Облік процесу збуту і визначення фінансових результатів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Бухгалтерський облік»

на тему: «Облік процесу збуту і визначення фінансових результатів»

(на матеріалах ВАТ «Городенківський сирзавод»)

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку процесу збуту та визначення фінансових результатів

1.1 Поняття реалізації і економічний зміст фінансових результатів

1.2 Методичні основи обліку реалізації

1.3 Нормативно-правове забезпечення обліку реалізації та визначення фінансових результатів

Розділ 2. Стан обліку процесу збуту та фінансових результатів діяльності ВАТ «Городенківський сирзавод»

2.1 Техніко-економічна та фінансова характеристика діяльності ВАТ «Городенківський сирзавод»

2.2 Документальне оформлення операцій із збуту

2.3 Синтетичний і аналітичний облік збуту

2.4 Порядок формування витрат на збут

2.5 Облік формування фінансових результатів

2.6 Відображення інформації про збут та фінансові результати у звітності підприємства

Розділ 3. Вдосконалення обліку збуту та визначення фінансових результатів

3.1 Напрямки удосконалення обліку збуту та визначення фінансових результатів

3.2 Автоматизація обліку збуту та визначення фінансових результатів

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Трансформація економіки та інтеграція України у світовий економічний простір характеризується диференціацією форм господарювання підприємств, зокрема в структурі збуту і розподілу споживчих товарів на ринку. Значення і роль процесу реалізації істотно зростають в умовах становлення ринкових відносин і створення конкурентного середовища. Виробник мусить глибоко вивчати потреби ринку з метою планування обсягів і асортименту виробництва продукції потрібного ринку. Важливою умовою досягнення максимального рівня прибутку вітчизняними підприємствами стає вирішення проблеми обґрунтування обсягів збуту і витрат на збут.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції.

В умовах ринкової економіки основний показник ефективності господарювання, основа економічного розвитку підприємства - прибуток, що є головним фактором, який визначає гостроту та необхідність вирішення проблем удосконалення обліку фінансових результатів з метою формування надійного фундаменту для підвищення економічної результативності підприємства.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. Тому управлінський облік на підприємстві буде ефективним за умови безперервного контролю триєдиних складових фінансових результатів: обсягу реалізації, собівартості продукції (робіт, послуг), ціни продажу.

Аналіз збуту проводиться з використанням показника обсягу збуту. Базою для такого аналізу є інформація, яку надає бухгалтерський облік, облік витрат на збут.

В період переходу до ринкової економіки процес збуту є основою виживання будь-якої промислової фірми, адже від якості діяльності служби збуту в значній мірі залежать ритмічність та ефективність її виробничої діяльності. Тому служби збуту підприємств є вихідною точкою радикальних перетворень господарського механізму. Характерною рисою сьогоднішнього періоду є досить часті зміни в нормативній базі, пошуку оптимальних рішень при виробництві та вдосконаленні господарського механізму.

Важливість вказаних проблем, необхідність їх теоретичного дослідження та практичного обгрунтування зумовили вибір теми, її актуальність та народногосподарське значення.

Метою курсового дослідження є система обліку доходів від реалізації готової продукції, витрат на збут, визначення фінансових результутів від реалізації продукцї та розробка рекомендації по удосконаленню процесу збуту.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

- розглянути основи формування збутової політики підприємства та визначення фінансових результатів від реалізації продукції;

- дослідити методологію обліку реалізації продукції на досліджуваному підприємстві;

- висвітлити порядок формування витрат на збут на базовому підприємстві та їх облік;

- розглянути методику формування фінансових результатів;

- удосконалити методичний підхід до обліку процесу збуту та визначення фінансових результатів.

Об'єктом дослідження обрана діюча система обліку збуту (реалізації) продукції, збутових витрат та визначення фінансових результатів на базовому підприємстві.

Предметом дослідження є організаційні, методологічні та інформаційні проблеми обліку процесу збуту і визначення фінансових результатів.

Інформаційною базою курсового дослідження є законодавчі нормативні акти України, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених, матеріали конференцій, дані бухгалтерського обліку досліджуваного підприємства.

Робота виконана на практичних даних ВАТ «Городенківський сирзавод», що здійснює свою діяльність у молокопереробній галузі.

РОЗДІЛ1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ПРОЦЕСУ ЗБУТУ

ТА ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

1.1 Поняття реалізації і економічний зміст фінансових результатів

У господарській діяльності промислового підприємства основними питаннями є постачання, виробництво і збут (реалізація) готової продукції; остання має на увазі закінчені виробництвом на даному підприємстві вироби, роботи і послуги, що можуть бути запропоновані на ринку як товари.

Процес реалізації полягає у передачі готової продукції, створеної у процесі виробництва, споживачам (покупцям). Така передача здійснюється шляхом купівлі-продажу за укладеними угодами. Внаслідок реалізації підприємство одержує від покупців грошові кошти (виручку від продажу), але в більшому розмірі, ніж їх було витрачено на виробництво і реалізацію продукції на суму чистого доходу (прибутку), що входять до відпускної (продажної) вартості продукції. Отже, прибуток, створений у процесі виробництва, набуває грошової форми у процесі реалізації. Реалізація, завершуючи виробничий процес, забезпечує відновлення і розширення виробництва.

У процесі кругообігу господарські засоби постійно змінюють свою форму: у процесі постачання вони із грошової форми перевтілюються у виробничі запаси; у процесі виробництва предмети праці (під дієш засобів праці і самої праці) набувають форми продуктів праці; у процесі реалізації продукти праці (готова продукція) набувають знову грошової форми. Перехід засобів підприємства з однієї форми в іншу називається кругообігом господарських засобів. Кругообіг господарських засобів можна показати за допомогою схеми (рис.1.1).

