Аналіз витрат на оплату праці

Оплата праці студентів вищих навчальних закладів та учнів середніх спеціальних і професійно-технічних закладів, що проходять виробничу практику на підприємстві, а також оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл у період професійної орієнтації, які залучені на тимчасову роботу до посильної праці на період канікул [7].

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників у межах, передбачених чинним законодавством.

Оплата за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи у випадках, передбачених чинним законодавством. Вартість безкоштовно наданих працівникам окремих галузей народного господарства (відповідно до законодавства) комунальних послуг, продуктів харчування; витрати на оплату житла, безкоштовно наданого працівникам підприємств відповідно до законодавства (суми грошових компенсацій за ненадання безкоштовно житла, комунальних послуг та інше).

Витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту. Вартість безкоштовно наданих предметів (включаючи формений одяг, обмундирування), що залишаються в особистому постійному користуванні, або сума пільг у зв'язку з продажем їх за зниженими цінами (крім вартості виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила та інших миючих засобів, знешкоджувальних засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту у випадках невидачі їх адміністрацією).

Оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до законодавства, грошових компенсацій за невикористану відпустку. Оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу підліткам. Оплата робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо ці обов'язки виконуються в робочий час відповідно до законодавства.

Заробітна плата, яка зберігається відповідно до законодавства за місцем основної роботи за працівниками, залученими на сільськогосподарські та інші роботи, згідно з відповідними рішеннями Уряду.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать:

1. Оплата простоїв не з вини працівника.

2. Суми, що виплачуються працівникам, які пере бувають у відпустці з ініціативи адміністрації з частковим збереженням заробітної штати.

3. Суми, що виплачуються працівникам, які брали участь у страйках.

4. Надбавки і доплати, не передбачені законодавством, і понад розміри, встановлені чинним законодавством.

5. Винагороди за підсумками роботи за рік.

6. Винагороди (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), не передбачені законодавством, і понад розміри, встановлені чинним законодавством.

7. Винагороди за відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції.

8. Премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, за створення, освоєння та впровадження нової техніки, за введення в дію в строк або достроково виробничих потужностей і об'єктів будівництва, за своєчасну поставку продукції на експорт та інші [8].

Премії, що виплачуються у встановленому порядку спеціальними системами преміювання, у тому числі за: створення, організацію виробництва та виготовлення нових товарів народного споживання; збирання та здачу окремих видів відходів виробництва для вторинного їх використання (за збирання та здавання відпрацьованих і пошкоджених абразивних інструментів, відходів твердих сплавів та інше); за своєчасне здавання, повернення і повторне використання дерев'яної, скляної й картонної тари; за збирання, сортування, зберігання і здавання вторинної сировини; за скорочення часу перебування вагонів під навантаженням і розвантаженням, їх щільне навантаження, підвищення рівня маршрутизації перевезення вантажів залізницею; інші премії, виплачені відповідно до спеціальних рішень Уряду.

Одноразові заохочення (наприклад, окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, заохочень до ювілейних та пам'ятних як у грошовій, так і натуральній формі). Виплати підвищеної (диференційної) оплати праці робітникам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, оплати додаткової відпустки, виплата різниці між заробітками при переведенні на нижче оплачувану роботу, видатки по збереженню середньої заробітної плати при звільненні у зв'язку з відселенням, виплата компенсації за час вимушеного простою, що проводяться відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Матеріальна допомога (оздоровчі, екологічні інші виплати). Сума наданих підприємством трудових і соціальних пільг працівникам:

- оплата додатково наданих за рішенням трудового колективу (понад передбачених законодавством) відпусток, у тому числі жінкам, які виховують дітей;

- одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію;

- доплати і надбавки до державних пенсій працюючим пенсіонерам;

- оплата за навчання в учбових закладах дітей працівників підприємства;

- вартість путівок на лікування і відпочинок або суми компенсацій, видані замість путівок; екскурсії та мандрівки;

- здешевлення вартості харчування працівників як готівкою, так і за безготівковими розрахунками в їдальнях, буфетах, профілакторіях;

- витрати на погашення позик, виданих працівникам підприємств для поліпшення житлових умов, включаючи кошти для погашення первинних внесків для вступу в житловий кооператив та на індивідуальне будівництво, придбання садових будинків і обзаведення домашнім господарством;

- витрати на благоустрій садівничих товариств (будівництво доріг, осушення та інші витрати загального характеру), будівництво гаражів;

- інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, крім гуртожитків, продовольчих і непродовольчих товарів, включаючи товари, одержані за бартером, продуктових замовлень, проїзних квитків, абонементів у групи здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, виплати різниці в цінах на паливо або суми компенсації працівникам вартості виданого палива у випадках, не передбачених чинним законодавством, та інші);

- суми прибутку, спрямовані на придбання акцій (для працівників трудового колективу);

- кошти, спрямовані на викуп майна підприємства членами трудового колективу за рахунок коштів підприємства (або коштів, взятих у позику в установах банків, з початку її погашення) з моменту їх персоніфікації;

- витрати у розмірі страхових внесків підприємств (крім суми матеріальної допомоги, що надається підприємством на поховання), пов'язаних з добровільним страхуванням працівників (від нещасних випадків, безробіття тощо), якщо договір страхування передбачає виплату обумовленої суми застрахованій фізичній особі незалежно від виникнення страхового випадку по закінченні терміну страхового договору. При цьому вказані суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, в якому провадяться перерахунки страховій компанії [43].

Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 № 291 ( зі змінами та доповненнями ), передбачено розрахунки з обліковим і не-обліковим персоналом підприємства за всіма видами виплат (основної і додаткової заробітної плати та іншими заохочувальними та компенсаційними виплатами) вести на рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці". За кредитом рахунку 66 відображається нарахування основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, а за дебетом -- їх виплата.

