Облік зобов’язань за розрахунками з постачальниками і підрядниками

Зміст

Вступ

1. Сутність зобов'язань, що виникають з постачальниками і підрядниками

1.1 Сутність зобов'язань підприємств

1.2 Сутність короткострокових зобов'язань

2. Синтетичний облік розрахунків з постачальниками і підрядниками

2.1 Основні завдання

2.2 Види документів

2.3 Форми розрахунків

2.4 Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками

3. Організація аналітичного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

3.1 Організація аналітичного обліку розрахунку

3.2 Відомість

3.3 аналітичного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

4. Кореспонденція рахунків

Висновки

Використана література



Вступ

В ринкових умовах господарювання, фінансовий стан кожного господарюючого суб'єкта залежить від його взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання. Проведення операцій пов'язаних із зобов'язаннями полягає у встановленні достовірності певних даних відносно наявності зобов'язань перед кредиторами, повноти і своєчасності відображання первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов'язань і його відповідності прийнятій обліковій політиці, національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, реальності наявних зобов'язань, законності і доцільності проведених розрахунків, достовірності відображання стану зобов'язань у звітності господарюючого суб'єкта.

У цей час велика увага приділяється надходженню товарів і розрахункам з постачальниками. Це обумовлено тим, що постійний кругообіг фінансових і господарських засобів викликає безперервне поновлення різноманітних розрахунків. Одним з найпоширеніших видів розрахунків саме і є розрахунки з постачальниками за товари та інші матеріальні цінності.

У процесі господарської діяльності між суб'єктами господарювання виникають і погашаються взаємні зобов'язання. Стан поточних зобов'язань і розрахунків найбільш точно відображає рівень організації у суб'єкта господарювання виробничої і торговельної діяльності, а також бухгалтерського обліку.

Раціональна організації контролю за станом розрахунків сприяє покращанню договірної і розрахункової дисципліни, виконанню зобов'язань перед кредиторами, підвищенню відповідальності за дотримання платіжної дисципліни, скорочення дебіторської і кредиторської заборгованості, прискоренню обігу коштів, і в цілому - покращанню фінансового стану суб'єкта господарювання.

Усе вище сказане обумовило вибір теми курсової роботи: «Облік зобов'язань за розрахунками з постачальниками і підрядниками», побудованої за матеріалами ДП «Олвия».

ДП «Олвия» це дочірнє підприємство, створене 20.01.1998 року, форма власності колективна.

ДП «Олвия» - це підприємство зі звичайною формою торгівлі, і універсальним асортиментами продаваних товарів. Середня чисельність працівників на 17 грудня 2007 року становить 10 чоловік. Дане торгівельне підприємство має статутний капітал, самостійний баланс, може вступати в договірні відносини з фізичними і юридичними особами; основний вид діяльності - торгівельна (реалізація товарів населенню).

З урахуванням поставленої мети, в курсовій роботі необхідно вирішити наступні завдання:

* розкрити сутність форми, види розрахунків з постачальниками;

* досліджувати порядок документального оформлення операцій по обліку розрахунків;

* відбити особливості синтетичного обліку розрахунків з постачальниками;

* виявити переваги автоматизації бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками;

При дослідженні постанови обліку на підприємстві використані дані поточного бухгалтерського обліку й звітності ДП «Олвия», інструктивні матеріали, положення по обліку.



1. Сутність зобов`язань, що виникають з постачальниками і підрядниками

1.1 Сутність зобов`язань підприємств

Методологічні засади формування у фінансовому обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у примітках до фінансовій звітності визначені у П (С)БО 11 «Зобов`язання».

Зобов`язання - це заборгованість підприємств, яка виникала внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Обов`язкова оплата зобов`язання виникає за умови отримання активу або попередньої оплати за актив, при його нарахуванні, за чинним законодавством та за статутом підприємства. Визнання зобов`язання обумовлює відтік грошових коштів чи інших активів підприємства у майбутньому. Іноді в результаті погашення одного зобов`язання може виникнути інше зобов`язання. Наприклад, погашення заборгованості перед постачальником за товари, роботи і послуги векселем.

Зобов'язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія зобов'язання - це відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша сторона зобов'язана виконувати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду - сплату грошей, зустрічні послуги тощо.

Іншими словами, зобов'язання - це заборгованість підприємства іншим підприємствам , організаціям та особам, яка виникає внаслідок здійснення фірмою різних угод. Заборгованість передбачає сплату в майбутньому грошима, товарами або іншими послугами. Це залучені засоби , які формують частину активів. Заборгованість зветься ще пасивами підприємства (кредиторська заборгованість).

В ринкових умовах господарювання, фінансовий стан кожного господарюючого суб'єкта залежить від його взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання. Проведення операцій пов'язаних із зобов'язаннями полягає у встановленні достовірності певних даних відносно наявності зобов'язань перед кредиторами, повноти і своєчасності відображання первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов'язань і його відповідності прийнятій обліковій політиці, національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, реальності наявних зобов'язань, законності і доцільності проведених розрахунків, достовірності відображання стану зобов'язань у звітності господарюючого суб'єкта.

Зобов'язання виникає внаслідок фактичного отримання підприємством матеріалів, товарів, робіт чи послуг, нарахування витрат чи податків, які слід оплатити в майбутньому.

Отже, погашення зобов'язання означає відплив майбутніх економічних вигід, які можуть здійснюватись способами:

- сплати грошових коштів;

- передачі інших активів (за бартерними угодами);

- надання послуг (за бартерними угодами);

- заміни одного зобов'язання іншим;

- перетворення зобов'язання на капітал.