З наведеної схеми видно, що господарські засоби в процесі кругообігу набувають різних форм і водночас перебувають у всіх трьох формах

Рис 1.1. Схема кругообігу господарських засобів

Г - грошові кошти; Вз - виробничі запаси; Пп - предмети праці; Зп - засоби праці; Зв - засоби виробництва; Рс - робоча сила; Пв - процес виробництва; Т - готова продукція (товар) за собівартістю; ТІ - готова продукція (товар) за ціною реалізації; Г1 - грошові кошти, що надійшли від реалізації продукції за цінами продажу.

Це є обов'язковою умовою безперебійності виробництва: порушення в будь-якій ланці процесу кругообігу господарських засобів призводить до погіршення роботи підприємства. Важливе значення для підвищення ефективності використання господарських засобів має скорочення часу їх перебування у кожній стадії кругообігу, тобто прискорення їх обіговості. Збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції зумовлює одержання більшого прибутку господарством.

Під збутом варто розуміти комплекс процедур просування готової продукції на ринок (формування попиту, одержання й обробка замовлень, комплектація і підготовка продукції до відправлення покупцям, відвантаження продукції на транспортний засіб і транспортування до місця продажу або призначення) й організацію розрахунків за неї (встановлення умов і здійснення процедур розрахунків з покупцями за відвантажену продукцію). Головна мета збуту ? реалізація економічного інтересу виробника (одержання підприємницького прибутку) на основі задоволення платоспроможного попиту споживачів.

Під збутовою політикою підприємства в широкому значенні варто розуміти обрану керівництвом сукупність збутових стратегій маркетингу й комплекс заходів з формування асортименту продукції, що випускається, та ціноутворення; формування попиту та стимулювання збуту (реклама, обслуговування покупців, комерційне кредитування, знижки); підписання договорів продажу (постачання) товарів, товароруху та транспортування тощо.

Загальна модель формування збутової політики організації в ринкових умовах господарювання подана на рис.1.2.

Збутова політика залежить від внутрішніх і зовнішніх умов функціонування підприємства, і для її розробки потрібний їх детальний аналіз, а також аналіз можливостей організації. Ринок надає конкретному виробникові різні можливості для збуту й одночасно накладає на його діяльність певні обмеження.

Виробник, зацікавлений в ефективності збуту своєї продукції, повинен знати реальний стан справ на ринку і на цій основі приймати обґрунтовані рішення щодо реалізації товарів. Збутова політика будується на основі упорядкованого аналізу потреб, запитів і переваг, властивих споживачам продукції підприємства. Потреби й запити покупців постійно змінюються. Ефективна збутова політика повинна бути спрямована на постійне відновлення асортименту й підвищення розмаїтості запропонованих покупцям послуг (гарантійне обслуговування, консультації з експлуатації тощо).



Рис.1.2. Загальна модель формування збутової політики організації в ринкових умовах господарювання

У рамках цих умов підприємство повинно перебудовувати свою діяльність швидше й ефективніше, ніж конкуренти, з огляду на інтереси, пов'язані зі збереженням і підвищенням благополуччя як самої організації, так і споживачів, суспільства.

Удосконалення системи збуту ? це безперервний процес обґрунтування і реалізації найбільш раціональних форм, методів, способів і шляхів її створення (реструктурування) і розвитку; раціоналізації її окремих сторін, контроль і виявлення «вузьких місць» на основі безперервної оцінки відповідності системи контролю внутрішнім і зовнішнім умовам функціонування організації.

Процес реалізації -- це сукупність операцій з продажу готової продукції споживачам. Цей процес тісно пов'язаний з кінцевими результатами діяльності підприємства -- прибутком і його розподілом відповідно до планів відтворення.

Становлення ринкової економіки в Україні потребує перегляду й реформування всієї системи економічних знань у вітчизняній науці, починаючи з економічної теорії і закінчуючи найбільш прикладною економічною наукою - бухгалтерським обліком. Розробленням і впровадженням положень (стандартів) бухгалтерського обліку починається новий етап удосконалення його на підприємствах України. З'явився досвід ведення обліку за новою системою. Практика дає надзвичайно багатий матеріал для наукового аналізу.

Однією з головних загальноекономічних і бухгалтерських проблем як у практичному, так і в науковому плані є проблема трактування фінансового результату діяльності підприємства, методологія та методика його визначення й оподаткування.

У зарубіжних системах обліку вихідним моментом і метою є визначення фінансового результату, що віддзеркалює ефективність використання вкладеного власником капіталу. При цьому прибуток трактується як складова власного капіталу, тобто його приріст протягом певного часу; сама діяльність - не як сукупність процесів розширеного відтворення, а як витрачання вкладеного капіталу (власного й залученого) з метою його збільшення. Сучасна зарубіжна наука трактує бухгалтерський облік як певну знакову систему, спрямовану на визначення прибутку, а теорію бухгалтерського обліку - як аналіз методів його обчислення. Оскільки бухгалтерський облік є знаковою системою, то з позиції семіотики прибутку, як поняттю, надається певний синтаксичний, семантичний і прагматичний зміст.

Синтаксичний підхід до вивчення прибутку дає змогу встановити його структуру, складові, які його утворюють, концепцію його визнання в обліку, порядок формування в системі рахунків. Семантичне розуміння прибутку передбачає тлумачення його як показника ефективності функціонування підприємства. Фактично усі фінансові коефіцієнти, які обчислюються для економічного аналізу, базуються саме на семантичній концепції прибутку. Воднораз цей підхід має на меті зближення показників економічного і бухгалтерського прибутків. Бухгалтерський прибуток - це і є фактичний приріст власного капіталу протягом звітного періоду, який визначається за даними бухгалтерського обліку.

