85

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика ЗАТ «Текстиль»

2. Облік нематеріальних активів та основних засобів

2.1 Визначення і класифікація основних засобів

2.2 Визначення і класифікація основних засобів

2.3 Облік надходження і вибуття основних засобів

2.4 Облік амортизації основних засобів

3. Облік виробничих запасів

3.1 Запаси, їх класифікація і оцінка

3.2 Визнання та первісна оцінка запасів

3.3 Оцінка вибуття запасів

4. Облік товарів

4.1 Порядок формування первісної вартості товарів

4.2 Облік придбання товарів

4.3 Облік продажу товарів

5. Облік грошових коштів

5.1 Загальні поняття обліку грошових коштів

5.2 Облік грошових коштів у касі та на поточному рахунку

6. Облік дебіторської заборгованості та витрат майбутніх періодів

6.1 Загальні поняття обліку дебіторської заборгованості

6.2 Поняття дебіторської заборгованості

6.3 Облік розрахунків з іншими дебіторами

6.4 Аналітичний облік розрахунків з іншими дебіторами

6.5 Облік витрат майбутніх періодів

7. Формування та облік власного капіталу

7.1 Економічний зміст власного капіталу

7.2 Облік власного капіталу

8. Кредиторська заборгованість ЗАТ «Текстиль» та методика її обліку

9. Облік доходів та витрат

9.1 Класифікація доходів та витрат на підприємстві

9.2 Особливості обліку доходів та витрат операційної діяльності

9.3 Особливості обліку фінансових доходів і витрат

9.4 Особливості обліку доходів і витрат іншої звичайної діяльності

9.5 Облік податку на прибуток, відстрочені податкові активи і зобов'язання

9.6 Формування нерозподіленого прибутку (некомпенсованого збитку)

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Інтеграція України у світову економічну систему, розвиток ринкових відносин стали підставою для широкого використання бухгалтерської інформації з метою підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання. За цих умов для обґрунтування своїх рішень як вітчизняні, так і іноземні інвестори потребують достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, а також результати його діяльності відповідно до прийнятих в міжнародній практиці основ ведення бухгалтерського обліку.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві регулюється законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV.

Згідно вказаного закону, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Ведення фінансового обліку в Україні є обов'язковим для всіх підприємств. Фінансовий облік фіксує інформацію про господарську діяльність, а саме: прибутки підприємства, стан дебіторської та кредиторської заборгованості, розміри фінансових інвестицій, стан джерел фінансування тощо. Користувачами інформації фінансового обліку в основному виступають зовнішні по відношенню до підприємства користувачі, тобто органи податкової служби, біржі, банки, інші фінансові інститути, постачальники та покупці, потенційні інвестори тощо, та внутрішні - управлінський персонал, керівники підрозділів, працівники.

Саме тому так важливо для студента проходження виробничої практики на підприємстві. Де можна реально, на прикладі оцінити роботу бухгалтера, побачити в повному обсязі складність, багаторівневість та відповідальність ведення фінансового обліку.

Основна мета даної роботи полягає у дослідженні особливостей організації бухгалтерського обліку в акціонерних товариствах, а саме на ЗАТ «Текстиль», вивчення конкретних прикладів діяльності підприємства.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

Ш розглянути основні принципи побудови бухгалтерського обліку в акціонерних товариствах на прикладі ЗАТ «Текстиль»;

Ш вивчити нормативно-правове регулювання бухгалтерського обліку на конкретному підприємстві;

Ш покращити знання в області законодавчої бази та побачити її практичне використання на підприємстві;

Ш ознайомитися з методикою складання документації на підприємстві;

Ш здобути практичні навики в обліку господарських операцій;

Ш ознайомитися з статистичною звітністю підприємства;

Ш дослідити особливості обліку нематеріальних активів, запасів, капіталу, заборгованості та ін.

