Автоматизація обліку і контролю готової продукції, її відвантаження та реалізації на підприємстві

14

Анотація

Дипломна робота виконана на тему “Автоматизація обліку і контролю готової продукції, її відвантаження та реалізації на підприємстві” на матеріалах товариства з обмеженою відвовідальністю “Гербор холдінг”. Метою кваліфікаційної дипломної роботи є вивчення, детальний розгляд і дослідження автоматизації бухгалтерського обліку виробництва готової продукції, її відвантаження, складування та реалізації.

У кваліфікаційній дипломній роботі розглядається економічний зміст готової продукції, нормативно-законодавча база регулювання готової продукції, обліку витрат на виробництво. Ознайомлено з організацією ведення бухгалтерського обліку готової продукції на підприємстві: порядок документального оформлення операцій з обліку витрат виробництва, готової продукції, складування, відвантаження, їх аналітичний і синтетичний облік. Проведено економічний аналіз ефективності виробництва в цілому, а також дано оцінку роботи підприємства.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи обліку і контролю готової продукції, її відвантаження та реалізації на ТЗОВ “Гербор-холдінг”

1.1 Нормативно-законодавче регулювання обліку готової продукції. Характеристика готової продукції.

1.2 Облік витрат на виробництво продукції

1.3 Порядок формування та відображення в обліку первинної вартості готової продукції

Розділ 2. Характеристика базового підприємства ТЗОВ “Гербор-холдінг”

2.1 Загальна характеристика ТзОВ “Гербор-холдінг”

2.2 Формування облікової політики ТзОВ “Гербор-холдінг”

Розділ 3. Облік, контроль готової продукції її відвантаження та реалізація на ТЗОВ “Гербор-холдінг”

3.1 Порядок документального оформлення операцій з обліку готової продукції

3.2 Аналітичний і синтетичний облік готової продукції

3.3 Інвентаризація готової продукції на складах ТзОВ “Гербор-холдінг”

Розділ 4. Організація обліку, контролю та аналізу в умовах функціонування автоматизованої форми обліку

4.1 Особливості обліку випуску готової продукції та формування її собівартості в умовах використання комп'ютерної техніки

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Нові економічні відносини проникають у всі сфери господарської діяльності підприємств України. Відбувається інтенсивний перехід діяльності економічних суб'єктів на ринкові відносини, в цих умовах у підприємств виникає необхідність активніше використовувати автоматизацію бухгалтерського облік і обліку загалом, щоб контролювати та удосконалювати свою роботу. Ринкові відносини, які склалися, об'єктивно вимагають зміни бухгалтерського обліку, контролю та аудиту, наблизив його максимально до міжнародних стандартів. Управління підприємством - складний і відповідальний процес, який має свою стратегію і тактику. Дбаючи про поточну господарську діяльність, керівник підприємства, його власники, головні спеціалісти зобов'язані постійно думати про перспективу підприємства. Тільки така автоматизована система управління може бути основою успішного розвитку підприємства.

Ефективне використання товарних ресурсів, чіткий облік - це необхідний елемент управління підприємства. Управління - це перш за все передбачати: хід виконання виробничої програми, відхилення від плану і завданих параметрів, відхилення у використанні виробничих ресурсів, напрямки перспективного розвитку підприємства після прийняття відповідних управлінських рішень.

До елементів управління належать:

1) Планування - як процес визначення перспективних цілей та шляхів досягнення поставленої мети;

2) Організація - як процес розподілу діяльності підприємства;

3) Контроль - як процес виміру та оцінки реального стану виконання поставлених завдань в порівнянні із завданими параметрами, визначення відхилень та внесення коректив;

4) Управління персоналом - визначення потреб у трудових ресурсах, добір, прийняття на роботу, підвищення кваліфікації, тощо.

5) Мотивація - управління поведінкою людей для досягнення доставленої мети.

Відомо, що жодна система управління не може функціонувати без інформації. І в цьому відношенні саме облік забезпечує необхідну інформацію для реалізації всіх елементів управління. Таким чином, облік - це інформаційна система управління.

Автоматизований облік не пасивно відображає господарські процеси, що відбуваються на підприємстві, а активно впливає на них, полегшує доступ до інформації, швидкість обробки інформації збільшується у сотні разів, контролює законність, доцільність і ефективність використання виробничих ресурсів. Роль автоматизованого обліку суттєво підвищується в умовах ринкової економіки, яка базується на різних формах власності, наявності підприємств різних форм власності, наявності підприємств різних форм господарювання та конкуренції товаровиробників. Мова йде про посилення контрольних функцій автоматизованого обліку, підвищення аналітичності та оперативності облікової інформації, своєчасне забезпечення необхідною інформацією всіх рівнів управління підприємством та прийняття управлінських рішень. Крім того, в ринкових умовах є багато зовнішніх користувачів, яким потрібна інформація про підприємство, його фінансовий стан і які зацікавлені в точності та відповідності такої інформації.

Таким чином, автоматизований бухгалтерський облік виконує в управлінні такі важливі функції, як інформаційну, контрольну, оціночну та аналітичну і головну, на мою думку, захищає не досвідчених користувачів (операторів) від помилок. Методологічно і організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий і управлінський. Це дві галузі єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні підприємством, у забезпеченні необхідною інформацією різнопланових користувачів.

