Кредит та форми кредитуванння фізичних осіб

Вступ

Кредит виступає опорою сучасної економіки, невід'ємним елементом економічного розвитку. Його використовують як великі підприємства і об'єднання, так і малі виробничі, сільськогосподарські і торгові структури; як держави, уряду, так і окремі громадяни. Кредитори, що володіють вільними ресурсами, тільки завдяки їх передачі позичальнику, мають можливість отримати від нього додаткові грошові кошти. Кредит, що надається в грошовій формі, являє собою нові платіжні кошти. На поверхні економічних явищ кредит виступає як тимчасове позичення речі або грошових коштів. За допомогою кредиту придбаваються товарно-матеріальні цінності, різного роду машини, механізми, купуються населенням товари з розстрочкою платежу. Об'єктом придбання за рахунок кредиту виступають різноманітні цінності (речі, товари). Однак «речове» тлумачення кредиту виходить за рамки політико-економічного аналізу. Економічна наука про гроші і кредит вивчає не самі речі, а відносини між суб'єктами з приводу речей. У зв'язку з цим кредит як економічну категорію потрібно розглядати як певний вигляд суспільних відносин. Однак кредит - не всяке суспільне відношення, а лише таке, яке відображає економічні зв'язки, рушення вартості. Кредит дозволяє суперечність між необхідністю вільного переходу капіталу з одних галузей виробництва в інші і закріпленістю виробничого капіталу в певній натуральній формі. Він дозволяє також долати обмеженість індивідуального капіталу. У той же час кредит необхідний для підтримання безперервності кругообігу фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізації виробничих товарів, що особливо важливо в умовах становлення ринкових відносин. Кредит здатний надавати активний вплив на об'єм і структуру грошової маси, платіжного обороту, швидкість обігу грошей. Кредит стимулює розвиток продуктивних сил, прискорює формування джерел капіталу для розширення відтворювання на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Актуальність даної теми полягає в величезному впливі на економіку нашої держави такої економічної категорії, як кредит.

Об'єкт дослідження - відносини, які виникають при формуванні і розподілі кредитів.

Предметом дослідження є взаємовідносини, які складаються під час формування і реалізації кредитів.

Мета даної курсової роботи: повно і всебічно висвітлити сутність кредиту та його форми.

Основними завданнями є:

- з'ясувати необхідність та сутність кредиту;

- дати повну характеристику формам кредиту;

- показати роль кредиту в економіці;

- проаналізувати стан кредитування в Україні на сучасному етапі.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань в роботі використовувалися загальні методи наукового пізнання. Зокрема: аналізу, синтезу, спостереження, групування, узагальнення - в процесі розробки остаточних висновків на основі отриманих результатів аналітичних досліджень.

Теоретичну та методологічну базу дослідження складають законодавчі та нормативні акти, що діють в Україні, наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів, а також матеріали періодичної преси.

Отже, без кредитної підтримки неможливо забезпечити швидке і цивілізоване становлення фермерських господарств, підприємств малого бізнесу, впровадження інших видів підприємницької діяльності на Внутрішньодержавному і зовнішньому економічному просторі. Кредит - надання грошей або товарів в борг, як правило, з сплатою процентів; вартісна економічна категорія, невід'ємний елемент товарно-грошових відносин. Виникнення кредиту пов'язане безпосередньо зі сферою обміну, де власники товарів протистоять один одному як власники, готові вступити у економічні відносини.

Розділ 1. Теоретичні основи та сутність кредиту

1.1 Поняття та ознаки кредиту

За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Щодо цього він поступається хіба що тільки категорії грошей. Тому в економічній теорії протягом кількох століть ведуться дискусії навколо питань, пов'язаних із сутністю та роллю кредиту. Ці дискусії тривають і досі. Найбільш поширеними в економічній літературі є два підходи до визначення сутності кредиту:

— ототожнення кредиту з цінністю, яка передається одним економічним суб'єктом іншому в позичку. При такому підході увага дослідника зміщується на саму позичку, її правову форму, що зумовлює вихолощування з кредиту його економічного змісту;

— ототожнення кредиту з певним видом економічних відносин, які формуються в суспільстві. Такий підхід дає можливість глибше дослідити економічні аспекти кредиту, економічні чинники його існування, основи та закономірності його руху [4,c.56]. Тому цей підхід у сучасній літературі переважає. Він покладений в основу висвітлення сутності кредиту і в цьому підручнику.

За своєю сутністю кредит -- це суспільні відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Кредитні відносини мають ряд характерних ознак, які конституюють їх як окрему самостійну економічну категорію -- кредит.

Основними ознаками відносин, що становлять сутність кредиту, є такі:

-- учасники кредитних відносин повинні бути економічно самостійними: бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися; функціонувати на основі самодостатності та самоокупності; нести економічну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Без цього вони не зможуть набути статусу ні кредитора, ні позичальника. Щоб стати кредитором, економічний суб'єкт повинен накопичити у власності певну суму вільних коштів, якими може вільно розпоряджатися. А щоб стати позичальником, суб'єкт повинен мати передумови для накопичення в майбутньому у своїй власності достатньої суми вільних коштів для повернення боргу;

-- кредитні відносини є добровільними та рівноправними. Тільки за цих умов вони будуть взаємовигідними і зможуть розвиватися по висхідній. Інакше ці відносини будуть згасати і розриватися, тобто втратять здатність до розвитку. Економічна самостійність суб'єктів, добровільність, рівноправність та взаємна вигода роблять кредитні відносини внутрішньо адекватними ринковим відносинам, зумовлюють їх розвиток на ринкових засадах;

-- кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають. Кредитор залишається власником переданої в борг вартості, а позичальник одержує її лише у тимчасове розпорядження, після чого повинен повернути власникові. Незмінність власника в кредитних відносинах вимагає особливо чіткого і дійового правового їх оформлення, щоб захистити інтереси власника. Якщо такий захист не забезпечується правовими засобами, то кредитні відносини втрачають свої визначальні ознаки і перетворюються в щось інше, ніж кредит. У цьому зв'язку інтереси кредитора для правового захисту є більш пріоритетними, ніж інтереси позичальника;

-- кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв'язку з рухом вартості (грошей чи матеріальних цінностей). Проте вони не є еквівалентними, тому що кожне переміщення вартості не супроводжується зустрічним рухом відповідного еквівалента. Однак вартість переміщується на зворотних засадах, тобто після певного періоду ці кошти повертаються назад у висхідне положення. Можливість їх неповернення робить позицію кредитора у цих відносинах досить вразливою, ризикованою'. Для захисту своїх позицій кредитори повинні мати переважні права при визначенні доцільності кредитування та розміру плати за кредит;

Завдяки цьому для виникнення таких відносин має бути високий рівень довіри між учасниками, особливо кредитора до позичальника [14, c.78]. Тому фактор довіри нерідко розглядається як ключова складова сутності кредиту і вирішальна передумова його функціонування. При цьому слід зауважити, що довіра є чинником не тільки моральним, а й економічним.

-- нееквівалентність кредитних відносин значно посилює в механізмі їх реалізації роль чинника платності, за яким позичальник повертає власникові більшу масу вартості, ніж сам одержує від нього. Така плата, що називається процентом, має подвійне призначення:

1) компенсувати кредитору втрату доходу у зв'язку з переданням відповідної суми коштів у чуже розпорядження та можливі збитки на випадок неповернення позички;

2) стимулювати позичальника до підвищення ефективності використання одержаних у позичку коштів.

Платність істотно відрізняє кредитні відносини від інших видів вартісних відносин, є тільки їх видовою ознакою.

Кредитні відносини на мікроекономічному рівні є перервними, тобто після повернення одержаної в борг вартості і сплати процента вони перериваються. Проте на макроекономічному рівні кредитні відносини підтримуються безперервно як безперервний рух вартості в процесі суспільного відтворення [19]. Закінчуючи відносини з приводу однієї суми вартості чи з одним контрагентом, економічні суб'єкти постійно вступають у кредитні відносини з іншими контрагентами чи з тими самими, але з приводу інших сум вартості. Тому кредитні відносини виходять за межі відносин двох економічних суб'єктів і мають характер загальносуспільних.

Безперервність та платність кредитних відносин визначають ще одну характерну їх рису -- здатність забезпечувати зростання вільної вартості, тобто її капіталізацію. Відтак формується особлива самостійна форма капіталу -- позичковий капітал. Зі становленням капіталістичного способу виробництва, коли кредитні ресурси стали важливим джерелом формування промислового і торгового капіталу, позичковий капітал, а разом з ним і кредит набули особливого суспільного значення. Кредит, по суті, став іманентною формою руху позичкового капіталу.

Кредит як форма суспільних відносин має багато спільного з іншими економічними категоріями -- грошима, фінансами, торгівлею, капіталом та ін. Зокрема, всі вони є вартісними категоріями, обслуговують рух вартості в процесі відтворення. Вони тісно переплітаються між собою функціонально. Так, гроші як засіб платежу з'явилися на ґрунті кредитних відносин. Вони успішно обслуговують їх і нині. Кредит у функції перерозподілу вартості обслуговує рух капіталу, сприяє формуванню фінансових ресурсів, розвитку торгівлі. Особливо тісно пов'язаний кредит з грошима, і цей зв'язок дедалі посилюється в міру розвитку суспільного виробництва й ускладнення економічних відносин .

Водночас кредит -- це цілком самостійна категорія, що функціонує поряд з іншими категоріями, не замінюючи жодної з них і не поступаючись їм сферою свого призначення.

Від грошей (як грошей) кредит відрізняється такими рисами:

-- у них різний склад суб'єктів-носіїв відповідно грошових і кредитних відносин: у першому випадку ними є продавець і покупець, у другому -- кредитор і позичальник, які можуть не збігатися;

-- у них різний характер руху вартості: в суто грошових відносинах має місце зустрічне, еквівалентне переміщення двох різних форм вартості -- товарної і грошової, а в кредитних відносинах -- нееквівалентне переміщення вартості в грошовій або в товарній формі;

-- у них різне суспільне призначення в процесі відтворення. Гроші призначені забезпечити реалізацію споживної вартості і довести її до кінцевого споживача. Вони також є засобом накопичення реалізованої вартості. Кредит призначений задовольняти тимчасові потреби в додаткових коштах одних економічних суб'єктів та сприяти вигідному розміщенню вільних коштів -- для других. Навіть якщо кредит здійснюється в грошовій формі, таке його іманентне призначення від цього не змінюється. І навпаки, якщо кредит (замість грошей) забезпечує доведення виробленої вартості до кінцевого споживача (продаж товару з відстрочкою платежу), він не замінює грошей в реалізації цієї вартості:

коли настає строк погашення кредиту, тільки гроші можуть забезпечити еквівалентний платіж за товар, хоч виступає він у формі погашення боргу;

-- кредит за сферою використання є більш «вузькою» категорією, ніж гроші. Гроші обслуговують реалізацію всього ВВП (крім бартеру), розподіл і перерозподіл його вартості, а кредит обслуговує рух тільки частини ВВП у процесі відтворення. Тому учасниками грошових відносин є всі юридичні і фізичні особи суспільства, а кредитних відносин -- тільки певна частина їх;

-- рух грошей від одного економічного суб'єкта до іншого (у некредитних відносинах) завжди супроводжується зміною власника відповідної вартості, представленої грошима: право власності на гроші переходить від платника до одержувача. При кредитному переміщенні вартості власником її завжди залишається кредитор. Навіть продаючи товари у кредит, продавець зберігає за собою право власності на них, яке підтверджується поверненням вартості при погашенні боргу покупцем. Зокрема, завдяки широкому розвитку кредиту гроші набувають ще одного статусу -- статусу капіталу, і їх суспільне призначення роздвоюється на гроші і на капітал.

Отже, кредит і гроші -- це дві самостійні економічні категорії, кожна з яких має своє специфічне призначення, сферу використання та характер руху вартості [1, c.156].

Істотні відмінності є між кредитом і фінансами. На відміну від кредиту, фінанси формуються в процесі розподілу вартості (кредит -- у процесі перерозподілу), рух вартості у фінансових відносинах пов'язаний зі зміною власності, не є зворотним і платним, визначається переважно неринковими, адміністративно-вольовими чинниками. Фінанси і кредит функціонують переважно паралельно, на відокремлених економічних сегментах, доповнюючи, а не підміняючи, один одного. І навіть у тих випадках, коли фінанси і кредит використовуються на одному й тому ж самому економічному сегменті, вони не знеособлюються, а зберігають свою видову специфіку.

Наприклад, при виконанні державного бюджету можуть використовуватися як суто фінансові відносини (податки та бюджетне фінансування), так і кредитні (державні позики). Проте якщо фінансові відносини по закінченні бюджетного року в основному завершуються, то кредитні відносини будуть продовжуватися доти, доки держава не погасить усю суму державного боргу, пов'язаного з формуванням даного бюджету.

Істотно відрізняється кредит і від торгівлі, насамперед нееквівалентним рухом вартості при кредитуванні. У торгівлі рух вартості здійснюється на еквівалентних засадах. Разом з тим кредит і торгівля теж тісно переплітаються: торгівля все частіше здійснюється в кредит, а кредит організується на засадах торгівлі борговими зобов'язаннями.

Для конкретизації сутності кредиту потрібно розглянути окремі елементи кредитних відносин. Ними є об'єкти та суб'єкти кредиту. Об'єктом кредиту є та вартість, яка передається в позичку одним суб'єктом іншому. Суб'єкти кредиту -- це кредитори і позичальники. Взяті разом, ці елементи створюють структуру кредиту (рис. 1) [1, c.222].

Рис. 1. Структура кредитних відносин

1.2 Форми та види кредиту

Форма кредиту синтезує зміст і організацію кредитних відносин. Вона визначається за такими функціональними ознаками: характером кредитних відносин; складом учасників (суб'єктів) кредитної операції, об'єктом і сферою кредитування, а також за іншими параметрами. До функціональних форм кредиту відносяться: комерційний, банківський, споживчий, державний і міжнародний кредит.

1) Комерційний кредит.

Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, що надається продавцями для покупців у вигляді відстрочки платежу за продані товари, надані послуги.

Об'єктом комерційного кредиту слугує товарний капітал, а його суб'єктами виступають агенти товарної угоди (контракту): продавець ѕ кредитором, а покупець - позичальником [7, c.59].

Призначення комерційного кредиту є прискорення реалізації товарів та послуг, а також одержання додаткового прибутку у вигляді позичкового відсотка, який включено в ціну проданих товарів.

В основі комерційного кредиту знаходяться договірні зобов'язання та господарчі зв'язки між контрагентами, які визначають умови кредитування. Погашення комерційного кредиту може здійснюватись шляхом:

- сплати позичальником боргу за векселем тобто інкасації векселів;

- передачі векселя іншій особі за допомогою індосаменту;

- переоформлення комерційного кредиту на банківський (дисконт векселів), що означає перетворення товарної форми кредиту в грошову.

До переваг комерційного кредиту можна віднести його оперативність, технічну простоту оформлення. Він активізує механізм мобілізації фінансових активів, зменшує обсяги прямого банківського кредитування і відповідно, масу безготівкових грошей. Підвищується взаємоконтроль і взаємозалежність між суб'єктами комерційного кредиту. Доцільність використання комерційного кредиту аргументується ще і тим, що кредиторська та дебіторська заборгованості між суб'єктами виноситься в рамки договірних відносин і оформляється офіційним юридичним документом векселем.

2) Споживчий кредит

Споживчий кредит, який надається тільки в національній валюті для фізичних осіб резидентів на придбання споживчих товарів та послуг і який повертається в розстрочку.

Споживчий кредит характеризує відносини між кредитором і позичальником з приводу фінансування кінцевого споживання. Видача споживчого кредиту населенню, з одного боку, збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує життєвий рівень, з другого боку, прискорює реалізацію товарних запасів, надання послуг.

Суб'єктами кредитних відносин виступають фізичні особи в якості позичальників, а в ролі кредиторів виступають комерційні банки, парабанки (ломбарди, кредитові спілки, кооперативи), підприємства та організації. Між кредитором і позичальником можуть функціонувати посередники, наприклад, торгові організації.

3) Державний кредит

Специфічним різновидом кредитних відносин є державний кредит, при якому позичальником виступає держава, а кредиторами ѕ юридичні та фізичні особи. У сфері міжнародного кредиту держава може бути як позичальником, так і кредитором [11, c.34].

Основним призначенням державного кредиту є мобілізація грошових коштів (позичкових капіталів) для фінансування державних видатків, особливо коли державний бюджет є дефіцитним. Для кредиторів державний кредит слугує флрмою заощадження або інвестування коштів у цінні папери, що приносить їм додатковий гарантований дохід.

Державний кредит функціонує у вигляді випуску державних позик, які реалізуються, в основному, через фінансово-кредитні-установи, серед юридичних та фізичних осіб.

Державні позики поділяються:

1) в залежності від того, хто виступає у ролі позичальника (центральні чи місцеві органи влади) на:

· централізовані (позичальником виступає уряд за його повноваженнями міністерство фінансів);

· децентралізовані (позичальником виступають місцеві органи влади);

2) в залежності від місця одержання на:

ь внутрішні (розміщуються в середині країни);

ь зовнішні надаються МВФ, МБРР та іншими міжнародними і державними кредитними установами США, Німеччини, Канади та інших країн);

3) в залежності від строку погашення на:

· короткострокові (до 1 року);

· середньострокові (понад 5 років);

4) в залежності від порядку оформлення кредитних відносин на:

ь облігаційні (передбачають розміщення державних облігацій);

ь безоблігаційні (розміщуються під скарбницькі зобов'язання або шляхом прямого кредитування центральним банком державного бюджету).

Державні позики безпосередньо реалізуються шляхом розміщення державних цінних паперів: облігацій, скарбницьких зобов'язань, ощадних сертифікатів [9, c.88]. Державні цінні папери можуть випускати як центральний уряд так і місцеві органи влади на основі спеціального рішення, в якому визначається емітент, умови випуску, порядок розміщення цінних паперів та порядок погашення боргових зобов'язань (державного боргу).

За сучасних обставин в Україні державний кредит, як правило, має цільове спрямування на покриття дефіциту бюджету, який хронічно зростає внаслідок розладнання економіки та різкого спаду виробництва.

4) Міжнародний кредит

Міжнародний кредит - це надання позичкових капіталів одних країн іншим у тимчасове користування на засадах повернення, платності та строковості. Кошти для міжнародного кредиту мобілізуються на міжнародному та національних ринках позичкових капіталів. Суб'єктами міжнародного кредиту виступають банки, фірми, держави, міжнародні валютно-кредитні організації. Об'єктом кредитування є передача кредитором товарних і валютних ресурсів у тимчасове розпорядження позичальника.

Міжнародний кредит функціонує в різноманітних формах. Залежно від того, хто є кредитором виділяють: фірмовий, банківський, урядовий. Фірмовий (комерційний) кредит означає відстрочку платежу за продані товари в кредит. Кредитором виступає фірма ѕ експортер, а позичальником імпортер. З позиції позичальника фірмовий кредит є найменш зручним, оскільки сфера функціонування кредиту обмежена, а позичальник попадає у пряму комерційну залежність від кредитора.

Міжнародний кредит відіграє важливу роль зокрема:

- сприяє інтернаціоналізації виробництва та обміну;

- сприяє зміцненню міжнародних економічних зв'язків;

- підвищує економічну ефективність зовнішньої торгівлі, стимулює та прискорює ріст світового товарообороту;

- забезпечує безперервність міжнародних розрахунків та прискорює обіг коштів у міжнародному обороті;

- слугує методом регулювання платіжних балансів;

- посилює конкуренцію між країнами, оскільки використовується як знаряддя конкурентної боротьби за ринки збуту.

В Україну залучаються іноземні кредити для розв'язання проблем, що пов'язані з структурної перебудовою економіки, технічним переоснащенням і модернізацією виробничих процесів, а також для проведення конверсії і розвитку експортного потенціалу.

5) Банківський кредит.

Банківський кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Він відображає економічні відносини між суб'єктами кредитування: кредитором-банком, який надає кредити і позичальником ѕ суб'єктом кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти. Позичальником можуть бути економічні агенти (фізичні та юридичні особи, держава), які відчувають потребу в кредиті [15, c.144].

Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал. Банки можуть надавати кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Залежно від об'єкту кредитування банківський кредит надається безпосередньо тим позичальникам, хто має в цьому потребу на основі індивідуальних кредитних угод. Непрямий банківський кредит надається через посередника. Він може виступати у формі фінансових зобов'язань банка. Прикладом непрямого банківського кредиту може бути і облік векселів, факторингові операції, фондові операції, гарантійні операції тощо.

Кредити надаються позичальникам для здійснення заходів, пов'язаних з:

» розвитком виробництва та товарообороту;

» інвестиційною діяльністю;

» приватизацією державного майна;

» задоволенням споживчих потреб;

» іншими напрямами функціонування господарської діяльності.

Забороняється використання позичальниками кредитів на:

o покриття збитків;

o формування та збільшення статутного фонду комерційних банків;

o придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

У банківській практиці існує велике розмаїття кредитів, що надаються юридичним та фізичним особам. Їх можна класифікувати за певними ознаками:

1. За призначенням і характером використання розрізняють позики для фінансування:

- інвестиційних проектів;

- комерційних контрактів (угод).

2. В залежності від цільового спрямування кредит є виробничий та споживчий. Преважна частина кредитів використовується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту. Водночас населення теж одержує значну кредитну допомогу на споживчі цілі, насамперед це кредити на затрати, пов'язані з покращенням житлових умов, на обзаведення підсобного домашнього господарства, на придбання товарів у кредит, а також на начальні потреби [2, c.76].

3. За терміном користування кредити поділяються:

- короткострокові ѕ до одного року;

- середньострокові ѕ до трьох років;

- довгострокові ѕ понад три роки.

4. За строками користування кредити розподіляються на:

- строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк.

- до запитання - це кредити, що видаються на невизначений термін і які погашаються за першою вимогою кредитора.

- прострочені кредити - це кредити за якими термін повернення, встановлений у кредитному договорі, закінчився, а борг ще не повернений кредитору.

- відстрочені або пролонговані кредити - це кредити, стосовно яких на основі клопотання позичальника банком прийняте рішення про перенесення на пізніший строк повернення боргу (пролонгацію).

5. За характером забезпечення:

- забезпечені заставою;

- гарантовані;

- незабезпечені (бланкові).

Якщо кредити надаються під заставу, то вони називаються забезпеченими або ломбардними, а якщо без застави майна - незабезпеченими або бланковими.

6. За характером повернення:

- одноразове повернення позики.

- поступове повернення кредиту рівномірними внесками, або його ще називають “амортизаційне”.

7. За характером і способом оплати відсотків виділяють кредити з:

- фіксованою ставкою відсотку характерні для стабільної економіки. Кредитам, які надаються на дуже короткий термін ѕ не більше 2-3 місяців, частіше притаманна фіксована ставка відсотку з можливістю збільшення її розміру у випадку пролонгації позики.

- плаваючою ставкою відсотку надаються особливо в умовах інфляції з метою зменшення ризику недоотримання прибутку або уникнення збитків при наданні позик на тривалий період.

- дисконтні позики - за яких виплата відсотків здійснюється у момент надання позики. Така схема виплати застосовується до особливо ризикованих кредиторів.

Ставки відсотку за кредит складаються з двох частин: базової ставки і надбавки (маржі банку), яка, власне, і є предметом договору між позичальником і кредитором. В США для орієнтиру використовуються ставку “прайм-рейт” (prime-rate) ѕ ставку по незабезпеченим кредитам першокласним позичальникам, ставки для решти позичальників визначаються у вигляді надбавок до цієї ставки. Економічні труднощі, які переслідували у 30-90-х роках країни Заходу, призвели свого часу до різких коливань ставок на грошових ринках [13, c.60]. Так, у США ставка прайм-рейт зросла на початку 80-хроків до 20% річних. Наприкінці 1990 року вона впала до 10%. Різкі коливання ставок відсотку негативно вплинули на готовність банків видавати середньо- та довгострокові кредити.

На міжнародному ринку позичкових капіталів базовою ставкою найчастіше вважається ЛІБОР - ставка по короткострокових кредитах, на лондонському грошово-кредитному ринку, хоча загалом “ціна” міжнародного кредиту базується на ставках відсотку країн ѕ провідних кредиторів. Маржа може коливатися від 0,1 до 2% річних і залежить від рівня ризиковості кредитної операції для банку.

8. В залежності від кількості кредиторів розрізняють:

- кредити, які надаються одним банком;

- консорціальні кредити, що надаються консорціумом банків (нулом), у якому один із банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків ѕ учасників потрібну клієнту суму ресурсів, укладає з ними кредитну угоду, надає позику та розподіляє відсотки, отримуючи певну винагороду. Консорціальні кредити можуть надаватися позичальнику такими способами:

а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у банку-менеджера з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;

б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків;

в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумі операції.

Паралельні кредити надаються одному клієнту кількома банками на однакових завчасно погоджених договірних умовах.

У Положенні Національного банку України “Про порядок формування і розміри страхового фонду комерційних банків” за ступенем ризику кредити розподіляються на: стандартні, задовільні, граничні, сумнівні та безнадійні, що підлягають списанню.

Кредити можуть бути класифіковані за різними ознаками. Залежно від терміну погашення кредити поділяють на коротко -, середньо-та довгострокові. Короткостроковими вважаються кредити терміном до одного року, які надаються для фінансування поточних короткострокових потреб у грошових коштах.. Більшість короткострокових кредитів надається підприємствам для поповнення товарно-матеріальних запасів, покриття виробничих витрат, фінансування дебіторської заборгованості, сплати податків та процентних виплат за зобов'язаннями, виплати дивідендів тощо [6, c.134].

Середньостроковими називають кредити терміном від 1 до 4-5 років, які надаються переважно для фінансування капітальних вкладень - купівлі обладнання, будівництва споруд, реалізації інвестиційних проектів тощо. Погашення середньострокових кредитів здійснюється за рахунок чистих грошових потоків, що генеруються корпорацією в результаті використання кредиту. Забезпечуються вони різними видами активів позичальника. Довгострокові кредити надаються на термін від чотирьох-п'яти до кількох десятків років. У багатьох випадках такі кредити використовуються для фінансування нерухомості й забезпечуються заставними на нерухомість. Кредити класифікують не тільки за строками, цілями та механізмом погашення, а й за видами діяльності позичальників, оскільки специфіка діяльності позичальника значною мірою впливає на структуру кредиту, механізм управління ним, а також на стратегію управління кредитним портфелем та кредитним ризиком у цілому.

Розглянемо докладніше основні види кредитів, що надаються підприємствам.

1. Кредити під кругообіг активів (конверсію активів) становлять близько половини всіх кредитів, що надаються корпораціям. Такі кредити надають на короткий термін для покриття так званих "розривів у готівці". Останні виникають при невчасному надходженні готівки за реалізовану продукцію, тобто при невчасному погашенні дебіторської заборгованості. Якщо такий кредит часто поновлюється, це може свідчити про погане управління дебіторською заборгованістю чи про проблеми менеджменту в цілому.

2. Сезонний кредит надається для забезпечення короткострокових сезонних потреб у додаткових фінансових ресурсах. Він має разовий характер. У міру реалізації продукції, виробленої із закупленої сировини, кредит погашається. Сезонним кредитуванням часто користуються підприємства з переробки сільськогосподарської продукції та з продажу товарів, що користуються сезонним попитом, а також туристичні фірми. Такі кредити переважно короткострокові - від 30 до 180 днів з одноразовим погашенням або у вигляді сезонної кредитної лінії чи овердрафту.

3. Кредит під рух грошових коштів, як правило, є середньо - чи довгостроковим і призначається для фінансування капітальних вкладень або для збільшення оборотного капіталу при розширенні виробництва. Такий кредит має погашатись за рахунок чистих грошових потоків, що генеруються позичальником протягом періоду кредитування [17, c.128].

4. Кредити, забезпечені активами. До них відносять іпотечні кредити, кредити, забезпечені обладнанням, товарно-матеріальними запасами, дебіторською заборгованістю, транспортні та промислові кредити, лізинг тощо. Характерною ознакою їх є те, що вони забезпечені певними активами, які можуть бути реалізовані кредитором у разі неповернення кредиту. За умовами переважної частини кредитів, забезпечених дебіторською заборгованістю чи товарно-матеріальними запасами, позичальник зберігає право власності на закладені активи. Рідше право власності передається банку-кредитору. Специфічним видом кредиту, забезпеченого активами, є ломбардний кредит, або кредит під заставу державних цінних паперів. Це один із найдорожчих і найбільш короткострокових кредитів. Банки вдаються до нього для підтримки своєї ліквідності. Факторинг також можна віднести до кредитів, забезпечених активами.

5. Проектні кредити є одними з найбільш ризикових. Вони нерідко надаються групам компаній для реалізації спільних проектів і досить часто групами банків, що обумовлюється великою сумою кредиту та значним рівнем проектних ризиків. Такі кредити мають риси як кредитів, забезпечених активами, так і кредитів під рух грошових коштів, їх надають для фінансування інвестиційних проектів і вони мають погашатись за рахунок очікуваних від інвестиційного проекту прибутків. Забезпечення таких кредитів активами дає змогу кредиторам не зазнати значних втрат при невдалій реалізації інвестиційного проекту. До проектних кредитів належать також довгострокові кредити для фінансування "окремо розміщених проектів". Це кредити під розробку та експлуатацію природних ресурсів, будівництво шахт, портів, обробних підприємств, трубопроводів тощо. Часто такі кредити оформляються у вигляді револьверних угод, які згодом переходять в середньо - чи довгострокові кредити з пільговим періодом і наступними періодичними платежами з погашення.

6. Будівельні кредити надаються для фінансування будівництва промислових чи житлових об'єктів. Вони можуть бути погашені різними способами залежно від структури очікуваних грошових потоків або одним платежем наприкінці періоду - платіж "шар", або нерівними частками. Часто такі кредити мають форму револьверних угод. Револьверна кредитна лінія дає змогу фірмі-позичальнику залучати кошти в межах визначеного ліміту, повертати частину або всю суму боргу і в разі потреби повторно залучати кошти протягом терміну дії кредитної лінії. Револьверне кредитування є однією з найбільш гнучких форм кредитування підприємницьких структур і використовується переважно в тих випадках, коли позичальник не може точно спланувати свої потреби в грошових коштах. Револьверні кредити часто надаються без забезпечення і є коротко - чи середньостроковими.

7. Кредити під нерухомість (іпотечні кредити) надаються для фінансування будівництва або купівлі нерухомості під заставу нерухомості. Це досить специфічний вид позик, який потребує від банку доступу до більш стабільних та відносно довгострокових джерел фінансування [3, c.94]. На такому виді кредитування банки, як правило, спеціалізуються. Такі кредити забезпечуються заставною на нерухомість, ринкова вартість якої становить не менш як 100% суми кредиту. Кредити під нерухомість становлять близько 1/3 всіх кредитів, що надаються банками.

8. Лізингове фінансування є високоспеціалізованою формою кредитування. Документація оформляється у вигляді середньо - чи довгострокової орендної угоди з платежами щомісяця або щоквартальну. При цьому виді фінансування велике значення мають юридичні аспекти угоди. Лізингове фінансування належить до середньо - та довгострокових активів (обладнання, автомобілі, інші транспортні засоби).



Розділ 2. Сучасний стан надання кредитів в Україні

2.1 Сутність, особливості та види кредитів, які надаються українськими банками

Положенням Національного банку України "Про кредитування" передбачено класифікацію кредитів, що надаються українськими банками, за такими ознаками:

- за строками користування;

- за забезпеченням;

- за ступенем ризику;

- за методами надання;

- за строками погашення.

За строками користування кредити поділяються на:

1) строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк. В свою чергу вони поділяються на короткострокові (до 1 року включно), середньострокові (до 3 років) та довгострокові (понад 3 роки). Строк кредиту, а також відсотки за його користування розраховуються з моменту отримання до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.

2) кредити до запитання - кредити, що видаються на невизначений строк i які на вимогу кредитодавця повиннi бути повернені у визначений ним час. Якщо кредитодавець не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений ним самостійно.

3) прострочені - це кредити, щодо яких строк погашення, встановлений кредитним договором, минув.

4) вiдстроченi - кредити, стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній строк.

У разі неможливості погашення позичальником заборгованості по позичці i процентів по ній у строки, встановлені кредитним договором, якщо вжиті заходи по своєчасному погашенню кредиту виявилися безрезультатними, банк може надати позичальнику в окремих випадках відстрочку. Одночасно з клопотанням позичальник подає до банку конкретні заходи щодо погашення кредиту iз зазначенням сум i строків здійснення. Якщо вiдповiдною установою банку прийняте рішення про відстрочку погашення кредиту, то укладається додаткова кредитна угода, переоформлюються строки дії гарантії, поручительства, переглядається реальність реалізації застави i т. i. Процентна ставка по відстрочених кредитах збільшується відповідно до кредитного договору. Якщо клієнт звертається в банк з клопотанням про надання повторної пролонгації погашення кредиту, то установі банку слід здійснити поглиблений аналіз його господарсько-фiнансової діяльності, за результатами якого визначити доцiльнiсть цього заходу. При вiдмовi банку в наданні відстрочки погашення кредиту банк реалізує своє право на стягнення кредиту i процентів по ньому з спрямуванням стягнення на забезпечення, прийняте при його видачі, в установленому законодавством порядку [8, c.66]. При цьому на незабезпечену поверненням позичкову заборгованість установлюється підвищений процент. У разі відмови у сплатi боргiв по позичках банк стягує борги в претензiйно-позивному порядку. У разi виникнення простроченої заборгованостi установа банку в цей же день здiйснює погашення боргу за рахунок коштiв гаранта або поручителя. Одночасно банк повiдомляє клiєнта про щоденне стягнення пенi за несвоєчасне повернення кредиту та вiдсоткiв в розмiрi, передбаченому догоговором i дiючим порядком, пропонує негайно (протягом п'яти днiв) подати заходи щодо погашення прострочених боргiв не пiзнiше нiж через 30 календарних днiв i попереджає, що в разi непогашення боргу в цей строк матерiали буде передано в арбiтражний суд.

За українським законодавством кредит, наданий на строк бiльше трьох рокiв, вважається довгостроковим i потребує наявностi у банка залучених коштiв в аналогiчних обсягах i на аналогiчний строк. Щодо власних коштiв, то банки мають можливiсть вкласти їх в бiльш прибутковi й менш ризиковi активи.

За забезпеченням розрiзняють такі види кредитiв:

1) забезпеченi заставою (майном, майновими правами, цiнними паперами);

2) гарантованi (банками, фiнансами чи майном третьої особи);

3) з iншим забезпеченням (поручительство, свiдоцтво страхової органiзацiї);

4) незабезпеченi (бланковi). Бланковi кредити надаються тiльки пiд зобов'язання позичальника погасити позику iз застосуванням пiдвищеної вiдсоткової ставки надiйним позичальникам, якi мають стабiльнi джерела погашення кредиту i перевiрений авторiтет у банкiвських колах.

В якостi забезпечення кредиту банком може бути прийняте наступне:

1) Нерухоме майно, власником якого є заставодавець (не обов'язково позичальник), що вiльне вiд iнших зобов'язань i вiд заборони вiдчудження.

Договiр про iпотеку (заставу пiдприємства, споруди, будiвель, iнших об'єктiв, безпосередньо зв'язаних з землею, разом з вiдповiдною земельною дiлянкою або правом користування нею) повинен бути нотарiально посвiдчений. У договорi необхiдно передбачити, що нотарiальна контора одночасно з посвiдченням договору накладає заборону на вiдчуження предмета iпотеки.

2) Транспортнi засоби, як правило, новi чи майже новi (2-3 роки), при цьому транспортний засiб, а також документи на нього передаються до банку на вiдповiдальне зберiгання на строк дiї договору застави.

3) Цiннi папери чи корпоративнi права (акцiї, облiгацiї, частки у статутному фондi третiх пiдприємств, сертифiкати).

4) Товарно-матерiальнi цiнностi: високолiквiднi товари на складi, бажано на складi банка, встановлене обладнання, що залишається у користуваннi заставодавця.

Iнвестицiйнi кредити надаються в основному пiд заставу об'єктiв незавершеного будiвництва, обладнання, якi належать позичальнику на правах власностi. При прийняттi в заставу незавершеного будiвництва позичальником повинна бути проведена його iнвентарiзацiя, а в окремих випадках - за участю банку-кредитора.

Крiм застави в якостi забезпечення кредиту банком може бути прийнята порука чи гарантiя юридичної особи, при цьому ця гарантiя надається чи у виглядi вiдповiдної застави чи поручителем (гарантом) повинна бути особа з вiдомою банку платоспроможнiстю.

Договiр поручительства складається обов'язково в письмовiй формi i включає в себе вiдповiдальнiсть поручителя за виконання в повнiй сумi зобов'язань по поверненню позички.

Наступна ознака класифiкацiї кредитiв, що надаються комерцiйними банками, - за методами надання.

Вiдповiдно до цiєї ознаки розрiзняють:

1) кредити, наданi у разовому порядку;

2) кредити, наданi вiдповiдно до вiдкритої кредитної лiнiї;

3) гарантiйнi кредити (iз заздалегiдь обумовленою датою надання, за потребою) [18].

Найпростiшою формою кредитування є єдиноразова проплата контракту позичальника за рахунок кредитних коштiв банком чи перерахування всiєї суми кредиту на розрахунковий рахунок позичальника. В цьому випадку позикова заборгованiсть позичальника виникає з моменту перерахування коштiв банком. З цього ж моменту виникає заборгованiсть за процентами. Проценти нараховуються банком з моменту виникнення позикової заборгованостi i до моменту надходження коштiв вiд позичальника у погашення кредиту.

Кредитна лінія - це письмова угода між банком і потенційним позичальником, у якій вказано термін та умови надання кредиту на перспективу. Цей документ підтверджує, що банк дає згоду надавати кредити у заздалегідь визначених сумах протягом певного часу і на умовах передбачених угодою. Вона є гнучким механізмом короткострокового кредитування, Вигідність кредитної лінії в тому, що клієнт має до значних кредитних ресурсів, але виплачує відсоток лише за ту суму, яку фактично позичив на данний момент. Отже, головне призначення кредитної лінії для клієнта - забезпечити власну ліквідність, чи як кажуть, мати “ліквідну подушку”.

Укладаючи угоду на кредитну лінію, слід враховувати, що вона передбачає низку умов, які обмежують діяльність позичальника. Ці обмеження можуть бути позитивними і, навпаки, негативними.

В практицi захiдних банкiв використовується класифiкацiя кредитiв в залежностi вiд їх якiсної характеристики. НБУ за цiєю ознакою подiляє кредити на:

1) стандартнi;

2) нестандартнi;

3) сумнiвнi;

4) небезпечнi;

5) безнадiйнi.

Стандартнi кредити - це кредити, за якими своєчасно i повному обсязi погашається основний борг, включаючи кредити, пролонгованi у встановленому порядку, але не бiльше двох разiв, iз загальним строком пролонгацiї не бiльше 6 мiсяцiв.

Кредити нестандартнi - кредити, пролонгованi бiльш як два рази або iз загальним строком пролонгацiї понад 6 мiсяцiв; простроченi до 60 днiв забезпеченi кредити, а також простроченi до 30 днiв недостатньо забезпеченi кредити.

Сумнiвнi кредити - це простроченi до 30 днiв незабезпеченi кредити; простроченi вiд 30 до 60 днiв недостатньо забезпеченi кредити, а також простроченi вiд 60 до 180 днiв забезпеченi кредити.

Кредити небезпечнi - простроченi вiд 30 до 60 днiв незабезпеченi кредити; простроченi вiд 60 до 180 днiв недостатньо забезпеченi кредити; а також простроченi понад 180 днiв забезпеченi кредити.

Безнадiйнi кредити - простроченi вiд 60 до 180 днiв незабезпеченi кредити i недостатньо забезпеченi кредити, простроченi понад 180 днiв.

Безнадiйна кредитна заборгованiсть списується за рахунок коштiв резерву страхування активних операцiй. У разi недостатностi коштiв резерву страхування активних операцiй безнадiйна кредитна заборгованiсть погашається за рахунок коштiв резервного фонду, фондiв економiчного стимулювання, iнших фондiв банку, нерозподiленого прибутку минулого року.

В залежностi вiд кiлькостi кредиторiв можна видiлити кредити:

1) наданi одним банком;

2) консорцiумнi кредити;

3) паралельнi кредити.

Консорцiумнi кредити - це кредити, що надаються консорцiумом банкiв. Комерцiйнi банки можуть об'єднуватися у консорцiуми з метою акумуляцiї кредитних ресурсiв, як в нацiональнiй так i в iноземнiй валютi, для здiйснення кредитування програм iз значними обсягами, зменшення кредитних ризикiв, дотримання нормативного показника максимальног розмiру ризику на одного позичальника.

Банкiвськi консорцiуми - це тимчасовi об'єднання банкiв, якi створюються для координацiї дiй при кредитуваннi однiєї, але великої угоди. Координує дiї учасникiв консорцiуму головний банк (лiдер), який представляє iнтереси консорцiуму, але дiє в межах повноважень, якi отримує вiд iнших учасникiв консорцiуму. Члени консорцiуму несуть солiдарну вiдповiдальнiсть позичальниками. Кожен член консорцiуму автономно оцiнює ефективнiсть проекту i визначає умови участi в ньому або може пропонувати свiй варiант проведення тiєї чи iншої операцiї, для якої створюється консорцiум. На пiдставi цих пропозицiй визначаються загальнi скоординованi дiї [10, c.79].

У консорцiумнiй угодi можуть брати участь не тiльки кiлька банкiв, але й кiлька позичальникiв, якi мають причетнiсть до заходу, що кредитується.

Кредит може надаватися банкiвським консорцiумом таким чином:

- за допомогою акумулювання кредитних ресурсiв у визначеному банку;

- шляхом гарантування загальної суми кредиту головним банком або групою банкiв, а кредитування здiйснювати у мiру виникнення потреби у кредитi;

- шляхом змiни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсiв за рахунок залучення iнших банкiв для участi у консорцiумнiй угодi.

Рiзновидом консорцiумного кредиту є паралельний кредит. При паралельному кредитуваннi в угодi беруть участь два або бiльше банкiв, якi самостiйно ведуть переговори з позичальником. Банки-кредитори узгоджують мiж собою умови кредитування, щоб у пiдсумку укласти кредитний договiр iз загальними для всiх учасникiв умовами.

За строками погашення можна видiлити кредити, що погашаються:

1) водночас;

2) у розстрочку;

3) достроково (за вимогою кредитора, або за заявою позичальника);

4) з регресiєю платежiв (тобто сплата основного боргу і процентів по кредиту здійснюється щоквартально, щомісячно, але в перші періоди суми внесків будуть вище, а в наступних будуть прогресивно скорочуватися);

5) пiсля закiнчення обумовленого перiоду (мiсяця, кварталу).

Порядок, форма погашення кредиту передбачаються у кредитному договорi.

За характером i способом сплати процентiв видiляють кредити:

1) з фiксованою процентною ставкою;

2) з плаваючою процентною ставкою;

3) зі сплатою процента одночасно з отриманням кредита (дисконтний кредит).

В залежностi вiд цiльового спрямування кредит може бути виробничим чи споживчим.

Переважна частина кредитiв використовується у сферi виробництва та реалiзацiї сукупного суспiльного продукту i є важливим джерелом формування обiгових коштiв i основних фондiв.

Споживчий кредит надається тiльки у нацiональнiй грошовiй одиницi фiзичним особам-резидентам України, строк користування споживчим кредитом не повинен перевищувати 10 рокiв.

2.2 Аналіз надання та порівняльна характеристика надання кредитів основними українськими банками (Приват, Укрсиббанк, Ощадбанк)

ВАТ «Ощадбанк» входить до числа лідерів серед українських банків, які надають кредити підприємствам багатьох галузей економіки України: агропромислового комплексу, торгівлі і громадського харчування, машинобудування, будівництва, підприємствам ПЕК, переробної галузі та багатьох інших.

Ощадбанк пропонує своїм клієнтам-юридичним особам кредити як у національній, так і в іноземній валюті на наступні цілі:

- Овердрафт;

- поповнення обігових коштів;

- придбання нових транспортних засобів та/або сільгосптехніки;

- виконання капітальних витрат (обладнання, модернізацію, ремонт тощо);

- реалізацію інвестиційних проектів.

ВАТ "Ощадбанк" надає кредити всім кредитоспроможним суб'єктам підприємницької діяльності, включаючи суб'єкти малого підприємництва без статусу юридичної особи, незалежно від їх галузевої належності, форми власності, та органам державного управління за умови наявності у них правових підстав для отримання кредиту та реальних джерел своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним.

Потенційний позичальник має задовольняти наступним вимогам:

- мати поточний рахунок в Ощадбанку;

- надати кредитну заявку;

- надати пакет документів;

- надати в заставу нерухоме або рухоме майно із виконаною попередньо незалежною експертною оцінкою, а в разі відсутності власного майна - майнове та/або фінансове поручництво іншої компанії [17].

Розмір процентної ставки встановлюється залежно від фінансового стану позичальника, наданого забезпечення та строку користування кредитом. Мінімальний розмір процентних ставок встановлено наступний:

Валюта	% річних
Гривня	від 22%
Долар США	від 13%
євро	від 12,3%

Приватбанк пропонує своїм корпоративним клієнтам повний спектр якісних банківських послуг, присутніх на українському фінансовому ринку. Концепція обслуговування корпоративних клієнтів у Приватбанку передбачає швидше всього представлення комплексу послуг, а не окремої послуги, що дозволяє клієнту повністю використати технологічні, комерційні й фінансові досягнення банку для ефективного розвитку свого бізнесу.

Кредитування Сприяння розвитку вітчизняної економіки є стратегічним завданням розвитку банку. На сьогодні банк пропонує своїм клієнтам широкий перелік кредитних продуктів, які враховують реальні потреби клієнтів. Зокрема, банк здійснює короткотермінове кредитування клієнта для покриття платіжних розривів у поточній діяльності, термінове кредитування, надання кредитних ліній, а також операцій з інвестиційного кредитування й фінансового лізингу. Залежно від мети використання кредиту і форми його погашення банк надає:

· овердрафт

· термінові кредити

· кредитні лінії

· кредити по лініях ЕБРР і НУФ

· авальний кредит

· факторинг

· форфейтинг

· лізинговий кредит

· банківські гарантії.

Кредитування, зокрема малого й середнього бізнесу, є для Приватбанку одним з найпріоритетніших напрямків діяльності. В банку створені й відпрацьовані кредитні технології, що дозволяють мінімізувати витрати на обслуговування кредитів цьому сектору економіки, що найближчим часом сприятиме збільшенню обсягів кредитів, які банк надає малим і середнім підприємствам. Приватбанк активно розвиває Програму підтримки малого й середнього бізнесу в Україні (мікрокредитування) як за рахунок власних коштів, так і за рахунок коштів ЄБРР (лінія SME-1) і НУФ (Німецько-Український фонд). Приватбанк вживає активних заходів для надання клієнтам послуг з кредитування на придбання нерухомості, автомобілів, товарів широкого вжитку в кредит в рамках Програми "Розстрочка".

Сьогодні АКІБ «УкрСиббанк» - четвертий найбільший банк країни, фінансовий супермаркет, що пропонує клієнтам сучасний банківський сервіс на рівні передових європейських стандартів.