Предметом даної роботи є дослідження теоретико-методологічних і прикладних проблем організації бухгалтерського обліку на підприємстві ЗАТ «Текстиль».

Об'єктом практики є фінансово - господарська діяльність ЗАТ «Текстиль».

Під час роботи над написанням звіту використовувалась документація підприємства:

ь первинні документи;

ь облікові регістри та звітність;

ь бухгалтерський баланс за 2006 - 2007 рр.;

ь звіт за І півріччя 2008 р.;

ь навчальні посібники та періодика.

1. Загальна характеристика ЗАТ «Текстиль»

Закрите акціонерне товариство «Текстиль» зареєстровано Хмельницьким міськвиконкомо 19.06.1997 року за № 16731200000001462.

Знаходиться за адресою: м. Хмельницький вул. Шевченко, 68.

ЗАТ «Текстиль» приватної форми власності має наступні реквізити:

ЗКПО 01552351

р/р 26007300102023

АКБ Укрсоцбанк, МФО 315018

Метою діяльності Товариства є задоволення потреб споживачів в його послугах (роботах, товарах) та реалізація на основі отриманого прибутку інтересів акціонерів Товариства, а також соціальних і економічних інтересів трудового колективу.

Предметом діяльності є:

- здійснення торговельної діяльності (оптова та роздрібна торгівля);

- комісійна торгівля;

- скупка товарів у населення за готівку;

- закупівля сільськогосподарської продукції у населення за готівку;

- виробництво і реалізація товарів народного споживання;

- здійснення будівельно-монтажних, ремонтних та реконструкційних робіт;

- посередницька діяльність;

- надання інформаційно-комерційних послуг;

- громадське харчування;

- юридична практика;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- внутрішні міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Торгівля - особлива діяльність людей, пов'язана із здійсненням актів купівлі-продажу, яка являє собою сукупність специфічних, технологічних та господарських операцій, що направлені на обслуговування процесу обміну. Це форма товарного обігу, що здійснюється при посередництві грошей.

Торговельна діяльність - ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу споживчих товарів з метою отримання прибутку.

Внутрішня торгівля - сфера підприємницької діяльності з реалізації товарної продукції на внутрішньому ринку країни суб'єктами господарювяня всіх форм власності, що охоплює обіг засобів виробництва і споживчих товарів та включає оптову торгівлю та посередництво в торгівлі, роздрібну торгівлю.

Оптова торгівля - сфера підприємницької діяльності з придбання та відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Роздрібна торгівля - сфера підприємницької діяльності з продажу товарів або послуг на підставі усного чи письмового договору купівлі-продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання.

У випадку, передбачених чинним законодавством, товариство одержує ліцензії на здійснення окремих видів діяльності.

Бухгалтерський облік в акціонерному товаристві ведеться у відповідності з прийнятими Національними стандартами бухгалтерського обліку згідно до вимог закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 998-XIV від 16.07.99р. Бухгалтерський облік ведеться за журнально-ордерною формою із застосуванням ПЕОМ.

Фінансова звітність складається своєчасно. Перевіркою встановлено незмінність облікової політики, тобто ведення бухгалтерського обліку здійснюється згідно методів, нормативів, строків встановлених наказом «Про облікову політику».

Найважливішими функціями торгівлі є:

реалізація виробничої споживчої вартості товарів. Виконання цієї функції створює економічну передумову відтворення сукупного суспільного продукту, з'єднуючи виробництво зі споживанням;

доведення предметів споживання до споживачів. Для забезпечення даної функції торгівля організовує просторове пересування товарів від виробників до споживачів (транспортування, зберігання);

підтримка балансу між пропозицією та попитом з одночасним активним впливом на виробництво в частині обсягу та асортименту продукції, що виготовляється;

- скорочення витрат торговельного підприємства шляхом удосконалення технології продаж, інформаційних послуг та ін.;

- розробка товару, ринкові дослідження, організація розподілу, визначення ціни, створення служб сервісу та інше.

Використання концепції маркетингу як потужного інструменту, за допомогою яких) можуть успішно виконуватися функції торгівлі, вимагає формування ринкового середовища та нових підходів до діяльності торговельних підприємств.

Основна функція торгівлі - продаж (реалізація) товарів споживачам - супроводжується перетворенням товарної форми вартості на грошову, що можливо представити у вигляді формули Г-Т-Г.

2. Облік нематеріальних активів та основних засобів

2.1 Визначення і класифікація основних засобів

Активи підприємства в бухгалтерському обліку поділяють на оборотні та необоротні. До оборотних активів належать грошові кошти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Усі інші активи вважаються необоротними. Отже, необоротними є активи, що тривалий час утримуються підприємством з певною метою.

До складу необоротних активів входять основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи.

Основні засоби та інші необоротні матеріальні активи - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, для здавання в оренду іншим особам або здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

До них належать виробничі та невиробничі об'єкти: будівлі, споруди, машини, устаткування, інвентар тощо.

Нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи для надання в оренду іншим особам.

Особливістю нематеріальних активів є відсутність фізичної субстанції. Типовими прикладами таких активів є товарні знаки, авторські права тощо.

Проте більша частина нематеріальних активів має певні матеріальні носії. Наприклад, дискета є матеріальним носієм програмного комп'ютерного забезпечення, а на папері міститься угода про авторські права. Проте фізична субстанція в цьому разі є вторинною по відношенню до нематеріального компоненту - інформації.

У разі коли первинним є матеріальний елемент, об'єкт слід облічувати у складі основних засобів. Наприклад, програмне забезпечення комп'ютера, який керує верстатом, є невід'ємною частиною пов'язаного з ним апаратного забезпечення та облічується у складі основних засобів.

Необоротні активи визнаються, тобто відображаються в Балансі підприємства, якщо відповідають загальним критеріям визнання активів, а саме:

існує ймовірність того, що підприємство отримує в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цих активів;

їх вартість може бути достовірно визначена.

Побудова обліку необоротних (основних) засобів ґрунтується на визначенні та економічній класифікації.

Економічно-правове визначення основних засобів праці наведено у П(С)БО 7 “Основні засоби” (схвалено Методологічною радою при Міністерстві фінансів України 16 вересня 1999 р.).

Положення містить таке визначення основних засобів:

Основні засоби -- матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та його вартість може бути достовірно визначена.

Згідно з діючою типовою класифікацією основні засоби групуються за їх функціональним призначенням, галузями, речовим натуральним характером і видами, за використанням і належністю.

1. Основні засоби за функціональним призначенням та видом діяльності (виробнича, комерційна, банківська) поділяють на такі класи:

- виробничі основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому (комерційному, банківському) процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини й устаткування, робочі машини і обладнання тощо, які діють у сфері матеріального виробництва);

- невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі діяльності і призначені здебільшого для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови і споруди, обладнання, машини і апарати тощо, використовувані у невиробничій сфері).

2. Згідно зі спеціальною класифікацією основні засоби поділяються за галузями народного господарства: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо.

3. За натурально-речовими ознаками основні засоби поділяють на окремі види: земля, будови, споруди, передавальне обладнання, машини й устаткування, які, в свою чергу, поділяються на силові машини й устаткування, робочі машини й устаткування, вимірювальні та регулюючі прилади й лабораторне устаткування, обчислювальну техніку, інші машини й устаткування (транспортні засоби, інструменти, виробничий інвентар і приналежності, господарський інвентар), робочі та продуктові тварини, багаторічні насадження і т. ін.

До кожної з цих груп належать основні засоби різних найменувань. Наприклад, до групи будови -- корпуси цехів, склади, лабораторії тощо. До транспортних засобів -- автомобілі, трактори, електровози, тепловози тощо. До групи інвентарю, інструменту та інших основних засобів -- меблі, вимірювальні прилади тощо.