Фінансовий облік - це сукупність правил та процедур, які забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства (установи, організації) та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку.

Організація фінансового обліку повинна забезпечити: повне і безперервне відображення усіх господарських операцій, які відбулися за звітний період: складання установленої фінансової (бухгалтерської) звітності; постачання необхідною та достовірною інформацією користувачів.

Розділ 1. Теоретичні основи обліку і контролю готової продукції, її відвантаження та реалізації на ТЗОВ “Гербор-холдінг”

1.1 Нормативно-законодавче регулювання обліку готової продукції. Характеристика готової продукції

Основу побудови обліку готової продукції становлять: визначення терміна "готова продукція" та класифікація готової продукції; оцінка готової продукції;

1) облік випуску готової продукції;

2) облік наявності готової продукції на складах та складових у виробництві;

3) система рахунків обліку.

Готова продукція -- це виріб або напівфабрикат, робота, послуга що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві та відповідають затвердженим стандартам або технічним умовам, договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові-покупцеві відповідно до діючого порядку прийняття продукції.

Всі елементи виробничого процесу (сировина, матеріали тощо), які знаходяться на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво.

Готова продукція може мати, а може і не мати кількісні та якісні характеристики (кількість маси, шт., метрів, сорт тощо). Але у всіх випадках продукція повинна мати вартісну характеристику.

Побудова обліку готової продукції можлива за різними варіантами. Продукція, яка має кількісні та вартісні характеристики, може бути здана на склад, а звідти буде здійснюватися її відвантаження (передача) та реалізація покупцеві

На окремих підприємствах (фермерських господарствах), готова продукція не передається на склад, а накопичується безпосередньо у виробництві, звідти здійснюється її відвантаження (або передача) покупцеві та реалізація.

Продукція, яка не має кількісних характеристик (робота, послуга або посередництво тощо), безпосередньо з виробництва передається покупцеві (замовнику).

Оцінка готової продукції у бухгалтерському обліку готова продукція має оцінюватися за фактичною собівартістю, яка може бути визначена тільки після зібрання всіх затрат та калькулювання. Разом з тим виникає потреба в щоденному обліку наявності й руху готової продукції та визначенні її вартісних характеристик. Тому в поточному обліку готова продукція оцінюється за прийнятими на підприємстві "твердими" обліковими цінами. Ними можуть бути середньорічна, планова собівартість, оптово-розрахункова, договірна ціна або фактична собівартість.

Якщо готова продукція оцінюється не за фактичною собівартістю, то відокремлено від фактичної собівартості облікується відхилення. В кінці місяця ці відхилення у відповідній долі розподіляються між залишками нереалізованої продукції і реалізованими виробами.

Оцінка продукції за "твердими" обліковими цінами дає можливість вести постійне спостереження за кількісними та вартісними параметрами процесів випуску та реалізації продукції. Тверді облікові ціни є основою побудови бухгалтерського обліку готової продукції на складах за оперативно-бухгалтерським методом.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначаються П(С)БО 9 “Запаси” та 16 “Витрати”.

При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Готова продукція за характером класифікується наступним чином (рис. 1.1).

Підприємства виробляють продукцію у відповідності із заключними договорами, розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і якості. Керівник підприємства, в першу чергу, повинен приділяти увагу питанням збільшення обсягу виготовленої продукції, розширення її асортименту і покращення якості, вивчаючи потреби ринку.

14

Рис. 1.1. Класифікація готової продукції за її характером

Основними завданнями обліку готової продукції на підприємствах в системі організації є:

1) систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів і збереженням на складах, обсягом виконаних робіт та послуг;

2) вчасному і правильному документуванні оформлення відвантаженої і відпущеної продукції (робіт, послуг);

3) контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції, організацією розрахунку з покупцями;

4) вчасному і достовірному визначенні результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) та їх облік.

Виконання цих задач залежить від ритмічності роботи підприємства, правильної організації збуту та складського господарства, вчасного документального оформлення господарських операцій.

В бухгалтерському обліку готова продукція оцінюється у відповідності до П(С)БО 9 “Запаси” за первісною вартістю, яка визначається згідно з П(С)БО 16 “Витрати”.

П(С)БО 16 “Витрати” визначає два поняття собівартості готової продукції:

1) собівартість реалізованої продукції;

2) виробнича собівартість продукції.

До виробничої собівартості продукції входять наступні витрати (див. рис.1.2).

14

Рис. 1.2. Склад витрат виробничої собівартості готової продукції

Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватися методи, передбачені П(С)БО 9 “Запаси”.

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, - первісна вартісна (по дебету рахунку 901 “Собівартість реалізації готової продукції ”), та оцінка, що визначаються за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 “Дохід від реалізації готової продукції ”).

Собівартість реалізованої продукції складається з наступних витрат (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Склад собівартості реалізованої готової продукції

Оскільки готова продукція в бухгалтерському обліку відображається за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, то виникає необхідність в уцінці готової продукції, порядок проведення якої аналогічний уцінці виробничих запасів.

