Господарська діяльність кожного підприємства вимагає планування, керування і контролю. Щоб керувати підприємством різних форм власності і всім народним господарством України, необхідно володіти інформацією про господарську діяльність кожного підприємства: розміри коштів , розвиток окремих галузей і ін. Усю цю інформацію можна одержати тільки в обліку.

Облік існує дуже давно. Він виник у процесі розвитку людського суспільства, що для забезпечення своїх потреб здійснює господарську діяльність, тобто матеріальне виробництво, що вимагає керування і контролю.

Однак, у ринкових умовах господарювання традиційні форми фінансового контролю не можуть виконувати функції захисту майнових інтересів власника. Як показує світовий досвід, захистити ці інтереси може незалежний фінансовий контроль - аудит. Взаємна зацікавленість підприємства , в особі власника, держави, в особі податкових органів і самого аудитора забезпечать вірогідність обліку і звітності.

Ефективне використання усіх видів ресурсів - факторів, зниження витрат і ріст прибутковості є основними задачами діяльності суб'єкта, що хазяює. Визначальна роль у реалізації даних задач належить економічному аналізу.

Аудит, як метод господарського контролю, проводиться з метою виявлення і вивчення фактичного стану підприємства, порівняння його з поставленими цілями, необхідності попередження небажаних тенденцій розвитку. Ліквідуються умови, що породжують безгосподарність. Важливо, щоб виключалася можливість повторення помилок і відхилень у майбутньому. У процесі контролю виявляються не тільки негативні, але і позитивні сторони діяльності, і це дає можливість поділяється своїм досвідом з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Нормативне регулювання ВАТ „Хлібозавод №9”здіснюеться на основі таких законодавчих актів:

Конституції України. Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня, 1996 р.

Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. №887- XII

Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. №1576- XII

Закои України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 2004 p. № 966-XIV.

Закон України "Про державну статистику" від 13 липня 2003 р. №1922-III

Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. №3125- XII.

Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 2004 p. № 966-XIV.

Закон України "Про електронний цифровий підпис" від 22 травня
2003 p. № 852-IV.

Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 p. № 851-IV.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88.

Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2003 р. № 419.

Перелік типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затверджений наказом головного верховного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 р. № 41.

Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69.

Технологічно бухгалтерський облік як процес розпочинається з виявлення, вимірювання і реєстрації фактів, дій і подій з метою отримання інформації про господарські операції. Суцільне і безперервне спостереження за всіма господарськими операціями на підприємстві здійснюється за допомогою документування. Документування є важливою ланкою в ланцюгу функціонування бухгалтерського обліку. Це початок і основа бухгалтерського обліку. Без належно оформленого документа не може бути бухгалтерського запису, від нього залежать повнота і достовірність облікової інформації для користувачів.

Документ (лат. dokumentum) буквально означає свідоцтво, доказ. У широкому значенні під документом розуміють матеріальний носій, що його використовують у процесі спілкування, на якому за допомогою різних засобів і способів зафіксовано в доцільній для сприйняття формі інформацію. Документи складають у різних сферах людської діяльності (науці, освіті, медицині, техніці, економіці тощо).

Бухгалтерський документ -- письмове свідоцтво певної форми, яке містить відомості про господарську операцію і є доказом її здійснення.

Спосіб оформлення господарських операцій документами називається документацією. Документація є важливим елементом методу бухгалтерського обліку, оскільки служить для первинного спостереження за господарськими операціями, і обов'язковою умовою для відображення їх в обліку.

Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для бухгалтерського обліку цих операцій. Первинні документи мають бути складені під час господарської операції.

Порядок документального оформлення господарських операцій, вимоги щодо складання документів регламентуються статтею 9 ("Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку") Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність Україні" від 16 липня 2004 p. № 996-XIV.