Заміна даного зобов'язання іншим можлива, наприклад, при видачі векселя замість наявної кредиторської заборгованості перед постачальниками.



1.2. Сутність короткострокових зобов`язань

У процесі господарської діяльності між суб'єктами господарювання виникають і погашаються взаємні зобов'язання. Стан поточних зобов'язань і розрахунків найбільш точно відображає рівень організації у суб'єкта господарювання виробничої і торговельної діяльності, а також бухгалтерського обліку.

За П (С)БО 11 «Зобов'язання» їх поділяють на:

- довгострокові (визначений термін погашення яких більше дванадцяти місяців);

- поточні (визначений термін погашення яких не перевищує дванадцяти місяців);

- забезпечення (з невизначеною точною датою погашення);

- непередбачені зобов'язання (зобов'язання, імовірність та час визнання якого за балансом точно не визначені);

- доходи майбутніх періодів.

До обліку та відображенню у фінансовій звітності приймаються лише теперішні (наявні) зобов'язання. Рішення підприємства в майбутньому придбати активи на умовах відстрочення платежу чи одержати позику в банку, навіть за умови укладення угоди на здійснення цих операцій, не приводить до виникнення зобов'язань.

Бухгалтер веде облік операцій що відбуваються на підприємстві і, як на мій розсуд, найважливішою частиною обліку є облік саме поточних зобов'язань, тому що неможливе існування підприємства, в якого не було б поточних зобов'язань і бухгалтер обов'язково повинен вміти вести їх облік. На будь-якому підприємстві, незалежно від напрямку діяльності, існують зобов'язання підприємства перед постачальниками, підрядниками, працівниками, за короткострокові та довгострокові кредити та ін. - всі ці зобов'язання є поточними. До поточних активів належать грошові кошти та інші ресурси щодо яких можна вважати, що вони будуть перетворені на грошові кошти чи використані протягом року з дати складання бухгалтерського балансу або протягом нормального операційного циклу підприємства (із двох термінів обирають довший). Статті включаються до поточних зобов'язань, якщо вони оплачуються на вимогу кредитора, або якщо очікується, що вони будуть ліквідовані протягом одного року.

Поточні зобов'язання включають:

- короткострокові кредити банків;

- поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

- короткострокові векселі видані;

- кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

- поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;

- інші поточні зобов'язання.

Короткострокові кредити надаються для фінансування поточних витрат на виробництво на поворотній основі: придбання матеріалів, товарів. Не можна використовувати нові позики для здійснення виплат за попередніми позиками.

Для обліку короткострокових позик використовують рахунок 60 «Короткострокові позики». Короткострокові позики банку можуть використовуватись безпосередньо для погашення заборгованості перед постачальниками без зарахуванням коштів на рахунок підприємства. При цьому складається обліковий запис:

Дебет 601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті»;

Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Якщо підприємство розраховується за кредиторську заборгованість векселями, то собівартість отриманих цінностей є нижчою, ніж сума погашення векселя. Векселі видані відображаються в обліку за номінальною вартістю і видаються постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам за отримані сировину, матеріали, товари, послуги, роботи та за іншими операціями на які підприємство видало векселі.

На рахунку 62 «Короткострокові векселі видані» ведеться облік розрахунків за заборгованістю постачальникам, підрядникам ті іншим кредиторам за одержані сировину, матеріали, товари, послуги, роботи та за іншими операціями, на які підприємством видані векселі.

Рахунок 62 «Короткострокові векселі видані» має такі субрахунки

621 «Короткострокові векселі видані в національній валюті»

622 Рахунок 62 «Короткострокові векселі видані в іноземній валюті»

За кредитом рахунок 62 «Короткострокові векселі видані» відображає видачу векселів для забезпечення поставок, робіт, послуг постачальниками та іншими кредиторами та для інших операцій, за дебетом - погашення заборгованості за виданими векселями, її списання тощо.

Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем та за строками їх погашення.

Операції з відсотковими векселями відображаються в обліку записом:

- надання відсоткового векселя за номінальною вартістю:

Дебет 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

Кредит 621» Короткострокові векселі, видані у національній валюті»

При операціях з безвідсотковим векселем (погашення здійснюється перерахуванням рівними частками різниці номінальної вартості векселя та суми заборгованості) складається запис:

- видано вексель постачальнику на суму заборгованості:

Дебет 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

Кредит 621 «Короткострокові векселі, видані у національній валюті».

Короткострокові зобов'язання включають в себе борги, які мають бути погашені впродовж року або одного господарського циклу незалежно від його тривалості. Кредиторська заборгованість (зобов'язання) оцінюється сумою грошей , необхідних для сплати боргу , або вартістю товарів і послуг , які необхідно надати для погашення боргу. Для більшості зобов'язань сума боргу відома , крім тих випадків , коли вона має бути розрахована (наприклад, зобов'язання щодо гарантійного обслуговування запасними частинами).



2. Синтетичний облік розрахунків з постачальниками і підрядниками

2.1 Основні завдання

Законом « Про бухгалтерський облік» визначено, що облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, використовуваних підприємством для надання й складання фінансової звітності. Підприємство самостійно визначає свою облікову політику й вибирає форму бухгалтерського обліку з дотриманням принципів відповідно діючому законодавству. Згідно з наказом про облікову політику Дочірнє підприємство «Олвия» застосовує журнально-ордерну систему обліку, затверджується графік документообігу, установлюється строки проведення інвентаризації й інших принципів організації .