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю.

В бухгалтерії на підставі приймально-здавальних документів складається накопичувальна відомість випуску готової продукції, дані якої використовують для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

Аналітичний облік готової продукції на підприємствах ведеться за місцями її зберігання та окремими видами у натуральних, умовно-натуральних і вартісних показниках.

На складі в облікових регістрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або книзі складського обліку) готова продукція обліковується у кількісному вираженні.

Кількісний облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами:

1) в сортових картках складського обліку, при якому в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцями зберігання;

2) безкартковим способом, при якому за допомогою ЕОМ кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються.

У картках або книгах складського обліку здійснюються записи про надходження і відпуск готової продукції та щоденно виводяться її залишки.

У кінці місяця за даними аналітичного обліку витрат на виробництво визначається фактична собівартість готової продукції.

Для обліку виготовленої продукції планом рахунків передбачено два рахунки - 26 та 27 (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Характеристика рахунків 26 “Готова продукція ” та 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва ”

Назва та шифр	Призначення рахунку	По дебету відображається	По кредиту відображається	Облікові регістри	Місце в звітності
1	2	3	4	5	6
26 “Готова продукція ”	Для узагальнення інформації про наявність та рух продукції, виготовленої підприємством	Надходження готової продукції власного виробництва за первісною вартістю	Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції	Журнал-ордер № 10	Баланс (ф. № 1) р. 130
27 “Продукція с/г призначення”	Для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції	Надходження сільськогосподарської продукції	Вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо	Журнал-ордер № 11	-

Основні операції з руху готової продукції відображені на рис. 1.4.

Рис. 1.4. Основні операції з руху готової продукції.

Отже, розглянувши даний підрозділ можна зробити висновок, готова продукція - це продукт праці, результат роботи багатьох працівників. І саме реалізація готової продукції приносить підприємству дохід, а це мета існування любого підприємства.

1.2 Облік витрат на виробництво готової продукції

У залежності від виду готової продукції випуск її відображається в обліку по різному. Якщо продукція має речовий характер (вибір), то її буде передано на склад.

Якщо продукція не здається на склад, а її передають покупцеві або вона не має натуральних параметрів (робота, або послуга), то факт її випуску відображається в бухгалтерському обліку.

Розрахунок (калькулювання) фактичної виробничої собівартості продукції. Калькулювання -- це визначення розміру витрат в грошовому виразі, які припадають на калькуляційну одиницю. За допомогою калькулювання обчислюють собівартість придбаних матеріалів, виконаних робіт, готової продукції тощо.

Фактична собівартість продукції необхідна для визначення фактичних результатів діяльності господарства, ціноутворення, визначення ефективності технологічних та організаційних рішень, встановлення раціональності затрат тощо. При побудові обліку затрат за нормативним методом обов'язково обчислюють нормативну собівартість продукції. Собівартість продукції розраховується за калькуляційними елементами - статтями затрат. Статті затрат - це галузевий аспект побудови обліку, на різних підприємствах вони можуть бути різними і залежать від потреб управління.

Якщо об'єкт калькуляції - собівартість продукції (виробу, послуги або роботи), то калькуляційними одиницями стосовно готової продукції можуть бути сукупна собівартість, тобто собівартість усієї продукції, яку випустило господарство, його виробничий підрозділ (цех, бригада, дільниця тощо); собівартість натуральної одиниці виміру -- кількісної (шт. тощо) або якісної (сухі речовини, вологість тощо). Ці одиниці виміру виступають послідовно у калькуляційному. Для того щоб обчислити собівартість окремого виду продукції, потрібно знати собівартість сукупної продукції. Неможливо визначити собівартість натуральної одиниці виміру, якщо попередньо не визначена собівартість окремого виду продукції. Вищенаведене підтверджує те, що калькулювання собівартості продукції -- це процес, який складається із трьох послідовних етапів.

Разом з тим слід мати на увазі, що калькуляційний процес не включає усієї складності калькуляцій в господарстві, оскільки крім основної продукції господарство повинне калькулювати також продукцію допоміжного виробництва, яка використовується основним виробництвом, а також калькулювати напівфабрикати, якщо вони випускаються для реалізації.

Отже, можна зробити висновок, що собівартість продукції обчислюється за допомогою окремих способів, що залежать від наявності або відсутності тих чи інших факторів калькулювання. Основним вихідним елементом будь-якого виробництва є готова продукція. Разом з тим результатом виробничого процесу може також бути побічна продукція, можуть мати місце відходи виробництва, припущений брак. Крім того безперервність технологічного процесу, особливості його організації вимагають рахуватися з наявністю незавершеного виробництва.

1.3 Порядок формування та відображення в обліку первинної вартості готової продукції

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємств усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Відповідно до п. 6 Положення витратами звітного періоду визнається зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власникам), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Основними критеріями, якими необхідно керуватись при відображенні витрат у бухгалтерському обліку і визнанні їх витратами певного періоду, є:

1) витрати відображаються в обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань (п. 5 Положення);

2) витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені (п. 7 Положення).

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизаційних відрахувань).

