Бухгалтерський облік

прості

складні

Прості бухгалтерські проводки - це проводки, в яких приймають участь два бухгалтерських рахунки, один з яких дебетується, а інший кредитується.

Складні бухгалтерські проводки - це проводки, в яких приймають участь більше двох бухгалтерських рахунків.

Складні бухгалтерські проводки бувають двох типів:

коли один рахунок дебетується, а два і більше рахунки кредитуються

коли один рахунок кредитується, а два і більше дебетуються.

Для того, щоб правильно визначити кореспонденцію рахунків, треба зробити слідуюче:

1) необхідно вірно визначити економічний зміст господарської операції, тобто відповісти на запитання, які зміни сталися між господарськими засобами і джерелами їх утворення, а також господарськими процесами в результаті здійснення операції

2) чітко визначити зміст і призначення бухгалтерських рахунків, на яких знайде відображення дана господарська операція

3) знаючи, які зміни відбулися і на яких саме рахунках, визначаємо кореспонденцію рахунків.

Розглянемо на прикладах.

На протязі звітного періоду на підприємстві мали місце наступні господарські операції:

Господарська операція 1.

Одержано виробничі запаси на підприємство з оплатою з розрахункового рахунку на суму 3000 грн.

Господарська операція 2.

Одержано у банку короткострокову позику і зараховано на розрахунковий рахунок підприємства на суму 6400 грн.

Господарська операція 3.

Погашено із розрахункового рахунку підприємства частину короткострокової позики банку на суму 4000 грн.

Господарська операція 4.

Частину нерозподіленого прибутку спрямовано на збільшення статутного капіталу підприємства на суму 8000 грн.

Складемо журнал реєстрації господарських операцій умовного підприємства „Росток".

Журнал реєстрації господарських операцій підприємства „Росток".

№	Зміст операції	Сума	Тип операції	Кореспондуючі рахунки
				Дт	Кт
1.	Одержано виробничі запаси з оплатою із розрахункового рахунку.	3000	1	20	31
2.	Одержано у банку короткострокову позику і зараховано на розрахунковий рахунок підприємства	6400	3	31	60
3.	Погашено із розрахункового рахунку частину короткострокової позики банку	4000	4	60	31
4.	Частину нерозподіленого прибутку спрямовано на збільшення статутного капіталу	8000	2	44	40

Перед тим, як рознести господарські операції із журналу реєстрації на рахунки бухгалтерського обліку, відкриємо відповідні рахунки, тобто внесемо початкове сальдо по рахунках на початок періоду:

Рах. 31 „Рахунки в банках" 8000 грн

Рах. 20 „Виробничі запаси" 4000 грн

Рах. 10 „Основні засоби" 194000 грн

Рах. 60 „Короткострокові позики" 2000 грн

Рах. 40 „Статутний капітал" 194000 грн

Рах. 44 „Нерозподілені прибутки" 10000 грн

Відображення здійснених господарських операцій способом подвійного запису по рахунках:



БАЛАНС

Підприємства „Росток"

Актив	Пасив
Назва статті	На поч.	На кін.	Назва статті	На поч.	На кін.
Основні засоби	194,0	194,0	Статутний капітал	194,0	202,0
Виробничі запаси	4,0	7,0	Нерозподілені прибутки	10,0	2,0
Рахунки в банках	8,0	7,4	Короткострокові позики	2,0	4,4
Баланс	206,0	208,4	Баланс	206,0	208,4

4. Оборотні відомості по синтетичних рахунках

Для відображення змін, які відбулися протягом звітного періоду в структурі господарських засобів, джерел їх утворення та господарських процесів потрібно провести узагальнення по бухгалтерських рахунках. З цією метою у бухгалтерському обліку складаються оборотні відомості як по синтетичних так і по аналітичних рахунках.

Оборотна відомість являється способом узагальнення оборотів і залишків по бухгалтерських рахунках. Вона являє собою багатографну таблицю, в якій зазначається сальдо початкове, дебетовий і кредитовий обороти, а також сальдо кінцеве по кожному рахунку за звітний період. В кінці оборотної відомості по всіх колонках підраховують підсумки, за допомогою яких можна з'ясувати, чи не було допущено помилок в обліку при відображенні господарських операцій.

Особливістю оборотної відомості по синтетичних рахунках є те, що вона складається лише з використанням грошовог8о вимірника.

Для складання оборотної відомості по синтетичних рахунках скористаємося попереднім прикладом.

Оборотна відомість по синтетичних рахунках, грн.

Назва рахунку	Сальдо початкове	Оборот	Сальдо кінцеве
	Дт	Кт	Дт	Кт	Дт	Кт
Основні засоби	194000				194000
Виробничі запаси	4000		3000		7000
Рахунки в банках	8000		6400	7000	7400
Статутний капітал		194000		8000		202000
Нерозподілені прибутки		10000	8000			2000
Короткострокові позики		2000	4000	6400		4400
Всього	206000	206000	21400	21400	208400	208400

З цього можна вивести ряд тверджень:

1) рівність, підсумків по дебету і кредиту першої пари колонок пояснюється рівністю між господарськими засобами і джерелом їх утворення, які стали підставою для внесення сальдо початкового по відповідних рахунках.

2) рівність оборотів по дебету і кредиту другої пари колонок пояснюється правилом подвійного запису, згідно з яким кожна господарська операція знаходить своє відображення одночасно по дебету одного і по кредиту іншого рахунку.

3) рівність підсумків по дебету і кредиту третьої пари колонок пояснюється рівністю між господарськими засобами і джерелами їх утворення, по рахунках яких були виведені в результаті кінцеві сальдо.

Якщо рівність між парами колонок немає, то це означає, що були допущені помилки або в записах по бухгалтерських рахунках, або при складанні безпосередньо самої оборотної відомості.

5. Оборотні відомості по аналітичних рахунках

Оборотні відомості по аналітичних рахунках поділяється на три види:

- оборотні відомості, які складаються лише з використанням грошового вимірника

- оборотні відомості, які складаються з використанням грошового і натурального вимірника

- оборотні відомості по аналітичних рахунках з двостороннім сальдо.

Розглянемо на прикладі оборотні відомості по аналітичних рахунках, які складаються лише з використанням грошового вимірника.

ПРИКЛАД. Початкове дебетове сальдо по субрахунку 372 „Розрахунки з підзвітними особами" на початок періоду складало 3700 грн, зокрема по його аналітичних рахунках: 3721 "Завгосп Петренко" - 3500 грн та 3722 "Експедитор Степаненко" - 200 грн. На протязі періоду відбулися наступні господарські операції:

1) списано з Петренка за придбані МШП 2800 грн

2) списано із Степененка суму витрат, пов'язаних із відрядженням 200 грн

3) невикористані підзвітні суми Петренком було внесено до каси 600 грн

4) видано Степаненку готівку під звіт для поїздки у відрядження 400 грн.

Оборотна відомість по аналітичних рахунках субрахунку 372 „Розрахунки з підзвітними особами"

Назва аналітичного рахунка	Сп	оборот	Ск
	Дт	Кт	Дт	Кт	Дт	Кт
3721 - Петренко	3500			3400	100
3722 - Степаненко	200		400	200	400
Разом	3700	-	400	3600	500	-

Тема 5. План рахунків бухгалтерського обліку

1. План рахунків та його характеристика

Для забезпечення єдності, порівнювання і узагальнення облікових даних необхідно, щоб господарські операції однаково відображалися на рахунках бухгалтерського обліку незалежно від форми власності підприємства. Така єдність досягається за допомогою єдиної системи рахунків бухгалтерського обліку і єдиних вимог до неї. В Україні застосовують спеціальний перелік рахунків, який називають Планом рахунків.

План рахунків - це перелік рахунків, який відображає систематизоване групування необхідної інформації про господарську діяльність підприємства та визначає таку організацію бухгалтерського обліку, яка дає можливість отримувати необхідну інформацію для управління і контролю діяльності підприємства.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово - господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб незалежно від форм власності, організаційно - правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб.

План рахунків передбачає таке відображення господарських операцій, яке дає можливість обліковувати і контролювати господарську діяльність підприємства для раціонального управління нею.

План рахунків бухгалтерського обліку складається з класів, в кожному з яких згруповані рахунки, що відповідають економічному змісту об'єктів обліку. В Плані рахунків кожній назві рахунку надається умовне цифрове позначення - код (шифр). На практиці замість назви рахунків пишуться їх коди, що зменшує обсяг облікової роботи.

Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунка, третьою - номер субрахунку.

Нові синтетичні рахунки можуть вводитися до Плану рахунків Міністерством фінансів України .

План рахунків поділяється на два розділи:

- балансові рахунки

- позабалансові рахунки

Планом визначені синтетичні рахунки - рахунки І порядку і субрахунки до них, рахунки ІІ порядку, які згруповані в такі класи:

1 клас. Необоротні активи.

2 клас. Запаси.

3 клас. Кошти, розрахунки та інші активи.

4 клас. Власний капітал та забезпечення зобов'язань.

5 клас. Довгострокові зобов'язання.

6 клас. Поточні зобов'язання.

7 клас. Доходи і результати діяльності.

8 клас. Витрати за елементами.

9 клас. Витрати за видами діяльності.

Окремим класом нуль (0) представлені за балансові рахунки та субрахунки до них.

На активних рахунках (1 - 3, 8 - 9 клас) ведеться облік необоротних активів, запасів, коштів розрахунків та інших активів, а також витрати підприємства за елементами і витрати за видами діяльності.

1. Необоротні активи включає такі рахунки:

- основні засоби (10)

- інші необоротні матеріальні активи (11)

- нематеріальні активи (12)

- знос необоротних активів (13)

- довгострокові фінансові інвестиції (14)

- капітальні інвестиції (15)

- довгострокова дебіторська заборгованість (16)

2. Запаси включають такі рахунки:

- виробничі запаси (20)

- тварини на вирощуванні та відгодівлі (21)

- МШП (22)

- виробництво (23)

- брак у виробництві (24)

- напівфабрикати (25)

- готова продукція (26)

- продукція сільськогосподарського виробництва (27)

- товари (28)

3. Кошти, розрахунки та інші активи включають такі рахунки:

- каса (30)

- рахунки в банках (31)

- рахунки в казначействі (32)

- інші кошти (33)

- короткострокові векселі одержані (34)

- поточні фінансові інвестиції (35)

- розрахунки з покупцями та замовниками (36)

- розрахунки з різними дебіторами (37)

- резерв сумнівних боргів (38)

- витрати майбутніх періодів (39)

8. Витрати за елементами включають такі рахунки:

- матеріальні витрати (80)

- витрати на оплату праці (81)

- відрахування на соціальні заходи (82)

- амортизація (83)

- інші операційні витрати (84)

- інші витрати (85)

- видатки до бюджету (88)

9. Витрати діяльності включають такі рахунки:

- собівартість реалізації (90)

- загально виробничі витрати (91)

- адміністративні витрати (92)

- витрати на збут (93)

- інші операційні витрати (94)

- фінансові витрати (95)

- витрати від участі в капіталі (96)

- інші витрати (97)

- податки з прибутку (98)

- надзвичайні витрати (99)

На пасивних рахунках з класів 4 - 7 ведеться облік власного і залученого капіталу, довгострокових зобов'язань, поточних зобов'язань і доходів.

4. Власний капітал та забезпечення зобов'язань включає такі рахунки:

- статутний капітал (40)

- пайовий капітал (41)

- додатковий капітал (42)

- резервний капітал (43)

- прибутки і збитки і нерозподілені (44)

- вилучений капітал (45)

- неоплачений капітал (46)

- забезпечення майбутніх витрат і платежів (47)

- цільове фінансування і цільові надходження (48)

- асигнування з бюджету (49)

5. Довгострокові зобов'язання включають такі рахунки:

- довгострокові позики (50)

- довгострокові векселі видані (51)

- довгострокові зобов'язання по облігаціях (52)

- довгострокові зобов'язання по оренді (53)

- відстрочені податкові зобов'язання (54)

- інші довгострокові зобов'язання (55)

6. Поточні зобов'язання включають такі рахунки:

- короткострокові позики (60)

- поточна заборгованість по довгострокових зобов'язаннях (61)

- короткострокові векселі видані (62)

- розрахунки з постачальниками та підрядчиками (63)

- розрахунки по податках і платежах (64)

- розрахунки із страхування (65)

- розрахунки з оплати праці (66)

- розрахунки з учасниками (67)

- розрахунки за іншими операціями (68)

- доходи майбутніх періодів (69)

7. Доходи і результати діяльності включають такі рахунки:

- доходи від реалізації (70)

- інший операційний дохід (71)

- дохід від участі в капіталі (72)

- інші фінансові доходи (73)

- інші доходи (74)

- надзвичайні доходи (75)

- фінансові результати (79)

Планом рахунків передбачено активно - пасивні рахунки на яких відображаються господарські і фінансові операції, що можуть мати одночасно активне і пасивне сальдо. Наприклад рахунок 52 "Довгострокові зобов'язання по облігаціях" призначений для обліку розрахунків з іншими особами по випущених та сплачених облігаціях строком погашення більше 1 року з дати балансу. Цей рахунок може мати дебетове сальдо по випущених облігаціях, а кредитове по нарахованих преміях по випущених облігаціях.

Клас 0. Позабалансові рахунки включають такі рахунки:

- орендовані необоротні активи (01)

- активи на відповідальному зберіганні (02)

- контрактні зобов'язання (03)

- непередбачені активи та зобов'язання (04)

- гарантії та забезпечення надані (05)

- гарантії та забезпечення отримані (06)

- списані активи (07)

- бланки суворої звітності (08)

Позабалансові рахунки призначені для узагальнення інформації про наявність та рух:

- цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні)

- умовних прав і зобов'язань підприємства (застави, гарантії)

- бланків суворого обліку

- списаних активів (нестачі цінностей, дебіторська заборгованість)

2. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

З метою глибокого розуміння здійснюваних господарських операцій та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку бухгалтерські рахунки необхідно певним чином класифікувати.

Класифікація рахунків передбачає їх групування за відповідними однорідними ознаками.

Бухгалтерські рахунки класифікуються за двома ознаками:

за економічним змістом

за призначенням і структурою

Класифікація рахунків за економічним змістом дає можливість згрупувати рахунки в залежності від того, що на них обліковується.

Класифікація рахунків за призначенням і структурою дає можливість з'ясувати для яких цілей і отримання яких показників передбачено рахунок, що відображується по його дебету та кредиту, а також що характеризує залишок відповідного рахунка.

Обидві класифікації рахунків є взаємопов'язаними і доповнюють одна одну.

3. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом дає можливість згрупувати рахунки в залежності від того, що безпосередньо на них обліковується.

Враховуючи класифікацію об'єктів предмету бухгалтерського обліку бухгалтерські рахунки поділяються на три групи:

1) рахунки для обліку господарських засобів

2) рахунки для обліку джерел утворення господарських засобів

3) рахунки для обліку господарських процесів

Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено наступні рахунки для обліку господарських засобів:

- клас 1. Необоротні активи (рах. 10 Основні засоби, рах. 12 Нематеріальні активи та ін.)

- клас 2. Запаси (рах. 20 Виробничі запаси, рах. 25 Напівфабрикати)

- клас 3. Кошти, розрахунки та інші активи (рах. 30 Каса, рах. 31 Рахунки в банках, рах. 37 Розрахунки з різними дебіторами)

Розрахунки для обліку джерел утворення господарських засобів поділяються на:

- рахунки для обліку власних джерел

- рахунки для обліку залучених джерел

Рахунки для обліку власних джерел знайшли своє відображення в класі 4 "Власний капітал та забезпечення зобов'язань Плану рахунків бухгалтерського обліку, зокрема на рахунках: рах. 40 "Статутний капітал", рах. 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", рах. 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" та ін.

Рахунки для обліку залучених джерел знайшли своє відображенні у класі 5 "Довгострокові зобов'язання та класі 6 "Поточні зобов'язання Плану рахунків бухгалтерського обліку, зокрема на рахунках: рах. 50 Довгострокові позики, рах. 51 Довгострокові векселі видані, рах. 60 "Короткострокові позики", рах 62 Короткострокові векселі видані, рах 64 Розрахунки за податками і платежами, рах. 66 Розрахунки з оплати праці та ін.

Рахунки для обліку господарських процесів поділяються в свою чергу на:

- рахунки для обліку процесу постачання

- рахунки для обліку витрат виробництва і діяльності підприємства

- рахунки для обліку реалізації, доходів і результатів діяльності.

До рахунків по обліку процесу постачання відноситься рах. 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками " класу 6 "Поточні зобов'язання, а також рахунок, на якому проводиться відображення транспортно - заготівельних витрат підприємства.

Рахунки для обліку витрат виробництва і діяльності підприємства включають:

- рахунок 23 "Виробництво" класу 2 "Запаси" по якому здійснюється облік витрат, пов'язаних із виробництвом

- рахунки класу 8 "Витрати за елементами" по яких здійснюється облік витрат за елементами витрат (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати) на окремих рахунках із щомісячним списанням сальдо рахунків на рахунок 23 "Виробництво" і рахунки класу 9 "Витрати діяльності"

- рахунки класу 9 "Витрати діяльності", на окремих рахунках, якого відображують зокрема: рах. 91 "Загальновиробничі витрати", рах. 92 "Адміністративні витрати" та ін.

До рахунків по обліку реалізації, доходів і результатів діяльності відносяться:

- рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" класу 3 "Кошти, розрахунки та інші активи"

- рахунки класу 7 "Доходи і результати діяльності", по яких у розрізі окремих рахунків здійснюється облік доходів від реалізації продукції, робіт і послуг, інвестиційної та фінансової діяльності, а також фінансових результатів підприємства.

4. Класифікація рахунків за їхнім економічним змістом

За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку класифікують залежно від того, як на рахунках відображено господарські засоби, їх джерела і господарські процеси, що саме обліковується за дебетом і кредитом певного рахунку.

За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку поділяють на такі групи:

- основні

- регулювальні

- операційні

- фінансово результатні

- позабалансові

Основні рахунки використовують у бухгалтерському обліку для контролю за станом і рухом господарських засобів та джерел їх утворення. Вони у своїй сукупності характеризують майновий стан підприємства і є основою для складання бухгалтерського балансу. Основні рахунки поділяють на інвентарні, фондові і рахунки розрахунків.

Інвентарні рахунки використовують для обліку наявності та руху матеріальних цінностей і коштів. До них належать рахунки "Основні засоби", "Нематеріальні активи", "Каса". Ці рахунки є активні.

Фондові рахунки використовують для обліку й контролю за станом, змінами фондів і джерел засобів цільового фінансування. До них належать рахунки "Статутний фонд", "Резервний фонд". Ці рахунки є пасивні.

Рахунки розрахунків використовують для обліку і контролю за розрахунками даного підприємства з іншими фізичними і юридичними особами. На цих рахунках здійснюється облік заборгованості, що виникає у процесі господарської діяльності підприємства, і зміну цієї заборгованості. Рахунки розрахунків поділяють на активні, пасивні й активно - пасивні.

Активні рахунки розрахунків використовують для обліку розрахункових взаємовідносин з іншими юридичними і фізичними особами за передані їм цінності або надані послуги. До цих рахунків належать "Розрахунки з підзвітними особами", "Розрахунки з покупцями і замовниками".

Пасивні рахунки розрахунків використовують для обліку розрахункових взаємовідносин з іншими юридичними і фізичними особами за отримані від них матеріальні цінності, позики, з робітниками і службовцями щодо оплати праці, з бюджетом, з органами соціального страхування тощо.

Активно - пасивні рахунки розрахунків застосовують в обліку для розрахунків із дебіторами і кредиторами за господарськими операціями, внаслідок яких заборгованість підприємства може бути або дебіторська, або кредиторська. До них належать такі рахунки: "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами".

Регулювальні рахунки застосовують в обліку для уточнення оцінки господарських засобів і їх джерел. Їх поділяють на: контрарні, доповнювальні, контрарно - доповню вальні.

Контрарні регулювальні рахунки уточнюють оцінку засобів або їх джерел, облік яких ведеться на основних рахунках.

Доповнювальні регулювальні рахунки призначені для дооцінки засобів та їх джерел, облік яких ведуть на основних рахунках. Якщо основні рахунки активні, то і доповнювальні активні, а якщо пасивні, то й доповнювальні пасивні.

Контрарно - доповнювальні регулювальні рахунки поєднують ознаки контрарних і доповню вальних рахунків. Такі рахунки відкривають в аналітичному обліку готової продукції, матеріалів, незавершеного виробництва.

Операційні рахунки використовують для відображення і контролю господарських процесів, пов'язаних з операціями постачання, виробництва і реалізації продукції. Операційні рахунки поділяють на збірно - розподільчі, калькуляційні і порівняльні.

Збірно - розподільчі рахунки призначені для обліку витрат, що пов'язані з проведенням певних господарських процесів, які в момент їх здійснення неможливо безпосередньо віднести на затрати по конкретному об'єкту. До цієї групи рахунків належать: "Загально виробничі витрати" тощо.

Бюджетно - розподільчі рахунки призначені для розмежування і точного визначення витрат між двома суміжними періодами.

Калькуляційні рахунки призначені для обліку різних витрат, що має на меті визначення фактичної собівартості готової продукції, робіт, послуг.

Порівняльні рахунки використовують для порівняння і контролю надходжень за реалізовану продукцію і витрат на її виготовлення.

Фінансово - результатні рахунки призначені для поточного обліку й контролю фінансових результатів господарської діяльності підприємств. За дебетом цих рахунків відображають збитки і втрати, а за кредитом - прибутки від основної діяльності.

Розглянуті рахунки бухгалтерського обліку за наявності на них сальдо відображають на відповідних статтях бухгалтерського балансу і тому їх називають балансовими.

Поряд з балансовими рахунками існують рахунки, які відображають у бухгалтерському балансі і тому їх називають позабалансовими. Позабалансові рахунки призначені для обліку засобів, які не належать даному підприємству, але перебувають тимчасово в його користуванні

5.Структура Плану рахунків зорієнтована на потреби складання фінансової звітності (Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал). Тому в ньому чітко розмежовано балансові та номінальні рахунки, які застосовуються для обліку витрат, доходів і фінансових результатів діяльності. Балансові рахунки побудовані таким чином, щоб їх сальдо відповідало сумам, які відображаються у статтях Балансу. При цьому такі рахунки об'єднані в класи згідно з розділами активу і пасиву Балансу. Показники розділів І - ІІІ активу Балансу заповнюються на підставі даних рахунків класів 1 - 3, показники розділів І - V пасиву Балансу - на підставі даних рахунків класів 4 - 6.

