і т.д. В залежності від якості кількість сировини . необхідної для отримання одиниці готової продукції, буде змінюватись.

При зміні норм доцільно зробити перерахунок факторів, позитивно і негативно впливаючих на хід виробничого процесу. Часто головною причиною, обумовлює необхідність їх зміни, є якісна характеристика вихідної сировини, яка, як відомо змінюється досить часто. З метою повного і точного виявлення відхилень від діючих норм необхідно регулярно робити перерахунок нормативних затрат з урахуванням складу корисної речовини.

При першому методі сортового обліку ТМЦ, і при третьому його варіанті на складі й бухгалтерії ведеться картотека кількісно-сумового обліку матеріалів. За даними цих карток щомісячно складаються сортові оборотні відомості, підсумки яких звіряються з даними синтетичного обліку. В умовах першого варіанту цього методу в бухгалтерії картотека кількісно-сумового обліку не ведеться, а на основі первинних документів по кожному складу складається сортова оборотна відомість, підсумки якої звіряються із синтетичним обліком, а кількісні показники - з даними карток складського обліку.

Суть другого методу полягає в тому, що кількісно-сортовий облік матеріальних цінностей ведеться тільки на складі. В кінці місяця матеріально-відповідальні особи складають матеріальні звіти в двох примірниках і здають їх в бухгалтерію, де перевіряють правильність проведених записів і один примірник залишають в бухгалтерії, а другий передають матеріально відповідальній особі. В звіті вказується залишок і рух матеріалів тільки в кількісному вираженні, суми проставляють у бухгалтерії на основі номенклатури-цінника. Після їх обробки вказані звіти є регістрами аналітичного обліку матеріалів і замінюють оборотні відомості руху матеріалів. Другий метод сортового обліку матеріалів доцільно використовувати на тих підприємствах, де використовується невелика кількість ТМЦ.

При першому і другому методах дублюється аналітичний облік на складі й бухгалтерії, через що ці методи трудомісткі та неоперативні. Найбільш ефективним є оперативно - бухгалтерський (сальдовий) метод обліку матеріалів, при якому кількісно - сортовий облік на складі доповнюється вартісним обліком у бухгалтерії. Але незручність виявлення допущених помилок значно протидіє його широкому розповсюдженню.

2.3 Синтетичний та аналітичний облік використання ТМЦ

а) сировина;

б) матеріали;

в) паливо;

г) тара;

Документи, що надійшли зі складів до бухгалтерії, перевіряються з точки зору правильності їх оформлення, так і за суттю відображення в них операцій. Прихідні ордери звіряються з рахунками, що до них належать, транспортними документами, прийомними актами тощо. Лімітні карти, що надійшли зі складів одержувачів, лімітні карти і вимоги відмічаються у реєстрах видачі тощо. Потім по кожному реєстру зданих документів після їх таксування підраховують обороти приходу або витрат матеріальних цінностей в розрізі номенклатурних груп. Відповідно до економічної класифікації матеріалів будується система рахунків, де формуються найбільш важливі синтетичні характеристики наявності, руху і використання ТМЦ до їх споживання в процесі виробництва. Для обліку надходження і витрат виробничих запасів використовують окремі синтетичні інвентарні рахунки :

№ 05 “Матеріали”

№ 06 “Паливо”

№ 07 “Будівельні матеріали та обладнання до встановлення”

№ 08 “Запасні частини”

№ 12 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”

Обліково економічна характеристика цих рахунків відображена на схемі.

у зв'язку з виникненням різних господарських операцій відносно обліку виробничих запасів використовують також рахунки :

№ 13 “Знос малооцінних і швидкозношуваних предметів”

№ 14 “Переоцінка товарно-матеріальних цінностей”

№ 15 “Заготівля і придбання матеріальних цінностей”

№ 16 “Транспортно - заготівельні витрати”.

Облік переробки давальницької сировини.

Останніми роками значно зріс обсяг переробки сировини на давальницьких умовах, особливо при переробці цукрових буряків.

Суттєве зростання переробки сировини на давальницьких умовах зумовлено, з одного боку, незавантаженістю потужностей переробних підприємств, а з іншого - наявністю сировини у постачальників, які хочуть одержати в своє розпорядження готову продукцію з неї [34,с.12].

Не вдаваючись до аналізу ефективності зазначеного процесу, розглянемо його облікові аспекти. Оскільки раніше це виробництво мало порівняно обмежений характер і було спрямовано головним чином на обслуговування потреб підприємства, то й актуальність облікових процесів була незначною.

В сучасних умовах це становище докорінно змінилося.

На переробку сировини на давальницьких умовах між власником її та переробним підприємством укладають договір, яким передбачають умови розрахунків, матеріальну відповідальність сторін та ін.

Оскільки передана в переробку на давальницьких умовах продукція залишається власністю сільськогосподарського підприємства, то на підставі накладних переробного підприємства про її прийняття дебетують рахунок №40 “Готова продукція” аналітичний рахунок “Відповідна продукція в переробці на давальницьких умовах на даному підприємстві” і кредитують рахунок № 40 “Готова продукція” аналітичний рахунок відповідного виду продукції.

Слід зазначити, що Мінсільгосппрод України, дав роз'яснення щодо відображення операцій з переробки цукрових буряків на давальницьких умовах, де передбачається відображати процес передавання їх на завод як реалізацію і включати у собівартість цукру перероблену сировину (буяка) за договірними цінами. Такий підхід має практичну доцільність для сільськогосподарських підприємств, послаблюючи певною мірою тягар податкової системи. Проте серйозного економічного обгрунтування цього немає. По-перше, продукція, передана в переробку, залишається власністю підприємства і немає ніяких підстав розглядати її як реалізовану. По друге, ця продукція переробляється іншим підприємством, за що і встановлюється певна договірна плата. Отже, її аж ніяк не можна розглядати як переробку власними силами, хоча згідно з чинним законодавством продукція власного виробництва сільськогосподарських підприємств, перероблена на самому підприємстві, розглядається як реалізована. Щодо давальницької переробки це положення застосовувати немає жодних підстав.

У міру переробки сировини на підставі акта про переробку та вихід продукції дебетують рахунок “Переробка відповідної продукції на давальницьких умовах”і кредитують рахунок №40 “Готова продукція”. На рахунок №20 відносять також всі витрати, пов'язані з доставкою продукції (сировини) на переробне підприємство та перевезення готової продукції.

У встановлені строки, передбачені договором, переробне підприємство пред'являє рахунок фактуру на обумовлену вартість послуг з переробки, включаючи податок на добавлену вартість. На підставі цього рахунку-фактури дебетують рахунок №20 “основне виробництво” - на вартість послуг, рахунок №68 “Розрахунки з бюджетом” - на суму податку на добавлену вартість і кредитують рахунок №60 “Розрахунки з постачальниками” і підрядчиками” - на загальну суму за рахунком-фактурою[34,с.13].

Одержана готова продукція на підставі накладних оприбутковується підприємством і відображається по дебету рахунку №40 “Готова продукція” і кредиту рахунку ““Малоцінні та швидкозношувані предмети” №20 “Основне виробництво”.

Від переробки поряд з основною можуть одержувати один чи кілька видів побічної продукції. Як правило, всю продукцію одержує замовник - власник переробленої сировини. Побічну продукцію (жом,мелясу) на підставі накладних оприбутковують по дебету рахунку №05,06,10 і кредиту рахунку №20 “Основне виробництво”. Зазначену продукцію оцінюють за цінами можливого використання або реалізаційними.

Обліковий процес дещо ускладнюється, коли розрахунки за перероблену сировину проводяться частиною одержаної готової продукції. Найбільше до таких розрахунків вдавалися при переробці цукрових буряків на давальницьких умовах. У договорах, як правило, передбачалося, що до 30% одержаної готової продукції (цукру) залишається заводу як оплата за переробку. Ця операція розглядається як різновид бартеру. На фактичну собівартість залишеної в оплату за переробку продукції дебетують рахунок №46 “Реалізація” і кредитують рахунок №40 “готова продукція”, а на договірну її вартість, включаючи податок на добавлену вартість (при цьому договірна вартість цукру дорівнює договірній вартості переробки), дебетують рахунок №62 “Розрахунки з покупцями та здавальниками” в кредитують рахунок №46 “Реалізація. На суму податку на добавлену вартість дебетують рахунок №46 “Реалізація” і кредитують рахунок №68 “Розрахунки з бюджетом”. За цих умов суми, обліковані по дебету і кредиту рахунку №68 “Розрахунки з бюджетом” повинні бути однаковими. Оскільки суми, обліковані на рахунок №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками” і №62 “Розрахунки з покупцями та замовниками”, також є однаковими, то взаєморозрахунки зараховують і відображають по дебету рахунку №60 і кредиту рахунку №62.

На переробних підприємствах одержану для переробки на давальницьких умовах сировину обліковують на окремому рахунку. Слід зазначити, що на забалансовому рахунку обліковують і одержану готову продукцію від переробки.

Облік витрат на виробництво, включаючи і переробку сировини на давальницьких умовах, здійснюється у встановленому порядку.

Проте, якщо витрати на виробництво при переробці сировини, що належить переробному підприємству,віднесено на собівартість одержаної продукції, то при переробці давальницької сировини - на собівартість виконаних робіт на сторону. Вони не можуть входити в собівартість одержаної готової продукції, оскільки сама одержана готова продукція не є власністю переробного підприємства.