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

1) платежі за договором комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента та ін.;

2) попередня (авансова) оплата запасів (робіт, послуг):

3) погашення одержаних позик;

4) інші зменшення активів або збільшення зобов'язань. які не відповідають ознакам, зазначеним у визначенні терміна «витрати»;

5) витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Важливим завданням обліку затрат на виробництво є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, які пов'язані з виготовленням продукції (виконанням робіт; наданням послуг), забезпечення контролю за використанням матеріальних трудових і фінансових ресурсів. Виходячи з поставленого завдання затрати групують за двома ознаками: за елементами затрат і за статтями калькуляції.

Елементи затрат -- це економічно однорідні за своїм змістом затрати незалежно від того, на які види виробів і на якій ділянці вони використані.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» встановлено групування витрат операційної діяльності підприємства за такими елементами:

1) матеріальні затрати;

2) витрати на оплату праці;

3) відрахування на соціальні заходи;

4) амортизація;

До складу елемента “Матеріальні затрати” включається вартість використаних у виробництві (крім продукту власного виробництва):

1) сировини й основних матеріалів;

2) покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

3) палива й енергії;

4) будівельних матеріалів;

5) запасних частин;

6) тари і тарних матеріалів;

7) допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента “Витрати на оплату праці ” включаються: заробітна плата за окладами і тарифами, премії і заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента “Відрахування на соціальні заходи “ включаються: відрахування за пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента “Амортизація” включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента “Інші операційні витрати” включаються інші витрати операційної діяльності (витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плата банку за розрахунково-касове обслуговування та ін.).

За цільовим призначенням витрати виробництва поділяються на основні і накладні. До основних належать витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і становлять її речову основу (сировина, матеріали, комплектуючі вироби, технологічне паливо, заробітна плата робітників та ін.). До накладних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва й управлінням (загальновиробничі витрати).

За способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг) затрати виробництва поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом певних виробів (робіт, послуг), а тому до їх собівартості включаються прямо на підставі даних первинних документів (матеріали, заробітна плата робітників та ін.). Непрямі витрати пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом (наприклад, загально виробничі витрати), а тому між об'єктами обліку витрат (продукцією» роботами, послугами тощо) розподіляються пропорційно встановленому базису (заробітній плат робітників, матеріальним, прямим витратам тощо).

Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) 16 до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються

1) прямі матеріальні витрати;

2) прямі витрати на оплату праці;

3) інші прямі витрати;

4) загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини, основних матеріалів, що створюють основу продукції, яка виготовляється, купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати працівникам, які зайняті у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які не можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизаційні відрахування та ін.

Відповідно до Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 473 від 26.04.96 р., та Плану рахунків витрати, які включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами:

1) Матеріальні витрати.

2) Витрати на оплату праці.

3) Відрахування на соціальні заходи.

4) Амортизація.

5) Інші операційні витрати.

6) Інші затрати.

7) До елементу "Матеріальні витрати" належать:

8) витрати сировини й матеріалів, які входять до складу виробничої продукції, створюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

9) витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, що потребують монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;

10) витрати палива й електроенергії, що використовуються на технологічні, енергетичні, рухомі та інші виробничі потреби підприємства.

11) витрати тари і тарних матеріалів.

12) витрати будівельних матеріалів які використовуються безпосередньо у виробництві будівельно-монтажних робіт і для виготовлення будівельних деталей, конструкцій та частин будов і споруд.

13) витрати запасних частин - раніше виготовлені деталі та вузли машин, призначені для заміни зношених при експлуатації, головним чином швидкозношуваних деталей (втулок, підшипників, шестерень, поршнів та ін.);

14) витрати матеріалів сільськогосподарського призначення (насіння, корми, органічні та мінеральні добрива, паливо, нафтопродукти, запасні частини тощо) використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції, призначеної для її внутрішньогосподарської діяльності (насіння, корми), для здійснення нових циклів виробничого процесу і для реалізації;

15) витрати товарів;

16) інші матеріальні витрати.

Вартість матеріальних ресурсів включається до складу витрат на виробництво згідно з нормами витрат відповідно до ГОСТів, ОСТів, технічних умов.

Із витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів.

До зворотних відходів не належать:

1) залишки матеріальних ресурсів, які відповідно до встановленої технології передаються в інші цехи, підрозділи як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг);

2) супутня продукція, одержувана водночас з цільовим (основним) продуктом у єдиному технологічному процесі, відповідає за якістю встановленим стандартам або технічним умовам і призначається для подальшої переробки або відпуску на сторону.

Супутня продукція, призначена для подальшої переробки, відображається як рух напівфабрикатів у виробництві.

Для узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітний період призначений рахунок № 80 "Матеріальні витрати" з такими субрахунками:

801 "Витрати сировини й матеріалів"

802 "Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів"

803 "Витрати палива та енергії"

804 "Витрати тари і тарних матеріалів"

805 "Витрати будівельних матеріалів"

806 "Витрати "запасних частин"

807 "Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення"

808 "Витрати товарів"

809 "Інші матеріальні витрати"

На дебеті рахунка № 80 "Матеріальні витрати" відображаються суми визнаних матеріальних витрат, на кредиті - списання на рахунок № 23 "Виробництво" прямих матеріальних витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - матеріальних витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат. У (табл. 1.2.) наведена кореспонденція рахунків з матеріальних витрат класу рахунків 8.

