Облік розрахунків з оплати праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Облік розрахунків з оплати праці



Зміст

1. Загальні правила обліку та розрахунків заробітної плати

2. Особливості обліку та розрахунків заробітної плати в установах освіти

3. Особливості обліку та розрахунку заробітної плати в установах охорони здоров`я

4. Особливості обліку та розрахунків заробітної плати в установах культури

5. Особливості обліку та розрахунків заробітної плати в установах органів влади

Список використаної літератури

1. Загальні правила обліку та розрахунків заробітної плати

Однією з важливіших і найбільш трудомістких ділянок обліку розрахунків є розрахунки заробітної плати. У кожній сфері та галузі економіки є свої характерні особливості щодо нарахування зарплати. Бухгалтеру при веденні обліку розрахунків із заробітної плати нині не достатньо володіти лише досконалими знаннями бухгалтерського обліку.

Чинне законодавство з питань оплати праці доволі об`ємне, що впливає як на облік, так і на правильність визначення розмірів посадових окладів, надбавок та інших виплат. Крім того, як правило, в більшості бюджетних установ бухгалтер додатково виконує функції економіста, статиста, кадровика та інших облікових професій, тому необхідно в першу чергу ознайомитись з вимогами законодавства.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик (довідники).

Тарифна система оплати праці - це сукупність правил, за допомогою яких забезпечує порівняльна оцінка праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу згідно з встановлених норм, за трудові успіхи і видавництво та особливі умови праці передбачених чинним законодавством, премій, пов`язаних з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальним та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлених зазначеними актами норм.

В бюджетних установах найбільш поширеною є погодинна форма оплати праці. Існують різновиди цієї форми, які називають системами оплати праці: проста погодинна, погодинно-преміальна.

Система оплати праці - це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці й мірою винагороди працівників.

Погодинна форма оплати праці - це оплата праці, яка залежить від кількості відпрацьованих годин і тарифної ставки (окладу) за одну годину.

Погодинно-преміальна система оплати праці - це різновид погодинної оплати праці, при якій понад заробітну плату, належну за фактично відпрацьований час, сплачується преміальна винагорода за досягнення високих кількісних показників.

Годинами нічної роботи вважається час з 22 до 6 годин роботи. При цьому встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на 1 годину. До роботи в нічний час не допускаються: Вагітні жінки, що мають дітей до 3 років; працівники до 18 років; працівники інших категорій (згідно з чинним законодавством). Години нічної роботи оплачується в підвищеному розмірі, передбаченому трудовим договором, але не нижче розмірів, встановлених законодавством.

Надурочною вважається робота понад встановлену законом тривалість дозволу профкому установи, крім держслужби, де тривалість робочого дня ненормовану. До надурочних робіт не допускаються: працівники до 18 років; в дні занять працівники, що навчаються без відриву від виробництва в загальноосвітніх школах і професійно-технічних навчальних закладах; працівники інших категорій (згідно з чинним законодавством).

Надурочна робота оплачується при відрядній оплаті праці - в розмірі 100% тарифної ставки працівника-відрядника відповідної кваліфікації, а при погодинній - в подвійному розмірі годинної тарифної ставки. Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 години протягом 2 днів поспіль. Компенсація надурочних робіт відгулом не допускається.

Робота у вихідний день компенсується працівнику наданням іншого дня відпочинку або за угодою сторін у грошовій формі.

Робота у вихідні і святкові дні сплачується не менш, ніж в подвійному розмірі:

а) відрядникам - не менш, ніж за подвійними відрядними розцінками;

б) працівникам, праця яких оплачується за годинами (денними) ставками, - в розмірі не менше подвійної години (денної) ставки;

в) працівникам, що одержують місячний оклад, - в розмірі не менше однієї години (денної) ставки окладу, якщо робота здійснювалась в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі не менше подвійної годинної (денної) ставки понад оклад, якщо робота здійснювалась більше місячної норми. Існують й інші особливості в оплаті праці, які передбаченні галузевими нормативними документами.

До утримань за ініціативою підприємства відносять: суми, утримані з членів трудового колективу за заподіяну матеріальну шкоду, за допущений брак, своєчасно не повернені суми, одержані у підзвіт, своєчасно не погашені безпроцентні позики, видані членам трудового колективу, за формений одяг.

В усіх випадках загальний розмір сумарних утримань із заробітної плати не може перевищувати 20%, а в особливих випадках - 50% заробітної плати, що належить до виплати працівнику

Прибутковий податок - це обов`язковий платіж, що встановлюється державою для фізичних осіб, які отримують доходи. Суми прибуткового податку надходять до державного бюджету.

Сукупний оподатковуваний дохід для обчислення прибуткового податку визначаються у гривнях, соті частини гривні (від 1 коп. до 99 коп. включно) не враховуються.

заробітний плата нарахування



Шкала ставок прибутку податку

Місячний сукупний оподаткований дохід	Ставки і розміри податку
До 17 гривень (з доходу у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян)	Не оподатковується
18 гривень - 85 гривень (від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)	10% із суми доходу, що перевищує розмір одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
86 гривень - 170 гривень (від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)	6 грн. 80 коп.+15% із суми, що перевищує 85 гривень
171 гривня - 1020 гривень (від 10 до 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)	19 грн. 55 коп.+20% із суми, що перевищує 170 гривень
1021 гривня - 1700 гривень (від 60 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)	189 грн. 55 коп.+30% із суми, що перевищує 1020 гривень
1701 гривня і вище (понад 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)	393 грн. 55 коп.+40% із суми, що перевищує 1700 гривень

При роботі за сумісництвом ставка прибуткового податку становить 20% від суми доходу.

Бухгалтерський облік праці і заробітної плати ґрунтується на системи показників, документації та розрахунків.

Основними показниками обліку праці та її оплати є чисельність працюючих різних професій, їхня кваліфікація, витрати робочого часу в годино-днях, розмір фонду оплати праці різним категоріям робітників за видами нарахування преміальні виплати, розміри сум, нарахованих і використаних на оплату відпусток, виплати на соціальне страхування працюючих, розмір відрахувань за їх видами.

Чисельність працюючих (особовий склад) визначається установою. Облік особового складу ведуть у службі (відділі) кадрів. Фактична чисельність усіх працюючих установи визначається за обліковим складом.

Зміни особового складу відображаються в первинних документах: наказі та розпорядженні по підприємству про прийом, переведення, звільнення, наданням відпусток.

Облік за використанням робочого часу здійснюється в табелі, де відображається час, відпрацьований працівником, неявки на роботу (вказується за допомогою умовних позначок).

Наприкінці місяця дані табелів підсумовуються по кожному працівнику, а також по відділах, секторах тощо. Ці данні необхідні для контролю використання робочого часу та складання звіту.

Розрахунок заробітної плати здійснюють в розрахунково-платіжній відомості.

Розрахунково-платіжні відомості складаються щомісяця по кожному підрозділу або відділу з групуванням прізвищ робітників і службовців за окремими категоріями працюючих та іншими ознаками.

Для нарахування основної заробітної плати необхідно мати відомості про посадові оклади (згідно із штатним розписом), про надбавки, доплати (на основі наказів керівника), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період.

Всі види додаткової заробітної плати обліковуються по середньому заробітку за табелем та відповідними документами. Премії та заохочення, пов`язані з трудовою діяльністю, визначаються на основі положення, яке розробляється безпосередньо в установі відповідно до типового.

Усі працівники підприємств мають право на щорічну оплачувану відпустку відповідно до чинного законодавства. Заробітна плата за період відпустки нараховується наступним методом. Середній заробіток для оплати відпустки розраховують, виходячи із заробітку за 12 останніх місяців (календарних), що передували місяцю виходу у відпустку. Ця сума (окрім терміну відпустки без зберігання заробітної плати) ділиться на 12 (або 11 за перший рік роботи). Отриманий середньомісячний заробіток ділиться на середньомісячну кількість робочих днів протягом року. Отриманий таким чином середньомісячний заробіток перемножується на число робочих днів відпустки.

Допомога за тимчасовою непрацездатністю внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання працюючого, зокрема й не члена профспілки, видається у розмірі 100% заробітку залежно від стажу роботи. Первинним документом для нарахування допомоги є листок непрацездатності. Допомога нараховується із фактичного заробітку працюючого визначенням середньоденної заробітної плати з розрахунку двох попередніх місяців щодо місяця захворювання з добавкою середньорічних премій за попередній рік. Одержаний середньоденний заробіток перемножують на кількість днів хвороби, вказаних у листку непрацездатності.

В бухгалтерському обліку розрахунки з працівниками із заробітної плати, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, зі студентами, аспірантами і учнями із стипендій та інших подібних виплат обліковуються на рахунку 66 ” Розрахунки з оплати праці”, який розподіляється на субрахунки:

Субрахунок 661 “Розрахунки із заробітної плати”

Субрахунок 662 “Розрахунки із стипендантами”

Субрахунок 663 “Розрахунки з працівниками за товари, продані в кредит”

Субрахунок 664 “Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуванням на рахунки з вкладів у банках”

Субрахунок 665 “Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями внесків за договорами добровільного страхування”

Субрахунок 666 “Розрахунки з членами профспілки безготівковими перерахуваннями сум членських профспілкових внесків”

Субрахунок 667 “Розрахунки з працівниками за позиками банків”

Субрахунок 668 “Розрахунки за виконавчими документами та інші утримання”

Субрахунок 669 “Інші розрахунки за виконані роботи”.

На субрахунку 661 “Розрахунки із заробітної плати” обліковуються розрахунки з працівниками, що перебувають і не перебувають у штаті установ, за всіма видами заробітної плати, преміями, допомогою у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. На суму нарахованої заробітної плати і допомоги здійснюється запис у кредит субрахунку 661 і дебет відповідних субрахунків класу 8 “витрати”.

Виплачена заробітна плата записується в дебет субрахунку 661 і кредит субрахунку 301 “Каса в національній валюті”.

В установах, де виписується декілька розрахунково-платіжних відомостей, за підсумками цих відомостей складається зведення, яке і є меморіальним ордером з заробітної плати та стипендії (меморіальний ордер №5).

Записи в ордер систематизуються за функціональною класифікацією та найменуванням установ, що обслуговуються.

При нарахуванні заробітної плати та стипендії за рахунок коштів спеціального фонду вони систематизуються і за видами коштів спеціального фонду.

Дані розрахунково-платіжних відомостей за коштами спеціального фонду записуються до форми №405 після виведення підсумку за коштами загального фонду.

На суму нарахованої заробітної плати здійснюється нарахування внесків на обов`язкове пенсійне та соціальне страхування, в тому числі на обов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

До меморіального ордера додаються всі документи, які є підставою для нарахування заробітної плати (табелі використання робочого часу, витяги з наказів про зарахування працівників, їх звільнення та ін.).

У кінці місяця підбиваються підсумки за меморіальним ордером, і одержані дані, у вигляді відповідної кореспонденції рахунків, записуються до книги “Журнал-головна”.

Меморіальній ордер підписується виконавцем, особою, що перевіряла меморіальний ордер, та головним бухгалтером.

При автоматизованому веденні бухгалтерського обліку використовується форма №405-авт. Складання відомості за формою №405-авт здійснюється на підставі розрахунково-платіжних відомостей.

Нарахування заробітної плати (незалежно від того, перебувають працівники в штаті установи чи ні) здійснюється таким чином:

За рахунок коштів загального фонду:

Дт 801, 802 Кт 661

За рахунок коштів спеціального фонду:

Дт 811, 812, 813 Кт 661

Нарахування працівникам допомоги за тимчасовою непрацездатністю:

- за перші п`ять днів непрацездатності:

Дт 801, 802, 811-813 Кт 661

- починаючі з шостого дня непрацездатності:

Дт 652 Кт 661

Із нарахованої заробітної плати на підставі таблиці вирахування, виконавчих листів, відомостей на виплату заробітної плати проводяться такі відрахування:

Прибутковий податок (за шкалою):

Дт 661 Кт 641



Відрахування, пов`язані із обов`язковим державним страхування:

Дт 661 Кт 651, 652, 653, 654

Крім вищезазначених відрахувань можуть утримувати профспілкові внески, за умови членства в профспілковій організації; аліменти за виконавчими листами; за дорученням працівників, утримання із заробітної плати за товари, продані в кредит; суми, що належіть до перерахування в установи банків на вклади; суми за договорами добровільного страхування:

Дт 661 Кт 663, 664, 665, 666, 667, 668

Виплата заробітної плати здійснюється на підставі платіжних та розрахунково-платіжних відомостей і в обліку відображається наступним чином:

Видано заробітну плату:

Дт 661 Кт 301

Видано матеріальну допомогу:

Дт 661 Кт 301

Депоновано заробітну плату:

Дт 661 Кт 671

Видано депоновану заробітну плату:

Дт 671 Кт 301

2. Особливості обліку та розрахунків заробітної плати в установах освіти

Випадки бюджету на освіту передбачаються, виходячи із таких основних показників:

· Приведеного контингенту учнів;

· Грошові норми витрат.

Основну частину видатків бюджету на освіту складає фінансування загальноосвітніх шкіл. В основі визначення обсягів фінансування загальноосвітніх шкіл лежать два показники:

Вихідний - кількість учнів;

Похідний - кількість класів.

Ці показники відображаються на дві дати - 1 січня і 1 вересня планового бюджетного року. Кількість учнів на 1 січня планового року приймається на рівні контингенту на 1 вересня поточного року. Кількість учнів на 1 вересня планового року визначається з урахуванням повного переходу учнів з класу в клас. Наприклад, кількість учнів 2-х класів на перше вересня дорівнює кількості учнів 1-х класів на 1 січня. Кількість учнів перших класів на 1 вересня поточного року встановлюється на основі перепису дітей в районі функціонування школи. Кількість учнів десятих класів визначається з урахуванням вступу до ПТУ і коледжів випускних 9-х класів.

Кількість класів визначається на кожну дату, виходячи з нормативів наповнюваності одного класу. Вони встановлені на рівні 30 учнів для 1-12 класів.

Оскільки бюджетний рік не збігається з навчальним, окрім показників на 1 січня і 1 вересня, розраховуються середньорічні за такою формулою:

Кс = К1*8/12 + К2*4/12, або Кс = К1±(К2-К1)/3, де



К1 - на 1 січня;

К2 - на 1 вересня.

Основним напрямком витрат по школі є фонд зарплати, який складається з трьох елементів:

- педагогічного персоналу;

- адміністративно-управлінського персоналу;

- обслуговуючого персоналу.

Фонд заробітної плати вчителів планується у розрізі трьох вищенаведених складових систем зарплати. Планування фонду оплати педагогічного навантаження здійснюється на основі двох показників:

- кількості педагогічних ставок;

- середньої ставки зарплати.

Педагогічна ставка - це умовна розрахункова ставка, що відповідає нормативу педагогічного навантаження. Кількість педагогічних ставок розраховується по кожній групі класів шляхом ділення загальної кількості годин педагогічного навантаження по даній групі на норматив навантаження. Загальна кількість годин зафіксована у тарифікаційному списку і визначається, виходячи з кількості класів у кожній групі та обсягу годин за планом. Враховується також поділ класів на групи з окремих предметів - праця, фізкультура, іноземна мова.

Середня ставка зарплати визначається шляхом ділення суми оплати навчальних годин (з тарифікаційного списку) на кількість педагогічних ставок по даній групі класів.

Розрахунок річного фонду зарплати здійснюється в розрізі двох періодів: за січень-серпень і вересень-грудень. Це пов`язано з тим, що з початком кожного навчального року, як правило, змінюється кількість класів у кожній навчальній групі. У січні-серпні кількість педагогічних ставок на 1 січня і на 8 місяців. За вересень-грудень кількість педагогічних ставок на 1 вересня множиться на попередню ставку зарплати станом на 1 січня і на 4 місяці.

Фонд зарплати за перевірку зошитів планується у розрізі груп класів шляхом множення середньорічної кількості класів у даній групі на середні витрати на перевірку зошитів на один клас. Середні витрати визначаються діленням суми доплати за перевірку зошитів за тарифікаційним списком на кількість класів на 1 січня.

Додаткові доплати плануються в розрізі кожного виду доплат шляхом множення відповідних показників на встановлений норматив доплати:

- за класне керівництво - середньорічна кількість класів на норматив доплати;

- за керівництво кабінетами - кількість кабінетів на норматив доплати;

- за ведення позакласної фізкультурної роботи - залежно від чисельності класів у школі.

Фонд зарплати адміністративно-управлінського персоналу:

- директор;

- заступники;

- організатори масової роботи.

Кількість посад заступників та організаторів залежить від кількості класів у школі, а ставка зарплати директора та його заступників - від кількості учнів у школі. Планування фонду заробітної плати визначається шляхом множення кількості посад на ставку зарплати.

Фонд заробітної плати обслуговуючого персоналу планується шляхом множення кількості посад на ставку зарплати. Кількість посад визначається за встановленими нормативами, наприклад, кількість прибиральниць встановлюється за нормативами площі на одну прибиральницю.

Система заробітної плати вчителів складається з трьох складових:

- оплата навчальних годин;

- доплата за перевірку зошитів;

- додаткові доплати.

Основним елементом виступає оплата навчальних годин, яка визначається за такою формулою:

Ог = С*Кг/Нг, де

С -ставка зарплати вчителя; встановлюється залежно від освіти (середня, середня спеціальна, неповна вища, вища) і кваліфікаційних категорій (вчитель, вчитель-методист, заслужений вчитель, народний вчитель);

Кг - кількість годин педагогічного навантаження на тиждень;

Нг - норма педагогічного навантаження вчителя на тиждень (1-4 класи - 20 годин, 5-12 класи - 18 годин).

Доплата за перевірку зошитів встановлена для вчителів початкової школи та в старших класах з таких предметів: мова та література, математика, іноземна мова. Сума доплати визначається за формулою:

Оз = Нз*Кг/Нг, де

Нз - норматив оплати за перевірку зошитів з даного предмету.

Нарахування заробітної плати працівникам установ освіти проводиться згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7.02.2001 року за №134 “Про впорядкування умов оплати працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”, наказом Міністерства освіти України за №161 від 29.03.2001 року “Про затвердження розмірів посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ”, інструкцією Міністерства освіти за №102 від 15.04.1993 року “Про порядок обчислення зарплати працівникам освіти” та наказом за №41 від 17.02.1999 року “Про внесення змін до інструкції про порядок обчислення зарплати працівникам освіти”.

Відповідно до нормативу за перевірку зошитів вчителям нараховується доплата в розрізі предметів від їх місячної ставки;

- української мови та літератури - 13%;

- математики - 10%;

- іноземної мови - 6%.

Додаткові доплати встановлені за класне керівництво, завідування навчальними кабінетами, дослідними майстернями і ділянками, ведення позакласної фізкультурної роботи, завідування бібліотекою.

За класне керівництво доплата вчителям нараховується від їх місячної ставки залежно від групи класів:

1-4 класи - 13%;

5-12 класи - 20%.

За завідування майстернями доплата нараховується у розмірі 15-20% від місячної ставки вчителів, за завідування навчальними кабінетами та навчально-дослідними ділянками - 10-15% від місячної ставки.

Розрахунок зарплати вчителів здійснюється у спеціальному документі - тарифікаційному списку, в рядках якого відображаються дані по кожному вчителю. Графи показують основні відомості і розрахунок зарплати:

- освіта, номер диплома;

- кваліфікаційна категорія;

- предмет;

- навчальне навантаження на тиждень у розрізі трьох груп класів (1-4, 5-9, 10-12);

- сума оплати педагогічного навантаження і доплата за перевірку зошитів до кожній групі класів;

- додаткові доплати (по кожному виду).

Підсумкова графа - загальна сума зарплати за місяць. У тарифікаційному списку підсумки підбиваються по рядках (зарплата кожного вчителя) і графах (обсяг педагогічного навантаження, зарплата, доплата і сумарна зарплата).

Керівники шкіл отримують зарплату, що складається з двох частин, - ставка директора чи завуча та оплата педагогічної роботи. При цьому для них встановлені обмеження - максимальний обсяг їх педагогічного навантаження не повинен перевищувати 2/3 від нормативу (тобто 12 годин).

У фінансуванні дошкільних закладів існують певні особливості. Планування фонду зарплати здійснюється за спрощеною методою: кількість посад множиться на середню ставку зарплати. Кількість посад вихователів та їх помічників встановлюється за нормативом на одну групу. Норматив залежить від тривалості перебування дітей у закладі: найпоширеніше - 12-годинне перебування дітей, за якого норматив становить 2 вихователя + 2 помічника.

Кількість посад іншого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами, виходячи з чисельності дітей у даному закладі.

Основною особливістю планування фонду зарплати є виділення коштів на заміщення працівників, які перебувають у відпустці. Сума цих витрат планується шляхом множення загальної кількості днів відпустки з даної посади на середньоденну зарплату.

Система вищої освіту в Україні зараз включає дві групи закладів:

- 1-2 рівня акредитації - коледжі, технікуми, інститути;

- 3-4 рівнів акредитації - інститути, університети, академії.

Фінансування вищої освіти здійснюється за рахунок двох джерел:

- бюджет;

- платне навчання.

Фонд заробітної плати вищих закладів освіти містить 5 елементів:

- професорсько-викладацький склад;

- адміністративно-допоміжний персонал;

- навчально-допоміжний персонал;

- обслуговуючий персонал;

- фонд погодинної оплати праці викладачів.

Фонд зарплати професорсько-викладацького складу визначається шляхом множення кількості посад на середню ставку. Кількість посад встановлюється за нормативом кількості студентів на викладача, який диференційовано за формами навчання (очна, вечірня, заочна). Зарплата викладачів залежить від посади (асистент, старший викладач, доцент, професор), наукового ступеня (кандидат наук, доктор наук) і вченого звання (доцент, професор).

Фонд погодинної оплати праці викладачів розраховується за нормативом (1-2%) до фонду зарплати професорсько-викладацького складу і використовується для оплати праці залучених до викладання фахівців народного господарства і наукових закладів.

Фонд зарплати адміністративного, навчально-допоміжного та обслуговуючого персоналу визначається на підставі штатного розпису вищого навчального закладу освіти, який затверджується ректором.

3. Особливості обліку та розрахунку заробітної плати в установах охорони здоров`я

Кошторисне фінансування медичних закладів ґрунтується на таких показниках:

- в стаціонарі - кількість ліжок та ліжко-днів;

- в поліклініках - кількість лікарських відвідувань;

Кількість ліжок характеризує лікарні місця. Розрізняють нормативну потребу і фактичну їх наявність. Нормативна потреба визначається, виходячи з чисельності мешканців і показника госпіталізації в розрахунку на рік. Фактична наявність характеризує кількість встановлених в медичному закладі ліжок. Кількість ліжко-днів - добуток від множення кількості ліжок на кількість днів функціонування одного ліжка на рік.

Загальна кількість відвідувань поділяється за окремими спеціалістами - хірурги, терапевти і т.п.

Система заробітної плати медичних працівників встановлюється в розрізі категорії: лікарі, середній та молодший медичний персонал, адміністративно-управлінський та обслуговуючий персонал.

Система зарплати лікарів ґрунтується на встановлені схемного посадового окладу, системи підвищень і надбавок. Схемний посадовий оклад залежить від посади (лікар-хірург, лікар-інтерн чи лікарі інших спеціальностей) з врахуванням кваліфікаційної категорії. Посадові оклади залежать також від місцезнаходження лікувального закладу в гірський місцевості.

Видатки на заробітну плату в кошторисах бюджетних закладів охорони здоров`я визначаються, виходячи із штатного розпису, Постанови Кабінету Міністрів України за №134 від 07.02.2001 року “Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”, Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників закладів охорони здоров`я та соціального захисту населення, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України за №229 від 23.11.1993 р. та наказом за №161/137 від 06.01.2001 року “Про впорядкування та затвердження умов праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення”.

По лікарнях видатки на заробітну плату плануються окремо по лікарському, середньому і молодшому, а також адміністративно-господарському персоналу.

До кошторису видатків додається тарифікаційний список за встановленою формою, підписаний членами тарифікаційної комісії.

В закладах охорони здоров`я, які побудовані і вводяться в експлуатацію в плановому році, посади головного лікаря, бухгалтера і завідувача господарства можуть укомплектовуватись не раніше ніж за 2,5-3 місяця до відкриття лікарні; посади сторожів, фахівців із встановлення і експлуатації медичного обладнання і технічних засобів, пічників і кочегарів - за 1,5-2 місяці, а інші працівників, необхідних для підготовки лікарні до відкриття, - за 2-3 тижні.

Для кожної установи охорони здоров`я розпорядники коштів затверджують штати в межах планового фонду заробітної плати і лімітів бюджетних асигнувань, встановлених відповідними головними розпорядниками коштів.

При розрахунках кількості постів і посад медичного персоналу та визначення штату забезпеченості цілодобової роботи середнього та молодшого медичного персоналу в стаціонарних установах необхідно керуватись наказом Міністерства Охорони Здоров`я України за №33 від 23.02.2000 року, який введений в дію з 1.07.2001 року “Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров`я”.

Підвищення схемних посадових окладів медичним працівникам здійснюється у випадках:

- почесного звання: ”народний” - на 40%, “заслужений” - на 20%; за наявність двох або більше звань посадові оклади (ставки заробітної плати) працівників підвищуються за одне (вище) звання;

- наукового ступеня: доктора наук - на 25%, кандидата наук - на 15%; посадові оклади працівників підвищуються, якщо діяльність працівників за профілем збігається з наявним почесним званням чи науковим ступенем.

Доплати до заробітної плати медичним працівникам здійснюються:

- у розмірі до 50% посадового окладу відсутнього працівника або за вакантною посадою: за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, за суміщення професій (посад), за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, що виконуються. Зазначені види доплат не встановлюються керівниками медичних закладів, їх заступниками, керівниками структурних підрозділів цих закладів та їх заступникам;

- у розмірі 5% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за роботу в нічний час, якщо вищій розмір не встановлено законодавством, за кожну годину роботи з 22-ї вечора до 6-ї ранку.

Надбавки медичним працівникам здійснюються у розмірі до 50% посадового окладу:

- за високі досягнення у праці;

- за виконання особливо важливої роботи (на термін її виконання);

- за складність, напруженість в роботі.

Ставки погодинної оплати праці лікарів-консультантів, які залучаються установами охорони здоров`я для проведення консультацій з інших установ, встановлюються для професора, доктора наук в розмірі 13,16 гривень за годину.

Для адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу встановлені тверді ставки заробітної плати.

В установах охорони здоров`я облік фактичної роботи кожного працівника проводиться за табелем, який ведеться по кожному відділенню або лікарні загалом. Табель підписується головним лікарем і старшою медичною сестрою і є підставою для складання розрахункової відомості.

Кількість посад лікарів визначається в розрізі стаціонару і поліклінік;

- в стаціонарі - виходячи з нормативу кількості ліжок на одного лікаря (15-30 ліжок), який диференційовано в розрізі відділень (хірургічне, терапевтичне і т.д.); враховуються також посади завідувачів відділень, лікарів-інтернів та лікарів-спеціалістів;

- у поліклініці - на основі кількості лікарських відвідувань у розрізі спеціалістів і встановлених нормативів прийому на одного лікаря; в поліклініці також передбачаються посади завідувачів відділеннями (за наявністю певної кількості лікарів даного профілю).

Кількість посад середнього медперсоналу визначається по стаціонару, виходячи з кількості цілодобових постів. Кількість постів, своєю чергою, встановлюється відповідно до нормативів кількості ліжок на один пост, які диференціюються в розрізі відділень і встановлюються окремо для денних та нічних годин. Кількість посад на один пост визначається шляхом ділення річного балансу часу в годинах (365*24) на кількість годин роботи однієї медсестри на рік. Крім того, враховуються посади старшої медсестри, медсестри для організації індивідуального догляду за тяжкохворими та посади медсестер у лікувально-діагностичних кабінетах. У поліклініці кількість посад медсестер встановлюється за нормативом відповідно до кількості посад лікарів (як правило, 1:1 і більше).

Кількість посад молодшого персоналу визначається аналогічно середньому медперсоналу. Відмінність полягає в тому, що норматив кількості ліжок на один пост дещо більший.

Кількість посад обслуговуючого персоналу встановлюється за типовими штатними нормативами.

Крім бюджетних асигнувань, джерелом фінансування медичних закладів можуть бути доходи, які надходять від підприємств, організацій, установ за укладеними угодами на проведення медичного обслуговування їх працівників, доходи від надання платних послуг (видача довідок та ін.), надходження від спонсорських і благодійних внесків.

Ці доходи використовуються на цілі, визначені кошторисом доходів та видатків установи, в тому числі, і на оплату праці персоналу.

4. Особливості обліку та розрахунків заробітної плати в установах культури

Установи культури можуть здійснювати свою фінансову діяльність як на основі кошторисного фінансування, так і комерційного розрахунку. За кошторисним порядком фінансуються ті з них, які не мають реальних можливостей самостійно заробляти гроші і послуги яких повинні мати доступний характер, - бібліотеки, музеї, заповідники. Клуби, палаци і будинки культури на даний час фінансуються на мінімальному рівні.

Комерційний розрахунок може бути повним або частковим. Повний розрахунок передбачає повну самоокупність і отримання прибутку, а частковий - характеризується покриттям витрат як за рахунок бюджетних асигнувань, так і за рахунок надання платних послуг. Такий метод фінансової діяльності встановлюється, наприклад, стосовно театрів загальнонаціонального значення.

Фінансування бібліотек ґрунтується на показнику бібліотечних фондів. Фонд заробітної плати бібліотекарів визначається множенням кількості посад, розрахованої за встановленими нормативами бібліотечного фонду на одну посаду, на середню ставку заробітної плати. Фонд заробітної плати обслуговуючого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами. Частина витрат на утримання музею здійснюється за рахунок встановленої вхідної плати.

Клуби, палаци і будинки культури фінансуються за змішаним порядком, тобто за рахунок бюджету і отримання доходів від платних послуг. За рахунок бюджету фінансується заробітна плата. Штатний розпис розробляється окремо для кожного закладу залежно від того, які гуртки, секції в ньому функціонують.

Нарахування заробітної плати працівникам культурно-освітніх установ проводиться згідно з Постановою Міністрів України від 07.02.2001 року за №134 “Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”, наказом Міністерства культури і мистецтв України від 19.04.2001 року “Про впорядкування умов оплати працівникам бюджетних установ, закладів, організацій культури”. Вищезазначеними документами надано право керівникам установ та організацій культури затверджувати штатні розписи і встановлювати оклади працівникам згідно з діючими схемами, вводити доплати за суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування, збільшення обсягу робіт, високі творчі досягнення, визначити порядок і розмір преміювання працівників.

Нарахування заробітної плати творчого складу театру здійснюється на основі тарифікації, тобто з установленням категорій і розмірів посадових окладів згідно з чинними схемами, і проводиться адміністрацією театру на підставі рішення художньої ради театру в межах фонду оплати праці.

Оплата праці концертних організацій проводиться відповідно до чинних схем посадових окладів, розрахункових і концертних ставок.

Для творчих працівників, у тому числі прийнятих у концертну організацію на умовах договору або виконання разової роботи, розмір оплати праці в трудовій угоді встановлюється у відсотках від доходу в межах фонду оплати праці за фактично виконану роботу, виходячи з чинних посадових окладів і ставок авторської винагороди з урахуванням надбавок та оплати за домовленістю.

Розмір посадових окладів працівників та спеціалістів бібліотечної системи залежить від освіти, стажу роботи та групи, до якої віднесено бібліотеку (1,2,3,5). Посада залежить від кількості читачів та книговидачі (крім районів, які зазнали радіоактивного забруднення).

Підставою для нарахування заробітної плати викладачам музичних, художніх шкіл є тарифікація, в якій зазначено освіту, стаж, концертмейстерські години, ставка та тижневе навантаження. Ставка заробітної плати викладачам встановлюється згідно з наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 року за №102 “Про затвердження інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти”, зі змінами та доповненнями.

У будинках культури посадові оклади керівникам гуртків встановлюється за три години гурткової роботи на день, акомпаніаторам - за 4 години на день. Для них установлюється місячний сумарний облік робочого часу, оплата праці проводиться за фактом праці.

5. Особливості обліку та розрахунків заробітної плати в установах органів влади

Проаналізуємо деякі особливості обліку розрахунків заробітної плати працівників органів виконавчої влади місцевого самоврядування.

Однак спершу дамо визначення поняттям “виконавча влада” і “місцеве самоврядування” в Україні та розглянемо загальну структуру їх органів для з`ясування категорії працівників, які належать до цієї сфери.

Виконавча влада - це одна з трьох гілок державної влади, яка відповідно до конституційного принципу поділу державної влади покликана розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання законів, управління сферами суспільного життя насамперед державним сектором економіки. У відносинах із законодавчою і судовою владою вона користується певною самостійністю.

Органи виконавчої влади є самостійним видом органів державної влади, які згідно з конституційним принципом поділу державної влади мають своїм головним призначенням здійснення однієї гілки державної влади - виконавчої.

За характером компетенції (повноважень) розрізняють органи загальної компетенції (Кабінет Міністрів, місцеві державні адміністрації) і органи спеціальної - галузевої, міжгалузевої і функціональної компетенції (решта органів виконавчої влади).

За порядком прийняття рішень органи поділяються на:

- колегіальні, в яких право прийняття рішень від імені органу мають певні колективи (Кабінет Міністрів, різні державні комісії тощо), які очолюються курівником органу;

- єдиноначальні, в яких право прийняття рішень від імені органу має одна особа (міністр, голова державного комітету, голова місцевої державної адміністрації). Вона юридично і є “органом”, а тому називати цю особу “керівником органу” не є, з наукової точки зору, цілком логічним. В цих випадках структура, яка традиційно називається “органом” (наприклад, міністерство, державний комітет тощо), фактично є робочим “апаратом” відповідного органу.

За характером джерел фінансування органи виконавчої влади поділяються на ті, що фінансуються з бюджету, і ті, що мають змішане фінансування - з держбюджету і за рахунок доходів власної діяльності. Інша загальновизнана назва органів виконавчої влади - органи державного управління.

Державне управління - вид діяльності держави, що полягає у здійснені нею управлінського, тобто організуючого впливу на ті сфери і галузі суспільного життя, які вимагають певного втручання держави шляхом використання повноважень виконавчої влади. В той же час державне управління здійснюється і за межами функціонування виконавчої влади, наприклад, на рівні державних підприємств, установ і організацій.

Апарат органів виконавчої влади - це організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, які призначені для здійснення консультативних чи обслуговуючих функцій щодо виконання відповідними органами закріплених за ними повноважень (компетенції). До особового (персонального) складу апарату органів виконавчої влади належать державні службові та інші працівники апарату.

Місцеве самоврядування в Україні має гарантоване державою право та реальну спроможність територіальної громади - мешканців села чи добровільного об`єднання у сільську громаду мешканців кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Система місцевого самоврядування України включає:

- територіальну громаду;

- сільську, селищну, міську раду;

- сільського, селищного, міського голову;

- виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

- районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

Основними нормативними документами, на основі яких Нараховується заробітна плата, крім загально застосовуваних, наприклад, Кодекс законів про працю, у вищезазначеній сфері є: Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про державну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування” та постанова КМУ від 13.12.1999 року за №288 “Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів”.

Затвердження структури і чисельності виконавчого апарату обласної, районної і т.д. ради, витрат на утримання ради та її виконавчого апарату належить до виключної компетенції відповідної ради. Рішення з цих питань ухвалюються радами за пропозицією голови ради (ст.43, п.4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Згідно з постановами КМУ за №1349 від 03.12.1997 року “Про фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування” та за №758 від 03.05.1999 року “Про нову редакцію додатків 1-5 до постанови КМУ від 03.12.1997 року за №1349” розроблено типові штати апарату місцевих рад виконавчих комітетів, яких рекомендовано дотримуватись при розробці бюджетів, а Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації під час розроблення проектів відповідних бюджетів зобов`язані застосовувати зазначені типові штати для проведення розрахунків асигнувань на утримання апарату рад.

Працівники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження та обов`язки. Винятки становлять працівники адмінобслуговуючого персоналу.

Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апарат щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли за встановленим порядком конкурсний відбір. На посаду в державному органі не обирають та не призначають осіб, які:

- визнані недієздатними;

- мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;

- будуть безпосередньо підпорядковані особам, які є їх близькими родичами чи свояками;

- з інших причин через обмеження, встановлені законом України, не можуть бути державними службовцями;

Державний службовець не має права займатися іншою діяльністю, крім основної роботи, тобто поєднання функт неможливе, за винятком викладацької та наукової роботи.

Прийняття на державну службу на посади третьої-сьомої категорії здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України. Зазначене вимагає проведення доволі складної процедури, без дотримання якої неможливе прийняття на державну службу, та й в подальшому це впливає на розмір встановлюваного посадового окладу.

Отже, зупинимось на особливостях цього процесу.

Положенням, що затверджене постановою КМУ від 04.10.1995 року за №782, регулюється порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу.

Умови конкурсу та рішення про час його проведення визначаються керівником установи у відповідному наказі.

За місяць до проведення конкурсу на заміщення вакантних посад інформацію, до якої додаються особовий листок обліку кадрів, автобіографія, копії документів про освіту. Крім цього, особи, які претендують на зайняття посади державного службовця третьої-сьомої категорії, подають за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов`язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім`ї. Якщо вони претендують на зайняття посади державного службовця першої і другої категорії, то подають відомості про належне їм та членам їх сімей нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери.

За рішенням комісії, до участі в конкурсі допускаються особи, які відповідають умовам конкурсу. Рішення комісії про недопущення до конкурсу надсилається заявникові і може бути оскаржено керівнику протягом 3 днів з дня одержання відмови комісії. Учасникам конкурсу завчасно повідомляють про час і місце засідання комісії, під час якої з кожним проводиться співбесіда.

На підставі вивчення поданих документів та співбесід комісія приймає рішення стосовно кожного учасника конкурсу шляхом голосування.

На засіданні комісії необхідна присутність не менше 2/3 її складу. Рішення комісії приймається на закритому засіданні простою більшістю голосів присутніх членів комісії.

Засідання комісії оформляється протоколом за формою, встановленою Держголовслужбою.

На підставі рішення комісії, в разі успішного проходження конкурсу, керівником приймається рішення про зарахування на вакантну посаду в орган державної служби.

Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу державного службовця, про що робиться відповідний запису у трудовій книжці.

Крім процедури конкурсу існує ще ряд випробувань як претендента, так і вже зарахованого працівника.

З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

При прийняття на державну службу може встановлюватися випробувальний термін до шести місяців.

Граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок (крім виборних посад). У разі необхідності керівник за погодженням з начальником Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України може продовжити термін перебування на державній службі, але не більш як на п`ять років.

По органах місцевого самоврядування таке рішення приймає голова відповідної ради.

У виняткових випадках після завершення цього терміну державні службовці можуть бути залишені на державній службі лише на посадах радників або консультантів за рішенням керівника.

Від загальних процедур зарахування на державну службу перейдемо до порядку встановлення посадових окладів, що також дуже важливий етап.

Посадові оклади працівникам органів виконавчої влади та місцевого самоврядування встановлюється їх керівниками відповідно до затвердження схем посадових окладів згідно з постановою КМУ від 13.12.1999 року за №2288 “Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів прокуратури, судів та інших органів” із усіма змінами та доповненнями.

Слід зазначити, що перш ніж встановити посадові оклади, необхідно визначити групу, до якої належить область або місто залежно від чисельності населення згідно з додатком, затвердженим Постановою від 10.06.1992 року за № 320 “Про внесення областей та міст до групп за оплатою праці” (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ за №655(655-93-п) від 19.08.93 року).

Показники для віднесення областей та міст (крім мм. Києва і Севастополя) до груп за оплатою праці працівників установ і організацій, посадової оклади в яких установлюються залежно від цих груп

Групи за оплатою праці	Чисельність населення, тис.
І. Області
Поза групою	Понад 2000
І група	Понад 1200 до 2000
ІІ група	До 1200
ІІ. Міста
З чисельність населення понад 1 млн. чол..	Понад 1000
Поза групою	Понад 500 до 1000
І група	Понад 200 до 500
ІІ група	Понад 80 до 200
ІІІ група	Понад 30 до 80
Не належать до груп за оплатою праці	До 30

Якщо до складу міст входять інші населені пункти, то їх чисельність включається до загальної чисельності таких міст.

Міста з чисельністю населення до 30 тис. Чоловік, які установленим порядком віднесені до міст обласного підпорядкування, належать до ІІІ групи міст за оплатою праці.

Віднесення міст, яким надано статус міста-курорту, до груп за оплатою праці працівників установ і організацій, посадові оклади в яких установлюються залежно від цих груп, провадиться відповідно до показників із застосуванням коефіцієнта 2,0.

Зрозуміло, що населення областей та міст (крім мм. Києва і Севастополя) за оплатою праці провадиться, відповідно, главам обласних державних адміністрацій і виконавчими комітетами міських Рад депутатів раз на рік за статистичними даними про чисельність наявного в області, місті населення за станом на 1 січня поточного року.

Нові посадові оклади працівників запроваджуються згідно із рішенням про перегляд групи області, міста.

Встановивши посадовий оклад, необхідно визначитись із рангом держаного службовця, що є невід`ємною складовою частиною оплати праці. Ранги державним службовцям встановлюються залежно від того, до якої категорії віднесена посада, яку він обіймає.

Прийняття на державну службу, стимулювання праці, вирішення інших питань, пов`язаних із службою проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм надаються.

Для цього посади працівників, наприклад, місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів, відносять до таких категорій:

· Перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;

· Друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст-обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради;

· Третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст-обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст-обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст-обласних центрів), голів районних, районних у містах рад; керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад;

· Четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами ( секретарів) виконавчих комітетів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці рим значення) рад;

· П`ята категорія - посади міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, заступників голів районних рад, керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретарів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад;