Облік валютних операцій та операцій з цінними паперами банку

Нижче наведені бухгалтерські проведення, приклади щодо Їх обліку та нарахування сум амортизації. Для обліку боргових зобов'язань за групою 330 «Цінні папери власного боргу, емітовані банком» відкриваються рахунки:

3300 (3305) «Цінні папери власного боргу, емітовані банком» (номінал);

3306 «Неамортизований дисконт за цінними паперами власного боргу, емітованими банком» (контр пасивний)

3307 «Неамортизована премія за борговими цінними паперами власного боргу, емітованими банком» (пасивний).

За кредитом рахунка 3300(3305) відображається номінальна вартість випущених цінних паперів власного боргу.

За дебетом рахунка 3306 - сума неамортизованого дисконту для дисконтних власних боргових цінних паперів (паперів з нульовим купоном) та для купонних власних боргових цінних паперів, які продані з дисконтом. За кредитом рахунка 3307 відображається сума неамортизованої премії для купонних власних боргових цінних паперів, які продані з премією.

При цьому здійснюються такі проведення:

* при випуску цінного папера з дисконтом:

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

Д-т 3306 «Неамортизований дисконт за цінними паперами власного боргу, емітованими банком»;

К-т 3300 «Цінні папери власного боргу, емітовані банком».

* при випуску цінного папера з премією:

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

К-т 3305 «Цінні папери власного боргу, емітовані банком»;

К-т 3307 «Неамортизована премія за борговими цінними паперами власного боргу, емітованими банком».

Ураховані банком суми премії та дисконту амортизуються щомісячно протягом періоду від дати продажу цінного папера до його погашення з віднесенням нарахованих сум на процентні витрати балансового рахунка 7050 «Процентні витрати за цінними паперами власного боргу, які емітовані банком, крім ощадних сертифікатів». Розмір амортизації дисконту (премії) за період обчислюється за методом прямої у такий спосіб, щоб залишок не амортизованого дисконту (премії) на день погашення цінного папера був нульовим.

При цьому здійснюються проведення;

* за амортизації дисконту -

Д-т 7050 «Процентні витрати за цінними паперами власного боргу, які емітовані банком, крім ощадних сертифікатів»;

К-т 3306 «Неамортизований дисконт за цінними паперами власного боргу, емітованими банком»;

* за амортизації премії зменшується сума нарахованих витрат за номіналом цінного папера -

Д-т 3307 «Неамортизована премія за борговими цінними паперами власного боргу, емітованими банком»;

К-т 7050 «Процентні витрати за цінними паперами власного боргу, які емітовані банком, крім ощадних сертифікатів».

Погашення цінних паперів здійснюється:

* за дострокового викупу -

Д-т рахунка групи 330 «Цінні папери власного боргу, емітовані банком»;

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України» - (фактична ціна викупу);

К-т 6203 «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж» - сума різниці між номінальною вартістю цінних паперів та ціною їх викупу;

* за настання дати погашення -

Д-т рахунка групи 330 «Цінні папери власного боргу, емітовані банком»;

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України».

Бланки цінних паперів обліковуються за номінальною вартістю або в умовній оцінці за позабалансовим рахунком 9820 «Бланки цінних паперів». Бланки, видані під звіт, враховуються за рахунком 9890 «Бланки цінних паперів у підзвіті». Відіслані бланки на період перебування їх у дорозі обліковуються за рахунком 9891 «Бланки цінних паперів у дорозі».

Облік погашених цінних паперів здійснюється за позабалансовим рахунком 9812 «Погашені цінності». Цінні папери враховуються в сумі їх погашення або в номінальній оцінці, якщо вони погашені у зв'язку з технічним браком або зіпсовані та списуються на підставі акта про їх знищення.

Нарахування доходів (витрат) за операціями з цінними паперами.

Усі банківські доходи (витрати) за цінними паперами можна поділити на:

* процентні;

* комісійні;

* торговельні;

* інші.

До процентних доходів (витрат) належать доходи (витрати) за борговими цінними паперами з фіксованим прибутком, а також доходи (витрати) у вигляді амортизації дисконту (премії) за цінними паперами. Комісійні доходи (витрати) банк отримує (сплачує) при зберіганні та розміщенні цінних паперів. Торговельні прибутки (збитки) виникають від операцій з перепродажу (торгівлі) цінних паперів. До інших банківських доходів (витрат) належать доходи (витрати) від цінних паперів з невизначеним доходом: дивіденди від акцій, що зберігаються як об'єкт торгівлі та капіталовкладень.

Згідно з принципом нарахування банки здійснюють нарахування доходів (витрат) за цінними паперами. Нарахування доходів (витрат) слід проводити щомісяця, незалежно від дати їх отримання та сплати, а також здійснювати амортизацію премії та дисконту за цінними паперами.

Для відображення в обліку операцій з нарахування доходів (витрат) за цінними паперами використовуються такі балансові та позабалансові рахунки:

1418 «Нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж» (активний);

1428 «Нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на інвестиції» (активний);

2026 «Неамортизований дисконт за врахованими векселями суб'єктів господарської діяльності» (контрактивний);

2027 «Прострочена заборгованість суб'єктів господарської діяльності за врахованими векселями» (активний);

2028 «Нараховані доходи за врахованими векселями суб'єктів господарської діяльності» (активний);

2029 «Прострочені нараховані доходи за врахованими векселями суб'єктів господарської діяльності» (активний);

3108 «Нараховані доходи за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж» (активний);

3118 «Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж» (активний); : ,

3119 «Прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж» (активний);

3208 «Нараховані доходи за акціями та іншими вкладеннями з нефіксованим прибутком у портфелі банку на інвестиції» (активний);

3218 «Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції» (активний);

3219 «Прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції» (активний);

3308 «Нараховані витрати за цінними паперами власного боргу, емітованими банком» (пасивний);

3328 «Нараховані витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком» (пасивний);

3578 «Інші нараховані доходи» (активний);

3579 «Прострочені інші нараховані доходи» (активний);

6022 «Процентні доходи за рахунками суб'єктів господарської діяльності за врахованими векселями» (пасивний);

6050 «Процентні доходи за цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж» (пасивний);

6051 «Процентні доходи за цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на інвестиції» (пасивний);

6052 «Процентні доходи за Іншими цінними паперами в портфелі банку на продаж» (пасивний);

6053 «Процентні доходи за іншими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції» (пасивний);

6090 «Процентні доходи за позабалансовими операціями» (пасивний);

6103 «Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для банків» (пасивний);

6113 «Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для клієнтів» (пасивний);

6203 «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж» (активно-пасивний);

6300 «Дивідендний дохід за акціями та іншими вкладеннями» (пасивний);

6394 «Позитивний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії» (пасивний);

7050 «Процентні витрати за цінними паперами власного боргу, які емітовані банком, крім ощадних сертифікатів» (активний);

7052 «Процентні витрати за ощадними сертифікатами власного боргу, які емітовані банком» (активний);

7103 «Комісійні витрати за операціями з цінними паперами» (активний);

7394 «Негативний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії» (активний);

9600 «Не сплачені банками доходи» (активний);

9601 «Не сплачені клієнтами доходи» (активний).

Під час нарахування доходів здійснюються такі бухгалтерські проведення:

Д-т - рахунки для обліку нарахованих доходів за першим, другим і третім класами;

К-т - рахунки для обліку процентних, комісійних та інших доходів за шостим класом;

Наприклад, при нарахуванні комісійного доходу за надані послуги здійснюється таке проведення:

Д-т 3578 «Інші нараховані доходи»;

К-т 6113 «Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для клієнтів».

Під час отримання банком коштів за раніше визнаними нарахованими доходами здійснюються такі бухгалтерські проведення:

Д-т - рахунки для обліку грошових коштів;

К-т - рахунки для обліку нарахованих доходів за першим, другим і третім класами.

Наприклад, при сплаті клієнтом комісійної винагороди здійснюється таке проведення:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»;

К-т 3578 «Інші нараховані доходи».

Якщо нараховані доходи своєчасно не отримані в обумовлений угодою термін, то наступного робочого дня здійснюються такі бухгалтерські проведення:

Д-т - рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів за першим, другим і третім класами;

К-т - рахунки для обліку нарахованих доходів за першим, другим і третім класами.

Наприклад, при несплаті клієнтом комісійної винагороди за надані послуги здійснюється таке бухгалтерське проведення:

Д-т 3579 «Прострочені інші нараховані доходи»;

К-т 3578 «Інші нараховані доходи».

У разі часткового або повного погашення контрагентом заборгованості за нарахованими доходами, що обліковуються на рахунках прострочених нарахованих доходів, виконується таке бухгалтерське проведення:

Д-т - рахунки для обліку грошових коштів;

К-т - рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів за першим, другим і третім класами.

Під час нарахування процентних, комісійних та інших витрат здійснюються такі бухгалтерські проведення:

Д-т - рахунки для обліку процентних, комісійних та інших витрат за сьомим класом;

К-т - рахунки для обліку нарахованих витрат за третім класом.

Наприклад, при нарахуванні процентних витрат за ощадними сертифікатами, розміщеними банком, здійснюються такі проведення:

Д-т 7052 «Процентні витрати за ощадними сертифікатами власного боргу, які емітовані банком»;

К-т 3328 «Нараховані витрати за цінними паперами власного боргу, емітованими банком».

Особливості обліку окремих операцій банку з цінними паперами.

Цінні папери (крім приватизаційних паперів) можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів. Наприклад, банки можуть здійснювати такі операції з векселями:

1) кредитні:

а) урахування векселів;

б) видача позичок під забезпечення векселів;

в) рефінансування вексельних операцій.

2) комісійні:

а) прийняття векселів на Інкасо для одержання платежів і для оплати векселів у строк;

б) зобов'язання оплатити вексель за платника (доміціляція);

Операції з урахування векселів і видачі позичок під забезпечення векселів у бухгалтерському обліку здійснюються окремо. Урахування векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним або бланковим індосаментом, терміново його сплачує пред'явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі строку.

Економічною сутністю операції врахування векселів є дострокова грошова реалізація векселя його держателем банку і переведення комерційного кредиту в банківський.

Ураховуючи вексель, банк отримує його у своє розпорядження, стає кредитором-векселедержателем з усіма правами та обов'язками.

Для своєчасного отримання платежу за врахованими векселями банк веде нагляд за строками настання платежів. Облік коштів, наданих за врахованими (а також авальованими) банком товарними векселями (простими і переказними) до настання строку платежу за векселем, здійснюється за балансовим рахунком 2020 «Рахунки суб'єктів господарської діяльності за врахованими векселями». За цим рахунком не обліковуються кошти, які надані у разі використання векселів як застави.

Неоплачений у термін платежу вексель банк повинен за описом передати нотаріусу для опротестування. Протест про несплату векселя здійснюється у порядку, визначеному Женевською конвенцією 1930 р. На здані векселі нотаріус видає банку квитанцію встановленої форми.

Опротестовані векселі суб'єктів господарської діяльності враховуються за балансовим рахунком 2027 «Опротестовані векселі суб'єктів господарської діяльності». Опротестований вексель повертається від нотаріуса у банк з написом про опротестування.

Сума заборгованості за опротестованим векселем перераховується на рахунок сумнівної заборгованості (балансовий рахунок 2092 «Сумнівна заборгованість за врахованими векселями суб'єктів господарської діяльності»).

Номінальна вартість врахованих векселів обліковується за позабалансовим рахунком 9819 «Інші цінності І документи». Векселі, які придбані банком та відіслані на інкасо в банки-кореспонденти, обліковуються за рахунком 2020 «Рахунки суб'єктів господарської діяльності за врахованими векселями», їх номінальна вартість враховується за рахунком 9831 «Документи і цінності, відіслані на інкасо».

При переобліку врахованих векселів в інших банках різниця, що виникає між їх фактичною вартістю та сумою рефінансування, відноситься відповідно на рахунок 6103 «Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для банків» чи рахунок 7103 «Комісійні витрати за операціями з цінними паперами».

Банки можуть надавати позички під забезпечення прийнятих векселів. Прийняті як застава векселі враховуються за позабалансовим рахунком 9501 «Застава, за якої предмет застави передається банку».

У разі непогашення позички згідно з розпорядженням позичальника на погашення позички зараховуються суми, які надходять від векселедавців на оплату векселів.

Комерційні банки можуть отримувати від Національного банку України кредит під забезпечення державних цінних паперів (ломбардний кредит) - 1313 «Ломбардні кредити, які отримані від Національного банку України». У цьому разі депозитарієм Національного банку України здійснюється блокування цінних паперів, які є забезпеченням ломбардного кредиту.

Після погашення ломбардного кредиту здійснюється розблокування рахунків депо комерційного банку і надання права вільного обігу цінних паперів. Банки можуть надавати та отримувати кошти за операціями

РЕПО шляхом купівлі (продажу) цінних паперів на певний період за умови зворотного їх викупу за заздалегідь обумовленою ціною.

Облік коштів, наданих в обмін на цінні папери, які є предметом операції РЕПО, здійснюється за балансовими рахунками

1522 «Кошти, які надані іншим банкам за операціями РЕПО»;

2010 «Кошти, які надані суб'єктам господарської діяльності за операціями РЕПО». Повернення цінних паперів здійснюється у день їх зворотної купівлі.

Кошти, що отримані банком за операціями РЕПО шляхом продажу цінних паперів на певний період за умови їх зворотного викупу, враховуються за балансовими рахунками 1311 «Кошти, які отримані від Національного банку України за операціями РЕПО»; 1622 «Кошти, які отримані від інших банків за операціями РЕПО». різниця між ціною продажу (купівлі) та ціною зворотного продажу (купівлі) є процентним доходом, який отримує сторона, що виступає покупцем у першій частині операції РЕПО.

Банки приймають для інкасування векселі з оплатою в тих місцях, де є установи банків. Номінальна вартість прийнятих на інкасо векселів ураховується за позабалансовим рахунком 9830 «Документи і цінності, прийняті на інкасо». Прийнявши на інкасо векселі, банк зобов'язаний своєчасно надіслати їх за місцем платежу і поставити до відома платника повідомленням про надходження документів на інкасо.

У разі неодержання платежу за векселем банк зобов'язаний подати його для опротестування від імені довірителя (якщо останній не дав розпорядження повернути йому неоплачений вексель), а також повідомити його про виконання доручення.

Неоплачені документи зберігаються в банку (для повернення на вимогу клієнтові) протягом установленого терміну. Після закінчення терміну банк не відповідає за подальше їх зберігання.

За здійснення інкасування векселів банк отримує винагороду (комісію). Комерційні банки можуть здійснювати на комісійній основі купівлю-продаж цінних паперів від свого імені та за дорученням і за рахунок коштів клієнтів.

Облік сум дебіторської (кредиторської) заборгованості за розрахунками за цінними паперами для клієнтів здійснюється за балансовими рахунками 2801 «Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для клієнтів» та 2901 «Кредиторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для КЛІЄНТІВ».

3 СУТНІСТЬ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Одним із напрямів банківського бізнесу є його діяльність на валютному ринку, яка представлена як операціями клієнтів, так і безпосередньо власними операціями банків. Крім цього, банкам належить функція агента валютного контролю, яка зобов'язує їх здійснювати контроль за дотриманням вимог валютного законодавства.

Валютними операціями є господарські операції, вартість яких визначається в іноземній валюті, або ті, що потребують розрахунків в іноземній валюті.

Для правильного відображення у бухгалтерському обліку операцій з іноземною валютою слід усвідомити такі терміни та поняття:

* валютні цінності - валюта України, іноземна валюта, платіжні документи, що виражені в іноземній валюті;

* валюта України (гривня) - грошові знаки у формі банкнот, монет, що перебувають в обігу та е законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

* іноземна валюта - іноземні грошові знаки у формі банкнот, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

* платіжні документи що виражені в іноземній валюті, іменні чеки, виражені в іноземній валюті (далі - іменні чеки), дорожні чеки, виражені в іноземній валюті (далі -дорожні чеки).

Розпочати діяльність на валютному ринку банк має право за наявності ліцензій або письмового дозволу, що надається Національним банком України. Будь-який банк, котрий офіційно зареєстрований на території України, має банківську ліцензію й отримав письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів, називається уповноваженим банком.

Легалізація діяльності банку на валютному ринку здійснюється за умови: відповідності спеціальним вимогам, до яких належать показники регулятивного капіталу, наявності фахівців відповідної кваліфікації, підключення до міжнародних інформаційних систем. До операцій з валютними цінностями слід відносити такі:

* неторговельні операції з валютними цінностями - валютно-обмінні операції, приймання готівки на інкасо, видача дозволу на вивіз валюти, конвертація, операції з чеками та платіжними картками, перекази коштів у Іноземній валюті і т. п.

* обслуговування рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

* ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

* відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними та відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

* залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та міжнародних ринках;

* операції з банківськими металами;

* операції з торгівлі іноземною валютою - укладання угод з метою хеджування ризиків, укладання угод з метою отримання спекулятивного прибутку, укладання угод за дорученням клієнтів банку та для виконання власних зобов'язань банку перед нерезидентами;

* надання кредитів у іноземній валюті;

* інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

4 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ

У міжнародній практиці досі не існує єдиної універсальної схеми обліку валютних операцій, і зарубіжні країни у своїх національних системах бухгалтерського обліку використовують різні методи для їх відображення у фінансовій звітності.

Найпоширеніші з них такі:

* метод обліку за курсом на дату закриття відповідно до якого всі операції з іноземною валютою відображаються в обліку за курсом на дату балансу;

* метод оборотно-необоротної оцінки відповідно до якого поточні активи та пасиви переоцінюються за курсом на дату балансу, а довгострокові - відображаються за історичною вартістю;

* монетарно-немонетарний метод розподіл статей балансу на монетарні та немонетарні за грошовою ознакою;

* темпоральний метод полягає в оцінці активів та пасивів за поточними (або майбутніми) цінами за курсом на дату звітності, а статті, що виражені за історичною вартістю, відповідно за курсом на дату відображення в обліку. Вибір методу обліку валютних операцій здійснюється країною самостійно, залежно від історичного розвитку, традицій, рівня розвитку науки й економіки та умов господарювання. Так, наприклад, у країнах з високим рівнем інфляції практикується оцінювання валютних коштів за поточним курсом.

В Україні діє Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку Інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. Норми Положення (стандарту) 21 застосовуються підприємствами, організаціями та Іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Положення (стандарт) 21 не поширюється на:

* операції хеджування статей з іноземної валюти;

* відображення (перерахунок) показників статей фінансової звітності, наведених у валюті звітності, в іноземній валюті. :

В основу бухгалтерського обліку валютних операцій в Україні покладено монетарно-немонетарний метод.

Реформа бухгалтерського обліку в банківських установах України охопила всі сфери банківської діяльності, у тому числі й операції на валютних ринках. Чинний план бухгалтерського обліку комерційних банків дає можливість повною мірою відобразити розрахунки в іноземній валюті й реально оцінити валютні активи та пасиви банку.

Передусім це стосується застосування принципу мультивалютності, який полягає у відображенні операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що й операції у гривні. Цей принцип реалізується за допомогою додаткової бази валютних параметрів, які на рівні синтетичних рахунків забезпечують інформацією у розрізі видів банківської діяльності (операцій). На рівні аналітичних рахунків формується деталізована інформація, яка є предметом статистичної звітності.

Балансова вартість іноземної валюти визначається як вартість іноземної валюти в грошовій одиниці України, за якою вона відображена в балансі (гривневий еквівалент за офіційним валютним курсом).

Усі статті балансу, за якими відображаються операції в іноземній валюті та валютні цінності, поділяються на монетарні та немонетарні.

Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу.

Для бухгалтерського обліку валютних операцій слід розрізняти такі поняття:

Офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави. Ринковий (комерційний) курс - курс, який установлюється банком для проведення операцій купівлі-продажу іноземної валюти.

Курсова різниця -.різниця між оцінками однакової кількості одиниць Іноземної валюти за різних валютних курсів. Операції з іноземною валютою за балансовими рахунками відображаються за такими курсами;

а) за офіційним валютним курсом на дату валютування відображається іноземна валюта в подвійній оцінці - за номіналом та в гривневому еквіваленті (доходи та витрати, що нараховані, отримані або сплачені в іноземній валюті; усі зарахування та списання з кореспондентського рахунка, у тому числі внесок в іноземній валюті до статутного капіталу, куплена-продана іноземна валюта тощо);

б) за ринковим курсом гривні в разі купівлі-продажу іноземної валюти за гривні;

в) за офіційним валютним курсом гривні на дату нарахування, отримання і сплати доходів та витрат в Іноземній валюті. У разі здійснення виправних проведень за рахунками доходів і витрат сума в гривнях за проведенням сторно має дорівнювати сумі в гривнях за помилковим проведенням (приклад 1, 2);

г) за офіційним валютним курсом на дату укладення установчого договору в разі внеску в іноземній валюті до статутного капіталу гривні відображаються за рахунком 3630 «Внески за незареєстрованим статутним капіталом».

Різниця, що виникає при оцінці внеску за офіційним валютним курсом на дату внесення коштів в іноземній валюті та оцінці внеску за офіційним валютним курсом на дату укладення установчого договору у процесі формування статутного капіталу з участю іноземних інвесторів (а в разі збільшення статутного капіталу банку - на дату прийняття рішення про збільшення статутного капіталу), відображається за рахунком 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

д) за офіційним валютним курсом на дату сплати авансу (попередньої оплати) гривні відображаються в разі придбання за іноземну валюту немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) та отримання робіт і послуг.

Приклад

Нарахування доходів за кредитами на суму 100 дол. США.

Офіційний курс 1 дол. США становить 5,3 грн.

Д-т нараховані доходи;

К-т 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» - на суму 100 дол. США (530 грн. );

Д-т 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

К-т процентні доходи (шостий клас) - на суму 530 грн.

У разі здійснення виправних проведень за рахунками доходів і витрат сума в гривнях за проведенням сторно має дорівнювати сумі в гривнях за помилковим проведенням.

Дебіторська заборгованість з придбання основних засобів є немонетарною статтею і відображається за офіційним валютним курсом на дату сплати авансу. Оприбуткування основних засобів здійснюється за курсом на день здійснення розрахунків. Головною особливістю сучасного обліку валютних операцій банків, Як уже згадувалося вище. є принцип мультивалютності. Зв'язок між операціями в іноземній валюті та національній забезпечується використанням технічних рахунків:

3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

Технічний рахунок - рахунок, який не несе економічного навантаження і використовується для технічного здійснення операції. Формування фінансової звітності здійснюється без урахування залишків за технічними рахунками 3800 та 3801.

У кореспонденції з технічними рахунками відображаються операції банку, що впливають на розмір валютної позиції банку.

До операцій банку, що випивають па розмір відкритої валютної позиції, належать:

* купівля, продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти (банківських металів), у тому числі строкові операції, за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах (банківських металах), незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

* нарахування, отримання, сплата іноземної валюти у вигляді доходів та витрат;

* надходження коштів в Іноземній валюті до статутного капіталу;

* погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті;

* формування резервів в іноземній валюті за рахунок витрат;

* купівля-продаж основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

* інші обмінні операції з іноземною валютою.

Рахунок 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів» є контррахунком рахунка 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» для обліку гривневого еквівалента позиції щодо іноземної валюти та банківських металів. Наприкінці кожного операційного дня суми в гривневому еквіваленті на технічних рахунках 3800 та 3801 мають бути однаковими.

Різниця між сумами залишків у відповідній іноземній валюті за аналітичними рахунками 3800 (за офіційним курсом) та 3801 (за курсами договорів) того самого коду іноземної валюти відображається за балансовим рахунком 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

Переоцінка (перерахунок гривневого еквівалента залишків іноземної валюти) усіх монетарних статей в іноземній валюті. І здійснюється під час кожної зміни офіційного валютного курсу.

Курсова різниця від переоцінки грошових коштів та інших монетарних статей в Іноземній валюті зараховується на рахунок 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами»

Серед валютних операцій, безумовно, є ті, які відображаються на позабалансових рахунках. До них належать:

* вимоги та зобов'язання банку, які можуть виникнути в майбутні періоди та за якими банк зазнає ризику;

* документи й цінності.

Усі угоди, за якими в банку виникають вимоги або зобов'язання, відображаються у балансі за датою операції. Операції, за якими дата операції не збігається з датою розрахунку, впливають на розмір позабалансової валютної позиції. Для обліку таких операцій використовується технічний рахунок 9920 «Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами». У разі відображення обмінних операцій за позабалансовими рахунками слід використовувати позабалансовий рахунок 9920, а в разі відображення інших операцій слід використовувати контр рахунки груп 990, 991.

Залежно від потреб банку в аналітичній інформації, можливостей програмного забезпечення банк самостійно визначає порядок ведення аналітичного обліку за технічними рахунками та технічні аспекти переоцінка рахунків в іноземній валюті.

Переоцінка рахунків в іноземній валюті дев'ятого класу «Позабалансові рахунки» у зв'язку зі зміною курсів валют банк здійснює відповідно до вимог облікової політики. У фінансовій звітності немонетарні статті, зарахування яких до балансу пов'язане з операціями в іноземній валюті, відображаються в гривнях за валютним курсом на дату здійснення операції.

Дебіторська заборгованість за авансами з придбання основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей тощо та кредиторська заборгованість з продажу основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей тощо відображаються у фінансовій звітності за офіційним валютним курсом на дату розрахунку.

Кредиторська заборгованість з придбання за іноземну валюту основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей і дебіторська заборгованість з продажу за іноземну валюту основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей є монетарними (грошовими) статтями балансу, тобто підлягають сплаті та одержанню у визначеній в іноземній валюті сумі і тому переоцінюються під час кожної зміни офіційного валютного курсу.

Довгострокові вкладення в іноземній валюті в асоційовані та дочірні іноземні підприємства, які обліковуються за вартістю їх придбання (історичною вартістю) на рахунках груп 410 «Вкладення в асоційовані компанії» та 420 «Вкладення в дочірні компанії», відображаються за офіційним валютним курсом на дату здійснення операції так само, як і інші немонетарні статті, що відображаються за їх історичною вартістю.

Довгострокові інвестиції в іноземні підприємства, у яких банк не бере істотної участі, що обліковуються на рахунках групи 320 «Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком у портфелі банку на інвестиції», відображаються за офіційним валютним курсом на дату визначення їх справедливої (ринкової) вартості.

Цінні папери в іноземній валюті, що придбані з метою продажу, обліковуються в тій валюті, у якій виражено їх вартість, на рахунках групи 310 «акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж» та переоцінюються в порядку, визначеному для монетарних статей в іноземній валюті.

5 ОБЛІК ОБМІННИХ ОПЕРАЦІЙ, З ІНОЗЕМНОЮ ВАЛЮТОЮ

До обмінних операцій з іноземною валютою належать операції, коли одна валюта обмінюється на іншу. До таких операцій належать купівля-продаж іноземної валюти та конвертація, які можуть здійснюватись як у готівковій, так і безготівковій формі. Для операцій купівлі-продажу іноземної валюти слід брати до уваги:

1) дату валютування:

* за операціями купівлі-продажу іноземної валюти (банківських металів) - це обумовлена договором дата, згідно з якою банк отримує право власності на куплену іноземну валюту (банківські метали) і виконує своє зобов'язання щодо передавання контрагенту проданої валюти (банківських металів)

* за операціями купівлі-продажу основних засобів, нематеріальних активів тощо - це дата здійснення оплати куплених активів і одержання плати за продані активи;

2) дату операції - дата укладення договору про обмінну операцію, згідно з якою банк бере на себе такі зобов'язання:

* купити актив; і на цю дату в нього виникає право отримати від контрагента куплений актив і зобов'язання його оплатити;

* продати актив; і на цю дату в нього виникає зобов'язання передати контрагенту проданий актив і право одержати передбачену договором оплату. Операції за цією датою відображаються у бухгалтерському обліку за позабалансовими рахунками.

3) дата розрахунку - це дата фактичного проведення розрахунку, у результаті якого банк одержує або сплачує кошти.

Проведення за балансовими рахунками здійснюються на дату валютування; дата розрахунку та дата валютування можуть збігатися. Різниця між датою розрахунку та датою валютування виникає під час передоплати або відстрочення платежу. Якщо дата розрахунку та дата валютування не збігаються, то використовуються такі рахунки:

2800 (А) «Дебіторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів»;

2900 (П) «Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів»;

3540 (А) «Дебіторська заборгованість з придбання та продажу іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку»;

3640 (П) «Кредиторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку».

Нереалізований результат від операцій з іноземною валютою - це:

* позитивний (від'ємний) результат переоцінки активів І зобов'язань банку в іноземній валюті та банківських металах у зв'язку зі зміною офіційного валютного курсу, унаслідок якого змінюється вартість цих активів і зобов'язань у національній валюті, а їх вартість в іноземній валюті (банківських металах) залишається без змін, тобто не відбувається руху коштів в іноземній валюті (банківських металах);

* позитивна (від'ємна) різниця між балансовою вартістю придбаної (проданої) Іноземної валюти (банківських металів) та вартістю придбання (продажу), якщо курс купівлі (продажу) не збігається з поточним офіційним валютним курсом.

Обмінні операції - операції, які передбачають обмін однієї валюти на іншу.

Операції купівлі-продажу валюти на умовах спот - це операції з купівлі-продажу однієї валюти за іншу за обумовленим курсом. Поставка валюти за спотовим договором відбувається на другий робочий день з дня укладення договору.

Реалізований результат від операції з іноземною валютою - це фактично одержані доходи або понесені витрати за операціями купівлі-продажу іноземної валюти (банківських металів).

Оскільки метою здійснення операцій торгівлі іноземною валютою (крім тих фінансових інструментів, що використовуються з метою хеджування) є отримання прибутку як різниці між вартістю придбання іноземної валюти й вартістю її продажу. Такий прибуток становить реалізований фінансовий результат та розраховується за одним із методів;

а) перший прийшов, перший пішов (FIFО). Для визначення доходів банку від купівлі-продажу іноземної валюти сума реалізованої іноземної валюти множиться на різницю між курсом продажу та курсами, за якими були придбані перші суми іноземних валют;

б) метод середньозваженої. Для визначення доходів банку від купівлі-продажу іноземної валюти сума реалізованої валюти множиться на різницю між курсом продажу та середньозваженим курсом, за яким вона була придбана;

в) останній прийшов, перший пішов (LIFO). Для визначення доходів банку від купівлі-продажу іноземної валюти сума реалізованої валюти множиться на різницю між курсом продажу та курсами, за якими були придбані останні суми іноземної валюти.

Вибір методу розрахунку реалізованого фінансового результату доцільно обирати залежно від обсягів операцій банку, тенденцій на валютному ринку, попиту на іноземну валюту у певний період, та найголовніше - залежно від коливань курсу іноземної валюти. Так, ураховуючи повільне зростання курсу іноземної валюти або у періоди його стабільності у банківській практиці найбільшого поширення набув метод середньозваженої.

Приклад

Розрахунок доходу за методом середньозваженої:

Банк купив 500 дол. США за 1620 грн.:

100 дол. США за курсом 5,2 грн. - 520 грн.;

100 дол. США за курсом 5,4 грн. - 540 грн.;

100 дол. США за курсом 5,6 грн. - 560 грн.

Банк продав 150 дол. США за 825 грн. (курс 5,5 грн.).

Дохід банку розраховується у такий спосіб:

Середньозважений курс купівлі становить:

(100 и50 * 5,2 + 100 Ц5П - 5,4 + 100 и50 * 5,6) / 300 и50 = 5,4 грн.

Дохід становить:

150 * (5,5 - 5,4) = 15 грн.

Безготівкові операції купівлі-продажу іноземної валюти

Безготівкові операції з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку дозволяється здійснювати лише суб'єктам цього ринку, до яких належать:

* Національний банк України;

* уповноважені банки;

* уповноважені фінансові установи.

Операції з купівлі-продажу іноземної валюти за іноземну валюту проводяться суб'єктами ринку на міжнародних та внутрішньому валютних ринках. Залежно від стану грошових та валютних ринків Національний банк установлює порядок здійснення тих чи інших операцій торгівлі іноземної валюти. Так, наприклад, в окремих періодах дозволялося проведення тільки валютних операцій з валютами першої групи «Класифікатора іноземних валют Національного банку України» та операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют за гривні лише на умовах «тод» (поставка валюти відбувається сьогодні), «том» (поставка валюти відбувається наступного робочого дня) або «спот» (поставка валюти відбувається на другий робочий день з дня укладення угоди). Нещодавно було дозволено укладення угод з торгівлі іноземної валюти на умовах «форвард», а операції з валютними деривативами (ф'ючерс, опціон тощо) заборонені.

Операції купівлі безготівкової іноземної валюти розподіляються на ті, що виконуються за дорученням клієнтів, і операції, що здійснюються за рішенням банку та для задоволення його власних потреб.

Ураховуючи особливості організаційної структури банку, розподілу обов'язків між працівниками, процедур внутрішнього контролю, положень облікової політики, банки самостійно створюють бухгалтерські моделі. Також на структуру облікової моделі, як уже зазначалось, впливає термін, на який укладається угода, та дата розрахунку за нею.

Розглянемо приклад з операцій купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти. Ряд операцій банку є складними, мають певний взаємозв'язок і кожна здійснена така операція має одну чи більше супутніх операцій. При цьому всі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків.

Досить поширеними у міжнародній практиці є використання різноманітних фінансових інструментів. Фінансові інструменти в бухгалтерському обліку поділяються на фінансові активи, фінансові зобов'язання, інструменти власного капіталу і похідні фінансові інструменти.

Похідні фінансові інструменти включають ф'ючерсні контракти, форвардні контракти та ін. Розглянемо особливості операцій купівлі-продажу іноземної валюти на умовах «форвард», які укладають з метою здійснити хеджування (страхування) зміни депозитних ставок (без необхідності здійснення загальновживаного депозиту форвард/форвард), або мінімізувати ризики за змінами курсів валют.

Форвардний валютний контракт - це угода між двома банками, що має на меті запобігання ризиків щодо змін у майбутньому курсів валют та процентних ставок за депозитами в Іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов'язані визначити певну процентну ставку та курс на певний період для узгодженої суми валюти починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (мінімум один місяць з дати укладення угоди).

Рівень ризику за форвардними валютними контрактами є різницею між узгодженою сторонами процентною ставкою за форвардним валютним контрактом та ставкою залучення кредитів першокласними лондонськими банками (ІЛВОК.) чи її аналогом на дату розрахунків за цим контрактом; або різницею між курсом валюти за форвардним валютним контрактом та ринковим спот курсом валюти на дату розрахунків за цим контрактом.

Форвардні валютні контракти укладаються на первинному ринку за стандартною формою, що відповідає чинному законодавству України. Покупцями і продавцями форвардних валютних контрактів можуть бути банки-резиденти та банки-нерезиденти України, що визначаються чинним законодавством України. Первинним продажем форвардного валютного контракту вважається така угода купівлі-продажу контракту, якій не передує інший форвардний контракт. Форвардний валютний контракт повинен мати такі обов'язкові реквізити:

* номер контракту;

* місце та дата укладення;

* офіційні назви та реквізити сторін;

* вид та сума валюти, що є предметом укладення контракту;

* процентні ставки та курс валюти контракту;

* дати платежу та поставки валюти;

* інші реквізити, що визначають права та відповідальність сторін.

Одним із правил обігу форвардного валютного контракту є обов'язкове погодження покупця цього контракту до закінчення його строку дії у разі продажу (передання) зобов'язань іншим особам. Одночасно продаж (передання) зобов'язань за форвардним валютним контрактом іншим особам може бути здійснено покупцем без погодження з іншими сторонами форвардного контракту у будь-який час до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту. Зміни до форвардного валютного контракту вносяться покупцем чи продавцем контракту у разі погодження обох сторін контракту. У змінах до форвардного валютного контракту відображаються:

* номер та дата укладення контракту, до якого вносяться зміни;

* порядковий номер та дата внесення змін до контракту;

* реквізити та назва попереднього покупця (продавця) форвардного валютного контакту та особи, яка набуває його повноважень;

* ціна продажу форвардного валютного контракту;

* умови реалізації форвардного валютного контракту: дата поставки, термін здійснення платежу.

Розірвання угоди за форвардним валютним контрактом здійснюється у разі відмови від зазначеної угоди однієї зі сторін і згоди іншої сторони. Претензії щодо виконання форвардного валютного контракту можуть бути пред'явлені лише емітентові цього форвардного валютного контракту.

Форвардний контракт визнається фінансовим активом або фінансовим зобов'язанням на дату виникнення зобов'язання щодо придбання або продажу предмета контракту. Для відображення у бухгалтерському обліку використовують:

* дату укладення контракту;

* дату оцінки вартості (кінець періоду оцінки, якщо кошти за операцією не сплачені);

* дату розрахунків.

Номінальна вартість контракту обліковується за позабалансовими рахунками - 9201 «Валюта та банківські метали, які куплені за форвардними контрактами з метою хеджування». Переоцінка форвардного валютного контракту здійснюється на кожну звітну дату з використанням форвардного курсу на період до дати виконання контракту. Результат переоцінки форвардного валютного контракту, придбаного з метою хеджування, визначається симетрично з результатом переоцінки фінансового інструменту, який хеджується.

Розглянемо операції за ф'ючерсними контрактами, базовим активом яких є курс, або крос-курс, іноземної валюти. Розрахунки здійснюватимуться в гривнях.

Відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності операцій хеджування з використанням ф'ючерсних контрактів банки здійснюють відповідно до положень МСБО 39 та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові Інструменти». Вартість ф'ючерсного контракту на дату операції (відкриття позиції на біржі) в бухгалтерському обліку відображається залежно від мети та умов його укладення за відповідними позабалансовими рахунками:

*9351 А «Активи до отримання за форвардними контрактами з метою хеджування»;

*9352 А «Активи до отримання за форвардними контрактами за іншими операціями»;

*9361 П «Активи до відсилання за форвардними контрактами з метою хеджування»;

*9362 П «Активи до відсилання за форвардними контрактами за іншими операціями»;

*990 «Контррахунки для рахунків розділів 90-95».

Для відображення в бухгалтерському обліку розрахунків з біржею за операціями купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів можливе використання транзитних рахунків:

3541 А «Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для банку»;

2801 А «Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для клітів»;

3641 А «Кредиторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для банку»;

2901 А «Кредиторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для клієнтів».

1. Перерахування початкової маржі відображається в обліку:

Д-т 3541 А «Дебіторська заборгованість за розрахунками з цінними паперами для банку» - у разі купівлі-продаж ф'ючерсних контрактів за рішенням банку;

Д-т 2801 А «Дебіторська заборгованість за розрахунками з цінними паперами для клієнтів» - у разі купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів за дорученням клієнтів.

К-т 1200 А «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

К-т 1500 А «Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках».

2. Варіаційна маржа відображається за балансовим рахунком 3810 АП «Балансуючий рахунок за результатами переоцінки позабалансової позиції щодо іноземної валюти та банківських металів» у кореспонденції з такими балансовими рахунками:

- 6209 АП «Результат від торговельних операцій з іншим фінансовими інструментами» - у разі спекулятивної операції;

- 3500 А «Витрати майбутніх періодів» або 3600 П «Доходи майбутніх періодів» - у разі операції хеджування.

3. Якщо від переоцінки ф'ючерсного контракту отримано прибуток, здійснюється таке бухгалтерське проведення:

Д-т 3810 АП «Балансуючий рахунок за результатами переоцінки позабалансової позиції щодо іноземної валюти та банківських металів»;

К-т 6209 АП «Результат від торговельних операцій з іншими фінансовими інструментами» - у разі спекулятивної операції;

К-т 3600 «Доходи майбутніх періодів» - у разі операції хеджування.

У разі збитку від переоцінки ф'ючерсного контракту здійснюється таке бухгалтерське проведення:

Д-т 6209 АП «Результат від торговельних операцій з іншими фінансовими інструментами» - у разі спекулятивної операції;

Д-т 3500 А «Витрати майбутніх періодів» - у разі операції хеджування;

К-т 3810 АП «Балансуючий рахунок за результатами переоцінки позабалансової позиції щодо іноземної валюти та банківських металів».

4. Комісійні, що сплачуються банком на користь біржі, відображаються в обліку за відповідними балансовими рахунками групи 710 «Комісійні витрати»:

7103 А «Комісійні витрати за операціями з цінними паперами»;

7109 А «Інші комісійні витрати».

5. Після дати закінчення дії інструменту хеджування або його дострокової купівлі-продажу позиція, що відкрита на біржі, закривається. За результатами цих операцій залишків за балансовими рахунками з обліку початкової маржі (рахунки 2801, 3541), варіаційної маржі (3810) та за позабалансовими рахунками не повинно бути.

Далі розглянемо такий вид операцій, як купівля Іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку для проведення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами. Такі операції здійснюються на підставі таких документів:

* договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору;

* вантажна митна декларація;

* акт здавання-приймання, акт виконаних робіт (наданих послуг) або інший документ, який свідчить про надання послуг, виконання робіт;

* документи, передбачені за документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо);

* довідка державної податкової адміністрації (інспекції), у якій резидент зареєстрований як платник податків, із зазначенням суми іноземної валюти, що купується за зовнішньоторговельним договором.

Для виконання операцій з купівлі або продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України клієнти подають до банку заяву про купівлю або продаж іноземної валюти, установленої або за довільною формою, але із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів. Ці документи можуть бути оформлені та подаватися клієнтом до уповноваженого банку як на паперових носіях, так і у формі електронних розрахункових документів засобами програмно-технічного комплексу «клієнт-банк».

Заяви про купівлю іноземної валюти приймаються уповноваженим банком до виконання протягом 90 днів, починаючи з дня їх оформлення, заяви про продаж іноземної валюти (вільний продаж) - протягом ЗО днів, починаючи з дня їх оформлення (день оформлення не враховується).

Працівник банку, який обслуговує клієнта, фіксує дату прийняття та дату виконання платіжних доручень в іноземній валюті заяв про купівлю або продаж іноземної валюти. Після виконання платіжних доручень в Іноземній валюті, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти у правому нижньому куті проставляється дата виконання І засвідчується підписом відповідального виконавця та відбитком штампа уповноваженого банку.

Разом із платіжним дорученням в іноземній валюті та заявою про купівлю іноземної валюти клієнт подає до уповноваженого банку, що його обслуговує, оригінали та їх копії або копії документів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, які потрібні уповноваженому банку, що його обслуговує, для купівлі Іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України та для здійснення валютного контролю за правомірністю перерахування іноземної валюти з рахунка клієнта.

Уповноважені банки, що обслуговують клієнтів, перевіряють відповідність заповнення реквізитів платіжних доручень в іноземній валюті, заяв про купівлю іноземної валюти вимогам нормативних актів та реквізитам, зазначеним у документах, які є підставою для купівлі іноземної валюти та перерахування іноземної валюти з рахунка клієнта, повні поштові та платіжні реквізити контрагентів.