Таблиця 1.2

Кореспонденція рахунків з матеріальних витрат Класу 8

№ пор.	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	2	5	6
1.	Нарахована заробітна плата апарату управління підприємства, їх господарському та обслуговуючому персоналом	811	661
2.	Премії працівникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виконання і перевиконання виробничих завдань; бригадирам, робітникам за економію матеріалів, сировини тощо	812	66
3.	Нарахована компенсація за невикористані відпустки	813	661
4	Нараховані щорічні і додаткові відпустки, передбачені законодавством	814	661
1	2	5	6
5	Оплата пільгового часу підліткам, навчальних відпусток, наданих працівникам, які навчаються у вечірніх і заочних та середніх навчальних закладах, аспірантурі	815	661
6.	Інші витрати на оплату праці	816	661
7.	Якщо підприємство застосовує рахунки класу 9 (облік витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат)	91, 92, 93, 94	81
8.	У кінці звітного місяця списання на виробництво витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних)	23	81
9.	Щомісячне списання (за відповідний розподілом) загальновиробничих витрат на виробництво та собівартість реалізації	23, 90	91
10.	Оприбуткування завершеної виробництвом продукції за фактичною виробничою собівартістю, завершених виконаних робіт та послуг (з урахуванням витрат на оплату праці)	26, 27 90	23, 23
11.	Закриття дебетових оборотів класу 9	79	90, 92, 93, 94

Відповідно до Типового положення № 473 до елементу “Витрати на оплату праці” належать витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати, обчислені згідно з прийнятою підприємством : системою оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона визначається у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата -- це винагорода за роботу понад встановлену норму, за трудові досягнення і винахідництво і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований (неявочний) на виробництві час; оплата щорічних відпусток, крім оплати в частині витрат на оплату праці за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства; оплата праці працівників, яким не виповнилося 18 років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи, оплата перерв працюючим матерям для годування дитини, оплата часу, пов'язаного з проходженням обов'язкових медичних оглядів, виконанням державних обов'язків, винагорода за передбачену законодавством вислугу років, інші виплати.

Якщо на підприємстві створюється резерв для оплати відпусток, то до витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву.

Витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів.

Виплати громадянам за виконання робіт (послуг) згідно з договорами громадсько-правового характеру, виплата звільненим працівникам вихідної допомоги.

В окремих галузях народного господарства до витрат на оплату праці (відповідно до законодавства) належить вартість безкоштовно наданих предметів (включаючи формений одяг, обмундирування), що залишаються в особистому постійному користуванні, або сума пільг у зв'язку з продажем їх за зниженими цінами (крім вартості виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила й інших миючих засобів, знешкоджуючих засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам на придбання ними спецодягу спецвзуття й інших засобів індивідуального захисту у разі невидачі їх адміністрацією).

Витрати на індексацію заробітної плати працівників підприємства входять до складу додаткової заробітної плати у Фонді оплати праці (п. 2.18 Інструкції зі статистики заробітної плати). Тому, якщо витрати на індексацію заробітної плати передбачені у колективному договорі (але в установлених законом межах), вони можуть бути віднесені до валових витрат. У зв'язку з тим, що індексація витрат на оплату праці передбачена діючим законодавством, сума таких проіндексованих виплат відноситься до валових витрат підприємства на підставі пп. 5.6.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Таким чином, якщо індексуються виплати, що відносяться до валових витрат, -- до останніх включається й відповідна сума індексації. Якщо ж виплата здійснюється за рахунок прибутку, то індексація її до валових витрат не може бути віднесена.

Калькуляція - це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. Калькуляції складають на продукцію основного і допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням. Розрізняють такі види калькуляції: планові (складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін), кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін) і нормативні (складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу). Ці види калькуляції є. попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису. Калькуляції, що за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називаються звітними. Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань із собівартості продукції та для виявлення резервів подальшого зменшення витрат.

Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим. переліком статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості цехову, виробничу, повну, галузеву тощо. Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за відповідними статтями.

Для визначення виробничої собівартості випущеної з виробництва продукції (ВСП) слід користуватися формулою (1.1):

ВСП = НВп + ВВп - 3В - ПП - СП ± БП - НВк , (1.1)

де НВп - незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду, грн.;

ВВ_П - виробничі витрати періоду (місяць, квартал, сезон, рік), грн.;

3В - зворотні витрати і відходи, грн.; ПП - побічна продукція, грн.;

СП - супутня продукція, грн.;

БП - брак продукції (технологічний і з вини працівника), грн.;

НВк - незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду, грн.

Виробничу собівартість одиниці вироблюваної продукції одержуємо за формулою (1.2)

СП = ВСП/К , (1.2)

де СП - виробнича собівартість виробленої продукції, грн.; К -- кількість виробленої продукції, т;

Отже, у першому розділі ми розглянули нормативно-законодавчу базу, яка регламентує бухгалтерський облік готової продукції, а також статей витрат на виробництво готової продукції. Також дано характеристику самому терміну готова продукція, порядок формування та відображення в обліку первинної вартості готової продукції.