При використанні рахунків класу 8 "Витрати за елементами" для обліку витрат на оплату праці призначено рахунок 81 "Витрати на оплату праці". Це транзитний рахунок, по якому не може бути залишку.

За дебетом рахунку 81 "Витрати на оплату праці" відображають суму визнаних витрат на оплату праці, за кредитом -- списання на рахунок 23 "Виробництво" витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 -- витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

За видами заробітної плати по рахунку 81 передбачено такі субрахунки: 811 "Виплати за окладами й тарифами"; 812 "Премії та заохочення"; 813 "Компенсаційні виплати"; 815 "Оплата іншого невідпрацьованого часу"; 816 "Інші витрати на оплату праці".

На субрахунку 811 "Виплати за окладами й тарифами" узагальнюється інформація про витрати на виплату основної заробітної плати персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві.

На субрахунку 812 "Премії та заохочення" узагальнюється інформація про витрати на виплату додаткової заробітної плати (премії, заохочення тощо) персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві.

На субрахунку 813 "Компенсаційні виплати" узагальнюється інформація про витрати на гарантійні та компенсаційні виплати персоналу, пов'язані з індексацією заробітної плати тощо, в порядку й розмірах, передбачених законодавством.

На субрахунку 814 "Оплата відпусток" узагальнюється інформація про витрати на оплату щорічних відпусток персоналу підприємства або щомісячні відрахування на створення забезпечення майбутніх виплат відпусток.

На субрахунку 815 "Оплата іншого невідпрацьованого часу" узагальнюється інформація про витрати на виплати персоналу підприємства за невідпрацьований час, що передбачені законодавством.

На субрахунку 816 "Інші витрати на оплату праці" узагальнюється інформація про інші витрати на оплату праці, які визнаються елементами витрат на оплату праці.

Рахунки класу 9 "Витрати діяльності" ведуться всіма підприємствами, окрім суб'єктів малого підприємництва, а також інших організацій, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, з відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8 "Витрати за елементами".

Малі підприємства та інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, можуть вести бухгалтерський облік витрат з використанням тільки рахунків класу 8 "Витрати за елементами" або за всіма класами рахунків, крім рахунків класу 9. Кореспонденцію рахунків по обліку оплати з використанням різних класів рахунків наведено у додатку И.

Отже, заробітна плата має певну структуру, яка визначена законом України «Про оплату праці». Хоча кожне підприємство має свою специфіку в організації оплати праці, її основою завжди є регулювання трудових відносин , взаємозв'язок розміру заробітної плати з обсягами виробленої продукції. Одночасне підвищення заробітної плати і зменшення її витрат на одиницю продукції є одним з основних завдань перед керівництвом підприємства.

РОЗДІЛ 2 ФІНАНСОВИЙ СТАН ТА ХАРАКТЕРИСТИКА СФГ «ГАРАНТ»

2.1 Загальна характеристика та організаційна структура досліджуваного підприємства

Відродження українського села і селянства, що є одним із найважливіших завдань нашої держави, стало можливим після визнання за ним права самостійно господарювати нарівні з іншими аграрними товаровиробниками. Особливу роль у цьому процесі відіграв Закон "Про селянське (фермерське) господарство". У цьому законодавчому акті було підкреслено, що ним визначаються економічні, соціальні та правові основи створення і діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні, гарантується право її громадян на добровільне створення цих господарств, самостійність останніх, їх рівність з іншими формами господарювання в агропромисловому комплексі, а також рівноправність їх членів із особами, зайнятими в інших сферах народного господарства.

Селянське (фермерське) господарство -- це форма організації сільськогосподарського виробництва громадян. Разом із колективними і державними сільськогосподарськими підприємствами воно в умовах ринкових відносин має забезпечувати споживачів продовольством, продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною [21].

Селянське (фермерське) господарство» це форма підприємництва, об'єднання родичів, що виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Виробничо-економічні відносини такого господарства з державними, колективними та іншими підприємствами й організаціями, господарськими товариствами, окремими громадянами будуються на підставі договорів. Розрахункові операції проводяться як на безготівковій основі, так і готівкою. Держава гарантує додержання і захист майнових та інших прав і законних інтересів селянського (фермерського) господарства, створює пільгові умови для кредитування, оподаткування, страхування, матеріально-технічного забезпечення останнього у період його трирічного становлення. Втручання в господарську або іншу діяльність цього господарства з боку державних чи інших органів, а також посадових осіб не допускається. Рівноправність селянського (фермерського) господарства з іншими аграрними товаровиробниками дістає вияв, зокрема, в тому, що воно має право бути засновником або членом асоціацій, консорціумів, корпорацій, акціонерних товариств, інших об'єднань, кооперативів, спільних підприємств із виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, які обслуговують агропромисловий комплекс, а також несільськогосподарських підприємств та організацій, в тому числі за участю іноземних партнерів, брати участь у створенні комерційних банків або бути їх членом.

Зміст "інституту правового регулювання членства в селянському (фермерському) господарстві" полягає в обов'язковості особистої трудової участі всіх його членів у процесі господарювання, в їх праві на участь в управлінні справами цього господарства, на оплату праці, укладення договору про спільну діяльність всіх його членів тощо. Право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив відповідне бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір.

Першочергове право на створення такого господарства надається громадянам, які проживають у сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві. Селянське (фермерське) господарство створюється виключно на добровільних засадах. Конкурсний відбір осіб, які бажають створити таке господарство, проводить районна (міська) конкурсна комісія, склад якої формує районна державна адміністрація (виконавчий орган місцевого самоврядування), а затверджує голова районної (міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район) Ради народних депутатів. До складу комісії включаються представники районної (міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район) Ради народних депутатів, управління сільського господарства та відділу земельних ресурсів місцевої державної адміністрації, асоціації фермерів, сільської (селищної) Ради народних депутатів, на території якої передбачається відведення земельної ділянки для створення селянського (фермерського) господарства, та інших заінтересованих державних і громадських організацій. Земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, із земель запасу, а також земель, вилучених (викуплених) у встановленому порядку. У постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства надаються землі, що перебувають у державній власності, а в тимчасове -- ділянки з земель запасу, а також лісового і водного фондів [19].

Селянське (фермерське) господарство «Гарант» зареєстровано в районній (міській) Раді народних депутатів, що передала земельну ділянку у користування та володіння. За реєстрацію внесена плата, розмір якої встановлений Кабінетом Міністрів України. Для реєстрації до відповідної Ради народних депутатів надана заява, список осіб, які виявили бажання створити селянське (фермерське) господарство, із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові його голови, документ про внесення плати за реєстрацію. Після відведення земельної ділянки в натурі та одержання Державного акта на право власності на землю або на право постійного користування нею чи договору оренди та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи. Воно одержало печатку зі своїм найменуванням, кодом ЄДРПОУ і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в банківській установі, вступало в ділові відносини з іншими підприємствами, установами та організаціями, визнається як самостійний товаровиробник державними і господарськими органами при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Сільська (селищна) Рада народних депутатів заносить дані про склад господарства та про виділену йому земельну ділянку до спеціальної погосподарської книги. Склад селянського (фермерського) господарства може збільшуватись або зменшуватись у зв'язку з народженням дітей чи вибуттям окремих його членів. Відповідно до Земельного кодексу України суб'єктом земельних відносин є громадянин, який займається веденням селянського (фермерського) господарства. З урахуванням цього земельні ділянки можуть передаватись у приватну власність або надаватись у користування постійне і/чи строкове, в тому числі й на умовах оренди. Правом на одержання земельної ділянки у власність наділені лише громадяни України. Іноземні громадяни та особи без громадянства його не мають. Передача земельних ділянок у приватну власність та надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, здійснюються сільськими, селищними, міськими і районними Радами народних депутатів. Орендодавцями можуть бути також власники землі (колективні сільськогосподарські підприємства і громадяни).

Для ведення селянського (фермерського) господарства можуть передаватись у приватну власність або надаватись у користування такі земельні ділянки, розмір яких перевищує 50 га сільськогосподарських угідь і 100 га всіх земель. Конкретні розміри ділянок у межах цих норм визначають сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів. При цьому враховуються регіональні особливості та можливості обробітку виділених земель переважно членами селянського (фермерського) господарства. Для виробничих цілей громадяни мають право додатково орендувати земельні ділянки, розмір яких може обмежуватись договором оренди або рішенням відповідної Ради народних депутатів.

Згідно зі ст. 8 Земельного кодексу України громадяни, у власності яких є земельні ділянки, мають право надавати останні в оренду без зміни їх цільового призначення. Засновник, селянського (фермерського) господарства в разі втрати працездатності або досягнення пенсійного віку за рішенням відповідної Ради народних депутатів може земельну ділянку надати її в тимчасове користування одному з членів своєї сім'ї, який спільно з ним веде господарство. За відсутності таких осіб він може передати земельну ділянку в тимчасове користування іншим членам сім'ї, які не ведуть разом із ним господарства, але бажають його вести, мають необхідну кваліфікацію і досвід роботи, а також іншим особам, які беруть участь у веденні цього господарства.

Використання землі в Україні є платним. Власники земельних ділянок, в тому числі й фермери, та землекористувачі щорічно сплачують плату за землю у вигляді земельного податку, фіксованого сільськогосподарського податку, орендної плати, розмір якої визначається з урахуванням якості та місцезнаходження цих ділянок на підставі кадастрової оцінки земель. Порядок оподаткування і середні ставки земельного податку та граничні розміри орендної плати за землю встановлено Законом "Про плату за землю". В ньому зафіксовані ставки земельного податку з 1 га ріллі та багаторічних насаджень і ставки податку з 1 га сіножатей і пасовищ по областях у національній валюті України. Відповідно до цього Закону (ст. 11) новостворювані селянські (фермерські) господарства звільняються від плати за земельні ділянки протягом трьох років від часу їх передачі у власність або надання в користування. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за взаємною домовленістю сторін у договорі оренди. При оренді земель сільськогосподарського призначення розмір цієї плати не може перевищувати розміру земельного податку, що збирається за такі самі землі. Як і кожний підприємець, селянське (фермерське) господарство займається господарською діяльністю самостійно. Головне в ній -- виробництво та реалізація товарної сільськогосподарської продукції з метою одержання прибутків і розширення виробництва. Виходячи з цього принципу, господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції.

Місце знаходження селянського (фермерського) господарства «Гарант»: Кіровоградська область, Добровеличківський район, село Олексіївка. Видом економічної діяльності цього підприємства є вирощування зернових та технічних культур. З додатку К ми можемо проаналізувати його діяльність. Так за 2008 рік СФГ «Гарант» отримало 178,2 тис. грн. чистого прибутку від реалізації продукції рослинництва. Витрати на оплату праці склали 35500 грн. Відрахування на соціальні заходи становлять 4700 грн. Досліджуване господарство є платником фіксованого сільськогосподарського податку. СФГ «Гарант» орендує земельні ділянки державної та комунальної власності, за які сплачує щороку податок, надаючи в податкову інспекцію за місцем знаходження Податкову декларацію.

Дане підприємство функціонує як сезонне. СФГ «Гарант» забезпечує потреби населення села основними продуктами харчування, та сировиною переробні підприємства.

На досліджуваному підприємстві функціонує злагоджена організаційна структура. Професійні взаємозв'язки між колегами забезпечують повну організацію роботи з раціональним використанням часу та найбільшою продуктивністю праці. Організаційна структура представлена в додатку Л.

Відповідно до Закону "Про селянське (фермерське) господарство" (ст. 29) діяльність господарства припиняється в разі:

1) добровільної відмови голови господарства від земельної ділянки, наданої йому в користування, в тому числі від її оренди, а також при відчуженні земельної ділянки, що належить йому за правом приватної власності;

2) прийняття членами господарства рішення про припинення його діяльності;

3) ведення господарства переважно за рахунок праці найманих працівників;

4) використання землі не за її цільовим призначенням або способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної ситуації;

5) несплати земельного податку, а також орендної плати у встановлені строки;

6) невикористання земельної ділянки для сільськогосподарського виробництва протягом року від дня її надання;

7) вилучення земельної ділянки у встановленому законом порядку для державних і громадських потреб;

8) визнання господарства неплатоспроможним (банкрутом);

9) якщо немає жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його діяльність.

Рішення про припинення діяльності селянського (фермерського) господарства приймається районною (міською) Радою народних депутатів, а в разі його неплатоспроможності (банкрутства) -- судом. Спори про припинення діяльності господарства вирішуються судом.

Вилучення або примусовий викуп у господарства землі у встановленому порядку для державних і громадських потреб провадиться за його згодою після виділення йому відповідною Радою народних депутатів рівноцінної земельної ділянки, будівництва на новому місці організаціями, для яких відводиться ділянка, житлових, виробничих та інших будівель замість вилучених і відшкодування в повному обсязі збитків включно з упущеною вигодою. Майно господарства, яке припиняє свою діяльність, використовується насамперед для розрахунків з оплати праці найманих осіб, виконання зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими кредиторами. Решта майна залишається у спільній власності членів господарства або розподіляється між ними за домовленістю.

В разі припинення діяльності господарства до закінчення строку надання йому податкових пільг воно сплачує до місцевого бюджету за весь період його діяльності суму податку, обчислену в повному розмірі, встановленому для господарства, за винятком тих випадків, коли земельна ділянка вилучається у встановленому порядку для державних і громадських потреб; господарство визнається неплатоспроможним (банкрутом); немає жодного члена господарства або спадкоємця, який бажав би продовжити його діяльність.

Згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" формування облікової політики належить до компетенції власника або уповноваженого органа (посадової особи), який здійснює керівництво підприємством відповідно до засновницьких документів.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку, забезпечує його здійснення відповідно до обраної облікової політики.

Облікова політика підприємства - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика може змінюватися, якщо:

- змінюються статутні вимоги;

- змінюються вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

- зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Не вважається зміною облікової політики встановлення її для: подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій; подій або операцій, які не відбувалися раніше.

Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображується у звітності шляхом:

- коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

- повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.

Облікова політика не суперечить Закону про бухгалтерський облік та діючим П(С)БО.

Наказ про облікову політику розроблений відповідно до принципів бухгалтерського обліку: обачності; повного висвітлення; автономності; послідовності; безперервності; нарахування і відповідності доходів і витрат; превалювання сутності над формою; історичної (фактичної) собівартості; єдиного грошового вимірника; періодичності.

У наказі визначено такі процедури: відповідальності за ведення бухгалтерського обліку (ведення бухгалтерського обліку може бути по кладене на керівника, на бухгалтерську службу, на аудиторську чи консалтингову службу, на приватного підприємця); форму ведення бухгалтерського обліку (журнально-ордерна, меморіально-ордерна, комбінована); робочий план рахунків; технологію обробки облікової інформації; періодичність і порядок проведення інвентаризації, а також затвердження складу постійно діючої інвентаризаційної комісії; документообіг із затвердженням у наказі первинних документів, які використовуються на підприємстві; обов'язки і склад технічної ради по підприємству; порядок організації матеріальної відповідальності на підприємстві; порядок ведення управлінського обліку; відповідальність за оподаткування.

Отже, СФГ «Гарант» самостійно визначило напрями своєї діяльності. Основним видом економічної діяльності цього підприємства є сільськогосподарське товарне виробництво на підприємстві, функціонує злагоджена організаційна структура. Професійні взаємозв'язки між колегами забезпечують організацію роботи з раціональним використанням часу. Бухгалтерський облік здійснюється згідно ЗУ «Про бухгалтерський облік» та наказу «Про облікову політику». Підприємство в встановлені строки нараховує та сплачує податки і збори, та подає фінансову і статистичну звітність у відповідні органи. Діяльність керівництва досліджуваного підприємства направлена на підвищення ефективності виробництва та збільшення продуктивності праці.

2.2 Основні показники, які характеризують діяльність підприємства

В умовах ринкової економіки та ускладненні організаційних форм сучасного бізнесу аналіз господарської діяльності СФГ «Гарант» набуває особливо важливого значення. При визначенні поняття інформаційного забезпечення аналізу необхідно враховувати основні етапи процесу управління діяльністю підприємства і місце аналізу в ньому. Інформаційне забезпечення економічного аналізу господарської діяльності - це система даних і способи їх обробки, що дають змогу виявити реальну діяльність керівного об'єкта, дію факторів, що його визначають, а також можливості здійснення необхідних керівних дій. Дотримання умов необхідності і достатності має подвійне значення. Умова необхідності означає, що для високоякісного проведення аналізу потрібно мати всю необхідну для цього інформацію. При недостатності даних стан керівного об'єкта буде вивчений недостатньо, що може призвести до непідтверджених, помилкових рішень. Небажаним також є надлишок інформації, бо, по-перше, при затратах на збір і обробку зайвих даних зростають загальні затрати на управління, по-друге - збільшується період використання інформаційної бази і проведення аналізу, що також призводить до несвоєчасності керівних дій. Обсяг необхідної і достатньої інформації визначають залежно від завдання і виду проведеного аналізу.

Аналізуючи фінансовий стан підприємства за цими формами, необхідно передовсім ознайомитися з П(С)БО № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» і переконатись у тому, що всі вимоги даного стандарту на підприємстві враховано.

Використовуючи фінансову звітність за 2006 - 2088 рр. прослідкуємо динаміку основних техніко-економічних показників діяльності СФГ «Гарант» які наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Динаміка основних техніко - економічних показників діяльності СФГ «Гарант» за період 2006 - 2088 рр.

Показники	Рік	Відхилення ( +, - )
	2006	2007	2008	Абсолютне (+,-)	Відносне, %
				2007/2006	2008/2007	2007/2006	2008/2007
Необоротні активи, тис.грн.	862,50859	1015,35021	1209,04199	+152,84162	+193,69178	+17,720591%	+19,076352
Оборотні активи, тис.грн.	857,88995	470,29538	639,72262	-387,59457	+169,42724	-45,179987	+36,025708
Цільове фінансування, тис.грн.	115,00	26,250	30,00	-88,75	+3,75	-77,173913	+14,285714
Незавершене виробництво, тис.грн.	62,594	89,53682	120,48526	+26,94282	+30,94844	+43,043774	+34,565043
Дохід від реалізації продукції, тис.грн.	645,28429	1025,79	840,93	+380,50571	-184,86	+58,967143	-18,021232
Чистий прибуток (збиток), тис.грн.	537,73691	854,825	700,775	+311,08809	-154,05	+58,966213	-18,021232
Адміністративні витрати, тис.грн.	6,77828	8,34583	7,944	+1,56755	-0,40183	-23,126073	-4,81474
Матеріальні затрати, тис.грн.	149,85691	291,02515	320,000	+141,16824	+28,97485	+194,202022	+109,956133
Витрати на оплату праці, тис.грн.	29,81130	32,21622	42,39258	+2,40492	+10,17636	+8,067142	+31,587691

З даної таблиці ми можемо побачити що власний капітал підприємства зменшився. Зменшення власних коштів зумовлено збитками звітного року та зменшенням цільового фінансування. Короткострокові кредити підприємство не залучало. Це пояснюється досить високою обліковою ставкою НБУ та жорсткими умовами кредитування.

Аналіз активів підприємства дозволяє надати загальну оцінку зміні всього його майна. Оцінка сукупних активів, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок зменшення фінансових ресурсів, чи навпаки. Аналізуючи чистий прибуток, ми бачимо що в 2008 році підприємство несе збитки в розмірі -18,021232, також збільшилися витрати на оплату праці на +31,587691.

Найбільш повну характеристику діяльності СФГ «Гарант» можна отримати через систему показників фінансового стану, яка представлена в додатку З.

Наведені дані дозволяють зробити такі висновки:

1. Показники платоспроможності на кінець року показали що коефіцієнт поточної ліквідності був найбільшим у 2006 році він становив 34,315598, тобто підприємство мало достатню кількість обігових коштів для погашення боргів потягом року. В 2008 році він трішки зменшився і становив 28,2812832. Аналізуючи коефіцієнт абсолютної ліквідності ми можемо побачити що готовність підприємства негайно ліквідувати борги була найвищою також в 2006 році вона становила 19,409318, а в 2008 році - 2,66513.

2. Показники фінансової стійкості свідчать що оборотні активи, які фінансуються за рахунок власного капіталу були найбільшими у 2006 році - 836,88995. За наступні два роки вони зменшилися.

Отже, проаналізувавши баланс ми можемо сказати, що підприємство найкраще працювало в 2006 році, також аналіз балансу підприємства свідчить, що підприємству слід покращити показники фінансової стійкості та ліквідності, а саме:

- поліпшити взаємовідносини із постачальниками і споживачами продукції, вдатися до поліпшення ситуації із дебіторською заборгованістю підприємству;

- поліпшити структуру оборотних коштів, більш продуктивно використовувати нове обладнання, збільшити обсяг продукції, що виготовляється;

- зменшити поточну заборгованість підприємства, намагатися перейти від короткострокових до довгострокових кредитів банку.

Отже, розраховані показники, які характеризують діяльність підприємства свідчать про позитивні зміни у 2007 році. У 2008 році відмічається тенденція до зменшення. Це пояснюється кризовою ситуацією на макрорівні, як в політичній так і в економічній сфері. Ситуація на підприємстві, яка мала місце в 2008 році. Звичайною залишить негативний відбиток на фінансово - економічній діяльності підприємства у 2009 році. Керівник СФГ «Гарант» ставить перед собою завдання утримати позиції підприємства, які були сформовані за період 2006 - 2007 років.

2.3 Аналіз витрат на оплату праці на досліджуваному підприємстві

У статуті господарства зазначено, що його власником визначається структура і штатна чисельність працівників, а також розробляється штатний розклад. На практиці, як правило, цією роботою займається бухгалтер підприємства.

Штатний розклад на досліджуваному господарстві складається у відповідності зі структурними підрозділами підприємства в порядку підпорядкованості. Даний розклад затверджується на початку року головою господарства і діє протягом календарного року. У штатному розкладі можуть також вказуватися і надбавки до посадових окладів деяким категоріям працівників. Необхідно відзначити, що в штатному розкладі можуть бути затверджені однакові назви посад, але з різними посадовими окладами.

Зміни до штатного розкладу вносяться у випадку введення нових штатних одиниць, змін розміру оплати праці (окладу) або істотних умов праці. Якщо на підприємстві відбуваються незначні зміни в частині організаційної структури, посад або окладів, то видається наказ про внесення змін до штатного розкладу, що має відображати обґрунтування внесення змін і містити формулювання цих змін. Якщо головою господарства видається такий наказ, то штатний розклад, затверджений на початку року, можна не змінювати, а керуватися наказом про внесення змін до штатного розкладу. Якщо ж протягом календарного року структура підприємства трансформується істотно, а також змінюються посадові оклади (вводяться нові найменування посад), доцільно видавати наказ про затвердження штатного розкладу в новій редакції.

Необхідно звернути увагу, що при розробці і затвердженні штатного розкладу штатним одиницям повинні присвоюватися тільки такі назви посад і професій, що відповідають Держкласифікатору України ГК 003-95 "Класифікатор професій".

В зв'язку з виробничою необхідністю за штатним розкладом на досліджуваному підприємстві працюють 26 чоловік. Чисельність персоналу визначається характером, масштабами, складністю, трудомісткістю виробничих процесів, ступенем їх механізації, автоматизації, комп'ютеризації, рівнем організації праці тощо. Ці фактори обумовлюють нормативну або планову чисельність персоналу. Чисельність співробітників, що працюють на підприємстві на даний момент часу, називається обліковою, або фактичною. Керівник господарства постійно контролює співвідношення цих двох показників чисельності персоналу як у абсолютному, так і у відносному виразі, не допускає їх значного розходження. До облікового складу СФГ «Гарант» входять усі категорії постійних, сезонних і тимчасових працівників підприємства, прийнятих на роботу на п'ять днів і більше (а по основній діяльності підприємства - на один день і більше) починаючи з дня їх зарахування. До списків включаються як фактично працюючі на дану дату працівники, так і ті, що відсутні на роботі з різних причин. Звільнені з роботи працівники не входять до списків, починаючи з дня їх звільнення. Не входять до облікової чисельності і належать до працівників не облікового складу зовнішні сумісники, особи, залучені для разових і спеціальних робіт, ті, що працюють на підставі договорів цивільно-правового характеру, а також направлені на навчання з відривом від виробництва та ін. Облікова чисельність персоналу на досліджуваному підприємстві щоденно враховується в табельних записах, де відзначаються і присутні на роботі, і відсутні з різних причин працівники. Таким чином, облікова чисельність являє собою суму виходів та невиходів на роботу працівників підприємства в конкретний день.

Виконання трудових функцій на тій чи іншій посаді вимагає від працівника відповідної професії і кваліфікації. Оптимальною для досліджуваного підприємства ситуацією є відповідність рівня кваліфікації працівників рівню складності виконуваних робіт. Саме по собі підвищення кваліфікації працівників не дасть економічного ефекту, якщо воно не пов'язане з переходом до виконання складніших робіт. Разом з тим не можна забезпечити прогрес виробництва без відповідної кваліфікації співробітників. Співвідношення між окремими групами працівників підприємства утворює структуру персоналу. Професійна та кваліфікаційна структура - це основні якісні ознаки персоналу підприємства. Зрушення в професійній структурі працівників підприємства визначаються змінами, що відбуваються в характері і змісті праці під впливом науково-технічного прогресу, що обумовлює появу нових і відмирання старих професій.

У межах кожної професії в результаті поділу праці виділяються спеціальності - різновиди трудової діяльності.

Професійні знання та практичний досвід разом формують кваліфікацію, тобто рівень професійної підготовки, необхідний для виконання трудових функцій певної складності. Слід розрізняти кваліфікацію робіт і кваліфікацію працівників. Кваліфікація роботи характеризує її складність і визначає вимоги до виконавця цієї роботи. Кваліфікація працівника характеризує сукупність його професійних якостей і визначає, роботи якої складності він може виконувати. В ідеалі рівень кваліфікації працівників повинен відповідати рівню кваліфікації робіт, оскільки це, з одного боку, забезпечує якісне виконання роботи, а з іншого - повне використання професійного потенціалу працівників.

Професійні завдання фахівців досліджуваного господарства полягають у виконанні спеціальних робіт, пов'язаних із застосуванням положень і використанням методів відповідних наук (бухгалтер, агроном, технік на виробництві, інженер, інспектор з кадрів).

Найбільшу частку серед персоналу досліджуваного господарства становлять робітники, які безпосередньо створюють матеріальні цінності або надають послуги виробничого характеру (тракторист, комбайнер, шофер, механік). До робітників відноситься також молодший обслуговуючий персонал, що надає послуги, здебільшого не пов'язані з основною діяльністю (двірники, прибиральники, водії персональних автомобілів та ін.).

За кожен місяць бухгалтером досліджуваного підприємства здійснюється розрахунок середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу та визначається середньооблікова чисельність всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості. Методика обчислення середньооблікової чисельності всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості передбачає включення, поряд зі штатними працівниками облікового складу, окремих категорій працівників поза облікового складу (які у звітному періоді також залучалися до роботи і отримували зарплату) шляхом умовного перерахунку їх в еквівалент повної зайнятості одного працівника. Дана методика розрахунку базується на даних з табелю обліку робочого часу, який складається за 3-4 дні до початку робочого місяця.

Найважливішим якісним показником використання трудових ресурсів підприємства є продуктивність праці. Вимірюється продуктивність праці двома способами: кількістю продукції, випущеної до одиниці часу, або кількістю часу, затраченого на виготовлення одиниці продукції. Продуктивність праці показує кількість отриманої виручки, яка припадає на одного робітника. Трудомісткість продукції - показник, що характеризує затрати робочого часу на виробництво одиниці або всього обсягу виготовленої продукції. Між показниками трудомісткості та продуктивності праці існує обернено пропорційний зв'язок - при зниженні трудомісткості - продуктивність праці зростає, і навпаки.

Для досліджуваного господарства для визначення продуктивності праці доцільно скористатися такою формулою:

(2.1)

де V - обсяг виробництва продукції;

Ч - середньоспискова чисельність виробничого персоналу.

Елементом доходу найманого робітника СФГ «Гарант» є заробітна плата. Основний елемент заробітної плати - її ставка. Однак він не враховує індивідуальних відмінностей у здібностях працівників досліджуваного підприємства, їх фізичній силі і витривалості, швидкості реакції, ретельності, що неминуче впливають на результат праці. Тому в структурі заробітної плати виділяється ще один елемент - змінна частина, що відображає розходження в індивідуальних результатах трудової діяльності (премії, доплати, відрядний заробіток і т. ін.). Крім того, існують різні види доходів, які працівник може отримувати в даному господарстві (матеріальна допомога, оплата харчування, оплата путівок і лікування, коштовні подарунки, тощо). Основними у механізмі встановлення загального рівня заробітної плати є виплати за тарифними ставками і тарифними окладами (65-80% від загального заробітку працівника). Через значні відмінності в затратах праці різних груп працівників, різну їх роль у виробничому процесі існують відмінності у рівні ставок заробітної плати.

Праця керівних працівників, службовців, інженерно-технічних працівників з огляду на якість (кваліфікацію) та умови, в яких вона здійснюється, оцінюється за схемами посадових окладів з переліком цих умов. Галузеві схеми посадових окладів диференціюють заробітну плату залежно від складності, обсягу та умов виконуваних робіт.

Мінімальні ставки заробітної плати на досліджуваному підприємстві встановлюються працівникам, які починають трудову діяльність і виконують відносно вузьке коло завдань у межах регламентованого завдання під безпосереднім керівництвом іншого працівника.

Максимальні ставки можуть встановлюватися у вигляді заохочення за досягнуті успіхи в роботі. Додатково береться до уваги якість роботи, виконання виробничих завдань, трудова дисципліна, взаємодопомога.

Керівництво СФГ «Гарант» намагається довести розмір заробітної плати до такого рівня, щоб робітник міг задовольнити свої фізичні і духовні потреби.

Специфічним видом матеріальних витрат є витрати підприємств на оплату робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами і організаціями. Найчастіше аграрні підприємства користуються такими видами послуг сторонніх організацій, як капітальний ремонт тракторів та іншої складної техніки, внесення добрив, культурно-технічні роботи, транспортні послуги, перевезення вантажу на територію підприємства. В аграрних підприємствах набуває поширення і такий вид послуг, як здійснення окремих технологічних операцій при виробництві відповідних видів сільськогосподарської продукції, контроль за якістю продукції.

У процесі виробництва аграрні підприємства багато коштів витрачають на оплату праці. Найбільша частка припадає на основну і додаткову заробітну плату працівників, обчислену за відрядними розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами згідно з прийнятими на підприємстві системами оплати праці. В даний час через посилення інфляційних процесів усе більшого поширення набуває натуральна оплата праці. Вона включається в основну оплату в межах, що не перевищують її тарифної частини.

Важливим елементом витрат на оплату праці є витрати на підготовку і перепідготовку кадрів. Частка цих витрат зростає в тих підприємствах, які будують свою стратегію не з огляду на тимчасову вигоду, а дбаючи про своє ефективне функціонування в достроковому періоді. Потрібно також пам'ятати, що оплата праці працівників соціально-культурних закладів, що перебувають на балансі підприємства, витрати на проведення оздоровчих заходів, на організацію відпочинку трудящих, не належить до витрат на оплату праці, не включаються в собівартість продукції, а покриваються за рахунок прибутку підприємства.

Для визначення динаміки частки витрат на оплату праці у загальних витратах підприємства скористаємося звітом про фінансові результати за відповідні періоди. Узагальнення даних наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Динаміка витрат СФГ «Гарант» за 2006-2008 роки

Показник	2006	2007	2008	Відхилення
	Тис. Грн.	%	Тис. Грн.	%	Тис. Грн.	%	2007/2006	2008/2007
							Тис. Грн.	%	Тис. Грн.	%
Матеріальні затрати	149,86	24,71	291,03	42,89	320,00	37,21	+141,17	196,12	+28,97	15,98
Витрати на оплату праці	29,81	4,91	32,22	4,75	42,39	4,93	+2,41	3,35	+10,17	5,62
Відрахування на соціальні заходи	0,54	0,09	0,86	0,13	0,95	0,12	+0,32	0,45	+0,09	0,05
Амортизація	101,41	16,72	0,86	18,56	140,44	16,33	+24,58	34,15	+14,45	7,97
Інші операційні витрати	324,97	53,57	228,47	33,67	356,03	41,41	-96,5	-134,07	+127,56	70,38
Разом	606,58	100	678,56	100	859,81	100	+71,98	100	+181,25	100

Використовуючи дані таблиці 2.2 побудуємо секторну діаграму, для наглядного відображення частини витрат на оплату праці в загальних витратах ( додаток М ).

Для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період призначений рахунок № 81 "Витрати на оплату праці", який має такі субрахунки: № 811 "Виплати за окладами й тарифами"; № 812 "Премії та заохочення"; № 813 "Компенсаційні виплати"; № 814 "Оплата відпусток"; № 815 "Оплата іншого невідпрацьованого часу"; № 816 "Інші витрати на оплату праці".

На дебеті рахунка № 81 "Витрати на оплату праці" Відображається сума визнаних витрат на оплату праці, на кредиті списання цих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); на рахунки класу 9 - витрати, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових Витрат, або на рахунок № 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

На підприємствах, які використовують рахунки класу 8, для узагальнення інформації про витрати та відрахування на соціальні заходи призначений рахунок № 82 "Відрахування на соціальні заходи".

На дебеті рахунка № 82 "Відрахування на соціальні заходи" відображається належна сума відрахувань на соціальні заходи, на кредиті - списання на рахунок № 23 "Виробництво" суми відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - суми відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок № 82 "Відрахування на соціальні заходи" має такі субрахунки":

№ 821 "Відрахування на пенсійне забезпечення";

№ 822 "Відрахування на соціальне страхування";

№ 823 "Страхування на випадок безробіття";

№ 824 "Відрахування на індивідуальне страхування".

Аналізуючи додаток Н «Звіт про нараховані внески, перерахування та виплати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності» можемо сказати, що на даному підприємстві працюють в еквіваленті повної зайнятості 26 працівників. Поточна заборгованість по страховим коштам становить 4200 грн. Нарахована і утримано внесків з початку року становить 447,41 грн. Підприємство перерахувало в фонд з початку року 469,81 грн.

«Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття» додаток Р. Бачимо що заборгованість на початок року за платником становить 57,88 грн. Усього враховано і сплачено 346,64 грн.

Зі зростанням продуктивності праці утворюються реальні передумови для підвищення рівня її оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати так, щоб темпи зростання продуктивності праці обганяли темпи зростання її оплати. Тільки за таких умов утворюються можливості для нарощування темпів розширеного відтворення.

У зв'язку з цим аналіз використання коштів на оплату праці на кожному підприємстві має велике значення. У процесі його слід проводити систематичний контроль за використанням фонду заробітної плати, виявити можливості економії коштів за рахунок зростання продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.

Найбільшу частку в складі коштів, використаних на споживання, становить фонд оплати праці, що включається в собівартість продукції.

Собівартість продукції підприємств являє частину вартості цієї продукції, що включає споживані кошти, предмети праці, послуги інших організацій і заробітну плату працюючих, виражені в грошовій формі.

Змінна частина фонду зарплати залежить від обсягу виробництва продукції ( VВП ),його структури ( ПВі ), питомої трудомісткості ( Тмі ) та рівня середнього динної оплати праці ( ОПі ) (рис. 2.1)



1

Рис. 2.1 Структурно - логічна факторна модель змінного фонду зарплати

Використовуючи дані таблиці 2.3 проведемо аналіз почасового фонду заробітної плати. Дані таблиці є використані з документації по обліку трудових ресурсів, нарахувань і виплати заробітної плати.

Таблиця 2.3 Початкові дані для аналізу почасового фонду заробітної плати

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Зміни
				2007/2006	2008/2007
Середньооблікова чисельність робітників-почасовиків	8	9	15	+1	+6
Кількість днів, які відпрацював один робітник у середньому за рік	51	68	102	+14	+34
Середня тривалість робочої зміни, год.	3	7,5	8,9	+4,5	+1,4
Фонд почасової оплати праці, грн.	8000	9300	11016	+1300	+1716
Середньогодинна зарплата одного працівника, грн.

Подобные документы

• Контроль та ревізія оплати праці в бюджетних установах

  Організація обліку витрат на оплату праці в бюджетних установах. Економічна сутність оплати праці. Форми, системи та види оплати праці бюджетних установах. Економічний аналіз витрат на оплату праці. Комп'ютеризація обліку і аналізу витрат.
  
  дипломная работа [135,0 K], добавлен 26.03.2004
  

• Витрати на оплату праці

  Теоретичні основи та економічна сутність обліку витрат на оплату праці. Характеристика ВАТ "Добромильський ДОК" та формування облікової політики підприємства. Порядок документального оформлення та аналіз особливостей ведення обліку витрат на оплату праці.
  
  дипломная работа [88,9 K], добавлен 14.04.2009
  

• Облік, аудит витрат підприємства на оплату праці

  Сутність обліково-аналітичної категорії "розрахунки з оплати праці" в умовах реформування системи оплати праці й бухгалтерського обліку та звітності. Бухгалтерський облік і аудит витрат підприємства на оплату праці на прикладі ЗАТ "КЗШВ "СТОЛИЧНИЙ".
  
  дипломная работа [264,5 K], добавлен 02.03.2012
  

• Порядок обліку і контролю витрат на оплату праці на підприємстві (на прикладі ТОВ "Бучанське")

  Підходи до визначення сутності заробітної плати. Форми і види оплати праці. Структура та порядок нарахування деяких виплат. Нормативні документи обліку праці. Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства. Методи проведення аудиту праці та її оплати.
  
  курсовая работа [2,0 M], добавлен 02.07.2014
  

• Методи калькулювання витрат

  Облік витрат матеріалів. Облік витрат на оплату праці та утримань на соціальні заходи. Облік витрат з обслуговування виробництва й управління. Облік загальновиробничих витрат. Облік витрат допоміжного виробництва. Попроцесний метод калькулювання.
  
  курсовая работа [48,9 K], добавлен 01.06.2010
  

• Облік та аналіз праці, заробітної плати, стипендій у бюджетних установах

  Форми та системи оплати праці в бюджетних установах. Особливості обліку праці, заробітної плати і стипендій в Управлінні праці та соціального захисту населення м. Сніжного Донецької області. Аналіз використання трудових ресурсів і витрат на оплату праці.
  
  дипломная работа [577,2 K], добавлен 09.11.2013
  

• Облік і аналіз розрахунків по оплаті праці працівників бюджетних установ

  Аналіз використання фонду заробітної плати та аналіз забезпеченості кадрами Дитячого навчального закладу № 6 "Усмішка" міста Торез. Удосконалення обліку і контролю витрат на оплату праці. Шляхи покращення системи оплати праці працівників бюджетної сфери.
  
  дипломная работа [331,5 K], добавлен 20.11.2013
  

• Основи податкового обліку, аналізу і аудиту витрат підприємства

  Аналіз фінансового стану підприємства. Економічна характеристика основних показників діяльності організації. Методика проведення аудиту витрат на підприємстві. Особливості організації податкового обліку витрат компанії в умовах комп’ютерних технологій.
  
  дипломная работа [834,6 K], добавлен 04.10.2015
  

• Облік, аналіз і аудит витрат на торговельному підприємстві

  Економічна сутність витрат. Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Організація обліку витрат торговельного. Аналіз нормативних документів з обліку витрат.
  
  дипломная работа [1,1 M], добавлен 24.09.2016
  

• Принципи здійснення бухгалтерського обліку на підприємстві

  Облік праці та її оплати на підприємстві. Узагальнення інформації про розрахунки з персоналом з оплати праці. Визначення витрат на заробітну плату. Характеристика фондів соціального страхування. Склад фінансової звітності, бухгалтерської документації.
  
  презентация [3,0 M], добавлен 12.02.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам