Бухгалтерський облік на підприємствах України

Вступ

Бухгалтерський фінансовий облік -- це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства, установи, організації та його фінансовий стан і відповідність вимогам законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку; це комплексний синтетичний облік всіх засобів і коштів та всієї економічної діяльності підприємства, фірми. До нього входять аналітичний облік розрахунків з постачальниками та підрядчиками, покупцями, іншими організаціями та особами, а також аналітичний облік фінансових операцій (облік акцій, дивідендів, облігацій, векселів, кредитів і процентів, інвестицій тощо).

У бухгалтерському фінансовому обліку за рівних умов господарювання, що надаються всім суб'єктам ринку, держава законодавчо визнає єдині правила ведення цього обліку та за єдиними принципами визначає побудову й організацію оцінки матеріальних цінностей та визначення права власності, методику обліку витрат і доходів, собівартості готової продукції (виробів, послуг та робіт), порядок визначення фінансової звітності на базі єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку.

Єдина система обліку на підприємстві, в галузі, державі забезпечується трьома нерозривно пов'язаними видами обліку: оперативно-технічним, статистичним та бухгалтерським.

Оперативно-технічний облік здійснюється безпосередньо на місці (цех, склад тощо) й забезпечує негайне спостереження та реєстрацію визначених виробничих і комерційних операцій та інших факторів господарської діяльності підприємства, організації, установи. Мета оперативного обліку -- швидке одержання інформації про хід виробництва, реалізацію продукції (робіт, послуг).

Оперативно-технічний або оперативний облік слугує для оперативного планування й поточного спостереження за розвитком виробництва, виконанням робіт, послуг. Він охоплює господарські й виробничі операції, що не мають безпосереднього відображення на рахунках бухгалтерського обліку. За допомогою оперативно-технічного обліку одержують дані про щоденний випуск продукції, щоденне відвантаження і реалізацію продукції, товарів, про витрати сировини та інших матеріальних цінностей, трудові витрати, додержання умов договірних поставок тощо. Дані для оперативно-технічного обліку одержують шляхом безпосереднього спостереження фактів господарської та виробничо-фінансової діяльності підприємств, організацій, установ.

Водночас, оперативно-технічний облік охоплює й ті господарські операції, що не мають безпосереднього відображення у бухгалтерському і статистичному обліку. Так, за його допомогою контролюють явку працівників на підприємство і повернення з нього по закінченні робочого часу, роботу верстатів та машин, їхні простої, режим технологічного процесу, стан і хід розрахунків підприємства з іншими підприємствами, організаціями та установами тощо.

Показники оперативного обліку використовують для забезпечення контролю. Ці показники часто не документують, а сповіщають усно.

Оперативний облік характеризується швидкістю одержання облікових відомостей.

Для одержання необхідної інформації дані оперативного обліку часто одержують шляхом спостереження, але нині дедалі ширше використовують сучасну техніку, наприклад, комп'ютери, телефакси тощо.

При оперативному обліку користуються всіма трьома видами вимірників, частіше - натуральними й трудовими.

Низку показників оперативного обліку передають до вищих організацій, наприклад, дані про випуск продукції, одержання врожаю зернових тощо. Такі показники узагальнюють і включають до складу оперативної звітності, яка слугує для спостереження за відповідними процесами в масштабі окремих галузей і народного господарства України в цілому.

Оперативно-технічним обліком мають бути зайняті працівники всіх служб підприємства - виробничої, технічної, бухгалтерської, постачання, праці, кадрів тощо.

Статистичний облік - це планомірне збирання й вивчення масових кількісних та якісних явищ і закономірностей загального розвитку за конкретних умов місця й часу (перепис наявності обладнання, визначення середньої заробітної плати працівників підприємства за категоріями працюючих, кількість і якість вироблюваної продукції, використання робочого часу, чисельності населення тощо). Дані про господарські та виробничі зміни статистичний облік одержує з оперативно-технічного і бухгалтерського обліку. Наприклад, за даними статистичного обліку можна визначити зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції (робіт, послуг), чисельність працюючих за віком, статтю, кваліфікацією тощо. Ці дані допомагають аналізувати результати різних процесів і прогнозувати подальший їх розвиток.

Таким чином, на основі статистичного обліку визначаються кількісні й якісні показники роботи кожного підприємства. Операції та явища підлягають статистичному спостереженню, групуванню, обчисленню середніх та відносних величин, індексів, побудови рядів динаміки, аналізу тощо. Виходячи з цього, статистичний облік являє собою систему вивчення, узагальнення і контролю за масовими явищами, що мають загальнодержавний характер.

Бухгалтерський облік - це спосіб документального спостереження, відображення й контролю за господарською і фінансовою діяльністю виробників і господарників (підприємств, організацій, орендних, спільних підприємств, акціонерних товариств тощо), а також система збирання, вимірювання, обробки, інтерпретації та передачі інформації про господарську діяльність підприємства, установи, організації внутрішнім та зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень. Облік ведеться у вартісному, натуральному та трудовому вимірниках. Він грунтується на суворому дотриманні документації та здійснюється на основі державних правових актів, тобто на основі правових чинників, що передбачає виникнення виробничих госпрозрахункових підрозділів (цех, бригада, ланка, виробник), малих підприємств.

Побудова бухгалтерського обліку залежить від розвитку всіх чинників, що зумовлюють його суть. Так, застосування ПЕОМ дає можливість одному працівникові оперувати нормативною, технологічною, обліковою, правовою інформацією, що підносить інтегрованість бухгалтерського обліку в системі управління на вищий рівень, породжуючи нову якість обліку й нові чинники його побудови.

Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

На відміну від інших видів обліку бухгалтерський облік забезпечує суцільну реєстрацію всіх господарських операцій на підставі документів, первинного обліку.

Бухгалтерський облік базується на документуванні всіх господарських процесів і проведенні періодичних інвентаризацій, забезпечує виявлення та мобілізацію резервів підприємства з метою зниження собівартості продукції (робіт, послуг).

Основними умовами правильної організації бухгалтерського обліку є використання найбільш раціональних форм і методів обліку, підвищення його технічного озброєння.

Усі три види господарського обліку тісно пов'язані собою і доповнюють один одного.

1. Організація роботи підприємства. Структура та функції бухгалтерської служби

Аналіз поточної структури й стану бухгалтерської служби підприємства

У ході аудиторських перевірок я звернула увагу, що в більшості підприємств за останні 1-2 роки значно виріс чисельний склад бухгалтерії, це привело до збільшення числа функціональних обов'язків у рамках одного відділу, що, як правило, негативно позначається на результатах і ефективності роботи бухгалтерії в цілому.

Бухгалтерія відповідає головним чином за вибір облікової політики й організацію облікової діяльності. Вона також відповідальна за достовірне й своєчасне відбиття в обліку господарських операцій, надання даних обліку внутрішнім і зовнішнім користувачам, правильність ведення податкового обліку.

У структуру бухгалтерії (фінансово-економічної служби) можуть бути включені сектори внутрішнього аудита, управлінського й податкового обліків. Для зміни ситуації потрібно впорядкувати й чітко розмежувати функціональні завдання бухгалтерії (фінансово-економічної служби) і відбити це в організаційній структурі. Як правило, організаційна структура бухгалтерії відображає склад всіх функціональних підрозділів підприємства й визначає координацію їхньої спільної діяльності.

Причинами реформування бухгалтерії можуть бути оптимізація витрат на фінансово-економічну службу (як правило штат бухгалтерії «роздутий»), посилення контролю за витратою коштів, правильності оформлення первинних документів з метою мінімізації податкових ризиків і т.д. Що, як слідство, приводить до перерозподілу функцій (перегляду функціональних обов'язків), уніфікації регламентів, оптимізації керування грошовими потоками й до вивільнення співробітників з низькими кваліфікаційними вимогами.

Експрес-діагностика підприємства припускає вивчення поточних (тактичних) аспектів діяльності підприємства й бухгалтерської служби, що призначена для пошуку й виділення найбільш важливих і складних проблем у керуванні й контролем над фінансами, що є першим етапом у підготовці інформації для ухвалення управлінського рішення - аналіз поточної структури й стану бухгалтерської служби. По моєму досвіді на підприємствах з оптимальною чисельністю персоналу проведення аналізу поточної структури й стану бухгалтерської служби можливо тільки із залученням зовнішніх консультантів.

Робота зовнішніх консультантів, як правило, починається з одержання й вивчення попередньої інформації:

Організаційна структура бухгалтерської служби;

Положення про бухгалтерську службу;

Посадові інструкції співробітників бухгалтерської служби й т.п.

Після чого формується Технічне завдання, перелік і структура інформації, необхідної для вивчення при виїзді консультантів до замовника. Далі проводитися інтерв'ювання співробітників бухгалтерської служби.

На підставі вищевикладеного, складається Звіт для замовника, у якому описана фактична зайнятість кожного співробітника бухгалтерської служби зі слів самого співробітника. Також до складу Звіту входить аналітична записка консультантів із вказівкою й обґрунтуванням надмірності й дублювання під час виконання службових обов'язків співробітників бухгалтерії.

По-перше, сформувати оптимальну чисельність бухгалтерської служби, а також відібрати найбільш здатних співробітників по кваліфікаційних вимогах з існуючих штатних працівників.

По-друге, скласти докладні посадові інструкції для кожного співробітника (категорії співробітників), відповідно до оновленої концепції побудови бухгалтерської служби.

По-третє, забезпечити взаємозамінність співробітників. Це приводить до більшої керованості персоналом: звільнення співробітника або догляд у відпустку більше не ставить під погрозу своєчасність відбиття операцій у бухгалтерському й податковому обліку.

При приватному ситуативному підході до побудови організаційної структури бухгалтерської служби важливо зберегти функціональність, тобто можливість ефективного керування фінансово-економічною діяльністю. На підприємствах великого масштабу служба може містити велику кількість груп, бюро, відділів. Підприємство малого масштабу може мати службу, де функції й обов'язку секторів або груп можуть сполучатися й здійснюватися меншим числом працівників, але й у цьому випадку необхідно підтримувати функціональність даної служби.

Бухгалтерська служба покликана забезпечувати оперативність і ефективність керування підприємством, реалізацію управлінських рішень на будь-якому рівні.

Іншою вимогою до організаційної структури бухгалтерської служби, на мою думку, є її оперативна адаптація до постійно змінюється внутрішньому й зовнішньому середовищу. Структура бухгалтерської служби повинна вчасно модифікуватися в систему, що відображає нові тенденції розвитку підприємства.

Відповідність бухгалтерської служби вартої перед підприємством цілям і завданням, багато в чому сприяє успіху діяльності підприємства.

2. Облік грошових коштів, розрахункових і кредитних операцій

У процесі господарської діяльності підприємства вступають у грошові відносини один з одним, членами трудового колективу, податковими органами, банками, Пенсійним фондом України і Фондом соціального страхування, Фондом зайнятості, різними юридичними і фізичними особами. З розвитком ринкових відносин істотно розширюється сфера бухгалтерського обліку і фінансового контролю операцій, зв'язаних з рухом коштів, станом розрахункових і кредитних відносин.

Підприємства повинні робити розрахунки за своїми обов'язками перед іншими підприємствами, організаціями й установами в безготівковому порядку через установи банків або векселями. Наличноденежный оборот підприємств зв'язаний в основному з оплатою праці, виплатою посібників по соціальному страхуванню, оплатою витрат на службові командировки, операційних, господарських витрат.

Основними задачами бухгалтерського обліку і контролю касових операцій є забезпечення схоронності коштів, законності і доцільності їхньої витрати, дотримання касової дисципліни й інших вимог відповідно до встановленого порядку ведення касових операцій.

При цьому отримані в банку кошти повинні бути використані по цільовому призначенню, а також дотримані ліміти залишку готівки в касі, встановлені установою банку за узгодженням з керівництвом.

Невід'ємний елемент бухгалтерського контролю - проведені у встановлені керівником підприємства терміни раптові інвентаризації готівки, а також знаходяться в касі підприємства цінних паперів (акцій, облігацій, ощадних сертифікатів) і грошових документі.

Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року, виявлені при інвентаризації надлишки коштів у касі підлягають оприбуткуванню з віднесенням їхній на фінансові результати діяльності підприємства. Це відбивається в бухгалтерському обліку записом по дебету рахунка "Каса" і кредиту рахунка "Прибутки та збитки". Одночасно встановлюються причини виникнення надлишків і винні обличчя.

Розкриті інвентаризацією нестачі грошей у касі пред'являються до стягування з касира.

Відповідно до законодавства України кожне підприємство вправі відкривати в будь-якому банку розрахунковий і інший рахунки для збереження коштів і здійснення усіх видів розрахункових, кредитних і касових операцій. Банк по місцеві реєстрації підприємства зобов'язаний відкрити йому розрахунковий рахунок по його вимозі. Відкривати ще рахунка в іншому банку не рекомендовано.

Установа банку гарантує таємницю по операціях, зробленим на рахунках підприємства. Довідки по ці операції видаються банком самим підприємствам-клієнтам, а при необхідності також судам, органам наслідку й арбітражу, аудиторським організаціям і податковим органам.

Деякі особливості має організація обліку і контролю засобів на валютному рахунку підприємства, а також інших операцій в іноземній валюті. Вони відбиваються в бухгалтерському обліку в гривнях на основі попереднього перерахування іноземної валюти за курсом Центрального банку України, що діє на дату здійснення операцій. Одночасно облікові записи по цих операціях виробляються у валюті розрахунків і платежів.

Контролю піддається правильність віднесення на фінансові результати діяльності підприємства курсових разниц по його валютному рахунку в банку й інших операціях в іноземній валюті. Різниця між оцінкою коштів і інших активів за курсом іноземної валюти на дату відображення в обліку і здійснення операцій відноситься на рахунок "Прибутки та збитки". В аналітичному обліку по цьому рахунку курсові різниці відбиваються обособлено як окрема стаття позареалізаційних доходів чи втрат у таблиці аналітичних даних журнали-ордери № 15.

Перехід до ринкової економіки вносить істотні зміни в систему розрахункових і кредитних відносин. Цілком скасовані окремі форми, що існували раніше обмеження у виборі, розрахунків між постачальниками і покупцями. Порядок і форми розрахунків визначаються в господарських договорах (угодах) між сторонами. Підприємства можуть відпускати продукцію і виконувати роботи (послуги) у кредит зі сплатою покупцями (замовниками) відсотків за користування комерційним кредитом. Для оформлення таких торгових угод переважно використовувати вексельне звертання.

Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються платіжними дорученнями, чеками, акредитивами, платіжними вимогами-дорученнями.

Розрахунки з покупцями і замовниками за товари, роботи і послуги відбиваються в бухгалтерському обліку і звітності по-різному в залежності від прийнятої на підприємстві методики включення продукції в обсяг реалізації: або в міру пред'явлення розрахункових документів покупцям (замовникам) за відвантажену (відпущену) продукцію, виконані послуги; або після оплати розрахункових документів покупцями і надходження засобів на рахунок, валютний чи рахунок у касу підприємства-постачальника. Обраний підприємством варіант передбачається при прийнятті облікової політики на тривалий термін (ряд років) виходячи з умов господарювання та договорів. Дотримання прийнятого підприємством методу, у продовж звітного року обов'язково.

Відповідно до діючої системи розрахунків у народному господарстві підприємства можуть видавати аванси іншим підприємствам або одержувати від них аванси під майбутнє постачання товарно-матеріальних цінностей і виконання робіт (послуг), а також оплаті продукції і робіт з мери їхній часткової готовності. Стан цих розрахунків контролюється на основі облікових записів на активному рахунку “Розрахунки по авансах виданим" і пасивному рахунку “Розрахунки по авансах отриманим". Однойменні статті маються й у розділі III активу і пасиву балансу.

3. Облік розрахунків з робітниками і службовцями по з/п

Порядок оформлення й облік розрахунків з оплати праці

Первинні документи по обліку праці і заробітної плати, що надходять до бухгалтерії, після перевірки і опрацювання групують за ідентифікаційними номерами працівників і використовують для складання розрахунково-платіжних відомостей (ф.№П-49). При значній кількості первинних документів по обліку виробітку робітників для складання розрахунково-платіжних відомостей використовують дані накопичувальних карток виробітку і заробітної плати (ф.№П-55 і ф.№П-56).

Розрахунково-платіжні відомості є основним документом, який використовується для оформлення розрахунків з робітниками і службовцями. Вони містять інформацію про всі нарахування за видами оплат, утримання із заробітної плати і суми, що належать видачі на руки. Підставою для складання розрахунково-платіжних відомостей служать:

? табель використання робочого часу (для нарахування заробітної плати та всіх інших оплат, в основу яких покладено час - доплати за роботу в нічний і понадурочний час, оплата простоїв, за час непрацездатності тощо);

? накопичувальні картки виробітку і заробітної плати (для робітників-відрядників);

? довідки-розрахунки бухгалтерії (за всіма видами додаткової заробітної плати і допомоги по тимчасовій непрацездатності);

? розрахункові відомості за минулий місяць (для розрахунку сум утримань прибуткового податку з доходів громадян);

? рішення судових органів (на утримання за виконавчими листками);

? заяви працівників на різні види перерахувань;

? платіжні відомості (на раніше виданий аванс за першу половину місяця) тощо.

Підприємства замість розрахунково-платіжних відомостей як єдиних документів можуть складати окремо розрахункові відомості (ф.№П-50), які містять повний розрахунок належної заробітної плати і утримань з неї, і окремо -- платіжні відомості (ф.№П-53), які використовуються тільки для виплати заробітної плати.

На платіжних відомостях повинен бути надпис про дозволення видачі грошових коштів із каси, підписаний керівником підприємства і головним бухгалтером, із зазначенням суми і строку виплати (як правило) протягом трьох днів, враховуючи день одержання грошових коштів в банку).

Після закінчення трьох днів) встановлених для виплати заробітної плати, касир перевіряє у платіжній відомості підписи в одержанні коштів і підраховує суму виплаченої заробітної плати. Своєчасно не одержана робітниками і службовцями заробітна плата депонується, тобто напроти

прізвища осіб) які її не одержали, проставляється штамп або пишеться від руки «Депоновано». Платіжна відомість закривається двома сумами: видано готівкою і депоновано. На депоновані суми касир складає реєстр невиданої заробітної плати (ф. № П-ІІ). Виплачена за платіжною відомістю сума заробітної плати оформляється видатковим касовим ордером (ф. № КО-І). Суму депонованої заробітної плати касир вносить в банк для зарахування на поточний рахунок. При цьому в об'яві на внесення готівки зазначається «Депонентські суми». Це необхідно для того, щоб банк взяв ці суми на окремий облік і видав підприємству за його першою вимогою. В подальшому кожна виплата депонованої заробітної плати здійснюється за реєстром (або книгою) невиданої заробітної плати й оформляється видатковим касовим ордером.

Депоновану заробітну плату підприємство зберігає на своєму рахунку в банку протягом трьох років, після чого вона підприємствами всіх форм власності підлягає перерахуванню до бюджету не пізніше 10 числа наступного місяця (наказ Мінфіну України від 09.08.93 № 55). За несвоєчасне перерахування до бюджету зазначених депонентських сум стягується пеня у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі розрахунково-платіжних відомостей (або відповідних машинограм) складають розробні таблиці «Зведення нарахованої заробітної плати за її складом і категоріями працівників» і «Зведення по розрахунках з робітниками і службовцями», які містять інформацію про

склад фонду оплати праці за групами і категоріями персоналу і видами виплат за звітний місяць.

Синтетичний облік розрахунків по оплаті праці підприємства здійснюють на пасивному рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» за субрахунками:

661 «Розрахунки за заробітною платою»,

662 «Розрахунки з депонентами».

По кредиту субрахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» відображаються суми нарахованої основної і до даткової заробітної плати, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а по дебету - утримання із заробітної плати (прибуткового податку, збору до Пенсійного фонду, до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, за виконавчими листками та інші утримання), суми виплаченої заробітної плати і депонованої. Звідси в бухгалтерському обліку на суму нарахованої заробітної плати роблять запис по кредиту рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» і дебету рахунків:

23 «Виробництво», 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін. (на суму нарахованої основної і додаткової заробітної платні премій, які виплачуються із фонду оплати праці);

652 «По соціальному страхуванню» (на суму допомоги по соціальному страхуванню, нарахованої за рахунок коштів соціального страхування) та ін.

Суми утримань із заробітної плати працівників підприємства відображаються записом по дебету рахунка 661 «Розрахунки по заробітній платі» в кореспонденції з кредитом рахунків:

641 «Розрахунки за податками» (на суму утриманого прибуткового податку, що підлягає перерахуванню до бюджету);

651 «За пенсійним забезпеченням» (на суму утримані збору до Пенсійного фонду);

653 «За страхуванням на випадок безробіття» (на суму утримань збору до Фонду соціального страхування на випадок безробіття);

685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (на суму утримань за виконавчими листками) та ін.

Суми, виплачені з каси підприємства (заробітна плата премії, допомога по тимчасовій непрацездатності тощо належні працівникам), відображаються записом по дебету рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» і кредиту рахунка 30 «Каса».

На суму депонованої заробітної плати в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» і кредиту рахунка 662 «Розрахунки з депонентами». В подальшому, при виплаті працівникам заробітної плати, зарахованої раніше на рахунок депонентів, роблять запис по дебету рахунка 662 «Розрахунки з депонентами» в кореспонденції кредитом рахунка 30 «Каса».

Сума депонованої заробітної плати, по якій закінчився строк позовної давності (3 роки), яка підлягає перерахуванню до бюджету, відображається записом по дебету рахунка 662 «Розрахунки з депонентами» і кредиту рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами». Перерахування зазначеної суми до бюджету відображається записом по дебету рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами» і кредиту рахунка ЗІ «Рахунки в банках».

Аналітичний облік розрахунків з робітниками і службовцями по оплаті ведеться в картках - особових рахунках (ф. № П-54 і № П-54а), які містять інформацію по нарахованих сумах, утриманнях, виплаті. Ця інформація використовується для наступних розрахунків середньої

заробітної плати (при оплаті відпусток, нарахуваннях допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо), видачі різного виду довідок.

Аналітичний облік депонованої заробітної плати ведеться по кожній незатребуваній сумі безпосередньо в реєстрі або книзі обліку депонованої заробітної плати. Виплата такої заробітної плати оформляється видатковим касовим ордером.

Облік забезпечення оплати відпусток працівникам

Деякі особливості є в обліку заробітної плати працівників за час відпустки. Чергові відпустки працівникам надаються протягом року, як правило, нерівномірно (особливо в сезонних виробництвах). З метою рівномірного включення до собівартості продукції (робіт, послуг) заробітної плати на оплату відпусток підприємствам дозволено створювати резерв. Такий резерв створюється шляхом щомісячного включення рівними сумами (визначеними за плановим відсотком до фактично нарахованої заробітної плати) наступних витрат на оплату відпусток. При цьому резерв створюється на наступні витрати по оплаті відпусток працівникам, а також нарахуванням на ці суми збору на соціальне страхування (оскільки при нарахуванні заробітної плати за час чергової відпустки працівнику в розрахунок приймається і допомога по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів соціального страхування).

У бухгалтерському обліку на суму створеного резерву робиться запис по дебету рахунка 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін., кредиту рахунка 471«3абезпечення виплат відпусток». Нарахована заробітна плата відноситься на зменшення раніше створеного резерву записом по дебету рахунка 471 у кореспонденції з кредитом рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою».

Сальдо (кредитове) рахунка 47 {«Забезпечення виплат відпусток» показує залишок невикористаного на кінець року резерву.

Наприкінці року проводиться інвентаризація резерву на оплату відпусток працівникам. З цією метою за даними відділу кадрів (або уповноваженої для цього особи) складається список з зазначенням прізвища кожного працівника, за який період не використана відпустка, кількість днів невикористаної на 1 січня наступного року відпустки.

Шляхом множення середньоденного заробітку працівника на кількість днів ненаданої відпустки визначають суму резерву за невикористані відпустки. Якщо) наприклад, за даними інвентаризації визначена загальна кількість невикористаної відпустки 500 людино-днів, то при середньоденному заробітку працівників 8 грн. сума резерву з урахуванням збору на соціальне страхування дорівнює 4160 грн. (8 грн.-500-1,04). Ця сума має дорівнювати кредитовому сальдо рахунка 471 «Забезпечення виплат відпусток». Зайво нарахована сума резерву сторнується, а на суму, якої не вистачає, робиться донарахування.

Якщо на підприємстві не прийнято створювати резерв на оплату наступних відпусток, то заробітна плата) нарахована працівникам при наданні відпустки, відноситься на витрати виробництва або обігу в загальному порядку (тобто відображається по дебету рахунка 23 «Виробництво» та ін. в кореспонденції з кредитом рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою»).

Наказом Мінфіну України від 01.02.94 № 10 підприємствам дозволено, поряд з резервом на оплату відпусток резервувати також кошти для виплати винагороди за вислугу років, яка здійснюється згідно з чинним законодавством.

4. Облік товарно-матеріальних цінностей

Облік товарно-матеріальних цінностей на підприємствах зарубіжних країн вирішує наступні задачі:

управління матеріальними запасами за допомогою облікової інформанти забезпечення необхідною інформацією адміністрації та служби управління та визначення строків замовлень та закупівель виробничих запасів, а також найбільш вигідного розміру закупівлі матеріальних цінностей;

забезпечення даними про наявність фізичних залишків цінностей для організації контролю за рівнем запасів і обліком операцій комор, складів та інших місць зберігання;

визначення розходів, пов'язаних з закупівлею матеріалів у відповідності з нормами і нормативами їх запасів;

облік втрат матеріальних запасів, облік витрат, пов'язаних з транспортуванням і переміщенням матеріалів;

розрахунок вартості матеріалів, що відпускаються у виробництво;

облік витрат матеріалів на виробництво по центрам відповідальності і розподіл матеріалів по об'єктам калькуляції;

визначення впливу всієї суми обороту товарно-матеріальних цінностей на величину прибутку підприємства.

Система обліку товарно-матеріальних цінностей визначається виходячи з характеру виробництва, обсягу запасів та швидкості їх обороту.

Облік товарно-матеріальних цінностей знаходиться в центрі уваги всіх управлінських служб. Це пов'язано з намаганням прискорити обіг капіталу, вкладеного в товарно-матеріальні запаси. Керівники підприємств знають, що при слабкому контролі за наявністю і рухом виробничих запасів фінансові втрати можуть бути більш значними, ніж при операціях з готівкою.

Своєчасна закупка і правильне визначення розмірів закуплених сировини і матеріалів дозволяють підприємствам підтримувати оптимальний розмір залишків з врахуванням вартості закуплених матеріалів і витрат, пов'язаних з розміщенням замовлень.

Установлення системи бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей для конкретного підприємства визначається в залежності від характеру виробництва, об'єму запасів і швидкості їх обертання.

Однією з головних функцій обліку товарно-матеріальних цінностей є забезпечення необхідною інформацією посадових осіб для діяльності по підтриманню оптимального рівня запасів. Головною метою управління запасами є визначення і збереження оптимального рівня капіталовкладень у всі види запасів - від сировини до готової продукції. Визначення і підтримка оптимального рівня запасів дозволяє встановити той оптимальний рівень запасів, при якому визначається час замовлення, а також кількість необхідних матеріалів.

В практиці роботи підприємств зарубіжних країн встановлюються два рівня запасів: мінімальні залишки і максимальний запас.

Мінімальний залишок певного найменування матеріалів розраховується на основі середньої потреби в ньому для нормального виконання виробничого процесу і часу його заготівлі.

Максимальний запас матеріалів розраховується на основі розрахунку його потреби за певний період часу для виробничої мети або шляхом сумування мінімального залишку з надходженнями економічно найбільш вигідної кількості придбаних матеріалів.

Бухгалтерський облік запасів товарно-матеріальних цінностей має певну специфіку і залежить від того, в якій бухгалтерії він здійснюється: в фінансовій або управлінській.

В фінансовій бухгалтерії відображаються тільки витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей і розрахунки з постачальниками. Витрати на придбання сировини і матеріалів складаються з їх вартості по ціні придбання і витрат, пов'язаних з завантаженням, розвантаженням і транспортуванням. Облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей дозволяє визначити фактичну собівартість їх придбання. Одночасно з обліком витрат на їх придбання здійснюється контроль з а розрахунками з постачальниками.

Витрати, пов'язані з закупками товарно-матеріальних цінностей, відображаються на окремому синтетичному рахунку "Закупки товарно-матеріальних цінностей".

Товарно-матеріальні цінності можуть бути придбані за готівку. В цьому випадку розрахунки за цією операцією будуть завершені по мірі списання готівки по касі.

При наявності кредитних відносин з постачальниками товарно-матеріальних цінностей виникає потреба відображення на рахунках двох операцій: по обліку сум, використаних на придбання матеріальних цінностей з відображенням боргу постачальникам, і погашенні цієї заборгованості в подальшому періоді в порівнянні з моментом надходження товарів.

При розрахунку з постачальниками за допомогою векселів виникає третя операція по обліку векселів, що підлягають оплаті, яка, як правило, знаходить відображення в обліку товарно-матеріальних цінностей в момент акцепту векселю, виставленого постачальником. Наведений прядок відображення на рахунках розрахунків з постачальниками і витрат на придбання матеріальних цінностей.

Господарча операція Сума, грош. од.

Здійснена оплата готівкою через касу за отримані матеріали 1200

Акцептований рахунок-фактура постачальника за закуплені матеріали 3800

Погашена заборгованість постачальнику матеріалів через банк 3800

Закуплені товари в кредит 10000

Акцептований вексель, виставлений постачальником 10000

Оплачений вексель з рахунку в банку з настанням строку платежу І0000

Всі Операції по обліку розрахунків з постачальниками і витрат на закупку матеріальних цінностей в фінансовій бухгалтерії знайдуть наступне відображення на рахунках:

Дебет рахунків Кредит рахунків Сума, грош.од.

Витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей Каса 1200

Витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей Розрахунки з постачальниками 3800

Розрахунки з постачальниками Рахунок в банку 3800

Витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей Розрахунки з постачальниками І0000

Розрахунки з постачальниками Векселя до оплати 10000

Векселя до оплати Рахунок в банку 10000

Як видно з прикладу, в фінансовій бухгалтерії облік надходження і вибуття товарно-матеріальних цінностей не ведеться.

Протягом звітного періоду обліковують тільки видатки на їх придбання. Наявність товарно-матеріальних цінностей в фінансовій бухгалтери визначається один раз в кінці звітного періоду шляхом проведення інвентаризації Залишки та рух матеріальних цінностей протягом звітного періоду відображаються на рахунках в управлінській бухгалтерії. Облік здійснюється в натуральних показниках і в оцінці по обліковим цінам. Результати інвентаризації матеріальних цінностей проводяться по дебету рахунків по обліку запасів товарно-матеріальних цінностей в кореспонденції з кредитом рахунку "Фінансовий результат звітного періоду".

В момент інвентаризації товарно-матеріальні цінності оцінюються двічі: по фактичній собівартості і по ринковим цінам на день інвентаризації. На балансових рахунках по обліку запасів товарно-матеріальних цінностей вони відображаються за фактичною собівартістю. Різниця між фактичною собівартістю і їх вартістю за ринковими цінами складає резерв уцінки, який відображається на контрактивному балансовому рахунку „Резерв уцінки запасів товарно-матеріальних цінностей ”. Різниця між фактичною собівартістю і сумою нарахованого резерву уцінки складає вартість запасів товарно-матеріальних цінностей в оцінці за ринковими цінами, яка і повинна знайти відображення б балансі підприємства. Якщо оцінка по ринковим цінам виявиться вище фактичної собівартості залишків матеріальних цінностей, то резерв уцінки в цьому випадку не створюється, і запаси по їх видам включаються в баланс по їх собівартості. Залишок виробничих запасів на кінець звітного періоду представляє собою невідшкодовану доходами суму видатків, тому він повинен бути знятий з загальної суми видатків поточного періоду. Входячи ж запаси матеріальних цінностей, використані на виробництво продукції і відшкодовані доходами підприємства, необхідно вважати додатковими витратами. Вони належать до списання з рахунків обліку виробничих запасів на рахунок "Фінансовий результат звітного періоду".

Суми нарахованого резерву уцінки відображаються по дебету рахунка "Фінансовий результат звітного періоду" і кредиту рахунка "Резерв уцінки запасів товарно-матеріальних цінностей", а його списання відноситься на кредит рахунку "Фінансовий результат звітного періоду".

Результати інвентаризації і суми "Резерву уцінки виробничих запасів" відображаються в обліку по кожному балансовому рахунку, що належить для обліку товарно-матеріальних цінностей.

Розглянемо порядок відображення на рахунках в фінансовій бухгалтерії результатів інвентаризації на прикладі наступних операцій:

Бухгалтерський облік запасів товарно-матеріальних цінностей здійснюється в управлінській бухгалтерії. їх класифікують на наступні види і групи: сировина і основні матеріали, незавершене виробництво, допоміжні матеріали, готова продукція, інструмента, запасні частини, малоцінний інвентар та ін.

Для обліку кожного з цих видів товарно-матеріальних цінностей використовуються окремі синтетичні рахунки аналогічної назви. Проте суворої номенклатури рахунків немає. В багатьох країнах в залежності від організації придбання і збуту продукції в структурі синтетичних рахунків можуть бути введені нові рахунки, такі як "Тара", "Паливо", "Напівфабрикати" та ін.

На підприємствах багатьох країн аналітичний облік матеріальних цінностей виконується по їх назвам. Однак невеликі підприємства протягом звітного періоду не ведуть аналітичного обліку товарно-матеріальних цінностей. Вони обмежуються лише обчисленням залишків на кінець звітного періоду. Аналітичний облік запасів їм необхідний лише для забезпечення контролю за закупками, вартістю запасів і вкладення капіталу на їх придбання.

Надходження, вибуття, а також передача товарно-матеріальних цінностей в обробку, в витрати виробництва і назад на склад, документуються. Первинні документи є підставою для запису господарчих операцій в регістри аналітичного і синтетичного обліку.

В процесі закупок складається собівартість придбаних товарів, а при реалізації готових виробів визначається фінансовий результат управлінської бухгалтерії.

Перелік господарських операцій, які відображаються в управлінській бухгалтерії, по обліку матеріалів за стандартними (кошторисними) цінами і результатів від реалізації готової продукції має наступний вигляд:

Операції по надходженню і вибуттю матеріалів, відображаються в фінансовій бухгалтерії:

Дебет рахунків Кредит рахунків Сума, грош.од.

Сировина і основні матеріали Витрати на закупку товарно-матеріальних цінностей 20000

Допоміжні матеріали Витрати на закупку товарно-матеріальних цінностей 10000

Витрати по постачанню Послуги сторонніх організацій 2000

Витрати на виробництво продукції Сировина і основні матеріали 15000

Витрати на виробництво продукції Допоміжні матеріали 3000

Витрати на виробництво продукції Витрати по постачанню 1200

Готова, продукція:

Витрати на виробництво продукції 19200

Комерційна собівартість реалізованої продукції Готова продукція 15000

Комерційна собівартість реалізованої продукції Виграти на збут продукції 3000

Продаж Фінансовий результат від реалізації продукції 20000

Фінансовий результат від реалізації продукції

Комерційна собівартість реалізованої продукції 18000

Фінансова бухгалтерія:

Дебет рахунків Кредит рахунків Сума, грош. од.

Витрати на закупівлю товарно-матеріальних цінностей Розрахунки з постачальниками 20000

Витрати на закупівлю товарно-матеріальних цінностей Розрахунки з постачальниками 10000

Витрати на закупівлю товарно-матеріальних цінностей Розрахунки зі сторонніми організаціями за надані послуги 2000

Розрахунки з покупцями Продаж 20000

В управлінській бухгалтерії отриманий прибуток від реалізації продукції на суму 2000 грош. од., який виявляється на рахунку "Фінансовий результат від реалізації продукції". Товарно-матеріальні цінності оприбутковані і списані в втрати на виробництво по обліковим цінам. Відхилення: від облікових цін відображені на рахунку "Витрати по постачанню", які розподілені і списані в кінці звітного періоду в витрати на виробництво в сумі 1200 грош.од відхилення від облікових цін розподілені пропорційно вартості товарно-матеріальних цінностей, відпущених на виробництво продукції і на залишок на складі. Підприємства зарубіжних країн можуть списувати відхилення в вартості матеріалів, що виробляються, які приходяться до вартості реалізованої продукції, безпосередньо на фінансові результати. Крім того, частина відхилень, яка приходить ся на вартість матеріалів, які залишилися на кінець звітного періоду на складі, може бути списана на збільшення вартості або ж залишається на балансі. Підприємства мають можливість обирати методи оцінки матеріалів, але це повинно бути зафіксованим в плані організації бухгалтерського обліку (в обліковій політиці).

5. Облік основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів

Облік основних засобів

Визнання та оцінка основних засобів

Перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку спричинив зміни в обліку необоротних активів підприємства. Зокрема, значні зміни сталися в обліку основних засобів у зв'язку з набранням чинності П(С)БО 7 "Основні засоби", яке затверджене наказом Мінфіну України №92 від 27.04.2000 р., зареєстроване Мінюстом України 18.05.2000 р. за №288/4509 та набрало чинності з 1 липня 2000 року. З введенням у дію цього стандарту додалося роботи постійно діючим інвентаризаційним комісіям, оскільки на них покладаються обов'язки зі встановлення вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів (п. 5 П(С)БО 7).

Підприємства повинні: вибрати один із п'яти методів нарахування амортизації, викладених у п. 26 П(С)БО 7, плюс метод, який використовувався до введення в дію сьомого стандарту; в разі необхідності - провести переоцінку окремих об'єктів основних засобів, якщо їх залишкова вартість значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу (див. пункти 16 - 21 П(С)БО 7).

Окремою "подією" для підприємства є визначення строку корисного використання (експлуатації) основних засобів (див. пункти 23 - 25 П(С)БО 7). У бухгалтерській пресі з'явилися різні міркування щодо того, хто (бухгалтер, інженер-експлуатаційник, керівник підприємства) повинен визначати такі строки. На мою думку, така робота (за умови фахового (а отже, ефективного) підходу до використання основних фондів) не до снаги спеціалісту якогось певного профілю.

Для здійснення таких розрахунків потрібні знання не тільки економічних процесів на підприємстві. Треба досконало знати технічні характеристики об'єкта амортизації і специфіку технологічних процесів, в яких задіяні ті чи інші об'єкти основних засобів, потрібен постійний маркетинг ринку продажів щодо нових розробок машин і устаткування з подібними характеристиками. І врешті-решт - потрібні неабиякі знання вищої математики! Таких вундеркіндів серед українського люду (а не те що на якомусь конкретному підприємстві) замало для того, щоб одноособово виконати колосальні обсяги робіт, які на нас звалилися з волі надто старанних, надприродно завзятих і надміру запобігливих "реформаторів".

Такими розрахунками повинна займатися група різнобічних спеціалістів. А у всі часи такі обов'язки покладалися саме на постійно діючу інвентаризаційну комісію. Втім - можете назвати її інакше!

Щоб усе це здійснити, необхідні ще й ґрунтовні знання нових і вже чинних нормативних документів. Деякі, на нашу думку, визначальні моменти наводимо в рамках цього розділу. А багато чого вам доведеться знаходити самотужки у відповідних документах, на які ми будемо посилатися.

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Бухгалтерський облік основних засобів ведеться на балансовому рахунку - 10 "Основні засоби". Згідно з П(С)БО 7, усі основні фонди підприємства для цілей бухгалтерського обліку класифікуються за такими групами:

1. Основні засоби

1.1. Земельні ділянки.

1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

1.4. Машини та обладнання.

1.5. Транспортні засоби.

1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

1.7. Робоча і продуктивна худоба.

1.8. Багаторічні насадження.

1.9. Інші основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи

2.1. Бібліотечні фонди.

2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

2.4. Природні ресурси.

2.5. Інвентарна тара.

2.6. Предмети прокату.

2.7. Інші необоротні матеріальні активи.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об'єктом основних засобів.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Під час інвентаризації основних засобів перевіряють правильність: включення до складу основних засобів; нарахування амортизації; проведеної переоцінки (індексації). При цьому за першу половину 2000 року перевірка амортвідрахувань та переоцінки здійснюється за нормативними документами, які діяли на той час. Правильність віднесення цінностей до основних фондів контролюється з урахуванням вимог нового законодавства.

Спочатку комісія перевіряє дані бухгалтерського обліку про наявність основних фондів, знайомиться із записами про рух та технічний стан окремих об'єктів в інвентарних картках або інших документах. Перевіряє наявність документів, що характеризують окремі основні засоби (технічні паспорти, плани будівель по поверхах тощо). Перевіряє наявність документів на земельні ділянки, водоймища та інші об'єкти природних ресурсів, що підтверджують право власності підприємства на них.

Після ретельного вивчення облікової інформації члени комісії оглядають об'єкти в натурі з метою перевірки їх фактичної наявності у визначених розпорядчими документами керівника підприємства місцях експлуатації та встановлення їх придатності для подальшого використання за прямим призначенням. До опису заносять їх повну назву, призначення, інвентарний і заводський номери, рік випуску (побудови), дату введення в експлуатацію, балансову (первісну) вартість. У разі встановлення непридатних для експлуатації основних фондів на них складається акт ліквідації типової форми ОЗ-3 (затверджена наказом Мінстату від 29.12.95 р. №352) та подаються пропозиції щодо подальшого їх використання в іншій якості. Такі об'єкти заносять до окремого опису. Об'єкти, які за своїми економічними характеристиками не належать до основних засобів, переводяться до складу інших активів (ТМЦ, МНМА або МШП).

Облік придбання основних засобів

Для обліку витрат, пов'язаних із придбанням або створенням різних видів основних засобів використовуються відповідні субрахунки рахунку 15 “Капітальні інвестиції”:

Ё субрахунок 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів” призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 “Основні засоби” (крім об'єктів будівництва та основного стада);

Ё субрахунок 153 “Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів” призначений для обліку витрат підприємства на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи”;

Ё субрахунок 155 “Формування основного стада” призначений для обліку витрат на формування основного стада робочої та продуктивної худоби (крім тварин, які обліковуються на рахунку 21 “Тварини на вирощуванні та вигодівлі”) Збільшення первісно очікуваних економічних вигод може бути досягнута двома шляхами:

1) збільшення надходжень грошових коштів внаслідок зростання виробничої потужності об'єкту;

2) зменшення витрат, пов'язаних з використанням об'єкту основних засобів.

Бухгалтерські записи для обліку таких витрат такі ж, як і при створенні і придбанні основних засобів, тобто використовується рахунок 15 “капітальні інвестиції”.

Витрати накопичуються на рахунку 152 і після їх завершення включаються до первісної вартості об'єкту основних засобів:

Дт 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів ”

Кт 23 “Виробництво”

Кт 20 “Виробничі запаси”

Кт 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”,

Кт 65 “Розрахунки по страхуванню”,

Кт 66 “Розрахунки по оплаті праці”.

Дт “Основні засоби”

Кт 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів ”

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об'єкту окремо.

При введенню основного засобу в експлуатацію оформлюється форма № 03-1 "Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів" застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів для обліку введення їх до експлуатації; для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів з одного цеху (відділу, дільниці) до іншого, а також для виключення Їх зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації).

При отриманні (купівлі) основних засобів акт складає комісія, яка призначається розпорядженням (наказом) керівника підприємства. Акт складається в одному примірнику на кожний окремий об'єкт. Складання загального акта, яким оформлюється приймання декількох об'єктів основних засобів, дозволяється лише при обліку господарського інвентаря, інструментів, обладнання і т.п., якщо ці об'єкти однотипні, мають однакову вартість та прийняті в одному календарному місяці.