Зближення економічного і бухгалтерського прибутків - дуже цікава наукова і практична проблема, які, звісно, ніколи до кінця не буде розв'язана. В економічній літературі витрати на сплату податків не належать до тих, що впливають на розмір економічного прибутку. Але, сам факт урахування цих витрат при обчисленні фінансового результату створює в бухгалтерському обліку умови для визначення реального прибутку як доходу, "очищеного" від усіх видів витрат, у тому числі й витрат на сплату податків. А визначення цих витрат способом "повної відстрочки" дає змогу усунути повною мірою вплив невідповідності доходів і витрат різних звітних періодів при обчисленні прибутку, тобто посилити його семантичне значення, яке прямо узгоджується з релевантністю бухгалтерської інформації.

Прагматичне розуміння прибутку пов'язане з використанням його у прогнозуванні майбутньої діяльності підприємства. При створенні прогнозних моделей прибутку на наступні звітні періоди враховується прибуток від звичайної діяльності, отриманий у попередні періоди, і коригуються всі його складові відповідно до очікуваних змін у наступних періодах.

Висвітлений підхід до тлумачення прибутку в сучасних зарубіжних системах обліку вплинув на побудову професійних і національних планів розрахунків для обліку господарської діяльності суб'єктів господарювання в різних країнах світу і визначення методів розрахунку фінансового результату. Отже, існує три методи визначення фінансового результату. Головний із них - метод "витрати - випуск". Другий метод спирається на формулу балансу: актив дорівнює сумі власного капіталу і зобов'язань. Третій - визначає фінансовий результат як зміну вартості чистих активів на початок і кінець звітного періоду. Для розрахунку фінансового результату за кожним методом передбачені певні моделі у планах рахунків, які, в свою чергу, пов'язані зі структурою фінансових звітів. У табл. 1.1 відображено сутність кожного методу визначення фінансового результату, джерело даних для розрахунку, сфера застосування.

Таблиця 1.1

Визначення фінансового результату в сучасних системах

бухгалтерського обліку

Видиобліку	Типмодуля упланахрахунків	Класи бухгалтерськихрахунків	Метод визначення фінан-сового результату	Звітність
Фінан-совийоблік	Балан- совий	"Необоротні активи", "Запаси", "Капітал", "Довгострокові зобов'я-зання", "Поточні зобо-в'язання", "Забезпечен-ня"
	Витрати-випуск	"Витрати за елементами""Витрати за видами ді-яльності" (Франція) (ек-сплуатаційна, фінансова,надзвичайна), "Витрати за функціями підприєм-ства" (США, Канада, Великобританія) (вироб-ництво, реалізація, адмі-ністрування), "Доходи" (за видами діяльності або функціями підпри-ємства)	Результат = Доходи - Витрати	Фінансова звітність (Звіт про фінансові результати)
Управ-лінськийоблік	Відобра-ження результа-ту фінан-сового обліку	"Фінансовий результат за центрами відповідаль-ності", "Аналітичний фінансовий результат"	Відображений результат фінансового обліку де-талізується, перегрупо-вується відповідно до мети аналізу ефектив-ності діяльності	Внутрішня звітність за даними управлінсь-кого обліку

На підприємствах зарубіжних країн головним способом визначення фінансового результату є спосіб, що грунтується на зіставленні доходів і витрат, тобто третій за наведеною таблицею. Перший і другий - використовуються для підприємства малого бізнесу в умовах спрощеного оподаткування.

Суб'єкти господарювання в Україні розраховують фінансовий результат за методом "витрати - випуск". План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій побудований за модульним принципом і поєднує в собі позитивні аспекти англо-американської і континентальної систем обліку. Він передбачає визначення фінансового результату за видами діяльності (континентальна система) і функціями підприємства (англо-американська система). Водночас, незважаючи на позитивні аспекти нової системи обліку, впровадження її на практиці зіштовхнулося з великим труднощами. Це стосується не тільки методики визначення фінансового результату, а й інших ділянок обліку, зокрема обліку основних засобів, фінансових інвестицій тощо.

Така ситуація зумовлена як загальноекономічними причинами, що випливають із реального стану народного господарства України, так і внутрішніми проблемами бухгалтерського обліку суб'єктів господарювання.

Реформування народного господарства України відбувається не так швидко, як хотілося б. Шлях до розвиненої ринкової економіки важкий і тернистий. Стандарти бухгалтерського обліку деякою мірою випереджають трансформаційні процеси в економіці, й тому їхнє впровадження не завжди відповідає потребам користувачів бухгалтерської інформації.

Згідно з Господарським Кодексом України в умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою діяльність з метою отримання відповідного доходу (прибутку).

На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів і господарської діяльності є прибуток (дохід). Цим визначається роль і місце прибутку в економіці підприємства.

Прибуток - це кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризує абсолютну ефективність його роботи. В умовах ринкової економіки прибуток є найважливішим чинником стимулювання виробничої і підприємницької діяльності підприємства та створює фінансову основу для її розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. Чистий прибуток - найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. За чистим прибутком визначається прийнятий для інвестора рівень дохідності активів підприємства для порівняння з альтернативними варіантами напрямку інвестування.

Основним чинником, який впливає на цей підсумковий показник є дохід (виручка) від реалізації, що свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів і структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи маркетингу підприємств зобов'язані постійно аналізувати ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати.

Ще один чинник, який істотно впливає на розмір чистого прибутку, - це сукупні витрати на виробництво і збут продукції: собівартість реалізованої продукції, а також адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції споживачам тощо).

Аналіз фінансових результатів є досить вагомою складовою фінансового аналізу діяльності підприємства, що зумовлюється можливістю оцінити результативність його фінансово-господарської діяльності.

У системі реформування податкової політики, і зокрема системи оподаткування, особлива роль належить податковому обліку, який є важливою підсистемою бухгалтерського обліку. З появою податкового обліку теоретично і в практичній діяльності підприємств виникло багато непорозумінь, особливо у визначенні, обгрунтуванні й відображенні в обліку доходів, витрат, амортизації, прибутку, що підлягає оподаткуванню.

