Облік та автоматизація обліку розрахунків із покупцями та замовниками

63

З М І С Т

ВСТУП

1. ЯКІ РАХУНКИ МОЖУТЬ БУТИ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ? ХТО ТАКІ ПОКУПЦІ ТА ЗАМОВНИКИ?

2. НОРМАТИВНА БАЗА, РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ

3. ПЕРВИННІ ДОКУМЕНТИ, ЯКІ СКЛАДАЮТЬ ПОКУПЦІ ТА ЗАМОВНИКИ

4. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК - ПО ПРОВОДКАМ

4.1.Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками і покупцями

4.2.Облік бартерних операцій

4.3.Розрахункові операції в іноземній валюті

5. АВТОМАТИЗАЦІЯ РОЗРАХУНКУ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ

6. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНА ПРАЦІ

ВИСНОВКИ

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка до дипломного проекту: 80 сторінок, 9 рисунків, 21 таблиця, 1 додаток.

Об'єкт досліджень: «Бухгалтерія підприємства».

Предмет досліджень: облік та автоматизація обліку розрахунків із покупцями та замовниками.

В першому розділі виконується теоретичний аналіз рахунків з покупцями та замовниками, надається характеристика покупцям та замовникам.

В другому розділі надається нормативна база регулювання відносин з покупцями та замовниками.

В третьому розділі описані надається аналіз первинних документів які складають покупці та замовники.

В четвертому розділі розглядається бухгалтерський облік по проводкам з постачальниками та підрядниками і покупцями, облік бартерних операцій, розрахункових операцій в іноземній валюті.

В пятому розділі стисло розглянуто процес автоматизації розрахунків з покупцями та замовниками на основі компютерізації.

В останьому розділі розглянуто питання техніки безпеки та охорони праці на робочому місці бухгалтера.

За результатами роботи зроблені висновки.

АВТОМАТИЗАЦІЯ, ОБЛІК, ФАКТОРИНГ, ПОКУПЦІ, ЗАМОВНИКИ

ВСТУП

Проведення в Україні економічної реформи, спрямованої на застосування ринкових принципів регулювання господарської діяльності, не могло не відновити в господарській і цивільно-правовій практиці правових інститутів, притаманних ринковій економіці, зокрема інституту - розрахунків. Цей інститут існував у дореволюційний час і досяг значної досконалості у багатьох зарубіжних країнах.

На мою думку, сьогоднішній рівень національної економіки України знаходиться в кризовому стані і це супроводжується деформаціями механізмів розрахункових відносин. Хронічні , а часто й безнадійні платежі - характерна риса діючої системи розрахунків. Основною формою взаємовідносин між постачальниками, виробниками та покупцями продукції все більш стає неефективний натуральний обмін (бартер). Зрозуміло, що при бартері кошти на розрахункові (поточні) рахунки господарських суб'єктів у банківських установах не надходять.

В умовах ринкового господарювання, виникнення підприємств, установ, організацій різних форм власності і здійснення підприємствами господарської діяльності супроводжується виникненням між ними розрахункових відносин як в готівковій, так і безготівковій формах. Однак, здійснюючи розрахунки як підприємства, так і кредитні установи зобов'язані суворо дотримуватись чинних законодавчих актів, банківських правил, вдосконалювати системи розрахункових відносин в Україні, сприяти прискоренню платежів та зміцненню розрахункової дисципліни і тому питання розрахункових відносин є досить актуальним на цьому етапі становлення національної економіки України.

Нормативна база, яка регламентує розрахункові відносини не є досить розгалуженою. Сюди в першу чергу входить Закон України «Про підприємства в Україні»; Закон України «Про банки і банківську діяльність»; Інструкції Національного Банку України «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», «Про порядок ведення касових операцій у народному господарстві України», «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України» тощо. Питання розрахунків регламентується окремими листами Національного Банку України та низкою інших нормативно-правових актів.

Отже, питання розрахункових відносин, є досить актуальним зараз в Україні, воно має велике значення для становлення і нормального функціонування економіки. Тому темою даної дипломної роботи є «Облік та автоматизація обліку розрахунків з покупцями і замовниками».

Метою дипломної роботи є більш детально вивчити правову природу розрахункових відносин в Україні, а саме з'ясувати поняття, принципи і систему розрахунків з покупцями і замовниками; знати нормативну базу регулювання відносин з покупцями та замовниками; зміст та заповнення первинних документів, які складають покупці та замовники; мати уяву бухгалтерського обліку по проводкам; використовуючи техніку безпеки роботи з комп'ютером вміти застосувати комп'ютерні технології при автоматизації розрахунків з покупцями та замовниками.

У дипломній роботі розглянуто практичні приклади з різними підприємствами, щоб дати можливість розглянути усякі випадки Розрахунки з покупцями та замовниками належать до товарних у відповідності до визначення.

Покупці -- це фізичні або юридичні особи, які купують товари (роботи, послуги).

Замовники -- це учасники договору, на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються роботи іншим учасником договору.

На сьогодні в Україні розповсюджений такий вид розрахунків, як бартерні операції. Це операція суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачає розрахунок за продану продукцію (роботи, послуги) в іншій, ніж грошовій, формі, в т.ч. різні види погашення (заліку) взаємозаборгованості між сторонами господарської операції без проведення грошових розрахунків, тобто розрахунок між товарообмінною операцією передбачає еквівалентний за вартістю обмін одних товарів (робіт, послуг) на інші.

Для обліку розрахунків використовується рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Рахунок 36 активний, балансовий, призначений для обліку розрахунків. На ньому відображається узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи та надані послуги, крім заборгованості, шо забезпечена векселем.

По дебету рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка вмішує податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів і враховані у вартість реалізації, по кредиту -- сума платежів, що надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, в касу та інші види розрахунків. Сальдо рахунку дебетове і відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (роботи, послуги).

До рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» відкриваються такі субрахунки:

361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

362 «Розрахунки з іноземними покупцями».

Субрахунок 361 призначений для обліку розрахунків з покупцями, що знаходяться на митній території України. На ньому обліковується розрахунки за пред'явленими покупцями та замовниками та прийнятими банком до оплати розрахунковими документами за відвантажену продукцію (товари), проведені роботи, надані послуги.

Субрахунок 362 призначений для обліку розрахунків з іноземними покупцями і замовниками за експортними операціями. На ньому ведеться облік сум, аналогічних тим, що обліковуються на субрахунку 361.

Етапи та порядок загального ведення обліку розрахунків з покупцями і замовниками представлені на Рис. 1.1.

Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин за товарними операціями слугують первинні документи з обліку розрахунків з покупцями і замовниками.

Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена підстава виникнення зобов'язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин в ринковій економіці.

В основу обліку експортних угод без участі посередника покладений договір поставки. За ним українська сторона може отримувати грошові кошти від іноземного покупця до або після відвантаження експортної продукції.

При здійсненні товарообмінних (бартерних) операцій сторони укладають договори, в яких визначають строки взаємних поставок товарів, обов'язки сторін з виконання умов договору та відповідальність сторін у випадку порушення прийнятих зобов'язань.

На суми оплати за відвантажену продукцію, виконані роботи та надані послуги підприємство надає розрахункові документи покупцю або замовнику.

Таблиця 1.1. Первинні документи із розрахунків з покупцями та замовниками

Розрахунки з вітчизняними покупцями	Розрахунки з іноземними покупцями
Виникнення заборгованості
накладні; розрахунки-фактури; рахунки; акти прийнятих робіт, послуг; податкові накладні; товарно-транспортні накладні (ТМ-1); товарні накладні	комерційні документи (рахунки-фактури-invoice); транспортні накладні (CMR - залізнична накладна, авіанакладна, коносамент, товарно-транспортна накладна, пакувальні листи); платіжні документи на перерахування сум митних платежів та інших податків на рахунки митних установ; розрахунки бухгалтерії про наявність курсових різниць
Погашення заборгованості
виписки банку приходні касові ордери векселі	виписки банку; векселі

При відвантаженні товару (виконанні робіт, наданні послуг) по бартерному обміну в обов'язковому порядку складають рахунки-фактури, накладні, акти тощо, в яких зазначаються окремим рядком сума податку на додану вартість, дата складання, найменування й адреса постачальника та покупця.

Побудова аналітичного обліку повинна забезпечити отримання даних про заборгованість, строк сплати за якою ще не настав, а також про заборгованість, не сплачену в строк.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями і замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником, за кожним пред'явленим до сплати рахунком.

На субрахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», крім того, аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій договором.

Обліковими регістрами по рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» є журнал-ордер та відомість 3.1, в якій дані представлені в аналітичному розрізі.

ТОВ «Альянс» проводе операції з вітчизняними та закордоними постачяльниками та підрядниками по придбанню матеріалів, основних засобів, арендувало майно фізичної особи, розраховувалось з комунальним господарством за отримані послуги.

НОРМАТИВНА БАЗА, РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ

Методичні засади бухгалтерського обліку розрахунків з дебіторами визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» (П(С)БО 10). Стандарт визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності підприємств незалежно від форм власності.

Терміни, що використовуються у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Безнадійна дебіторська заборгованість -- поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Дебітори -- юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошей, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість -- сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Довгострокова дебіторська заборгованість -- сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість -- сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Сумнівний борг -- поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості -- сума поточної заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Отже важливим питанням обліку дебіторської заборгованості є її оцінка. Методи оцінки дебіторської заборгованості повинні забезпечити дотримання викладеного у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ одного з основних принципів фінансової звітності -- обачності, згідно з яким сума оцінки активів і доходів підприємства не повинна бути завищена.

Стандартом 10 визначені методи оцінки дебіторської заборгованості на етапах зарахування її на баланс, при відображенні у фінансовій звітності на дату балансу і при списанні з балансу як безнадійної.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Розглядаючи оцінку дебіторської заборгованості, зазначимо, що наприкінці не всі борги дебіторів повертаються підприємству. Тому у підприємства завжди є сумніви у повному погашенні наявної у нього на балансі дебіторської заборгованості. Відмовитися від продажу продукції в кредит продавець, як правило, не може, оскільки він зацікавлений негайно продати вироблену їм продукцію і за рахунок цього збільшити свій дохід. З урахуванням наведеної обставини Стандартом 10 за поточною дебіторською заборгованістю за продукцію передбачено створювати резерв сумнівних боргів як частину загальної суми такої заборгованості, щодо якої існує невпевненість у її погашенні боржниками.

Розрахункові операції здійснюються відповідно до законодавства України у порядку, встановленому Національним банком України.

Законодавством України передбачений порядок проведення розрахунків між підприємствами, підприємствами і фізичними особами як у безготівковій формі, так і за готівку. Порядок розрахунків безготівковими коштами викладений в інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 р. № 135.

Підприємства самостійно вибирають форми розрахунків, передбачені Інструкцією НБУ № 135, і зазначають їх при укладанні договорів.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюються чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Нацбанку України.

