Фінансовий облік та аналіз цінних паперів

Облік операцій по дисконтуванню векселів здійснюється як облік позикових операцій. Із позики, виданої під вексель, банк утримує суму облікового процента (дисконту). Запис в обліку:

Дебет рахунка № 62 "Короткострокові векселі видані".

Кредит рахунка № 60 "Короткострокові позики".

Кредит рахунка № 50 "Довгострокові позики".

Бухгалтерський облік бланків акцій і облігацій підприємства ведуть на позабалансовому рахунку № 08 «Бланки суворого обліку» за номінальною вартістю. Рух цих бланків здійснюється на основі відповідних прибутково-видаткових ордерів. Списування їх з забалансового обліку здійснюється водночас із записами про реалізацію цінних паперів.

Аналітичний облік бланків акцій і облігацій підприємства ведуть також на рахунку № 08 "Бланки суворого обліку" за їх видами, місцями зберігання та матеріально відповідальними особами.

Облік ощадних сертифікатів, придбаних підприємством в банку, ведуть на рахунку № 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті", № 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті".

Облік одержаних доходів за ощадними сертифікатами аналогічний облікові нарахування дивідендів за акціями і процентів за облігаціями.

Облік одержаних доходів за ощадними сертифікатами:

Дебет рахунка № 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

Дебет рахунка № 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті".

Кредит рахунка №'73 "Інші фінансові доходи".

Створення інформаційної системи, яка відображає господарську діяльність підприємства, є однією з найскладніших проблем, що повинні бути розв'язані в першу чергу.

2.3 Організація бухгалтерського обліку і звітності цінних паперів

Організація бухгалтерського обліку на підприємствах в Україні не регламентується ніякими нормативними документами, однак це не зменшує її значення, а лише підкреслює всю складність цієї проблеми, яку необхідно вирішувати у науковому, методологічному та практичному аспектах.

Так, Законом України «Про бухгалтерський облік і звітність в Україні» передбачено, що підприємства самостійно визначають організаційну форму бухгалтерської роботи, виходячи з типу підприємства та конкретних умов господарювання. Підприємство має право самостійно визначати форми і методи бухгалтерського обліку, ґрунтуючись на загальних нормативних актах із методології та технології обробки даних.

Закон про бухгалтерський облік дозволяє впорядкувати систему обліку на високому рівні і забезпечити розвиток організації відповідно до загальноприйнятих норм, правил, стандартів і процедур.

Основними завданнями організації бухгалтерського обліку цінних паперів є:

класифікація інвестицій за терміновістю;

своєчасне документальне оформлення операцій з фінансовими

інвестиціями.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, операції із спільної діяльності та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(с)БО 12 «Фінансові інвестиції» (див.дод. 5).

Основним юридичним документом, за яким підприємство придбає фінансові інвестиції, є договір. При придбанні, перепродажу цінних паперів з каси або поточного рахунку підставою для здійснення записів в бухгалтерському обліку є ПКО або виписка банку.

По кожному пакету придбаних цінних паперів в двох примірниках складається реєстр, який повинен мати наступні обов'язкові реквізити: найменування емітента, номінальну вартість цінного паперу, купівельну вартість, номер, серію, загальну кількість, дату купівлі, дату продажу.

На розрахунок премії або дисконту складається довідка бухгалтерії. Коли придбані підприємством акції, облігації або інші цінні папери передаються банку на тимчасове зберігання, то в регістрах аналітичного обліку посилаються на відповідний документ, який одержано з банку.

По кожному пакету придбаних цінних паперів складається реєстр(у двох примірниках). В ньому зазначається: найменування емітента, номінальна вартість цінного паперу, купівельна вартість, номер, серія, загальна кількість, дата купівлі, дата продажу. Аналітичний облік ведеться в розрізі видів придбаних цінних паперів та підприємств. Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.

У процесі організації бухгалтерського обліку на підприємстві повинно вирішуватися дуже важливе завдання - знаходження можливостей найбільш раціонального вкладення вільних коштів як джерел фінансових інвестицій. На підставі вищевикладеного можна зазначити:

1) своєчасне і правильне документальне оформлення операцій з фінансовими інвестиціями дозволить підприємству розширити обсяг та ступень деталізації інформації у звіті, який одночасно буде задовольняти інтереси усіх груп користувачів облікової інформації. Наприклад, дрібні акціонери найчастіше зацікавлені в інформації про розподіл дивідендів та можливість їх отримання, а власників частіше цікавить інформація про умови та можливість інвестування з метою укрупнення придбаних пакетів акцій та отримання контролю над підприємством.

2) правильна організація обліку фінансових інвестицій є запорукою стабільної та ефективної роботи підприємства.

Аналітичність обліку відображає глибину деталізації синтетичного рахунка з метою розширення меж інформації. Рахунок аналітичного обліку являє собою аналітичну статтю або позицію і служить для групування та узагальнення даних на відповідному рівні. Кожний синтетичний рахунок може мати кілька паралельних систем аналітичних рахунків, що викликано необхідністю групування одних і тих же засобів чи джерел за різними ознаками залежно від потреб контролю, аналізу й управління.

Фінансовий облік повинен чітко визначити сферу застосування, завдання, принципи та мету його організації, що дозволить підвищити рівень довіри до нього з боку користувачів.

2.4 Гармонізація та стандартизація обліку і звітності цінних паперів як основний напрям удосконалення

На сучасному етапі міжнародної інтеграції у сфері економіки посилилась увага до проблеми уніфікації бухгалтерського обліку. Зараз відомі два основні підходи до вирішення цієї проблеми: гармонізація і стандартизація.

Гармонізація обліку передбачає певну відповідність та злагодженість, дотримання принципів ведення бухгалтерського обліку і статистики, складання звітності групою країн чи їх об'єднанням, наприклад країнами ЄС, СНД. Гармонізація передбачає поєднання та взаємну відповідність законодавства країн щодо регулювання бухгалтерського обліку і статистики, існування в кожній країні своєї моделі організації обліку і системи стандартів. Головне завдання гармонізації полягає в тому, щоб вони суттєво не відрізнялись від аналогічних стандартів в інших країнах -- членах співтовариства, тобто знаходились у гармонії один з одним.