Податковий облік потрібен для визначення саме оподатковуваного прибутку, але він не дає інформації про фінансові результати діяльності підприємства. Податковий облік суттєво відрізняється від фінансового бухгалтерського обліку, оскільки метою останнього є визначення фінансового стану підприємства, а не бази нарахування податку, що є прерогативою податкового обліку.

1.2 Методичні основи обліку реалізації

Реалізованою продукцією вважається продукція, відвантажена (відпущена) зі складу підприємства-постачальника. Підприємство-виробник, що має намір реалізувати свою продукцію, повинне встановити на неї ціну, яка б відповідала низці вимог:

- відшкодувати витрати підприємства на виготовлення продукції;

- відшкодувати витрати на збут продукції;

- вартість повинна бути меншою, ніж вартість подібної конкурентної продукції;

- забезпечити прибуток.

Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі реалізації є: обсяг реалізованої продукції (в натуральних і вартісному вимірниках), витрати, пов'язані з реалізацією, фінансовий результат від реалізації (як правило, прибуток), а також розрахунки з покупцями (за реалізовану продукцію), бюджетом (за і податками), банками (по кредитах) та іншими господарюючими суб'єктами, що виникають у процесі реалізації. Отже, бухгалтерський облік відображає не тільки господарські процеси, та й їх результати.

Процес реалізації, пов'язаний, з одного боку, з відвантаженням виробником готової продукції та передачі її покупцеві, а з іншого -- з одержанням грошових коштів та їх еквівалентів і їх зарахуванням на рахунки продавця. Виконуючи облікові завдання, використовують натуральні та грошові показники. Обсяг реалізованої продукції має дві оцінки: фактична собівартість реалізованої продукції і ціна реалізації (продажна вартість) товару, їх порівняння дає змогу визначити фінансовий результат реалізації: прибуток чи збиток. Якщо ціна реалізації (продажна вартість) реалізованої продукції вища фактичної собівартості реалізованої продукції, операція прибуткова, якщо навпаки -- збиткова.

Управлінський облік реалізації продукції (робіт, послуг) та формування фінансових результатів ґрунтується на вивченні й оцінці взаємозв'язку показників обсягу реалізації, виручки і собівартості. В процесі обліку виявляється роль і вплив цих факторів на формування фінансових результатів; такою інформацією оперативно забезпечуються менеджери підприємства, що дає змогу ефективно управляти діяльністю підприємства в напрямку його високорентабельної роботи не тільки в поточному періоді, а й на тривалу перспективу.

Облік процесу реалізації здійснюється за допомогою системи рахунків бухгалтерського обліку: 26 "Готова продукція", 90 "Собівартість реалізації", 70 "Доходи від реалізації", 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками", 37 "Розрахунки з різними дебіторами", 64 "Розрахунки за податками й платежами", 79 "Фінансові результати" та ін.

Бухгалтерський облік процесу реалізації тісно пов'язаний з податковим обліком доходів. Тому важливе визнання моменту реалізації, оскільки він є визначальним для обчислення податків. За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО) підприємства самостійно встановлюють момент реалізації і відповідно обирають метод визнання доходу: метод нарахування (за моментом відвантаження продукції) або касовий метод (за моментом надходження коштів на рахунки в банках, касу). Відповідно до податкового законодавства України за правилами ведення податкового обліку датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів, що підлягають продажу, у разі продажу товарів за готівку -- дата її оприбуткування в касі підприємства;
дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -- дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Витрати, пов'язані з реалізацією готової продукції, які здійснюються за рахунок підприємства-постачальника, відображають на рахунку 93 «Витрати на збут».

1.3 Нормативно-правове забезпечення обліку реалізації та визначення фінансових результатів

Перебудова обліку в Україні, здійснена протягом останнього десятиліття, сприяла створенню засад формування облікової інформації відповідно до ринкових умов: прийнято Закон „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, розроблено більшість положень (стандартів) бухгалтерського обліку, План рахунків бухгалтерського обліку, і все це узгоджено з системою фінансової звітності відповідно до міжнародної практики. Здійснені заходи відповідають Програмі реформування бухгалтерського обліку в Україні, спрямовані на уніфікацію про фінансовий стан суб'єктів господарювання, яка застосовується у високорозвинених країнах з ринковою економікою і різними формами власності.

Суб'єкти підприємницької діяльності можуть нормально функціонувати лише за умов, якщо їхня продукція (товари, послуги) регулярно знаходить на ринку своїх споживачів (покупців), передається їм, і від покупців надходять кошти у вигляді грошового еквівалента вартості продукції.

Нормативно-законодавчі акти, що регулюють організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, податкову систему, визначають реалізацію (продаж) як будь-яку операцію з купівлі-продажу товарів, поставки товарів, міни та інших форм цивільно-правових договорів, які передбачають передачу права власності на товари, тобто під реалізацією (продажем) мається на увазі відвантаження (передання) продукції, якщо мова йде про товари, а також підписання сторонами документів про виконані роботи, надані послуги. На жаль, у законодавстві терміни „реалізація” (продаж) і „виручка від реалізації” (виручка від продажу) ототожнюються. Датою реалізації і виручки від реалізації вважається дата відвантаження (відпуску) товарів або дата підписання приймано-здавальних документів про виконані роботи, надані послуги. Отже, у чинному законодавстві операція з реалізації продукції не прив'язана міцно до факту реальної оплати її вартості, до строків здійснення оплати.

У стандартах бухгалтерського обліку і звітності обсяг реалізації основної товарної продукції підприємств має назву „Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)”. Він пов'язується з передачею власності покупцеві і з високим ступенем імовірності одержання оплати за відпущені товари (виконані роботи, надані послуги). Решта виручки від реалізації товарів, робіт, послуг (які не є основною продукцією підприємства) знаходить відображення в „Інших операційних доходах”.

