Аналіз витрат на оплату праці

2,28

2,95

3,29

+0,67

+0,34

З даної таблиці ми можемо побачити збільшення на протязі трьох років. Це пояснюється збільшенням мінімальної заробітної плати, та досвіду досліджуваного підприємства на ринку.

Також проаналізуємо додаток П «Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України». Бачимо що залишок заборгованості на кінець звітного періоду за фондом становить 2,09грн.Усього належить до сплати за фондом 38,39 грн. Всього з початку року сума фонду оплати праці становить 19192,50 грн.

Ми також можемо визначити витрати на оплату праці у собівартості виготовленої продукції за три роки використовуючи дані таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 Питома вага витрат на оплату праці у собівартості виготовленої продукції за 2006 - 2008 рр.

Можна зробити висновки, що найбільша собівартість реалізованої продукції у 2007 році, але у 2008 році собівартість виготовленої продукції становить 542770,66 грн. і тому загальна собівартість має найбільше значення у 2008 році. Також збільшились витрати на оплату праці протягом трьох років, це пояснюється тим, що збільшувалася мінімальна заробітна плата та чисельність працівників на підприємстві.

Отже, ми можемо побачити радикальне збільшення працівників у 2008 році. На підприємстві збільшилась тривалість робочої зміни та кількість робочих днів. Підвищилась заробітна плата. Можна зробити висновок, що хоча в країні кризова ситуація, підприємство добре функціонує, та показує добрі результати.

РОЗДІЛ 3 ПОШУК ШЛЯХІВ ЗМЕНШЕННЯ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ В ДИНАМІЧНОМУ РИНКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Заробітна плата є основним джерелом доходів працівників і найсильнішим мотиватором трудового потенціалу більшості населення. В умовах недосконалості ринкових регуляторів формування заробітної плати процеси у сфері оплати праці набули значною мірою стихійного характеру. Різко погіршилася структура та зменшилася питома вага заробітної плати у валовому внутрішньому продукті. Заробітна плата перестала виконувати свої функції: відтворювальну, стимулюючу та регулюючу. Реальна заробітна плата знизилася до рівня, який не забезпечує працівникові обсягів споживання матеріальних благ і послуг, достатніх для розширеного відтворення його фізичної та інтелектуальної здатності до праці. Дуже повільно зменшуються обсяги заборгованості з заробітної плати. Наслідком цього є різке зниження купівельної спроможності населення, згортання внутрішнього ринку. Неефективність існуючого механізму організації заробітної плати вимагає детального перегляду базових теоретичних основ і практичних втілень.

Витрати виробництва - це витрати живої і опредметненої праці підприємств (об`єднань) на виробництво й збут продукції. В практиці планування й обліку для характеристики витрат виробництва використовують термін “витрати на виробництво”, на випущену продукцію вони виражаються в її собівартості.

Собівартість продукції підприємств являє частину вартості цієї продукції, що включає споживані кошти, предмети праці, послуги інших організацій і заробітну плату працюючих, виражені в грошовій формі.

В умовах удосконалення господарювання собівартість продукції є важливішим економічним показником діяльності об`єднань і підприємств.

Управління собівартістю підприємців являє собою планомірний процес формування витрат на виробництво, собівартості одиниці продукції, виявлення резервів економії, зниження собівартості і забезпечення систематичного контролю за виконанням завдань по собівартості. Складовими елементами системи управління собівартості продукції є прогнозування й планування, нормування витрат, облік і калькуляція, економічний аналіз, контроль за формуванням собівартості.

Облік витрат на виробництво і калькуляція собівартості продукції є основними і відповідальними ланками облікової роботи. Перед обліком витрат на виробництво продукції поставлені такі основні завдання: своєчасне, повне і достовірне відображення в обліці фактичних витрат, пов`язаних з виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт і наданням послуг, а також невиробничих втрат і робіт; втрат, припустимих на окремих ділянках діяльності підприємства контроль за правильним використанням сировини, матеріалів, топлива й енергій, фонду заробітної плати та іншими статтями витрат, за дотриманням встановлених коштів, затрат по обслуговуванню виробництва і управлінню;обґрунтована калькуляція собівартості продукції, правильне складання звітної калькуляції;перевірка виконання планів по собівартості і виявленню резервів скорочення витрат;виявлення результатів по собівартості продукції цехів і інших підрозділів підприємства.

