Методика аудиту витрат підприємств торгівлі

2

Курсова робота

з дисципліни:

“Організація і методика аудиту”

На тему: „МЕТОДИКА АУДИТУ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ

(НА МАТЕРІАЛАХ СП “СОФТ”)”

Зміст

Вступ

1. Основи побудови та організація проведення аудиту витрат підприємств торгівлі

1.1 Економіко-правове забезпечення аудиту витрат на торгівельному підприємстві

1.2 Організація проведення аудиту на підприємстві

2. Методика проведення аудиту витрат на підприємстві торгівлі

2.1 Аудит установчих документів та ознайомлення зі структурою документообігу

2.2 Аудит витрат на придбання товарів та операцій з матеріальними цінностями

2.3 Проведення аудиту на СП “СОФТ”

3.Проблеми реформування бухгалтерського обліку в Україні та їх вплив на аудиторську діяльність

Висновки.

Список літератури

Додатки

Вступ

В даній роботі розглянуто теоретичні і практичні питання методики аудиту витрат підприємств торгівлі.

На сьогоднішній день ця тема є дуже актуальною. У зв'язку з економічною кризою більшість заводів, фабрик, виробничих підприємств Сумщини, як і України взагалі, або припинили своє існування або працюють не на повну потужність. Разом з тим на ринку з'явилось багато невеликих роздрібних та гуртових торгівельних та посередницьких фірм.

Тому підприємство, обране для дослідження і написання роботи, можна вважати типовим представником свого часу.

Питання витрат також є дуже важливим. Правильність обліку витрат має велике значення. Дані про витрати використовуються для визначення собівартості товарів, обчислення податків та визначення фінансових результатів.

Посилаючись на такі принципи бухгалтерського обліку, як достовірність, точність, однозначність можна сказати, що правильне ведення обліку на кожній ланці є надзвичайно важливим. Але зміни в обліку, які з'явились з переходом на нові Національні Положення (Стандарти) Бухгалтерського Обліку (П(С)БО), стосуються, насамперед, класифікації витрат. Якщо, наприклад, на СП “СОФТ” раніше витрати обліковувались на рахунку 44 “Витрати”, то сьогодні для цього існує цілий Восьмий клас рахунків з його субрахунками.

Отже, в діяльності підприємства важливі і витрати, і їх правильний облік, і аудит. В наш час доцільність добровільного аудиту розуміють всі, але зовсім не кожне підприємство може дозволити собі запросити аудитора для проведення перевірки. А якщо і спроможне, то, можливо, певну недовіру до аудиторських фірм створюють нестабільне законодавство, некомпетентність аудиторів, непевність у нерозголошенні комерційної таємниці.

В сучасних умовах від бухгалтера вимагається бути не просто обліковим працівником, але й і аудитором, і аналітиком, і економістом, і юристом: знати як вести облік, аналізувати попередню господарську діяльність, передбачати наслідки кожної господарської операції в майбутньому, приймати управлінські рішення, оптимізувати оподаткування на підприємстві, вміти відстояти свої права перед державними органами.

Щоб відповідати цим вимогам, бухгалтер повинен бути в курсі усіх нововведень, змін у законодавстві. Джерелами такої інформації, наприклад на СП “СОФТ”, є періодичні видання, такі як “Баланс”, “Все про бухгалтерський облік”, “Бухгалтерія”. Матеріали цих періодичних джерел також використано при написанні роботи. І хоча написано про методику проведення зовнішнього аудиту, особисто для мене як для бухгалтера цієї фірми це був внутрішній аудит. Проведену роботу вважаю корисною і для себе як спеціаліста, і для підприємства, оскільки під час написання була знайдено і вчасно виправлено декілька помилок.

Робота складається з трьох частин. В першій розкривається суть аудиту та внутрішнього контролю, етапи та стадії проведення аудиторської перевірки.

Друга частина - практична. Тут методика проведення розглянута на прикладі сумського торгівельного підприємства “СОФТ”. Описана організаційна структура підприємства та його документообороту. Розглянутий процес перевірки починаючи від статутних документів до аудиту витрат на купівлю товарів та поточних витрат діяльності.

В третій частині на основі найновіших періодичних видань висвітлені проблеми аудиту трансформації бухгалтерських рахунків при переході на національні стандарти, проблеми і перспективи реформування бухгалтерського обліку в Україні.

Як було вище зазначено вище, роботу написано на матеріалах СП ”СОФТ” - Сумського дрібногуртового торгівельного підприємства, яке з 1993р. займається торгівлею металопрокатом будівельного профілю.

Розділ 1. Основи побудови та організація проведення аудиту витрат підприємств торгівлі

1.1 Економіко-правове забезпечення аудиту витрат на торгівельному підприємстві.

Зміни в соціально-економічній ситуації і в системі господарського управління України, вимагають радикальних перетворень в організації і методології контролю.

В цих умовах контроль повинен носити в основному попереджувальний і запобігаючий характер, а також сприяти розвитку товарно-грошових відносин, ринку засобів виробництва і продуктів праці. Очевидно, повинен бути сформований якісно новий механізм контролю, в основу якого мають бути покладені економічні методи господарювання.

Завдання, які ставить сучасність і процеси, які сьогодні відбуваються, вимагають приведення в дію всієї сукупності чинників, які безпосередньо впливали б на ефективність управління. Важлива роль в рішенні цих завдань належить удосконаленню основних функцій управління підприємством, до яких і відноситься контроль.

