Організація і методика аудиту доходів від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг)

Міністерство культури і туризму України

Київський національний університет культури і мистецтв

Факультет менеджменту і економіки

Кафедра економіки

Курсова робота

по дисципліні "Організація і методика аудиту"

на тему:

Організація і методика аудиту доходів від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг)

Виконала:

ст. 4-курсу

гр. ОБА-86 (б)

Сопілко Т. С.

Перевірила:

к. е. н., доц. Поберезька Г. І.

Київ 2010 р.



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи аудиту доходів від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг)

1.1 Економічний зміст та сутність аудиту доходів від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг)

1.2 Організація аудиту доходів від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг)

1.3 Інформаційна база аудиторського контролю

Розділ 2. Фінансово-економічний аналіз діяльності акціонерного банку "Діамант"

2.1 Організаційно-економічна характеристика банку

2.2 Аналіз фінансового стану і фінансових результатів

2.3 Аналіз доходів від реалізації послуг банку

Розділ 3. Методичні питання аудиту доходів від реалізації послуг

3.1 Методика аудиту доходів від реалізації послуг

3.2 Типові порушення та проблеми аудиту доходів від реалізації послуг

3.3 Заключні процедури аудиту доходів від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг)

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

На сучасному етапі відбуваються суттєві зміни в системі управління і механізмі функціонування підприємств. Облік та аудит повинні забезпечувати прозорість у формуванні фінансових результатів, основними складовими яких є доходи і витрати підприємства, які відображаються в облікових регістрах та фінансовій звітності згідно з прийнятою нормативно-правовою базою. Вирішення питань, узгодження нормативно-правової бази національної та міжнародної практики обліку та аудиту, врахування галузевих та технологічних особливостей діяльності підприємств, потребують подальшого дослідження. Вирішення існуючих проблем допоможе сформувати таку модель бухгалтерського обліку, яка забезпечить об'єктивне формування складових частин фінансового результату - доходів і витрат, які безпосередньо відображають усі сторони діяльності підприємства. Не менш важливим в цих умовах є удосконалення аудиторської перевірки доходів, що дозволить комплексно оцінити діяльність підприємства та надасть можливість визначити резерви підвищення ефективної діяльності.

Аудит доходів від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг) на підприємствах є важливим і актуальним. Ділова активність діяльності підприємства характеризується фінансовими результатами, зокрема прибутком. Прибуток і його використання є інтегрованим показником життєдіяльності підприємства, оскільки від його розміру залежить оплата праці працівників, розрахунки з бюджетом, та за іншими зобов'язаннями, розвиток підприємства.

Метою даної курсової роботи є дослідження організації і методики аудиту доходів від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг). А також маємо на меті: систематизувати, розширити і закріпити одержані теоретичні знання, вміти застосовувати їх на практиці, отримати навички ведення аудиторської перевірки після вивчення курсу "Організація і методика аудиту"; перевірити вміння та застосовування цих знань для оцінки проведення аудиту на конкретному підприємстві (АБ "Діамантбанк"), і розробки пропозицій щодо вдосконалення організації і методики аудиту; розвинути навички самостійної роботи і використання отриманих знань з організації та методики аудиту, вирішенні завдань поставлених у курсовій роботі.

Предметом дослідження є методика і організація аудиту доходів від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг), об'єктом дослідження є акціонерний банк "Діамантбанк".

Метою дослідження в курсовій роботі є перевірка правильності формування та визнання доходів банку та їх підтвердження.

Завданнями курсової роботи є: розкриття теоретичних основ аудиту доходів від реалізації продукції (товарів, робіт і послуг), аналіз фінансово-економічної діяльність АБ "Діамантбанк" та розкриття методики аудиту доходів від реалізації продукції (товарів, робіт і послуг).

У першому розділі розкрито теоретичні основи аудиту доходів від реалізації продукції (товарів, робіт і послуг), а саме: сутність та зміст тематичного аудиту, його організацію та інформаційну базу. Проведемо узагальнення основних положень, якими керується аудитор під час аудиту доходів від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг) підприємства.

У другому розділі проведено аналіз діяльності АБ "Діамантбанк".

Третій і основний розділ присвячено питанням методики аудиту доходів. У ньому розкривається зміст методики, детально розкрито кожен етап перевірки, також охарактеризовано аудиторські процедури аудиту доходів від реалізації продукції (товарів, робіт і послуг) на конкретному підприємстві.

Основними методами дослідження є: діалектичний метод пізнання, синтез, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження та інші. Джерелами інформації для виконання курсової роботи послужили законодавчі акти, нормативно-правові документи, що регулюють та регламентують діяльність аудиторських підприємств, національні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Використання на практиці запропонованих пропозицій щодо удосконалення організації і методики аудиту в курсовій роботі завдань позволить на належному рівні організувати аудит доходів від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг).



Розділ 1. Теоретичні основи аудиту доходів від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг)

1.1 Економічний зміст та сутність аудиту доходів від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг)

Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансово-господарського контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства за даними бухгалтерського обліку, балансу, звітності, а також аудиторських послуг, питань обліку, звітності та внутрішнього аудиту.

Найбільш поширене у світовій практиці поняття аудиту як функції управління таке: аудит -- системний процес одержання (збору) інформації про економічні дії та події, з метою встановлення рівня її відповідності визначеним (установленим) критеріям та подання результатів зацікавленим користувачам [16, с. 15-17].

Згідно з українським законодавством, аудит -- це перевірка оприлюдненої бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання, з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти та відповідності діючому законодавству та встановленим нормативам.

Сутність аудиту полягає у перевірці бухгалтерської звітності, обліку, первинних бухгалтерських документів та іншої інформації, що стосується фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України та національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим правилам згідно з вимогами її користувачів.