Стандартизація обліку і статистики передбачає встановлення єдиних норм і вимог щодо бухгалтерського обліку і статистики, застосовування уніфікованого набору стандартів, що регулюють облікову подію та її відображення у звітності. Стандартизація дає змогу глобалізувати облікову політику, принципи і систему бухгалтерського обліку та звітності. Вона здійснюється в рамках уніфікації обліку на міжнародному рівні, яку проводить Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (International Accounting Standards Committee, IASC).

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) -- система принципів, методів та процедур ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. МСБО виникли внаслідок інтеграційних процесів в економіці й спрямовані на зближення бухгалтерського обліку і фінансової звітності в різних країнах світу. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку значною мірою сприяли як поліпшенню, так і гармонізації фінансової звітності в усьому світі (див.додаток 2,3).

На основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) в Україні розроблені й діють національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку -- П(С)БО (див.додаток 3).

Відповідно до вимог Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" та Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку вирішила:

1. Затвердити Норми та правила обліку цінних паперів у Національній депозитарній системі (далі - Норми та правила).

2. Управлінню нагляду за інфраструктурою ринку цінних паперів забезпечити реєстрацію Норм та правил у Міністерстві юстиції України.

3. Керівнику прес-центру забезпечити опублікування цього рішення Комісії і Норм та правил в офіційному виданні Комісії.

"Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України, та нормативно-правових актів Комісії і визначають принципи побудови системи норм та правил обліку цінних паперів.

Стандартизація документообігу щодо операцій з цінними паперами - комплекс заходів щодо розробки та впровадження стандартів проведення операцій з цінними паперами, включаючи стандартизацію депозитарної та розрахунково-клірингової діяльності та контроль за додержанням установлених стандартів.

Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Бухгалтерський облік операцій з цінними паперами здійснюється в порядку, визначеному нормативно-правовими актами України.

Стандарти депозитарного обліку та стандарти документообігу щодо операцій з цінними паперами встановлюються Національним депозитарієм України і погоджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Стандарти депозитарного обліку та стандарти документообігу щодо операцій з цінними паперами набувають чинності згідно із законодавством України.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку містять єдині методологічні підходи до оцінки та розкриття інформації, необхідної інвесторам та кредиторам. Концептуальні положення МСБО, як правило, стають основою для розробки тією чи іншою країною власних стандартів бухобліку, які конкретизують та доповнюють відповідні МСБО з урахуванням рівня соціально-економічного розвитку та національних традицій.

Міністерством юстиції України зареєстрована Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України. Згідно статуту федерація має статус громадської організації, та не переслідує коммерційних цілей. Метою Федерації є підвищення значення бухгалтерської професії в процесі переходу до ринкової економіки, впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Також Федерацією було досягнуто домовленості про права на переклад та видання МСБО. В наслідок чого було видано книгу "Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку", яка містить повний текст усіх (33) МСБО українською мовою.

Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України (ФПБАУ) розробила національні стандарти бухгалтерського обліку. Ця ініціатива була підтримана Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, яка визнала ФПБАУ як організацію - розробника стандартів бухобліку для професійних учасників ринку цінних паперів.

На основі попереднього аналізу були визначені 23 стандарти, які підлягають першочерговій розробці. Ці стандарти охоплюють усі діючі МСБО (крім тих, які стосуються звітності банків і пенсійних фондів), але не копіюють їх. Деякі національні стандарти (наприклад, НСБО № 12 "Інвестиції", № 16 "Витрати" тощо) об'єднують положення кількох МСБО, а в деяких випадках передбачають національні стандарти, які не мають аналогічного міжнародного стандарту. Але всі національні стандарти базуються на МСБО та не протирічать їм.

Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він розглядає. До кожного стандарту входить: загальні положення, які пояснюють його мету; сферу застосування та містять визначення всіх основних термінів, які використовуються в стандарті; порядок оцінки та деталізації інформації відповідних об'єктів у фінансовій звітності.

Слід звернути увагу, що з урахуванням специфіки банків і бюджетних установ, не всі НСБО розповсюджуються на ці сфери діяльності. Але більшість стандартів містять методологічні підходи до обліку, які є загальними для всіх підприємств, організацій, установ незалежно від сфери діяльності та форми власності.

Розділ 3. Економічний аналіз цінних паперів підприємства

3.1 Методи та способи економічного аналізу цінних паперів

Як наукова основа розробки варіантів методики аналізу цінних паперів викладена повна класифікація основних учасників фондового ринку. Проведені дослідження доводять, що до основних класифікаційних ознак учасників ринку варто відносити характер економічної поведінки і вид діяльності на ринку.

Основною теоретичною базою для економічного аналізу цінних паперів на сучасному етапі продовжує залишатися сформована ще в 60-ті роки теорія ефективного ринку.

Згідно твердженням теорії ефективного ринку, якщо ціни акцій вірно відображають майбутні прибутки і характеристики ризику акцій, то вільний ринок акцій здатний суттєво впливати на вибір суспільства розміщення обмежених ресурсів у правильному руслі, а якщо орієнтування на ціну акції, то неефективні для суспільства виробництва можуть розвиватися просто для високої ціни їх акцій.

На Заході кілька шкіл застосовують різні підходи чи їх комбінацію до визначення задач аналізу цінних паперів як окремої дисципліни. Фундаментальна школа, та ії визнаний голова Б. Грехем основну увагу звертає на аналіз фінансового стану корпорацій, виплачуванні ними дивіденди, поточну ставку відсотків та інше. Технічна школа виходить з того, що вся інформація, суттєва з точки зору "фундаментальної школи", враховується в курсах цінних паперів ще до їх опублікування. Тому наріжним каменем є розгляд самого ринку, рух біржових котирувань, обіг бірж, тощо. Теоретично досліджений процес розвитку методів економічного аналізу фондового ринку, а також визначені задачі аналізу цінних паперів в Україні :

- визначення закономірностей руху курсів цінних паперів;

- вивчення тенденцій біржової кон'юнктури і прогнозування їх на майбутнє;

- передбачення напрямку зміни і величини курсів окремих випусків акцій та облігацій;

- вироблення ринкової тактики і стратегії для власників цінних паперів;

- визначення методики вибору напрямків інвестування капіталу.

Приступаючи до вирішення останньої задачі, а саме до вибору напрямків інвестування капіталу, в першу чергу, необхідно чітко уявляти наміри конкретного інвестора, які він розраховує досягти внаслідок здійснення інвестицій, мотиви, що спонукали його до досягнення вказаної мети, а також ступінь ризику, яку він може допустити, оскільки саме ці параметри будуть визначати його інвестиційні дії.

Внаслідок цього запропоновано нетиповий підхід до процесу вибору з усього розмаїття можливих напрямків вкладення коштів у різні види фондових інструментів, найбільш ефективних з точки зору інвестиційних цілей, а саме обгрунтована можливість здійснення аналізу шляхом розмежування: рішення про купівлю тих чи інших акцій має випливати з фундаментального аналізу, а вибір моменту купівлі - з технічного.

Економічний аналіз дозволяє глибоко і всебічно з'ясовувати стан справ у будь-якій сфері фондового ринку і являє собою детальне вивчення галузей та окремих компаній з точки зору їх цінних паперів. На практиці представники інвестиційно-ділерських фірм часто не мають часу для подібних розвідок і користуються послугами аналітичних відділів фірм та іншими джерелами інформації. Проте вони повинні добре усвідомлювати, яким чином буде зроблено той чи інший висновок. В свою чергу, економічний аналіз дає можливість спрогнозувати зміну ринкової кон'юнктури.

Для галузевого етапу економічного аналізу велике значення має наявність застосовуваної достатньо широким колом суб'єктів, чіткої типової класифікації галузей і підгалузей, що віддзеркалює їх технічні можливості.

Враховуючи вищевикладене, пропонується умовно застосувати поділ всіх галузей в залежності від стадії розвитку на такі типи: новонароджені, зростаючі, стабільні, циклічні, спекулятивні занепадаючі галузі.

Також викладені класичні постулати економічного аналізу в розрізі оцінки стану галузей і компаній. Що стосується адаптації традиційних методів аналізу інвестиційних якостей цінних паперів для застосування в українських умовах, то протягом досить тривалого періоду критерії економічного аналізу діяльності українських галузей і компаній були майже не вживані при оцінці інвестиційних якостей їх цінних паперів. Фахівцям, які працюють на фондовому ринку, було зрозуміло, що фінансовий стан підприємств не відображається в ціні цих акцій.

Поступово ситуація змінюється. Фінансовий стан одних підприємств починає стабілізуватись, і вони мають прибуток, а їх акціонери можуть розраховувати на дивіденди.

Проведене дослідження показало, що, користуючись методами економічного аналізу цінних паперів українських підприємств, можна спрогнозувати подальший хід подій на ринку їх акцій. Але в сучасних умовах, коли реальна вартість активів підприємств ще мляво корелює з ціною його акцій, немає необхідності користуватись всіма методами традиційного економічного аналізу.

На противагу фундаментальному аналізу, технічний аналіз пов'язаний із вивченням динаміки цін, тобто наслідків взаємодії попиту і пропозиції, і не передбачає розгляду суті явища. Внаслідок цього, розглядається науково-теоретична база аналізу кон'юнктури фондового ринку, а саме приділяється увага вирішенню задач графічного аналізу, та основному методу цього аналізу - побудові гістограм. Також обґрунтовується доцільність використання гістограмного методу на біржовому ринку.

3.2 Факторний аналіз цінних паперів підприємства

Для того, щоб розпочати аналітичну роботу по оцінці ефективності операцій з цінними паперами, потрібно спочатку визначитись з якою метою це робиться, які результати потрібно отримати, та в яких мовах функціонують об"єкти дослідження, а оскільки, вкладання в цінні папери є одним з видів інвестиційної діяльності, то розпочинати потрібно саме з оцінки інвестиційного ринку загалом та окремих його елементів.

Стан інвестиційного ринку загалом і окремих його сегментів характеризують такі елементи як попит, пропозиція, ціни, конкуренція.

Величина цих елементів ринку постійно змінюється. Динаміка формується під впливом великої кількості різнорідних і різноспрямованих внутрішньоринкових і загальноекономічних чинників. Інвестору також важливо знати, на який ступінь активності інвестиційного ринку в цілому чи окремих його сегментів йому слід орієнтуватися під час розробки інвестиційної стратегії і формування інвестиційного портфеля. Якщо майбутній стан інвестиційного ринку визначений невірно, неминучі прорахунки щодо вибору об"єктів інвестування, зниження рівня інвестиційних доходів, а в окремих випадках втрати всього інвестиційного капіталу.

Ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення окремих його елементів визначається виявлення ринкової кон" юктури.

Аналіз та прогнозування кон"юктури інвестиційного ринку є ймовірнісним процесом і здійснюється за наступними трьома етапами.

Етап 1. Вибір періоду прогнозування. Розрізняють короткотерміновий (до 1 року), середньотерміновий (від 1 до 3 років ) і довготерміновий (більше ніж 3 роки) прогнози.

Етап 2. Визначення глибини прогнозних розрахунків. Ця глибина (детальність визначається цілями інвестиційної діяльності і пов"язана з відповідною детальнішою сегментацією інвестиційного ринку.

У процесі деталізованої сегментації можуть бути виділені окремі галузі підгалузі, регіони, фірми тощо.

Етап 3. Вибір методів аналізу та прогнозування і здійснення прогнозних розрахунків. Прогнозування кон"юктури інвестиційного ринку здійснюється, в основному , за двома методами: факторним і трендовим.

Факторний метод аналізу кон "юктури інвестиційного ринку грунтується на вивчені окремих чинників, що впливають на попит, пропозицію та ціни, а також визначення можливих змін цих чинників у прогнозованому періоді (ці чинники поділяють на загальноекономічні і внутрішньоринкові ).

Трендовий метод грунтується на екстраполяції (продовженні в майбутньому) виявленої під час аналізу кон"юктурної тенденції на прогнозований період (з урахуванням змін стадій кон"юктури) . Цей метод вважається не досить точним, він може використовуватись лише для короткотермінового прогнозування.

Обидва ж методи доцільно доповнювати методами експертних оцінок, що теж використовують для їх опрацювання різні математичні методи.

Окрім того, інвестиції в цінні папери завжди пов"язані з ризиком і тому аналізуючи кон"юктуру інвестиційного ринку необхідно приділяти увагу оцінці ризику цінних паперів. Для цього, в першу чергу потрібно визначити, який взагалі може бути ризик для всіх цінних паперів загалом, а також окремих їх видів.

Головним фактором пожвавлення ринку цінних паперів, особливо протягом останнього часу, є масова приватизація державних підприємств і переведення їх у акціонерні товариства з випуском акцій. За ринкових умов цінні папери є головним інструментом залучення коштів, без чого розширення виробництва, зростання прибутковості є практично неможливим.

Факторний аналіз причин зміни окремих статей витрат проводиться, як правило, за допомогою двофакторних моделей, наприклад:



Факторний аналіз дозволяє глибоко і всебічно з'ясовувати стан справ у будь-якій сфері фондового ринку і являє собою детальне вивчення галузей та окремих компаній з точки зору їх цінних паперів. На практиці представники інвестиційно-дилерських фірм часто не мають часу для подібних розвідок і користуються послугами аналітичних відділів фірм та іншими джерелами інформації. Проте вони повинні добре усвідомлювати, яким чином буде зроблено той чи інший висновок. В свою чергу, факторний аналіз дає можливість спрогнозувати зміну ринкової кон'юнктури.

Головним завданням факторного аналізу є вивчення складу, структури й динаміки цінних паперів та доходів від них.

Дохідність акції визначається двома факторами:

--отриманням частини розподіленого прибутку підприємства (дивіденди);

--можливістю продати цінні папери на фондовій біржі за ціною, вищою ніж ціна придбання.

У процесі факторного аналізу визначаються показники: сума і ставка дивідендів (норма). Рівень дивідендів і курс акції (курсова вартість акції) формуються під впливом багатьох факторів -- внутрішніх і зовнішніх.

До внутрішніх факторів відносять зміну чистого прибутку, зміни строків виплати і величини кредитів; до зовнішніх -- зміну відсоткової ставки за кредит, зміну співвідношення попиту і пропозиції, стан податкової та амортизаційної політики держави.

Аналіз за даною формою може дати багато відомостей не тільки про зміну структури цінних паперів. Так, якщо є високою питома вага векселів, це свідчитиме про збільшення реалізації в кредит, що безпосередньо впливає на сповільнення оборотності оборотних засобів. У грошовому виразі це можна підрахувати множенням фактичного сповільнення тривалості обороту (кількість днів) на суму одноденного обороту за реалізацією.

Розрахунки курсу акцій мають практичне значення за умов стабільної економіки, за рівноваги попиту і пропозиції акцій. Але дивіденди не можуть бути достатньо точним критерієм розрахунку курсу акцій. У таких випадках використовують показник чистого прибутку, розрахований на одну акцію. Існує пряма залежність між цими показниками і дивідендами. У процесі аналізу змін (за кілька років) дивідендів, курсу акцій, чистого прибутку на одну акцію визначаються темпи зростання або зниження цих показників.

Головною задачею факторного аналізу на ринку цінних паперів є визначення дійсної (як часто говорять - внутрішньої, справедливої або економічно виправданої) вартості конкретного емітента або його цінних паперів. Під час такого аналізу доводиться виходити з історичних та поточних значень показників підприємства (прибуток, виручка, обсяги виробництва та т.ін.) на фоні макроекономічної ситуації на ринку, що постійно змінюється. Найважливішим завданням аналітика є прогнозування майбутнього стану аналізованого об'єкта та ринку його цінних паперів.

3.3 Використання результатів аналізу цінних паперів в управлінні підприємством

В умовах інфляції для того щоб зберегти свої заощадження, підпри-ємство може вкладати певну їх частину у високоліквідні цінні папери, які в разі потреби легко перетворюються на готівку.

Підприємство, купуючи цінні папери у свій портфель, має насамперед вирішити, з якою метою воно їх купує. Цінні папери можуть розглядатись як засіб заощадження або як засіб спекуляції. Здійснюючи інвестиції, треба проаналізувати стан фінансового ринку і стан справ підприємства, яке продає цінні папери. Ідеальним вважається портфель, який забезпечує максимум можливого прибутку стосовно поточних ринкових цін.

Галузі, що народжуються, не завжди прямо доступні інвесторам, які бажають придбати їх акції, бо вони можуть не циркулювати на ринку. Для галузей, що розвиваються, характерне постійне і швидке збільшення обсягів продажів і прибутків. Стабільними називаються галузі, у яких обсяги продажів і прибуток відносно стабільні й сталі навіть у періоди криз і спадів. Циклічні галузі характеризуються особливою чутливістю виторгу до ділового циклу. Спекулятивна ціна акцій дуже рухлива і її неможливо пов'язати з дією якогось чинника. До таких, що занепадають, зараховують галузі, які застосовують застарілу технологію або виробляють застарілі види продукції.

Для диверсифікованих компаній потрібен міжгалузевий аналіз, а далі -- аналіз підприємства (кількісний і якісний). Кількісний аналіз -- це діагностика фінансового становища підприємства, вивчення менеджменту.

Важливе значення має аналіз ліквідності. Під ліквідністю розуміють спроможність швидко оплачувати необхідні платежі, тобто спроможність швидко реалізовувати поточні активи. Крім наявних до ліквідних активів належать цінні папери, які легко продати на ринку не нижче за ціну їх придбання. Що вище відношення готівки до загального боргу, то краща ліквідність підприємства. Фахівці вважають нормальним таке співвідношення: для промислових компаній -- 3:10, для комунального господарства -- 2:10. Максимальне відношення боргу до акціонерного капіталу для промислових компаній рекомендується на рівні 0,5:1, а для компаній комунального господарства -- 1,5:1.

Одним з основних показників під час аналізу фінансового становища підприємства є покриття відсотків і дивідендів за акціями чистим прибутком компанії.

Законодавчо визначено такий порядок виплати доходів за цінними паперами: спочатку здійснюються виплати за облігаціями, потім за привілейованими акціями і лише потім за звичайними акціями. Це визначає і порядок розрахунку покриття.

Звичайні акції забезпечуються коштами, що залишились після погашення зобов'язань за облігаціями і привілейованими акціями. Забезпечення простих акцій можна розрахувати діленням чистих активів з вирахуванням зобов'язань за привілейованими акціями на кількість простих акцій.

Для оцінки адекватності процентного покриття, як правило, встановлюються мінімальні рівні. Наприклад, сума, що необхідна для розрахунків з власниками, як мінімум утричі повинна перекриватися прибутком, який використовують для виплати відсотків щороку. Компанія може без будь-яких труднощів виконати всі свої боргові зобов'язання, але якщо вона не забезпечила цієї мінімальної вимоги, її цінні папери вважатимуться формою інвестування з підвищеним ризиком. Прийнятний стабільний тренд процентного покриття або такий, що підвищується.

Потрібно враховувати також інші чинники, що визначають фінансову приваб-ливість цінних паперів: наприклад, частку виплачуваних акціонерам дивідендів у загальному обсязі прибутку; співвідношення "прибуток на одну просту акцію"; регулярність виплати дивідендів.

Ще одним методом, який застосовують у вирішенні питання про купівлю цінних паперів, є технічний аналіз. Потрібен не так аналіз діяльності підприємства, що випускає акції, як вивчення поведінки інших інвесторів. Відповідно до технічного аналізу розгадати майбутню поведінку інвесторів можна за допомогою вивчення їхніх дій у минулому, що відображаються у зміні цін на цінні папери.

При ухваленні рішення про стан портфеля цінних паперів використовують метод ефективних ринкових гіпотез. Завдяки цьому методу вся інформація для ухвалення рішення відображається на ринку в динаміці цін. Цей метод передбачає кілька етапів. Насамперед вирішується питання про те, з яких типів цінних паперів складатиметься портфель, ураховуються бажання і можливість ризикувати, потреба в готівці, податкова ситуація тощо. Щоб менше ризикувати, можна більше облігацій зберігати в портфелі, особливо облігацій державної позики і муніципальні. Можна зменшити ризик завдяки розсіюванню вкладень капіталу в цінні папери різних підприємств, галузей. Диверсифікований портфель дає можливість ризик одних вкладень компенсувати ризиком інших. Купувати цінні папери можна тільки у сприятливий з погляду зміни курсу момент.

Для аналізу ринку цінних паперів найважливішими є такі питання:

з'ясувати, чим займається компанія; проаналізувати нинішній і майбутні ринки компанії; з'ясувати плани розвитку підприємства; з'ясувати розмір дивідендів на цінні папери компанії; визначити прибуток на акції та на облігації компанії; порівняти ціни на акції й облігації зазначеного підприємства з курсом інших підприємств; одержати дані про стан менеджменту на підприємстві, в якого передбачається купити цінні папери.

Для того щоб застрахуватися від прийняття неправильних рішень щодо інвестицій у цінні папери, спочатку доцільно купити опціон. Купівля двох опціонів одночасно на акції того самого підприємства зменшує ризик до мінімуму, але різко зменшує й можливий прибуток.

На політику формування портфеля цінних паперів впливатиме вибір шляхів одержання прибутку від вкладень у цінні папери. Можна сподіватися тільки на одержання дивідендів, розраховувати на збільшення капіталу за рахунок продажу акції після одержання дивіденду за ціною вищою за ціну купівлі. Прибуток можна також одержати, граючи на фондовому ринку на курсових різницях (біржовий арбітраж).

Ще одним чинником, який визначає формування і управління портфелем цінних паперів, є ризик. Ризиком у широкому значенні цього слова вважається залежність результатів діяльності підприємства від коливань ринкової кон'юнктури. З управлінням портфелем цінних паперів пов'язані такі основні ризики: курсовий -- ризик падіння ринкової ціни акції; процентний -- ризик того, що ціна цінного паперу зменшиться через збільшення норми відсотка; кредитний -- ризик того, що позичальник не сплатить за позикою. Кредитний ризик за вкладеннями в акції відсутній, оскільки акція -- не боргове зобов'язання, а ризиковий капітал. Власник акції наражається на ризик ліквідації компанії, акціонером якої він є, з можливою невиплатою йому в повному розмірі акціонерного паю.

Водночас вкладення в акції мають вищий курсовий ризик, що робить дорожчим страхування портфеля акцій. Звідси зрозуміла частіша практика використання опціонів.

У світовій практиці відомі два вкрай протилежні підходи до управління портфелем цінних паперів:

безризиковий -- повне страхування процентного ризику, спрямоване на забезпечення гарантованого, але залежного від коливань ринкової кон'юнктури (при цьому не обов'язково кращого) результату за операціями;

спекулятивний -- цілковита відмова від фіксації результатів у розрахун-ку на сприятливу зміну ринкової кон'юнктури, досягнення максимально мож-ливого прибутку.

На практиці підприємства (фірми), як правило, намагаються знайти компроміс між прагненням максимізувати прибуток і необхідністю обмежувати ризики.

Висновки

У курсовій роботі наведено теоретичне узагальнення та практичне вирішення проблеми обліку та аналізу цінних паперів, яке дає можливість запропонувати наступні висновки та пропозиції:

1. Обґрунтовано зміст поняття " цінних паперів" як системи взаємовідносин і взаємозв'язків купівлі-продажу з метою отримання прибутку у формах дивіденду, процента, курсової різниці, основними суб'єктами якої є інвестори, посередники, держава. Пропозицією щодо покращення програмних комплексів на ринку є розробки систем автоматизації бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами.

2. Огляд літератури з проблем обліку аналізу цінних паперів підприємства дає змогу узагальнити та порівняти зарубіжний досвід з вітчизняним. Основною пропозицією є впровадження нових наукових результатів для подальшого розвитку ринку цінних паперів.

3. Класифікація цінних паперів побудована за такими основними ознаками: економічна природа цінних паперів, порядок підтвердження прав власників, характер емітента і форма випуску. Проведене дослідження довело, що визначення єдиної системи класифікаційних ознак не зовсім коректне через розмаїття учасників ринку, виконуваних ними операцій, застосуванням інструментів, а також через недоліки і прогалини у вітчизняному законодавстві і відсутність визначеності у нормативній базі, яка регулює функціонування фондового ринку, тому потребує подальшого вивчення.

4.Особливістю в оцінці цінних паперів є те, що вони є формою існування капіталу при оцінці бізнесу і при цьому мають всі ознаки товару що обертається на фондовому ринку, тому необхідно використовувати методики оперативного внутрішньогосподарського облікового контролю за об'єктами і суб'єктами цінних паперів.

5. Нормативно-правове забезпечення бухгалтерського обліку цінних паперів здійснюється за допомогою нормативних документів Кабінету Міністрів України, міністерства фінансів, Держкомстату України, головної державної податкової служби, Національного банку, Державної комісії з цінних паперів та інших державних органів. Воно відіграє важливу роль у забезпеченні правомірного ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності таких операцій, але існує багато проблем, що стосуються цього питання. Впровадження нормативних документів, зміст яких буде більш конкретним і суворим по відношенню до суб'єктів фондового ринку сприятиме об'єктивності та точності обліку й звітності операцій з цінними папервами.

6. Методика бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в Україні розроблена досить добре і не потребує істотних змін. Було б доцільно запровадити для обліку дивідендів по акціях окремий рахунок, а не використовувати рахунок 443 "Використання прибутку". Це значно полегшило б розрахунки і давало б завжди наглядну картину бухгалтеру з даного виду розрахунків.

7. Раціональна організація бухгалтерського обліку та звітності представляє собою таку систему практичного застосування прийомів і способів відображення господарських операцій з цінними паперами на рахунках синтетичного та аналітичного обліку, яка забезпечує дієвий контроль і всебічний аналіз стану справ підприємства при мінімальних затратах праці і коштів на ведення обліку.

8. У зв'язку з процесами інтеграції України до Європейського Союзу здійснюється активна адаптація процесів ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності за операціями з цінними паперами до міжнародних стандартів, що стосується не лише окремого підприємства, а країни в цілому. Але, для того, щоб ці процеси мали успіх, потрібно досягти таких завдань як адаптація законодавства до міжнародних стандартів, розроблення та запровадження єдиного плану рахунків бухгалтерського обліку, установлення уніфікованих вимог до вибору програмного забезпечення для обміну бухгалтерською інформацією, удосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів, підвищення рівня прозорості та відкритості ведення бухгалтерського обліку. Виконання цих завдань забезпечить вихід бухгалтерського обліку в Україні на міжнародний рівень.

9. В сучасних умовах все більше значення в аналізі ринку цінних паперів набуває також математичне моделювання і прогнозування коливань курсів акцій і облігацій (їх математична обробка у відповідності з принципами конкретної моделі), які доречно використовувати при оцінці типу фінансової ситуації з прив'язкою до конкретних статей балансу.

10. Розвиток факторного аналізу перебуває на високому теоретичному рівні. Пропозицією є нова методика побудови сукупного фондового індексу, який враховує поточну ситуацію на ринку і є штучним барометром цього ринку.

11. Для потенційного інвестора і для аналітиків фондового ринку для прийняття важливих рішень і для аналітичних прогнозів недостатньо використовувати дані таблиць, найтиповіших для українських періодичних видань. В даному дослідженні пропонується розширити перелік інформаційних показників.

Список використаної літератури

1. Конституція України ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996,

2. N 30, ст. 141 ). Документ 254к/96-вр, остання редакцiя від 27.11.2008 на пiдставi v026p710-08, чинний.

3. Господарський кодекс України.Документ 436-15,остання редакція від 11.03.2007 на підставі 424-16, чинний.

4. Цивільний Кодекс України( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356 )( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008 ).

5. Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV.

6. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" // Відомості Верховної Ради України.- 2008.- № 51.- Ст.292.

7. Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" // Відомості Верховної Ради України.- 2008.- №15.- Ст.67.

8. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу: Витяг зі змінами і доповненнями " // Українська інвестиційна газета.- 2006.- 9 вересня.- Додаток.

9. Закон України про внесення змін і доповнень до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" // Відомості Верховної Ради України.- 2007.- №47.- Ст.645.

10. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2008 рік.

11. 32 положення(стандарти)бухгалтерського обліку. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.- К.:КНТ, 2008.-305с.

12. Про затвердження Типового договору на ведення реєстру : Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14 вересня 2006 року №399 // ИнвестГазета.-2006.- 26 жовтня (№ 43).- С.31.

13. Газета "Вісник Цінні папери" - 2007.- №7-8.- С.5-8.

14. Бутинець Ф.Ф. Проблеми науки бухгалтерського обліку: реалії: Монографія. - Житомир: ПП "Рута", 2005. - 324 с.

15. Гура Н.О., Мельник Т.Г., Моторина Т.М. Облік на підприємствах малого бізнесу: Навч. посібник.- К.: Знання,2007.- 310с.

16. Головко В.І., Шаманська В.М. Фінансово-економічна діяльність підприємства: контроль, аналіз та безпека. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

17. Дрозд І.К. Шевчук В.О. Державний фінансовий контроль. Навчальний посібник. - К.: Імекс, 2007.

18. Дорош Л. Актуальні проблеми захисту ринку цінних паперів в Україні // Вісник АПН України.- 2008.- №3.- С.168-176.

19. Ендовицький Д.А., Ішкова Н.А. Облік цінних паперів: Підручник. -- К.:Вид. центр "Академія", 2006. -- 614с.

20. Євсєєнко О.Ф., Волохова Л.Ф. Навчально-методичні рекомендації щодо проведення системного статистичного аналізу соціально-економічних процесів і явищ з використанням ЕХСЕL. - К.: КУХТ, 2006.

21. Коблянська О.І. Фінансовий облік. Навч. посіб. 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2007. - 471 с.

22. Ловінська Л. Г., Стефанюк І. Б. Організація бухгалтерського обліку та фінансового контролю в сучасних умовах господа-рювання в Україні. -- К.: НДФІ, 2006. -- 240 с.

23. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності (Монографія) ? Міністерство фінансів України, Методологічна Рада; Ловінська Л.Г., Швець В.Г. та ін. - К.: ІМА - прес, 2007. - 204 с.

24. Мендрул О.Г., Шевчук І.А.Ринок цінних паперів / За заг. Ред. О.Г. Мендрул - К.: КНЕУ, 2005.-256с.

25. Панасенко Л.І., Голубнича Г.П. Теорія економічного аналізу: навчальний посібник. -- К.: ВПЦ "Київський ун-т", 2007. - 243 с.

26. Сопко В.В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 526 с.

27. Чебанова Н.В, Єфіменко Т.І. Фінансовий облік: Підручник. -- К.:Вид. центр "Академія", 2007. -- 704с.

28. Шарманська В.М., Мисака Г.В. Бухгалтерський облік. Теоретико-методологічні засади судово-бухгалтерської експертизи.- К. МАУП, 2007, 488с.

29. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - 2-ге вид., перероблене і доповнене. -К.: Знання, 2008. - 535c.

30. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Підручник. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання, 2008. - 535 с.

31. Lakkhbir Kheyr. Securities, provided with a mortgage and assets.-Al'pina Business of Buks, 2007.-420 р.

32. E. Devidson, E. Sanders, L.-Л. Vol'f. Sek'yuritizatsiya of mortgage. World experience, strukturirovanie and analysis.- Top, 2007.-596 р.

33. Edited Frank Fabotstsi. Reference book on securities with the fixed interest rate. Tom 2. Estimation, analysis and management.- Vil'yams, 2008.-896 р.

Додаток 1

Класифікація цінних паперів

Додаток 2

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку

№ пор.	Назва	Дата набрання чинності
		Первісно	Після останнього перегляду
1	2	3	4
1	Подання фінансових звітів	01.01.75	01.07.98
2	Запаси	01.01.76	01.01.95
3	Консолідовані фінансові звіти	01.01.77	Замінений стандартами 27 і 28
4	Облік амортизації	01.01.77	01.01.95
5	Інформація, яка підлягає розкриттю у фінансових звітах	01.01.77	Замінений стандартом 1
6	Реагування на зміну цін	01.01.78	Замінений стандартом 15
7	Звіт про рух грошових коштів	01.01.79	01.01.94
8	Чистий прибуток або збиток за період, суттєві помилки та зміни в обліковій політиці	01.01.79	01.01.95
9	Витрати на дослідження та розробки	01.01.80	Замінений стандартом 38
10	Події після дати балансу	01.01.80	01.01.2000
11	Будівельні контракти	01.01.80	01.01.95
12	Податки на прибуток	01.01.81	01.01.98
13	Подання поточних активів і поточних зобов'язань	01.01.81	Замінений стандартом 1
14	Звітність за сегментами	01.01.83	01.07.98
15	Інформація, що відображає вплив зміни цін	01.01.83	01.07.98
16	Основні засоби	01.01.83	01.07.99
17	Дохід	01.01.84	01.01.95
18	Виплати працівникам	01.01.85	01.01.99
19	Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу	01.01.84	01.01.95
20	Вплив змін валютних курсів	01.01.85	01.01.95
21	Витрати на позики	01.01.86	01.01.95
22	Облік інвестицій	01.01.87	01.01.95
23	Облік і звітність щодо програм пенсійного забезпечення	01.01.88	01.01.95
24	Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства	01.01.90	01.01.95
25	Облік інвестицій в асоційовані компанії	01.01.90	01.07.99
26	Фінансові звіти в умовах гіперінфляції	01.01.90	01.01.95
27	Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних установ	01.01.91	01.01.95
28	Фінансова звітність про. частки у спільних підприємствах	01.01.92	01.07.99
29	Фінансові інструменти: розкриття та подання	01.01.96	--
30	Прибуток на акцію	01.01.98	--
31	Проміжна фінансова звітність	01.01.2000	--
32	Діяльність, що припиняється	01.01.99	--
33	Зменшення корисності активів	01.07.99	--
34	Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи	01.07.99	--
35	Нематеріальні активи	01.07.99	--
36	Фінансові інструменти: визнання та оцінка	01.01.2001	--
37	Інвестиційна власність	01.01.2001	--

Додаток 3

Ступінь застосування МСБО країнами світу

№ пор.	Застосування МСБО та їх узгодження з національними стандартами	Країна
1	МСБО використовуються як національні стандарти з додатковими поясненнями	Хорватія, Кіпр, Кувейт, Латвія, Мальта, Оман, Пакистан, Тринідад і Тобаго
2	МСБО використовуються як національні стандарти; останні розробляються для об'єктів, що не охоплені МСБО	Малайзія, Папуа-Нова Гвінея
3	МСБО використовуються як національні стандарти, але в деяких випадках можуть бути модифіковані для місцевих умов	Албанія, Бангладеш, Барбадос, Колумбія, Ямайка, Йорданія, Кенія, Польща, Судан, Свазіленд, Таїланд, Уругвай, Замбія, Зімбабве
4	Національні стандарти розробляються окремо, але базуються на відповідних МСБО	Чилі, Іран, Філіппіни, Словенія, Туніс
5	Національні стандарти розробляються окремо, але базуються на аналогічних МСБО в більшості випадків. Немає посилання на МСБО в національних стандартах, які можуть забезпечувати більший або менший вибір, ніж МСБО	Бразилія, Чехія, Франція, Індія, Ірландія, Литва, Маврикій, Мексика, Намібія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Сінгапур, Словаччина, ПАР, Україна, Швейцарія, Туреччина
6	Те саме, що п. 5, але кожний стандарт включає положення, яке порівнює національний стандарт з відповідними МСБО	Австралія, Данія, Гонконг, Італія, Нова Зеландія, Швеція, Югославія
7	Національні стандарти розробляються окремо	Австрія, Бельгія, Канада, Фінляндія, Німеччина, Японія, Корея, Люксембург, Іспанія, Великобританія, СІНА
8	Немає національних стандартів	Румунія
9	Національних стандартів немає, МСБО формально не прийняті, але звичайно використовуються	Ботсвана, Лесото

Додаток 4

Роль та місце Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в загальній системі фінансово-економічних стабілізаційних заходів

