Облік розрахунків з постачальниками за товари, роботи і послуги

УКООПСПІЛКА

ЛЬВІВСЬКА КОМЕРЦІЙНА АКАДЕМІЯ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ФІНАНСІВ

Кафедра бухгалтерського обліку

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Облік розрахунків з постачальниками за товари,

роботи і послуги»

(за матеріалами ТзОВ «Чебурашка»)

Зміст

Вступ

1. Теоритичні основи обліку розрахунків з постачальниками за товари, роботи, послуг

2. Документальне оформлення розрахунків з постачальниками за товари, роботи, послуги

3. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з постачальниками за товари, роботи і послуги

4. Автоматизоване ведення обліку розрахунків з постачальниками за товари, роботи, послуги

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Ринкові умови господарювання вимагають проведення до дії факторів, які здійснюють безпосередній вплив на ефективність управління. Вирішенню цієї проблеми сприяє раціоналізація інформаційного забезпечення. Збільшення обсягів та різновидів інформації зумовлює система відносин на рівні держави і на рівні суб'єктів господарської діяльності.

Фінансове середовище зумовлює функціонування та взаємодіє з системою розрахунків, яка опосередковує фінансово-господарську діяльність. Розрахунки, маючи постійно діючий, динамічний характер потребують певних управлінських впливів, що виробляють в системі фінансового менеджменту на основі переробки чисельних потоків різноманітної економічної інформації провідна роль у загальній сукупності якої належить обліковій інформації.

Такі важливі фінансові показники як платоспроможність та ліквідність обчислюються, виходячи з облікових даних про заборгованість за розрахунками та характеризують фінансовий стан кожного окремого підприємства, і держави взагалі, впливають на рівень їхньої інвестиційної привабливості, кредитоспроможності, загальної рентабельності діяльності. В Україні такий стан назвати позитивним, оборотні кошти не іммобілізовані в заносах товарно-матеріальних цінностей, а зосереджені майже на 70% в дебіторських заборгованості, також в структурі масиву балансу половина джерел є залученими.

Незабезпеченість підприємств власними оборотними коштами викликана недоліками в управлінні заборгованістю, як дебіторською так і кредиторською. Крім того, статистичні дані свідчать про те, що ця заборгованість характеризується, в свою чергу, достатньо високим рівнем питомої ваги простроченої заборгованості. Тобто в Україні продовжується криза неплатежів між підприємствами як за внутрішніми так і за зовнішніми розрахунками, несвоєчасні надходження до бюджету та позабюджетних фондів, за іншими операціями. Подолати такий стан можна за умов впровадження на підприємствах ефективної системи управління фінансами і, зокрема, управління дебіторською і кредиторською заборгованістю.

Реформаторські зрушення в економіко-політичній системі України потребують нових підходів до регулювання суспільно-економічних відносин і зокрема сфери бухгалтерського обліку. З 2000 р. керівники та бухгалтери отримали можливості самостійного обрання прийомів та способів обліку, які формують облікову політику підприємства. Однак практика свідчить, що більшість з них розглядають цей принцип як декларативний та не приводять його до реалізації. Одним з причин такого становища є недостатня теоретична розробка питань оцінки заборгованості і недосконала методика відображення інформації про розрахунки в системі розрахунків бухгалтерського обліку, суперечності між фінансовими і податковим обліком.

Разом з тим, вивчення наукових праць та практика господарської діяльності свідчать проте, що деякі з теоретичних положень відносно трактування розрахунків, заборгованість та зобов'язань є дискусійними, а ряд важливих аспектів їхньої організації, оцінки та методики обліку потребують удосконалення.

У зв'язку з цим вибір теми дослідження є достатньо актуальним. Об'єктом дослідження є система розрахунків між суб'єктами господарської діяльності.

Предметом дослідження є організація та методика обліку розрахунків з постачальниками за товар, роботи, послуги в ТзОВ «Чебурашка».

Теоретичною та методологічною основою курсової роботи стали законодавчі акти, нормативні документи, інструктивні матеріали, що регламентують порядок обліку розрахунків з постачальниками за товари, роботи, послуги.

У процесі дослідження використані матеріали періодичних видань та дані бухгалтерського обліку ТзОВ «Чебурашка».

Курсова робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст роботи становить сторінок, містить 2 таблиці, 5 рисунків, додатків, список використаних джерел з 30 найменування.

1. Теоретичні основи обліку розрахунків з постачальниками за товари, роботи, послуги

Взаємовідносини між підприємствами, організаціями і установами, а також між ними і населенням, що зумовлені дією ринку, мають характер грошових розрахунків. Ці взаємовідносини ґрунтуються на використанні грошей у їх функціях - коштів обігу і коштів платежу. При цьому підприємство водночас є постачальником для одних і покупцем для інших.

Постачальник - юридична або фізична особа, яка забезпечує підприємство матеріальними ресурсами, необхідними для виробництва конкретних товарів і послуг. Кількість постачальників для різних за обсягом підприємств може бути суттєво відмінною. Відповідальність за виконання великомасштабних проектів постачання покладаються на одну організацію (фірму) - генерального постачальника. Генеральний постачальник відповідає за якість поставленої продукції, виконання узгодженого графіка постачання, за відповідальність товару технічним вимогам, характеристикам, передбачених контрактом, незалежно від того, ким вироблений цей товар.

Правильна організація і побудова обліку грошових розрахунків між підприємствами мають велике значення, оскільки забезпечують швидке завершення кругообороту оборотних коштів (коштів обігу), перехід їх з товарної форми в грошову, створюють необхідні умови для безперебійної оплати придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до П(С) БО 11 «Зобовязання», розрахунки - це система взаємин між юридичними і фізичними особами, що виникають у момент практичного виконання юридично оформлених фінансових зобов'язань при здійсненні товарних і нетоварних операцій [ 6,61с.].