Відносини між підприємствами і державою в ринковій економіці регулюються фінансово-кредитним механізмом, а доходи - податковими методами. На самому ж підприємстві повинна бути створена надійна і ефективна система контролю, яка б здатна була захистити інтереси підприємства, допомогла вистояти в жорстокій конкурентній боротьбі, дотримуючись стратегії підприємства, одночасно збільшуючи свої прибутки.

Економічна система, яка базується на ринкових відносинах, передбачає використання відповідних важелів, які сприяли б забезпеченню принципу максимальної економічної ефективності і досягнення найбільшого кінцевого результату.

На відміну від командно-адміністративної системи в сучасний період потрібен не формальний контроль виконання плану будь-якою ціною, не зважаючи на затрати, а постійний і ефективний контроль, який би сприяв довгостроковому економічному зростанню підприємств та збільшенню прибутків.

Контроль в умовах демократизації управління все більше набуває не державного характеру, а внутрішньої направленості, пов'язаної з пошуком і мобілізацією резервів підвищення ефективності діяльності. Перетворення, що відбуваються в економіці, зумовили необхідність уточнення предмету, об'єктів і методу внутрішньогосподарського контролю.

Внутрішньогосподарський контроль, що забезпечує систему управління, можна визначити як процес, що використовується для дієвого і ефективного виконання організаційної стратегії. Таким чином, для здійснення процесу контролю необхідна наявність мети, фактичних даних, процесу виявлення відхилень фактичних даних від запланованих та прийняття рішень щодо ліквідації відхилень.

Отже, можна сформулювати поняття внутрішньогосподарського контролю, як функції управління. Контроль - це процес, який забезпечує якісну розробку та ефективне досягнення цілей, накреслених організацією, шляхом реалізації прийнятих управлінських рішень.

Безпосередньо з визначенням поняття сутності контролю пов'язана проблема його дієвості та ефективності. Вони визначаються якістю проведеного контролю. На відміну від командно-адміністративної системи, ефективність контролю при якій визначалась по кількості перевірок та об'явлених доган, виявлених сум незаконних витрат, крадіжок, нестач та звільнених з посад осіб, в ринковій системі ефективність контролю має визначатись тим, як контроль сприяв зростанню прибутків, досягненню успіхів в конкурентній боротьбі та розширенню ринків збуту. Ефективність контролю визначається порівнянням затрат на проведення контролю з ефектом, отриманим внаслідок процесу контролю. При цьому затрати не повинні перевищувати результат контролю, а отже ціль повинна виправдовувати засоби.

В зв'язку з виникненням підприємств з різними формами власності, стало зрозумілим те, що традиційна система фінансового контролю в тому вигляді, в якому вона існувала при адміністративно-командній системі управління, не може захистити інтереси держави, ні інтереси власника. На сьогодні власником в Україні є громадяни - засновники господарюючих суб'єктів і громадяни-акціонери, які взяли участь у приватизації державного майна, колективи громадян та держава. Саме власнику необхідна подібна інформація про фінансовий стан підприємства, його потенціал і стабільність у майбутньому. Власник має і повинен знати наскільки ефективно використовуються вкладені ним у підприємство кошти. Але не кожен, хто здійснює управління майном і коштами цих власників зацікавлений подавати їм об'єктивну та достовірну інформацію про результати своєї діяльності.

Майнові інтереси всіх власників має захистити держава. Однак в ринкових умовах традиційні форми фінансового контролю не можуть виконувати функції захисту майнових інтересів власників.

Практика країн з ринковою економікою показує, що ці завдання може успішно виконати такий вид незалежного контролю як аудит, який є одним із основних елементів ринкової інфраструктури [9,19,20,24]. Передумовою існування такого контролю є взаємна зацікавленість підприємств в особі їх власників, держави в особі податкових органів і самого аудитора в забезпеченні достовірності обліку та звітності.

Іншою причиною необхідності існування аудиту є те, що в ринкових умовах господарювання фінансовий стан кожного господарюючого суб'єкту залежить від його взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання і тому зростає потреба у достовірній обліковій і звітній інформації про їх діяльність. Зокрема, об'єктивна і достовірна інформація про діяльність господарюючих суб'єктів необхідна:

- власникам господарюючих суб'єктів для визначення стратегії їх розвитку;

- інвесторам при вкладенні своїх капіталів у інші господарюючі суб'єкти;

- банкам для прийняття рішень про доцільність надання кредиту;

- постачальникам для одержання гарантій повної оплати за відвантажений товар, виконані роботи та надані послуги;

- акціонерам для контролю за роботою адміністрації підприємства;

- державним органам для планування потреб макроекономіки та оцінки податкових надходжень до бюджету, тощо.

Аудит в сучасному розумінні існує понад 200 років. Зародився він тоді, коли вперше виникло розмежування інтересів між особами, які безпосередньо займалися управлінням підприємством (менеджерами), і вкладниками коштів у його діяльність (власниками).

Правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні визначає Закон України Про аудиторську діяльність[2].

Згідно Закону аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам .

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит).

Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України.

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку. Для здійснення аудиторської діяльності одноособово аудитор повинен на підставі чинного сертифікату отримати ліцензію.

Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торгівельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.

Аудиторська фірма - це організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається виключно наданням аудиторських послуг. Аудиторські фірми можуть створюватися на основі будь-яких форм власності.

Аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність лише за умови, якщо у ній працює хоча б один аудитор. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом.

Користувачами бухгалтерської звітності можуть бути уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади, юридичні та фізичні особи, зацікавлені в наслідках господарської діяльності суб'єктів, в тому числі: власники, засновники господарюючого суб'єкта, кредитори, інвестори та інші особи, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання інформації, що міститься в бухгалтерській звітності. Користувачі бухгалтерської звітності мають право виступати замовниками на проведення аудиту та виконання інших аудиторських послуг, визначати обсяги та напрями аудиторських перевірок в межах повноважень, наданих законодавством, установчими документами або окремими договорами.

Аудитор може надавати аудиторські послуги індивідуально або як працівник аудиторської фірми. Аудитор має право індивідуально надавати аудиторські послуги тільки з дня отримання ліцензії на підставі чинного сертифіката.

Аудиторська фірма має право надавати аудиторські послуги з дня отримання ліцензії і за наявності в її складі хоча б одного аудитора, що має чинний сертифікат.

Забороняється займатися наданням аудиторських послуг органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевих Рад народних депутатів, контрольно-ревізійним установам, що мають державно-владні повноваження, а також окремим особам, яким законами України заборонено здійснювати підприємницьку діяльність.

Аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми).

В договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг передбачаються предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін. Замовник має право вільного вибору аудитора. Замовник зобов'язаний створити аудитору (аудиторській фірмі) належні умови для якісного виконання аудиту.

Виконання аудитором (аудиторською фірмою) договору визначається актом прийому-здачі аудиторського висновку або іншого офіційного документа.

Аудиторський висновок складається з дотриманням відповідних норм та стандартів і повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника.

Аудитори і аудиторські фірми України мають право:

1) самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду;

2) отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмету перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб. Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмету перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;

3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;

4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва господарюючого суб'єкта проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

5) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Аудитори і аудиторські фірми зобов'язані:

1) належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку і звітності замовника, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам;

2) повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності;

3) зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг. Не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

4) відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинних законодавчих актів України;

5) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок або експертиз.

Забороняється проведення аудиту:

1) аудитором, який має прямі родинні стосунки з керівництвом господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

2) аудитором, який має особисті майнові інтереси у господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

3)аудитором - членом керівництва, засновником або власником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

4) аудитором - працівником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

5) аудитором - працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб'єкта, що перевіряється.

Отже, незалежний контроль проводять аудиторські організації (фірми) на госпрозрахункових засадах за договорами з підприємствами різних форм власності.

Результати контролю аудиторська організація оформляє актом, експертним висновком або іншим документом погодженим із замовником. Крім того, аудиторська організація може давати висновки про правильність складання звітності і декларацій, які підприємства подають фінансовим органам.

Досягнення стратегічних цілей та забезпечення реалізації прийнятих управлінських рішень внутрішньогосподарський контроль не в змозі реалізувати, оскільки він здійснюється бухгалтерією підприємств і керівниками структурних підрозділів та функціональних відділів. Це можна пояснити тим, що:

система бухгалтерського обліку часто не має інформації, необхідної для прийняття рішень, тому що бухгалтерська інформація стосується минулого, а прийняття рішень - майбутнього;

2) керівники структурних підрозділів, по-перше, зайняті виробничою діяльністю, а, по-друге, не володіють відповідними знаннями і досвідом в області прийняття рішень, тому необхідний спеціальний орган, який би здійснював консультації керівників щодо ефективності діяльності на місцях та здійснював підготовку інформації з метою прийняття управлінських рішень;

3) при використанні звітних даних для оцінки діяльності за минулий період можуть бути приховані недоліки;

4)відображення бухгалтерією фактичного стану справ на підприємстві, а також здійснення часткового контролю не вирішує проблем контролю в глобальному масштабі.

Звідси випливає важливий висновок, що ні бухгалтерія, ні керівники структурних підрозділів і функціональних служб не в змозі в повному обсязі реалізувати функцію внутрішнього контролю, яка здатна в сучасний період забезпечити потреби управлінського персоналу щодо якості розробки та ефективної реалізації стратегічних завдань, стійкого розвитку і виживання в умовах жорстокої конкуренції.

Враховуючи, що контроль, який здійснюється бухгалтерією, задовольняє лише частково потреби управлінців, в тому вигляді в якому він існує у вітчизняній практиці точніше його було б назвати бухгалтерським контролем.

Здійснення контролю апаратом бухгалтерії в певному обсязі повністю відповідає законодавчим та нормативним актам, існуючим на Україні. Однак, крім бухгалтерського, контроль на підприємстві здійснюють керівники підрозділів і служб згідно їх функціональних обов'язків і компетентності [19]. При цьому вони ведуть контроль за виконанням виробничих і фінансових планів, забезпеченням збереження і раціональним використанням ресурсів, а також здійснюють контроль за виконанням функціональних обов'язків підлеглих. Отже, контроль, що здійснюється адміністрацією різних рівнів управління на чолі з керівником підприємства, цілком доречно було б назвати адміністративним контролем.

В роботах зарубіжних авторів також йдеться про ефективність функціонування бухгалтерського і адміністративного контролю. При цьому бухгалтерський контроль (accounting control) охоплює методи і способи, які відносяться до забезпечення збереження цінностей, перевірки достовірності бухгалтерських документів. “Бухгалтерський контроль допомагає уникнути інвентарних помилок, шахрайства і інших порушень” [29, с. 398]. Адміністративний контроль (аdministrative соntrol) включає набір інструкцій, а також методи і способи, які допомогають управлінню, плануванню і контролю за господарською діяльністю організації. Адміністративний контроль повинен діяти як на рівні розробки стратегії і тактики, так і на рівні їх реалізації та пронизувати всі сфери та види діяльності. Адміністративний контроль повинні здійснювати керівники всіх рівнів управління, відповідальність за організацію роботи яких покладена на керівника підприємства.

Однак, в зв'язку з тим, що керівники структурних і функціональних підрозділів зайняті виробничою діяльністю, вони не мають реального часу, можливостей і компетентності для підготовки інформації з метою прийняття управлінських рішень. Контрольна ж інформація - це основа для прийняття управлінських рішень. Отже, крім контролю, який здійснюють керівники підрозділів, які виконують частину завдань контролю згідно посадових інструкцій, необхідний самостійний орган, який би обслуговував систему управління (тобто надавав контрольну інформацію), яка б давала можливість по-перше, приймати своєчасні і правильні управлінські рішення,

по-друге, забезпечував реалізацію прийнятих управлінських рішень,

по-третє, здійснював необхідні консультації керівників щодо ефективності здійснюваних операцій на всіх рівнях управління.

Міжнародний досвід свідчить, що однією із умов ефективного функціонування підприємств, підвищення їх економічного потенціалу і конкурентоспроможності на ринку є система внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит є основою для прийняття оперативних, тактичних і стратегічних рішень на підприємстві щодо здійснення фінансово-господарської діяльності. Більшість спеціалістів вважають, що сучасний бізнес взагалі не можливо здійснювати без системи внутрішнього аудиту. Однак проблемі розвитку внутрішнього аудиту в Україні (в економічній літературі) майже не приділяється увага. Не розроблена ця проблема і в Законодавстві України. Так, в Законі України "Про аудиторську діяльність" визначені лише правові основи такої діяльності і дано роз'яснення загальних термінів аудиту. Разом з тим, у Законі взагалі не знайшло відображення поняття внутрішнього аудиту, його мети і завдань, прав та обов'язків внутрішніх аудиторів, об'єктів і суб'єктів внутрішнього аудиту. Тобто проблема внутрішнього аудиту на Україні залишається не розробленою. Це, зокрема, стосується методології внутрішнього аудиту.

Разом з тим вже більше 50-ти років у США, Великобританії, Франції та інших країнах функціонують національні інститути внутрішніх аудиторів, головне завдання яких полягає у забезпеченні норм професійної практики внутрішнього аудиту, розробці та здійсненні програми безперервного професійного розвитку, програми сертифікації внутрішніх аудиторів, тощо. На Україні Аудиторська палата займається лише розробкою нормативів і сертифікацією громадян, які мають право займатися аудиторською діяльністю для зовнішнього аудиту.

Мета, завдання та функції внутрішнього і зовнішнього аудиту суттєво відрізняються.

Відмінності між зовнішнім і внутрішнім аудитом наведені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Відмінні ознаки зовнішнього і внутрішнього аудиту [27].

№ з/п	Ознаки	Зовнішній аудит	Внутрішній аудит
1	Місце проведення	По місцю знаходження замовника	В самій організації
2	Ініціатор проведення	Стороння по відношенню до підприємства органі-зація на підставі укладеної угоди	По ініціативі керівника і від його імені
3	Хто несе відповідальність	Аудиторська фірма на основі угоди	Саме підприємство
4	Термін проведення	У терміни, визначені законодавством	Постійно та по необхідності

Головною метою внутрішнього аудиту є пошук шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства і його структурних підрозділів. Реалізація на практиці цієї мети вимагає від аудиторів вирішення наступних завдань: здійснення перевірки внутрішньої; оцінка економічності і ефективності господарських операцій; аналіз ефективності програм з порівнянням одержаних результатів із заздалегідь накресленими завданнями, а також прогноз, вироблення фінансової стратегії тощо.

Діяльність внутрішніх аудиторів направлена на те, щоб надавати допомогу керівництву підприємства і його структурним підрозділам у виконанні своїх обов'язків настільки кваліфіковано і ефективно, наскільки це можливо. З метою здійснення контролю внутрішні аудитори крім того:

- розробляють процедури контролю;

- визначають сфери, де необхідно посилити контроль;

- виявляють порушення в існуючій системі.

Необхідність створення системи внутрішнього аудиту - це одна із умов ефективного функціонування підприємств, підвищення їх економічного потенціалу і конкурентоспроможності на ринку.

Організація внутрішнього аудиту, перш за все, залежить від масштабів та організаційної структури підприємства, системи управління, особливостей технологічних процесів тощо.

Без контролю взагалі відсутній процес ефективного управління, що має надзвичайно важливе значення в сучасний період. Більше того, контроль - одна із основних умов життєдіяльності системи управління.

Контроль як функція управління виявляє відхилення фактичних результатів від встановлених стандартів. Крім того, з допомогою контролю перевіряється виконання прийнятих рішень і оцінюються досягнуті результати в процесі їх виконання. Якщо розглядати мету контролю з точки зору відповідності запитам управлінців, в сучасний період метою контролю є кваліфікована допомога менеджерам в організації самоконтролю та ефективного прийняття рішень, а не встановлення жорсткого контролю з метою покарання.

Значення контролю суттєво зростає в сучасний період у зв'язку з тим, що підприємства весь час перебувають в ситуації ризику невизначеності. Зовнішні чинники: політичні, юридичні, економічні, соціологічні весь час змінюються, причому в останні роки швидкість цих змін значно зросла і тому підприємству необхідно володіти ефективним механізмом контролю, який би дозволив підприємству забезпечити принцип максимальної економічної ефективності і досягнення найбільшого кінцевого економічного результату.

В сучасних умовах значно ускладнились завдання контролю, однак деякі автори завдання контролю приписують бухгалтерському обліку. Вважається загальноприйнятим, що до завдань бухгалтерського обліку належить контроль виконання планів по основним показникам діяльності, ефективності використання ресурсів, збереження власності [12,13,21]. Такий підхід базується на ідеях злиття обліку і контролю, що призводить, перш за все, до ігнорування важливих завдань контролю. Крім того, такий підхід має негативні практичні наслідки. Це проявляється в покладанні всієї повноти відповідальності за здійснення контролю на бухгалтерію, тим самим сприяючи послабленню контролю в підрозділах - в місцях безпосереднього використання ресурсів, недооцінки здійснення контролю зі сторони функціональних підрозділів, прийняттю короткозорих рішень без майбутнього. Ближче до істини є підхід, який розмежовує контрольні завдання від облікових. При цьому слід зазначити, що бухгалтерія веде лише частковий контроль виробничої і фінансово-господарської діяльності, а виконання функції контролю в її широкому управлінському значенні вимагає необхідних дій зі сторони робітників економічних, технічних служб і керівників підприємства, що в процесі самого контролю використовуються різноманітні прийоми і способи, які далеко виходять за межі бухгалтерського обліку [18, с. 27].

Деякими авторами до основних завдань контролю віднесено також контроль стану бухгалтерського обліку на підприємстві. Однак сфера впливу контролю значно ширша. Основною причиною необхідності існування контролю є невизначеність, яка є невід'ємним елементом майбутнього і яка характерна для будь-якого управлінського рішення.

1.2 Організація проведення аудиту на підприємстві

Аудиторську перевірку достовірності фінансової звітності та виконання аудиторами (аудиторськими фірмами) супутніх аудиту послуг здійснюють за допомогою методичних прийомів, що є важливими елементами процесу аудиту.

Для повнішого розкриття змісту аудиторського процесу потрібне глибоке розуміння залежності між його елементами. Як видно з рис.1, процедура аудиту складається, з одного боку, із набору методичних прийомів, а з другого -- з безпосередньої дії аудитора.

У конкретну аудиторську процедуру можуть входити один, два або більше методичних прийомів, які використовують у певній послідовності.

Підбір процедур у процесі аудиту в кожному конкретному випадку визначається розробленою аудитором методикою, що знаходить своє відображення у програмі перевірки.

Аудиторський процес, безумовно, характеризується його стадіями та етапами. Що стосується цього питання, то воно широко розглянуте у спеціальній економічній літературі [9,10,11,16,31].

Доцільно виділяти наступні стадії процесу аудиту: початкова, дослідна, завершальна.

При визначенні етапів процесу аудиту слід виходити не з погляду періоду його виконання, а з окремого моменту його розвитку.

Для прикладу візьмемо планування аудиту, що назване в джерелах одних авторів стадією, а в інших -- етапом (табл. 2)

Так, Білуха М.Т. поділяє три стадії, які в свою чергу поділяє на підстадії (процеси). Так, організаційна стадія аудиторського процесу складається з вибору об'єкту аудиту і організаційно-методичної підготовки. Дослідна стадія - з перед дослідного і дослідного процесів, а завершальна стадія -- з узагальнення результатів аудиту та їх реалізацію [11].



Рис. 1. Модель процесу аудиторської перевірки (27).

Вивчення вітчизняної і зарубіжної літератури, робота протягом багатьох років в аудиторській фірмі "Суми-Аудит" та логічна послідовність першочергових дій аудитора дозволили виділити наступні етапи аудиторського процесу (табл. 2.).

Як видно із даних табл.2, першим етапом на початковій стадії і є вибір суб'єкта перевірки, ознайомлення з його бізнесом та станом обліку. Цей етап характерний для всіх підходів до аудиту. У вітчизняній практиці, як показує робота аудиторів (аудиторських фірм), вибір суб'єкта перевірки здебільшого здійснюють самі аудитори або аудиторські фірми через рекламу, оголошення в періодичних виданнях, по радіо, телебаченню. Зарубіжні аудиторські фірми широко використовують для вибору фірм-клієнтів листи-зобов'язання. Зміст листа-зобов'язання розкривається у Міжнародних нормативах аудиту №2. Аудитори відправляють листи-зобов'язання в різні підприємства і організації, де вказують можливості надання своїх послуг, обов'язки аудитора і його відповідальність.

Після відповіді клієнта на лист-зобов'язання із запрошенням для аудиту керівник аудиторської фірми виїжджає на місце перевірки.

Важливим моментом на цьому етапі аудиторського процесу є також ознайомлення з бізнесом клієнта. Збір інформації про бізнес клієнта необхідний, щоб правильно інтерпретувати значення аудиторських доказів, одержаних у процесі аудиту. Знання бізнесу клієнта вимагає від аудитора детального вивчення видів діяльності та галузевих особливостей організації і технології виробництв. Галузеві особливості окремих видів діяльності суб'єктів перевірки мають суттєвий вплив не тільки на організацію обліку, а й на порядок включення витрат у собівартість продукції, робіт (послуг) та формування фінансових результатів. Крім цього, аудитор повинен добре володіти нормативною базою, що регулює діяльність та систему обліку підприємств різних галузей народного господарства.

Таблиця 2.

Використання спеціальних прийомів аудиторського контролю по стадіях процесу аудиту (27).

Вивчення бізнесу клієнта дозволяє аудитору вибрати правильний напрямок при перевірці підприємств, що одночасно займаються кількома видами діяльності (наприклад, виробництвом, торгівлею, будівництвом тощо).

На другому етапі початкової стадії процесу аудиторської перевірки аудитор ознайомлюється із статутом підприємства, його установчими документами та правовими зобов'язаннями. Аудитор, перевіривши коли і хто зареєстрував підприємство, склад засновників, особливу увагу повинен приділити предмету і видам діяльності, що передбачені статутом. Усе це при подальшій перевірці дозволяє йому визначити законність здійснення тих чи інших господарських операцій. Важливо також проконтролювати наявність на суб'єкті перевірки ліцензій на окремі види діяльності та реалізацію окремих видів товарів.

В умовах підтверджуючого аудиту, як показує практика роботи вітчизняних аудиторських фірм, за останні роки більшість аудиторів обмежується лише оглядовим вивченням стану бухгалтерського обліку. Вивчення зарубіжної літератури і практики роботи окремих аудиторських фірм Великобританії підтверджує, що в умовах системно-орієнтованого аудиту й аудиту, що ґрунтується на ризику, важливим етапом є оцінка системи обліку, внутрішнього контролю та ризику.

Аудитор повинен дослідити і вивчити систему бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю клієнта для того, щоб зрозуміти, як готують бухгалтерську інформацію і мати певне уявлення про надійність цих систем, оскільки ця інформація знаходить відображення у фінансовій звітності підприємства.

Система внутрішньогосподарського контролю може давати надійну фінансову інформацію, забезпечувати збереження активів суб'єкта перевірки. Якщо у клієнта достатньо надійна система внутрішнього контролю, то ризик контролю буде незначним, а кількість аудиторських доказів може бути значно меншим, ніж при слабкому внутрішньому контролі. Крім цього, оцінка внутрішнього контролю і ризику дозволяє аудиторові виявляти конкретні контрольні моменти і знижує ймовірність того, що наявні помилки не будуть виявлені.

Дослідження системи обліку, оцінку внутрішнього контролю та ризику аудитор здійснює за допомогою вивчення організаційних структур, діючих на підприємстві посадових інструкцій, бесід із керівництвом і працівниками клієнта, ознайомлення із документообігом, спостереження за роботою менеджерів і внутрішніх аудиторів та ін.

Основною метою оцінки системи внутрішнього контролю підприємства є створення основи для планування аудиту та визначення часу й обсягу аудиторських процедур, а також суми оплати за надані послуги.

Виходячи з вищесказаного, логічним є виділення визначення обсягу робіт, узгодження суми оплати та складання угоди як окремого етапу процесу аудиту.

В угоді на аудиторську перевірку вказують не тільки види послуг, час проведення аудиту, суму оплати, й обов'язки та права як виконавця, так і замовника.

Завершальним етапом початкової стадії процесу аудиту є, складання плану та робочої програми.

Розглянуті вище етапи процесу аудиторської перевірки -- передумова для складання загального плану і робочої програми аудиту. У МНА 4 сказано, що плани повинні бути складені так, щоб вони передбачали:

1) одержання знань про облікову систему контролю клієнта, політику і процедури внутрішнього контролю;

2) визначення очікуваного рівня довіри внутрішньому контролю;

3) визначення і програмування змісту, часу і обсягу процедур, які підлягають контролю;

4) координацію виконуваних робіт [22].

Для виконання плану аудиту із врахуванням набутої інформації на попередніх етапах процесу аудиторської перевірки аудитор складає у письмовій формі робочу програму. Аудиторська програма включає перелік конкретних процедур, спрямованих на одержання доказів щодо достовірності інформації у фінансовій звітності підприємств. У програмі визначають аудиторські завдання для кожного напрямку дослідження і вона може служити інструкцією молодшим аудиторам та бути використана як засіб контролю за своєчасністю і якістю робіт, які вони виконали.

На стадії дослідження в умовах підтверджуючого аудиту доцільно виділити такі етапи процесу аудиту:

-- перевірка господарських операцій і облікових записів;

-- коригування плану і робочої програми;

-- пперевірка (аналіз) фінансової звітності та збір аудиторських доказів.

Як видно з табл. 2., для системно-орієнтованого аудиту й аудиту, що базується на ризику, запропоновані ті самі назви етапів за винятком першого. Якщо в умовах підтверджуючого аудиту для першого етапу стадії дослідження запропонована назва "перевірка господарських операцій і облікових записів", то в умовах системно-орієнтованого аудиту, що базується на ризику,--"тестування контрольних моментів". Це пояснюється тим, що якщо за умов оцінки внутрішнього контролю і аудиторського ризику виявлено, що ризик є низьким, то, можливо, слід обмежитися тестуванням лише контрольних моментів. Якщо ризик внутрішнього контролю високий, то в цьому випадку аудитору доцільно здійснювати перевірку господарських операцій і облікових записів, тобто перевіряти первинні документи, облікові реєстри.

Етап коригування плану і робочої програми передбачено Міжнародними стандартами аудиту. Зокрема, у МНА 4 відзначено, що плани мають бути складені і коригуватися, якщо необхідно, в період проведення аудиту [22].

Коригування плану та внесення при потребі певних змін у робочу програму відбувається на стадії дослідження, тобто збору доказів, внаслідок об'єктивних і суб'єктивних причин. Рішення про внесення змін у план і програму аудиту приймає керівник аудиторської фірми або керівник групи аудиторів.

Завершальний етап процесу аудиту на стадії дослідження доцільно назвати -- перевірка (аналіз) статей фінансової звітності. У зарубіжній економічній літературі цей етап часто називають "перевірка окремих елементів сальдо" [9].

Основним завданням цього етапу є одержання достатнього обсягу додаткових доказів для визначення того, наскільки об'єктивно відображено сальдо окремих рахунків у балансі та інших формах фінансової звітності.

Характер і обсяг цієї роботи значною мірою залежать від виявлених доказів на попередніх етапах.

Для виконання завдань, які поставлені на етапі перевірки (аналізу) фінансової звітності, у практиці аудиту використовують аналітичні процедури і процедури перевірки окремих статей балансу.

До аналітичних процедур належать:

-- аналіз співвідношень різних фінансових (або фінансових і нефінансових) показників;

-- порівняння фактичних даних із плановими або аналогічними даними попередніх років;

--порівняння окремих показників з відповідними показниками аналогічних підприємств або середньогалузевими;

-- визначення відхилень;

-- факторний або регресійний аналіз.

Якщо в процесі аналізу фінансової звітності аудитор виявить суттєві відхилення від очікуваних, то в цьому випадку необхідно вдатися до додаткових процедур або провести перевірку окремих питань.

За допомогою процедур перевірки окремих статей балансу аудитори виявляють помилки у фінансовій звітності.

Якщо при перевірці з використанням аналітичних процедур акцент роблять на загальній оцінці господарських операцій і сальдо Головної книги, то при перевірці окремих елементів статей балансу увагу акцентують на кінцевому сальдо Головної книги, яке переносять у баланс суб'єкта перевірки.

На завершальній стадії процесу аудиту виділяють три етапи: оцінка й аналіз результатів перевірки; складання звіту, підготовка пропозицій і ознайомлення з ними замовників; написання аудиторського висновку і оформлення та підписання акту виконаних робіт.

На етапі оцінки й аналізу результатів аудиторської перевірки керівник аудиторської фірми або керівник групи аудиторів повинен оцінити результати аудиту і проаналізувати, чи вистачає зібраних доказів для підтвердження достовірності фінансової звітності. Залежно від вагомості доказів буде визначений зміст аудиторського звіту і висновку. На цьому етапі аудитор уточнює спірні питання з керівництвом підприємства (організації), яке підлягало аудиту.

Керівник аудиторської групи особливу увагу звертає на робочі документи аудиторів. Суттєва перевірка цих документів дозволяє оцінити якість виконання аудиту, дотримання послідовності плану і програми перевірки.

На наступному етапі завершальної стадії аудиторського процесу аудитор складає звіт, в якому розкриває сильні і слабкі сторони діяльності підприємства. Особливу увагу аудитор зосереджує на пропозиціях щодо поліпшення бізнесу клієнта, організації системи обліку, вдосконалення системи внутрішнього контролю. Залежно від потреб замовників, звіт аудитора зачитують на зборах засновників (акціонерів) або передають керівництву підприємства. Для оприлюднення фінансової звітності підприємств (організацій), згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність", аудитор зобов'язаний скласти аудиторський висновок, який у десятиденний термін після завершення перевірки подає підприємству і в податкову адміністрацію. Форма і зміст аудиторського висновку розкриті у тимчасових нормах аудиту в Україні, які затвердила Аудиторська палата України.

У тимчасових нормах аудиту в Україні розкриті наступні види висновків: безумовно-позитивний, умовно-позитивний (із застереженнями), негативний. Якщо аудитор володіє достатніми доказами, які свідчать про вагомі помилки у системі обліку та звітності, що суттєво впливають на зміст статей балансу та інших форм звітності, то в цьому випадку він складає негативний висновок або відмовляється від складання висновку.

Після складання висновку аудитор оформляє і підписує разом із замовником акт виконання робіт, що є завершальним етапом процесу аудиту.

Розглянуті вище етапи характеризують процес аудиту фінансової звітності. Проте аудиторські фірми, крім цього, виконують різного роду послуги: аналіз фінансової звітності, відновлення обліку і складання звітності, консультації з економіко-правових питань, оподаткування тощо. Виходячи з характеру цих послуг, будуть змінюватися не тільки методика та процедури аудиту, а й етапи виконання цих процесів.

Розділ 2. Методика проведення аудиту витрат на підприємстві торгівлі

2.1 Аудит установчих документів та ознайомлення зі структурою документообороту

Аудит витрат торгівельного підприємства розглянемо на прикладі спільного українсько-чеського підприємства “СОФТ”.

Предметом пильної уваги аудитора в процесі перевірки є різні документи, що містять вичерпну інформацію про діяльність підприємства. Це установчі та інші документи підприємства, накази, розпорядження, протоколи зборів засновників, первинні документи та облікові реєстри по всім рахункам бухгалтерського обліку та звітність.

В процесі експертизи аудитору вдається встановити юридичний статус клієнта та його право функціонування у відповідності до чинного законодавства, використовуючи наступні документи: статут та установча угода, свідоцтво про державну реєстрацію, про реєстрацію в Державній Податковій Службі, органі Державної статистики, у відділеннях позабюджетних фондів тощо. В ході ознайомлення з цими документами визначається, коли і де зареєстровано підприємство; його організаційно-правова форма; в якому банку відкритий р/р; хто є засновником підприємства. Статут СП “СОФТ” зареєстрований у міській адміністрації 10.01.1993р. В ньому вказані Учасники, Юридичний статус Підприємства (воно має статус юридичної особи, має свою печатку, самостійний баланс і рахунок в банку. Підприємство має право від свого імені укладати договори, бут позивачем та відповідачем у суді, арбітражі. Згідно Свідоцтва про реєстрацію СП “СОФТ” зареєстровано 10.01.1993р. і йому присвоєно Ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій - 14331574.

Вивчаючи види діяльності, що здійснюються підприємством, аудитор повинен встановити їх відповідність тим, які зафіксовані в його статуті.

В розділі “Предмет і цілі діяльності підприємства” Статуту СП “СОФТ” знаходимо в п.3.1.2.: “Зберігання і реалізація товарів народного споживання”, а в п.3.1.3.: “Організація сервісного обслуговування в галузі промисловості”. Отже, діяльність підприємства - продаж металопрокату та надання послуг з його порізки - оговорена в Статуті і йому не протирічить.

Слід пам'ятати, що окремі види діяльності потребують державного дозволу або ліцензування. Тому необхідно з'ясувати наявність у підприємства ліцензій.

Згідно Закону України “Про ліцензування та патентування” для здійснення гуртової торгівлі необхідна Ліцензія на гуртову торгівлю. Така Ліцензія в СП ”СОФТ” є в наявності.

Аудитор одержує також уявлення про організаційну структуру підприємства та бухгалтерії зокрема; наявності філій та представництв, про повноваження керівників всіх рівнів при прийнятті управлінських рішень тощо.

Офіс СП “СОФТ” знаходиться на вул. Ватутіна, а складське приміщення - на вул. Л.Українки. Бухгалтерія підприємства знаходиться в офісі підприємства.

Ознайомимось зі специфікою та особливостями документообігу, структурою підприємства. Організаційна структура бухгалтерії СП”СОФТ” представлена на рис.2.

Оскільки підприємство займається торгівельною діяльністю, то основний документообіг можна поділити на документи по придбанню товарів та документи по реалізації товарів. Документи по придбанню товарів надходять від постачальників до бухгалтера 1, а від нього накладні та товарно-транспортні накладні - до головного бухгалтера, податкові накладні - до бухгалтера 2.

Що стосується документів по продажу товарів, то оформлення розхідних документів на складі є завданням менеджера по збуту, зав. складом, а в офісі - секретарей підприємства. Розхідні накладні поступають до бухгалтера 2, податкові накладні - до бухгалтера 1.

Одержання товару від продавців підтверджується накладними та товарно-транспортними накладними (ТТН), одержання послуг - актами виконаних робіт, розхід (продаж) товарів - розхідними накладними. Оплата постачальникам за товар, транспортним організаціям та іншим підприємствам, а також продаж товарів покупцям здійснюється на підставі договорів або рахунків, які виконують функцію одноразового договору. Оплата здійснюється головним бухгалтером по комп'ютеру через систему Фаст Пей. По цій же системі щодня підприємство одержує файл із рухом коштів, де відображається перелік коштів, що поступили від покупців.

Бухгалтерський облік на СП “СОФТ” ведеться за допомогою бухгалтерської програми “Система автоматизації бухгалтерського обліку “ПАРУС”, версія 4.31. Система охоплює всі стадії бухгалтерського обліку:

На першій стадії оформляються необхідні документи, які є підставою для переміщення грошових засобів або матеріальних цінностей.

На другій стадії операції, здійснені на підставі відповідних документів, відображаються на рахунках бухгалтерського обліку.

В системі передбачений комплекс спеціальних засобів, які дозволяють:

Вести бухгалтерський облік всіх господарських операцій в хронологічному порядку із відображенням засобів на синтетичних рахунках та рахунках аналітичного обліку.

Вести облік матеріальних запасів

Вести облік розрахунків з дебіторами та кредиторами

На третій стадії готуються внутрішні та зовнішні звітні документи по фактам фінансово-господарської діяльності за певний звітний період

На цій стадії система дозволяє:

Одержувати періодичну звітність по руху коштів у вигляді оборотного балансу, книги обліку господарських операцій, касової книги, відомості розрахунків з дебіторами-кредиторами, головної книги, звітів по аналітичним даним до рахунків.

Одержувати баланс підприємства, додатки до балансу та інші звітні документи для подання до державних органів.

На четвертій, заключній стадії, можна використовувати Систему для одержання додаткової інформації, необхідної для проведення аналізу.

З 01.07.2000 СП”СОФТ” працює за національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку і використовує План рахунків бухгалтерського обліку. Дев'ятий клас рахунків не застосовується. Витрати класифіковані згідно Положень(Стандартів) Бухгалтерського Обліку.

2.2 Аудит витрат на придбання товарів та операцій з матеріальними цінностями

Основою всієї господарської діяльності торгівельного підприємства є матеріальні цінності.

Аудитор в процесі перевірки операцій з матеріальними запасами вирішує наступні завдання:

Вивчення складу матеріальних запасів, ознайомлення з умовами їх зберігання;

Підтвердження правильності оцінки запасів та відображення операцій по їх поступленню та реалізації в обліку;

Оцінка якості проведених інвентаризацій матеріальних запасів тощо.

В процесі перевірки операцій з матеріальними запасами на СП “СОФТ” використовуємо наступні джерела інформації: договори поставки, накладні, товарно-транспортні накладні, номенклатура-ціннник (прайс-лист), довіреності, акти приймання матеріалів, договори з матеріально-відповідальними особами, облікові реєстри та головну книгу.

Перевірка збереження та використання товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, як правило, починається зі знайомства з роботою бухгалтерії. Предметом уваги аудитора є: склад, підпорядкованість та кваліфікація облікових кадрів; перелік використовуваних нормативних документів; наявність графіка документообігу; використовувані методи внутрішнього контролю (інвентаризація, документування, нормативний облік та ін.); дотримання термінів проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та порядок оформлення їх результатів. Аудитору слід також впевнитись у наявності оформлених договорів з матеріально-відповідальними особами, наказів про затвердження складу інвентаризаційних комісій та порядку проведення інвентаризації. На СП “СОФТ” до складу інвентаризаційної комісії входять: Голова - зав.складом, члени комісії - технічний директор, менеджер по збуту, головний бухгалтер. Інвентаризація проводиться один раз на рік, результати її оформляються у інвентаризаційному описі та порівняльній відомості.