Облік розрахунків з постачальниками є важливим елементом у системі бухгалтерського обліку. Основними завданнями цього обліку є:

- формування повної й достовірної інформації про стан розрахунків з постачальниками й підрядниками за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи й зроблені послуги, необхідної внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності - керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна організації, а також зовнішнім - інвесторам, кредиторам і іншим користувачам бухгалтерської звітності;

- забезпечення інформацією, необхідної внутрішньому й зовнішньому користувачам бухгалтерської звітності для контролю за дотриманням законодавства України при здійсненні організацією господарських операцій і їхньою доцільністю, наявністю й рухом майна й зобов'язань, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів відповідно до затверджених норм, нормативами й кошторисами;

- контроль за дотриманням форм розрахунків, установлених у договорах з постачальниками й покупцями;

- контроль за станом дебіторської й кредиторської заборгованості;

- своєчасне звірення розрахунків з дебіторами й кредиторами для виключення простроченої заборгованості;

- контроль за виконанням плану надходження товарів у цілому, а також по джерелах надходження;

- контроль виконання договірних зобов'язань постачальниками по кількості (обсягу), асортиментам, якості, строкам поставок товарів;

- контроль за вірним визначенням кількості, якості, цін, вартості товарів, що надійшли до ДП «Олвия», своєчасне і якісне оформлення документів на ці товари. Від цього залежить обґрунтування і своєчасне пред'явлення претензій постачальнику або транспортним організаціям за недопоставку товарів, за зниження їхньої якості в порівнянні із зазначеною у документах постачальника;

- контроль за своєчасним і повним оприбуткуванням товарів (що надійшли), матеріально-відповідальними особами, що є важливою умовою забезпечення схоронності товарно-матеріальних цінностей;

- контроль за здійсненням своєчасних і правильних розрахунків з постачальниками.

Всі документи, якими оформляється надходження товарів, можна розділити на три групи:

- документи, що засвідчують кількість і якість товарів, до них ставиться рахунок-фактура, товарно-транспортні накладні, специфікації, сертифікати, якісні посвідчення;

- розрахункові, а саме платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, векселя;

- транспортні документи: вантажні квитанції, залізничні накладні. Вони дають можливість одержати вантажі, що надійшли від іногородніх постачальників.

Для безперебійного задоволення попиту населення велике значення має наявність відповідних товарних запасів. Приймання товарів по якості - визначення їхньої якості по встановленому зразку, перевірка комплектності (наявності всіх предметів, що входять у даний комплект ), відповідності тари, упакування й маркування встановленим вимогам, а також даним супровідних документів (сертифікат якості, санітарний сертифікат, або завірені нотаріально їхньої копії ). Звичайно проводиться суцільна перевірка якості й комплектності товарів, але й застосовують вибіркові перевірки, якщо це не порушує предмета договору.

Облік повинен контролювати розмір і стан товарних запасів (у цілому й по асортиментах), відповідність їх кон'юнктурним вимогам ринкової інфраструктури.

Приймання товарів по кількості і якості , на підприємстві ДП «Олвия», здійснюється в основному на складі підприємства торгівлі. Приймання товарів по кількості - це визначення точної кількості товару і його відповідності даним, що втримуються в транспортних, супровідних і розрахункових документах (пакувальні аркуші, накладні, рахунки та інше). Вона здійснюється, як правило, шляхом суцільного підрахунку одиниць, міри й маси товару в даній партії. Перевірка товарів може проводитися й вибірково.

Приймання товарів по якості - визначення їхньої якості по встановленому зразку, перевірка комплектності (наявності всіх предметів, що входять у даний комплект), відповідності тари, упакування й маркування встановленим вимогам, а також даним супровідних документів (сертифікат якості, санітарний сертифікат, або завірені нотаріально їхньої копії). Звичайно проводитися суцільна перевірка якості й комплектності товарів, але й застосовують вибіркові перевірки, якщо це не порушує предмета договору.

2.2 Види документів

Документом (з латинського dokumes) - доказ, письмове свідоцтво підтверджувальне право на здійснення операцій або факту здійснення.

Всі документи (докази, письмові свідоцтва, підтверджувальне право на здійснення операцій або факту здійснення), якими оформляється надходження товарів, можна підрозділити на три групи:

* документи, що засвідчують кількість і якість товарів, до них ставитися рахунку-фактури, товарно-транспортні накладні, специфікації, сертифікати, якісні посвідчення;

* розрахункові, а саме платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, векселя, і т. буд.

* транспортні документи: вантажні квитанції, залізничні накладні. Вони дають можливість одержати вантажі, що надійшли від іногородніх постачальників.

У ДП «Олвия» товари надходять як від місцевих так і від іногородніх постачальників: від промислових підприємств та інших виробничих підприємств із різними формами власності відповідно до договорів поставки.

Відповідно до цього документальне оформлення передбачає:

1) виписку в обов'язковому порядку податкової накладної;

2) виписку супровідних документів (залізничних, товарно-транспортних та інших накладних й інших документів), передбачених договором поставки товарів.

У торгівельній діяльності ДП «Олвия» основним документом, що регламентує відносини сторін між постачальником і покупцем, є договір купівлі-продажу (поставки). Це правовий документ, що визначає права та обов'язки сторін. У якому відбиті найменування й адреси сторін, предмет договору (найменування й кількість товару), ціна, умови й строки поставки, порядок розрахунків, відповідальність сторін за порушення умов договірних зобов'язань та ін.

Постачальник, відвантажуючи товари, виписує, крім податкової накладної, документи двох видів, перший з яких (товарний) супроводжує товар на всім шляху його проходження до покупця, а другий документ є розрахунковим, надається в банк і служить підставою для розрахунків постачальником. Основними документами, супровідниками вантажу, є рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні. Основними розрахунковими документами є платіжне доручення або платіжна вимога-доручення, що надається в банки постачальника й одержувача товарів для здійснення платежів.

Супровідні й розрахункові документи, виписуються в 4-х - 5-ти екземплярах: постачальникові, одержувачеві товару, інші передаються у відповідні банки для оплати вартості товарів, тари, робіт, послуг. При доставці товару автомобільним транспортом постачальник товару виписує товарно-транспортні накладні (ТТН). Вона призначена для списання товару зі складу постачальника, оприбуткування на складі одержувача й розрахунків з автотранспортним підприємством. Товарно-транспортна накладна виписується в 4-х екземплярах з них:перший екземпляр, залишається в постачальника; другий екземпляр з товаром направляється покупцеві; третій є попуском на вивіз товарів зі складу постачальника; четвертий з оцінкою й печаткою одержувача вантажу видається автотранспортному підприємству для розрахунків за автотранспорт і нарахування оплати водієві. Третій екземпляр, службовець пропуском, є підставою для виписки платіжної вимоги на оплату за товар через установу банку. Товарно-транспортні накладні виписуються при поставці товарів автомобільним транспортом, при відправленні товару по залізниці або водному транспорті, залізниця (пристань) видає постачальникові залізничну (водну) вантажну квитанцію на підтвердження приймання й відправлення вантажу на адресу покупця.

Вантажну квитанцію разом з іншими супровідними документами (накладна складу-відправника, сертифіката якості) постачальник надсилає покупцеві поштою. Вона є документом, необхідним для одержання вантажу на станції призначення, а також пред'явлення претензій до органів транспорту при частковій або повній втраті вантажу. В інших випадках виписується рахунок-фактури. Рахунки-фактури реєструються в книзі продажів і в книзі закупівель. Рахунки-фактури складаються підприємством постачальником на ім'я підприємства покупця у двох екземплярах, перший з яких не пізніше десяти днів з дати відвантаження товарів або передоплати (авансу) представляється постачальником покупцеві й надає право на залік (відшкодування) сум по ПДВ. Другий екземпляр рахунок-фактури (копія) залишається в постачальника для відбиття в книзі продажів.

Рахунок-фактура підписується керівником і головним бухгалтером постачальника, а також особою відповідальним за відпуск товарів і скріплюється печаткою організації. У рахунок-фактурі не допускаються підчищення й помарки. Виправлення завіряють підписом керівника й печаткою підприємства постачальника із вказівкою дати виправлення. Одержувані й видавані рахунки-фактури зберігаються роздільно в журналі обліку рахунків фактур у плині повних п'яти років з дати їхнього одержання. Вони повинні бути підшиті й пронумеровані.

У встановлених випадках разом з супровідними документами виписуються специфікації, сертифікати, пакувальні ярлики, які характеризують якість товару, кількість місць і інші пункти умов договорів поставки. При відсутності транспортних і інших супровідних документів приймання товарів оформляється спеціальним прийомним актом фактичного наявності товарів, що виписується в 2-х екземплярах і в якому робиться оцінка про відсутність документів. Один екземпляр направляється постачальникові, другий використовується підприємством для обліку товарів.

Перевірені документи передають керівникові підприємства для акцепту (згоди на оплату), або відмови від акцепту повністю або частково, із вказівкою суми й мотиву відмови.

2.3 Форми розрахунків

Підприємство самостійно обирає форми розрахунків з іншими підприємствами, організаціями й установами. Банк на договірній основі здійснює касово-розрахункове обслуговування своїх клієнтів, списує грошові кошти з рахунків підприємств у черговості, яку визначає керівник підприємства згідно з Положенням «Про безготівкові розрахунки в господарському обігу України». Якщо на підприємстві накопичилися документи по платежах з безспірним стягненням коштів, згідно з чинним законодавством України оплата їх провадиться банком при надходженні коштів у примусовому порядку за календарним надходженням цих документів.

У практиці торгівлі існують наступні види розрахунків, які умовно можна класифікувати в такий спосіб :

- Грошові форми розрахунків;

- Безгрошові форми розрахунків.

До безгрошової форми розрахунків відносяться тільки бартерні угоди, безвалютний, збалансований обмін товарами й послугами, обумовлений головним чином недостачею іноземної валюти. Оформляється єдиним договором, у якому втримується оцінка товарів (послуг), необхідна для еквівалентності обміну, визначення страхових сум, оцінки претензій, нарахування санкцій.

Всі інші розрахунки ставляться до грошової форми. Грошові форми розрахунків підрозділятися на наявні й безготівкові. Безготівкові особисті розрахунки найбільше часто використовуються в торговельній практиці і мають безліч варіантів:

1. Акцептні форми розрахунків;

2. Акредитиви;

3. Платіжна вимога;

4. Платіжне доручення;

5. Поштовий переказ;

6. Вексель;

7. Передоплата;

8. Товарний кредит;

9. Чек;

10. Кредитна карта;

11. Платежі «on-lіne».

Акцептні форми розрахунків - найпоширеніша форма безготівкових розрахунків. При даній формі розрахунків Постачальник виписує рахунок-фактуру й платіжну вимогу й здає їх на інкасо в банк. Банк пересилає копії в банк Платника. Після перевірки Покупцем відповідності отриманого товару по рахунок-фактурі, він або приймає до оплати, або при певних випадках має право відмовитися, повністю або частково від акцепту. Як правило, використовується в тих випадках, коли Постачальник і Покупець давно співробітники, і добре знають один одного з ділової сторони, або у випадку планових платежів (коли відпуск продукції або послуг виробляється систематично й рівномірно). Суми й строки платежів установлюються за узгодженням сторін, а копії угод надаються в банк. Час від часу за спільною домовленістю, сторони звіряють свої баланси по платежах і поставках. Зручно використовувати акцептну форму при зустрічних поставках, тому що механізм заліку взаємних вимог дозволяє не відволікати кошти з обороту, що при вмілому використанні може дати зниження витрат на 1-5%.

Менш поширеною в Україні, але загальноприйнятою у світовій практиці формою розрахунків є акредитив. Акредитив - наказ банку платника здійснювати платіж постачальнику в банку постачальника за рахунок перерахованої платником суми коштів для цих потреб. Відкривається він платником на вимогу постачальника за рахунок власних коштів або кредитів банку в сумі, передбаченій в акредитивному договорі та на визначений термін. Акредитив використовується лише для розрахунків з одним постачальником для безготівкової оплати поданих ним рахунків. Термін дії та порядок розрахунків акредитивами визначається договором між платником і постачальником. Акредитиви поділяють на

- відзивні, які можуть бути змінені, або анульвані банком платника за його дорученням без погодження з постачальником;

- безвідзивні, які змінюються тільки за згодою постачальника, на користь якого його відкрито.

Постачальник може відмовитися від використання акредитива, якщо така можливість обумовлена при його оформленні. Відзивний акредитив невигідний постачальникам і тому використовується рідко. У бухгалтерському обліку на суму акредитива, виставленого у національній валюті, підприємство робить запис:

Дебет рах. 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» (субрахунок «Акредитиви»)

Кредит рах. 311 «Поточні рахунки в національній валюті» (на суму акредитива, відкритого за рахунок власних коштів)

Кредит рах. 601 «Короткострокові кредити банків в національній валюті» (на суму акредитива, відкритого за рахунок кредиту, наданого банком).

Для одержання грошових коштів за акредитивом, депонованим у банку постачальника, постачальник, який відвантажив продукцію, надає реєстр розрахунків і необхідні документи, зумовлені акредитивом, обслуговуючому банку до закінчення терміну дії акредитива. Не приймаються до оплати з акредитива документи без дат відвантаження, номерів і дат приймально-здавальних документів, номерів квитанцій.

Акредитив може бути безвідкличним, відкритим на певний період без права анулювання до витікання цього строку, і відкликаним, дія якого може бути припинена банком до настання зазначеного в акредитиві строку. Акредитив може бути підтверджений іншим банком і непідтверджений. У випадку підтвердженого акредитива банк, через який проходить його оплата, приймає на себе зобов'язання здійснити платіж зазначеної в акредитиві суми незалежно від надходжень засобів банку, у якому акредитив був відкритий. При відсутності такого підтвердження акредитив є непідтвердженим.

Реєстри рахунків без зазначення в них дати відвантаження, номерів товарно-транспортних документів, номерів і дати приймально-здавальних документів і виду транспорту, яким відправлений вантаж при прийманні товару представником підприємства (покупця) на місці у постачальника, банком до виконання не приймається. Виплата з акредитива готівкою не дозволяється.

При одержанні повідомлення виконуючого банку про списання грошових коштів з акредитива в оплату рахунків постачальника підприємство-покупець робить запис

дебет рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

кредит рахунка 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» (субрахунок «Акредитив»). Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, одержаних від постачальника, відображається записом по дебету рахунків 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок),

22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети»,

28 «Товари» кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Платіжне доручення - письмове розпорядження Платника банку про списання з його розрахункового (поточного) рахунку й зарахуванні на рахунок Одержувача суми коштів. Воно виписується за встановленою формою й може бути пред'явлене в банк у плині декількох (звичайно не більше 10 календарних днів) після виписки. Зручний платіж таким видом розрахунків як передоплата надає виробникові найбільший захист від фінансових криз.

На суму оплачених банком платіжних доручень (на підставі виписок банку):

кредитується рахунок 31 «Рахунки в банках» і

дебетуються рахунки 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»,

рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами»,

рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням» тощо.

Доручення приймаються до виконання тільки на суму , яка може бути сплачена готівкою з рахунка підприємства, або за рахунок кредиту. У разі відсутності грошових коштів доручення обліковуються на позабалансовому рахунку.

З використанням платіжних доручень здійснюються також «розрахунки за плановими платежами», які провадяться у разі, якщо між підприємствами здійснюються постійні і рівномірні поставки продукції, робіт, послуг. У цьому разі розрахунки здійснюються виходячи з планових поставок за обумовлений період. Але нині Постійні зв'язки між підприємствами різко скорочено (тому обсяг розрахунків за допомогою планових платежів також значно зменшився).

Платіжні доручення приймаються для здійснення попередньої оплати за товари, роботи, послуги, а також для завершення розрахунків на підставі актів звірення взаємної заборгованості суб'єктів господарювання.

Платіжну вимогу виписує постачальник на підставі товарних документів на відвантажені товари й передає в обслуговуючу його установу банку. Установа банку постачальника пересилає платіжну вимогу в установу банку одержувача товарів, де вона пред'являється до оплати відповідно до правил безготівкових розрахунків. У платіжній вимозі вказуються номери її дати товарних документів , що засвідчують відвантаження й загальну суму платежу. Платіжна вимога може бути й товарним документом, якщо в ньому зазначена кількість, ціна, і сума вартості товару й тари, розмір і сума ПДВ. Платіжна вимога й прикладені до неї документи підлягають перевірці відповідальними посадовими працівниками підприємства-одержувача товару. Перевірці підлягає правильність цін, транспортних видатків, розміри торговельних і оптово-збутових знижок, відповідність відвантажених товарів умовою договору поставки.

Різновид платіжної вимоги - це платіжна вимога-доручення. Платіжна вимога-доручення - це комбінований документ, який складається з двох частин:

- верхня - вимога постачальника до покупця (платника) оплатити вартість поставленої продукції, виконаних робіт, послуг (заповнюється постачальником і передається небанківським шляхом платникові, який дає свою згоду на оплату, заповнюючи другу частину);

- нижня - доручення платника до свого банку перерахувати вказану суму.

Відповідно до п. 19 Положення № 22001/116 платіжна вимога-доручення може використовуватися також для здійснення попередньої оплати, яка у принципі передбачає оплату за відвантажені товари. Для більшої гарантії ефективніше використовувати платіжні доручення. Платіжна вимога - документ, що Постачальник пред'являє Покупцеві через банк. Як правило, платіжна вимога використовується у випадку акцептних форм розрахунків у додаток рахунок фактурі. Також вона застосовується при безакцептних списаннях коштів з рахунків Покупця або Платника.

Поштовий переказ - суть перекладу полягає в тім, що платіж здійснюється з розрахункового рахунку покупця за допомогою списання коштів з рахунків Покупця або Платника з наступним пересиланням цих коштів за допомогою поштових організацій Постачальникові.

Вексель - боргове зобов'язання, сплатити Пред'явникові певну в даному документі суму після закінчення строку певного там же. Вексель може бути як грошовим так і товарним. Вексель може бути переданий першим векселеотримувачем іншій особі, боржником якої він є .

Розрізняють векселі прості і переказні. У простому векселі беруть участь дві сторони: векселедавець і векселеотримувач. У ньому фіксується безумовне зобов'язання векселедавця сплатити вказану суму пред'явнику векселя або особі, зазначеній у векселі, через певний час. Насправді він є борговою розпискою. Переказний вексель (тратта) виписується кредитором, тобто постачальником (трасантом). Він містить наказ векселедавця платнику (трасату) сплатити пред'явнику векселя певну суму у вказаний у векселі строк. Переказний вексель має бути акцептований платником (трасатом), і тільки в цьому разі він набуває юридичну силу.

У разі, якщо векселеотримувачу (постачальнику) знадобляться гроші раніше настання строку оплати векселя, він може одержати в установі банку позику під заставу векселя із сплатою банку відповідного відсотка . Облік ведуть в розрізі покупців-векселедавців за заборгованостями, забезпеченими векселями. При цьому окремо виділяють векселі, дисконтовані в банку, і векселі, по яких не погашена заборгованість в зазначений строк.

Заборгованість по розрахунках з постачальниками, підрядчиками та іншими кредиторами, забезпечена виданими векселями, обліковується на пасивному рахунку 62 «Короткострокові векселі видані». На суму виданих векселів підприємство-покупець (векселедавець) робить запис по

дебету рахунків 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»,

685 «Розрахунки з іншими кредиторами»

кредиту рахунка 62 «Короткострокові векселі видані».

При погашенні заборгованості по виданих векселях покупець робить запис по

дебету рахунка 62 «Короткострокові векселі видані»

кредиту рахунка 31 «Рахунки в банках».

У разі необхідності покупець і постачальник можуть домовитися про відстрочення платежу (із сплатою договірного відсотка за відстрочення платежу).

Передоплата - це оплата за ще не отриману продукцію, скоріше це не форма розрахунків, а спосіб оплати. Якщо бути точніше це залежить контракту: якщо Передоплата є ключовою умовою - це форма розрахунку якщо немає - то це спосіб або форма оплати. Існує кілька способів Передоплати, залежно від того якими засобами або інструментами вона здійснюється. Готівка, платіжне доручення, чек, кредитна карта. Як правило, передоплата буває за кілька днів до поставки й передоплата замовлення на значно більший строк - у вигляді авансу для виконання замовлення. Передоплата може бути розбита на частині, наприклад: 50%передоплата, а інший платіж, після одержання товару. Такий механізм ділить ризики Постачальника й Покупця.

Товарний кредит - більше ставиться до способу поставки, хоча якщо розглядати товарний кредит з боку фінансових інструментів якими він може бути здійснений, тоді даний механізм можна віднести до форм розрахунків . Суть даного механізму в тім, що постачальник надає покупцеві, застережену в контракті відстрочку платежу на певний період . Це можуть бути й консигнаційні механізми, коли досягається мету одержати гроші від продажу отриманого товару, і ними розрахуватися з постачальником. Тим не більше при товарному кредиті існує можливість розрахунку не відразу за всю партію отриманого товару, а вроздріб. Крім цього товарний кредит зручно використовувати при закупівлях сировини або встаткування. Це дозволяє знизити оборотні кошти в першому випадку, і знизити капітальні витрати в іншому або дістати грошові кошти для розрахунків з постачальником безпосередньо від реалізації власної продукції.

Чек - грошовий документ, що містить наказ власника рахунку в кредитній установі про виплату пред'явникові чека зазначеної в ньому суми. Можуть бути іменні (на ім'я певної особи) і ордерні (на користь певної особи або за його наказом). В Україні нині чеки використовують юридичні особи при розрахунках між собою. Розрахунки чеками між фізичними особами не здійснюються.

Бланки чеків брошуруються в окремі чекові книжкии. Якщо у чековій книжці вказано суму , в межах якої можна здійснювати розрахунки, вона називається лімітованою.

При оплаті рахунків постачальників зі спеціального рахунка використовується така кореспонденція:

Дебет 631 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»

Кредит 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті».

Чекова книжка, ліміт оплати за якою не визначений - нелімітована. Джерелом нелімітованих чекових книжок є позикові рахунки, на яких ведеться облік виданих клієнтові кредитів.

На суму виписаних підприємством і оплачених банком розрахункових чеків, пред'явлених до оплати за товари і послуги, роблять запис:

дебет 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»,

дебет 93 «Витрати на збут»

кредит 313 (субрахунок «Розрахункові чекові книжки і розрахункові чеки»).

Обмін чека на готівку І одержання здачі з суми чека готівкою юридичним особам не дозволяється. У разі розрахунків фізичних осіб з підприємствами торгівлі розрахунковим чеком дозволяється одержання чекодавцем здачі з чека готівкою, але не більше 20% від суми чека. Якщо сума здачі більше ніж 20% від суми чека, чекодавець повинен звернутися в установу відповідного банку для переоформлення чека. Невикористаний залишок ліміту чекової книжки зараховується на поточний рахунок підприємства або спрямовується на погашення заборгованості по позичці, що відображається записом по

дебету рах. 31 «Рахунки в банках» або рах. 601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті» і

кредиту рах. 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» (субрахунок «Розрахункові чекові книжки І розрахункові чеки»).

Кредитна карта - електронний документ що дозволяє здійснити платіж безпосередньо на місці висновку контракту без втрат у часі, крім цього власникові кредитної карти кредит. Переклад коштів , як правило здійснюється моментально.

Платежі в режимі «on- lіne» - електронний платіж тільки отримавший своє визнання. Механізм наступний - клієнт банку - платник дає наказ своєму банку, використовуючи певний шифр, списати грошову суму з підконтрольного йому рахунку й зарахувати її на рахунок постачальника. Такі платежі здійснюються через мережі «Інтернет». Вірніше сказати, що клієнт банку ввівши «пароль» сам управляє своїм рахунком. У відмінності від кредитних карт, у цього способу більше широкі можливості, хоча вони й вимагають більше високих знань. Фахівці вважають, що такі платежі у швидкому майбутньому витиснуть усе раніше існуючі. Тим більше для здійснення такого платежу час доби не має значення, так само як і місцезнаходження клієнта.

Товарна форма кредиту використовується , коли мають місце масові поставки однорідних товарів через визначені проміжки часу. У контракті передбачаються проміжки строків платежів або конкретні дати. При надходженні цих дат імпортер сплачує вартість одержаних товарів.

2.4 Розрахунки між підприємствами

У ДП «Олвия» для узагальнення інформації про розрахунки з постачальниками за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги призначений рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками й підрядниками».

За кредитом цього рахунку відображається заборгованість за отриманні від постачальників і підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, а за дебетом - її погашення, сплата тощо.

Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» має субрахунки:

631 - «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;

632 - «Розрахунки з іноземними постачальниками».

На субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ведеться облік розрахунків за отриманні товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками і підрядниками.

На субрахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за отримані товарно-матеріальні цінності, надані послуги та виконані роботи.

Товарно-матеріальні цінності надходять на підприємство на підставі угод з постачальниками. В угодах передбачаються умови поставки: види та номенклатура товарно-матеріальних цінностей, що поставляються, кількість, ціна, строки поставки, порядок розрахунків.

Розрахунки з постачальниками за товари, послуги в ДП «Олвия» ведуться, як правило, за безготівковою формою розрахунку шляхом перерахування фінансових коштів з рахунку платника на рахунок одержувача. Розрахунки між підприємствами здійснюються на наступних умовах:

- оплата тільки після відвантаження товарів;

- передоплата;

- платежі виробляються за умови згоди платника або з його доручення;

- платежі за рахунок кредитів банків.

На кожну партію відвантаженого товару постачальник виписує документи: накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні. При отриманні товарно-матеріальних цінностей підприємством перевіряється їх кількість, якість та ціна відповідно до умов постачання. Після перевірки здійснюється реєстрація отриманого вантажу в Журналі обліку вантажів.

Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» ставиться до рахунків активів підприємства і їх джерел, основний пасивний. По кредиту рахунку відбиваються виникаючі зобов'язання, а по дебіту - їхнє погашення, залік або переоформлення. Сальдо рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» кредитове, показує непогашену заборгованість постачальникам і відбивається в 4 розділі пасиву балансу.

Журнал-ордер по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками й підрядниками» сполучений з дебетовою відомістю. Він ведеться лінійно-позиційним способом. Кожний рядок приділяється для запису одного документа конкретного постачальника. На ній відбивається виникнення зобов'язань у розрізі кореспондентських рахунків і в цілому, а також їхнє погашення, залік або переоформлення. Кінцеве сальдо визначається по кожній позиції, а потім підсумується в цілому по рахунку. Такий порядок запису в журнал-ордер по рахунку 63 дозволяє сумісність синтетичного і аналітичного обліку.

Розрахунки з постачальниками (підрядниками) здійснюються у валюті, передбаченої у контракті. Облік операцій ведеться в гривнях, отриманих шляхом перекладу в день здійснення операції.

Бухгалтерський облік операцій у іноземних валютах ведеться в тій самій системі рахунків, що й облік операцій у гривнях. Записи по рахунках розрахунків з постачальниками і підрядчиками, покупцями і замовниками та іншими дебіторами і кредиторами здійснюються відповідно на рахунках 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками») 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 64 «Розрахунки за податками й платежами» та ін. При цьому можливе відокремлення розрахунків в іноземних валютах на окремих субрахунках, що відкриваються в складі відповідних синтетичних рахунків. У облікових регістрах обов'язково вказують дату здійснення господарської операції, оформленої відповідним документом.

Кредитується рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками й підрядниками» тільки після того, як на склад покупця надійшли товарно-матеріальні цінності або прийняті замовником роботи, послуги (спожиті електроенергія, газ, вода й т. п.). Відбиття цих операцій на рахунках витрат на виробництво можливо, якщо час виконання робіт, надання послуг збігається з їхнім виробництвом.

У ДП «Олвия» діє форма розрахунків з постачальниками, заснована на використанні рахунку, що виписується. На пред'явлені до оплати рахунки постачальників кредитують

рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками й підрядниками» і

дебетують відповідні матеріальні рахунки:

20 «Виробничі запаси»,

22 «Малоцінні й швидкозношувані предмети»,

28 «Товари»,

644 «Податковий кредит».

Суму податку на додану вартість постачальник включає в рахунки на оплату. У ДП «Олвия» податок на додану вартість відображається наступним проведенням:

дебет рахунку 641 «Розрахунки за податками»

кредит рахунку 644 «Податковий кредит»;

Списання податкового кредиту

дебет рахунку 644 «Податковий кредит»

кредит рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками й підрядниками».

Витрати на оплату відсотків по кредитах постачальників за придбані цінності)зроблені послуги) відбивають по дебету рахунків Витрат на виробництво й кредитують Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Якщо постачальник виставляє рахунок по авансових платежах за різного роду послуги, то вони ставляться на рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів». З рахунку 39 витрати списують на рахунки витрат на виробництво по періодах, до яких вони ставляться.

Погашення заборгованості перед постачальниками відбивають по

дебету Рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» і

кредиту рахунку обліку коштів 31 «Рахунку в банках».

У випадку, коли оплата за послуги виробляється завчасно їхньої потреби, то їх відносять на рахунок 371 «Розрахунки по виданих авансах», а у звітний період списують на рахунки витрат на виробництво.

На рахунок 947 «Недостачі й втрати від псування цінностей» списують суми втрат, що перевищують норми природних втрат у шляхи, різницю між цінами й тарифами, невідповідність якості або кількості оплачених ТМЦ специфікації й т. п. до рішення судових органів. Коли судовими органами позови підтверджені, ці суми ставляться на рахунок 716 «Відшкодування раніше списаних активів», а якщо вони відхилені, списуються на рахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Коли розрахунки виробляються за допомогою векселів, покупець (платник) видає постачальникові вексель (у векселі обумовлюється порядок розрахунків, і він є акцептованим платіжним документом), при цьому заборгованість, забезпечена векселями, не списується з рахунку 63. При настанні строку оплати банк списує з рахунку векселедавця позначену суму. Треба бухгалтерська проводка: Д63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» - ДО 341 «Короткострокові векселі, одержані в національній валюті». За надані короткострокові позики підприємство виплачує банку-кредиторові відсотки, які ставляться на рахунки витрат виробництва або обіги.

По кредиту рахунку 63 «Розрахунок з постачальниками й підрядниками» відбивається заборгованість із постачальниками, по дебету - зменшення цієї заборгованості.

Сальдо кредитове свідчить про суми заборгованості підприємства постачальникам і підрядникам. У деяких випадках сальдо по рахунку 63 може бути й дебетовим, це означає, що сума за матеріальні цінності постачальником оплачена, але на кінець місяця ці матеріальні цінності не надійшли, значаться як товари в шляху.

Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» призначений для узагальнення інформації про розрахунки з постачальниками й підрядниками за:

- отримані матеріальні цінності, прийняті виконані роботи й спожиті послуги, включаючи надання енергії, газу, пари, води, а також по доставці або переробці матеріальних цінностей, розрахунки, документи на які акцептовані й підлягають оплаті через банк;

- матеріальні цінності, роботи й послуги, розрахунки по яких виробляються в порядку планових платежів;

- матеріальні цінності, роботи й послуги, на які розрахункові документи від постачальників або підрядників не надійшли (так звані неотфактуровані поставки);

- надлишки матеріальних цінностей, виявлені при їхньому прийманні;

- отримані послуги по перевезеннях, у тому числі розрахунки по недоборах і переборам тарифу (фрахту), а також за всі види послуги зв'язку.

Всі операції, пов'язані з розрахунками за придбані матеріальні цінності, прийняті роботи або спожиті послуги, проводять по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» незалежно від часу оплати пред'явленого рахунку.



3. Організація аналітичного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

3.1 Організація аналітичного обліку розрахунку

Аналітичний облік ведуть за окремими рахунками постачальників та підрядників, фактами надходження невідфактурованих поставок, або оплати матеріальних цінностей , що не надійшли, в розрізі постачальників і підрядників.

Аналітичний облік надходження товарів у ДП «Олвия» ведеться в обліковому регістрі з дебетовою відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками « лінійно-позиційним способом. При цьому способі кожний рядок - позиція табличної частини регістра заповнюється на підставі:

- супровідних документів (запис - Дт рахунку 281 «Товари на складі» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»);

- виписок з поточного рахунка (валютного рахунку) про оплату відповідних рахунків постачальників (запис - Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт311 «Поточні рахунки в національній валюті»).

До кінця місяця в регістрі з відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальникам» можуть бути виявлені наступні позиції:

1. Товари й тара отримані від постачальників і відповідних рахунків оплачені

Дт 281 «Товари на складі» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» і

Дт 631 - Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті». Позиція в цьому випадку закрита;

2. Товари й тара отримані (Дт 281 - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»), але не оплачені рахунки постачальників. Позиція по дебету рахунку 631 залишається відкритої. Необхідно контролювати строки оплати рахунків, тому що можуть бути нараховані штрафні санкції за несвоєчасну оплату;

3. Здійснено попередню оплату рахунків постачальника (Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»), але товар і тара не отримані. Позиція по кредиту рахунку 631 відкрита. Необхідно контролювати своєчасність надходження товарів, тому що виникла дебіторська заборгованість погіршує фінансове становище підприємства. У такий спосіб аналітичний облік надходження товарів ведеться по кожному рахунку постачальника з одночасним контролем повноти оприбуткування товарів і своєчасності їхньої оплати по кожній позиції.