Зобов'язання - це борги (заборгованість) підприємства , які виникають, головним чином, через придбання товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування [5 ,12с.].

Згідно стандарту 2 «Баланс» зобов'язання -- заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої; як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди [4,55с.].

У бухгалтерську обліку зобов'язання групуються на:

- довгострокові,

- поточні,

- забезпечення,

- непередбачені зобов'язання,

- доходи майбутніх періодів.

До довгострокових відносяться такі зобов'язання, первинний термін погашення яких був встановлений більше 12 місяців. До них належать довгострокові позики банку, видані на строк більше одного року, довгострокові векселі видані, довгострокові зобов'язання за орендою та зобов'язання за облігаціями.

Поточними (короткостроковими) вважаються зобов'язання, строк погашення яких був початково встановлений протягом поточного року. До них належать зобов'язання перед постачальниками за одержані матеріальні цінності, перед підрядчиками за виконані роботи і послуги, зобов'язання перед працюючими за нарахованою заробітною платою, перед бюджетом, соціальними фондами та іншими кредиторами.

Забезпечення -- це зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

Непередбаченими вважаються такі зобов'язання, які можуть виникнути внаслідок минулих подій, а існування яких може бути підтверджено майбутніми подіями, або ж зобов'язання, які не можна достовірно визначити.

Доходи майбутніх періодів -- це такі доходи, які виникли в даний час, але відносяться до майбутніх періодів

Отже розрахунки з постачальниками т підрядчиками за товари, роботи, послуги належить до поточних зобов'язань.

Поточні зобов'язання мають бути погашені за рахунок активів, які класифікуються як поточні у тому ж бухгалтерському балансі, що і зобов'язання.

Отже статті включаються до поточних зобов'язань, якщо вони оплачуються на вимогу кредитора, або якщо очікується, що вони будуть ліквідовані протягом одного року.

Зобов'язання виникають через існуючі ( завдяки минулим операціям чи подіям) борги підприємства чи щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству в майбутньому. Зобов'язання також інколи називають боргами або власними фінансовими зобов'язаннями підприємства.

Під формою розрахунків треба розуміти зумовлені характером економічних зв'язків способом здійснення платежів, порядок документообороту і обміну коштів як між учасниками розрахунків, так і між ними і банком.

При цьому підприємства можуть застосувати лиш ті форми розрахунків, які встановлені законами і постановами уряду та є обов'язковими для всіх учасників платіжного обігу. Залежно від умов господарської діяльності підприємств, характеру продукції, що реалізується, і умов її відпуску покупцям, місцезнаходження платників, джерел коштів, за рахунок яких виконуються платежі, і місця їх проведення, застосовують ті чи інші форми розрахунків.

Закупівля як у зовнішній, так і внутрішній торгівлі - це придбання товарів, послуг за дорученням замовника з метою продажу.

Закупіля необхідних виробничих запасів і товарів може здійснюватись наступними способами:

- безпосередньо конкретним підприємством;

- через агентів, які купують за свій рахунок чи від підприємства.

- через закупівельні бази, які утворені кількома підприємствами.

З метою зменшення ризику і підвищення надійності поставок при виборі постачальника потрібно врахувати наступне:

- умови платежу;

- гарантійні строки;

- ремонт і після продажне обслуговування;

- відповідність продукції постачальника стандартам якості;

- можливість закупок безпосередньо у виробників або оптовиків;

- географічне місце розташування;

- основні види діяльності та фінансовий стан;

- виробничу потужність та обсяги випуску продукції за останні роки.

Порядок та форми розрахунків між постачальником і покупцем визначається в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена і важлива основа виникнення зобов'язань, основна форма реалізації товарно- грошових відносин в ринковій економіці.

Згідно із законодавством України засобом платежу, обов'язковим до прийому за номінальною вартістю на всій території країни, є гривня[ 13,31с.]. І, як передбачено статті 524 цивільного кодексу України, саме у гривні має виражатись зобов'язання за договором.

Щодо іноземної валюти, то її використання як засобу для розрахунків допускається у випадках і в порядку, встановлених законодавчо. Варто звернути увагу на частину другу статті 524 цивільного кодексу України, що дозволяє встановлювати в договорі грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті [ 11,44с.].

Але слід наголосити, що зобов'язання має виражатися і виконуватися в гривні (стаття 533 цивільного кодексу України). Тому, якщо в договорі встановлено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то суму, що підлягає сплаті у гривнях, згідно зі статтею 533 цивільного кодексу України слід визначати за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Як правило, це долари США і євро. Проте сторони в договорі можуть передбачати й інший порядок її визначення.

Базові положення розрахункових відносин встановлено розділом 74 цивільно кодексу України, відповідно до них розрахунки можуть мати дві форми:

- готівкова;

- безготівкова.

За загальним правилом розрахунки, не пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності, фізичні особи можуть проводити і в готівковій, і в безготівковій формі ( стаття 1087 цивільного кодексу України). Отже, вони мають право самостійно вибирати форму розрахунків. А ось для розрахунків між юридичними особами, а також за участю фізичних осіб - підприємців встановлено пріоритет: їх здійснюють, як правило, в безготівковій формі. Хоча цивільний кодекс України не забороняє цим суб'єктам використовувати розрахунки і в готівковій формі, якщо немає обмежень, передбачених нормами спеціального законодавства.

Готівкові розрахунки передбачають фізичне передавання коштів від однієї особи до іншої на виконання свого зобов'язання перед іншою стороною. Основним нормативним актом, який регламентує готівкові розрахунки в Україні, є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. №72.

Загальні правила здійснення безготівких розрахунків, крім цивільного кодексу України , регламентує і Інструкція № 22 [ 9].

В залежності від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

- внутрідержавні (внутріміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські -- за межами цього пункту);

- міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

Безготівкові розрахунки класифікуються також як:

- гарантовані, тобто такі, що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування грошових засобів;

- негарантовані, тобто такі, за яких платіж не гарантується.

Залежно від способу реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть бути:

- прямі -- здійснюються безпосередньо між постачальником і покупцями;

- транзитні -- здійснюються за наявності проміжних структур (ланок).

Спосіб безготівкових розрахунків у широкому розумінні -- це економічно і фінансове обумовлений порядок здійснення грошових відносин між постачальником (продавцем) і платником (покупцем). Способи розрахунків визначаються конкретними умовами виконання господарськими суб'єктами своїх грошових зобов'язань один перед одним. Різні форми економічної організації сфери грошового обороту зумовлюють і різні способи платежу за продукцію.

Спосіб платежу у вузькому розумінні характеризує порядок списання коштів з рахунків платників.

У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують два основних способи платежу:

- перерахування коштів з банківського рахунка на рахунок одержувача коштів шляхом відповідних записів щодо них;

- зарахування взаємних вимог платника і одержувача коштів.

У сучасній економіці України на перший план виходить такий спосіб платежу, як попередня оплата (гроші перераховуються одержувачеві до відвантаження товарів) на відміну від оплати фактично відвантажених товарів і наданих послуг. Нормативними актами (чи договором) передбачаються максимальні терміни від дня отримання оплати (як правило, не пізніше 3-х робочих днів), коли продавець (виробник) повинен відвантажити (вивезти, надати) оплачені товари і послуги покупцеві (замовнику).

За своїм економічним змістом попередня оплата є своєрідною формою примусового безплатного кредиту, який одержує постачальник.

Зростає значення способу розрахунків на основі здійснення заліку взаємної заборгованості.

При дослідженні економічної сутності категорії “розрахунки” було виявлено, що між науковцями і фахівцями у галузях бухгалтерського обліку, фінансів, економіки та управління не має одностайної думки, а в бухгалтерському обліку в період після початку його реформування з 2000 р. взагалі відсутнє будь-яке трактування.

З погляду бухгалтерського обліку, розрахункові операції є об'єктом обліку, по-перше, як динамічний транс (проведення платежу до одночасно чи після одержання товарів, робіт, послуг) і, по-друге, як статистичний стан, тобто заборгованість між суб'єктами розрахунків.

Виходячи з сутності розрахунків, кожне підприємство одночасно є і кредитором і дебітором, а кожна розрахункова операція приводить до одночасного виникнення дебіторської заборгованості одного підприємства, і кредиторської - в іншого. Від так, кожна розрахункова операція генерує різні, здебільшого суперечливі, ціни її суб'єктів. З чого можна дійти висновку, що на кожному підприємстві політики управління дебіторською та кредиторською заборгованостями повинні розроблятися не окремо, а бути узгодженими між собою. Однією із проб їх поєднати є політика управління грошовими потоками підприємства. Однак рух грошей - і позитивний, і негативний - не може відбуватися сам по собі, як не може представляти самостійну операцію. Тобто, формуючи політику управління грошовими потоками підприємств необхідно враховувати характер розрахункової операції, в результаті якої виник чи може виникнути рух грошових коштів.

2. Документальне оформлення розрахунків з постачальниками за товари, роботи, послуги

Торгівля є об'єктивною необхідною стадією відтворення на якій встановлюється зв'язок між виробниками та споживачами.

При безпосередньому надходженні товарно-матеріальних цінностей від постачальника оформляється:

- довіреність - складається підприємством-покупцем;

- рахунок - оформляється постачальником і є розранковим документом для оплати товарів, що поставляється;

- накладна, якою оформляється відпуск товарів зі складу постачальника;

- товарно-транспортна накладна - складається при умові постачання товарів автотранспортом або транспортом сторонньої організації до складів оптового підприємства;

- сертифікати відповідності (якості) - надаються постачальником;

- платіжне доручення (платіжна вимога доручення, розрахунковий чек);

- оформляється на основі рахунка підприємства - покупцем;

- податкова накладна - складається постачальником для розрахунку суми ПДВ, що є податковим зобов'язанням постачальника.

Найпоширенішою формою організаційно-правового документа, на основі якого здійснюється постачання товарів, у комерційній практиці є договори постачання товарів, що встановлюють чіткі взаємовідносини постачальників і покупців товарів. Невід'ємний елемент договору постачання - специфікація, в якій обумовлюється кількість товарів, що мають бути поставлені, розгорнутий асортимент із поквартальним розподілом і визначенням місячних і внутрімісячних обсягів постачання за термінами, передбаченими в договорі [ 7,22с.].

Якщо доставка товарів від постачальника до торговельного підприємства здійснюється автомобільним транспортом, основними документами на перевезення є: подорожній лист (ф. № 1, ф. № 2); талон замовника (ф. №1-Т3); товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН) [ 27,64с.].

Розрахункові документи, які надає підприємство - постачальник покупцю на суму оплати за отриману продукцію, виконані роботи, надані послуги повинні бути акцептовані.

