Звіт про фінансові результати: методика складання та використання даних в управлінні підприємством

42

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

Курсова робота

з дисципліни: «Звітність підприємств»

На тему: «Звіт про фінансові результати: методика складання та використання даних в управлінні підприємством»

Суми-2008

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ ТА МІСЦЕ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ У ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність та принципи побудови фінансової звітності

1.2. Класифікація звітності та основні вимоги, які пред'являються до неї

РОЗДІЛ 2. РОЛЬ ЗВІТНОСТІ У ПРИЙНЯТТІ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ НА ПРИКЛАДІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2. Порядок складання та надання звітності

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОПЕРАТИВНОЇ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В КООРДИНАЦІЇ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Фінансова звітність є єдиною системою даних про майновий й фінансовий стан організації й про результати її господарської діяльності і використовується як зовнішніми, так і внутрішніми користувачами інформації про роботу організації як основне джерело фінансового аналізу. Достовірність такого аналізу, можливість об'єктивної оцінки результатів діяльності організації за допомогою системи показників її фінансової незалежності й стабільності, рентабельності, ліквідності активів, забезпеченості власним капіталом, оборотності активів повністю залежать від якості й повноти звітної інформації, надання її користувачам всіх необхідних для аналізу даних.

Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію про господарську діяльність підприємства. Для одержання інформації про результати такої діяльності дані поточного обліку необхідно узагальнити в певній системі показників. Це досягається складанням звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Таким чином, питання достовірного відображення у звітності результатів фінансово-господарської діяльності є дуже актуальною на сьогодні для будь-якого підприємства.

Отже, саме фінансова звітність є найоб'єктивнішим джерелом відомостей про діяльність підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем.

Метою написання даної курсової роботи є дослідження теоретичних та практичних питань, пов'язаних з місцем фінансової звітності в управлінні підприємством.

Відповідно до мети роботи були поставлені наступні завдання:

1. дослідити структуру і склад фінансової звітності;

2. проаналізувати роль звітності при прийнятті управлінських рішень;

3. визначити користувачів фінансової звітності;

4. розгляд значення оперативної облікової інформації для потреб підприємства.

Для більш детального вивчення призначення та порядку складання фінансової звітності об'єктом дослідження курсової роботи було обрано товариство з обмеженою відповідальністю - ТОВ „Асті".

Під час написання курсової роботи використовувались нормативно-законодавчі акти, матеріали досліджуваного підприємства, а також матеріали періодичних і спеціалізованих видань.

РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ ТА МІСЦЕ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ В ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність та принципи побудови фінансової звітності

З розвитком ринкових відносин все більшого значення в системі інформаційного забезпечення та в управлінні економічними процесами набуває фінансова звітність. Це пов'язано із збільшенням суб'єктів, які бажають отримати більш повну інформацію про діяльність підприємства, про його платоспроможність, стабільність, рентабельність, і на підставі якої приймаються рішення, пов'язані з надійністю укладання фінансових та комерційних угод, а також з метою підвищення ефективності роботи підприємства або покращення фінансового становища.

Інформація, що міститься н звітності, відображає результати фінансово-господарської діяльності допомагає користувачам приймати ефективні управлінські рішення в області інвестиційної політики, оцінки дебіторської кредиторської заборгованості, кінцевих результатів, вартості капіталу та загальної наявності ресурсів, якими володіє підприємство.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а також прийнятими відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні. Дія зазначеного Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до вимог законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством [1,4].

Фінансова звітність складається за єдиними формами та інструкціями Міністерства фінансів України, погодженими з Держкомстатом України. Фінансова звітність визначена Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (надалі П(С)БО) 1 як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень [4].

Отже, звітність підприємства - система узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається підрахунком, групуванням і спеціальною обробкою даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією. Вона відображає і дає змогу оцінити результати діяльності, прогнозувати напрями підвищення ефективності господарювання і пропонувати необхідні для управління рішення.

Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

Для прийняття економічних рішень користувачами фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1, до неї відносяться:

- баланс;

- звіт про фінансові результати;

- звіт про рух грошових коштів;

- звіт про власний капітал;

- примітки до звітів. [4].

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти одних і тих же господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкриття облікової політики та її змін, що робить можливим ретроспективний та перспективний аналіз діяльності підприємства.

Компоненти фінансової звітності складаються з статей, які об'єднуються у відповідні розділи.

Форми, перелік статей фінансових звітів та їх зміст встановлений П(С)БО 2-5.

Значення звітності укладається в її достовірності, цілісності, своєчасності, простоті, порівнянності, економічності, дотриманні строго встановлених процедур, оформленні й публічності.

1. Достовірна звітність допомагає керувати підприємством, усувати недоліки, виявляти невикористані внутрішні резерви, вчасно реагувати й приймати правильні рішення у зв'язку зі змінами на ринку.

2. Цілісність або повнота звітності дозволяє приймати більше обґрунтовані управлінські рішення.

3. Своєчасність припускає подання необхідної бухгалтерської звітності у відповідні адреси у встановлений строк.

4. Простота бухгалтерської звітності складається в її спрощенні й доступності. Перехід бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів об'єктивно сприяє реалізації даної вимоги.

5. Перевіряємість звітності припускає можливість підтвердження представленої в ній інформації в будь-який час.

6. Порівняність передбачає наявність однакових показників протягом різних відрізків часу з метою виявлення розходжень і тенденцій. Мета такого порівняння - виявити тенденції розвитку фірми.

7. Економічність досягається шляхом уніфікації й стандартизації відповідних форм звітності, скороченні окремих показників не на шкоду якості звітних даних, автоматизації обліку, вибору оптимальних форм обліку.

8. Оформлення означає, що складання звітності так само як і ведення бухгалтерського обліку здійснюється російською мовою й у валюті України.

9. Публічність припускає публікацію річної бухгалтерської звітності в засобах масової інформації, передачу в органи статистики. Перелік підприємств, які повинні публікувати свою річну звітність регламентований законодавством [1].

Основне призначення бухгалтерської (фінансової) звітності - надати внутрішнім і зовнішнім користувачам правдиву, достовірну інформацію про майновий та фінансовий стан підприємства, про фінансові результати та ефективність господарювання за звітний період.

Бухгалтерська (фінансова) звітність підприємства є основним джерелом інформації про його діяльність. Показники звітності використовують самі підприємства для контролю за використанням виробничих і фінансових планів, для виявлення недоліків і визначення способів їх усунення.

Звітні показники використовуються для аналізу господарської діяльності на окремих ділянках виробництва, визначення його позитивних і негативних сторін, причин відхилень від плану, виявлення внутрішніх резервів для підвищення ефективності роботи підприємства. Ретельне вивчення бухгалтерських звітів розкриває причини успіхів і недоліків у роботі підприємства, допомагає визначити способи вдосконалення його діяльності.

Підприємства України (крім спільних) складають і подають квартальну та річну звітність, а спільні підприємства - лише річну, а у більшості країн світу фінансова звітність складається і подається для зовнішніх користувачів зі значним інтервалом, як правило, після закінчення фінансового року. Але для внутрішніх потреб вона складається здебільшого з коротким інтервалом (щомісячно або щоквартально).

Зовнішні користувачі бухгалтерської (фінансової) інформації поділяються на дві групи:

- органи державного управління (міністерства, відомства);

- інші користувачі (контрагенти, співвласники, акціонери та ін.).

Система звітності дає можливість визначити підсумкові дані щодо діяльності не тільки окремих підприємств, а й об'єднань та міністерств. Галузеві органи управління на підставі поданих звітів вивчають рівень виконання виробничо-фінансових планів, аналізують стан економічного й соціального розвитку галузі, дають реальну оцінку господарської діяльності і визначають способи її поліпшення.

Міністерство економіки узагальнює розвиток окремих галузей і народного господарства України в цілому та вносить пропозиції урядові щодо поліпшення економіки держави. За даними звітності статистичні органи розробляють важливі зведені народногосподарські показники як щодо окремих регіонів, так і в цілому по країні та за окремими галузями народного господарства.

За умов ринкової економіки, коли функціонують підприємства з різними формами власності, показники звітності широко використовуються фінансовими органами. Державна податкова адміністрація України та її органи на місцях передусім через систему звітності контролюють правильність нарахування, повноту і своєчасність перерахування податків у дохід бюджету. Міністерство фінансів і Державне казначейство України разом зі своїми органами на місцях контролюють формування Державного бюджету та правильність і ефективність використання бюджетних коштів.

Національний банк України за даними звітності контролює наявність коштів в обігу та використання кредитів [6].

Таким чином, для прийняття більшості управлінських рішень фінансові звіти містять достатньо інформації, вони дозволяють оцінити ступінь фінансових ризиків в певний момент часу, їх можна використовувати як інформацію при прогнозуванні майбутніх доходів підприємства тощо.

1.2 Класифікація звітності та основні вимоги, які пред'являються до неї

Надійність висновків, що отримують зовнішні користувачі бухгалтерської інформації на основі фінансової звітності, визначається її якістю, що до неї пред'являє діловий світ. Як було відзначено, основною метою є забезпечення зрозумілою, значимою, достовірною й повною інформацією широкого спектра осіб, зацікавлених в діяльності організацій, що надають звітність. Інтереси цих фізичних і юридичних осіб безпосередньо залежать від результатів її діяльності. Звітність є основним джерелом інформації і відображає результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій. І повинна відповідати завданням управління сучасним підприємством і, відповідно, задовольняти певні вимоги.

Обов'язковість звітності випливає із самої природи функціонування ринкової економіки. Будь-яке підприємство займається господарською діяльністю, яку не заборонено державою, і зобов'язане подавати звітність до фінансових органів у встановлений термін, у визначеному обсязі та складі. Це необхідно передусім для нарахування і сплати податків, а також для формування загальнодержавних показників розвитку економіки регіонів і країни в цілому.

Державне регламентування звітності зумовлене необхідністю узагальнення показників звітності окремих підприємств, галузей у розрізі, передбаченому Держкомстатом України. Тому для всіх галузей народного господарства державні органи встановлюють єдині показники і єдині форми звітності, а також правила її складання й терміни подання. Цим самим державні та керівні органи забезпечуються відповідною інформацією, необхідною для контролю за економічним і соціальним розвитком підприємств, регіонів, окремих галузей і народного господарства в цілому, а також для прийняття управлінських рішень.

У міжнародних стандартах з бухгалтерського обліку підкреслюється, що фінансові звіти мають бути зрозумілими без додаткових пояснень. Якісними ознаками звітної інформації, за допомогою яких відрізняють "добру" інформацію від "поганої" (ненадійної), є практичність та надійність. Практичність і надійність належать до головних параметрів, завдяки яким звітна інформація стає корисною для прийняття управлінських рішень [7].

Звітна інформація вважається практичною, якщо вона здатна вплинути на вартісну оцінку об'єкта або на рішення, яке приймається нині чи прийматиметься в майбутньому.

Надійність, точність і повнота показників звітності -- важливі вимоги до звітності підприємств. Вірогідність відображених у звітності показників підтверджується даними всіх видів обліку. У бухгалтерському обліку всі записи здійснюються на підставі належно оформлених документів та інших носіїв інформації. Перед складанням річної звітності точність звітних даних підтверджується проведеними у встановлений термін інвентаризаціями, перевірками, контрольними замірами, обстеженнями, звірянням розрахунків тощо.

Повнота звітності - це необхідність і обов'язковість заповнення всіх показників форм звітності. Пропускання окремих показників звітних форм не допускається. У разі неможливості заповнити окремі статті (рядки, колонки) за браком активів, пасивів або операцій за цією статтею (рядком, колонки) ставлять прочерк [10].

Своєчасність подання звітності має важливе значення для правильних і своєчасних управлінських рішень. За умов ринкової економіки своєчасність одержання власником (засновником) звітних даних набуває особливої актуальності, оскільки ці дані дають необхідну інформацію для управління, виявленья міри виконання завдань, а також для розробки заходів з удосконалення роботи підприємств, об'єднань, концернів, галузей. Несвоєчасне подання звітності ускладнює управління, призводить до необгрунтованих, неправильних рішень. Згідно з чинним законодавством за порушення встановлених термінів подання звітності винні посадові особи притягаються до адміністративної відповідальності, включаючи звільнення з посади.

Методологічна єдність розрахунків показників звітності полягає в тому, що однакові показники звітності в усіх підприємствах, незалежно від виду діяльності і форми власності, необхідно визначати за єдиною методологією. Тільки тоді створюються умови для порівняння розрахункових показників звітності всіх галузей народного господарства країни. Тільки такі показники звітності можна узагальнювати, групувати, аналізувати, одержуючи вірогідну інформацію для оцінки роботи підприємств або галузей.

Порівнянність показників звітності є однією із важливих вимог, виконання якої є можливим тільки за наявності єдиної методології планування, обліку господарської діяльності та звітності. Це суттєво підвищує контрольні функції звітності, спрощує систематичне спостереження за діяльністю підприємств, забезпечує своєчасне виявлення негативних явищ та їх ліквідацію.

Звітність має бути порівнянною з показниками попередніх звітних періодів, оскільки без цього неможливі порівняння й узагальнення. Простота і ясність звітності передбачає створення таких форм звітів, які були б зрозумілими не тільки вузькому колу спеціалістів, а й трудовим колективом підприємств, акціонерам, інвесторам та ін.

Доступність і гласність звітності полягає в тім, що з показниками фінансової звітності має бути ознайомлений весь трудовий колектив підприємств Бухгалтерська звітність підприємств підлягає оприлюдненню, а звітність акціонерних товариств відкритого типу - публікації у друкованих засобах масової інформації. Гласність звітності забезпечується систематичною публікацією статистичних даних про економічний і соціальний розвиток народного господарства в країні, окремих її регіонах, у різних галузях, міністерствах тощо.

Звітність має бути раціональною - в ній необхідно передбачити розумний, мінімальний обсяг необхідних для управління звітних показників [18].

Дійовість звітності передбачає необхідність проведення наукового економічного аналізу звітних даних, виявлення недоліків у діяльності підприємств, а також внутрішніх резервів виробництва. Використовуючи аналітичні дані, необхідно в стислий термін розробити і впровадити заходи, спрямовані на підзи-щення економічної ефективності господарювання.

За тими чи іншими ознаками звітність узагальнюється і класифікується (Додаток А).

Залежно від джерел інформації і показників, які містяться у звітності, розрізняють бухгалтерську, статистичну та оперативно-технічну звітність.

Бухгалтерська звітність містить показники (переважно у вартісних вимірниках) виробничої і фінансово-господарської діяльності, а також фінансового стану підприємства за певний звітний період; складається на підставі належно оформлених документів бухгалтерського обліку і відображає системно всю діяльність підприємства. Проте окремі показники звітності формуються за даними оперативно-технічного й статистичного обліку.

Статистична звітність характеризує окремі сторони діяльності підприємств і країни в цілому, тобто окремі економічні та соціальні явища. Джерелами інформації для її складання також є дані оперативно-технічного, статистичного й бухгалтерського обліку.

Оперативно-технічна звітність складається на підставі даних оперативно-технічного обліку. У ній наводяться показники роботи окремих підрозділів, цехів, дільниць, служб підприємства за невеликі проміжки часу - добу, п'ятиденку, тиждень, декаду. Ця звітність використовується для контролю за ходом виконання завдань і для оперативного регулювання процесу виробництва, фінансових розрахунків, придбання виробничих запасів, реалізації тощо [20].

За значенням в управлінні народним господарством звітність поділяється на державну і внутрішньогосподарську.

Державна звітність встановлюється органами державного управління і включає бухгалтерську й статистичну звітність. Вона містить показники економічного й соціального розвитку підприємств, регіонів, галузей та країни в цілому.

Внутрішньогосподарська звітність - це звітність внутрішньогосподарських підрозділів підприємств. Вона містить короткі відомості про діяльність підрозділів підприємства за встановленими для них показниками. За призначенням звітність поділяють на загальнодержавну й відомчу.

До загальнодержавної відносять бухгалтерську і статистичну звітність, затверджену Міністерством фінансів України і Держкомстатом України.

Міністерства і відомства за погодженням з Мінфіном і Мінстатом України можуть запроваджувати ще й додаткові форми звітності за умови, що вони не призведуть до дублювання або зміни чинної загальнодержавної звітності. Ця звітність затверджується наказом міністра і називається відомчою.

За змістом звітних даних і їх застосуванням у галузях народного господарства виділяють типову та спеціалізовану звітність.

У типовій звітності відображаються показники однакового змісту, тобто ті, що характерні для всіх підприємств незалежно від виду діяльності та форми власності. Бланки такої звітності називаються типовими формами.

До спеціалізованої відносять звітність, що характеризує діяльність підприємств і організацій окремої галузі народного господарства або її підгалузей. За обсягом показників звітність поділяється на коротку й повну.

Коротка звітність подається за скороченою кількістю показників за звітний місяць або квартал.

Повна звітність подається за всіма показниками, затвердженими в установленому порядку, включаючи й ті, щодо яких було вже відправлено короткі звіти.

За місцем використання розрізняють звітність внутрішню й зовнішню. Внутрішня звітність використовується тільки всередині підприємства. Зовнішня звітність використовується також і за межами підприємства і обов'язково має бути підписаною керівником і головним бухгалтером.

Зовнішня звітність - це, як правило, звітність бухгалтерська і статистична. Оперативно-технічна звітність в основному є внутрішньою. Залежно від періоду, за який складається і подається звітність, її поділяють на періодичну й річну.

Періодична (внутрішньорічна) звітність - це місячна і квартальна звітність. Вона відображає результати виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства за відповідний місяць (квартал), а також наростаючим підсумком з початку року. Річна звітність містить показники діяльності підприємства за рік [8].

За мірою узагальнення інформації розрізняють звітність первинну і зведену.

Під первинною звітністю розуміють звітність окремих підприємств. Зведену звітність одержують через зведення первинної звітності. За відомчою належністю така звітність складається всіма міністерствами і відомствами у вищих органах управління, а за територіальним принципом і галузями народного господарства - органами статистики. Зведена бухгалтерська звітність складається щоквартально і за рік.

За терміном подання розрізняють звітність термінову і звичайну. Термінова звітність подається протягом чотирьох днів після закінчення звітного періоду. Звичайна звітність подається в установлений термін.

За способом відправлення звітність поділяється на поштову, телеграфну і ту, яка подається особисто.

Система звітності в цілому забезпечує власників і органи державного управління інформацією для прийняття своєчасних і правильних управлінських рішень.

Бухгалтерська звітність має відображати наростаючим підсумком майновий та фінансовий стан підприємства, результати господарської діяльності за звітний період (місяць, квартал, рік) і ґрунтуватися на даних синтетичного й аналітичного обліку.

Типові форми бухгалтерської звітності та інструкції про порядок їх заповнення розробляються й затверджуються Міністерством фінансів України за погодженням із Держкомстатом України.

Отже, звітність є основним джерелом інформації і відображає результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій. Тому вона має відповідати завданням управління сучасним підприємством і, відповідно, задовольняти певні вимоги користувачів.

РОЗДІЛ 2. РОЛЬ ЗВІТНОСТІ У ПРИЙНЯТТІ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ НА ПРИКЛАДІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Загальна характеристика підприємства

Для більш детального вивчення питань призначення та порядку складання фінансової звітності було обрано товариство з обмеженою відповідальністю - «Асті», яке діє на підставі статуту. ТОВ створено шляхом об'єднання майнових внесків його учасників з метою отримання прибутку в результаті господарської діяльності.

Підприємство є юридичною особою, діє на основі самоврядування, володіє відособленим майном, має самостійний баланс, поточний рахунок в установі банку, печатки, кутовий штамп, фірмовий бланк. Підприємство має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові і особисті немайнові права, бути позивачем і відповідачем у судах.

Метою діяльності підприємства є одержання максимального прибутку, а також забезпечення соціальних та економічних потреб, задоволення інтересів як працівників підприємства так і своїх.

Основним видом діяльності підприємства є переробка та виготовлення виробів з деревини, торгівельна діяльність.

Товариство у відповідним чином було зареєстроване в органах статистики, фондах соціального страхування, пенсійному фонді, податковій інспекції, є платником податку на додану вартість, має зареєстрований відповідно до законодавства статутний капітал, а також поточні рахунки в банках.

Організацією поточної фінансової, аналітичної та контрольної роботи на підприємстві займається бухгалтерія, яка безпосередньо підпорядковується головному бухгалтеру. Правові основи регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності на підприємстві визначені Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і П(С)БО. Основні положення щодо його ведення закріплені в наказі Про облікову політику.

Аналізуючи показники платоспроможності товариства (табл. 2.1), можна відзначити, що рівень платоспроможності підприємства досить високий. Коефіцієнт фінансової незалежності вказує на ступінь залежності підприємства від позикових коштів, і свідчить про те, що частина власного капіталу у фінансуванні активів підприємства збільшилась за період 2005-2007 pp. на 0,12 в.п., проте даний показник нижче нормативного значення, а це означає, що діяльність ТОВ певною мірою залежить від позикових коштів.

Таблиця 2.1. Показники фінансового стану та ліквідності товариства

№ з/п	Показники	Нормативне значення	Роки	Відхилення(+;-)
			2005	2006	2007
1.	Коефіцієнт фінансування	<1	0,01	0,09	0,12	+ 0,11
2	Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	>0,5	0,01	0,10	0,13	+ 0,12
3	Коефіцієнт загальної ліквідності	0,2-0,5	1,00	1,08	0,99	-0,01
4	Коефіцієнт покриття	>1	1,01	1,10	1,14	+ 0,13
5.	Коефіцієнт маневреності	>0	0	0,76	0,75	-0,75
6.	Коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами	>о,і	-0,14	-0,25	-0,22	-0,08

Коефіцієнт фінансування збільшився на 0,11 в.п., але знаходиться в межах нормативного значення. Збільшення даного коефіцієнта свідчить про збільшення залежності підприємства від позикових коштів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності зменшився за цей період на 0,01 в.п., проте знаходиться вище нормативного значення, що свідчить про достатність високоліквідних активів для негайно розрахунку підприємством за своїми зобов'язаннями.

Коефіцієнт покриття збільшився за цей же період на 0,13 в.п. і значно вище нормативного значення, він характеризує достатність обігових коштів для погашення заборгованості протягом року.

Коефіцієнт маневреності збільшився на 0.75 в.п., що свідчить про збільшення частки абсолютно ліквідних активів у власних обігових коштах, що забезпечує збільшення фінансової свободи.

Коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами зменшився на 0,08 в.п., і характеризує зменшення ступеня забезпеченості підприємства власними обіговими коштами.

Отже, можна зробити висновок, що в підприємства достатньо високоліквід-них оборотних активів для погашення поточних зобов'язань негайно, а також для погашення поточних зобов'язань протягом місяця і для погашення заборгованості протягом року.

2.2 Порядок складання та надання звітності на підприємстві

Обов'язковою умовою чіткої організації бухгалтерського обліку в умовах малого підприємства є забезпечення відображення кожної господарської операції у відповідних документах. Тільки бухгалтерський документ є письмовим доказом здійснення господарської операції.

Виходячи з потреб виробництва й управління, мале підприємство може пристосовувати регістри бухгалтерського обліку відповідно до специфіки своєї роботи з дотриманням вимог:

- єдина методологічна основа (принцип подвійного запису);

- взаємозв'язок даних аналітичного і синтетичного обліків;

- суцільне відображення всіх господарських операцій в регістрах обліку на підставі первинних облікових документів;

- накопичення і систематизація даних первинних документів у розрізі показників, необхідних для управління і контролю за господарською діяльністю малого підприємства, а також для складання і подання бухгалтерської звітності та декларації з оподаткування.

Початковим етапом бухгалтерського обліку на малому підприємстві є суцільне документування всіх господарських операцій.

На підприємстві застосовується звичайна система оподатковування, обліку і звітності. Для відображення здійснюваних операцій у бухгалтерському обліку заповнюються головна книга і журнали-ордери.

Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р, № 996-ХІІ, зі змінами та доповненнями, визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства дано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік та подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку та звітності і встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу та Звіту про фінансові результати.

При цьому порядок визнання та оцінки активів і зобов'язань малих підприємств визначається національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Зміст і форму фінансового звіту малих підприємств та порядок заповнення його статей установлює П(С)БО 25 "Фінансова звітність суб'єкта малого підприємництва".

До складу періодичної фінансової звітності входять балансові звіти та звіт про фінансові результати.

Періодична звітність подається не пізніше 25 числа наступного після завершення звітного періоду місяця. Найбільш повно характеризує роботу підприємства річна звітність.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається діючим законодавством.

Підприємство складає місячну, квартальну й річну бухгалтерську звітність, в якій відображає склад майна та джерела його формування.

Щокварталу за підсумками господарської діяльності складаються:

Форма 1м „Баланс";

Форма 2м „Звіт про фінансові результати"

Звітним роком для підприємства встановлено період з 1 січня по 31 грудня включно.

Роботи, зв'язані з підготовкою річного бухгалтерського (фінансового) звіту на ТОВ є складним організаційним комплексом. Це зумовлено, з одного боку, тривалістю облікового періоду (календарний рік), а з другого - складністю виконуваних робіт.

Основою організації робіт зі складання річної звітності є нормативно-правові документи, що регламентують порядок формування, методику і техніку заповнення окремих форм звітності.

Показники фінансової звітності на кінець звітного року обґрунтовуються на підприємстві результатами ретельно проведеної перед складанням річного бухгалтерського звіту інвентаризації основних засобів, ТМЦ, коштів, резервів, розрахунків та інших активів і пасивів.

До подання річного бухгалтерського звіту на підставі затверджених керівником підприємства пропозицій постійно діючих інвентаризаційних комісій про врегулювання виявлених під час інвентаризації розходжень фактичної наявності цінностей з даними бухгалтерського обліку вносяться відповідні записи в регістри й рахунки бухгалтерського обліку.

Проведення річної інвентаризації (другого етапу підготовчих робіт до складання річної бухгалтерської звітності) зумовлюється однією з основних вимог до річної бухгалтерської звітності - обов'язковим дотриманням вірогідності показників звітності.

Дані річного звіту базуюся на об'єктивній обліковій інформації. І хоч кожна господарська операція, як правило, документується, в практиці господарювання мають місце випадки відхилень фактичного стану від даних обліку. Іноді вони виникають з об'єктивних причин (природний убуток, усушка тощо), іноді із суб'єктивних (недостачі, крадіжки, псування цінностей).

Для виявлення всіх цих відхилень і приведення у відповідність даних обліку з реальним станом справ і проводиться річна інвентаризація. Хоча, слід відмітити, що за період існування фірми жодного разу не виявлено відхилень фактичних даних від даних бухгалтерського обліку.

Виправлення помилок (перекручень), які допущені в поточному році та виявлені також у поточному році до затвердження і подання річного звіту, здійснюються в бухгалтерському обліку виключенням (сторнуванням) неправильних записів та заміною їх на правильні у тому місяці, в якому їх було виявлено, але не пізніше звіту за грудень поточного року.

Одночасно проводиться донарахування податків, платежів та пені за несвоєчасну сплату таких у бюджет та централізовані фонди. Для уникнення штрафних санкцій за помилкове заниження суми податків підприємство має письмово повідомити місцеву податкову адміністрацію або відповідні фінансові органи про донарахування податків, платежів та пені за їх несвоєчасну сплату до бюджету та централізованих фондів.

Важливим етапом підготовки до річного звіту підприємства є складання перевірного бухгалтерського балансу станом на 31 грудня поточного (звітного) року. Кожного року головний бухгалтер фірми складає його в обов'язковому порядку. Це робиться з метою перевірки повноти і правильності відображення господарських операцій за грудень на рахунках бухгалтерського обліку і перевірки відповідності даних аналітичних рахунків синтетичним рахункам.

Закриття операційних рахунків є важливим етапом підготовки до складання річного звіту.

Ці операції в бухгалтерському обліку відображаються за 31 грудня звітного року.

Початок робіт зі складання (заповнення) форм річного звіту оголошується наказом керівника підприємства. Проект наказу готує головний бухгалтер ТОВ. У ньому визначається термін початку робіт зі складання звітності, участь окремих служб і відділів підприємства, посадові особи, відповідальні за складання звіту.

Відповідальним етапом організації робіт зі складання річного звіту є заповнення окремих форм звітності.

Взагалі, складання кожної форми звіту доручається конкретній особі. Але у зв'язку з тим, що на фірмі передбачена лише одна штатна одиниця на посаді бухгалтера. Тому, головний бухгалтер суміщає в своїй особі як керівника, так і виконавця. Форми звітності складаються в строки, що їх обумовлено підпорядкованістю (супідрядністю) окремих форм і показників.

Однак першою завжди головний бухгалтер фірми готує форму "Баланс", оскільки з балансом пов'язані майже всі форми річної звітності. Для організації всіх цих робіт складається спеціальний графік.

Баланс ТОВ складається на підставі залишків на балансових рахунках класів 1-6. Залишки на відкритих рахунках перед складанням річного звіту уточнюються за наслідками проведеної інвентаризації та переоцінюються відповідно до вимог П(С)БО й облікової політики даного підприємства.

Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан даного підприємства на звітну дату.

На товаристві Звіт про фінансові результати заповнюється за даними обліку доходів і витрат звітного періоду.

У звіті про фінансові результати розглядається фінансовій стан підприємства з інших позицій, відмінних від прийнятих при складанні Балансу. Якщо в Балансі відображено стан підприємства на певний момент часу, то у Звіті про фінансові результати показано результати виробничої діяльності за певний проміжок часу. Інвестора або кредитора (а в міжнародній практиці саме їм у першу чергу подаються фінансові звіти, а не контролюючим органам) більше цікавить, скільки заробило підприємство і якою ціною, яким чином воно дістає прибуток, чи можна сподіватися на подальшу прибутковість підприємства.

Порівняно з типовою формою №2, яку регламентовано П(С)БО 3 "Звіт про фінансовий результат", форма № 2-м скорочена і передбачає можливість її складання залежно від варіанту обліку витрат, обраного малим підприємством, з використанням рахунків класу 7 "Доходи і результати діяльності" та класу 9 "Витрати діяльності" або рахунків 7 " Доходи і результати діяльності" та класу 8 "Витрати за елементами".

При веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансового звіту суб'єкти малого підприємництва не застосовують П(с)БО 17 "Податок на прибуток". Такі підприємства не розраховують відстрочені податкові активи і відстрочені податкові зобов'язання і відповідно не ведуть рахунки 17 "Відстрочені податкові активи" і 54 "Відстрочені податкові зобов'язання". І якщо підприємство-суб'єкт малого підприємництва сплачує податки за загальною системою оподаткування, то в рядку 170 форми № 2-м відображається податок на прибуток по податковій декларації. А якщо в декларації збиток, то в рядку 170 ставиться риска.

Чистий фінансовий результат (прибуток або збиток) в даному звіті визначається з урахуванням витрат діяльності за елементами (оскільки складання цього звіту базується на використанні рахунків класу 8). Через те, що частина витрат діяльності може залишатися у незавершеному виробництві і в нереалізованій готовій продукції, то на таку суму змін (аналогічні статті балансу) здійснюється коригування (визначення кінцевого) фінансового результату.

У зв'язку з тим, що у витрати діяльності ні до одного елементів не включається собівартість реалізованих товарів, такий показник наводиться у рядку 140 і вираховується для визначення фінансового результату.

У формі № 2-м сума єдиного податку, плати за спеціальний торговий патент відображається у рядку 130 "Інші операційні виграти" і розшифровується шляхом внесення назви конкретного податку (плати), який сплачується суб'єктом малого підприємництва, у рядок 131.

Підкреслимо, що вся сума вказаних податків включається у розділ II "Елементи операційних витрат" в елемент "Інші операційні витрати" без ділення і включення в елемент "Відрахування на соціальні заходи".

Показники Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, які при визначенні підсумків вираховуються (вважаються від'ємними), у звітності наводяться у дужках. Дужки в затвердженому оригіналі-макеті форм фінансової звітності виготовлені печаткою і в такому варіанті (без знищення дужок) повинні надаватися усім адресатам (користувачам), а у передбачених випадках - бути опублікованими.

У Фінансовому звіті суб'єкта малого підприємництва - це рядки витрат, та рядки, які за результатами розрахунків мають від'ємне значення (наприклад, рядки 140, 150, 160, 170, 180, 360). У Балансі рядок 350, у формі № 2-м рядок 190 також необхідно навести у дужках, якщо виникає не прибуток, а збиток. Цей показник відповідає сальдо на рахунку 44 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)».

До цього рахунку передбачені три його субрахунки, два з яких відповідають по назві та змісту відповідній частині назви рахунка 44, третій субрахунок "Прибуток, використаний у звітному році" оборотами у кінці 2007 р. був закритий на підприємстві у кореспонденції з тим субрахунком 441 або 442 або з обома і оборотами між ними таким чином, щоб на кінець року утворилося сальдо на одному тільки субрахунку - на 441 або на 442.

Річний бухгалтерський (фінансовий) звіт є важливим звітним документом, в якому, по-перше, у систематизованому вигляді відображається стан виконання планового завдання (бізнес-плану) стосовно основних напрямів (видів) діяльності підприємства, а по-друге, наводяться рубежі (стан), на які вийшло підприємство на кінець року. Остання інформація використовується як базова (відправна) для складання виробничих завдань (бізнес-планів) на наступні періоди.

Річні звіти дають змогу також урахувати тенденції, що склалися в розвитку економіки кожного господарства, і на підставі економічного аналізу розробити комплекс заходів для поліпшення економіки підприємства і підвищення ефективності господарювання.

Проте річний звіт не дає вичерпної інформації, яка необхідна для оцінки діяльності підприємств і прийняття управлінських рішень.

Зокрема, там бракує інформації Про фактори, що вплинули на результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства, про те, до яких наслідків вони привели.

Цей недолік усувається пояснювальною запискою до річного звіту, складання якої передбачене чинним законодавством.

Зміст пояснювальної записки до річного звіту нормативними документами не регулюється, але в ній обов'язково висвітлюються:

- основні фактори, що вплинули на виробничо-господарські та фінансові результати роботи підприємства;

- фінансовий і майновий стан підприємства;

- рівень сплати статутного фонду засновниками (учасниками) підприємства і стан розрахунків із ними;

- порядок визначення вартості нематеріальних активів, що внесені учасниками до статутного фонду підприємства;

- порядок (яким органом, зборами) і дата розгляду і затвердження річного бухгалтерського звіту підприємства;

- відомості про намір змінити на майбутній рік методологію відображення окремих господарських операцій;

- офіційний курс НБУ, за яким під час складання річного бухгалтерського звіту було здійснено перерахунок активів і пасивів в іноземній валюті в грошову одиницю, чинну на території України;

- причини зміни вступного балансу підприємства на початок року;

- відомості про результати інвентаризації майна, коштів та розрахунків.

Однак, підприємство, виходячи із чисельності працівників відноситься до малих підприємств, тому, згідно П(С)БО 25 складають звітність за спрощеною формою, а саме Баланс і Звіт про фінансові результати.

Річний бухгалтерський звіт підприємств до подання за встановленими адресами розглядається і затверджується в порядку, встановленому законодавством та установчими документами.

ТОВ «Асті» подає бухгалтерську звітність:

- органу, до сфери управління якого вони належать;

- органу державної статистики;

Річна бухгалтерська звітність подається підприємствами не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Терміни подання бухгалтерської звітності в зазначених межах встановлює орган, до сфери управління якого належить підприємство, або засновники підприємства.

Датою подання бухгалтерської звітності для підприємства вважається день фактичної передачі її за належністю, а в разі поштового відправлення з повідомленням про вручення адресату - дата його одержання, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. Якщо кінцева дата подання звітності випадає на неробочий день, то такою вважатиметься дата першого після вихідного робочого дня.

Бухгалтерські звіти підписують керівник і головний бухгалтер підприємства, а за браком на підприємстві бухгалтерської служби - спеціаліст, який веде облік.

Звітність на підприємстві, що аналізується, складається за єдиними формами та інструкціями Міністерства фінансів України, погодженими з Держкомстатом України. Головні вимоги, що ставляться до звітності, - це реальність, ясність, своєчасність, єдність методики звітних показників, співставленість звітних даних.

Фінансова звітність є завершальним етапом облікової роботи, яка, по-перше, у систематизованому вигляді відображає порядок виконання планового завдання (бізнес-плану) стосовно основних напрямів діяльності підприємства, а по-друге, дозволяє оцінити загальний фінансово-економічний стан підприємства на кінець року.

Крім цих форм відповідно о діючого законодавства товариство подає:

1. Статистичну звітність:

- звіт про діяльність підприємств оптової торгівлі;

- звіт про основні показники діяльності підприємства;

- звіт про дебіторську та кредиторську заборгованість.

2. Податкова звітність:

- декларація про прибуток підприємства;

- розрахунок комунального податку;

- декларація про податок на додану вартість;

- звіт про суми отриманих пільг в розрізі окремих податків;

- розрахунок земельного податку;

- звіт про суми нарахованих доходів та сплачених сум податку на доходи фізичних осіб (форма 1-ДФ);

- розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища.

3. Спеціальну звітність:

- звіт до Фонду пенсійного страхування;

- звіт про нарахування внесків та витрати, пов'язані із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;

- звіт до фонду соціального страхування на випадок безробіття;

- звіт до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.

Отже, товариство складає належним чином відповідно до П(С)БО 25 Баланс (форма № 1-м) та Звіт про фінансові результати (форма № 2-м) і подає їх у встановлені терміни, це дозволяє визначити склад і структуру активів підприємства, наявність власного і позикового капіталу, зміни дебіторської і кредиторської заборгованості, фінансові результати і є необхідною для прийняття управлінських рішень, а також для оцінки ефективності роботи підприємства.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ СКЛАДАННЯ ФОРМ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

У численних виданнях, присвячених бухгалтерській звітності, розглядається її склад і зміст, порядок формування звітних показників відповідно до правил, установленими законодавчими й нормативними актами. У той же час ув'язуванню звітних даних з методикою фінансового аналізу, поданню у звітності всієї необхідної інформації для розрахунку аналітичних показників уваги приділяється недостатньо.

Розглянемо порядок формування бухгалтерської звітності саме з позицій подання внутрішнім і зовнішнім користувачам вичерпних відомостей, необхідних для фінансового аналізу.

Для об'єктивної оцінки майнового положення організації, її забезпеченості власними оборотними коштами, визначення інших фінансових показників, у розрахунку яких беруть участь активи, необхідні дані про реальну вартість майна, яким розпоряджається організація. Відповідно до діючих правил активи організації відображають у бухгалтерському балансі в нетто-оцінці, тобто за винятком регулюючих статей. Так, основні засоби, нематеріальні активи показують у балансі по залишковій вартості, шляхом віднімання з їх первісної вартості сум накопиченої амортизації. Залишки дебіторської заборгованості відображають у бухгалтерському балансі за винятком резерву сумнівних боргів.

Тобто, нетто-оцінка окремих видів майна в порівнянні з їхньою оцінкою по первісній вартості більш реально характеризує вартість активів організації, її майнове й фінансове становище.

Однак, принцип нетто-оцінки балансових статей не витриманий до кінця, він не дотримується при відбитті в бухгалтерській звітності величини статутного капіталу.

У типовій формі бухгалтерського балансу слідом за статтею «Статутний капітал» відображається вартість власних акцій, викуплених в акціонерів (у круглих дужках, що означає їхнє вирахування зі статутного капіталу). При цьому не враховується призначення викуплених акцій, одна частина яких придбається для перепродажу й виступає в якості одного з видів майна організації, а інша частина - для анулювання й наступного зменшення статутного капіталу на вартість анульованих акцій. Для подання достовірної інформації про майно й зобов'язання організації вартість власних акцій, викуплених для перепродажу, варто відображати в розділі II активу балансу, а вартість акцій, придбаних для анулювання, - у розділі І пасиву балансу. При цьому в назві цих двох статей варто показати, що вони відображають дані про вартість не тільки викуплених в акціонерів акцій, але й викуплених у засновників часток для їхнього наступного перепродажу або анулювання. Більше правильним буде назва статті в активі балансу - «Власні акції (частки), викуплені в учасників (засновників) для перепродажу», а в пасиві - «Власні акції (частки), викуплені в учасників (засновників) для анулювання».

Дані про вартість власних акцій, викуплених в акціонерів, і про заборгованості засновників по внесках у статутний капітал ураховують при оцінці вартості чистих активів організації - одного з найважливіших фінансових показників, що виражає величину власного капіталу організації й служить критерієм здатності організації генерувати власні джерела для розвитку й удосконалювання її діяльності. При цьому вартість викуплених в акціонерів власних акцій (часток) і заборгованість засновників по внесках у статутний капітал у вартість чистих активів не включають.

Вартість чистих активів використовують також для оцінки дієздатності організації шляхом її порівняння з величиною статутного капіталу. Чинним законодавством передбачено, що, якщо по закінченні року вартість чистих активів виявиться менше величини статутного капіталу, організація зобов'язана оголосити про зменшення свого статутного капіталу до розміру, що не перевищує вартості її чистих активів, і зареєструвати таке зменшення у встановленому порядку. Якщо ж по закінченні року вартість чистих активів виявиться менше мінімального розміру статутного капіталу, установленого на дату державної реєстрації, організація підлягає ліквідації.

Вартість чистих активів товариств із обмеженою відповідальністю використають при визначенні дійсної вартості частки учасника товариства в його статутному капіталі. Вона відповідає вартості чистих активів, пропорційній частці учасника товариства з обмеженою відповідальністю в його статутному капіталі.

Таким чином, показник чистих активів має не тільки економічне, але й правове значення, а тому бухгалтерська звітність повинна містити всю необхідну інформацію для його достовірного розрахунку, і насамперед дані про вартість викуплених в акціонерів власних акцій і про заборгованості засновників по внесках у статутний капітал, оскільки ці дані у вартість чистих активів не включають. Ця обставина є додатковим аргументом на користь подання такої інформації в типовій формі бухгалтерського балансу відповідно до висловлених пропозицій.

У сучасних методиках фінансового аналізу вартість чистих активів, як правило, не використають. Перевагу віддають показнику власного капіталу (власних джерел), приймаючи його рівним підсумку розділу І пасиву Балансу або в найкращому разі підсумку цього розділу, збільшеному на суму залишку доходів майбутніх періодів, показаного в розділі V пасиву Балансу й виступаючого як джерело власних коштів. Використання для фінансового аналізу показника чистих активів, розрахунок якого проводять згідно єдиної, офіційно затвердженій методики після її уточнення, дозволить об'єктивно оцінити власний капітал організації і її фінансовий стан.

Перш за все, необоротні активи в балансі доцільно розташувати в такій послідовності, в якій вони розташовані в плані рахунків, а саме: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, капітальні інвестиції (незавершене будівництво), довгострокова дебіторська заборгованість, інші необоротні активи. Це б спростило сам механізм складання балансу для бухгалтера, при чому вартість основних засобів та інших необоротних матеріальних активів доцільніше відображати окремо, оскільки при аналізі значна увага звертається на обсяг основних засобів, як об'єктів, величина та стан яких є основним фактором для визначення виробничої потужності підприємства. Якщо ж на підприємстві основні засоби взагалі відсутні (а є, наприклад, інвентарна тара, що відноситься до інших необоротних матеріальних активів), то діюча форма балансу вуалює, особливо для зовнішніх користувачів, дійсний стан необоротних активів підприємства. Вартість інших необоротних матеріальних активів, на відміну від основних засобів і нематеріальних активів, наводиться по залишковій вартості без розшифровки їх первісної вартості та суми зносу.