Розділ 2. Характеристика базового підприємства ТЗОВ “Гербор холдінг”

2.1 Загальна характеристика ТзОВ “Гербор-холдінг”

Об'єкт дослідження - ТзОВ ”Гербор-холдінг”, історія розвитку підприємства бере свій початок з виробництва декількох меблевих комплектів по польським зразкам і кресленнями. Через деякий час був організований власний технологічний відділ, завдяки якому з'явились перші креслення, перші власні розробки.

Завдяки використанні у виробництві високотехнологічного німецького обладнання, якісних розхідних матеріалів як закордонного так і вітчизняного виробництва і звісно колективу високої кваліфікації - якість меблів покращилась в багато разів.

У 2005 році почав роботу новий виробничий комплекс загальною площею більше 5000 м. кв., а на сьогоднішній день площа всіх виробничих і складських приміщень перевищує 40 000 м. кв. і продовжує збільшуватись.

Колектив підприємства нараховує десятки професій, серед яких свердлильники, розпиловщики, будівельники, водії, програмісти, економісти, менеджери і багато інших. Загальне число працівників перевищує 1000 чоловік.

Всі матеріали використовувані в технологічному процесі екологічно чисті і не шкідливі для здоров'я людей. Саме завдяки цьому мебельна продукція повністю сертифікована і відповідає загальноприйнятим стандартам і нормам.

Основним напрямом підприємства є виготовлення корпусних меблевих комплектів, таких як : вітальні, дитячі, прихожі, спальні, кухні. Кожного року підприємство приймає активну участь в спеціалізованих виставках як на території України, так і за її межами.

На сьогоднішній день, основними постачальниками сировини і матеріалів для підприємства є :

1) Приватне підприємство "Кроно-Львів", м.Львів Україна;

2) BRW Україна, м. Володимир-Волинський Україна;

3) ZIB-GLASS, Німеччина;

4) "JAR" Dachnov, Німеччина;

5) "Formaplan" Wolborz, Польща;

6) Новоплит, м. Нововолинськ Україна;

Для виробництва продукції підприємство використовує тільки сертифіковані матеріали, які не є шкідливими для здоров'я людей.

Основними покупцями (клієнтами) є населення всіх великих міст України, мережа магазинів розташована на всій території України, серед них міста : Луцьк, Рівне, Київ, Суми, Дніпропетровськ, Сімферополь, Вінниця і багато інших. Детальну і свіжу інформацію можна подивитись на сайті ТзОВ “Гербор - холдінг” (www.gerbor.com.ua), також підприємство займається збутом своєї продукції за кордоном, це зокрема такі країни : Росія, Казахстан, Чехія, Словаччина, Польща, Білорусь, Ізраїль.

Для реалізації продукції за кордон, на підприємстві спеціально працює експортний відділ, який займається безпосередньо відправкою вантажів за кордон, як автомобільним так і залізничним транспортом. Реалізація меблів за кордон займає левову частку доходу підприємства.

Для того щоб працювати з клієнтами з усієї Європи, підприємство докладає значних зусиль, потрібно було досконало налагодити комерційний відділ для планування виробництва адже саме менеджери комерційного відділу працюють безпосередньо з клієнтами і приймають замовлення на великі партії товару, в подальшому дана інформація використовується технологами для складання плану виробництва. Перед тим як план закладений технологами, буде запущено в роботу, з ним ознайомлюється відділ постачання, який аналізує його з метою розрахунку необхідної кількості сировини і матеріалів для виконання плану. Якщо на залишках складів постання не вистачає потрібних матеріалів, менеджери постачання замовляють необхідну сировину і план запускається в роботу. Всі вищевикладені дії вимагають професійної підготовки кадрів у всіх ланках управління виробництвом, для цього підприємство відправляє найбільш перспективних працівників на стажування за кордон, зокрема в Німеччину.

Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу при виробництві різноманітних товарів та послуг.

Процес формування результатів і ефективності виробництва (продуктивності системи) показано на рис.2.1.

Ресурси Персонал Засоби Виробничі

(робоча сила) праці запаси

Взаємодія Результати

і витрати ВИРОБНИЦТВО (ефект)

Ефективність виробництва

(продуктивність системи)

Рис. 2.1. Схема формування результатів і ефективності виробництва

Отже головним фінансовим результатом діяльності будь-якого підприємства є прибуток від його діяльності. Прибуток, але це може бути і збиток, якщо діяльність підприємства не ефективна, є кінцевим, підсумковим результатом руху коштів підприємства.

Рентабельність - відносний показник ефективності роботи даного підприємства.

Отже разом прибуток та рентабельність роботи підприємства є найважливішими показниками, що характеризують його фінансовий стан.

Прибуток можна охарактеризувати, як, з одного боку - основу формування фондів підприємства і забезпечення у кінцевому підсумку фінансової стійкості. З іншого боку - прибуток це найважливіше джерело доходів державного, місцевого бюджетів.

Однозначно важливо при з'ясуванні факторів забезпечення фінансової стійкості підприємства враховувати не тільки обсяги і приріст прибутку, але й рівень рентабельності, знати скільки прибутку одержано на одну грошову одиницю виробничих фондів.

На величину прибутку і рівень рентабельності впливає багато факторів, а вони, в свою чергу, є узагальнюючими показниками використання на підприємстві матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Основні фінансові показники діяльності товариства з обмеженою відповідальністю “Гербор-холдінг” за 2005-2006-2007 надані у таблиці 2.1, ці показники загальним чином характеризують фінансовий стан даного товариства.

Користуючись балансом ТзОВ “Гербор-Холдінг” визначимо основні показники фінансового стану, це:

1. Показники ліквідності.

а. Коефіцієнт загальної ліквідності

Опис показника : (рівень платоспроможності, коефіцієнт покриття, коефіцієнт покриття балансу, поточний коефіцієнт покриття, загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності) показує загальну забезпеченість підприємства обіговими коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов'язань

Формула розрахунку

Ф.№1(р.260 + р.270)

К_зл = (2.1)

Ф.№1 р.620

де К_зл - коефіцієнт загальної ліквідності;

Ф.1 - Баланс.

(2005 рік) К_зл = (1163,0+4,2)/372,3 = 3,14

(2006 рік) К_зл = (1169,4)/360,0 = 3,25

(2007 рік) К_зл = (1117,2)/516,6 = 2,16

б. Коефіцієнт швидкої ліквідності

Опис показника : (проміжний коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності, уточнений коефіцієнт покриття, коефіцієнт загальної ліквідності) показує, наскільки короткострокові зобов'язання покриті найбільш ліквідними активами підприємства. До останніх належать грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції, розрахунки з дебіторами, інші оборотні активи, тобто загальна вартість оборотних активів зменшується на найменш ліквідну їх частину - запаси.

Формула розрахунку

Ф.1 (р.260 - р.100 - р.110 - р.120 - р.130 - р.140 - р.270)

К_шл = (2.2)

Ф.1. р.620

де К_шл коефіцієнт швидкої ліквідності;

Ф.1 - Баланс.

(2005 рік) К_шл = (1163,0-140,2-6,9-4,6-4,2)/372,3 = 2,71

(2006 рік) К_шл = (1169,4-563,7-5,4)/360 = 1,67

(2007 рік) К_шл = (1117,2-517,5-4,2)/516,6 = 1,15

в. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Опис показника : (термінова ліквідність) характеризує спроможність підприємства миттєво погасити свої термінові борги. Для його розрахунку з поточними зобов'язаннями зіставляються активи, що не потребують продажу для розрахунку грішми з кредиторами (грошові кошти та їх еквіваленти) чи можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (поточні фінансові інвестиції).

Формула розрахунку

Ф.1 (р.230+р.240+р.220)

К_ал = (2.3)

Ф.1 р.620

де К_ал коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Ф.1 - Баланс.

(2005 рік) К_ал = (128,9)/372,3 = 0,34

(2006 рік) К_ал = (398,4)/360,0 = 1,11

(2007 рік) К_ал = (283,9)/516,6 = 0,55

2. Показники фінансової стабільності.

а. Коефіцієнт фінансової незалежності

Опис показника

(власності, автономії, самостійності, капітального покриття) показує частку власних пасивів у всьому капіталі підприємства, тобто характеризує, наскільки всі активи покриті власними джерелами фінансування

Формула розрахунку

Ф.1 (р.380+р.430+р.630)

К_фн = (2.4)

Ф.1 р.280 або р.640

де К_фн - коефіцієнт фінансової незалежності;

Ф.1 - Баланс.

(2005 рік) К_фн = (2215,7)/2588 = 0,85

(2006 рік) К_фн = (2496,5)/2856,5 = 0,87

(2007 рік) К_фн = (2737,1)/3253,7 = 0,84

б. Коефіцієнт фінансової залежності (обернений до коефіцієнта незалежності).

(2005 рік) К_фз = 2588/2215,7= 1,17

(2006 рік) К_фз = 2856,5/2496,5 = 1,14

(2007 рік) К_фз = 3253,7/2737,1 = 1,19

в. Коефіцієнт фінансового ризику

Ф.1(р.430+р.480+р.620+р.630)

К_фр = (2.5)

Ф.1(р.380)

де К_фр - коефіцієнт фінансового ризику;

Ф.1 - Баланс.

(2005 рік) К_фр = 372,3/2215,7 = 0,17

(2006 рік) К_фр = 360,0/2496,5 = 0,14

(2007 рік) К_фр = 516,6/2737,1 = 0,19

г. Коефіцієнт маневрування власного капіталу

Ф.1(р.260 - р.620)

К_м = (2.6)

Ф.1(р.380)

де К_м - коефіцієнт маневрування власного капіталу;

Ф.1 - Баланс.

(2005 рік) К_м = (1163,0-372,3)/2215,7 = 0,36

(2006 рік) К_м = (1169,4-360,0)/2496,5 = 0,32

(2007 рік) К_м = (1117,2-516,6)/2737,1 = 0,22

3. Показники платоспроможності.

а. Коефіцієнт грошової платоспроможності.

Ф.1(р.220 + р.230 + р.240)

К_гп = (2.7)

Ф.1(р.620)

де К_гп - коефіцієнт грошової платоспроможності;

Ф.1 - Баланс.

(2005 рік) К_гп = (128,9)/372,3 = 0,35

(2006 рік) К_гп = (398,4)/360,0 = 1,11

(2007 рік) К_гп = (283,9)/516,6 = 0,55

б. Коефіцієнт розрахункової платоспроможності.

Ф.1(р.260-р.100-р.110-р.120)

К_рп = (2.8)

Ф.1(р.620)

де К_рп - коефіцієнт розрахункової платоспроможності;

Ф.1 - Баланс.

(2005 рік) К_рп = (1163,0-140,2)/372,3 = 2,75

(2006 рік) К_рп = (1169,4-563,7)/360,0 = 1,68

(2007 рік) К_рп = (1117,2-517,5)/516,6 = 1,16

Для наглядності занесемо дані знайдені під час обчислень показників фінансового стану підприємства у таблицю, на основі якої побудуємо графічні моделі - діаграми, на яких відобразимо зміни показників на протязі трьох років.

Таблиця 2.1

Показники фінансового стану ТзОВ “Гербор - холдінг”

№	Назва показника фінансового стану	2005 рік	2006 рік	2007 рік
1. Показники ліквідності.
1.1	Коефіцієнт загальної ліквідності	3,14	3,25	2,16
1.2	Коефіцієнт швидкої ліквідності	2,71	1,67	1,15
1.3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,34	1,11	0,55
2. Показники фінансової стабільності.
2.1	Коефіцієнт фінансової незалежності	0,85	0,87	0,84
2.2	Коефіцієнт фінансової залежності	1,17	1,14	1,19
2.3	Коефіцієнт фінансового ризику	0,17	0,14	0,19
2.4	Коефіцієнт маневрування власного капіталу	0,36	0,32	0,22
3. Показники платоспроможності.
3.1	Коефіцієнт грошової платоспроможності	0,35	1,11	0,55
3.2	Коефіцієнт розрахункової платоспроможності	2,75	1,68	1,16

Для графічного відображення показників ліквідності з табл. 2.1 побудовано діаграму, яка зображена на рис. 2.1. , яка дає можливість наглядним методом оцінити зміну показників ліквідності за минулі три роки ТзОВ “Гербор-холдінг”.



Рис. 2.1. Графічне зображення показників ліквідності ТзОВ “Гербор-Холдінг” за 2005 - 2007 рр.

Далі розглянуто показники фінансової стабільності підприємства, їх графічне відображення зображено на рис. 2.2.

Рис.2.2. Графічне зображення показників фінансової стабільності ТзОВ “Гербор-холдінг” за 2005 - 2007 рр.

І в кінці було розглянуто показники платоспроможності підприємства, їх графічне відображення зображено на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Графічне зображення показників платоспроможності ТзОВ “Гербор-холдінг” за 2005 - 2007 рр.

Отже, дослідивши показники фінансового стану ТзОВ “Гербор-холдінг” можна зробити висновок, що на даному етапі підприємства знаходиться в стійкому фінансовому становищі і здатне виконувати свої платіжні зобов'язання у вказані терміни.

2.2 Формування облікової політики на ТзОВ “Гербор-холдінг”

ТзОВ “Гербор-холдінг” створене 11.12.96 року в місті Володимир-Волинський. Вид діяльності фірми - виробництво меблів.

Облікова політика ТзОВ “Гербор-холдінг” закріплена наказом керівника. Складає наказ головний бухгалтер, який несе відповідальність за його формування. Наказ набирає юридичної сили з дня його підписання керівником підприємства і є обов'язковим для виконання всіма службами і працівниками підприємства.

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

Облікова політика - одне з найважливіших питань організації бухгалтерського обліку, правильне формування якого сприяє достовірному визначенню фінансового результату, оподаткованого прибутку і потребує правильного оформлення, повного розкриття у фінансовій звітності.

Бухгалтерський облік на підприємстві ТзОВ “Гербор-холдінг” базується на єдиних методологічних засадах, що встановлюється Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [№25]. Підприємство веде бухгалтерський облік усіх дій та подій, які призводять до змін в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі підприємства, а також фіксує та накопичує інформацію про свою діяльність з метою наступного використання даних обліку внутрішніми і зовнішніми користувачами.

Для кращого розуміння ведення бухгалтерського обліку на ТзОВ “Гербор-холдінг” розглянемо структурну схему бухгалтерської служби підприємства, керівником якої є головний бухгалтер.

Йому підпорядковується касир і заступник головного бухгалтера. Бухгалтерська служба підприємства має два підрозділи. До складу першого підрозділу входять: бухгалтер по зарплаті і бухгалтер по обліку виробництва. Другий підрозділ бухгалтерії включає: бухгалтера по підзвітним особам; бухгалтера по обліку виробничих запасів, МШП; бухгалтера по розрахунках з постачальниками і замовниками, з організаціями за послуги, дебіторами і кредиторами.