Класифікація основних засобів за наведеними групуваннями є основою синтетичного обліку.

За використанням основні засоби поділяють на діючі (усі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються в даний період часу через тимчасову консервацію підприємства або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що перебуває в резерві і призначене для заміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються). За такого групування визначають суму амортизації.

Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані.

Орендовані основні засоби показуються в балансі орендодавця або орендаря так, щоб запобігти можливості подвійного врахування одних і тих самих засобів.

Бухгалтерський облік основних засобів ведеться за такими групами:

- земельні ділянки;

- капітальні витрати з поліпшення земель;

- будинки та споруди;

- машини та обладнання;

- транспортні засоби;

- інструменти, прилади та інвентар;

- робоча і продуктивна худоба;

- багаторічні насадження;

- інші основні засоби.

Інші необоротні матеріальні активи у бухгалтерському обліку поділяються на такі групи:

- бібліотечні фонди;

- малоцінні необоротні матеріальні активи;

- тимчасові не титульні споруди;

- інвентарна тара;

- предмети прокату;

- інші необоротні матеріальні активи.

2.2 Визначення і класифікація основних засобів

В економічних розрахунках використовують три види оцінювання основних засобів: первинну, відновлювальну і залишкову.

Первинна вартість дорівнює фактичній сумі затрат підприємства на придбання, за вирахуванням наданих торговельних знижок; мито, інші податки, що не відшкодовуються підприємству; транспортування, монтаж, та інші витрати, що безпосередньо пов'язані з їх придбанням; затрати на побудову і спорудження основних засобів (інвентарна вартість);

відновлювальна -- витратам на створення, будування, придбання, транспортування й монтаж даного предмета основних засобів у сучасних умовах за діючими цінами на момент переоцінки; залишкова вартість основних засобів -- у первинній (відновлювальній) вартості за відкидання зносу.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Первинна вартість об'єкта основних засобів складається з таких затрат:

- суми, що сплачують постачальнику;

- суми, що сплачують підрядчикам за виконання будівельно-монтажних робіт;

- суми, що сплачують за інформаційні, консультаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв'язку з пошуком і придбанням (створенням) основних засобів;

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів, які не відшкодовуються підприємству;

- витрати зі страхування ризиків, пов'язаних із доставкою основних засобів;

- витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням (створенням) основних засобів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Витрати на сплату відсотків за кредит не включаються до первинної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок кредиту банку.

Первинна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первинною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх вартість, якщо інше не передбачено законодавством.

Первинна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з власної готової продукції, дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”.

Первинна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в результаті обміну на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первинною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є його справедлива вартість з включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

Первинна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеної або зменшеної на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первинна вартість об'єктів основних засобів, оплачених загальною сумою, визначається шляхом розподілу сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного з цих об'єктів.

Первинна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), яке призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта у робочому стані та одержання первісне визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду.

У бухгалтерському обліку основні засоби оцінюють також і за балансовою вартістю. В її складі можуть бути:

а) первинна вартість побудови (спорудження) або придбання (інвентарна вартість);

б) відновлювальна вартість основних засобів, які переоцінені раніш на різні дати;

в) облікова вартість основних засобів, що надійшли безкоштовно за даними обліку передаючої сторони разом із затратами одержувача на установлення.

2.3 Облік надходження і вибуття основних засобів

Облік наявності основних засобів будується, як правило, централізовано в бухгалтерії підприємства (або в централізованій бухгалтерії).

Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об'єкт, яким уважається закінчена будова з усіма до нього пристосуваннями згідно з технічною документацією або окремий конструктивно відокремлений предмет, який виконує самостійні функції згідно з паспортом чи іншою технічною документацією.

Для побудови обліку, забезпечення контролю і виконання інших економічних функцій управління кожному інвентарному об'єкту присвоюється інвентарний номер.

Інвентарний номер зберігається за об'єктом протягом усього періоду його експлуатації на даному підприємстві. Він проставляється в усіх первинних документах, що оформляють наявність і рух об'єкта (акт приймання-передачі основних засобів, акт про ліквідацію основних засобів тощо).

На кожний об'єкт основних засобів на підставі приймально-здавального акта заповнюється інвентарна картка типової форми в одному примірнику.

Інвентарні картки підлягають обов'язковій реєстрації. Сукупність карток утворює картотеку, яка з усіма інвентарними картками забезпечує аналітичний облік основних засобів.

Головні джерела надходження основних засобів такі: об'єкти, що їх вклали засновники (учасники) до статутного капіталу, об'єкти, збудовані підприємством, установлене устаткування, закінчені роботи з побудови або дообладнання, котрі збільшують первинну вартість об'єктів; придбані (куповані) основні засоби; одержані безкоштовно; виявлені під час інвентаризації надлишки основних засобів.

У разі надходження в експлуатацію основних засобів на кожний об'єкт укладають спеціальний документ - акт приймання-передачі типової форми, крім випадків, коли введення об'єктів у дію має оформлятися іншим порядком за чинним законодавством. В акті фіксується вартість інвентарного об'єкта з округленням, виконуваним у передбаченому законодавством порядку, а також основні показники, що характеризують його технічні особливості, місце використання і т. ін.

На підприємствах надходження основних засобів у системі рахунків відображається наведеними далі записами.

У разі одержання нових основних засобів від засновників у рахунок внесків до статутного капіталу:

Дебет рахунка 10 ”Основні засоби”

Кредит рахунка 46 “Неоплачений капітал”.

У разі введення в експлуатацію після побудови (монтажу) тощо:

Дебет рахунка 10 ”Основні засоби”

Кредит рахунка 15 “Капітальні інвестиції”.

У разі безкоштовного одержання нових основних засобів:

Дебет рахунка 10 ”Основні засоби” і

Кредит рахунка 424 “Безоплатно одержані необоротні активи”.

У разі такого одержання основних засобів, що були в експлуатації до передачі,

- на первинну вартість:

Дебет рахунка 10 ”Основні засоби”

Кредит рахунка 424 “Безоплатно одержані необоротні активи”;

- на суму зносу (амортизації):

Дебет рахунка 424 “Безоплатно одержані необоротні активи”

Кредит рахунка 13 “Знос необоротних активів”

або

Дебет рахунка 46 “Неоплачений капітал”

Кредит рахунка 13 “Знос необоротних активів”.

У разі придбання (купівлі), якщо немає потреби в будівельних або монтажних роботах (на підставі акту введення в експлуатацію)

- нових:

Дебет рахунка 10 “Основні засоби”

Кредит рахунка 63 “Розрахунки з постачальниками та пiдрядниками”;

- тих, що були в експлуатації:

Дебет рахунка 10 “Основні засоби” -- первинна вартість

Кредит рахунка 13 “Знос необоротних активів”

Кредит рахунка 63 “Розрахунки з постачальниками та пiдрядниками” -- на купівельну суму

Сума ПДВ за основними засобами невиробничого призначення приєднається до первинної вартості.

Щодо основних засобів, які виявилися надлишками при інвентаризації:

Дебет рахунка 10 “Основні засоби” й

Кредит рахунка 746 ”Інші доходи від звичайної діяльності”.

Пов'язані з придбанням основних засобів: витрати на транспортування; за консультаційні, інформаційні, посередницькі, реєстраційні, монтажні та інші відображаються записом:

Дебет рахунка 15 ”Капітальні інвестиції”

Кредит рахунка за належністю: 68”Розрахунки за iншими операцiями”, 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” та ін.

Видаткова накладна на придбання основного засобу РРО «MINI 600.04 ME» на ЗАТ «Текстиль» подана у Додатку 2.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 вибуття основних засобів регламентовано так: об'єкт основних засобів виключаться з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається як різниця між доходом від вибуття і собівартістю (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям) і залишковою вартістю основних засобів.

У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первинна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первинної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта.

Вибуття основних засобів відбувається у таких випадках: безкоштовна їх передача іншим підприємствам, ліквідація внаслідок непридатності для подальшої експлуатації через стихійне лихо (пожежа, повінь), реалізацію, заміну застарілого обладнання машин новими, продуктивнішими в разі нестачі.

В усіх випадках вибуття об'єкти вилучають зі складу діючих основних засобів підприємства. Таке вилучення називається ліквiдацією основних засобів.

Документом на списування основних засобів у всіх випадках вибуття (крім передачі іншим підприємствам) є акт про ліквідацію основних засобів. У ньому зазначають причини вибуття, технічний стан, первинну вартість, суму зносу (амортизації), затрати на ліквідацію, найменування і вартість можливих для використання залишків від ліквідації, вартість капітальних ремонтів за час експлуатації, результати ліквідації.

Відображення в системі рахунків вибуття основних засобів залежить від характеру вибуття: ліквідація, продаж тощо.

На підприємствах вибуття основних засобів (залежно від його причини) у системі рахунків відображається поданими далі записами.

1) При ліквідації основних засобів

а) на суму нарахованої амортизації на день вибуття:

Дебет рахунка 13 “Знос основних засобів”

Кредит рахунка 10 “Основні засоби”;

б) на залишкову вартість основних засобів:

Дебет рахунка 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”

Кредит рахунка 10 “Основні засоби”.

Затрати, пов'язані з вибуттям (ліквідацією) основних засобів, відображають на рахунку 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”, а результати ліквідації (різниця між доходами і витратами) - залежно від їх характеру (прибутки або збитки) - 79 “Фінансові результати”;

в) при нарахуванні, наприклад, заробітної плати за розбирання об'єкта, буде зроблено запис:

Дебет рахунка 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”

Кредит рахунка 66 “Розрахунки з оплати праці”;

г) при одержанні матеріалів від розбирання ліквідованого об'єкта роблять такий запис:

Дебет рахунка 201”Сировина й матеріали” (або 746 “Інші доходи від звичайної діяльності”);

ґ) відображення суми податкових зобов'язань з ПДВ робиться таким записом:

Дебет рахунка 976 “Списання необоротних активів”

Кредит рахунка 64 “Розрахунки за податками й платежами”.

Основою для записів є акти про ліквідацію основних засобів, інвентарні картки, листки-розшифрування, групувальні відомості (машинограми) тощо.

Усі подальші операції пов'язані з вибуттям основних засобів. Наприклад, коли йдеться про розбирання об'єкта, то затрати такі: заробітна плата, відрахування на соціальне страхування, оприбуткування брухту та інших матеріальних цінностей, сплата податку на додану вартість, і відображаються за дебетом затрати у рахунку 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів” відповідно та кредитом рахунка 746 “Інші доходи від звичайної діяльності”.

2) При безоплатній передачі основних засобів

а) на суму нарахованої на день вибуття амортизації

Дебет рахунка 13 “Знос основних засобів”

Кредит рахунка 10 “Основні засоби”;

б) залишкова вартість переданих основних засобів

Дебет рахунка 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”

Кредит рахунка 10 “Основні засоби”;

в) відображення суми податкових зобов'язань, ПДВ

Дебет рахунка 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”

Кредит рахунка 64 “Розрахунки за податками й платежами”.

3) При передачі основних засобів як внесок до статутного капіталу іншого підприємства

а) на суму зносу переданих основних засобів

Дебет рахунка 13 “Знос основних засобів”

Кредит рахунка 10 “Основні засоби”;

б) на суму залишкової вартості переданих основних засобів

Дебет рахунка 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”

Кредит рахунка 10 “Основні засоби”;

в) на суму різниці між залишковою вартістю переданих основних засобів і справедливою вартістю інвестицій (в обмін на основні засоби були отримані акції)

Дебет рахунка 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”

Кредит рахунка 746 “Інші доходи від звичайної діяльності”.

4) При списанні нестачі або псуванні основних засобів

а) на суму зносу списаних основних засобів

Дебет рахунка 13 “Знос основних засобів”

Кредит рахунка 10 “Основні засоби”;

б) на суму залишкової вартості списаних основних засобів

Дебет рахунка 13 “Знос основних засобів”

Кредит рахунка 10 “Основні засоби”;

в) на суму, що підлягає відшкодуванню винними

Дебет рахунка 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”

Кредит рахунка 746 “Інші доходи від звичайної діяльності”;

г) на суму податкових зобов'язань

Дебет рахунка 746 “Інші доходи від звичайної діяльності”

Кредит рахунка 643 “Податкові зобов'язання”;

ґ) на суму, одержану на відшкодування втрати

Дебет рахунків: 30 “Каса” або 31 “Рахунки в банках”

Кредит рахунка 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”;

д) на суму, що підлягає перерахуванню в бюджет, тобто різниця між сумою відшкодування та балансовою вартістю списаних основних засобів

Дебет рахунка 643 “Податкові зобов'язання”

Кредит рахунка 641 “Розрахунки за податками”.

5) При продажу (реалізації) основних засобів

а) на суму доходу від реалізації основних засобів

Дебет рахунка 31 “Рахунки в банках” або 37“Розрахунки з різними дебіторами”

Кредит рахунка 742 “Дохід від реалізації необоротних активів”;

6) на суму зносу реалізованих основних засобів

Дебет рахунка 13 “Знос основних засобів”

Кредит рахунка 10 “Основні засоби”;

в) на суму залишкової вартості реалізованих основних засобів

Дебет рахунка 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”

Кредит рахунка 10 “Основні засоби”;

г) на суму витрат, пов'язаних з реалізацією основних засобів

Дебет рахунка 972 ”Собівартість реалізованих необоротних активів”

Кредит рахунка 10 “Основні засоби”;

ґ) на суму податкових зобов'язань з ПДВ (у випадку реалізації виробничих основних засобів)

Дебет рахунка 742 “Дохід від реалізації необоротних активів”

Кредит рахунка 64 “Розрахунки за податками й платежами”.

Наявність власних основних засобів та МНМА на звітну дату становить 715,5 тис. гри. по первісній вартості, 302,3 тис. грн. по залишковій вартості. Знос у сумі складає 413,2 грн.

Бухгалтерський облік основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів та їх зносу (амортизацію), достовірність їх оцінки, правильність надходжень, реалізації та іншого вибуття, інвентаризації та переоцінки відповідає вимогам П(С)БО №7 „Основні засоби". Метод визначення зносу (амортизації) основних засобів та МНМА відповідає вимогам П(С)БО №7 „Основні засоби" та наказу про облікову політику. Протягом звітного періоду забезпечується незмінність визначених методів.

Облік, класифікація та оцінка активів та їх зносу відповідає нормам ведення бухгалтерського обліку.

2.4 Облік амортизації основних засобів

Об'єктом амортизації є окремі основні засоби, крім землі, продуктивної худоби, жилих будинків, споруд благоустрою, автомобільних доріг загального користування, видавничої продукції (книги, журнали, брошури тощо), сценічно-постановчого інвентарю, експонатів музеїв, зоопарків, об'єктів мобілізаційного призначення.

Амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (зарахуванні на баланс).

Нарахування амортизації призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації об'єкта основних засобів. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) об'єкта слід враховувати:

- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або подібні обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

До 1 січня 2000 р. на підприємствах діяли середньорічні норми амортизаційних відрахувань, розроблені диференційовано за окремими видами і групами основних засобів у процентах до їх балансової вартості. Вони були єдині для всіх підприємств і організацій незалежно від галузі.

Згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби” з 1 січня 2000 р. метод амортизації має враховувати форму, в якій економічна вигода від активу отримується підприємством. Тому вибір методів амортизації основних засобів підприємство здійснює самостійно, застосовуючи до кожного об'єкта основних засобів відповідний метод нарахування амортизації.

Обрані методи амортизації основних засобів є елементами облікової політики підприємства.

У П(С)БО 7 “Основні засоби” передбачено, що амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійно, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи зі строку корисного використання об'єкта;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким різна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи зі строку корисного об'єкта, яка подвоюється;

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного періоду часу використання об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання;

5) виробничого, за яким річна сума амортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) цим об'єктом.

6) податковий, згідно якого суб'єкт господарювання може застосовувати методи і норми нарахування амортизації, які передбачені податковим законодавством.

Так, згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 р. передбачено, що амортизації підлягають витрати на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати па придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

- поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом, зокрема іригація, осушення, збагачення та інше капітальне покращення землі.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Не підлягають амортизації витрати платника податку на:

придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених дія подальшого продажу іншим особам;

- утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами та доповненнями) передбачено з мстою нарахування амортизації для визначення в подальшому оподатковуваного прибутку підприємства, основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 -- будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального покращення зсміл;

група 2 автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

Слова "включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації" виключені

група 3 -- будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4.

група 4 -- електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі сотові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

До групи 4 включають відповідні основні фонди, придбані (виготовлені) після 1 січня 2003 р. (а також витрати на їх покращення).

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал):

група 1 -- 1,25 відсотка, (з 1.01.04 -- 2 відсотка);

група 2 -- 6,25 відсотка, (з 1.01.04 -- 10 відсотків);

група 3 -- 3,75 відсотка, (з 1.01.04 -- 6 відсотків);

група 4 -- 15,0 відсотка.

Враховуючи зміни, які періодично відбуваються у законодавств класифікація основних засобів з метою оподаткування у майбутньому може змінюватися!

Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де

Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б(а-1) - балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;

ГІ(а-І) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В(а-1) -- сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А(а-1) -- сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

На підприємстві ЗАТ «Текстиль» амортизація основних засобів та нематеріальних активів ведеться податковим методом згідно до чинного законодавства, приклад наведено у Додатку 3.

3. Облік виробничих запасів

3.1 Запаси, їх класифікація і оцінка

З метою забезпечення безперервної діяльності підприємства воно повинно бути забезпечене тими або іншими матеріальними запасами.

Склад запасів, їх оцінка та порядок відображення у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (далі -- Положення (стандарт) 9), яке було затверджене наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 року.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі -- підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Норми Положення (стандарту) 9 не розповсюджуються на:

- незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними;

- фінансові активи;

- молодняк тварин і тварини па відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Згідно Положення (стандарту) 9 запаси -- це активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого

продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

3.2 Визнання та первісна оцінка запасів

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена ;гля продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включаються до складу витрат звітного періоду.

Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

понаднормові втрати і нестачі запасів;

проценти за користування позиками;

втрати на збут;

загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

3.3 Оцінка вибуття запасів

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуванню у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається /діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Облік запасів на підприємстві ЗАТ «Текстиль» відповідає порядку їх визначення передбаченого П(С)БО №9 „Запаси". На підприємстві забезпечується незмінність визначеного методу ФІФО оцінки вибуття протягом звітного періоду, правильність оцінки на дату балансу згідно з прийнятою на підприємстві обліковою політикою та передбаченою П(С)БО №9 „Запаси".

4. Облік товарів

4.1 Порядок формування первісної вартості товарів

Товари можуть надходити на підприємство з різних джерел, серед яких: купівля у постачальника, або придбання підзвітною особою, внесок до статутного капіталу, безоплатне надходження, виявлення лишків у результаті проведення інвентаризації тощо.

До первісної вартості товарів належать такі витрати:

суми, сплачені постачальнику товару згідно з угодою або контрактом;