2.1 Особливості роботи ВАТ „Хлібозавод №9” в сучасних умовах

Фінанси займають особливе місце в економічних відносинах. Специфіка їх полягає в тому, що вони завжди виступають в грошовій формі, мають розподільчий характер.

Аналіз буде проводитись за результатами 3 років (2004,2003 та 2004) і першого кварталу 2005 р.

1.Абсолютне значення вартості засобів підприємства збільшується протягом останніх трьох років.

2. В аналізуємому періоді спостерігається стійкий зріст частки необоротних активів і відповідно падіння частки поточних активів у складі майна. Частка необоротних активів за станом на 01.04.2005 складала 73,34%.

3. Основним джерелом формування капіталу був протягом останніх трьох років власний капітал. Позикові засоби складають невелику частку від загальної суми капіталу підприємства, але спостерігається їх незначний ріст. Частка позикових засобів на 01.01.2004 складала 9,91% від загальної суми капіталу підприємства, на 01.01.2005 - 11,27%, на 01.04.2005 - 11,47%.Темп росту склав у 2004 р. до 2003 р. 1,14%, у 2005 до 2004 1,02%.Однак, оцінюючи динаміку структури капіталу ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод № 9” за три роки з 2003 по 2005 можна відзначити наявність стійкої позитивної тенденції убік збільшення частки власних джерел у сукупних джерелах формування капіталу:

Власні засоби (власний капітал і забезпечення майбутніх витрат і платежів на 01.01.2005 збільшився у порівнянні з даними на 01.01.2004 на 1871,5 тис.грн., при цьому темп росту у 2005 р. до 2004 склав 12,18%, а у березні 2005р. у порівнянні з даними на 01.01.2005 збільшився на 381 тис. грн., темп росту склав 1,04%.

Розмір позикових засобів підвищився за рахунок збільшення суми кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги за весь аналізований період на 460,4 тис. грн.

У цілому за три роки сукупний капітал підприємства збільшився на 2252,5 тис.грн., темп росту у 2005 р. до кінця 2003 р. склав 1,26%.

Сума непокритого збитку з 2003 по 2005 рік збільшилась на 187,5 тис. грн. На кінець аналізованого періоду сума непокритого збитку сладає 4736,5 тис.грн.

До позитивних моментів можна віднести те, що сума поточних зобов'язань підприємства по розрахунках з бюджетом збільшилася на 64,9 тис грн. (73,45%). Затримки подібних платежів викликають нарахування пені, процентні ставки по якій досить високі.

У цілому за три роки кредиторська заборгованість збільшилася на 445,2 тис.грн: на 368,8 у 2004 та на 76,4 у 2005 р. Збільшення кредиторської заборгованості відбулося за рахунок змін:

Кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги + 372,6 тис.грн. ( +362 тис.грн. у 2004 р, +10,6 тис. грн. у 2005 р.)

- Поточних зобов”язань по розрахунках +72,6 тис.грн ( +6,8 тис. грн. у 2004 році , +65,8 у 2005 р.)

У тому числі :

По розрахунках з бюдетом +64,9 тис.грн (+30,9 тис.грн. у 2004 р.,+34 тис.грн у 2005 р.

По позабюджетних платежах - 24,7 тис.грн.(-24,7 тис.грн у 2004 р.)

По страхуванню +40,1 тис.грн ( +27,2 тис.грн. у 2004 р.+12,9 тис.грн у 2005 р.)

По оплаті праці +50,3 тис.грн. (+32,5 тис.грн. у 2004 році, +17,8 тис.грн. у 2005 р.)

З учасниками +0,2 тис.грн (+0,3 тис.грн.у 2004 р. -0,1 тис.грн у 2005 р)

Підприємство має досить високу частку дебіторської заборгованості в структурі активів, що означає вкрай необережну реалізацію без передоплати. З одного боку, це сприяє збільшенню обсягів реалізації, а з іншого - підвищує ймовірність виникнення безнадійної дебіторської заборгованості.

Аналіз ліквідності і платоспроможності проводиться з використанням ряду показників. Основні з них представлені в таблиці 2.2.

Табл.2.2.

Показники ліквідності і платоспроможності.

1.Підприємство має можливість розплачуватись зі своїми обов'язками у встановлені строки. Ріст частки дебіторської заборгованості після значного спаду у 2004 році виріс лише на 1,1%.

2.У випадку повного надходження коштів від дебіторів на 01.04.2005 засобів буде досить на погашення кредиторської заборгованості. Значення уточненого коефіцієнту ліквідності мало стійку тенденцію до зниження за розглянутий період в основному за рахунок зменшення дебіторської заборгованості. Взагалі сума коштів за розглянутий період виросла практично у 2,12 рази, що позитивно характеризує фінансовий стан підприємства і подальші перспективи його ліквідності.

3.Значення коефіцієнта загальної ліквідності перебуває за межами припустимих значень лише в першому з розглянутих періодів. У 2004 році почалося зниження коефіцієнта загальної ліквідності і за станом на 01.04.2005 коефіцієнт загальної ліквідності знизився в порівнянні з початком аналізованого періоду на 0,7.

4. Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості показує, що в усі періоди ріст кредиторської заборгованості не був зв'язаний з ростом дебіторської заборгованості, тому що дебіторська заборгованість приблизно в 1,72 рази перевищувала кредиторську. Взагалі спостерігається зниження дебіторської заборгованості і ріст кредиторської, хоча й незначний.

Аналіз ефективності діяльності виробляється з використання показників, представлених у таблиці 2.3.

Табл.2.3.

Ефективність діяльності ТОВ „Хлібозавод №9”

На підставі проведеного аналізу ефективності роботи підприємства можна зробити наступні висновки:

-рентабельність основної діяльності залишається незмінною протягом аналізованого періоду

-рентабельність активів зростає, протягом аналізованого періоду виріс на 1,09 або в 1,66 рази

-рентабельність власного капіталу значно підвищилась на початок 2004 року та за цей період до початку 2005 знизилась загальна сума приросту 0,31

-вказує на позитивні зміни показник окупності власного капіталу : значення цього показника зменшувалось весь аналізований період , останнє значення цього показника на 01.01.2005 складає 0,31.

-справляє негативне значення показник коефіцієнту чистого прибутку, який за аналізований період значно знизився - на 47,13. Це говорить про те, що в розпорядженні підприємства залишається значно мала частина балансового прибутку.

Дохідність підприємства характеризується абсолютними і відносними показниками. Абсолютний показник доходності -це сума прибутку або доходів. Відносний показник - рівень рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов'язаних із виробництвом продукції (товарів, послуг), визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості :

Р = (П / С) * 100

Р - рівень рентабельності, П - прибуток від реалізації продукції

С - собівартість продукції

Рентабельність підприємства ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод № 9 у аналізованому періоді складала:

У 2002 році - 147,54 %

У 2003 році - 150,66 %

У 2004 році - 159,53 %

У 2005 році 1 кв. - 159,37 %

Наглядно зміни показника рентабельності ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод № 9” можна побачити на графіку, зображеному на рис 2.1.

Мал.2.1 Рентабельність підприємства

Для оцінки використовуваного капіталу й оцінки фінансової стійкості у фінансовому менеджменті використовується ряд показників, основні з яких представлені в табл. 2.4.

Табл.2.4.

Оцінка використовуваного капіталу (%)

Власні джерела підприємства складають в середньому 88 % сукупного капіталу, цей показник протягом аналізованого періоду знаходився майже на одному рівні, практично без змін. У 2003 р. він зріс на 7 %, та у 2005 знизився на 1%.

Позитивними результатами роботи підприємства є зміна коефіцієнта фінансової стійкості, який у 2004 році навіть перевищив рекомендоване значення, але потім відбулося падіння у 1,18 р. Взагалі за аналізований період цей коефіцієнт підвищився у 1,62 рази.

Маневреність власного капіталу показує, що протягом 2004 - 2003 рр. Спостерігалась позитивна тенденція зростання, а у 2004 - 2005 роках цей показник значно знизився в порівнянні з 2004 роком на 5%.

Фінансовий стан підприємства. Його стійкість багато в чому залежать від оптимальної структури джерел капіталу (співвідношення власних і позикових засобів) і оптимальної структури активів підприємства й у першу чергу від співвідношення основного й оборотного капіталу. У зв'язку з цим важливими показниками, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є :

коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) чи питома вага власного капіталу в загальній сумі,

коефіцієнт фінансової залежності (частка позикового капіталу в загальній валюті балансу),

плече фінансового важеля чи коефіцієнт фінансового ризику (відношення позикового капіталу до власного)

Чим вище рівень першого показника і нижче другого і третього, тим стійкіше фінансовий стан підприємства.

На таблиці 2.5. приведений розрахунок впливу факторів на зміну величини плеча фінансового важеля, зроблений методом ланцюгової підстановки.

Табл.2.5.

Показники фінансового важеля

Як видно з таблиці 2.5. коефіцієнт фінансового ризику значно знизився у 2003 році та дістав деякого підвищення у 2004 році. Загальне зниження коефіцієнта фінансового ризику становить 1,72 у порівнянні з початком 2003 року. Таким чином, зробити висновок про стійкі позитивні тенденції, спрямовані на стабілізацію фінансового положення підприємства, можна лише відносно, бо коефіцієнт після деякого падіння почав зростати знов.

Розглянемо на таблиці 2.6. розрахунок нормативного значення коефіцієнта співвідношення позикових та власних коштів підприємства, тобто коефіцієнта структури коштів підприємства.

Табл.2.6.

Розрахунок нормативного значення коефіцієнта співвідношення позикових та власних коштів підприємства

В узагальненому вигляді показники фінансової стійкості підприємства подано в таблиці 2.7.

Табл.2.8.

Фінансова стійкість

Із таблиці 2.8. видно, що за аналізований період фінансова стійкість підприємства поліпшилась:

*збільшився коефіцієнт автономії на 0,06

*збільшився коефіцієнт фінансової стабільності на 3,13

*зменшився коефіцієнт фінансового ризику

*зменшився коефіцієнт залежності від короткострокових зобов'язань на 0,08

*збільшився коефіцієнт маневреності власних коштів

*незначно збільшився коефіцієнт залежності від довгострокових зобов'язань.

За результатами аналізу ліквідності і платоспроможності можна зробити наступні висновки:

Підприємство може розплачуватись зі своїми обов'язками в термін.

Погашення кредиторської заборгованості не поставить під погрозу існування підприємства, тому що коштів достатньо і показник цей зростає.

Ліквідність і платоспроможність за результатами аналізу навіть вище предельно допустимих значень.

Для поліпшення і закріплення позитивного фінансового стану треба розробити тверду програму.

За результатами оцінки використовуваного капіталу можна зробити наступні висновки:

підприємство за аналізований період значно поліпшило свій фінансовий стан

за результатами роботи підприємство отримує достатньо прибутку для покриття збитків

Таким чином, можна сказати, що підприємство має певний запас фінансової стійкості. Підприємство з такими показниками можна вважати надійним та перспективним діловим партнером.

Ці висновки можуть бути підтверджені і детальнішим аналізом обертання матеріальних оборотних коштів та коштів у розрахунках.

Табл.2.9.

Динаміка обертання матеріальних оборотних коштів та коштів у розрахунках підприємства

Як видно з таблиці 2.9., обертання матеріальних оборотних коштів по підприємству та обертання коштів у розрахунках зросли. Дебіторська заборгованість перетворювалась на кошти частіше, ніж закінчувався виробничий цикл.

2.3 Види та методи аналізу витрат

За змістом і призначенням витрати класифікуються згідно економічних елементів і калькуляційних статей. Групування витрат згідно економічних елементів -- це розподіл витрат за економічним змістом незалежно від форми використання у виробництві того чи іншого виду продукції та місця здійснення цих витрат. Ця класифікація застосовується при упорядкуванні кошторису витрат виробництва всієї продукції, що випускається. Для підприємств усіх галузей встановлена така обов'язкова номенклатура витрат виробництва продукції за економічними елементами:

матеріальні витрати ;

витрати на оплату праці ;

відрахування на соціальні потреби;

амортизація основних фондів;

відрахування в державні спеціальні фонди ;

податки, що включаються у витрати підприємства ;

інші.

Класифікація витрат за економічними елементами дає можливість знати структуру собівартості і дозволяє проводити цілеспрямовану політику покращення економіки підприємства. Але ця класифікація не дозволяє визначити важливий економічний показник - собівартість однієї одиниці продукції.

Для визначення витрат на одиницю товару використовують класифікацію за статтями витрат (калькуляційними статтями). На відміну від попередньої класифікації, калькуляція дозволяє врахувати витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом конкретного виробу. У ці витрати входять, як матеріальні витрати, так і витрати на налагодження, обслуговування і управління виробництва цього виду виробу. Калькуляція складається за аналогічними статтями витрат, що і собівартість товарної продукції по підприємству в цілому, але в разі потреби, в окремих галузях виникає необхідність виділення окремих статей витрат . Так у консервній , плодоовочевій промисловості виділяється така стаття витрат, як “ тара і тарні матеріали “, що у свою чергу калькулюються на бочки, банки, ящики тощо.

Для забезпечення наскрізного розрахунку і планування в якості калькуляційних одиниць, як правило, використовуються фізичні одиниці виміру конкретних видів продукції, прийняті у виробничій програмі підприємства (штуки, тонни, метри, кВт-год. тощо. ).

На промислових підприємствах розробляються планові і звітні калькуляції. Перші розробляються на плановий період по плановим витратам. Другі - відображають фактичні витрати на випуск і реалізацію продукції. Порівняння планових і фактичних калькуляцій дозволяє виявити відхилення у витратах і визначити спосіб їх зниження.

В залежності від зв'язку витрат із процесом виробництва розрізняють цехову , виробничу і повну собівартість продукції.

Цехова собівартість включає суму витрат, пов'язаних із виробництвом продукції в цехах.

Виробнича собівартість включає цехову собівартість і витрати, пов'язані з управління, організацією й обслуговуванням підприємства в цілому.

Повна собівартість включає виробничу собівартість і позавиробничі витрати, пов'язані з реалізацією продукції й інші витрати, що не відносяться до виробництва продукції.

Застосовуються різноманітні методи калькуляції промислової продукції: прямого розрахунку, розрахунково - аналітичного, нормативного, параметричного, виключення витрат , коефіцієнтний і комбінований.

Застосування того або іншого методу залежить від виду виробленої продукції, характеру технологічного процесу, особливостей переробки сировини.

Метод прямого розрахунку застосовується на підприємствах, що виготовляють однорідну продукцію. При цьому методі витрати на одиницю продукції визначаються шляхом розподілу загальної суми витрат на кількість виробленої продукції.

На великих виробництвах з широкою номенклатурою більш поширений розрахунково-аналітичний метод. Сутність його полягає в тому, що прямі витрати на одиницю продукції визначаються на основі прогресивних норм витрат ресурсів.

Нормативний метод -- найбільш прогресивний. Він базується на нормах і нормативах використання матеріальних і трудових ресурсів, на його основі можна робити розрахунок калькуляцій на нові види продукції.

Параметричний метод -- застосовується для розрахунку витрат виробництва однотипних, але різних за якістю виробів. Він ґрунтується на встановленні закономірностей зміни витрат в залежності від зміни якісних параметрів продукції. Виявивши цю закономірність і витрати на виготовлення виробу - макета, можна дізнатися про витрати на інші однотипні вироби, що відрізняються один від одного певними параметрами. Для добору якісних властивостей (параметрів) використовується кореляційний аналіз залежності зміни витрат від зміни кожного параметра. Він дозволяє порівняти покращення якісних властивостей продукції з додатковими витратами на її виготовлення.

Методи виключення витрат, коефіцієнтний і комбінований базуються на визначенні загальної суми усіх витрат на переробку вихідної сировини і наступного її розподілу на отримувану продукцію. Ці методи використовуються на комплексних виробництвах (де з однієї вихідної сировини, у єдиному технологічному процесі одержують два або декілька різнорідних видів продукції.)

Метод виключення витрат полягає в тому, що з усієї продукції, отриманої в результаті комплексної переробки сировини, один її вид рахується основним, інші - побічними. З загальних витрат на переробку сировини виключають вартість побічної продукції, а суму, що залишилася, відносять на витрати по основній продукції.

Застосування даного методу доцільно в галузях , де побічні продукти займають невеличку питому вагу, а їхня оцінка не робить істотного впливу на витрати по виготовленню основної продукції.

При коефіцієнтному методі (метод розподілу витрат) усі витрати розподіляються між отриманими продуктами пропорційно. При цьому один із продуктів приймається за умовну одиницю з коефіцієнтом, рівним одиниці, а інші прирівнюються до нього по перекладному коефіцієнті, що враховує якусь ознаку (відпускні ціни на продукцію, її вага, й ін.).

Витрати на виробництво одиниці кожного виду продукції обчислюються в такій послідовності: весь випуск продукції розраховується в умовних одиницях; визначаються витрати на одну умовну одиницю шляхом розподілу загальної суми витрат на випуск продукції в умовних одиницях; розраховуються витрати на виробництво кожного виду продукції шляхом множення витрат на умовну одиницю і на відповідний коефіцієнт.

Комбінований метод. Суть його полягає у такому: а) велика частина продуктів відноситься до основного. Це зменшує вплив оцінки побічної продукції на витрати по виготовленню основного продукту; б) побічна продукція виключається з загальних витрат не по відпускних цінах , а у відсотку до витрат не переробку всієї сировини; в) сума витрат, що залишилася, розподіляється між основними видами продукції.

Витрати, при віднесені їх на собівартість продукції, поділяються на прямі -- безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, і непрямі -- пов'язані з роботою цеху або підприємства.

У залежності від питомої ваги окремих видів витрат у витратах виробництва виділяються такі групи галузей як: трудомісткі , матеріаломісткі, енерго- і паливомісткі , фондомісткі та змішані .

Трудомісткі - у структурі витрат яких найбільшу питому вагу займають витрати на заробітну плату.

Матеріаломістку - у структурі витрат яких найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати.

Енерго - і паливомісткі - у структурі витрат яких найбільшу питому вагу займають витрати на енергію і паливо.

Фондомісткі - із великою питомою вагою амортизації в загальних витратах. Змішані - із значною питомою вагою у витратах матеріальних витрат і заробітної плати .

2.4 Аналіз витрат ВАТ „Хлібозавод №9”