Крім зазначених форм розрахунків, розділом 8 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні» передбачений порядок розрахунків шляхом заліку взаємної заборгованості.

Розділом 5 цієї Інструкції встановлено порядок розрахунків платіжними вимогами без акцепту платників і безспірного стягнення коштів, яке здійснюється у випадках, передбачених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, рішення податкових органів та визнаних претензій документи на безспірне стягнення і безакцептне списання коштів приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунках підприємств.

Безспірне стягнення і безакцептне списання кошті у іноземній валюті регулюються Порядком безспірного стягнення та безакцептного списання коштів з рахунків в іноземній валюті суб'єктів підприємницької діяльності на території України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 10.10.1996 р. № 261. При безготівкових розрахунках між підприємствами, підприємствами і громадянами встановлений термін позовної давності. Позовна давність -- встановлений законом термін для захисту порушеного права.

На підставі Закону України від 06.10.1995 р. № 372/95-ВР «Про внесення змін до статті 460 цивільного кодексу Української РСР» встановлений загальний термін для захисту права за позовом особи, право якої порушене (позовна давність), тривалістю три роки. (Набув чинності з 27.07.1995 р.)

Указ Президента України “Про перехід України на загальноприйняті в міжнародній практиці системи обліку і статистики” в якому вказуються шляхи і заходи по запровадженню в Україні єдиної системи обліку і статистики, що відповідає загальноприйнятим в міжнародній практиці системи оперативного висвітлення економічних реформ.

Набув чинності Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність на Україні”.

Суттєвість Закону полягає втому, що ним закріплено перехід України на систему бухгалтерського обліку і звітності, основану на національних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, які не суперечать міжнародним стандартам.

При організації і веденні бухгалтерського обліку господарство в своїй роботі керується Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, які являють собою нормативно-правові акти, затверджені Міністерством фінансів України, що визначають принципи та методи бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року за №291 було затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, який на даний час повністю запроваджено у всіх суб'єктах господарювання, які ведуть облік з використанням бухгалтерських рахунків.

Нормативним документом, який забезпечує групування витрат Указ Президента України “Про перехід України на загальноприйняті в міжнародній практиці системи обліку і статистики” в якому вказуються шляхи і заходи по запровадженню в Україні єдиної системи обліку і статистики, що відповідає загальноприйнятим в міжнародній практиці системи оперативного висвітлення економічних реформ.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року за №291 було затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, який на даний час повністю запроваджено у всіх суб'єктах господарювання, які ведуть облік з використанням бухгалтерських рахунків.

Загальні принципи організації системи безготівкових розрахунків у господарському обороті України визначені в Інструкції № 7 “ Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, що затверджена постановою Правління НБУ від 2 серпня 1996 року № 204.

В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливого самостійного і відновленого об'єкта економічних відносин, а відповідно й окремого предмета дослідження економічної науки. Завдання економічної науки полягає в тому, щоб науково відображаючи й обгрунтовуючи практику безготівкових розрахунків, одночасно впливати на неї, виробляти правильні приклади рекомендації щодо вдосконалення і раціональної зміни системи безготівкових розрахунків.

Доктор економічних наук Шпичак О.М. вважає розрахунки важливою ланкою функціонування всього господарського механізму, необхідною умовою здійснення розширеного виробництва і розвитку соціальної сфери. За їх допомогою виконується кругообіг засобів і починається новий цикл. Розрахунки використовуються для взаємного контролю постачальників і покупців, замовників і підрядчиків. Завдяки чітко організованому порядку розрахунків підвищується відповідальність виробників за збереження продукції та її якість, своєчасність поставки та здійснення робіт. Через розрахунки банки і фінансові органи контролюють діяльність організацій, спостерігають за їх фінансовим станом.

В статті Левандовського аналізуються існуючи форми безготівкових розрахунків, вказуються рекомендації по більш ефективному здійсненню підприємствами розрахункових взаємовідносин.

Він констатує, що на сьогодні розрахунки платіжними дорученнями є однією з найбільш поширених форм безготівкових розрахунків в Україні. Платіжні доручення застосовуються як при внутрішньоміських, меншою мірою при зовнішньоміських поставках, так і між державами. Недоліком розрахунків платіжними дорученнями, на думку автора є те що немає гарантії платежу, відбувається вилучення коштів. Також застосовуються платіжні вимоги-доручення, які використовуються в тому випадку, коли покупець одержує товар і дає згоду на оплату. А це змушує постачальника вилучати з обороту свої власні оборотні кошти. В цьому Левандівський О.Т. вважає один з недоліків цієї форми розрахунків.

На думку Дем'яненко М.Я. позитивним моментом даної форми безготівкових розрахунків є те, що при використанні вимог-доручень підвищується відповідальність суб'єктів розрахункових відносин за організацією розрахунків у зв'язку з тим, що розрахункові документи пересилаються постачальником платнику, обминаючи банк.

Іванов Ю. вважає, що акредитивна форма розрахунків в умовах неплатежів найповно відповідає інтересам обох сторін - постачальника і покупця. Він зазначає, що при застосуванні цієї форми безготівкових розрахунків банки не залишаються осторонь, а здійснюють контроль за використанням коштів. При цьому досить доступною є технологія її застосування. Особливістю акредитиву є те, що його можна відкрити в банку платника або в банку постачальника у одному з видів: покритий і непокритий. Отже, можна констатувати, що акредитивна форма розрахунків відповідає інтересам як постачальника, так і платника і тому мусить більш активно використовуватись у безготівкових розрахунках.

Солідарний з Івановим Ю. й інший вчений Фомін Ф.Ф. На його думку акредитивна форма розрахунків, з одного боку, гарантує вчасність і повноту платежу постачальникові за відвантажені товари чи надані послуги, однак, з другого боку, вона сповільнює оборот грошових коштів, тому що вимагає депонування покупцем певної грошової суми ще до того, як здійснений сам акт купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. Форма розрахунків за акредитивами у кожних умовах є засобом адаптації системи безготівкових відносин в умовах кризової економіки.

Лебідь В. і Коваленко С. зазначають, що чекова форма розрахунків використовується підприємствами України в основному при внутріміських поставках, і тому вона не знайшла широкого застосування господарствами. Але вона має ряд переваг порівняно з іншими формами безготівкових розрахунків: гарантована оплата, зближення строків поставки і строків оплати товарів, контроль платника за дотриманням товарної угоди. В Україні розрахунки чеками розвинуті не на стільки широко, як у західних країнах, де чек займає у безготівкових розрахунках провідне місце. До теперішнього часу чек в Україні залишається виключно технічним інструментом платежів по банківських рахунках, що визначає обмеженість його використання.

Професор Пізенгольц М.З. відмітив, що з переходом до ринкових відносин в платіжному обороті все більшого значення набувають векселі. Вексельний оборот для підприємства має великі переваги в умовах дефіциту вільних грошових коштів на рахунках і неплатежів. Більш того, він є однією з форм запобігання і ліквідації неплатежів, якщо при цьому використовують всі можливості і переваги вексельного обігу, в тому числі операції по дисконту векселів.

На думку Горобця І.В. вексель сприяє прискоренню реалізації товарів і збільшенню швидкості обігу коштів, що знижує потреби господарських суб'єктів в кредитних ресурсах і в грошових коштах в цілому. Можливість передачі векселя за допомогою передаточного надпису збільшує обертаємість векселя і додає до вексельної функції кредитного інструменту ще одну - засобу для погашення боргових вимог. Погашення цілого ряду забов'язань за допомогою такого векселя дозволяє зменшити потреби в коштах. Автор також зазначив, що з впровадженням вексельного обігу і розрахунково-платіжну систему України підвищується роль банків і їх контрольна функція.

На погляд Тріща А.Г. рішення проблеми неплатежів за допомогою векселів здається дуже перспективним. Можна виділити дві найважливіші переваги такого механізму вирішення кризи неплатежів. Це, по перше, його ринковість - ринкові відносини регулюють обіг таких векселів, і, по-друге, такий механізм дозволяє у повній мірі уникнути інфляційного процесу. Перспективність вексельного обігу важко переоцінити. Векселі дозволяють покращити розрахунки і нормалізувати фінансовий стан підприємств. Вексель - одне з основних знарядь, використовуючи яке можна зменшити обсяг неплатежів.

На думку Зав'ялової Л., особливістю векселя є те, що в господарській практиці він виконує ряд функцій, в тому числі засобу розрахунків, боргового забов'язання, застави для отримання банківського кредиту і власне цінного паперу як елемента майна підприємства. Активізація вексельного обігу викликана об'єктивною економічною реальністю, потребами господарської практиці, а також тим, що державні форми стимулюють застосування векселя як ефективного засобу виходу з кризи неплатежів.

Маневич В.Е. і Перламутров В.Л. характеризують вексель як безумовне забов'язання. Вексельне право і вексельна практика передбачають протест векселів і примусове стягнення. Але протест при цьому залишається виключним випадком. Нормою повинні бути обов'язкові платежі по векселям. Якщо нормою будуть неплатежі, протест, неакцепт переказного векселя, то реальний вексельний обіг неможливий. Для реального налагодження вексельного обігу потрібна не тільки взаємна обізнаність у справах один одного його учасників, але й контроль за емісією векселів, його лімітування, потрібна надійна гарантія платежу по векселю. Тільки при цих умовах можна сподіватись на впровадження векселя в обіг.

Горобець І.В. відмічає, що сьогодні в Україні дуже гостро постає проблема ліквідності, яка викликала кризу взаємних неплатежів. Це один із головних факторів, дестабілізуючих роботу всіх галузей в багатьох регіонах. Але не дивлячись на неплатоспроможність підприємств, поставки продукції продовжуються. При цьому для забезпечення діяльності підприємств оплата за поставлену продукцію виконується по бартерним поставкам. Таким чином, в сучасних умовах все більшого розповсюдження набуває такий вид розрахунків, як залік взаємної заборгованості.

На думку Жихарєвої Л.К., значна увага повинна приділятись питанню розвитку розрахунків шляхів заліку взаємних вимог. Установам банків необхідно вивчати господарські відносини між підприємствами і організаціями і при наявності постійно зустрічних поставок рекомендувати їм розраховуватись один з одним по сальдо зустрічних вимог. При цьому слід відмітити, що при взаємозаліку у вигіднішому становищі знаходяться якраз не платник, оскільки йому зараховується сума заборгованості, яка виникла задовго до дня заліку і тому знецінена інфляцією. На основі заліку взаємних вимог можуть організовуватись і бартерні операції, які свідчать про відсутність стабільних грошей і стабільних цін. Але вони дозволяють проводити взаємні товарообмінні операції з передачею права власності на товар без оплати грішми (натуральний обмін) і без будь-яких банківських розрахунків за поставлені товари. Це дозволяє партнерам, з однієї сторони, оперативно погодити номенклатуру, обсяг, ціни і умови взаємних поставок, а з другої підриває стійкість грошової одиниці. Крім того, від таких операцій державний бюджет недодержує значні суми податку, а також звужує товарно-грошові відносини. Тому при переході до ринку даний спосіб платежу в Україні застосовується як вимушений.

ПЕРВИННІ ДОКУМЕНТИ, ЯКІ СКЛАДАЮТЬ ПОКУПЦІ ТА ЗАМОВНИКИ

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Розглянемо первинний облік на прикладі СТОВ “Вітчизна”.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для документального оформлення операцій по реалізації продукції покупцям і замовникам передбачені відповідні первинні документи.

На кожну партію зерна, насіння олійних культур і трав, відсилаєму на заготівельні пункти, виписують товарно-транспортну накладну на відправку-приймання зерна, насіння олійних культур і трав [форма № 1-сх (зерно)].

Для іншої продукції рослинництва - товарно-транспортну накладну на відправку-приймання овочів, плодів, ягід, продукції лубяних і інших культур [форма № 1-сх (хлопок)], цукрового буряку [форма №1-тп (свекла)].

При реалізації зерна з сортових посівів до товарно-транспортної накладної додають сортове свідоцтво (форма № 213) тощо.

На кожну партію молока, відправляємого на приймальні пункти, олійнодільні і сироваренні заводи, в магазини, дитячі заклади тощо, виписують товарно-транспортну накладну на відправку-приймання молока і молочних продуктів [форма № 1-сх (молсировина)].

На відправку тварин та птиці на приймальні пункти м'ясокомбінату складають товарно-транспортну накладну на відправку-приймання тварин та птиці [форма № 1-сх (тварини)], до якої докладають ветеринарне свідоцтво.

При відправці вовни застосовують товарно-транспортну накладну на відправку-приймання вовни [форма № 1-сх (вовна)] тощо.

Оскільки в сільськогосподарських підприємствах товарно-матеріальні цінності враховуються реалізованими не в момент оплати, а по мірі відпуску або відвантаження заготівельним і іншим організаціям, то товарно-транспортні накладні служать підставою для списання відправленої продукції в реалізацію.

При відправці продукції різним організаціям (крім заготівельних) виписують рахунки-фактури (тип. форма № 868) і здають на інкассо платіжні вимоги (форма № 0401001) з додатком виписаних рахунків-фактур.

Продукти на громадське харчування відпускають за накладними (внутрігосподарського призначення) (форма № 87) і лімітно-забірним карткам (форма № 117).

Відпуск продукції для реалізації на ринку оформлюють накладними. Систематично продавець продукції повинен складати в двох примірниках звіт про продаж сільськогосподарської продукції (форма № 125), в якому відображається як рух продукції, відпущеної для реалізації на ринку, так і рух грошової виручки.

При реалізації продукції окремим працівникам господарства і різним особам зі складу за готівку використовують накладні (форма № 87 і прибутковий касовий ордер (тип. форма № КО-1).

Відпуск продукції в рахунок оплати праці оформляють відомостями, в яких працівники, які отримують натуральну оплату праці ставлять свій підпис при її одержанні. Відомості підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером.

На виконані на сторону роботи і послуги виписують рахунки-фактури і платіжні вимоги.

Усі заготівельні організації на отриману продукцію виписують приймальні квитанції. В них вказують, яка продукція була прийнята і в якій кількості, і належна за її оплата, а також проставляють натуральну і залікову вагу.

В залежності від виду реалізуємої сільськогосподарськими підприємствами продукції застосовують слідуючи види приймальних квитанцій: на закупівлю худоби, птиці і кролів у колгоспів, радгоспів і інших господарських господарств (форма № ПК-1), на закупівлю молока і молочних продуктів (форма № ПК-3), на закупівлю яєць (№ ПК-4), на закупівлю картоплі (№ ПК-5), на закупівлю овочів (№ ПК-6), на закупівлю цукрового буряка (№ ПК-8), на закупівлю (здачу) зернових і олійних культур (№ ПК-9), насіння трав (№ ПК-10), сільськогосподарських продуктів і сировини (№ ПК-11), продукції льону, коноплі, кенафу (№ ПК-16), сортового насіння овочів (№ ПК-19), вовни (№ ПК-21), живсировини і пушніни (№ ПК-22). Кожна з перелічених форм включає в себе відповідні реквізити, які відображають особливі характеристики по зміні якості, ваги і інші необхідні параметри того чи іншого виду продукції.

Якщо документи по відправки продукції (товарно-транспортні накладні тощо) являються підставою для списання продукції з залишків і віднесення на реалізацію, то приймальні квитанції являються підставою для нарахування виручки за реалізовану продукцію.

Усі документи, які надійшли в бухгалтерію, в послідуючому, після перевірки, групують і регіструють в відповідних облікових регістрах.

Облік розрахунків підприємства з його контрагентами (покупцями) ведеться в типовій конфігурації в розрізі так званих документів-замовлень.

Документом-замовленням в програмі є перший документ пов'язаній за змістом послідовності документів, які впливали на стан розрахунків з контрагентом (регламентували відносини з ним). Прикладами такої послідовності можуть бути:

рахунок-фактура - видаткова накладна - банківська виписка (в цьому випадку замовленням є рахунок-фактура);

рахунок-фактура - банківська виписка - видаткова накладна (замовленням також є рахунок-фактура);

договір - прибуткова накладна - банківська виписка (замовленням є договір);

договір - рахунок-фактура - видаткова накладна - банківська виписка (замовленням є договір);

видаткова накладна - банківська виписка (замовленням є видаткова накладна);

вхідний рахунок - банківська виписка - прибуткова накладна (замовленням є вхідний рахунок).

Варіант обліку взаєморозрахунків з клієнтом - по рахунках/накладних або за договорами визначається для кожного клієнта в реквізиті "Вид взаєморозрахунків " форми елементів довідника "Контрагент”. Наприклад, підприємство може вести облік взаєморозрахунків з постійними покупцями в розрізі договорів, а з випадковими покупцями - в розрізі рахунків/накладних. Разом з тим, вибір варіанту обліку взаєморозрахунків "По договорам" зберігає можливість ведення обліку розрахунків з тим же контрагентом в розрізі рахунків (накладних).

По одному й тому ж замовленню може бути декілька відвантажень і декілька оплат, однак не можна виконати відвантаження або оплату одразу по декількох замовленнях.

Основу розрахункових операцій становлять укладені договори . Для введення договору в програмі необхідно виконати команди: "Документи" - "Договір". При введенні договору потрібно: визначити контрагента з яким укладається договір; валюту, в якій проводитимуться розрахунки та її курс у гривнях; вид торгівлі; зазначити оподаткування ПДВ операцій по договору.,

Крім того, в договорі визначаться термін дії (через визначення дати початку та кінця його дії) та загальна сума договору. Як один з параметрів документу потрібно визначити відображення операцій по договору в податковому обліку та необхідної виписки податкових накладних.

Документом, відповідно до якого проводяться розрахунки з покупцями є "Счет-фактура".(додаток)

Документ “Рахунок-фактура ” (або просто “Счет”) призначений для оформлення попередніх домовленостей на продаж покупцям.

При заповненні документу необхідно вказати покупця , обравши його з довідника “Контрагенти” , валюту , в якій буде виписаний рахунок та її курс до національної валюти.

В табличній частині документу вносять наступні дані :

назва продукції , яка відпускається ;

кількість одиниць продукції , яка відпускається ;

одиниці виміру;

ціна за продукцію без ПДВ ;

ПДВ ;

сума знижки , якщо вона є.

Первинний облік в СТОВ “Вітчизна” знаходиться на належному рівні. Усі документи обробляються за допомогою програмного комплексу на комп'ютері. Складання первинних документів проводиться фахівцями дотримуючись усіх вимог згідно нормативної бази. Недоліком є некомплексність автоматизації та її недостатній рівень, що унеможливлює ведення автоматизованого обліку у відділках.

4 БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК - ПО ПРОВОДКАМ

4.1 Облік розрахунків з постачальниками та підрядчиками і покупцями

Розрахунки з постачальниками та підрядчиками, її залежності від того, проводилась попередня оплата чи оплата після отримання продукції (товарів, робіт, послуг) відображаються по кредиту рахунків грошових коштів та дебету субрахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами» (авансова оплата) чи 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (якщо оплата здійснюється після отримання продукції, робіт, послуг).

Для розрахунків з покупцями, при попередньо сплачених ними авансах, використовують субрахунок 681 «Розрахунки за авансами одержаними», або 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», якщо оплата здійснюється після передачі продукції, робіт, послуг.

При розрахунках з покупцями можуть виникати ситуації, коли покупець неспроможний сплатити свою заборгованість, а тому у продавця можуть виникати збитки. Для покриття таких збитків продавець може формувати резерв сумнівних боргів. Основні вимоги до визнання та оцінки резерву сумнівних боргів викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість».

Облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення ведеться на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». За кредитом рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» відображається створення резерву сумнівних боргів у кореспонденції з рахунками обліку витрат, за дебетом - списання сумнівної заборгованості в кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості або зменшення нарахованих резервів у кореспонденції з рахунком обліку доходів.

Аналітичний облік на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» ведеться в розрізі боржників та за строками непогашення дебіторської заборгованості.

Дані про розрахунки з покупцями, постачальниками та руху резерву сумнівних боргів накопичують у журналі-ордері 3 (розділ І Журналу 3. Облік розрахунків за товари, роботи, послуги, інших розрахунків і резерву сумнівних боргів (за кредитом рахунків 16, 34, 36, 37, 38, 51, 62, 63, 68)).

Основні проводки, пов'язані з рахунком 38 наведено в таблиці 4.1.

По відвантажених товарах чи перерахованих авансах може виникати дебіторська заборгованість, погашені, якої можливе дише у судовому порядку, або вона буде списана після закінчення строку позовної давності. При визначенні строку позовної давності слід керуватись Цивільним кодексом України. У статті 253 п. 1 зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі впливом строку виконання.

Таблиця 4.1 Основні проводки, пов'язані з рахунком 38

Господарська операція	Дебет	Кредит	Сума
Нарахований резерв сумнівних боргів	84	38	10000
	944	84	10000
Суми нарахованого резерву списані на збитки	793	944	10000
Списано за рахунок резерву сумнівних боргів заборгованість покупця	38	361	8000
Відображена списана дебіторська заборгованість на позабалансовому рахунку	071		8000
Відображено дохід від операційної діяльності при поверненні раніше списаної заборгованості покупця	311	716	2000
Фінансовий результат	716	793	2000
Списана відшкодована дебіторська заборгованість із позабалансового рахунку		071	2000

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (стаття 261 п.5 ЦКУ). Тобто, перебіг строку давності починається з моменту вимоги повернення боргу.

Алгоритм вирішення таких задач у бухгалтерському обліку наведено у таблицях 4.2-4.4.

При розрахунках з постачальниками може виникнути також кредиторська заборгованість з авансів отриманих або торгова. Відображення у обліку операцій із списання такої заборгованості відображено в таблиці 4.4.

Факторинг - один з ефективних способів підвищення платоспроможності підприємства. Так, підприємство завжди має ризик неотримання коштів за відвантажену продукцію, роботи, послуги. Очікувані суми неотримання звичайно ведуть до збільшення ціни реалізації товарів. Для гарантованого отримання коштів за відвантажену продукцію часто застосовують факторинг. При цьому фактор-фірма (у більшості випадків фактор-фірмою є банк) купує вимоги клієнтів і сплачує за них 70-90 % вимог одразу, а залишок 10-30% оплачує коли гроші від клієнта надійдуть у банк. Безумовно, фактор-фірмі такі операції будуть вигідні, якщо по них він отримуватиме доход на рівні відсотків за надані кредити, а тому факторингові операції є платними.

Наприклад, підприємство А відвантажило підприємству Б продукцію на суму 120 тис. грн. Підприємство Б по договору повинно сплатити підприємству А суму заборгованості за поставлену продукцію через 2 місяці. Але підприємству А для здійснення господарської діяльності необхідно мати гроші негайно, а тому воно заключило договір факторингу з банком, згідно з яким банк перераховує підприємству А 90% заборгованості підприємства Б, а решту коштів перерахує йому після того, як підприємство Б повністю перерахує банку заборгованість підприємству А. Плата за послуги банку з факторингу - 5,0 тис. грн.

Таблиця 4.2. Дебіторська заборгованість торгова (до закінчення строку позовної давності)

Господарська операція	Дебет	Кредит	Сума	Податковий облік
				ВД	ВВ
31.12.2001р. Подано на дебітора матеріали у суд чи до нотаріуса про стягнення боргу після закінчення строку сплати			1200	-1000
Ситуація 1.30.01.2002р. Позов не задоволено
Коригування валового доходу				+ 1000
Нарахування пені за ЗО днів, виходячи із 120 % * облікової ставки НБУ на момент збільшення доходу (300 ГРИ. податку * 30днів*24/365/100	948	642	5,92
30.02.2002 р. Перерахування пені	642	311	5,92
30.02.2002 р. Перерахування податку	641	311	300,0 0
Ситуація 2.30.01.2002 р. Позов задоволено
15.02.2002 р. Перераховані кошти боржником	311	361	600,0 0	+500
2.03.2002 р. Залишок заборгованості не надійшов
3.03.2002 р. Подано на дебітора матеріали у суд чи до нотаріуса про стягнення боргу після закінчення строку сплати			600

*умовно облікова ставка 20%.

Проводки по відображенню господарських операцій у підприємства А наведені у таблиці 4.5.

Факторинг є по суті операцією з уступки вимоги. Можлива у практичній діяльності також і уступка (перевід) боргу. Уступка вимоги і перевід боргу регулюються Цивільним кодексом України.

Перевід боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора. Новий боржник вправі висувати проти вимоги кредитора всі заперечення, основані на відносинах між кредитором і первісним боржником. Порука і встановлена третьою особою застава припиняються з переводом боргу, якщо поручитель або заставодавець не виявив згоди відповідати за нового боржника.

Таблиця 4.3. Відображення в обліку дебіторської заборгованості

зі строком позовної давності, що минув

Господарська операція	Дебет	Кредит	Сума	Податковий облік
				ВД	ВВ
1. Дебіторська заборгованість щодо виданих авансів
Видано аванс	371	311	1200		1000
За наявності податкової накладної відображено податковий кредит з ПДВ	641	644	200
2. Після закінчення строку позовної давності
Списано виданий аванс	944	371	1200		1200
Списано суму податкового кредиту з ПДВ з подальшим відображенням по рядку 16 декларації з ПДВ зі знаком «-»	[641]	[644]	[200]
Відображено поза балансом списану дебіторську заборгованість	071	-	1200
3. Дебіторська заборгованість щодо відвантажених товарів (торгова)
Відвантажено товар	361	702	1200	1000
Нараховане податкове зобов'язання зПДВ	702	641	200
Після закінчення строку позовної давності
Списано суму заборгованості	38	361	1200		1200
Зменшено суму податкових зобов'язань (методом «червоне сторно»)	[643]	[641]	[200]
Списано заборгованість у частині ПДВ	643	719	200
Відображено списану безнадійну заборгованість на забалансовому рахунку	071		1200
Списано заборгованість із позабалансового рахунку через три роки після її визнання безнадійною		071	1200

Уступка вимоги і перевід боргу, засновуються на угоді, укладеній у письмовій формі.

Таблиця 4.4. Відображення в обліку кредиторської заборгованості зі строком позовної давності, що минув

Господарська операція	Дебет	Кредит	Сума	Податковий облік
				ВД*	ВВ**
1. Кредиторська заборгованість щодо отриманих авансів
Отримано аванс	311	681	1200	1000
Нараховано податкові зобов'язання щодо ПДВ	643	641	200
Після закінчення строку позовної давності
Списано кредиторську заборгованість до складу доходів	681	717	1200	1200
Відображено коригування податкових зобов'язань щодо ПДВ (на підставі Розрахунку коригування) методом «сторно» з подальшим відображенням в ряд. 8 декларації з ПДВ зі знаком «-»	[643]	[641]	[200]
2. Кредиторська заборгованість щодо отриманих товарів
Оприбутковано товар***	28	631	1000		1000
На підставі отриманої податкової накладної відображено податковий кредит з ПДВ	641	631	200
Після закінчення строку позовної давності
Списано суму кредиторської заборгованості	631	717	1200	1200
Відображено збільшення податкових зобов'язань з ПДВ з подальшим відображенням у рядку 8 декларації з ПДВ зі знаком « + »	717	641	200

* Валові доходи ** Валові витрати

*** Вартість цього товару підлягає перерахунку відповідно до п. 5.9 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»

Переведення боргу схематично наведено на рисунку 4.1, а бухгалтерські проводки в таблиці 4.6.

Таблиця 4.5. Основні проводки, пов'язані зі здійсненням факторингової операції

Господарська операція	Дебет	Кредит	Сума
Відпущена продукція підприємству Б	361	701	120000
Відображено податкове зобов'язання з ГІД В	701	641	20000
Доход, за мінусом ПДВ списаний на фінансовий результат	701	791	100000
Укладено договір факторингу	06		120000
Переведений борг підприємства Л на банк	377	361	120000
Отримані кошти з банку по договору факторингу	311	377	108000
Списується частина гарантій байку у сумі перерахованих коштів		06	108000
Отримана від банку залишкова сума коштів по договору	311	377	12000
Списується залишкова частина гарантій банку у сумі перерахованих коштів		06	12000
Відображено заборгованість банку за надані послуги з факторингу	951	684	5000
Перерахована банку плата за послуги	684	311	5000
Витрати по послузі банку списані па фінансовий результат	792	951	5000

4.2 Облік бартерних операцій

Бартерна (товарообмінна) операція - господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає розрахунок за реалізовану продукцію (роботи, послуги) інший, ніж у грошовій формі, включаючи будь-які види погашення (заліку) взаємозаборгованості між сторонами господарської операції без проведення грошових розрахунків, за винятком випадків міждержавного клірингу, що проводиться за рішенням Президента України або Кабінету Міністрів України. Уряд може обмежувати коло бартерних операцій. Так Постановою КМУ від 21 травня 1997 року № 487 «Про вдосконалення системи розрахунків за спожиту електричну і теплову енергію» встановлено що «підприємства, установи та організації здійснюють поточні розрахунки з державними акціонерними енергопостачальними компаніями за спожиту електричну і теплову енергію виключно у грошовій формі».

При здійсненні разових бартерних операцій з нерезидентами підприємство повинен одержувати дві окремих (імпортну та експортну) індивідуальні ліцензії. За видачу імпортної ліцензії, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 02.08.96 р. № 893 сплачується збір в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за видачу експортної ліцензії, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.91 г. № 312, в розмірі 0.1% від вартості контракту.

Порядок ведення фінансового обліку бартерних операцій визначається національними стандартами бухгалтерського обліку (П(с)БО 15, П(с)БО 16), а податкового обліку Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок па додану вартість».

До 13 січня 2003 року датою виникнення податкових зобов'язань під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважалась будь яка з подій, що настала раніше:

або дата відвантаження платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт отримання платником податку результатів робіт (послуг).

При здійсненні бартерних операцій з нерезидентами датою виникнення податкових зобов'язань вважалась дата події, що відбулася першою:

або дата оформлення вивізної (експортної) митної декларації, що засвідчує вивезення товарів платником податку, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт надання товарів "(робіт, послуг) нерезиденту;

або дата оформлення ввізної (імпортної) митної декларації, що засвідчує одержання товарів платником податку, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт отримання Товарів (робіт, послуг) платником податку.

При розробці алгоритмів проводок по бартерним операціям слід враховувати, що при першій операції одержання товарів оприбутковуються валові доходи та відображається ПДВ до сплати в бюджет, а валові витрати та ПДВ, що підлягає поверненню з бюджету відображаються по заключній операції.

З 13 січня 2003 року визначення валових доходів та валових витрат при бартерних операціях (згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік»), а по ПДВ з 7 лютого 2003 року (згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість» від 16 січня 2003 р. № 469-IV) відображається у такому ж порядку, як і при грошових розрахунках.

Слід також зазначити, що відповідно із Законом України «Про податок на додану вартість» при купівлі товару на експорт по бартеру підприємство-покупець не має права на податковий кредит. Суми ПДВ сплачені постачальнику при купівлі товару включаються у його собівартість..

Крім того, при бартерних операціях за базу оподаткування приймається звичайна ціна (звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо не доведене зворотне. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Ціна по якій в даному звітному періоді проводилась реалізація товару).

У вартість одержаних товарів включаються будь які витрати, що пов'язані з їх придбанням, включаючи витрати, пов'язані з проведенням митних процедур (не включаються фінансові витрати).

У випадку одержання підприємством по умовам бартерного контракту товарів партіями (частково), ці товари повинні бути оприбутковані і зараховані на баланс підприємства по даті здійснення кожної з операцій. Залишок по дебету рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» повинен свідчити про заборгованість по імпортній частині бартерного контракту, а кредиту 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» -по експортній частині.

Імпортна частина бартерного контракту обкладається ПДВ на загальних підставах, експортна частина обкладається ПДВ за нульовою ставкою. При бартерних операціях з нерезидентами можуть відкриватися попередні імпортні депозити. Відкриття попереднього імпортного депозиту відображається проводкою по дебету рахунку 333 та кредиту рахунку 311. При закритті імпортного депозиту проводка зворотна.

Основні проводки по обліку бартерних операцій наведено в таблицях 4.7 та 4.8.