Бухгалтерський облік і аудит формування та використання власного капіталу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Поняття та функції власного капіталу

1.1 Економічний зміст та функції власного капіталу

1.2 Склад і структура власного капіталу

1.3 Принципи формування статутного капіталу в підприємствах різних форм власності

2. Облік власного капіталу

2.1 Облік статутного капіталу

2.2 Облік резервного капіталу

2.3 Облік цільового фінансування та страхових резервів

3. Аудит формування та використання власного капіталу підприємства

3.1 Задачі аудиту формування та використання власного капіталу

3.2 Аудит формування та використання власного капіталу

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Поняття „капітал” асоціюється з поняттям „власність”. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), являє собою вартість майна підприєства.

Майно підприємства складається з різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів - носив прав власності окремих суб'єктів, а також частки інвестованих коштів. Власний капітал є гарантією організації бізнесу. На етапі, коли підприємство (наприклад, акціонерне товариство) ще не має зовнішньої заборгованості, розмір активів (майна) дорівнює розміру власного капіталу.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, акціонерне підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання підтверджує права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства, тому розмір активів визначається як сума власного капіталу і боргових зобов'язань.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників підприємства (фірми). На суму власного капіталу суттєво впливає оцінка в бухгалтерському обліку активів і кредиторської заборгованості, що була заснована при створенні підприємства, хоча випадково вона може зберігатись із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Завданням даної курсової роботи є характеристика основних елементів власного капіталу, їх формування, визначення суті, функцій власного капіталу, бухгалтерський облік власного капіталу підприємства та аудит формування та використання власного капіталу.

Актуальність теми зумовлена визначальним місцем власного капіталу у створенні та функціонуванні підприємства, його особливим статусом „гаранту ” організації бізнесу.

1. Поняття та функції власного капіталу

1.1 Економічний зміст та функції власного капіталу

Кожне підприємство, організація чи установа для реалізації поставлених цілей має у своєму розпорядженні як засоби праці (будівлі, машини, устаткування і т. ін.), так і предмети праці (сировину, матеріали, паливо і т. ін.), які в сукупності складають господарські засоби, тобто власність підприємства. В свою чергу власність асоціюється із поняттям „Капітал”.

Поряд з тим , господарські засоби мають різні джерела свого утворення. Одні господарські засоби стали власністю підприємства внаслідок внеску до статутного капіталу його засновниками, інші були придбані за рахунок або власних коштів підприємства, або позик інших юридичних чи фізичних осіб. Враховуючи поділ джерел формування господарських засобів на власні та залучені, капітал теж поділяється на власний та залучений.

При створенні підприємства (за умов відсутності боргів перед кредиторами) активи підприємства дорівнюють його капіталу (А=К).

В процесі здійснення господарської діяльності у підприємства виникає різного роду кредиторська заборгованість (перед працівниками - по оплаті праці, перед постачальниками - за поставлені сировину і матеріали, перед банками - на суми отриманих кредитів). Наслідком такої заборгованості є зростання активів підприємства. За цих умов активи підприємства дорівнюють сумі власного капіталу і зобов'язань (А = Капітал + Зобов'язання).

Виходячи із зазначеної формули (Капітал = А - Зобов'язання), можна ствердити, що власний капітал - це частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування всіх його зобов'язань.

Власний капітал є основою для початку і проводження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

самостійності і влади - розмір власного капіталу визначає ступінь належності та впливу його власників на підприємство;

відповідальності і захисту прав кредиторів - відображений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

довгострокового кредитування - перебуває в розпорядженні підприємства необмежений час;

фінансування ризику - власний капітал використовується для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

кредитоспроможності - при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

компенсації понесених збитків - тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

розподілу доходів і активів - частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

1.2 Склад і структура власного капіталу

Елементами власного капіталу є:

Статутний капітал;

Пайовий капітал;

Додатковий капітал;

Резервний капітал;

Вилучений капітал;

Неоплачений капітал;

Нерозподілені прибутки (непокриті збитки);

Цільові надходження;

Забезпечення майбутніх витрат;

Страхові резерви.

Створюється підприємство з метою отримання прибутку і реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Утворюється власний капітал двома шляхами:

внесенням власниками підприємства грошових коштів та інших активів;

накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

За формами власний капітал поділяється на дві категорії:

інвестований (вкладений або сплачений капітал);

нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал - це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозділений прибуток - це частина чистого прибутку, що не була розділена між акціонерами.

Власний капітал за рівнем відповідальності поділяється на:

Статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

Додатковий капітал (не реєстрований) - це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозділений прибуток.

Функції Статутного і Додаткового капіталів різні. Статутний капітал - первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від Додаткового капіталу Статутний капітал забезпечує регулювання відносин власності та управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму. Статутний капітал - це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Власник, вкладаючи кошти в підприємство, очікує, що у майбутньому вкладений ним капітал зросте. Отриманий підприємством прибуток і означає приріст цього капіталу. Витрати, що збільшують собівартість (витрати обігу), і втрати, що відносяться за рахунок прибутку підприємства, зменшують нерозділений прибуток. власний капітал статутний облік

Основними складовими власного капіталу є статутний (пайовий) капітал, резервний капітал, нерозділений прибуток. Іншими складовими, які можуть коригувати власний капітал у бік збільшення чи зменшення, є додатковий, неоплачений та вилучений капітал. Деякі суб'єкти господарювання також можуть мати в складі власних ресурсів кошти цільового фінансування, отримані в безстрокове й безоплатне користування з бюджету або інших джерел, благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян.