Галузь використання	Ключовий стандарт	Розробник
1	2	3
М акроекономічна політика та прозорість інформації
Прозорість валютно-фінансової політики	Кодекс "надійних" практик щодо прозорості валютно-фінансової політики (Code of Good Practices on Transparency in Monetary and Financial Policies)	Міжнародний валютний фонд (IMF)
Прозорість фіскальної ПОЛІТИКИ	Кодекс "надійних" практик щодо фіскальної прозорості (CodeofGood Practices in Fiscal Transparency)	Міжнародний валютний фонд (IMF)
Розповсюдження інформації	Спеціальний стандарт з розповсюдження інформації (SpecialDataDisseminationStandard) / Система розповсюдження інформації (GeneralDataDisseminationSystem)	Міжнародний валютний фонд (IMF)
І нституційна та ринкова інфраструктура
Банкрутство	У розробці	Світовий банк
Корпоративне управління	Корпоративне управління (Principles of Corporate Governance)	Організація з економічного співробітництва та розвитку (OECD)
Бухгалтерський облік	Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (InternationalAccounting Standards)	Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASC)
Аудит	Міжнародні стандарти аудиту (International Standards on Auditing)	Міжнародна федерація бухгалтерів (IFAC)
Платіжні та регулюючі системи	Ключові принципи для систематично важливих платіжних систем (Core Principles for Systematically Important Payment Systems)	Комітет з платіжних та регулюючих систем (CPSS)
Ринкова інтеграція	40 рекомендацій (The Forty Recommendations of the Financial Action Task Force)	Фінансовий комітет із боротьби з відмиванням грошей (FATF)
Фінансове регулювання та нагляд
Банківський нагляд	Ключові принципи ефективного банківського нагляду (CorePrinciples for Effective Banking Supervision)	Базельський комітет з банківського нагляду (BCBS)
Регулювання ринку цінних паперів	Цілі та принципи регулювання ринку цінних паперів (Objectivesand Principles of Securities Regulation)	Міжнародна організація комісій з цінних паперів (IOSCO)
Страховий нагляд	Принципи страхового нагляду (Insurance Supervisory Principles)	Міжнародна асоціація страхових спостерігачів (IAIS)

Додаток 5

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку

№	Назва П(С)БО	Дата затвердженая Міністерством фінансів України
1	2	3
1	Загальні вимоги до фінансової звітності	31.03.99, № 87
2	Баланс	31.03.99, № 87
3	Звіт про фінансові результати	31.03.99, № 87
4	Звіт про рух грошових коштів	31.03.99. № 87
5	Звіт про власний капітал	31.03.99, № 87
6	Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах	28.05.99, № 137
7	Основні засоби	27.04.99, № 92
8	Нематеріальні активи	18.10.99, № 242
9	Запаси	20.10.99, № 246
10	Дебіторська заборгованість	08.10.99, № 137
11	Зобов'язання	31.01.2000
12	Фінансові інвестиції	26.04.2000, № 91
13	Фінансові інструменти	24.12.2001, № 322
14	Оренда	28.07.2000, № 181
15	Дохід	29.11.99, № 290
16	Витрати	31.12.99, № 318
17	Податок на прибуток	28.12.99, № 353
18	Будівельні контракти	28.04.2001, № 205
19	Об'єднання підприємств	07.07.99, № 163
20	Консолідована фінансова звітність	30.07.99, № 176
21	Вплив змін валютних курсів	10.08.2000, № 193
22	Вплив інфляції	28 лютого 2002 р. № 147
23	Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін	18 червня 2001 р. № 303
24	Прибуток на акцію	16 липня 2001 р. № 344
25	Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва	25.02.2000, № 39
26	Виплати працівникам	28.10.2003, №601
27	Діяльність, що припиняється	07.11.2003, № 617
28	Зменшення корисності активів	24 грудня 2004 р. N 817
29	Фінансова звітність за сегментами	19 травня 2005 р. № 412
30	Біологічні активи	18 листопада 2005 р. № 790
31	Фінансові витрати	28 квітня 2006 р. № 415
32	Інвестиційна нерухомість	2 липня 2007 р. № 779
33	Витрати на розвідку запасів корисних копалин	26 серпня 2008 р. № 1090
34	Платіж на основі акцій	30 грудня 2008 року N 1577

Додаток 6

Основні вимоги до подання фінансової звітності

Звітній період	Суб`єкт подання	Склад	Термін подання	Користувачі
1	2	3	4	5
рік	Окрема юридична особа (крім ма-лого під-приємства)	· Баланс	Не піз-ніше 20 лютого наступ-ного за звітнім роком	Органи управління, трудові колективи, власники (засновники), органи дер-жавної статистики, інші
		·Звіт про фінансові результати
		· Звіт про рух грошових коштів
		· Звіт про власний капітал
		· Примітки
	Мале під-приємство	· Баланс	Не піз-ніше 20 лютого наступ-ного за звітнім роком	Органи управління, трудові колективи, власники (засновники), органи дер-жавної статистики, інші
		·Звіт про фінансові результати
	Материн-ське під-приємство	· Консолідована вартість	Визна-чається власника-ми не піз- ніше ніж 15 квітня наступного за звітнім роком	Власники (засновники)
		· Баланс
		·Звіт про фінансові результати
		· Звіт про рух грошових коштів
		· Звіт про власний капітал
		· Примітки
Квартал	Окрема юридична особа	· Баланс	Не пізніше 25-го числа місяця, що настає за звітнім кварталом	Органи управління, трудові колективи, власники (засновники), органи дер-жавної статистики, інші
		·Звіт про фінансові результати
	Мале під-приємство	· Баланс	Не пізніше 25-го числа місяця, що настає за звітнім кварталом	Органи управління, трудові колективи, власники (засновники), органи дер-жавної статистики, інші
		·Звіт про фінансові результати
	Материнське підприємство	· Баланс	Визна-чається власника-ми не піз- ніше ніж протягом 45 днів після за-кінчення кварталу	Власники (засновники)
		·Звіт про фінансові результати

Додаток 7

Структура звіту про фінансові результати

Звіт про фінансові результати	Розділи	Призначення	Види підприємств
	І. Фінансофі результати	Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду	Усі (крім кредитних та бюджетних
	ІІ. Елементи пераційних витрат	Кваліфікація операційних витрат звітного періоду за економічними елементами	Усі (крім кредитних та бюджетних
	ІІІ. Розрахунок показників прибутковості акцій	Інформація про прибуток та дивіденди на одну просту акцію, яка знаходилася в обігу	Тільки АТ

Додаток 8

Форми фінансової звітності та їх призначення