У повсякденній фінансовій роботі неабияке значення для її організації та контрою за фінансовим станом підприємства має показник, який фігурує в будь-яких офіційних звітах, а саме „Виручка від реалізації продукції основної діяльності підприємства (товарної продукції), за якою завершені розрахунки з покупцями”, тобто мова йде про реальну грошову виручку, що надходить підприємству. На більшості підприємств саме ця виручка від реалізації є об'єктом оперативного планування, контролю та аналізу, бо від неї залежить нормальна фінансово-господарська діяльність підприємства.

Одним із найважливіших звітних показників, які характеризують ефективність виробництва на будь-якому підприємстві, є фінансові результати, отримані від реалізації продукції, робіт, послуг.

Порядок визначення фінансового результату на підприємствах України та відображення його у звітності регламентуються у таких Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку: П(С)БО 2 "Баланс", П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", П(С)БО 15 "Дохід", "П(С)БО 16 "Витрати", П(С)БО 17 "Податок на прибуток". Впровадження зазначених нормативних документів на практиці має надзвичайно велике значення, оскільки трансформує систему обчислення фінансового результату відповідно до Міжнародних стандартів.

Однак при тому, що формування фінансових результатів регулюється окремими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та цілою низкою інших документів, облікове забезпечення звітності про фінансові результати, як і її зміст, потребують доопрацювання. Зокрема, формулювання показників зовнішньої звітності (фінансової і статистичної) не збігаються з усталеними в економічній теорії дефініціями, вони не дають можливості визначати реальну прибутковість (чи збитковість) окремих видів продукції (робіт, послуг), оскільки повна собівартість за сучасною методикою обліку не калькулюється. Облікове забезпечення такої звітності ускладнене нестикуванням з її показниками регістрів аналітичного обліку.

Тому методологічне обгрунтування відображення в бухгалтерському обліку доходів і витрат як основи для визначення фінансових результатів, а також змісту показників звітності, які дають змогу достовірно охарактеризувати рівень ефективності виробництва на підприємствах, є важливим науковим завданням, що має вагоме практичне значення.

РОЗДІЛ 2

СТАН ОБЛІКУ ПРОЦЕСУ ЗБУТУ ТА ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ «ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ СИРЗАВОД»

2.1 Техніко-економічна та фінансова характеристика діяльності

ВАТ «Городенківський сирзавод»

ВАТ „Городенківський сирзавод” являється одним з найбільших підприємств в Івано-Франківській області. За 65 років існування ВАТ„Городенківський сирзавод” став високорозвинутим підприємством оснащеним сучасним автоматизованим обладнанням. Сирзавод було споруджено за проектом розробленим в Одеському технологічному інституті харчової промисловості ім.Ломоносова. З самого початку заснування завод був одним з 11 заводів, що входили до об'єднання молочної проимсловості області „Прикарпатмолоко”, яке виконувало роль координативно-консультативного центру. Згодом підприємство вийшло зі складу об'єднання і шляхом приватизації майна сирзаводу було створено відкрите акціонерне товариство.

Підприємство має свій юридичний статус. ВАТ„Городенківський сирзавод” є корпорацією. Її власниками визнаються акціонери, які мають обмежену відповідальність у межах свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Прибуток, який отримує корпорація, належить її акціонерам. У прибутку виокремлюють дві частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга - це нерозподілений прибуток, що використовуєтьсяна реінвестування. Функції власності та контролю поділено між акціонерами - власниками акцій - і менеджерами.

Вищим органом управління ВАТ „Городенківський сирзавод” є загальні збори товариства, в яких мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери, які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів, які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів.

Виконавчим органом ВАТ „Городенківський сирзавод” є правління, яке вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які входять до виняткової компетенції загальних зборів та спостережної ради. Як і у випадку з спостережною радою, загальні збори акціонерів можуть вирішити питання про передачу частини прав, що їм належать у компетенцію правління. Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і спостережній раді та організує виконання їх рішень. Роботою правління керує голова правління, якого призначають чи обирають у відповідності із статутом (додаток 1).

Організаційно-правова структура ВАТ «Городенківський сирзавод» наведена в додатку 2.

ВАТ „Городенківський сирзавод” - засновано відповідно до наказу Представництва Фонду держмайна України в місті Городенка від 25 жовтня 1995 року №70, шляхом перетворення держпідприємтсва Городенківського сирзаводу у відкрите акціонерне товариство.

Сьогодні це підприємство добре відоме сирами, що випускаються під ТМ «Здорово!». Сири «Здорово!» завжди якісні, смачні та привабливі, і тому користуються незмінним попитом як в Україні, так і за кордоном. Завод неодноразово називали кращим на обласних ярмарках, і він гідно репрезентував Прикарпаття на вітчизняних і міжнародних виставках

Асортимент продукції налічує сорок видів, а якість і фасування виробів досягли рівнів міжнаролних стандартів. За останніх два роки асортимент був доповнений такими видами продукції, як десерт сирковий, паста закусочна, солодкий сирок, сиркова маса. Спеціалістами заводу постійно проводиться робота над покращенням якості сирів твердих, виробництвом сирів фасованих. Процес дозрівання сирів і реалізація їх проводиться в плівці, що дало можливість експортувати сири за межі України.

Служба маркетингу і реалізації продукції була виділена в окремий підрозділ у 1999 році. Зміст стратегій ВАТ „Городенківський сирзавод” наступний: “Слідуючи технологічному прогресу і вдосконалюючи роботу кожного відділу, забезпечити зменшення енергетичних затрат в структурі собівартості продукції, розширити ринки збуту продукції на 1-3% щорічно, заключити нові договори і цим самим збільшити кількість продажу при високому рівні організаційної культури”.

Основні завдання маркетингової служби:

- посилення роботи зі споживачем, маркетингові дослідження;

- поступове оновлення та модернізація виробничих потужностей;

- розширення ринків збуту продукції.

На рис.2.1. зображено основні шляхи каналів збуту продукції на досліджуваному підприємстві.