Статутний (пайовий) капітал - це внески засновників (учасників) до капіталу підприємства для забезпечення його функціонування. Величину зареєстрованого статутного капіталу зазначають в установчих документах і в балансі підприємства. Вона визначає в грошовому вираженні загальну вартість активів, які мають бути внесені засновниками до статутного капіталу. Сума заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу відображається в неоплаченому капіталі і вираховується із зареєстрованого статутного капіталу при визначенні власного капіталу підприємства.

Збільшення або зменшення статутного капіталу відбувається тільки за згодою учасників і має бути відображено в установчих документах. Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством та установчими документами. Так, законодавством встановлено мінімальний розмір статутного капіталу для багатьох господарюючих суб'єктів.

Як внески до статутного (пайового) капіталу крім грошових коштів можуть бути зараховані основні засоби, інші матеріальні та нематеріальні активи, в тому числі права користування, патенти тощо. Вартість внесків, здійснених у матеріальній чи нематеріальній формах, оцінюється загальними зборами учасників. При передачі активу до статутного капіталу право власності на нього переходить до господарюючого суб'єкта. У разі ліквідації товариства або виходу учасника з нього останній має право лише на компенсацію своєї частки в межах наявного майна, а не на сам переданий актив.

Якщо господарюючий суб'єкт створюється на пайових засадах, сума пайових внесків засновників визначає пайовий капітал. В інших випадках, зокрема при створенні акціонерного товариства, за рахунок внесків учасників формується статутний капітал, а передача внесків до статутного капіталу оформляється акціями.

Статутний капітал акціонерного товариства поділяють на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, тобто він дорівнює сумарній номінальній вартасті акцій. Якщо акції розміщуються за ціною, що перевищує номінальну вартість, сума перевищення відображується в додатковому капіталі і збільшує загальну величину власного капіталу. Додатковий капітал може бути використаний для погашення збитків поточного року, при зменшенні вартості майна підприємства в результаті його переоцінки тощо.

Акціонерне товариство, як і товариство з обмеженою відповідальністю, несе відповідальність за зобов'язаннями тiльки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов'язання АТ у межах належних їм акцій, а учасники ТОВ - у межах внесків до статутного капіталу.

Обов'язковою складовою власного капіталу для багатьох господарюючих суб'єктів є резервний капітал. Джерелом формування резервного капіталу є прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та виплати дивідентів. Розмір щорічних відрахувань до резервного капіталу встановлюється установчими документами.

Резервний капітал формується на випадок припинення діяльності підприємства для виконання зобов'язань перед кредиторами. Він не підлягає використанню чи розподілу в разі звичайної діяльності підприємства. Кошти резервного капіталу можуть бути використані в окремих випадках, зокрема для виплати дивідендів за привілейованими акціями в акціонерному товариств, якщо отриманий прибуток є недостатнім для здійснення таких витрат.

Основним фінансовим результатом підприємства, яке успішно функціонує, є прибуток. Частина прибутку, реінвестована в підприємство, може бути спрямована на збільшення резервного чи статутного капіталу або залишитися нерозділеною. В обох випадках ця частина прибутку збільшує власний капітал підприємства і називається капіталізованим прибутком.

До вилученого капіталу зараховуються акції власної емісії, викуплені АТ, або частки, викуплені товариством у його учасників. Ці суми вираховуються із загального підсумку при обчисленні власного капіталу господарюючого суб'єкта.

При ліквідації підприємства в першочерговому порядку задовольняються борги перед бюджетами та компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якщо завдало шкоди ліквідоване підприємство. Майно, що залишилось після задоволення претензій кредиторів і членів трудового колективу, розподіляється серед власників підприємства пропорційно до їх частки в статутному капіталі. Претензії кредиторів та інших осіб, не задоволені за браком майна підприємства, вважають погашеними.

1.3 Принципи формування статутного капіталу в підприємствах різних форм власності

Статутний капітал представляє собою сукупність вкладів (в грошовому виразі) учасників (власників) у майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності, визначеної установчими документами (статутом).

В державних підприємствах статутний капітал формується за рахунок виділеної їм державою частини національного майна (необоротних та оборотних активів) для виповнення покладених на них установчих задач і в подальшому збільшення за рахунок власного прибутку.

Майно підприємств з іноземними інвестиціями при створенні формується за рахунок вкладів засновників в статутний капітал. Розмір статутного капіталу таких підприємств підлягає регістрації і не може бути змінена лише за рішенням засновників.

Після надходження останнього внеску і досягнення статутного капіталу розміру, зареєстрованого установчими документами, записи можуть бути зроблені тільки за рішенням правління підприємства про збільшення (або зменшення) статутного капіталу, а відповідно - і частини прибутку кожного з засновників.

Статутний капітал може бути збільшений або за рахунок додаткових внесків засновників в спільне пілприємство, або відрахувань в нього частини прибутку; зменшення - при виході з підприємства одного або декількох учасників, а також при списанні за рішенням правління понесених збитків, які учасники не можуть покрити майбутнім прибутком.

Принципи формування статутного капіталу акціонерних товариств регламентується Законом України „Про господарські товариства”.

Існує два види акціонерних товариств: відкрите товариство, акції якого розповсюджуються через відкриту підписку, та закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть перебувати в обігу на ринку. Закрите акціонерне товариство може бути реорганізоване у відкрите шляхом реєстрації його акцій в порядку, передбаченому законодавством, і внесенням відповідних змін до статуту товариства.

У разі створення акцінерного товариства засновники повинні повідомити про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори та державну реєстрацію товариства.

Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства (перша емісія) проводиться його засновниками, а наступні емісії - безпосередньо товариством. При створенні акціонерного товариства його засновники повинні бути власниками акцій на суму не менш як 25% статутного капіталу та строком не менш як два роки.

Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється в розмірі його статутного капіталу або на всю вартість майна державного підприємства у разі його перетворення в АТ. Додатковий випуск акцій можливий лише тоді, коли всі раніше випущенні акції повністю оплачені за вартістю не нижчою від номінальної. Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних із господарською діяльністю товариства.

При проведенні першої емісії особи, які бажають придбати акції, вносять на рахунок засновників не менш як 10% вартості акцій, на які вони підписались. Якщо по закінченні строку підписки підпискою не буде покрито 60% акцій, акціонерне товариство вважається не заснованим. До дня скликання установчих зборів особи, які підписались на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менш як 30% номінальної вартості акцій.

У тому разі, якщо всі акції АТ розподіляються серед засновників, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менш як 50% номінальної вартості акцій. Повна вартість акцій може бути сплаченою не пізніше як через рік після реєстрації АТ. У випадку несвоєчасної сплати акціонер, якщо інше не передбачено статутом АТ, сплачує за час прострочення 10% річних від несплаченої суми. При несплаті у встановлені строки суми заборгованості товариство має право реалізувати такі акції у визначеному статутом порядку. Акції сплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених статутом АТ, також в іноземній валюті та через передачу майна. Акції видаються одержувачу лише після повної оплати їх вартості.

Після закінчення строку підписки на акції відкрите акціонерне товариство подає до реєстру вального органу звіт про наслідки підписки. Реєстрація випуску акцій здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. В процесі реєстрації емітенту видається свідоцтво про реєстрацію емісії акцій, а дані про емісію заносяться до загального реєстру випуску цінних паперів. Лише з моменту реєстрації випуску Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку емітент має право на випуск акцій. При цьому реєстрацію акцій не можна розглядати як гарантію їх вартості.

Нові акції можуть бути розміщені на ринку або серед акціонерів товариства з використанням так званого „переважного права”. При розміщенні акцій серед акціонерів із використанням „переважного права” всі або частина акцій нової емісії продаються акціонерам за ціною, меншою від ринкової. Її називають підписною ціною. Кількість акцій, яку отримує акціонер в результаті такого розміщення, пропорційна до кількості акцій, якими він володіє. При розміщенні всіх акцій нової емісії серед акціонерів товариства їхня частка в акціонерному капіталі залишається на попередньому рівні.

Невикористання акціонером переважного права на підписку є недоцільним як для акціонера, так і для товариства, оскільки при проведенні підписки серед акціонерів ринкова вартість акцій зменшується. Акціонер, що не прибав нові акції, лише втрачає від падіння цін на акції, якими він володіє. Корпорація також втрачає, якщо підписку не було проведено в запланованому обсязі.

Поряд із використанням „переважного права ” в акціонерів є ще один досить вигідний спосіб отримати акції нової емісії, якщо корпорація пропонує придбати варіант на купівлю акції. Варіант є одним із похідних фінансових інструментів і полягає в узаконеному праві акціонера придбати визначену кількість акцій нової емісії за наперед обумовленою ціною, яка, напевно, буде нижчою від майбутньої ринкової ціни акції. Ванант гарантує акціонеру певні переваги перед іншими майбутніми власниками нових акцій цього товариства.

Акціонерне товариство може викуповувати в акціонерів акції для їх подальшого перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Викуплені акції мають бути реалізовані або анульовані впродовж року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, голосування та визначення кворуму на загальних зборах акціонерів проводяться без урахування викуплених акціонерним товариством акцій. Сумарна вартість викуплених товариством акцій відображується у вилученому капіталі та зменшує загальний обсяг власного капіталу.

Збільшення статутного капіталу АТ може здійснюватись за рахунок прибутку, через випуск нових акцій, обмін облігацій на акції. При збільшенні статутного капіталу за рахунок внутрішнього джерела - прибутку - ремітуються нові безоплатні акції такого самого номіналу, які розміщуються серед акціонерів компанії, або збільшується номінальна вартість акції без збільшення їх кількості. Отже, частина прибутку або весь прибуток спрямовується не на виплату дивідендів, а на збільшення статутного капіталу АТ. Відбувається капіталізація прибутку, отриманого акціонерами товариства. Це приводить до збільшення валюти балансу, а також до збільшення частки акціонерного капіталу у фінансових ресурсах господарюючого суб'єкта.

Випуск нових акцій і розміщення їх на ринку обумовлюють збільшення валюти балансу й збільшення частки власного капіталу в структурі капіталу товариства за рахунок зовнішніх джерел. Обмін облігацій підприємства характеризується лише зміною в структурі капіталу. Валюта балансу залишається незмінною, борговий капітал зменшується на суму погашених облігацій, і на таку саму величину збільшується акціонерний капітал.

Зменшення статутного капіталу пов'язано, як правило, з неефективною діяльністю підприємства протягом тривалого періоду і здійснюється шлялом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості розміщених акцій. В останньому випадку певну кількість акцій викупає акціонерне товариство та анулює їх. Зменшення статутного капіталу призводить до зменшення валюти балансу і до збільшення частки позикового капіталу в фінансових ресурсах підприємства.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. Забезпечення більшості на загальних зборах акціонерів пов'язане з володінням так званим контрольним пакетом акцій і дає змогу суттєво впливати на фінансово-господарську діяльність товариства. Величина контрольного пакету акцій не обов'язково має становити значну істину акцій. Для великих корпорацій ця величина може дорівнювати 5-7% загальної кількості акцій.

2 Облік власного капіталу

2.1 Облік статутного капіталу

Для узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидності власного капіталу призначені рахунки четвертого класу Плану рахунків, зокрема такі як: 40 “Статутний капітал ”, 41 “Пайовий капітал ”, 42 “Додатковий капітал ”, 43 “Резервний капітал ”, 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”, 45 “Вилучений капітал ”, 46 “Неоплачений капітал ”, 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів ”, 48 “Цільове фінансування і цільові надходження ”, 49 “Страхові резерви ”.

Статутний капітал підприємства - це вартісний вираз основних і оборотних засобів, якими воно володіє. Статутний капітал фіксують і реєструють в установчих документах, зокрема у договорі учасників і статуті підприємства. Наступні зміни статутного капіталу можуть відбуватися лише при умові зміни статуту і повідомлення про це органу, який його зареєстрував.

Статутний капітал на підприємствах різних форм власності (крім державної) - це сумарний внесок вкладів у майно (у грошовому виразі) засновниками підприємства при його створенні.

Статутний капітал може бути сформований за рахунок майна (основних засобів, оборотних засобів), за рахунок цінних паперів (акцій, облігацій, депозитів), за рахунок деривативів - права власності на користування природними ресурсами, майном чи обладнанням, на інтелектуальну власність, коштів в т.ч. готівки та безготівкових, включаючи валюту.

Хоч величина статутного капіталу підприємства зафіксована в установчих документах і вона має дорівнювати сальдо за кредитом рахунку 40 „Статутний капітал ”, на практиці виникають ситуації, коли його необхідно змінити. Такі зміни відображають як збільшення чи зменшення статутного капіталу. Так, при розширенні матеріально-технічної бази підприємства (його розбудові, придбанні основних засобів), якщо не статутний капітал. Так само він збільшується при прийманні нових засновників.

Зменшення статутного фонду підприємства може бути внаслідок знищення майна, особливо основних засобів, внаслідок стихійного лиха чи з інших причин.

У будь-якому випадку повинні бути внесені зміни до статуту підприємства.

Рахунок 40 „Статутний капітал ” призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.

За кредитом рахунку 40 „Статутний капітал ” відображають збільшення статутного капіталу, за дебетом - його зменшення (вилучення).

Аналітичний облік статутного капіталу ведуть за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

Пайовий капітал - це сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, передбачена установчими документами.

Дані про „Пайовий капітал ” використовуються кредитними спілками, колективними підприємствами, підприємствами споживчої кооперації тощо, в яких частина власного капталу формується у вигляді пайових внесків.

Джерелами формування пайового капіталу є обов'язкові та додаткові пайові внески, які надходять від індивідуальних та колективних членів акціонерного товариства.

Загальними зборами пайовиків визначаються розміри обов'язкових внесків, виходячи із потреби у власних оборотних коштах. Поверненню пайовикам підлягають обов'язкові пайові внеском при вибутті з числа членів даного підприємства або при ліквідації підприємства. Сума, що підлягає поверненню. Визначається з урахуванням боргових зобов'язань підприємства та його фінансового стану.

Для обліку пайового капіталу, тобто вартості основних і оборотних засобів підприємств, на яких воно розпайоване (приватні орендні підприємства, акціонерні товариства, спілки власників тощо) призначено рахунок 41 „Пайовий капітал ”.

Рахунок 41 „Пайовий капітал ” призначений для обліку й узагальнення інформації про суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства. Житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Отже, пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

Аналітичний облік за рахунком 41 „Пайовий капітал ” ведуть за видами капіталу.

Додатковий капітал - це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Додатковий капітал збільшується на суму емісійного доходу.

Додатковий капітал (інший додатковий капітал) збільшується на суму дооцінки необоротних активів, на суму безкоштовно отриманих підприємством активів від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

Рахунок 42 „Додатковий капітал ” призначений для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки активів та вартості необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

За кредитом рахунку 42 „Додатковий капітал ” відображають збільшення додаткового капіталу, за дебетом - його зменшення.

На субрахунку 421 „Емісійний дохід ” відображають різницю між продажною і номінальною вартістю первісне розміщених акцій.

На субрахунку 422 „Інший вкладений капітал ” обліковують інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рішень про зміни розміру статутного капіталу.

На субрахунку 432 „Дооцінка активів ” відображають суму дооцінки (уцінки) активів, яку здійснюють у випадках, передбачених законодавством та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

На субрахунку 424 „Безоплатно одержані необоротні активи ” відображають вартість необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших осіб.

На субрахунку 425 „Інший додатковий капітал ” обліковують інші види додаткового капіталу, які не можуть бути включені до наведених вище субрахунків.

2.2 Облік резервного капіталу

Резервний капітал - це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозділеного прибутку підприємства.

Створюється Резервний капітал в акціонерному товаристві у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% Статутного капіталу. Щорічні відрахування на поповнення Резервного капіталу передбачачаються установчими документами та здійснюється за рахунок чистого прибутку, але не можуть бути менше 5% його загальної вартості.

Призначається Резервний капітал на покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства при його ліквідації. Залишки невикористаних коштів Резервного капіталу переходять на наступний рік.

Рахунок 43 „Резервний капітал ” призначений для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку. Резервний капітал формують за рахунок щорічних відрахувань не менше 5% його суми і в акціонерних товариствах він має бути більшим, ніж 25% статутного капіталу.

За кредитом рахунку 43 „Резервний капітал ” відображають створення резервів, за дебетом - їх використання. Сальдо цього рахунку відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведуть за його видами та напрямками використання.

Неоплачений капітал - це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до капіталу.

При створенні акціонерного товариства та після прийняття рішення про випуск акцій і оголошення передплати на них, вся сума зареєстрованого Статутного капіталу відображається за новою методологією (порівняно з тією, що існувала до 2000 р.) бухгалтерського обліку як неоплачений капітал записом:

Дебет рахунка 46 „Неоплачений капітал ” Кредит рахунка 40 „Статутний капітал ”. Зменшується заборгованість за акції (неоплаченого капіталу) внаслідок фактичного надходження внесків засновників та учасників акціонерного товариства, на які вони підписались. У фінансовому обліку ця операція відображається на кредиті рахунка 46 „Неоплачений капітал ”. Рахунки матеріальних цінностей, нематеріальних активів, грошових коштів (у національній або іноземній валюті) дебетуються.

Майно, передане в натуральній формі у власників підприємства в рахунок оплати акцій, оцінюється за домовленістю учасників. Підставою для відповідних записів у бухгалтерському обліку є документи, що засвідчують факт передачі об'єктів акціонерному товариству. Ці операції відображаються в обліку такими проводками:

Дебет рахунка 10 „Основні засоби ” Дебет рахунка 15 „Капітальні інвестиції ” Дебет рахунка 12 „Нематеріальні активи ” Дебет рахунка 20 „Виробничі запаси ” Дебет рахунка 30 „Каса Дебет рахунка 31 „Рахунки в банках ” Кредит рахунка 46 „Неоплачений капітал ”.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - це сума прибутку, реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування Резервного капіталу.

Розраховується сума нерозподіленого прибутку поточного року за такою методикою:

ПН_ПР = ПН_МР + ЧП_ПР - ЧП_ПР - Д_ПР - В,

де ПН_ПР - прибуток нерозподіленого поточного року;

ПН_МР - прибуток нерозподілений за попередній (минулий) рік;

ЧП_ПР - чистий прибуток поточного року;

Д_ПР - дивіденди за поточний рік;

В - внески на поповнення Резервного капіталу.

Облік нерозподіленого прибутку або збитків, якщо вони не списані за рахунок інших джерел, ведуть на рахунку 44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. За кредитом відображають різницю між балансовим прибутком та його використаною протягом звітного року сумою. Якщо підприємство має за рік балансовий збиток, то за дебетом згаданого рахунку відображають суму збитку, перенесену з рахунку 79 „Фінансові результати ”. За кредитом відображають списання збитку в наступні роки. Тому схема обліку ґрунтується на бухгалтерських довідках, які є основою для записів операцій за вказаним рахунком.

На субрахунку 441 „Прибуток нерозподілений ” відображають наявність та рух нерозподіленого прибутку

На субрахунку 442 „Непокриті збитки ” відображають непокриті збитки. Їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

На субрахунку 443 „Прибуток, використаний у звітному періоді” відображають розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді.

Вилучений капітал - це фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених акціонерним товариством у його учасників.

Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції з метою їх наступного анулювання, перепродажу чипоширення серед своїх працівників. Викуплені акції мають бути реалізовані або анульовані протягом року. В цей період розподіл прибутку акціонерного товариства здійснюється без врахування викуплених власних акцій. Якщо вилучені акції анулюються - зменшується Статутний капітал.

На рахунку 45 „Вилучений капітал ” ведуть облік вилученого капіталу, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капі палу) тощо.

За дебетом рахунку 45 „Вилучений капітал ” відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників,за кредитом - вартість анульованих або перепроданих акцій (часток).

Аналітичний облік вилученого капіталу ведуть за видами акцій (вкладів, паїв), іншого вилученого капіталу.

Початкова величина статутного капіталу дорівнює вартості майна (основних засобів, матеріалів, сировини, товарів, нематеріальних активів) та коштів підприємства. Наступні внески, які повинні внести засновники підприємства, відображають як зобов'язання учасників. Тому на основі протоколу зборів учасників, де зафіксована сума статутного капіталу та часток кожного з учасників, що підлягають до внесення, складають кореспонденцію рахунків дебет 46 „Неоплачений капітал ”, кредит 40 „Статутний капітал ”.

Фактичне внесення коштів засновниками відображають у кореспонденції рахунків дебет 30 або 31 і кредит 46 залежно від того, надійшли кошти готівкою чи в безготівковому порядку, дебет 10, 20 та ін. і кредит 46 - при надходженні від засновників основних засобів чи товарно-матеріальних цінностей. При цьому важливою є реальна оцінка вкладу учасників при внесені ними основних засобів чи товарно-матеріальних цінностей, оскільки нерідко трапляються випадки завищення їхньої вартості. Доказами реальної вартості майна, яке вносять засновники підприємства, можуть бути чеки, накладні, які засвідчують придбання. Якщо ж вони вносять раніше придбані матеріали чи основні засоби, а теперішня їх вартість неспівставна внаслідок впливу інфляції за останні роки, доказом можуть бути довідки постачальників про ціни на аналогічні види майна, або ж його експертна оцінка.

Рахунок 46 „Неоплачений капітал ” призначений для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства.

За дебетом рахунку відображають заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, за кредитом - погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведуть за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства.

На рахунку 47 „Забезпечення майбутніх витрат і платежів” ведуть узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервують для забезпечення майбутніх витрат і платежів і включення їх до витрат поточного періоду.

За кредитом рахунку відображають нарахування забезпечень, за дебетом - їх залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам. Суму забезпечення визначають щомісячно як добуток фактично нарахованої плати працівників і відсотку, обчисленого як відношення річної суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. На цьому субрахунку також узагальнюють інформацію про забезпечення обов'язкових відрахувань (зборів) від забезпечення виплат відпусток на збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття тощо.

На субрахунку 472 „Додаткове пенсійне задезпечення” ведуть облік коштів для реалізації програми пенсійного забезпечення.

На субрахунку 473 „Забезпечення гарантійних зобов'язань” ведуть облік руху та залишків коштів, зарезервованих для забезпечення майбутніх витрат на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції, на проведення ремонту предметів прокату тощо.

На субрахунку 474 „Забезпечення інших витрат і платежів” ведуть облік забезпечення інших наступних витрат, що не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 47 „Забезпечення майбутніх витрат і платежів”.

На субрахунку 475 „Забезпечення призового фонду (резерв виплат)” підприємства, які здійснюють діяльність з випуску та проведення лотерей на території України, узагальнюють інформацію про призовий фонд - суму, що підлягає виплаті переможцям лотереї відповідно до оприлюднених умов її випуску та проведення, зменшену на розмір джек-поту, не забезпеченого сплатою участі у лотереї.

На субрахунку 476 „Резерв на виплату джек-поту, не забезпеченого сплатою участі у лотереї ” підприємства, які здійснюють діяльність з випуску та проведення лотерей на території України, узагальнюють інформацію про резерв на виплату джек-поту, не забезпеченого сплатою участі у лотереї.

За кредитом субрахунків 475 „Забезпечення призового фонду (резерв виплат)” і 476 „Резерв на виплату джек-поту, не забезпеченого сплатою участі у лотереї ” і дебетом рахунку 90 „Собівартість реалізації ” відображається відповідно створення (формування) призового фонду й резерву, що покриває суму джек-поту, не забезпечену сплатою участі у лотереї, за дебетом - виплата (видача)виграшів гравця.

Аналітичний облік забезпечення наступних витрат і платежів ведуть за їх видами, напрямками формування й використання.

2.3 Облік цільового фінансування та страхових резервів

Для обліку асигнувань з бюджету на проведення протиепідемічних і карантинних заходів, підготовку кадрів, проведення меліорації, покриття витрат на будівництво соціально-побутових об'єктів, їх експлуатацію тощо, використовують рахунок 48 „Цільове фінансування і цільові надходження ”. Умови бюджетного фінансування періодично змінюються, тому перелік асигнувань з бюджету не постійний, а визначається відповідно до чинних нормативних актів.

Крім бюджетного фінансування на цьому рахунку обліковують цільові надходження, зокрема внески батьків на покриття витрат з утримання дітей у дитячих дошкільних закладах, або відрахування з фондів соціального розвитку на оплату путівок для дітей у таборах, утримання таких таборів, якщо вони є на балансі підприємства.

Кошти цільового фінансування і цільових надходжень можуть надходити як субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб тощо (в тому числі отримана гуманітарна допомога).

За кредитом рахунку 48 „Цільове фінансування і цільові надходження” відображають кошти цільового призначення, отримані як джерело фінансування певних заходів, за дебетом - використані суми за певними напрямками, визнання їх доходом, а також повернення невикористаних сум.

Аналітичний облік коштів цільового фінансування і цільових надходжень та витрат проводять за їх призначенням та джерелами надходжень.

Схема обліку за цим рахунком така. Відображають цільове фінансування і цільові надходження на підставі документів, які їх засвідчують: платіжних доручень, прибуткових касових ордерів, бухгалтерських довідок за кредитом рахунку. Використання цих коштів записують за дебетом рахунку на підставі документів на придбання медикаментів, дезінфікуючих засобів, отрутохімікат і гербіцидів (рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних)та активів на їх витрачання, активів про використання протиепідемічних заходів, активів про виконані будівельно-монтажні роботи, рахунків-фактур на витрати по підготовці кадрів, бухгалтерських довідок про витрати на утримання об'єктів соціально-побутового призначення та ін.

На рахунку 49”Страхові резерви ” ведуть облік страхових резервів. Рахунком 49 користуються підприємства, які відповідно до законодавства є страховиками і у встановленому порядку формують страхові резерви.

За дебетом субрахунків 491 „Резерви незароблених премій ” та 492 „Резерви збитків ” відображають суми резервів незароблених премій та резервів збитків на минулу звітну дату в кореспонденції з субрахунками 497 „Результат зміни резервів незароблених премій ” та 498 „Результат зміни резервів збитків ” відповідно.

За дебетом субрахунку 494 „Частка перестраховиків ” у резервах незароблених премій ” відображають суму часток перестраховиків у резервах незароблених премій на звітну в кореспонденції з субрахунком 497 „Результат зміни резервів незароблених премій ”

За дебетом субрахунку 495 „Частка перестраховиків у резервах збитків ” відображають суму часток перестраховиків у резервах збитків на звітну дату в кореспонденції з субрахунком 498 „Результат зміни резервів збитків ”.

За кредитом субрахунків 494 „Частка перестраховиків у резервах незароблених премій ” та 495 „Частка перестраховиків у резервах збитків ” відображають суму часток перестраховиків у резервах незароблених премій та суму часток перестраховиків у резервах збитків на минулу звітну дату кореспонденції з субрахунками 497 „Результат зміни резервів незароблених премій ” та 498 „Результат зміни резервів збитків ” відповідно.

Щомісяця субрахунок 497 „Результат зміни резервів незароблених премій ” закривають списанням з нього суми в кореспонденції з субрахунком 703 „Дохід від реалізації робіт і послуг ” рахунку 70 „Доходи від реалізації ”, а субрахунок 498 „Результат зміни резервів збитків ” закривають списанням з нього суми в кореспонденції з рахунком 79 „Фінансові результати ”.

На субрахунках 493 „Інші страхові резерви ” та 496 „Частка перестраховиків в інших страхових резервах ” ведуть облік всіх інших страхових резервів (крім технічних), які формують страховики у випадках, передбачених чинним законодавством.

3. Аудит формування та використання власного капіталу підприємства

3.1 Задачі аудиту формування та використання власного капіталу

Фінансові ресурси господарюючого суб'єкта - це засоби, які знаходяться в його розпорядженні. Фінансові ресурси використовуються для розвитку виробництва, невиробничої сфери, споживання, а також можуть залишатись в резерві. Фінансові ресурси, які використовуються для розвитку виробничо-торгового процесу, - це капітал в грошовій формі. Суб'єкт господарювання починає свою діяльність в сфері виробництва або бізнесу при первинному накопиченні фінансових ресурсів, використаних у формі капіталу. Капітал - це сукупність матеріалізованих ресурсів та засобів, фінансових вкладень та затрат на придбання прав, необхідних для суб'єкта господарювання. У фінансовому менеджменті капітал умовно ділять на капітал в обороті, який функціонує у вигляді майна та зобов'язань, і капітал за джерелами утворення. Суб'єкт господарювання в процесі діяльності постійно змінює грошову форму капіталу на матеріалізовану, котра, в свою чергу, змінюється, приймає різні форми (сировина, продукція, товар, послуги.). Таким чином відбувається обертання капіталу, тобто капітал, первісно включений у сферу підприємницької діяльності у вигляді грошових коштів, у процесі виробництва або бізнесу матеріалізувався в продукт, який пройшов стадію реалізації, повернувся власнику у формі грошових коштів.

Отже, за допомогою капіталу створюється додана вартість у процесі господарської діяльності, тобто інвестування капіталу дає прибуток. Загальна формула капіталу слідуючи:

Д - Т - Д₁,

де Д - кошти, авансовані інвестором;

Т - товар (придбані засоби виробництва, робоча сила, виготовлена продукція, яка стала товаром);

Д₁ - кошти, отримані інвестором від продажу продукції, яка включає реалізовану додану вартість.

Отже, в цій формулі грошові кошти, вкладені у виробничо-торговий процес, не витрачаються остаточно, а тільки авансуються, і після закінчення обертання вони повертаються інвестору (вкладнику) у формі грошей, які включають додатковий дохід. Чим більше за рік відбувається оборотів капіталу, тим більше у інвестора буде прибутку.

Задачі контролю капіталу визначаються його власником з метою сприяти раціональному використанню капіталу на всіх стадіях обертання для його збільшення.

Аудиту підлягає перш за все структура капіталу господарюючого суб'єкта за джерелами його утворення.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аудит структури капіталу підприємства за джерелами утворення.

Власний капітал суб'єкта господарювання як юридичної особи визначається вартістю його майна, тобто чистими активами. Вони розраховуються як різниця між вартістю майна і позиченим капіталом. Власний капітал має складну структуру, яка залежить від оганізаційно-правового статусу суб'єкта господарювання.

Власний капітал суб'єкта господарювання складається із статутного фонду, додаткового і резервного капіталу, нерозподіленого прибутку і цільових (спеціальних) фондів.

Позичений капітал - це частка вартості майна суб'єкта господарювання, придбаного за рахунок зобов'язань повернути постачальнику або банку , іншому позичальнику або банку, другому позикодавцю гроші або цінності, еквівалентні вартості цього майна. В склад позиченого капіталу включають коротко - і довгострокові позичені кошти. Довгострокові позичені кошти - це кредити і позики, отримані суб'єктами господарювання на період більше одного року, термін погашення яких наступить не раніше чим через рік.

Короткострокові позичені кошти - це зобов'язання, термін погашення яких не перевищує одного року. Серед цих засобів - поточна кредиторська заборгованість, яка виникає в результаті бізнесу та поточних розрахункових операцій, До них відносяться заборгованість персоналу за оплату труда; заборгованість бюджету і позабюджетним фондам за обов'язковими платежами; отримані аванси; попередня оплата заказів і продукції; заборгованість постачальникам. Капітал в обороті перевіряється аудитором за розміщенням основного і оборотного капіталу господарюючого суб'єкта.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аудит розміщення основного і оборотного капіталу підприємства.

Капітал в обігу складається з майна і зобов'язань власника, тобто це всі об'єкти, в які вкладений капітал.

За довго тривалості обігу розрізняють майно тривалого користування, яке знаходиться в обігу більше одного року , і майно, яке використовується в перебігу одного циклу обороту і переносить свою вартість на вже створений продукт повністю (знаходиться в обігу не більше одного року). Таким чином, власник ділить капітал на основний (довгостроковий) і оборотний (поточний).

Основний капітал складається з основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій.

Основні засоби - вартість сукупного рухомого та нерухомого майна, яке знаходиться в експлуатації тривалий період (більше одного року) і переносять свою вартість на вже створений продукт в перебігу декількох циклів обігу у формі зносу (амортизація). До основного капіталу відносяться також затрати незавершених капітальних вкладів в основні засоби і на придбання устаткування, не встановленого в звітний період.

Нематеріальні активи - затрати довгострокові на придбання права користування земельними участками, природними ресурсами, інтелектуальною власністю, авторськими правами і т.п.

Довгострокові фінансові вклади - затрати на приватну участь в статутному капіталі інших суб'єктів господарювання, на придбання акцій і облігацій на довгострокових умовах. Сюди також відносяться довгострокові позики, які були передані іншим суб'єктам господарювання під боргові зобов'язання.

Оборотний капітал складається із матеріальних оборотних засобів, з коштів на поточних рахунках, короткострокових фінансових вкладів. Всі приведені складові елементи здатні здійснювати цикл обігу і перетворитися в грошові кошти, тобто являються ліквідними. Визначення складності існують з перетворенням в гроші матеріальних ресурсів, так як з реалізацією їх виникають не завжди сприятливі умови (інфляція, пере насичуваність ринку). Це обумовлено труднощами, що виникли з ліквідністю дебіторів, які повинні повернути позичені грошові кошти або адекватні їм цінності. Короткострокові фінансові вклади швидше, ніж інші елементи оборотного капіталу, перетворюються в грошові кошти.

Отже, фінансовий контроль, зокрема аудиторський, капіталу суб'єкта господарювання виступає надійним гарантом його зберігання, раціонального використання і збільшення на всіх стадіях його обігу.

3.2 Аудит формування та використання власного капіталу

Основними критеріям ефективності капіталу являється його рентабельність, що визначається аудитором на стадіях як формування, так і використанні на підприємстві.

Рентабельність вкладення капіталу являється рухомою силою в бізнесі, інвестиційній діяльності. Кошти, які використовуються для формування капіталу підприємств, мають свою ціну. Її розмір, або вартість капіталу визначається можливістю підприємства у виборі джерел фінансування. При цьому необхідно визначити вартісь капіталу в широкому значенні, тобто показати, у що обходиться підприємству весь капітал, що використовується, або яку віддачу має фізична чи юридична особа від вкладення своїх коштів в підприємство. Інакше кажучи, вартість капіталу - це розмір фінансової відповідальності, прийнятої підприємством за використання залучених коштів в своїй діяльності. Рішенням цього запитання часто займаються аудитори, як на стадії залучених коштів, так і при їх використанні (функціонування капіталу).

Для визначення вартості капіталу застосовуються різні способи розрахунків, одним з яких виступає методологічний спосіб середньозваженої оцінки. При цьому в розрахунок згідно балансу включають розмір капіталу, витрати, витрати зв'язані з залученням позичених коштів, суму прибутку, що залишилась в розпорядженні підприємства.

В результаті знайдемо показник, який називається рентабельністю вкладу капіталу і розраховується за таким алгоритмом:

Р_к = В_з + П_ч : К_с · 100,

де В_з - витрати, пов'язані з залученими коштами на позиковій основі;

П_ч - чистий прибуток, залишений в розпорядженні підприємства;

К_с - сукупний капітал, який використовується підприємством.

Розмір сукупного капіталу аудитори розраховують різними способами, самими розповсюдженими з яких являються наступні:

сума довгострокових активів за залишковою вартістю поточних активів, тобто підсумкові дані І, ІІ і ІІІ розділів актива балансу;

сума довгострокових і чистих поточних активів. Розмір чистих поточних активів розраховують способом виключення із результатів ІІ і ІІІ розділів активу балансу (поточних активів) поточних пасивів;