Узгодженість Плану рахунків з фінансовими звітами

План рахунків	Фінансовий звіт
Клас	Назва класу
1	Необоротні активи	Розділ 1 активу
2	Запаси	Розділ 2 активу
3	Кошти, розрахунки та інші активи	Розділи 2 і 3 активу
4	Власний капітал та забезпечення	Розділи 1 і 2 пасиву
5	Довгострокові зобов'язання	Розділ 3 пасиву
6	Поточні зобов'язання	Розділи 4 і 5 пасиву
7	Доходи і результати діяльності	ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
8	Витрати за елементами
9	Витрати діяльності
0	Позабалансові рахунки	Примітки до фінансових звітів

Тема 6. Облікові регістри і форми бухгалтерського обліку

1. Поняття облікових регістрів

З метою хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, містяться у прийнятих до обліку первинних документах, використовуються облікові регістри (книги, відомості, журнали).

Облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, журналів - ордерів, книг, машинограм тощо, які призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації.

Облікові регістри складаються щомісяця, підписуються виконавцями та головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Аналітичні дані в облікових регістрах мають узгоджуватися з даними синтетичного обліку на останнє число місяця.

Господарські операції відображаються в облікових регістрах під час надходження первинних документів або підсумками за місяць, в залежності від характеру і змісту операцій. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою та змістом.

Підсумкові записи в регістрах звіряються з даними первинних документів, які були підставою для записів у них. На документах, дані яких включені до облікових регістрів, зазначають номери відповідних облікових регістрів і порядкові номери записів в них (номер рядка).

В облікових регістрах, показники яких переносять в Головну книгу або в інші облікові регістри, роблять відповідну позначку про це у відповідному рядку регістру.

Підприємства для перевірки правильності складання облікових регістрів можуть застосовувати оборотну відомість за рахунками бухгалтерського обліку, яка складається з даних оборотів на рахунках бухгалтерського обліку Головної книги після занесення до неї оборотів із всіх журналів. Обороти за дебетом рахунків і кредитом рахунків також мають бути рівними.

Інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів використовується для складання фінансової звітності.

Регістри бухгалтерського обліку побудовані за кореспонденцією рахунків бухгалтерського обліку, що встановлена Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

2. Облікові регістри поділяються за такими ознаками:

Облікові регістри

За зовнішнім виглядом		За видами бух. записів		За обсягом змісту		За побудовою

бухгалтерські книги		хронологічні		синтетичні		односторонні

бухгалтерські картки		систематичні		аналітичні		двосторонні

бухгалтерські відомості		комбіновані		багатографні

шахові

За зовнішнім виглядом:

> бухгалтерські книги - це оправлені аркуші паперу спеціального графлення, в яких відображають дані про наявність господарських засобів, джерела їх формування та господарські процеси за синтетичними й аналітичними рахунками. Наприклад, касова книга призначена для обліку надходження і виплати готівки в касі, у головній книзі дається інформація про сальдо й обороти по синтетичних рахунках бухгалтерського обліку.

> бухгалтерські картки - це таблиці спеціальної форми і стандартних розмірів, виготовлені на цупкому папері і призначені для реєстрування господарських засобів. Наприклад, інвентарні картки обліку основних фондів, картки складського обліку матеріалів.

> відомості (машинограми) - це окремі таблиці різного формату зі спеціальним графленням. Записи в відомостях здійснюють на підставі даних первинних документів.

За видами бухгалтерських записів:

> хронологічні - реєстри, в яких записи здійснюють у хронологічній послідовності. Це різноманітні реєстраційні журнали, касова книга тощо.

> систематичні відображають у певній послідовності і з певним групуванням однорідні за економічним змістом операції.

> комбіновані - реєстри, в яких записи роблять одночасно за хронологічним і систематичним порядком. Комбіновані записи застосовують у журналах - ордерах, відомостях, Головній книзі.

За обсягом змісту:

> синтетичні - це реєстри, в яких облік ведуть за синтетичними рахунками.

> аналітичні - це реєстри, в яких облік ведуть за аналітичними рахунками

За побудовою:

> односторонні подають дані про господарську операцію, суму якої записують по дебету або по кредиту відповідного рахунку. Прикладом одностороннього облікового реєстру є касова книга.

> двосторонні складаються з двох частин: в одній частині подають дані про дебетові обороти на рахунках, а у другій - про кредитові обороти на цьому рахунку (картка складського обліку матеріалів).

> багатографні реєстри - це реєстри, в яких одна з граф поділена на кілька граф. До такого виду облікових реєстрів належить Головна книга.

> шахові побудовані за принципом шахової дошки. Записи в таких реєстрах роблять у клітинці, що на перетині стовпчика і рядка таблиці, які відповідають дебетовому і кредитовому обороту на відповідних рахунках.

3. Помилки в обліку та способи їх виправлення

Бухгалтерський облік на практиці пов'язаний із оформленням значної кількості первинних документів, які засвідчують здійснення тих чи інших господарських операцій. Інформація із первинних облікових документів узагальнюється, систематизується і знаходить своє відображення в облікових регістрах.

В свою чергу при заповненні як первинних документів, так і облікових регістрів допускаються різного роду помилки.

Найбільш поширеними помилками в обліку є:

- запис неправильного тексту, що в результаті змінює або зміст операцій, або напрямок здійснення певних витрат;

- запис неправильних одиниць виміру матеріальних цінностей, облікової ціни одиниці записів, що в результаті змінює підсумок по конкретній операції;

- запис неправильних розцінок при виконанні робіт працівниками, що призводить або до заниження, або до завищення фонду оплати праці по підрозділах та підприємству в цілому;

- встановлення неправильної кореспонденції між рахунками, яка призводить в результаті до записів в інших облікових регістрах;

- порушення правил подвійного запису і взаємозв'язків між синтетичними рахунками, субрахунками і аналітичними рахунками;

- неправильне виведення оборотів і сальдо по рахунках та ін.

Помилки, які виникають в обліку, можуть бути спричинені:

- недостатнім рівнем кваліфікації облікових працівників;

- втомою та неуважністю працівників;

- несправністю обчислювальної техніки;

- використанням при узагальненні даних із звітів і облікових регістрів, в яких були допущені помилки та ін.

Помилки в обліку можуть бути локальними за умов, коли неправильні записи відмічаються лише в одному обліковому регістрі і при цьому не впливають в подальшому на систематизацію інформації в інших облікових регістрах, а також транзитними, коли помилка в одному обліковому регістрі призводить до ланцюгових змін (помилок) в інших облікових регістрах, а також звітності підрприємства.

Дієвим способом виявлення помилок в разі порушення правил подвійного запису і взаємозв'язків між синтетичними рахунками, субрахунками і аналітичними рахунками є складання оборотних відомостей як по синтетичних, так і аналітичних рахунках.

В залежності від характеру помилок використовують різні способи їх виправлення:

1) коректурний

2) червоного сторно.

У тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів підчистки і необумовлені виправлення не допускаються.

Помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітах, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене.

Спосіб "червоного сторно" використовують у таких випадках:

- коли допущена помилка в кореспонденції рахунків

- коли записана операція не відбулася

- коли відображена в реєстрі сума господарської операції більша, ніж фактичний розмір її виконання.

Суть способу "червоного сторно" полягає у тому, що неправильний бухгалтерський запис сторнують (анулюють) складанням такого самого бухгалтерського проведення і в тій самій сумі, тільки червоним чорнилом. Після сторнування роблять правильний запис, виправлення завіряють підписами. Спосіб "червоного сторно" використовують для коригування планових показників до рівня фактичних при перевищенні планових показників над фактичними.

4. Зміст і призначення форм бухгалтерського обліку

Форма бухгалтерського обліку - це система взаємопов'язаних облікових реєстрів (хронологічних і систематичних) із певною методикою відображення у них господарських операцій у певній послідовності.

На підприємствах, установах і організаціях України сьогодні застосовують такі форми обліку:

- меморіально - ордерна

- журнально - ордерна

- спрощена форма обліку

- комп'ютерна.

Форми бухгалтерського обліку відрізняються між собою кількістю облікових реєстрів, їх призначенням, змістом, формою та зовнішнім виглядом, послідовністю і способами записів в облікові реєстри, видами взаємозв'язків між реєстрами синтетичного й аналітичного обліку.

Підприємство протягом звітного періоду має дотримуватись прийнятої форми обліку. Про можливу зміну прийнятої форми бухгалтерського обліку в наступному обліковому періоді необхідно вказати в пояснювальній записці до річного бухгалтерського звіту.

5. Меморіально ордерна форма обліку

Суть меморіально - ордерної форми полягає у тому, що на підставі перевірених і згрупованих за певною ознакою первинних документів складають меморіальні ордери, в яких вказують кореспонденцію рахунків за здійсненою господарською операцією та її суму.

Меморіальні ордери складають як на один документ, так і на групу однорідних первинних документів.

Після складання меморіальні ордери реєструють за хронологічним порядком у реєстраційному журналі.

Реєстраційний журнал призначений для забезпечення контролю за збереженням документів і перевірки повноти відображення господарських операцій на синтетичних рахунках.

Після реєстрування меморіальних ордерів у реєстраційному журналі їх використовують для здійснення записів на синтетичних рахунках у Головній книзі. Окремо складають обігову відомість за синтетичними рахунками та обігові відомості за аналітичними рахунками. На підставі даних обігової відомості за синтетичними рахунками складають бухгалтерський баланс.

Меморіально - ордерна форма обліку має свої переваги і недоліки.

Переваги меморіально - ордерної форми обліку полягають у:

- її відносній простоті і гнучкості

- можливості застосування до різних типів підприємств

- посиленні контрольної функції обліку через звірення у кінці місяця даних синтетичного й аналітичного обліків.

Суттєвими недоліками меморіально - ордерної форми обліку є:

- необхідність виписування великої кількості меморіальних ордерів

- запису одних і тих самих даних у двох облікових реєстрах

- необхідність виконання великої кількості робіт у кінці місяця

Меморіально - ордерну форму обліку застосовують на невеликих бюджетних підприємствах і в кредитних установах.

6. Журнально - ордерна форма обліку

Суть журнально - ордерної форми бухгалтерського обліку полягає у тому, що на підставі згрупованих даних первинних документів усі господарські операції реєструють у відповідних відомостях і журналах - ордерах. Записи в журнали - ордери й відомості роблять щоденно або в міру надходження первинних документів.

Щомісячно журнали - ордери закривають і їх підсумки переносять у Головну книгу, яку відкривають на рік. У Головній книзі поточні операції записують тільки за синтетичними рахунками, причому обороти по кредиту кожного синтетичного рахунку відображають однією сумою у графі "разом оборот по кредиту". Крім оборотів у Головній книзі виводять сальдо по кожному рахунку. На підставі даних Головної книги складають бухгалтерський баланс.

Практично журнально - ордерну форму обліку застосовують у двох варіантах:

- повна журнально - ордерна форма обліку

- скорочена журнально - ордерна форма обліку

Повна журнально - ордерна форма обліку ґрунтується на веденні 17 журналів - ордерів, 18 відомостей і 10 розроблюваних таблиць. Цю форму використовують на великих підприємствах із кількістю працівників понад 200 осіб. Скорочену журнально - ордерну форму обліку застосовують на великих і середніх підприємствах із кількістю працівників менше 200 осіб. Вона ґрунтується на веденні восьми журналів - ордерів і чотирьох відомостей.