Акцепт розрахункових документів - надпис уповноваженої особи ( акцептант) на рахунку, який засвідчує, згоду прийняти рахунок до платежу. Після цього надає своєму банку платіжне доручення на оплату придбаного товару і отримує виписку уповноваженого банку про списання грошових коштів з поточного рахунку. Якщо оплата товару проводиться готівкою через підзвітну особу, то заповнюють видатковий касовий ордер на видачу готівки під звіт та авансовий звіт про використання виданої готівки.

Підставою для оприбуткування та оплати придбаного товару також є документ , що підтверджує його якість.

Підставою для обліку імпортних товарів та їх руху є документи інофірми - постачальника, транспортно - експедиційних компаній по навантажувально - розвантажувальних і транспортних послугах, документи на послуги по зберіганню товару, розрахункові документи про сплату мита, зборів і податків.

Оприбуткування імпортних товарів на складі покупця проводиться на підставі зовнішньо - економічного договору купівлі - продажу, вантажно - митної декларації, приймального акту і акту експертизи торговельно - промислової палати, комерційних документів ( рахунків - фактур, , що підтверджують митну вартість товару); транспортних накладних ( залізничної накладної, авіа накладної, коносаменту товарно - транспортної накладної, пакувальних листів). При купівлі товару за іноземну валюту обов'язково повинна складатись довідка бухгалтерії про наявність курсових різниць при перерахуванні заборгованості [ 25,8с.].

При виявленні недостач або дефекту товарів приймання не припиняється, а складається рекламаційний акт, в якому зазначаються наступні реквізити: особи, які беруть участь в прийманні; дата, час початку і закінчення приймання, місце складання акту; номер контракту, місця партії; найменування, адреса, країна постачальника; найменування товару, номер коносамента, номер накладної та інших документів; найменування покупця; кількість товару по кожній позиції асортименту; невідповідність якості, комплектності та іншим даним супровідних документів; стан тари, упаковки і маркування тари.Рекламаційні акти складаються окремо по кожному іноземному покупцю на кожну партію товару, що надійшла по одному транспортному документу.

Одержувач складає рекламаційний акт в десятиденний строк з дня надходження товару, а по відношенню до товарів, на які іноземним постачальником надаються гарантії, протягом п'яти днів з дня виявлення дефекту.

Рекламаційні акти та інші документи направляються іншій стороні відразу ж після оформлення рекомендованим листом в чотирьох примірниках рекламаційного акту ( довантажити товари, виправити виявленні дефекти тощо).

В разі виявлення при прийманні товарів розходжинь між даними товаросупровідних документів і фактично одержаними товарами (за кількістю, асортиментом, якістю) складається Акт про встановлення розходжень. Цей акт служить юридичним обгрунтуванням для пред'явлення претензії винуватцю нестачі товарів.

Документи, що оформляються при перерахуванні коштів , залежать від форми розрахунків:

I. Платіжне доручення - це письмове доручення власника рахунка перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів.

II. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських поставок за товари (роботи, послуги). Вони забезпечують максимальне наближення строків отримання товарно-матеріальних цінностей і здійснення платежу, прискорюють обертання оборотних коштів; запобігають виникненню кредиторської заборгованості в покупців.

Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються за такою схемою (рис. 2.1).

1 - постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, послуги);

2 - постачальник виставляє рахунок-фактуру за продукцію, роботи, послуги;

3 - покупець подає до банку, що його обслуговує, платіжне доручення;

4 - банк покупця списує з його рахунка кошти;

5 - банк покупця повідомляє покупця - власника рахунка про списання коштів;

6 - банк покупця передає електронним зв'язком або надсилає платіжне доручення на відповідну суму до банку постачальника;

7 - банк постачальника (отримувача коштів) зараховує кошти на рахунок постачальника;

8 - банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою з розрахункового рахунка.

Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на розрахунковому рахунку.

Якщо постачальник (отримувач коштів) не має рахунка в банку або розрахунки між постачальником і покупцем платіжним дорученням неможливі, підприємство може виконати розрахунок гарантованим платіжним доручення через підприємства зв'язку. Гарантовані платіжні доручення застосовуються у разі переказу коштів на виплату заробітної плати працівникам, що заготовляють сільськогосподарську продукцію в населених пунктах, де відсутні банківські установи.

III. Платіжні вимоги-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина - вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина - доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник (отримувач грошових коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець (платник коштів), коли він згоден оплатити товар (роботи, послуги), заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк (банк, який його обслуговує) для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом або без акцепту. Платники мають право повністю відмовитися від акцепту платіжної вимоги-доручення, коли товари (послуги) не було замовлено; коли товари відвантажено не на погоджену адресу; коли їх доставлено з порушенням строку; коли вони недоброякісні, некомплектні; коли не погоджено ціну товару. Часткова відмова від акцепту платіжної вимоги-доручення можлива тоді, коли поряд із замовленими відвантажено і якісь додаткові товари; коли документально встановлено наявність недоброякісної або неукомплектованої частини товарів; у разі завищення цін, арифметичних помилок у товарно-транспортних документах тощо.

Основою відмови від акцепту може бути також порушення умов контрактів (угод). Про відмову від акцепту платник зобов'язаний у встановлений строк повідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови. Відмова від акцепту не приймається банком, якщо її недостатньо мотивовано або мотиви суперечать законодавству чи інструкціям банку. Розрахунок за допомогою платіжної вимоги-доручення здійснюється за схемою рис. 2.2.

1 - постачальник відвантажує продукцію покупцеві;

2 - разом з документами на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу-доручення на оплату;

3 - покупець передає платіжну вимогу-доручення в банк, який його обслуговує, для переказу коштів;

4 - банк покупця (платника коштів) списує з рахунка покупця кошти;

5 - банк покупця сповіщає випискою покупця - власника рахунка про списання коштів з його розрахункового рахунка;

6 - банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення;

7- банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника (отримувача коштів);

8 - банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунка) про надходження коштів на рахунок (випискою з розрахункового рахунка).

Розглянута форма розрахунків об'єднує розрахунки платіжними дорученнями і платіжними вимогами-дорученнями.

IV. Платіжна вимога - розрахунковий документ, за яким кошти списуються з рахунку без згоди його власника. За допомогою платіжної вимоги здійснюється безспірне стягнення та безакцентне списання коштів.

Безакцептну списання коштів - це списання коштів з рахунка платника без його згоди, на підставі документів, поданих банкові, одержувачем коштів.

Безспірне стягнення коштів з рахунків у банках може бути здійснено:

— за виконавчими листами, виданими судами;

— за наказами арбітражних судів та іншими виконавчими документами, визнаними законодавством України.

Безспірне стягнення коштів здійснюється через банк списанням коштів з рахунка відповідних підприємств (організацій). При цьому до розрахункового документа додається орігінал виконавчого документа або належним чином оформлений дублікат.

Платіжна вимога - це наказ одержувача коштів (постачальника) про переведення йому коштів з рахунка платника. Платіжна вимога із супровідним реєстром подається стягувачем (одержувачем) у банк, в якому він обслуговується. У платіжній вимозі має бути зазначене призначення платежу та відповідна стаття законодавчого акта, якою передбачене право безспірного стягнення та безакцептного списання коштів

V. Чек - письмове розпорядження платника своєму банку сплатити зі свого рахунка пред'явнику чека відповідну грошову суму.

VI. У розрахунках між підприємствами застосовуються розрахункові чеки. Для отримання готівки з рахунків у банківських установах використовуються грошові чеки.

Розрахунковий чек - це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів). Розрахунковий чек, як і платіжне доручення, заповнює платник. На відміну від платіжного доручення чек передається платником підприємству - отримувачу платежу безпосередньо під час здійснення господарської операції. Отримувач платежу подає чек у свій банк для оплати.

Існує кілька видів розрахункових чеків: акцептовані, не акцептовані банком, з лімітованих і нелімітованих книжок. Останні застосовуються у місцевих розрахунках за отримані товари, надані послуги, у постійних розрахунках з транспортними організаціями (оплата фрахту), з підприємствами зв'язку.

Грошові чеки застосовуються тільки для отримання підприємствами з рахунків у банківських установах готівки для виплати заробітної плати, премій і винагород, дивідендів, коштів на відрядження, на господарські витрати.

Платником по чеку завжди є банк або інша кредитна установа. Право чекодавця - звертатися до банку з вимогою щодо оплати чека; обов'язок банку - виконати цю вимогу, виходячи з угоди між банком і клієнтом. Відповідно до чекової угоди клієнту дозволяється використовувати його власні, а також залучені кошти для оплати своїх чеків. Банк сплачує готівкою або безготівковим переказом коштів з рахунка чекодавця на рахунок пред'явника чека.

Чек як грошовий документ короткострокової дії не має статусу законного платіжного засобу. Обіг чеків не регулюється законодавством, а визначається потребою комерційного обороту. Через це розрахунки чеками мають умовний характер: видача боржником чека ще не означає оплати його зобов'язань перед кредитором. Зобов'язання погашається тільки після повної оплати чека банком-платником.

Чекова форма розрахунків потребує від банківської установи дотримання відповідних правил: банк зобов'язаний упевнитися в достовірності чека (форма, термін дії, відсутність виправлень, відповідність підпису чекодавця зразку підпису, який є в банківській установі). Чек може бути оплачений тільки тій особі, яку вказано в ньому (іменний чек); або пред'явнику, коли чек видано на пред'явника. Чекодавець не тільки несе відповідальність за оплату чека банком-платником, а й зобов'язаний забезпечити цей платіж, заздалегідь надавши банку необхідні кошти для покриття своїх чеків (кошти на рахунку чекодавця чи кредит). За видачу чека без покриття чекодавець несе відповідальність. Банк-платник, підпис якого на чеку відсутній, як правило, не несе відповідальності перед власником чека за його оплату, крім випадків, коли чек банком акцептовано.

Розрахунок чеком здійснюється за схемою, наведеною на рис.2.3.

1 - постачальник передає товар покупцеві;

2 - покупець передає чек постачальнику;

3 - постачальник передає чек у свій банк;

4 - банк постачальника направляє чек для оплати в банк покупця;

5 - банк платника списує кошти з рахунка покупця товару;

6 - банк платника повідомляє платника про списання коштів;

7 - банк платника переказує банку постачальника відповідні кошти;

8 - банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника;

9 - банк постачальника повідомляє постачальника про зарахування коштів на його рахунок.

VII. Акредитив - це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.

Акредитив застосовується в розрахунках між постачальниками і покупцями. Документи постачальника оплачуються банком тільки на умовах, передбачених в акредитивній заяві покупця.

Коли використовують акредитивну форму розрахунків, оплата документів за відвантажений товар, надані послуги здійснюється або в банківській установі постачальника за рахунок коштів платника, там задепонованих для цієї мети, або в банку платника - так званий гарантований акредитив. Акредитивна форма розрахунку гарантує платіж постачальнику. Ця форма розрахунків застосовується за наявності угоди між постачальником і платником щодо такої форми розрахунків.

Постачальник подає в банк, що його обслуговує, заяву із зазначенням умов використання задепонованих коштів (власних або залучених). Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним конкретним постачальником. Його не можна використовувати для розрахунків з іншими постачальниками чи для виплати грошей готівкою. Чинність акредитива, як правило, не перевищує 15 днів з моменту відкриття. Платнику надано право змінювати умови акредитива, достроково відкликати невикористані кошти. Після повідомлення про відкриття акредитива постачальник відвантажує товар і не пізніше трьох робочих днів після цього подає в установу банку реєстри рахунків і транспортні або інші документи, які підтверджують відвантаження. Коли документи відповідають умовам акредитива, кошти того самого дня зараховуються на рахунок постачальника.

Існує кілька видів акредитивів.

Покритий - це такий акредитив, який передбачає попереднє депонування коштів. У цьому разі банк платника (банк-емітент) списує кошти з розрахункового рахунка платника і переказує ці кошти в банк постачальника (банк-виконавець) на окремий балансовий рахунок "Акредитив".

Депонування коштів в установі банку постачальника можна здійснити також і за рахунок кредиту, отриманого платником у банкуємітенті. Проте для кожного конкретного акредитива можна використати тільки одне джерело платежу, тобто виставляти акредитив частково за рахунок власник коштів, а частково за рахунок кредиту не дозволяється.

Непокритий - це акредитив, коли платежі постачальнику гарантує банк. У такому разі платник звертається до свого банку з клопотанням виставити для нього гарантований акредитив. Таке клопотання банк-емітент задовольняє тільки стосовно платоспроможних клієнтів і за умови встановлення між клієнтом і банком, який відкриває акредитив, кореспондентських відносин.

Відкриваючи гарантований акредитив, банк-емітент дає банку-виконавцю право списувати платежі на користь постачальника - отримувача коштів зі свого кореспондентського рахунка.

Відзивний - це акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом на вимогу покупця без попереднього погодження з постачальником. Але банк-виконавець повинен оплатити документи, які були виставлені постачальником і прийняті банком, до отримання останнім повідомлення про зміну чи анулювання акредитива.

Безвідривний - це акредитив, який не можна змінити або анулювати без згоди постачальника, на користь котрого було відкрито акредитив.

Використання акредитивної форми розрахунків обумовлюється в угоді між постачальником і покупцем, в якій указують конкретні умови розрахунків за акредитивом, строк його дії, вид акредитива, спосіб його виконання, банк постачальника і покупця.

Підставою для відкриття акредитива платником є повідомлення постачальника про готовність до відвантаження товару. Для відкриття акредитива платник подає в банк заяву встановленого зразка з необхідними реквізитами (номер договору, згідно з яким відкривається акредитив; термін чинності акредитива; рахунок платника і банк, який його обслуговує; документи, згідно з якими здійснюються виплати за акредитивом; строк їх подання; вид акредитива та сума акредитива).

Закриття акредитива в банку постачальника здійснюється:

на заяву постачальника щодо відмови від дальшого використання акредитива до закінчення терміну його чинності;після закінчення терміну чинності акредитива;

на заяву покупця про відкликання акредитива повністю або частково.

Акредитив закривається в день отримання повідомлення від банку-емітента.

Невикористана сума акредитива повертається банку платника для зарахування на рахунок, з якого депонувалися кошти.

Схему здійснення рахунків з використанням акредитивної форми наведено на рис.2.4.

1 - покупець доручає банку, що його обслуговує, відкрити акредитив;

2 - банк покупця відкриває акредитив;

3 - банк покупця сповіщає покупця про відкриття акредитива;

4 - банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива постачальнику на конкретну суму;

5 - банк постачальника сповіщає постачальника про відкриття акредитива;

6 - відвантаження товару;

7 - покупець повідомляє банк про виконання умови акредитива, тобто дає наказ на розкриття акредитива;

8 - банк покупця переказує банку постачальника суму коштів з акредитива;

9 - банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника;

10 - банк постачальника повідомляє про це свого клієнта.

VIII. Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Вексель - це письмове безумовне зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

Отже, в Україні вже закладено законодавчі основи застосування векселів у розрахунках між постачальниками та покупцями.

За своєю суттю вексель є абстрактним борговим зобов'язанням. Його абстрактність полягає в тім, що він не обумовлений попереднім виконанням будь-яких договірних зобов'язань.

Векселі на основі взаємної довіри суб'єктів ринкових відносин функціонують в обігу як розрахунковий засіб, боргове зобов'язання та як різновид цінних паперів, що має значні переваги над паперовими грішми. Ці особливості накладають специфічний відбиток на сферу обігу векселів у порівнянні з іншими цінними паперами. Зокрема, векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений договором час, скорочують потреби в готівці, зменшують витрати грошового обороту і прискорюють його. Предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші.

Розвиток кредитних інститутів обумовлений можливістю негайного обертання боргових зобов'язань на гроші, що передбачає, у свою чергу, переказування даних зобов'язань третім особам у простій та надійній формі. Вексель, що відповідає саме цим вимогам, є зручним інструментом для руху кредитів.

Той, хто дає кредит в обмін на вексель, за необхідності може обернути його на гроші, переказуючи вексель як іншим особам, так і банку з умовою надання знижки з номіналу. Один вексель у процесі свого обігу здатний погасити цілу низку грошових зобов'язань.

IX. Інкасові доручення (розпорядження) застосовуються при одержанні від які подав на інкасо стягувач. Інкасове доручення -- це розрахунковий документ, який складають боржника платежу за виконавчими або прирівняними до них документами, фінансові органи, банки, інші підприємства й організації у тих випадках, коли їм надане право безспірного (безперечного) стягування коштів.

У рядку "Призначення платежу" інкасового доручення (розпорядження) вказується назва законодавчого акту, яким передбачене право безспірного стягнення коштів (його дата, номер і відповідний пункт), і документ, на підставі якого здійснюється стягнення. Інкасове доручення може складатися на бланку платіжної вимоги, в якому замість найменування "платіжна вимога" зазначається "розпорядження" або "інкасове доручення".

У разі, якщо в інкасовому дорученні не зроблено посилання на акт чинного законодавства, банк повинен повернути його без виконання. Відповідальність за достовірність даних інкасового доручення (розпорядження) покладається на стягувача.

Документи на безспірне стягування та безакцентне списання коштів приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунках підприємств. Банки виконують ухвали судів, суддів, постанов прокурорів, слідчих прокуратури, внутрішніх справ та Служби безпеки України щодо накладення арешту на кошти юридичних та фізичних осіб.

Ухвала суду або постанова прокурора, слідчого надсилається безпосередньо до банку, в якому відкрито рахунок юридичної або фізичної особи, на кошти якої накладений арешт. У разі накладення арешту на кошти на рахунку банком припиняється списання коштів за розпорядженням власника рахунка, за винятком платежів до бюджету.

X. Інші платіжні документи [ 22,87с. ].

Всі товарні і грошові документи підлягають обовязковому обліку бугалтерською і комерційною службою оптового підприємства в спеціальних реєстрах ( реєстрі отриманих і виданих податкових накладних).Оптові підприємства придбають товари у постачальника за відпускними (договірними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ. Постачальник (продавець) повинен надати покупцю (у даному випадку -оптовому підприємству) податкову накладну.Податкова накладна надає право покупцеві зареєстрованому як платник ПДВ на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ постачальнику (продавцю) при придбанні товарів (послуг).

Для одержання такої інформації ДПАУ розроблено і затверджене ведення на підприємстві Реєстра отриманих і виданих податкових накладних . Даний реєстр містить порядок обліку операцій по придбанню товарів (робіт, послуг) і визначає підставу для можливого віднесення до податкового кредиту сум ПДВ,сплачених постачалькам у звітному періоді при придбанні товарів (робіт,послуг).

При дослідженні документообігу ТзОВ “Чебурашка”, ми бачимо, що підприємство веде документацію розрахунків з постачальниками дотримуючись Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999р. № 996 та відповідно до Положення про форму та зміст розрахункових документів: Затв. наказом від 1.12.2000р. №614 [ 7 ].

Так, постачання товарів на підприємство проводиться із попереднім складанням договорів поставки (додаток А). Після пред'явлення постачальнику документа про оплату платіжного доручення (додаток Б,Б1), іншого документа, у бухгалтерії постачальника виписують видаткову накладну (додаток В ), накладну на відпуск готової продукції (додаток Д), Акт здачі - прийняття (наданих послуг) (додаток Е), рахунок (додаток Ж), податкову накладну (додаток З,З1,З2).

Відпускання товарів і тари гуртовому підприємству відбувається за умови подання ним довіреності на право отримання цінностей.

У випадку якщо наше підприємство не розрахувалося з постачальником в термін, що вказаний в договорі, підприємство зобов'язується оплатити пеню згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань “ в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості неоплаченої в термін суми за кожен день прострочки, а також оплачує у відповідності до ст.214 ЦК України нараховані відсотки з інфляції грошової одиниці за відповідний період.

ТзОВ зареєстрована як платник ПДВ, має право на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ постачальнику при придбанні товарів (послуг) і веде Реєстр отриманих і виданих податкових накладних (додаток И).

Отже, провівши дослідження можна сказати, що на ТзОВ “ Чебурашка “ документальне оформлення розрахунків з постачальниками проводиться відповідно до встановлених норм і законів.

3. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з постачальниками за товари, роботи, послуги

Відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” обліково-економічна інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку шляхом занесення методом подвійного запису до регістрів синтетичного та аналітичного обліку з використанням типової кориспонденції рахунків [1 , 33с.].

Облік розрахунків з постачальниками за одержані товарно-метеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги ведеться на рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”. Рахунок 63 „Розраханки з постачальниками” кредитується на суми виконання, забов'язань, що дорівнюють вартості товарно-матеріальних цінностей, які приймаються на баланс, робіт, послуг у кориспонденції з рахунками цих цінностей. За послуги з доставки товарно-матеріальних цінностей, а також з переробки, сировини і матеріалів на стороні записи за кредитом рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками” проводиться у кориспонденції з рахунками обміну виробничих запасів, товарів, витрати на виробництво тощо.

Рахунок 63 „Розрахунки з постачальниками” дебетується на суми, виконання (погашення) зобов'язань найчастіші у кориспонденції з рахунками обліку коштів (якщо оплата поставок - „друга подія”) або з рахунками обліку авансів виданих (якщо перерахування оплати - „перша подія”), рідше - у кориспонденції з рахунками обліку розрахунків з покупцями, якщо виконується бартерний контракт, а в окремих випадках - у кориспонденції з рахунками обліку підзвітних сум, якщо закупівля проводиться готівкою через посередництво підзвітних осіб, причому лише у випадках, коли підзвітній особі доручається тільки здійснити оплату.

Сальдо по рахунку показує суму неоплачених товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, наданих послуг на відповідну дату. В окремих випадках рахунок може мати дебетове сальдо, яке показує суму здійсненої попередьої оплати за якою неотримані товари, роботи, послуги.

Рахунок 63 „Разрахунки з постачальниками та підрядниками” має такі субрахунки:

631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”;

632 „Розрахунки з іноземними постачальниками” [ 9,3с.].

На субрахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками” ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

На субрахунку 632 „Розрахунки з іноземними постачальниками” ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

Таблиця 3.1

Основні господарські операції з обліку розрахунків з постачальниками за товари, роботи, послуги (на умовах наступної оплати)

	Зміст господарської операції	Зміст господарської операції	Сума,грн
№ з/п		Дебет	Кредит
1	2	3	4	5
1	Оприбутковано одержані від постачальника товари за відпускними (договірними) цінами	281„Товари на складі”	63„Розрахунки з постачальниками та підрядниками"	2017,5
2	Суму нарахованого постачальниками ПДВ включено до податкового кредиту	641„Розрахунки за податками”	63„Розрахунки з постачальниками та підрядниками”	403,5
3	Відображено заборгованість стороннім організаціям за надані послуги по перевезенню товарів, вантажно-розвантажувальні та інші роботи, повязані з придбанням (заготівлею) товарів: - одержано акт наданих транспортних послуг	289„Транспортно-заготівельні витрати”	685„Розрахунки з іншими кредиторами”	150
4	Відображено суму ПДВ, включену до розрахунків сторонніх організацій	641„Розрахунки за податками”	685“Розрахунки з іншими кредиторами “	30
5	Перераховано з поточного рахунка оптового підприємства погашення заборгованості (включаючи ПДВ ): -постачальникам за придбані товари	631“Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”	311“Рахунки в банках”	2421
	-різним кредиторам за надані послуги	685“Розрахунки з іншими кредиторами”	31“Рахунки в банках”	180

При попередній оплаті оптовим підприємствам рахунків постачальників за товари, що підлягають згідно з договором до поставки, в бухгалтерському обліку на покупку вартість товарів (включаючи ПДВ) роблять запис:

Дт рахунку 371 „Розрахунки за виданими авансами”;

Кт рахунку 31 „Рахунки в банках”.

Товари які надійшли на оптове підприємство без товаросупровідних документів постачальника (невідфактуровані поставки) приймаються за обліковими цінами та проводиться запис за дебетом рахунку 281 „Товари на складі” і кредитом рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”.

Сума ПДВ, по таких товарах відображається у тому звітному періоді, в якому надійдуть розрахункові документи постачальника. При одержанні від постачальника розрахункових документів раніше зроблений запис сторнується в тій же кориспонденції рахунків, а на підставі документів, одержаних від постачальника, роблять записи на оприбуткування товарів і відображення суми ПДВ.

У всіх випадках в бухгалтерському обліку оптового підприємства на рахунку 281 „Товари на складі” повинна бути відображена вартість тільки фактично одержаних товарів.

Нестача товарів, виявлена при прийманні і оформлена належними актами, відображається на рахунках залежно від причин виникнення такої нестачі:

- в межах норми природних витрат при перевірці;

- понад норми природних витрат з вини транспортної організації чи постачальника;

- понад норми природних витрат з вини посадової матеріальновідповідальної особи, що супроводжувала вантаж при перевезенні.

У випадку, якщо оптове підприємство заявило обгрунтовану відмову від оплати товарів, що надійшли на його адресу ( з причин невідповідності якості, ціни, асортименту та іншими умовами договору), та письмово повідомляє про це постачальника, а товари за актами приймає на відповідальне зберігання, обліковує на забалансованому рахунку 023 „Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні” до вказівок постачальника про їх повернення переадресування або реалізацію на місці.

Для отримання інформації про товари і тару одержану від постачальників, необхідно здійснювати аналітичний облік в бухгалтерії у кількісно-сумовому та сумовому вираженні.

Анаталітичний облік по рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками” ведеться за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату [ 30,74с.].

Облік розрахунків з постачальниками ведеться у Журналі 3 та Відомості аналітичного обліку 3.3.

Відомість 3.3 призначена для аналітичного обміну розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, що відображаються на рахунку 63 „Розрухунки з постачальниками та підрядниками”. Протягом місяця записи у Відомості здійснюються в міру визнання зобовязань за матеріальні цінності, нематеріальні активи, роботи і послуги та проведення розрахунків з постачальниками та підрядниками на підставі первинних облікових документів (товарно-транспортних накладних, накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, актів приймання матеріалів, робіт, послуг, прибуткових та видаткових касових ордерів, виписок банку, тощо).

За кредитом рахунку 63 „Розрахування з постачальникиками та підрядниками” відображається заборгованість за одержані від постачальників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - погашення, списання тощо. Сальдо на кінець місяця наводиться за кожним постачальником та підрядником і переносяться в графу 6 Відомості 3.3 на наступний місяць.

У графі 20 Відомості 3.3 відображається загальна сума, що належить сплаті постачальнику за одержані товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активи, прийняті роботи і послуги.

Підсумки граф. 13, 19 ( рядок „Усього за рахунком 63”) цієї Відомості переноситься до графи 10 розділу I Журналу 3.

Якщо у поточному місяці операцій за рахунком (субрахунком) не відбувалося, то відповідна відомість у поточному місяці не ведеться.

Записи в журналі здійснюються за фактичною собівартістю придбаних товарів, яка складається з їх купівельної ціни ( без ПДВ), податку на додану вартість і транспортно-заготівельних витрат.

Протягом місяця записи в Журналі 3 робляться на підставі документів постачальника, які надходять в бухгалтерію та відповідним чином обробляються. Разом з тим , загальні підсумки Журналу 3 означають синтетичні дані або кореспонденгцію рахунків та суми, які відносяться в дебет чи кредит відповідних рахунківю.

Отже, Журнал 3 є комбінованим регістром у якому ведеться хронологічний та систематичний облік, аналітичний та систематичний облік рахунків із постачальниками.