Фінансовий облік та аналіз цінних паперів

Інститут менеджменту та фінансів

при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Кафедра обліку та аудиту

Робота допущена до захисту

Завідувач кафедри обліку та аудиту

д.е.н., професор Швець В.Г.

Курсова робота

з фінансового обліку

Фінансовий облік та аналіз цінних паперів

Студентки 3 курсу заочної форми навчання

за спеціальністю 6.050.106 "Облік і аудит"

Рудик Наталії Григорівни

Науковий керівник:

Мельник Тетяна Григорівна

кандидат економічних наук, доцент

Київ - 2009 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Цінні папери як економічна і обліково-аналітична категорія

1.1 Роль та значення цінних паперів як економічної категорії

1.2 Огляд спеціальної літератури з проблем обліку і аналізу цінних паперів підприємства

1.3 Класифікація та групування цінних паперів в обліку і звітності

1.4 Методи оцінки цінних паперів і їх використання в обліку

Розділ 2. Методологія та організація обліку й фінансової звітності цінних паперів підприємства

2.1 Законодавчо-нормативне забезпечення бухгалтерського обліку й звітності цінних паперів

2.2 Методика бухгалтерського обліку і звітності цінних паперів

2.3 Організація бухгалтерського обліку і звітності цінних паперів

2.4 Гармонізація та стандартизація обліку і звітності цінних паперів як основний напрям удосконалення

Розділ 3. Економічний аналіз цінних паперів підприємства

3.1 Методи та способи економічного аналізу цінних паперів

3.2 Факторний аналіз цінних паперів підприємства

3.3 Використання результатів аналізу цінних паперів в управлінні підприємством

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Становлення ринкових відносин, що на сучасному етапі виступає головним фактором стабілізації та піднесення економіки незалежної України, передбачає як першочерговий захід оздоровлення фінансової системи. Одним з шляхів досягнення цієї мети є створення ринку цінних паперів.

Важливим є також питання обліку та аналізу операцій з цінними паперами. В сучасних умовах, коли в Україні проходять процеси приватизації та роздержавлення, які в свою чергу пов`язані з акціонуванням власності, нагальною стає проблема становлення ефективної методики обліку операцій з цінними паперами. Це має значення, як в масштабі всієї держави так і в масштабах кожного окремого підприємства, яке оперує з цінними паперами, оскільки методологія обліку повинна забезпечити єдину схему відображення господарських операції в обліку.

Фінансовий облік займає центральне місце в системі облікових дисциплін тому, що його організація та методологія регламентуються законом про бухгалтерський облік та звітність в Україні, стандартами, планом рахунків, законодавчими актами, які є обов'язковими для застосування на всіх підприємствах і в організаціях.

Метою роботи є оцінка та аналіз діючої системи бухгалтерського обліку та економічного аналізу інвестицій в цінні папери.

Для досягнення визначеної мети в дослідженні поставлені й вирішені наступні основні завдання:

дослідити сутність цінних паперів як економічної категорії;

здійснити огляд спеціальної літературу з проблем обліку та аналізу цінних паперів підприємства;

розкрити класифікацію та групування цінних паперів в обліку і звітності;

визначити методи оцінки цінних паперів і використати їх в облікута звітності;

дослідити законодавчо-нормативне забезпечення бухгалтерського обліку й звітності цінних паперів;

роглянути методику бухгалтерського обліку і звітності цінних паперів;

визначити організацію бухгалтерського обліку і звітності цінних паперів;

проаналізувати гармонізацію та стандартизацію обліку й звітності цінних паперів як основного напрямку вдосконалення;

розглянути методи та способи економічного аналізу цінних паперів;

здійснити факторний аналіз цінних паперів підприємства;

дослідити використання результатів аналізу цінних паперів в управлінні підприємством.

Об'єктом роботи є цінні папери, їх відображення в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та організаційних засад обліку й аналізу цінних паперів та відносини, що виникають між суб'єктами господарювання з приводу їх використання практиці підприємств.

Основними методами дослідження є логічний, аналітичний, системний та порівняльний методи дослідження.

Дослідження вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі теорії цінних паперів, їх обліку та аналізу знайшли своє втілення в наукових працях: Білухи М.Т., Бутинця Ф.Ф., Валуєва Б.І., Голова С.Ф., Добровського В.М., Мельничука Г.М., Оскольського В.В., Савчука В.К., Сопко В.В., Шеремета А.Д. та інших.

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків.

У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми, визначено предмет, об`єкт, мету та завдання, ступінь розробки даної проблеми науковцями.

У першому розділі розкрито роль і значення цінних паперів, розглянуто їх класифікацію та групування, а також використання методів оцінки цінних паперів в обліку.

У другому розділі досліджено законодавчо-нормативне забезпечення бухгалтерського обліку, методику, організацію, стандартизацію обліку і звітності цінних паперів. Результатом діяльності ринку цінних паперів є надходження інвестиційних коштів емітенту цінних паперів, а також зростання кількості розміщених у інвесторів цінних паперів. Додатковим результатом є зміна сформованих відносин щодо цінних паперів і генерація нових відносин.

У третьому розділі досліджуються методи та способи аналізу, особливості факторного аналізу цінних паперів та використання результатів економічного аналізу в управлінні підприємством. Показано, що формування ринку цінних паперів України в умовах економіки за відсутності досвіду, навичок, культури світогляду щодо цінних паперів ускладнило процеси перерозподілу і накопичення капіталу механізмами цінних паперів, призвело до загострення відносин між окремими групами суб'єктів.

Загальний обсяг роботи становить 56 сторінок друкованого тексту, включає 12 додатків( з них 11 таблиць, 1 схема ).

Розділ 1. Цінні папери як економічна і обліково-аналітична категорія

1.1 Роль та значення цінних паперів як економічної категорії

Поняття цінних паперів наводиться у Законі України "Про цінні папери і фондову біржу". Згідно цього визначення "цінними паперами є грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам"[ 9 ].

У Цивільному Кодексі України (стаття 194) « Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам»[3]. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

Вимоги до цінного паперу :

1. Обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом.

2. Документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

З розвитком ринкових відносин операції із цінними паперами (фінансові вкладення) одержали масове поширення поряд з операціями по реалізації товарів (робіт, послуг), кредитуванням й іншими. Цінні папери існують у різних видах і служать зручним інструментом організації й функціонування підприємств (організацій) в умовах ринкової економіки. Специфіка діяльності на ринку цінних паперів обумовила виникнення такої категорії юридичних осіб, як професійні учасники ринку цінних паперів. Для них дані операції є основним видом діяльності.

Підприємства й організації, що не є кредитними організаціями й професійними учасниками ринку цінних паперів, також є активними учасниками ринку цінних паперів. Вкладаючи кошти в

державні цінні папери (облігації й інші боргові зобов'язання), у цінні папери корпорацій і статутні капітали інших організацій; а також надаючи іншим організаціям позики на території України й за її межами, підприємства здійснюють фінансові вкладення.

До цінних паперів відносяться: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, заставні, іпотечні цінні папери (іпотечні сертифікати та іпотечні облігації), сертифікати фонду операцій з нерухомістю (див.схема 1).



Сприянням розвитку ринку цінних паперів займається Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку,яка у своїй діяльності керується законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:

- формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

- координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;

- здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, додержання законодавства у цій сфері;

- захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;

- узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

Процес поміщення грошей в акції, облігації, інші цінні папери, а також участі в інших підприємствах називаються фінансовим вкладенням, або інвестицією. В активах підприємства виділяють короткострокові (до року) і довгострокові (строком більше року) фінансові вкладення. Особи, що вкладають кошти в зазначені активи, - інвестори, а особи, що випускають цінні папери, - емітенти.

Підставою для прийняття цінних паперів до бухгалтерського обліку є:

* по документарних цінних паперах - договір на придбання цінного папера, акт прийому- передачі цінного папера;

* по бездокументарних цінних паперах - виписка з рахунку.

При цьому такий "випуск цінних паперів" (як сукупність цінних паперів) підлягає реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Розглядаючи систему обліку операцій з цінними паперами, слід відмітити досить низький рівень автоматизації цього процесу на Україні. Це обумовлене дуже низькою пропозицією програмних комплексів обліку цінних паперів на ринку. Так в каталозі програмних продуктів з різних сфер діяльності можливо знайти лише один спеціалізований програмний коплекс обліку операцій з цінними паперами (див.схема 2).



Всі цінні папери, що зберігаються в організації (облігації державної ощадної позики, облігації внутрішньої валютної позики, векселі, акції, облігації), повинні бути описані в Книзі обліку цінних паперів.

Книга обліку цінних паперів повинна бути зброшурована, скріплена печаткою організації й підписами керівника й головного бухгалтера, сторінки пронумеровані.

Виправлення в Книгу обліку цінних паперів можуть вноситися лише з дозволу керівника і головного бухгалтера із вказівкою дати внесення виправлень. Відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність України" відповідальність за організацію зберігання Книги обліку цінних паперів несе керівник організації [4].

Сьогодні перед українським ринком цінних паперів стоїть ряд проблем, швидке й ефективне рішення яких послужить поштовхом до його подальшого розвитку. Це такі завдання, як:

- контроль за діями учасників ринку цінних паперів з метою обмеження монополістичної діяльності;

-комп'ютеризація фондового ринку й створення єдиного інформаційного простору для підвищення інформованості суб'єктів ринку;

- захист інтересів інвесторів і зокрема необхідність удосконалювання процедури реєстрації цінних паперів і захисту їх від підробки;

- установлення чітких мір відповідальності державних і комерційних структур за порушення процедури випуску й обігу цінних паперів.

В даний момент ринок цінних паперів на Україні знаходиться в стані становлення. Дуже мало підприємств ведуть операції з цінними паперами, а якщо й ведуть, то в досить невеликих масштабах. Населення ж взагалі, відноситься до цінних паперів з великою підозрою, надаючи перевагу вкладанню грошей в іноземну валюту. Але ж фінансовий ринок, є дуже важливою складовою ринкової економіки і тому потрібно приділяти більше уваги цій економічній категорії та її розвитку в Україні.

1.2 Огляд спеціальної літератури з проблем обліку і аналізу цінних паперів підприємства

Огляд літератури з проблем обліку і аналізу цінних паперів підприємства використовується для аналізування та порівняння різних джерел. Він дає можливість з'ясувати переваги та недоліки кожного з них і зрозуміти закономірності формування в сучасності.

В підручнику «Облік цінних паперів» автори Ендовицький Д.А., Ішкова Н.А. розкривають організаційно-правові й методичні питання обліку й оподаткування операцій з основними цінними паперами: акціями, облігаціями й векселями. Дається детальна методика обліку часткових і боргових цінних паперів в емітента й інвестора. Розглядається порядок розкриття інформації про цінні папери в бухгалтерській (фінансовій) звітності. У додатках приводяться необхідні законодавчі й нормативні акти, що ставляться до області регулювання операцій із цінними паперами і їхнім обліком.

В підручнику Кублікова Т.Б. «Облік і аналіз цінних паперів» поєд-нується теорія з практикою, розглядаються питання формування і управління портфелями ризикових цінних паперів. Докладно аналізуються фінансові інструменти, характерні для фондового ринку України. Докладно розглянуто аналіз та облік цінних паперів, застосування теорій у практиці та цінність в економіці.

У підручнику «Облік і аналіз цінних паперів» Власова М.П. висвітлено роль обліку та питання функціонування в Україні цінних паперів та їх похідних. Викладено особливості методики організації обліку в галузях економіки, форми й ведення та методологічні засади, приділено увагу вивченню рахунків в обліку цінних паперів.

Лысенко Д.В.У навчальному посібнику « Ринок цінних паперів і біржова справа » автора Т. Б. Бердникова розглядаються питання пов'язані з визначенням видів цінних паперів, характеристикою учасників ринку цінних паперів і основних фондових операцій первинного й вторинного ринку, портфельних стратегій керування, але й таких практично значимих тим, як «Механізм функціонування ринку цінних паперів», «Система керування ринком цінних паперів», «Організація маркетингових досліджень на ринку цінних паперів», «Принципи й практика ціноутворення на ринку цінних паперів»,«Оцінка ринкової вартості акцій»,«Прогнозування розвитку ринку цінних паперів». Велика увага приділяється регіональним особливостям організації ринку цінних паперів і біржової справи.

«Цінні папери: облік, податки, право» автор Митин Б.М. в книзі розглядає все коло проблем, пов'язаних з оподатковуванням і бухгалтерським обліком операцій на фондовому ринку, включаючи визначення податкової бази по податку на прибуток, НДФЛ, ПДВ (включаючи вексельні розрахунки), оподатковування іноземних юридичних осіб і пайових інвестиційних фондів. Книга призначена для бухгалтерів і аудиторів організацій, що працюють на фондовому ринку, як як звичайних інвесторів, так і професійних учасників ринку.

Автори Мендрул О. Г., Шевчук І. А. у навчальному посібнику

«Ринок цінних паперів», підготовленому відповідно до типової програми дисципліни "Ринок цінних паперів", розглядають процес функціонування фондових ринків розвинутих країн, а також специфічні проблеми становлення ринку цінних паперів в Україні.

У книзі «Ринок цінних паперів в Україні: правові осови формування та функціонування» Грабова Н.М. дано загальну економіко-правову характеристику ринку цінних паперів в Україні, розглянуто види цінних паперів (акції, облігації, казначейські зобов'язання, сертифікати, векселі) та похідні цінних паперів (опціони, варранти, ф'ючерси та ін.), проаналізовано законодавчу базу фондового ринку України. висвітлено правові засади діяльності учасників ринку цінних паперів (емітентів, інституційних інвесторів, фінансових посередників, фондових бірж), а також державних органів, що здійснюють регулювання та контроль на ринку цінних паперів, і самоврядних організацій учасників ринку. Наводяться чинні законодавчі та підзаконні акти, що регулюють ринок цінних паперів в Україні.

У книзі «Регулювання ринку цінних паперів» Лучечко Л.С. наводяться чинні законодавчі та підзаконні нормативні акти щодо регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів, судова практика з зазначених питань. Розрахована на фахівців, зайнятих на фондовому ринку, викладачів, студентів вищих економічних та юридичних навчальних закладів і широке коло читачів, які цікавляться станом і можливостями ринку цінних паперів.

Виговський О.І. у своєму підручнику «Облік і аналіз цінних паперів в Україні» аналізує особливості правової природи цінних паперів і на підставі їх аналізу розроблено висновок про всі притаманні цінним паперам речово-правові елементи. Обґрунтовано висновок про те, що цінні папери виступають у цивільному обігу виключно в якості

oб'єктів зобов'язального права.

Скоулз (р. 1941), американський економіст, удостоєний в 1997 (спільно з Р.Мертоном) Нобелівської премії по економіці, в своїх роботах присвячував увагу фінансовим ринкам, ціноутворенню, методам оцінки вторинних цінних паперів і ризиків. Серед праць ученого - «Аналіз цінних паперів», «Дослідження ринку цінних паперів», «Інвестиції в економіці» та ін.

Роботи Марковіца (Markowitz, Harry) (р. 1927), американського экономіста, присвячені дослідженню ринку цінних паперів, інвестицій, оптимізації, лінійному програмуванню. Автор концепції «портфельних інвестицій», або «теорії портфеля». Серед праць Марковіца - «Вибір портфеля: ефективна диверсифікація інвестицій», «Облік цінних паперів на підприємстві», «Дослідження ринку цінних паперів» і ін.

Роботи Шарпа, американського экономіста, присвячені інвестиціям, цінним паперам, ціноутворенню на фінансових ринках. Серед його праць - «Функціонування ринку цінних паперів», «Операції з основними цінними паперами».

Система обліку і аналізу цінних паперів на Україні, в сучасному її розумінні, з'явилась досить недавно і зараз знаходиться у стані формування та розвитку. Тому дуже важливого значення набуває вивчення її зарубіжних аналогів, які функціонують у розвинутих країнах на протязі багатьох років і мають певні надбання та досягнення в цій сфері.

1.3 Класифікація та групування цінних паперів в обліку і звітності

Відповідно до законодавства України цінні папери являють собою грошові документи, які:

а) засвідчують право володіння або відносини позики;

б) визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником;

в) передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів;

г) передбачають можливість передання грошових та інших прав, пов'язаних з володінням цими документами, іншим особам.

«Будь-яка класифікація досить умовна, і все залежить від того, якій ознаці віддається перевага і з погляду якого суб'єкта ринку розглядають ті чи інші цінні папери». Це висловлювання належить П. В. Бороздіну, і з ним можна цілком погодитися. Проте класифікація цінних паперів за всієї її умовності та відносності все-таки важлива не тільки теоретично, а й практично (див.додаток 1).

За ознаками їхньої економічної природи цінні папери, як правило, підрозділяють на пайові папери, боргові та похідні фінансові інструменти. Крім ф'ючерсів та опціонів до похідних інструментів відносять і низку інших грошових документів, у тім числі варант і ордер.

Залежно від мети їхнього випуску цінні папери поділяються на фондові й комерційні. Як правило, фондові папери або є безстроковими, або діють понад рік, а комерційні є (переважно) короткотерміновими. Усі комерційні папери без будь-якого винятку є борговими. Виходячи з цільового призначення цінних паперів, їх можна підрозділяти на папери для інвестування, кредитування і розрахунків за постачання та зобов'язання.

Як уже зазначалося, існують різні емітенти. Це також може бути підставою для класифікації цінних паперів: папери, випущені урядом, державними установами, місцевими органами влади, банками, державними підприємствами, акціонерними товариствами, іншими недержавними підприємствами.

За ознакою дроблення цінні папери підрозділяються на роздроблювані й нероздроблювані, тобто на такі, що їхню номінальну вартість може бути змінено (деноміновано), і на такі, номінальна вартість яких залишається незмінною протягом усього строку чинності паперу.

Якщо виходити з порядку передавання майнових прав або, інакше кажучи, з форми виплати дивідендів чи відсотків, то розрізняють іменні цінні папери, папери на пред'явника й переказні.

Усі цінні папери (незалежно від їхніх інших ознак) можна підрозділяти на ринкові, котрі можна перепродувати, і неринкові, які дозволено продати тільки один раз: емітент продає цінні папери інвестору, який у цьому разі є не тільки першим, а й останнім покупцем цінних паперів такого виду. Цінні папери можна не тільки продавати, а й дарувати або заповідати, що теж є однією з ознак їхньої класифікації.

Одні цінні папери мають вільний обіг, інші -- обмежений, а треті взагалі не обертаються на ринку. Не всі цінні папери навіть з вільним оборотом у тій чи іншій країні можна переказувати за кордон.

За терміном погашення цінні папери групуються таким чином: короткотермінові, середньотермінові, довготермінові, безтермінові. Щодо часу погашення -- одні папери підлягають погашенню тільки в указаний термін, а інші -- будь-коли. Цінні папери з правом раннього погашення поділяються на ретроспективні (з обмеженням) і неретроспективні.

Термін платежу за цінним папером може визначатися конкретною датою або така дата є відсутньою. Ця ознака також стає підставою для відповідного групування цінних паперів. На фондовому ринку обертаються цінні папери з відстроченням платежу і без такого.

За складом реквізитів і характером обороту цінні папери поділяються на основні, в яких зафіксовано основне майнове право або вимога, і на допоміжні, які є підтвердженням додаткових прав, умов і вимог.

За способом виплати доходу цінні папери класифікуються так:

а) цінні папери з фіксованим платежем, до яких належать облігації та привілейовані акції; б) цінні папери з плаваючою ставкою, наприклад, облігації з плаваючим відсотком, що залежить, головне, від облікової банківської ставки; в) цінні папери, дохід від яких безпосередньо залежить від розміру чистого прибутку підприємства (прості акції, інвестиційні сертифікати).

За черговістю виплати цінні папери поділяються на першозаставні і на загальнозаставні, за ознакою відстрочення виплати -- на цінні папери з відстроченим доходом і з невідстроченим.

За ознакою території обігу цінних паперів вони звичайно поділяються на три групи: регіональні (облігації місцевих органів самоуправління), національні (папери внутрішнього фондового ринку), міжрегіональні (папери, котрі можуть вільно обертатися на території інших держав).

За місцем реєстрації офісу емітента цінні папери поділяються на вітчизняні та іноземні.

В узагальненому вигляді розрізняють документарну форму цінних паперів і бездокументарну.

Різні види цінних паперів мають різний рівень надійності. Це послужило причиною розподілу їх на високоякісні (з високою ймовірністю повернення вкладеного капіталу та отримання доходу) та ординарні (більш ризиковані). Використовується також градація цінних паперів за старшинством: на першому місці -- акції акціонерних товариств (класичний тип цінних паперів, ліквідних і вигідних); на другому -- державні облігації; на третьому -- облігації місцевих органів влади і корпорацій; на четвертому -- похідні фінансові інструменти.

Класифікуються цінні папери за видом застави: емісія під нерухоме майно, під рухоме майно, під фондові цінності, під майбутні податкові надходження, під дохід від проекту і т.д. Залежно від виду гарантії цінні папери поділяються на гарантовані зобов'язання і реорганізаційні папери.

Існує й більш узагальнене групування: цінні папери забезпечені й незабезпечені.

Існує поділ цінних паперів на ті, що реєструються, і ті, що не реєструються. За формою випуску -- цінні папери які підлягають приватному (без публічного оголошення) або відкритому розміщенню (з публічним оголошенням). За способом розповсюдження -- до безпосередньо розповсюджуваних і до розповсюджуваних тільки через дилерів.

Є цінні папери, що індексуються і не індексуються, коректуються і не коректуються, папери з дисконтом і без нього, ті, що оподатковуються й неоподатковувані, навіть такі папери, як платні (котрі купують), так і розповсюджувані безплатно (преміальні).

Кількість типів, видів, різновидів і модифікацій цінних паперів значно більша, ніж є в ужитку термінів. Тому, з одного боку, деякі види цінних паперів можна визначити тільки описово, а з іншого -- той самий термін використовується у назвах різних цінних паперів.

1.4 Методи оцінки цінних паперів і їх використання в обліку

Вартість активів, таких, як звичайні акції або облігації, залежить від трьох основних чинників: грошового потоку від активів, темпів приросту грошового потоку, ризику або непевності грошового потоку.

Збільшення грошового потоку звичайно підвищує ціну акцій. І навпаки, ціна падає, якщо грошовий потік стає непевний. Ця взаємозалежність є основна для оцінки активів. Відповідно, фінансовий менеджер повинен домагатись якомога більшого грошового потоку, водночас контролюючи ризик.

Грошовий потік від звичайних або привілейованих акцій вимірюється щорічним дивідендом та приростом акцій. Грошовий потік від облігацій, довгострокових цінних паперів, які випускає підприємство, складається із суми інтересу, який одержує покупець облігації за рік. Прибутки збільшують ціни активів, а ризик зменшують, то для постійного зростання активів потрібні ось такі умови:

1. Активи мають постійно приносити грошовий потік.

2. Дохiд має зростати.

3. Ризик має бути контрольований.

З трьох вищезгаданих факторів найскладнішим є оцінка ризику. А тому ризику в оцінці активів слід приділяти більше уваги, особливо коли економіка стає нестабільною. Для визначення поточної ціни активів слід дисконтувати майбутні грошові потокі до теперішньої вартості за відповідною ставкою, що враховує всі аспекти ризику. Отже, ціна акцій така ж, як теперішня вартість її майбутніх грошових потоків.

Щоб нарахувати майбутні грошові потоки, слід взяти останні показники величини грошових потоків та скорегувати їх реальні темпи приросту, використавши методи розрахунку теперішньої вартості для оцінки вартості облігацій підприємства.

Згідно з умовами інвестування в ці боргові фінансові інструменти підприємство-емітент зобов'язується здійснювати періодичний процентний платіж на річній або піврічній основі та погасити номінальну вартість облігації до визначеного терміну закінчення дії облігацій. Купонна облігація має такі характеристики:

-- номінальна вартість;

-- строк погашення;

-- процентну ставку;

-- умови виплати відсотків (періодичність виплат).

Сутність оцінки вартості облігації є в тому, що на протязі терміну існування облігації її власник має отримати ту ж суму, яку він вклав в облігацію при покупці. Особливість є в тому, що сукупність платежів, які повинен отримати власник облігації, розтягнута в часі, і саме тому всі наступні грошові надходження необхідно продисконтувати до моменту часу, для якого здійснюється оцінка вартості облігації. В якості показника дисконта необхідно приймати доходність аналогічних фінансових інструментів.

Математична модель оцінки грошової вартості облігацій основана на дисконтуванні грошових потоків, що сплачуються на протязі всього терміна погашення. Вартість облігації в наступний момент часу дорівнює дисконтованої сумі всіх грошовіх потоків, що з нею пов'язані:

 (1)

де М -- номінальна вартість облігацій, вона ж -- вартість в момент погашення;

INT -- годовой процентній платеж;

Кd -- доходність на ринку заємного капіталу аналогічних облігацій (використовується також як показник дисконтування).

Розглянемо приклад розрахунку вартості облігації. Нехай випущена облігація з терміном погашення через 20 років. Номінал облігації дорівнює 1000 грн, а річна процентна ставка, що визначає величину річного процентного платежу, дорівнює 14 %. Середня процентна ставка на ринку облігацій такого типу є також 14 %. Розрахуємо оцінку вартості облігації. Оскільки по цим умовам процентний платіж здійснюється один раз на рік, величина цього платежу дорівнює 140 грн. на ринку заємного капіталу доходність -- 14 %. Отже, для оцінки вартості облігації ми повинні привести до наступного часу всі щорічні процентні платежі та виплату номіналу в кінці двадцятого року. Скориставшись формулою (1), отримаємо:

грн.

Нехай пройшло 5 років, а процентна ставка на розглядаємому ринку заємного капіталу на змінилася. Скількі буде коштувати ця облігація? Для відповіді на це запитання треба знайти сучасну вартість всіх платежів, що залишились, включаючи номінал облігації, котрий повинен бути сплачен інвестору через 15 років. По аналогии отримаємо:

 грн.

Вартість облігації закономірно залишилася рівною її номіналу, так як ситуація на ринку не змінилася. Зрозуміло, що така ситуація збережется на протязі всього терміну часу до погашення облігації.

Припустимо, що середня ринкова ставка збільшилася на 2 % та дорівнює зараз 16 %, до погашення облігації залишилось 15 років. В цьому випадку доходність даної облігації нижче середньої по ринку, та, отже, ринкова ціна облігації повинна зменшитися. Це підтверджується розрахунками:

грн.

Якщо зараз розглянути протиположну ситуацію, коли середня по ринку процентна ставка зменшилася на 2 % та складає 12 %, то в цьому випадку треба очiкувати підвищення ринкової ціни цієї облігації, так як вона приносить доходність більшу, ніж середня по ринку:

грн.

Легко перевірити, що для обох розглянутих випадків, якщо ситуація на ринку залишається без зміни (тобто залишається 16 % або 12 %), вартість облігації приближається до номінального значення.

Якщо виплата процентів по облігації здійснюється два раза на рік, то розрахункова формула зміниться:

.

В цьому випадку вартість облігації опинилась вище, так як процентні платежі інвестор отримує частіше. Отже, при збільшенні вартості облігації цей ефект повинен відображатися на ринкової вартості облігації.

Розглянемо зараз випадок краткотермінових (тривалістю один рік) облігацій, котрий більш характерен для економіки України. Нехай номінальна вартість облігації складає 100 гривень з терміном погашення через 364 дні. Процентні виплати здійснюються через кожен 91 день в розмірі 25 гривень, причому останній купон сплачується в момент погашення облігації водночас з номіналом. Нехай квартальна доходність аналогічних боргових зобов'язань (для орієнтіру можна вибрати облігації внутрішнього державного займу) складає 10 %. У відповідності з формулою (1) отримаємо:

грн.

Якщо в кінці одного кварталу процентна ставка збільшилася до 18 %, то вартість облігації буде:

грн.

Таке змінення уявляється закономірним та відображає реальну ринкову ситуацію. Зокрема, якщо положення внаслідок різного зростання погіршиться та квартальна процентна ставка буде 32 %, то облігації будут продаватися нижче свого номіналу.

 грн.

Звернемося зараз до дисконтних облігацій, які також мають номінальну вартість, котра сплачується інвестору і момент погашення облігації. В процесі емісії такі облігації продаються зі знижкою (дисконтом). Величина знижки визначається процентною ставкою по даній облігації. Розглянемо це на наступном прикладі:

Підприємство А в день емісії придбало по ціні 82 гривні за одну облігацію пакет дисконтних державних облігацій з періодом обігу 100 гривень. Доходність цього фінансового інструменту на момент емісії складала:

Продавець дисконтував вартість облігації до погашення (100 гривень), використував в якості дисконтної ставки (21,95 %) той рівень доходности, який забезпечував йому даний фінансовий інструмент. Сенс цього розрахунку є в тому, щоб поділити початкову величину дисконтного доходу (100 -- 82 = 18 гривень) між продавцем та покупцем в відповідності з тривалістю періодов володіння фінансовим активом. Продавець володів активом 165 днів з 365, і він бажає отримати свою частину дисконтного доходу: 89,26 -- 82 = 7,26 гривень з однієї облігації.

Покупцю (по думці продавця) повинна залишитися та частина дисконтного доходу, яка відповідає 200 дням володіння фінансовим інструментом: 100 -- 89,26 = 10,74 гривень. Інституціональні інвестори, які бажають придбати ці державні облігації, вважали пропоновану ціну надмірною, так як домінуюча процентна ставка на ринку аналогічних фінансових ресурсів на момент продажу була 23 %. Оцінка вартості облігацій в цьому випадку буде:

грн,

тобто стала закономірно нижче. Підприємству А прийшлося задовільниться даною ціною свого фінансового ресурса.

Характеризуючи цей факт, сучасна фінансова теорія справедливо називає минулі витрати "мертвими", тобто не маючими значення при обгрунтованні фінансових рішень.

В відповідності з прийнятими нормами випуску звичайних акцій сума сплачуваємих дивідендів залежить від результатів діяльності підприємства в відповідному періоді часу, звичайно на протязі року. Оцінка вартості звичайних акцій передбачає деякий потік дивідендів, котрі при оцінці вартості грають таку ж роль, як процентні платежі при оцінці облігацій.

Власники привілейованих акцій регулярно одержують фіксовані дивіденди від підприємства, що випускає акції. За цими акціями не існує терміну погашення; тому привілейовані акції можна розглядати як довічну ренту.

Незважаючи на те, що річні дивіденди на привілейовані акції постійні, ціна акції може змінюватись. Ціна зростає, якщо падає ставка дисконту. До того ж підвищення дисконотої ставки зменшує ціну привілейованої акції.

Розділ 2. Методологія та організація обліку й фінансової звітності цінних паперів підприємства

2.1 Законодавчо-нормативне забезпечення бухгалтерського обліку й звітності цінних паперів

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, операції із спільної діяльності та її розкриття у фінансовій звітності (пункт 1 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989). Норми Положення (стандарту) 12 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ)(див.додаток 5).

Терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Ефективна ставка відсотка - ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов'язання) та вартості її погашення.

Суттєвий вплив - повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути:

1) володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства;

2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства;

3) участь у прийнятті рішень;

4) взаємообмін управлінським персоналом;

5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на цінні папери власної емісії, то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів.

Законодавчо-нормативна інформація:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Затверджений постановою Верховної Ради України від 16.07.1999 р. № 996XIV.

2. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів». Затверджений постановою Верховної Ради України від 30.10.1996 р. № 448/96ВР.

3. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств». Затверджений постановою Верховної Ради України від 28.12.1994 р. № 334/94ВР (у редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97ВР) (зі змінами і доповненнями).

4. Закон України «Про господарські товариства». Затверджений постановою Верховної Ради України від 19.09.1991 р. № 1576ХIІ (зі змінами і доповненнями).

5. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу». Затверджений постановою Верховної Ради України від 18.06.1991 р. № 1201ХІІ (зі змінами і доповненнями).

6. Закон України «Про обіг векселів в Україні». Затверджений постановою Верховної Ради України від 05.04.2001 р. № 2374ІІІ.

7. Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою затверджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі». Затверджений постановою Верховної Ради України від 06.07.1999 р. № 826ХІV.

8. Закон України «Про виконавче провадження». Затверджений постановою Верховної Ради України від 21.04.1999 р. № 606ХІV (зі змінами і доповненнями).

9. Закон України «Про нотаріат». Затверджений постановою Верховної Ради України від 02.09.1993 р. № 3425ХІІ (зі змінами і доповненнями).

10. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Затверджена наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 р. № 18/5 (зі змінами і доповненнями).

11. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.

12. Положення про порядок реєстрації випуску акцій закритих акціонерних товариств. Затверджене рішенням ДКЦПФР від 11.06.2002 р. № 167.

13. Порядок накладення арешту на цінні папери. Затверджений постановою КМУ від 22.09.1999 р. № 1744.

14. Правила виготовлення і використання вексельних бланків. Затверджені постановою КМУ і НБУ від 10.09.1992 р. № 528 (зі змінами і доповненнями).

Відповідно до статей 8-10 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 906-XIV, затвердженими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також в цілях забезпечення єдиних методологічних принципів ведення бухгалтерського обліку:

- організовується ведення бухгалтерського обліку бухгалтерською службою на чолі з головним бухгалтером;

- затверджуються у складі господарської діяльності товариства, визначеної засновницькими документами, види звичайної діяльності, які включають операційну, інвестиційну і фінансову діяльність.

Операційна діяльність товариства включає основну діяльність (для здійснення якої, згідно з засновницькими документами, воно створено) і інші види діяльності.

Облікова політика товариства будується з використанням наступних принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності: автономність; обачність (обережність);повне освітлення (відображення); послідовність; безперервність; нарахування і відповідність доходів і витрат;превалювання (переважання) сутністі над формою; історична (фактична) собівартість; єдиний грошовий вимірник; періодичність.

Керівник товариства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити фіксацію фактів здійснення всіх господарських операцій в первинних документах; зберігання оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років. Головний бухгалтер забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних основ бухгалтерського обліку, складання і надання у встановлені терміни фінансової звітності, організовує контроль відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з недостачею і відшкодуванням втрат від недостач, крадіжок і псування активів товариства. Начальник контрольно-ревізійного відділу забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку в структурних підрозділах товариства.

Структурний підрозділ (СП) веде первинний бухгалтерський облік відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і внутрішніми документами підприємства. СП самостійно не складає і не надає податкову, статистичну і фінансову звітність. СП надає в бухгалтерію управління підприємства по установлених формах та в установлені терміни інформацію для складання зведеної по підприємству податкової, фінансової і статистичної звітності. Складання і подача звітності, а також розрахунки з бюджетами всіх рівнів здійснюється в порядку і в терміни, встановлені чинним законодавством України.

2.2 Методика бухгалтерського обліку і звітності цінних паперів

Інформаційною підставою для аудиту акцій, облігацій, позик (внутрішніх і місцевих), облігацій, скарбничих зобов'язань державних і ощадних сертифікатів є бухгалтерський фінансовий облік, фінансова звітність про обіг цінних паперів (див. додаток .8).

Бухгалтерський облік цінних паперів здійснюється на збалансованому рахунку 08 "Бланки суворого обліку" за номінальною вартістю. Рух бланків здійснюється на підставі прибутково-видаткових документів. Аудитор з'ясовує, чи правильно ведеться облік цінних паперів за їх видами і місцями зберігання матеріально відповідальними особами.

Придбання підприємством ощадних сертифікатів аудитор перевіряє за дебетом рахунка 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті" (окремий рахунок "Сертифікати") і кредитом рахунка 31 "Рахунки в банках".

Аудит з'ясовує, чи при одержанні векселів за реалізовану продукцію у бухгалтерії підприємства роблять запис на дебеті рахунка 62 "Короткостро-кові векселі видані" й кредиті рахунка 36 "Розрахунки з покупцями та замов-никами".

Перевіряючи заборгованість за розрахунками з постачальниками, забез-печену векселями, аудитор вивчає записи за рахунком 62 "Короткострокові векселі видані" за кожним виданим векселем.

У разі підвищення ринкової вартості ЦП у портфелі банку на інвестиції порівняно з попередньою датою (кінець минулого фінансового року) виникає надлишок створеного резерву під знецінення. Коригування суми резерву проводиться записом:

Д-т 3290 Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на інвестиції.

К-т 7704 Відрахування в резерв під знецінення цінних паперів на інвестиції.

Перехід від планово-розподільчої до ринкової економіки вимагає перегляду методологічної основи обліку, уточнення його об'єктів, технології збору й обробки даних. Зрозуміло, що методологічні аспекти відіграють вирішальну роль у структуризації внутрішньої будови інформаційної системи підприємства та визначають технологію облікового процесу, а тому їх розвиток в умовах ринку є об'єктивною необхідністю.

Облік розрахунків з акціонерами, що працюють на підприємстві та володіють акціями, потрібно вести за новим Планом рахунків на рахунку:

№ 67 "Розрахунки з учасниками", який призначений для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов'язані з поділом прибутку (дивіденди тощо).

На кредиті рахунка № 67 "Розрахунки з учасниками" відображається збільшення заборгованості підприємства перед засновниками та учасниками товариства, на дебеті - її зменшення (погашення, в тому числі реінвестування доходів тощо).

Рахунок № 67 "Розрахунки з учасниками" має такі субрахунки:

№ 671 "Розрахунки за нарахованими дивідендами".

№ 672 "Розрахунки за іншими виплатами".

На субрахунку № 671 "Розрахунки за нарахованими дивідендами" обліковують дивіденди, нараховані власникам простих та привілейованих акцій (часток у Статутному капіталі) за рахунок прибутку або інших передбачених установчими документами джерел.

На субрахунку № 672 "Розрахунки за іншими виплатами" підприємства ведуть облік інших виплат, нарахованих засновникам та учасникам за користування майном, зокрема земельним і майновим паєм, а також виплат у зв'язку з одержанням належної вибулому учасникові (засновникові) частини активів підприємства.

Нараховану суму дивідендів по акціях підприємства відображають проводкою:

Дебет рахунка № 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", субрах. № 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді".

Кредит рахунка № 67 "Розрахунки з учасниками".

Довгострокові фінансові вкладення в акції інших підприємств гублять свою первісну вартість, якщо їхня ціна на фондових біржах знижується. Падіння курсу акцій означає для інвестора потенційний збиток. Якщо ринкові ціни на часткові активи ростуть, довгострокові фінансові вкладення перевищують первісну балансову вартість цінних паперів, що для інвестора обертається потенційним прибутком.

За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку потенційні збитки від знецінювання довгострокових фінансових вкладень в акції інших підприємств повинні бути відбиті в тому звітному періоді, у якому вони виявлені. Для цього акції переоцінюють відповідно до їхнього поточного котирування на ринку цінних паперів (береться ціна останнього робочого дня біржі у звітному періоді).

Потенційний прибуток у поточному бухгалтерському обліку не відображається. Вона буде показана по факті після реалізації акцій або опосередкована в сумі підвищених дивідендів.

Довгострокові векселі одержані обліковуються на субрахунку 162 "Довгострокові векселі одержані", а короткострокові - на рахунку 34 "Короткострокові векселі одержані".

При одержані векселів дебетуються рахунки 162 "Довгострокові векселі одержані" чи 34 "Короткострокові векселі одержані". Отримання коштів у погашення векселів, продаж векселя тощо відображають по К-у рахунків 162 "Довгострокові векселі одержані" чи 34 "Короткострокові векселі одержані".

Кореспонденція рахунків :

1) Одержано вексель від покупця:

Дебет рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані"

Кредит рахунка № 719 "Інші доходи від операційної діяльності".

2) Якщо підприємство відображає в обліку реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг) при поданій розрахункових документів покупцям (замовникам), то при одержанні векселів за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги) роблять запис:

Дебет рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані".

Кредит рахунка № 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками".

Аналогічно у бухгалтерському обліку роблять записи, пов'язані з одержанням векселів для забезпечення інших видів дебіторської заборгованості.

Суми на рахунку № 34 "Короткострокові векселі одержані" списують у міру погашення заборгованості, забезпеченої векселями, у кореспонденції з рахунками грошових коштів.

3) Надійшли кошти в погашення заборгованості, забезпеченої одержаними векселями:

Дебет рахунка № 31 "Рахунки в банках".

Дебет рахунка № 30 "Каса".

Кредит рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані".

Сума заборгованості по векселю продовжує враховуватися як дебетове сальдо на рахунку № 34 "Короткострокові векселі одержані".

4) Кореспонденція рахунків при купівлі векселів:

Дебет рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані"

Кредит субрахунку № 311 "Поточні рахунки в національній валюті"

На суму прибутку (одержана різниця між ціною векселя і сплаченою сумою):

Дебет субрахунку № 311 "Поточні рахунки в національній валюті"

Кредит субрахунку № 719 "Інші доходи від операційної діяльності".

Продаж векселів полягає в одержанні грошових коштів за вексель до закінчення терміну його оплати. Різниця між ціною векселя і одержаною за нього сумою являє збиток підприємства.

Проводка: Дебет рахунка № 31 "Рахунки в банках"

Дебет рахунка № 719 "Інші доходи від операційної діяльності"

Кредит рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані".

5) Заборгованість за розрахунками з постачальниками, підрядчиками та іншими кредиторами, забезпечену виданими векселями, підприємство обліковує на рахунку № 62 "Короткострокові векселі видані".

Аналітичний облік векселів одержаних ведуть за кожним виданим векселем.

При видачі векселів у забезпечення заборгованості постачальникам роблять запис:

Дебет рахунка № 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"

Кредит рахунка № 62 "Короткострокові векселі видані".

Видача векселів у забезпечення інших операцій:

Дебет рахунка № 45 "Вилучений капітал" (фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників)

Дебет рахунка № 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" (погашення поточної заборгованості, її списання тощо)

Дебет рахунків № 64 "Розрахунки за податками й платежами" (належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання)

Дебет рахунка № 65 "Розрахунки за страхуванням"

Дебет рахунка № 68 "Розрахунки за іншими операціями"

Дебет рахунка № 94 "Інші витрати операційної діяльності" (витрати, пов'язані з дослідженням та розробками, що здійснює підприємство та ін.)

Кредит рахунка № 62 "Короткострокові векселі видані".

Погашення заборгованості, забезпеченої виданими векселями, відображаються записом:

Дебет рахунка № 62 "Короткострокові векселі видані"

Кредит рахунка № 31 "Рахунки в банках".

Якщо виданий вексель передається на користь векселедавця або платника для оплати за відвантажену продукцію, то в бухгалтерському обліку сторін заборгованість по векселях списується в кореспонденції з рахунками № 95 "Фінансові витрати", № 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", № 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", № 37 "Розрахунки з різними дебіторами".

6) При здійсненні дисконтних операцій (продаж векселів векселетримачів установі банку) записи на суму проданих банку векселів:

Дебет субрахунку № 311 "Поточні рахунки в національній валюті"

Дебет субрахунку № 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті"

Кредит субрахунку № 719 "Інші доходи від операційної діяльності" - на суму дисконту (облікового процента).