Основними перевагами журнально - ордерної форми обліку є:

- поєднання аналітичного і синтетичного обліку в єдиних реєстрах

- забезпечення своєчасного і рівномірного відображення господарських операцій у реєстрах протягом звітного періоду

- скорочення кількості облікових реєстрів

Основні недоліки журнально - ордерної форми обліку такі:

- побудова журналів ордерів не відображає нових форм організації обліку

- склад аналітичних даних не відповідає сучасному рівневі потреб в інформаційному забезпеченні управління підприємством.

Схему журнально - ордерної форми обліку можна представити за допомогою рисунку 1.

7. Спрощена форма обліку

На підприємствах із простим промисловим процесом виробництва, які мають невелику кількість господарських операцій, а також на підприємствах, котрі ведуть діяльність у невиробничій сфері, застосовують спрощену форму бухгалтерського обліку.

Спрощена форма бухгалтерського обліку має два варіанти:

1) проста форма без використання реєстрів майна підприємства

2) спрощена форма бухгалтерського обліку з використанням реєстрів майна підприємства.

Просту форму бухгалтерського обліку використовують на малих підприємствах, які не виробляють продукцію з великими матеріальними витратами і в котрих кількість господарських операцій за місяць не перевищує 100.

Спрощену форму бухгалтерського обліку з використанням реєстрів обліку майна підприємства застосовують на малих підприємствах, які володіють майном (власні основні засоби, виробничі запаси, товари) і здійснюють за місяць більше, ніж 100, але менше, ніж 300 господарських операцій.

8. Автоматизована (комп'ютерна) форма бухгалтерського обліку базується на використанні різних видів комп'ютерної техніки.

На великих підприємствах, де за допомогою ЕОМ обробляється велика кількість як облікової, так і іншої інформації, створюються обчислювальні центри із потужними ЕОМ.

Автоматизована (комп'ютерна) форма бухгалтерського обліку включає такі етапи:

1) документування господарських операцій

2) автоматизована обробка інформації

3) автоматизоване узагальнення облікової інформації (баланс та звітність).

Повна автоматизація облікової роботи передбачає автоматизацію всіх етапів і ділянок облікової роботи. За цих умов первинні документи оформляються не вручну із використанням типографських бланків, а друкуються за допомогою ПЕОМ, що значно скорочує робочий час облікових працівників. При повній автоматизації для обробки інформації відпадає потреба додаткового вводу даних із первинних документів до бази даних ПЕОМ, оскільки у пам'яті комп'ютера зберігаються всі необхідні реквізити. І як наслідок, при повній автоматизації складання передбачених законодавством форм звітності підприємства теж здійснюється за допомогою ПЕОМ.

На підприємствах України в даний час найбільш розповсюдженою є часткова автоматизація бухгалтерського обліку, яка передбачає автоматизацію окремих етапів та ділянок облікової роботи. На багатьох підприємствах за допомогою ПЕОМ як правило здійснюють облік заробітної плати, виробничих запасів та ін., які являються найбільш трудомісткими ділянками обліку. За таких умов автоматизації підлягає лише другий етап облікового процесу (автоматизована обробка інформації), а перший (документування господарських операцій) та третій (узагальнення облікової інформації) забезпечується виконанням вручну. Це звичайно впливає на затрати робочого часу бухгалтерів, а також на якість і строки отримання облікової інформації.

В Україні використовують значну кількість програмних продуктів для автоматизації бухгалтерського обліку, найпопулярнішими з яких є: „Парус", „1С - Бухгалтерія", „Фінанси без проблем", „1С - Підприємство" і інші.

Тема 7. Основи бухгалтерської звітності

1. Суть та призначення бухгалтерської звітності

Бухгалтерська звітність - це впорядкована система взаємопов'язаних економічних показників, що відображають умови і результати виробничої та фінансово - господарської діяльності підприємств, їх фінансовий стан за звітний період та сукупність способів і прийомів узагальнення даних поточного обліку.

Фінансова звітність, згідно ЗУ "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності і фінансовий стан підприємства. Фінансова звітність повинна задовольняти інтереси користувачів - юридичних і фізичних осіб, яким необхідна інформація про діяльність підприємства для прийняття управлінських рішень.

Відповідно до чинного законодавства та установчих документів підприємства зобов'язані подати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, власникам, органам державної виконавчої влади та іншим користувачам.

2. Вимоги до звітності та її види

Фінансова звітність підприємства включає:

1) баланс (ф 1)

2) звіт про фінансові результати (ф 2)

3) звіт про рух грошових коштів (ф 3)

4) звіт про власний капітал (ф 4)

5) примітки до звітів (ф 5)

Баланс є основним звітним документом, що відображає фінансово - господарський стан підприємства на певну дату.

Баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

У звіті про фінансові результати відображається інформація про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства. Зміст, форма та загальні вимоги до розкриття статей звіту про фінансові результати визначаються П(с)БО 3 "Звіт про фінансові результати ". Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. Тобто у звіті розраховують чистий прибуток, отриманий підприємством.

Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів:

І Фінансові результати

ІІ Елементи операційних витрат

ІІІ Розрахунок показників прибутковості акцій.

Звіт про рух грошових коштів - це звіт, який відображає надходження і вибуття грошових коштів у результаті діяльності підприємства в звітному періоді. Зміст, форма та загальні вимоги до розкриття статей Звіту про рух грошових коштів визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів ".

Звіт про рух грошових коштів складається з метою надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, які відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. Під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Звіт про власний капітал - це звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Зміст і форма звіту про власний капітал та загальні вимоги до розкриття його статей визначається П(с)БО 5. Метою складання звіту є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Під примітками до фінансових звітів необхідно розуміти сукупність показників і пояснень, яка забезпечує обґрунтованість статей фінансових звітів, а також іншу інформацію, що передбачена відповідними положеннями.

У примітках до фінансових звітів необхідно розкривати інформацію про облікову політику підприємства, інформацію що не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою згідно положень, інформацію, яка містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Примітки складаються окремо до кожної з форм звітності.

Готуючи фінансову звітність необхідно дотримуватись таких якісних характеристик:

1) зрозумілість - доступність для розуміння користувачів, які мають достатні знання в сфері ділового та економічного життя, бухгалтерського обліку. Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про: підприємство, дату звітності і звітний період, валюту звітності та одиниці її виміру, облікову політику підприємства та її зміни, переоцінку статей фінансових звітів і іншу інформацію.

2) доречність - вплив на економічні рішення користувачів, оцінку минулих, теперішніх і майбутніх подій, прогнозування результатів діяльності. Фінансова звітність повинна містити тільки доречну інформацію, що дозволяє належним чином впливати на прийняття рішень, оцінку минулих і майбутніх подій.

3) надійність - звітність не повинна містити суттєвих помилок і викривлень.

При складанні звітності необхідно пам'ятати про обов'язкові реквізити, які необхідно зазначати у кожній формі звітності. Всі звіти обов'язково підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства.

3. Порядок складання, затвердження і подання звітності

Бухгалтерська звітність складається внаслідок підрахунку, групування і спеціального оброблення даних поточного бухгалтерського обліку. Бухгалтерську звітність зобов'язані складати підприємства, об'єднання і організації, що перебувають на господарському розрахунку, мають самостійний баланс і є юридичними особами.

Підприємство складає квартальну та річну фінансову звітність, яку подає користувачам відповідно до чинного законодавства. Найбільшим за обсягом й інформативністю є річний звіт у складі: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал та приміток до звіту.

За терміном подання бухгалтерську звітність поділяють на:

Періодична звітність - це звітність про результати діяльності підприємства за місяць, квартал.

Річна звітність - це звітність про результати діяльності підприємства за звітний рік.

Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України. Квартальну бухгалтерську звітність подають підприємства не пізніше 25 числа місяця, наступного звітним періодом. Річну бухгалтерську звітність підприємство подає не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується є період з початку звітного року до моменту ліквідації підприємства.

Тема 8. Бухгалтерський баланс

1. Поняття про бухгалтерський баланс

Бухгалтерський баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та власний капітал.

Бухгалтерський баланс будується у вигляді двосторонньої таблиці. У лівій частині балансу, що називається активом, показують склад і розміщення майна підприємства, а в правій, що називається пасивом, - джерела утворення майна та його цільове призначення.

Актив і пасив балансу складається з окремих статей, кожна з яких відображає величину певного економічного однорідного виду майна або його джерел.

До активу балансу входять статті, що відображають: нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методами участі в капіталі інших підприємств, виробничі запаси, готову продукцію, товари, грошові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземних валютах, витрати майбутніх періодів, до пасиву - статті, що відображають власний капітал, зокрема статутний капітал, додатково вкладений капітал, нерозподілений прибуток, забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові та поточні зобов'язання, доходи майбутніх періодів.

Загальні підсумки активу і пасиву балансу повинні бути рівні між собою. Це обов'язкова умова правильності його складання. Рівність підсумків активу і пасиву балансу зумовлена тим, що в обох його частинах відображено у вартісному вимірнику одне і те ж саме майно підприємства, тільки згруповане за різними ознаками: в активі - за складом і розміщенням, в пасиві - за джерелами утворення і цільовим призначенням.

Підсумок активу не може бути більшим або меншим за підсумок пасиву, оскільки загальна вартість майна господарства завжди повинна дорівнювати сумі тих джерел, за рахунок яких воно утворене. Це і є основною властивістю балансу: підсумок активу повинен дорівнювати підсумку пасиву. Відсутність рівності підсумків активу і пасиву балансу свідчить про наявність помилок, допущених в облікових записах або при складанні самого балансу.

Розділ балансу - це сукупність статей активу і пасиву бухгалтерського балансу, які об'єднано в економічно однорідні групи господарських засобів та джерел їх утворення.

Особливістю бухгалтерського балансу, поряд з іншим, є вміст інформації про господарські засоби і джерела їх утворення як на початок звітного періоду, так і на кінець звітного періоду.

Зміст і форма балансу визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс".

Стандартом визначено, що норми цього Положення застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

2. Структура бухгалтерського балансу

ПСБО 2 "Баланс" затвердило структуру балансу за якою підприємства мають звітуватись. Структура балансу складається з розділів у активі і пасиві.

Актив.

І. Необоротні активи.

ІІ. Оборотні активи.

ІІІ. Витрати майбутніх періодів.

Пасив.

І. Власний капітал.

ІІ. Забезпечення майбутніх витрат і платежів.

ІІІ. Довгострокові зобов'язання.

ІV. Поточні зобов'язання.

V. Доходи майбутніх періодів.

Активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до одержання економічних вигод у майбутньому.

Розділи балансів об'єднують економічно однорідні за своїм складом групи коштів підприємства і складаються з окремих статей. Кожний економічно однорідний показник відображений в окремому рядку у розділі балансу називається статтею балансу.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату.

Підсумок даних по всіх розділах балансу називається валютою балансу.

3. Зміст статей балансу

Вплив господарських операцій на структуру балансу. С/О

І розділ Активу Балансу "Необоротні активи".

У статті "Нематеріальні активи" відображається вартість об'єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті наводяться окремо первісна та залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума зносу. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу.