43

Міністерство освіти та науки України

Київський національний економічний університет

Криворізький економічний інститут

Кафедра контролю та ревізії

курсова робота

з дисципліни “Контроль та ревізія в галузях”

на тему:

“Контроль випуску готової продукції”

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття готової продукції та її класифікація

2. Контрольно-аналітична перевірка випуску готової продукції

3. Контроль наявності та руху готової продукції

4. Узагальнення матеріалів контролю та удосконалення контрольно-ревізійної роботи

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Перехід до ринкової економіки вимагає нових підходів до управління на перший план виходять економічні, ринкові критерії ефективності, які підвищують вимоги гнучкості управління. Однією із функцій управління є контроль, тому від правильності та науково обґрунтованої його організації залежить ефективність діяльності підприємства.

Господарська діяльність кожного підприємства спрямована на організацію, забезпечення та здійснення процесу виробництва готової продукції з метою її реалізації та отримання прибутку. Виробничий процес пов'язаний з використанням матеріальних, трудових та інших ресурсів підприємства, які визначають затрати виробництва та собівартість випущеної продукції.

Тому ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства багато в чому буде залежить від правильної організації системи бухгалтерського обліку та контролю готової продукції, яка повинна передбачати забезпечення збереження, правильне й економне використання ресурсів підприємства, а також повне і своєчасне оприбуткування та відпуск випущеної продукції.

Враховуючи вищевказане була обрана тема курсової роботи:

"Контроль випуску готової продукції", яка визначила наступну її мету: дослідити і узагальнити діючу методику контролю надходження та руху готової продукції і визначити напрямки її удосконалення.

Задачі курсової роботи:

- визначити особливості та дати характеристику готової продукції гірничодобувних підприємств;

- розглянути методику перевірки надходження та наявності готової продукції;

- викласти порядок контролю руху готової продукції;

- вивчити напрямки контрольно-аналітичної перевірки готової продукції;

- розкрити методику узагальнення матеріалів контролю та визначити напрямки її удосконалення.

Основними нормативами та законодавчими актами, які регламентують порядок, методологічні принципи та напрямки обліку і контролю готової продукції є Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в України”, Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в України”, Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні, Типове Положення по обліку, плануванню і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості та Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" і 16 "Витрати", План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів.

Крім того, питанням обліку і контролю готової продукції в економічній літературі присвячені роботи багатьох відомих економістів: Ткаченко М.М., Зовгороднього В.П., Сивака І.В., Сопка В.В., Літвіна Б.М., Гарифулліна К.М., Трусова А.Д., Слабинського В.Т. та інші.

Також при написанні курсової роботи використовувався матеріал періодичної преси: журнали "Бухгалтерський облік і аудит", "Аудитор", і газети "Все про бухгалтерський облік", "Бізнес" та інші.

Для більш детального дослідження методики і контролю готової продукції був використаний практичний матеріал дочірнього підприємства "Криворізький державний залізорудний комбінат", до складу якого входять шахти ім. Леніна, Гвардійська, Батьківщина та інші структурні підрозділи. Шахти ДП "КДЗРК" здійснюють видобуток руди підземним способом з подальшим її здрібнюванням і сортуванням.

Дані дод. А і Б вказують на зменшення обсягів видобутку руди за 1998 - 99р.р. на 2293 тис.грн.. (23%), а за 1999 - 2000 р.р. на зростання на 68471 тис.грн.. (39,6%). Така тенденція за досліджений період пояснюється змінами, як безпосередньо обсягів видобутку руди у зв'язку з погіршенням господарської діяльності підприємств та зменшенням чисельності працівників, так і значними змінами цін на товарну продукцію. Це вплинуло і на собівартість виробленої продукції, яка за 1998-99 р.р. склала відповідно 178003 і 157563 тис.грн., а за 1999 і 2000 - 157563 і 194040 тис.грн., тобто за 1998-1999 р.р. - зменшилась на 20440 тис.грн.. (11,5%) і за 1999-2000 р.р. - зросла на 36477 тис.грн.. (23,2%).

Таким чином, обсяги видобутку руди на КДЗРК за 1999-2000 р.р. зросли на 39,6%, а собівартість видобутку тільки на 23,2%, що вказує на позитивні результати діяльності дочірнього підприємства за останні два роки. Цьому підтвердженням є також зменшення виручки за реалізовану продукцію (роботи , послуги) за 1998-99 р.р. на 19700 тис.грн.. (10,1%) і значне її зростання за 1999-2000 р.р. на 86297 тис.грн.. (49,4%). Тому балансовий прибуток КДЗРК за 2000 рік майже у двічі перевищує прибуток 1995 року і складає 41471 тис.грн..

При написанні курсової роботи були використані наступні бухгалтерські документи: накладні, довідки, розрахункові відомості, баланс товарної продукції, ф.1 Баланс і ф.2 Звіт про фінансові результати.

1. Поняття готової продукції та її класифікація

Запаси, як правило є найбільш важливою частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Серед запасів підприємства велику питому вагу займає готова продукція, яка є метою фінансово-господарської діяльності будь-якого підприємства промисловості. Крім того, готова продукція відноситься до виробничих запасів підприємства, які придбані або самостійно виготовлені підприємством.

Національне П(С)БО 9 “Запаси” визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Отже, запаси визнаються активом, якщо:

- існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

- їх вартість може бути достовірно визначена .

Майбутня економічна вигода, втілена в актив, є потенціалом, який може сприяти надходженню грошових коштів або їх еквівалентів на підприємство.

Крім того, згідно з П(С)БО 9 “Запаси” оцінку запасів розглядають на наступних етапах їх руху: при надходженні запасів; при вибутті запасів; на дату складання звітності.

Порядок оцінки запасів залежить також від багатьох факторів, одним з яких є обрана підприємством система обліку запасів. Для відображення інформації про їх наявність та рух підприємства можуть застосовувати систему постійного чи періодичного обліку, обумовивши своє рішення в наказі про облікову політику.

Так, до готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовам договорів, відповідає затвердженим стандартам, пройшла технічний контроль підприємства і здана на склад або замовнику (покупцю) згідно з діючим порядком прийняття продукції. Продукція є результатом виробництва. Всі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, які перебувають на різних його стадіях - утворюють незавершене виробництво. Бухгалтерський облік має забезпечити інформацію про кількість, якість і вартість готової продукції. Для побудови обліку продукції основним є визначення її характеру. З цієї точки зору продукцію групують за такими ознаками: формою, ступенем готовності, конструкторською та технологічною складністю.

За формою продукцію поділяють на таку, яка має уречевлену форму, і на таку, яка має форму результату роботи чи форму послуги.

За ступенем готовності продукцію поділяють на готову, напівфабрикати та неготову (НЗВ).

За конструкторською складністю продукція може бути простою та складною.

Продукція може бути основною, супутньою або побічною. За своїми технічними та іншими характеристиками супутня та побічна продукція майже не відрізняються від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.

Супутня продукція - це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основою. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція, як вихідний елемент виробничого процесу, має якісні і кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція - це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат.

На побудову бухгалтерського обліку готової продукції впливає характер продукту праці та ступінь його готовності.

Крім продукції у виробничому процесі з'являються і інші елементи речового характеру: відходи, брак тощо. Це вимагає з'ясування уречевленого результату виробничого процесу для побудови його бухгалтерського обліку. На рис.1 показано структуру матеріального результату виробництва, яку необхідно враховувати при побудові бухгалтерського обліку виробничого процесу.

В поточному обліку продукція (роботи, послуги) групується за укрупненими позиціями: вироби основного виробництва; товари широкого вжитку, вироблені з відходів; запасні частини; виконані роботи та надані послуги.

Підприємства чорної металургії видобувають і переробляють різноманітну за своїм складом, способами видобутку і характеру наступної обробки сировину та виробляють велику кількість різних чорних металів, виробів із них і інших продуктів. Згідно з цим промисловість чорної металургії поділяється на самостійні підгалузі. Однією з таких підгалузей є гірничовидобувна промисловість, підприємства якої здійснюють розвідку родовищ корисних копалин, їх розробку та видобуток і збагачення руди.

В гірничовидобувній галузі відсутні затрати на сировину, які за своєю сутністю є дарунок природи. Характерна риса виробництв цієї галузі - відносно короткий цикл виробничого процесу, відсутність незавершеного виробництва, однорідність продукції і велику питому вагу складають витрати на матеріали і заробітну плату (табл. 1.1.)

Таким чином, технологічний процес безпосередньо впливає на побудову обліку готової продукції. І одним із найважливіших факторів виробництва, на якому слід зупинитися - це об'єктивні особливості виробництва гірничодобувної галузі.

Таблиця 1.1.

Динаміка структури витрат на виробництво промислової продукції на підприємствах державної акціонерної компанії “Укррудпром”

Елементи затрат	1995,%	1996,%	1997,%	1998,%	1999,%	2000,%
Матеріальні витрати	47,1	79,0	74,1	66,5	64,8	65,2
Амортизація відрахування	30,4	0,6	1,8	4,3	4,3	8,5
Витрати на оплату праці	16,0	4,1	8,3	10,0	10,3	10,6
Відрахування на соціальні заходи	2,6	3,9	3,5	5,0	4,7	5,1
Інші витрати	3,9	12,4	12,3	14,2	12,4	10,6
Всього	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0

Таблиця складена за даними річних звітів.

Розробка родовищ корисних копалин у залежності від глибини залягання рудного тіла, його потужності та гірничо-геологічних умов здійснюється відкритим, підземним чи комбінованим засобами. Продуктивність праці при відкритому засобі видобутку залізної руди вище у 3 - 4 рази продуктивності на шахтах, а собівартість видобутку 1 т. корисної копалини складає 25 - 30 % собівартості підземного видобутку. Тому довгий час віддавалась перевага збільшенню обсягів видобутку корисних копалин відкритим засобом. Але тепер виникла ціла низка проблем, пов'язаних з тим, що поглиблення кар'єрів значно знижує економічні показники, зменшується частка заліза при високій наявності кремнезему в руді, а також гостро встає екологічна проблема. Таким чином, в сучасних умовах подальший розвиток відкритих гірничих робіт повинен супроводжуватися розробкою і впровадженням нових поточних технологій, які б враховували і вирішували вказані проблеми.

Технологія гірничодобувного виробництва має техніко-економічні особливості, які здійснюють великий вплив на формування собівартості продукції (табл. 1.2.).

Таблиця 1.2. Фактори, що впливають на склад собівартості випускаємої продукції на підприємствах гірничодобувної промисловості

Природні	Технічні	Організаційні	Економічні
Зміни гірничо-геологічних робіт	Зміни витрат матеріальних ресурсів (матеріаломісткість, енергомісткість, паливомісткість, трудомісткість)	Зміни: обсягу виробництва, складу виробництва, вартості придбаних матеріалів, ефективність використання основного промислового виробничого фонду, розміру непрацездатних витрат та збитків	Зміни: по продуктивності праці, фонду оплати праці, умовно-постійних витрат, витрат з окремих калькуляційних статей, затрат на 1 грн. продукції

З усієї різноманітності факторів і особливостей гірничодобувної галузі слід зупинитися на слідуючих.

Перша особливість даної галузі пов'язана з тим, що розташування підприємств вимагає наявності родовищ корисних копалин, підготовки виробничої бази і широкого розвитку геологорозвідувальних робіт.

По-друге, кожне гірничодобувне підприємство видобуває корисних копалин родовищ фактично менше наявних (визначається коефіцієнт виймання запасів). Це пов'язано при діючих технологіях виробництва з втратами руди, які бувають кількісними і якісними.

І крім того, величина запасів корисних копалин - величина постійна, яка і визначає строк діяльності гірничодобувного підприємства. З цього також випливає наступна особливість даної галузі - це природні умови, тобто гірничо-геологічні умови залягання запасів родовищ корисних копалин, а також їх вичерпування.

Фактори, що впливають на склад собівартості випускаємої продукції на підприємствах гірничодобувної промисловості придбаних матеріалів, ефективність використання основного промислового виробничого фонду, розміру непрацездатних витрат та збитків. Зміни: продуктивності праці, фонду оплати праці, умовно-постійних витрат, витрат з окремих калькуляційних статей, затрат на 1 грн. товарної продукції. В сучасних умовах в процесі видобування корисних копалин в Криворізькому басейні ускладнюються гірничотехнічні умови, падає відсоток наявності заліза в руді і продуктивність гірничодобувних підприємств знижується. А враховуючи вимоги до якості залізорудної продукції, більш 90 % видобуває-мої руди піддається дробленню, сортуванню і збагаченню по більш складним технологіям. Тому для підтримання виробничого потенціалу шахт і комбінатів, а також удосконалення їх технологій необхідні додаткові капітальні вкладення.

Ще однією особливістю сучасного гірничодобувного виробництва є вимоги екологічності виробництва. Але розробка родовищ корисних копалин супроводжується утворенням значних обсягів відходів, для розміщення яких вимагається відчуження великих площей родючих земель.

Так, для отримання 1000 т. товарної руди Криворізькому залізорудного басейну необхідно зняти 1000 м³. чорнозему. І при цьому із 500 млн. т. добуваємої горної маси утворюється більш 400 млн. т. виробничих відходів, які вивозять у відвали.

Крім того, кар'єри є джерелом потужного пилоутворення, що визвано інтенсивними екскаваторними, бульдозерними та підривними роботами. При цьому пилові виброси розповсюджуються на відстані 10-12 км., чим забруднюють навколишнє середовище.

Кардинальним рішенням вказаних екологічних проблем фахівці вважають поступовий перехід від переважно відкритого видобутку руди до відкрито підземного і підземного з використанням вироблених просторів кар'єрів. А це, в першу чергу, пов'язано з необхідністю додаткових затрат на природоохоронну діяльність і здійсненням капітальних вкладень для впровадження більш ефективних технологій з позицій екологічних проблем. Виділення вказаних особливостей носить чисто умовний характер, так як на практиці всі вони взаємопов'язані і взаємообумовлені. Тому вони у сукупності впливають на принципи і порядок побудови обліку і контролю затрат виробництва по продукції гірничодобувної галузі.

Крім того, на побудову бухгалтерського обліку готової продукції також впливають технологічні особливості процесу виробництва, характер продукту праці, ступінь його готовності.

До основного виробництва на підземних гірничих підприємствах відносяться дільниці, цехи, пов'язані з проведенням гірничопідготовчих і видобувних робіт, транспортування гірничої маси під землю та на поверхні, збагачуванням, складуванням, навантаженням і відправкою руди. Крім того, до основного виробництва належать обслуговуючі дільниці: підіймання, водозлив, вентиляція, доставка і зберігання вибухових речовин і таке інше. На відкритих гірничих роботах до основного виробництва належать дільниці та цеха, пов'язані з буровибуховими та розкривними роботами, виїмкою і транспортуванням, збагачуванням і навантажуванням корисних копалин. Крім того, до основного виробництва відносяться обслуговуючі дільниці і цеха: осушування та водозлив, вентиляція, доставка і зберігання вибухових речовин, утримання та поточний ремонт автомобільних, залізних доріг і інше.

Допоміжними є цехи та інші підрозділи підприємства, призначені для забезпечення основного виробництва енергією, інструментами, ремонтними, транспортними та іншими послугами. Допоміжні виробництва суттєво впливають на організацію та результати роботи підприємства. У зв'язку з чим своєчасне забезпечення основного виробництва продукцією та послугами допоміжних виробництв - важлива умова збільшення обсягів виробництва продукції з меншими витратами.

Рис. 2. Об'єкти калькулювання собівартості видобутку корисних копалин.

Перелік об'єктів планування, обліку та калькулювання собівартості продукції гірничодобувних підприємств представлений на рис. 2.

Видобуваємі гірничими підприємствами корисні копалини підрозділяються на кондиційні та некондиційні.

Кондиційними вважаються корисні копалини, які містять у концентрації, відповідний затвердженим технічним умовам, один чи декілька необхідних народногосподарчих елементів.

У складі кондиційної продукції також відображаються і умовно-кондиційні корисні копалини, які мають менший зміст необхідного елементу, чим встановлено технічними умовами, але після відповідної переробки його відсоток підвищується.

Видобуті корисні копалини, які містять невеликий відсоток необхідних елементів, і переробка яких неможлива чи економічно не доцільна, а також видобуваємі копалини, які не піддаються використанню, але залишок яких в надрах недопустимо по правилам ведення гірничих робіт, вважаються некондиційними.

При цьому слід зазначити, що НЗВ по видобутку руди, як правило, не враховується.

Але, в окремих випадках, в НЗВ при підземних гірничих роботах обліковується невідсортована руда, яка знаходиться в підземних магазинах при системі розробки з магазинування, блоковим чи етапним обрушенням.

При відкритому засобі видобутку руди з дозволу вищестоящої організації до складу НЗВ враховується вартість залишку руди в кар'єрі при масовому вибуху.

Загальний обсяг видобутку, переробки та відвантаження споживачам, а також фактичні залишки руди, які входять до складу НЗВ, на кінець місяця для калькулювання визначаються по довідкам щомісячних маркшейдерських замірів.

Собівартість НЗВ на окремих шахтах, враховуючи технологічні особливості виробництва, визначається по:

- плановій собівартості, встановленої виходячи із затрат, необхідних для проведення бурових і вибухових робіт;

- плановій собівартості 1 тони руди, яка входить до складу НЗВ;

- плановій собівартості 1 метру свердловини.

В обсяг видобутку корисних копалин, які відображаються в планових і звітних калькуляціях, включаються кондиційні та умовно-кондиційні корисні копалини.

Видаваємі на поверхні та які звалюються у відвали некондиційні корисні копалини дорівнюються до пустих порід.

Видобутими вважаються корисні копалини, видані з шахти чи кар'єру та доставлені в бункер перероблюваного цеху чи на склад, а на окремих шахтах та рудниках - тільки відсортована та роздрібнена руда, прийнята ВТК.

Для підприємств гірничодобувної галузі акціонерної компанії "Укррудпром" основною продукцією є руда, а побіжною - кварцити чи пуста порода, яка видобувається в процесі експлуатаційних гірничопідготовчих робіт.

Також слід відмітити, що в економічній літературі, відповідних інструктивних і методичних документах немає чіткого, однозначно конкретного визначення "побіжної" і "побічної" продукції. Було б неправильно вважати, що це має чисто термінологічне значення. Необґрунтована класифікація продукції єдиного технологічного процесу приводить на практиці до того, що дуже часто виробництво так називаємої "побіжної", "побічної" і "супутньої" продукції не утримує подальшого розвитку, і, більш того, згортається під приводом виконання виробничої програми по головній, основній продукції. Нерідкі випадки, коли значна частина побічної продукції довільно відноситься до відходів виробництва. Так, на підприємствах Криворізького державного залізорудного комбінату - це пуста порода.

Така ситуація - суперечить багатьом принципам:

- вимогам ефективної економіки - отриманню найбільшого сукупного результату від здійснення любого виробничого процесу;

- народногосподарського підходу - то, що для даного виробництва побічна продукція, відходи, для підприємств іншої галузі в тій же мірі необхідна сировина;

- економічного ефекту - використання даної побіжної продукції приносить суттєві економічні вигоди.

Таким чином, вказані принципи розподілу продукції гірничодобувної галузі представляються економічно обґрунтованими. Вони створюють конкретні передумови визначення собівартості кожної корисної одиниці продукції. У зв'язку з чим слід відмітити, що стимулюючі можливості механізму управління собівартістю в ділі раціонального використання матеріальних ресурсів, можна значно підсилити при об'єднані усієї корисної продукції в одну групу, яка підлягає включенню в план виробництва на даному підприємстві.

Зараз в практичній діяльності підприємств КДЗРК побіжна продукція самостійно не калькулюється. Її вартість розраховується по встановленим цінам і виключається з собівартості основної продукції.

2. Контрольно-аналітична перевірка випуску готової продукції

Обсяг виробництва продукції визначає виконання плану по багатьом техніко-економічним показникам: реалізації, прибутку, рентабельності. Тому контроль випуску готової продукції займає важливе місце в системі фінансово-господарського контролю та при проведенні ревізій і перевірок на підприємствах.

Внаслідок цього особлива увага, в першу чергу, приділяється перевірці обґрунтованості плану випуску продукції та його виконанню. Для такої перевірки на гірничодобувних підприємствах застосовують розроблені плани випуску продукції, проектно-технічну документацію, яка свідчить про потужність підприємства, розміри родовища корисних копалин, обсяги його розробки та видобутку руди. По вказаним документам встановлюють заплановані обсяги випуску готової продукції, виходячи із виробничих потужностей та можливостей перевіряємого підприємства, як в натуральних, так і вартісних вимірниках, у тому числі продукції для експорту.

Крім того, перевіряється ув'язка всіх запланованих показників між собою, а також з планом матеріально-технічного постачання і з укладеними договорами з покупцями. Така перевірка здійснюється не тільки з метою вивчення обґрунтованості планових показників, а й встановлення реальності звітних даних про випуск продукції, тобто чи могло підприємство, виходячи із своїх виробничих потужностей, випустити той обсяг продукції, який вказаний у звіті (включений до виконання плану). Також ця перевірка може проводитись не тільки в цілому за місяць, а за окремі дні або зміни.

Оскільки гірничодобувна промисловість має високу фондомісткість, то обсяг виробництва готової продукції значно залежить від ефективності використання машин і обладнання. Іншими словами, плани видобутку руди гірничодобувних підприємств повинні в найбільшому ступеню бути спрямовані на максимальне використання виробничих потужностей.

Під виробничою потужністю розуміється максимально можливий випуск продукції, розрахований виходячи із кількості технологічного обладнання, розмірів виробничих площ, технічних норм продуктивності обладнання, норм використання виробничих площ, фонду часу роботи обладнання. Відомо, що в гірничодобувній галузі машини (обладнання), як правило, встановлюються по ходу технологічного процесу і утворюють поточні лінії.

Отже, в процесі ревізії згідно паспортів кожного виду обладнання визначаються технічні норми продуктивності обладнання (враховуючи, щоб вони були не нижчі фактично досягнутої пропускної здібності обладнання), а далі із усього обладнання відокремлюють ведуче і помножають технічні норми продуктивності на фонд часу роботи цього обладнання і таким шляхом визначають виробничу потужність підприємства. Отримана величина порівнюється з планом випуску продукції, і якщо при цьому виявиться, що по розрахункам випуск продукції повинен плануватися у більшому обсягу, ніж було передбачено планом, то встановлюються причини недовикористання виробничої потужності. Можливо, що це було викликано необхідністю скорочення обсягів виробництва продукції, а у всіх інших випадках недовикористання виробничої потужності підприємства приводить до зниження ефективності виробництва.

При проведенні комплексної ревізії, в ній приймають участь поряд з ревізорами і технологи, які, як правило, здійснюють аналіз виробничої потужності по видам обладнання, виявляють "вузькі місця" і визначають, які резерви має підприємство по збільшенню випуску продукції за рахунок вирівнювання виробничих потужностей по видам обладнання (придбання обладнання, розширення виробничих площ, модернізації обладнання, використання більш прогресивної технології виробництва продукції і т.д.)

Також в процесі ревізії з'ясовується, чи забезпечені заплановані обсяги продукції необхідними виробничими запасами, наявністю виробничих потужностей обладнання, чи узгоджені строки виробництва цієї продукції зі строками, вказаними у договорах постачання її покупцям. Для цього вивчаються строки постачання по договорам, групуються обсяги постачання по строкам і отримані дані зіставляються з планом випуску продукції.

При перевірці обґрунтованості плану виробництва продукції обов'язково вивчається плановий показник якості продукції. На гірничодобувних підприємствах даним показником є відсоток заліза у видобутій руді. Тому в процесі ревізії визначається, чи не занижений в плані відсоток в порівнянні з минулими періодами і наскільки обґрунтовано він визначений згідно проектно-технічної документації, технологічних звітів та даних лабораторних або експертних аналізів.

Таким чином, перевірка вказаних питань дозволяє виявити факти необґрунтованого завищення або заниження виробничої програми, що свідчить про неефективне використання основних виробничих фондів та невідповідну організацію господарської діяльності підприємства або необґрунтоване перевиконання плану випуску готової продукції і нарахування преміальних виплат робітникам підприємства.

В процесі перевірки обґрунтованості та узгодженості запланованих обсягів видобутку руди та її собівартість на шахті Батьківщина за 2000 рік випадків невідповідності запланованих показників даним технічної та технологічної документації не було встановлено (табл. 2.1.)

Таблиця 2.1. Перевірка узгодженості плану видобутку руди на шахті Батьківщина за 2000 р.

Період	Виробнича потужність, тис. т.	Поданим угод постачання руди, тис. т.	План, тис. т.	Відхилення (+, -)
				По виробничий потужності, тис.т.	По угодам постачання, тис.т.
Січнь	83,0	82,0	82,4	-0,6	+0,4
Лютий	86,0	85,0	85,6	-0,4	+0,6
Березень	86,0	86,0	86,0	-	-

Наступним етапом ревізії є перевірка виконання плану випуску готової продукції, яка здійснюється по даним вищевказаних документів та накладних на здачу продукції, карток складського обліку, товарного балансу (дод. ), відомостей (дод. ) та довідок (дод. )(табл. 2.2.).

Таблиця 2.2. Перевірка виконання плану видобутку руди на шахті Батьківщина за 2000 рік.

Період	План, тис. т.	Факт, тис. т.	% виконання плану	Відхилення (+, -), тис.т.
Січень	82,4	83,6	101,5	+1,2
Лютий	85,6	84,2	98,4	-1,4
Березень	86,0	85,5	99,4	-0,5

Дані табл.2.2. вказують на узгодженість планів видобутку руди на шахті Батьківщина з потужностями і можливостями підприємства у 2000 році, а також на перевиконання плану випуску готової продукції за січень 2000 року на 1,5 % (1,2 тис. т.) і недовиконання за лютий і березень 2000 року - відповідно на 1,6 % (1,4 тис.т.) і 0,6 % (0,5 тис. т.). Такі результати виробниче господарської діяльності шахти Батьківщина за досліджуємий період пояснюються ускладненням гірничо-геологічних умов видобутку руди.

Далі особлива увага приділяється перевірці достовірності показників видобутку руди. Це пов'язано із запобіганням випадків приписок і своєчасним виявленням випадків недоброякісної і нестандартної продукції. Приписки обсягу випущеної продукції в поточному порядку виявляють шляхом зустрічної перевірки документів, контрольних вибіркових інвентаризацій фактичної наявності готової продукції, методом зворотного рахунку, при якому до фактичного залишку готової продукції на складі на кінець місяця додають відвантажену і реалізовану продукцію за місяць і виключають залишок готової продукції на початок місяця. Отриманий результат обсягу виробництва порівнюють з даними відомості випуску готової продукції або відомості руху готової продукції.

Випадки недоброякісної і нестандартної готової продукції виявляють шляхом огляду її в місцях збереження під час щонедільних (щодекадних) перевірок своєчасності та правильності оформлення первинних документів по складським операціям, а також своєчасності і правильності записів у картках складського обліку, зроблених матеріально відповідальними особами. Також при необхідності використовують дані оперативного обліку про приймання готової продукції відділом технічного контролю, матеріали перепису юридичного відділу з покупцями по пред'явленим штрафам, рекламаціям і т.д. При поточному контролі пред'явлені рекламації систематизують по структурним підрозділам і матеріально відповідальним особам для підсилення та ефективності контролю в майбутньому за цими дільницями роботи.

Отже, в процесі перевірки випуску готової продукції на шахті Батьківщина було встановлено, що при підземній розробці видобутою вважається руда, яка видана на поверхню і відвантажена споживачам або складована на спеціальних рудних складах, а також руда, яка знаходиться у поверхових бункерах. Крім того, видобутою вважається руда, яка пройшла опробування і прийнята до обліку службою відділу технічного контролю.

Також перевірка показала, що кількість видобутої руди за місяць по шахті визначається на основі даних зважання маркшейдерських замірів складів руди та відображається по плановій собівартості. Це підтверджується даними актів про наявність залишків готової продукції (дод. ), які потім зіставляються з даними довідок (див. дод. ), відомостей про готову продукцію (див. дод. ) і товарного балансу (див. дод. ).

Крім того, було встановлено на шахті Батьківщина проведення проміжних замірів в середині місяця з метою перевірки правильності оперативного обліку видобутку.

Результати перевірки правильності визначення та відображення обсягу видобутої руди на шахті Батьківщина за 2000 рік представлені в табл.2.3.

Таблиця 2.3. Перевірка повноти та своєчасності оприбуткування видобутої руди на шахті Батьківщина за січень 2000 року.

Дата	По даним накладних, довідок	По даним складського обліку	Відхилення (+,-) по
	Кількість, т.	Планова собівартість, грн..	Сума, грн	Кількість, т.	Планова собівартість, грн..	Сума, грн	Кількість, т.	Планова собі вартість, грн..	Сума, грн
10.01.00	2232	24,0	53568,0	2232	24,0	53568,0	-	-	-
11.01.00	2661	24,0	63864,0	2661	24,0	63864,0	-	-	-
12.01.00	2684	24,0	64416,0	2684	24,0	64416,0	-	-	-
13.01.00	3263	24,0	78312,0	3263	24,0	78312,0	-	-	-

Дані табл.2.3. а вказують на правильність визначення та повноту і своєчасність оприбуткування видобутої руди на шахті Батьківщина за січень 2000 року.

На завершення перевірки випуску готової продукції та її обліку встановлюється наявність на протязі місяця на перевіряємому підприємстві бухгалтерських записів на оприбуткування готової продукції по дебету рахунку 26 "Готова продукція" і кредиту рахунка 23 "Виробництво" по плановій собівартості. Дані облікових регістрів шахти Батьківщина підтвердили наявність таких записів на видобуту руду.

Таким чином, перевірка випуску готової продукції включає два основних етапи: контроль обґрунтованості запланованих показників і перевірку їх фактичного виконання по даним бухгалтерських документів і записів.

Важливе місце при контролі готової продукції займає аналіз її випуску, який здійснюється як в процесі поточного контролю так і наступного та організація і здійснення оперативного контролю випуску продукції. Особлива роль в системі контролю виробництва готової продукції відводиться цехам і їх низовим підрозділам-дільницям, бригадам, робочим місцям.

Поточний оперативний контроль діяльності цехів здійснюють керівники цих підрозділів. Основним методом оперативного контролю є аналіз, тобто зіставлення фактичних результатів з нормами, нормативами і плановими показниками, в результаті чого виявляються відхилення, встановлюються причини і винуватці їх виникнення, визначається величина завданої шкоди, при необхідності пред'являються претензії, розробляються заходи по усуненню недоліків в роботі.

Показник випуску продукції є одним із основних показників, які характеризують результати роботи як окремих підрозділів, так і підприємства в цілому. Він включає випуск продукції в натуральних або умовно-натуральних вимірниках в розрізі номенклатури і у вартісному виразі.

Що стосується ревізії виробництва, то в процесі неї обов'язково здійснюється аналіз виконання плану випуску готової продукції по обсягу, структурі і асортименту продукції. При цьому також перевіряється виконання плану по якості і ритмічності. Результати аналізу дозволяють судити про стабільність роботи підприємства, про виконання плану по місяцям і декадам (тижням), про використання виробничих потужностей і трудових ресурсів. Інколи результати такого аналізу дозволяють вибрати напрямки в ревізії по часу (квартал, місяць, декада, тиждень), місцю (цех, дільниця), виду продукції. Тому об'єктами ревізії звичайно обираються ті місяці і цехи, в яких були невиконання плану виробництва, перевитрати сировини, відхилення в нормах виходу продукції і т.і.

При ревізії доцільно перевіряти правильність арифметичних підрахунків, оскільки бувають випадки, коли із-за неправильних підрахунків (невірне використання нормативів, неправильне таксування або підрахунок підсумків) завищується обсяг виробництва у грошовому виразі.

Результати перевірки виконання плану випуску продукції на шахті Батьківщина за 2000 рік представлені в табл.2.2., які свідчать про невиконання плану випуску продукції за І квартал 2000 р.

Але обсяг продукції у вартісній оціню, випущена окремими підрозділами, не завжди об'єктивно характеризує результати їх роботи так як на її вартість впливають ряд факторів, які не залежать від роботи цеха. Тому в процесі перевірки виконання плану випуску продукції окремими підрозділами, на відміну від підприємства в цілому, використовують в основному натуральні показники.

Контроль випуску продукції на шахті Батьківщина ведеться за допомогою планів-графіків, які складаються виробничо-диспетчерським відділом до початку виробничого процесу і уявляють собою планові завдання на місяць, добу і зміну. Випуск продукції оформляється здаточними накладними, які виписуються у трьох примірниках: один залишається у цеха-виробника, інший надходить з продукцією на склад, а третій направляється на до планово-економічного відділу для контролю виконання плану випуску продукції. Щодобово цехами в планах - графіках робляться відмітки про фактичний випуск продукції.

Таким чином, при проведенні ревізії випуску продукції окремими цехами на шахті джерелами інформації виступають плани-графіки, накладні та дані складського обліку. Така перевірка дозволяє встановити внесок кожного конкретного підрозділу підприємства в загальний обсяг випуску продукції.

Оперативний контроль правильності відображення даних покладається на начальників цехів, майстрів, робітників відділу технічного контролю, рахівників. Підсиленню контролю точності показника обсягу виробництва сприяє оснащення підприємства засобами механізації і автоматизації контролю: датчиками, лічильниками, мірною тарою, ваговимірювальними приладами. Контрольна інформація про виконання планів-графіків підрозділами повинна направлятися до виробничо-диспетчерського відділу у вигляді зведення за добу з початку місяця. Побудова цих зведень залежить від галузевих і навіть індивідуальних для підприємства особливостей організації, технології і планування виробництва, від характеру випускаємої продукції, використовуємих технічних засобів обробки інформації та інших обставин.

Складання даних зведень значно підвищує ефективність і оперативність контролю випуску продукції. Крім того, використання на підприємстві ПЕОМ значно полегшує їх складання. При цьому на кожний із рівнів управління інформація про випуск продукції може надаватися у різному вигляді. Так, керівника цеху цікавить випуск готової продукції за кожний минулий день в натуральному виразі, відсоток виконання плану і абсолютні відхилення від плану по бригадам, змінам і в цілому по цеху. Натуральні показники випуску продукції по цехам накопиченими підсумками з початку місяця і дані про відхилення від графіка необхідні виробничо-диспетчерському відділу для контролю за виконанням плану виробництва. Вся ця інформація, узагальнена і представлена в необхідних аспектах для прийняття відповідних управлінських рішень, може використовуватись і при проведенні ревізії випуску продукції з метою підвищення ефективності її здійснення.

Одним із основних показників роботи підрозділів є ритмічність виробництва. В результаті ритмічної роботи значно підвищується ефективність виробництва і якості випускаємої продукції. Тому в процесі контролю готової продукції обов'язково розраховується і аналізується коефіцієнт ритмічності випуску продукції. Він визначається відношенням зарахованої величини випущеної продукції (факт в межах плану) до планової величини. Даний коефіцієнт розраховується за декілька періодів з метою аналізу і визначення не тільки причин неритмічної роботи підприємства, а й загальної тенденції яка простежується за досліджуємий період.

Таким чином, контрольно-аналітична перевірка готової продукції включає систему заходів і методів, які спрямовані на здійснення оперативного і ефективного контролю впуску продукції.

3. Контроль наявності та руху готової продукції

Контрольні функції обліку готової продукції та ревізія її наявності і руху на складі і в бухгалтерії зосереджені на забезпеченні її збереження, тотожності синтетичного і аналітичного обліку операцій з готовою продукцією. При цьому особливої уваги заслуговують питання, пов'язані з умовами збереження готової продукції; станом складського господарства; складом матеріально відповідальних осіб і їх підбором по діловим і моральним якостям; проведенням інвентаризацій; станом товарних запасів; станом складського і бухгалтерського обліку; організацією видачі доручень і контролю за їх використанням; станом контрольно-пропускної системи; оцінкою готової продукції. Отже, забезпечення на підприємстві вказаних вище заходів дозволяє організувати відповідний облік наявності та руху готової продукції і забезпечити її збереження, а тому і визначає напрямки контролю при ревізії готової продукції.

Тому при перевірці умов збереження готової продукції звертається увага на наявність складів і спеціальних площадок та їх обладнання спеціальними технічними засобами, дотримання на них правил протипожежної безпеки і техніки безпеки.

Також в процесі перевірки з'ясовується порядок прийняття осіб на посаду з матеріальною відповідальністю, тобто встановлюється чи ретельно перевіряються їх ділові і моральні якості; чи своєчасно укладаються з ними договори про матеріальну відповідальність і таке інше.

При перевірці вказаних питань на шахті “Батьківщина” було виявлено, що на даному підприємстві створені відповідні умови для збереження видобутої руди.

Далі обов'язково встановлюється частота і правильність проведення інвентаризації готової продукції на підприємстві. Так, матеріали інвентаризації готової продукції (див. дод. ) на шахті “Батьківщина” свідчать, що вона проводиться щомісячно шляхом маркшейдерських замірів, а інколи і на протязі місяця з метою поточного контролю за повнотою і своєчасністю оприбуткування готової продукції. При цьому порушень за досліджуємий період не було встановлено.

Наступним важливим питанням контролю наявності та руху готової продукції є правильність її оцінки. Це пов'язано з тим, що на протязі звітного місяця оприбуткування видобутої руди відбувається за плановою собівартістю, а по закінченню місяця визначається її фактична собівартість. Перевірка правильності визначення фактичної собівартості видобутої руди здійснюється по даним первинних документів, які підтверджують витрати виробництва, аналітичних відомостей, журналів-ордерів 10 і 10/1 та калькуляції. При цьому обов'язково перевіряється розрахунок різниці між фактичною та плановою собівартістю і правильність його відображення на рахунках бухгалтерського обліку.

Крім того, на гірничодобувних підприємствах мають місце випадки переоцінки готової продукції, які пов'язані зі зниженням відсотку заліза у видобутій руді по технологічним причинам або гірничо-геологічним умовам. Кожний такий випадок перевіряється окремо по даним маркшейдерських замірів, лабораторних аналізів, складених актів переоцінки готової продукції, товарного балансу і руху різниць (див. дод. ) і відомості руху готової продукції (див. дод. ). Така перевірка включає контроль обґрунтованості причин проведення переоцінки, правильності арифметичних розрахунків, складання відповідних документів і відображення визначених різниць на рахунках бухгалтерського обліку (дооцінка - по дебету рахунка 26 “Готова продукція” і кредиту рахунка 719 “Інші доходи від операційної діяльності”, уцінка - по дебету рахунка 946 “Витрати від знецінення запасів” і кредиту рахунка 26 “Готова продукція”).

І завершуючим етапом ревізії готової продукції є контроль її руху, який відбувається у зв'язку з відпуском готової продукції споживачам .Такі господарські операції перевіряються по даним накладних, карток складського обліку, Балансу руху готової продукції (див. дод. ) і Відомості руху руди (див. дод. ).

Потім на основі обсягів випущеної продукції та відпущеної покупцем перевіряються залишки готової продукції по даним вказаних вище документів і ф.1 Баланс (див. дод. ) на кінець звітного місяця.

Таким чином, контроль наявності та руху готової продукції є важливим етапом її ревізії, який включає документальну перевірку та перевірку синтетичного і аналітичного обліку операцій з готовою продукцією.

4. Узагальнення матеріалів контролю та удосконалення контрольно-ревізійної роботи

Заключним і узагальнюючим документом, що відображає результати контрольно-ревізійної роботи, є акт ревізії, що ґрунтується тільки на конкретних фактах і засланнях на відповідні документи, містить послідовне викладення виявлених недоліків, порушень і зловживань.

Всі факти в акті ревізії викладаються таким чином, щоб по кожному з них можна було мати документально обґрунтовані відповіді на наступні питання:

- що порушено (закон, інструкція, наказ, постанова із вказівкою пункту, параграфу і змісту порушення);

- хто порушив (із вказівкою службових осіб або матеріально відповідальних осіб);

- час порушення (дата або період скоїння порушення і зловживань);

- засіб порушення;

- чим викликане порушення (причини і умови, сприятливі порушенням);

- розмір завданих збитків.

Форма і побудова акту ревізії визначається відомчими наказами і вказівками. Наявність заздалегідь певної форми і структури акту сприятливо відбивається на систематизації матеріалів ревізії і полегшує його укладання. Акт ревізії є не тільки засобом відображення недоліків, порушень і зловживань, але і важливим документом, на підставі якого дається оцінка роботи обревізованного підприємства, формуються висновки про дії його службових осіб і розробляються пропозиції з поліпшення його фінансово-господарської діяльності.

У вступі до акту ревізії вказуються: найменування і підпорядкованість підприємства, що ревізується, склад ревізійної групи, коли і на підставі якого документа проведена ревізія, охоплений нею період, прізвище і ініціали керівника і головного бухгалтера підприємства, що ревізується, час їхньої роботи, дільниці діяльності і види операцій, піддані в процесі ревізії суцільній і вибірковій перевірці, характеристика виконання рішень по результатах попередньої ревізії.

У відповідних розділах акту ревізії характеризують виконання планів, обґрунтованість планування найважливіших виробничих і фінансових показників, наявні внутрігосподарчі резерви. Найбільш докладно викладаються розкриті ревізією факти безгосподарності, незаконного витрачання засобів, нестач і крадіжок товарно-матеріальних цінностей, невірного ведення бухгалтерського обліку, недостовірного укладання звітності. При освітленні цих питань необхідно визначити величину завданих матеріальних збитків і інші наслідки виявлених порушень, вказавши час їхнього скоїння, прізвища службових осіб, по вині яких вони були допущені, із засланням на порушені ними нормативно-правові документи.

Неодмінною умовою правдивості і об'єктивності акту ревізії є участь матеріально відповідальних осіб, діяльність яких перевіряється (при проведенні інвентаризації ввірених їм товарно-матеріальних цінностей). Не менш важливо, щоб заінтересовані особи були присутніми і при інших контрольних діях, направлених на перевірку цілості і законності їхнього витрачання: при контрольних обмірах виконаних робіт, контрольних запусках сировини і матеріалів у виробництво, взятті проб і зразків на лабораторне дослідження. Ці дії ґрунтуються, як правило, на візуальних спостереженнях або експертних оцінках, не маючи інших документальних підтверджень. Тому участь заінтересованих осіб служить гарантією доказової сили акту ревізії як юридичне обґрунтованого документа.

Першочергове значення має оперативна фіксація результатів ревізії, коли виявлені порушення (зловживання) можуть бути розчинені або необхідно прийняти термінові міри до усунення порушень і притягнення до відповідальності винних осіб. В таких випадках складається окремий проміжний акт і вимагаються необхідні пояснення винних осіб, а також копії або виписки з документів, які стосуються до розкритих порушень.

Викладені в проміжних актах факти відображаються в загальному (основному) акті ревізії. До нього додаються також складені членами ревізійної групи окремі проміжні акти по результатах ревізії окремих об'єктів контролю. Такі акти підписуються членами ревізійної групи і відповідальними за перевіряючу дільницю роботи або за цілість цінностей посадовими або матеріально відповідальними особами.

Для запобігання нагромаджень в акті ревізії однорідних порушень в ньому приводяться декілька найбільш характерних фактів і кінцевий результат даних порушень. При цьому робляться заслання на накопичувальну відомість, проміжний або разовий акт, що додаються до основного акту ревізії.

В акті відображаються результати економічного аналізу фінансово-господарської діяльності із засланням на відповідні таблиці і розрахунки. Заслуговує позитивної оцінки розробка типових форм аналітичних таблиць по окремим основним виробничим і фінансовим показникам.

Формулювання в акті повинні носити лаконічний характер і бути тактовними. Не слід вживати термінів, що мають контекст юридичної кваліфікації дій службових осіб: "розтратив", "присвоїв", "злочин", "зловживання", "антидержавна практика", "злочинна діяльність", "недбалість". Необхідно пам'ятати, що оцінку дій винних осіб дадуть вищестояща організація ревізуючого підприємства і правоохоронні органи.

При написанні акту обмежуються наступною термінологією: "нестача", надлишок", "перевитрата", "невиконання плану", "матеріальні збитки", "порушення закону, наказу, інструкції". Не можна змішувати "нестачу" з "крадіжками". Щоб зробити правильний висновок про те, що нестача відбулася в результаті злочинних дій, потрібні додаткові спеціальні дослідження.

Не включаються в акт ревізії щоб не було факти, основані на усних заявах. У формулюваннях не повинно бути особистих поглядів і висновків, зауважень і умовиводів ревізора. В той же час неприпустимо замовчування в акті порушень і недоліків в роботі підприємства, що ревізується, і окремих службових осіб.

Особливо важливо в акті конкретно вказати, які відступлення від встановленого порядку ведення обліку і внутрігосподарчого контролю були допущені в оформленні господарських операцій і документообігу. Ця обставина винятково важливо для розкриття причин порушень, попередження їх в подальшому, розробки конкретних пропозицій по вдосконаленню обліку і внутрігосподарчого контролю.

Також звертається увага на переконливість аргументів, наведених в акті, по фактам негативних явищ в діяльності окремих посадових і матеріально відповідальних осіб.

Складений і підписаний ревізорами акт передається на підпис керівника і головного бухгалтера обревізованого підприємства, що зобов'язані в триденний термін підписати його. Якщо є заперечення по акту, вони повинні бути вручені ревізору (керівнику ревізійної бригади) в письмовому вигляді. Члени ревізійної бригади розглядають отримані заперечення, при необхідності перевіряють окремі факти і дадуть відповідні укладення, посилаючись при цьому на документи. Про наявність заперечень і зауважень керівники підприємства, що ревізується, роблять застереження перед своїм підписом на акті ревізії. В цілях усунення непорозумінь і суперечливих тлумачень окремих формулювань і аргументів, наведених в актах ревізії, доцільно з відповідними розділами акту ознайомити осіб, які припустили ті або інші порушення, відмічені в акті.

Останнім етапом ревізії фінансово-господарської діяльності є прийняття ефективних мір по усуненню недоліків і порушень. Ревізор (керівник ревізійної бригади) повинен активно допомагати керівництву підприємства, що ревізується, в розробці відповідних заходів. Не пізніше тижневого терміну після підписання акту ревізії воно розробляє проект вказівок з конкретними пропозиціями, направленими на ліквідацію розкритих недоліків. Цей проект затверджується наказом керівника підприємства, що ревізується. Особи, винні в порушеннях встановлених правил і законоположень, залучаються до адміністративній відповідальності. Матеріали про зловживання спрямовуються в судово-слідчі органи.