Первинне спостереження, документування та документація відіграють важливу роль в управлінні діяльністю підприємства, а саме:

-- дають уявлення про фактичний стан господарських засобів та і міни у процесі кругообороту засобів;

забезпечують прозорість у роботі підприємства та контроль
наявності та руху майна і коштів;

є юридичним (правовим) свідченням господарських операцій,
що здійснюються;

є важливим джерелом контролю для зовнішніх і внутрішніх
користувачів при проведенні ревізії, аудиту, аналізу господарської
діяльності.

Первинні документи мають бути складені на паперових або машинних (електронних) носіях. Відповідно до цього існують і вимоги до змісту й оформлення документів. Порядок створення первинних документів, записів у регістрах бухгалтерського обліку та зберігання документів, регістрів і звітів установлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88.

Планування витрат у торговельній діяльності здійснюється відповідно до Методичних рекомендацій із формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, затверджених Наказом Міністра економіки та з Питань Європейській інтеграції України від 22.05.2005 р. №145.

До складу витрат торговельної діяльності належать витрати підприємств, що здійснюють таку діяльність, які виникають у процесі руху товарів, а також витрати підприємств , що пов'язані з випуском і реалізацією продукції.

Поточні витрати підприємства торгівлі -- це грошове відбиття витрат живої - упредметненої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства, що за натурально-речовим складом становлять спожиту частину матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів. Згідно з стандартами бухгалтерського обліку, витрати - це зменшення економічної вигоди у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками). До складу поточних витрат підприємства торгівлі входять витрати обігу - представлені в грошовій формі витрати підприємства на здійснення процесу реалізації товарів, які складають за своєю суттю собівартість послуг із доведення товарів від виробника до споживача, та пов'язаних із зміною форм вартості.

Поточні витрати є одним з результативних показників господарської діяльності підприємств торгівлі, основна мета планування яких - визначення загальної суми витрат, необхідної для забезпечення нормальної роботи та якісного обслуговування споживачів, з урахуванням наявних резервів зниження витрат. Планові розрахунки витрат діяльності використовують для визначення потреби в обігових коштах, планування фінансових результатів діяльності підприємства, визначення економічної ефективності реалізації окремих товарів, комерційних угод, інвестиційних проектів, а також для формування цінової політики підприємства.

Витрати звичайної діяльності планують за такими видами: операційні витрати, фінансові витрати, інші витрати звичайної діяльності. Операційні витрати планують за групами: собівартість реалізованих товарів та продукції власного виробництва, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Не підлягають плануванню втрати від участі в капіталі та надзвичайні витрати.

При плануванні визначають також рівень операційних витрат та витрат обігу у відсотках до загального обсягу товарообороту.

Інформаційною базою для планування витрат звичайної діяльності виступають такі фінансово-економічні показники розвитку підприємства: плановий і фактичний обсяг та структура товарообороту, товарного забезпечення, запасів товарно-матеріальних цінностей, планова середньоспискова чисельність, штатний розклад, прийнята на підприємстві система оплати праці, наявна матеріально-технічна база підприємства та проекти її розвитку. При плануванні беруть до уваги інформацію про місцезнаходження постачальників, умови постачання товарів, діючі на відповідний період ставки, тарифи, розцінки, норми та інші розрахункові показники, які використовує підприємство для внутрішньогосподарського планування, матеріали аналізу витрат у цілому на підприємстві за окремими елементами та статтями витрат за поточний рік (квартал, місяць).

Обґрунтування плану витрат звичайної діяльності підприємства здійснюють методом прямих техніко-економічних розрахунків за кожною статтею. Загальний розмір витрат за видами діяльності та підприємства в цілому визначають шляхом додавання планової суми витрат за кожною калькуляційною статтею.

У зв'язку з тим, що кожна стаття витрат є комплексною, розрахунки необхідно проводити за кожним елементом витрат, що підлягає плануванню та входить до тієї чи іншої статті.

Планування собівартості реалізованих товарів (продукції) здійснюють за такими статтями:

Стаття "Собівартість реалізованих товарів та продукції власного виробництва". Планування витрат за цією статтею здійснюють на основі запланованого обсягу товарообороту підприємства торгівлі, узгодження з розрахунковими обсягами постачання товарів та наявними товарними запасами підприємства.

Планову собівартість реалізованих товарів розраховують за такими елементами витрат:

§ вартість реалізованих товарних запасів;

§ вартість реалізованої продукції власного виробництва;

§ транспортно-заготівельні витрати, що плануються на реалізовані товарні запаси.

Розрахунковий обсяг реалізованих товарних запасів визначають, виходячи із запланованого обсягу товарообороту кожної товарної групи, підрозділу, у цілому на підприємстві та планового середнього відсотка торговельної націнки на товари. Оцінку вартості товарних запасів, які планують до реалізації, визначають за обраним підприємством методом.

Розрахункову вартість реалізованої продукції власного виробництва здійснюють на основі програми виробництва та запланованого обсягу реалізації продукції власного виробництва підприємства громадського харчування, узгоджуючи з виробничими потужностями цехів, розрахунковими обсягами постачання сировини, продуктів та їх наявності у виробничих цехах підприємства.

Планування транспортно-заготівельних витрат здійснюють методом прямих економічних розрахунків, виходячи з таких показників: запланованого обсягу і структури товарного забезпечення підприємства, діючих тарифів на вантажо-завантажувальні роботи, транспортні послуги, наявних довгострокових контрактів експортно-експедиційними підприємствами.

Планування адміністративних витрат здійснюють за наступними статтями: стаття "Витрати на оплату праці". Витрати за цією статтею розраховують, виходячи із чисельності адміністративно-управлінського персоналу, іншого загально-господарського персоналу (штатних та позаштатних працівників), посадових окладів, доплат, планових премій, заохочень, компенсаційних виплат, згідно з прийнятою підприємстві системою оплати праці та штатним розкладом. Стаття "Відрахування на соціальні заходи". Витрати за цією статтею визначають, виходячи з запланованого фонду оплати праці адміністративно-управлінського, загальногосподарського персоналу та обсягів відрахувань на соціальні заходи встановленими законодавством нормами.

Стаття "Витрати на оренду основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що забезпечують адміністративні потреби". Витрати за цією статтею планують на оперативну оренду об'єктів загальногосподарського призначення інвентарю, розраховуються відповідно до площі, яку орендують, або місткості, інвентарю та ставок орендної плати, передбачених угодами на оренду. До витрат підприємств торгівлі, що перебувають у комунальній власності, зараховують орендну плату в межах сум, розрахованих за ставками, які встановлюють місцеві органи виконавчої влади.

Стаття "Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, що забезпечують адміністративні потреби". Витрати за цією статтею планують на утримання та ремонт основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, швидко зношуваних предметів, що забезпечують адміністративні потреби:

1) витрати на опалення розраховують, виходячи з площі опалювальних приміщень, палива і його вартості, тривалості опалювального сезону та норм витрат палива, разі надходження тепла, яке виробляють теплові електростанції, - із затверджених розцінок на пару і гарячу воду та кількості спожитої теплової енергії;

2) витрати на освітлення розраховують, виходячи з кількості спожитої енергії і діючих тарифів. Необхідну кількість електроенергії у кіловат-годинах розраховують залежно від кількості освітлювальних точок відповідно до норм освітлення на 1 кв. Метр площі, від кількості і потужності різних електроприладів, двигунів, інших машин і обладнання, які споживають електроенергію;

3) витрати на постачання та інші комунальні послуги розраховують, виходячи з кількості води, що витрачається, обсягів послуг і діючих тарифів;

4) витрати на вивезення сміття і відходів, утримання в чистоті приміщень і території (якщо ці роботи виконують сторонні підприємства) розраховують, виходячи з обсягів послуг і діючих тарифів. Вартість предметів і засобів догляду за приміщеннями, територією, обладнанням розраховують за кількістю і діючими цінами;

5) витрати на протипожежні засоби розраховують, виходячи з вартості матеріалів, тарифів на зарядження і перевірку справності вогнегасників, а також відповідно до угод на послуги, які надають органи пожежної охорони;

витрати на утримання охорони, яка не входить до штатного розкладу підприємстві торгівлі, і на обслуговування засобів сигналізації визначають, виходячи з укладених угод

планування витрат матеріалів і засобів догляду за приміщеннями здійснюють виходячи з вартості матеріалів і норм їх споживання, установлених на підприємстві:

розрахунок витрат на поточний ремонт приміщень проводять відповідно до потреб на ремонт окремих приміщень, обладнання, інвентарю шляхом визначення вартості матеріалів і їх доставки до місця проведення ремонту, заробітної плати осіб, яких залучають до виконання ремонтних робіт, оплати послуг стороннім підприємствам(організаціям), пов'язаних із виконанням ремонтних робіт у приміщеннях загальногосподарського призначення тощо. Зазначені витрати зараховують до витрат цієї статті згідно з кошторисом і графіком ремонтних робіт;

витрати, пов'язані із зносом санітарного і спеціального одягу, взуття, столової білизни, посуду, розраховують, виходячи з потреби в них, вартості одиниці та терміну служби;

витрати, пов'язані із зносом предметів, інструментів, інвентарю, визначають виходячи з вартості одиниці, термінів служби. їх планують з урахуванням фізичного зносу малоцінних предметів, які є в наявності на початок планованого періоду, їх надходження і вибуття;

витрати на утримання малоцінних та швидкозношуваних предметів планують, виходячи з обсягів послуг пралень, ремонтних майстерень, хімчисток та інших підприємств, пов'язаних із пранням, лагодженням столової білизни, санітарного і спеціального одягу, взуття та санітарних речей, іншого інвентарю, інструменту та діючих тарифів.

Стаття "Амортизація основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів, що забезпечують адміністративні потреби". Розмір амортизації основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів планують відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» та П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», виходячи з прийнятих на підприємстві методів нарахування амортизації (прямолінійного методу, методу зменшення залишкової вартості, методу прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного методу, виробничого методу, а також методів, передбачених податковим законодавством), вартості об'єктів, що амортизується, терміну їх корисного використання.

Стаття "Витрати на страхування майна". Витрати за цією статтею визначають, виходячи з вартості майна підприємства торгівлі, що підлягає обов'язковому страхуванню, розмірів страхових тарифів і нормативів платежів обов'язкового страхування.

Стаття "Податки, збори та інші, передбачені законодавством обов'язкові платежі крім податків, зборів та обов'язкових платежів, включених до статті Відрахування на соціальні заходи".

Податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі, включені до складу адміністративних витрат (митні платежі, портові збори, податок на рекламу, комунальні податки, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового зв'язку, інші), визначають за встановленими нормами, передбаченими законодавством.

Стаття "Загальні корпоративні витрати ". Витрати за цією статтею планують за такими елементами:

1) витрати, що пов'язані з виготовленням і використанням бланків, які підтверджують сплату пайових, цільових та інших внесків членами споживчих товариств, розраховують, виходячи з обсягу та вартості виготовлення бланків;

2) витрати на оприлюднення річного звіту розраховують, виходячи з розцінок на засобі масової інформації;

3) організаційні та представницькі витрати, пов'язані із забезпеченням корпоративної діяльності підприємства розраховують, виходячи з кошторису даних заходів і норм установлених чинним законодавством;

4) витрати на проведення річних зборів розраховують, виходячи з кошторису даних норм витрат, установлених чинним законодавством;

5) оплату робіт і послуг консультаційного та інформаційного характеру, а також поганих з організацією передбачених законодавством обов'язкових аудиторських перевірок планують, виходячи з тарифів на ці послуги відповідно до угод, укладених з консалтинговими, іншими фірмами, що надають відповідні послуги.

Стаття "Інші адміністративні витрати ". Інші адміністративні витрати, включають до цієї статті, планують за елементами витрат з урахуванням специфічних особливостей кожного їх виду, зокрема:

- витрати, пов'язані із забезпеченням нормальних умов праці і додержанням правил техніки безпеки праці, розраховують відповідно до кошторису витрат на ці заходи;

- витрати на службові відрядження визначають, виходячи з норм витрат, передбачених чинним законодавством, запланованої кількості та тривалості відряджень працівників підприємства;

- витрати на оплату послуг поштово-телеграфного, телефонного, факсимільного інших видів зв'язку розраховують, виходячи з їх фактичних розмірів за передплановий період, розмірів тарифів і абонентської плати на ці послуги;

- витрати на передплату спеціалізованої преси, придбання спеціальної літератури, прейскурантів, каталогів, інструктивних та інших службових матеріалів, виходячи з їх планової кількості та вартості одного видання;

- витрати на винахідництво та раціоналізацію розраховують згідно з планом відповідних заходів і витратами на ці потреби згідно з прийнятими проектами впровадження їх заходів;

- витрати на придбання і виготовлення бланків документів, пов'язаних із фінансово-господарською діяльністю підприємства торгівлі, розраховують згідно з рахунками оплати цих бланків.

Планування витрат на збут здійснюють за такими статтями:

Стаття "Витрати на оплату праці⁹'. Витрати на виплату основної заробітної плати торговельно-оперативному, допоміжному та іншому персоналу, що забезпечує збут, планують, виходячи зі штатного розкладу, посадових окладів або відрядних розцінок, запланованих обсягів товарообігу підприємства. Витрати на виплату додаткової заробітної плати розраховують, виходячи з надбавок та доплат, планових премій, заохочень, компенсаційних виплат, згідно з прийнятою на підприємстві системою оплати праці.

До складу витрат за цією статтею планують також витрати на оплату праці робітників, не включених у штатний розклад і залучених до виконання робіт за угодами сезонна реалізація, навантаження, розвантаження, переміщення товарів тари, оброблення, підсортування, пакування, фасування, прання та ремонт спеціального одягу, взуття, участь у рекламних заходах тощо).

Стаття "Відрахування на соціальні заходи". Витрати за цією статтею визначають, виходячи з запланованого фонду оплати праці працівникам, які зайняті збутом, та обсягів відрахувань на соціальні заходи за встановленими законодавством нормами.

Стаття "Витрати па оренду основних засобів, інших необоротних матеріальних та нематеріальних активів, що забезпечують збут товарів". Витрати а операційну оренду будівель, складських і підсобних приміщень, споруд, холодильника обладнання, інвентарю та інших матеріальних активів, пов'язаних із збутом продуктів (товарів, робіт, послуг), розраховують відповідно до орендованої площі або місткості кількості інвентарю та ставок орендної плати, передбачених угодами на оренду.

Стаття "Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, що забезпечують збут товарів". Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, що забезпечують збут товарів, планують аналогічно статті витрат на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, малоцінних та швидкозношуваних предмет що забезпечують адміністративні потреби.

Витрати на перевірку і таврування терезів, інших вимірювальних приладів розраховують, виходячи з їх кількості та середньої вартості обслуговування одного приладу (за видами).

Стаття "Амортизація основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів, що забезпечують збут товарів". Витрати за цією статтею планують аналогічні розрахунку амортизації у складі витрат, що забезпечують адміністративні потреби.

Стаття "Витрати на зберігання, сортування, оброблення, пакування і передпродажну підготовку товарів". Витрати за цією статтею визначають за елементами затрат шляхом прямих техніко-економічних розрахунків, виходячи з таких показників, як кількість товарів, які потребують цих витрат, структура товарообігу, витрати на одиницю товару (тонну, пару взуття, одиницю одягу тощо), вартість усіх пакувальних матеріалів за діючими цінами; норми (затверджені або розраховані підприємством) витрат на тонну товарів, на тисячу гривень товарообігу.

Розмір витрат на утримання холодильного обладнання розраховують, виходячи з кількості і видів обладнання, кількості товарів, які необхідно охолоджувати, термінів їх зберігання, тривалості роботи обладнання, вартості електроенергії, води, мастильних матеріалів, витрат на оплату послуг сторонніх підприємств із технічного обслуговування холодильного обладнання.

Стаття " Витрати на транспортування ". Витрати на транспортування планують залежно від умов поставки товарів, які визначають під час укладання договору поставки.

Виходячи з асортименту і обсягів товарів, які реалізовуватимуть іногороднім покупцям оптом, визначають обсяг вантажообігу з перевезення товарів залізничним, водним і повітряним транспортом, який розраховують у тоннах. Якщо в угоді відсутнє положення про обсяг перевезень товарів у тоннах, розрахунок вантажообігу проводять шляхом ділення передбаченої вартості товарів, які перевозитимуть, на середню вартість тонни товару. Середню вартість тонни конкретного товару визначають діленням суми вартості цього товару (за рахунками, взятими на вибір) на його масу брутто, яка показана в цих рахунках або в супроводжувальних транспортних документах.

Після розрахунку вантажообігу з реалізації товарів визначають відстань, на яку перевозитимуть товари вагонами, контейнерами, насипом, великою чи малою швидкістю. Розрахунки витрат проводять за діючими на окремих видах транспорту тарифами вантажно-розвантажувальні роботи. До цих витрат додають вартість обладнання вагонів, утримання експедиторів (якщо це передбачене угодою), вартість розвантаження товарів на станціях, пристанях і в аеропортах силами нештатних робітників (крім витрат на навантаження автотранспорту); інші транспортні витрати (утримання власних під'їзних колій, подання вагонів, збереження вантажів на станціях, та інші витрати, які включають до накладних залізниць і водного транспорту).

Крім маси товару, до вантажообігу необхідно додати масу тари. Масу тари визначають у відсотках до маси товару за даними маркування тари або дослідним шляхом. Загальна маса товарів і тари, які перевозитимуть з коефіцієнтів повторних перевезень, становить транспортний вантажообіг, заховують при розрахунку витрат на перевезення автомобільним транспортом.

Розрахунок роблять з урахуванням відстані перевезень, класу вантажу, типу автомобіля тарифів на перевезення товарів автомобільним транспортом, трати на транспортування дрібних партій товарів планують, виходячи з діючих (розцінок) на замовлення автотранспорту та на одну автомобілегодину. Для цього кількість автомобілів, що буде використано, множать на кількість годин роботи та на діючі тарифи (розцінки).

Виграти на транспортування, пов'язані з виїзною торгівлею, планують, виходячи з даних заходів, обсягу вантажообігу, типу автомобіля та тарифів (розцінок) на везения товарів автомобільним транспортом. До обсягу витрат на перевезення автомобільним транспортом додають витрати на оплату вантажно-розвантажувальних робіт за тонну ваги, а також витрати на експедиційні операції, якщо це передбачено угодами. Стаття "Витрати на проведення маркетингових заходів". Витрати на маркетинг та рекламу визначають шляхом прямих техніко-економічних розрахунків згідно маркетингових заходів, які передбачені до реалізації у плановому періоді. Маркетинговий бюджет передбачає розрахунок кошторису витрат кожного рекламного заходу, маркетингових досліджень ринку збуту. Розрахунки здійснюють, виходячи з гості матеріалів, товарів, послуг, які використовують для проведення рекламних акцій, маркетингових досліджень.

Стаття "Витрати на тару". Для визначення витрат за цією статтею розраховують кількість і вартість тари за видами (мішки, ящики, бочки, бідони, лотки тощо), у уцінки під час її повернення.

Амортизацію власної інвентарної тари і тари-обладнання розраховують за відповідно нормам, а багатооборотної (заставної) тари - за угодами з постачальниками. Витрати на ремонт власної інвентарної тари та тари-обладнання, перевезення її на види постачальників, тарозбиральні та тароремонтні підприємства розраховують, гоячи з обсягів ремонту, перевезень, розцінок і тарифів на ремонтні роботи та перевезення відповідними видами транспорту. До зазначених витрат не належить заробітна плата штатних та позаштатних робітників, вантажників.

Стаття "Інші витрати на збут". Витрати за цією статтею визначають елементами затрат шляхом прямих техніко-економічних розрахунків, виходячи з планованих відряджень працівників, зайнятих збутом; вартості матеріалів, обладнання, необхідного для гарантійного ремонту та гарантійного обслуговування; інших витрат на збут. До зазначених витрат не входить заробітна плата с них та позаштатних працівників, які здійснюють гарантійний ремонт та гарант-обслуговування.

Планування інших операційних витрат здійснюють згідно зі статтями включають до інших операційних витрат. Витрати за цими статтями визначаю-елементами витрат шляхом прямих техніко-економічних розрахунків на основі

¦ кошторису науково-дослідних робіт, вартості виготовлення та випробував нових моделей, страв, виробів;

запланованих обсягів реалізації іноземної валюти, вартості послуг банк і міжбанківського валютного ринку, втрат від зміни курсу валют, що підлягають прогнозуванню;

запланованих обсягів реалізації виробничих запасів та витрат на їх реалізацію

втрат товарів у межах норм природних втрат під час перевезення, зберіганні реалізації відповідно до встановлених чинними нормативно-правовими актами.

При розрахунках не беруть до уваги обсяги продажу розфасованих та штучних товарів, для яких норми природних втрат не передбачені.

Планування витрат фінансової діяльності здійснюють за такими статтями:

Стаття " Відсотки за кредит ". Розрахунок цих витрат на планований період здійснюють, виходячи з потреби в кредитах для поповнення власних обігових коштів для придбання виробничих фондів і нематеріальних активів та інших цілей, термії кредитування, розміру відсоткової ставки за кредит.

Планування відсотків за короткостроковий кредит для закупівлі товарів здійснюють виходячи із обсягу планового товарообороту, планових залишків товарів, пайової участі власних обігових коштів в оплаті товарів і відсоткової ставки за кредит.

Особливі умови надання кредиту враховують у розрахунках через введення довгових витрат або за іншим алгоритмом визначення розміру відсотків платежу.

Стаття "Інші фінансові витрати". Планування відсотків за довгострокові кредит здійснюють, виходячи з потреби в кредиті, терміну кредитування, розміру відсоткової ставки, щорічних сум виплат, утому числі погашення основі суми боргу та s лишку основної суми боргу на кінець кожного року впродовж терміну кредитування необхідності дисконтування потоку платежів на обслуговування кредиту.

Витрати, що пов'язані з викупом, утриманням та обігом власних цінних папери планують, виходячи з виду і обсягу випуску цінних паперів, вартості виготовлена цінних паперів у паперовій формі, тарифів юридичних послуг, аудиторських послуг, нотаріальних послуг, послуг із друкування та тиражування необхідної документації, послуг з опублікуванні інформації про випуск цінних паперів та інших рекламних повідомлень у друкованих засобах масової інформації, розміру комісійної винагороди фінансовим посередникам, що здійснюють реалізацію цінних паперів.

Витрати, які пов'язані з нарахуванням відсотків за договорами кредитування (кр. « банківських кредитів), планують, виходячи з потреби в цьому виді кредиту та розмір відсоткової ставки за кредит.

Витрати, пов'язані з нарахуванням відсотків за договорами фінансового лізингу, виникають, виходячи з вартості устаткування, яке використовують на умовах фінансового лізингу, та відсоткової ставки відповідно до лізингової угоди.

Застосовуються різноманітні методи калькуляції промислової продукції: прямого розрахунку, розрахунково - аналітичного, нормативного, параметричного, виключення витрат , коефіцієнтний і комбінований.

Застосування того або іншого методу залежить від виду виробленої продукції, характеру технологічного процесу, особливостей переробки сировини.

Метод прямого розрахунку застосовується на підприємствах, що виготовляють однорідну продукцію. При цьому методі витрати на одиницю продукції визначаються шляхом розподілу загальної суми витрат на кількість виробленої продукції.

На великих виробництвах з широкою номенклатурою більш поширений розрахунково-аналітичний метод. Сутність його полягає в тому, що прямі витрати на одиницю продукції визначаються на основі прогресивних норм витрат ресурсів.

Нормативний метод -- найбільш прогресивний. Він базується на нормах і нормативах використання матеріальних і трудових ресурсів, на його основі можна робити розрахунок калькуляцій на нові види продукції.

Параметричний метод -- застосовується для розрахунку витрат виробництва однотипних, але різних за якістю виробів. Він ґрунтується на встановленні закономірностей зміни витрат в залежності від зміни якісних параметрів продукції. Виявивши цю закономірність і витрати на виготовлення виробу - макета, можна дізнатися про витрати на інші однотипні вироби, що відрізняються один від одного певними параметрами. Для добору якісних властивостей ( параметрів ) використовується кореляційний аналіз залежності зміни витрат від зміни кожного параметра. Він дозволяє порівняти покращення якісних властивостей продукції з додатковими витратами на її виготовлення.

Методи виключення витрат, коефіцієнтний і комбінований базуються на визначенні загальної суми усіх витрат на переробку вихідної сировини і наступного її розподілу на отримувану продукцію. Ці методи використовуються на комплексних виробництвах (де з однієї вихідної сировини, у єдиному технологічному процесі одержують два або декілька різнорідних видів продукції.)

Метод виключення витрат полягає в тому, що з усієї продукції, отриманої в результаті комплексної переробки сировини, один її вид рахується основним, інші - побічними. З загальних витрат на переробку сировини виключають вартість побічної продукції, а суму, що залишилася, відносять на витрати по основній продукції.

Застосування даного методу доцільно в галузях , де побічні продукти займають невеличку питому вагу, а їхня оцінка не робить істотного впливу на витрати по виготовленню основної продукції.

При коефіцієнтному методі (метод розподілу витрат) усі витрати розподіляються між отриманими продуктами пропорційно. При цьому один із продуктів приймається за умовну одиницю з коефіцієнтом, рівним одиниці, а інші прирівнюються до нього по перекладному коефіцієнті, що враховує якусь ознаку (відпускні ціни на продукцію, її вага, й ін.).

Витрати на виробництво одиниці кожного виду продукції обчислюються в такій послідовності: весь випуск продукції розраховується в умовних одиницях; визначаються витрати на одну умовну одиницю шляхом розподілу загальної суми витрат на випуск продукції в умовних одиницях; розраховуються витрати на виробництво кожного виду продукції шляхом множення витрат на умовну одиницю і на відповідний коефіцієнт.

Комбінований метод. Суть його полягає у такому: а) велика частина продуктів відноситься до основного. Це зменшує вплив оцінки побічної продукції на витрати по виготовленню основного продукту; б) побічна продукція виключається з загальних витрат не по відпускних цінах , а у відсотку до витрат не переробку всієї сировини; в) сума витрат, що залишилася, розподіляється між основними видами продукції.

Витрати, при віднесені їх на собівартість продуції, поділяються на прямі -- безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, і непрямі --пов'язані з роботою цеху або підприємства.

У залежності від питомої ваги окремих видів витрат у витратах виробництва виділяються такі групи галузей як: трудомісткі , матеріаломісткі, енерго- і паливомісткі , фондомісткі та змішані .

Трудомісткі - у структурі витрат яких найбільшу питому вагу займають витрати на заробітну плату.

Матеріаломістку - у структурі витрат яких найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати.

Енерго - і паливомісткі - у структурі витрат яких найбільшу питому вагу займають витрати на енергію і паливо.

Фондомісткі - із великою питомою вагою амортизації в загальних витратах.

Змішані - із значною питомою вагою у витратах матеріальних витрат і заробітної плати .

1.2 Огляд літературних джерел стосовно обліку витрат