Рис.2.1. Шляхи каналів збуту продукції

Система основних показників, що комплексно характеризує діяльність ВАТ «Городенківський сирзавод» за 2006?2008 роки наведена в табл. 2.1 (додатки 3-17).

Таблиця 2.1

Основні техніко-економічні показники діяльності

ВАТ „Городенківський сирзавод” за 2006-2008 рр.

Показники	2006	2007	2008	Відхилення 2007/2006	Відхилення2008/2007
				абсолютне+ / --	відносне%	абсолютне+ / --	відносне%
1	2	3	4	5	6	7	8
Реалізація продукції (послуг), тис.грн.	16118,2	25965,2	40237,0	+9847,0	61,1	+14271,8	54,9
Собівартість продукції, тис.грн.	14986,5	23867,3	34603,0	+8880,8	59,2	+10735,7	44,9
Чистий прибуток (збиток), тис.грн.	64,6	509,4	2618,0	+444,8	6,8р.	+2108,6	4,1р.
Середньорічна вартість основних засобів, тис.грн.	10056,1	10440,6	11531,0	+384,5	3,8	+1090,4	10,4
Середньорічна вартість оборотних фондів, тис.грн.	1549,5	2748,0	3637,5	+1198,5	77,3	+889,5	32,4
Власний капітал, тис.грн.	4714,3	5923,7	8542,0	+1209,4	25,6	+2618,3	44,2
Поточні зобовязання, тис.грн.	2808,2	1311,0	1542,0	-1497,2	-53,3	+231,0	17,6
Чисельність працюючих, осіб	184	211	225	+27	14,7	14	6,6
Витрати на оплату праці, тис.грн.	1204,5	1597,4	2296,0	+392,9	32,6	+698,6	43,7
Продуктивність праці, тис.грн./осіб	87,6	123,0	178,8	+35,4	40,4	+55,8	45,4
Фондовіддача, грн.	1,6	2,5	3,5	+0,9	56,2	+1,0	40,0
Фондомісткість	0,62	0,40	0,28	-0,22	-35,5	-0,12	-30,0
Рентабельність підпри-ємства, %	0,41	2,04	7,23	+1,63	3,9р.	+5,19	2,5р.
Рентабельність реалі-зованої продукції, %	0,40	1,98	6,5	+1,58	3,4р.	+4,52	2,3р.

Дані табл.2.1 вказують на підвищення ефективності управління ВАТ «Городенківський сирзавод» за 2008 рік в порівнянні з 2006-2007 рр., про що свідчить збільшення чистого прибутку на 2108,6 тис. грн. або 410%. Відмітимо позитивне співвідношення темпів приросту чистого доходу та собівартості продукції, які дорівнюють відповідно 54,9% та 44,9%.

Аналізуючи динаміку обсягів реалізації продукції за три останні роки діяльності підприємства можна побачити, що її зростання забезпечувалося за рахунок інтенсифікації виробництва та кращого використання трудових ресурсів.

За звітний період спостерігаємо збільшення середньорічної вартості основних засобів на 1090,4 тис.грн. або 10,4%, це призвело до збільшення обсягу реалізації продукції на 14271,8 тис.грн. або 54,9%.

Узагальнюючими показниками використання основних засобів є фондовіддача. Підвищення фондовіддачі на досліджуваному підприємстві означає, що при менших витратах підприємство досягає кращих результатів. За рахунок зростання на 10,4% основних фондів підприємство забезпечило приріст обсягу продажу на 54,9%. Зростання фондовіддачі спричинене тим, що значна частина основних фондів відразу освоюється і вводиться в експлуатацію.

Дані табл. 2.1 свідчать про те, що зростання фондовіддачі на 40,0% відбулося в результаті зростання продуктивності праці на 40,0%. Ці дані свідчать про ефективне використання трудових ресурсів. Інтенсивність використання основних фондів підвищується внаслідок технологічного вдосконалення виробництва та організації праці, виробництва і управління, а також підвищення кваліфікації та професійної майстерності працівників.

Вихідним моментом для оцінювання і прийняття рішень у галузі кадрового потенціалу є аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й ефективності їх використання. Як свідчать дані табл. 2.1 зростання чисельності на 27 чол. у 2007 р. призвело до збільшення обсягу реалізації на 9847,0 тис.грн. або 61,1%; у 2008 році зростання чисельності працівників склало 14 чол., це призвело до збільшення обсягу реалізації на 14271,8 тис.грн. або 54,9%. На таку зміну чисельності у 2008 р. вплинули також фактори: вдосконалення матеріального і морального стимулювання; вдосконалення умов праці. Ефективність використання трудових ресурсів відображається у показниках продуктивності праці. На ВАТ «Городенківський сирзавод» спостерігається збільшення продуктивності праці на 40,4% у 2007 р, та 45,4% у 2008 р.

Дані розрахунків свідчать про зростання рентабельності підприємства за звітний 2008 р. на 250%.

Щоб забезпечити життєздатність підприємства в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно передусім уміти реально оцінювати фінансовий стан свого підприємства. Для цього потрібно: а)володіти методикою оцінки фінансового стану підприємства; б)мати віповідне інформаційне забезпечення; в)мати кваліфікований персонал, здатний реалізувати таку методику на практиці.

Оцінюючи фінансовий стан ВАТ „Городенківський сирзавод”, можна обрати таку класифікацію основних показників: майновий стан підприємства, його прибутковість; ліквідність та платоспроможність; фінансова стійкість та стабільність; ретабельність; ділова активність.

Відносні показники оцінки майнового стану ВАТ «Городенківський сирзавод» представлені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Показники оцінки майнового стану ВАТ „Городенківський сирзавод”

за 2006-2008 рр.

Показники	нормат.значен.або позит. тенденція.	2006	2007	2008	Відхилення 2007/2006	Відхилення2008/2007
					абсолютне+ / --	відносне%	абсолютне+ / --	відносне%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Сума наявних у підприємства господарських коштів	збільш.	7522,5	9355,0	10512,0	+1832,5	24,3	+1157,0	12,4
Питома вага активної час-тини основних засобів	х	,25	,28	0,38	+0,03	12,0	+0,1	35,7
Коефіцієнт зносу основних засобів	< 0,5	0,45	0,46	0,45	+0,01	2,2	-0,01	-2,2
Коефіцієнт придатності	> 0,5	0,55	0,54	0,55	-0,01	-1,8	+0,01	+1,8
Коефіцієнт оновлення	> 0,1	0,028	0,059	0,126	+0,031	1,1р.	+0,067	1,1р.
Коефіцієнт вибуття	> 0,1	0,015	0,001	0	-0,014	-93,3	+0,001	-
Власний капітал	збільш.	4714,3	5923,7	8542,0	+1209,4	25,6	+2618,3	44,2
Коефіцієнт співвідношення необоротних і оборотних активів	х	2,89	1,63	1,83	-1,26	-43,6	+0,2	12,2
Частка власних оборотних активів	> 0,2	-0,45	0,63	0,58	1,08	2,4р.	-0,05	-7,9

Наведені в табл. 2.2. дані з фінансової звітності показують, що за 2008 р. вартість майна (активів) підприємства зросла на 1157,0 тис.грн., в тому числі за рахунок збільшення власного капіталу. Це характеризує стабільність господарської діяльності підприємства.

Коефіцієнт зносу показує частку зношених основних засобів у загальнiй їх вартості. На кінець звітного періоду коефіцієнт зносу основних засобів зменшився і відповідає нормативному значенню. Основні засоби на підприємстві на 45% вже зношені.

За звітний період на підприємство надійшло основних засобів на 1550,0 тис.грн. Темпи оновлення значно збільшились в порівнянні з минулим періодом. Коефіцієнт оновлення на 110% більший за попередній період. Вибулий основних засобів за 2008 р. не було. Отже, додаткові капіталовкладення використовуються на відтворення основних засобів.

Для оцінки майнового стану підприємства важливо знати тенденцію зміни розміру власного майна і частки власних оборотних активів. Це обумовлено тим, що при зростанні цих показників підвищується стабільність підприємницької діяльності. Власне майно підприємства збільшилось на 2618,3 тис.грн. або на 44,2%. Водночас, темпи збільшення власного капіталу (44,2%) перевищують темпи збільшення поточних зобов'язань (17,6%) (див. табл. 2.1). Показник частки власних оборотних активів знаходиться в межах значно більших, ніж нормативне значення. На кінець звітного періоду оборотні активи відтворювались за рахунок влансих коштів.

Ліквідність (платоспроможність) - це показник фінансового стану, який показує, як швидко підприємство може безперешкодно продати свої активи, одержати гроші і повернути борги у міру настання строку їх повернення. Вона полягає у можливості підприємства швидко розраховуватись за допомогою наявного на балансі майна (активів) по своїх зобов'язаннях (пасивах). Від рівня ліквідності активів залежить платоспроможність підприємства.

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення.

Платоспроможність підприємства визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності.

Показники для оцінки ліквідності активів та платоспроможності ВАТ «Городенківський сирзавод» представлені в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Показники ліквідності та платоспроможності

ВАТ „Городенківський сирзавод” за 2006-2008 рр.

Показники	нормат.значен.або позит. тенденц.	2006	2007	2008	Відхилення 2007/2006	Відхилення2008/2007
					абсолютне+ / --	відносне%	абсолютне+ / --	відносне%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Величина чистих оборотних активів	збільш.	-874,3	2251,1	2171,0	+3125,4	357,5	-80,1	-3,6
Коефіцієнт поточної ліквідності(покриття)	>1	0,69	2,72	2,41	+2,03	29,4	-0,31	-11,4
Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності	> 0,5	0,38	1,59	1,27	+1,21	318,4	-0,32	-20,1
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	> 0,2	0,0019	0,032	0,028	+0,0301	15,8р.	-0,004	-12,5
Частка оборот-них коштів в активах	х	0,26	0,38	0,35	+0,12	46,1	-0,03	-7,9
Частка запасів в поточних активах	>0,5	0,44	0,41	0,47	-0,03	-6,8	+0,06	14,6
Частка чистих оборотних активів у покритті запасів	> 0,5	1,03	1,53	1,24	+0,5	48,5	-0,29	-18,9

Коефіцієнти ліквідності визначають рівень платоспроможності підприємства. Як видно з даних табл. 2.3, коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) зменшився, водночас воно більше за нормативне значення, що характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів.

Коефіцієнт швидкої ліквідності зменшився, але водночас перевищує нормативне значення і складає 1,27 проти нормального 0,5 - 1,0. Це означає, що підприємство передбачає мобілізувати оборотні активи в частині грошових коштів і коштів в розрахунках на покриття зобов'язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності у 2008 р. має тенденцію до зменшення, він становить 0,028. Цей показник свідчить про те, що на звітну дату 2,8% поточних зобов'язань підприємство може негайно погасити. Слід відзначити, що коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться в межах значно менших, ніж визначений норматив.

Різниця між поточними активами та поточними зобов'язаннями становить чистий (робочий) функціонуючий капітал, або чисті оборотні активи підприємства. Величина чистих оборотних активів характеризує частину оборотних активів підприємства, яка сформована за рахунок власного та довгострокового залученого капіталу. Зростання цього показника, як свідчать дані табл.2.3, розглядається як позитивна тенденція можливості підприємства своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників.

Фінансова стійкість підприємства - це здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у мінливому внутрішньому і зовнішньому середовищі, що гарантує його платоспроможність та інвестиційну привабливість у довгостроковій перспективі в межах допустимого рівня ризику. Фінансова стійкість підприємства характеризується системою фінансових коефіцієнтів (табл.2.4).

Таблиця 2.4

Показники фінансової незалежності та структури капіталу

ВАТ „Городенківський сирзавод” за 2006-2008 рр.

Показники	нормат.значен.або позит. тенденц.	2006	2007	2008	Відхилення 2007/2006	Відхилення2008/2007
					абсолютне+ / --	відносне%	абсолютне+ / --	відносне%
Коефіцієнт незалежності (автономії)	? 0,5	0,62	0,63	0,81	+0,01	1,6	+0,18	28,6
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	? 0,5	0,37	0,36	0,19	-0,01	-2,7	-0,17	-47,2
Коефіцієнт фінансової залежності	< 2	1,59	1,57	1,23	-0,02	-1,3	-0,34	-21,6
Коефіцієнт фінансової стабільності	> 1	1,67	1,73	4,33	+0,06	3,6	+2,6	150,3
Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капі-талу	< 0,5	0,59	0,58	0,23	-0,01	-1,7	-0,35	-60,3
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	> 0,5	-0,18	0,02	0,20	+0,2	111,1	+0,18	900,0
Коефіцієнт інвестування	1	0,84	1,02	1,25	+0,18	21,4	+0,23	22,5

Коефіцієнт автономії являє собою одну з найважливіших характеристик фінансової стійкості підприємства, його незалежність від позикового капіталу і дорівнює частці джерел коштів у загальному підсумку балансу. Дані розрахунків табл. 2.4 свідчать: фінансове становище підприємства, що аналізується, покращилось, оскільки коефіцієнт автономії за 2008 р. збільшився порівняно з попереднім періодом на 0,18 пункти. Значення цього показника за досліджуваний період (2006-2008 рр.) вищі від критичних оцінок, які прийняті в світовій практиці. На кінець звітного періоду 81% майна досліджуваного підприємства покривалось за рахунок власного капіталу, а отже, фінансування господарської діяльності за рахунок залучених коштів здійснюється в допустимих межах. Зростання коефіцієнта автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансових труднощів у майбутньому.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами. Як видно з даних розрахунків табл.2.4 на досліджуваному підприємстві коефіцієнт маневреності не відповідає оптимальним значенням, але має тенденцію до зростання. Це свідчить, що підприємство залучає власні кошти в незавершені капітальні вкладення. Чим більше значення цього коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан, оскільки підприємство має кращі можливості фінансового забезпечення виробничої та інших видів діяльності, проведення розрахунків з кредиторами.

Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу показує, скільки позичених коштів залучило підприємство на одну гривню вкладених у активи власних коштів. На досліджуваному підприємстві спостерігається позитивна тенденція до зменшення цього показника і станом на кінець 2008 р. він неперевищує оптимальне значення.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу - частка позикових (залучених) коштів у загальній валюті балансу - показує, яку частину активів підприємства сформовано за рахунок позикових коштів довгострокового і короткострокового характеру. На досліджуваному підприємстві цей показник має позивну тенденцію до зменшення і у 2006-2008 рр. його значення знаходилось в оптимальних межах.

Зворотним показником коефіцієнта автономії буде коефіцієнт фінансової залежності. Він показує, яка сума загальної вартості активів підприємства припадає на 1 грн. власних коштів. Чим менше значення коефіцієнта,чим ближче він до 1, 0, тим менша фінансова залежність підприємства від зовнішніх джерел. Як видно з даних табл. 2.4 зменшення в динаміці цьго показника означає зменшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства.

Важливим показником для визначення фінансової стійкості підприємства є коефіцієнт фінансової стабільності, який характеризує співвідношення власних та позикових коштів та обчислюється шляхом ділення власного капіталу на залучений капітал. Як свідчать дані табл. 2.4, у 2006-2008 р.р. даний показник перевищував нормативне значення. Це перевищення вказує на те, що підприємство має досить високий рівень фінансової стійкості і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел.

Оцінка ділової активності - це та основа, на якій грунтуються раціональні й розумні рішення про обсяги та об'єкти витрачання майна (активів). Узагальнюючими показниками використання як в цілому, так і окремих видів майна підприємства є його оборотність, прискорення якої сприяє збільшенню реалізації та вивільненню коштів з обороту.

Ділова активність ВАТ «Городенківський сирзавод» характеризується абсолютними і відносними результативними показниками використання ресурсів та обсягами господарської діяльності (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Показники ділової активності

ВАТ „Городенківський сирзавод” за 2006-2008 рр.

Показники	2006	2007	2008	Відхилення 2007/2006	Відхилення2008/2007
				абсолютне+ / --	відносне%	абсолютне+ / --	відносне%
1	2	3	4	5	6	7	8
Коефіцієнт оборотності активів	2,24	3,08	4,05	+0,84	37,5	+0,97	31,5
Тривалість обороту активів	160,7	116,8	88,9	-43,9	-27,3	-27,9	-23,9
Коефіцієнт оборотності оборотних активів	10,4	9,5	11,1	-0,9	-8,6	+1,6	16,8
Тривалість обороту оборотних активів	34,6	37,9	32,4	+3,3	9,5	-5,5	-14,5
Коефіцієнт завантаже-носості активів в обороті	0,096	0,105	0,09	+0,009	9,4	-0,015	-14,3
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгова-ності	25,5	16,6	20,2	-8,9	-34,9	+3,6	21,7
Тривалість погашення дебіторської заборгова-ності	14,1	21,7	17,8	+7,6	53,9	-3,9	-17,9
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгова-ності	6,42	12,6	28,2	+6,18	96,3	+15,6	123,8
Тривалість погашення кредиторської заборгова-ності	56,1	28,6	12,7	-27,5	-49,0	-15,9	-55,6
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	3,44	4,88	5,56	+1,44	41,8	+0,68	13,9
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	1,6	2,5	3,5	+0,9	56,3	+1,0	40,0

Дані табл.2.5 показують, коефіцієнт оборотності активів на досліджуваному підприємстві становить 4,05 Це означає, що за рік активи здійснили більше чотирьох оборотв.