На більшості переробних підприємств одночасно проводиться переробка як власної сировини, так і давальницької. За цих умов важливим етапом калькуляційної роботи є розмежування витрат на виробництво між переробленою власною сировиною і давальницькою. З цією метою вводять і розраховують допоміжну калькуляційну одиницю - собівартість переробки одиниці сировини. Для цього всі витрати на виробництво (включаючи загальногосподарські) без вартості сировини - як власної, так і давальницької. Знаючи собівартість переробки одиниці сировини та кількість переробленої давальницької сировини, визначають суму витрат, що відносяться на її переробку.

На підставі вказаного розрахунку дебетують рахунок №46 “Реалізація” і кредитують рахунок №20 “Основне виробництво”.

На договірну вартість переробки, включаючи податок на добавлену вартість, на підставі виписаного рахунку-фактури дебетують рахунок №62 “Розрахунки з покупцями і замовниками” і кредитують рахунок №46 “Реалізація”. При цьому на суму податку, вказаного в рахунку-фактурі, дебетують рахунок №46 “Реалізація” і кредитують рахунок №68 “розрахунки з бюджетом”.

Якщо оплата за переробку здійснюється продукцією, то при її оприбуткуваннє дебетують рахунок №40 “Готова продукція” - на вартість продукції, рахунок №68 “Розрахунки з бюджетом” - на суму податку на добавлену вартість і кредитують рахунок №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками” - на загальну суму за рахунком-фактурою.

Схему операцій із давальницькою сировиною (на прикладі цукрового заводу) у трьох варіантах подано у таблиці №4.

Таблиця 4. Операції з давальницькою сировиною (на прикладі цукрового заводу)

№ п/п	нАЗВА ОПЕРАЦІЇ	КоРЕСПОНДУЮЧІ РАХУНКИ
		ДЕБЕТ	КРЕДИТ
1	2	3	4
	Варіант 1. Переробка цукровим заводом сировини (буряка) на умовах оплати за послуги частиною сировини,наприклад, 30% від загально кількості переробки.
	а) Облік на сільськогосподарському підприємстві.
1.	Відпуск 30% від загальної кількості переробки сировини цукрового заводу (за собівартістю)	46	40
2.	Нарахований ПДВ на собівартість 30% сировини	46	68
3.	Відображення суми,пред'явленої до сплати за відпускними цінами	62	46
4.	Собівартість переробки 70% сировини	20	62
5.	ПДВ за послуги по переробці 70% сировини	68	62
6.	Фінансовий результат від переробки давальницької сировини	62	80
	б) Облік на цуковому заводі
1.	Оприбуткування 70% давальницької сировини	002	-
2.	Оприбуткування 30% сировини як сплати за послуги цуц\кровому заводу	05	62
3.	ПДВ на вартість 30% сировини	68	62
4.	Витрати списані на виробництво	20	70,69,06 та ін.
5.	Списані на витрати 30% сировини	20	05
6.	Оприбуткувана собівартість готової продукції,виробленої із 30% сировини	40	20
7.	Списані витрати по переробці 70% сировини	46	20
8.	Вартість послуг по переробці 70% сировини (собівартість плюс прибуток плюс ПДВ)
9.	Сума ПДВ по переробці 70% сировини
	Варіант 2. Переробка цукровим заводом давальницької сировини в розмірі 100% з оплатою за послуги готовою продукцією (цукром,жомом,мелясою).
	а) Облік на сільськогосподарському підприємстві
1.	Оприбуткування продукції переробки	40	20
2.	Витрати по переробці сировини (собівартість)	20	62
3.	ПДВ за послуги по переробці сировини	68	62
4.	Оприбуткування готової продукції (цукру,жому,меляси)	41	40
5.	Відображення витрат по переробці сировини (собівартість)	41	20
6.	Залишений заводу цукор-сплата за послуги	62	40
	б) Облік на цукровому заводі
1.	Оприбуткування давальницької сировини 100% для переробки	002	-
2.	Списуються витрати на виробництво продукції	20	70,69,06 та ін.
3.	Списуються на собівартість надані послуги	46	68
4.	ПДВ на суму наданих послуг	62	46
	Варіант 3. Переробка давальницької сировини з оплатою цукровому заводу грошовими коштами і частиною сировини, наприклад 10% від загальної кількості
	а) облік на цукровому заводі
1.	Оприбуткування давальницької сировини в розмірі 90% для переробки	002	-
2.	Оприбуткування 10% сировини	05	62
3.	Витрати по переробці	20	70,69,06 та ін
4.	Оприбуткування готової продукції за собівартістю	40	20
5.	Відвантаження готової продукції	46	40
6.	Відображення суми,пред'явленої до сплати за відпускними цінами	62	46
7.	Сплачені позареалізаційні витрати	43	51
8.	Списуються позареалізаційні витрати на реалізацію	46	43
9.	Нарахований ПДВ	46	48
10.	Сплачена замовником - сільськогосподарським підприємстваи сума, пред'явлена до сплати, пов'язана з переробкою давальницької сировини і виробленням готової продукції	51	62
11.	Списується давальницька сировина	-	002
12.	Визначається фінансовий результат (прибуток)	46	80
	б) облік на сільськогосподарському підприємстві
1.	Передані в рахунок сплати за переробку 10% вартості давальницької сировини	62	46
2.	Одержаний рахунок для оплати від виробника - цукрового заводу	40	62
3.	Перераховані цукровому заводу кошти за виготовлення продукції	62	51

Облік матеріалів.

Треба зазначити, що на підприємствах цукрової промисловості використовують більше як 3тис. найменувань різних матеріалів, більше того витрати на них займають друге місце в собівартості цукру, після бурякосировини [58,ст.61].

Облік надходження матеріалів на бухгалтерських рахунках залежить від джерел надходження : постачальників, через підзвітних осіб, власного виробництва.

В обліку підприємства - покупця за умови попередньої оплати матеріальних ресурсів, які ще не надійшли до складу проводки такі :

а) попередня оплата відповідно до суми в платіжному дорученні, списаної з розрахункового рахунку (у т.ч. ПДВ) :

Дебет рахунку №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”;

Кредит рахунку №51 “Розрахунковий рахунок”.

б) надходження матеріальних цінностей на склад згідно з відповідними документами (для подальшого використання підприємством-покупцем) :

Дебет рахунку №05 “Матеріали та ін.”

Дебет рахунку №68 “Розрахунки з бюджетом” (на суму ПДВ)

Кредит рахунку №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”

Якщо при одержані матеріалів виявляють нестачі, то на підставі прийомних актів вартість матеріалів, яких бракує, за оптовими цінами відображується записом :

Дебет рахунку №63 “Розрахунки з претензіями”

Кредит рахунку №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”

У таких випадках, коли при прийомці матеріалів виявляється лишок порівняно з визначеним у документах постачальників, вартість лишків матеріалів, що надійшли за оптовими цінами, відображуються записом :

Дебет рахунків матеріальних цінностей № 05,06 та ін.

Кредит рахунку №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”.

Аналогічно облічують і надходження матеріалів без рахунків-фактур постачальників (невідфактуровані поставки). Після одержання рахунків від постачальників записи, зроблені на основі актів за обліковими (умовними цінами), сторнуються, а на суму одержаних рахунків робиться запис у тій же кореспонденції.

Усі матеріальні цінності, що надійшли на підприємства від постачальників, при журнально-ордерній формі рахівництва облічуються в журналі-ордері №6. У ньому здійснюється облік розрахунків у усіма постачальниками. Тому доцільно відкривати два журнали-ордери : один для розрахунків з постачальниками по матеріальних цінностях, другий - по розрахунках за послуги і роботи.

Журнал-ордер №6 ведеться лінійно-позиційним способом, тобто для кожного документу відводиться один рядок. Надалі при оплаті рахунку або при надходженні матеріалів по даному платіжному документу записи виконуються у відповідних графах, але в цьому ж рядку.

Розрахунки з постачальниками при планових платежах облічуються в окремій відомості №5, загальні підсумки якої також переносяться до журналу-ордеру №6.

При надходженні на склад підприємства матеріальних цінностей з інших джерел (крім постачальників) роблять такі записи :

Дебет рахунку №05 “Напівфабрикати власного виробництва”

Кредит рахунку №20 “Основне виробництво”

Матеріали, вироблені об'єднанням для власних потреб :

Дебет рахунку №05 “Матеріали”

Дебет рахунку №08 “Запасні частини”

Кредит рахунку №20 “Основне виробництво”

Кредит рахунку №23 “Допоміжні виробництва”

Матеріальні цінності ., які надійшли на склад від забракованих виробів, що можуть бути використані як матеріали, паливо і запасні частини :

Дебет рахунку №05, №06, №08

Кредит рахунку №28 “Брак у виробництві”

Матеріали і цінності, що надійшли безкоштовно :

Дебет рахунку №05, №06, №08

Кредит рахунку №85 “Статутний фонд” (на державному підприємстві)

Кредит рахунку №88 “Фонди спеціального призначення”

Субрахунок №88-13 “Фонд безкоштовного одержання майна” (на малих підприємствах)

Аналогічно відображаються у системі рахунків матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, що надійшли на склад.

Якщо на склад надійшли лом і ганчір'я від вибулих внаслідок зносу малооцінних і швидкозношуваних предметів, то їх відображують по дебету відповідних рахунків обліку матеріальних цінностей, тобто :

Дебет рахунку №05 “Матеріали та ін.”

Кредит рахунку №12-2 “Малооцінні і швидкозношувальні предмети в експлуатації”

Прийняті на склад відходи облічуються записом :

Дебет рахунку №05 “Матеріали”

Кредит рахунку №20 “Основне виробництво” або

Кредит рахунку №23 “Допоміжні виробництва”.

При використанні електронно-обчислювальних машин по дебету і кредиту кожного з розрахунків складають машинограми за обліковими цінами.

Усі операції пов'язані з розрахунками за придбання матеріальних цінностей, відображаються на рахунку №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками” незалежно від того, одночасно або попередньо проводилась оплата пред'явленого рахунку-фактури :

Дебет рахунку №05 “Матеріали та ін.”

Кредит рахунку №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”

Рахунок №60 кредитується на вартість ТМЦ, що фактично надійшли. У синтетичному обліку він кредитується згідно з розрахунковими документами у межах сум незалежно від оцінки ТМЦ в аналогічному обліку.

При надходженні ТМЦ, на які не одержано розрахункові документи постачальників, бухгалтерія підприємства зобовязана перевірити, чи облічується вартість цінностей, що надійшли, як дебіторська заборгованість.

Рахунок №60 дебетується на суми оплати рахунків : на суми заліків за попередньо виданими в установленому порядку авансами. Запис в обліку такий :

Дебет рахунку №51 “Розрахунковий рахунок”

Кредит рахунку №61 “Розрахунки по авансах”.

Якщо наприкінці місяця по відфактурованих і оплачених матеріальних цінностях вантаж не надійшов, то рахунок №60 кредитується на суму оплати як матеріали в дорозі або не вивезені зі складів постачальників записами :

Дебет рахунку №05 “Матеріали та ін.”

Кредит рахунку №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”

На початку наступного Місяця ці суми сторгується, а суми оплати продовжують рахуватись як дебіторська заборгованість.

Аналітичний облік на рахунку №60, крім розрахунків у порядку планових платежів, ведеться на кожному окремо виставленому рахунку, а розрахунки у порядку планових платежів по кожному постачальнику і підрядчику.

Побудова аналітичного обліку на рахунку №60 має забезпечити одержання необхідних даних по постачальниках, акцептованих й інших розрахункових документах, строк оплати яких не настав ; постачальниках по невідфактурованих поставках ; постачальниках по неоплачених у строк розрахункових документах.

Придбані матеріали підзвітною особою для власного виробництва і прийняті на склад :

Дебет рахунку №05 “Матеріали” та ін.

Дебет рахунку №68 “розрахунки з бюджетом” (на суму ПДВ)

Кредит рахунку №71 “Розрахунки з підзвітними особами”

Погашення кредиторської заборгованості :

Дебет рахунку №05 “Матеріали” і ін.

Кредит рахунку №76 “Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами”

Відображення транспортно-заготівельних витрат :

Дебет рахунку №16 “Транспортно-заготівельні витрати”

Кредит рахунку №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”

Списування транспортно-заготівельних витрат на вартість матеріальних цінностей :

Дебет рахунку №05 “Матеріали” та ін.

Кредит рахунку №16 “Транспортно-заготівельні витрати”

В практиці можливі випадки, коли покупцем оплачені придбані матеріальні ресурси, але не доставлені транспортною організацією до місця призначення, хоч і передані йому вантажопровідником. Покупець мусить відволікати кошти на оплату активів, що як фізичні предмети відсутні. Такі активи називають “Матеріальні цінності в дорозі”, і показують їх у балансіокремою статтею. Обліковують матеріальні ресурси в дорозі по кожному їх виду і кожному платіжному документу окремо.

Матеріальні цінності в дорозі для підприємства-покупця є дебіторською заборгованістю і обліковуються вони за окремими об'єктами обліку на рахунку №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”.

Дебіторська заборгованість вимагає постійного контролю за надходженням недопоставлених вантажів, а також за результати їх розшуку. Особливу увагу необхідно приділяти платіжним документам, за якими вантажі відправлено підприємству - покупцеві більше, ніж 6 місяців тому назад. Такі вантажі уже не можуть виступати як матеріальні цінності в дорозі тому, що по них уже минули терміни позовної давності для пред'явлення претензій транспортним організаціям. В бухгалтерському балансі такі цінності потрібно відображати безнадійну заборгованість, яку потрібно списувати на результати господарської діяльності.

У випадку, коли підприємство-покупець перерахувало кошти постачальникові матеріальних ресурсів, а постачальник не відправив вантажі згідно з даними платіжними документами, такі платіжні документи у покупця можуть теж проходити за статею балансу “Матеріальні цінності в дорозі” і називаються вони “безтоварні рахунки-фактури”.

При виявленні оплачених безтоварних рахунків-фактур сплачені суми потрібно знімати зі статті “Матеріальні цінності в дорозі” і відносяться на дебет рахунку №63 :

Дебет рахунку №63 “Розрахунки по претензіях”

Кредит рахунку №60 №Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”

Терміни позовної давності по таких операціях становлять один рік і дають можливість повернути кошти, одержані постачальником, разом із процентами за використання чужих коштів.

Повернення коштів у зв'язку з виникненням претензій відображаються записом :

Дебет рахунку №51 “Розрахунковий рахунок”

Кредит рахунку №63 “Розрахунки по претензіях”

Кореспонденцію рахунків по обліку надходжень матеріальних ресурсів можна подати схематично (схема 3).

Важливою умовою нормальної господарської діяльності є постійний контроль за виконанням договорів і замовлень на поставку виробничих запасів та їх облік. Порушення умов договору-поставки або замовлення породжує відповідальність постачальника у вигляді штрафних санкцій.

Оперативний облік виконання договорів можна вести за допомогою ЕОМ, контроль здійснюють через одержану інформацію.

Безпосередньо з екрану дисплея або в спеціальних картах, в які на основі одержаних від постачальників документів, рахунків, товарно-транспортних накладних записувати терміни, обсяги та асортимент поставок, а також щоденно відзначати фактичне їх використання.

Основним напрямком вибуття матеріалів зі складу є їх відпуск у виробництво. Крім того, може мати місце внутрішнє переміщення матеріалів і в окремих випадках реалізація на сторону.

Для відображення в бухгалтерському обліку вибуття матеріалів зі складів за будь-якими напрямками складають спеціальну розроблювальну (відомість) таблицю №1 “Витрати матеріалів за напрямками та шифрами виробничих витрат”. В ній вказуються рахунки, субрахунки і статті затрат (знаменник), а по підзаголовку - рахунки матеріалів, субрахунки, склади й інші місця зберігання матеріалів (чисельник).

На вартість матеріалів за обліковими цінами, які відпущені на виробництво, роблять такі записи :

Дебет рахунку №20 “Основне виробництво” (на вартість сировини, матеріалів, призначених для випуску готової продукції)

Дебет рахунку №21 “Напівфабрикати власного виробництва”

Дебет рахунку №23 “Допоміжні виробництва” (на вартість матеріалів, переданих для виготовлення продукції цими виробництвами)

Дебет рахунку №24 “Витрати на утримання і експлуатацію обладнання (на вартість матеріалів,передбачених на ці обладнання за кошторисом і використання знарядь праці”

Дебет рахунку №25 “Загальновиробничі витрати” (на вартість матеріалів, використаних цехами на господарські потреби)

Дебет рахунку №26 “Загальногосподарські витрати” ( на вартість матеріалів,використаних заводоуправлінням,та інші рахунки)

Кредит рахунку №05 “Матеріали” або інші рахунки виробничих запасів.

Потім додатково розраховують і списують на відповідні рахунки частку транспортно-заготівельних витрат або відхилень від облікових цін.

Кореспонденцію рахунків по обліку використання матеріальних ресурсів можна подати схематично (схема 4). Для узагальнення даних синтетичного і аналітичного обліку матеріалів і виявлення фактичної собівартості матеріальних ресурсів призначають відомість руху матеріальних цінностей №10. Дані прибуткових і видаткових документів, які здає завідуючий складом у бухгалтерію, після їх перевірки і обробки реєструються у відомості №10. Рух матеріальних цінностей показується по кожному складі окремо в розрізі синтетичних рахунків, а в середині рахунків - за групами матеріалів. Записи по синтетичних рахунках і окремих групах необхідно для визначення відхилень фактичної собівартості матеріалів від їх вартості за обліковими цінами.

Відомість №10 “Рух матеріальних цінностей” складається з 3 розділів. Перший - відображення руху матеріалів на складах за обліковими цінами ; другий - призначений для обліку надходження матеріалів у розрізі синтетичних рахунків і облікових груп. У цьому розрізі визначається фактична собівартість одержаних матеріальних цінностей. Третій - призначений для обліку використання матеріальних цінностей у розрізі синтетичних рахунків і облікових груп, як за обліковими цінами, так і за фактичною собівартістю.

На рахунку № 06 “Паливо” облічують наявність та рух належного підприємству органічного та ядерного палива, придбаного або заготовленого для технологічних потреб, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії або для опалення приміщення, якщо деякі види палива використовуються одноразово - і як матеріали, і як паливо, їх можна облічувати на рахунках № 05 “Матеріали” або № 06 “Паливо” за ознакою переважного використання на даному підприємстві (організації).

Забудовники по капітальних вкладеннях можуть не користуватися рахунком № 06, а облічуватись паливо на рахунку № 07 “Будівельні матеріали та устаткування для установки”.

Торговельні, постачальницькі, збутові та інші організації і підприємства, у яких паливо становить незначну питому вагу у складі їх виробничих запасів, можуть облічувати паливо на рахунку № 05 “Матеріали” (субрахунок № 05-3 “Інші матеріали”).

В облікових регістрах наявність і рух палива відображуються за субрахунками:

№ 06-1 “Нафтопродукти”

№ 06-2 “Тверде паливо”

№ 06-3 “Інші види палива”

Різке подорожчання палива, в наслідок чого енергетична складова у собівартості цукру виходила на друге місце після вартості цукросировини, змусило вивчити вплив виробничих факторів на проблему енергозбереження, оцінити ефективність потрібних капіталовкладень для її вирішення, виконати відповідний комплекс технічних заходів. Безумовно, що основна увага зосереджується на можливості досягнення мінімально необхідної питомої витрати тепла на технологічний процес переробки цукрових буряків, оскільки на виробництво цього тепла витрачається близько 80% всієї кількості палива. Кращі показники по витратах палива на вироблення теплової енергії для цукрових заводів України становлять близько 4,5% (Теофіпольський, Оржицький) [ 26.ст.5]

Досвід передових цукрових заводів, особливо Данії, Франції та Німеччини, показує, що досягнення мінімальних витрат тепла забезпечується тільки при комплексному впровадженні багатьох організаційно - технічних заходів. Комплексний підхід при впровадженні заходів слід визнати основним надбанням цього досвіду, бо в умовах дуже тісних взаємозв'язків всіх елементів енерготехнологічної схеми впровадження поодиноких заходів може призвести не до зменшення, а до збільшення витрат тепла, а відповідно і палива.

Проблеми економії енергоресурсів є багатоплановою. Слід зазначити, що в Україні, враховуючи специфіку існуючої організації заготівлі цукрових буряків та їх переробки, протягом останніх років є негативна тенденція поділу періоду виробництва цукру на два етапи: порівняно стабільний ( із середини вересня до середини листопада) та нестабільний ( із середини листопада майже до січня наступного року). Якщо в першому періоді дотримується порівняно оптимальний рівень витрат енергоресурсів, то в другому внаслідок погіршення стану та якості цукрових буряків, постачання їх в підмороженому вигляді з високою забрудненістю значно знижується потужність цукрових заводів. З урахуванням простоїв заводів зростають його витрати та погіршуються показники всього виробничого сезону. Практично це питання чисто організаційного плану, не потребує інженерно - технічних для свого вирішення, і повинно бути відрегульовано відповідними адміністративними органами.

Друга проблема - це необхідність забезпечення роботи цукрових заводів згідно з встановленими нормативами щодо витрачання теплової енергії. За проектами цей норматив становить витрату 42 - 45 % технологічної (ретурної) пари на I корпус випарної станції, але ще небагато заводів його дотримуються, хоча він досить ліберальний [26,ст.6].

Тара.

Підприємства ряду галузей промисловості одержують сировину, матеріали і реалізують готову продукцію, як правило, у затареному вигляді.

У бухгалтерському обліку тара розподіляється на такі види [50,ст.64]:

- тканина мішкова - мішки, кулі та ін.;

- скляна - пляшки, банки тощо.;

- інша жорстка тара, папір, деревоволокнисті і деревостружкові матеріали, деревина і комбіновані матеріали на їх основі з полімерними, синтетичними, металевими покриттями ( ящики, бочки, гофровані ящики, коробки та ін.);

- металева комбінована на основі металу з полімерними, синтетичними покриттями ( бідони, бочки тощо).

До тари відносять також деталі, матеріали, призначені для виготовлення або ремонту тари, що використовуються для пакування продукції ( деталі для збирання ящиків, бочкова клепка, залізо обручне, пробка коркова і поліетиленова, ковпачки віскозні, фольга тощо).

Розрізняють тару:

1) одноразового використання (паперова, картонна та ін), що не підлягає обов'язковому поверненню, витрати якої, як правило, включаються до оптово відпускної вартості продукції. При повторному використанні цієї тари її вартість за ціною можливого її використання включається з вартості матеріалів, які в неї були упаковані;

2) багаторазового використання, що належить обов'язковому поверненню ( незаставна ) - дерев'яні ящики, бочки та інше. Вартість цієї тари залежно від умов поставки продукції включається до відпускної вартості продукції повністю, частково або оплачується покупцем понад вартість продукції. Але вартість металевої поворотної тари (бідони, бочки), як правило не включається до собівартості затареної в неї продукції;

3) заставну ( бочки, пляшки банки тощо), що належить обов'язковому поверненню. Розрахунки за цю тару між постачальником продукції і покупцем провадяться за прейскурантними заставними цінами. Вартість цієї тари оплачується покупцем понад вартість затареної в неї продукції. Тому вартість заставної тари за затвердженими заставними цінами в обліку показують окремо, а в балансі заставна тара відображається по заставній вартості.

Основними завданнями бухгалтерського обліку тари є:

- забезпечення контролю за збереженням тари, що знаходиться як на складах (порожньої і під матеріальними цінностями), так і у виробничих цехах;

- виявлення фактичної собівартості тари як придбаної у товаровиробників або у тароремонтних підприємств так і виготовленої безпосередньо на підприємстві;

- правильне, своєчасне і систематичне відображення руху тари на складах і у виробничих цехах підприємства;

- організація і контроль за своєчасною здачею тари покупцями і застосування в необхідних випадках санкцій за несвоєчасне повернення тари;

- організація систематичного обліку і контролю за рухом заставної тари, що належить заставному поверненню;

- виявлення результатів від операцій з тарою, вартість якої не включається у собівартість матеріалів або продукції.

Для контролю за ввезенням тари на територію підприємства або її вивезенням з території на всіх підприємствах повинен бути встановлений порядок - документація, що забезпечує перевірку і перелічування тари на пропускному пункті охорони підприємства.

При ввезені порожньої тари на територію підприємства або вивезення її з території черговий охорони зобов'язаний перевірити по кожному виду і місткості тари відповідність фактичного завозу або вивезення з кількістю, вказаною у супроводжувальному документі, на якому поставлений штамп, і розписатися про перевірку наявності завезеної тари, а на тару, що вивозиться, відібрати пропуск, на звороті якого розписатися про перевірку.

Прийняття від постачальників нової тари від покупців (поверненої незаставної і заставної), від майстерень свого підприємства (виготовленої або відремонтованої), відпуск тари на сторону і у виробництво для пакування продукції, а також переміщення її всередині підприємства повинні оформлятися за типовими документами, затвердженими в установленому порядку.

Усі бланки прибуткових і витратних документів щодо руху тари повинні бути раніше пронумеровані друкарським способом або нумератом. Ці бланки бухгалтерія повинна видавати під розписку матеріально відповідальної особи у книзі обліку бланків.

Видача нових бланків матеріально відповідальним особам повинна проводитися після звіту ними про використання раніше одержаних бланків.

Прибулу вид постачальників нову тару і від покупців у всіх випадках треба приймати і оформляти за супроводжувальними документами постачальниками або покупцями.

Відпуск тари виробничим цехам підприємства для затарювання продукції необхідно проводити за накладними типових форм (№ М-12, № М-13) або за лімітно - забірними картами типових форм (№ 14-8, №М-9) у підзвіт.

При передачі тари під продукцією з виробництва на склад окремого документа на тару не складають, а виписують один основний документ на продукцію з вказівкою у ньому щодо кожного виду відпущеної тари.

Відпуск тари господарствам свого підприємства, розміщений за межами його території, проводиться за типовими формами ( №М-14, М-15) або за товарно-транспортними накладними (№М-5, №М-6)

По оборотній тарі ( поверненій і заставній) завідуючі складами повинні щоденно подавати у бухгалтерію звіти про рух тари за минулу добу з доданням усіх прибуткових і витратних документів на прийняття і відпуск тари і реєстри за встановленою формою, складені приймальниками (комірниками) на всю прийняту від покупців поворотну незаставну або заставну тару. В реєстрах треба передбачати усі реквізити, необхідні для розрахунку з покупцями за поворотну тару.

Після перевірки бухгалтерія передає документи у машино -рахувальне бюро, де ведеться оперативний облік тари в обороті, відкривається кожному покупцю особистий рахунок.

Підприємство щомісячно у визначені строки звіряє з покупцями рух тари за окремими її видами.

Залежно від технологічного процесу виробництва, випуску готової продукції використовують різні види тари. Так, на цукрово - рафінадних заводах випускають різні види цукру рафінаду ( пресований швидко розчинний 0,5 кг, дорожній цукор рафінад, цукор- пісок рафінований у пачки по 10 г, цукор-пісок рафінований у мішках по 50 кг).При цьому використовують різні види тари. Наприклад, для затарювання дорожнього цукру -рафінаду необхідні папір підпергаментний, обгортковий, бандерольний, коробки ресторанні, етикетки, дисперсія, стрічки обв'язочні і клейове.

Папір і допоміжні матеріали знаходяться у коморі. Комірник у журналі веде облік використання матеріалів, що видає у підзвіт бригадирам.

Рух мішків, коробів, а також тарних бірок, що знаходяться у підзвіті бригадира у Книзі обліку руху тари і бірок у пакувальні (форма № 29).

Записи у цій книзі веде бригадир пакувальні.

Для кожної категорії і мусткості мішків у Книзі відводиться окремий розділ ( 2-3 стор.)

Якщо окремі мішки виявилися непридатними для пакування цукру, бригадир пакувальної складає акт, вказуючи причини непридатності, а мішки повертає до матеріального складу.

Книга обліку до кінця виробництва знаходиться у бригадира пакувальної, але періодично (не рідше одного разу за 15 діб) проводиться контроль бухгалтером матеріального складу.

Для визначення нетто цукру затареного у мішки, необхідно знати середню масу порожнього мішка. Для цього роблять контрольне зважування кожної партії однакових мішків, що надійшли у пакувальню. У процесі пакування кожен мішок маркують та зважують. Короби теж маркують і направляють у склад готової продукції. Мішки і короби, що направлені до складу проходять через лічильники готової продукції і надходять у розпорядження бази збуту. В кінці кожної зміни бригадир виписує накладні на кількість випущеної продукції за зміну. Бригадир пакувальні дає зведену відомість щодо кількості упаковуваного цукру - рафінаду за добу і підсумовує від початку сезону.