Предметом аудиту в загальноекономічному розумінні є фінансово-господарська діяльність суб'єктів підприємництва (стан суб'єкта як системи господарювання).

Предмет аудиту в локальному (конкретному) розумінні залежить від об'єкта, який визначає головну його мету.

Так, предметом аудиту фінансової звітності є фінансова звітність суб'єкта господарювання, податкової звітності -- податкова звітність. Предметом аудиту господарської діяльності (аудиту ефективності) є господарська діяльність суб'єкта або його окремих підрозділів, видів діяльності, функцій управління.

Виходячи з загального положення про предмет науки можна зробити висновок, що визначення предмета аудиту і його змісту потребує системного підходу, тобто має охоплювати економічні, організаційні, інформаційні та інші характеристики систем, що перебувають у сфері аудиторських послуг. Сам зміст предмета аудиту повинен розкривати його значення та роль у системі ринкових відносин.

Об'єктом дослідження в аудиті, як і в інших економічних науках, є взаємопов'язані складові (сторони) функціонуючої господарської системи. Об'єкти аудиту конкретизують його предмет і можуть мати різні характеристики, тому їх вирізняють за окремими видами та критеріями. Так, до об'єктів системи управління, яка досліджується аудитором, відносяться організаційні форми управління, функції управління, методи управління. До об'єктів системи обліку належать - активи, капітал, зобов'язання, господарські процеси, економічні результати діяльності, фінансова та інші види бухгалтерської звітності. Іншими критеріями можуть бути: стан об'єктів у часі, складність об'єктів, характер оцінки, термін перебування під наглядом аудитора тощо.

Метою будь-якої підприємницької діяльності є одержання прибутку. Прибуток -- це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Звідси отримання доходів прямо пропорційно впливає на суму отриманого прибутку, тобто на досягнення основної мети підприємництва. Тому всі об'єкти підприємницької діяльності прагнуть одержати якнайкращі результати за цими показниками.

Поняття "дохід" -- надзвичайно розповсюджене, широко вживане і, в той же час, дуже багатозначне.

У широкому тлумаченні цього слова "дохід" означає будь-яке надходження грошових коштів або матеріальних цінностей, що мають грошову оцінку.

Дохід суб'єкта господарювання -- це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Аудитору необхідно пам'ятати, що у Звіті про фінансові результати доходи відображають за видами діяльності.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

· покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

· підприємство не здійснює надалі управління та контролю за реалізованою продукцією (товарами"! іншими активами);

· сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

· є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід, пов'язаний із наданням послуг, визнається виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, за умови, що результат цієї операції може бути достовірно оцінений.

Користувачі, для яких достовірність фінансової інформації про доходи і фінансові результати є досить значною, потребують засвідчення її аудитором.

Метою аудиту доходів є встановлення об'єктивної істини щодо достовірності, об'єктивності, правдивості й законності відображення в бухгалтерському обліку й фінансовій звітності доходів та фінансових результатів і донесення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів інформації.

Для досягнення цієї мети необхідно:

· перевірити, чи відповідають показники за доходами і фінансовими результатами Звіту про фінансові результати в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок його підготовки;

· перевірити достовірність показника прибутковості акцій;

· провести зіставлення показників за доходами і фінансовими результатами з відповідними показниками минулого року, з плановими завданнями;

· підтвердити або спростувати інформацію про доходи і фінансові результати діяльності, відображені у Звіті про фінансові результати, аудиторським висновком.

При дослідженні операцій за доходами і фінансовими результатами слід керуватися:

ь П(с)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";

ь П(с)БО 3 "Звіт про фінансові результати";

ь П(с)БО 15 "Дохід";

ь Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999р. № 291.

Визнання доходу і достовірна його оцінка -- необхідна інформація для відображення її у фінансовій звітності. Слід пам'ятати, що П(с)БО 15 поширюється тільки на доходи підприємств від звичайної діяльності. Не зайво буде тут нагадати, що звичайною діяльністю вважається будь-яка діяльність підприємства, крім надзвичайної (незвичайної), тобто тієї, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства і не є частою або регулярною.

Однак цей стандарт не поширюється і на деякі доходи від звичайної діяльності, такі, як: доходи від оренди, доходи за контрактами на надання послуг у сфері будівництва та інші доходи, перелічені у пункті 3 зазначеного стандарту.

Отже, П(с)БО 15 може використовуватися при обліку доходів від:

ь реалізації продукції (товарів, інших активів);

ь надання послуг;

ь отриманого цільового фінансування;

ь використання активів підприємства іншими сторонами, результатом чого с отримання відсотків, роялті та дивідендів.

Доходи від звичайної діяльності, які підприємство визнало як доходи, класифікуються у фінансовій звітності за групами (п. 7а-д П(с)БО 15). Для цього і Планом рахунків (затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р № 291) передбачено відображати доходи, які належать до різних груп, на різних рахунках доходів.

Рахунки класу 7 (за винятком рахунка 79 "Фінансові результати") -- це рахунки, на яких відображаються доходи від різних видів діяльності.

Так, група "Дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів (робіт, послуг)" відображається за рахунком 70 "Доходи від реалізації", де узагальнюється інформація про доходи від реалізації готової продукції.

Група "Інші операційні доходи" відображається на рахунку 71 "Інший операційний дохід ", на якому обліковуються: доходи від реалізації іноземної валюти; доходи від реалізації інших оборотних активів; доходи від операційних курсових різниць за операціями в іноземній валюті; суми отриманих штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів, визначених боржником або щодо яких отримане рішення суду про їх стягнення; доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої закінчився термін позовної давності; відшкодування раніше списаних активів; інші доходи від операційної діяльності.