Виконання перерахованих задач повинно базуватися на правильній організації бухгалтерського обліку витрат виробництва. Добре налагоджений облік сприяє усуненню безгосподарності і надлишків у використанні коштів, їх економії. Це забезпечує зростання рентабельності підприємств і організацій.

У плануванні, обліку і калькуляції собівартості продукції застосовуються декілька угрупувань витрат: по місцю їх виникнення (це можливо для організації внутрішньовиробничого госпрозрахунку), по видам продукції, по видам продукції (для калькуляції собівартості) і по видам витрат, тобто по статтям і лементам витрат. Останнє угрупування є досить важливим у обліці собівартості продукції. Під економічним елементом витрат розуміють первинний однорідний вид витрат на виробництво продукції, який на виробництві неможливо розкласти на складові частини. Основними положеннями прийнята єдина і обов`язкова для всіх об`єднань і підприємств номенклатура економічних елементів витрат на виробництво:

- Заробітна плата. Основна і додаткова.

- Відрахування на соціальне страхування.

- Інші витрати.

- Заробітна плата являє собою суттєвий елемент собівартості.

На сьогоднішній день немає єдиних поглядів щодо системи фінансово-господарського контролю. В основному господарський контроль висвітлювався відокремлено від фінансового. Це необґрунтовано порушувало єдність системи.

Фінансово-господарський контроль як єдине ціле охоплює не тільки матеріальне виробництво, але й невиробничу сферу. Отже, фінансово-господарський контроль - це творчий процес дослідження, спостереження, перевірки виробничої і невиробничої фінансової діяльності, які здійснюються відповідними суб'єктами управління, наділеними певними функціями контролю, з метою виявлення відхилень від установлених параметрів цієї діяльності, усунення та попередження негативних явищ і тенденцій.

Фінансово-господарський контроль, з одного боку, зосереджує увагу на питаннях економічної ефективності діяльності підприємств, а з іншого - забезпечує перевірку дотримання законності використання фінансових ресурсів і забезпечення збереження коштів підприємства.

Сутність фінансово-господарського контролю як однієї з функцій управління визначається системою спостереження і перевірки процесу функціонування та фактичного стану підприємства як об'єкта контролю з метою визначення обґрунтованості і ефективності управлінських рішень та результатів їх наслідків, виявлення відхилень від установлених критеріїв, усунення негативних ситуацій і попередження недоліків у фінансово-господарській діяльності. У сучасних умовах фінансово-господарський контроль зосереджує увагу на процесах, що пов'язані зі становленням і розвитком ринкової економіки.

Подолання суспільно-економічної кризи, необхідність стабілізації економіки потребують суттєвого підвищення ролі інформаційного, технологічного, методичного, організаційного та іншого забезпечення управління галузями національного господарства України. У зв'язку з цим зростають потреби удосконалення контрольних функцій на всіх рівнях управління, що відіграє важливу роль в управлінні економікою, особливо в умовах її сучасного трансформування, забезпечуючи господарські суб'єкти та державні органи необхідною інформацією для прийняття оптимальних рішень та досягнення поставлених завдань розвитку економіки країни.

Докорінна зміна форми і змісту менеджменту підприємств при формуванні ринкового середовища також вносять корективи до підсистем управління, які його функціонально забезпечують. Це, насамперед, стосується фінансово-господарського контролю й аудиту, які обґрунтовують достовірність прийняття управлінських рішень. В умовах ринкового середовища зростає ризик прийняття неефективних рішень, що також обумовлює необхідність удосконалення його форм і методів.

У системі управління фінансово-господарський контроль є не надзвичайним заходом, а невід'ємною частиною управління, тому що не можна здійснювати управління без систематичного контролю за матеріальними цінностями і грошовими коштами, їх раціональним використанням, операціями і процесами, які пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції та сировини. В умовах ринкової економіки велике значення має своєчасність та результативність контролю. Від цих факторів багато в чому залежить ефективність виробництва і реалізації продукції. Поряд з цим контроль необхідно здійснювати за допомогою різних органів і служб не ізольовано, а системно і комплексно.

З метою вдосконалення контролю на підприємствах і об'єднаннях промисловості важливо чіткіше визначити функції різних контрольних органів, координувати їх діяльність. Це дозволяє усунути формалізм та дублювання у роботі, підвищити її дієвість та результативність.

Основними шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудоємкості продукції, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

Зниження трудоємкості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь-якої шкоди для виробництва. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.

Одним із способів для оптимізації витрат на оплату праці в умовах економічної кризи є скорочення штату працівників.

Загальні підстави для звільнення працівників за рішенням працедавця:

- зміни в організації виробництва і праці;

- виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі;

- систематичне невиконання обов'язків працівником без поважних причин;

- прогул;

- не з'явлення на роботу протягом більш, як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності;

- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

- розкрадання за місцем роботи.

За два місяця до скорочення штату підприємець має:

- прийняти Наказ про скорочення штату у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці;

- прийняти новий штатний розклад;

- проінформувати кожного працівника особисто про скорочення - необхідно отримати підпис про ознайомлення з Наказом;

- проінформувати центр зайнятості про заплановане скорочення ( надати перелік скорочених працівників не пізніше 10 днів після звільнення ).

Але є альтернативні способи оптимізації витрат на оплату праці без

зменшення штату працівників. Тобто у кризовій ситуації роботодавець може:

1. Скоротити виплати, які прямо не стосуються виплат працівників :

- витрати на корпоративні заходи;

- представницькі витрати;

- витрати на освіту працівників.

2. Скоротити витрати не передбачені законом :

- премії, бонуси;

- інші заохочувальні і компенсаційні витрати;

- витрати на подорожі.

3. Знизити до мінімуму витрати передбачені законом :

- заробітну плату;

- тривалість робочого дня.

Роботодавець не може за жодних умов : в односторонньому порядку

погіршувати умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами; відміняти чи скорочувати мінімальні державні гарантії.

Витрати передбачені законом, які можна знизити до мінімуму: заробітна платня (встановлюється не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет; з дотриманням мінімальних вимог генеральної, регіональних та галузевих угод); мінімальні державні гарантії (розраховуються в співвідношенні до окладу; скорочення окладу автоматично зменшує їх розмір).

Ще один спосіб зменшення витрат на оплату праці є зменшення робочого часу. Оплата праці пропорційна відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись на день або на тиждень.

Підсумковий облік робочого часу:

1. Оплата проводиться відповідно відпрацьованому часу.

2. Мінімальна тривалість не встановлені - може бути і одна година на місяць.

3. Максимальна не більше сорока годин на тиждень :

- визначається за календарем виходячи із сорокагодинного тижня з урахуванням скорочення робочого часу напередодні неробочих і святкових днів;

- може встановлюватись гранична тривалість робочого дня ( 10 - 12 годин );

- надурочна робота - понад встановлену на обліковий період або на день.

Але всі ці методи не мають високої ефективності, адже аграрний сектор в нашій країні знаходиться на дуже низькому рівні і тому заробітна плата є найнижчою серед галузей економіки. Тому, якщо голова (сільського) фермерського господарства буде зменшувати заробітну плату своїм працівникам то вони відмовляться від роботи, або неефективно працюватимуть, адже їх заробітна плата буде дуже мізерною. Це може призвести до низького рівня та собівартості продукції.

ВИСНОВКИ

Останнім етапом бакалаврської атестаційної роботи є написання висновків.

Подолання суспільно-економічної кризи, необхідність стабілізації економіки потребують суттєвого підвищення ролі інформаційного, технологічного, методичного, організаційного та іншого забезпечення управління галузями національного господарства України. У зв'язку з цим зростають потреби удосконалення контрольних функцій на всіх рівнях управління, що відіграє важливу роль в управлінні економікою, особливо в умовах її сучасного трансформування, забезпечуючи господарські суб'єкти та державні органи необхідною інформацією для прийняття оптимальних рішень та досягнення поставлених завдань розвитку економіки країни.

Докорінна зміна форми і змісту менеджменту підприємств при формуванні ринкового середовища також вносять корективи до підсистем управління, які його функціонально забезпечують. Це, насамперед, стосується фінансово-господарського контролю й аудиту, які обґрунтовують достовірність прийняття управлінських рішень. В умовах ринкового середовища зростає ризик прийняття неефективних рішень, що також обумовлює необхідність удосконалення його форм і методів.

У системі управління фінансово-господарський контроль є не надзвичайним заходом, а невід'ємною частиною управління, тому що не можна здійснювати управління без систематичного контролю за матеріальними цінностями і грошовими коштами, їх раціональним використанням, операціями і процесами, які пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції та сировини. В умовах ринкової економіки велике значення має своєчасність та результативність контролю. Від цих факторів багато в чому залежить ефективність виробництва і реалізації продукції. Поряд з цим контроль необхідно здійснювати за допомогою різних органів і служб не ізольовано, а системно і комплексно.

З метою вдосконалення контролю на підприємствах і об'єднаннях промисловості важливо чіткіше визначити функції різних контрольних органів, координувати їх діяльність. Це дозволяє усунути формалізм та дублювання у роботі, підвищити її дієвість та результативність.

Основними шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудоємкості продукції, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

Заробітна плата є важливою складовою витрат виробництва, пов'язана як з потребами працівника, так і з процесом виробництва. В ринкових умовах господарювання необхідний чіткий порядок формування витрат, які включаються до собівартості продукції. Повнота і правильність віднесення витрат на окремі види продукції повинна займати центральне місце при веденні обліку бухгалтером, тому, що ця сторона фінансово-господарської діяльності підприємства є одним з об'єктів перевірок контролюючими органами.

Заробітна плата має певну структуру, яка визначена законом України «Про оплату праці». Хоча кожне підприємство має свою специфіку в організації оплати праці, її основою завжди є регулювання трудових відносин, взаємозв'язок розміру заробітної плати з обсягами виробленої продукції. Одночасне підвищення заробітної плати і зменшення її витрат на одиницю продукції є одним з основних завдань перед керівництвом підприємства.

СФГ «Гарант» самостійно визначило напрями своєї діяльності. Основним видом економічної діяльності цього підприємства є сільськогосподарське товарне виробництво на підприємстві, функціонує злагоджена організаційна структура. Професійні взаємозв'язки між колегами забезпечують організацію роботи з раціональним використанням часу. Бухгалтерський облік здійснюється згідно ЗУ «Про бухгалтерський облік» та наказу «Про облікову політику». Підприємство в встановлені строки нараховує та сплачує податки і збори, та подає фінансову і статистичну звітність у відповідні органи. Діяльність керівництва досліджуваного підприємства направлена на підвищення ефективності виробництва та збільшення продуктивності праці.

Розраховані показники, які характеризують діяльність підприємства свідчать про позитивні зміни у 2007 році. У 2008 році відмічається тенденція до зменшення. Це пояснюється кризовою ситуацією на макрорівні, як в політичній так і в економічній сфері. Ситуація на підприємстві, яка мала місце в 2008 році. Звичайною залишить негативний відбиток на фінансово - економічній діяльності підприємства у 2009 році. Керівник СФГ «Гарант» ставить перед собою завдання утримати позиції підприємства, які були сформовані за період 2006 - 2007 років.