Облік руху на наявність основних засобів на прикладі СТОВ "Борова"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство науки і освіти України

Славянский державний педагогічний університет

Факультет управління гуманітарною інфраструктурою

Економічне відділення

Кафедра обліку й аудиту

ВИПУСКНА РОБОТА

«Облік руху на наявність основних засобів»

Славянск 2004

Вступ

В умовах переходу України до ринкової економіки та одночасно в умовах гномічного кризі, згода виробництва, зниження продуктивності праці, зволення з виробництва значної кількості робітників відбувається значне зміна в організації праці та його виплати.

На шкірному підприємстві, отраслі в Україні винна бути реально та достовірна інформація про основні засоби, а в даному випадку Рухові та наявності основних засобів. Таку інформацію винний представляти бухгалтерський облік.

Таким чином, задача дослідження даної теми виступають слідуючи параметри:

- обґрунтування актуальності вивчення обліку основних засобів;

- вивчення теоретичних аспектів даної теми;

- аналіз нормативних законодавчих актів.

Базою дослідження для вивчення порядкові обліку основних засобів виступає Борівське підприємство теплових мереж, що знаходяться в селищі Кабана. На прикладі цього підприємства було вивчено ведення обліку основних засобів, Рухові та наявності основних засобів, а також інвентаризація ділових засобів, нарахування амортизації та ремонт.

Об'єктом дослідження виступають основні засоби Борівського ПТМ.

Згідно положення (стандартові) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних або соціально-культурних функцій, очікуваний рядків корисного використання (експлуатації) яких становить більше одній долі (або операційного циклові, якщо він триваліший за рік).

Предметом дослідження є обліковий процес.

Також необхідно розглянути коротку характеристику шкірного із розділів. У першому розділі розглядаються теоретичні аспекти обліку основних засобів зроблений обор літературних джерел, у яких представлені різні крапки зору деяких авторів на проблему дослідження.

В іншому розділі при уставленні практичні основи, з обліку Рухові та наявності основних засобів у Борівському ПТМ. Також дана коротка характеристика підприємства, розкривається синтетичний та аналітичний облік основних засобів.

У третьому розділі представлень аналіз використання основних, а саме:

- аналіз технічного рівня розвитку підприємства;

- забезпеченості підприємства основними фондами;

- ефективності використання основних фондів;

- використання машин та обладнання;

- резервів збільшення випуску продукції та фондовіддачі.

Важливим складеним четвертого розділу є пропозиції, що до удосконалення обліку основних засобів. Вивчення цього питання є актуальним на даний година, так як економіка України переживає період становлення. Постійно розробляються нові та удосконалюються діючі нормативні акти.

1. Теоретичні основи ведення обліку основних засобів

1.1 Поняття та сутність основних засобів

В умовах ринкової економіки значну роль відіграє бухгалтерський облік, без знання якого неможливо ефективно керувати 11 підприємствами.

Підприємство теплових мереж є суб'єктами підприємницької діяльності, їхні види визначаються за формами власності і формами господарювання. Функціонування підприємство теплових мереж різних форм власності регламентується Кодексом України, а також Закону ми України: «Про підприємництво», «Про підприємства в України», «Про господарські товариства», «Про внесення змін і доповнень до Закону України», «Положеннями Стандартами бухгалтерського обліку», Укази президента України і змінами та доповненнями.

Головні засади бухгалтерського обліку основних засобів визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (Із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 304 від 30.11.2000), який вступив в дію з 1 липня 2000 року. Це положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ). Положення (стандарт) 7 не поширюється на відтворювані природні ресурси та операції з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Положення (стандарт) 7 не поширюється на відтворювані природні ресурси та операції з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Зменшення корисності - втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Знос необоротних активів - сума амортизації об'єкта необоротних активів з початку їх корисного використання.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Подібні об'єкти - об'єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

При визначенні основних засобів необхідно виходити з того, що вони є частиною активів, тобто ресурсів, контрольованих підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

До основних засобів належать: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, передавальне устаткування, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби.

П(С)БО 7 при встановленні критеріїв віднесення матеріальних активів до основних засобів надає перевагу їх призначенню і не висувають обмеження щодо їх вартості.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

- узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів;

- контроль за наявністю і збереженням основних засобів з моменту придбання і до вибуття із господарства;

- правильне і своєчасне нарахування зносу;

- контроль за правильністю та ефективним використанням коштів на реконструкцію, модернізацію відповідно до наявних джерел фінансування;

- контроль за ефективним використанням основних засобів залежно від їх потужності;

- точне визначення результатів від ліквідації основних засобів.

Витрати, пов'язані з поліпшенням об'єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), які призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від його використання, будуть відображатися на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

1.2 Класифікація основних засобів

Основою правильної організації бухгалтерського обліку основних засобів є дотримання принципу їх класифікації. Основні засоби доцільно групувати за їх функціональним призначенням, галузями, речовим, натуральним характер видами, за використанням і належністю.

За функціональним призначенням розрізняють виробничі основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини і обладнання, робочі машини тощо, що діють у сфері матеріального виробництва) і невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва і призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб робітників (будови, споруди, обладнання побутових потреб робітників, що використовуються у не виробничій сфері).

За використанням основні засоби поділяють на діючі (всі основні засоби, що використовуються у господарстві), не діючі (ті, що не використовуються у певний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємства або окремих цехів), і запасні (різне устаткування, що перебуває у резерві і призначене для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Істотне значення в обліку основних засобів має їх розподіл за ознакою належності на власні та орендовані.

Орендовані основні засоби -- це засоби, взяті у тимчасове користування нотування у фізичних чи юридичних осіб за відповідну орендну плату. Орендовані основні засоби показують у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку од них й тих самих засобів.

Для цілей податкового обліку основні фонди, що обліковуються на балансі підприємства, відповідно до Закону про оподаткування прибутку підприємств підлягають класифікації за трьома групами:

група 1 -- будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тім числі житлові будинки та їх частини (квартири та місця загального користування);

група 2 -- автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти включаючи електронно-обчислювальні машини для обробки інформації, інформаційні системи і телефони, мікрофони і рації, інше конторське (офісне) обладнання, пристрої і приладдя до них;

група 3 -- інші основні засоби, що не увійшли до груп 1 і 2, включаючи машини і знаряддя.

Новий План рахунків і прийняті до застосування Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку передбачають, що однакові за технічними характеристиками, призначенням та способом використання об'єкти основних засобів можуть бути об'єднані в наприклад: 1) земельні ділянки; 2) капітальні витрати на зрошення земель; 3) будинки, споруди та передавальні пристрої; 4) машини та обладнання; 5) транспортні засоби; 6) інструменти, прилади та інвентар; 7) робоча і продуктивна худоба; 8) багаторічні насадження; 9) інші основні засоби.

При класифікації основних засобів слід керуватися тим, що об'єкт основних засобів -- це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції.

Об'єкт основних засобів визнається як актив тоді, коли існує ймовірність того, що підприємство отримуватиме в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта, та його вартість може бути достовірно визначена.

Наявність достатньої впевненості у тому, що основні засоби втілюють у собі майбутні економічні вигоди для підприємства, потребує підтвердження того, що підприємство отримає винагороду у зв'язку з їх використанням та погоджується на пов'язаний з цим ризик.

Об'єкти основних засобів можуть бути придбані з метою без пеки або для охорони навколишнього середовища. В таких випадках вони, хоча безпосередньо і не втілюють у собі майбутніх економічних вигод, але є необхідними при використанні і отри манні економічної вигоди від інших активів.

Об'єкт основних засобів визнається як актив, якщо він пере буває в оперативному чи довірчому управлінні.

1.3 Оцінка основних засобів

Необхідною умовою правильного обліку основних засобі є єдиний принцип їх грошової оцінки - за первісною, залишковою, відновлювальною і ліквідаційною вартістю.

Первісною оцінкою основних засобів. є собівартість їх придбання або створення. Собівартість основних засобів - це сплачена сума грошових коштів або їхніх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації (інших активів, зобов'язань), наданої для отримання активу на момент його придбання або створення.

Собівартість об'єкта основних засобів включає купівельну ціну (в тому числі ввізне мито та безповоротні податки) та витрати, що безпосередньо пов'язані з приведенням цього об'єкта в робо чий стан (стан, який дає можливість використовувати його за прямим призначенням).

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з та ких витрат:

· суми, що сплачують постачальникам активів та підрядни кам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

· реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

· суми ввізного мита;

· суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

· витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

· витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

· інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основ них засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю бо частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та 16 «Витрати».

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в об мін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного/в об мін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів, чи їх еквівалентів, що була передана під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму ви трат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісне визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

При визначенні первісної вартості придбаної земельної ділянки, витрати, пов'язані з придбанням, можуть включати чисті витрати на знесення будівель або споруд, що знаходяться на ц ділянці.

У разі, якщо об'єкт основних засобів придбано у результаті бартерної операції (або обміну з частковою оплатою гроші» коштами), його оцінка залежить від того, чи мав місце обмін подібними або неподібними активами.

Подібними вважаються об'єкти основних засобів, які відпові дають двом критеріям:

а) виконують подібну функцію у такому ж виді діяльності;

б) мають подібну справедливу вартість.

Об'єкт основних засобів, отриманий в результаті обміну на неподібний об'єкт основних засобів або інший актив, оцінюють за справедливою вартістю відданого активу, скоригованою на будь-яку суму грошових коштів та їхніх еквівалентів, які надійшли або були сплачені в процесі цієї операції.

У разі, коли один об'єкт основних засобів обмінюється на подібний (або частку капіталу в подібному об'єкті) собівартістю отриманого об'єкта є балансова вартість відданого об'єкта. При цьому не виникають прибутки або збитки внаслідок обміну.

Практична проблема виникає, коли при обміні подібними об'єктами основних засобів підприємство сплачує або отримує певну суму грошових коштів або їхніх еквівалентів. Така доплата фактично свідчить про те, що об'єкти мають різну справедливу вартість, тому цей обмін слід розглядати та відображати в обліку як обмін неподібними об'єктами.

Під справедливою вартістю основного засобу розуміють вартість конкретного об'єкту основних засобів, який може бути отримано в операціях обміну між проінформованими, зацікавленими та незалежними сторонами.

На підприємство теплових мережах значну питому вагу займають основні засоби, створені власними силами. Це, перш за все: будинки та споруди, що побудовані як господарським, так і підрядним способом; робоча та продуктивна худоба, яку сформовано за рахунок молодняку тварин, отриманих і вирощених у власному господарстві; багаторічні насадження, що закладені і вирощені за рахунок зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів (посадкового матеріалу, пального, добрив, засобів захисту рос лин, зносу основних засобів) або збільшення зобов'язань (оплата праці, нарахування на соціальні заходи та інше).

Оцінка основних засобів, створених власними силами, здійснюється з дотриманням тих самих загальних принципів, що й оцінка придбаних основних засобів.

Якщо об'єкт основних засобів виготовлено власними силами, а підприємство також виготовляє подібні активи (продукцію) для реалізації, собівартість такого об'єкта визначається відповідно до положень П(С)БО 9 «Запаси».

Собівартість об'єктів, збудованих власними силами, звичайно включає:

· вартість робіт, виконаних субпідрядниками;

· прямі матеріальні витрати;

· прямі витрати на оплату праці;

· інші операційні витрати, що безпосередньо пов'язані з будівництвом активу;

· вартість ліцензії (або дозволу) на будівництво;

· оплату фахових послуг (архітекторів, юристів тощо).

Залишкова вартість являє собою різницю між первісною вартістю і сумою зносу за весь строк експлуатації об'єкта. Оцінка по залишковій вартості використовується при розробці планів відтворення основних засобів і для нарахування зносу.

1.4 Переоцінки основних засобів

Відновлювальна вартість -- є вартість відтворення основних засобів в сучасних умовах.

Згідно з положенням ПР(С)БУ №7 «Основні засоби №92» від 27.04.2000 р. Підприємство переоцінює об'єкт основних засобів за П(С)БУ №7, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Уточнення оцінки основних засобів на підприємстві здійснюється з метою:

· відображення їх реальної вартості в бухгалтерському обліку, визначення реальної ціни виробництва;

· визначення реального розміру індивідуальних майнових паїв членів трудових колективів при паюванні підприємств;

· об'єктивного розподілу доходів (отримання дивідендів);

· встановлення заставної вартості майна, страхування та оподаткування;

· укладання договорів оренди, купівлі-продажу об'єктів май нового комплексу.

Уточнення вартості майна проводить експерт-оцінювач, який має відповідну ліцензію на здійснення експертної оцінки майна. Експерт має право здійснювати експертну оцінку основних засобів підприємства, оцінити їх фактичний знос і визначити відновну або справедливу вартість об'єктів оцінки. Результати роботи оцінювача відображуються у звіті про експертну оцінку активні підприємства.

Уточнення оцінки основних засобів може бути здійснено також експертною комісією господарства, до складу якої входять керівник підприємства (голова комісії), головний бухгалтер пі головні спеціалісти господарства.

За результатами роботи експертна комісія надає звіт про уточнення вартості окремих об'єктів, який повинен бути затверджений в установленому порядку.

При визначенні вартості будівель і споруд розраховують за укрупненими показниками вартість окремих конструкцій та елементів (фундаменту, каркаса, стін, перекриттів, покріпи прорізів, підлоги, оздоблення тощо) та їх загальних розмірів стосовно кожного будівельного об'єкта. Фізичний знос приміщень визначають стосовно кожного інвентарного об'єкта, з огляду на чинні норми амортизації та його фізичний знос.

Відновлювальна вартість машин та устаткування визначається з урахуванням їх технологічного призначення по окремих інвентарних об'єктах, а також машинах і устаткуванню, складовою частиною виробничих об'єктів. Відновлювальна вартість технічних засобів обчислюється за оптовими цінами, націнками торгівельно-посередницьких організацій, включаючи вартість монтажу на період оцінки.

При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх до оцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу, оцінка основних засобів проводиться шляхом визначення їх відновлюваної та залишкової вартості.

Розрахунки і звіт про призначення відновлювальної вартості будівель, споруд, приміщень та незавершених об'єктів будівництва обов'язково затверджуються відділом капітального будівництва обласної держадміністрації або бюро технічної інвентаризації.

Результати переоцінки основних засобів узагальнюються в акті уточнення вартості основних засобів.

Стандартом 7 «Основні засоби» передбачено, що підприємства мають право переоцінювати об'єкти основних засобів, якщо їх залишкова вартість відрізняється від справедливої вартості не дату балансу.

Частота проведення переоцінки залежить від коливань справедливої (реальної) вартості основних засобів. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату переоцінюються всі¹ об'єкти групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Відомості про зміни первинної вартості та суми зносу основ них засобів заносяться до реєстрів їх аналітичного обліку.

1.5 Облік надходження основних засобів та документальне їх оформлення

Основні засоби на підприємствах збільшуються внаслідок надходження їх в господарство в результаті:

· придбання у постачальників;

· виконання будівельно-монтажних робіт;

· виготовлення основних засобів на власному підприємстві;

· безоплатної передачі (надходження) від юридичних і фізичних осіб;

· виявлення надлишків основних засобів в процесі інвентаризації;

· переводу молодняку тварин в основне стадо;

· закладання і вирощування багаторічних насаджень;

· затрат на капітальні інвестиції в земельні ресурси господарства.

У Плані рахунків не передбачено рахунок «Ремонт основних засобів». Це пов'язано з тим, що в бухгалтерському обліку (незалежно від норм податкового законодавства) первісна вартість збільшується лише на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, ре конструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.

Балансова вартість груп основних засобів може збільшуватися також у разі індексації балансової вартості основних засобів.

Збільшення надходження основних засобів обов'язково має бути відображено в тому чи іншому первинному документі.

Для оприбуткування основних засобів використовують такі документи: Акт приймання-передачі основних засобів (ф. 03-1), Акт приймання-здачі відремонтованих і реконструйованих та модернізованих об'єктів (ф. 03-2), Акт приймання багаторічних насаджень і передачі їх в експлуатацію (ф. 54).

Акт приймання-передачі основних засобів складає комісія, призначена керівником господарства, на кожну машину, яка надходить у господарство, або на прийняття і здачу кожного об'єкта в експлуатацію. Акт затверджується керівником господарства, після чого разом із технічною документацією передається в бухгалтерію для відображення зафіксованих у них даних на рахунках синтетичного і аналітичного обліку.

Приймання-передача багаторічних насаджень здійснюється на підставі Акта приймання багаторічних насаджень та передачі їх в експлуатацію (ф. 54). Цей акт складається по закінченню всього комплексу робіт по закладанню і вирощуванню багаторічних насаджень. Багаторічні насадження оцінюють виходячи з суми витрат, понесених за весь період з початку закладання до передачі їх в експлуатацію.

Вирощену у господарстві і переведену до основного стада худобу оприбутковують на підставі Акта на переведення тварин із груп в групу (ф. 97). Його складає зоотехнік, завідувач ферми або бригадир і після затвердження керівником господарства передає в бухгалтерію підприємства.

Для організації обліку і забезпечення контролю за збереженням основних засобів кожному об'єкту присвоюють інвентарний номер. Нумерацію інвентарних об'єктів рекомендується здійснювати порядково-серійною системою.

На кожну класифікаційну групу основних засобів відводять певну кількість номерів із резервом, що дає змогу присвоїти номери цієї серії однотипним об'єктам, які надійдуть пізніше. Інвентарні номери чотири, п'ятизначні. Вони в обов'язковому порядку наводяться в первинних документах та реєстрах з обліку основних засобів і є основою для обліку руху окремих об'єктів.

Інвентарний номер, присвоєний об'єкту основних засобів, зберігається за ним протягом усього періоду його перебування на даному підприємстві. Інвентарні номери вибулих (передами безоплатно, реалізованих, ліквідованих із різних причин) об'єктів не присвоюють іншим.

Основні засоби, які беруть на облік як внесок одного із засновників, оприбутковують за договірними цінами відповідно до установчих документів із зазначенням зносу.

Капітальні інвестиції в земельні ділянки, надра, лісові та водні угіддя (меліоративні, осушувальні, іригаційні роботи, роботи по розкорчуванню території для розширення площі орних земель тощо) включають до складу основних засобів щорічно и фактичних витрат; у наступні роки до закінчення всього комплексу робіт ця сума збільшуватиметься.

Завершені капітальні витрати на реконструкцію та пере обладнання орендованих основних засобів зараховуються орендарем до власних основних засобів у сумі фактичних витрат.

Періодично проводять переоцінку основних засобів у порядку, передбаченому відповідними органами.

Об'єкти виробничого та невиробничого призначення у вигляді закінчених будівель і споруд, встановленого обладнання, робіт із добудови чи дообладнання, що збільшують первісну вартість об'єктів, приймають в експлуатацію державні приймальні комісії, призначені відповідними органами залежно від вартості будівництва та унікальності проекту тощо. За потреби можна створювати робочі приймальні комісії, які здійснюють пробний запуск об'єкта і перевірку роботи встановленого обладнання. Ця комісія складає відповідний акт, який передають державній Приймальній комісії для остаточного рішення про прийняття об'єкта в експлуатацію.

Акти на приймання об'єктів розглядає й затверджує орган, що призначив комісію, не пізніше місячного строку після їх подання. Датою введення в експлуатацію об'єкта вважають дату підписання акта комісією.

На підприємстві створюють постійно діючу приймальну комісію в складі заступника керівника підприємства, головного інженера, механіка, інженера-будівельника, виконроба, працівників ветеринарної медицини, зоотехніків із племінної справи, представника бухгалтерії тощо. В обов'язки цієї комісії входять огляд і прийняття в експлуатацію після спорудження чи надходження на підприємство та передачу в підзвіт певної особи транспортних пересувних засобів, верстатів, які вільно розміщуються, сільськогосподарських машин, будівельних механізмів і обладнання, що не потребують монтажу, дорослих робочих та продуктивних тварин, інструменту та інвентарю (крім тих, які належать до оборотних засобів). Постійно діюча комісія після огляду об'єктів складає Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, де наводиться характеристика об'єкта. Цей Акт є підставою для зарахування об'єкта в під звіт матеріально відповідальної особи.

Зарахування до складу основних засобів об'єктів оформляють записами в інвентарну картку обліку основних засобів, дані якої використовуються для заповнення журналів-ордерів тощо і реєструються в інвентаризаційних описах, де записи здійснюють за видами основних засобів.

Інвентарну картку складають на кожний окремий інвентарний об'єкт. Складання загальної картки, якою оформляють кілька об'єктів, допускається лише стосовно господарського інвентарю, інструментів, верстатів тощо, якщо вони однотипні, мають однакову вартість й прийняті одночасно.

Технічну документацію щодо окремих об'єктів основних засобів передають у бухгалтерію підприємства (установи), яка перевіряє правильність записів даних в інвентарній картці, після цього документація надходить у відповідний відділ підприємства (в бухгалтерії вона не зберігається).

Облік основних засобів, зданих в оренду, ведуть на балансі орендодавця на картках, розміщених в окремому розділі карто теки, а в орендаря поза балансом на рахунку 01 за вартістю, зазначеною у договорі оренди.

На основні засоби, прийняті в оренду, в бухгалтерії підприємства-орендаря нових інвентарних карток не відкривають. За реєстр аналітичного обліку використовують копію інвентарної картки даного об'єкта чи виписку із неї. Ці картки (виписки) зберігаються в картотеці бухгалтерії орендаря окремо.

У приватно-орендних та інших реформованих підприємствах основні засоби, які взяті в оренду, як частину майнового паю колишніх членів кооперативних сільськогосподарських підприємств (КСП) обліковують на загальних підставах на позабалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи» за балансовою (залишковою) і первісною вартістю, що зазначається в договорі оренди. Облік таких об'єктів ведуть у тих самих картках, були відкриті у колишньому КСП.

1.6 Амортизація (знос) основних засобів

Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, основних засобів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Вартість, яка амортизується -- це первісна або переоцінена вартість основних засобів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість -- це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Відповідно до принципів бухгалтерського обліку вартість основних засобів має розподілятися протягом всього строку їх експлуатації шляхом списання на звітні періоди, протягом яких ці активи матимуть виробничу користь. Завдання амортизації - розподілити вартість основних засобів тривалого використання на витрати протягом очікуваного строку експлуатації на основі застосування систематичних і раціональних записів, тобто це процес розподілу, а не оцінки. В цьому визначенні є декілька суттєвих моментів.

По-перше, всі матеріальні активи тривалого користування, крім землі мають обмежений строк користування. Через обмежений строк служби вартість основних засобів повинна розподілятися на витрати виробництва та обігу протягом всіх років експлуатації. Основними причинами, що обмежують строк їх служби є фізичний і моральний знос. Фізичний знос основних засобів є реальним їх використанням, експлуатації, а також вплив природних факторів (вітер, сонце, вологість і т.п.). Періодичний ремонт і ретельний догляд можуть зберегти будинки, споруди, машини та обладнання в гарному стані і значно продовжити строк їх служби, але, в кінцевому підсумку, і кожний будинок, і машина повинні стати непридатними. Необхідність амортизації не може бути замінена регулярним ремонтом.

Моральний знос представляє процес, в результаті якого основні засоби не відповідають сучасним вимогам в результаті прогресу в розвитку техніки або через інші причини. Навіть будинки та споруди часто стають морально застарілими, не встигнувши зноситися фізично.

По-друге, термін амортизації, що використовується в обліку розуміється не як фізичний знос або зниження ринкової вартості об'єкта протягом цього часу, а як списання вартості основних засобів протягом часу їх корисного функціонування.

По-третє, амортизація не є процесом оцінки вартості. Бухгалтерські записи ведуть відповідно до принципів визначення собівартості і, таким чином, вони не можуть служити індикатором зміни рівня цін. Навіть якщо в результаті вигідної кон'юнктури ринкова ціна активу може вирости, амортизація і в цьому випадку повинна нараховуватися і обліковуватися тому, що є наслідком розподілу раніше понесених витрат, а не оцінки.

Основними факторами, що впливають на величину амортизації є: первинна вартість основних засобів; їх ліквідаційна вартість; вартість, яка амортизується; очікуваний строк корисного використання.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, до будови, дообладнання та консервації.

При визначенні строку корисного використання (експлуата ції) враховується:

· очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

· фізичний та моральний знос, що передбачається;

· правові або подібні обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається у разі очікуваних економічних вигод його використання. При визначенні строку корисного використання об'єкта підприємства керуються технічними паспортами на машини і обладнання, які надаються продавцями, технічними паспортами на експлуатацію будинків та споруд, які видаються будівельниками, експертними висновками компетентних комісій та іншими технічними і правовими документами.

Положенням (стандартом) 7 «Основні засоби» рекомендовані для застосування такі методи нарахування амортизації основних засобів:

· прямолінійний;

· зменшення залишкової вартості;

· прискореного зменшення залишкової вартості;

· кумулятивний;

· виробничий.

Метод прямолінійного списання вартості об'єкта передбачає нарахування амортизації протягом строку його експлуатації. Метод ґрунтується на тих передумовах, що амортизація залежить тільки від тривалості строку служби. Сума амортизаційних відрахувань для кожного періоду розраховується діленням амортизованої вартості (первісної вартості об'єкта мінус його ліквідаційну вартість) на кількість звітних періодів експлуатації об'єкта. Норма амортизації є постійною.

Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення річної суми амортизації як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на початку нарахування амортизації та річної норми амортизації

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Метод прискореного зменшення залишкової вартої. передбачає визначення річної суми амортизації як добутої залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.

Перевага цього методу полягає в тому, що на початку експлуатації основних засобів суми нарахованої амортизації значно перевищують суми, що нараховані в кінці строку служби об'єкта. Використовуючи методи прискореного нарахування амортизації виходять з того, що більшість основних засобів виробничого призначення функціонують більш ефективно поки вони ще нові і мають високі виробничі можливості. Прискорені методи амортизації пояснюються, до речі, і тим, що в зв'язку з удосконаленням технології багато видів машин і обладнання швидко втрачають свою вартість (морально старіють). Таким чином, доцільніше списати більшу суму зносу в поточному звітному періоді чим в майбутньому. Другим аргументом на користь прискорених методів нарахування амортизації є те, що витрати по ремонту, як правило, значніші в кінці строку експлуатації об'єкта, ніж на початку. Це приводить до того, що загальна сума витрат на ремонт і амортизацію залишається практично постійною протягом ряду років.

До методів прискореного зменшення залишків вартості основних засобів відносяться метод прискореного зменшення залишкової вартості і кумулятивний метод.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості заснований на тому, що річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.

Кумулятивний метод (метод списання вартості за сумою чисел) передбачає визначення річної суми амортизації як добутку вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

Іншими словами метод списання вартості за сумою чисел визначається сумою років служби об'єкта і є знаменником в коефіцієнті. В чисельнику цього коефіцієнта знаходиться число років, що залишається до кінця строку служби об'єкта (в зворотному порядку).

Виробничий метод нарахування амортизації передбачає визначення суми амортизації шляхом добутку фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) із використання об'єкта основних засобів.

Підприємство може застосувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, що передбачені податковим законодавством

Метод амортизації об'єктів основних засобів вибирається самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття основних засобів.

Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображують збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

Амортизацію нараховують у порядку, передбаченому статтею 8 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємства у редакції Закону України» від 22 травня 2003 р. і наступними змінами.

Амортизації підлягають витрати на придбання і виготовлення основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; проведення всіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі.

Амортизацію не нараховують на витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати на придбання і відгодівлю продуктивної худоби, а також витрати на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам.

З метою нарахування амортизації основні засоби розрізняють на чотири групи: перша -- будівлі, споруди, їхні структурні компоненти і передавальні пристрої, в тім числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування); друга -- автомобільний транспорт, включаючи вузли та гуму до нього; меблі; побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти; конторське (офісне) обладнання; устаткування та приладдя для них; третя -- інші об'єкти виробничого призначення, не включені до першої й другої груп і четвертої групи; четверта -- електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення, інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тім числі стільникові), мікрофони і рації.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі -- розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого про водяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

Б(а) = Б(а - 1) + П(а - 1) - В(а - 1) - А(а - 1),

де Б(а) -- балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу; Б(а - 1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а- 1) -- сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а-1) -- сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а - 1) -- сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній будівлі, споруди або їх структурному компоненту та загалом по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.

Обік балансової вартості основних фондів, які підлягають під визначення груп 2, 3, 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. Індивідуальний облік окремих об'єктів, що входять до складу основних фондів групи 2,3 і 4 з метою оподаткування не ведеться.

Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 проводиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Амортизація основних фондів груп 2, 3, 4 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

При нарахуванні амортизації слід мати на увазі, що балансова вартість основних фондів постійно змінюється.

У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.

У разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.

Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх ремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов'язаних з цими роботами.

У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3, 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів. Теоретично може виникнути така ситуація, коли при реалізації основних фондів однієї із зазначених груп сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує їх балансову вартість. У такому разі балансова вартість цієї групи прирівнюється до нуля, а сума перевищення вартості продажу над балансовою вартістю включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Амортизаційні відрахування не нараховуються у разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 у зв'язку з його ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією та консервацією за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України.

При визначенні балансової вартості основних фондів, які під лягають амортизації слід мати на увазі, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових ви трат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фонів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2, 3 і 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1, пропорційно сукупній балансовій вартості таких груп та таких окремих об'єктів основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу.

1.7 Вибуття основних засобів

Об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття, внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

На підприємствах найбільш вагомою причиною зменшення основних засобів є продаж та списання продуктивної в результаті втрати їх продуктивності. Є випадок безоплатної передачі. Дуже значна питома вага основних засобів, що ліквідуються, зношеність яких сягає близько 99 % первісної балансової вартості. В умовах реформування підприємство теплових мереж згідно з чинним законодавством безоплатно передаються у комунальну власність об'єкти соціальної сфери, житловий фонд разом з об'єктами інженерної інфраструктури, мережі електро, тепло, газо, водопостачання, які перебували на балансі підприємство теплових мереж.

Приймаючи рішення про списання основних засобів, підприємство повинно виходити з того, що активи, які належать до основних засобів, неможливо або економічно недоцільно відновляти, а також, якщо об'єкт не може бути реалізований або переданий іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Визначенням непридатності основних засобів, неможливості або неефективності проведення їх відновлювального ремонту повинна займатися компетентна, постійно діюча комісія, її склад затверджується наказом по підприємству. До складу комісії залучається: заступник керівника підприємства, головний інженер, інженер будівельник, керівник відповідного структурного підрозділу, головний бухгалтер, особа на яку покладено відповідальність за збереження об'єкта.

До компетенції постійно діючої комісії належать безпосередній огляд технічного стану об'єкта, що підлягає списанню, з'ясування конкретних причин списання об'єкта (знос, реконструкція, порушення нормальних умов експлуатації, аварії і ін.) виявлення осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття об'єкта експлуатації, внесення пропозицій щодо притягнення цих осі( до відповідальності, визначення використання окремих вузлів, деталей, матеріалів об'єкта, що списують, складання актів на списання об'єктів.

Чинні положення зобов'язують, щоб у висновку про технічний стан тракторів, комбайнів, самохідних шасі, автомобілів, зерно збиральних і спеціальних комбайнів до списання їх підприємствами брали участь органи держтехогляду. В анкетах на списання вказаних машин за згодою з висновком комісії ставиться підпис голови і печатка районної інспекції держтехнагляду. Списання машин і обладнання, що стали непридатними внаслідок аварії або стихійного лиха, проходить інакше.

Акти на списання основних засобів (див. Додаток 2) вмішують в собі дані про первісну вартість об'єкта, суму накопиченого зносу за час експлуатації, вартості одержаних матеріальних цінностей в результаті ліквідації об'єкта, тобто в них є всі необхідні дані для скла дання бухгалтерських проводок.

У підприємство теплових мережах використовуються такі акти на списання основних засобів: Акт на списання основних засобів (типова форма № 03-3); Акт на списання автотранспорт них засобів (типова форма № 03-4); Акт на вибракування тварин .з основного стада (форма № 57); Акт на списання багаторічних насаджень (ф. № 58).

На підставі відповідних документів (наряди, акти тощо) реєструють витрати на ліквідацію об'єкта та виручку у вигляді вартості одержаних при цьому матеріалів, які згідно з накладними мають бути передані на склад під відповідальне зберігання.