Доходи у вигляді дивідендів, відсотків, роялті належать до доходів групи "Фінансові доходи", і для їх обліку Планом рахунків передбачений рахунок 73 "Інші фінансові доходи ".

Доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною і фінансовою діяльністю підприємства, належать до групи доходів, яка класифікується як "Інші доходи ", і відображаються на однойменному рахунку 74. До таких доходів можна віднести дохід від не операційних курсових різниць, від безоплатно отриманих активів та ін.

Дохід від звичайної діяльності визнається тоді, коли в результаті господарської операції збільшуються активи або зменшуються зобов'язання і внаслідок цього відбувається зростання власного капіталу.

Таким чином, якщо активи збільшуються (або зобов'язання зменшуються), але це не призводить до зростання власного капіталу, дохід не визнається.

Визнання доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, інших активів) (далі -- продукція) також пов'язане з виконанням деяких умов, зазначених у пункті 8 П(с)БО 15.

· Передача покупцеві ризиків і вигод, пов'язаних із правом власності на продукцію. Визначення моменту, у який відбувається передача, пов'язане з правом власності на продукцію. У більшості випадків передача ризиків і вигод від володіння збігається з передачею юридичного права власності або з передачею в управління покупцеві (торгівля).

В інших випадках передача ризиків і вигод відбувається не завжди одночасно з передачею юридичного права власності. Можливі ситуації, при яких підприємство-продавець зберігає ризики і вигоди за собою, наприклад:

а) коли відвантажена продукція підлягає подальшому монтажу, і цей монтаж є істотною частиною контракту, який ще не був завершений
підприємством;

б) коли покупець має право анулювати придбання з причин, визначених у контракті на реалізацію, і підприємство-продавець не упевнене в неповерненні продукції.

· Управління і контроль за реалізованою продукцією. Тобто якщо підприємство за лишає за собою подальше керівництво або контроль за реалізованою продукцією, то дохід від такої реалізації не визнається.

· Сума доходу достовірно визначена.

· Упевненість у тому, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод. Тобто, якщо існує невпевненість в отриманні компенсації від реалізації, то до усунення цієї невпевненості дохід не повинен визнаватися.

· Витрати, пов'язані з операцією реалізації продукції, достовірно визначені. У даному випадку П(с)БО 15 ще раз нагадує про принцип відповідності доходів і витрат. Тому і отримані аванси, і передоплати неможливо визнати доходом.

Визнання доходу від надання послуг.

Підхід до визначення доходу від надання послуг істотно відрізняється від звичайного визначення доходу у момент підписання акта виконаних робіт (наданих послуг).

П(с)БО 15 передбачає визначення доходу:

· виходячи із ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу(часто такий метод називають методом поетапного виконання);

· методом рівномірного його нарахування за певний період часу.

Згідно із цими методами дохід визначається в тих звітних періодах, у яких надаються відповідні послуги.

Визначення доходу за методом оцінки ступеня завершеності операцій здійснюється трьома способами:

· вивченням виконаних робіт (коли сторони, вивчивши виконані вже послуги, визначили ступінь їх готовності та оцінили їх конкретну суму);

· визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які повинні бути надані;

· визначенням питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. При цьому сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг саме на цю дату.

Визначення доходу за методом рівномірного нарахування є немовби особливим правилом і застосовується тоді, коли надання послуг полягає у виконанні необмеженої кількості дій (операцій) за певний період часу. Це найлегший метод визначення доходу, при використанні якого необхідно тільки точно знати період, за який підприємство повинне надати послуги, і загальну суму доходу, установлену договором.

Необхідно також зазначити, що П(с)БО 15 передбачає і неможливість на ранніх етапах операції достовірно оцінити дохід від надання послуг. У такому випадку цей стандарт пропонує визначити дохід тільки в розмірі понесених затрат, які передбачається відшкодувати.

Дохід від фінансової діяльності підприємства у вигляді відсотків, дивідендів і роялті визнається, якщо ймовірне надходження економічних вигод, і дохід може бути достовірно оцінений у такому порядку:

· відсотки визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать;

· роялті визнається за принципами нарахування згідно з економічним змістом угоди;

· дивіденди визнаються в періоді прийняття рішення про їх виплату.

При проведенні аудиту доходів необхідно перевірити, чи дотримується підприємство вище перелічених вимог нормативних документів.

Для прийняття відповідних рішень користувачам важливо мати повну, правдиву і неупереджену інформацію щодо доходів і фінансових результатів суб'єкта господарювання. Така інформація знаходить відображення у Звіті про фінансові результати (ф. 2). А гарантом її достовірності виступає аудитор, який засвідчує звітність своїм аудиторським висновком.

У Звіті фінансові результати (ф. 2) показані за видами діяльності: надзвичайної і звичайної. Інформація про звичайну діяльність подається у розрізі її підвидів: операційної, інвестиційної та фінансової.

Інформаційні потоки формування доходів є предметом уважного аудиторського дослідження.

Рахунки класу 7 (за винятком рахунка 79 "Фінансові результати") -- це рахунки, на яких відображаються доходи від різних видів діяльності.

За кредитом рахунка 70 "Доходи від реалізації" в кореспонденції з дебетом рахунків 30 "Каса", 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" та ін. відображається дохід від реалізації товарів, робіт, послуг, готової продукції, тобто загальний дохід без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів, ПДВ, акцизу й інших податків із продажу.

Відразу за дебетом рахунка 70 у кореспонденції з рахунком 64 "Розрахунки за податками і платежами" відображають нараховані з продажу суми ПДВ, акцизу тощо.

У кінці звітного періоду або в кінці року рахунок 70 закривається, і сальдо списується на фінансовий результат записом за дебетом рахунка 70 і кредитом рахунка 79.

При перевірці слід пам'ятати, що, крім доходів від основної діяльності, підприємство може отримувати доходи від іншої діяльності.

За кредитом рахунка 71 "Інший операційний дохід" відбивається інформація про суми іншого доходу, отриманого від операційної діяльності підприємства. Це, зокрема, дохід від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів, дохід від операційної оренди активів, від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті, відшкодування раніше списаних активів, дохід від списання кредиторської заборгованості, по якій закінчився термін позовної давності, і т. п.

За кредитом рахунка 72 "Дохід від участі в капіталі" відображається інформація про суми доходу від інвестицій, які здійснені в асоційовані, спільні або дочірні підприємства й облік яких ведеться за методом участі в капіталі.

За кредитом рахунка 73 "Інші фінансові доходи" показують суми доходів від фінансової діяльності підприємства: дивіденди, належні від інших підприємств; винагорода за здані у фінансову оренду основні засоби тощо.

За кредитом рахунка 74 "Інші доходи" показують суми доходів, які виникають у процесі звичайної діяльності підприємства і які не пов'язані з операційною і фінансовою діяльністю: дохід від реалізації необоротних активів, дохід від не операційних курсових різниць, дохід від безоплатно отриманих активів та ін.

За кредитом рахунка 75 "Надзвичайні доходи" відображають інформацію про суми доходів, що виникли від надзвичайних подій: відшкодування витрат від надзвичайних подій (наприклад, визнана страховою організацією сума), а також сумі, відшкодування витрат на попередження витрат від надзвичайних подій.

Із метою перевірки достовірності відображеної в обліку на рахунках доходів інформації аудитор повинен вивчити:

ь елементи облікової політики суб'єкта господарювання з питань доходів і фінансових результатів;

ь достовірність операцій з обліку доходів і фінансових результатів;

ь записи в первинних документах, регістрах обліку і звітності за доходами і фінансовими результатами;

ь інформацію про доходи і фінансові результати, що знайшла відображення в попередніх перевірках.

1.2 Організація аудиту доходів від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг)

Організація аудиту в Україні регулюється низкою законодавчих актів, основним з яких є Закон України "Про аудиторську діяльність". Згідно з цим законом в Україні створено інститут незалежного фінансового контролю (експертизи), який повинен стати невід'ємною складовою частиною ринкової економічної системи.

Організація аудиторської діяльності передбачає використання передового світового досвіду і ґрунтується на згаданому законі та інших нормативних документах, що поділяються на три рівня.

Перший рівень -- законодавчі акти (закони України, декрети Кабінету Міністрів України, Укази Президента України з питань підприємницької діяльності взагалі та Закон України "Про аудиторську діяльність" зокрема).

Другий рівень -- Міжнародні стандарти аудиту, Кодекс професійної етики аудиторів, Національні нормативи аудиту в Україні, нормативно-інструктивні документи міністерств і відомств України.

Третій рівень -- внутрішні нормативно-інструктивні документи, які розробляються аудиторськими фірмами на основі документів першого та другого рівнів і використовуються аудиторами в практичній діяльності.

Закон України "Про аудиторську діяльність" створює правові засади організації аудиторської діяльності. Закон визначає поняття аудиту, аудиторської діяльності, аудитора, аудиторської фірми, аудиторського висновку та інших документів аудитора, випадки, коли аудит є обов'язковим, порядок створення і діяльності Аудиторської палати України, Спілки аудиторів України, сертифікації аудиторів і реєстрації аудиторської діяльності, порядок проведення аудиту і надання аудиторських послуг, визначає права та обов'язки, відповідальність аудиторів і аудиторських фірм, обмеження до проведення аудиту, обов'язки господарюючих суб'єктів при проведенні аудиту та їх відповідальність перед аудитором і державою.

Національні нормативи аудиту введено в дію в Україні з 1 січня 1999 р., а у 1993--1998 рр. У сучасних стандартах налічується 32 нормативи. Вони мають наскрізну двозначну нумерацію і поділені на 9 класів [6, с. 3, 4].

У зв'язку з тим, що бухгалтерський облік і аудит відіграють велику роль у підприємницькій діяльності у світі, а також у зв'язку з наявністю великого кола користувачів фінансової та іншої інформації як результату праці аудиторів, Міжнародною федерацією бухгалтерів у липні 1996 р. було прийнято Кодекс етики професійних бухгалтерів (КЕПБ). У січні 1998 р. введена в дію його нова редакція [5, с. 626--699].

Фундаментальні принципи, яких повинні дотримуватись аудитори:

1. Порядність. Аудитор має бути відвертим і чесним при наданні професійних послуг;

2. Об'єктивність. Аудитор має бути справедливим і уникати упередженості, конфлікту інтересів і впливу осіб, які б заважали його об'єктивності;

3. Професійна компетентність і належна старанність. Аудитор повинен надавати послуги з належною компетентністю і старанністю, постійно підтримувати рівень своїх професійних знань і навичок, для того щоб замовник відчував переваги, пов'язані з використанням послуг компетентного спеціаліста;

4. Конфіденційність. Аудитор повинен дотримуватись конфіденційності інформації, яку він одержав в процесі надання послуг, не повинен використовувати або розголошувати таку інформацію, за винятком передбачених законодавством випадків;

5. Професійна поведінка. Аудитор повинен підтримувати свою репутацію і ухилятися від дій, які б завдали шкоди репутації. Для цього встановлюються обов'язки аудитора стосовно клієнта, третіх осіб, колег по професії, замовників аудиту і суспільства;

6. Технічні стандарти. Аудитор повинен надавати послуги відповідно до технічних і професійних стандартів, дотримуватись нормативних документів клієнта в тій мірі, в якій вони сумісні з вимогами порядності, об'єктивності і незалежності, при обов'язковому виконанні стандартів і нормативів аудиту [5, с. 635--636].

При перевірці правильності відображення доходів і фінансових результатів аудитору необхідно впевнитися, що при складанні Звіту про фінансові результати підприємство виконало основні вимоги до річних звітів:

ь всі операції повинні бути зареєстровані;

ь всі операції повинні бути зареєстровані і представлені належним чином;

ь зареєстровані операції повинні відповідати реальності;

ь занесені в правильний період;

ь правильно оцінені;

ь всі операції стосуються підприємства;

ь занесені у відповідний рахунок;

ь правильно представлені в річних звітах.

У процесі підтвердження достовірності інформації звіту з фінансових результатів, який здійснюється аудитором під час аудиту фінансової звітності, можуть виникнути три ситуації, коли:

ь інформація, зафіксована у звіті, відображає реальний результат від фінансово-господарської діяльності;

ь інформація у звіті викривлена без наміру, тобто через помилки обліку, неправильне тлумачення законів, невірну інтерпретацію господарських фактів і з інших причин;

ь інформація у звіті викривлена через неправильне її відображення працівниками підприємства з попереднім наміром, тобто шляхом застосування дій, спеціально підготовлених для викривлення певної інформації.

Важливою якісною характеристикою інформації звітності з фінансових результатів є повнота інформації, яка в Україні найчастіше стає причиною викривлення цієї звітності.

Якщо мова йде про викривлення показників із фінансових результатів, то слід визначити його мету -- це заниження базових показників звітності, на основі яких визначається балансовий прибуток, або їх завищення. У зв'язку з тим, що показники звітності з фінансових результатів пов'язані з податковою звітністю, мета заниження таких показників полягає в ухиленні від сплати податків. У разі, коли базові показники з фінансових результатів завищені, і на їх основі -- балансовий прибуток, мета такого викривлення -- покращення показників фінансової звітності для подачі її користувачам.

Однак під час здійснення такої складної процедури, як підтвердження достовірності і повноти показників звітності з фінансових результатів, не слід обмежуватися лише такими мотивами її викривлення.

Основними напрямками емпіричного дослідження є:

· визначення зовнішніх обставин, пов'язаних із діяльністю підприємства, під тиском яких не відображаються реальні результати фінансово-господарської діяльності;

· вивчення особистих мотивів, які спонукають посадових осіб, що мають від ношення до фінансової та податкової звітності, впливати на достовірність інформації в цій звітності;

· виявлення причин, які сприяють приховуванню фактів недостовірного відображення інформації про фінансові результати у фінансовій і податковій звітності;

· виявлення мотивацій (психоаналітичний підхід), здатних виправдати факт недостовірного відображення інформації про фінансові результати у фінансовій та податковій звітності;

· виявлення способів приховування фактів про невідповідність реальних даних з фінансових результатів, наданих у фінансовій і податковій
звітності;

· визначення заходів, які можуть сприяти більш достовірнішому відображенню результатів фінансово-господарської діяльності у фінансовій і податковій звітності.

Перш ніж розпочати більш детальну перевірку доходів, необхідно визначити суттєвість конкретних груп доходів (П(с)БО 15) у загальному обсязі доходів. Якщо аудитор визнає певний вид доходу несуттєвим, він може ігнорувати подальшу перевірку цього доходу й зосередити увагу на суттєвих доходах.

Під час складання програми аудиту доходів аудитор повинен запланувати аудиторські процедури, які б дозволили йому встановити об'єктивну істину щодо таких тверджень:

* доходи одержані за результатом дійсних операцій у процесі звичайної діяльності;

* відображені у звітності доходи відповідають інформації, узагальненій на відповідних рахунках бухгалтерського обліку;

* доходи, відображені на рахунках бухгалтерського обліку, підтверджені відповідними первинними документами на відвантажену продукцію та надані послуги;

* доходи відображені у відповідному періоді;

* доходи висвітленні в примітках до фінансової звітності належним чином.

Як правило, найбільшу питому вагу у доходах підприємства складають доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Величина цього доходу залежить від кількості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) і реалізаційної ціни. Тому аудитору необхідно за обраним методом організації перевірки (суцільний, вибірковий) перевірити чинники, які впливають на достовірність відображеної в бухгалтерському обліку й фінансовій звітності інформації щодо доходів від реалізації.

У першу чергу, необхідно перевірити відповідність інформації щодо кількості відвантаженої продукції за даними складу та даними документів на відвантаження продукції.

Результати аудиторського дослідження відхилень у цінах реалізації аудитор відображає в робочому документі.

Залежно від суттєвості інших груп доходів аудитор приймає рішення щодо їх перевірки й аналогічно проводить аудиторське дослідження.

Із метою підготовки висновку всі виявлені порушення і помилки аудитор відбиває у робочому документі. При проведенні аудиту необхідно перевірити дотримання порядку підготовки рішень про розподіл прибутку акціонерного товариства, своєчасного його прийняття.

1.3 Інформаційна база аудиторського контролю

Основним завданням інформаційного забезпечення аудиторської діяльності є інформування учасників аудиторського процесу про стан підприємства, де проводиться аудит, функціонування його відповідно до законодавчих і нормативно-правових документів. Сукупність документів, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства, належить до економічної інформації. Інформація поділяються на робочу, тобто між аудиторами і спеціалістами, які здійснюють аудиторські послуги, пряму і непряму. Пряма інформація стосується дослідження стану підприємства, а непряма -- дослідження нормативно-правових документів, які регулюють процес об'єктів, де проводяться аудиторські послуги, методичних вказівок щодо виконання аудиторських процедур. Інформація -- це сукупність різних документів про стан і зміни об'єктів аудиту або їх відповідності законодавчим актам. Вона поділяється на нову, тобто відображає новизну запропонованого рішення та обґрунтовує причину недоліків, виявлених у процесі аудиторських послуг, та інтерпретацію, що була раніше, яка повинна бути достатньою для аудиторського доказу.

Інформаційне забезпечення аудиторських послуг розрізняють за змістом як: законодавче, нормативно-довідкове, договірне, організаційне, фактографічне та ін.

Економічна інформація характеризується такими критеріями: синтактикою, семантикою і прагматикою.

Синтактика -- це структура інформації, символи алфавіту, мови, слова, речення, правила побудови їх; семантика -- зміст економічної інформації, а прагматика -- це достовірність, своєчасність, зручність сприймання тощо. Інформація, що характеризує фінансово-господарські процеси, які відображені в бухгалтерському обліку підприємства, та використовується як основне джерело даних при проведенні аудиту, є обліково-економічною,
а за змістом -- фактографічною.

Аудитор повинен одержати від керівництва підприємства інформацію, необхідну для досягнення мети його роботи. Під час аудиторської перевірки аудитор може отримувати безліч інформації від керівництва підприємства, яка надається як за його власним бажанням, так і на вимогу аудитора. Інформація, що надається керівництвом підприємства, не може заміняти інші докази, які аудитор може отримати. Наприклад, нова інформація про витрати на придбання того чи іншого активу не може замінити інші аудиторські докази з цього питання. Як правило, аудитор повинен включити в свої робочі документи отриману від керівництва інформацію. Суттєве значення має інша інформація, що стосується перевіреної фінансової звітності підприємства, але про яку аудитор не повинен складати аудиторський звіт. Підприємство щорічно оприлюднює фінансову звітність разом з аудиторським висновком. До публічного річного звіту підприємство може включити іншу фінансову або не фінансову інформацію в додатках (пояснення до балансу тощо). У нормативі 27 така фінансова або не фінансова інформація називається «іншою інформацією» [7, с. 189--193].

Технічне забезпечення -- це комплекс технічних засобів і методів, що забезпечують функціонування аудиту. Елементами технічного забезпечення є технічні засоби, методичні і керівні матеріали, технічна документація.

До технічних засобів належать збір і реєстрація інформації, передавання, введення, обробка, відображення і виведення інформації, підготовка даних, накопичення, зберігання і пошук інформації. Організація технічного забезпечення здійснюється на основі застосування методичних і керівних матеріалів, а також технічної документації. Методичні і керівні матеріали поділяють на загальносистемні, спеціалізовані та нормативно-довідкові документи.

Однією з головних проблем, яка постає перед аудитором під час побудови (проектування, придбання, налагодження) комплексу технічних засобів, є вибір оптимального варіанта такого комплексу. Такий вибір ускладнюється тим, що аудитор у практичній діяльності стикається з безліччю варіантів побудови такого комплексу у замовників аудиту. Завдання аудитора полягає у виборі власного комплексу, який був би найбільш сумісним з останніми.

Вибираючи такий комплекс, аудитор повинен ураховувати:

ь організаційну структуру управління аудиторською фірмою;

ь склад аудиторських завдань (види, обсяги та структуру аудиторських послуг);

ь специфіку інформаційного забезпечення аудиторських послуг;

ь технічно-експлуатаційні характеристики засобів технічного забезпечення (комп'ютерів та інших технічних засобів).

Джерелами інформації для аудиту доходів є:

ь Наказ про облікову політику підприємства

ь Первинні документи з обліку доходів

ь Облікові регістри

ь Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю (Додаток 9)

ь Звітність (Додатки 3, 4, 5, 6)

Іншою, не менш важливою проблемою є проблема програмного забезпечення аудиту та аудиторських послуг. Воно повинно бути побудовано таким чином, щоб можна було використовувати комплекс технічних засобів не тільки аудиторської фірми, а й замовника.

Розглянемо основні елементи балансового звіту комерційних банків.

Актив -- це ресурс, що контролюється банком як результат минулих подій, використання якого, ймовірно, сприятиме в майбутньому зростанню економічної вигоди.

Зобов'язання -- це теперішнє зобов'язання банку, що виникає з його минулої діяльності, розрахунок за яким повинен закінчитися відтоком із банку ресурсів, які уособлюють економічні вигоди.

Власний капітал це залишкова частка в активах банку (Додаток 6). Капітал забезпечує банку резерви, достатні для адекватних дій у будь-яких непередбачених обставинах, і допомагає уникнути неплатоспроможності в процесі адаптації до змінних умов.

Баланс є основною формою звітності комерційного банку, що показує стан активів, зобов'язань та капіталу банку на певну дату (Додаток 4).

Призначення балансу -- дати повну картину обліку операцій комерційного банку. Ця форма звітності відповідає діючому плану рахунків для комерційних банків.

Як вже зазначалося, згідно з українським законодавством, аудит -- це перевірка оприлюдненої бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти та відповідності діючому законодавству та встановленим нормативам.

Організацію аудиту проводить Аудиторська палата України, яка згідно із законодавством є неурядовим органом. Метою діяльності палати є створення системи незалежного фінансово-господарського контролю у формі аудиту, який дає об'єктивну оцінку фінансовому стану підприємства, сприяє раціональному господарюванню, та своєчасно запобігає банкрутству власника, забезпечує достовірний контроль за документами і видатками власників та одночасно оберігає інтереси держави.

Аудит на сучасному етапі розвитку поділяють на добровільний і обов'язковий для підприємств, річні звіти яких за чинним законодавством підлягають обов'язковому аудиту. Перелік підприємств визначають органи державного управління за дорученням уряду залежно від певних економічних критеріїв - виду власності і форми діяльності. При добровільному необхідно укласти договір на проведення аудиту (приклад договору наведений у Додатку 1).

Організаційно - методична підготовка аудиту починається з вивчення стану економіки об'єкта аудиту.

Як джерело інформації використовується виробничо - фінансовий план (бізнес - план) економічного і соціального розвитку, річну і періодичну звітність, акт попередньої перевірки та рішення по ній (Додаток 9); Аналізують фінансовий стан підприємства, збереження його власності, розрахунково-кредитні відносини і на підставі цього аудиторська служба розробляє програму аудиту (приклад програми в Додатку 2), яка затверджується керівником, який призначив аудит. У ній зазначають об'єкт контролю, його зміст, послідовність перевірки.

Потім визначають методичні прийоми і контрольна аудиторські процедури, і конкретизують ці питання при розробці плану - графіку аудиту, який встановлює термін перевірки кожного об'єкта.

При проведенні аудиту необхідно звернути особливу увагу на наявність акту ревізійної комісії. Адже, як засвідчує практика, бувають випадки, коли акти перевірок ревізійної комісії відсутні. А за наявності вони інколи обмежуються вказівками на незначні порушення й фіксацією результатів поверхового аналізу фінансово-господарської діяльності за звітний рік.

Правління зобов'язане одночасно з річним балансом підготувати:

ь розмір балансового прибутку;

ь розмір відрахувань до резервного фонду;

ь розподіл чистого прибутку між акціонерами;

ь розмір нерозподіленого прибутку.

Джерелами інформації - є законодавство з питань фінансово-господарської діяльності, обліку і контролю, нормативні документи про бухгалтерські звіти і баланси, нормативно-методичні документи з інвентаризації, обліку, звітністю і контролю, матеріали контрольних перевірок і рішень щодо них, рішення за результатами господарської діяльності, первинні документи і облікові регістри, поточна та річна звітність підприємства.

Особливості методичних прийомів аудиту, узагальнення і реалізація його результатів полягають у суцільних і вибіркових перевірках стану оперативного, бухгалтерського, статистичного обліку, його організації і методології, а також безпосереднього контролю якості стану обліку і звітності.



Розділ 2. Фінансово-економічний аналіз діяльності акціонерного банку "Діамант"

2.1 Організаційно-економічна характеристика банку

Акціонерний банк "Діамант" створений за рішенням Установчих зборів засновників (протокол №1 від 1993 р.) у формі закритого акціонерного товариства i зареєстрований Національним банком України 17.11.1993 р. за № 212 (Додаток 3, ст.2).

Вiдповiдно до рішення Установчих зборів (протокол №1 від 01 серпня 2008 р.) Акціонерний банк "Діамант" створений шляхом перетворення та є правонаступником усього майна, а також усіх прав i обов'язків за договорами (контрактами, угодами) та зобов'язаннями Акціонерного банку "Діамант", створеного у формі закритого акціонерного товариства згідно рішення Установчих зборів (протокол №1 від 28 вересня 1993 року) i зареєстрованого Національним банком України 17 листопада 1993 року за реєстраційним номером 212.

Банк є відкритим акціонерним товариством відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію від 26 вересня 2008 року та входить до банківської системи України.

Юридична адреса Банку: 04070, Україна, місто Київ, Контрактова площа, 10 А.

Основними продуктами бізнесу є:

· кредитні продукти;

· депозитні продукти;

· операції з банківськими металами;

· розрахунково-касові операції;

· неторгові операції.

Органiзацiйна структура Акціонерного банку "Діамант" затверджена Правлінням Банку (протокол № 06 від "06" лютого 2008 р.) та Спостережною Радою Банку (протокол № 02-2008/21 від "22" лютого 2008 р.).

Кожний пiдроздiл очолює керiвник. Керiвнику пiдроздiлу, до якого входять iншi пiдроздiли, безпосередньо пiдпорядковуються керiвники таких пiдроздiлiв.

Служба внутрішнього аудиту підпорядкована Спостережнiй Радi Банку.

У своїй дiяльностi Акцiонерний банк "Дiамант" керується Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" вiд 07.12.2000р. №2121-III, Законом України "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi" вiд 16.07.1999р. №996-XIV, Законом України "Про оподаткування прибутку пiдприємств" вiд 22.05.1997р. №283/98-ВР, Законом України "Про господарськi товариства" вiд 19.09.1991р. №1576-XII, Законом України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинних шляхом" вiд 28.11.2002р. №249-IV, нормативними актами та iнструкцiями Нацiонального банку України, статутом Акцiонерного банку "Дiамант", а також внутрiшнiми положеннями щодо органiзацiї операцiйної дiяльностi банку.

В 2006 роцi було створено дочiрню компанiю ТОВ "КУА Дiамант Iнвест Менеджмент", дiяльнiсть якої пов'язана з управлінням активами iнституцiйних інвесторів.

Пропозицій щодо реорганiзацiї Банку з боку третіх осіб протягом року не надходило.

Банк є унiверсальним за колом клiєнтiв, що обслуговуються, та перелiком виконуваних операцiй. У 2008 роцi Банк здiйснював подальше закрiплення позицiй на ринку банкiвських послуг України та розширення присутностi у регiонах.

Протягом 2008 року Банк не приймав участi у злиттi, приєднаннi, подiлу, видiленнi, перетвореннi банкiв. Припинення (лiквiдацiя) окремих видiв банкiвських операцiй не вiдбувалось.

Рiчний звiт Банку складається в нацiональнiй валютi України у тисячах гривень.

Облiкова полiтика Акцiонерного банку "Дiамант" на 2008 рiк грунтується на загальноприйнятих принципах облiку:

- Безперервностi дiяльностi, тобто вiдсутностi у Банка намiру суттєво скоротити обсяги своєї дiяльностi або самолiквiдуватися;

- Стабiльностi правил облiку, тобто їх незмiнностi при послiдовному переходi вiд одного перiоду до iншого на протязi звiтного року або вiд одного звiтного року до iншого;

- Обачливостi, тобто оцiнцi та вiдображеннi в облiку активiв i зобов'язань з достатнiм ступенем обережностi, щоб запобiгти переносу iснуючих фiнансових ризикiв на наступнi звiтнi перiоди;

- Нарахування доходiв та витрат, тобто визнання доходiв та витрат у тому перiодi, в якому вони були одержанi або здiйсненi ;

- Окремому вiдображеннi активiв та пасивiв;

- Прийнятностi вхiдного балансу, тобто вiдповiдностi залишкiв за балансовими рахунками на початок поточного звiтного перiоду залишкам на кiнець попереднього звiтного перiоду;

- Вiдкритостi фiнансових звiтiв;

- Консолiдацiї, тобто складання фiнансових звiтiв по Банку в цiлому з урахування дочiрнiх установ;

- Суттєвостi, тобто вiдображеннi у фiнансових звiтах всiєї iстотної iнформацiї.

Облiкова полiтика Акцiонерного банку "Дiамант" органiзована як система стандартiв, якi подiляються на двi групи: облiковi та технологiчнi.

Для розрахунку податку на прибуток Банком застосовувалась ставка 25%. Банк не має податкових пiльг. До валових витрат не враховувались суми по незавершених на звiтний перiод зобов'язаннях, що не були фактично оплаченi. Рiзницi мiж витратами з податку на прибуток та добутком облiкового прибутку пояснюються збiльшенням доходiв, якi не пiдлягають обкладанням податку на прибуток, але визнаються в бухгалтерському облiку, зокрема процентнi доходи за операцiями з цiнними паперами. Невизнаних податкових зобов'язань у зв'язку з фiнансовими iнвестицiями в дочiрнi установи та асоцiйованi компанiї, не було. Банк не припиняв жодних видiв своєї дiяльностi. Отже, витрат та доходiв з податку на прибуток, пов'язаних за такими операцiями, не мав.

Протягом останнiх п'яти рокiв АБ "Дiамантбанк" здiйснював придбання активiв, пов'язаних з розширенням своєї дiяльностi - будiвлi, споруди, комп'ютерна технiка, засоби зв'язку, транспортнi засоби та iн. Банк не планує будь-якi значнi iнвестицiї або придбання, пов'язанi з господарською діяльністю.

9 квітня 2010 р. відбулися Збори акціонерів Діамантбанку, на яких було підбито підсумки роботи Банку за 2009 рік, а також визначені основні напрями діяльності Банку на 2010 рік.

Зокрема, Збори акціонерів затвердило звіт про результати діяльності Банку у 2009 році; звіт та висновки зовнішнього аудитора та ревізійної комісії про фінансово-господарську діяльність Банку.

Рішенням Зборів акціонерів нерозподілений прибуток за 2009 рік у розмірі понад 2 млн. 309 тис. грн. був спрямований до резервного фонду Банку.

Також були затверджені основні напрями діяльності Банку у 2010 році та оновлено склад Ревізійної комісії. Пріоритетними напрямками розвитку роздрібного бізнесу Діамантбанку у 2008 році були розробка та впровадження нових фінансових продуктів для індивідуальних клієнтів.

Основні показники діяльності Діамантбанку наведені в таблиці 2.1.1.

Табл. 2. 1. 1.

Основні показники діяльності банку (тис. грн.)

№	Назва показника	2009 рік	2008 рік
1	2	3	4
1	Усього процентних доходів	193428	119438
2	Чистий процентний дохід/(витрати)	64665	40564
3	Усього комісійних доходів	39988	27819
4	Чистий комісійний дохід/(витрати)	37068	26192
5	Інші операційні доходи	6096	5206
6	Усього операційних доходів	6763	5310

Згідно з наведеною таблицею, ми можемо спостерігати вдосконалення діяльності банку, що веде до зростання показників відносно попереднього року. Так, процентні доходи в 2009 році збільшилися на 73990 тис. грн.; комісійні доходи збільшилися у порівнянні з 2008 роком на 12169 тис. грн.; також спостерігається зростання показників операційних доходів (Додаток7). Це дає нам право зробити висновки, що обрана і вдосконалена політика банку має позитивний характер, і сприяє розвитку банку.

2.2 Аналіз фінансового стану і фінансових результатів

Фінансово-економічний стан банку характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями. Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану банку за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан банку цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті - негативному, бо вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку. Поняття "фінансового стану" в підручниках різних авторів, трактується по різному, але є і визначення цього поняття які збігаються у декількох авторів, визначення цього поняття можна представити у вигляді таблиці 1.

Огляд методичної літератури з аналізу банківської діяльності та ознайомлення з практикою безпосередньо в банках свідчить, що на сьогодні єдина система показників, які в узагальнюючому вигляді характеризують їх фінансовий стан, остаточно ще не склалася. Кожний банк використовує свої самостійно розроблені методики, що включають різні показники, які часто суттєво різняться.

Більшість методик поєднує чотири групи показників, що дають можливість оцінити фінансовий стан банку виходячи із:

оцінки фінансової стійкості;